CC BY
23ДО ПИТАНИЯ ПРО ПЕРЕБУВАННЯ В1ЙСЬКОВИХ ДЕЛЕГАЦ1Й УНР У ВРАНГЕЛ1ВСЬКОМУ КРИМУ (ТРАВЕНЬ-ВЕРЕСЕНЬ 1920 Р.)
Андрш Валерйович 1ВАНЕЦЬ
(Слмферополь, Украгна)
У cmammi розглядаються склад, завдання, причини утворення та результати дiяльностi двох вйськових делегацш (мкш) УНР, як вiдвiдали Криму у травш i серпш-вересш 1920 р. з метою з'ясування можливостi встановлення вшськового ствробтництва з врангелiвськимрежимом на антибшьшовицькш платформи Автором висвтлено дiяльнiсть малодо^д-женог кториками делегацП полковника I. Омеляновича-Павленка i детально розглянуто переби nереговорiв у Севастополi мiж представниками УНР на чолi з полковником I. Литвиненком i керiвництвом врангелiвського Криму.
Ключовi слова: вiйськовi мки УНР, Крим, незалежнкть УНР, режим П. Врангеля, Роая, Украгна.
ON THE QUESTION OF THE MILITARY DELEGATIONS OF THE UKRAINIAN PEOPLE'S REPUBLIC TO WHITE DICTATOR WRANGELL IN CRIMEA (MAY-SEPTEMBER 1920)
Andriy Ivanets,
histirian, Simferopol, Ukraine
The article analyzes the structure, objectives and the reason for the performance of the two military delegations (missions) of the Ukrainian People's Republic, who visited Crimea in May and August-September 1920 to determine the possibility of establishing military cooperation with Wrangel's regime on the anti-Bolshevik platform. The author highlights the activities unexplored by historians delegation Colonel I. Omelianovych-Pavlenko and detail the progress of negotiations in Sevastopol between representatives of the Ukrainian People's Republic, headed by Colonel Ivan Litvinenko and guidance Wrangel's regime at Crimea.
Keywords: Crimea, independence of the UPR, Wrangel's regime, the military mission of the UPR, Russia, Ukraine.
Постановка проблеми. Кримське питання було тд час Укра!нсько! нацюнально-визвольно! революцп i державного бущвництва у 1917-1920 рр. ключовим серед прикор-донних або так званих «окра!нних» питань (Бессарабське, Холмське, Гомельське тощо) для укра!нських державних ут-ворень. Кримський пiвострiв мав стратепчне значшня для утвердження незалежно! укра!нсько! державность Але од-ночасно це питання було в силу полiетнiчного складу насе-лення Криму, декшькох держав-претендентав на оволодшня ним, шших причин чи не найскладшшим серед питань при-кордонних територш для укра!нського державно-полггич-ного керiвництва. I! складовими були проблеми державно! приналежносл та статусу твострова, орiентацш та само-визначення його населення, контакпв з режимами, яю ут-верджувалися в Криму. Рiзнi аспекти кримського питання дослщжувалися з рiзною мiрою штенсивность Особливого характеру набуло це питання навесш 1920 р., коли Кримський пiвострiв перетворився для росшського бшого руху на останнш притулок у европейськш частит постамперського простору.
Аналiз останшх публжацш. Украшсью ^торики при-дшили значну увагу дослщженню стосунюв УНР iз вран-гелiвським режимом, який базувався в Криму. Його ви-свгглювали Г. Гаврилюк [2], О. i В Зарубши [3, 4], А. 1ванець [5-7], О. Копиленко [10], В. Крупина [11], С. Литвин [12], В. Сергшчук [17, 18], В. Солдатенко [18], Д. Табачник [20, 21], Я. Тинченко [22, 23], Я. Штанько [30] та iншi автори.
Вiйськовi делегацп (мiсii) УНР в Севастополь на-веснi-восени 1920 р. були суттевим елементом укра!нсь-ко-врангелiвських контактiв. Проте в деяких роботах, що торкаються стосункiв УНР i режиму Врангеля, 1х ^нування не знайшло вiдображення [10, 18, 20 тощо], бшьш^ть до-слщниюв зупинилася на висвiтленнi лише дiяльностi дру-го! делегацii на чолi iз полковником I. Литвиненком [2, 4, 11]. Щкаво, що у в цшому змiстовнiй та fрунтовнш роботi кримських дослiдникiв О. i В. Зарубiних про подii в Криму
в 1917-1920 рр. вона взагалi описуеться, як i в тдцензурних газетах врангелiвського Криму, в якосп «делегацii одного iз украшських генералiв М. В. Омеляновича-Павленка» [4, С. 620]. Така характеристика не е адекватною 11 статусу, завдан-ням, а вщповвдно спотворюе суть контакпв в Севастополi. Проте й в шших сучасних дослвдженнях, де в цшому корек-тно висвгглюеться перебування друго! вiйськовоi делегацii УНР в Криму, робиться це побiжно, а тому не повно. Практично поза увагою сучасних украшських ^ториюв лишила-ся дiяльнiсть у травш 1920 р. першо! украшсько! вiйськовоi мiсii.
Попереднiй аналiз показуе, що у росшськш iсторiографii майже не розглядаеться дiяльнiсть укра!нських вшськових мiсiй в Криму у 1920 р. Схоже, що наразi у Росп продовжено традицiю iгнорування аналiзу вiдносин мiж режимом военно! диктатури П. Врангеля та владою УНР, яко! дотримува-лася переважна бшьш^ть радянських i росiйських дослвд-никiв перiоду вiйн та революцш. Так, зокрема, не йдеться про це у книзi «История Крыма», видано! вже тсля анексii АР Крим i м. Севастополя у 2015 р. з передмовою мШстра культури РФ та iсторика В. Мединського [8]. У роздШ згада-но! книги «Мiж красними i бiлими. Крим в роки революцп та Громадянсько! вiйни (1917-1920)», написано! доктором ^торичних наук А. Ганшим, е згадка про пiдтримку П. Врангелем вде! начальника штаба головнокомандувача ЗСПР генерала П. Махрова «про военний союз з петлк^вцями» [8, С.311] та викладений одним абзацом вельми спрощений погляд на стосунки бших з укра!нськими партизанськими формуваннями у 1920 р. Московський дослщник написав щодо останньо! проблеми наступне: «Однiею iз спроб вря-тувати становище стала вдея союзу iз рiзного роду повстан-ськими загонами, якi наводняли в той час твдень Укра!ни. Проте повстанщ й бiлi рiзко контрастували один з одним. Повстансью отамани, яю при!здили на переговори у штаб Врангеля, справляли враження справжшх бандитав. Офiце-ри-генштабiсти всерйоз обговорювали мiж собою питан-
ня про те, чи подавати im руку» [8, С. 318]. Загалом згада-на «История Крыма» мала на мета, судячи i3 3MicTy вступу та останньо! глави, кторичними аргументами виправдати порушення у 2014-2015 рр. Роаею мiжнaродного права та Ii власних зобов'язань у частит поваги до суверенитету та територiaльноi цiлiсностi Украши. Що, звкно, не сприяло адекватному вiдобрaженню стрних та складних питань в ^торп yкрaiнсько-росiйських вiдносин.
Мета i завдання статть У зв'язку з вище викладеним метою стaттi е бiльш об'ективно та детально висвилити дiяль-нiсть украшських вiйськових дипломапв у врaнгелiвськомy Криму. Для чого необхвдно виконати нaстyпнi дослщниць-ю завдання - розкрити склад делегацш, завдання, якi перед ними стояли, хвд переговорiв з бшими та ix результати. Отже, об'ектом цього дослщження е стосунки мiж УНР i режимом П. Врангеля, а предметом - дiяльнiсть вшськових делегaцiй УНР у Севaстополi в травньвересш 1920 р.
Важливими джерелами для вивчення ще! проблематики е спогади члешв першо1 i друго1 делегaцiй - полковника I. Цапка [25] i вiдомого громaдсько-полiтичного дiячa Л. Чи-каленка [29] вщповвдно - про ix перебування в Криму у 1920 р. З'ясувати подробищ дш укра1нських дипломaтiв, ходу пе-реговорiв в Севaстополi, загально1 обстановки, в яких вони вщбувалися, допомагають мемуари чiльниx дiячiв украш-ського табору, перш за все, командуючого Армiею УНР М. Омеляновича-Павленка, прем'ер-мшстра УНР I. Мазепи. 1з надрукованих мaтерiaлiв суттевий iнтерес представляе малодоступна тепер пyблiкaцiя у «Лггопиа Червоно1 кали-ни» за 1938 р. «Украшська вiйськовa деле1"ащя у Вранья (10. IX.1920) (На пiдстaвi автентичних докyментiв).», здiйсненa автором, який використав криптошм «П. М-т» [16]. Пев-на iнформaцiя про обставини перебування в Криму друго1 вшськово!' делегацй' УНР е в газетах 1920 р., як видавалася в Криму або за кордоном украшськими та росшськими дiя-чами. Важливими джерелами для вивчення дш украшсько!' вiйськовоi дипломатй' стосовно режиму П. Врангеля е документа УНР, яю оприлюднеш або зберiгaються в aрxiвax, а також мaтерiaли опонентав yенерiвського табору про став-лення барона до украшського питання.
Основний мaтерiaл. Пiсля кaтaстрофiчниx поразок на-прикiнцi 1919-початку 1920 р. деморaлiзовaнi залишки бь лих вiйськ вщкотилися з материка на Кримськiй пiвострiв. А. Денiкiн 4 квiтня 1920 р. передав згщно з ршенням Вшсь-ково1 ради Збройних сил Швдня Росп командування цими збройними силами П. Врангелю. Останнш для досягнення стратепчно!' мети бiлого руху - перемоги над бшьшовика-ми та вщновлення росiйськоi держaвностi на бшьшш ча-стинi постiмперського простору - прагнув кардинально змшити тактику. Барон намагався вщмежуватися вiд провальное' полiтики попередника вiдвертоi боротьби з нови-ми нащональними державами i рухами, а також «непере-двирiшення» («непредрешения») соцiaльно-економiчниx проблем. Врaнгелiвський режим у трaвнi 1920 р. оголошуе проведення земельноi та земськох реформ, у червнi 1920 р. шформуе фрaнцyзiв про «прихильне ставлення» до всix aнтибiльшовицькиx сил, готовшсть порозyмiтися з ними у питаннях военного характеру i «не зачшати до зaкiнчення боротьби нiякиx гострих полггичних питань» [24, C.266]. Дещо пiзнiше його високопосaдовi представники пyблiчно висловляться про можливiсть утворення федерацп. Ще у квiтнi 1920 р. П. Врангель погоджувався з думкою начальника штаба П. Махрова про потребу вшськового союзу з
петлк^вцями. Проте ця вдея наштовхнулася на протидiю як серед оточення лвдера бiлого руху в Криму, так i серед росiйськоi полиично1 емiграцii. Наприклад, у червнi 1920 р. екс-представник бшого командування у Парижi генерал Д. Щербачов у письмовш доповiдi П. Врангелю заперечував необхвдшсть будь-яких переговорiв з украшцями i аргумен-тував це, зокрема, шбито одноголосною антиукраiнською позицieю вах росiйських полiтичних сил за кордоном.
Оновлеш iдейно-полiтичнi пiдходи, украшсько-польсь-кий наступ на Киiв, а також реоргашзащя решток добро-вольцiв у боездатну армiю дозволили досягнути П. Врангелю певних вшськових устшв - у червш 1920 р. вш починае захоплювати деякi територп пiвденноi Украiни. В новiй си-туацii гостро постало питання про забезпечення фланпв врангелiвських вiйськ. Це, а також наявшсть велико1' кшь-костi украiнцiв серед вiйськових його армп, частина з яких утворила навйь украшське пiдпiлля, та бiженцiв у Криму, потреба у союзниках i ресурсах для успiшноi антибшьшо-вицько1' боротьби тощо актуалiзують для барона «украш-ське питання». А для УНР з устхами армп барона стае все актуальшшим - «врангелiвське». Спiвпраця з П. Врангелем уенерiвцiв могла сприяти дипломатичному визнанню УНР Францiею та iнших держав Антанти, що в свою чергу дозволяло сподiватися на отримання допомоги з !'х боку. Хоча для обох сторш - украшських республжанщв та врангелiв-цiв - взаемодiя була непростим завданням як з точки зору погодження суперечливих штереав, так i сприйняття таких контактав серед прихильникiв.
Змiни в настроях i пiдходах бiлого режиму викликали закономiрний iнтерес у оргашв влади УНР. Украшському керiвництву важливо було отримати шформацш з перших рук та прозондувати можливосл ствпращ. Для цього було вирiшено вщправити в Крим вiйськову мiсiю. 5 травня 1920 р. голова Надзвичайно!' Дипломатично!' Мiсii УНР на Кав-казi I. Красковський викликав до себе полковника I. Омеля-новича-Павленка, який прибув у квiтнi 1920 р. до Тифл^у з Кубаш на чолi трьох офiцерiв Армп УНР. Дипломат поввдо-мив, що отримав урядовi директиви щодо вщправки вшсь-ково!' мiсii в Крим до генерала П. Врангеля [25, С.21] з метою налагодження зв'язку, виявлення його ставлення до Украши й уряду УНР, з'ясування намiрiв барона та передачi пропо-зицп щодо можливо!' спiльноi боротьби. Шсля переговорiв у Севастополi представники УНР мали через Болгарш та Румунш дiстатися Украши. У склад першоi вiйськовоi мiсii УНР ввiйшли: голова - полковник I. Омелянович-Павленко, заступник голови - полковник I. Цапко, члени мiсii - сотник I. Антоненко, лейтенант флоту Глюченко-Яхновський, хорунжий В. Соловян, який також був ад'ютантом голови мiсii. Окремо посол УНР I. Красковський доручив I. Цапку доставити посилку ввд нього Головному Отаману вшськ УНР, а також пакет з документами вщ мшстра закордонних справ Грузп Н. Жордашя.
11 травня 1920 р. члени делегацп прибули в Севастополь, наступного дня ввдбулася !х зустрiч з генералом В. Ки-реем, який був одним з найближчих дорадниюв Врангеля в украшському питаннi i займав посаду генерала для дору-чень у справах Украши при штабi головнокомандувача. Цей вiйськовий в кшщ 1917 - на початку 1918 р. служив у штабi Гайдамацького Коша Сло6вдсько!' Украши, яким командував С. Петлюра i який входив до числа найбоездатшших вш-ськових частин УНР пщ час вшни з бiльшовиками. Лiдер УПСР М. Ковалевський згадував про подп 1918 р.: «Один
з найздiбнiших генералiв цieï групи (генерали росiйськоï армй' yKpaïHcbKoro походження, що були в розпорядженш Украшського генерального вiйськового KOMiTeTy. - А.1.), генерал Кирей, на якого ми покладали велик надiï, у вирь шальний момент BTiK на Кавказ, де творилась росшська до-бровольча армiя генерала Дeнiкiна. Вiн, щоправда, залишив листа, в якому виясняв своï полiтичнi позицiï i писав, що вш мав намiр залишитися в Украïнi i працювати над ор-ганiзацieю укра1'нсько1' армй', але тшьки до того часу, коли створиться новий осередок рост^ко" iмпeрiяльноï думки» [9, С.316]. Спогади одного з чшьних eсeрiв, мабуть, вiрно передають погляди генерала, але потребують уточнення хронологи, оскiльки В. Кирей встиг побувати на слyжбi як у вшськах УНР, так i в армй Украïнськоï Держави, а перей-шов до Добровольчоï армй, за одними даними, тсля падш-ня гетьмана [21, С.374], за шшими - ще влiткy 1918 р. [22, С.195]. Старший брат В. Кирея служив у Дieвiй Армй УНР. Проте сам вш у 1920 р. стояв на проросшських великодер-жавних позищях.
Тим не менше, вiйськово-стратeгiчна ситyацiя сприяла представникам УНР, адже 6 травня 1920 р. украшсью i поль-сью вшська ввiйшли в Кшв. До того ж голова украш^т! делегацп був братом командуючого Дieвою Армieк> УНР М. Омеляновича-Павленка. Тому, за спогадами заступника голови вiйськовоï мiсiï УНР I. Цапка, «видно було, що ген. Кирш був наче задоволений, довщавшись що прибула в Крим украшська вшськова мiсiя», i «натякнув, що е вигляди на згоду Командування Доброармiï повести акцш дальшоï боротьби проти червоних в першу чергу разом з Украшою». На думку врангeлiвського генерала, «до цього змушують об-ставини, але все ж е багато i противниюв такоï думки» [24, С.23].
Оскшьки П. Врангель знаходився в Джанко1, В. Кирей рекомендував представникам УНР зустрггися з начальником штабу П. Шатшовим, «який хоч i не е приятелем Украь ни, проте зможе побачити, що не тшьки в Добрармп, але й в Украшськш Армп е дшсш старшини». (У спогадах I. Цапка П. Шатшов вже у травш 1920 р. називаеться начальником штабу, хоча вш займе цю посаду лише наприкшщ червня, а тодi був помiчником головнокомандувача). Далi вiдбyлися нeофiцiйна зyстрiч з П. Шатшовим, переговори iз головою мiсiï союзноï УНР Польщi, який висловив захоплення насту-пом пiд Киевом i общяв в разi потреби пщтримку украш-ським вiйськовим дипломатам у Севастополь Ймовiрно, за його посередництва, голова Французь^ вiйськовоï мiсiï запросив на зyстрiч прeдставникiв УНР, тд час якоï поввдо-мив, що французький уряд мае намiр надклати до украш-ського вищого командування свого вiйськового представ-ника. 14 травня 1920 р. правитель Швдня Росп П. Врангель прийняв члешв вiйськовоï мiсiï УНР, пщкреслюеться у спогадах украшського вшськового, «як представниюв чyжоï держави» [25, С.25]. I. Цапко згадував, «тепер, тсля походiв на Царицин та ввдступу Добровольчоï Армiï в Крим й ка-пiтyляцiï кубанських частин, до я^ сам вiн спричинився, ниш вже без Дешкша й при замкненш Добровольчоï армiï в Криму, як до клики, Врангель щиро чи нещиро, але годив-ся з думкою, принаймнi тимчасово, налагодити зносини з Украшським Урядом». Ввдбувся обмiн думками мiж сторонами. П. Врангель заявив, що взаемодiя укра^сь^ i бiлоï армш «може бути тiльки корисною для дальшоï боротьби з бiльшовиками», що на територп Украши залишаеться уряд УНР, росшська армiя як союзницька, спiльно з украшською,
з боями пройде на територш Росп, можливо на Дон та Кубань буде морем висаджено десант. «Ще додав ген. Врангель, що в Криму, в складi Добровольчо! Армп е до 80% вшсько-виюв родом з Укра!ни та Кубаш й вш мае замiр, на майбут-не, при сприятливих обставинах, з украшщв сформувати один корпус або принаймш кадри корпусу», - згадував I. Цапко [25, С.25]. На жаль, слова головнокомандувача Росш-ською армiею про сшвробггництво з УНР виявилися не дуже щирими - спроба налагодити конструктивш вщноси-ни з укра!нським урядом на 1"рунт визнання права укра!н-ського народу на самовизначення була здшснена ним лише у критичний момент восени 1920 р.
Щкаво, що вiйськовi представники УНР провели в Сева-стополi конспiративну зустрiч iз майже 300-ми морськими офiцерами, яш зустрiли гостей спiвом «Заповiту», а провод-жали пiд звуки пмну «Ще не вмерла Укра!на!...».
15 травня 1920 р. члени мiсii УНР були прийнят головою Вшськово! мiсii США контр-адмiралом Нютоном А. Мек-Колл^ який цiкавився оргашзащею укра!нського вш-ська i побажав, щоб «Укра!на здобула повну свободу в цш кривавiй боротьбi, яка вже тривае третш рiк тсля невдало! революцii в колись союзнш Росii» [24, С.26]. 16 травня 1920 р. украшсью вiйськовi дипломати ви!хали iз Севастополя пароплавом на Варну. Вони устшно дiсталися до ставки Головного Отамана вшськ УНР, а 30 червня I. Омеляно-вич-Павленко був призначений начальником Окремо! кiн-но! дивiзii та шспектором кiнноти Армii УНР [22, С.25].
До керiвництва УНР в травньчервш 1920 р. надходила вiд тдлеглих суперечлива iнформацiя про ставлення вран-гелiвського режиму до Укра!ни в дiапазонi вiд «можливостi нападу на наше (республжанське - А.1.) вшсько» до бажання врангелiвцiв нав'язати зносини з укра!нським урядом, «хоча б цшою визнання нашо! державностi». 27 червня 1920 р. голова Директорп УНР С. Петлюра писав заступнику голови уряду УНР А. Лiвицькому про стосунки з бшим режимом як про справу «неясну i скомплiковану», проте «промовчу-вання украшського моменту в заявах Врангеля» розцшював як свщчення «про стару - нам ворожу - позищю» росшського командування [14, С.151]. У зв'язку з цим, глава УНР доручав «при розмовах про сю тему чи директивах нашим послам ... виявляти певну обережшсть i не в'язати себе яки-мись авансами».
Наприюнщ липня 1920 р. С. Петлюра повщомив А. Лiви-цького про прибуття до Бухаресту генерала для доручень в справах Укра!ни при начальнику штаба армп П. Врангеля В. Кирея з метою проведення переговорiв з представником УНР К. Мащевичем «про встановлення вшськового контакту». На запит французького вшськового про таку взае-модш Голова Директорп i Головний Отаман ввджшв, що «не мае заперечень проти переговорiв в справi вшськового контакту» [14, С.158].
У директивах ввд 7 серпня 1920 р. головi Надзвичайно! дипмiсii УНР в Румунп К. Мащевичу С. Петлюра зазначав, що координащя в майбутньому дiй проти бшьшовиюв Головного командування Украшських вшськ з врангелiвцями «е можливою i доцiльною». Головний Отаман вбачав !!, перш за все, у розмежуванш районiв бойових дiй: укра!нська ар-мiя мала займати Правобережжя, а врангелiвська - землi на шшому березi Днiпра, «поки наше вшсько шляхом мобШ-зацii не скршиться остiльки, щоб могло зайняти i Лiвобе-режжя» [14, С.159]. Лщер УНР вiдкидав iдею зайняття Одеси врангелiвцями. С. Петлюра у директивах тдкреслював, що
полггична акщя «наразi могла би обмежитись використову-ванням настро'в украшських серед Врангеля», а полиичш угоди з командуванням ген. Врангеля в той момент вважав несвоечасними i недоцшьними [14, С.159]. Загалом, керiв-ництво УНР розраховувало в разi зустрiчi з армiею барона перетягнути значну частину и укра'нських елементав на свiй бiк.
Проте 10 серпня 1920 р. Франщя де-факто визнала режим П. Врангеля i дипломатичними заходами тдштовху-вала УНР до тiснiшоi з ним ствпращ, до того ж у серпш розпочалися радянсько-польськi переговори про мир у Мшську, що внесло корективи у полиику украшського уряду стосовно бшого руху.
Пвд впливом захвдноевропейського союзника та ро-звитку ситуацп наприкiнцi лiта 1920 р. активiзував сво!' ди на украшському напрямку й П. Врангель. У серпш 1920 р. П.Врангель звертаеться до украшщв iз закликом боротися проти бшьшовиюв i використовуе новий для бшого руху термш «сини Украши». Хоч у текста ш слова не було про стосунки з УНР, все ж це був крок назустрiч украшському нащональному руху. Того ж м^яця ставку Головного Отама-на С. Петлюри ввдввдала з iнформацiйною метою вшськова делегацiя П. Врангеля на чолi з полковником Я.Ногою.
У ввдповвдь на при'зд врангелiвських представниюв керiвництво УНР у другiй половит серпня 1920 р. ввдпра-вило вшськову делегацiю на чолi з полковником I. Литви-ненком до Криму для того, щоб «з'ясувати дiйсне становище врангелiвськоi армп i зв'язанi з цим становищем можливоста заключення вiйськового або полiтичного порозумшня» [14, С.159]. Представники УНР мали запропонувати П. Врангелю вислати до ставки головного командування республжи або до Бухареста, де працювали украшсью дипломатичш установи, уповноважену особу для вироблення умов вшсь-ково!' конвенцп [15, С.432]. Делегацiя не мала права тдпи-сувати будь-як офiцiйнi договори, проте уряд УНР доручив ш неофiцiйно домагатися визнання «Урядом Швдня Росп» Украши самостшною державою, передачi УНР Чорномор-ського флоту, встановлення военноi кооперацп в боротьбi проти бiльшовикiв, постачання украшсько!' армп амунiцiею i технiчними матерiалами, встановлення розмежувальноi смуги мiж двома армiями по Днiпру i, нарешта, органiзацii украiнськоi нацiональноi влади в запг™ Врангеля [2, С.153].
До складу делегацп УНР ввiйшли: голова - досввдчений вiйськовий, учасник першого Зимового походу полковник I. Литвиненко, члени - полковник М. Крат, сотник Блудимко (за шшими даними - Блуденко), хорунжий Роменський i сотник Л. Чикаленко [27, арк.44; 16, С.5]. Останнш член мiсii, хоч i мав найменше вшськове звання, яке до того ж отримав саме для участа в подорожi до Криму, проте вщгравав в нiй особливу роль. Вш був сином вiдомого украшського мецената i громадського дiяча 6. Чикаленка. Сам Л. Чикаленко займався до революцп науковою дiяльнiстю, мав чималий досвiд громадсько-полiтичноi роботи, зокрема, належав до лав УСДРП, був членом i секретарем Украiнськоi Центрально!' Ради, за Директорп УНР обiймав посаду радника Мшь стерства внутрiшнiх справ, а з червня 1920 р. - члена ради мшстра внутршшх справ УНР.
Вш так згадував про причини свое!' по'здки в Севастополь: «Наш цившьний уряд, даючи згоду вшськовим на вiдрядження на Крим делегацп, зажадав, щоб у склад и було введено особу, що хоч трохи орiентуеться в громадсь-ко-полиичних справах, i щоб якось по-можливоста певнiшi
вiдомостi привезти з Криму, що там робиться». Про те, що B^ip випав на нього Чикаленку, який перебував тодi в Тар-новГ, повiдомив прем'ер-мшстр Украши В. Прокопович. Вiд Головного Отамана i ввд глави уряду цей делегат особисто отримав шструкцп, а ввд армшського командування - офь цiйнi повноваження. Л. Чикаленко вже мав досввд перего-воpiв вiд iменi кшвського мiського самоврядування з ^рГв-никами бiлогваpдiйських та украшських вшськ, коли вони одночасно ввшшли в столицю у серпш 1919 р. [29, C.115], проте не проходив вiйськовоï служби. Тому в Румунп та пiд час пеpеïзду пароплавом до Криму вш проходив вiйськовий лiкнеп з допомогою iнших членiв делегацiï. Разом з вшсько-вою мiсieю УНР в Севастополь повертався й вpангелiвський представник Я. Нога.
По доpозi з Реш в Ялту разом з украшськими вшськови-ми ïхала велика група воякiв iз частин Школая Бредова, яка поверталася iз Польщь В ходi розмов з ними з'ясувалося, що лише невеликий ввдсоток росшських офiцеpiв вiдвеpто во-роже ставиться до Украши, «ва без винятку жалкують про вiйну з Укpаïною в 1919 р.», битися з Аpмieю УНР pосiйськi аpмiя «не буде, бо на 50 проц. складаеться з укpаïнцiв» [16, C.5].
Укра1'нська вiйськова делегацiя прибула в Ялту 25 серпня 1920 р., де й пробула три доби. Цей час було використано для збору шформацп про ситуацш в Криму. Представники УНР, за дорученням голови Ради народних мiнiстpiв УНР В. Прокоповича, зустршися, зокрема, з головою Украшсько!' крайово!' ради в Криму педагогом П. Горянським [29, C.121], який мешкав у твденнобережному м^та, а також з секретарем Ради Гринем. Кримчани пошформували члешв делегацп «про настро" урядових вpангелiвських кол щодо Украь ни та про ^нування в тих колах спещального реферату по украшських справах, який провадив знаний ренегат генерал Кирей" [16, C.6]. Шсля отримання цiеï шформацп делегащя прибула 28 серпня 1920 р. в Севастополь, де була зустршу-та полковником Шуйським, «якого pосiйське командування призначило було за аташе».
Члени мiсiï УНР невдовзi зiткнулися з суперечливим ставленням оточення П. Врангеля до себе i украшського питання загалом. 29 серпня 1920 р. вона була прийнята ге-нералом-доповвдачем з украшських справ В. Киреем. Пвд час прийому жодних полггичних розмов не проводилося, лише на запит представниюв УНР вpангелiвськiй генерал поввдомив про становище на фронта [16, C.6]. 31 серпня представники УНР зустршися з головою Уряду Швдня Росп Александром Кривошешим, який наголосив на несвоечас-носта проведення полггичних пеpеговоpiв i запропонував об'еднатися для боротьби проти спшьного ворога [16, C.6]. Разом з тим, глава уряду Швдня Росп А. Кривошеш заявив дипломатам УНР, що навиь якщо переговори не завершаться позитивним результатом, то не повториться ставлення до укра^сь^ армп, яке було за Дешкша [13, C.430]. ПодГ6ш запевнення давали украшцям й представники Тноземних держав в Севастополь
Украшськш вшськовш делегацп необхвдно було зу-стриися з головнокомандуючим Росiйськоï аpмiï та Правителем Швдня Росп, оскшьки в його руках зосереджува-лася вся вшськова та цившьна влада. Отже саме ввд ршень диктатора, зрештою, й залежала форма ствпращ бших з укра1нськими державними структурами i нащональним ру-хом. Проте на зустрГч з ним члени мГсп УНР чекали понад 10 дшв. За одними джерелами, зустрГч з генералом Врангелем
було ввдкладено у зв'язку з його перебуванням на фронта [16, С.6]. Проте шшГ документи проливають свило на ш-тригу, яку плела проти представниюв УНР група дГячГв Гз оточення головнокомандувача Росiйськоï аpмiï на чолГ з В. Киреем.
Вони виступали проти визнання суверенитету Украши i вважали «всяке порозумшня з УН.Р. неможливим, бо «там, мовляли, самостшники, ми ж федералГсти». Була в оточен-m Врангеля i група, яка виступала «за примирення з УН.Р. i за встановлення тасних стосунюв з ïï Урядом» [27, Арк.44]. Серед ïï активГстав, зокрема, були екс-мшстр дешкшсько-го Швденноросшського уряду, земський дГяч I. Леонтович (брат мшгстра землеробства Укра^сь^ Держави) та ко-лишнш киïвський губернський агроном та екс-заступник мшстра харчових справ Укpаïнськоï Держави I. Черниш.
Група В. Кирея прагнула перешкодити зустрГчГ украш-сь^ вiйськовоï делегацiï з П. Врангелем та одночасно im-щювала пршзд в Крим з Парижу керГвництва Укpаïнського нащонального комгтету [27, Арк.44] для утворення украшського квазГуряду. КомГтет в той момент не мав тдтримки та оргашзацшних структур в Украш, декларував необхвд-шсть ïï федерування з Роаею i був, фактично, шструмен-том консервативно-лГберальних росшських сил. В. Кирей також пробував не допустити зустрГчГ полковника Я. Ноги з О. Кривошешим, розповсюджував чутки про те, що шби перший «продався ПетлюрЬ [2, С.154]. За поввдомленнями укpаïнськоï преси, врангелГвський вшськовий дипломат тс-ля «украшофшьськоп> доповщ керГвництву «муав негайно вийти в одставку» [1, С.36]. Л. Чикаленко ж згадував, що в Севастожш з'ясувалося, що по1здка Я. Ноги до ставки Головного Отамана вшськ УНР сталася пвд впливом генерала Я. Слащова, який у серпш 1920 р. вийшов у ввдставку, а сам врангелГвський посланець шби був Гз оточення опального вшськового.
В очжуванш прийому у Врангеля члени делегацп проводили в СевастополГ зустрГчГ з вшськовими i цившьними украшцями - генералом Г. Янушевським, полковниками Богомшом та Юськевичем, I. Чернишом та I. Леонтовичем. Вони пошформували представниюв УНР «про нещирГсть i фальшивить Кирея, який, не зважаючи на свое украш-ське походження, украшсью справи провадить на користь Росп» [16, С.6]. Ввд них же члени делегацп дГзналися про не-простий стан справ врангелГвського фронту, готовшсть П. Врангеля до пвдписання военноï конвенцiï з Украшою i його бажання уникнути будь-яких полгтичних зобов'язань. Барон був схильний визнати певш права украшського народу в сферГ нащонально-державного розвитку, але лише тсля перемоги над бшьшовиками. З тих же джерел стало ввдомо, що у впливових врангелГвських колах, до яких, зокрема, належали А. Кривошеш та мшстр закордонних справ уряду Швдня Росп П. Струве, «дуже числяться з силою украшсь-кого руху, але й бояться його, бояться, щоб розвиток його на теренах окупованих Врангелем не ввдбився на певноста вшськових частин» [16, С.6]. П. Струве, ввдомий своïми ан-тиукpаïнськими заявами в дореволюцшш часи, в приватнш розмовГ з членом делегацп Л. Чикаленком пвдтвердив цю ш-формацГю i висловився гранично ввдверто: «Ви й ми ясно бачимо, що зараз не час займатися жштичними справами. Як говоритимемо з вами в майбутньому - залежатиме ввд вашоï i нашоï сили в там чаа» [16, С.6].
В першГ ж дш перебування в СевастополГ члени украш-ськоï мiсiï вГдвГдали на ï^ запрошення вГйськових пред-
ставникГв Францп та США. Iз французом, який щкавився широким колом питань, спшкувалися керГвник делегацiï полковник I. Литвиненко, полковник М. Крат i Л. Чикаленко. На зустрГч з Мак-КеллГ було ввдправлено лише остан-нього, «бо не були певш, що з американцями можна знайти спшьну вам мову». У Л. Чикаленко склалося вражшня, що американець мало знав про Украшу, а тому вш прагнув його прошформувати про стан укpаïнськоï справи. У ввдповвдь Мак-КеллГ повГдомив, що справи П. Врангеля на фронта не блискучГ та пообщяв допомогти з вшздом, коли вони ста-нуть критичш. ПГд час перебування в Криму представники УНР також зустрГчалися з вшськовими представниками ПольщГ, Румунп, Японп. Особливу прихильнГсть до делегацп виявили японський та американський аташе [16, С.7].
Шсля повернення на початку вересня 1920 р. у Севастополь росшського головнокомандуючого генерал В. Кирей провГв ще одну зустрГч з представниками УНР, яю викла-ли пропозицп украшського командування щодо визнання Украши самостшною державою, передачу ш Чорноморсько-го флоту, встановлення военноï коопеpацiï i розмежуваль-ноï смуги мГж армГями. Укpаïнцi також додали, що мають виявити умови ствпращ з боку П. Врангеля. На запитання врангелГвця про можливГсть визнання урядом УНР Врангеля головнокомандувачем союзних армш I. Литвиненко ввд-повГв, що з цього питання шструкцш не мае.
П. Врангель скликав нараду вшськового i цившьного керГвництва, у якш, зокрема, взяли участь I. Леонтович та I. Черниш. Генерал-доповвдач з украшських справ «представив справу так, що взагалГ з цими «самостшниками» нема чого й говорити». В результата П. Врангель ввдмовився приймати делегащю, але за наполяганнями I. Черниша все ж згодився зробити це [27, Арк.44].
У перемовинах 10 вересня 1920 р. з представникам УНР взяв участь сам правитель Швдня Росп, начальник штабу П. Шаталов, глава уряду А. Кривошеш, керГвник зовшш-ньополгшчного ввдомства П. Струве, начальник военного управлшня Уряду Швдня Росп В. Вязьмтнов, I Леонтович, I. Черниш [27, Арк.44].
Пвд час урочистого прийому глава делегацп I. Литвиненко вручив П. Врангелю лист С. Петлюри, а у промовГ наголосив на необхвдноста укладання вiйськовоï угоди про утворення единого фронту [28, Арк.308]. Барон висловив переконашсть у необхвдноста об'еднання вах антибшьшо-вицьких сил для досягнення перемоги, розповГв про союз з Доном, Кубанню, Тереком i Астраханню, i заявив про усвь домлення того, що Украша повинна цшком самостшно вирь шувати свою долю. Шсля чого зазначив, що негайно лгтаком вишле до свого представника в Бухареста генерала Александра Геруа розпорядження допомогти перетранспортуванню з Ввдня через Румунш до Коломш для Укра^сь^ армп 3 млн. патрошв та накаже йому увшти в контакт з украшсь-ким представником генералом С. Дельвпом. Головнокоман-дувач Росшською армГею i Правитель Швдня Росп також висловив сподГвання на те, що тсля военноï згоди сторони дшдуть i до полиичного порозумшня з украшським урядом [16, С.6-7].
Якщо до 10 вересня 1920 р. цензура не пропускала в пре-су повГдомлень про перебування укpаïнськоï вiйськовоï мiсiï в Криму [28, Арк.300], то про пвдсумки зустрГчГ керГвникГв врангелГвського режиму з нею кримсью газети поввдомили. Щоправда, в пГдцензурному ключГ - як про зустрГч з делега-цГею аpмiï одного з украшських генералГв М. Омельянови-
ча-Павленка. На iм'я Головного Отамана С. Петлюри в преа Криму, схоже, все ще було накладене табу. За поввдомлення-ми газет, обидвi сторони домовилися «бить общего врага» i добиватися того, «чтобы общественные умеренные круги и лица, не преследующие личных выгод, обуздывали бы шовинистов той и другой стороны и не давали бы им мутить и без того взбаламученное море, в котором будут ловить рыбу люди ничего общего ни с Украиной, ни с Великороссией и вообще с Россией не имеющие» [4, С.620].
Фшалом украiнсько-врангелiвських переговорiв в Сева-стополi стала зустрiч 11 вересня 1920 р. представниюв УНР iз начальником Генштабу Росшсько! армп П. Шатшовим. Пвд час не! останнш вiд iменi П. Врангеля висунув альтерна-тивш укра!нським принципи для порозумiння: 1) визнання Врангеля командувачем союзних армш; 2) не встановлення розмежувально! смуги мiж армiями, бо хоч росшське ко-мандування передбачае операцii в напрямку на Харюв, але военна обстановка може створити потребу для пересування резервiв по правому берегу Дншра; принципово важливо, щоб Укра!нська армiя простягнула свiй фронт ввд захiдного до схiдного кордону Укра!ни; 3) росiйське командування не защкавлене в iснуваннi росiйськоi влади на Укра!ш, але там де е його вшська, вся влада повинна бути в його руках; од-ночасно командування Росшською армiею погоджувалась в разi перебування Укра!нсько! армп в Росп на встановлення на тш територii укра!нсько! влади [16, С.7]. 14 вересня 1920 р. представники УНР ви!хали з Криму до Констанци.
Результатом контактав у Севастополi Укра!нсько! вш-ськово! делегацii з керiвництвом врангелiвського режиму був початок переговорiв в Бухареста голови Надзвичайно! дипмiсii УНР в Румунп К. Мацiевича, вшськового атташе цiеi мiсii генерала С. Дельвпа, адмiрала М. Остроградсько-го з врангелiвською делегацiею на чолi з генералом А. Геруа щодо укладення вiйськовоi конвенцii.
В обiжнику вiд 21 листопада 1920 р. пщ грифом «Стро-го-таемно» мшктр закордонних справ УНР А. Нжовський писав: результатом по!здки iнформацiйноi делегацп полковника I. Литвиненка «було таке кристалiзування поглядiв Уряду на полгтичне значiння Врангеля i порозумшня з ним: 1) Вiйськове становище Врангеля не е задовольняюче i завжди можливим е рiзкий поворот в його вшськових уст-хах. 2) Урядовi сфери Врангеля е в значнш мiр позбавленi розумшня полiтичноi ситуацii i не е склонш в переговорах з Укра!нським Урядом стати на 1"рунта державноста i само-стiйностi Укра!нсько! Народно! Республжи - !х цiллю в таких переговорах буде обмежитись неясними обггницями. 3) Належить говорити з Врангелем, тому що контакт з ним, не маючи зрештою великого впливу на моменти внутршньо полггичш, може вщкрити певнi перспективи в закордоннш полiтицi i дати нам змогу добитись уважливого (уважного -А.!.) вщношення до Укра!ни з боку Францп. 4) Необхщний
мiнiмум, який мусить бути пщставою переговорiв з Врангелем, е жштична гарантiя з боку уряду Врангеля, щодо визнання самостшноста УНР i суверенностi Укра!нських Установчих Зборiв; 5) Порозумiння з Врангелем мусить бути мШтарним i, поза згаданою полггичною гарантiею, не мусить ангажувати полгтично Укра!нського Уряду. Цей погляд е викликаний нещир^тю Кримського «демократизму» i ре-акцiйним зм^том намiрiв переважаючо! бiльшостi тамош-шх полiтикiв» [26, Арк.59зв]. Висновки щодо результатав по!здки вiйськовоi мiсii досить рацюнальш та прагматичнi, хоча внутршньополиичш ефекти вiд контактiв з Врангелем, який сприймався багатьма укра!нськими полииками як реакцiонер, могли бути негативними. Наприклад, на-прикiнцi вересня 1920 р. ЦК УСДРП заслухавши доповщь Л. Чикаленка про вiзит до Криму виршило вiдкликати сво!х представникiв iз уряду, в тому чист, в зв'язку з його орiен-тацiею на союз з бароном [13, С.431].
Висновки. Таким чином, керiвництво УНР двiчi - у трав-нi та серпньвересш 1920 р. - надсилало у Крим вiйськовi де-легацii для переговорiв з головнокомандувачем Росiйськоi армп П. Врангелем з шформацшною метою. Склад цих де-легацiй та повноваження, яю обмежувалися обговоренням можливоста пiдписання вiйськовоi конвенцii, показують, що Головний Отаман вшськ УНР С. Петлюра i уряд УНР обережно ставилися до контактав з врангелiвських режимом, оскiльки вважали його надто правим, не готовим для реального порозумшня на платформi визнання суверень тету Укра!ни та слабким у вшськовому планi. Вiзит першо! делегацii до Криму у травш 1920 р., попри натяки вран-гелiвцiв на можливiсть визнання уряду УНР i !х пропозицii щодо вшськово! взаемодii, залишився фактично без наслвд-кiв. Ймовiрно, це було пов'язано з вшськовими успiхами Росшсько! армп на початку лгга, поразками вшськ УНР, не бажанням диктаторського режиму П. Врангеля кардинально змшювати тдходи до укра!нського питання, протидiею значно! частини росiйських полiтичних i вiйськових сил. Проте подальше попршення вiйськово-стратегiчноi ситуа-цii для бших змусило !х в серединi лгга 1920 р. зондувати fрунт щодо можливоста пiдписання вiйськовоi конвенцii з УНР. У вщповвдь УНР наделала другу вiйськову делегацiю в Крим. Пщ час переговорiв в Севастополi обидвi сторони висунули одна однш малоприйнятнi чи не прийнятнi умо-ви, оскiльки !х iдейно-полiтичнi платформи були суттево рiзними. В результата конкретних домовленостей в Криму досягти не вдалося, проте щ переговори дали поштовх для контактав представниюв УНР i режиму П. Врангеля в Бухареста, Варшавi та Парижг Зрештою, у листопадi 1920 р. перед залишенням Криму бшими представники режиму Врангеля заявили про визнання уряду УНР де-факто i права Укра!нських Установчих Зборiв виршувати долю Укра!ни.
Список лiтератури
1. Воля. - Т. 4. - Ч. 1. - 2 жовтня 1920 р.
2. Гаврилюк Г. Спроба укладення вшськово! конвенцп УНР з «Урядом Швдня Росп» в 1920 р. // Ки!вська старовина.
- 1997. - № 3-4. - С. 152-156.
3. Зарубин А.Г. Украинский вопрос при П.Н. Врангеле (по материалам Крымской печати 1920 г.) // Проблемы политической истории Крыма: итоги и перспективы: Материалы научно-практической конференции, Симф., 24-25 мая 1996.
- Симф., 1996. - С. 40-42.
4. Зарубин А. Г., Зарубин В. Г. Без победителей. Из истории гражданской войны в Крыму. - 2-е изд., испр. и доп. - Симферополь: АнтиквА, 2008. - 728 с.
5. 1ванець А.В. До питання про украшське пщпшля в армп Врангеля (весна-осшь 1920 р.) // HayKOBi працi ^торично-го факультету Зaпорiзького державного yнiверситетy. - Заж^жжя: Просвгга, 2008. - Вип. XXIV: Сощальш та нaцiонaльнi чинники революцш i реформ в Укрaiнi: проблеми взaeмовпливiв. - С. 182-185.
6. 1ванець А. Невдала спроба творення «уряду Украши» пiд патронатом бших. Частина 1 // Укрaiнознaвство. - 2010. - № 3. - С. 91-100.
7. 1ванець А.В. До питання про дiяльнiсть паризького Украшського нащонального комiтетy (1919-1921 рр.) // Украш-ський iсторичний журнал. - 2010. - № 5. - С. 117-135.
8. История Крыма. — М.: ОЛМА Медиа Групп, 2015. — 464 с.
9. Ковалевський М. При джерелах боротьби. Спомини, враження, рефлексп. - 1нсбрук: Накладом Марп Ковалевсь-ко", 1960. - С. 316.
10. Копиленко О. Л. Автономна Республжа Крим: проблеми правового статусу: Моногрaфiя. - К.: Таксон, 2002. - 342 с.
11. Крупина В.А. Украина в программе государственного строительства П. Врангеля / Сост. С.М. Исхаков. - М. Издательство «Социально-политическая мысль», 2006. - С. 159-169.
12. Литвин С. Суд ^торп: Симон Петлюра i петлк^ана / С. Литвин. - К.: Видавництво iменi Олени Телiги, 2001. - 640
с.
13. Мазепа I. Украша в огш i бyрi революцп. - К.: Темпора, 2003. - 608 с.
14. Haдiя i розчарування украшства. До 90^ччя пщписання Варшавського договору мiж Украшською Народною Ре-спyблiкою i Рiччю Посполитою Польською / Упорядкування, вступна стаття, загальна редaкцiя В. Сергшчука. - К.: ПП Сергiйчyк М.1., 2010. - 264 с.
15. Омелянович-Павленко М. Спогади командарма (1917 - 1920): Документально-художне видання / Упоряд.: М. Ко-вальчук. - К.: Темпора, 2007. - 608 с.
16. П. М-т. Украшська вiйськовa деле1"ащя у Вранья (10.IX.1920). (На пiдстaвi автентичних докуменпв) // Лiтопис Червоноi Калини. - 1938. - №. 7-8. - С.5-7.
17. Сергшчук В. Етшчш межi i державний кордон Украши. - К.: Украшська видавнича спшка, 2000. - 432 с.
18. Сергшчук В. Украшський Крим. - К.: Украшська видавнича спшка, 2001. - 304 с.
19. Солдатенко В.Ф. Винниченко i Петлюра: полггичш портрети революцiйноi доби. - К.: «Свггогляд», 2007. - 621 с.
20. Табачник Д. Украшська держава i бша гвaрдiя: вщ протистояння до зашзншого компромiсy // Полиика i час. -1996. - № 8. - С. 67-74.
21. Табачник Д.В. Украшська дипломапя: нариси ^торп (1917-1990 рр.): Навч. поабник. - К.: Либщь, 2006. - 768 с.
22. Тинченко Я. Офщерський корпус Армп Украшсь^' Haродноi Респyблiки (1917-1921): Наукове видання. - К.: Тем-пора, 2007. - 536 с.
23. Тинченко Я. Украшське офщерство: шляхом скорботи та забуття. Ч.1, бiогрaфiчнa довщкова. - К.: Тиражувальний центр УРП, 1995. - 258 с.
24. Украшська РСР в перюд громадянсько" вшни 1917-1920 рр. В трьох томах. / Ред. Колепя: Скаба А.Д. (голова) та шшь - Т. 3. Украшська РСР на завершальному етат громaдянськоi вшни. Ввдбиття нападу бyржyaзно-помiшицькоi Поль-щ^ розгром Врангеля i петлюрiвщини. / Автори: Кол^ник М.К., Компaнiець I.I., Кутченко Н.1. та iншi. - К.: Полггвидав Укра1'ни, 1970. - С. 266.
25. Цапко I. Перша украшська вшськова мiсiя в Криму (Травень 1920 р.) // В^та комбатанта. - 1963. - Ч. 3 (11). - С. 1926.
26. ЦДАВОВУ - Ф. 3696. МЗС УНР. - Оп. 2. - Спр. 340. Листування про вщношення уряду Врангеля до уряду Украш-сько!' Народно!' Республжи та вщомоста про украшських емпрантав в бгипп, 26 липня 1920 р.-10 березня 1921 р. - 61 арк.
27. ЦДАВОВУ. - Ф. 3696. МЗС УНР. - Оп. 2. - Спр. 624. 1нформацшш доповщ про подп на польсько-украшському фронп, огляд вшськових подш на Украш: Врангель i Украша, Антанта i Чорноморське питання та ш., 11 лютого 1920 р.-4травня 1922 р. - 253 арк.
28. ЦДАГОУ - Ф. 5. Комiсiя з ^торп Громaдянськоi вшни при ЦК КП(б)У - Оп. 1. - Спр. 152. Мaтерiaли про полггику Врангеля, боротьбу з ним i звiльнення Криму, про розгорм Корншовщини на Дону та шших контреволюцiйних банд, поч. березня 1918 - 1920 р. - 386 арк.
29. Чикаленко Л. Уривки зi спогaдiв з роюв 1919-1920. - Нью-Йорк: Наша Батьювщина, 1963. - 167 с.
30. Штанько Я.В. Бший рух Швдня Росй i Укра1нська Держава та УНР (1918-1920 рр.): Дис... канд. id. Наук: 07.00.02 / Прикарпатський нащональний ун-т iм. Василя Стефаника. - !вано-Франювськ, 2006.
