CC BY
11уровень демонизации советского государства и мотивируют к более беспристрастному анализу происходивших событий.
СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ:
1. Алексеев В.И. «Штурм небес» отменяется? Критические оценки по истории борьбы с религией в СССР. М.: Россия молодая, 1992. 304 с.
2. Ананьев Е. 1962. В борьбе с чуждой идеологией // Коммунар. № 42.
3. Барменков А.И. Свобода совести в СССР. М.: Мысль, 1979. 223 с.
4. ГАТО. Ф. Р-3354 (Государственный архив Тульской области). Оп. 2. Д. 2.
5. ГАТО. Ф. Р-3354. Оп. 2. Д. 3.
6. ГАТО. Ф. Р-3354. Оп. 2. Д. 17.
7. ГАТО. Ф. Р-3354. Оп. 2. Д. 18.
8. ГАТО. Ф. Р-3354. Оп. 2. Д. 21.
9. ГАТО. Ф. Р-3354. Оп. 3. Д. 10.
10. ГАТО. Ф. Р-3354. Оп. 3. Д. 16.
11. Егоров С.Ю. Евангельские церкви Москвы и Московской области в период с 1945 по 1965 год. М.: ЦРО РОСХВЕ (п.), 2015. 415 с.
12. Интервью с Андриевским М.И. записано Бартовым В.П. Тула 09.11.2014.
13. Интервью с Андриевской К.Н. записано Бартовым В.П. Тула. 18.11.2012.
14. Интервью с Афониным В.И. записано Бартовым В.П. Узловая 13.10.2014.
15. Интервью с Афониным Е.И. записано Бартовым В.П. Узловая 13.10.2014.
16. Интервью с Балаевой Г.Н. записано Бартовым В.П. Тула 09.11.2014.
17. Лялина Г.С. Баптизм: иллюзии и реальность. М.: Политизда, 1977. 175 с.
18. Митрохин Л.Н. Баптизм: история и современность (филосовско-социологические очерки). СПб.: РХГИ, 1997. 480 с.
19. Никольская Т.К. 2009. Русский протестантизм и государственная власть в 1905-1991 годах. СПб.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге.
20. Об усилении борьбы с лицами, уклоняющимися от общественно-полезного труда и ведущими антиобщественный, паразитический образ жизни // Библиотека нормативно-правовых актов СССР // URL: http://www.libussr.ru/doc_ussr/usr_5681 .htm (дата обращения: 21.04.2017).
21. Подберезский И.В. Быть протестантом в России. М.: Институт Религии и Права, 1996. 382 с.
22. Редакция газеты. 1962. Баптисты и примиренцы // Коммунар. № 24.
23. Савинский С.Н. История евангельских христиан-баптистов Украины, России, Белоруссии. СПб.: Христианское общество «Библия для всех», 1999. 424 с.
24. Филиппов Н. 1962. «Святой» тунеядец» // Коммунар. № 28.
THE ORGANIZATION "PROSVITA" AND "NATIVE SCHOOL" AS AN INSTRUMENT FOR
COMBATING THE ILLITERACY OF THE POPULATION OF WESTERN UKRAINIAN LANDS
DURING THE INTERWAR PERIOD
Ilchishin S.
Postgraduate Student of the Research Institute of Ukrainian Studies of the Ministry of Education and Science of Ukraine (Kiev)
ОРГАШЗАЦШ «ПРОСВ1ТА» ТА «Р1ДНА ШКОЛА» ЯК 1НСТРУМЕНТ БОРОТЬБИ ПРОТИ НЕПИСЕМНОСТ1 НАСЕЛЕННЯ ЗАХ1ДНОУКРА1НСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ В МГЖВОСННИЙ ПЕР1ОД
Гльчишин С.О.
AcnipaHm Науково-до^дного тституту Укра'шознавства МОН Украти (Кигв)
Abstract
In the beginning and in the first third of the twentieth century, the problem of illiteracy and non-writing of the local Ukrainian population existed on the territories of Western Ukrainian lands. This problem was disturbed by Ukrainian cultural and educational organizations that fought for the rights of Ukrainian education in the Second Communist Commonwealth and conducted educational work with non-sign languages. The struggle of Ukrainian societies for Ukrainian culture, language and education and analysis of the activities of national-cultural, educational societies in the Western Ukrainian region, their influence on the development of education in the province and the struggle against non-literacy are highlighted.
Анотащя
На початку i в першш третит ХХ столитя на теренах захвдноукрашських земель юнувала проблема малоосвiченостi та неписемносп мюцевого укранського населення. Дана проблема турбувала украшсьш культурно -освгтт оргашзацп яш вели боротьбу за права украшсько! освгга у II Речi посполитш та вели навчальну роботу з неписемними.
Висвгтлено боротьбу укра!нських товариств за укра!нську культуру, мову та освпу та аналiзу дiяль-носп нацюнально-культурних, освгтшх товариств в захвдноукрашському репош, !х вплив на розвиток освгти в кра! та боротьбу з не писемнютю.
Keywords: cultural and educational society, illiteracy, education, the reading room, the "Native school", education courses, Education.
Ключовi слова: культурно-освггш товариства, неписемнють, освгга, читальш, «Рщна школа», освггш курси, «Просвгга».
Важливою е висвiтленнi дiяльностi товариств „Рщна Школа" та „Просвгга" як одних iз чинникiв проведения боротьби з неписемшстю серед населения захГдноукраГнських земель кiнця 19го - пер-шоГ третини 20-го ст.
Культурно -освггае товариство „Просвгга", створене 1868 року у ЛьвовГ, розгорнуло свою дiяльнiсть у складних для украшщв Галичини юто-ричних умовах, коли вони перебували шд владою iноземних держав - Австро-Угорщини (до 1918 року), а вГдтак Польщi (1919-1939), зазнаючи де-нацiоналiзацii й сощального приниження. Намага-ючись протистояти цьому, осередки Товариства взялися за утвердження рiзноманiтними засобами нацiональноi' самосвГдомостг „Просвгга" стала пер-шою освиньою органiзацiею для народу, а Г! украГномовш книжки ширилися мiж селянством, викликаючи в нього iнтерес до освгга. Провiдники Товариства мали значний вплив не тшьки на нащо-нальнi освпу й культуру, а й на сусшльно-полп'ичш процеси на захГдноукраГнських землях. Уже на початку XX столитя „Просвгга" здобула всенародне визнання.
УПТ "РГдна школа" (1881 - 1939 рр.) - найав-торитетшша освггая шститущя в Захвдтй УкраГш -ще на початку ХХ ст. налагодила справу нащональ-ного шшльництва, порушувала болючi проблеми захисту украГнськоГ мови в школах, вносила низку пропозицш до крайових шшльних властей та авст-ршського парламенту з питань заснування украГн-ських шкiл, органiзовувала курси украГнознавства, науковопопулярнi лекцii селами й мютами, активно боролася за лiквiдацiю неписьменносп серед насе-лення, Гз щею метою влаштовувала курси.
Дослiдженями ютори та дГяльносп товариств «Просвгга» та «Рщна Школа» займались ще у мГж-военний час. Праця Перського С [1] е одшею Г перших дослщжень в цьому напрямку. Особливо! уваги дГяльшсть товариства «Просвгга» викликала до себе украГнських дослщнишв дГаспори. Це дос-лщження Ващенко Г. [2], Дорошенка В. [3], Кано-вця О. [4], ЮрГя Шевельова[5]. Особливого напов-нення мають науковГ розвГдик перюду незалежносп УкраГни. Пращ Малюти О. В. [6], 1ваничука Р. [7], Лисенко О. [8], Савчука Б. П. [9], Фшповича Н. [10], Арсенича П. [11], Якимовича Б. [12], Пашука В. [13]. Дослщженям дГяльносп товариства «РГдна школа» займались ще у мГжвоенний перюд. Пращ Ясшчука Л. [14] е якравим прикладом дослГджень з ютори даного товариства Г е першими юторюграфь чними працями з ще1 теми. ДГаспорний перюд дос-лщжень дано! тематики представлений енциклопе-дичною статею Кубшовича В. [15] яка мала довГд-ковий характер. Перюд незалежносп УкраГни дав новий поштовх дослГдженню Гсторп та дГяльносп товариства. Пращ Чорновол I. П. [16], Плитус О. I. [17], Бшавича Г. В. [18], Вальо М. [19], ШдпрноГ В. [20], РоговоГ П. I. [21], Скоромовсько! I. А. [22],
Цюри С. [23], Шологон Л1. [24] висвилюють аспе-кти розвитку та дГяльносп товариства.
Товариство «Просвгга» виникло в 1868 рощ в Галичиш як противага антиукраГнським течГям у культурному житп: колошзаторсьшй, тдтримува-тй щсарською владою, — з одного боку, Г москво-фГльсьшй,— з другого[25]. Галицьк москвофши, що займали тодГ пашвне становище у ЛьвовГ, дуже ворожо сприйняли Гдею створення Товариства. Протягом 1868 -1915 рошв оргашзащя вела куль-турно-просвггаицьку роботу серед мюцевого насе-лення ЗахГдноукраГнського регюну [26]. Сам термш Просвгга означае розповсюдження знань. У XIX ст. та на початку XX ст. був поширений як синошм су-часного термГну «освгга». У радянсьшй украГнсьшй мовГ, внаслГдок створення та поширення термГну «освгга», вживання термшу «просвгга» вважалося проявом так званого украГнського буржуазного нацюналГзму, ледь не кримшалом. У сучаснш украГнсьшй мовг внаслщок юнування термшу «освгга», значення термГну «просвгга» звузилося, передовам до суто громадськоГ дГяльносп. Почина-ючи з 1915 року товариство тимчасово припиняе свою дГяльшсть [27].
В 1919 рощ террор польськоГ окупацшноГ влади не оминув Г «Просвиу». Заарештованого голову Товариства !вана Кивелюка було вивезено до табору штернованих бГля Кракова. Лише вГд початку 1920 року знову пожвавилося просвиянське життя. Щоб тднести народний рух, у грудш 1920 року було проведено «Свято Просвгга», через 2 мюящ вГдзначено 60-рГччя вГд дня смертГ Тараса Шевченка, пГд час якого створено видавничий фонд «Учиеся, брати моГ!» [28].
Про розмах оргашзацшно1 пращ в «Просвт» сввдчать так даш: за 5 повоенних рошв число фшй зросло до 96, а читалень «Просвгга» — до 2934, що перевищило передвоенш даш вГдповГдно на 9 Г 65 одиниць. Оргашзацшш усшхи затьмарювали велик борги, як не давали можливосп просвиянам розгорнути дГяльшсть на повну силу.[29]
У 1928-му, своему ювшейному рощ, «Про-свгга» мала на ГаличинГ 2934 читальш Г 12 508 без-посередшх членГв. Структурно менше органГзацГя була представлена на Волиш, ПГдляшшГ та Холм-щинГ де дГяло близько 600 його читалень. Розпоча-тий польською владою на зламГ 20-30-х рошв наступ на украГнську культуру призвГв до сумних наслГдкГв. Значно скоротилося число читалень Г без-посередшх членГв «ПросвГти», рГзко зрГс в умовах тодГшньоГ економГчноГ кризи и борг. Товариство в 1934 рощ мало 3046 читалень Г близько 500 тисяч члешв. ВГдновлено Г вГдкрито новГ читальнГ.[30]
За редакщею професора Василя СГмовича далГ виходив Глюстрований науково-популярний мГсяч-ник «Життя Г Знання». Видавалися книжки фГрми фонду «УчГтеся, братимоГ!» — для найширшого за-
галу украшсько! громадськосп, новорiчнi календаре Просвiтяни органiзували конференцп та пере-вишк1л бiблiотекарiв i керiвникiв гуртшв само-освiти й аматорських театрiв. 1936 року «Просвгга» мала 83 фши, 3210 читалень, 1207 домiвок, 3209 бiблiотек iз фондом 688 186 книжок, 2185 театраль-них гуртшв, 1115 хорiв, 138 оркестрГв, 550 гуртк1в самоосвiти, 86 курав для неписьменних i 262 гуртки просвиянсько! молодi. У наступнi 2 роки справи були ще кращими. Лише активних членiв налiчувалося близько 500 000. Працювало 11 котсш (просвiтньо-органiзацiйна, освгтньо-ви-ховна, видавнича, бiблiотечна, господарсько-фiнансова, театрально-спiвова, для поборювання неписьменностi та iншi)[31].
Шсля 1937 року «Просвета» переживала тяжи часи. Польська влада закривала читальш, особливо на пiвнiчно-захiдних землях. У таких умовах 8 червня 1939 року вГдбувся в «ТеатрГ РГжнорщно-стей» останнiй загальний збiр «Просвгги». Вiн об-рав головою Товариства отця Юлiана Дзеровича. 1939 рш став останнiм роком iснування «Просвгги» на захвдноукрашських землях. Комушсти знищили у центральному будинку Товариства (площа Ринок, 10) його архГв, цшш юторичш документи Г рукописи, друковану продукцш. Так вони вчинили з осередками «Просвети» Г в шших мГстах Г селах. Не дозволили вщновити роботу «Просвети» Г птлерГвсьш окупанти[32].
Важливе мГсце у щдвищенш загальноосвгт-нього Г культурного рГвня сшьсько! молодГ СхГдно! Галичини та Захвдно! Волиш займало товариство «Рщна школа»[33]. Головним сво!м завданням воно вбачало подолання не писемносп, яка у 1920-х роках становила понад 35% всього населення[34].
«Просвета» закликала укра!нську громаду, вах писемних украшщв до сшвпращ над навчанням не писемних, проголосивши гасла: «Кожний(-а) пись-менний(-а), навчи одного неписьменного читати й писати», «НавчГмо неписьменного - Книжку до рук»[35]. Товариство намагалося повнютю лшвщу-вати не писемшсть до к1нця 1927 р., через що пе-редбачалося видання вГдповщних шдручнишв, змют яких зводився до подання елементарних знань Гз читання, писання й математики. У 1924 р. з'яви-лася перша серГя «Просветах листшв» для нав-чання не писемних, згодом «Рщне слово. Буквар для неграмотних» А. Домбровського, «До сонця. Початки письма й рахуншв» В.Полянського. КомюГя з боротьби з не писемнютю вважала, що варто видавати не лише единий буквар для нав-чання не писемних, а тдходити диференцшовано -окремо для альсько! та прсько! мюцевосп, мГста й селищ, зважаючи на етнографГчш й дГалектичш особливосл певно! територп. Побажання комки не були втшеш у життя, тому що основним принципом у виданш букваря була його доступшсть Г зро-зумшсть для навчання неграмотних[36].
Певною мГрою таке ршення мало популютсь-кий характер, оск1льки не враховувало особливо-стей розвитку просвиницького руху та ставлення влади до оргашзаци курав для навчання не писемних. Про що свГдчить лист голови фш! «Просвети»
з Теребовля С. Мохнацького до головного вщдГлу, де наголошуеться про вадсутшсть детально розроб-лено! навчально! програми, яка б вщповщала потребам часу[37].
ОкрГм того, тГльки в 1933-1938 рр. було ор-гашзовано 700 курав для понад 1,6 тис. оаб. Серйозною перешкодою в оргашзацп курав для не писемних була вщсутшсть примщень для навчання, адже значну шльшсть примщень читалень Г фшй займали вшськов^ полщя та шш1 польсьш оргашзащё КрГм того, Головний вщдш повГдомляв читальш, що для навчання не писемних потрГбно отримати дозвш влади. Навчання могло вщбува-тися у читальш, школ або в орендованому примщенш, розклад занять узгоджувався з вщдшом просвегаього осередку. Заняття тривали не бГльше шести годин щоденно впродовж 10-12 тиж-шв. На курси зараховували оаб, як1 не вмГли читати й писати, Г тих, хто був ознайомлений з читанням Г писанням на початковому рГвне Навчання передба-чало вивчення чисел до 100, ознайомлення з мГрами, церковний ств, беади з Гсторп, географи, природознавства й ппени[38] .
Голова Просвета М.Галущинський висував обов'язковГ й необхвдш вимоги щодо ведения курав для не писемних, де зазначалося, що на курси потрГбно записувати не бГльше десяти слу-хачГв Гз урахуванням вжового цензу, включати до програми навчання основи писання, читання й математики. Особливо важливе значення у лжидацп не писемносп надавалося «голосному читанню», що практикувалося у бГблютеках Г давало змогу ши-ршому колу послухати той чи шший твГр Г мати змогу обговорити його змГст. Для «голосного читання» призначалися вадповадш дш Г години тижня та рГзножанровГ твори[39].
1снувала потреба вишколити оргашзаторГв читалень та курав для не писемних, для цього Головний вщдш «Просвета» планував оргашзацш корот-котермшових повегових курав для !х навчання. На оргашзацш цих курав матерГальна допомога нада-валась Гз членських внеск1в не писемних, пожерт-вувань церкви та громади. Напришнщ 1930-х рошв у ЗахГднш Укрш'ш функцюнувало 20 приватних за-гальноосветшх середшх навчальних закладГв - пм-назш та лще!в Г 7 фахових шшл. Але у зв'язку з тим, що польський уряд постшно переслщував та без будь-яких поважних причин закривав приватш на-вчальш заклади, товариства «ПросвГта» Г «Рщна школа» перГодично органГзовували курси пГдви-щення професГйного та культурно-освинього рГвня селян. У 30-х роках ХХ ст. на кожну читальню «Просвгти» припадало щорГчно 10-14 викладГв за участю в середньому 80-120 селян. У гуртках «РГдно! школи» упродовж 1936-1938 рр. було прочитано 1760 реферапв для 48,5 тис. слухачГв. Зросла популярнГсть курав укра!нознавства «РГдно! школи», як1 за 1933-1938 рр. проводились 43 для понад тисячГ учаснишв.[40]
Виховна дГяльшсть ^<РГдно! школи» не об-межувалась традицГйними засобами виховання й навчання. У порозумшш з Гншими нацюнально-культурними товариствами гуртки «РГдно! школи»
проводили окремий вишшл громадського життя й виховання молодГ, щоб у найближчому майбутнь-ому стати повноварпсними членами украГнського суспшьства. Водночас товариства урГзномашт-нювали тематику та збшьшували шльшсть видань науково-популярноГ лтгератури, газет та журналГв: «УкраГнська школа», мГсячник «Життя Г знання». ВеликоГ популярносп набуло видання «Iсторичноi бГблютеки». У 1930-х роках користувачГв книго-збГрнями Просвети збшьшилося у двГчГ порГвняно з довоенним часом. У громадських бГблютеках РщноГ школи було 17 тис. читачГв з них 70% була молодь[41].
Громадсько-культурш товариства Г оргашзаци утверджували у молодГ почуття нацюнальноГ гор-досп за свою батьшвщину Г за величш дГяння ГГ сла-ветних предков. ЗахгдноукраГнська молодь не тшьки долучилася до культурно -осветшх набутк1в украГнського народу, але й примножила його. Однак влада забороняла органГзацГю не лише приватних шкГл, але й проведення курсГв для не писемних. У таемному меморандумГ кураторп ЛьвГвського школьного округу органам адмшютративноГ влади зазначалося на виявленш та лшшдацп украГнських приватних навчальних закладГв, освГтнГх курсГв[42].
15 кветня 1927 р. товариства «Просвета» й «РГдна школа» повГдомляли, що органГзацГя курсГв для не писемних паралГзована адмГнГстративними й шкшьними органами[43]. Зокрема, польська влада вважала, що питання органГзацГГ курсГв з лГквГдацГГ не писемностГ належить до компетенцГГ шкГльноГ адмистрацп. Зпдно з розпорядженням мшстра освети вщ 13 березня 1933 р. про «Заснування при-ватних курйв для дорослих»[44]. Надавався дозвш органГзовувати курси для навчання не писемних усГм товариствам, у статутах яких зазначалася ця умова. Однак на курси, що органГзовувались при читальнях, можна було зарахувати лише членГв ПросвГти. Тому кожен не писемний, який бажав навчитися читати й писати, повинен бути членом читальнГ. На курси заборонялося приймати дГтей школьного вшу. Контроль за систематичним прове-денням курсГв здГйснювала ЛьвГвська шкГльна кура-торГя, для курсГв, що вГдбувалися перГодично, пот-рГбно було повГдомляти адмшютративну владу про проведення.[45] Але незважаючи на значну шль-к1сть оргашзованих крайових осветшх з'ГздГв, на-рад, засГдань, зГбрань, що проводилися майже щорГ-чно, питання боротьби з не писемшстю не знайшло належноГ пГдтримки серед украГнськоГ громадсько-стг Про це свгдчить звернення комки боротьби з не писемшстю вгд вересня 1938 р. щодо оргашзаци при фГлГях Г читальнях вГдповГдних комГсГй, до складу яких входили б члени таких товариств: «ПросвГта», «РГдна школа», «СГльський господар», «Луг», духовенство[46].
Об'еднання зусиль Просвети, РвдноГ школи та шших товариств сприяло активГзацп програми лГк-вадаци не писемносл, однак це зумовило ГГ вирь шення. Намагаючись вплинути на ситуацГю, що склалася з органГзацГею курсГв для навчання не пи-
семних, Головний в!ддш Просвети планував заснування Осветнього шституту. Однак через в!д-сутшсть примщень, заборони проведення курс!в владою, пасивност! громад, Просвгга не зумша в повному обсяз! виконати поставлен! завдання[47].
Отже висновком з вищесказаного стане момент, що оргашзащя «Просвета» всшяко сприяла поширенню самосвщомосп м!сцевого населення саме через надання освети населенню та боротьбою за лшвГдацш не писемност! Об'еднання зусиль Просвети, Р!дноГ школи та шших товариств сприяло актив1зацй програми л!кв!дацп не писемносл, однак це зумовило ГГ виршення. Намагаючись впли-нути на ситуацш, що склалася з оргашзащею курйв для навчання не писемних, Головний в!ддш Просвети планував заснування Осветнього шсти-туту. Однак через вщсутшсть примщень, заборони проведення курйв владою, пасивност! громад, Просвета не зумша в повному обсяз! виконати поставлен! завдання.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ:
1. Перський C. Популярна !стор!я товариства «Просв!та» у Львов!, з !люстращями. - Льв!в, 1932;
2. Ващенко Г. Вони теж дали свш вклад. -Мюнхен, 1958. - Ч.49;
3. Дорошенко В. «Просвета» ГГ кнування i праця: короткий iсторичний нарис з додатком про «Просвети» в iнших краГнах. - Фiладельфiя, 1959;
4. Коновець О. Просветницький рух в Укра-Гнi(ХIХ- 30 р. ХХст.).-К., 1962;
5. Шевельов Ю. УкраГнська мова в першш половинi двадцятого столеття (1900 - 1941): Стан i статус. - Нью- Йорк, 1987;
6. Малюта О.В. «Просвiта» (1868—1939) // Енциклопед!я iсторiГ УкраГни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолш (голова) та ш. ; 1нститут !сторп УкраГни НАН УкраГни. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 33. — ISBN 978-966-00-1290-5. О. В. Малюта. Льв!вське товариство «Просвгга» // Ен-циклопед!я ютори УкраГни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолш (голова) та ш. ; 1нститут штори УкраГни НАН УкраГни. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 :
7. 1ваничук Р., Комаринець Т., Мельник I., Середняк А. Нарис Гсторп «Просвети». - Льв!в -Кракгв - Париж, 1993;
8. Лисенко О. Значения украГнських «Просвет» для справи шильного виховання // Р!дна школа. - 1992. - №3 - 4;
9. Савчук Б.П. Волинська «Просвета». - Р!вне, 1996;
10. Фшпович Н. Боротьба полетичних течш у Луцькгй пов!тов!й «Просвт» (1918 - 1935 р.р.) // 36!рник навчально-методичних матерiалiв та нау-кових статей юторичного факультету ВДУ. - Луцьк, 2000. - Вип. 5.; ГГ ж оргашзацшна мережа товариства «Просвта» у Луцькому повт (1918 - 1932 р.р.) // Науковий вюник ВДУ !м. Лей УкраГнки. - 1стори-чн! науки. - Луцьк, 2000. - Вип. 1; Фшпович 1.А. Луцька «Просвта» (1918 - 1935 р.р.) // Автореф. дис. канд. ют. наук. - Льв!в, 2002;
11. Петро Арсенич. «Просвета» на Гуцуль-щиш. Укра!на: культурна спадщина, нацюнальна свiдомiсть, державнiсть: Збiрник наукових праць. -Львiв: 1нститут укра!нознавства iм. 1.Крип'якевича НАН Укра!ни, 2010. - Вип. 19. Ковби Ж.,Ковба Ж. "Просвета" - свiтло, знання, добро i воля укра!нсь-кого народу. - Дрогобич, 1993. - 128
12. Якимович Б. Спiвпраця i взаемоввдносини "Просвiти" з галицькими парамштарними оргаш-защями // Mappa Mundi. Збiрник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-рiччя. - Львiв; Кшв; Нью-Йорк: Вид-во М. П. Коць, 1996. - С. 710-721.
13. Пашук В. Товариство "Просвтта" ^зь призму "Слова". - Львiв: 1нститут укра!нознавства iм. I. Криап'якевича НАН Укра!ни, 1999. - 38 с.
14. Яанчук Л. 50 ли1 «Радно! Школи» 1881— 1931. — Л., 1932 Ясшчук Л. Азбука нащё Рвдна Школа та li вага / Лев Яанчук. - Львiв : Накладом "Радно! Школи", 1931. - 32 с. Ясшчук Л. Радна школа в ювшейному роцi / Лев Яанчук. - Львiв : Накладом "Радно! Школи", 1931. - 24 с. Ясшчук Л. 50 ли1 "Рвдно! Школи", 1881-1931 / Лев Ясшчук. -Львiв :Накладом "Рвдно! Школи", 1931. - 256 с. Ясшчук Л. Для рвдного краю. Вшгомш ювилейних свят в Америщ у честь Рщно! Школи / Лев Яанчук.
- Львiв : Накладом автора, 1933. - 99 с. 27. Ясшчук Л. Ршна Школа в ще! й житп : шдруч. для рвднош-кшьних органiзацiй i дiячiв / Лев Яанчук. - Львiв : Накладом "Радио! Школи", 1934. - 208 с. Ясшчук Л. Дiточi бiблiотеки / Л. Ясiнчук // Радна школа. -1927. - Ч. 2. - С. 9-10.
15. Кубшович В. Радна школа // Енциклопедiя укра!нознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство iменi Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубшович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львiв ; Ки!в : Глобус, 1955— 2003.
16. Чорновол I. П. Радна школа // Енциклопедiя ютори Укра!ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолш (голова) та ш. ; 1нститут юторп Укра!ни НАН Укра-!ни. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 218. — ISBN 978-966-00-1290-5.
17. Плитус О. Iсторiографiя досладження ролi товариства "Радна школа" у становленш бiблiотеч-но! справи Галичини к1нця XIX - першо! третини XX ст. / О. Плитус // Вюник Прикарпатського уш-верситету. 1стор1я. - 2011. - Вип. 19. - С. 144-150.
18. Бшавич Г. В. Укра!нське педагопчне товариство "Радна школа" i розвиток нацiонального шкшьництва в Галичинi (1881-1939) : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Г. В. Бшавич ; АПН Укра!ни.
- К., 1996. - 155 арк. [на правах рукопису]. Бшавич Г. Товариство "Радна школа" (1881-1939 рр.) / Галина Бшавич, Борис Савчук. - 1ваноФраншвськ : Лшея-НВ, 1999. - 208 с.
19. Вальо М. Книговидавнича дiяльнiсть Укра-!нського педагопчного товариства "Радна школа" (бiблiографiчний огляд) / М. Вальо // Товариство "Радна школа" : ютор1я i сучаснiсть . Ч. 1. / упоряд. i наук. ред. Д. Герцюк, С. Ярема. - Львiв : Рiдна школа, 2001. - С. 110-118.
20. Падпрна В. ДГяльшсть бГблютек товариства "Радна школа" (за матерГалами часопису "Радна школа" (1927-1939) / Валентина Падпрна // Укра!н-ська перюдика: юторГя Г сучасшсть : доп. та повь дом. дев'ято! Всеукр. наук.-теорет. конф. - Л., 2005.
- С. 313-319.
21. Рогова П. I. Педагопчш бГблютеки Укра!ни (II пол. XIX ст. - 20-п рр. ХХ ст.): дис. ... канд. ют. наук : 07.00.08 / П. I. Рогова ; НАН Укра!ни, Нацюнальна бГбл. Укра!ни Гм. В. I. Вернадського. - К., 2004. - 266 с.
22. Скоморовська I. А. Педагопчш засади ро-боти бГблютек з учшвською молоддю в Захаднш УкраЫ (1919-1939 рр.) : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / I. А. Скоморовська ; Прикарпатський унт Гм. Василя Стефаника. - ^ано-Франшвськ, 2009.
- 280 с.
23. Цюра С. Педагопчш часописи Товариства / С. Цюра // Товариство "Радна школа": юторГя Г сучасшсть : наук. альм. Ч. 1 / упоряд. Г наук. ред. Д. Герцюк, С. Ярема. - ЛьвГв : Радна школа, 2001. - С. 90-109.
24. Шологон Л. I. Джерела до вивчення дГяль-носп укра!нських педагопчних товариств Галичини 80-х рр. ХГХ - початку ХХ ст. / Л. I. Шологон // Вюник Прикарпатського ушверситету. Iсторiя. -ЬаноФраншвськ, 2002. - С. 100-113.
25. Степан Ршецький. Д-р Володимир Ганке-вич // Бучач Г Бучаччина.
26. кторично-мемуарний збГрник / ред. коле-пя Михайло Островерха та шше — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто: НТШ, Укра!нський архГв, 1972.
- Т. XXVII. — 944 с. — (ш).— С. 396.
27. Василь Верига. Нариси з юторп Укра!ни (к1нець XVIII — початок XIX ст.). — ЛьвГв: Свет, 1996. — 448 с.— С. 338.
28. Автореф. дис. канд. ют. наук: 07.00.01 / Л. I. Бадеева; Харк. нац. ун-т Гм. В. Н. Каразша. — Х., 2004. — 20 с.
29. «Просвета»: юторГя та сучаснють. — К.: Веселка, 1998. — С. 16—26.
30. Качор А. Роля «Просвети» в економГчному розвитку Захадно! Укра!ни. УВАН.СерГя:Легопис УВАН.Ч.18.-Вшншег,1960.- С31;
31. Державний арх1в 180 Терношльсько! об-ласп (дал -ДАТО), ф.317, опс.1, спр.26, арк.12;
32. Народш читання//Народня освета й вихо-вання народу. Методи й цши.- ЛьвГв, 1920. -С18; ЦДIА Укра!ни у ЛьвовГ, ф.348, опс.1, спр. 119, арк.3;
33. ЦЩА Укра!ни у ЛьвовГ, ф.348, опс.1, спр.243, арк.1-3;
34. Савчук Б. Просветницька та сощально-полетична дГяльнють укра!нських громадських товариств у Галичиш ( остання третина XIX ст. -кшець 30-х рок1в ХХ ст.). Лвано-Франшвськ, 1999. = - С 42, 43, 51;
35. ЦЩА Укра!ни у ЛьвовГ, ф.348, опс.1, спр.243, арк.1-3;
36. ЦЩА Укра!ни у ЛьвовГ, ф.348, опс.1,8. спр.6394, арк.7;
37. ЦД1А УкраГни у Львов^ ф.348, спр.214, арк.71,72.
38. ЦД1А УкраГни у Львовi, ф.348, спр.6394, арк.7;
39. ЦД1А УкраГни у Львов^ ф.348, спр.214, арк.71,72.
40. Bieri з «Просвiти». Краева осветня анкета //Життя i знання.-1932.-Ч.15(63). -С.461;
41. Галущинський М. Як мае виглядати наше село пiд тепершню хвилю? // Народнiй календар товариства «Просвета» з лiтературним збiрником на звичайний рiк 1921. - Львiв, 1920. - С.53.
42. Державний арх1в 180 ТернопiльськоГ' об-ласп (далi -ДАТО), ф.317, опс.1, спр.26, арк.12;
43. Народнi читання// Народня освiта й виховання народу. Методи й цши.- Львiв, 1920. -С18; ЦД1А УкраГни у Львов^ ф.348, опс.1, спр. 119, арк.3;
44. Савчук Б. Просветницька та сощально-полiтична дiяльнiсть украГнських громадських товариств у Галичиш ( остання третина Х1Х ст. -шнець 30-х рок1в ХХ ст.). -1вано-Франшвськ, 1999. - С 42, 43, 51;
45. ЦД1А УкраГни у Львов^ ф.348, опс.1, спр.243, арк.1-3;
46. ЦД1А УкраГни у Львов^ ф.348, опс.1, , спр.6394, арк.7;
47. ЦД1А УкраГни у Львов^ ф.348, опс.1, спр.214, арк.71,72.
