CC BY
11POLITICAL SCIENCES
V. YU. YEVDOKYMENKO RESEARCH INSTRUCTIONS FEATURES IN THE CONDITIONS OF
THE COMPLETION OF THE «KHRUSHCHEV THAW» GENESIS OF THE NATIONALIST PARADIGM IN THE UKRAINIAN SOCIOPOLITICAL AND PHILOSOPHICAL THOUGHT OF THE
1840S-1950S
Vyacheslav V.
PhD (Philosophy), Associate Professor, Taras Shevchenco National University of Kyiv, Senior staff scientist at Faculty of Philosophy Kyiv, Ukraine https://orcid.org/0000-0002-3542-0756 Yaroshovets V.
Doctor of Philosophical Sciences, Professor, Taras Shevchenko National University of Kyiv, Senior staff
scientist at Faculty of Philosophy Kyiv, Ukraine
ОСОБЛИВОСТ1 УСТАНОВОК ДОСЛ1ДЖЕННЯ В. Ю. СВДОКИМЕНКОМ В УМОВАХ ЗАВЕРШЕННЯ «ХРУЩОВСЬКО1 В1ДЛИГИ» ГЕНЕЗИСУ НАЦЮНАЛ1СТИЧНО1 ПАРАДИГМИ В УКРАШСЬКШ СУСПШЬНО-ПОЛ1ТИЧН1Й ТА ФШОСОФСЬКШ ДУМЦ1 1840-Х - 1950-Х
РОК1В
Вшков В.Ю.,
кандидат фшософських наук, доцент, старший науковий cniepo6imHUK фшософського факультету
Кшвського нацюнального }miверситету iменi Тараса Шевченка, Кшв, Украта, https://orcid.org/0000-
0002-3542-0756 Ярошовець В.1.
доктор фшософських наук, професор, старший науковий спiвробiтник фшософського факультету Кшвського нацюнального }miверситету iменi Тараса Шевченка, Кшв, Украша
Abstract
The article is one of the first attempts of modern scientific analysis of the specifics of the ideological, theoretical and methodological prescripts of Soviet Marxism of the 60s of the last century concerning the study of the history of Ukrainian sociopolitical and philosophical thought on the issues of nationalism.
It attaches particular importance to the fact that there is a «blank spot» in the conditions of implementation of the strategy of decommunization in the present sociological study of the genesis of philosophical and sociopolitical sciences in Ukraine during the second half of the twentieth century. The latest scientific literature is scarce. It is often informative only.
The article focuses on the approach of V. Yu. Yevdokymenko to the theoretical reconstruction from the standpoint of Marxism-Leninism of the period of the end of the «Khrushchev thaw» of historical development and the theoretical foundations of Ukrainian nationalism in the works of prominent representatives of the national philosophical and socio-political thought of the 1840s-1950s, as well as on his method of scientific and ideological justification of assessments of the historical significance of their views that ideologically stimulated the revival of the Ukrainian nation, the formation of its self-consciousness, political subjectivity and influenced the processes of cultural development and nation-building in the country both before and after independence.
Анотащя
Стаття e одшею з перших спроб сучасного наукового аналiзу специфши вдеолопчних та теоретико-методолопчних припиав радянського марксизму 60-х рошв минулого столитя щодо дослвдженпя гстори укра!нсько! сусшльно-полггачно! та фшософсько! думки з проблематики нацiоналiзму.
Особливо! актуальносп !й надае те, що в умовах реалiзацi! стратеги з декомушзаци у наявнш сустль-ствознавчш картиш генезису фшософських та сощально-полггачних наук в Укра!'ш протягом друго! поло-вини ХХ столитя юнуе «бша пляма». Новиня наукова лтгература нечисленна, нерщко мае лише шфор-мацшно-довщковий характер.
Основну увагу у статп придшено висвиленню тдходу В. Ю. £вдокименка до теоретично! реконстру-кци з позицш марксизму--леттзму перюду зашнчення «хрущовсько! ввдлиги» iсторичного розвиту i тео-ретичних основ укра!нського нацiоналiзму у працях видатних представникiв впчизняно! фiлософсько! та суспiльно-полiтично! думки 1840-х - 1950-х рр., його способу наукового та щеолопчного обгрунтування оцшок iсторичного значения !хнiх поглядiв, що щейно стимулювали ввдродження укра!нсько! наци, фор-мування !! самосвiдомостi та полггачно! суб'eктностi, вплинули на процеси нацiонально-культурного роз-витку та нацюнально-державного будiвництва в кра!'ш як до, так i пiсля здобуття незалежностi.
Keywords: Yevdokymenko V. Yu., USSR, Marxism-Leninism, Soviet Marxism, scientific communism, history of Ukrainian sociopolitical and philosophical thought, Ukrainian Bourgeois Nationalism, Institute of Philosophy of the Academy of Sciences of Ukraine, Taras Shevchenko National University of Kyiv
Ключовi слова: £вдокименко В. Ю., УРСР, марксизм-леттзм, радянськiй марксизм, науковий ко-мушзм, iсторiя укра!нсько! соцiально-полiтичноï та фiлософськоï думки, украшськш буржуазний нацюна-лiзм, 1нститут фшософи АН УРСР, Киïвський нацiональний ушверситет iменi Тараса Шевченка
Вступ. Характерною ознакою (симптомом i новiтньою тенденщею) останнiх рок1в стало зрос-тання iнтересу до фшософи та сусшльно-полггич-них дослвджень в Укра!ш радянсько! доби. Проте вiтчизнянi вченi, аналiзуючи iдейнi надбання укра-!нсько! фшософсько! та полггачно! думки друго! половини ХХ столитя, насамперед, рiзноманiтнi прояви вдеолопчних альтернатив iз так званого «на-цiонального питання» схематизму та ортодокси ра-дянського марксизму-ленiнiзму (особливо в межах таких його складников, як iсторiя фшософи та соць альна фiлософiя, тобто, «iсторичний матерiалiзм») та приписiв науково-комунютично! метанараци, що починала з середини 1960-х шлях до панування в Радянському Союзi [див. наприклад: 2, с. 52-73; 12, рр. 48-55], зазвичай звертаються до осмислення та коментарiв сустльного значення науково некласи-чних публжацш того перiоду. Наприклад, у такому новиньому та фундаментальному двотомному ви-даннi, як «Полiтична наука в Укра!ш. 1991-2016» висвiтлюeться та оцшюеться iсторичне значення полiтологiчних розвiдок представнишв дисидент-ського, правозахисного i нацюнал-демократичного рухiв в УРСР, зах1дно1 укра!нсько! дiаспори того часу (див., наприклад, статп: С. Кульчицького, М. Михальченка [7, с. 252-277; 9, с. 200-216]). Проте, об'ектом сучасних дослшнишв духовно1 та полггачно! ютори Радянсько1 Украхни майже не стають науковi публшаци фахiвцiв у галузi фшо-софсько1 та сустльно-полггачно! думки, комплекс етнополiтичних знань перiоду 1960-х - 1980-х, що так само, як i !хш iдейнi вiзавi, через систему шсти-туцiолiзовано! науки й освгга забезпечували та сти-мулювали розвиток у межах укра1нського простору «кра1ни Рад» гуманiтарного знания, духовное' та фь лософсько1 культури, пробудження нацюнально! самосвiдомостi штелтенци, посилення !! iнтересу до власно1 багатовимiрно! юторично! спадщини. Хоча, як пiдкреслив укра!нський iсторик фшософи С. Л. Йосипенко: «В штелектуальнш ютори Укра-!ни друга половина ХХ ст. поадае визначальне мь сце - саме в цей перюд завершуеться формування
пе! шституцшно! та штелектуально! матриц укра-!нсько! гуманiтаристики, спадкоемцями яко1 знач-ною мiрою залишаються нишшш укра!нськ1 науко-вцi» [5, с. 93].
Для адекватного, неангажованого розумшня специфiки лексики та понятiйного апарату («мови дискурсу»), методологи, способу концептуалiзацil, iдеологiчних iмперативiв позитивних та, навпаки, вкрай негативних оцiнок фiлософом В. Ю. £вдоки-менком науковостi або ненауковосп, прогресивно-стi або реакцшносп поглядiв видатних постатей в украшськш суспшьно-полгшчнш та фiлософськiй думцi 1840-х - 1950-х рр. стосовно духовно!, культурно! та полггачно! ютори укра!нського народу, особливостей його системи цшностей, уявлень про власну юторичну мiсiю та вдеал державностi, так само як !х ролi у процесах формування аксiоматики базових елеменпв полiтично! доктрини укра!нсь-кого нацюнатзму ХХ столiття, треба зробити деяш попереднi пояснення. Без цього, в умовах нишшшх суспiльно-полiтичних реалiй, а головне, з точки зору наративу юторичного процесу формування ук-ра!нсько! нацi!, iдеологем та мiфологем щодо !! генезису, як1 стали пашвними в Укра!'ш пiсля набуття незалежносп, не видаеться можливим.
Результати дослвдження. Монографш Владимира Юхимовича Свдокименка1 «Критика вдей-них основ украхнського буржуазного нацюналь зму», яка може вважатися найбшьш ретельним, гру-нтовним i масштабним дослiдженням ютори генези аксюматики украхнського нацiоналiзму у вичизня-нiй фiлософськiй та полтгачнш думцi перiоду 1960-х - 1980-х, опублжовано в 1967 рощ. Ввдповшно, !! написання ввдбувалося в умовах завершення так звано! «хрущовсько! ввдлиги». Тобто, у ситуацi! ак-тивiзацi! процесу запровадження на нових принципах та засадах сустльно! моделi тотального вдео-логiчного тиску й адмiнiстративного контролю з боку компартшно! влади. Втiм це, особливо в украхнських радянських реалiях 60-х рошв ХХ столiття, ще надавало гумаштарнш iнтелiгенцi! та
1 Свдокименко Володимир Юхимович (1927-1996). Фах1вець у галузi гстори украшсько! фшософи, сощаль-но! фшософи, культурологи, теори наци та иацiоиалiзму, методологи дослiджеиия мiжнацiональних вiдносии. Закiичив фiлософський ф-т КНУ iм. Т. Шевченка (1949). Доктор фшософських наук (1968), професор. У 1949 (мл. наук. ствроб.) почав працювати в Iиститутi фшософи АН УРСР, з 1957 - ст. наук. ствроб., 1963-72 - зав. ввддшом гстори фшософсько! i соцюлопчно! думки на Укра!нi. 1972-84 - зав. сектором теоретичних проблем вдоскона-лення национальна вiдносии, 1989-90 - гол. наук. спещалют сектору методолопчних проблем контрпропа-ганди вiддiлу ютори фшософи, з 1990 року був провщним науковим консультантом. О^м 1нституту фшософи у 1957-59 - доцент кафедри фшософи Вищо! партайно! школи при ЦК КПУ, а також за сумiсиицтвом у 1969 р.
виконував обов'язки професора кафедри фшософи гу-манiтарних факультетш Киïвського державного утвер-ситету.
Основт пращ. Суспшьно-полгтичт погляди Панаса Мирного (1955); Суспшьно-полгтичш погляди М. Коцюбин-ського (1964); Боротьба мiж матерiалiзмом та iдеалiзмом на Украïнi в ХХ ст. (1964); Критика щейних основ укра-ïнського буржуазного нацiоналiзмy (1967); Розвиток фь лософiï в Украшськш РСР (1968); Шлях чорно1 зради (1970); Буржуазний нацiоналiзм - запеклий ворог штер-нацiонального еднання трудящих (1976); Нацiоналiзм i нацiï (1981 у сшвавт.). За його редакщею видано низку колективних монографш, зокрема «З iсторiï фiлософiï та соцiологiï на Украш» (1968), «Iсторiя фшософи на Укра-ïm» (1987-88).
митцям певного «простору свободи» для штелекту-ального та художнього пошуку, а науковцям пост-сталшсько! доби - можливосл публiчного декла-рування власних, а не лише суто «вдеолопчно пра-вильних чи необхвдних» штерпретацш та оцiнок рiзноманiтних iсторичних, сусшльно-поли'ичних i духовних процесiв.
Серед них традицшними, суперечливими, а нередко й конфронтацiйними, ставали реконструкцп ютори та духовно! культури укра!нського народу, наративи розвитку укра!нсько! фшософсько! та по-лггачно! думки друго! половини Х1Х - першо! по-ловини ХХ ст. Вкрай гострим питанням як того часу, так i сучасносп, виявилась i проблематика ро-зумiння, концептуалiзацi! й оцiнок сутносп та сус-пiльно-полiтичних функцiй, так само, як визна-чення головних постатей у процесах створення мь фологем, iдеологем, теоретичних моделей укра!нсько! нацi!, !! нацiонально! iде!, вщродження i державностi, доктринальних засад i цiлей укра!н-ського нацiоналiзму.
У контекст аналiзу та оцiнки юторико-фшо-софсько! спадщини та, особливо, монографи В. Ю. Свдокименка - насамперед, для роз'яснення особливостей «iсторичного моменту» (радянсько! полiтико-iдеологiчно! та духовно-культурно! ситу-ацi! 1960-х), так само, як для б№ш адекватного ро-зумшня специфiки ментальностi та наукового дискурсу тих чаав - необхвдно звернутися до, факти-чно, и альтернативи. Маемо на увазi культову для укра!нсько! духовно! елiти працю «Ытернащона-лiзм чи русифiкацiя?» 1вана Дзюби, у колективному вирiшеннi долi яко! - у складi спецкомюп, що була створена за ршенням ЦК Компартi! Укра!ни пiд го-ловуванням директора 1нституту iсторi! АН УРСР А. Д. Скаби та в лютому 1972 року тдготувала «ре-цензiю», «розгорнутий висновок» iз шести позицiй, якими засвiдчила «антирадянський та антикомушс-тичний характер» твору литературного критика -брав участь i працiвник 1нституту фiлософi! АН Ук-ра!ни В. Ю. £вдокименко. Адмiнiстративно змуше-ний чи т - визначити складно. Бо, як тдкреслив М. I. Михальченко про сустльно-полп'ичну атмосферу та наслщки процесу «iдеологiчних та полтти-чних репресш у 1964-1972 рр.» проти представни-к1в укра!нсько! творчо! штел^енцп (лiтераторiв, критиков, публiцистiв, лiтературознавцiв), ютори-к1в, фiлософiв: «...Частина з них вдалася до «внут-рiшньо!» емцраци, частина тдпорядкувалася ра-дянським правилам гри, частина була репресо-вана»» [9, с. 209].
Нагадаемо, праця або, за iншою нинi пошире-ною назвою, «памфлет» I. Дзюби «1нтернацюна-лiзм чи русифiкацiя?» став «машфестом укра!нсь-ких дисидентiв i найбiльш важливим документом республiканського самвидаву» [7, с. 262]. «Почат-ковий його авторський варiант», як зазначив сам I. Дзюба у «Попередньому словЬ> до видання 1998 року, був шдготовлений у 1965 рощ. На пере-тинi 1965/1966 рошв його примiрники (вiдповiдно, укра!нською та росшською мовами) були надiсланi партшно-державному керiвництву УРСР та СРСР.
На початку 1968-го «Iнтернацiоналiзм чи русифжа-цiя?» видавництво «Сучаснiсть» опублжувало у форматi книги.
Характеризуючи цей особливий етап розвитку духовно! культури та нацюнально! самосвiдомостi, розкриваючи специф^ тих сощально-психолопч-них, свiтоглядних, щеолопчних та полiтичних про-цесiв, що вщбувалися в Радянський Укра!нi 1960-х, видатний вiтчизняний фiлософ i дослщник полi-тики М. I. Михальченко зазначив, що «робота лтге-ратурознавця I. Дзюби «Iнтернацiоналiзм чи руси-фiкацiя» для перiоду друго! половин 60-х - початку 70-х рошв минулого столитя стала не лише «одним iз теоретичних документiв ще! епохи», але й «мала ва ознаки полiтологiчно! працi». Окреслюючи причини «написання цiе! працi у 1965-1968 рр.» та ви-словлюючи загальну оцiнку !! теоретико-методоло-пчних настанов, змiсту та суспiльно-полiтичного значения, науковець тдкреслив, що «безпосеред-шм поштовхом» «стали проведенi 1965 р. в Укрш'ш арешти творчо! молодi в Iнститутi фiлософi! АН УРСР, Ки!вському унiверситетi iменi Тараса Шевченка й деяких iнших наукових та освишх ус-тановах. У робоп розкривалися загрозливi про-блеми нацюнальних вiдносин у соцiалiстичному суспiльствi, перегини в нацюнальнш полiтицi, про-блеми розвитку укра!нсько! мови, освiти i т. д. Працю було оголошено антирадянською, автора було поддано полгшчним репрес1ям. Володiния працею було кримшальним злочином» [9, с. 209].
Безсумшвно, i для того часу, i для сучасностi визначальною ознакою науково! стилiстики, свое-рiдним «радянським обличчям» пращ I. Дзюби мо-жна визнати марксистсько-ленiнськi iдейно-полiти-чнi та теоретико-методолопчш постулати, що вва-жалися абсолютно правильними та демократичними, а також масштабне цитування чи-сленних робiт класик1в марксизму та компартшних документiв. Пояснюючи це, вщомий укра!нський iсторик Ю. I. Шаповал констатував: «Готуючи текст, Iваи Дзюба зробив сво!ми союзниками не будь-кого, а тих, кого в СРСР обожнювали, кому поклонялися, - «класик1в марксизму-ленiнiзму». Вiн вшьно оперував !хнiми висловлюваннями, по-силався на пращ, а також доволi професшно вико-ристовував iншi джерела - стенограми партiйних з'!здiв доби «корешзацп»/«укра!шзацп» (до речi, на той час самих цих понять не юнувало у суспшьно-полiтичному лексикош, !х просто «викреслили» з юторико-полгшчного дискурсу), постанови партз'!здiв i уряду, пращ тодшшх керiвникiв i пар-тiйних лiдерiв, статистику, публiцистику, лтгерату-рнi твори. I все це виглядало переконливо» [11].
У свою чергу, iнший впливовий дослiдник ук-ра!нсько! iсторi! та полiтично! думки I. П. Лисяк-Рудницький, висловлюючи узагальнену оцiнку 1де-ологiчно! та свггоглядно! платформи дисидентсь-кого руху в Радянський Укра!нi середини 1960-х рр., у статп «Напрями укра!нсько! полiтично! думки», зазначив: «Зазвичай укра!нськ1 дисиденти не нападали на основи марксистсько-леншсько! фiлософi!, не ввдкидали соцiалiстично! економiки, нi радянсь-
ко! политично! системи, m навиъ перебування Ук-раши в складi СРСР. Вони тiлъки критикували спо-творення цieï системи i закликали повернути радя-нську дiйснiстъ до справжшх ленiнсъких принци-пiв, особливо в галyзi нацiоналъноï полiтики. Дзюба, мабуть, найвиразшший речник украшських дисиденпв, постiйно покликаеться на працi Ленша, на тексти конститyцiï СРСР та Украшсько1 РСР i радянськ1 закони» [8, с. 85].
Сам же I. Дзюба, уже за чаав незалежносп (1998 р.), «пробуючи «примирити» читача з однiею особливiстю способу викладу», а саме - «характер-ним для радянських часiв «цитатним» (посилання на авторитетiв!) способом аргументацп» та, насам-перед, роз'яснити «надмр цитат i посилань на кла-сик1в марксизму-ленiнiзмy» у його пращ, чгтко заявив: «Свого часу коментатори «Iнтернацiоналiзмy чи рyсифiкацiï?» пояснювали це тим, що одним iз адресатiв працi було партiйне керiвництво, для якого аргументом могли бути тшьки посилання на класик1в марксизму--лешшзму. Це так, але це не все. Адже другим адресатом було все-таки тогочасне суспшьство. А воно було - в основнш свош масi -в полонi нав'язаного йому догматичного мислення, i розкршачення думки починалося з розхитування цих догм «азсередини», з 1х несподiваного, парадоксального розгортання, а то i з повернення 1'м зна-чення, сфальшованого партiею. До того ж, i розви-ток свгтогляду автора йшов таким шляхом. У про-тистояннi життя i догм - життя поступово брало гору. Але й сьогодш я вважаю, що без Маркса (особливо), Енгельса, Ленша та ряду шших видатних комушстичних мислителiв i полгтишв неможливо зрозyмiти рух iсторiï в XIX i XX столитях». «У всякому раз^ - додае I. Дзюба, - абсолютно неслуш-ним було б припущення (яке iнодi i робилося), що автор «маскувався» пiд марксистськи зорiентова-ного або ж дбав про невразливють позици, виявляв обачнiсть i обережшсть. Про маскування не могло бути й мови, осшльки автор щиро вiрив у гyманiзм комyнiстичних iдеалiв (i сьогоднi не ввдкидае 1'х огулом - е серед них вiчнi загальнолюдськ1, хоч «Компартiя Украши» тут нi при чiм). А про обережшсть смшно й говорити при тш кiлькостi нечу-вано рiзких як на ri часи пyблiчних звинувачень на адресу режиму з вуст шдрадянсько1 людини. Автор тодi yсвiдомлював, що таке не прощаеться, i був го-товий до всього» [3].
За своею назвою - «Критика щейних основ украшського буржуазного нацiоналiзмy» - моног-рафiя В. Ю. Свдокименка формально присвячена теоретичному вiдтворенню генези, а головне, з'ясу-ванню витошв, фiлософських i соцiологiчних основ та критищ полiтико-iдеологiчних особливостей «украшського буржуазного нацiоналiзмy» в умовах Росiйськоï iмперiï (включно з перiодом ïï руйну-вання) та перших десятирiчь юнування СРСР i УРСР. Але по сyтi це дослвдження не лише висвгт-люе ту проблематику, що на Заходi нинi традицiйно вщноситься до такого мщдисциплшарного на-пряму, як «теорiï нацiï та нацiоналiзмy», а в сучас-нiй Укрш'ш е предметним полем окремо1 спещаль зацiï «Етнополiтологiя та етнодержавознавство».
Воно представляе собою грунтовний i багатоаспек-тний аналiз як «iсторi! духу», тобто розвитку укра-!нсько! фшософсько! та суспiльно-полiтично! думки 1840-х - 1950-х рошв, так i !! розгляд як вкрай важливо! детермiнанти само! полiтично! iсторi! Украши. А в науковш пращ не лише представлений прискшливий конкретно--юторичний опис та порТв-няльний аналiз полiтико-фiлософських поглядiв М. Костомарова, П. Кулша, М. Грушевського, Д. Донцова, Д. Чижевського, I. Мiрчука та ще деш-лькох шших, менш вщомих персоналiй (на основi чого здiйснюеться узагальнення логiки формування та траисформацiй !хнiх уявлень про украХнський народ, його юторш, культуру, мову, ментальнiсть, на-щонально-визвольну та соцiально-полiтичну боро-тьбу), але й теоретично реконструйоваш провiднi тенденцп, етапнiсть, iдейнi, соцiально-економiчнi та полггачш передумови, визначальнi чинники ево-люцп поглядiв знакових постатей серед духовних батьк1в украХнсько! нацi! друго! половини Х1Х -першо! половини ХХ ст. у процесах 1! нащонально-культурного розвитку й нацiонально-державного будiвництва.
Причому характерною ознакою, теоретико-ме-тодологiчною та iдейною платформою такого юто-рико-фiлософського подходу стають не стшьки ма-рксистсько-ленiнськi постулати та щеолопчш установки, скiльки «критика щеологи украшського буржуазного нацiоналiзму Т. Г. Шевченком, I. Я. Франком, Лесею Укра!нкою, П. А. Грабовсь-ким, М. М. Коцюбинським», а також застосування при аналiзi (вщповвдного перiоду) приписiв партш-них докуменпв 20-х - 30-х рок1в минулого столiття, що одночасно слугували i доктринальними основами для реально! полтшки чинно! в кра!нi влади, й адмiнiстративними та полiтико-владними нормати-вними рекомендацiями-вимогами у «боротьбТ Ко-мушстично! партi! за торжество вдеологп пролетар-ського штернащоналТзму на Укра!ш».
Ще одшею особливютю теоретичного досль дження та юторико-фшософсько! модел В. Ю. £в-докименка е те, що вш концептуально та полтшко-щеолопчно виразно розмежовуе витоки, яш корек-тно Тменуе в монографп «бтя джерел» «укра!нсь-кого буржуазного нащоналТзму» (на його думку, це сощально-фшософсьш та полггачш погляди <шбе-ралТв» у Кирило-МефодТевському товариствт Або, за шшою його класифжащею, - Тде! представник1в його «правого крила», до якого вш зараховуе М. Костомарова, П. Кулша, В. Бшозерського та ш. [4, с. 13]) та саму його «доктрину» «на службТ Тм-перТалютично! реакцп». I! фшософ аналТзуе та критично ощнюе через концепци таких, як шдкреслю-еться, «закордонних ¡деологгв, як Д. Донцов, Д. Чи-жевскьий, I. МТрчук та ш».
Щодо критики загальноф1лософських та свгто-глядних засад як «витоюв» (тобто того, що поТме-новане «быя джерел»), так само як Т «доктрини» «украшського буржуазного нацюнатзму», то автор детально !! не здшснюе, аргументовано не розгор-тае. В. Ю. Свдокименко обмежуеться застосуван-ням стандартного для радянських суспшьствознав-
щв клше - обвинуваченнями за критерiем наявно-стi/вiдсутностi матерiалiстичного пiдгрунтя у пог-лядах того чи шшого укра!нського мислителя. Ось характерний приклад цього: «Принципи i теорп, сформульоваш укра!нськими нацiоналiстичними идеологами, аж шяк не могли сприяти прогресив-ному розвитковi наукового знания. Фiлософською основою !х поглядiв i концепцiй були iдеалiзм, ме-тафiзика i релтя». Та навпаки: «В основi його (Т. Г. Шевченка. - В. В.) свгтогляду був фшософсь-кий матерiалiзм i ате!зм» [4, с. 12, 14].
I такого стандартизованого висновку для уза-гальнено!' фшософсько! оцiнки iдей, поглядiв, кон-цепцш того чи iншого мислителя в СРСР (у кра!ш, де ате!зм був офiцiйним свiтоглядом; у вишах обов'язково викладали дисциплiну «ате!зм» чи «на-уковий ате!зм», а не «релтезнавство», вiдповiднi назви мали навиъ спецiалiзованi кафедри на фшо-софських факультетах ушверситепв; а наука та на-уковцi були безкомпромiсно вщдшеш ввд релiгi! та церкви, як i вона вiд держави) було природно i до-статньо. Впм це, безумовно, не новина свгтово! ю-торi!. Аиалогiчний, навiть бшьш жорсткий процес та «висновок-вирок» влади, церкви, релiгiйних ст-льнот ввдбувався стосовно ате!спв або представни-шв тих конфесiй, як1 з'являлися меншинами (що до-рiвнюе - вiровiдступниками або дисидентами, як, наприклад iменувалися в дипломатичнiй переписцi Катерини II православш в Речi Посполито!) у державах перюду «темних столгть», тобто Середньо-вiччя. Причому, найб№ш кривавими такi поди були у кра!нах «освiчено! £вропи» (наприклад, Ва-рфоломi!вська нiч у Фраицi!, коли католиками було знищено дек1лька тисяч гугенопв, або масштабне взаемне фiзичне знищения католиков та англшсь-ких протестаитiв при змини королiвсько! влади в Англи XVI столiття).
У план стилю штерпретацп чи роз'яснення вдей, методологi!, теоретичних узагальнень тощо видатних постатей в iсторi! укра!нсько! фшософсько! та суспшьно-поли'ично! думки монографш В. Ю. Свдокименка (особливо в порiвняннi з науко-вою стилютикою бiльшостi сучасних юторико-фь лософських дослвджень) позитивно вiдрiзияе те, що вчений презентуе !хнi погляди не за поширеною зараз серед науковщв спрощеною схемою: цитати з тексту пращ - ощнш та пояснювальш коментарi до них, а здшснюе теоретичну реконструкщю концеп-туальних уявлень !х творця за допомогою його вла-сно! мови, тверджень, оцiнок. У такий спосiб укра-1нський iсторик фшософи, вбудовуючи фрагменти висловлювань або узагальнень автора у власний текст, не стшьки на свiй розсуд, довiльно коментуе матерiал, скiльки реконструюе теоретичну позищю «суб'екта дослiджения», максимально використо-вуючи судження його самого.
Методолопчним стрижнем дослвдження у мо-нографп укра!нського iсторика фiлософi! стае принцип ^торизму, а також активне застосувания клю-чових iдей марксистського соцюлопчного пiдходу при iнтерпретацil будь-яких феноменiв суспiльно! свiдомостi або процеав суспiльного буття, хоча i з
незначним, але, безумовно, обов'язковим, вiдпо-в1дно до приписiв його теори та iдеологi!, наголо-сом на визначальнш ролi в ютори соцiально-класо-вих чинник1в.
Отже, щодо само! назви монографi!, то, по-пе-рше, треба знов-таки нагадати «юторш буття наукового духу в кра!ш Рад», тобто те, що термши «критика» та «буржуазний нацiоналiзм» - це ти-повi, майже невiд'емнi вимоги тих радянських по-лiтичних та iдеологiчних реалiй, яш (ще до офiцiй-ного запровадження партiйно! стратегi! «контрпро-пагаиди» на початку 1980-х рошв) висувалися перед науковими шститущями та спiвтоварист-вами. Осшльки, як неформальне правило, що дiяло в науковiй галузi в СРСР друго! половини минулого столитя, ключовим iдеологiчним приписом, який мав статус теоретичного й методолопчного крите-рiю, було те, що в назвi будь-якого матерiалу (мо-нограф1я, стаття, дисертац1я, дипломна робота тощо) з аналiзу зах1дних немарксистських чи анти-марксистських концепцiй, полiтичних доктрин, мь фологем, 1дей, методологiчних установок необидно було застосовувати слово «критика». А нерь дко i прикметник, чiтке соцiально негативне щеолопчне клiше - «буржуазна». По-друге, «нащ-оналiзм» (окрiм нацiоналiзму нацiонально-визволь-них рухiв, за якими марксизм-ленiнiзм визнавав мо-жливiсть мати «загальнодемократичний змют») iз позицi! базових його постулапв вважався повною iдеологiчно-класовою протилежнiстю, альтернативою «iнтернацiоналiзму». А точшше, ввдповщно до сенсiв-значень базових концептiв марксистсько! со-цiально-полiтично! теорi! та вдеологп, альтернативою «пролетарському iнтернацiоналiзму».
Нацiоналiзм в умовах пiзньофеодального й буржуазного ладу (не кажучи вже про перюд пролета-рських революцш та соцiалiстичних перетворень), доводили К. Маркс, Ф. Енгельс та, особливо, В. I. Ленш, !хш соратники та послвдовники, а також проголошували рiзноманiтнi партiйнi документи (РСДРП(б), ВКП(Б), потiм КПРС, його республiка-нських структур, доповiдi !хнiх керiвникiв i т. п.) е за своею суттю та полiтичними функц1ями вдеоло-гiчним знаряддям експлуататорських класiв. Та i взагалi - iдейним знаряддям будь-яких реакщоне-рiв, ворогiв уах пригнiчених мас (класiв, соцiаль-них груп, прошаркав), головною i неввдкладною об'ективною потребою яких були сощальне визво-лення та справедливiсть. Тому аксюматичним - iз позицiй марксистсько-леншсько! фiлософi!, визна-но! в СРСР «вдеолопчною наукою i науковою вдео-логiею», - вважалося те, що ва полiтичнi сили, теоретики, идеологи, що приховано або ввдкрито ви-ражають та захищають штереси експлуататорiв, з метою роз'еднання трудящих (насамперед, проле-тарiв) рiзних нацш, роблять це в цiлях недопущения чи руйнування класово! солiдарностi пригноблених мас сво!х та чужих нацш, для чого цшеспрямовано створюють i поширюють нацiоналiстичнi ^де! та мь фологеми, всiляко живлять нацiоналiстичнi установки, стереотипи, умонастро!. Крiм того, для багато-нацiональних соцiалiстичних держав нацiоналiзм
(як тдеолопя та практичш ди) визнавався радянсь-кими марксистами одним Тз головних руйшвних знарядь, що може викликати в них гостру полти-чну кризу, а попм Т взагал !х зруйнувати. Що, на-решп, багато в чому тдтвердилося з федератив-ними кранами радянського типу (СРСР, Чехосло-ваччина, ЮгославТя) напришнщ 1980-х - на початку 1990-х.
Якщо тезово розкрити марксистсько-леншське концептуальне уявлення «про нащоналТзм», то треба тдкреслити, що кредо його сощально-фшо-софського вчення Т полтгачно! Тдеологп, особливо марксизму радянського типу, полягало в тому, що нащонатстичш ще!, концепци, доктрини розробля-ються, активно Т масштабно запроваджуються в су-стльну свдомють для вадволшання людей вТд полтгачно! боротьби за !хню економТчну й полгтичну свободу, за справедливий сощальнш лад без класо-вого подшу та експлуатацп.
При цьому, першочерговим завданням нащо-натзму марксистами-леншцями (политиками, идеологами, науковцями) визнавалося розпалювання мь жнащонально! недовТри та ворожнеч! серед тих, чи!м об'ективно-Тсторичним ворогом була поль тико-економТчна система, заснована на пануванш приватно! власносп (головне - велико! у промисло-восл, сшьському господарствТ, торпвт) на засоби виробництва та в банк1вськ1й сфер!, а держава та право виконували роль «знаряддя класового примусу та насильства», адже слугували лише штере-сам економТчно пашвних при кашталТзмТ (для поз-начення якого захвдш науковщ в середиш ХХ столитя запровадили поллично нейтральний евфемТзм - «ринкова економжа») клаав.
У цшому марксизмом, особливо марксизмом радянським, нацюнатзм вважався дТевим засобом маншуляцп з формування такого свпогляду, на-стро!в, настанов, помутив тощо, як1 неодмшно по-роджують, живлять та активТзують мТжнацюна-льну/шжетшчну недовТру, ворожнечу та конфрон-тащю. Вш, Тз позици марксистсько-леншсько! сощально-полиично! теори та Тдеологп - найефек-тившший полпичний, щейний та психолопчний «шструмент в руках буржуази» (насамперед «доби ТмперТатзму») для того, щоб налаштувати пролета-рТв Тз рТзних етнонащональних стльнот, уа пригш-чеш класи власно! наци не проти !хшх етшчно бли-зьких експлуататорТв, а проти трудящих (так само Т класових конкурента) з шших нацш чи етшчних груп у державт I в такий споаб руйнувати або пос-лабити полличну класову солвдарнють трудящих, «експлуатованих мас» рТзних нащональностей на користь уявно!, мТфТчно! загальнонащонально! або загальнодержавно! едносп та лояльностт
З шшого боку, дТалектика марксизму-лешш-зму й комутстично! полпично! доктрини категорично приписували, що, оскшьки нацюналТзм остато-чно стае - тсля доби феодалТзму та буржуазних ре-волюцш - щеолопею не прогресивного, а реакцшного класу, насамперед, буржуази (промис-лово!, фшансово!, торпвельно!, земельно! тощо), яка сощально-економТчно, полпично, духовно
утворювала суспшьно-юторичну альтернативу про-летарТату та сощально близьким до нього класам Т групам населення, то пролетарська Тдеолопя, особливо на вищш стадп всесвпнього Т глобального ро-звитку каштатстично! системи - ТмперТалютичнш та транснацюнальнш - не може не грунтуватися на «принципI ¡нтернацюналгзму», як Тдейному та щн-шсному фундамент для формування загальнопро-летарсько! класово! политично! самосвщомосп. Тому тшьки штернащонатзм, проголошували мар-ксисти-леншщ, радянськ1 партшш щеологи, кому-шстичш дТячТ в уах кра!нах свиу мае бути принципом «комунютично! вТри». Бо вш е стрижнем про-гресивно! та революцшно! щеологп та свпогляду, що, зпдно з марксизмом, по-перше, базуються саме на його науковш соцюлопчнш та полпико-еконо-мТчнш теори сусшльно-юторичного розвитку люд-ства, а по-друге, здатнТ Тдейно та ментально забез-печити процес згуртування навколо революцшного пролетарТату та його полТтичних партш представ-ник1в пригноблених мас рТзних нацТй для Ххнього спТльного сощального визволення.
I нарештТ, теоретики марксизму та його посль довники в рТзних крахнах свТту (Свропа, РосТя, на-вТть троцьк1сти у США) доводили, що незаперечна передумова та едино можливий спосТб розв'язання «нацюнального питання» (першопричиною якого вважали сустльство, подТлене на антагонТстичнТ класи, тобто так1 велик! сощальш групи, що об'ективно мають непримиренн! суспТльн! ште-реси), таким чином, дТевий шлях до завоювання на-цТонально! свободи та незалежносп - це радика-льне вирТшення «соцТального питаиия». Тобто - по-лТтична революцТя (сощалютична/пролетарська або народно-демократична, що мае на мет! сощалюти-чн! перетворення). I! стратегТя Т головна мета - руй-нування капТталТстичного економТчного ладу, насамперед, основ буржуазно! нацюнально! економь чно! та полТтично! систем, що з початку ХХ столитя все бТльше ТнтернацТоналТзувалися (глоба-лТзувалися), встановлення суверенТтету народу через владу його передового класу та побудова соща-лТстичного суспТльства, включно з демократичною державою незалежно вТд форми !! устрою (унТтарна чи федеративна).
А по суп, базова Тдея класичного европейсь-кого марксизму (за винятком впливового серед со-цТал-демократТв на початку ХХ ст. австромаркси-зму), успадкована Т розвинена В. I. ЛенТним Т соратниками, визначала полТтичну стратепю бТльшовизму та радянсько! влади, полягала в тому, що «нацюнальне питання» (нацТональне вТдро-дження, культурний розвиток, незалежне державне облаштування тощо) е тдпорядкованим складником бТльш загального Т фундаментального питання - «сощального». Хоча, за деяких умов, нащона-льно-визвольна боротьба, визнавали марксисти (про що, зокрема, свТдчать численш прац! В. I. Ле-нша 1913-1917 рок1в), може Т мае бути важливим елементом, стимулом-мотивацТею, каталТзатором й рушТйною силою боротьби сощально-визвольно!.
Треба також зазначити, що в УРСР та СРСР перТоду 1960-х - 1980-х В. Ю. Свдокименко не був
поодиноким «непримиренним борцем» з теорiею та вдеолопею укра!нського нацiоналiзму. Бо в п часи непримиренна идейна та полггачна боротьба з будь-якими проявами нацiоналiзму була масштабним i тотальним процесом, а аиалогiйнi за марксистсько-ленiнською концептуальною суттю та радянською комунiстичною пропагандистською спрямованiстю пращ опубл^вали майже всi майбутнi метри, провiднi фахiвцi серед когорти представнишв су-часного вiтчизняного наукового ствтовариства до-слвднишв iз «теорi! наци i нацiоналiзму», фунда-тори окремо!' дисциплiни та науково! спецiалiзацi! «Етнополгтолопя та етнодержавознавство». Ось дек1лька наочних прикладiв: Римаренко I. Ю. «Укра!нський буржуазний нацiоналiзм - ворог ш-тернацiонального еднания трудящих» (Ки!в, 1970), «Буржуазний нацiоналiзм та його «теор1я нацi!» (Ки!в, 1974), «Антикоммунистический альянс (Критика идеологических и социально-политических доктрин международного сионизма и украинского буржуазного национализма)» (Киев, 1981); Курас И. Ф. «Торжество пролетарского интернационализма и крах мелкобуржуазных партий на Украине» (Киев, 1978); Картунов А. В. «Концепции идеологических диверсий и агрессии» (Киев, 1986); Кулiченко М. I. «Укрепление интернационального единства единого советского общества» (Киев, 1976), «Критика фальсификаций национальных отношений в СССР» (Москва, 1984); Нагорна Л. П. «Лешнсьш принципи боротьби проти буржуазно! вдеологп» (Укра!нський юторичний журнал. - 1980. - № 4).
Публшацп менш знакових i впливових укра!н-ських дослiдникiв сустльно-полггачно! та етнона-цiонально! проблематики, особливо нацiоналiзму: Варварцев Н. Н. Нацонализм в облиье советологии (Киев, 1984); Котляр М. Ф. «Чого вони шукають у сивiй давнинi» // Про справжие обличчя укра!нсь-кого буржуазного нацiоналiзму (Ки!в, 1974); Чередниченко В. П. «Анатомiя зради» (Ки!в, 1978), «Нацiоналiзм проти наци» (Ки!в, 1978), «Анатомия предательства» (Киев, 1983); Полiщук О. О. «Буржуазно--нащоналютичш фальсифiкацi! марксист-сько-лешнського вчения про класи i класовi ввдно-сини» // Фiлософська думка, 1976; Фшогеев С. Г. «Буржуазний нацiоналiзм - отруйна зброя антико-мунiзму» (Ки!в, 1976); Шевцов В. Д. «Укра!нський буржуазний нацiоналiзм у коричневш унiформi» (Ки!в, 1981).
Безумовно, цей перелж праць, присвячених критищ вдей, концепцiй, методологi! та полттико-iдеологiчного призначения «укра!нського буржуазного нацiоналiзму», що написанi в дискурс радян-ського марксизму-ленiнiзму, вiдповiдно до його iм-перативiв, не е вичерпним. Сама по собi така тема-тична бiблiографiя може складати десятки сторiнок.
Безпосередньо повертаючись до аналiзу працi В. Ю. Свдокименка «Критика iдейних основ укра-!нського буржуазного нацiоналiзму», треба тдкре-слити, що, хоча у вступi фшософ визначив, що його «книга присвячена критицi iдеологiчних основ укра!нського буржуазного нацiоналiзму, висвгт-ленню процесу його зародження й розвитку»; що «цю iдеологiю висунули i захищають експлуататор-ськ1 класи» та «вона оргашчно чужа укра!нським трудящим»; що у пращ «певне мiсце вiдводиться висвгтленню розвитку iдеологi! дружби народiв на Укра!ш, боротьбi проти буржуазного нацiоналiзму передових людей Укра!ни у рiзнi iсторичнi перь оди», «зображенню боротьби» компартш Союзу i Укра!ни «проти буржуазно-нащоналютично! щео-логi!, за утвердження принципiв пролетарського ш-тернацiоналiзму як основи лешнсько! полiтики в га-лузi нацiонального питания» [4, с. 9]»; вш, на вщ-мшу вiд бiльшостi радянських науковцiв друго! половини ХХ ст. будь-якого академiчного статусу або iншо! свое! пращ «Нацiоналiзм i нацi!» (1981 р., у спiвавторствi з В. О. !гнатовим), цитуе класик1в марксизму-ленiнiзму, компартшш документи, ви-словлювания полiтичних керiвникiв СРСР та УРСР мiнiмально. Шби для годиться. Причому, головним чином, у короткому Встут та останньому роздiлi книги пiд назвою: «Боротьба Комушстично! партi! за торжество вдеологп iнтернацiоналiзму на Укра-!нi».
Крiм того, використання укра!нським фшосо-фом положень партшних документiв або опублжо-ваиих виступiв керiвникiв партiйних оргашв мае нетиповий для друго! половини ХХ столитя к1льк1-сно обмежений характер. Так, у тексп монографп зустрiчаеться лише дек1лька невеличких цитувань положень Програми КПРС (1961 р.) i Резолюцi! ХХШ з'!зду КПРС (1966 р.). Ттки двiчi наведет висловлювання з доповiдi на ХХШ з'!да КП Укра!ни !! першого секретаря П. Ю. Шелеста2.
Отже, можиа визнати, що для велико! за обся-гом пращ, та ще з «проблематики нацiоналiзму», це е ушкальне для радянських чаав явище. Бо, як правило, науковщ тiе! доби самостшно або вiдповiдно до редакцшно! полiтики були змушенi максимально насичувати сво! публiкацi! цитатами класишв марксизму-ленiнiзму, висловлюваниями партiй-них/державних керiвникiв (союзного й республiка-нського рiвнiв), покликаниями на положения пар-тшних програм, пiдсумкових матерiалiв рiзноманi-тних партшних заходiв (з!зди, пленуми, конференци, мiжиароднi партiйнi наради i т. п.).
Цитування у працях (для широкого загалу нау-ковцiв та громадян або дисертацiйних) радянсь-кими гуманiтарiями класикiв марксизму, партiйних докумеипв, виступiв партiйних керiвникiв було не лише демонстращею лояльностi до наявно! полi-тично! влади, офiцiйно! державно! вдеологп, але й
2 До реч^ треба иагадати, що таю «Доповiдi» «перших людей кра!ни» постсталшсько! доби ретельио готував
спецiальио зiбраний великий колектив iз науковцгв, пра-цiвиикiв iдеологiчиих пiдроздiлiв партiйиих структур, рь зиомаиiтних мiиiстерств та ввдомств.
неформально загальноприйнятим способом науко-во! аргументаци. Всупереч аксюматищ класично! лопки, що «посилання на авторитет не е доказом», вчеш радянсько! доби друго! половини ХХ ст. були змушеш системою шститущатзовано! науки прис-к1пливо вТдбирати та щдлаштовувати тд власш су-дження, Тде!, концептуальш побудови, пропозицп «авторитетних» на «поточний момент» (для чинно! в кра!ш влади, щеолопчних вождТв, бюрократ!!' вТд науки) висловлювання. Це, без винятшв, хоча нерь дко й короткочасно, осшльки керТвники не довго перебували на полтгачному ОлТмш, неодмшно слу-гувало беззаперечним способом обгрунтування, правильною методолопчною базою анатзу й тео-ретичних узагальнень, надшною гаранпею ви-знання науковим сшвтовариством Тстинним майже будь-якого твердження дослТдника, особливо сусш-льствознавця.
Отже, наведемо п постулати марксистсько! по-лтшко-фшософсько! концепцп та щеолопчно! док-трини «з нацюнального питання», включно з ленш-ськими новащями та констатащями, вщтвореними в партшних документах 60-х рок1в ХХ ст., яш вико-ристаш у текст! «Критика щейних основ укра!нсь-кого буржуазного нацюнатзму». Причому, що ве-льми показово, В. Ю. Свдокименко, всупереч по-ширенш радянськ1й практищ того часу, посилаеться ильки на украхномовш переклади К. Маркса, Ф. Енгельса та В. I. Ленша.
Так, Тз 272 сторшок об'емно! книги (Вступ, 4-и роздТли, вкрай лакошчне резюме) на твори К. Маркса Т Ф. Енгельса зроблено лише п'ять вихТдних, ра-мкових посилань на початку останнього !! роздшу: «Боротьба Комунютично! парт!! за торжество щео-логп штернацюналТзму на Укра!ш». З них - два твердження про перемогу в добу капггалТзму тенденцп глобалТзацп свггового ринку та штернацюналТзацп духовно! культури нацш. Одне про негативне став-лення до нацюналТзму Т шовшзму як «засобу пере-шкоди штернацюнальному сшвробггаицтву роби1-ничого класу, яке е першою умовою його визво-лення». Ще два цитування - це висновок батьшв комунютично! доктрини про те, що «шяка нащя не може стати вТльною, продовжуючи в той же час гнобити Тнш! наци» та !хня заява щодо власно! «велико! мети» - «мщно закршити серед уах робгтни-шв у вах кра!нах цей животворний принцип (про-летарського штернацюналТзму. - В. В.)» [4, с. 227228].
У Вступ! та вищезгаданому роздш мютяться майже й ус! цитування фрагменпв Тз зТбрання тво-р!в В. I. Ленша. Якщо лакошчно ощнювати це, то можна констатувати, що бТльшють Тз них вельми типов!, стандартш для радянських сусшльствознав-щв та аналопчних за тематикою публжацш. Але е й деяш особливосп.
Тут лише додатково пояснимо, що посилання на класишв марксизму-лештзму було не лише «обов'язковою програмою» для виконання у пра-цях суспшьствознавщв-науковщв радянсько! доби, особливо з нацюнально! проблематики. З'являлися й короткочасш тенденци. Зокрема, 1960-п, як попм
Т перш! роки «перебудови» 1980-х, на хвил! пашв-них у сустльств! настро!в «демократизацп», «очи-щення сощалТзму вТд його попередшх деформацш» (рудименпв сталшзму, партшного догматизму та волюнтаризму, схоластики чи щеолопчно! апологетики «доби застою» Т т. п.) характеризувалися в гу-маштарнш наущ, сощально-полггачних розвщках, офщшнш пропаганд! установкою «повернення до справжиiх леншських щей». Це, безумовно, прояв-лялося у фшософських та суспшьно-полгшчних до-слщженнях шляхом активного посилання на твори В. I. Ленина. Проте Т в цьому план! монографТя В. Ю. Свдокименка 1967 року стала несподТваним винятком. На весь величезний текст лише одинад-цять посилань на висловлювання В. I. Ленша з тео-ри та практики «нацюнального питання» й нацюна-льного самовизначення, цшей сощалютичного бу-дТвництва, класово! природи щеологи, перш за все, сощально-полггачних ощнок нацюнатзму та про-летарського штернацюналТзму.
А конкретно, ва вони лише констатацп (мо-вою сучасносп - репости) того, що: «у сустльс-твЬ>, яке «роздирають класов! суперечностЬ» «не може бути школи позакласово! або надкласово! Тде-ологи», нема «шяко! середини», «шяко! «третьо!» ТдеологТ!»; в умовах протиборства капТталТстично! та соцТалТстично! систем, вадповадно, !х ТдеологТй, Тснують тТльки «буржуазна або сощалютична Тдео-логТя». «Тому всяке применшення соцТалТстично! ТдеологТ!, всяке вгдсторонення вщ не! означае тим самим посилення ТдеологТ! буржуазно!». Складниками ж цих двох Тдеологш, «що вщповвдають двом великим класовим таборам усього капТталТстичного свТту Т виражають дв1 полТтики (бТльше того: два свггогляди) в нацТональному питанш» е, на переко-нання В. I. Ленша, «буржуазний нацТоналТзм Т про-летарський ТнтернацТоналТзм» [4, с. 5, 6].
З леншських загальних теоретичних оцТнок ло-гТки всесвгтньо! ТсторТ! В. Ю. Свдокименко також цитуе найвТдомТшу науковцям радянсько! доби формулу об'ективних закономТрностей розвитку нацТ-ональних вТдносин при кашталТзм! та ТмперТалТзмТ як його найвищш фаз!. А саме: «КапТталТзм, що ро-звиваеться, знае дв! юторичш тенденцТ! в нацТона-льному питанш. Перша: пробудження нацТональ-ного життя Т нацТональних рухТв, боротьба проти всякого нацТонального гнТту, створення нацюналь-них держав. Друга: розвиток Т частТшання всТляких зносин м!ж нащями, ломка нацТональних перегородок, створення штернацюнально! едност! капТталу, економТчного життя взагалТ, полТтики, науки Т т. д.
ОбидвТ тенденцТ! е свгтовий закон капТталТзму. Перша переважае на початку його розвитку, друга характеризуе зрТлий кашталТзм, який Тде до свого перетворення в соцТалТстичне суспТльство» [4, с. 228-229].
Цю аксТоматичну для радянського марксизму та комунТстично! доктрини леншську Тдею про ви-значальн! закономТрносп розвитку нацТональних спТльнот Т характер !хшх полТтичних рухТв у межах шзньо! капТталТстично! свТт-системи, що характеризуемся прогресуючою ТнтернацТоналТзацТею всього «господарського полТтичного Т духовного життя
людства», яке вже «соцiалiзм щлком штернацюна-лiзуе», укра1нський фiлософ концептуально вщп-ияе iншою, менш поширеною в наукових працях або пропагандистськ1й партшнш лiтературi сере-дини 1960-х. I! суть зводиться до тверджения, що i сам процес iнтернацiоналiзацi! матерiально! й духовно! культури стае одним «з найбiльших рушi!в, що перетворюють капи^зм у соцiалiзм» [4, с. 229].
Як i вс радянськi дослвдники, В. Ю. Свдоки-менко не може не згадати в текстi ленiнськi страте-пчш iде! та полiтичне гасло про «самовизначення» як невiд'емне, незаперечне i демократичне право кожно! нацi!. Проте, у контексп посилания на офь цiйну партiйну iдеологiю за допомогою тдбору ци-тати В. I. Ленша вiн робить такий нетиповий наго-лос, що суттево коригуе полiтико-iдеологiчнi се-нси-значения концепту «самовизначення нацш» у традицiйнiй для СРСР марксистсько-леншськш ш-терпретацi!, яка, головним чином, теоретично представляла нацюнальне визволення як прямий насль док сощального визволения, соцiалiстичних пере-творень, а не як один iз !х вирiшальних чинник1в. «В. I. Ленш, Комунiстична партя, - зазначив нау-ковець, - проголосили i послвдовно вiдстоюють лозунг про самовизначення нацш. Проте самовизначення Комушстична парт1я завжди розглядала як передумову iнтернацiонального об'еднання трудящих в !х боротьбi за соцiалiзм. Марксисти вимага-ють права уам народам на самовизначення, писав В. I. Ленш, «не незалежно ввд нашо! революцiйно! боротьби за соцiалiзм, а тому, що ця остання боро-тьба лишиться пустим словом, якщо не зв'язати !! воедино з революцшною постановкою всiх демок-ратичних питань, в тому числГ й нацiонального. Ми вимагаемо свободи самовизначення, тобто незале-жностi, тобто свободи ввдокремлення пригнобле-них нацш не тому, щоб ми мр1яли про господарське роздроблення або про вдеал дрiбних держав, а на-впаки тому, що ми хочемо великих держав i збли-ження, навiть злиття, нацiй, але на дшсно демокра-тичнiй, дiйсно штернацюналютськш базi, немисли-мш без свободи ввдокремлення» [4, с. 229-230].
Такий аксюматичний ленiнський, взагалi-то унiверсальний сощал-демократичний i загальний полiтико-iдеологiчний припис украшськш фiлософ змiстовно пвдсилюе ще чотирма цитатами з бага-тьох висловлювань засновника Радянського Союзу про шляхи i дiевий спосiб реалiзацi! права на нащ-ональне самовизначення i державнiсть на теренах колишньо! Росшсько! iмперi! пiсля пролетарсько! революцi!. Перша - це роз'яснення, що пролетарiат «найвище цiнуе i ставить союз пролетарiв усiх на-цiй, ощнюючи тд кутом класово! боротьби робгт-ник1в усяку нацiональну вимогу, усяке нацюнальне вщокремлення». Друга постулюе: «Для усунення нацюнального гнiту потрiбен фундамент - сощаль стичне виробництво, але на цьому фундаментi пот-рiбна ще демократична оргаиiзацiя держави...» [4, с. 230]. Третя стае гаслом: «Ми хочемо добровшь-ного союзу нацш, - такого союзу, який не допускав би шякого насильства одше! наци над одною, - такого союзу, який гуртувався б на цшковитому до-вiр'!, на ясному усввдомленш братерсько! едносп,
на цiлком добровiльнiй згодЬ». I, нарештi, четверта конкретно рекомендуе: «При единiй дi! пролетарiв великоруських i укра!нських вiльна Укра!на мож-лива, без тако! едностi про не! не може бути й мови» [4, с. 235, 7].
Ще одну цитату з творiв идеолога i засновника СРСР В. Ю. Свдокименко використовуе для поси-лення власно! аргументацi! при критищ iде! М. Гру-шевського (його статп «Gднiсть чи розлад?», «Нацюнальне питания i автоном1я», «Наш вимоги») про «нацiонально-територiальну автономiю», яку той, виходячи з припущень, що «народшсть не по-требуе обов'язково полгтично! самостiйностi», ви-знавав лопчним фiналом реалiзацi! запитiв будь-якого нацюнального самовизначення, достатньою шституцшною формою «забезпечення нацiональ-них прав вах народностей», яка також здатна слу-гувати i «запорукою едностi Росп» [Свдокименко, 1967: 166].
Втiм, тут необхвдно зазначити, що укра!нський фшософ узяв ленiнську фразу з його пращ 1913 року «Критичш замгтки з нацiонального питания», тому !! пряме застосування по ввдношенню до рекомендацiй М. Грушевського тдходить, але все-ж не зовсiм коректно. Так, В. I. Ленш писав: «Буржуаз1я вах нацш i в Австрп i в Росi! щд лозунгом «нацiонально! культури» проводить на дш роздроблення робгтнишв, знесилення демократi!, тор-гашеськ1 угоди з кршосниками про продаж народ-них прав i народно! свободи» [4, с. 167]. Проте, з цим висновком необхвдно враховувати два суш^ моменти. Перший: критика В.! Ленша була спря-мована безпосередньо на концепт та проект «нацю-нально-культурно! автономп» теоретиков та щеоло-гiв так званого австромарксизму (О. Бауер та К. Реннер) [див., наприклад, 1, с. 10, 16, 57-58]. Звь сно, !х базовi iде! та полiтичнi гасла автономютсь-кого проекту подiляло багато вдеолопв рiзноманiт-них нацiональних та сощал-демократичних рух1в на теренах Сх1дно! Свропи, зокрема в Укра!нi. Але критичш зауваження стосовно суспiльно-полiтич-них недолЫв австромарксизму можуть поширюва-тися на останшх лише формально, iмплiцитно. Дру-гий: л1дер росiйсько! соцiал-демократi!, РСДРП(б) сам тривалий час намагався визначитися з оптимальною та полгтично дiевою формою чи способом реалiзацi! «права нацюнального самовизначення». I лише напередодш революци 1917-го року [див., зокрема, 6, с. 53-81] нарешл прийшов до остаточного висновку, що найбшьш адекватною, гнучкою для полГтичних та м1жнацюнальних реалiй РосП' того ю-торичного перiоду та, особливо, для ефективно! стимуляцП' в умовах росшсько! Тмперп революцiй-но! активностi пригшчених класiв г груп населения вах нацш Г народностей може стати гдея-заклик «нацГонально! незалежностi», зрозумГло! не як «культурна автономiя», що умовно забезпечуе чи захи-щае духовно-культурш iнтереси нацiональних утворень, а тшьки як iнституцiоналiзована незале-жшсть - територiально-полiтична, державна. Нехай г в складi федерацП'.
Так чи шакше, ось г весь Ленш у монографп укра!нського iсторика фшософи. Для тих же, хто
знайомий з вдеолопчними приписами Т практикою наукових публжацш в СРСР друго! половини ХХ столитя з «нацюнального питання», «теори на-цш Т нацюнатзму», «нацюнально-державного будь вництва» тощо, чудово зрозумшо, що для подТбно! тематики та обсягу науково! пращ несподТвано мало цитувань росшсько-радянського та свгтового класика марксизму.
Ще скромшше ставлення наукового ствроби1-ника украХнського Iнституту фшософи АН УРСР до цитування найважливших докуменпв спрямовую-чо! Т керТвно! сили радянського суспшьства Т дер-жави, яш, до речТ, сам! були зазвичай, та особливо у 1960-х, перествами висловлювань В. I. Ленша. З Програми КПРС 1961 року В. Ю. Свдокименко вш-творюе чотири коротка фрагменти, з березневого Пленуму ЦК КПРС 1965 р. - один, з МатерТалТв ХХШ з'Хзду КомунютичноХ парт!!' УкраХни 1966 р. -два (виступ тогочасного !! першого секретаря П. Ю. Шелеста) та з Резолюци цього з'Хзду - один3.
Часпше даеться посилання тшьки на видання 1958 року «Комунютична пария УкраХни в резолю-щях та ршеннях з'1здв Т конференцш». Проте, це абсолютно виправдано, неминуче, оск1льки воно «мае бути» в роздш «УкраХнський буржуазний на-цюналТзм на служб! реакщ!» (це четвертий роздш монографИ), у якому дослщжуеться етап гостроХ Тдейно! боротьб! з проблем нацюнально -культурно! полижки та нацюнально -державного будТвництва в УкраХ'т 20-х - 30-х рошв минулого столитя. I зрозумшо, що без використання партшних докуменпв того самого перюду (вони виконували роль шеоло-пчних та поллико-владних припиав, ставали нормативною базою для полиичних й адмшютратив-них ршень), будь-який аналТз став би порушенням елементарних принцитв юторичного тдходу в на-ущ, позбавився би адекватносп, перетворився би на «червону халтуру», «червону графоманш» (як поь менував М. Хвильовий «професюналТзм» молодих ллераторТв, аденпв революцшно! пролетарсько! культури, що, за його ощнкою, насправд були «ма-лоосвТченим украХнським просвиянством» прикри-тим «червоними гаслами» [4, с. 247-248].
КрТм того, четвертий роздш характеризуемся (вшповшно до його назви та змюту) тим, що
В. Ю. Свдокименко не ильки вшбудовуе свое дос-лТдження та робить узагальнення на баз! анатзу ю-торично! конкретики полличного протиборства чи-сленних полличних партш, течш, угруповань, що мали рТзш, нерТдко протилежш або взаемовиключт погляди на нацюнально-культурне та нацюнально-державне облаштування УкраХни у 1920-х - першш половин! 1930-х, але й використовуе такий шдхш як шейну платформу для розкриття суп марксист-сько-леншсько! стратепХ й тактики парпХ ВКП(б) у цих процесах. Для цього автор розкривае особливо-сп шейних позицш та «велику рол! у втшент в життя леншського плану будТвництва сощатзму, зокрема в галуз! нащональних вшносин» «видатних державних Т партшних дТячТв» того часу [4, с. 238239]. Серед них науковець окремо звертае дослТд-ницьку увагу на значения полггачноХ, шеолопчноХ та публщистичноХ дТяльносп Д. З. МануХльського, Г. I. Петровського, М. О. Скрипника, П. П. Пости-шева, В. П. Затонського, С. В. Косюра, Е. I. КвТрь нга, Й. Е. Яшра, Я. А. Яковлева, В. Я. Чубаря, М. М. Попова та ряду шших.
Причому, треба пам'ятати, що украХнський фь лософ аналТзуе ильки шеолопчну боротьбу компа-рти, а точшше, Тдейну боротьбу ХХ керТвнишв з докт-ринальними засадами украхнського нащоналТзму, шеями його творщв Т прихильник1в серед поллишв та штелТгенщХ, але не полтшчш або адмшютративн! чи правов! заходи у цьому непримиренному проти-стоянш.
За нашими оцшками, яскравим свТдченням не-стаидартностi та самостшносп аналТзу В. Ю. £вдо-кименка, тдтвердженням того, що вш не мае жод-них ознак комшлящХ, е ще й те, що автор моногра-фи майже не покликаеться на дослщження радянських колег, не цитуе Ххн пращ. Тшьки в ок-ремих випадках наводить Хх невеликий перелж для додаткового ознайомлення для професшного чи-тача, тобто науковщв. У часових межах кожного ю-торичного перТоду дослТдження украХнський фшо-соф цитуе або пращ тих, чи! ТдеХ в!н аналТзуе та концептуально висвТтлюе (причому в такий споаб Т для пересчного радянського громадянина з'являеться можливють ознайомитися з! змТстом тих публжа-ц!й, доступ до яких в 1960-х мала обмежена кшь-
3 МонографТя «НацТоналТзм Т нацТ!» (1981 р., К., «Наукова думка», у ствавторст з В. О. !гнатовим), у порiвияииi з «типологТею» та кшьюстю цитувань у «КритицТ», може бути наочним прикладом магТстрально! тенденци радика-льних змтн стандартТв наукових публжацш (з нацТональ-но! проблематики, критики нацюналТзму тощо) украХнсь-ких учених в умовах «заходу» двох рТзних радянських епох - «хрущовсько! вТдлиги» та «брежневського застою». Так ось, праця «НацТоналТзм Т нацТ!» спТвробТтни-к1в тнституту фшософп АН УРСР В. Ю. Свдокименко Т В. О. Iгиатова (менша за обсягом в!д «Критики») мгстить наступну кТлькТсть цитувань: К. Маркса Т Ф. Енгельса -23; В. I. Лешна - 73; партшних документ1в - 17; генсека Л. I. Брежнева - 17. Причому, показовим е те, що циту-ються лише партшш документи союзного ршня (з!зди КПРС, пленуми та постанови 11 ПолТтбюро Т ЦК). Пар-тТйн! матерТали республжанського, украХнського р1вня вже не в тренд!. У пращ налТчуемо лише два посилання
на ТдеологТчно шаблонш, «черговТ», за радянських час1в, висловлювання першого секретаря компартТ! УкраХни, одночасно члена ПолТтбюро ЦК КПРС - В. В. Щербиць-кого. Одне з них - переказ його констатацш про те, що «ми повинш бути пильними щодо щеолопчних диверстй украХнського буржуазного нацТоналТзму», а «украХнський народ вТдкидае всТляк! спроби ТмперТалТстичних к1л та 1х тдствувачТв з рТзних иацiоиалiстичиих угруповань пось яти недовТр'я м!ж народами краХни». Друге - панегТрик «украХнський радянськш лТтератур!» за те, що вона: «тво-рчо використовую росТйську та укра!нську класичну спа-дщину»; «постшно збагачуеться в братньому еднаииi з ль тературами ростйського Т шших народ1в СРСР, примно-жуючи славш традицТ! таких великих майстрТв слова, як М. Горький, В. Маяковський, М. Шолохов, П. Тичина, Я. Купала, Г. Табщзе, М. Рильский, С. Вургун, М. Ауе-зов» та шших [4, с. 127, 184].
шсть навть бГльшосп укра!нських суспшьствозна-вщв, адже так1 матерiали зберГгалися в архiвах Г спецфондах наукових бГблютек, вимагали окремого персонального допуску), або публГкацп !хшх сучас-нишв Гз протилежиого полтгако-гдеолопчного табору.
Щодо останшх, то по вшношенню до розгляду думок тих, хто був, за В. Ю. Свдокименком, «бшя джерел укра!нського нащоналГзму» (М. I. Костомаров та П. О. Кулш, це також назва першого роздГлу монографп) та безпосередшх теоретишв «укра!нсь-кого буржуазного нащоналГзму» (вгднесеш -М. Грушевськ1й, Д. Донцов, Д. Чижевський, I. МГр-чук та ш), автор монографп «Критика» (всупереч радянськш «науковш традицп» для яко! головною теоретико-методолопчною та гдейною платформою будь-якого юторико-фшософського пгдходу були постулати/висловлювания класишв маркси-зму-лешшзму) спираеться на оцшки загальнови-знаних за радянською юторико-фшософською та Гдеолопчною класифшащею !хшх гдеолопчних опоненпв: революцшних демократГв, сощал-демо-крапв, впливових комунютичних д1ячГв в УкраТш 20-40-х рошв минулого столитя, а також духовно близьких до них у той чи шший перюд часу лгтера-торГв, як1 позищонувалися в СРСР як борщ з укра-!нським нацюналГзмом.
Такий тдхгд, спосГб критичного аиалГзу, В. Ю. Свдокименко сам вгдкрито й виразно заявляе в текстг «Щоб об'ективно оцшити погляди Костомарова, - пгдкреслюе, наприклад, вш, - не можиа, безперечно, спиратися лише на його власш свш-чения або свшчения його прихильнишв, тим бь льше, якщо вони з того ж буржуазно-лГберального табору. Бшьш авторитетними для нас е висловлю-вания про лгтературно-Гсторичну творчють Костомарова росшських Г укра!нських революцшних демократа» [4, с. 18]. До найбГльш шейно впливових серед них науковець вшносить Т. Г. Шевченка, I. Я. Франка, Лесю Укра!нку, П. А. Грабовського, М. I. Павлика, М. М. Коцюбинського, В. Г. Белшсь-кого, М. Г. Чернишевського. З шшого боку, укра!н-ський Гсторик фшософп вшсторонюеться вгд ана-лГзу, хоча б лакошчного вштворения ощнок погля-дГв М. Костомарова4, як !х вш маркуе, «представниками буржуазно -нащоналГстичного на-прямку» («В. Антоновичем, М. Грушевським, Д. Дорошенком»; «росшськими «великодержав-ними» юториками» (Г. Карповим, С. Соловйовим, Н. Барсуковим).
У той же час, Свдокименко тддае критиц працю «Формувания Гсторичних поглядГв М. I. Костомарова» (К., 1959 р.) Л. К. Полухша за його вульгарно класовий пГдхвд до аналГзу Гстори укра!нсь-ко! фшософсько! та суспшьно-полп'ично! думки,
внаслгдок чого - фальсифшащю полгтичного значения наукових розвшок та полгтичних переконань М. I. Костомарова. Так, захищаючи укра!нського ю-торика вш обвинувачень цього радянського дослгд-ника, вш спочатку наводить приклад його примгти-вних зауважень до концепци М. I. Костомарова, Г! шеолопчно! суп та призначення: «Затушовувания класово! боротьби, заперечення наявносп клаав, замовчувания справжнього змГсту укра!нського Гс-торичного процесу, створения антинаукових, хиб-них Гсторичних конструкцш - все це було спрямо-ваие на засмГчування лГберальною фразою свгдомо-сп пригноблених мас, вшвертало увагу укра!нського народу вш боротьби з експлуатато-рами.
ЛГберальною фразеолопею у полемщ з представниками росшсько! великодержавно! юторюгра-фи, лицемГрним проголошенням себе Гсториком «народних мас» Костомаров «лише прикривав свою угоду з царизмом, дезорГентуючи цим широку громадськ1сть» [цит. за: 4, с. 19].
А потГм додае до цих полухшських звинува-чень такий свш «солшарний» коментар: «...На нашу думку, правильно вказуеться на класовi ос-нови поглядiв Костомарова, але вкрай загост-рюються деякi висновки - шбито Костомаров свiдомо йшов на обман трудящих, лицемiрив тощо (виокремлено нами. - В. В.). Костомаров дш-сно був виразником штереав укра!нсько! лГбераль-но! буржуазп, вш не був т револющонером, т народником, його головш Гсторичш твори в основному йшли у русл офодально! Гсторюграфп. Проте не треба забувати, що погляди Костомарова зазнали певно! еволюцп. Так, погляди перюду перебувания його у Кирило-МефодГевському товариствГ не можиа ототожнювати з поглядами бшьш тзшх чаав, коли вш, наляканий репрес1ями царизму, вгдчутно повернув управо» [4, с. 19-20].
Для суто науково! фшософсько! пращ, розгляду концептуальних уявлень гдеолопв укра!нсь-кого нацюналГзму, особливо для ощнки його поль тичного значения та впливГв, В. Ю. Свдокименко застосовуе незвичайний засГб. Всупереч уам радян-ським стандартам, усталеним науковим традицям, пГдходам, нормам та гдеолопчному «духу радянсь-ких часГв», вГн на роль авторитетГв «сустльно! думки» обирае не класишв марксизму-ленГнГзму, не партГйно-державних дГячГв, не метрГв суспГльство-знавства, а видатних укра!нських майстрГв слова. «На передньому кра! боротьби за утверджения ле-нГнсько! гдеологй' ГнтернацГоналГзму Г дружби наро-дГв, - заявляе вш, - завжди стояли визначнГ укра!н-ськ1 письменники» [4, с. 257]. Як тдтвердження цього, вГн цитуе фрагменти вГршГв, поем, памфле-пв, публГцистичних статей, сатиричних творГв П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, В. Сосюри,
4 Особливосп аиалГзу та одгнок Свдокименком його пог-лядГв див, наприклад: ВГлков В.Ю., СуховГй О.О. Особ-ливостГ теоретичио! рекоиструкцГ! В.Ю. Свдокименком в дискура ГмперативГв марксизму-лешшзму 1960-х суспГ-лъио-полiтичиих Г культуролопчних поглядГв М.I. Костомарова як щейного джерела «укра!нсъкого буржуазного
нацюналiзму» [Danish Scientific Journal. - 2019, № 29. Vol. 2. - pp. 58-67 або електронний ресурс: https://mail.google.com/mail/u/0/?pc=ru-ha-emea-ua-bk#in-box/FMfcgxwDsFcLXCnSNRWDvvgPkRXWQXGW?pro-jector= 1 &messagePartId=0.2]
Я. Галана, Ю. Смолича, П. Козланюка, Ю. Мельни-чука та iH.
Пiдсумковим же висновком (у цьому аспектi «Критики») укра!нського юторика фшософп стае такий: «yciM радянським письменникам, дiячам ку-льтури, мистецтва, науки близью i зрозумiлi вде! пролетарського iнтернацiоналiзму, ше! дружби на-родiв. Всiх !х об'еднуе непримиренне ставлення до вдеологп укра!нського буржуазного нацюнатзму» [4, с. 266-267]. Характер такого ставлення фшософ демонструе цитуванням рядка, як вiн зазначае, з «циклу вiршiв Дмитра Павличка «Убивщ», який «проймае одне пристрасне бажання, один заклик:
Хай росте ненависть,
Хай росте злоба -
Нацюналютам
Горе i ганьба» [цит. за: 4, с. 264]5.
Оцiнюючи аналiтичнi рамки базових теоре-тико-методологiчних настанов та iдейних засад до-слвджения та узагальнень В. Ю. Свдокименка, треба також зазначити, що вiн застосовуе в текст класичнi соцiологiчнi та полiтико-фiлософськi пос-тулати марксизму-ленiнiзму, згiдно з якими: наци в ютори з'являються лише «з виникненням кашталь зму» та «формуються на основi буржуазно! нацю-налiстично! iдеологi!»; «молода буржуазiя, яка ви-ступае проти феодального устрою», «е прогресив-ною вторичною силою», а !! нацiоналiстична iдеологiя мае «прогресивш елементи». Особливо це виявилося та з^ало велику соцiально-iсторичну роль «в перюд буржуазних революцiй у Захвднш Gвропi» в XVII-XVIII ст. або в умовах аитиколош-ально!, антиiмперiалiстичноi боротьби народiв ми-нулого столггтя. Таким чином, пiдкреслюе укра!н-ський дослвдник цитатою iз Програми К11РС (1961 р.) (яка концептуально будувалася на аксю-матицi марксистсько-ленiнського вчення та його вдеолопчних приписах), нацiоналiзм «пригнобле-но! нацi!» «виявляеться у прагненш пригноблених народiв до визволення ввд iмперiалiстичного гнiту, до нацюнально! незалежностi i нацiонального ввд-родження». Вiн також мае «загальнодемократич-ний 3Micm» та е «вторично виправданим на пев-ному етапi». Але, з шшого боку, нагадуе науковець, навиъ i такий нацiоналiзм «виражае iдеологiю та ш-тереси реакцшно! експлуататорсько! верх1вки» [4, с. 10].
Узагальнено характеризуючи соцiальнi детер-мшанти та полiтико-iдеологiчну специфiку укра!н-ського нацiоналiзму, В. Ю. Свдокименко ствер-джуе: «Нацiоналiстичний рух укра!нсько! буржуа-зi!, що оформився у першш половинi XIX ст., безперечно, тс у собi певнi прогресивнi, загально-демократичнi елементи. Це виявилося у вимозi лш-вiдацi! крiпацтва (хоч й не революцшним шляхом,
5 Фрагмент вiрша Д. Павличка (1957 р.) процитовано саме таким, яким вiн надрукований у монографп В. Ю. Свдо-кименка. У виданш ж 1989 року (Павличко Д. В. Твори: В 3 т. - К.: Дншро, 1989 - Т. 1: Поезй / Авт. передм. В. П. Моренець) поет запропонував шшу його редакцта: «Хай росте ненависть, Квпне боротьба -
а реформою згори), у критищ (хоч Т дуже помТрко-вашй) нацюнального гноблення украХнського народу з боку росшського самодержавства. Геологи украХнсько! нацюналТстично! буржуазп цього перь оду вТдстоюють права украХнсько! мови Т лггера-тури, багато зусиль докладають до збирання фоль-клорних Т етнографТчних матерТатв, посилено ви-вчають юторш УкраХни». По-друге, дослщник тдкреслюе, що «вже при своему зародженш шео-лопя украХнського буржуазного нацюнатзму мала в основному реакцшний характер», а «з розвитком каштатзму Т особливо в перюд переростання його в ТмперТалютичну стадш» вона «цшком втрачае п куц! загальнодемократичш елементи, як1 властив! були» Хй «при зародженш, Т перетворюеться на крайньо праву, вТдверто реакцшну Т антинародну шеологш». По-трете, причиною «первородного грТха» шеологи украХнського нацюналТзму (в якому «з самого початку переважали реакцшш елементи») науковець називае «економТчну слабк1сть Т несамостшнють» украХнсько! буржуазп, чи! «ште-реси майже не ввдрТзпялися вТд штереав украХнсь-ких помщишв-кршоснишв. Тому ХХ протест проти кршосного права виливався у лТберальш, вТрнотд-дансьш прошення до царя про необхвднють прове-дення реформи». I по-четверте, дослТдник конста-туе, що «украХнським пашвним верствам були бли-жч! росшське самодержавство, помщики Т буржуазТя, нж украХнсьш трудящ! маси», тому тде-ологи украХнського нацюналТзму «були далек! втд боротьби за справжн нацТональн! штереси украХнського народу». ВзагалТ, помТркована, реформют-ська буржуазно-лТберальна «форма «протесту» проти наявного в Росшськш Тмпери ладу «аяла серед селян ТлюзТХ про доброго «царя-батюшку». Вона «паралТзувала революцшну енергш селянства, яку валяко тдтримували найкращ представники украХнсько! наци - революцшш демократи». I перш за все, представники «швого крила Кирило-МефодТев-ського товариства» «очолюваного Шевченком, за яким йшли Гулак, Навроцький, Савич». «Шевченко, - пише, наприклад, украХнський фшософ, - вТд-стоював революцшний шлях боротьби проти самодержавства Т кршосництва», а «Гулак, йдучи за Ше-вченком, вважав, що визволення слов'ян Т демократичне Хх об'еднання можливе лише на основ! народно! револющХ. Вш обстоював думку, що можна «досягти цього збудженням слов'ян до пов-стання»» [4, с. 11-12, 42, 14].
Головний же недолж нацюналютичноХ шеоло-пХ та руху стосовно украХнських реалш XIX - початку ХХ столпъ, який теж можна вважати висновком В. Ю. Свдокименка, сформульований Тз шейних позицш цшсного наративу офщшно! юто-рично!, сощально-фшософсько! (юторичний мате-рТатзм) та политично! науки (наукового комушзму)
Вбивцям УкраХни
Горе Т ганьба!» [10, с. 117].
Втам, тут нема тчого иесподiваиого, бо як свТдчить Тсто-р!я мистецтва, справжнТм митцям властиве прагиеиия до естетично! досконалосл й тому вони протягом життя не раз переробляли власн! твори.
в СРСР, полягае в тому, що визначальний «принцип буржуазно! нацюналГстично! гдеологп: одна нащя -одна держава в умовах буржуазно -помщицько! Росп був юторично, економГчно Г полгтично абсолютно невиправданий. Вшокремлення Укра!ни вгд Росп означало б штучне роз'еднання двох братшх народГв, яю мають спшьне походження Г близью мГж собою Г мовою, Г психГчним складом, Г культурою. Вшокремлення Укра!ни вш Роси привело б до загарбання першо! шоземними агресорами. Роз'ед-нания укра!нського Г росшського народГв викли-кало б послабления стльного фронту боротьби трудящих проти самодержавства, помщишв Г кашталь спв» [4, с. 11].
Висновки. У тдсумку зазначимо, що, хоча працю В. Ю. Свдокименка формально присвячено розгляду генези укра!нського нацюналГзму, що за радянських часГв мав неодмшну назву - «буржуаз-ний», але вона е грунтовним, багатоплановим та в мГру можливого шеолопчно неангажованим аналь зом розвитку укра!нсько! фшософсько! та сустльно полгтично! думки 1840-х - 1950х рр. У нш концептуально вгдтворено гдейно-полггачш та теоретико-методолопчт особливосп, так само як висловлено оцшки значения поглядГв тих видатних «володарГв дум» укра!нсько! наци, яш шщшвали та вдейно сти-мулювали !! вгдродження, формування самосвгдо-мост та полгтично! суб'ектносп (перехвд вш народу до наци), вплинули на процеси нацюнально-культурного розвитку та нацюнально-державного будГвництва в кра!ш як до, так Г тсля здобуття не-залежностг
Безсумшвно, жорстш вимоги та тотальш стандарта радянсько! полгтично! системи внесли сво! корективи в наукову стилГстику тексту монографп фшософа, характер його шеолопчного наваита-ження, визначили застосування - хоча нершко суто формально, декларативно-демонстративно - марк-систсько-леншських постулапв та установок, а та-кож доктринальних компартшних приписГв, що були обов'язковими для публГчних теоретичних ре-конструкцш чи штерпретацш немарксистських Гдей. Проте, Г сам пвдхш В. Ю. Свдокименка до проблематики дослгдження (хоча нинГ вш явно дисонуе з парадигмальним в Укра!ш), Г його теоретична модель лопки формування Г трансформацш «гдейних основ укра!нського буржуазного нацюналГзму» Г його узагальнення стали не лише новацшними для постсталГнсько! доби, але й своергдним виявом ш-телектуального вгдхилення вГд примГтивГзму пашв-ного в СРСР та УРСР класового, радянського псев-докомунГстичного наративу в суспГльствознавствГ, юторико-фшософських розвГдках.
I тому, як мшмум, «головним ефектом книги» В. Ю. Свдокименка «Критика Гдейних основ укра-!нського буржуазного нацГоналГзму», яку опублжо-вано бГля 50-тГ рок1в тому, «можна вважати» те, «що вона ще в радянсьш часи зробила предметом постатГ, до творГв яких не мГг звернутися переач-ний радянськш читач Г навГть науковець: п твори Г постатГ, без яких сьогодш важко уявити собГ виклад ютори «укра!нсько! Гдей» в будь якому пгдручнику з ютори фшософп» [5, с. 97].
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Вилков В. Западная нациология ХХ столетия: концептуальные портреты. История теорий нации и национализма / В. Вилков. - Saarbrücken: Lambert Academic Publishing, 2014. - 292 с.
2. Вшков В. Ю., Руденко С. В. Запровадження «наукового комутзму» в СРСР як визначальний чинник створення системи спецiалiзованоi полгго-лопчно! освiти i напряму наукових дослщжень полiтики в Киiвському унiверситетi / В. Ю. Вiлков, С. В. Руденко // Wspolpraca Europejska, Warszawa, Polska, Wydawca - Consilium Sp. z o.o., 2017. - № 5 (24). - С. 52-73.
3. Дзюба I. Передне слово [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litopys.org.ua/idzuba/dz01.htm (дата звер-нення: 14.03.2019).
4. Свдокименко В. Ю. Критика шейних основ укра!нського буржуазного нацiоналiзму / В. Ю. £в-докименко. - К.: Наукова думка, 1967. - 372 с.
5. Йосипенко С. Л. Фшософська думка захвд-но] укра!нсько1' дiаспори i дослiдження з ютори фь лософп Укра!ни в радянськiй УкраМ / С. Л. Йосипенко // Фшософська думка захвдно!' укра!нсько1' дь аспори ХХ столiття: вде1' та постап. - К.: Наукова думка, 2018. - С. 92-101.
6. Каракеев К. К., Копылов И. Я., Сали-ков Р. А. Проблемы управления строительством Советского многонационального государства / К. К. Каракеев, И. Я. Копылов, Р. А. Саликов. - М.: Наука, 1982. - 366 с.
7. Кульчицький С. Спроби укра!нських ште-лектуалiв вийти за межi радянського комуносоща-лiзму / С. Кульчицький // Полггична наука в Укра-iнi. 1991-2016 : у 2 т. Т. 1. Полггична наука: захвдт тренди розвитку й украшська специфiка / НАН Ук-раши, 1н-т полiт. i етнонац. Дослщжень. - К.: Пар-лам. Вид-во, 2016. - С. 252-277.
8. Лисяк-Рудницький I. Напрями украшсько!' полiтичноi думки / I. Лисяк-Рудницький // I. Лисяк-Рудницький 1сторичш есе. Т. 2. - К.: Основи, 1994. - С. 59-88.
9. Михальченко М. Политична проблематика у радянському суспшьствознавсга (1922-1991) / М. Михальченко // Полгшчна наука в УкраМ. 19912016 : у 2 т. Т. 1. Полггачна наука: захщш тренди розвитку й украшська специфша / НАН Украши, Iн-т полiт. i етнонац. Дослщжень. - К.: Парлам. Вид-во, 2016. - С. 200-216.
10. Павличко Д. В. Твори: В 3 т. / Д. В. Павли-чко. - К.: Дншро, 1989 - Т. 1: Поези. - 501 с.
11. Шаповал Ю. Справа !вана Дзюби // З архь вiв ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2011. - 1. - С. 259294 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://resource.history.org.ua/publ/gpu_2011_1_259 12. Vilkov V. "Scientific Communism" and the Modern Political Science in Ukraine // Ukrainian Policymaker, Volume 2, 2018. - рр. 48-55. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://journals.indexco-pernicus.com/api/file/viewByFileId/3 81503 .pdf
