CC BY
22педагогически науки
Пащенко Дмитро 1ванович В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ЯК ...
UDC 371.11
В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ЯК МЕНЕДЖЕР ОСВ1ТНЬОГО ПРОЦЕСУ В ШКОЛ1
© 2018
Пащенко Дмитро 1ванович, доктор педагопчних наук, професор кафедри педагогiки та освiтнього менеджменту Уманський державний педагог1чний утверситет шет Павла Тичини (20301, Украша, Умань, вулиця Садова, 28, e-mail: [email protected])
Анотащя. 48 рошв тому припинив свою активну творчу дiяльнiсть видатний педагог XX стотття В. О. Сухомлинський. За цей час розпалася кра1на, в якiй вiн жив, зазнала краху авторитарна щеолопя, у рамках яко! вiн вимушений був розробляти i втшювати в життя орипнальш педагогiчнi ще!, докорiнно змiнилася парадигма виховання, але переважна бiльшiсть його нововведень i сьогодш залишаються актуальними, зокрема й тi, що сто-суються управлiння школою. Бiльше того, якщо в 60-70-х роках минулого столiття адмiнiстративно-господарська робота вважалася чи не найпрюритетшшою складовою дiяльностi керiвника школи, бо саме !й вщдавалася основна частка його сил i робочого часу, то В. О. Сухомлинський, як директор школи, вбачав свою мгаю зовам в шшому - створити дружнш педагопчний колектив, здатний зберегти й примножити здоров'я дней, забезпечити розвиток мовлення i мислення вихованцiв, органiзувати !хню дiяльнiсть так, щоб дати !м радють успiху в улюбленiй працi, допомогти кожному обрати професш за покликанням. А ще важливим завданням директора школи видатний педагог вважав створення i забезпечення функцiонування безперервно! системи педагопчно! просвiти батьк1в. Без усього цього, на його думку, не вдасться досягти головно! мети школи - сформувати особистiсть-патрiота, здатного власними зусиллями створювати щастя не лише to6í, а й оточуючим.
Ключовi слова: школа педагопчно! культури, творча iнiцiатива директора, передавання колегам штересу до визначено! проблеми, двi програми навчання, закономiрнiсть навчання, подорож1 до джерел живо! думки i слова, уроки мислення, не перенасичувати дней iнформацieю, школа для батьшв.
V. O. SUKHOMLYNSKYI AS A MANAGER OF THE EDUCATIONAL PROCESS IN SCHOOL
© 2018
Paschenko Dmytro Ivanovych, doctor of pedagogical sciences, professor of the department of pedagogy and educational management Uman State Pedagogical University named Pavlo Tychyna (20301, Ukraine, Uman, Sadova street, 28, e-mail: [email protected])
Abstract. V. O. Sukhomlynskyi, the outstanding teacher of the XX century, ceased his active creative activity 48 years ago. During that time the country, in which he lived, fell apart, authoritarian ideology collapsed and in those very conditions he was forced to develop and implement the original pedagogical ideas. The paradigm of education has radically changed, but the overwhelming majority of his innovations remain relevant today, including those relating to school management. Moreover, if in the 60's and 70's of the last century, administrative-economic work was considered almost the most priority component of the head of the school, because it took a lot of his forces and working time, then V. O. Sukhomlynskyi, as a school director, saw his mission in a completely different way - to create a friendly teaching staff, who is able to preserve and increase the health of children, to ensure the development of speech and thinking of pupils, to organize their activities so as to give them the joy of success in their favorite work, to help each one choose a profession by vocation. An outstanding teacher thought that one more important task of the school's director was the creation and maintenance of the functioning of a continuous system of pedagogical education of parents. Without all this, in his opinion, it will not be possible to achieve the main goal of the school - to form a patriot personality, capable by his own efforts to create happiness not only to himself but also to others.
Keywords: school of pedagogical culture, creative initiative of director, transfer of interest to colleagues to a certain problem, two programs of study, regularity of study, travel to sources of living thoughts and words, lessons of thinking, not to overestimate children with information, school for parents.
Постановка проблеми в загальному вигляд1 та ii зв'я-зок 1з важливими науковими чи практичними завдання-ми. 1нтерес до педагопчно! спадщини видатного вичиз-няного педагога В. О. Сухомлинського зумовлюеться не стшьки тим, що в цьому рощ освгтяни нашо! кра!ни i всього свпу вшановували його 100^чний ювшей, як шновацшшстю запропонованих ним i перевiрених на практищ орипнальних виховних. дидактичних i мене-джерських щей, бшьшють з яких значно випередили свш час та залишаються актуальними i в умовах сьогодення.
Анализ останшх дослгджень i публтацт, в яких роз-глядалися аспекти Цei проблеми i на яких обтрунтову-еться автор; видшення невирiшених ратше частин загально'1' проблеми. Предметом дослщження багатьох впчизняних i зарубiжних педагопв i психолопв е без-лiч аспекпв iз творчосп визначного украшського педагога. Навиъ у дослщженш тако! проблеми, як внесок В. Сухомлинського у теорш та практику управлшня школою, вже висвплено рiзнi аспекти з його багато-рiчного досвщу та наукових роздумiв. Про напрями сучасного наукового пошуку з ще! проблеми свщчать опублшоваш науковцями в останш роки пращ. Зокрема, це й обгрунтування актуальносп управлшських щей В. О. Сухомлинського в умовах сьогодення [1], й аналiз його поглядiв на проблему управлшня школою та фор-
Научен вектор на Балканите. 2018. № 1
мування фахово! менеджерсько! компетентносп керiв-ника закладу загально! середньо! освгш [2-9], й показ його власного менеджерського досвщу [10]. £ усшшна спроба в з'ясуванш поглядiв В. О. Сухомлинського на роль керiвника навчального закладу щодо формування у суб'екпв освггаього процесу тако! якосп, як толе-рантшсть [11], й навгть узагальнення значення досвщу менеджерсько! дiяльностi видатного педагога в станов-ленш теори управлшня [12]. Але кожна з цих публша-цш стосуеться, як правило, одного-двох аспекпв з його педагопчно! системи i аж шяк не може претендувати на вичерпне висвилення всього напрацювання видатного педагога з питання його внеску в розробку основ педаго-пчного менеджменту. До того ж, завдяки зусиллям його доньки - О. В. Сухомлинсько! - час вщ часу з'являються все новi й новi його автентичнi роботи - п, як1 ще нiко-ли не друкувалися, або виходили у свш час iз значними купюрами [13], [14] та in Та й у архiвах, у ще неопу-блiкованих листах В. О. Сухомлинського дослщники будуть ще довго знаходити багато нового, цiкавого i корисного для науковщв та педагогiв-практикiв. Навряд чи хто з дослщнишв наважиться поставити перед собою недосяжне завдання - повнiстю висвiтлити той чи шший аспект з його невичерпно! педагогiчноi спадщини.
Формування цшей статтi (постановка завдання).
7Т
Paschenko Dmytro Ivanovych pedagogical
V. O. SUKHOMLYNSKYI AS A MANAGER ... sciences
Завдання ще! статгi - прослшкувати, з яких шдшче-них В. О. Сухомлинським типових недолшв у роботi школи народжувалися новi педагогiчнi та управлiнськi ше! щодо впорядкування освiтнього процесу в заклащ загально! середньо! освiти i як вони впроваджувалися в роботi педагопчного колективу, через якi менеджерськ1 прийоми та форми роботи ставали надбанням його колег та освгтянсько! громадськосп.
Виклад основного матергалу дослгдження з повним обтрунтуванням отриманих наукових результат1в. Проблемi управлшня школою В. О. Сухомлинський придiляв багато уваги, адже останнi 22 роки свого життя вiн керував сiльською школою, яка завдяки цьому сьо-годнi вшома у всьому свiтi. Тема його кандидатсько! дисертаци, захищено! ще в 1955 р., безпосередньо пов'я-зана з педагогiчним менеджментом : «Директор школи - керiвник навчально-виховно! роботи». Найбшьш вшо-мi його твори [14], [15], [16] та ш також адресованi не лише вчителям, а й керiвникам шк1л.
Одному з молодих директорiв школи В. Сухомлинський писав: «Якщо ж ви, зайнявши посаду директора, вражаете, що успiх залежить вш якихось особливих адмiнiстративних талантiв, прощайтеся з думкою стати хорошим директором» [16, с. 398].
На його тверде переконання, найголовшшим у ке-рiвництвi школою е передавання штересу до визначено! проблеми навчально-виховно! роботи сво!м колегам. Разом з тим, керiвництво без конкретного прикладу творчо! iнiцiативи самого директора школи неможливе i не варто чекати вш заступника директора розв'язання всiх проблем навчання або розраховувати, що хтось з учителiв раптом сам проявить творчу iнiцiативу.
Чи обов'язково директоровi знати всi предмети на-вчального плану? Це риторичне для В.О. Сухомлинського питання, винесене в назву параграфа, сформульоване ним самим у першш бесщ «Розмови з молодим директором школи». Будучи за базовою освгтою вчителем укра-шсько! мови i лiтератури, вiн:
- кшька рок1в викладав математику в 5-7 кл. та вiв при цьому два математичш гуртки;
- протягом 6 рок1в вiв фiзику в 6-8 кл.;
- три роки викладав бюлогш в старших класах;
- викладав психолопю (у 50-х рр. вона вивчалася в середнш школi);
- вiв «майже вс предмети навчального плану середньо! школи (за винятком креслення)»;
- був вихователем в груш шестилгток (у «Школi радосп»), продовжив працювати з ними як учитель по-чаткових клаав i вiв !х аж до випуску.
Як не дивно, але один iз перших проривiв в управ-лiннi Павлиською школою стався тсля того, як В. Сухомлинський, вшвщуючи й аналiзуючи уроки своих колег, звернув увагу на убогiсть, безбарвнiсть, неви-разшсть учнiвських вiдповiдей, в котрих дуже часто не було живо!, власно! думки дитини. Далi вiн почав аналь зувати вiдповiдi учнiв на сво!х уроках i також помнив, що дiти, як правило, повторюють вимучеш, безбарвнi, завченi фрази й словосполучення, змiст яких вони самi уявляють туманно. Навiть говорячи про оточуючий И свiт, про яскравi явища природи, наприклад про круго-обiг води в природi, дитина використовуе примгтивний словниковий запас без будь-якого емоцшного забарв-лення. А мова мала б йти i про дзвеншня весняних кра-пель, i про дзюрчання першого струмочка, i про весня-ний дощик, i про райдугу, i про тихий сплеск заснулого озера - адже це опис того навколишнього свиу живо! природи, часткою яко! е й сама дитина.
В. Сухомлинський вважав виявлену ним ваду в робот шильного колективу серйозним недолжом у пе-дагогiчному керiвництвi найскладнiшим, найтоншим у духовному житп школи - мисленням дитини.
Подiлившись iз колегами сво!ми роздумами з ще! проблеми, «заразивши» !х нею, вiн i !х залучив до колек-
тивно! творчостi._
Причиною виявленого ним недолiку в mobî дiтей е те, що вчителi (а вш вважав, що i bîh також) не вчили дитину мислити, а отже закривали перед ïï очима дверi в чарiвний свiт навколишньо].' природи, який мае бути найважлившим джерелом знань. Як наслiдок - слово входило у свшомють дитини без яскравого образу, на-вчальний матерiал зазубрювався, а думка дитини оту-плювалася.
Щоб зламати цю систему, В. Сухомлинський запро-вадив уроки серед природи, яш досить влучно назвав «подорожами до джерел живо].' думки», що здшснювали-ся переважно у формi «уроков мислення». Завдяки цьому думка дггей вже в молодшому шкiльному вiцi ставала яскравшою, багатшою, виразнiшою, а слово набувало емоцшного забарвлення, починало грати, трепетати.
I ще одну «родзинку» в навчанш дiтей мислити знай-шов В. Сухомлинський: не перенасичувати вихованщв iнформацiею, залишати ще щось недоказане для само-стiйного обдумування.
Так перед В. Сухомлинським ввдкрилася ще одна грань педагопчно1 майстерностi - умшня вчити дiтей думати.
Колеги почали вшвщувати його уроки серед природи, запозичати його досвш Бшьше того, ранньо1 осенi для самих учш^в було органiзовано подорож у дiбро-ву, щоб помилуватися вщпнками убрання дерев, а потiм пробували якомога яскравiше розповiсти про побачену красу. Адже багатство мовлення вчителя вшбиваеться на становленнi мови й лексики вихованшв.
Бшьше того, на думку В. Сухомлинського, кожний учитель початкових клаав насамперед словесник, а природа - невичерпне джерело думки, школа розвитку ро-зумових здiбностей. Вiн закликав колег не до пасивного милування природою, а до активного творчого тзнання ïï з метою розумового збагачення i розвитку.
Важливим тут е те, що здобуп ютини стали власним вiдкриттям, а згодом i педагопчним переконанням учи-телiв.
В. Сухомлинський здогадувався: дехто вважатиме, що все це не стосуеться керiвництва школою, а тому вь дразу заявляв: «Hi, все це мае безпосередне вщношення до роботи директора. Це джерела, початки, найтоншi ко-ренi керiвництва^> [16, с. 401].
Пршзд директорiв i завучiв у Павлиську СШ став од-нiею з важливих традицiй у цш школi. Двiчi на мюяць два-три днi вiдводилися на беади, вiдвiдання уроков, зустрiчi з вчителями. Таи зустрiчi стали ефективною формою поширення досвiду керiвництва школою. Так виникла школа педагогiчноï культури, в полi зору якоï були найбшьш типовi проблеми школи.
В. О. Сухомлинський радив i директорам-почат-швцям, i завучам завести книгу педагопчних знахiдок, удач, маленьких вiдкриттiв. Вш усе життя вiв так1 за-писники i вони завжди були йому в пригодi. Зараз вони збертаються в архiвi Павлиськоï школи i ще дуже знадо-бляться дослшникам його педагогiчноï' спадщини.
Серед його творчих знахщок, у необхщносп реа-лiзацiï' яких у нього було тверде переконання, можна виокремити наступш:
1. Hеодмiнне поеднання адшшстративно-господар-ськоï роботи керiвника школи з педагопчною. При цьому директор день-у-день мав збагачувати своï педагопч-нi знання та вдосконалювати педагопчну майстернiсть.
2. Якiсть уроку залежить вш багатьох чинник1в : знань, кругозору, ерудицп, методичноï пiдготовленостi вчителя, штелектуального життя сiм'ï' i шкшьного колективу, позакласноï роботи.
3. Неможливо досягти гармонiйного розвитку розу-мових здiбностей учня у процеа навчання, якщо предметом пильно)! уваги директора школи не буде та при-кра тенденцiя , що вчитель вбачае свое завдання лише в передачi дням певного обсягу знань, i не працюе при цьому над розвитком розумових здiбностей вихованцiв, а неминучим наслщком стае неуспiшнiсть та вiдставан-
педагогически науки
Пащенко Дмитро 1ванович В. О. СУХОМЛИНСЬКИЙ ЯК ...
ня учшв.
В. О. Сухомлинський не лише сам щоденно вщвщу-вав не менше двох уроков у сво1х колег, а й спонукав ïx до взаeмовiдвiдувань. Саме шд час таких взаемовщвщу-вань учителi V-VII класiв i3 здивуванням виявили, що багато учнiв не володшть теxнiкою читання в достатнiй мiрi, щоб свiдомо засвоювати навчальний матерiал. А все тому, що читання не стало для них нашвавтоматич-ним процесом.
Сьогодш дехто з учителiв початкових класiв, на жаль, зневажливо ставиться до вироблення в учшв початкових клаав умшня швидкого читання, як i до заучу -вання таблицi множення. Тут варто було б прислухатися до мудрих порад В. О. Сухомлинського.
Але головним завданням початкових класiв вш вва-жав навчити дитину вчитися. Для цього необхщно, щоб кожна дитина отримала п'ять умiнь (зараз це назвали б базовими компетентностями): спостертати явища на-вколишнього свиу, думати, висловлювати думку, чита-ти, писати.
Вщвщування уроков у початкових класах виявило серйозний недолiк: на уроках читання мало читання i багато виховних беад, розмов про читання. Вш же вва-жав, що на уроках читання мае бути переважно читання.
4. Ще одшею з найважливших умов успiшного навчання дитини е штелектуальне життя шкшьного колективу i сiм'ï. Про це сввдчить аналiз урокiв, вщвщаних ним самим та учасниками школи педагопчно1 культури, та вiдповiдi учшв.
Розумовi iнтереси учнiв повиннi виходити за меж1 програми - лише за ^eï умови можливе усшшне навчання. Вiн прийшов до висновку про необхщшсть iснування двох програм навчання: перша - обов'язковий для зау-чування матерiал, друга - позакласне читання.
В. О. Сухомлинський виявив читку об'ективну зако-номiрнiсть: чим бшьше учень читае через штерес до ма-терiалу, через бажання дiзнатися про щось, осмислити, тим легше йому запам'ятати обов'язковий для заучуван-ня i збереження в пам'ятi матерiал.
Вш вважав за необxiдне прагнути, щоб з предмета, в який закоханий вихованець, той знав у 10-20 разiв бшь-ше, нiж того вимагае програма, а справою чесп кожного вчителя мае бути те, що предмет, який вш викладае, учнi вважали найцiкавiшим.
При цьому В. О. Сухомлинський прийшов до дещо парадоксального, на перший погляд, висновку : учень може усшшно навчатися лише за умови, коли у нього е багато втного часу. Друга половина дня мае бути вшьним часом учня - часом для читання та улюбленоï пращ. Для цього запроваджено особливий режим дня (з 2 100-2200 - сон, а з 530-600 - початок виконання домаш-нix завдань).
Меxанiчно пересадити цей досвiд не можна. До цього заздалепдь потрiбно навчити дитину швидко читати, писати та мислити, в школi створити стку гуртковоï роботи (до 40-80 реально працюючих груп), дома - належ-ним чином обладнаш робочi мiсця та власш бiблiотечки.
5. Ще однieю умовою усшшного навчання було в Павлиськш школi виховання iнтересу до знань, бажання вчитися, оволодiвати духовними багатствами.
6. Не менш важливою умовою було перетворення знань в особисп переконання, пов'язаш з моральною виховашстю.
7. I тiльки в едносп реалiзацiï усix цих умов та iз за-лученням рiзниx методiв освiтнього впливу можна до-могтися eдностi моральних переконань i морально1' по-ведiнки, сформувати моральну повноцшшсть вихован-ця. Жодний окремо взятий метод не може забезпечити усшху в навчанш та виxованнi.
Без розв'язання цих проблем, на думку В. О. Сухомлинського, неможливо здшснювати умiле управлiння школою.
Ще одним напрямом управляння школою вiн вважав добiр та розстановку педагогiчниx ка^в, пiклування
про вчителя, наставництво молодих педагопв.
У 40-60-х рр. вважалося нормальним, що фактично районний ввддш визначав, хто буде призначений на посаду вчителя у сшьськш школ^ Районному керiвництву не подобалося, що iнодi В. Сухомлинський вщмовлявся зараховувати у штат школи рекомендовану кандидатуру (наприклад, яка не мала педагопчного покликання або намiру тривалий час жити й працювати у селищ^ а мрь яла при першш же нагодi перебратися в обласний центр або в столицю, «попрактикувавшись» у славнозвiсному Павлишi). Вш вважав, що «сталiсть колективу - одна з важливих умов того, що багатства педагогiчноï культури, нагромаджеш протягом багатьох рокiв, дбайливо зберiгаються i передаються молодi» [15, с. 52].
На все життя запам'ятав В. О. Сухомлинський ви-падок, коли 45^чна вчителька, пропрацювавши рiв-но - день у день - 25 рошв у школ^ вийшла на пенсш «за вислугою рокiв», а в прощальному словi з глибокою гiркотою зiзналася, що педагогiчна праця була для не1' не покликанням, а пеклом, а тому не пльки не давала ш радосп, а й передчасно надрвала здоров'я. Цю сумну кто-рш вiн дае для роздумiв молодим учителям, бо не лише радють творчо1' працi, щастя вщ самореалiзованостi, а й здоров'я ïx дуже залежатиме вщ того, чи працюватимуть вони за покликанням.
Тодi ще не був уведений у широкий обй психолопч-ний термш «професiйне вигорання». За словами самого В Сухомлинського, щоб учитель «не видихався», вш радив не викликати в собi надшрного збудження, не нагнi-тати його, давати йому розрядку.
З шщативи В. Сухомлинського молодим педагогам, яш приïжджали на роботу в Павлиську школу, надавали-ся досить пристойш «пiдйомнi» : сiльська Рада видела квартиру (у днi лiтнix кашкул ïï ремонтували та впоряд-ковували), а школа вносила квартплату за кшька тсяцш наперед та дарувала комплект шдручнишв i невеличку бiблiотечку педагогiчноï' та xудожньоï лiтератури.
У raroi «Павлиська середня школам» згадуеться, що за 20 рокiв з ще)! школи пiшло лише 5 вчителiв, для яких педагогiчна праця не була ïx покликанням.
В Сухомлинський уважно придивлявся до сво].'х од-носельцiв, до випускник1в школи, i якщо бачив у них любов до дней, здатнiсть передати ш свое захоплення, залучав таких людей до керiвництва гуртком, проведен-ня екскурсiï, до роботи в якосп пiонервожатоï, а згодом шдводив до думки пов'язати свое життя з учительською дiяльнiстю та заочно здобувати педагопчний фах.
Вiн небезшдставно вважав, що окрiм любовi до дней i знання науки про виховання, хороший учитель повинен досконало володти вмiннями в тiй чи шшш трудовiй дiяльностi. «Дуже важливо, щоб у школi був i чудовий садiвник, i людина, закохана в машини, i майстер елек-тротеxнiки, i столяр, i рослинник, який любить поратися на навчально-дослщнш дмнщ. У добрiй школi, - зазна-чав вiн, - кожний учитель мае яку-небудь трудову при-страсть» [15, с. 49-50].
Хороший учитель далеко не завжди приходить у школу з уже готовими якостями. В кращому випадку вчитель-новачок мае лише вщповщш данi для форму-вання цих якостей.
У повоенш роки вчительськ1 конференцiï' тривали по три дш На них заохочувалася «розгромна» критика. Всi, о^м учителiв Павлиськоï школи, «сидiли як на голках». Вiн поважав гщшсть кожного вчителя i навiть на педрадах у його школi вчителi не критикувалися, а обмiнювалися досвщом.
При школi д1яв псиxолого-педагогiчний семшар для вчителiв. Вiн проводився двiчi на мiсяць, по понедiлкаx. Як правило, цей семшар складався з двох частин: пси-xолого-педагогiчна характеристика одного чи двох учшв та якесь актуальне теоретичне питання. В. Сухо-млинський наполягав, щоб кожна характеристика почи-налася з аналiзу стану здоров'я дитини та ïï фiзичного розвитку, амейного середовища, а завершувалася ви-
Научен вектор на Балканите. 2018. № 1
73
Paschenko Dmytro Ivanovych
V. O. SUKHOMLYNSKYI AS A MANAGER .
pedagogical sciences
значенням перспектив И подальшого iндивiдуального розвитку. Причому об'ектами присшпливо! уваги вчите-fliB були не лише невстигаюч^ а й вщмшники i, що особливо важливо, тi, хто ще нiяк себе не проявив. Останшх В. Сухомлинський вважав найважчими дiтьми.
На тверде переконання видатного вiтчизняного педагога, тшьки той учитель учителiв (директор), який здат-ний пробудити у сво!х колег iнтерес до аналiзу власно! роботи, до наукового пошуку, е справжнiм керiвником, якому вiрять, за яким готовi йти iншi вчителi.
Пробудити ж у вчителiв прагнення до творчо! роботи можна не загальними закликами, а знаходженням разом з учителями «напрямiв головного удару», яш могли ви-вести колектив на суттеве полшшення результативностi !х роботи.
Висновки до^дження i перспективи подальших poseidoK цього напряму. Василь Сухомлинський бага-то в чому випередив свш час. До багатьох його думок варто i сьогоднi прислухатися. Адже вiн був не просто досввдченим педагогом а й започаткував те, що з повним правом можна вважати новим напрямком практичних розробок i наукового пошуку - педагопчний менеджмент. Подальшi науковi пошуки можуть стосуватися як дослвдження iсторико-педагогiчних проблем, пов'яза-них з його творчою спадщиною, так i експерименталь-но! перевiрки ефективностi впровадження багатьох вдей В. О. Сухомлинського з педагогiчного менеджменту. Зокрема, предметом окремих дослвджень можуть бути так1 аспекти, як управлшня розвитком дитячого мис-лення, збереженням i примноженням здоров'я учнiв, розвитком творчого потенщалу дитини (господарська, технiчна, агрономiчна, лггературна та iншi напрямки творчостi), системою неперервно! педагопчно! просвь ти батьшв тощо. Ще однiею мало дослщженою цари-ною педагопчно! спадщини В. О. Сухомлинського е його досвщ i роздуми над проблемою формування ще з шкiльних рокiв та неодмшного врахування у подальшо-му, при виборi свое! майбутньо! професшно! дiяльностi, педагогiчного покликання. Особливо актуальним е ви-користання творчо! спадщини видатного укра!нського педагога у закладах вищо! педагопчно! освiти та в сис-темi шслядипломно! освiти педагопчних кадрiв.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Остапйовський I. С. Актуальтсть ideU В О. Сухомлинського про принципи управлшня школою в умовах сьогодення. Науковий eiс-ник Волинського нащонального утверситету iM. Лес Украшки. Пeдагoгiчнi науки. Луцьк. 2012. № 8. С. 20—24.
2. Деркач В. Ф. В. О. Сухомлинський про управлшську дiяльнiсть кepiвникiв закладiв загально! середньоi oсвiти. Пeдагoгiчний вiсник. Кропивницький. № 1-2 (45-46). 2018. С. 34-39.
3. Берека В. С. Суттсть управлшського процесу в пeдагoгiчнiй твopчoстi В. О. Сухомлинського /В. С. Берека. Пeдагoгiчний дискурс : зб. наук. праць. Хмельницький, 2012. Вип. 11. С. 24-26.
4. Березовская Л.Д. В. А. Сухомлинский об индивидуальном подходе к ученикам с пониженной способностью к обучению в контексте нынешнего понимания толерантности // Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2014. № 2 (7). С. 10-13.
5. Набока Б. С. Проблеми управлшськоi дiяльнoстi кepiвни-ка загальнooсвiтньoгo навчального закладу в творчш спадщинi В. Сухомлинського. Пeдагoгiчний процес: тeopiя i практика : зб. на-ук.-метод. ст. Юровоград : ЦМСПС. 2013. Вип. 1. С. 109-113.
6. Одайник С. Ф. Фахова майстepнiсть кepiвника ЗНЗ у педа-гoгiчнiй спадщит В. О. Сухомлинського. Тавpiйський вiсник oсвimи. Херсон. 2015. № 2. С. 53-57.
7. Постельняк А. I. Проблеми управлшня школою в пeдагoгiч-тй спадщит В. О. Сухомлинського. Пeдагoгiчний вiсник. Юровоград. 2011. № 3/4. С. 34-47.
8. Санивский А.М. Кордоцентризм («философия сердца») - доминанта педагогического наследия В. Сухомлинского и основная черта украинской ментальности //Азимут научных исследований: педагогика и психология. 2014. № 3 (8). С. 60-63.
9. Тарасенкова Н., Шпак В. Управлшська кoмпemeнmнiсmь директора школи в пeдагoгiчнiй спадщиш В. О. Сухомлинського. Вiсник Черкаського унiвepсиmemу. Пeдагoгiчнi науки. Черкаси. 2011. -Вип. 209, ч. 2. С. 3-8.
10. Рындак В. Г. Линия жизни учителя, директора школы, ученого В. А. Сухомлинского. Психолого-педагогический поиск. Рязань. 2013. № 3. С. 52-69.
11. Одайник С. Ф. В. О. Сухомлинський про роль кepiвника навчального закладу у формування moлepанmнoсmi в суб'eкmiв oсвimньo-го процесу. Науковий вiсникМНУ iм. В. О Сухомлинського. Пeдагoгiчнi
науки. Микола!в. Вип. 1.47 (114). С. 203-206.
12. Албул I. В. Значення дoсвiду адмiнiсmpаmивнoi дiяльнoсmi В. Сухомлинського у становленш meopiiуправлшня. Витоки пeдагoгiч-ноi майсmepнoсmi. Пeдагoгiчнi науки. Полтава. 2009. Вип. 6. С. 250254.
13. Сухомлинський В. О. Ити вперед! Рiдна школа. 2002. № 5. С. 11 -16.
14. Сухомлинский В. А. Сердце отдаю детям. Акта, 2012. 563 с.
15. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа. Вибран твори : в 5-ти т. Ки!в : Радянська школа, 1976. Т. 4. С. 5-390.
16. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором школи. Вибран твори : в 5-ти т. - Ки!в : Радянська школа, 1976. Т. 4. С. 393626.
