CC BY
12
СВ1ДОМ1СТЬ, РЕЛ1Г1Я ТА БУТТЯ. НА ШЛЯХУ ДО НЕНАУКОВОГО ТА НЕАНТРОПОЛОГ1ЧНОГО РОЗУМ1ННЯ СВ1ДОМОСТ1
1гор Kapiiicni. — кандидат фшософських наук, доцент, Нацiональний ушверситет «Львiвська полггехшка» (Львiв, Украша)
E-mal: sacre@ukr.net
Автор cmammi пропонуе ненаукове та неантропологхчне виршення «проблеми ceido-Mocmi», заперечуе можливкть з'ясування природи cвiдoмocтi за допомогою 0i3UKU, нейро-наук, когштивктики, а також рiзнoманiтних e^ie аналiзу, ят застосовуються в аналi-тичнш фыософп. Автор обТрунтовуе наступн тези: 1) cвiдoмicть виходить за межi Я i не належить йому, 2) за допомогою cвiдoмocтi уcвiдoмлюетьcя саме буття; буття е свi-домктю. «Проблема cвiдoмocтi» не е теоретичною проблемою. Аби дiзнатиcя, що таке cвiдoмicть, необхдно з нею працювати. Ми не повинш теоретизувати про cвiдoмicть, бо cвiдoмicть — це практичне завдання людини. Автор стверджуе, щомедитащя, як вид практики, е найкращим способом пращ зi cвiдoмicтю i входженням в нег.
Ключoвi слова: буття, cвiдoмicть, тотожшсть, вiдcутнicтьЯ, медитащя, концентра-щя, нештенЦональшсть, порожнеча.
CONSCIOUSNESS, RELIGION AND BEING. ON THEWAY TOWARDS NONSCIENTIFIC AND NONANTHROPOLOGICAL UNDERSTANDING
OF CONSCIOUSNESS
Ihor Karivets' — PhD, Assoc'ate Professor, Lv 'v Polytechn 'c Nat 'onal Un 'vers 'ty (Lv'v, Ukrane)
In this article the author proposes nonscientific and nonanthropological resolution of "the problem of consciousness" and denies the possibility to explain the nature of consciousness with the help of physics, neuroscience, cognitive science and also analytic philosophy. The author stresses that 1) consciousness transcends Me (selfhood) and does not belong to it, 2) consciousness perceives being; being is consciousness. "The problem of consciousness" is not theoretical problem at all. In order to know what consciousness is, it is necessary to work with consciousness. Therefore, we do not theorize about consciousness. It is a practical task of a human being. The author argues that meditation, as a kind of practice, is the best way to work with consciousness and enter into it.
Key words: being, consciousness, meditation, non-intentionality, concentration, emptiness.
Вступ: що спонукало до написання ще! статп?
До написання щё статп мене спонукали три причини: 1) зародковий стан фшософн сввдомосп в Укра'М [Стебельська О. I., 2015; Сепетш Д. П., 2011; Кавалеров А.И., 2008], 2) домшування у фшософп свщомосл аналиичного шдхо-ду, який спираеться на результати дослщжень головного мозку нейронауками, а також залучае експертш оцшки спещалюпв штучного штелекту, когштивю-тики тощо, 3) ототожнення свщомосп з людським Я, тобто вщнесення свщомосп до антрополопчних проблем.
© Карiвець 1гор, 2016
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2016 (Vol. 16)
135
1. Щодо зародкового стану фшософп свщомосп в Украшь Справд^ в УкраЫ шхто не дослщжуе свiдомiсть як свiдомiсть, так само, як i у свiтi. Здебшьшо-го дослiджують психiку i те, як nOTxi4Hi стани пов'язанi з мозком та нервовою системою, або те, як електричш хвилi та коливання у мозку можуть породити свщомюш психiчнi стани [Towards a Sc'ence of Consc'ousness. Abstracts, 2015]1.
2. В англо-американському свiтi домшуе аналiтична фiлософiя, яка вiдкидаe спекулящю i наголошуе на важливостi сшвпращ з емпiричними науками та на концептуально-лопчиому аналiзi мови фшософп. Тому аналпичш фiлософи свiдомостi звертаються до нейронаук, фiзики, логiки, до наук про штучний ш-телект, i залучають великий емпiричний матерiал для обгрунтування сво^х тео-ретичних положень. Серед аналпичних фiлософiв свiдомостi переважають ма-терiалiстичнi пiдходи, якi представлеш рiзноманiтними фiзикалiзмами.
Фiзикалiсти й ri, хто вiрить, що наука про свщомють можлива, стверджують, що природа навколишнього фiзичного свiту та свщомосп пщкоряеться фунда-ментальним природним законам, тому свщомють можна пояснити за допомо-гою фiзичноi термiнологii на основi фiзичних законiв. Вони стверджують, що таким фiзичним природним об'ектом, у якому виникае свщомють, е мозок лю-дини. Отож необхщно дослiджувати мозок, бо дослiджуючи його, ми дослщжу-емо саму свщомють. У цьому випадку можливi рiзнi пiдходи. Наприклад, пщ-хiд австралшського фiлософа Д. Чалмерса до природи свщомосп отримав назву «натуралютичний дуал1зм»; згщно з ним свiдомiсть залежить вщ фiзичного, але не залежить лопчно чи метафiзично [Chalmers D., 1996: p. 162]. Вiн вважае, що його позищя не суперечить науковому погляду на свiт, бо нщо в нiй не су-перечить фiзичнiй теорп. Нам треба просто знайти з'еднувальш ланки, як б пояснили виникнення свщомого досвiду з фiзичних процесiв [Чалмерс Д., 2013: с. 136]. Ще одним популярним рiзновидом фiзикалiзму е «елштативний ма-тер1ал1зм» Пола та Патрицп Черчлендiв. Вони стверджують, що свщомють та вишД нервовi функцп виникають пiд час взаемодп рiзних рiвнiв/частин мозку [Churchland P. S., Sejnowsk' T. J., 1992]. Можна вважати, що Черчленди належать до монюпв, якi вiдкидають «m'nd-body problem» i вважають, так само як i Д. Остiн, що мозок е джерелом психжи/свщомосп: «Бiльшiсть дослщниюв мозку, зi мною включно, е монютами. Для нас мозок е органом нашоi психiки» [Aust n J. H., 1999: p. 294]2.
3. Не секрет, що фiлософiя ХХ ст. е антропоцентричною. У центрi i"i ува-ги перебувае людина. Не винятком тут е i фiлософiя свiдомостi ХХ ст. — поч.
ХХ1 ст. З чаав Р. Декарта свiдомiсть прив'язують до Я, «мислячого суб'екта», вважаючи, що Я, як мислячий суб'ект, як певна субстанщя чи самють, е ii нось ем. Якщо ми де-конструюемо Я, самiсть, «мислячий суб'ект», то виявиться, що
1 Це найновший збiрник тез доповщей, яга були виголошенi на авторитетнш мiжнароднiй мiждисциплiнарнiй конференцп «На шляху до науки свщомосп. Унiверситет Гельсшю, 8-13 червня 2015». Серед основних доповiдачiв були Д. Чалмерс та П. Чарчленд. Прикро, що жоден украшський вчений не взяв учасп у цш важливiй конференцп. Це ще раз свщчить про те, що в Укра\ш вiдсутня фiлософiя психiки (phlosophy of m'nd), вже не кажучи про фiлософiю свщомосп.
2 «Most neurosc'ent'sts, 'nclud'ng myself, are mon'sts. To us, the bra'n 's the organ of our m'nd». Англшське слово «m'nd» е багатозначним словом; украшською його перекладають залежно вiд контексту, як розум, психжа, пам'ять, дух, душа тощо, але нiколи як свщомють (s'c!). Для цього в англшсью мовi е iнше слово: consc'ousness. У цьому випадку найкраще перекласти слово «m 'nd» як «психжа».
136
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2016 (Vol. 16)
воно е лише певною конструкцieю, певним набором минулих спогадiв, тобто Я не е онтолопчним, а онтичним. Постмодершзм, здiйснюючи тотальну декон-струкцiю, релятивiзуе Я, робить його мiнливим, непостшним, вразливим тощо: «Отже, iснують двi штерпретацИ, структури, знаку та гри. [...]. Друга, яка бiльше не звертаеться до початку, стверджуе гру i намагаеться вийти за межi людини та гуманiзму, причому назву людини вона розумiе як назву цього буття, яке про-тягом уаё iсторïï метафiзики або онто-теологИ, тобто протягом тотальностi свое iсторïï, мрiяло про повну присутнють, про надiйнi основи, про початок i про кшець гри» [Дерида Ж., 2004: С. 588-589]. Але цього замало. Для того, щоби працювати зi свiдомiстю й у свщомосп, необхiдно повнiстю звiльнитися вщ Я, бо саме воно найбшьше перешкоджае такiй роботi. Якщо Р. Декарт виводив буття iз думання («Я думаю, отже я е»), то для того, щоб увшти у свiдомiсть i працювати з нею, необхщно припинити думати, щоб бути: «Я не думаю, отже я е» («Не думати — це означае бути») [Aust'n J. H., 1999: p. 141]. Коли вщсутне думання, тодi припиняеться нервова та мозкова активнють, тобто припиняеться психiчна дiяльнiсть. Це, своею чергою, означае, що наш центр (Я) не функцюнуе i зникае, щоби звшьнити мiсце свiдомостi.
Звьльнити св1дом1сть в1д Я: на подступах до не-е^олопчно!' св1домост1
Не-еГолопчна концепщя свiдомостi представлена у невеличкiй пращ Ж.-П. Сартра «Трансцендентнють Его: начерк феноменолопчного опису» (1937). На на не звертають уваги аналпичш фiлософи, знавцi штучного штелекту та головного мозку. А шкода, бо вони вщкрили би для себе багато щкавого та ко-рисного. На сторшках цiеï працi Ж.- П. Сартр полемiзуе з Е. Гусерлем, запере-чуючи iснування «трансцендентального Я» як ноая свiдомостi та можливють «трансцендентальноï редукцïï». На думку Е. Гусерля, вона виводить людину на трансцендентальний рiвень — рiвень «чисто свiдомостi», усуваючи «природну установку», яка визначае «ншвне iснування у свт», коли останнiй розгляда-еться як незалежний вщ свiдомостi людини, як об'ективний свп, що юнуе сам по собi. Натомiсть Ж.- П. Сартр вважае, що Я юнуе у свт та е об'ектом серед шших об'екпв. Свщомють не мютить нi жодних еГолопчних структур, нi чогось iншого. Вона е лише спонтаннютю, яка виходить назус^ч об'ектам свiту. Все, що усвщомлюеться свiдомiстю (думки, уявлення, образи, ща, явища, поняття тощо), е об'ектами для свщомосп, а сама вона позбавлена будь-якого змюту, тобто вона беззмютовна. У Ж.-П. Сартра свщомють вщкрита до будь-чого, вона е спонтанною i свобщною, не обтяженою жодним «змютом», жодним Его. Свь домiсть не мае особистюного вимiру, тобто вона не належить особистостi. Тому «свiдомiсть, яка каже Я мислю, зовсiм не е свщомютю, котра мислить» [Sartre J.-P., 1966: p. 32]. Якщо я кажу, що мислю (думаю), то це вже акт рефлексИ, а не акт свщомосп. Саме в рефлексИ мютиться Я, а не в свщомосп. Можна навести такий приклад, коли ми просто дивимося на гори, тодi немае жодного Я, що дивиться на гори, а е лише свщомють пр i бшьше шчого. Таким чином, можуть бути свiдомi стани без жодного Я, коли ми не рефлексуемо, не думае-мо, а лише усвщомлюемо речi так, як вони даш нам у нашому дивленнр. Коли
3 Тут треба сказати, що в свщомосп речi постають такими, якими вони е. Тут можна говорити про «татстъ» («suchness», англ.) речей, яка нагадуе нам Канэтвське поняття
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2016 (Vol. 16)
137
ми не дивимося на гори, тодi виникае думка про гори. Ми пршжджаемо додому i розповщаемо сво'1м знайомим, що ми бачили. Саме тод^ коли ми згадуемо, що ми бачили, виникае Я, бо виникають спогади, виникае рефлекая про гори, а це означае, що виникають образи, поняття, уявлення i думка про гори. Я виникае в момент рефлексщ в момент пригадування побаченого. Отже, Ж.-П. Сартр ви-сновуе, що «Я не дане як конкретний момент актуально! свщомосп » [Sartre J.-P., 1966: pp. 33-34]. До цього можна додати, що Я дане лише у рефлексИ, тобто у зверненш до минулого, до пам'ять
Г. Шпет також у сво'ш невеличкш пращ «Свщомють та ïï власник» (1916) доходить висновку, що Я не е ноаем свщомосп, воно е порожшм, але з iншого боку стверджуе, що Я породжене сощальними штеракщями, а тому зрештою постае ноаем як «особистюно!», так i «стльноЪ> свiдомостi. Але свiдомiсть е шчиею, а Я — це нульова точка свщомосп. Такий висновок Г. Шпета4.
Медитащя, концентрац1я та св1дом1сть
Якщо Я не е ноаем свiдомостi, ïï «власником», тодi де е свщомють i що вона таке? Вщповюти на цi питання не можна спекулятивно та науково. Взагал^ проблема свщомосп — це не проблема науки. Це питання духовно! практики, мета яко'1 працювати зi свщомютю, а не пояснювати, чим вона е. Тут я погоджу-юся з О. П'ятигорським та М. Мамардашвш: «Розумiння — це не концепщя свiдомостi, а умова роботи з нею. Отже, по-перше, виникае необхщнють ви-окремлення чогось, що взагалi не стосуеться свщомосп; по-друге, це — сама робота зi свiдомiстю (не "робота свщомосп", а "робота зi свщомютю"), яка е абсолютно особливим джерелом шзнання» [Мамардашвили М.К., Пятигорский А. М., 1997: с. 27]. Такою роботу зi свiдомiстю, таким контактом зi свiдомiстю, е медитащя.
3i свiдомiстю зустрiчаються пiд час медитацП. Визначати свiдомiсть та спо-соби ï"ï iснування е завданням занять медитащею, якi породжують ушкальний досвiд життя, а саме: медитативний. Тому треба ставити питання не про те, що таке свщомють, а що таке медитащя, за допомогою яко'1 ми можемо стати свщомими, переживати свщомюш буттевi стани без жодного Я, тобто стани, в яких вщсутнш «свiдок», той, хто набувае досвщу, хто його пам'ятае, збер^ае та передае.
Отже, що таке медитащя? На наш погляд, медитащя — це безощнне спо-стереження за уам, що виникае, постае ззовш та зсередини, як один нероз-дiльний процес. Безощнне спостереження не мае центру спостереження, тобто не можна вщповюти на питання «хто спостер^ае?». Воно просто здш-снюеться у сташ «виключення Я». Безощнне, ацентроване спостереження в якому вщсутне Я, зупиняе процес думання, що веде до стану бездумность Це очевидно, адже безощнне судження передбачае його бездумнють (таке спостереження не супроводжуеться думкою про те, що спостер^аеться). Думка
«речей в собЬ>, або «речей самих по собЬ>. I. Кант вважав, що «речi в собЬ> недоступш людському пiзнанню. Справдi, вони не доступш людинi, яка користуеться емтричним пiзнанням, в якому задiяний психiчно-чуттевий комплект здорового глузду (розсудку), але не сама свщомють. Свщомють шчого не тзнае взагалi. Вона лише усвщомлюе такий-то й такий стан речей — «таюсть» речей, тобто те, що I. Кант називав «ноуменом».
4 Див.: Шпет Г. Сознание и его собственник. — [Електронний документ]. — Режим доступу: http://psylb.org.ua/books/shpet01/
138
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2016 (Vol. 16)
завжди мае справу з вщносним рiвнем буття, на якому все змшюеться, «все тече, все минае» (Гераклiт). Коли ж думання, як певнi думки, що постiйно виникають, зникае, тодi спостерiгаеться абсолютний рiвень буття, на якому ва речi вiдносного рiвня буття, всi об'екти й предмети, стають одним цiлим, стають взаемозалежними та закоршеними у порожнечу. На цьому рiвнi спо-стереження звичайна мова вщносного рiвня буття замовкае i з'являються новi слова, яю позначають гармонiйну еднiсть усього сущого. Можна сказати, що мова абсолютного рiвня буття складаеться з «метафiзичних метафор» (Я. Шекера). У медитативному сташ немае того, хто говорить, немае «суб'екта» говорiння, немае центру мовлення (Я чи самосп), але (чиста) свщомють сама промовляе через ютоту, яку ми називаемо «людиною» (у цьому випадку лю-дина стае медiумом, провiдником буття). Ця ацентрована ютота, позбавлена «внутрiшнього Я», е частиною абсолютного рiвня буття, яке пронизуе вщ-носний рiвень буття. Внаслiдок такого пронизування вщносний рiвень буття постае дивом i набувае певного «вищого» значення — ми заново вщкривае-мо красу вщносних i конкретних речей, явищ, якi до того сприймалися нами як звичайш, буденнi, повз яю ми проходили щодня. Свiдомiснi буттевi стани змiнюють також i сощальнють. Медитацiя не е антропоцентричною; вона не е предметом антропологи. Навпаки, вона веде до вщкриття онтолопчного 1н-шого, до вiдкриття буття як едносп вiдносного та абсолютного, зовшшньо-го та внутрiшнього, мене та 1ншого. Медитацiя чи безощнне спостереження конституюе нову соцiальнiсть, нову сферу <^ж», у якiй на перший план вихо-дить 1нший — дивний, неповторний i нетиповий, але не чужий i не ворожий.
Концентращя — це, навпаки, згущення, пiдсилення того, хто концентру-еться, тобто Я. Концентрацiя — це виключення усього тшого зi свого поля зору, окрiм одного предмета, стану, явища тощо. Концентращя посилюе ш-тенцiональний зв'язок Я з об'ектом. Тому концентращя не виводить на абсолютний вимiр буття, навпаки, вона прив'язуе Я до того, на чому чи кому кон-центруються. Концентращя е концентращею психжи, тобто и центруванням навколо Я, самосп, суб'екта чи у Я, самосп, суб'екп; вона не охоплюе собою всього сущого в його едносп на вщносному й абсолютному рiвнях. Концентращя схоплюе лише вщносний рiвень, якому вона надае субстанцшного значення. Медитащя необхщно пов'язуе людську ютоту з буттям завдяки рель гшнш свщомосп.
Свщомютю, що веде до буття, е релЫйна свiдомiсть5. Пщ релiгiйною свь домiстю розумiеться не-конфесшна та не-iнституалiзована свiдомiсть. Тому релЫя — це вiдновлення зв'язку з буттям за допомогою медитаци (фiлософiя е такою медитацiею у давньогрецьюй значеннi цього слова), що провадить до вщкриття необумовленого початку (ел'арх^ &vuл60£тоv), якому належить людська ютота.
5 ВзагалЬто свiдомiсть пов'язуе людську ютоту з буттям. Релтя — це вщновлення зв'язку з буттям (лат. religare), але не за допомогою вiри та оцерковлення, як це стверджуеться релiгiйними iнституцiями чи оргашзованими релiгiями, наприклад християнством, а за допомогою свщомосп. Тому я вживаю термiн «релтйна свщомють» для того, щоби показати комунiкативну функщю свiдомостi, яка забезпечуе зв'язок та стлкування людсько! iстоти з буттям.
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2016 (Vol. 16)
139
Що ж таке сввдом^ть?
Ми не можемо вщповюти на це питання позитивно, але можемо пережи-вати свiдомi 6yTT6BÍ стани та, вiдповiдно, сказати, що означае бути свiдомим (онтологiя свiдомостi). Свщомим стають лише пiд час медитацп, тобто безощн-ного, несуб'ективного та необ'ективного спостереження за уам сущим, в якому немае спостер^ача, котрий був би пов'язаний з об'ектами вщносного píbm бут-тя штенщональним зв'язком. Бажанню притаманна iнтенцiональнiсть, бо воно спрямоване на свш власний об'ект, який називаеться «об'ектом бажання». Ба-жання мае психiчну природу, тому й штенщональнють бажання також. Свщо-мiсть не може мати бажання, тому й штенщональносп також, а отже, вона не е психжою. Свщомють неттенцюнальна.
Свiдомiсть не е когштивною проблемою. Когнiтивнi науки взагалi нею не займаються; тут здшснюеться пiдмiна предмета дослiдження. До свщомосп, у кращому випадку, можна пщходити феноменологiчно, а саме: розглядати свь домiсть як цiлiсний феномен.
Щоб потрапити у свiдомiсть, необхщно потрапити у нульову точку часопрос-тору. I. Кант вважав, що проспр i час — це трансцендентальш умови будь-якого досвiду. Тривимiрнiсть простору та сприйняття людини, а час — лшшний (вiд минулого до майбутнього — одновимiрний?). Якщо ж ми потрапляемо в ну-льову точку просторочасу, то, фактично, ми опиняемося там, де починаеться свщомють, що усвiдомлюе наш тривимiрний досвiд пережиття тривимiрного життесвiту: суб'ект i об'ект поеднаш в едине цше, бо рух в одному напрямку (назустрiч об'екту) чи в шшому (назустрiч суб'екту) — це буде той самий рух у напрямку до нульового вимiру. Свщомють не мае просторово-часових ви-мiрiв, але вона й не трансцендентна, не потойбiчна щодо простору i часу. За простором i часом шчого немае, i бути не може. Стверджувати, що щось може юнувати за простором та часом, е нюештницею. Лише в нульовш точцi iснуе все, що може юнувати й виникати, розгортаючись у просторочась Розгортання просторочасу — це розгортання водночас суб'ектно-об'ектне. Суб'ект та об'ект можуть бути тотожними лише у свщомосп нульово! точки просторочасу, яка не об'ективуеться. Цю нульову точку просторочасу не можна вважати пусткою. Навпаки, вона е повнотою всього, що може мютити свщомють, тому можна го-ворити про ушверсальнють свщомосп. Про таку нульову точку часопростору знали Платон та давш шдшщ. Платон у дiалозi «Тiмей» згадуе про chora — порожне лоно, яке передуе уам речам та явищам свиу i дае 1м життя. В «Упаш-шадах» згадуеться akasa — нескшченний порожнiй простiр, iз якого витжае божественна енергiя sakti, що пронизуе увесь чуттевий сви.
Одночасне виникнення суб'екта та об'екта в нульовш точщ часопростору (chora, akasa) свщомость Тому свщомють мютить та охоплюе 1х обидвох. Стани свщомосп, по-сутi, неактивнi, тобто бездiяльнiснi та гармонiйнi. Власне з 1хньо1 бездiяльностi та гармонiйностi виникае, на рiвнi охоплення суб'екта й об'екта, синхроннють подiй. Тепер стае зрозумшим сенс даоського «недiяння».
Необхiдно повернути поняттю «теорiя» давньогрецьке значення. Спогля-дання — це теорiя, яка е спостереженням за «божественною цшютю» усього сущого, а не набором несуперечливих, перевiрених та доведених на емшрич-ному рiвнi, тверджень тих чи шших наук. Здатнiсть людини споглядати е про-явом досконалосп свiдомостi. Свобода знаходиться саме в нульовш точщ, як
140
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2016 (Vol. 16)
Kapiee^ ^op. CBigoMicTb, pe.iria Ta öyrra.
Ha m.axy go HeHayKOBoro Ta HeaHTpono.oriMHoro po3yMiHHH CBigoMocTi
cnoHTaHHicTb CBigoMocTi, m;o He oöyMoB.roeTbca mmhm iHmHM, oKpiM caMoi ce6e. ^ oöyMoB.eHicTb CBigoMocTi caMoro coöoro e ii nepeBaroro, 6o go3Bo.ae iö 3Bep-TaTH Ha ce6e yBary b toö MoMeHT, ko.h пpoцec po3ropTaHHa npocropoMacy 3 Hei caMoi HiÖH gi.HTbca Ha cyö'eKT i oö'eKT. OaKTHMHo, Bce e CBigoMicTro, ToMHime Bce oxon.roeTbca CBigoMicTro, a.e цe He oMeBHgHo g.a cyö'eKTa, m;o 3HaxogHTb-ca B®e poßropHyTHM y CBiTi, hk ncuxo^i3HMHa egHicTb (po3ropHyricTb Mo®eMo BBa®aTH neBHHM BHgoM «nagiHHa» y gya.bHe cnpuÖHHTTa). ToMy nepeöyBaTH y-CBigoMocTi, to6to ycBigoM.roBaTH, — цe nogia HenepeciMHoro xapaKTepy, a caMe ycBigoM^eHHa — ^ Ba®.HBe c.obo. ByTTa i CBigoMicTb — цe ogHe i Te ®. nepe-6yBaTH y-CBigoMocTi, to6to ycBigoM.roBaTH, o3HaMae öyra...y CTaHi HegiaHHa, rap-MoHii, m;o npoaB.aroTbca y cy6'eKTHo-o6'eKTHoMy CBiTi hk cuHxpoHHicTb cyö'eKTa Ta oö'eKTa (cHTya^ö) — nogoöa ixHboi toto®hoctl ToMy HeoöxigHo neper.aHy-th npegMeT goomg®eHHa MeTa^ißHKH, oHTo.orii, ^rnoco^CbKoi aHTponororii Ta ^moco^ii CBigoMocTi. CborogHi B®e HeMo®.HBo po3r.agaTH öyira, öoro npoaBH, oKpeMo, Big CBigoMocTi, a.e ö y KoHTeKCTi ^rnoco^CbKoi aHTponarorii Ta ^i.oco-^ii CBigoMocTi He Mo®Ha po3r.agaTH CBigoMicTb hk .rogcbKHö ^eHoMeH, hk TaKHö, m;o Ha.e®HTb .rogHHi Ta ii «BHyrpimHboMy ®HTTro». Hobhö nigxig, hkhö oö'egHae MeTa^ißHKy, oHTo.oriro Ta aHTpono.oriro b ogHe ^.e, öyge fpyHTyBaraca Ha Me-gHTa^i, toöto Ha 6e3o^HHoMy cnocrepe®eHHi 3a BHHHKHeHHaM i poßropTaHHHM noMaTKoBoi TOTo®Hocri cyö'eKTa Ta oö'eKTa, 3oBHimHboro Ta BHyTpimHboro 3 Hy-.boBoi tomkh npocTopoMacy.
Bhchobkh: m;o gaai?
y aKoMy HanpaMKy Mae pyxaTHca ^rnoco^ia CBigoMocTi, hk^o HayKa npo CBi-goMicTb HeMo®.HBa? Tpeöa Bce 3a.umHTH TaK, hk boho e. Toöto He HaMaraTHca CTBopHTH HayKy npo CBigoMicTb, öo цe Hi go Moro He npHBege, a .ume 3an.yrae cnpaBy. 3aMicTb 3ycu.b, cnpaMoBaHHx Ha CTBopeHHa TaKoi HayKH, 3ycH..a Tpeöa cnpaMyBaTH Ha ^opMyBaHHa BMiHb MegHTyBaTH, BHxogHTH 3a Me®i CBoro gocBigy, eMnipHMHoro a, KoTpe nocTae Hiöu ^HTpoM Hamoro «CBigoMoro ®htth». Hk^o mh xoMeMo xom aKocb npaцroвaтн 3i CBigoMicTro, to mh noBHHHi b3hth y .anKH «H», ycro C^epy ncHxiKH Ta ncuxiMHoro gocBigy ®htth «cyö'eKTa», a TaKo® mo3ok, hk «g®epe.o CBigoMocTi». He Tpeöa öi.bme noB'a3yBaTH H (eMnipHMHe, TpaHC^H-geHTa.bHe, öygb-aKe) Ta mo3ok 3i CBigoMicTro; bohh He e ii g®epe.oM.
Мegнтaцia BigHoB.roe 3b'h3ok Mi® icroToro .rogHHH Ta öyTTHM; мegнтaцia ^opMye pe.iriÖHy CBigoMicTb, toöto Ty CBigoMicTb, aKa yMo®.HB.roe ^ö 3b'h3ok. PamriÖHa CBigoMicTb ycBigoM.roe He3BHMHe y 3BHMHoMy, aöco.roTHe y BigHocHo-My, MeTa^i3HMHe y ^i3HMHoMy, gyxoBHe b MaTepia.bHoMy, po3yMHe b MyTTeBoMy, toöto ycBigoM.roeTbca B3aeMo3a.e®HicTb BigHocHoro Ta aöco.roTHoro piBHiB öyT-th. Be3 MegHTa^i, aKa Bege go r.uöoKoro po3yMiHHa peMeö, He mo®.hbhö no-ga.bmuö po3bhtok .rogHHH. nig r.uöoKHM po3yMiHHHM peMeö MaeTbca Ha yBa3i ^.icHe cnpuÖHHTTH peMeö y ixHiö egHocTi ohthmho'i (BigHocHoi) Ta oHTo.oriMHoi (aöco.roTHoi) npupogu, toöto MoHicTHMHe (ogHe цi.e), a He gya.icTHMHe.
y Ham Mac, 3 ogHoro öoKy, Ha nepmuö n.aH BHxogHTb Ba®.HBicTb 3HaHHa, MeH-Ta.bHocTi Ta iн^üpмaцii. Hk 3a3HaMaB ^ioTap, mh ®HBeMo b goöy «3HaHHa»,
aKe T.yMaMHTbca gy®e mupoKo (a BBa®aro, ^o 3HaHHa noB'a3aHe 3 gyMKoro, 3 gy-MaHHaM .rogHHH): «3HaHHa He 3BogHTbca go HayKH i HaBiTb go ni3HaHHa. ni3HaH-hh Mo®Ha T.yMaMHTH hk cyKynHicTb BHC.oB.roBaHb, aKi BKa3yroTb Ha npegMeTH
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2016 (Vol. 16)
141
або як описують 1х, i щодо них можна сказати, що вони iстиннi чи хибнь [...] Тодi як тд термiном "знання" розумieться не лише сукупнють денотативних висловлювань; сюди входять також i уявлення про найрiзноманiтнiшi вмiння: щось робити, жити, слухати тощо. Тобто мовиться про компетенцй, якi вихо-дять за межi визначення та застосування iстини як единого критерш, але крiм цього ощнюеться за дiловими критерiями (техшчна квалiфiкацiя), справедли-востi i/або добра (моральна мудрють), краси звучання, забарвлення (аудю та вiзуальна чутливють)» [Лиотар Ж.-Ф., 1998: с. 52]. З другого боку, цей час мш-ливий та плинний, як i самi думки, тому надзвичайно зростае важливють ме-дитацii для орiентування людини у поточних та стратепчних питаннях. Це не-обхiдно усвщомити, аби зрозумiти наш час, нашi умови проживання на землi, а також щоб зорiентуватися, де ми знаходимося, до чого прагнемо. Тому свщо-мють не е науковою чи теоретичною «проблемою», а нагальна справа кожное людини — входити у св1дом1сть, працювати з1 св1дом1стю г бути св1домою (саме в цьому мовному звороп «бути свщомою» стверджуеться онтолопчний статус свщомосп та й онтологiчне значення).
Дерида, 2005 — Дерида Ж. Письмо та вщмшшсть/ Ж. Дерида//Пер. з фр. В. Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. — Кшв.: Вид-во Соломи Павличко «Основи», 2004. — 602 с. Кавалеров, 2008 — Кавалеров А.И. Знание и сознание: монография / А. И.
Кавалеров, Е.В. Байрамова. — Одесса: Астропринт, 2008. — 157 с. Лиотар, 1998 — Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна/Ж.-Ф. Литар//Пер. с фр. Н. А. Шматко. — Москва: Институт экспериментальной социологии; Санкт-Петербург: Алетейя, 1998. — 160 с. (серия «GalHdnium») Мамардашвили, Пятигорский, 1997 — Мамардашвили М. К., Пятигорский А. М. Символ и сознание. Метафизические рассуждения о сознании, символике и языке/ М. К. Мамардашвили, А. М. Пятигорский. — Москва: Школа «Языки русской культуры», 1997. — 224 с. Сепетш Д. П., 2011 — Сепетш Д. П. Свщомють як суб'ектившсть: таемниця Я / Д. П. Сепетш. — Запоршжя: Запорiзький медичний державний ушверситет, 2011. — 256 с.
Стебельська О. I., 2015 — Стебельська О. I. Позици менталiзму та еволющошзму у вивченш свщомосп в ютори сучасно! фшософп: автореферат дисертацп на здобуття наукового ступеня кандидата фшософських наук / Олександра Iгорiвна Стебельська; Мiнiстерство освiти i науки Украши, Львiвський нацiональний унiверситет iменi 1вана Франка. — Львiв: [б.в.], 2015. — 24 с. Чалмерс Д., 2013 — Чалмерс Д. Лицем до лиця з проблемою фшософп//Актуальш
проблеми духовностi. — Кривий Рп, 2013. — Вип. 14. — С. 121-152 Шпет Г. Сознание и его собственник. — [Електронний документ]. — Режим
доступу: http: / / psylib.0rg.ua/b00ks/shpet01/ Austin James H., 1999 — Austin James H. Zen and the Brain. Toward an Understanding of Meditation and Consciousness, The MIT Press, Cambridge, Massachusetts, London, England, 1999, 844 pp.
142
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2016 (Vol. 16)
Kapiee^ ^op. CBÏgoMÏCTb, pemrifl Ta Syrra.
Ha in^flxy go HeHayKOBoro ra Heampono.rorraHoro po3yMÎHHfl CBigoMocri
Chalmers D., 1996 — Chalmers D. Conscious Mind: In Search of a Fundamental Theory. — Oxford: Oxford University Press, 1996. — 404 pp.
Churchland Patricia S., Sejnowski Terrence J., 1992 — Churchland Patricia S., Sejnowski Terrence J. The Computational Brain. — Cambridge: The MIT Press, 1992. — 544 pp.
Sartre J.-P., 1966 — Sartre J.-P. La transcendance de l'ego. Esquisse d'une description phénoménologique. Introduction, notes et appendices par Sylvie Le Bon. Paris, Librairie philosophique J. Vrin, 1966, 134 pp.
Toward a Science of Consciousness. Abstracts. University of Helsinki, 8-13 June 2015. Helsinki: Academic Events Finland Ltd., 2015, 418 pp.
Austin James H. Zen and the Brain. Toward an Understanding of Meditation and
Consciousness. — Cambridge: The MIT Press, 1999. — 844 pp. Chalmers D. Conscious Mind: In Search of a Fundamental Theory. — Oxford: Oxford
University Press, 1996. — 404 pp. Chalmers D. Facing up to the problem of consciousness//Actual Problems of
Spirituality. — Kryvyj Rih, 2013. — Ed. №14. — pp. 121-152 [In Ukr.] Churchland Patricia S., Sejnowski Terrence J. The Computational Brain. — Cambridge:
MIT Press, 1992. — 544 pp. Derrida J. Writing and Difference/Translated by V. Shovkun; scien. red. by O. Shevchenko. — Kyiv: Publishing House "Osnovy" named after Solomija Pavlychko, 2004. — 602 pp. [In Ukr.] Kavalerov A. I. Knowledge and Consciousness: Monograph. — Odessa: Astroprint,
2008. — 157 pp. [In Rus.] Lyotard J.-F. The Condition of Postmodern/Translated by N. A. Shmatko. — Moskva: Experimental Sociology Institute; Sankt-Petersburg: Alethea, 1998. — 160 pp. [In Rus.]
Mamardashvili M. K., Piatigorsky A.M. Symbol and Consciousness. Metaphysical Reflections on Consciousness, Symbolism and Language. — Moskva: School "Languages of Russian Culture", 1997. — 224 pp. [In Rus.] Sartre J.-P. La transcendance de l'ego. Esquisse d'une description phénoménologique/ Introduction, notes et appendices par Sylvie Le Bon. — Paris: Librairie philosophique J. Vrin, 1966. — 134 pp. Sepetij D. P. Consciousness as Subjectivity: the Enigma of Me. — Zaporizhzhia:
Zaporizhzhia Medical State University, 2011. — 256 pp. [In Ukr.] Shpet G. Consciousness and Its Owner//Electronic resource. Access mode: http://
psylib.org.ua/books/shpet01/ [In Rus.] Stebel's'ka O. I. The Positions of Mentalism and Evolutionism in the Research of Consciousness in the History of Contemporary Philosophy: Autoreport of PhD. Thesis/ Ukraine Ministry of Education and Science, Lviv National University named after Ivan Franko. — Lviv, 2015. — 24 pp. [In Ukr.] Toward a Science of Consciousness. Abstracts. University of Helsinki, 8-13 June 2015. — Helsinki: Academic Events Finland Ltd., 2015. — 418 pp.
ISSN 2307-3705. Philosophy & Cosmology 2016 (Vol. 16)
143
