CC BY
9HISTORIA I ARCHEOLOGIA / ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
В1ДСТАВКА БОРИСА бЛЬЦИНА ТА ПОЧАТОК ПРЕЗИДЕНСТВА ВОЛОДИМИРА
ПУТ1НА: В1ДГУКИ В УКРА1Н1
Артимишин Павло 1ванович
аспгрант вгддглу новтньог гсторгг, 1нститут украгнознавства гменг I. Крип'якевича Нацгональног академгг наук Украгни
Презентуютьсярезультати дослгдженняреакцгг украгнського сустльства на полгтичнг трансформацгг у Росгг початку 2000-х рр. Показано, що вгзгг змгн полтичног системи сусгдньог держави в Украгнг на початку XXI столття були неод-нозначними. Проаналгзовано наслгдки полтики Бориса Ельцина та причини його вгдставки. Дослгджено очгкування та прогнози, якг мали мгсце серед украгнського полтикуму та громадянського сустльства стосовно сценарггв полтики Во-лодимира Путгна на початку 2000-х рр. У висновках наголошуеться, що попри наявнгсть серед частини журналгстського середовища скепсису стосовно можливостг посилення Володимиром Путгним власног влади, завдяки низцг швидких крокгв у внутргшнш полгтиц йому це вдалося.
Ключовг слова: полтична система, громадська думка, громадянське суспгльство, украгнцг, мас-медга, Росгя, Украгна, Борис Ельцин, Володимир Путгн.
THE RESIGNATION OF BORYS YELTSYN AND THE BEGINNING OF VOLODYMYR PUTIN'S PRESIDENCY: THE UKRAINIAN RESPONSES
Artymyshyn P. I.
postgraduate student of the department of contemporary history, I.Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies, National Academy of
Sciences of Ukraine
The results of the theoretical study of the reaction of Ukrainian society to political transformations in Russia in the early 2000s are presented. It is shown that there were ambiguous Ukrainian visions of changes of the Russian political system at the beginning of XXI century. Both the consequences of Borys Yeltsin's politics and the reasons of his resignation are also analyzed. The expectations and prognoses of scenarios of politics of Volodymyr Putin which circulated among both Ukrainian politicians and tivil society in the early 2000s are also investigated. Conclusions are drawn that despite the fact that there was some skepticism about the possibility of Volodymyr Putin to strengthen his own authority among the journalists, Putin did it because of several effective steps in his domestic politics.
Key words: political system, public opinion, civil society, the Ukrainians, mass media, Russia, Ukraine, Borys Yeltsin, Volodymyr Putin.
Постановка проблеми. Укра!на та Роая - кра!ни, яю -так вже склалось вторично та географiчно - пов'язаш до-сить тасними ввдносинами у рiзних галузях i на рiзних ^то-ричних етапах. Разом з цим, часто щ краши перебували по рiзнi сторони барикад, де, з одного боку, стояла Роая, як iмперськa метрополiя (чи то власне iмперського зразка до 1917 р., чи прихованого пщ ширму радянського), а з шшого - Украша, де поступово, особливо протягом т. зв. «довгого XIX столггтя», формувалась власна нацюнальна вдентич-шсть [1;2]. Тим не менше, це ввдбувалось в межах iмперсько-го простору, в умовах не лише опозицшносл до нього, але й в aтмосферi комушкацп, у якш зв'язок iз Роаею мiфологiзу-вався, особливо там, де росшський фактор ^нував на рiвнi родинних стосунюв. Тому недивно, що вже i тсля розпаду СРСР тематика Росп не зникла iз укра!нського шформа-цшного простору, а будь-яка бшьш-менш знакова подiя в Росп не лише завжди знаходила ввдгук серед украшського сустльства, але й нервдко впливала на ситуацш в самш Укра!'ш. У зв'язку iз цим дослвдження сприйняття росш-сько! тематики укра!нською громадсьюстю видаеться нам надзвичайно актуальним, особливо враховуючи сучасний контекст розвитку украшсько-росшських ввдносин.
Анaлiз останшх дослвджень та публжацш. Русистика е досить популярним напрямком наукових дослвджень як в Укра!'ш, так i за кордоном. Зi всього масиву iсторiогрaфiч-
них здобутюв, слвд ввдзначити т пращ, яю так чи шакше стосуються дослвджувано! нами тематики. Ще у 1990-х рр. побачили свт розввдка Б. Кларка, у якш автор вдало си-стематизував та проaнaлiзувaв вдейний спектр росшського полггикуму кшця 1980-1990-х рр. [3], та книга Л. Шевцово!, присвячена ктори розвитку Росп у епоху президентства Б. бльцина [4]. Вже у 2000-х рр. з'явились: доробки Т. Батенка [5], Ф. Вiрa та Д. Котца [6], Ю. Дроздова та В. Фартишева [7], Л. Млечина [8], А. Наумова [9] О. Рара [10], Г. Шипунова [11] Е. Джека [12], ще одна книга Л. Шевцово! [13], дослвдження П. Шолл-Латура [14]. Одшею iз головних тем, яю порушу-ються у наукових працях 2000-х рр., е Роая чаав президентства В. Путша. У них aнaлiзуеться найближче оточення росшського глави держави, розглядаються основш тенден-ци поличного, економiчного та геополггичного розвитку Росп протягом першого десятирiччя XXI ст., робляться прогнози щодо перспектив ще! держави та !! полиично! системи, яка сформувалась тсля приходу Володимира Во-лодимировича до влади. Якщо в одних виданнях «путшсь-ка» Роая виступае лише як частина загального контексту дослвдження [6;7;8], то в шших - основним об'ектом aнaлiзу [5;9;10;11;12;13;14].
У 2014-2016 рр. росшська тематика вкотре набула популярной!, свiдченням чого стала поява велико! кшькосл як вiтчизняних, так i зaрубiжних наукових доробок. Насампе-
ред, варто вiдзначити монографп соцюлога I. Рущенка [15] та ^торика В. Ткаченка [16]. Обидва дослвдники намагались проаналiзувати процес виникнення та суть феномену влади В. Путша, який встиг сформуватись за 2000-2012 рр. 1з зарубiжних розввдок вигiдно видiляються книги британсь-кого журнал^та Б. Джуди [17] та шмецького кореспондента Б. Райтшустера [18] у яких комплексно подаеться як нарис полггично! ^тори Росп тсля розпаду СРСР, так i еволющя механiзму формування ново! росiйськоi полггично! дшс-ностi пiд керiвництвом команди Володимира Володими-ровича. Автори особливу увагу придшяють дослiдженню такого явища як застосування iнформацiйноi пропаганди у сучаснш полiтицi.
Але попри такий масив вже наявно! iсторiографiчноi бази, переважно ми маемо справу або iз дослщженням без-посередньо Росп та 11 полiтичного, економiчного, культурного укладу, або ж йдеться про науково-популярну лие-ратуру. Натомить досi не маемо г'рунтовного дослщження укра!нсько1 громадсько-полiтичноi думки стосовно Росп, попри те, що студп iз вивчення образiв «1ншого» стають де-далi популярнiшими серед кра!н Заходу, та й в Укра1ш вже маемо певш здобутки стосовно шших кра!н [19;20]. Дана стаття претендуе стати одшею iз перших, написаних у такому руст наукових студш.
Метою цiеi статтi е опираючись на наявну iсторiографiч-ну базу проаналiзувати подii 1999-2000 рр., яю мали мiсце у полйичному життя Росii, та використовуючи джерельш ма-терiали (спогади полiтикiв та дат загальноукрашських мас-медiа) прослвдкувати реакцiю украiнськоi громадськостi на щ подii.
Виклад основного матерiалу. Рубiж ХХ-ХХ1 ст. Росiя зу-стрша у не найкращому становищi - полиична, економiч-на, культурна криза, яка охопила дезорiентоване росiйське суспшьство була очевидною. Ще десятилiття тому, пщ час розпаду Радянського Союзу, коли розривались традицшш економiчнi взаемозалежш зв'язки мiж радянськими респу-блжами, можна було зрозумiти, чому населення зубожiе. Однак протягом 10 роюв декларованоi росiйською владою демократii рiвень життя бiльшостi пересiчних росiян не те що не пвдшмався до рiвня захiдних держав, але й нерщко падав нижче рiвня радянського, а у 1998 р. у Росп взагалi було оголошено економiчний дефолт [21, с. 217-226]. I це у той час, коли внаслвдок «дико!» приватизацп 1990-х рр. ба-гатомiльярднi рахунки осiли в кишенях представникiв ще вчорашнiх «червоних директорiв» та кримiналiтету.
У свою чергу росшська полiтика кiнця XX ст. характе-ризувалась постiйним протистоянням президента Росп про-ти переважно лiвого парламенту. При чому прикметно, що i сам глава росшсько! держави походив iз компартiйноi елии (президент Росii Б. бльцин розпочав свш шлях у полiтику iз посади очiльника Свердловського обкому КПРС, а у сере-динi 1980-х рр. зайняв посаду першого секретаря Московсь-кого мiського комiтету КПРС та був обраний кандидатом в члени Политбюро ЦК КПРС) [6, с. 165-173]. Вихвд iз цього протистояння виконавчо^' та законодавчоi влад Кремль знайшов не цiлком демократичний - все завершилось бук-вальним обстршом iз танкiв будiвлi росшського парламенту та и штурму спецпризначенцями у жовтш 1993 р. [3, с. 129]. На думку багатьох експертав, щ подii стали початком кшця i так досить вщносно! демократii у Росii, i були державним переворотом, який, однак, Б. бльцин зумiв подати для краш Заходу як боротьбу iз, мовляв, спробою реваншу вчорашнiх
комунiстiв [4, с. 287].
На думки про шюзоршсть росшсько! демократii навiв й хщ проведення президентських виборiв 1996 р., у яких клю-чову роль вщграли не стiльки голоси виборщв, як полиич-нi технологи: Б. бльцин, полйичний рейтинг якого напере-доднi ви6орчо! кампанii був ледь не на рiвнi статистичноi похибки, заручившись пiдтримкою олiгархiв та 1х медiа, розгорнув потужну шформацшну кампанiю проти свого найбiльшого конкурента Г. Зюганова, очшьника росiйських комушстав, та, активно використовуючи адмiнiстративний ресурс, зм^ виграти вибори [22]. Взамш олiгархи отримали «зелене свiтло» на грошовi позики iз державноi казни, яю за замовчуванням можна було не повертати. Зокрема, В. Гусин-ський отримав понад 1,5 млрд. доларiв у виглядi державноi пiдтримки, у т. ч. через кутвлю «Газпромом» частини акцш компанii «Медiа-Мiст», що належала ол^арху [12, с. 152].
Назагал, хоч iз початком президенства Бориса Мико-лайовича у Росii почали ввдкриватись громадськi iнституцii, нерiдко фiнансованi iз Заходу, у ЗМ1 з'явилась бшьша свобода дiй та слова, а в економщ - правила ринкових ввдносин, супроводжуванi приватизацiею та вщмшою державного ре-гулювання цш, але стабiльного майбутнього iз Б. бльциним у другш половинi 1990-х рр. вже шхто не бачив. Як влучно зазначив шмецький журнал^т Б. Райтшустер: «Росiя стала жертвою нового, трапчного непорозумiння те, що людям тд час розбшницького капiталiзму за Бориса бльци-на подавалось як «демократiя», насправдi було махiнацiею з яр ликами. [...] Метою було врятувати в новий час стару елиу, верхiвку апарату, тшьову економiку, «червоних дирек-торiв». Забезпечити 1м привiлеi i те, що вони рашше могли контролювати як державну власшсть, за допомогою приватизацп надати 1м у власне володшня» [18, с. 25].
Не сприяли стабшьносл у ельцинську епоху й постшш прояви сепаратизму всередиш самоi Росii. Так, у 1990-1991 рр. про свш суверештет заявила низка нацюнальних респу-блж, якi у радянський час були суб'ектами безпосередньо Росп. Таю республжи як Башкортостан, Саха (Якупя), Татарстан проводили досить самостшну ввд Москви полiтику, сповна використовуючи гасло Б. бльцина: «Бериь суверенi-тету стшьки, скiльки можете проковтнути» [11, с. 192]. В Якутп, до прикладу, о^м проголошеного у 1990 р. державного суверештету, у 1991 р. ввели навггь окреме громадян-ство, а щоб потрапити у деяю райони республiки, мешканщ iнших регiонiв мусили виробляти спещальш в'iзнi вiзи [23]. Але апогеем проявiв сепаратизму в Росii була, безсумшвно, республiка Iчкерiя (Чечня), яка, де-факто, була незалеж-ною державою, що виникла на частит територп колишньо! Чечено-Iнгуськоi АРСР, де у 1994-1996 рр. розгорнулась т. зв. Перша чеченська вшна мiж федеральними вшськами та мiсцевими повстанцями, яка завершилась для Кремля фак-тичною поразкою - згщно iз Хасавюртсько^' угодами 1996 р. та мирним договором 1997 р. Чечня фактично ставала не-залежною республжою, яка залишалась у складi Росп лише формально [14; с. 265-275]. А якщо врахувати, що у ходi бойових дш на Швшчному Кавказi лише iз росiйськоi сто-рони як мiнiмум загинуло 6 тис. оаб, то стае зрозумшим, що особливого полiтичного рейтингу перша чеченська кам-панiя Б. бльцина не додала.
Розумiв це i сам президент, який вiдчував, що навггь та олiгархи, якГ ще вчора тдтримували його, у найкритичнь ший момент можуть вiдвернутись, приеднавшись до тих, хто запропонуе 1м кращi умови. До того ж потрГ6но було за-
безпечити безпечне майбутне для себе та свого найближчо-го оточення тсля завершення друго! президентсько! каден-цп. У таких умовах, Б. бльцин вступив в полиичний союз i3 ФСБ. Його розрахунок був простим: вш вважав, що ця структура зможе найкраще надати гарантп 3i збереження особисто! безпеки президента та його «Cîm'ï» та здобутих ними у 1990-х рр. матерiальних та сощальних статусiв. Для ствробГтниюв же спецслужб це був шанс перетворитись iз бiйцiв «невидимого фронту» на ключових полiтичних грав-щв та представникiв росiйськоï державницькоï елГти.
У цьому контекстi й пояснюеться призначення 9 серпня 1999 р. на посаду прем'ер-мшстра Росiï очшьника ФСБ та Ради безпеки Росшсько" Федерацiï 46-рiчного Володимира Володимировича Путша. Цього ж дня Борис Миколайович назвав нового прем'ера сво'м наступником на посадi президента. Щоправда, тодiшнi ЗМ1, у тому чист й украïнськi, зустрiли цю новину досить скептично, знаючи ельцинську манеру дуже швидко мiняти сво! вподобання щодо «спад-коемцiв влади», натвжартома називаючи тодiшнiй Кремль «фабрикою наступниюв» [24]. Так, на думку полГтолога Тараса Батенка, кампанiя iз пошуку Б. бльциним «спад-коемця Кремля» тривала практично стшьки ж, скшьки сам престарiлий президент обiймав свою посаду глави держави. Серед найбшьш ймовiрних наступникiв Бориса Миколайо-вича у рiзний час називались: В. Черномирдш, Ю. Лужков, О. Сосковець, О. Лебедь, Б. Немцов, С. Кiрiенко, б. Примаков, С. Степашин [5, с. 20-28]. Тому поява фГгури В. Путша як потенцшного очшьника Росп спочатку шкого не здиву-вала, видаючись далеко ще не останньою у вже i так довгому списку «наступниюв».
Однак вже у передноворiчний день 1999 р., отвдш за мо-сковським часом, по росiйському телебаченню було передане новорiчне звернення Б. бльцина. У ньому перший президент Росп заявив про власну ввдставку з посади росшського президента, попросив у росшського народу вибачення за те, що чимало його надш та сподiвань вш так i не здшснив, та оголосив про призначення тодшнього прем'ер-мшстра Володимира Путша виконуючим обов'язки Президента Росп. Для багатьох це стало несподiванкою. Черговi президент-сью вибори були назначенi на липень 2000 р., а, отже, ви-давалось, що спраглий до президентських повноважень Б. бльцин останшх твроку свого перебування на посту глави держави скористаеться сповна. Причини ж дострокового припинення ним повноважень доа залишаються предметом для дискусп.
Можливо вiдставка була пов'язана iз значним попршен-ням стану здоров'я Бориса Миколайовича, адже ще мГсяць до цього, якраз через погане самопочуття росшського президента, було перенесене тдписання договору про створен-ня Союзу Росп та Бшорусп [25]. Дружина ж Б. бльцина, На'-на, в одному iз штерв'ю припустила, що ïï чоловж зважився на дострокову ввдставку пiсля того, як ознайомився iз результатами виборiв до Державно!' Думи, на яких парпя «бд-нiсть», яку пiдтримав В. Путш, отримала хороший результат, поавши друге пiсля КПРФ мГсце [26]. Сам Б. бльцин у сво'х спогадах лише зауважував, що це ршення прийняв швидко, довго не роздумуючи, адже «прийняте ршення не терпить тяганини, розмов, ввдтягнень» [27; с. 7-11 ].
Змша росiйського керiвництва знайшла вiдгуки i серед укра'нсько' громадськостi. Першi прогнози стосовно можливо' ввдставки Бориса Миколайовича у мас-медiа почали з'являтись вже у липньвересш 1999 р. Зокрема, журналГсти
«Комсомольсько! правди в Укра'ш» припускали, що перший президент Росп планував пгги у ввдставку вже в середиш ве-ресня, аби можна було провести позачерговi президентсью вибори одночасно Гз черговими парламентськими у грудш 1999 р. Завдяки цьому, на думку кореспондентГв газети, Б. бльцин мав на метГ послабити позицп сво'х полгтичних кон-курентГв, адже, згГдно Гз тодшшм росГйським законодав-ством, за таких обставин особа, яка очолювала передвибор-чий блок до парламенту, не могла водночас брати участь у виборах президента i навпаки. Таким чином, i б. Примаков, i Г. Зюганов i Г. Явлшський були би змушеш жертвувати або можливГстю потрапити до Державно' Думи, або спробою стати главою Росшсько! Федерацп. У той же час, ймовГр-ний спадкоемець президента В. Путш встиг би полгтично посилитись, i ще не розтратити рГвня довГри потенцшного електорату [28]. Проте, як виявилось згодом, цей прогноз не здшснився, а дострокова ввдставка хоч таки i ввдбулась, але тзшше i за шших обставин.
За вераею ВГталГя Портникова, у передноворГчних подГях 1999 р. необхвдно шукати слвд росГйських спецслужб, як почали значно тиснути на лГтнього главу Росп. БГльше того, журналГст, опираючись на власнГ шсайдерсью джере-ла, стверджував, що 31 грудня, коли окрГм вГдеозапису свого новорГчного звернення Б. бльцин пвдписав Гз В. ПутГним угоду про гарантп безпеки та повно' безкарносл для себе та свое' ам'! пГсля покинення посади глави держави (що вь добразилось у першому офщшному УказГ в. о. Президента РФ В. Путша), мГж Борисом Миколайовичем та Володими-ром Володимировичем ввдбулась непроста розмова, пвд час яко' вже немолодому президентовГ дали зрозумГти, що у разГ спроб Б. бльцина надалГ плести полиичш Гнтриги, чим ввд-значалась його полгтика особливо у другш половинГ 1990-х рр., та змшити прем'ера, а вГдтак й свого наступника, пред-ставники силових структур приймуть «енергшш кроки» Гз захисту В. ПутГна [29].
КрГм того, варто й пам'ятати, що вже Гз серпня 1999 р. на Швшчному КавказГ ввдновились активнГ бойовГ дп: спочатку у Дагестан^ а потГм - i на територп ЧечнГ. У цих подГях роль безпосереднього очГльника бойових операцш й взяв на себе тодГ ще щойно призначений на посаду прем'ера Воло-димир ПутГн [15, с. 85; 30]. ВГдтак, можливо Б. бльцин вже не хотГв постшно ввдчувати себе зайвим на тлГ молодого, енергГйного прем'ера. КрГм цього, подальшГ спроби Б. бльцина маневрувати на владному ОлГмт могли спровокувати подальшу державну кризу, небажану у такш ситуацп. I тому, навГть якщо Борис Миколайович i думав про чергового «наступника» (зокрема, восени 1999 р. окрГм Володимира Володимировича серед можливих «спадкоемщв Кремля» з'я-вилось Гм'я тодшнього мГнГстра Гз надзвичайних ситуацш СергГя Шойгу [32]), вш не став загострювати i так непросту ситуацш, у якш опинилась Росшська ФедерацГя.
На думку полГтолога Т. Батенка така поспГшнГсть у дГях Б. бльцина була викликана ще й тим, що популяршсть В. ПутГна, яка стрГмко зросла у другш половинГ 1999 р. на хвилГ боротьби Гз тероризмом та вшни в Дагестан та ЧечнГ, могла так само швидко впасти до чергових президентских виборГв, запланованих на липень 2000 р., чим могли би скористатись конкуренти президентсько' «Ом'!'». Тому, чим швидше Володимир Володимирович змГг би скористатись високим рейтингом, тим вигвдшше це було би й для самого Б. бльцина [5, с. 72-73].
До реч^ розглядаючи секрет устху високого рейтингу В. Путiнa, укра!нсью журнaлiсти вбачали його як у мaнерi спiлкувaння Володимира Володимировича, за допомогою яко! вiн мiг донести до переачного жителя Росп на простш, iз значними домiшкaми жаргошв (очевидного слiду iз чaсiв служби у силових структурах), мовi шформацш про ту чи iншу ситуацш, яка склалась у суспiльствi (на кшталт обь цянки «мочити терорислв в сортирi» [32]), здaтностi пода-вати себе у обрaзi прагматичного полгшка, фiзично сильного, впевненого у соб^ у потрiбнi моменти суворого, так i у потужнш пiaр-компaнi! на кaнaлi «ГРТ», 49 % акцш якого належала ол^арху Борису Березовському, який, вважаю-чи В. Путша «своею людиною», схильною до мaнiпуляцiй, спочатку всiляко сприяв полиичним успiхaм колишнього очiльникa ФСБ, пропагуючи у пiдконтрольних йому ЗМ1 лише позитивнi образи Володимира Володимировича та подаючи мaтерiaли iз геро!защею полiтики останнього у Чечнi [15, с. 105; 33; 34;]. Це дало тдстави говорити навиь про створення нового типу полггтехнологп - «дартуально! полiтики», яка вимагае витрат полиичних сил у передви-борнш кaмпaнi! лише «на маркетинг, маншуляцп громадсь-кою думкою та телебачення» [35].
Серед причин дострокового ввдходу Б. бльцина в Укрa!нi, як i в Росi!, називали й слабке здоров'я престаршого президента та його бажання якнайшвидше отримати захист для себе та свое! родини [36]. Щкаво, що ще влику 1999 р. в украшськш преа прогнозувалось, що Борис Миколайо-вич допустить до президентського кр^ла тсля себе лише ту людину, яка, по-перше, гарантуватиме економiчнi iнтереси ельцинського оточення, а по-друге, - не допустить реваншу комутстав [37]. Очевидно, на думку першого росшського президента, саме таким був Володимир Путш.
Врештьрешт, припускали, що Борис бльцин при прий-няттi такого важливого ршення керувався й певними iр-рaцiонaльними символiчними мотивами: мовляв, виршив пiти у вiдстaвку в останнш день 1999 р., на рубежi столiть та тисячолiть, назавжди залишившись символом старо! полггики XX столггтя (хоча нaспрaвдi столiття та тисячолгг-тя завершилось у 2000 р., а не у 1999 р.) [38].
Щкавими е оцшки укра!нського полiтикуму та ЗМ1 самого призначення Володимира Путша виконуючим обов'язки президента Росп. Так, тодшнш президент Укра!ни Л. Кучма ввдгукнувся на цю подш як про «мужнш i послiдовний крок людини (Б. бльцина - П. А.), яка турбуеться за майбутне свое! кра!ни, уах роаян». При цьому оцшюючи роль Бориса Миколайовича у розвитку украшсько-росшських вiдносин, Л. Кучма ввдзначав, що той завжди робив усе, що ввд ньо-го залежало, для змщнення зв'язкiв мiж двома «братшми» кра!нами [38]. Водночас Леонвд Данилович сподiвaвся, що така ж полгтика, спрямована на стрaтегiчне партнерство, буде продовжуватись i В. Путшим. У той же час, характе-ризуючи характер Володимира Володимировича, другий президент Укра!ни визнавав, що це «людина, яка знае, чого хоче», i вiдстоюе сво! iнтереси до кшця [39]. Заб^аючи наперед, зауважимо, що у сво!й книзi «Укра!на - не Росiя» Л. Кучма зазначав, що В. Путш виправдав його сждовання, проводячи полгшку «бшьшо! людяностi, терпiння, розумш-ня i нaвiть м'якостi до того, що на !! (Росi! - П. А.) думку е помилковим», тобто до бажання кра!н колишнього СРСР, яких РФ традицшно розглядала як сферу власних штереав, проводити власну, незалежну ввд Москви, полйику [40, с. 202].
В. Ющенко, який на той момент очолював укра!нський уряд, вважав ршення Б. бльцина «лопчним продовженням його (Б. бльцина - П. А.) життево! позицп», яке зaсвiдчило що «подi! в Росп вдуть в контексп нормaлiзaцi! ситуaцi! в крa!нi», а сам глава РФ продемонстрував «велику особисту мужшсть, велику громадянську вiдповiдaльнiсть i показав чудовий мужнiй приклад полгшчно! поведiнки» [38]. Очшь-ник же укра!нських соцiaлiстiв О. Мороз ввдгукнувся на цей вчинок як про «дуже розумний крок» та «грамотний i вива-жений хiд», який був зроблений своечасно, а головне - через те, що в урядi i в парламента нaдaлi залишались люди, вiрнi першому президенту РФ - без жодно! загрози для майбут-нього Б. бльцина та його родини [38].
Назагал, для бшьшост тодiшньо! укра!нсько! полиич-но! елiти, хоч «новорiчнa» вiдстaвкa була несподiвaнкою, однак було переконання, що новий очшьник Росi! В. Путш радикально не змшить концепцi! розвитку ввдносин мiж Укра!ною та Роаею, про що сввдчить i заява М. Бшобоць-кого, Надзвичайного i Повноважного Посла Укра!ни у Росп у 1999-2005 рр., у якш вш виголосив сждовання на те, що «спадкоемшсть в укрa!нсько-росiйських ввдносинах повинна бути збережена, оскшьки Росiя не може жити без Укра!-ни, а Укра!на - без Росп» [38].
Серед журнал^тського середовища оцшки були стри-машшими. Наводились думки, що 31 грудня 1999 р. стало переломним моментом в украшсько-росшських ввдносинах, своервдним «Рубжоном» мiж полiтикою державних керiвникiв старо! формaцi!, якi надавали перевагу дипло-мaтi! особистих контaктiв, зав'язаних ще у радянськ часи, та полиикою молодих «демонстративних прaгмaтикiв», яю проводять переговори без жодних сентиментав та не е об-тяжеш «комплексом Бiловезько! пущi» [41]. Тому робились прогнози, що вже найближчим часом формат ввдносин мiж Москвою та Киевом значно змшить свою концепцш, i пере-йде у площину першочергового ввдстоювання власних на-цiонaльних iнтересiв, а вже попм - спiльно! дружби, особливо у газовш сферi, яка i до цього вiдзнaчaлaсь протирiччями [39]. Зрештою, знаходимо навгть iронiчнi нотки серед газет-них статтей, в однш iз яких призначення В. Путша в. о. Президента Росп називають «атракцюном небачено! щедросл» та «добровiльним вiдходом вiд влади «адепту» росшського лiберaлiзму», який означив те, що «корпорaтивiзм взяв верх на вершит росшського полгтичного Олiмпу» [42]. Тим не менше, ршення Б. бльцина про вiдстaвку уже iз перспек-тиви рокiв в ефiрi телеканалу «24» нaдaлi оцшювали як хоч несподiвaне, але «асторичне, адже до цього жоден iз росiйсь-ких керiвникiв не йшов iз посади добровiльно» [43].
Тим часом у мaс-медia нaявнi цiкaвi думки i стосовно подальших перспектив В. Путша у росшськш полгтищ станом на початок 2000-х рр. та оцшки перших його полиич-них кроюв на посaдi в. о. Президента Росiйсько! Федерацп, а згодом - пiсля обрання його президентом у першому ж турi 26 березня 2000 р. (набрав 52, 94 % голоав при явщ 68, 64%) та шавгурацп 7 травня цього ж року - й у президентському ^от [13, с. 74].
На початок 2000-го року, як зазначали укра!нсью ЗМ1, для Володимира Володимировича склались сприятливi умови для формування лояльного для себе росшського полиикуму, i навиь для пвдпорядкування його собг Так, за результатами вже згадуваних грудневих виборiв 1999 р. до Державно! Думи Росп, пария «бдшсть», яка була створена лише за кшька м^ящв до них iз метою сформувати мiцний
«тил» у парламента для ельцинського «наступника», досягнула справжнього устху, зайнявши друге мГсце пГсля ко-мунГстГв (переможцГв й на парламентських перегонах у 1995 р.), i отримавши 73 мандати (враховуючи представниюв ввд одномандатних окрупв), що дозволило цш полГтичнГй силГ значно впливати на росшську полГтику [44].
Так, вже Гз перших дшв ново! Думи у ачш 2000 р. став очевидним для укра'нських ЗМ1 незвичний для 1990-х рр. союз Кремля та комушстав, коли В. Путан тдтримав пред-ставника КПРФ ГеннадГя Селезньова як кандидата на посаду сткера нижньо! палати парламенту Росй' [45]. СпецифГч-но розподГлялись й комГтети росшсько! Державно! Думи, в яких взяли участь головно КПРФ, «бдшсть» та ЛДПР, у той час, як традицшно вдейно ближчГ до Кремля у 1990-х рр. «СПС», «Яблуко» та й навггь «ОВР» були при цьому обдшеш, що спровокувало !х навгть до двотижневого бойкоту робо-ти нижньо! палати росшсько! Думи [46]. Водночас таю важ-ливГ комГтети як: комГтет з мГжнародних питань, комГтет Гз кредитних оргашзацш, комГтет Гз оборони очолили люди, яю походили Гз депутатсько! групи «Народний депутат», що складалась переважно Гз представниюв одномандатних округГв ввд тих полГтсил, якГ не подолали п'ятиввдсотковий бар'ер за федеральними списками, що було, за переконан-ням журналГстав, цинГчно та «аморально» [47].
ВГдтак, в основному саме комушсти, «бдшсть» та ЛДПР сформували т. зв. «партаю влади». На думку В. Портнико-ва, кожна зГ сторГн мала Гз цього свою вигоду: комушсти, яю перебували у далеко не лГвш ДумГ, змогли залишитись проввдною фракцГею, зберГгши за собою посади сткера, вще-сткера нижньо! палати та декГлька важливих комь тетГв; ЛДПР, яка була на граш вильоту Гз полГтичного життя i ледве подолала п'ятиввдсотковий бар'ер, змогла отримати крГсло заступника голови Державно! Думи, яке зайняв лвдер фракцп В. Жириновський; для «бдноста» ж це був хороший шанс для того, щоб перетворити Думу на слухняну та ручну для створення можливостей безболГсного прийняття Думою ршень, необхвдних Кремлю [48].
Таким чином, у Володимира Володимировича з'явилось потужне лобГ у росшському парламента, через яке можна було «просунути» важливГ для глави Росй' законопроекти, i назагал пвдтримувати стабшьний баланс мГж гГлками влади. Тако!' нагоди не було у Б. бльцина, який, будучи президентом, постшно був змушений рахуватись Гз переважно опо-зицшною до нього Державною Думою. ВГдтак, саме Гз груд-ня 1999 р. розпочалась поступова трансформащя лопки полГтичного життя у Росй', де на змшу перманентнш кон-фронтацй' президента та парламенту прийшов час для, за визначенням журналГста газети «Дзеркало тижня», полгти-ки «агресивно-слухняно! бГльшостГ», за яко! навГть тГ партп, якГ, здавалось би, були опозицшно налаштованими до влади, у потрГбний для Кремля момент пвдтримали б його [48].
Водночас, кореспонденти «Фактав та коментарГв» наводили думку тодшнього мера Москви Ю. Лужкова, який за-стерГгав РосГю вГд реваншу «диктатури бГльшовикГв», яким нГбито мГг би закГнчитись союз Кремля Гз КПРФ [49], а в шшш статта видання журналГсти провели цГкаве порГвнян-ня росГйсько! та укра!нсько! полгтики початку 2000-х рр., у якому зауважили, що якщо у першш комушсти, попри зменшення власного рейтингу, надалГ суттево впливали на полГтичне життя РФ, то в Укра!ш взяли гору право-цен-тристи, яю не допускали членГв КПУ до впливу на велику полГтику, що, мовляв, засввдчило про те, що вдейно «Укра'на
ближча до бвропи, ашж Роая» [50]. Укра'нський же полгто-лог Володимир Малинкович оцшив тодГшню ситуацГю у ДерждумГ РФ як початок формування в Росй' справжньо! серйозно! демократично! опозицй' до кремлГвського режиму, до яко! увшшли «Яблуко», «СПС» та «ОВР» [49].
«Комсомольська правда в Укра!ш» допускала чотири мо-делГ розвитку Росй' пвд керГвництвом В. ПутГна: диктатура на зразок режиму А. Шночета, за якого диктатор, отримавши пвдтримку середнього класу, «залГзною рукою» запустив би ринковГ реформи; швденнокорейська модель, за яко! Гс-нував би полГтичний режим, що опирався би на декГлька промислових корпорацш-пгантав, яю, отримуючи значнГ привше! вГд держави, представляли би Рост на зовшшшх ринках; модель диктатури, оперто! на вшськових; синтетична модель, яка поеднала би «плюси» уах попереднГх моделей та врахувала б !хнГ «мГнуси», при цьому забезпечивши як територГальну цГлГснГсть Росй', так i формування централь зовано! владно! вертикалГ, пГдтримувано! всГма частинами суспшьства, за одночасно! лояльностГ до влади основних росшських мас-медГа [51].
Лунали й думки, якГ навпаки ставили пвд сумшв спро-можшсть В. ПутГна надовго протриматись на вершиш росГйсько! полГтично! пГрамГди. Зокрема, у «ДзеркалГ тижня» розглядались як мШмум два сценарй', можливих для Володимира Володимировича як для майбутнього глави Росй'. Згвдно Гз першим сценарГем Володимир Володимиро-вич став би просто «перехвдною фГгурою», яка би пвдготува-ла плацдарм для «справжнього» президента. На користь ще! тези, на думку журналГстав, шбито говорила ввдсутшсть авторитетного ставлення до «наступника» Б. бльцина навГть Гз боку традицшних мГжнародних партнерГв - кра!н-членГв СНД, якГ, мовляв, спочатку ставились до в. о. Президента Росй' дещо ввдсторонено, на ввдмшу ввд Б. бльцина, якого шшГ президенти кра!н СНД знали особисто ще Гз радянсь-ких чаав [52]. ЗгГдно Гз шшим прогнозом, сам В. ПутГн мав би стати цим «справжшм» президентом, однак не через усшх на демократичних виборах, а внаслвдок створення сильного режиму, за якого його авторитет був би беззаперечним, а його головним завданням як национального лвдера мало б стати збереження росГйсько! державноста [29].
Переломним моментом, який зробив можливим реалГза-цш В. Путаним саме сценарш створення сильного режиму, стала низка кроюв, яку здшснив Володимир Володимиро-вич у внутршнш полГтицГ Росй' протягом першо! прези-дентсько! каденцй' у 2000-2004 рр.: змша концепцй' ввдносин мГж Москвою та регГонами i !х очГльниками (губернаторами та/або президентами) у бж централГзацй' владно! вертикалГ та обмеження повноважень на мГсцях; реоргашзащя та скорочення повноважень верхньо! палати росГйського парламенту - Ради Федерацп; проведення полгтики «рГв-новГддалення» (де-факто пГдпорядкування собГ) олГгархГв Росй'; призначення на посади «сво!х» людей, яким президент безпосередньо довГряв [53; с. 221-250]. Усе це в результата й призвело до початку формування централГзованого режиму управлшня (говорять навГть про режим жорсткого авторитаризму [16, с. 94]), який бГльше нагадував повернення у радянсью часи, ашж прямування держави демократичним шляхом.
Висновки. Таким чином, початок полГтично! трансфор-мацп у Росй' укра'нська громадськГсть сприйняла неоднозначно: ввд сподГвань укра'нського полГтикуму до продов-ження поблажливо! стосовно Укра'ни полГтики Кремля,
характерно! для чаав Б. бльцина, до скепсису журналютав чи то до можливостей В. Путша взагалi втриматись на дов-гий час на вершит влади, чи то до позищонування його намiрiв проводити демократичну полггику. Очевидно, най-ближчими до ютини виявились тi, хто прогнозував у Росii
посилення порiвняно iз 1990-ми рр. позицiй Кремля, фор-мування полiтичного режиму навколо одше! особи, та по-яву серед росшсько! полiтично! елiти прагматиюв, у яких на першому мющ стояли влaснi нaцiонaльнi iнтереси, а вже на другому - дружш ввдносини iз сусiднiми державами.
Список використано! лiтератури:
1. Кравченко В. Украша, iмперiя, Росiя. Вибранi статт з модерно! iсторii та юторюграфп / В. Кравченко. - Кшв: Критика, 2011. - 544 с.
2. Плохш С. Походження слов'янських нацш. Домодернi iдентичностi в Украш, Росii та Бiлорусi / С. Плохш / пер. з англ. М. Климчук, Т. Цимбал. - Кш'в: Критика, 2015. - 432 с.
3. Clark B. An Empire's New Clothes: The End of Russia's Liberal Dream / B. Clark. - London: Vintage, 1995. - 346 p.
4. Shevtsova L. Yeltsin's Russia: Myths and Reality / L. Shevtsova. - Washington, D. C.: Carnegie Endowment for International Peace, 1999. - 346 p.
5. Батенко Т. Прелкдоя Путша: «Перебудова» в Кремлi / Т. Батенко. - Львiв: ДзЩа, Мета, 2001. - 248 с.
6. Котц Д. М., Вир Ф. Путь России от Горбачева к Путину: Гибель советской системы и новая Россия / Д. М. Котц, Ф. Вир / пер. с англ. / под ред. И. Готлиба. - Москва: Едиториал УРСС, 2013. - 448 с.
7. Дроздов Ю., Фартышев В. Юрий Андропов и Владимир Путин. На пути к возрождению / Ю. Дроздов, В. Фартышев.
- Москва: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. - 352 с.
8. Млечин Л. Формула власти. От Ельцина к Путину / Л. Млечин. - Москва: Центрполиграф, 2000. - 569 с.
9. Наумов А. 1нститут глави держави як чинник внутршньополггичних трансформацш у Росп: перше президенство Володимира Путша. Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. поли. наук / А. Наумов / Чершвецький нащональний ушверситет iменi Юрiя Федьковича. - Чершвщ, 2007. - 20 с.
10. Рар А. Владимир Путин. «Немец» в Кремле / А. Рар. - Москва: ОЛМА-ПРЕСС, 2001. - 320 с.
11. Шипунов Г. Реформа федеративного устрою Росп в контекста становлення моноцентричного полгтичного режиму президента В. Путша / Г. Шипунов // Украшська нащональна вдея: реалп та перспективи розвитку. - 2007. - Вип. 19. - С. 189-198.
12. Jack A. Inside Putin's Russia: Can there be reform without democracy? / A. Jack. - Oxford: Oxford University Press, 2005.
- 384 p.
13. Shevtsova L. Putin's Russia / L. Shevtsova / [Antonina W. Bouis]. - Washington, D. C.: Carnegie Endowment for International Peace, 2005. - 458 p.
14. Шолл-Латур П. Россия путина: эффект сжатия. Империя под прессингом НАТО, Китая и ислама / П. Шолл-Латур / [пер. с нем. А. Уткина]. - Москва: СТОЛИЦА-ПРИНТ, 2007. - 480 с.
15. Рущенко I. П. Росшсько-украшська пбридна вшна: погляд сощолога / I. П. Рущенко. - Харюв: ФОП Павленко О. Г., 2015. - 270 с.
16. Ткаченко В. Роая: вдентичшсть агресора / В. Ткаченко. - Кшв: ВЦ «Академiя», 2016. - 256 с.
17. Джуда Б. Крихка iмперiя. Як Роая полюбила i розлюбила Владiмiра Путша / Б. Джуда. - Кшв: Медуза, 2015. - 412
с.
18. Райтшустер Б. Путшократая. Людина влади та ii система / Б. Райтшустер / [пер. з шм. ]. - Харюв: Вiват, 2015. - 368
с.
19. Зашкшьняк Л. Образ Польщi та поляюв у сучаснш Украш / Л. Зашкшьняк // Проблеми слов'янознавства. - 2011.
- Вип. 60. - С. 68-80.
20. Лукачук О. Литва i литовщ в украшськш громадсько-полгтичнш думщв (1989-2009 рр.). Автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. ^т. наук / Львiвський нащональний ушверситет iменi 1вана Франка / О. Лукачук. - Львiв, 2012. - 20 с.
21. Ющенко В. А. Недержавш таемнищ: нотатки на берегах пам'ята / В. А. Ющенко. - Харюв: Фолю, 2014. - 511 с.
22. Кирюхина М., Кирюхин Э. Мифы и реалии новейших избирательных технологий / М. Кирюхина,Э. Кирюхин // Политика. - 1999. - 26 мая.
23. 19 лет суверенитета. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://lenta.ru/articles/2009/06/18/saha/ (06.04.2016)
24. Портников В. Фабрика наступниюв // День (Кшв). - 1999. - № 151. - 18 серпня.
25. Создание Союза России и Белоруссии откладывается // Факты и комментарии (Киев). - 1999. - 27 ноября.
26. Отставка Ельцина: мужественный поступок или запоздалый шаг. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// ria.ru/politics/20141226/1040291924.html.
27. Ельцин Б. Президентский марафон. Размышления, воспоминания, впечатления / Б. Ельцин. - Москва: АСТ, 2000.
- 383 с.
28. Чугаев С. Зачем мобилизуют спецназ? // Комсомольская правда в Украине (Киев). - 1999. - № 165. - 8 сентября.
29. Портников В. Россия для Путина // Зеркало недели (Киев). - 2000. - № 1-2. - 15-21 ачня.
30. Портников В. Тероризм тепер у Волгодонську // День. - 1999. - № 171. - 17 вересня.
31. Зам'ятш В. Кремль створюе нового наступника бльцина? // День (Кшв). - 1999. - № 176. - 24 вересня.
32. Врагов России мы будем мочить даже в сортире!!!. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.youtube. com/watch?v=Yf5b79BGTi8 (06.04.2016).
33. Бабич Д. Борис Березовский прекращает информационную войну // Факты и комментарии. - 1999. - 24 декабря.
34. Кичигин С. Путин - это не Распутин // Еженедельник «2000» (Киев). - 2000. - № 2. - 14 января - 20 января.
35. Реуцький М. Президентсью вибори в Росп можуть бути небезпечш для Украiни, вважають експерти // День (Кшв). - 1999. - № 242. - 29 грудня.
36. Старий Новий рж Гравця чи ф^ури? // День (Кшв). - 2000. - № 3. - 13 ачня.
37. Чугаев С. Евгений Савостьянов: Березовский расколол пополам даже семью Ельцина // Комсомольская правда в Украине (Киев). - 1999. - № 119. - 1 июля.
38. Шеремета Е. Украинские политики назвали отставку Бориса Ельцина своевременным политическим ходом // Факты и комментарии. - 2000. - 5 ачня.
39. Мостовая Ю. Леонид Кучма: "Я ведь не зря сказал, что Украина увидит нового Президента" // Зеркало недели (Киев). - 2000. - № 1-2. -
15-21ачня.
40. Кучма Л. Украша - не Роая. - Москва: Время, 2004. - 560 с.
41. Портников В. Кучма - бльцин. Ющенко - Путш?. - День (Кшв). - 2000. - № 9. - 21 ачня.
42. Гуцал А. На пороге нового тысячелетия: куда дрейфует мир? // Зеркало недели (Киев). - 2000. - № 1-2. - 15 - 21
43. День в юторп. 15 роюв тому бльцин несждовано тшов у ввдставку. [Електронний каталог]. - Режим доступу: http://24tv.ua/den_v_istoriyi_15_rokiv_tomu_yeltsin_nespodivano_pishov_u_vidstavku_n526931 (08.04.2016)
44. Итоги выборов в Государственную Думу. - [Електронний каталог]. - Режим доступу: http://www.panorama.ru/ works/vybory/index.html (09.05.2016)
45. Портников В. Нова Дума зi старим сшкером // День (Кшв). - 2000. - № 8. - 20 ачня.
46. Парламентська криза в Росп наближаеться до завершення // День (Кшв). - 2000. - № 14. - 28 ачня.
47. Портников В. бдшсть неперебiрливих // День (Кшв). - 2000. - № 9. - 21 ачня.
48. Портников В. Агрессивно-послушное большинство // Зеркало недели (Киев). - 2000. - № 3. - 22-28 ачня.
49. Козлов И., Галух А. Выборы спикера российской Госдумы Геннадия Селезнёва являются первой ласточкой грядущей диктатуры большевиков // Факты и комментарии (Киев). - 2000. - 20 января.
50. Магда Е. Российские правоцентристы из страха потерять власть пошли на союз с коммунистами - и потеряли доверие народа // Факты и комментарии (Киев). - 2000. - 4 февраля.
51. Анисимов Е. Путин на распутье // Комсомольская правда в Украине (Киев). - 1999. - № 242. - 25 декабря.
52. Портников В. Саммит в горках // Зеркало недели (Киев). - 2000. - № 4. - 29 января-4 февраля.
53. Согрин В. В. Политическая история современной России. 1985-2001: от Горбачева до Путина / В. В. Согрин. - Москва: Весь Мир, 2001. - 262 с.
ДЕТИ В ЗАПАДНОЙ СИБИРИ В ГОДЫ ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЫ
(1941 — 1945 ГГ.)
Татьяна Дунбинская,
Томский государственный педагогический университет, доцент, кандидат исторических наук факультета общеуниверситетских дисциплин, кафедры истории и культурологии
Данная статья посвящена изучению положения советских детей в годы Великой Отечественной войны в Западно-Сибирском регионе СССР. Любая война приводит к появлению большого количества сирот, беспризорных и безнадзорных детей. Задача государства организовать максимально нормальный образ жизни малышей, чтобы исключить гибель детей от голода, холода и болезней.
Ключевые слова: дети, Великая Отечественная война (1941 — 1945 гг.), беспризорные дети, безнадзорные дети, сироты, эвакуация детей.
THE CHILDREN IN WEST SIBERIA IN THE TIME OF GREAT PATRIOTIC WAR
(1941 — 1945)
Tatiana Dunbinskaya,
Tomsk State Pedagogical University, an associate professor and a candidate of historical sciences of the faculty of the university wide
subjects, the department of History and Cultural Studies
The article studies the situation of Soviet children during the Great Patriotic War in the West Siberian region of the USSR. Any war leads to a large number of orphans, abandoned and homeless children. The concern of the state is to organize as much as possible for a normal life of a baby, to prevent the deaths of children from hunger, cold and disease.
Key words: children, Great Patriotic War (1941— 1945), abandoned children, homeless children, orphans, evacuation of children.
Общеизвестно, что в годы Второй мировой войны основной театр военных действий был развернут на восточном фронте. Именно на восточном фронте имели место самые масштабные, самые кровопролитные сражения, которые вела Советская Россия с фашистской Германи-
ей. Именно здесь были измотаны и уничтожены основные силы гитлеровцев и определены победители во Второй мировой войне. Эта война на восточном фронте получила название Великая Отечественная, потому что все граждане Советского государства защищали свое Отечество, отчий
