CC BY
104
В статье осуществлена попытка анализа российско-китайского сотрудничества, как действенного фактора влияния на формирование внешнеполитической стратегии США относительно КНР в постбиполярный период. На основе современной методологии политической науки освещаются факторы сближения во взаимоотношениях РФ - КНР, КНР - США, а также существующие конфликтогенные проблемы в механизме взаимоотношений США - КНР - РФ. С учетом определяющих тенденций политического развития Азиатско-Тихоокеанского региона прогнозируется дальнейшая модернизация российско-китайского сотрудничества как фактора влияния на механизм взаимоотношений США - КНР.
Ключевые слова: США, КНР, внешнеполитическая стратегия, национальная безопасность, стратегические ориентиры.
THE RUSSIAN-CHINESE COLLABORATION AS A FORMING FACTOR OF THE FOREIGN-POLICY STRATEGY OF THE USA TOWARDS PEOPLE'S REPUBLIC OF CHINA IN POSTBIPOLAR PERIOD
Shevchuk А.У.
In the article was made an attempt of analysis of Russian - Chinese collaboration, as in force factor of influence on making foreign policy strategy of USA towards People's Republic of China in prebipolar period. Basing on modern methodology of political science where are elucidating factors of Russian Republic - People's Republic of China relations, People's Republic of China - USA relation, and also existing conflict problems in mechanism of relations USA - People's Republic of China - Russian Republic. With pointing tendentious of political development of Asia - Pacific Ocean region will be prognoses further modernization Russian - Chinese collaboration as influence factor mechanism on relations USA - People's Republic of China.
Key words: the USA, People's Republic of China, foreign policy strategy, national security, strategic guiding lines.
юта
УДК 32. 001 (477)
канд. iст. н О.О.Федорчук
ОСНОВН1 ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛ1ТИЧНО1 НАУКИ
В УКРА1Н1
У статт1 робиться спроба розкрити процес виникнення I становлення в Укра'гт полтологи як науки, охарактеризувати основт етапи гг розвитку та розкрити гхню суттсть.
Ключовi слова: полтологгя, полтична наука, етапи розвитку, пол1толог1чн1 досл1дження, 1нституц1онал1зац1я полтологи.
Актуальшсть теми. Актуальшсть вивчення полтологи зумовлена полггизащею сустльства, виявом на цьому фош низького рiвня полггично! культури. На сьогодш вщбуваеться суперечливий розвиток полггологп як науки i навчально! дисциплши. Окреслено и предмет,
153
визначено основш проблеми i методи дослщження, але малодослщженим залишаеться процес становлення i розвитку пол^ологп в Укра!ш за радянського перюду, що й зумовило актуальшсть теми статтi.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Тема роботи е складовою частиною наукових дослщжень кафедри пол^ологп микола!вського державного ушверситету iм. В.О.Сухомлинського.
Наукова розробка проблеми розпочата в статтях росшських вчених М.Марченка, М.1ль1на та Д.Воробйова [1; 3], але в них наголошуеться на розвитку полггично! науки в Росй, зокрема основний акцент робиться на досягненнях московсько! та леншградсько! шкiл. Статей сучасних украшських науковщв де б осмислювався шлях, пройдений пол^ичною наукою в Укра!ш за радянського перюду, немае, тому дана стаття е одшею з перших спроб в цьому напрямку.
Мета статтi: розкрити процес виникнення i становлення полггологп в Укра!ш, охарактеризувати 11 основш етапи, розкрити 1хню сутшсть.
Результати дослiдження. Розвиток вггчизняно! полггично! думки вiдбувався досить непросто. Вщомо, що наприкiнцi XVIII - на початку XIX ст. в деяких ушверситетах Росшсько! iмперil (зокрема, в Московському i Харкiвському) iснували вiддiлення морально-полiтичних наук, захищалися мапстерсью дисертацп з дано! проблематики, юнували посади професорiв вiдповiдного профiлю [2, с.6]. Складнi поди того часу шдштовхували до пошуку вiдповiдей на життево важливi питання поточного полггичного життя та можливого майбутнього краши.
Починаючи з 1917 р. i аж до кiнця 80-х роюв, полiтологiя в тiй частинi украшських земель, якi входили до складу СРСР, була заборонена, з щеолопчних мiркувань так само, як деяк iншi галузi знання.
Офiцiйно И не визнавали самостшною науковою дисциплшою. Проте в 1960 р. в СРСР була створена Радянська асощащя полггичних (державних) наук (зараз - Росшська асоцiацiя полiтичних наук), яка на початок 80-х роюв нараховувала 13 вщдшень, в т. ч. й Украшське [3, с.175]. З 30-х до кшця 80-х рр. ХХ ст. пол^ична наука в СРСР виступала в формi таких напрямiв i дисциплiн, як: "Iсторiя КПРС", "1сторичний матерiалiзм", "Науковий комушзм" (введений з вересня 1963 року в у^х ВНЗ СРСР) та ш. 1хньою вiдмiтною рисою був класовий шдхщ до всiх явищ полiтичного життя, прiоритет iдей марксизму-лешшзму. В рамках цих полiтичних дисциплш розглядалися такi актуальнi питання полггично! теорп, як "керiвна роль пар^Г', "сощалютична демократiя", "закономiрностi будiвництва соцiалiзму", "свггового революцiйного процесу" i т. ш., але дискусп навколо них не виходили за рамки партшно-державно! доктрини, що заважало творчо розвивати пол^ичну думку.
Говорячи про розвиток пол^ично! науки в Укра!ш в перiод iснування СРСР, потрiбно вiдзначити те, що хоча основний потенщал i науковi
школи були зосереджеш в основному в Мос^ та Ленiнградi, але украшсью вченi теж робили свш внесок у розвиток полгтично! науки. Т етапи, якi пройшла радянська полгголопя, були характерними й для Украши. Основнi з них, на думку автора, наступш:
перший етап. 1955 рт - до середины 60-х рокiв. Для цього перюду характерно те, що в цей час вггчизняна пол^ична наука одержуе початкову органiзацiйну базу. Символiчною датою початку цього етапу можна вважати 21-27 серпня 1955 року, а саме — третш конгрес МАПН, з якого починаються регулярш контакти радянських суспшьствознавщв з Мiжнародною асоцiацiею пол^ично1 науки. Цi конгреси проводяться кожш три роки в рiзних крашах свiту i е найочевидшшими вiхами, що вiдбивають ритм життя св^ово! (у тому чи^ i в^чизняно1) полгшлопчно1 спiльноти. Шсля третього Всесвiтнього стокгольмського конгресу полгголопв Радянський Союз був прийнятий до Мiжнародноl асощаци пол^ично1 науки. Шсля цього оргашзовуеться Радянська асоцiацiя полггичних (державних) наук (1960). Вона мала на мет сприяння розвитку полггичних наук у дус демократа i прогресу, змiцнення взаеморозумiння i мiжнародноl спiвпрацi учених-фахiвцiв у цiй галуз^ ознайомлення громадськостi з актуальними проблемами полгтичних наук за допомогою проведення наукових нарад i конференцiй, публшацш статей, наукових доповiдей, ознайомлення наукових кш i широко1 громадськостi за кордоном з розвитком пол^ично1 оргашзацп соцiалiстичного суспiльства. Украшсью вченi також брали участь у засщаннях РАПН. Так, на третьому И засщанш, яке вщбулось в сiчнi 1963 року, поряд з московськими фахiвцями виступили 60 вчених iз союзних республiк. Зокрема, Украшу представляли професор шституту держави i права Г.Александренко з доповiддю "Критика практики i теорiй буржуазного федералiзму", доктор юридичних наук П.С.Недбайло (Кшв) та кандидат юридичних наук Б.М.Бабш (Кшв) [4, с.162-163].
Створюються першi iнститути, до числа завдань яких входили постшш, систематичш дослiдження полiтичних процесiв у державах краш свiту, за вплив у яких боролися Радянський Союз i Захщ: Африка i Латинська Америка (вщповщш iнститути були створеш в 1961 i 1962 рр.), а також iнститут, що вщкрив новий напрям у свiтовiй суспшьствознавчш науцi - глобалiстику. Це 1нститут свгшво1 економiки i мiжнародних вщносин, вiдкритий в 1960 роцi. Цей перюд був важливий тим, що були закладеш iнституцiйнi основи "входження" политологи до числа рiвноправних суспшьних наук поряд з правом, фiлософiею, мiжнародними вiдносинами та iн.
Певний прогрес в розвитку полгтолопчних дослщжень був досягнутий пiсля подолання культу особи Й.Сталша, в перiод реформаторсько1 дiяльностi М.С.Хрущова, коли почали обговорюватись шляхи вдосконалення пол^ично1 системи суспшьства;
другий етап. 1965-1978 роки. В 1965 рощ починаеться новий етап в розвитку вгтчизняно! полггологп, який потрiбно охарактеризувати як першу спробу досягти офщшного виокремлення пол^ично! науки як самостшно! галузi знань. Одшею з перших в цьому напрямi була стаття пращвника апарату ЦК КПРС Ф.Бурлацького, опублшована в "Правде" вщ 10 ^чня 1965 року, де наголошувалось на необхщност появи полгтично! науки. На думку автора стати, причиною цього було те, що "полпична наука покликана давати вщповад на коршш питання, пов'язанi з вдосконаленням форм i методiв керiвництва суспiльством, з чгткими розподiлом функцiй, прав i обов'язкiв мiж всiма ланками апарату управлшня, проблемою висування i навчання кадрiв [5, с.4]. Як шзшше писав сам автор, "нас хвилювали, перш за все, змши в полпичному життi кра!ни i подолання сталшсько! спадщини" [6]. Це був перший i найдiевiший крок в популяризацп пол^ично! науки в СРСР. Не дивлячись на те, що професшна диску^я не змогла подолати академiчно! i бюрократично! iнерцi!, для бшьшост полiтологiв пiслявоенних поколiнь вибiр науково! спецiалiзацi! був зроблений тд впливом публiкацiй Ф.Бурлацького. В це десятилпгя створюються ще два державознавчi iнститути: 1нститут Далекого Сходу (1966) та 1нститут США i Канади (1967), а також: 1нститут мiжнародного робiтничого руху (1966) та 1нститут конкретних соцiологiчних дослiджень (1968).
В Укра!ш в цей час заявили про себе як серйозш науковi iнститути iз дослiджень соцiально-гуманiтарних питань таю заклади, як 1нститут сощальних i економiчних проблем закордонних кра!н при Академi! наук, 1нститут юторп партi! при ЦК КПУ, Львiвське вiддiлення АН УРСР (1нститут сустльних наук) та особливо слiд вщзначити 1нститут держави i права та його директора академша Бориса Мойсейовича Бабiя, який неодноразово брав участь в робот Всесвiтнiх конгресiв з полпичних наук (наприклад, у Х-ХШ) [7, с.8-11]. Не в останню чергу завдяки цим установам у 70^ роки до наукового об^у увшшли поняття: полiтична система суспшьства, полiтичний процес, лiдерства i елгти, теорп мiжнародних вiдносин; розроблялися ще! прав людини як головно! мети конституцшного закону i демократi!, вщкритого суспiльства, висування декiлькох кандидатiв на одне мюце при виборах, суду присяжних та ш.
З середини 60-х роюв починають виходити республшансью мiжвiдомчi науковi збiрники: "Проблеми фiлософi!", "Вопросы научного коммунизма", "Научные труды по истории КПСС", в яких розглядались актуальнi на той час питання - партбудiвництва й навчання кадрiв, державно! молодiжно! полпики й виховання, мiжнародних вiдносин i полiтично! культури, теорi! та юторп наукового комунiзму. Авторами статей були, в основному, науковщ академiчних установ та викладачi ВНЗ. Серед ВНЗ провщними в дослiдженнi тогочасних полпичних процесiв видiлися класичнi унiверситети - Ки!вський, Харкiвський, Одеський та Львiвський, в них читалися спецкурси, проводились
факультативи та вщбувались конференци;
третш етап (1979-1991 роки) охоплюе перюд вщ XI Московського Всесвiтнього конгресу МАПН - до незалежност Украши. Цей етап радянсько1 полгтично! науки пов'язаний з iм'ям Георгiя Хосроевича Шахназарова. З 1975 року вш очолював Радянську асощащю полiтичних наук, яка стала в центрi боротьби пол^олопчного спiвтовариства за надання полгтичнш науцi офiцiйного статусу. В чи^ його заслуг i регулярний випуск з 1976 року щорiчника РАПН. Простий тдрахунок прiзвищ, що згадуються в щорiчниках Радянсько1 Асощаци полгтичних наук з 1975 по 1989 рр., дае список персоналiй, як входили до спiвтовариства учених, що займалися полгтичними дослiдженнями. Близько шестисот з них працювали в РРФСР, близько сотш - в союзних республшах. Кожен щорiчник присвячувався актуальним питанням, там друкувалися також i виступи украшських вчених [8].
З 12 по 18 серпня 1979 року в Мос^ був проведений XI Всесвгтнш конгрес МАПН. Ршення про його мюце проведення "пробив" вще-президент МАПН Г.Х. Шахназаров. У робот конгресу взяли участь 1600 чоловш з 58 краш, з яких 500 були радянськ дослiдники-полiтологи [9, с.51]. Основними темами конгресу були: "Полгтика миру", "Полгтика розвитку i змiна систем", "Накопичення полiтичних знань з 1949 року". Вш став помiтною подiею в мiжнародному науковому життi i в розвитку полгтолопчних дослiджень в СРСР. Пол^олопчш дослiдження стали проводитися на базi 1нституту держави i права, 1нституту конкретних соцiологiчних дослiджень, Московського державного ушверситету iм. М.В.Ломоносова, 1нституту фшософи та iн. Радянськi вчеш отримали можливiсть зустрiчатися зi своши закордонними колегами, обговорювати теоретико-методологiчнi основи полгтичних проблем, що виходили за рамки курсу ^тори парти. Характерно, що серед радянських учасниюв конгресу були представники практично в^х галузей суспшьствознавства: юристи, соцiологи i фшософи, iсторики, економiсти, психологи, крашознавщ тощо. Учасникам конгресу було надiслано привгтання Генерального секретаря ЦК КПРС Л.I.Брежнева [10, с.1]. Його робота висвгтлювалась в наукових журналах, а за тдсумками були виданi збiрники [11]. Таким чином, робилися спроби проаналiзувати розвиток актуальних проблем полгтично! науки, "серед них важливе м^це займае, покладене на Радянську асощащю пол^ичних наук, завдання здшснювати на правах Науково1 ради координацiю полiтичних дослщжень, якi ведуться в рамках фшософи, сощологи наукового комунiзму, правознавства, психологи i iнших суспiльних наук. Велике значення в зв'язку з цим мають з'ясування теоретичних i методолопчних проблем розвитку марксистсько-леншсько1 полгтично! науки, аналiз и предмета, визначення основних напрямiв полiтичних дослiджень з урахуванням потреб суспшьно1 практики, внутршньо1 i зовшшньо1 полiтики КПРС i Радянсько1 держави" [12, с.11-12].
Саме тсля Московського конгресу 1979 року в кра!ш активiзувались дослщження з полгтолопчно! тематики, зокрема i в Укра!нi вийшли монографiчнi працi, в яких висувались актуальш на той час ще!, теорi!, концепцi!, хоча зазвичай вони не виходили за рамки марксистсько-леншсько! теорi! i критики буржуазних теорш (часто пiд критичним аналiзом деякi вченi викладали сутнiсть цих теорш, таким чином шби пропагуючи !х, бо радянськi люди не завжди мали можливють прочитати твiр в оригiналi, а перекладу часто не було) [13].
З приходом до влади М.С.Горбачова i проголошення курсу на перебудову сустльства почався процес лiбералiзацi! суспшьних вiдносин: почали дослщжуватися забороненi ранiше теми, теори, з'явилося прагнення до переоцiнки минулого. Виникнення политологи було зумовлене, з одного боку, сустльною потребою в науковому шзнанш полiтики, !! ращонально! органiзацi!, ефективному управлiннi державою, а з шшого - розвитком самого полгтичного знання, диференцiацi! едино! полпично! думки на ряд спецiалiзованих дисциплш i дослiдницьких напрямiв. Становлення политологи як академiчно! науки i навчально! дисциплiни почалось 4 листопада 1988 року, коли Державний компет СРСР з науки i технiки офщшно затвердив уточнену i доповнену номенклатуру спещальностей наукових працiвникiв, в якш вперше передбачалась спецiалiзацiя з полгтичних наук: 23.00.01 - Теорiя i iсторiя полiтично! науки; 23.00.02 - Полгтичш iнститути i процеси; 23.00.03 -Полгтична культура i щеолопя; 23.00.04 - Полiтичнi проблеми мiжнародних вiдносин i глобального розвитку. За спещальшстю "полiтичнi науки", але в роздт "соцiологiчнi науки" в тш же постановi проходили ще двi спецiальностi: 22.00.05 - Соцiально-полiтичнi процеси, оргашзащя i управлiння i 22.00.07 - Громадська думка [14, с.18]. З 1990 року були вщкрит астрантури в Ки!вському унiверситетi iм. Т.Г.Шевченка за спецiальностями 23.00.02 - Полгтичш iнститути i процеси, 23.00.03 - Полгтична культура i щеолопя. Пiзнiше почали вiдкриватися аспiрантури i докторантури в iнших мiстах. Допом^ вивести полiтологiю на офiцiйний рiвень Г.Х.Шахназаров, який працював тодi помiчником президента СРСР - вiн стояв на чолi зрiлого спiвтовариства, яке своею науковою роботою, популяризащею сво!х досягнень легiтимувало в суспiльно-полiтичному дискур^ поняття "полiтична наука" i "полполопя". З'являються статтi в наукових журналах, в яких вчеш дискутують про роль суспшьних наук, !хню значу шдсть, розширюються контакти з шоземними дослiдниками. В кра!нi стали проводитися опитування громадсько! думки з гострих внутршньополгтичних i мiжнародних проблем, емпiричнi дослщження таких полiтичних процесiв, як висунення кандидатв у народнi депутати, виборчi кампанi!, громадськi рухи, дiяльнiсть партшних i комсомольських комiтетiв i т. ш. Полiтологи почали залучатися i до реально! зовнiшньо! полiтики [15];
четвертий етап (1992 - середина 90-х рошв) охоплюе перюд шститущоналiзащl полггично1 науки тсля проголошення незалежност Украши. Вирiшальним в цьому плат став 1992 рш. Полiтологiя увшшла до перелiку нормативних дисциплiн вищо1 школи, була затверджена як дипломна спещальшсть. Почався процес становлення пол^олопчних науково-дослiдних i навчальних структур та професшних асоцiацiй. В 1992 рощ засновуеться Нащональний iнститут стратегiчних дослщжень -урядовий науково-дослiдний центр поличного та економiчного аналiзу i прогнозування. Тодi ж була утворена Украшська асоцiацiя молодих полiтологiв i полггиюв. Для пiдготовки управлiнських кадрiв при Кабшет Мiнiстрiв Украши створюеться 1нститут державного управлiння та самоврядування (зараз - Академiя державного управлiння при Президентовi Украши). В системi НАН Украши виникае 1нститут нацiональних вщносин i полггологп (сьогоднi - це 1нститут полiтичних та етнонацiональних дослщжень). Паралельно з державними й академiчними засновуються недержавнi полiтологiчнi структури (1нститут посткомунiстичного суспiльства). Важливим фактором
шститущоналiзащl полггологп стало створення в березш 1991 року Украшсько1 асощацп полгголопв (УАП) на базi 1нституту держави i права iм. В.М.Корецького НАН Украши, 1нституту мiжнародних вiдносин i полггологп НАН Украши. За пiдтримки УАП в Укра1ш створено ряд полгголопчних наукових установ, в тому чи^ в 1993 роцi Украшська академiя полiтичних наук (УАПН), яка складалась з трьох вщдшень: юторп пол^ично1 думки, методологи i теорп полiтики, прикладно1 полггологп. Пiзнiше до И складу ввшшли Украшська асощащя полiтологiв, Фiлософська лiга Украши, Сощолопчна асоцiацiя Украши, Асоцiацiя полiтичних консультантв Украши (АПКУ). УАП утворила кшька вчених рад iз захисту кандидатських i докторських дисертацiй, видала ряд тдручниюв, навчальних посiбникiв, словникiв, хрестоматш з полггологп [16, с.357]. В 1993 рощ була створена Украшська академiя полгтичних наук, в 1995 рощ - Асощащя полгтичних психолопв Украши. В першi роки державно1 незалежностi Украша потребувала вiдновлення наукового потенщалу та налагодження механiзмiв тдготовки наукових кадрiв, але економiчний спад i непродумана полiтика владних структур щодо системи освiти призвели до того, що авторитет науки продовжував залишатися дуже низьким. Активнiсть iз захисту дисертацiй була низькою i активна пiдготовка дослiджень та регулярнi захисти починаються тiльки з середини 90-х роюв XX ст. Паралельно продовжувався процес ем^рацп наукових пращвниюв iз краши i падiння сощального статусу штел^енцп.
Проблеми становлення политично! науки ставали темами конференцiй i "круглих" столiв з моменту офщшного дозволу на и iснування. Основний смисл дискусш зводився до дещеолопзацп полггологп, визначення И змiсту i створення понятiйного апарату. В
зв'язку з тим, що початок становлення полпологп збшся з етапом формування нащональних структур незалежно! держави, в цей перюд домшували дослщження, присвяченi нацiональнiй держав^ ролi нацiонально! iде! у формуванш демократi!, особливостям укра!нсько! культури i укра!нсько! традицi! демократi!, що деякою мiрою стимулювало адмiнiстративну спробу замшити полiтологiю укра!нським "науковим нацiоналiзмом". Наукова громадсьюсть вiдхилила спроби iдеологiзацi! полпично! науки, завдяки чому становлення укра!нсько! полiтологi! продовжило вiдбуватися в контекст розвитку свпово! полiтологi!.
Система вщтворення кадрiв вищо! науково! квалiфiкацi! (кандидатв i докторiв наук) в iнституцiоналiзацi! наукового знання вiдiграе велику роль. Радянська система атестацп вищих наукових кадрiв була запозичена багатьма пострадянськими кра!нами в т. ч. й Укра!ною. В 1994 роцi була створена Вища атестацшна комiсiя Укра!ни (ВАК), яка присвоюе вченi ступеш i видае дипломи власного зразка. Вона тдпорядковуеться безпосередньо уряду Укра!ни. В 1998 роцi був виданий повний пакет документв, необхiдних для захисту кандидатських i докторських дисертацш, що регламентував процедуру захисту. Отже, можна вважати, що становлення оргашв вищо! атестацп в Укра!ш закшчилось в 1998 роцi. Оскiльки вщповщш спецiалiзацi! i вченi ради iз захисту дисертацiй були зосередженi в основному в столищ, то це призвело до певно! монополп Киева в шдготовщ кадрiв, тому вш залишався довгий час (i зараз також) головним науковим центром кра!ни. На думку окремих дослщниюв, "жорсткий контроль за дотриманням формальних вимог до оформлення дисертацш, характеру i кшькост публiкацiй призвiв до появи ексклюзивного феномена - "ваювсько!", або "дисертацшно!", науки" [17, с.237], а це породжуе певний розрив мiж полгтолопею "дисертацiйною" i прикладною.
Отже, процесу iнституцiоналiзацi! полiтично! науки в Укра!ш наприкiнцi 80-х - середиш 90-х рокiв були притаманнi певш труднощi, особливо пов'язанi з першими роками утвердження державно! самостiйностi (потрiбно було визначити предмет, змiст курсу полпологп, його понятiйний апарат державною мовою, створити новi кафедри, тдготувати спецiалiстiв вищо! науково! квалiфiкацi!, видати тдручники i вiдповiднi журнали та ш.). Зараз полiтологiя формально iнституалiзована, але ще немае чiтко окреслених полполопчних шкiл i усталених методолопчних пiдходiв, одночасно йде процес жорстко! формалiзацi! дисертацiйних робiт i вимог до статей, яю друкуються для захисту.
Висновок. Отже, науковi школи, дослщницью традицi!, наукова iнфраструктура, комушкацшш канали усерединi спiвтовариства i з свповою науковою громадськiстю, переклад на росшську мову кращих праць з штелектуального багажу захiдно! полiтологi! - все це було створено силами конкретних людей задовго до 1991 року. Безумовно, це
не означае, що в Укра1ш дослщженням пол^ичних проблем взагалi шхто не займався i !х шхто не вивчав. Це вщбувалося в рамках фшософп, теорп держави i права, полггично1 економп, наукового комушзму й iнших дисциплiн.
Л1ТЕРАТУРА
1. Марченко М.Н. О политологии - науке и учебной дисциплине / Марченко М.Н. // Правоведение - 1989. - №5. - С.3-10; Его же: На пути становления политической науки в СССР // Социально-политические науки - 1991. - №3. - С.42-51; Отечественная политология: Итоги XX века: сб. науч. тр. / ИНИОН РАН. [отв. ред. Ильин М.В.]. - М., 2001.
2. 50 лет интеграции отечественной политологии в мировую политическую науку // Полис. - 2005. - №6. - С.5-17.
3. Воробьев Д.М. Политология в СССР: формирование и развитие научного сообщества / Воробьев Д.М. // Полис. - 2004. - №4. - С.169-178.
4. Шатров В.П. Третье ежегодное собрание Советской ассоциации политических (государствоведческих) наук / Шатров В.П. // Советское государство и право. - 1963. - №5. - С.161-163.
5. Бурлацкий Ф. Политика и наука / Бурлацкий Ф. // Правда. - 1965. - 10 января. - С.4.
6. Бурлацкий Ф. Вундеркинды из ЦК КПСС. Как в нашей стране появилась политология / Бурлацкий Ф. - Джерело доступу: http://www.inauka.ru/politology/article30711.html.
7. Бабт Б., Заб1гайло В. Мiжнародна розрядка, щеолопчна боротьба i пол^ичш науки / Бабш Б., Заб^айло В. // Радянське право. - 1977. - №2. - С.8-11.
8. Политические отношения: прогнозирование и личность. - М., 1977; Политика мира и развитие политических систем. - М., 1979; Политические институты и процессы. - М., 1986; Политические науки и НТР. - М., 1987; Политические институты и обновление общества. - М., 1989; Новое политическое мышление в процессе демократии. - М., 1990.
9. Шахназаров Г.Х. Наука о политике и политика в науке / Шахназаров Г.Х. // Проблемы мира и социализма. - 1980. - №1. - С.51-57.
10. Брежнев Л.И. Участникам XI Всемирного конгресса МАПН / Брежнев Л.И. // Правда. - 18 августа. - 1979 - С.1.
11. Шахназаров Г. Х. Политика сквозь призму науки / Шахназаров Г. Х. // Коммунист. - 1976. - №17. - С. 104-114.; Шахназаров Г.Х., Бурлацкий Ф.М. О развитии марксистко-ленинской политической науки / Шахназаров Г.Х., Бурлацкий Ф.М. // Вопросы философии. - 1980. - №12. - С.10-23; Шахназаров Г.Х. Наука о политике и политика в науке / Шахназаров Г. Х. // Проблемы мира и социализма. - 1980. - №1. - С.51-57; Проблемы политических наук: К итогам XI Всемирного конгресса Международной ассоциации политической науки. Ежегодник советской ассоциации политических наук / редкол.: Д.А.Керимов (отв. ред.), В.Е.Чиркин, Г.Х.Шахназаров. - М.: Наука, 1979. - 203 с.; Критика буржуазних политологических концепций: К итогам XI Конгресса Международной ассоциации политической науки: сб. науч. тр. / Московский институт международных отношений / под ред. И.Г.Тюлина - М.: МГИМО, 1982. - 155 с.
12. Шахназаров Г.Х., Бурлацкий Ф.М. О развитии марксистко-ленинской политической науки / Шахназаров Г.Х., Бурлацкий Ф.М. // Вопросы философии. -1980. - №12. - С.10-23.
13. Несостоятельность буржуазных концепций мирного сосуществования / под ред. Г.Н.Цветкова. - К.-Лейпциг: Политздат Украины, изд-во Лейципгского ун-та, 1981.; Сазонов А.А. Критика буржуазной внутренней и внешней политики КПСС / Сазонов А.А. - К.: Вища шк., 1981; Василенко В.А. Правовi аспекти участ Украшсько'1 РСР у мiжнародних вщносинах / Василенко В.А. - К.: Пол^видав Украши, 1984.; Мокляк Н.Н. Социальные отношения: структуры и формы проявления / Мокляк Н.Н.; АН УССР Ин-т философии. - К.: Наукова думка, 1986; Соболь О.Н., Ермолаенко А.Н. «Неоконсервативная революция»: лозунги и реальность / Соболь О.Н., Ермолаенко А.Н. - Политиздат Украины, 1990; Недюха Н.П. Системный анализ немарксистской идеологии / Недюха Н.П. - К.: Вища шк. - 1991. - 178 с.
14. Постановление Государственного комитета СССР по науке и технике №386 "О номенклатуре специальностей научных работников" // Бюллетень Высшей аттестационной комиссии при Совете Министров СССР. - 1989. - №3. - С.18.
15. Резниченко Л.А. Политология: предмет, проблемы, перспективы. Беседа с президентом Советской ассоциации политических наук Г.Х.Шахназаровым / Резниченко Л.А. // Вестник АН СССР. - 1988. - №5. - С.119-129; Зыкина Т.А. Общественные науки на путях перестройки / Зыкина Т.А. // Правоведение. - 1988. -№5. - С.113-116; Дейцев С.Е. Советологи меняют точку зрения. На вопросы «Вестника АН СССР» отвечает профессор Стэндфордского университета Александр Даллин / Дейцев С.Е. // Вестник АН СССР. - 1989. - №10. - С. 113-115; Пискотин М.К., Смирнов В.В. Политическая реформа и политическая наука / Пискотин М.К., Смирнов В.В. // Советское государство и право. - 1990. - №1. - С.3-14; Ковлер А.И. Встреча советских и американских политологов / Ковлер А.И. // Советское государство и право. - 1990. - №1. - С.136-138; Устименко С.В. Политология и жизнь (По материалам «круглого стола») / Устименко С.В. // Социально-политические науки. - 1991. - № 5. - С. 106-108; Ионин Л. Политолог -это звучит гордо / Ионин Л. // Новое время. - 1991. - №14. - С.43.
16. Пол^олопчний енциклопедичний словник: навч. пос. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкша. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.
17. Шаповаленко М. Украинская политология: трудности становления / Шаповаленко М. // Политическая наука. Политология в постсоветских государствах: сборник научных трудов / РАН ИНИОН; отв. ред. и сост. Е.Ю.Мелешкина, В.В.Смирнов. - М.: ИНИОН РАН, 2004. - 296 с. (Политическая наука / редкол. Ю.С.Пивоваров (гл. ред.) и др.; 2004. - № 2).
ОСНОВНЫЕ ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ ПОЛИТИЧЕСКОЙ НАУКИ
В УКРАИНЕ
Федорчук О.А.
В статье сделана попытка раскрыть процесс возникновения и становления в Украине политологии как науки, охарактеризовать основные этапы ее развития, раскрыть их сущность.
Ключевые слова: политология, политическая наука, этапы развития, политологические исследования, институционализация политологии.
THE BASIC STAGES OF DEVELOPMENT OF POLITICAL SCIENCE ARE
IN UKRAINE
Fedorchuk O.A.
In the article is given it a shot to expose the process of origin and becoming of political science in Ukraine how sciences are, to describe its basic stages, to expose their essence.
Key words: politology, political science, stages of development, researches of political sciences, institutiolization of political science. 162
