CC BY
20педагогически науки
Васильева Светлана Олексан^вна, Агаркова Нататя Олександрiвна ПОГЛЯДИ С. МИРОПОЛЬСЬКОГО НА П1ДГОТОВКУ ...
UDC 378
ПОГЛЯДИ С. МИРОПОЛЬСЬКОГО НА П1ДГОТОВКУ ВЧИТЕЛ1В
© 2018
Васильева Свгглана Олександрiвна, доктор педагопчних наук, доцент, професор кафедри загально! педагопки та педагопки вищо! школи Агаркова Наг^я Олександрiвна, кандидат педагопчних наук, доцент кафедри початково!, дошшльно! та професшно! освгга Харювський нацiональний педагогiчний yuieepcumem iMem Г. С. Сковороди (61002, Укра'ша, м. Харюв, вул. Алчевських, 29, e-mail: haschipsyt@inbox.ru)
Анотащя. Стаття присвячена педагопчно! дГяльносп Серпя 1ринеевича Миропольського - провщного щеолога та практика церковно-параф1яльно! школи, який працював протягом усього життя над юторичним й педагопчним обгрунтуванням цього типу навчальних заклад1в, а також здшснював методичну пщготовку та навчання вчите-л1в. Ретроспективно викладаються його погляди та наводяться факти бюграфп. Вагомий внесок Серпя 1ринеевича Миропольського, його учшв та послщовнишв у теоретичний фундамент системи педагопчно! освгга стае ще бшьш значущим в умовах демократизаци та гумашзаци сучасного суспшьства. На основ1 анал1зу 1сторико-педагог1чно! ллератури розкрито погляди С. Миропольського на шляхи шдготовки вчител1в. Щодо рол1 учителя у виховання писали багато педагопв та громадських д1яч1в Ва вони без винятку розумши, який величезний вплив мае вчитель на дитину, особливо у молодшому школьному вод, тому робили висновок про те, що пщготовкою вчител1в повинш займатися спещально пщготовлеш фах1вц1. У статп показано, що накопичеш у вичизнянш педагопчнш спадщиш ще! i досвщ С. Миропольського становить практичну цшшсть для як1сного оновлення навчально-виховного проце-су вищих закладiв педагопчно! освгга в сучасних умовах.
Kro40Bi слова: погляди, освiта, спадщина, ще!, досвщ, С. Миропольський, шляхи, форми, методи, тдготовка, вчителi, заклади, народш школи, методи самоосвiти учителiв.
THE VIEWS OF S. MIROPOLSKY FOR TEACHER EDUCATION
© 2018
Vasilyeva Svetlana Alexandrovna, doctor of pedagogical Sciences, associate professor, professor of the department of general pedagogy and pedagogy of higher education Agarkova Natalia Alexandrovna, candidate of pedagogical Sciences, associate Professor of primary, preschool and vocational education H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University (61002, Ukraine, Kharkiv, Alchevsk St., 29, e-mail: haschipsyt@inbox.ru)
Abstract. The article is devoted to the pedagogical activity of Sergey I. Miropolsky, the leading ideologist and practitioner of the parish school, who worked throughout his life on the historical and pedagogical justification of this type of educational institutions, as well as carried out methodological training and training of teachers. Retrospectively his views are stated and the facts of the biography are given. A significant contribution of Sergey Miropolsky Irineevich, his disciples and followers in the theoretical Foundation of the system of pedagogical education becomes even more important in terms of democratization and humanization of modern society. Based on the analysis of historical and pedagogical literature, S. Miropolsky's views on the way of teacher training are revealed. On the role of teachers in education wrote many teachers and public figures, all of them without exception understood what a huge impact the teacher has on the child, especially in primary school age, so concluded that the training of teachers should be engaged in specially trained professionals. The article shows that the ideas and experience accumulated in the national pedagogical heritage. Miropolsky is of practical value for the qualitative renewal of the educational process of higher educational institutions in modern conditions.
Keywords: views, education, heritage, ideas, experience, S. Miropolsky, ways, forms, methods, training, teachers, institutions, folk schools, methods of self-education of teachers.
Постановка проблеми в загальному виглядi та ii зв'язок i3 важливими науковими чи практични-ми завданнями. Звернення до педагопчно! спадщини С. Миропольського зумовлене актуальшстю проблеми реформування освгга на сучасному етат. Ситуа^, що склалася, вимагае використовувати позитивний педаго-пчний досвщ накопичений в юторп вичизняно! освгга.
Законом Укра!ни «Про освиу», Нацюнальною доктриною розвитку освгга у ХХ1 столгт наголошуеться на необхщноси всебiчно! розвиненосп особистосп учня. Реалiзацiя цього завдання передуам покладена на педагопв, що виконують провщну роль у становленш особистосп. З огляду на це, особливо важливим на сучасному еташ стае вдосконалення форм та методiв шдготовки вчителiв, що вимагае наукового обгрунтування нових пiдходiв до розумшня форм та методiв освгга майбутшх педагопв з опорою на найкращi здобутки вичизняно! педагопчно! спадщини, ще! видатних дiячiв минуло-го, яскравим прикладом якого е педагопчна спадщина С. Миропольського.
Анализ останнiх до^джень i пyблiкацiй, в яких роз-глядалися аспекти цei проблеми i на яких обтрунтову-еться автор; видшення невирiшених ратше частин за-гально'1' проблеми. Звернення до педагопчних щей друго! половини Х1Х столитя обумовлено тим, що педагопчна дшсшсть цього перюду, незважаючи на досить велику шльшсть юторико-педагопчних дослщжень, залишаеть-ся одшею з маловивчених тем в юторп освгга, особливо,
педагопчна спадщина С. Миропольського. На сьогодт дослщжено життя та дiяльнiсть педагога (М. Головкова) [1], внесок С. Миропольського у розвиток теорп i практики виховання особистосп (Л. Журенко) [2, с. 3], ви-ховуючого навчання (С. Золотухша) [2, с. 4], оргашзацп навчального процесу в народнш школi (О. Тишик) [2, с. 4]. Але, незважаючи на достатню вивченють шнова-цшно! дiяльностi, вважаемо необхщним бшьше уваги придшити питанню форм та методiв шдготовки вчителiв С. Миропольським.
Формування цшей статтi (постановка завдання). Мета статп - на основi аналiзу iсторико-педагогiчноi лггератури розкрити погляди С. Миропольського на тд-готовку вчителiв.
Виклад основного матерiалу до^дження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатiв. Сергш 1ринеевич Миропольський народився у 1842 рощ в амЧ священика. З раннього вiку перебував пiд впли-вом батька, освiченого чоловiка, який весь свш вiльний час придiляв читанню лператури та вихованню дiтей. Будучи обдарованою дитиною С. Миропольський все швидко схоплював i з легшстю вчився. Пiд час навчання в духовнш семiнарii' юнак читав й знав бшьше, тж його однолики, прагнучи все зрозумiти та осмислити.
Аналiз iсторико-педагогiчних джерел дозволяе стверджувати, що у другiй половинi XIX ст. питання про пiдготовку вчителiв народних шкш перестало бути суто теоретичним. Практична необхiднiсть у пщготовлених
Vasilyeva Svetlana Alexandrovna, Agarkova Natalia Alexandrovna pedagogical
THE VIEWS OF S. MIROPOLSKY FOR TEACHER ... sciences
вчителiв змусила уряд та земство одноголосно прагнути до вщкриття учительських семшарш, чоловiчих та жь ночих шшл [2]. С. Миропольського досить часто запро-шували на збори Харшвсько! земсько! управи, де обго-ворювались проблеми народно! освiти. Так як у Харковi не було жодно! масово! початково! школи, «де б освгга велась педагопчно», а також задля сприяння оргашза-ци народних шк1л, С. Миропольський написав дешлька статей у виданнi «Харьковские губернские ведомости» под заголовком «Чем наши народные школы плохи и как помочь этому горю» [1, с. 399-400]. Дивлячись на вплив учителя на долю дитини та !! розвиток, визначен-ня його характеру й нахилiв, С. Миропольський звертав увагу громадськосп на те, що вчителi народних шшл не дуже добре пiдготовленi та «малорозвинеш». Вивчення питания подготовки вчителiв з юторично!, теоретично! та практично! (на груш! власного досвiду) точки зору дозволило С. Миропольському обгрунтувати iснувания двох шляхов пiдготовки народних вчителiв: шдготовку у спецiальних навчальних закладах (учительських семь нарiях та шститутах) та пiдготовку шляхом самоосвгти.
Свою педагогiчну дiяльнiсть С. Миропольський роз-почав 1867 р. в Харшвсьшй духовнiй семiнарi!, куди його розподшили пiсля закiичения Московсько! духовно! академи. С. Миропольський високо цшував учитель-ськ семiнарi!, вважав !х единим iнститутом, де мож-лива солiдна та систематична подготовка вчителiв. Цей погляд на значения учительських семшарш вш рiшуче та наполегливо в1дстоював у сво!х роботах, у виступах. Крiм того, С. Миропольський доводив необхвдшсть сер-йозного полшшення загально! освiти вчителiв, яке повинно служити основою спещально! освiти. У 1868 роцi вщбулося перетворення Харкiвсько! семшарп. Це була одна з перших семшарш де було засновано педагопч-ний курс, що давав знання з теори та ютори вихован-ня, а також навичок педагопчно! справи. Призначення С. Миропольського викладачем педагогiки сввдчило про його високу ерудицiю, тому що цей курс включав пси-хологш та огляд фiлософських систем. До майбутшх наставников С. Миропольський пред'являв досить висо-кi вимоги: необхвдшсть постiйно!' i наполегливо! пращ; знання свое справи i любови до не!; прагнення пiзнати себе, предмет i мету свое! справи [3, с. 2б]. В основi сис-теми Сергiя 1ринеевича Миропольського лежать погляди на людину як вище творiння. С. Миропольський вважав церкву, сiм'ю i школу нероздiльними, так як вони вирiшують загальну задачу (виховання нових члешв Церкви та держави). С. Миропольський вважав, що ре-лтйно-моральне напрям мае стати головним виховним елементом школи. Причому мова йде не тшьки про виховання, але i навчання.
З метою полегшення придбання та мiцного за-своювання слухачами достатнього запасу знань, не-обхщних для практично! роботи, С. Миропольський «створив» сво! методи викладання, сво! керiвництва та доповнював юнуючг Наприклад, у книзi «Задачи, план и основы устройства нашей народной школы» С. Миропольського, що присвячена викладу основних принцишв народно! школи та !х практичному застосу-ванню, висвiтлено погляди Серпя 1ринеевича на люди-ну й поставлена !м мета виховання, що визначили осно-вне положения ще! роботи: «навчання не мета, а зааб морального впливу на дитину» [4]. 1дею виховуючого навчання С. Миропольський знаходить й у великого педагога Я. Коменського, вчення якого згодом називае орiентиром сво!х педагогiчних пошушв [5]. Дидактичнi положення, запропоноваиi для народно! школи та школи взагал^ С. Миропольський багато в чому запозичуе з «Велико! Дидактики».
Визначальну роль у виршенш завдань народно! школи, на переконання С. Миропольского, виконуе вчи-тель. Адже, праця вчителя - це праця над створенням кращо! майбутносл, яка охоплюе виховання нових по-колiнь. Не випадково з 80 порад-рекомендацш Сергiя 22
Иренеевича адресовано починаючому вчителю. Перша й сама важлива сформульована у виглядi аксюми: «Хто не водчувае в собО любовi та прихильностi до пращ вчителя, не усвщомлюе в собО покликання до не!, той залиш цю справу. Не муч себе, не муч дiтей, не псуй школу, шукай собО шшу роботу. Вчитель без покликання - сам страждалець, а учнi - його жертви...» [6, с. 4]. У сво!х працях С. Миропольський прагнув показати суспiльству складнiсть та значення учительсько! працi, тi вимоги, яш представляе до життя. С. Миропольский ставив перед учителем головну мету, суттеву задачу навчання -це особистiсть учня, його всебiчний розвиток та освiта [7]. Головна мета педагога - «просвгга дггей свiтлом вчення та в релтйно-моральному вихованнi !х» [8]. С. Миропольський зауважував, що вчитель повинен бути вихщцем з народу. «Учитель, взявши доручену йому дитину, повинен дбайливо вчити його корисним наук; за непослух карати, але не тирансьш, а повчаючи; не по-над мiру, але по силам, не з буйством, а лагодно й тихо, не тшьки мирсьш, а й вище мирського. Та щоб вш, по сво!й недбалостi, заздростi або лукавству, не залишався винним нi за одного учня перед Богом Вседержителем, а також перед родичами учня та перед ним самим, якщо б забрав у нього час або зайняв його чимось шшим» [9].
Великий педагопчний досвщ дозволив С. Миропольському видiлити наступш методи самоосвтти учителiв: самоспостереження, бесiди, читання книжок, пiдготовка до урокiв. Педагог розглядав самоспостереження вчителя як одного з найсильшших методiв самоосвгш. Вiн вважав, що вчитель, створюючи сво!м особистим впли-вом моральну особистiсть дитини, сам повинен постшно працювати над собою, самовдосконалюватися. Педагог стверджував, що життя вчителя - це вщкрита книга, зводки дiти вивчають життя, !! правила з наочного досвь ду. Вчительсьш бесiди, з точки зору С. Миропольського, були не менш важливим методом самоосвiти. 1х регу-лярне проведения сприяло зближенню вчителiв, обмiну власним досвiдом, обговорення викладання навчальних предмепв, як у теоретичному, так i у практичному сен-сi, змiцненню духу вчителiв. Вiн не раз стверджував, що нестача сшлкування в учительськ1й дiяльностi веде до застою i шквдливо! самовпевненостi. Не менш важливим засобом самоосвгти С. Миропольський вважав вивчення того, що зроблене рашше шшими. При цьому вiн мав на увазi обов'язкове визначення того, що читати та як читати (метод читання книжок) [10, с. 35]. Матерiалом для читання, на його погляд, повинш бути: кашталь-m працi з педагогiки (Я. Коменського, I. Песталоцщ, А. Дистервега); книги, яш дозволяли розкрити таем-ницю рацiонального методичного навчания; книги з допомiжних предметiв. Наступний не менш важливий загальнодоступний метод, що шдтримуе прагнення до самоосвiти, - постшна та сумлiнна подготовка до уро-к1в. Для знайомства слухачiв педагопчних курсiв з методикою i для привнесення едностi до занять школи та вчительсько! дiяльностi С. Миропольський розробив ряд загальнодоступних лекцш. У лекцiях вiн докладно розглядав кращi методи навчання предметам елементарно! школи, викладав сутнiсть виховуючого навчання, його засоби, завдання, об'ем [11, с. 52]. Викладаючи педаго-гiку С. Миропольський вимагав вод слухачiв вивчення не подручника, а самого предмета, тому що шдручники i керiвництва того перiоду були вкрай не задовшьш.
С. Миропольський рекомендував сво!м наставникам та вчителям оформляти записи у виглядО звтв, як1 служили б «керОвною ниткою !х власно! самодiяльностi». Таким чином, звтти служили прекрасним матерОалом для оцшки педагопчних здОбностей наставников.
Головна мета навчання, про яку вчитель повинен пам'ятати, що «не в обласп знань та умшь, а у вихо-ванш серця та добро спрямовано! волт Вщ серця вихо-дить душевне життя, а воля - до добра, керована совь стю, служить шдставою морального характеру людини» [12]. Звадси зрозумша думка С. Миропольського те, що Balkan Scientific Review. 2018. № 1
педагогически науки
Васильева Светлана ОлександрОвна, Агаркова НаталОя Олександрiвна ПОГЛЯДИ С. МИРОПОЛЬСЬКОГО НА П1ДГОТОВКУ ...
ефектившсть навчання не в обсязО знань та вмшь, а в духовно-моральному наповненш цього змОсту, що й забез-печить належний розвитку особистосп. Зазначимо, що Валк1вська повгтова земська управа в «Звт про роботу народних училищ по вихованню шдростаючого поко-лшня» в1д 11 липня та 5 серпня 1880 року поводомляла Харшвськш губернськ1й земськ1й управО про те, що вчителя не лише навчають, а й намагаються дати «справж-не» виховання, засноване на релОгшно-моральних понят-тях [13]. При цьому Серий 1ринеевич постшно шдкрес-лював, що едино вОрний зааб для морального виховання дають тшьки релтя та церква. Справжньою основою, на його глибоке переконання, е страх Божий. А настанови, нагадування, переконання, застереження, привчання без страху Божого - це нщо. Тшьки в едносп з любов'ю до дОтей виховуеться необходшсть дотримання дисциплши в будь-як1й ситуацп. ЗвОдси i його позищя щодо порядку в школi.
Сергiй 1ринеевич у планi виховання звертае увагу на роботу з «важкими дггьми». Порушення порядку та пустощi подiбними дiтьми змушують вчителя ламати волю таких учшв, тобто робити «з благородного скакуна скромного осла» [4, с. 173]. Найчаспше, вважае вш, так водбуваеться, коли вчитель через власш лiнощi не врахо-вуе у свош педагогiчнiй практицi iндивiдуальнi особли-востО дiтей. С. Миропольський пропонуе вчителям енер-пю подОбних дОтей направити на будь-яку дОяльшсть, де вони могли б застосувати сво! сили та здОбносто
Виходячи з того, що навчання зможе повшсть реа-лОзувати свОй виховний потенщал лише у тому випадку, якщо методи будуть розвиваючими, С. Миропольський вперше зробив спробу сформулювати вимоги до методОв навчання. Отже, за С. Миропольським [14, с. 418] метод повинен: 1) прискорювати ход навчання й тим самим впливати розвиваючим чином на особистОсть учня; 2) бути простим, природшм та вщповодати ходу розвитку дитячо! особистосп; 3) полегшувати працю як вчи-телю, так i учню; 4) враховувати послодовшсть вправ; 5) бути шдиводуальним, щоб учитель мОг використовува-ти його, пристосовуючись до особливих рис учшв, сту-пеня 1х розвитку i сприйняття; 6) давати вчителю мож-ливють самостшно робити заняття рОзномаштними, вно-сити до них новО елементи; 7) водповОдати особливостям матерОалу, який вивчаеться; 8) враховувати педагопчну системность, ва ïï елементи повиннО чгтко та оргашчно базуватися навколо дитини.
За загальним планом заняття припускали: слухання лекцш з загальнообов'язкових та спещальних предметов, самостшш дослоди в передач^ розробщ та виршен-m рОзномаштних педагогОчних та дидактичних питань. Практичш заняття передбачали водвщування уроков пм-назОйних викладачОв та складання конспекпв з оцОнкою та докладним 1х аналОзом; практичне керОвництво учня-ми нижчих класОв та виховний нагляд за ними з складан-ням грунтовних щоденникОв; занотовувати власнО дослОди у викладанш.
ПисьмовО роботи вихованок стосувалися: теорп виховання та навчання, Осторп педагогОки, громадянського та домашнього виховання, практичних питань школо-ведення. При написаннО письмових робОт переслщу-валася мета - введения майбутшх педагопв у сутнОсть та змют науки [15, с. 8]. Для того, щоб загальш педа-гогОчнО прийоми отримали практичний життевий характер та «удобоприменимость» до особистостО учнОв, С. Миропольський розробив програму звОту про хОд нав-чання, успОхи виховання, ускладнення, невдачО та ОншО подробищ процесу. Такий звОт повинен був щорОчно по-давати С. Миропольському кожен вчитель на кожного учня свого класу. Це сприяло «дОйснОй шдиводуалОзаци навчання».
Серед мало дослоджених питань Х1Х столОття був метод опитування. Заслугою С. Миропольського е те, що у роботО «Народна школа по одеям Я. Коменського» (1871 р.), вш ввОв поняття «запитування», «сукупне за-
питування». ПОд «сукупним опитуванням» вОн розумОв таке «опитування», при якому вчитель повинен задавати питаиия всьому класу, школи не займатися виключно з одним учнем. Ще одну, на нашу думку, цшну пораду щодо помилкових вОдповОдей давав С. Миропольський. ВОн вважав, що виправити помилку вОдповОдального не-обхОдно запропонувати учням, та якщо той, хто виправ-ляе, сам помилиться, то поправити його запропонувати наступному. Якщо помилки таким чином будуть ви-правлятися самими учнями, то вчителю рОдко доведеть-ся додавати що-небудь вод себе. Тобто, такий шдход до «опитування» передбачае спОльну дОяльнОсть як вчителя, так О учня, та спираеться на самодОяльнОсть учня пОд чОт-ким керОвництвом вчителя.
СвоерОдними були погляди С. Миропольського на систему вОдмОток у початковОй школО, яку вОн вважав одним з найбОльш «загальнопоширених зол» у навчальних закладах, О яка, на його думку, позбавляла учня душевного спокою [16, с. 92]. Однак, незважаючи на це, в роботО «Школа i суспшьство. Приватна Харшвська жшо-ча недОльна школа» [3] С. Миропольський обгрунтував необходшсть введення ОспитОв у школи, сам вш у свош педагогОчнОй дОяльностО у початковОй школО системою вОдмОток не керувався, а Оспити ввОв, лише будучи керОв-ником педагопчного курсу.
Виходячи з того, що «методу не можна навчитися, цього потрОбно самому виробити» С. Миропольський у книзО «Навчання грамотО» запропонував починаючому вчителю взяти собО за зразок (на перший раз) будь-якого з чудових представникОв того чи Оншого методу навчан-ня, грунтовно ознайомитися з прийомами обраного педагога, а потОм, згОдно власного досвОду О на особистий розсуд, вОльно виробити свОй спосОб навчання, своï при-йоми. При цьому Серий 1ринейович переконливо довОв, що нОяка книга не може замшити власно1 практики, живого, застосованого на дОлО мистецтва навчання. Адже, книга дае тшьки рекомендацп та вказОвки, а техшка повинна вивчатися та вироблятися на прикладах, шляхом наслОдування та самостОйних вправ.
КрОм того, ще одна порада С. Миропольського ви-кликае особливий Онтерес - це рада вчителю вчитися у сво1х учнОв. Вважаючи, що навчання мае бути побу-довано таким чином, щоб дОти вОльно викладали перед учителем сво1 думки, «сво1 фОзичш та розумовО сили». С. Миропольський наполегливо рекомендував вчителю спостерОгати за учнями, знайомитись зО смаками дОтей, здОбностями, уважно вслухатися в 1хт запитання, в 1х бесОди, подмОчати причини невдач, «вчитися у дггей го-ворити з ними». Таким чином, можна знайти дорогоцОн-нО методичнО вказОвки, як застосувати методи у початко-вому навчаннО, з чого починати, яким шляхом йти, чого триматися, що упустити.
Висновки до^дження i перспективи подальшихроз-eidoK цього напряму. С. Миропольський у своïх роботах повнОстю подОляв погляди чеського педагога Я. Ка-менського на школу (ïï доступнОсть для хлопчикОв О для дОвчаток). Серий 1ринеевич справедливо вважав, що успОх навчання в початковОй школО залежОть вОд вчите-ля та вОд методу навчання. Головне призначення методу навчання, на думку С. Миропольського, дОяти розвива-ючим чином на дитину. ВОн одним з перших на Украш сформулював чОткО вимоги до правильного педагогОчно-го методу, а також до книги для читання, вважаючи ïï одним з головних засобОв навчання та виховання.
У виховному процесО С. Миропольський видОляв вчителя - як Онструмент виховного впливу та його живу силу, а також учня - як предмет виховання. Своею практичною та теоретичною дОяльнОстю С. Миропольський доказав визначальну роль вчителя у навчально-ви-ховному процесО. Враховуючи досвОд попередникОв та сучасникОв, К. Ушинського, М. Пирогова, М. Корфа, М. Водовозова, С. Миропольський конкретизував шляхи педагогiчноï подготовки вчителОв народних шкш в учительських семОнарОях та пОдготовку шляхом самоос-
Vasilyeva Svetlana Alexandrovna, Agarkova Natalia Alexandrovna THE VIEWS OF S. MIROPOLSKY FOR TEACHER ...
pedagogical sciences
вгти. Обгрунтував дощльшсть та значения для самоос-вгти вчителя як необхщно! умови його професшно! дь яльностi, програму звiту про педагогiчноi дiяльностi для майбутнiх наставникiв, рекомендаци вчителям «що i як читати». С. Миропольський розробив та сформулював умови самоосвiти вчителя, видiлив його ефективш методи. Сформулював завдання, яш пов'язанi безпосередньо з реалiзацiею навчально-виховного процесу, ставленням вчителя до своеi дiяльностi та умов !х виконання, а та-кож пред'явив чита вимоги до вчителя, яш стосуються його професiйноi пiдготовки та шдивщуальних якостей.
Перспективним, вважаемо, дослщження поглядiв вi-домого педагога С. Миропольського щодо взаемозв'язку загально-людського й нацюнального у розвитку особи-стостi.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Головкова М. М. Самообразование учителя народной школы как необходимое условие формирования его профессионализма // Педагогiка формування творчо! особистостi у вищш i загальноосвтнш школах. 2015. Випуск 40 (93). С. 398—405.
2. Тишик О. А. Проблеми дидактики у nедагогiчнiй спадщиш С. I. Миропольського: автореф. дис. на здобуття канд. пед. наук: 13.00.01. Харюв, 1998. 17 с.
3. Миропольський С. I. Школа i сустльство // Приватна Харювська жiноча недыьна школа. Санкт-Петербург: Тип. I. Н. Скороходова, 1882. 107 с.
4. Миропольский С. И. Задачи, планы и основы устройства нашей родной школы. СПб. 1884. С. 173.
5. Миропольский С. Учебник дидактики. Ч. 2. Практическая. Санкт-Петербург: Тип. Глазунова, 1901. 124 с.
6. Миропольский С. И. Практические советы неопытному учителю с приложением катехизиса молодого педагога. Санкт-Петербург: Тип. Глазунова, 1909. 76 с.
7. Миропольський С. I. Iсторiя народно! школи // ам'я i школа. 1874. № 1. С. 304.
8. Миропольский С. И. Учитель народной школы, его призвание, значение, цели и условия его деятельности в воспитании и обучении детей. Санкт-Петербург. 1890. С. 1.
9. Миропольский С. И. Очерк истории церковно-приходской школы от первого ее возникновения на Руси до настоящего времени. Санкт-Петербург. 1910. С. 98.
10. Миропольский С. И. К вопросу о книге для чтения в нашей народной школе. Санкт-Петербург, 1871. С. 22-94.
11. Золотухiна С. С. I. Миропольський — укра!нський педагог i методист. Шлях освiти. 1999. № 3 (13). С. 51—54.
12. Миропольский С. И. Учебник дидактики. Санкт-Петербург, 1895. С. 24.
13. Державний архiв Харювсько! областi Ф. 304, оп. 1, спр. 110, арк. 81.
14. ПироженкоЛ. В. Миропольський СергшIринейович//Укра!нська nедагогiка в nерсоналiях: у 2 кн. Ки!в, 2005. Кн. 1. С. 414—420.
15. Миропольский С. Ян Амос Коменский и его значение в педагогии школе. Санкт-Петербург: [б. и.], 1871. 66 с.
16. Вiдбитокiз«ЖурналаМинистерстваНародногоПросвещения» Ч. ^ V. Отд. 3 // Миропольський С. I. Ян Амос Коменський та його значення в педагогЖурнал Мiнiстерства Народно! Освiти. 1871. № 155. С. 1-22.
17. Миропольський С. I. Про гуманний niдхiд у навчант i вихо-ваннi //Педагогiка та nсихологiя: зб. наук. пр. Харюв. 1998. Випуск № 8. С. 91-94.
24
Balkan Scientific Review. 2018. № 1
