CC BY
6ПЕР1ОДИЗАЦ1Я ПЕДАГОПЧНО1 I НАУКОВО-ПРОСВ1ТНИЦЬКО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 Н. Я. ГРИГОРПВА
Моргай Л.А.
астрант, викладач Уманського державного педагогiчного }miверситету iменi Павла Тичини
м. Умань, Украна
PERIODIZATION OF PEDAGOGICAL AND SCIENTIFIC AND EDUCATIONAL ACTIVITY N. Y. GRIGORIYV
Morgay L.A.
Postgraduate,
teacher Uman state pedagogical University Pavlo Tychina State Pedagogical
city of Uman Ukraine
АНОТАЦШ
У статп розкрито перюдизацш науково-просвгтницько! дшльшсп Н. Я. Григорива - видатного педагога, юторика i громадського дiяча Укра!ни. Народився педагог 9 лютого 1883 р. в с. Бурти Черкаського повиу на Кш'вщиш. На початку столитя працював учителем гстори, розробляв новi пiдходи до вивчення вичизняно! юторп в початковiй школт В роки визвольних змагань укра!нського народу - член Центрально! Ради, мшстр освiти в урядi Укра!нсько! Народно! Республiки.
Проаналiзовано рiзнi перюди роботи педагога, висвiтлено наукову дiяльнiсть педагога на Батькiвщинi та за кордоном.
ABSTRACT
The article deals with the periodization of scientific and educational activities of N. Y. Grigoryev, an outstanding educator, historian and public figure in Ukraine. Born the teacher February 9, 1883 in the village. Burtsy Cherkassy district in the Kyiv region. At the beginning of the century, he worked as a history teacher and developed new approaches to studying native history at elementary school. During the liberation struggles of the Ukrainian people, he was a member of the Central Council, the Minister of Education in the Government of the Ukrainian People's Republic.
The author analyzes various periods of work of the teacher, highlights the scientific activity of the teacher at the Motherland and abroad.
Periodization in historical and pedagogical research is one of the most complex, complex and multilevel problems of scientific knowledge. It requires a thorough knowledge of the object of research, adjacent to him science, developed scientific worldview. From what is taken as the basis of periodization, what context is invested in this or that period, which acts as the driving force of the change of period, there is the deployment of a certain field of research.
The question of periodization occurs in science when there is a certain crisis and the unconvincing grounds and arguments on which it was based are becoming untenable. This also happens when the research field opens and replenishes, that is, the source base is expanded, a number of "white spots" opens, persistent views and positions are re-evaluated, that is, scientific discourse changes.
The development of pedagogical thought and the development of schools, education, which are traditionally considered in historical and pedagogical science almost as one process - these are different directions of historical and pedagogical science. They have much in common, and although they operate in the same historical realities, one historical space, their reflection, reflection are different. Educational space is predominantly in the social sphere, reflecting social, political, legal, economic and ideological processes. It is these processes that set the parameters of school policy, the functioning of education and serve as a foundation for the periodization of school development
For the analysis of N. Hryhoriyiv's pedagogical staff, we used the periodization of the development of historical and pedagogical science, developed by a modern researcher in the history of pedagogy, a doctor of pedagogical sciences, professor N. Gupan. The researcher noted that periodization is a scientific method that involves a system of procedures, techniques and methods aimed at identifying in the historical-pedagogical process the most important periods of time according to common features and criteria. Professor N. Guapan emphasizes that periodization is only an author's version that scientists may perceive or offer elsewhere.
For the analysis of N. Hryhoriyiv's pedagogical staff, we used the periodization of the development of historical and pedagogical science, developed by a modern researcher in the history of pedagogy, a doctor of pedagogical sciences, professor N. Gupan. The researcher noted that periodization is a scientific method that involves a system of procedures, techniques and methods aimed at identifying in the historical-pedagogical process
the most important periods of time according to common features and criteria. Professor N. Guapan emphasizes that periodization is only an author's version that scientists may perceive or offer elsewhere.
The chronological boundaries of the historiographic aspect of our study correspond to the main periods of development of the national historical and pedagogical science, therefore it is advisable to highlight certain stages in the development of research on pedagogical and scientific-educational activities of N. Grigoriev. In the scientific and pedagogical activity of N. Grigoriev, we distinguish three periods:
The first period of 1904 - till January 25, 1917. The most important achievement of this period is the formation of H. Grigoriev as a professional teacher who does not leave the problem of the formation of national education and the role of the national-pedagogical component in the education of the younger generation.
The second period - 1918 - 1920. Head of the Ministry of Education of the UNR N. Grigoriev took a number of important administrative decisions (Ukrainianization of education, printing of school textbooks, etc.), which contributed to the formation of the national education of the newly proclaimed Ukrainian People's Republic. But the most important achievement in this period of the teacher is the publication of the document - "School in Ukraine", which provided for the presumption of conducting in educational subjects in the Ukrainian language.
The third period - 1921 - 1953. The most important characteristic of this period was the generalization of the received pedagogical.
Ключовi слова: Н. Я. Григорпв, «Просвгга», Товариство Грамотносп, Украшський Нацюнальний Конгрес, Украшська Центральна Рада.
Keywords: N. Y. Grigoryev, Prosvita, Literacy Society, Ukrainian National Congress, Ukrainian Central Rada.
Постановка проблеми. Перюдизащя в юто-рико-педагопчному дослщженш - одна з найб№ш складних, комплексних i багаторiвневих проблем наукового знання. Вона потребуе досконалого знания про об'ект дослщження, сумiжнi з ним науки, розвиненого наукового свггогляду. Вщ того, що береться за основу перюдизацп, який контекст вкладаемо в той чи шший перюд, що виступае ру-шшною силою змши перюду, ввдбуваеться розгор-тання певного науково-дослвдницького поля.
Питання перюдизацп постае в наущ тод^ коли вщбуваеться певна криза i стають непереконли-вими засади i аргумента, на яких вона базувалася. Це ввдбуваеться i тод^ коли вщкриваеться i попов-нюеться дослвдницьке поле, тобто розширюеться джерельна база, вщкриваеться низка «бших плям», переглядаються i переощнюються усталеш погляди i положення, тобто змшюеться науковий дискурс [27, с. 47].
Розвиток педагопчно! думки i розвиток школи, освгга, яш традицшно розглядаються в юторико-пе-дагопчнш науцi майже як один процес - це рiзнi на-прями iсторико-педагогiчноi науки. Вони мають ба-гато спшьного, i хоча й дiють у однакових юторич-них реалiях, одному юторичному просторi, iх вiддзеркаления, вiдображения вiдрiзняються мiж собою. Освiтнiй проспр знаходиться переважно в соцiальнiй сфер^ вiдображае соцiальнi, полтико-правовi, економiчнi й iдеологiчнi процеси. Саме даш процеси задають параметри шкiльноi' полггаки, функцiонуваиия освiти i виступають фундаментом для перюдизацп розвитку школи [27, с. 48].
Для аналiзу педагопчно1' персоналл Н. Григо-рiiва ми використали перiодизацiю розвитку юто-рико-педагопчно1' науки, розроблену сучасним до-слвдником юторп педагогiки, доктором педагопч-них наук, професором Н. Гупаном. Дослщник зазначав, що перiодизацiя - це науковий метод, що передбачае систему процедур, прийомiв i способiв, спрямованих на виокремлення в юторико-педагоп-чному процесi найбiльш важливих вiдтинкiв часу за
спшьними ознаками i критерiями. Професор Н. Гу-пан наголошуе, що перiодизацiя - це лише автор-ська версiя, яку можуть сприймати науковцi або пропонувати шше [21].
Хронологiчнi меж iсторiографiчного аспекту нашого дослiджения вiдповiдають основним перю-дам розвитку вичизняно!' iсторико-педагогiчноi науки, тож дощльно видiлити окремi етапи в розвитку дослiджень педагогiчноi та науково-просвггаицько1' дiяльностi Н. Григорпва.
Аналiз останнiх досл1джень i публшацш. Пе-дагогiчна та науково-просвiтницька дiяльнiсть Н. Я. Григорiiва не залишилася непомiченою вiтчизия-ними дослiдниками. Не дивлячись на те, що трива-лий час для дослщнишв в Укрш'ш педагогiчна спа-дщина Н. Григорпва була недоступною, з ввднов-ленням Укра!ною незалежиостi, творча та наукова спадщина педагога стала об'ектом уваги вчених. Вагомий внесок у вивчення спадщини стосовно педагога зробили украшсьш вченi такi як: Т. Бевз О. Сухобоково1', Л. Пироженко, Т. Бондаренко та ш.
Мета статтi - виокремити перюди педагогiч-но1' та науково-просвiтницькоi дгяльносп Н. Я. Гри-горii'ва.
Виклад основного матерiалу дослiдження. У
педагопчнш i науково-просвiтницькiй дiяльностi Н. Григорпва можна видiлити певнi перiоди. Першим вважаемо перюд вщ перших крошв на педаго-гiчнiй нивi (1904 р.) до перших крошв у сферi адмi-нiстративноi дгяльносп (до 1917 р.). Другим перю-дом педагогiчноi дiяльностi вважаемо перюд перебування Н. Григорiiва на найвищих адмiнiстра-тивних посадах - Мшстра освiта УНР, Це перiод з 1918 р. до 1920 рр. Трепм перюдом видiляемо нау-ково-педагопчну дiяльнiсть в емiграцii з 1921 до 1953 рр. Далi подаемо розгорнути характеристику зазначених перiодiв.
Характеризуючи перший перюд педагопчно1' дiяльностi Н. Григорпва маемо на увазi вщтинок на-уково1' i творчо1' дiяльностi педагога, що розпочина-еться з першим досввдом педагогiчноi дiяльностi у
1904 рощ. Саме тодi Н. Григорпв розпочав свою пе-дагогiчну дiяльнiсть. Склавши iспит на звання вчи-теля росшсько! мови, як зауважував педагог, «най-зручнiшого предмету для пропаганды» у повiтах, бо саме там найкраще було впливати на село. Будучи зовам молодим, 21-лтгшм парубком, Н. Григорпв чiтко для себе виршив, що весь свiй життевий шлях вiн присвятить служiнню своему народовi через по-ширення серед нього освгга [24, с. 123]. Здаючи ю-пит саме на вчителя росшсько! мови нацiональна сввдомють педагога була невизначена, як згадуе сам педагог у сво!й статп «Творцi мого „я"»,: «.. .я знав, що юнуе окремий „малоросский народ", який мав колись свою державу, але пiд натиском шляхетно! Польщi злучився з Росiею. Великоруський народ, як державний, витворив вищу культуру, а малору-ський залишився позаду. Хто хоче служити бщ-ному народовi, мусить не гордувати його „малоро-сшською" культурою. Поск1льки ж И не вистачае для задоволення всiх потреб культурно! людини, то необхiдно вживати культури русько!. Тому я не го-рдував, а навiть любив укра!нську мову, театр, лтге-ратуру, але не робив з того полгтичних висновшв, гадаючи, що „Малороая" вiджила „свш вiк" i зали-шилася тiльки в мистецтвi, а не в реальнш полiтицi. Реальна ж полггака в Росi! мае дбати про сощальне визволення вах народiв i створення вiльно! федера-цi! громад, як нацiональних, так i територiальних» [12 , с. 14].
Так, Н. Григорив у 1904 р. починае працювати у вищш початковiй школi у невеличному повгто-вому мiстечку Сквирi, що на Кшвщиш. Як ствер-джував Н. Григорi!в, «.. .з радiстю неофгга взявся за виховання молодого поколшня й перебудову соща-льних вГдносин» [24, с. 123]. Працюючи у СквирГ, педагог стае одим з найулюблешших вчителiв у школi, бо школи не перевантажував дiтей зайвою шформащею, не задавав домашне завдання, викла-дав матерiал так, що дни були у захватi. Школи не змушував дiтей слухати церковш служби, адже сам не ходив до церкви демонстративно [24, с. 123124]. Того ж року педагога було переведено на роботу до Бердичева за те, що в день царських iменин - 6 травня на парадi б™ собору, беручи там участь як черговий учитель демонстративно не зняв шапки, пiд час спiву «Боже, царя храни» [5, с. 34].
Саме Бердичiвсткий перюд у дiяльностi педагога, вважаеться найактивним початком у педагоп-чнiй дiяльностi Н. Григорпва. Наприкiнцi 1904 р. педагог у Бердичевi активно включаеться у «Ки!в-ське Товариство грамотностi» - це було едине лега-льне товариство, де можна було здшснювати укра-!нську пропаганду [5, с. 124]. До Товариства приед-налася мiсцева iнтелiгенцiя. Незважаючи, на напружену полiтичну гнiтючiсть, перший з'!зд товариства вщбуваеться легально. Членами першого з'!зду було прийнято резолюцiю - з «вимогами ук-ра!нсько! школи». Як згадував Н. Григорi!в: «...серед нас ще не було партшних людей, ми були лише шукаючi i спiвчуваючi, дебатували на зборах про республГку, про те, якою мае бути Державна Дума, обговорювали програми рiзних партiй» [14, арк.
215]. Всi щ подi! викликали у мiсцево! влади неза-доволення. Наслiдком даних подш стало переведения у 9 лютого 1906 р. Н. Григорпва на шше мь сце працевлаштування, а саме у м. Лгган що на По-дiллi [24, с. 34]. Сам педагог згадував: «.саме у мш день народження 9 лютого я одержав папку вГд Ки!вського Округу про перевод мене до Лггана в якш говорилося, що коли i надалi не змiню свое! по-ведшки (яко!? Не говорилось), то буду цшком звшь-нений з учительства. Про причини переводу я так i не дiзнався...» [15, арк. 205].
У Лггаш Н. Григорив активно продовжуе свою боротьбу за вГдновлення укра!нського, саме це було змютом його життя i вщмовлятися вiд цього вiн не хопв, незважаючи нi на як1 погрози зi сторони влади [5, с. 35]. У Лггаш Никифор Якович знайо-миться з активним революцюнером - Костянтином Томшним, який теж був переведений через «небла-гонадшшсть». Характеристику К. Томiлiна педагог згадуе у сво!х спогадах: «.ми з ним одразу подру-жилися як „першого поля ягоди"». К. Томшн мав усталений соцiально-революцiний свггогляд. Вш вГдверто висловлював сво! революцiйнi погляди, як перед колегами, так Г перед учнями, а на лекщях русько! мови, читав те, що було заборонено та ре-волюцшну лтгературу взагалЬ» [16, арк. 206].
Працюючи у Лггаш Н. Григорив разом Гз К. Томшним вщкривають фшш Товариства грамот-носп та бГбшотеку-читальню, бГблютеку одно-думщ заповнили книгами укра!нськими [24, с. 124].
Педагог у своему АвтобюграфГчному нарис згадуе: «... шсля довго! тяганини дозволено було вГдкрити бГблютеку-читальню „Товариства Грамотности', яку ми й розмютили в шмнап, вщведешй шк1льною управою. ЧитачГ зявились одразу у вели-к1й шлькостг Особливо читали видання «Молитва» [15, арк. 212].
У функцюнуванш фГл1! значну таемну шдтри-мку надав мюький голова I. Бшецький. З тщативи К. Томшна були оргашзоваш таемш курси для тих, хто зашнчив повишу школу з метою вивчення су-сшльно-полггачних наук. Проживаючи у Лггаш, Н. Григорпв записуеться на вчительсьш курси у Ки!в.
Будучи на курсах у КиевГ 1906 р. говорилося про викладання в школГ укра!нсько! мови та ютори. Офщшш резолюци про ведення цих предмепв у школах пройшли серед учительства курсГв без су-перечок. Навпъ було створено комюш для переходу до здшснення навчання в початкових школах укра!нською мовою, в яку запросили Б. ГрГнченка. Саме в цей час, на думку Н. Григорпва, в основному завершилось формування його нацюнально! свщо-мостг Як згадував Н. Григорпв, «.на ршучий поворот в бГк укра!нсько! свщомосп я став шд впли-вом тодГ русько! революцшно! лиератури, особливо твори Черчеля та партшних сощалюпв-революцюнерГв на мене вплинули» [18, арк. 211]. Якщо рашше любов до Укра!ни обмежувалась у педагога симпапями до укра!нсько! старовини, то те-пер вш став по-справжньому щкавитися народом, до якого належав, вивчав його юторичну долю. «Я полгтично усвГдомив себе укра!нцем» - говорив Н. Григорпв [18, арк. 212]. Завершився перюд, коли
в№нодумство педагога проявилося в основному в носшш довгого волося й бороди та в ^норуванш школьного начальства [28, с. 253].
На таемних курсах Н. Григорпв викладав юторш Украши та iсторiю украшського визволь-ного руху. За iнiцiативи Н. Григорива було ор-гаиiзоваио таемний гурток для вчителiв, який мав назву «заняття самоосвiтою» [24, с. 124]. Заняття проходило у помешкаш Н. Григорiiва, який привiз iз Киева книжок на 100 крб. Тут обговорювали як легальш так i не легальнi твори М. Грушевського, Л. Толстого, М. Драгоманова, та статт в журналах «Мир Божий», «Русское богатство», «Штературно-пауковий вюник».- Всi нелегальнi зiбрания завери-лися наглядом над помешканням Н. Григорива [24, с. 124].
У 1907 р. «за неспокшну i пiдозрiлу поведшку» Н. Григорiiв був переведений у двокласну школу до м. Кам'янця-Под№ського. Будучи у Кам'янцi педагог не залишае свое1' справи i продовжуе таемно читати украшською мовою публiчнi лекцп на соцiально-полiтичнi, юторичш, лiтературнi та нацiональнi теми в Пушкшському Народному домi та шших культурно-освiтнiх установа [1, с. 219].
Н. Григорпв викладае у вищш початковiй школi росiйську мову та юторш, також читае на 2-рiчних педагогiчних курсах та у комерцшнш школi - всесвiтню i росiйську iсторiю, а на лигах курсах для вчителiв - педагопку та методику навчання рвдно1' мови. Перебуваючи шд «пильним оком начальства», вш нелегально читае украшською мовою публiчнi лекцii на сощально-полгтичш, нацю-нальнi, iсторичнi, лiтературнi теми [24, с. 124]. Ти-сячi учнiв педагогiчних курсiв, гiмназiй, комерцш-них шк1л та фельшерських курав здобули на даних вечорах першу нацюнальну освiту. Як згадував Н. Григорпв, «...з кожним роком, хоч i дуже мляво, але все таки народжувалася на Подiллi нова сила -украшська iнтелiгенцiя» [5, с. 43].
Досить гарш спогади Н. Григорiiв залишив про директора школи З. Лазаревича, в якш вiн працю-вав «Директор народних шкш Подiлля - Зiновiй Михайлович Лазаревич був типовим бюрократом i московським патрютом. Вiн сумлiнно виконував закони, накази розпорядження начальства. З. Лазаревич знав, що я «мазепенець», одначе вдавав, що не знае. Вш переводить мене ближче до себе, тд безпосереднiй свiй догляд, на „очi начальства". Од-наче нiчим не перешкоджав менi в громадсько-полгтичнш роботi, пильнуючи мене за тим, щоб я в школi не попався з якоюсь нелегальщиною. З. Лазаревича учителi в б№шосп не любили за стропсть. Меш вiн подобався своею працьо-витютю, справедливiстю, точнiстю, серйознiстю i захистом учителiв ввд попiвського та полщейського свавiльства. Жодно! прикростi менi школи не зробив, хоча шг зробити, особливо за мою працю на украшському полi» [17, арк. 225]. В той час у мь ст активно популяризувалась украшська мова та культура. У соему «Автобiографiчному нарисi» педагог зазначае: «Розвиток украшського руху серед учителiв Кам'янського повiту чимало завдячуе то-
лерантносп й людяностi й лiбералiзмовi, як в зага-льно-полiтичних, так i в нацiональних вiдносинах» [18, арк. 221].
Через деякий час Н. Григорпв був помiчений Кам'янецькою мюцевою нацiонально-свiдомою iнтелiгенцiею й запрошений на оргашзацшш збори товариства «Просвiта» у 1907 р. [24, с. 124].
«Просвгта» - це громадсько-полгшчна, куль-турно-просвiтия оргаиiзацiя, створена 1868 р. у Львова «Просвiта» вiдiгравала велику роль у боро-тьбi за нацюнальш права украшщв, збереження ук-рашсько1' культури. Багаторазово шддавалася реп-ресiям, заборонам на легальну д1яльшсть. У 1939 р. була лшвщована. У 90-тi роки ХХ ст. ввдновлена [22, с. 115].
Педагог стае незмшним членом правлiния, аж до И закриття - 1914 р. Педагог започаткував у «Просвт» знаменитi лiтературно-музичнi вечiрки, що стали осередком пропаганди серед молодi [1, с. 219].
Як згадуе педагог, «.. .спершу „Просвiта" мiс-тилася в невеличкому помешкаинi iз 3 шмнат. В однi кiмнатi була бiблiотека, в другiй - читальня, а в третш - канцеляр1я, але згодом у 1909 р. товарис-тво перебралося в сусiднiй дiм на другий поверх, де була велика зала i двi менших шмнати та зала. Ддя-льшсть „Просвiти" виявлялася в: 1) утриманш пуб-лiчноi бiблiотеки - читальш; 2) продаж1 укра!нсь-ких книжок; 3) лгтературно-музично-танцювальних вечорах; 4) урочистих виставок в Народному Домг В бiблiотецi була значна кiлькiсть книжок, весь час вона наповнювалась i тому в нш можна було знайти майже все з украшських класик1в та публiчно нау-кових творiв. Книжки видавалися щодня вам бажа-ючим. Найбiльше брали молодь з Духовно!' Семша-рii. В читальнш були майже всi видання з Надднiп-рянщини i дещо з галичини, як „Ддло", „Громадський Голос", „Письмо з Просвiти" та ще де яш. Зав1дувала бiблiотекою-читальною першi два-три роки родичка голови „Просвгти" молода, вродлива - Юл1я Солуха. Чимало семинаристiв за-вгтало до читальнi, щоб тiльки надивитися на укра-1'нську красуню. Шсля не1' довгий час був бiблiоте-карем молодий чоловiк. Продаж украшських книжок проводився в бiблiотецi раз у тиждень -ярмарковий день на ринку. В бiблiотецi торгувала книгами бiблiотекарка, а на ринку - Слава. Лгтера-турш вечори влаштовували рiдко, але проводили завжди дуже цiкаво: особливо залишилия в пам'ятi виставки творчостi В. Стефаника» [19, арк. 236238]. О^м Просвiти, укра1нська культура поши-рювалась учителями двокласно1' школи, на вчитель-ських курсах, в духовнш семiнарii, в таемному то-вариствi укра1нських поступовцiв, у таемних моло-дiжиих гуртках. Саме в цей перюд Н. Григорiiв поринае в громадську роботу.
П1д час перебування в Кам'янцi-Подiльському розпочинаеться активна публщистична й науково-лiтературна д1яльшсть педагога. Ще у 1905 р. Н. Григорпв написав велике оповщання з життя сiль-сько! штелегенци, яке вiдiслав на конурс до «Киевской Старины», хоча дане оповвдання не було опублжовано. У 1907 р. вперше було надруковано
в единш, на той час, украшськш газет «Рада» коре-спонденщю Н. Григорпва з Кам'янця-ПодГльського щд назвою «Митарства подГльсько! «Просвии» або хождеше украшсько! мови по муках». З того часу в «РадЬ> друкувалося багато статей, допиав, балет-ристики. Твори Н. Григорпва друкувалися шд рГз-ними псевдошмами, нин !х бГльше 20 (Григор'ев Наш, Наш Гр., Н.Г., Подолянин, Педагог, ПросвГт-лянин, Камшчанин та ш.). ПГд псевдошмом «Гр. Наш» друкувалися статп у журналах «Свило», «Маяк» та «Подшьських Новостях» на юторичш, культурно -нацюнальш та поттичт теми» [4, с. 7879]. Пишучи статп до даних газет, педагог принци-пово не отримува за це гонорари, а лише писав з од-шею метою, щоб поширювати знання серед насе-лення.
У 1909-1910 роках Н. Григорив пише свою вщому роботу «Мораль (Природа, змют, юторГя та норми Г!)», а через два роки дана праця виходить у «Благодшному товариствГ дешевих Г корисних кни-жок» у Петроград [5, с. 46].
Саме у цей час педагог складае «Коротеньку юторш Подшля». Як згадував шзшше Н. Григорпв: «... навпь викладаючи росшську мову, я намагався прищепити любов Г повагу до радного краю, в курс «Родиноведения» вкладав як найбГльше вГдомосте з ютори Укра!ни, пропагував теорш К. Ушинського про необхвдшсть навчати дней мовою матерЬ» [23, с. 93].
У 1910 р. в Кам'янщ Н. Григорпв очолюе мюцевий нелегальний гурток Товариства украшсь-ких поступовщв (ТУП). Саме Товариство було створене в 1908 р. групою члешв Укра!'нськох демократично-радикально! партп. У 1917 р. ТУП було спочатку перейменоване в Союз украшських авто-номГспв-федералГслв, а шзшше - в Украшську партш сощалГслв-федералюпв [22, с. 119].
У Кам'янщ Товариство укра!нських поступовщв було тюно пов'язане з «Просвиою», !хшм керГвництвом займались одш Г п ж самГ особи, зо-крема Н. Григорпв [28, с. 253]. «.1910 р. при!хав я до Кам'янця через мюяць згортувалася фшя Товариства Укра!нських Поступовщв. Присутн були Солуха, Фшнський, Павловський. Головою був я Г збори найчастше вГдбувалися у мене - згадуе педагог» [15, арк. 263].
Кожного року, представники ТУП !здили у Ки!в, переважно два рази на рш - РГздво Г Велик-день. Педагог згадуе: «...найбшьше !здив я, але крГм мене ввдвщував часто курси В. Приходько» [15, арк. 263].З'!зди вГдбувалися переважно в поме-шканш £. Чекаленка, там Н. Григорив познайоми-вся з Д. Дорошенком, М. Коцюбинським, С. £фре-мовим М. Лисенком, О. Степановським, А. Шков-ським ам'ею Русових [28, с. 253].
Досить щкаво охарактеризовуе Н. Григорив сво!х однодумщв, учаснишв Товариства: «...з М. Коцюбинським я бачився лише один раз, говорили про дрГбнищ. На мене вш справив враження дуже делГкатно! людини. М. Лисенко був разГв два на зборах ТУП, як його почесний член. Стосовно О. Русова - то вш говорив мало вГдзначався своею ро-мантичшстю Г вГрою. О. Русов наголошував, що при
добрих умовах можна вГд Росшського уряду „багато здобути Г треба тГльки його добре шдлашту-вати про нашГ потреби"». Досить гарш спогоди Н. Григорпва про В. Чекаленка: «.я найбГльше впо-добав В. Чекаленка, як за сощалютичний свиогляд, так Г за чесшсть в поведшщ, а Д. Дорошенко трима-вся тихо завжди був „на золотГ середиш"» [19, с. 264].
Щд керГвництвом педагога оргашзовуються укра!'нсьш книгозбГрш, нелегальш курси з вивчення укра!'нськох юторп, проводилися лпературно-музи-чн вечори з нащонально! тематики для молодг Н. Григорпв багато працюе як педагог над науково-методичним забезпеченням навчально-виховного процесу, у школт створюе навчальш щдручники, впроваджуе у педагопчний процес укра!нознавчГ дисциплши. Викладае так1 предмети як юторГя, ге-ографГя та росшська мова. Саме в цей час Н. Григорпв починае таемно читати укра!нською мовою пу-блГчш лекци сощально-полпично!, юторично!, ль тературно! та нащональнох тематики [2, 6].
За участю педагога та учаснишв «Товариства укра!нських поступовщв» та представнишв «Про-свпи» проводиться аптацшна проукра!нська робота, навпь шд час Першо! свпово! вшни, все це викликало у влади незадоволення. I тому, товариство «Просвпа» було закрито у 1914 р. На квар-тирГ у Н. Григорпва було проведено безлГч обшушв, вилучено сотн книг Г було встановлено «гласний нагляд» полщп [24, с. 124]. Яз згадуе педагог: «.. .щдготовчГ кроки росшського уряду до вшни спричинили труси в Кам'янецьшй „Просвт" та у члешв !! управи, в пм числГ Г у мене. Мою велику укра!нську й соцГалГстичну бГблГотеку забрала жан-дармерГя, мене вГдали пГд догляд полщи» [5 с. 15].
Перша свпова вГйна розпочалася 1914 р. мГж двома коалГцГями
(Антантою та Тро!сним союзом) за подГл коло-нГй, сфер впливу, загарбання чужих територш. До кра!н Антанти входили АнглГя, ФранцГя, РосГйська ГмперГя. Тро!стий союз - военно полГтичний блок Шмеччини, Австро-Угорщини, 1талГ!. Перша свь това вГйна тривалаз серпня 1914 р. до листопада 1918 р. усього у нш взяло участь 38 держав свиу. Завершилася вшна перемогою кра!н Антанти [22, с.108, 119, 127].
Вшна 1914 року роздшила укра!нське суспГль-ство на два «табори». БГльшГсть пГддалася патрюти-чному гасловГ московсько! преси. Як напише Н. Григорпв у сво!х спогадах: «Лише невелика час-тина укра!нського громадянства зразу стала проти перемоги Москви. Складалася вона з двох течш. Одна переважно соцГалГсти, мрГяли про обезси-лення царизму, револющю Г створення нового вГль-ного ладу, де б кожен народ бува вГльним Г рГвно-правним. Друга значно менша Г що переконанням буржуазна, мрГяла про перемогу центральних держав Г прилучення Укра!ни до Австро-Угорщини, в якш укра!нцГ мали певнГ нацГональнГ права. Сама можливють говорити в урядах по-украТнсьш, мати укра!нську школу, написи на залГзницях Г т.п. просто чарували нас, як романтиков» [20, с. 8].
Пiд час Першо! свгтово! вiйни Н. Григорив по-трапляе на службу до росшського вiйська, як вiн сам говорив: «.. лз твердим намiром саботувати, го-тувати революцiю». Перебувавши в арми з серпень 1915 по лютий 1917 рр., вiн не полишив свое! нау-ково-просвiтницькоi дiяльностi [26, с. 51].
Як шзшше опише педагог у сво!х спогадах: «Пiшов я на службу з глибоким переконанням саботувати, готувати революцш. Перебуваючи кь лька мюящв у 26 запасному батальйонi в Кремен-чузi, я помiг батальйоному лiкаревi - Бутаровсь-кому урядити для солдатiв двi украшсьш виставки» [20 , с. 17,18].
У 1915 р. педагог стае одним iз керiвникiв То-вариства украшських поступовцiв, делегатом шль-кох з' 1здв ТУПа в Киевi. У Кам'янщ до складу ТУП входили: В. Приходько (голова), В. Сочинський, Л. Эворницький, Ф. Когут, I. Бачинський (розстрГля-ний бiльшовиками), - хоча й не симпатизували цен-тральним державам, але явно бажали розбиття Ро-си, гадаючи, що тiльки з-тд 11 руш можливе визво-лення поневолених нею народiв [20, с. 9].
На таемному зiбраннi Товариства Украшських Поступовщв, яке вiдiгравало роль таемного украш-ського парламенту, де сходилися люди рiзних поль тичних поглядiв, у 1915 р. виразно виявилися три полiтичних напрями: Старицька-Чернях1вська, Же-буньов, Микола Левицький, що радила помагати перемозi „словян" над шмцями, за що переможна Роая мала би вГддячити украíнцям якимись полех-костями; 2) самостiйницько-активну, галичано-фiльську, яка радила нав'язати зв'язок з украшцями в Галичинi й разом з ними боротися за самостшну украшську державу, хоч би й щд опiкую централь-них держав; 3) самостшницько-пасивну (Сфремов, Чикаленко), яка радила не ангажуватися т в один бiк, а чекати вислщу вiйни. Перемогла остаиия» [11, с. 15].
Шдводячи пiдсумки свого восьмилгтнього учителювання в Кам'янцi у мшських школах та на дворiчних педагогiчних курсах Н. Григорiiв у сво!й статтi «Украíнець - сощалют», яка вийшла друком у 1933 р. описуе, що на свгтогляд тогочасний впли-нули:
1) колеги-учителi, украшщ так1 як: Д. Онаць-кий, та О. Ковальков;
2) товариство «Просвта», особливо незабут-нiй голова Кость Григорович Солуха, який не лише утримував «Просвiту» сво!ми жертвами, а й мав широкий полгтичний свгтогляд, за яким його шану-вали;
3) «Просвгтянсьш вечорницi» з !х рефератами, доповвдями, ствми, молоддю, спiвами, тан-цями, де зустрГчалися не лише украíнцi, а й поляки та жиди, що не раз приймали активну участь у ви-конаинi програми «вечорниць»;
4) гурток «Товариства украшських поступовщв», який був оргашзований у 1910 р. Леошдом Жебуньовим тд мо!м головуванням, до якого належали молодГ й активнi украíнцi м. Кам'янця;
5) по!здки на з'Лдзи ТУПа в Кив, що вГдбува-лися два рази на рш;
6) праця в нелегальному гуртку учшв духовно!' семiнарii;
7) оповщини галичанами Кам'янця Г «Про-свгти» та розмови з нами;
8) читання «Ради», «Дша», «Штературно-На-укового ВГстника», «Села», «Рщного Краю», а особливо «Украшсько! Хати» та «Снопа»;
9) сшвробгтництво з 1907 р. в «РадЬ» а попм ще й у «Свгт», «Рщному Кра», «Маяку», та «Подольских Известиях»;
10) легальна й нелегальна праця на рГзних лигах учительських курсах в Кам'янщ й Вшнищ, де я виступав то як лектор, то як слухач;
11) вчинок М. СГчинського, Гменем якого я назвав свого сина, що бува першою дитиною в штель гентнш родиш в Кам'янщ, яка змалку виховувалася украшською мовою;
12) полпична боротьба тд час виборГв до Дер-жавних Дум;
13) писання праць «Мораль», «1стор1я Украши в народних думах та тснях», «Подшля» Г т.д. [11, с. 15].
Будучи далеко за кордоном Н. Григорив з теплотою згадуе у своему лисп до дружини Ганни пе-рюд свое!' педагопчно! дГяльносп у Кам'янщ-По-дГльському. Проживаючи у США 1940 р. Н. Григорив зустрше сво!х колишшх учшв, яких навчав у 1907 р. у Кам'янщ. Саме там далеко за межами свое!' Батьшвщини колишш учш педагога очолили украшський клуб, володГли гарно украшською мовою, були завзятими украшцями. Украшський клуб був дуже схожий на товариство «Просвгта». Саме Кам'янецький перюд життя разом з Н. Григорив дь лила його вГрна сопутниця, подруга дитинства, юносп Г вГрний друг впродовж всього життя його дружина - Ганна ПетрГвна Григорива [4, с. 43].
Зиму 1916-1917 рр. Н. Григорив провГв у м. Бровари щд Киевом на «харчовому пункп поста-чання». Сво! враження стосовно побуту у вшську Н. Григорив описав у сво!х статтях, частина з них надруковаш у «Промеш», що виходив тд редак-щею В. Винниченка (нелегально). Частину вщдав до «Штературно-Наукового ВГсника», де вони й за-гинули в наслщок тих перемш, яких зажили окремГ члени редакци за революци [20, с. 19-20].
Не обшшлося поза увагою Н. Григорива Револющя 1917-1921 рр., про яку педагог багато написав праць таких як: «Яко! республши треба бгдним людям» - 1917 р.; «Хто ми Г що нам робити» - 1917 р.; «Фатальна помилка революци» - 1921 р.; «Револющя Г тсля не!» - 1923 р.; «Украшська боротьба за державу в роках 1917-1921 рр. Чому украшщ не вдержали свое! держави».
Револющя - це надзвичайно складне явище у поеднанш зГ значним числа об'ективних Г суб'екти-вних чиннишв. Устх революци значною мГрою за-лежить вГд того, наск1льки и шщатори уявляють собГ характер Г перспективи суспшьних рух1в, як1 здатш гдейно впливати на них, в чомусь щдкоряти собГ, спрямовувати в бажане русло
Лютнева буржуазно-демократична револющя 1917 р. - революця, у ходГ яко! в Росшськш Гмпери
було повалене самодержавство Г встановлений рес-публжанський лад. Влада перейшла до Тимчасо-вого уряду - центрального органу державно! влади, вш проюнував з березня до жовтня 1917 р. Г був по-валений в результат збройного повстання бшьшо-вишв у ПетроградГ 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. [22, с. 119, 127].
Революцшна доба поставила перед науково-педагопчною штелГгенщею завдання набагато ши-ршГ Г складшшГ, шж це було до того. НайбГльш активна Г свГдома частина професорсько-викладаць-ких корпорацш, дбаючи про тдвищення рГвня на-цюнально! свщомосп Г поширення серед украТнщв наукових знань з Гстори, мови, лгтератури, еконо-мГки, географи, культури Г права наполегливо пра-цювали у цих напрямах, використовуючи з щею метою усне Г друковане слово. Восени 1917 р. в Укра-г'ш набрав масовосп рух за украМзашю культурно-освгтнього життя, зокрема створення нацюнально! початково!, середньо! Г вищо! школи на противагу йому проросшсьш сили розгорнули кампашю по дискредитаци украшсько! Где! Г недоторканост Гс-нуючо! освиньо! системи [8, с. 253].
Про лютневу революцш Н. Григорив дГзнався 10 березня 1917 р. «...першГ вютки про революцш почув я 10 березня вечером в УкраТнському КлубГ „ Родина" в КиевГ, куди прш'хав я з БроварГв на Шев-ченк1вське свято. Свято вГдбулося нелегально, в фо-рмГ товарисько! вечера ЗГбралося чимало старших громадян Г молодГ, були також Галичани, вивезеш московською владою та взят на „поруки" видат-ними ки!вськими Украшцями. Впали нас вютками з Петрограда, що там не все добре, бо другий день не мае вже часопиав Г не можна добитися до петро-градського телефону. РозповГдалося про рГзш чутки, що в ПетроградГ повстання, що вшська на ву-лищ, що йде кулеметний бш. Ясно було одне, що щось все таки е, бо навиъ потяги з Петрограду ще не прийшли» [20, с. 78].
Педагог видшяе дек1лька причин революци, а саме: полгтичш, адмшГстрацшш, господарсьш, ку-льтурш, сощальш, церковно-релйшш, нацюнальш, вшськовГ, сусшльно-психГчш.
Н. Григорив у сво!х спогадах дае визначення поняттю «революця». «Револющя як Г вшна - це надзвичайний наслГдок ненормального, хворобли-вого стану сусшльства. Це як хГрурпчний споаб усунути хворобу операщею. Револющя це не най-кращий Г не най економшший споаб перемши сус-пшьного ладу. Навпаки: вимагае великих жертв. Але в певних випадках бувае неминучим единим способом порятунку хворого сусшльства. Тому на революцш необх1дно дивитися не як найкращий споаб лГкування, не як на свято, а як на тяжку не-минучГсть, сумну повиншсть там, де шяш шш1 спо-соби не в силГ вилГчити певш сусшльш хвороби. Револющя може вилГчити, а може й знищити велич-ний суспшьний оргашзм. Всяка революця мае два значення: зруйнувати старе й збудувати нове. Для зруйнування потрГбш сили гшвш, неумолимГ, люп, а для збудування - радюш, творчГ, об'еднуючЬ» [20, с. 57].
Педагог подГляв революци на мГсцевГ Г свгтовГ, вказуючи, що «...мюцевГ революци рГзних чаав мали не тГльки полгтичний, релйшний, а й сощаль-ний характер, Г кожного разу вони доводили рево-люцшне населення до певного сощального визво-лення» [9, с. 324].
ПГд впливом революцшних подш Н. Григорив остаточно пере!здить до Киева Г включаеться активно в полгтичне життя. На УкраТнському Нацюна-льному Конгреа (УНК) (6-8 квгтня 1917 р.) його обирають вГд Подшля де вш користувався авторитетом членом Центрально! Ради [2, с. 220]. Важли-вим завданням УНК було вироблення Г затвер-дження головних засад украшсько! державно!' поль тики. ПГд час роботи з'!зду Гз доповГдями виступили лГдери полГтичних партГй, яш виклали основополо-жнГ програмнГ принципи федеративного переустрою Росй' Г нацюнально-територГально! автономй' Укра!ни [30, с. 24-25]. Н. Григорив як делегат кон-гресу теж активно включився у дискусГю щодо дер-жавотворення в Укра!нГ, виклавши основнГ поло-ження свое! концепцй' нацГонально-державного бу-дГвництва [25, с. 67-68].
H. Григорив наполягав на необх1дностГ негай-ного впровадження укра!нсько! автономй' в життя, яка у його розумшш була зумовлена вам суст-льно-полгтичним розвитком укра!нських земель, його закономГрним, хоч Г не остаточним, результатом. А отже, укра!нський полттикум мав би задово-льнити цю вимогу, провести вадповадш змГни «згори» у виглядГ реформ, усвГдомивши, що шакше цГ змГни почнуться «знизу» у виглядГ революцй' [10, с. 68]. Н. Григорив запропонував створити меха-нГзм для запровадження в Укрш'ш нових вГдносин на принципах автономи:
I. Крайовий комГтет у КиевГ з представник1в усГх нацюнальностей, що проживали на територй Украши для складання проекту статуту автономи Украши. Це в принциповому плаш узгоджувалось з лГнГею укра!нських полгтичних сил на пГдвищення ролГ УЦР Г делегування !й широких повноважень, аж до законодавчих включно;
2. Губернсьш комГтети з представник1в уах на-цГональностей для вирГшення питань практичного втГлення в життя цього статуту;
3. Мшстерство нацГональних меншостей при Тимчасовому урядГ, у якому мГнГстром повинен бути укра!нець, а товаришГ мГнГстра - представляти шшГ нацй'. Основним завданням мГнГстерства мала стати теоретична розробка Г втшення на практищ прав нацГональних меншостей Росшсько! Гмперй', пГдготовка до Установчих зборГв матерГалГв з проблем автономи Г федераци [25, с. 68].
Полгтичш переконання Н. Григорива вГддзер-каленГ у його виступах на засГданнях Укра!'нсько!' Центрально! Ради, в яких вГн вГдстоював принцип политично! самодостатностГ Г самодГяльностГ украшсько! спшьноти, тобто Г! полгтично! суверенностГ. Це засвГдчувало одну з основних тдвалин його по-лгтичного свГтогляду, яка водночас була Г залиша-еться основним принципом демократи в цГлому: джерелом всяко! влади е народ [25, с. 75]. Звщси ло-
пчно випливав шший принцип полпика Н. Григорива, з яким вш шов по життю - «не народ для дер-жави, а держава для народу» [29, с. 230].
У 1917 р. педагог працював над проблемою украГшзацп вшська. Входить до «Товариства Гмеш Павла Полуботка», очолюваного М. МГхновським, де ошкувався питанням культурно-освиньо! ро-боти серед вояк1в [26, с. 51]. Для щдвищення освгт-нього рГвня вояк1в та пробудження !хиьоí нащона-льно! сввдомосп у 1918 р. Н. Григорив видае книгу «1сторГя Укра!ни в народних думах та тснях» [13, с. 11].
За сво!ми полггачними поглядами у нащональ-ному питанш, Н. Григорив був нацюналГстом у позитивному розумшш цього термГну. Вш був пере-конаним противником будь-якого шовшзму вза-галГ Г росшського зокрема, бо останнш завжди найбшьше загрожував украшськхй справа Його ста-влення до росшського великодержавництва Г росш-сько! демократ проявилося шд час обговорення УЦР 7 серпня 1917 р. Тимчасово! шструкци Тимча-сового уряду Генеральному СекретарГату вГд 4 сер-пня 1917 р., яка суттево обмежувала сферу дГяльно-сп укра!нсько! влади, проголошуючи ГС органом ТУ у справах мюцевого управлшня Укра!ною, й фа-ктично перетворювала Украшу не на автономш, а на генерал-губернаторство Роси, яким вона була понад 200 рок1в [25, с. 77].
У березш 1917 року Гз розгортанням революци Н. Григорив остаточно пере!здить до Киева Г бере активну участь у полггачному житп свое! Батьшв-щини. На Укра!нському Нащональному Конгресс який вщбувся
6-8 кштня 1917 р. був обраний членом Центрально! Ради вГд Подшля [13, с. 11].
У квита 1917 р. Н. Григорив був обраний до Ради солдатських депуталв Ки!вського вшськового округу (Ки!вщина, Чершпвщина, Волинь, Полтав-щина та Подшля), Г очолюе !! до бГльшовицького наступу 1917 р., докладаючи багато зусиль до укра!шзаци вшська [13, с. 11]. За партшним складом вона була переважно есерГвською, що сприяло швидкому зростанню авторитету педагога. Згодом Н. Григорива обрають головою фракцл укра!нських есерГв, а через деякий час Н. Григорив очолив Рада солдатських депутапв Ки!вського вшськового округу (РСД КВО) [25, с. 82].
Про даний перюд педагог пише дае у сво!й пращ «Спогади ру!нника. Як ми руйнували тюрму народГв, а як будувати свою хату (1938 р.)»- педагог зазначав, що у даному перюдГ помину роль вщграе «товпа», «охльос», «чернь», «люмпен-пролета-рГат», тобто: елементи найменш культурнг В цш добГ головну роль вщграе демос - народ, як еле-мент найбГльш працьовитий, витривалий Г не виба-гливий та демократичний. Охльос тшьки руйнуе, демос руйнуе, але й будуе нове. В росшськш революци головну роль вщграе охльос, в укра!нськш -демос. Таке визначення революци Н. Григорив [20, с. 57-58].
25 липня 1917 р. Н. Григорив стае членом Мало! Ради, також у цей час вш входить до Укра!нсь-
ко! парти сощалГспв-революцюнерГв (УПСР) До-сить виважену позицш педагог займав при розглядГ питання про створення Генерального СекретарГату - уряду Укра!ни [13, с. 11].
Перебуваючи на державних посадах Г беручи активну участь у дГяльносп Укра!нсько! парти со-щалюпв-револющонерГв, дали шдстави педагоговГ для написання ряду праць з ютори Укра!нсько! революци. Шсля революцшних подш були написан так1 пращ як: «Яко! республши треба бГдним людям?» (1917 р.); «Хто ми Г що нам треба?» (1917 р.); «Укра!нська боротьба за державу в роки 1917-20. Чому укра!нщ не вдержали свое! держави» (1934 р.); «Фатальна помилка революци» (1921 р.); «Спогади «Ру!нника» про те, як ми руйнували тюрму на-родГв, а будували свою хату» (1934 р.). Даш роботи були написан свиком та учасником тих подш, та-лановитим политологом, професором соцюлоги -Н. Я. Григорпвом [3, с. 95].
На першому заседанн було висунуто програму «влада рад». Для даного закону була скликана ко-мюГя в складГ Н. Григорива (голова), представника Ки!всько! Ради солдатських депутапв М. Любче-нка, члена Центрального Комитету I. Лимаря. Дана справа мала для Н. Григорива Г нуковий штерес. Вш був великим прихильником «влади рад» Г довгий час працював над !! теоретичною розробкою. Шд натиском радянських вшськ Центральна Рада Г Рада МшютрГв покинули Ки!в. Хоча, про свш вГд'!зд не попередили шлькох мшютрГв, у тому числ Г Н. Григорива. Це пояснюеться тим, що новостворений кабшет В. Голубовича складався переважно з правих члешв Укра!нсько! парти сощалюпв-революцюне-рГв (УСПР), в той час, коли Н. Григорив належав до центру. Шсля повернення укра!нського уряду до Киева Н. Григорив не ввшшов до складу нового ка-бшету. 29 квпня 1918 р. Укра!нська Центральна Рада внаслщок гетьманського перевороту перестала Гснувати [4].
29 кштня 1918 р. до влади приходить П. Ско-ропадський. НевдовзГ був виданий закон щд назвою «Про Гетьманську владу». Зпдно його положень, П. Скоропадський отримав необмежен права. Вш зосередив у сво!х руках не тГльки виконавчу, але й законодавчу та судову владу, мав фактично дикта-торськх повноваження:
1. Влада управлшня належить виключно до Гетьмана Укра!ни в межах вае! Укра!нсько! дер-жави.
2. Гетьман стверджував закони, Г без його са-нкцш шякий закон не може мати сили.
3. Гетьман призначав Отамана Ради Мшст-рГв. Отаман МГнГстрГв складае Кабшет Г представ-ляе його у повному складГ на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджував Г скасовува Кабшет у повному його складг Вш мав право приймати Г звь льняти Гнших урядових осГб в разГ.
4. Гетьман був вищим керГвником всГх зносин Укра!нсько! Держави з закордонними державами.
5. Гетьман був Верховним Воеводою Укра!н-сько! АрмГ! [8, с. 169].
У результат встановленого державного перевороту 29 квггая 1918 р. режим гетьмана П. Скоро-падського Н. Григорпв трактував як контрреволю-цшний, вважаючи його кроком назад у революци, вщходом вщ стратепчно! укрансько! мети - неза-лежно! демократично! республГки, засновано! на народному самоврядуваннГ Педагог звинувачував оточення гетьмана у перетворенш Укра!ни на «гш-здо контрреволюци для всГе! колишньо! Росп», ма-ючи на увазГ реакцшшсть режиму, а головне - тд-тримку ним низки оргашзацш украшофобського Г монархГчного спрямування («Союз вГдродження Росп», «Монарх1чний блок» тощо).
Опозицшна д1яльшсть Н. Григорпва за гетьма-нату диктувалася його свгтоглядними принципами, що слугували единим Гмперативом у його громад-сько-полгтичнш дГяльностГ Не маючи можливосп д1яти публГчно через утиски влади, Н. Григорпв по-вернувся до справи, яку добре знав. В квгтш 1918р. вш став завГдуючим вГддшом освгти Ки!вського земства, що входило до ВсеукраТнського союзу земств на чол з С. Петлюрою. Також вш брав участь у виданш тижневика «Народна справа» - органу ки-твсько! губернсько! народно! управи. Працювати доводилося фактично натвлегально, а з часу, коли гетьманська влада склала список оаб, як1 мали бути заарештоваш, Н. Григорпв Г його однодумщ повш-стю перейшли на нелегальне становище. Активною була у цей час його робота, Г як одного з лщерГв УПСР, яка за даними державно! варти гетьмана стала «найбшьшим бшьмом» для гетьманського уряду [25, с. 94, 95].
Шсля гетьманського перевороту Н. Григорпв очолював культурно -освгтнш вГддш Ки!вського гу-бернського земства. Вш входить у тршку дГячГв (Н. Григорпв, М. Шаповал, I. Лизашвський), яким Бюро центрально! течи УПСР доручило оргашзу-вати антигетьманське повстання. Активний дГяч Укранського нацюнального союзу, учасник тдго-товки антигетьманського перевороту. У 1919 р. -член Укранського трудового конгресу, завГдуючий пресовою справою Арми УНР. У кабшет Б. Матроса з квггая 1918 р. виконував обов'язки мшстра освГти [7, с. 85].
Одразу пГсля оголошення повстаиия Н. Григо-риву було доручено оргашзацГю Г завГдування ш-формацГйно-пропагацГйним Бюро Арми УНР [13, с. 12].
Наступним у науково-педагопчнш дГяльносп Н. Григорива видшяемо перГод з 1918 до 1918 рр., час, коли Н. Григорпв очолював Мшстерство освГти УНР. За цей короткий у хронолопчному вГд-ношеннГ, але насичений важливми для нацюналь-но! освГти подГями,перюд вщбулося багато визнача-льних змГн. 25 ачш 1918 р. Н. Григорпва признача-ють мГнГстром народно! освГти в кабшеп В. Голубовича [7, с. 85]. Ид час перебування на данГй посадГ, Н. Григорпв запроваджуе обов'язкове ви-кладання в школах украшською мовою (1 липня 1919 р.), видае постанову вГд 1 серпня 1919 р. про вГдкриття нових змГшаних вищих початкових шил в 39 населених пунктах Укра!ни. Щдкршленням да-них слГв свГдчить документ «Школа на Укра'ш»,
який був виданий 19 серпня 1919. Того ж 1919 року Н. Григорпв разом з С. Петлюрую редагують у м. Кам'янщ-ПодГльському газету «Слово», вела анти-польську аптащю. Не займаючи нГяких урядових посад у новому КабГнетГ МшстрГв, влГтку 1920 р. Н. Григорпв стае заступником голови мГсцевого «Господарського союзу» [13, с. 12].
ВсГ описанГ поди, спричинили для укрансько! штелГгенцп важк1 умови для подальшо! науково! да-яльностГ. З 1919 р. починаеться процес емГграцп до ЗахГдно! Свропи. Одним Гз перших, хто покинув крашу був В. Винниченко, який емГгрував до Шме-ччини. Згодом М. Шаповал, П. Христюк та Д. Антонович мпрували за кордон. У 1920 р. Н. Григорпв ви!дае у Польщу. Заголом 21 мшстр Украшсько! Центрально! ради змушеш були емГгрувати.
ПГсля падшня уряду С. Голубовича Н. Григорпв вимушений емГгрувати за кордон. ЗмГнюючи кра!ни проживання (Польща, Чехословаччина, США), Н. Григорпв не залишаеться осторонь науково! та педагопчно! дГяльностГ. Його спадщина цього хронологГчного перГоду часу заслуговуе бГльш детально! характеристики, що вважаемо за-вданням найближчого часу.
Отже, у науково-педагопчнш дГяльностГ Н. Григорпв видГляемо три перюди:
Перший перГод 1904 р. - до 25 ачня 1917 р. Найважлившим досягненням цього перГоду вважаемо становлення Н. Григорпва як фахового педагога якого не залишають осторонь проблеми становлення нацюнально! освГти та ролГ нацюнально-пе-дагогГчного компоненту у вихованш пГдростаючого поколшня.
Другий перГод - 1918 р. - 1920 року. Очолю-ючи мшстерство освГти УНР Н. Григорив, прийняв низку важливих адмГнГстративних рГшень (укра'ш-зацГя освГти, друк шк1льних пГдручникГв та Гн.), ко-трГ сприяли становленню нацГонально! освГти щойно проголошено! Укра!нсько! Народно! Респу-блГки. Але найважлившим досягненням у даному перюдГ педагога вважаеться видання документа -«Школа на Укра'ш», за яким передбачалося перед-бачалося ведення в освгтшх предметГв укранською мовою.
ТретГй перГод - 1921 р. - 1953 рр. Найважливь шою характеристикою цього перГоду стало узагаль-нення отриманого педагогГчного досвГду на теренах Украни та осмислення на його вищому рГвнГ.
Перспективами подальших дослiджень е ви-вчення творГв Н. Григорпва в емГграцГ!.
Лггература
1. Бевз Т. МГж романтизмом Г реализмом (сторшки ю-торГ! УПСР). - К:ШГЕНД 1999. - 272 с.
2. Бевз Т. ПартГя нацюнальних ГнтересГв Г соць альних перспектив. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:
46.pdf
3. Бевз Т. Украiиська державтстк ГдеологГя, полГ-тика, практика (система народоправства у теоретичних кон-цепцГях Н.ГригорГева). - К: ШГЕНД 2004. - 248 с.
4. Бевз Т. А. 1сторш в особах. Полгтик i вче-ний. (до 120^ччя ввд дня народження Н. Я. Григорива. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://librarv.ua/m/articles/viewflCTOPm-B-ОСОБАХ-ПОЛ1ТИК-1-ВЧЕНИЙ-ДО-120-р1ччя-В1Д-ДНЯ-НАРОДЖЕННЯ-Н-Я-ГРИГОРICBА&likeMode=like&url=http:/librarv.ua/ m/articles/view/ЮTOРIЯ-B-ОTOБАХ-TOЛIТИК-I-ВЧЕНИЙ-ДО-Ш^ччя-ВЩ-ДНЯ-НАРОДЖЕННЯ-Н-Я-ГРИГОР1СВА.
5. Бевз Т.А Н.Я Григорив - полiтик i вчений. - К.: 1ММБ, 2002. -285 с.
6. Бондаренко Т. Невтомний народник Ни-чипiр Якович Григорив. [Електронний ресурс]. Режим доступу. -http://kraeznavstvo.at.ua/news/2009-08-27-20.
7. Верстюк В., Осташко Т. Дяч Укра!нсько! Центрально! Ради: Бiографiчний довщник - К., 1998. -254 с.
8. Верстюк В.Ф. Студ! з ютори Укра!нсько! револю-Ц! 1917-1921 рокiв: на пошану Руслана Яковича Пирогова Збiрник наукових праць - К.: 1нститут ютори Укра!ни НАН Укра!ни, 2011. -406 с.Гр. Наш. Визволення вск трудящих. -Прага, 1923. - 341 с.
9. Гр. Наш. Визволення вах трудящих. Прага, 1923. -
341 с.
10. Григорив Н. Коло автоном! //Нова Рада. - 1917. -25 квпня.
11. Григорив Н. Творщ мого «я» // Трудова Ук-ра!на. - 1933. - Ч. 8. С. 14-15.
12. Григорив Н. Творщ мого «Я» //Трудова Укра!на. -1933. - Ч. 6. - С.14.
13. Григорив Н. Я. Подшля: Географiчно-iсто-ричний нарис / Вступна стаття О. Сухобоково!. -Камянецьк-Подшьський : Ошм, 2003. - 92 с.
14. Григорив Н. Автобiографiчний нарис та список праць. - ЦДАВО Укра!ни, ф. 3562, оп. 1 спр. 65, ч. 2, - арк. 215.
15. Григорив Н. Автобiографiчний нарис та список праць. - ЦДАВО Укра!ни, ф. 3562, оп. 1 спр. 65, ч. 2, - арк. 337.
16. Григорив Н. Автобiографiчний нарис та список праць. - ЦДАВО Укра!ни, ф. 3562, оп. 1 спр. 65, ч. 2, - арк. 206.
17. Григорив Н. Автобюграфiчний нарис та список праць. - ЦДАВО Укра!ни, ф. 3562, оп. 1 спр. 65, ч. 2, - арк. 225.
18. Григорив Н. Автобiографiчний нарис та список праць. - ЦДАВО Украши, ф. 3562, оп. 1 спр. 65, ч. 2, - арк. 221.
19. Григорив Н. Автобiографiчний нарис та список праць. - ЦДАВО Украши, ф. 3562, оп. 1 спр. 65, ч. 2, - арк. 236-238.
20. Григорив Н. Спогади Рушника. Як ми руйнували тюрму народiв, а як будувати свою хату / Н. Григорив - Львiв : 1937. - 264 с.
21. Гупан Н. Актуальш проблеми методологи юторико-педагопчних дослвджень [Електронний ресурс]. Режим доступу -http://nbuv.gov.ua/UJRN/rsh 2013 4-5 10.
22. Iсторiя Украши: Словник-доввдник / Авт. -упоряд. Щедрша I.E. - Х.: Кра!на мрш, 2008. - 148 с.
23. Пироженко Л. Педагопчний портрет у но-мергНичишр Григорив / Л. Пироженко // Директор школи. Укра!на. - 2005. -№1-2. С. 93.
24. Сухобокова О. Никифор Григорив: формування свлогляду, початки громадсько-полггично! дальноси //Наукой записки з укра!нсько! оори: Збфник наукових статей. -Переяслав-Хмельницький, 2004. - Вип. 15. - С. 120-125.
25. Сухобокова О. О. Громадсько-полттична та культурно-просвгтницька дiяльнiсть Н.Я.Григорь ева (1883 - 1953 рр.). - Дисертащя / О. О. Сухобо-кова.
26. Сухобокова Ольга. Никифор Григорив: про навчання дгтей рвднш iсторi! / О. Сухобокова // Рша школа : Щомюячний наук.-пед. журнал . -2004 . -№4 . - С.50-54 .
27. Сухомлинська О. 1сторико-педагопчний процес: новi щдходи до загальних проблем / Ольга Сухомлинська. - К. : А.П.Н., 2003. - 68 с.
28. Укра!нська педагопка в персоналiях: У 2 кн. Кн. 2: Навч. Поабник / За ред. О. В. Сухомлин-сько!. - К. : Либiдь, 2005. - С. 253.
29. Укра!нська Центральна Рада. - Т. 1. - С. 230.
30. Хмль 1.В. На шляху в1дродження укра!нсько! дер-жавност! - С. 24-25.
