CC BY
80
Постнекласичн1 обри соц1ального управл1ння
В. I. Додонова - д. фшос. н., проф., Донецький нацюнальний ушверситет (м. Донецьк, Украша)
E-mail: dodonovr@mail.ru
Стаття присвячена аналзу сощального управлшня постсучасног доби розвитку люд-ства. В статт1 виокремлюються dei модел1 сощального управлшня: ращональна та дис-курсивна. Розкриваеться змкт та сутшсть дискурсивного управлтня. Аналйуеться дискурс як мово-свт, мово^я, спопб конструювання сощальног реальностi. Значна увага придтяеться аналйу мантуляци сусптьною та iндивiдуальною свiдомiстю. З'ясовуеться роль та значення сощального несвiдомого у мантулятивних практиках. Дослджуються на^дки манжулящ'i: фанатизм, зомбування, патологiчний гемблшг.
Ключовi слова: сощальне управлiння, ращональне управлiння, дискурсивне управлiння, дискурс, машпулящя, сощальне несвiдоме, мантулятивт практики.
The Postnonclassical Horizons of Social Management
Vira Dodonova - Doctor of Philosophy, Professor, Donetsk National University (Donetsk, Ukraine)
This article analyzes the social management of post-modern period of human development. Issues of social control have been studied by foreign and domestic scholars, namely V. Andruschenko, E. Aronson, O. Belyaev, B. Gaevsky, N. Gegen, V. Dobrenkov, G. Kunz, S. O'Donnell, D. Kenrik, S. Neysberg, G. Saymon, D. Stoun, J. Turner, M. Shulga, G. Shiler, G. Franke, G. Emerson.
The purpose of this article is the study of the functioning feature, content management social development trends of postmodernity. The article singled out two models of social management: rational and discursive. It is proved that postnonclassical social rationality is based primarily on the discursive management. Analyzes the content and nature of discursive control, the discourse as the world language, the world of action, method of construction of social reality. The concept of discursive control based on the study of texts in French cultural studies P. Serio analysis of Soviet political discourse. In the study of problems used methods of discourse analysis, hermeneutics, systematic approach. Considerable attention is paid to the analysis of the manipulation of social and individual consciousness. Describes the role and significance of the social unconscious in manipulative practices. We study the well-known consequences of manipulation: bigotry, brainwashing, pathological gambling. In conclusion, identifies the main characteristics of discursive control negative effects of the manipulation of consciousness, how to prevent them.
Key Words: social management, rational governance, discursive control, discourse, manipulation, social unconsciousness, manipulative practices.
© Додонова В. И., 2014
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
233
Постнеклассические горизонты социального управления
В. И. Додонова - д. филос. н., доц., проф. к-ры философии, Донецкий национальный университет (г. Донецк, Украина)
Статья посвящена анализу социального управления постсовременного периода развития человечества. В статье вычленяются две модели социального управления: рациональная и дискурсивная. Раскрывается содержание и сущность дискурсивного управления. Анализируется дискурс как мир языка, мир действия, способ конструирования социальной реальности. Значительное внимание уделяется анализу манипуляции общественным и индивидуальным сознанием. Описывается роль и значение социального бессознательного в манипулятивнъх практиках. Изучаются известные следствия манипуляции: фанатизм, зомбирование, патологический гемблинг.
Ключевые слова: социальное управление, рациональное управление, дискурсивное управление, дискурс, манипуляция, социальное бессознательное, манипулятивные практики.
Постсучасний розвиток суспшьства в Украгш демонструе революцшш, навпъ екстремальш випадки розв'язання суспшьних протирiч, що е проявом складних, глибинних, неоднозначних сощальних проблем цивгазацшного ви-бору нашого народу, розв'язання яких потребуе велико! мудрости вщ ^рГвниц-тва держави, вмшня мислити не лише у формат сьогодення, а й передбачувати наслщки управлшських ршень набагато вперед. Сьогодш можна говорити про принципово новий пщхщ до сощального управлшня, коли рацiональнi важелi при прийнятт рiшень доповнюються нерацiональними, навiть iррaцiонaльни-ми. Людина приймае рiшення, дуже часто не усвщомлюючи причини прийнят-тя на користь саме цього ршення; в1дбуваеться вплив на психiчнi структури особистостi, завдяки якому змшюються мотиви та мета дiяльностi в необхщно-му певнiй групi людей напрямку; бiльш того, людина хоче зробити те, чого вщ не! очiкують. Йдеться про манiпулятивнi практики управлшня свщомктю, якi останнiм часом набули великого розмаху.
Проблема сощального управлшня була предметом розгляду вщомих за-рубiжних дослiдникiв, а саме Ф. Зимбардо, Ю. Алексеева, Е. Аронсона, В. Афанасьева, О. Беляева, Ю. Баришнжова, Н. Гегена, В. Добренькова,
B. 1ванова, М. Ляйпе, Г. Кунца, С. О'Донелла, Д. Кенржа, Б. Курашвiлi,
C. Наумкшо'х, С. Нейсберга, В. Парахшо'1, В. Подлесних, Г. Почепцова, В. Розанова, Г. Саймона, I. Слепенкова, Д. Стоун, Дж. Тернера, Г. Шилера, Г. Франке, Л. Федотово'1, Т. Ушсона, М. Удальцово'!, В. Уколова, Р. Ейкерта, Р. ЧалдМ, Г. Емерсона, та ш. Також сощальне управлшня було у фокуа теоретичного aнaлiзу багатьох сучасних впчизняних фiлософiв, полiтологiв, управ-лiнцiв, зокрема В. Андрущенка, О. Антонюк, В. Беха, Ю. Бех, В. Воронково'1, В. Воловика, Б. Гаевського, А. Герасимчук, Л. Димитрово!, В. Кременя, М. Лепського, М. Лукашевича, А. Маковецького, С. Пазишч, О. Пономарьова, А. Романовського, Н. Серпенко, В. Присяжнюка, В. Ребкала, М. Туленкова, А. Чернявського, М. Шульги, Г. Щокша та iн.
Величезне поле для сощально-психолопчних узагальнень надае протест -ний рух в Украхш (Майдан), на приклaдi якого ми маемо апробащю маншуля-тивних технологiй, тролшгу iнформaцГí, ново'1 ролi соцiaльних мереж в 1нтерне-тi. ЗвГсно, кожна Тсторична доба у розвитку людства пропонуе свою парадигму упрaвлiння суспшьством, виходячи з тих цiлей, що ставить перед собою суст-
234
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
льство, та зaсобiв, якими воно намагаеться досягти цих цГлей. На сьогоднГшнГй день нагальною е потреба поглибити дослГдження особливостей функщону-вання, змГсту, типГв сощального управлшня постсучасно! доби iснувaння людс-тва, що можна визначити за мету статти
Сл1д зазначити, що за умов постнекласики значно змГнюються акценти у сощальному упрaвлiннi: в1дмова в1д метaнaрaтивiв, плюрaльнiсть iдеологiй в сусп1льств1 aктуaлiзуе проблему цiлей, методiв, технологш упрaвлiння грома-дянським сусп1льством, суспГльною та iндив1дуaльною св1дом1стю г поведшкою. Специфiкa управл1ння сусп1льними вГдносинами полягае в тому, що вплив на сощальну поведшку може бути як безпосередшм, так Г опосередкованим. У су-часн1й теорГ! соц1ального управлшня розр1зняються дв1 основн1 модел1 вироб-лення управл1нських р1шень: рац1ональна та дискурсивна.
Перша з них детально описана автором концепцГ! обмежено! рацюналь-ност1 Г. Саймоном у книз1 «Адм1н1стративна повед1нка» [Саймон, 2001]. Рацю-нальна модель припускае, що вироблення р1шення е рацюнальним процесом знаходження найкращого техн1чного вир1шення певно! проблеми, основними елементами якого е: 1) щл1 - знання про те, що бажаеш зробити; 2) альтерна-тиви - засоби можливого досягнення ц1лей; 3) впливи - витрати та вигоди, що пов'язаш з кожною альтернативою; 4) критерГ!, за якими альтернативи розм1-щуються у порядку бажаност1; 5) модел1, як1 мають допомогти передбачити ем-п1ричн1 наслГдки обрано! модель Ращональна модель включае дек1лька поло-жень, а саме: 1) шформацГя мае значення, оскГльки р1шення може бути ухвале-ним лише на И основ1; 2) закони логжи та б1льша по1нформован1сть гарантують «кращу пол1тику»; 3) Гснуе одна особа або принаймш група ос1б, яка ухвалюе р1шення.
Друга модель репрезентована працею Дебори Стоун «Парадокс полГтики. Мистецтво ухвалення пол1тичних р1шень» [Стоун, 2000]. «Сутшсть дискурсивное модел1 полягае в тому, що основш поняття, як1 використовуються п1д час вироблення р1шення (мета, проблема, спос1б й розв'язання) не е раз Г назавжди визначеними. А !х перевизначення вГдбуваеться кожного разу, коли прийма-еться те чи шше р1шення» [Шульга, 2008: с. 26].
Вдосконалення управл1нських методик Г сощальних технолог1й супрово-джуеться все бГльш опосередкованим та гнучким впливом на кшцевий об'ект управл1ння. Цей вплив вГдбуваеться через корекщю реального стану колектив-но! св1домост1, духу, культурно! пам'ят1, як1 ор1ентують, спрямовують, пропону-ють коди практичних д1й Г поведшки соц1альних груп. Тому звернення сощальних управлшщв у постнекласичних умовах до дискурс1в, до текспв, до семантики Г символжи обумовлено не лише загальним лшгв1стичним поворотом у ф1-лософГ!, а й конкретною практикою плюралГстично! демократа. Реальний св1т в постнекласиц1 бГльше не вважаеться таким, що розвиваеться незалежно в1д понять, за допомогою яких вш пояснюеться.
Дискурсивне управлшня засноване на глибиннш корекцГ! мово-свГту лю-дини Г суспГльства. Дискурс е Гнструментом впливу на аксюлопчну сферу життя сощуму, а отже - Г засобом конструювання сощально! реальность
Якщо згадати про питання стввГдношення об'ективного Г суб'ективного в межах сощально! дГ!, то конструкцюшстський пГдхГд е абсолютизащею суб'ективность Як зазначае 1.Г. Ясавеев у книз1 «Конструювання сощальних проблем засобами масово! шформацй», конструкцюшзм е найпослГдовшшою Г строго «антиоб'ективктською» позищею. Основш Где! цього пГдходу сформу-льоваш Малькольмом Спектором Г Джоном КГгсьюзом у 1970-х роках. Сутшсть
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
235
цих положень полягае, насамперед, в остаточнш вгдмов1 вщ об'ективно! соща-льно! умови, як складово! сощально! проблеми. «Будь-яке визначення сощаль-них проблем, яке починаеться словами: "сощальш проблеми - це Ti умови... веде до концептуального i методологiчного тупика» [Ясавеев,2004: с. 161].
Прихильники сощального конструктивiзму пропонують в1дмовитися в1д тлумачення соцiальних проблем як зовшшшх умов на користь розум1ння сощ-альних проблем як риторики. Вони визначають соцiальнi проблеми як д1яль-н1сть 1ндив1д1в або груп щодо вираження незадоволеностi i висування твер-джень-вимог стосовно деяких передбачуваних умов. З ще! точки зору, сощальш проблеми конструюються шдивщами або групами, залучаючи увагу спшьноти до тих чи 1нших умов, i висувають вимоги щодо !хн1х зм1н. «Соцiальнi проблеми, - пише 1.Г. Ясавеев, - можуть конструюватися i соцiологами, у тому випад-ку, якщо !х виступи i публ^а^!, що представляють результати дослщжень та iнтерпретацiю цих даних, сприяють зростанню занепокоеностi сп1льнотою вгд-носно будь-яко! ситуацп» [Ясавеев, 2004: с. 53-54].
Ощнюючи значення, переваги та недолжи соцiального конструкц1он1зму, слгд вказати, по-перше, на те, що вш пропонуе чiтке i послщовне визначення соцiальних проблем як риторики. По-друге, конструкщошзм розкривае природу вкрай мшливого процесу сусп1льного визначення як «проблем» тих чи ш-ших сощальних ситуацiй. По-трете, сощальний конструкц1он1зм, звертаючи увагу на твердження-вимоги, на тих, хто !х висувае, на аудиторiю, яка !х сприй-мае, зосереджуеться на структурах повсякденносп - так званих «вимiрах люд-ського буття».
М.В. Попович пише, що в будь-якш культур1 люди обмшюються новинами, щось просять, щось наказують, виражають свое ставлення до чогось, зокре-ма, скаржаться на хвороби, кепкують, спiвчувають, виражають страх чи ненависть, смтоться. Проте в кожнш культур1 це проявляеться по-р!зному. «Дискурс - це саме той поверх культури комунжацп, який регулюе структури такого роду. Регулятивна культура дискурсу полягае в тому, що в одному дискурс! вирази (тексти) приймають або вщкидають, виходячи з певних критерпв» [Попович, 2003: с. 31]. Саме в ход1 дiалогу в учасникiв комушкацп виникають рiзноманiтнi «псих1чн1 продукти»: думки, почуття, бажання, мрп, уяви, надп, вiрування, знання. Свiдоме втручання в поле дискурсу, започаткування нових тем для об-говорення, змiна акцен^в, оцiнка певних пол1тичних под1й у масовш свгдомост1 як справедливих чи несправедливих, важливих чи неважливих непомпно пгд-штовхують людину до того, що вона самостшно робить висновок на користь штереав владно! елгти.
Розм1рковуючи про сутн1сть дискурсу, М. Фуко у сво!й ро6от1 «Археолопя знання», наголошуе на тому, що «дискурс, як ми його зазвичай розумiемо, яким ми його можемо прочитати, коли вш втшюеться в тексп, не е <...> простим i прозорим плетiнням словес, таемничою тканиною речей з чутким "сполу-ченням" сл1в, що забарвлеш й доступн1 очам <...>. Дискурс - це тонка контак-туюча поверхня, яка зближуе мову й реальшсть, змiшуе лексику й досвщ <...>. Завдання полягае в тому, щоб <...> тлумачити дискурси не як сукупшсть знакiв (що означають елементи, яга вщсилають до зм1сту або репрезентацй'), а як практику, яка систематично формуе об'екти, про яга вони (дискурси) говорять. Безумовно, дискурс - це под1я знаку, але те, що в1н робить, е дещо бшьшим, н1ж просто використання знакiв для означення речей» [Фуко, 1996: с. 48-49]. Над-м1ру непропорцiйне й активне втручання в дискурс одного з учаснигав полшогу
236
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
дозволяе нав'язувати власнi переконання й погляди, машпулюючи свiдомiстю опонент1в i поступово змiнюючи хх щнносп.
Найпоширенiшим прикладом такого впливу е пол1тичний дискурс. З де-к1лькох «можливих свiтiв» полiтичнi гравцi намагаються запропонувати опо-нентовi один, найб1льш бажаний для себе, але представити справу так, що цей варiант в1дпов1дае його iнтересам i щлям. «<...> Вплив дискурсу на сощум може бути й позитивним, ! негативним, i навiть згубним для самого сощуму. Йдеться про таке використання дискурсу, яке здшснюеться владними структурами з метою лiмiтування свободи громадян, щеолопчно'х' ор1ентацп, тотального контролю та маншулювання св1дом1стю» [Фуко, 1996: с. 22]. Оскшьки дискурс е живим втшенням мово-дш, то св1дом1 втручання в «стихшний», на перший пог-ляд, процес вшьного обм1ну думок, мае певш шанси на усп1х.
На щшьний зв'язок дискурсивних практик 1 сощальнох реальност1 вказуе сучасний американський ф1лософ Р1чард Андерсон у сво'ш статт з виразною назвою «Дискурсивне походження диктатури 1 демократы» [Андерсон, 2003: с. 7-10]. Оперуючи багатим емтричним матер1алом, в1н доводить пряму зале-жн1сть м1ж мовними особливостями дискурав та демократичними чи деспоти-чними режимами. На його думку, недемократичш режими зазвичай правили мовою, яка була шоземною для п1дконтрольного хм населення. Ус1 колон1альн1 режими в Африщ, Азп й Америц1 використовували мову метрополп для прове-дення влади над населенням, яке розмовляло м1сцевими р1дними мовами.
Р. Андерсон називае типов1 ознаки, якими недемократичш режими на-дають соц1ально-культурному дискурсов1 владнох полгшчно'х' зверхност1 щодо мови 1 мовлення м1сцевого населення. Диктаторська чи авторитарна влада за-собами масовох шформацп, через осв1ту 1 культурш артефакти формуе дискурс, що поеднуе ретельно опрацьован1 поняття 1 фонетичш форми вимови з обме-женнями на застосування мюцево'х' лексики як непрестижнох та архахчноь Дискурс розвивае «букет метафор», який на образному р1вн1 стверджуе домшуван-ня мови ел1ти над м1сцевою мовою «демосу». Пол1тичний ф1лософ робить ви-сновок, що демократичн1 перетворення розпочиналися з повалення дискурсивного бар'ера, тишзованого з недемократичним правлшням 1 поверненням до рщно'х' мови.
Ще один приклад впливу дискурсивних практик на сощально-полггичне життя наводиться в робот1 французького досл1дника Патрика Серю (Серио, 1999: с. 337-383). Автор стверджуе, що новий стиль, який утворився в росшсь-кш полггичнш мов1 за радянських час1в, не в останню чергу сприяв закршлен-ню щеолопчного монопол1зму дискурсивними засобами. Так, зокрема, для ра-дянського пол1тичного дискурсу були характерш наступн1 риси:
1) номшал1защя, наслщком якох е знищення суб'екта, агента того проце-су, про який щеться. Вс1 процеси набувають аношмного, безособиспсного характеру, а шсля того, як суб'ект зник, можлив1 iдеологiчнi машпуляцп з не1мено-ваними сутностями;
2) сурядн1сть, яка мае дв1 форми: або сполучником «1» поеднуються слова, як1 не е синошмами (наприклад, «парт1я 1 народ»), або сполучник «1» взага-л1 зникае, 1 тод1 виникають нов1 словосполучення («парт1я, весь радянський народ»). Результатом цього е те, що велика кшьккггь понять стають тотожними («партш» = «народ» = «уряд» = «держава» = «комушзм» = «радянськ1 люди»).
1нша особлив1сть дискурсу полягае в тому, що дискурс передбачае 1 ство-рюе щеального адресата. На думку П. Серю, щеальним адресатом е той, хто приймае вс1 пресуппозицп кожнох фрази, що дозволяе дискурсу вщбутися; при
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
237
цьому дискурс-монолог набувае форми псевдо-д1алогу з Гдеальним адресатом, в якому адресат враховуе вс пресуппозицГ!. Дшсно, заперечувати пресуппозицГ! було б р1вносильним запереченню правил гри Г, тим самим, запереченню за тим, хто виголошуе промову, його права на мюце оратора, яке вш займае. Хоча, на думку П. Серю, Гдеальний адресат не тотожний конкретнш особ1, яка сприй-мае промову, яким е, наприклад, ва делегати з'!зду КПРС, що слухають промову.
Сутшсть тзнання дискурсу, зокрема, радянського, за П. Серю, полягае в тому, щоб описати фундаментальну особлив1сть, а саме - його амбГвалентшсть, або «фундаментальну двосмислешсть», що обумовлено, з одного боку, характеристикою само! мови (класична безособовкть у росшськш мов1: «меня так и осенило», «его будто бы ударило»), а з шшого - полгтичними та Гдеолопчни-ми настановами суспГльства.
На думку академжа Ю.С. Степанова, дискурс - це «мова в мовЬ>, але представлена у вигляд1 особливо! сощально! даность Дискурс реально юнуе не у вигляд1 свое! граматики, свого лексикону, а як просто мова. Дискурс юнуе в текстах, за якими постае особлива граматика, особливий лексикон, особлив1 правила слововживання Г синтаксису, особлива семантика, нарешп, особливий мово-свГт. У свт будь-якого дискурсу ддать сво! правила синошмГчних замш, сво! правила Гстинносп, свш етикет [Степанов, 1995: с. 44]. Це - « альтерната -вний» свГт у повному смисл1 цього логжо-фГлософського термшу.
При цьому дискурсом е не просто текст, а текст у його становленш в уяв1 штерпретатора. Лопчний змкт окремих речень - компонент1в дискурсу -пов'язуеться лопчними зв'язками кон'юнкцГ!, диз'юнкцГ!, ГмплжацГ!. Розумдачи дискурс, Гнтерпретатор компонуе елементарш пропозицГ! в загальне значення, помщаючи нову шформацто, що мксшться в черговому реченш, яке пГдлягае ГнтерпретацГ!, у рамки вже отримано!, пром1жно!, або попередньо! штерпрета-цГ!. У результат цього долаеться (якщо це необхГдно) референтна неоднознач-шсть, визначаеться комунжативна мета кожного речення Г крок за кроком з'ясовуеться драматургГя всього дискурсу.
У ход1 тако! ГнтерпретацГ! вГдтворюеться - «реконструюеться» - мислен-невий свГт, в якому автор конструював дискурс, Г в якому описуеться реальне Г бажане (навпъ не завжди досяжне), нереальний стан речей. У цьому свт ми знаходимо характеристики дточих оаб, об'екпв, часу, обставин подш (зокрема, вчингав ддачих оаб) тощо. Цей мисленневий свГт включае також домислюваш штерпретатором (з його неповторним життевим досвГдом) детал1 Г оцшки. Саме щею обставиною Г користуеться автор дискурсу, нав'язуючи власну думку адресату, бо, намагаючись зрозумГти дискурс, Гнтерпретатор хоча б на мить пересе-ляеться в чужий мисленневий свгт. ДосвГдчений маншулятор розпочинае «об-робку» чужо! свГдомосп буденними розмовами - з тим, щоб нове вГдношення до предмета гармошзувало з повсякденними уявленнями. Розпливчата семантика мови сприяе гнучкому вт1ленню в чужу св1дом1сть: новий погляд модиф1-куеться (це своерГдна м1мГкр1я) п1д впливом системи усталених думок штерпре-татора, а заодно Г змшюе цю систему.
Як зазначае польська професорка Оля Гнатюк, «дискурс, як Г кожне сус-пГльно обумовлене вГдображення свГту, е не пасивним вГддзеркаленням наявно! дшсносп, а активним конструюванням та зображенням свГту. Дискурс визначае Г водночас обмежуе те, що е "реальним", 'Тстинним", "природним". Навпъ коли ГндивГд стверджуе, що вш не творить дискурсу, уважний анал1з його меседжу дае змогу вловити настирливо повторюван1 теми, аргументи, думки, джерела та взаемозв'язки, яга становлять меж1 функц1онування, що уможливлюють або
238
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
oÖMe^yroTb gmnbHicrb цbого cyö'ercra». I gani: «<...> Bygb-HKHH gucKypc He iHme Bigg3epKanroe peanbrncrb, He TinbKH caM Ha Hei BnnuBae, ane h nepeTBoproe 11, cra-roMH cBoepigHoro napapeanbmcrro, iHogi BnnuBOBimoro, Hm Ta peanbHicTb, KOTpy BiH HaMeÖTO onHcye» [THammK, 2005: c. 59].
TaKHM hhhom, MamnynroroMH 3 gucKypcoM, mo^hhbo 6ygyBaTH Mogeni gnH 3o6pa^eHHH TuniB HenimMHux cepegoBHrn;, TaKHx hk: cBigoMicrb, HecBigoMe, Kynb-Typa, cоцiyм, icropifl. Ocb MOMy gucKypcuBHa Mogenb co^anbHoro ynpaBniHHH e npiopHTemoro b yMOBax nnropanbHocri, HeBH3HaMeH0cri, croxacrHMHocri, pu3HKO-reHHocTi, BunagKOBocTi, HenimMHocri cycninbHoro po3BHTKy. Цe He 03HaMae, rnp «pa^OHanbHa Mogenb» ynpaBniHHH BTpaMae cBoro arcryanbrncrb: BOHa nepeTBopro-eTbcn Ha ogHy 3 mo^hhbhx anbTepHaTHB nopHg 3 iHmHMH MogenHMH.
ropreH TaöepMac y poöoTi «TexHiKa i HayKa hk "igeonorm"» (1968) nporao-3yBaB 3HaMHe po3mupeHHH penepTyapy ynpaBniHcbKHx TexHiK. BiH цнтye repMaHa KaHa, hkhh cKnaB nepeniK nepcneKTHBHHx TexHiMHHx BHHaxogiB Ha HaMÖnH^Hi 33 pokh. Cepeg nepmux 50-TH BHHaxogiB 3HaMunacb BenuKa KmbKicrb TexHiK kohtpo-nro 3a noBegiHKoro i 3MiHoro ocoÖHcrocri: 1) HOBi i 6mbm BceoxonnroroMi TexHiKH HarnHgy, MomTopHHiy i Komponro 3a iHgHBigaMH i оpгaнiзaцiнмн; 2) HOBi i 6inbm HagiHHi ocBiTHHcbKi i nponaraHgucrcbKi TexHiKH, HKi BnnuBaroTb Ha nrogcbKy noBe-giHKy, npHBaTHy i cycninbHy; 3) npaKTHMHe BHKopucTaHHH 6e3nocepegHbo eneKT-poHHoi комyнiкaцГi gnH cTHMynH^i po6oTH MO3Ky; 4) HOBi i BigHocHO e^eKTHBHi TexHiKH 6opoTb6u i3 3aK0n0TaMH; 5) HOBi i 6rnbm pi3HOMaHiTHi niKapcbKi npenapa-th gnH Komponro 3a BTOMnroBamcrro, penaKca^ero, TpHBO^mcrro, HacTpoeM, oco-ÖHcricrro, cnpHHHHTTHM i $aHTa3iflMH; 6) nepeBipeHi MO^nHBOCTi «3MiHH» cTaTi; 7) iHmi cnoco6u reHeTHMHoro Komponro конeтнтyцii iHgHBiga i BnnuBy Ha Hei.
«3BicHO, - KOMeHTye ro. ra6epMac, - nporao3H TaKoro pogy Hag3BHMaHH0 npo6^eMaTHMHi, i, thm He MeHm, BKa3yroTb Ha c^epy MaööyTHix MO^nuBOCTeM Big-MenHTH nrogcbKy noBegiHKy Big n0B'H3aH0i 3 rpaMaTHKoro mobhhx irop cucreMH HopM, i 3aMicrb цbого 3a gonoMororo 6e3nocepegHboro $i3HMH0ro i ncuxonoriMHO-ro BnnuBy iHTerpyBaTH ii b cucreMy, rnp caMoperynroeTbcH, Tuny ^roguHa-MamuHa. ncuxonoriMHi MamnynroBaHHH noBegiHKoro MO^yTb B®e cborogHi BHKnroMHTH cra-poMogHHH o6xigHHM mnHx Mepe3 iHTepiopu3OBaHi, xom i TaKi, rnp niggaHi pe^neK-cii, hopmh » [XaöepMac, 2007: c. 108-109].
flecHTH^iTTH, HKi MHHynu 3 Macy onyöniKyBaHHH ^ei пpaцi raöepMaca, y цi-noMy nigTBepgu.H BipHicTb nporHO3iB MucnHTenH. Mh 6aMHM0, hk MamnynHTHBrn TexHO.orii nocrynoBO BHTicHHroTb 3 apceHany co^anbHoro ynpaBniHHH npHMe Ha-cu.bcTB0 Ta npuMyc. .flKrnp KnacuMHOMy co^anbHOMy ynpaBniHHro npuTaMaHHa nimMHa 6ixeBiopHcTcbKa cxeMa «crHMyn-peaK^H», HeKnacuMHOMy - noHBa noce-pegHHKa y BurnHgi цiннicннx Ta igeo.oriMHHx HacTaHOB, to nocTHeKnacuMHa paцi-OHanbHicrb geTepMiHye 3BepHeHHH yпpaв.iнцiв go npo^gypu MaHinynroBaHHH.
MaHiny.roBaHHH - цe Bug ncuxonoriMHoro Bn.HBy Ha nrogefi hk TaeMHe ynpaBniHHH, o6po6Ka, npuMyc, rnp cnpHMOBaHi Ha nporpaMyBaHHH ix gyMOK, npar-HeHb, ncuxiMHHx cTaHiB i noBegiHKH 3 MeToro K0HTp0.ro i gocHraeHHH cnyxHHHocTi b iHTepecax MamnynHTopa. Мaнiпy.нцiн - цe He HacunbcTBO, a cnoKyca. nepma i ronoBHa yMOBa, 3a HKoro Big6yBaeTbcH MamnynH^H, no.Hrae b TOMy, rn;o b 6i.bmoc-Ti BunagKiB rpoMagHHH He 6a^aroTb BHTpaMaTH Hi gymeBHi, Hi p03yM0Bi ch.h, Hi Macy Ha Te, rn;o6 3acyMHiBaTucH y TOMy «mKBani» noBigoMneHb, rn;o 1m nponoHyeTb-ch. MaHinynHTopu cBigoMicTro ynogiÖHroroTbcH MaKnyHaM: bohh BigBoniKaroTb yBa-ry Big ronoBHoro 06'eKTa noBigoMneHHH, 30cepeg^yroMucb Ha HeicroTHifi, BunagKO-Bifi, ^OHOBifi iH^opMa^i - TaK 3BaH0My iн$оpмaцiнномy myMi.
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
239
Важливою ознакою машпулювання е несумюшсть ганцевих Гнтерес1в Г цГлей ман1пулятора з актуально Гснуючими потребами Г бажаннями об'екта машпуляцГ!. «В даному контекст1 ман1пулювання е видом сощального шахрайст-ва, шахрайських дш пол1тичних л1дер1в, соц1альних шститупв, державних установ з використанням ЗМ1, пол1тичних заход1в, р1зного роду афер Г таке ш. Ц1 дГ! пов'язан1 з намаганням створити хибне враження, таемний примус, ГлюзГ! самостийного р1шення, необхГдно перетворити об'ект у марюнетку, слухняне знаряддя в руках машпулятора. Маншулятивн дГ! спрямован1 на те, щоб "при-ручити" шшого, "сп1ймати на гачок", "прибрати до рук", тобто перетворити об'ект у марюнетку, слухняне знаряддя в руках машпулятора» [Капитонов, Зинченко, Капитонов, 2008: с. 28].
1ншою ознакою машпуляцГ! е !! латентшсть, приховашсть !! справжшх цГлей не лише в1д адресата, а й в1д суспГльства в ц1лому. Як пише С.Г. Кара-Мурза в робот1 «Машпулящя свГдомГстю», ман1пулювання можна визначити як «споаб панування шляхом духовного впливу на людей через програмування !х повед1нки. Цей вплив спрямований на психГчш структури людини, здшснюеть-ся таемно Г мае на мет змшу думок, переконань Г цГлей людей у необхГдному напрямку» [Кара-Мурза, 2000: с. 26].
Тезу про прихований характер машпулювання С.Г. Кара-Мурза розвивае Г у сво!й шш1й пращ - книз1 «Радянська цивгазацГя». Вш вказуе, що машпулящя свГдомГстю, як зааб панування, може виникнути виключно за умов наявно-ст1 бГльш-менш розвинутого громадянського сустльства, тобто сощального порядку, заснованого на представницькш демократГ!. Вш цитуе соцюлопв П. Лазарсфельда Г Р. Мертона, яга пишуть: «Т1, хто контролюе погляди Г пере-конання в нашому сусп1льствГ, вдаються менше до ф1зичного насильства Г б1-льше до масового нав1ювання. Радюпрограми Г реклама зам1нюють залякуван-ня Г насильство». С.Г. Кара-Мурза стверджуе, що традиц1йне сусп1льство, яким була росшська цив1л1зац1я, не знала маншуляцш. Влада монарха (або генерального секретаря ВКП(б)), хоч Г потребувала легГтимацГ!, тобто придбання авторитету в масовш свГдомостГ, але вона не використовувала ман1пулятивних технолог1й. ВГдносини панування при так1й влад1 були засноваш на в1дкрит1й, без маскування, Гмперативн1й дГ! - в1д насильства Г придушення до нав'язування, навтовання, наказу - з використанням грубого простого приму-шення. Сутн1сть машпуляцГ! зовам шша: «ми не будемо тебе примушувати, ми вл1земо до тебе в душу, у п1дсв1дом1сть, Г зробимо так, що ти схочеш. У цьому - головна р1зниця Г принципова несумюшсть двох свтв: рел1гГ! або ГдеократГ! (у традицшному сусп1льствГ) Г ман1пуляцГ! свГдомГстю (у громадянському сусп1льс-тв1)» [Кара-Мурза, 2005].
Використання сучасним соц1альним управлшням ман1пулятивних техно-лог1й стосуеться не лише дискурсивних практик, що пов'язаш з вербальною рефлекс1ею соц1альних подш Г процес1в, а й бГльш глибинних шар1в колектив-но! психжи, несвГдомого - зокрема.
НесвГдоме юнуе в персональному, колективному Г сощальному р1знови-дах. Персонально - у структур! особистосп ГндивГда; колективно - у взаемодГ!, а також у мережах сощально! Г культурно! ГдентифГкацГ!; соц1ально - у таких явищах, як незмшне, стереотипне вГдтворення норм (соцюбютика), масова по-вед1нка, алгоритми мислення, ГдеологГ!, символи.
Ран1ше теор1я управл1ння не торкалася компонента несвГдомого, проте внаслГдок переходу в поясненнях «сощального» в1д детерм1нГстських п1дход1в до багатомашття ймов1рн1сних моделей, як1 школи заперечують будь-яку зако-
240
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
ном1рнГсть Г залежн1сть кожного наступного стану сусп1льства в1д попередньо-го, несвГдоме поступово знайшло свое мюце в соц1альному управлшш.
Управлшщ враховують, що людська д1яльнГсть Г сощальна повед1нка в1д-буваються за допомогою чотирьох регулятивних систем:1) бюгенетично! систе-ми, що пГдтримуе природний стан людини; 2) чуттево-тГлесно!, психосоматич-но! системи, яка Гнтегруе вГдчуття, емоцГ!, почуття, мислення (у випадку афек-тивно! масово! або колективно! дГ!); 3) мГфолопчного Г мГфолопзованого мислення, що веде до рутинно!, консервативно! штерпретацГ! д1йсностГ на основ1 арха!чних схем св1домост1; 4) рацюнально-лопчного, апр1орно-теоретичного мислення Г рефлекс!!, що дозволяе анал1зувати Г цГлеспрямовано конструювати д1йснГсть [Сикевич, 2005: с. 27].
Згадат системи е шформацшними, при цьому три - знаковими, штерп-ретативними. Остання, четверта, репрезентуе власне царину суспГльно! свГдо-мосп, а також самосв1домост1. Друга Г третя утворюють сферу соц1ального не-свГдомого, яка виступае з'еднуючою ланкою м1ж природною Г соц1альною шос-тасями людини. Соц1альне несвГдоме, таким чином, забезпечуе всш систем! регуляцГ! ц1л1снГсть, зв'язн1сть, гнучк1сть Г взаемну узгоджешсть.
Кожний наступний р1вень у наведенш схем1 нарощуеться над поперед-шм, доповнюе Г ускладнюе всю систему. Основт компоненти соц1ального управлшня, тобто мотивацГ!, потреби, Гнтереси, цшносп специф1чно функцю-нують у трьох знакових системах, Г лише в рацюнально-лопчнш особливе мюце належить меть Цшносп охоплюють сферу свГдомого Г несвГдомого, що програ-муе напруження, конфл1кти !х соц1ального прояву. Сощальне несвГдоме завдя-ки афективному та м1фолопзованому мисленню також бере участь в штерпретацГ!, тобто в сощальному конструюванш д1йсностГ. «Там, де рацюнальна св1-дом1сть оперуе анал1зом, лог1кою, пор1внянням, пошуком розбГжностей, пере-в1ркою ГнформацГ! Г рефлексивною перев1ркою свой власних пГдстав, у несвГдомого працюе шший Гнструментар1й: аналогГя, ототожнення, емоцГ!, нечутте-вгсть до суперечностей, образ, синтез. Серед них вГдсутня рефлексГя, що Г спри-яе безконтрольност1 його Гснування» [Сикевич, 2005: с. 25].
Для масово! свГдомосп в кожну епоху характерт два набори тзнаваль-них засоб1в, яга умовно можна визначити як рацюнальш та Гррац1ональнГ. У наведенш вище схем1 остант вГдповГдають р1вню м1фологГзованого мислення. Але, якщо в перюди соцГально! стаб1льностГ рац1ональнГ компоненти витгсня-ють традиц1йнГ м1фологеми на узб1ччя сприйняття Г осмислення дшсносп, то в кризов1й ситуацГ! - психолопчно! нест1йкостГ, невпевненост1 в завтрашньому дш, - т ж сам1 м1фологеми, виконуючи захисну функц1ю, стають головними опорами, що протидтоть соцюпатГ! Г деградацГ! соц1уму
Як пише Л. Нагорна, «сучасш РИ-технолог!! дають змогу вправно грати на вГдчуттях ущемлено! соцГально! справедливост1 й нацюнально! гГдносп, апе-лювати до арха!чних пласт1в св1домост1 та низьких шстинкпв для провокуван-ня вГдповГдних психолопчних реакц1й. Негативт ГмГджГ ворога, спотворет авто- Г гетеростереотипи, перекручен! уявлення про демократто й тоталпаризм створюються тепер значно прост1ше. Р1вень полпично! культури населення Г ефектившсть застосування символ1чного пол1тичного кап1талу перебувають при цьому у зворотному взаемозв'язку. Люди, мало обГзнанГ Гз законами функ-ц1онування «полГтично! кухш», легше пГддаються нав1юванню, стають жертвами полпичних авантюрист1в Г демагопв» [Нагорна, 2009: с. 5].
Саме система неусвГдомлених соцГальних стереотипГв виступае в якостГ прямого результату функцюнування колективного несвГдомого, але - на в1дм1-
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
241
ну вгд останнього - мае чпта межi i тому вимiрюеться засобами соц1олог1чного дослщження. Початково стереотипи формуються тд час первинно! соцiалiза-цГ!, у с1м'!, завдяки мехашзмам навiювання i копiювання поведшки дорослих. Однак, цiлiсна картина свпу в межах дано! культури е результатом шституцю-нального впливу, тобто формуеться вже поза сiм'ею, у ход1 взаемодп людини 1з сощальною д1йсн1стю.
Манiпуляцiя масовою свгдом1стю з боку шститупв влади або засобiв ма-сово! шформацп стае можливою т1льки тому, що вона вщбуваеться шляхом «включення» тих чи шших стереотипiв, тобто шляхом свщомого управлшня соцiальним несвiдомим. Цей процес можна упод16нити переключенню кольо-р1в свгтлофора: червоний кол1р сигналiзуе небезпеку, обережшсть, а зелений -безпеку, впевнешсть i спок1й.
Не випадково дослщники стверджують, що основним з медико-психолог1чних насл^шв манiпулювання свгдом1стю е р1з^ збiльшення кшько-ст1 людей з р1зними формами деструктивно! поведшки, яке виражаеться в стш-кому прагненнi до руйнування i насильства. Машпулювання суспшьною свщо-м1стю у Форм1 латентно! чи вщверто! пропаганди насильства, жорстокосп, ра-сово! чи релтйно! ненавистi можуть запускати мехашзм спонтанно! деструктивно! поведiнки. З цим пов'язують негативнi тенденцп останнього часу: збшь-шення числа злочишв, спрямованих проти осо6истост1, злочин1в на сексуальному Груни, вбивств тощо. Найбшьш небезпечною формою деструктивно! поведшки стае релтйно-фанатична, з якою пов'язаш акти тероризму, що скою-ють терористи-смертники. Такий фанатизм пов'язаний з паталопчною структурою особистосп, головним чином, з психопатiею.
На окрему увагу заслуговуе явище «зомбування» - особлива цiлеспрямо-вана психолопчна обробка iндивiда з пригнiченням функцш Я. У наведеному вище прикладi з терористами-смертниками зомбування е, якщо можна так ви-разитись, найвищим досягненням управлiнських технологiй, оск1льки результата машпулювання за своею силою перемагають бюлопчний за природою шстинкт самозбереження.
М.М. Присяжнюк пише, що по61чним наслщком манiпуляцii е паталоп-чний гемблiнг, тобто невтримна схильшсть до азартних Ггор. Причиною цього вш вважае той факт, що пристрасть до легко! наживи стала всезагальною, морально допустимою, сусшльно заохочувальною, такою, що пропагуеться засобами масово! iнформацii. Гра розглядаеться дослгдником як своерiдний психо-логчний захист, що допомагае осо6истост1 уникнути реальностi i необхiдностi приймати будь-яга конкретнi рiшення. «Основними ознаками патолопчного гемблiнгу е: постiйне збiльшення часу, що присвячуеться гр1, нездатнiсть при-пинити гру п1сля великого виграшу або програшу, поява дискомфорту в разi вгдсутност1 гри. Зггдно новш класифiкацii хвороб, ц1 ознаки включеш до розд1-лу "псих1чн1 i поведiнковi розлади". Комп'ютероманiя та 1нтернет-залежшсть характеризуються под16ними патологiчними станами, що потребують адекватно! медико-психологiчноi допомоги» [Петрик, Остроухое, Штоквиш, 2008: с. 93].
Отже, машпулятивш технологй' 1з задiянням несвiдомого окр1м прогно-зованого ефекту призводять до безлiчi по61чних наслiдкiв, завдають величезно! шкоди духовному стану особистосп, що, у свою чергу, знижуе соцiальне i пси-хологiчне здоров'я нацй'. «Бiотехнiчне втручання в ендокринну систему управ-лшня, - писав Ю. Габермас, - i справжне втручання в генетичну передачу спа-дково! iнформацii в майбутньому можуть привести до ще бшьш глибокого кон-
242
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
тролю за повед1нкою. I тод1 повинн1 повн1стю атрофуватися стар! зони свГдомо-ст1, що розвиваються в комунжацГ! на основ! буденно! мови. На цш стадГ! роз-витку техн1к контролю за людською поведшкою - якщо, звичайно, можна буде говорити про кГнець психологГчних манГпуляцГй у тому ж сенсГ, в якому сьогод-нГ йдеться про кГнець полГтичних ГдеологГй, - було б подолано вГдчуження, не-контрольоване вГдставання Гнституц1ональних рамок. Однак, самооб'ективацГя людини в цьому випадку була б завершеною в запланованому вГдчуженнГ -люди стали б творити свою Гсторто за власною волею, але неусвГдомлено» [Ха-бермас, 2007: с. 109].
Залишаеться спод1ватися, що под1бнГ прогнози не реал1зуються, Г за конкретною людиною буде збережено право вирГшувати власну долю. Але до ство-рення суто технолог1чних засоб1в для вт1лення в життя таких цГлей, людство, схоже, наблизилося упритул.
ш Лiтература
Андерсон, 2003 - Андерсон Р. Дискурсивне походження диктатури Г демократ!! ; [пер. з англ.] / / Ушверсум. Журнал полГтолог!!, футуролог!!, економ1ки, науки та культу-ри. - 2003. - № 7-10.
Гнатюк, 2005 - Гнатюк О. Прощания з Гмпер1ею: Украшсьга дискуси про ГдентичнГсть.
- К.: Критика, 2005. - 528 с.
Капитонов, Зинченко, Капитонов, 2008 - Капитонов ЭА. Зинченко Г.П., Капитонов А.Э. Управление общественными отношениями : учебное пособие. - М.: Из-дательско-торговая корпорация «Дашков и К°»; Ростов-н/Д : Наука-Пресс, 2008.
- 368 с.
Кара-Мурза, 2000 - Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. - К.: Ор1яни, 2000. -448 с.
Кара-Мурза, 2005 - Кара-Мурза С.Г. Советская цивилизация. Книга первая. От начала
до Великой Победы. - М.: Алгоритм, Эксмо, 2005 - 365 с. Нагорна, 2009 - Нагорна Л. Символ1чний прослр шформацшного суспгльства: зоров1 аберацГ! вГртуальносл // Полиичний менеджмент. - 2009. - № 2(35). - С. 3-12. Петрик, Остроухов, Штоквиш, 2008 - Петрик В.М. Информационно-
психологическая безопасность в эпоху глобализации: учеб. пособ. / Петрик В.М., Остроухов В.В., Штоквиш АА. и др. / [под ред. В.В. Остроухова]. - К., 2008. -544 с.
Попович, 2003 - Попович М.В. Поняття «дискурс» у метафор1чному та логжо-
лшгвГстичному розумшш // ФГлософська думка. - 2003. - № 1. - С. 27-35. Саймон, 2001 - Саймон Г. АдмГшстративна поведшка: Дослщження процеав прийняття ршень в оргашзац1ях, що виконують адмИстративт функци: [пер. з англ.]. -(Вид. переробл. Г доп. числен. заув. авт.). - К.: АртЕк, 2001. - 392 с. Серио, 1999 - Серио П. Русский язык и советский политический дискурс: анализ номи-нализаций // Квадратура смысла: Французская школа анализа дискурса: Пер. с фр. и порт. / Общ. ред. и вст. ст. П. Серио; предисл. Ю.С. Степанова. - М.: ОАО ИГ «Прогресс», 1999. - 416 с. Сикевич, 2005 - Сикевич З.В. Социальное бессознательное / З.В. Сикевич, О.К. Крокинс-
кая, Ю. А. Поссель. - СПб: Питер, 2005. - 267 с. Степанов, 1995 - Степанов Ю.С. Альтернативный мир, дискурс, факт и принцип причинности / / Язык и наука конца ХХ века: сб. статей. - М.: Рос. гос. гуманит. ун-т., 1995- - 432 с.
Стоун, 2000 - Стоун Д. Парадокс полиики. Мистецтво ухвалення полпичних ршень.
- К.: Альтернативи, 2000. - 304 с.
Фуко, 1996 - Фуко М. Археология знания ; [пер. с фр. С. Митина, Д. Стасова / общ. ред. Бр. Левченко]. - К.: Ника-Центр, 1996. - 208 с.
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
243
XaGepMac, 2007 - XaGepMac №. TexHHKa u HayKa KaK «H,a;eo.rorHH» ; [nep. c HeM. M. .T. Xa-pbKOBa]. - M.: npaKcuc, 2007. - 208 c.
ttynbsa, 2008 - W^yAb3a MA. Co^anbHO-no.riTHHHe ynpaB-riHHH: HaBnanbHHH nociSHHK. -K.: Цeнтp ynSoBoi .iTeparypH, 2008. - 248 c.
flcaeeee, 2004 - flcaeeee H.T. KoHcrpyHpoBaHHe coцнaпbHbIх npoS.eM cpegcrBaMH Macco-boh кoммyннкaцнн. - Ka3aHb: H3„-bo Ka3aHcK. yH-Ta, 2004. - 200 c.
References
Anderson R. Dyskursyvne pohodzhennya dyktatury i demokratiyi [The discursive origination of dictatorship and democracy] / Tranc. from. eng. // Universum. Zhurnal politologiyi, futurolohiyi, ekonomiky, nauky ta kultury. - 2003. - № 7-10.
Hnatyuk O. Proshhannya z imperiyeyu: Ukrayins"ki dyskusiyi pro identychnist" [The farewell with empire: the Ukrainian discussions concerning identity]. - Kyiv, 2005. - 528 p.
Kapytonov EA., Zynchenko H.P., Kapytonov A.E. Upravlenie obsestvennymi otnoseniami : ucebnoe posobie [Management of social relations: learning guide]. - Moscow; Rosto-von-Don, 2008. - 368 p.
Kara-Murza S.G. Manipulacia soznaniem [Manipulations with consciousness]. - Kiev, 2000.
- 448 p.
Kara-Murza S.G. Sovetskaa civilizacia [The Soviet civilization]. Book 1. Ot nacala do Velikoj Pobedy [From the beginning to the Great Victory]. - Moscow, 2005 - 365 p.
Nagorna L. Symvolichnyj prostir informacijnoho suspil"stva: zorovi aberaciyi virtual"nosti [The symbolic space of information society: visional aberrations of virtuality] // Poli-tychnyj menedzhment. - 2009. - № 2(35). - Pp. 3-12.
Petryk V.M., Ostroukhov V.V., Shtokvysh AA. et al. Informacionno-psihologiceskaa bezopas-nost' v epohu globalizacii: uceb. posob. [Information-psychological safety at globalization era: learning guide] / V.V. Ostroukhov (ed.). - Kiev, 2008. - 544 p.
PopovychM.V. Ponyattya «dyskurs» u metaforichnomu ta lohiko-linhvistychnomu rozuminni [The «discourse» concept within the metaphoric and logical-linguistic meanings] // Fi-losofs"ka dumka. - 2003. - № 1. - Pp. 27-35.
Simon H. Administratyvna povedinka: Doslidzhennya procesiv pryjnyattya rishen" v orhaniza-ciyax, shho vykonuyut" administratyvni funkciyi [Administrative Behavior: A Study of Decision-Making Processes in Administrative Organization] / Tranc. from eng. Second ed. - Kyiv, 2001. - 392 p.
Seriot P. Russkij azyk i sovetskij politiceskij diskurs: analiz nominalizacij [Russian language at Soviet political discourse: analysis of nominalization] // Kvadratura smysla: Francuzs-kaa skola analiza diskursa [Sense quadrature: French school of the analysis of a discourse] / Tranc. from fr. and portug. - Moscow, 1999. - 416 p.
SikevichZ.V., Krokynskaya O.K., Possel Y. A. Social'noe bessoznatel'noe [Social irrelevance]. -Saint Petersburg, 2005. - 267 p.
Stepanov Y.S. Al'ternativnyj mir, diskurs, fakt i princip pricinnosti [Alternative world, discourse, fact and principle of causality] // Azyk i nauka konca XX veka: sb. statej [Language and science of the end of the XX century: collection of articles]. - Moscow, 1995. - 432 p.
Stone D. Paradoks polityky. Mystectvo uxvalennya politychnyx rishen" [Policy Paradox. The Art of political decision making]. - Kyiv, 2000. - 304 p.
Foucault M. Arheologia znania [The Archeology of Knowledge] / Tranc. from fr. - Kiev, 1996.
- 208 p.
Habermas J. Tehnika i nauka kak «ideologia» [Technology and Science as Ideology] / Tranc. from germ. - Moscow, 2007. - 208 p.
Shulga MA. Social"no-politychne upravlinnya: navchal"nyj posibnyk [Social-political management: learning guide]. - Kyiv, 2008. - 248 p.
Yasaveev Y.H. Konstruirovanie social'nyh problem sredstvami massovoj kommunikacii [Designing of social problems using mass-media resources]. - Kazan, 2004. - 200 p.
244
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2014 (Vol. 12)
