CC BY
64. Familiarize yourself with the interactive resource (video file, internet source, computer-based learning program, presentation).
5. Determine the sequence of the task, using the tools of the COMPASS-GRAPHIC system ("section", "auxiliary geometry", "circle", Editor command, etc.).
6. Prepare a report on the implementation of the multimedia algorithmic task: a) name the main stages of the task; b) execute the Print Screen of the main stages of the specified task; c) compile a multimedia algorithm as instructed by the teacher.
As a criterion for the effectiveness of the application of multimedia algorithms in the graphic training of future employees in servicing modern technical equipment, we have taken satisfaction rating with such means. The students were asked to answer the following questions: "Are you satisfied with the organization of the educational process using multimedia algorithms?", "What valuable thing did such an organization give you?"
The survey made it possible to determine that 61 % of the respondents were mostly satisfied with the organization of the educational process using multimedia algorithms, 32% were satisfied, 3.1% were dissatisfied, 1.1% were mostly dissatisfied, 2.3% of the students did not make a choice.
On the basis of these data, a satisfaction index was determined. The total student satisfaction rating by multimedia algorithms was calculated using the formula:
z = A • (+2) + B • (+1) + C • (0) + D • (-1) + E • (-2)
N
where: A - the number of students mostly satisfied with multimedia algorithms;
B - number of students satisfied with multimedia algorithms;
C - the number of students with an indefinite ratio;
D - the number of students dissatisfied with the organization of the educational process with multimedia algorithms;
E - the number of students mostly dissatisfied with the organization of the educational process with multimedia algorithms;
N - total number of students interviewed.
Z = 61 • (+2) + 32 • (+1) + 2,3 • (0) + 3,1 • (-1) +1,1 • (-2) 148,7
= 1,65
90 90
On the basis of these data, a satisfaction index was determined (z = 1.6).
Effectiveness study of the application of various multimedia algorithms in the educational process of the profession and technical educational institutions in the technical drawing allows making the following conclusions:
1. Working with multimedia algorithms is of interest to the students, enhances the motivation of learning.
2. There is an opportunity to attract the students to creative (research) work.
3. The access to databases and information funds is opened, which allows you to receive the necessary information promptly.
4. Individualization of education is provided.
5. Application of multimedia algorithms in the educational process requires new organizational forms and teaching methods, designed for a significant inclination to the independent educational creative activity.
The areas of further researches are seen in the development of system algorithms for the formation of graphic skills of future employees for the maintenance of modern technical equipment by means of new information technologies, as well as techniques on the chosen topic.
References
1. Biriukov B.V., Landa L. N. Methodological analysis of the notion of algorithm in psychology and pedagogy in connection with teaching objectives. M., Enlightenment. - 1969. - 205 p.
2. Havryshchuk I.V. Formation of production and technical orientation of the future employees my means of multimedia . Universum: Psychology and education: electronic scientific journal 2016. No. 1-2 (21). URL: http ://7universum. com/ru/psy/archive/item/2927.
3. Novoseltsev S. Multimedia is the synthesis of three elements. Computer press - 1991. - No. 7. - P. 3 -14.
4. Professional education: Dictionary: Teaching manual/ Published S.U. Honcharenko and others; eds. N. H. Nychkalo - K .: High school, 2000. - 380 p.
1ННОВАЦШШ ФОРМИ I МЕТОДИ СОЦ1АЛЬНОГО ВИХОВАННЯ Д1ТЕИ У ПОЗАШКШЬНШ
ОСВ1Т1 В УКРА1Н1 (20-х - 50-х рр. ХХ ст.)
КлМчук В.А.
Комунальний заклад «Харювська гуматтарно-педагогтна академiя» Харювсько'1 обласно'1 ради, старший викладач
Украша
INNOVATIVE FORMS AND METHODS OF SOCIAL UPBRINGING OF CHILDREN IN EXTRACURRICULAR EDUCATION IN UKRAINE (20-50's of the ХХ century)
Klimchuk V.A.
Communal Institution «Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy» of the Kharkiv Regional Council, Senior Lecturer
Ukraine
АНОТАЦ1Я
У статп репрезентовано вичизняний iсторико-педагогiчний досввд позашшльно1' освии у питаннях соцiального виховання дней, накопичення якого актуалiзувалося у контекст активно! розробки i впрова-дження педагогiчних iнновацiй у 20-х -50-х рр. ХХ ст.
ABSTRACT
The article presents the domestic historical and pedagogical experience of extracurricular education in the issues of social education of children, the accumulation of which was updated in the context of active development and implementation pedagogical innovations in the 20's and 50's of the 20th century.
Ключовi слова: сощальне виховання, дни, позашшльш закалади, просвиницьш товариства, груповi народш читання, клуби, гуртки.
Keywords: social education, children, extracurricular occultations, educational societies, group folk readings, clubs, circles.
Постановка проблеми. Сучасш цш, що вису-вае держава до освгги як чинника соцiалiзацii, серед яких провiдне мiсце займають формування нащона-льноi свiдомостi, самовдентичносп, патрiотизму, працелюбностi, прагнення до просоцiальноi житте-воi позицп, вступають у суперечнють з реалiями су-часного життя дiтей, де рутинними стають бездог-ляднiсть, зниження виховного потенщалу сшЧ i школи, кримiналiзацiя та наркотиза^ дитинства. Зважаючи на необхвдшсть вирiшення зазначено1' су-перечностi дощльним стае пошук iнновацiйних форм та методiв соцiального виховання дiтей в умо-вах нестабiльноi сощально1' ситуацп, зростання со-цiальних ризикiв, посилення асощального впливу середовища на молоде поколшня. Основу такого пошуку, на нашу думку, мае скласти вичизняний юторико-педагопчний досвiд позашшльно1' освiти у питаннях сощального виховання дiтей у 20-х -50-х рр. ХХ ст., що ввдбувалося на та активно!' розробки педагопчних iнновацiй.
Аналiз останшх дослiджень i публiкацiй. Ро-зглядаючи стан розробленостi порушено1' проблеми, ввдзначимо, що у сучасному контексп пи-тання соцiального виховання та розвитку сощаль-ностi дiтей дослщжували О. Безпалько, А. Капська, О. Рассказова, А. Рижанова, С. Харченко та ш. Ок-ремi психолого-педагопчш й методичнi аспекти формування нацюнально1' свiдомостi дiтей i молодi розкрито у дисертацшних дослiдженнях Г. Гуме-нюк, У. Нетавровано1', В. Каюкова, Г.Кловак, О.Ярмоленко та ш. Питанню трудового виховання учнiв у гуртках, позашкiльних закладах i лигах таборах придiляли увагу (О. Биковська, В. Вербицький, Т. Свтухова, В. Оржеховська, Г. Рарог, В. Сухомлин-ський, I. Ткаченко та ш.). Вивченням проблеми по-еднання трудового виховання з трудовим навчан-ням, профорiентацiею учнiв займалися (Ю. Авери-чев, В. Андрiяшин, А.Арбузов, Е. Костяшкш, В. Поляков, М. Скаткiн, В. Яковлев та ш. Досвiд уча-стi учнiв у кориснiй пращ в позашкшьних закладах еколого-натуралiстичного профшю дослiджували
A. Батовкiна, Д.Железнякова, Р. Кандиба, Д. Овчинникова, I. Пастух, Л. Патрушева, М. Романенко,
B. Федюк, С. Ярушинська та ш.
Вивчення науково1' лiтератури iз зазначено1' проблеми показало досить широке коло питань, ви-свiтлених у руслi педагопчно1' iнноватики. Зокрема, розробцi та впровадженню iнновацiйних форм, ме-тодiв i технологiй у навчально-виховний процес
присвячено працi таких науковцiв педагогiчноi га-лузi як I. Дичкiвська, П. Шдкасистий, I. Пiдласий, О. Попова, Г. Селевко, В. Сластьонш, А. Хуторсь-кий, Н. Юсуфбекова та ш.
Видiлення iieiuipiiiieiiiix рашше частин за-гальноТ проблеми. Разом з тим ввдзначимо, що до сьогодш бракуе дослiджень, де було б репрезентовано вичизняний юторико-педагопчний досвщ розробки шновацшних форм та методiв позашкiльноi' освiти у питаннях сощального виховання дней у 20-х -50-х рр. ХХ ст. в Украшг
Мета статт - висвилення iнновацiйних форм i методiв позашшльно! освiти щодо соцiального виховання дней у 20-х -50-х рр. ХХ ст. в УкраМ.
Виклад основного мaтepiaлу. Конкретизу-ючи питання розробки педагопчних шновацш у до-слiджуваний перiод, наголосимо, що, цей процес активно розпочався саме у першш половинi ХХ ст., коли, як i сьогоднi, вiдбувалися свiтовi та внутрш-ньо державнi перетворювальш процеси, що приз-вели до загострення проблем, пов'язаних iз вихо-ванням дiтей та молодi, зокрема: створення ввдповь дно! системи освии на нових iдейно-методичних засадах, посилення сощально-педагопчного аспекту освiтньоi дiяльностi задля професiйноi орiента-цii та тдготовки дiтей та молодi до корисно! для су-спiльства пращ.
Дослщжуючи iнновацiйнi форми i методи до-шкiльноi, шкiльноi та позашкiльноi освiти дiтей в Украiнi, неможна не вiдзначити, що значний внесок у розбудову освии Укра1ни у першi десятилiття ХХ ст. зробили вiдомi дiячi Я. Мамонтов, О. Музиче-нко, О. Залужний, М. Сумцов, М. Скрипник, О. Шумський, I Стешенко, Я. Чепiга, Я. Ряппо та ш.
Варто зауважити, що провiдними iдеями та по-глядами стосовно освiти i сощального виховання тдростаючого поколiння на швденноукрашських землях (1918-1939 рр.) у тому числ i в закладах по-зашшльно1' освiти були: вiдповiднiсть змюту освiти загальним цiлям часу, врахування умов розвитку суспiльства; гуманiзацiя та демократизащя, виховання особистостi з активною життевою позицiею та почуттям поваги до нащонально1' культури, юто-рii свого народу, формування всебiчноi й гармо-нiйно розвинено1' особистосп, розвиток самостш-ностi, творчих можливостей, виховання моральних якостей, природовiдповiднiсть та культуровщповь днiсть, системнiсть виховних заходiв, iндивiдуалi-зацiя становлення кожно! особистостг [7, с. 215].
Як зазначають сучасш дослщнищ В. Григоре-нко, О. Рассказова, П. Рассказова, грунтуючись на аналiзi поглядiв Л. Виготського, С. Гессена, Б. Ель-конiна, розвиток сощальносп особистостi наро-джуеться на перехресп процесiв розвитку сощаль-ного та шдивщуального, а тому методи, форми, технологи такого розвитку також мають розроблятися не як ушверсальний зааб культури, а як персошфшэваний iнструмент сощально-педаго-пчно! роботи з iндивiдом [3, с. 6].
Дослвдники проблемних питань нацюнально! освiти i формування украшсько! модерно! наци у 1921-1934 роках В. Борисенко, I. Телегуз, засвщчу-ють, що активне залучення широких верств населения рiзного вiку до позашшльно! освгга в Украíнi почалося ще з XIX столитя i збiгалося з появою в Gвропi неперервно! освгга. Таким чином на початку дослщжуваного перiоду (1920-1921 рр.) розпо-чинаеться новий етап розвитку та становлення до-шшльно!, шшльно! та позашшльно! освiти в Украшу що зумовлено посиленням пiдтримки педагопчних iнновацiй на державному рiвнi та на-данням можливостi просвiтнiм оргашзащям i това-риствам здiйснювати активну практичну освiтню дiяльнiсть у нових, вщповщних часу формах.
Посилення шновацшних тенденцiй у розвитку освiти було зумовлено тим, що перед сустльством того часу постало одразу дешлька складних проблем: з одного боку реали даного перiоду не дозволяли розвиватися нацюнальнш системi освiти, зок-рема школам, а з шшого - значна шльшсть насе-лення, яке не мало освгга, було неписьменним. Тому, задля ефективного вирiшення згаданих проблем, зусиллями укра!нсько! штелн'енцп та това-риств «Просвгга», застосовано щлий комплекс кардинально нових форм позашшльно! роботи освгга з населенням рГзного вшу, як1 спробуемо умовно об'еднати у дешлька напрямiв: по-перше, шщати-вною групою було вщкрито бiблiотеки, книгозбь рт, читальнi, частково наповнеш !х власним вида-вництвом навчально! та художньо! лiтератури, дру-ковано! перюдично! преси, листков для народних читань тощо; по-друге, влаштовували груповГ на-родш читання, науковi лекци, бесвди; по-трете, irn-цшвали вадкриття шшл, вечiрнiх класiв, курив, до-даткових занять для дорослого населення, тобто тклувалися про надання освгга як дорослим, так i дням; по-четверте, органiзовували дитячГ захистки та гуртки; по-п'яте, займалися органiзацiею до-звшля широких верств населення, використовуючи так1 форми, як освиш мандрiвки та екскурсп до му-зе!в, народш гуляння, нацiональнi свята, концерти, залучення до шнематографу, театру, хору, народного оркестру, ввдкриття клу6Гв для молодГ та Народного дому; по-шосте, налагоджували спiвпрацю з шшими шституцГями тощо. Важливо наголосити на тому, що згадаш форми позашшльно! освгга мали значний вплив не ильки на тдвищення зага-льного рГвня населення Укра!ни, а й формували його нацiональну iдентичнiсть, яка стае могутшм засобом самовизначення й самоорiентацií iндивiда у свт крГзь призму колективно! особистосп та свое! самобутньо! культури [1, с. 68-69].
Пiсля встановлення в Укра!ш радянсько! влади, заснованi у попередш роки просвiтницькi то-вариства продовжили активно займатися упрова-дженням комплексних iнновацiйних форм та мето-дiв позашшльно! освiти населення, але поступово проблема лГквгдаци неписьменностi перетворилася з суто педагопчно! проблеми у полтгачну, а форми громадсько-педагогiчного просвггаицтва трансфо-рмувалися у единий закршлений законодавчо на-прям - полггосвиу, яка включала пропаганд кому-шзму та пролетарського iнтернацiонального руху серед населення, всебiчну самоосвiту i залучення до радянського будiвництва [1, с. 69-70].
Починаючи з 1922 р., тсля заборони радянсь-кою владою просвiтницьких товариств, вгдбулося швидке зростання та популяризацiя нових осеред-шв полггосвггаьо! дiяльностi - селянських будиншв (сiльбудинки, сельбуди), хат-читалень в селах, ро-бiтничих клубiв, червоних кутив на тдприемствах. А з 1923 р. остаточно реоргашзовано рiзноманiтнi просвиш установи у сельбуди. Серед ефективних методiв позашшльно! освiти того часу були методи аптацп та антирелтйна пропаганда. При чому, актуальна тодi гдея антирелiгiйного виховання дней повинна була реалiзовуватися як засобом навчання основам наук, що закладало фундамент послщов-ного матерiалiстичного свггогляду, так i через залучення до рiзних форм позашшльно! роботи. До цього долучалась велика шльшсть активюпв-пропагандиста: шефи-працiвники, культурно-побу-товi комюи, культурно-освiтнi та шкiльнi пращв-ники, клубнi працiвники хат-читалень, сшьсьш аг-рономи i лiкарi, шструктори в споживчих спiлках [11, с. 140].
Особливо активiзувалась антирелiгiйна робота перед великими релтйними святами, серед яких велику увагу придiляли Рiздву та Великодню. Так, наприклад, вщповвдно до архiвних даних, напере-додш свята Рiздва Христового Мiнiстерство Народно! Освгга, Кам'янецько! округи на Подшл^ зверта-ючись до районних iнспекторiв, учителiв та осере-дшв ЛКСМУ з приводу наближення РГздвяних свят зазначало: «перед РГздвом у дней помггао тдвищу-еться настрш, Г приходить iдея про ялинку Г коля-дки...вГдповгдно ощнюючи ситуащю нам потрГбно використати як одну Гз форм антирелтйну рГзд-вяну пропаганду». Для цього було вироблено тех-нологш оргашзацп червоно! ялинки мшютерством: «1) Висвилення антирелГгшних тем у стшгазетах для дггей та молодц 2) Виготовлення та розповсю-дження революцшних та антирелГгшних плакалв;
3) Зобов'язати вГдвГдання в мГсцевих музеях спець ально оргашзованих вгддшв релшйно! культури;
4) Шдготовка революцшних та антирелГгГйних п'ес; 5) Розучування дГтьми червоних колядок» [4].
У подГбному руслГ органГзовували Г антипасха-льну кампанш, починаючи 11 за мюяць до святку-вання Великодня. Зокрема у сГльських будинках, хатах-читальнях та клубах владою було рекомендовано проводити будь яш види агГтацГйно-пропаган-дистсько! Г антирелГгГйно! роботи з молодим поко-лГнням, влаштовувати безкоштовнГ вечори та ма-совГ гуляння, залучаючи як можна бГльше молодГ [8,
с. 6].
Б№ше того, у травш 1922 року було прийнято рiшення Головосвiти УРСР про так звану цензуру видовищ, з метою заборони демонстраци творiв ан-тирадянського, нацiоналiстичного i релшйно-мю-тичного змiсту та для контролю створено Головний репертуарний комiтет [6, с. 152].
Дослвдниця освiтньо-просвiтницькоi та куль-туротворчо1' дiяльностi в Украш у 1917-х-1932-х рр. ХХ ст., О. Кравченко констатуе, що у дослщжу-ваний нею перiод значна увага придiлялася поль тико-просвiтницькiй i пропагандистськш роботi, iдеологiчному вихованню, розвитку колективiзму, а також оргашзацп дозвiлля та ввдновлення творчих сил населения на виробнищга. Задля цього викори-стовувались багато рiзноманiтних форм: словеснi -лекщя, бесiда, дискусiя, обговорення важливих тем, збори, консультацiя, iнструктаж тощо; форми практичного спрямування - полтгри, iгротеки, вечори запитань i вiдповiдей, агiтсуди, «суд над клубом», «живе кшо», «живий журнал», домашня робота; форми з використанням наочносп - демонстраций виставки, екскурсп, дошка змагань i вiдгукiв; форми, яю мали на метi привчання населення до чи-тання: киижковi виставки, гучнi читальнi, театраль зоваш читання, лiтературнi вечори, агiтпаради, ап-тплакати, конкурси на визначення кращого читця, шдготовка вирiзок iз газет за щкавими для аудито-рii темами, «групи читання вдома» тощо [6, с. 126127].
Також О. Кравченко видшила дек1лька найпо-пуляршших на той час напрямiв студшно1' роботи та ввдповвдних методiв: лггературний, де широко використовувались «метод друкованого слова» (подготовка стiнгазет, плакапв, статей, вiршiв), «метод живого слова» (усна газета, суди виступи), «метод письмових завдань» (написаиия творiв, ап-твiршiв на задану тему), «метод залучення до масо-вих дiйств» (виступи, вечори, звии, зустрiчi); теат-ральний (частушки, балаган, естрада, клоунада, по-бутова iмпровiзацiя, художиiй вечiр, масовi постановки, масовi дитячi агiтацiйнi iгри); музич-ний (хори, оркестри, ансамблi, змагання колективiв творчо1' самодiяльностi); образотворчий (розробка ескiзiв плакатiв, транспарантiв, декорацiй) [6, с. 216-217].
Шдтверджуючи вищезазначене, у дослщженш Н. Стихун доведено, що впродовж 1920-1939 рр. в Укрш'ш набули позитивно! динашки так1 засоби театрального мистецтва, як: дiяльнiсть драматичних гурткiв, пересувнi просвiтницькi потяги, дт^ клуби, будинки, самодiяльнi театральш колективи, студи сценiчного мистецтва при Академи сощаль-ного виховання, культурно -освгтшх товариств, ху-дожньо! (театрально!) тощо [12, с. 204-205].
Таким чином, на державному рiвнi дiяльнiсть в освинш сферi розцiнювалась як «боротьба за освiту широких трудящих мас - боротьба за буду-вання соцiалiзму», а змiст i основнi форми роботи позашкшьно1' освии протягом дослвджуваного перь оду еволюцюнували i удосконалювалися вщпо-вiдно до концепци щеолопзаци освiтнього процесу
- цшеспрямовано! роботи, яка мае на мет форму-вання радянсько! iдентичностi, виховання людини, здатно! вступати у розбудову соцiалiзму, а особисп iнтереси пiдпорядковувались колективним, суст-льним iнтересам. У той час як принципи нацюналь-но! школи Укра!ни були спрямованi на виховання людини, здатно! боротися i будувати незалежну ук-ра!нську державу, де i особистi i суспiльнi штереси гармонiйно спiвiснують у дiяльностi громадян дер-жави [1, с. 73-74].
Л. Вовк стверджуе, що вже з 1927-1928 рр. все масштабшше проявлялась ушфжашя змiсту освiти, за яко! центр визначав спрямованiсть, змютовт i психологiчнi параметри усiх форм освии, а позаш-к1льна освпа стала об'ектом класово! боротьби та боротьби з мюцевим нацiоналiзмом [2].
1дентифшащя жителiв села з нацюнальною спiльнотою i радянською спiльнотою та укра!нсь-кою радянською соцiалiстичною державою одноча-сно вiдбувалася у перюд 1920-х-1930-х рок1в, чому сприяли укршшзацшш тенденцii i свiдоме викори-стання елементiв радянського пролетарського фольклору на рiзних святах, урочистостях, машфе-стащях[1, с. 82].
Продовжуючи розгляд шновацшних форм i методiв позашшльно! освии важливо наголосити, що у першi повоеннi роки суспiльство очiкувало швидких зрушень на полiпшення свого становище, а влада партiя та уряд була защкавлена будь-якими засобами мобшзувати населения на вiдбудову кра-!ни i вiдновления народного господарства.
Таким чином культурно-освпню роботу було визнано найважлившим засобом полiтичного i культурного впливу на широк! верстви населення, тому заклади культури повинш були перетворитися на «вогнища сощалютично! культури i мюця ввдпо-чинку трудящих», а головш завдаиия, форми та ме-тоди визначалися ршенням влади. Так, 24-26 тра-вня 1944 р. на Пленумi ЦК КП(б)У було прийнято наголошено на необхвдносп про усебiчного спри-яння партiйними органiзацiями робот культосвп-тх установ (будинки культури, клуби, хати-чита-льш, к1но, гуртки художньо! самодiяльностi та ш.) у впроваджеш культури серед населення i розвитку полиично! активносл мас, пропагуючи кращ! твори драматурги, тсенного, музичного, тандюва-льного мистецтва, тим самим залучати ус! верстви трудящих до тзнання свиу прекрасного, форму-вати висок1 естетичш смаки, виявляти нов! таланти, виховувати кращ риси характеру [9, с. 35].
Упродовж 1940-1950-х рр. розвиток та поши-рення тих або шших форм i метод!в сощального виховання дней у дошшльних, шк1льних та позашш-льних освпшх заклад!в залежало в!д сусшльно-ю-торично! обумовленосп та цшносп !х в процес здшснення вдеолопчного впливу на свщомють ш-дивщуума, безпосередньо залежали в!д постанов, ршень i завдань ухвалених владними структурами, що детермшувало значне гальмування i подальшу !х еволюцш.
У повоенш роки важливим засобом культурного i повсякденного життя продовжували бути ма-сов! заходи, так1 як свята та ввдзначення пам'ятних
дат. Проте радянською владою було внесено корек-тиви щодо визначення тематики цих дшств - вирь шено зробити акцент на геро!чнш (вшськовш або трудовш) тематищ у вщзначенш свят, прив'язавши !х до трудових звитяг народу, у той же час посили-вши боротьбу зГ знову поширеними святами рель гшного циклу, як1 були реашмовано подГями вшсь-кового протистояння [13, с. 74].
Шмецький юторик М. Рольф, грунтовно вивчи-вши феномен усшшносп i поширення радянського свята, зробив висновки, що, по-перше, створений календар свят мав на мет продемонструвати насе-ленню новий порядок речей у суспшьствц по-друге, масове святкування стало одним Гз найважливших каналГв м1жособистюного спГлкування того часу; по-трете, ключовим моментом в оргашзацп дано! форми був чгтко спланований сценарш, який розро-блявся для уае! територи Союзу, що мало об'ед-нати населення; по-четверте, свято не обмежува-лося одшею датою, а було складним комплексом проспших форм - оголошення сощалютичних зма-гань, анонсування заходГв, приготування до святкування тощо [10, с. 128].
Як свгдчить проведений аналГз С. КалГбовець, одним з найпоширешших напрямГв масово! та ку-льтурно-мистецько! роботи клубних установ була оргашзащя художньо! самодГяльносп та гурткова робота. У свою чергу, для штенсивного розвитку самодГяльного народного мистецтва важливе зна-чення мали мюцевГ огляди та республГкансьш олГм-тади художньо! самодГяльносп, яш регулярно про-водилися в Укра!'ш в повоенш роки. Так, у 19481949 рр. в Украш, було проведено масовГ заходи -олГмтади, огляди, конкурси в центрГ i на мюцях [5, с. 271-272].
За сввдченням О. Титаренко, перюд тслявоен-но! вщбудови вщзначився к1льк1сним та як1сним зростанням бГблютек, збГльшенням чисельносл чисельносл читачГ, адже владою було визнано !х важ-ливим засобом сощального виховання дггей зок-рема, проведення культурно-виховно! роботи та просвгтницько! дГяльносп з населенням взагалГ [13, с. 96].
Так, у 50-х рр. XX ст. просвиницьку та культурно--аптацшну роботу здшснювали переважно у бу-динках культури або клубах, будинках тонерГв та у клубах на тдприемствах для охоплення i дорос-лого населення [6].
Висновки. Отже, у першш половиш XX ст., коли, як i сьогодш, вгдбувалися свгтовГ та внутрш-ньо державш перетворювальш процеси, що приз-вели до загострення проблем, пов'язаних Гз вихо-ванням дггей зусиллями укра!нсько! штели-енци та товариств «Просвгга», застосовано щлий комплекс кардинально нових форм позашшльно! роботи освгга з населенням рГзного вГку, як1 спробуемо умовно об'еднати у дек1лька напрямГв: по-перше, шщативною групою було вгдкрито бГблютеки, книгозбГрш, читальш, частково наповнеш !х влас-ним видавництвом навчально! та художньо! лггера-тури, друковано! перюдично! преси, листков для на-родних читань тощо; по-друге, влаштовували гру-повГ народш читання, науковГ лекцп, беади; по-
трете, шщшвали вгдкриття шк1л, вечГршх класГв, курав, додаткових занять для дорослого населення, тобто шклувалися про надання освгга як дорослим, так Г дням; по-четверте, оргашзовували дитячГ за-хистки та гуртки; по-п'яте, займалися оргашзащею дозвшля широких верств населення, використову-ючи так1 форми, як освгтш мандрГвки та екскурси до музе!в, народш гуляння, нацюнальш свята, кон-церти, залучення до кинематографу, театру, хору, народного оркестру, вгдкриття клубГв для молодГ та Народного дому; по-шосте, налагоджували сшв-працю з шшими шститущями тощо.
Важливо наголосити на тому, що згадаш форми позашкшьно! освгга мали значний вплив не тГльки на шдвищення загального рГвня населення Укра!ни, а й формували його нацюнальну Гдентич-шсть, яка стае могутшм засобом самовизначення й самоорГентаци шдивГда у свт крГзь призму колек-тивно! особистосп та свое! самобутньо! культури.
1дентифГкащя жителГв села з нацюнальною спшьнотою Г радянською сшльнотою та укра!нсь-кою радянською сощалютичною державою одноча-сно вщбувалася у перюд 1920-х-1930-х рок1в, чому сприяли укршшзацшш тенденци Г свщоме викори-стання елеменпв радянського пролетарського фольклору на рГзних святах, урочистостях, машфе-стащях розвиток та поширення тих або шших форм Г методГв сощального виховання дней у дошшль-них, шшльних та позашк1льних освитах закладГв залежало вГд суспшьно-юторично! обумовленосп та цшносп !х в процеа здшснення деолопчного впливу на свдомють ГндивГдуума.
У повоенш ж роки важливим засобом культурного Г повсякденного життя продовжували бути ма-совГ заходи, так1 як свята та вГдзначення пам'ятних дат. Проте радянською владою було внесено корек-тиви щодо визначення тематики цих дшств - вирь шено зробити акцент на геро!чнш (вшськовш або трудовш) тематицГ у вГдзначенш свят, прив'язавши !х до трудових звитяг народу у перюд тслявоенно! вГдбудови вГдзначився к1лькГсним та яшсним зростанням бГблГотек, збГльшенням чисельностГ чита-чГв, адже владою було визнано !х важливим засобом сощального виховання дГтей зокрема, прове-дення культурно-виховно! роботи та просвггаицько! дГяльностГ з населенням взагалГ
Серед ефективних методГв позашк1льно! освгти того часу були методи аптаци та антирелГгГйна пропаганда «метод друкованого слова» (пГдготовка стГ-нгазет, плакатГв, статей, вГршГв), «метод живого слова» (усна газета, суди виступи), «метод письмо-вих завдань» (написания творГв, агГтвГршГв на за-дану тему), «метод залучення до масових дГйств» (виступи, вечори, звГти, зустрГчГ); театральний (частушки, балаган, естрада, клоунада, побутова Гм-провГзацГя, художнш вечГр, масовГ постановки, ма-совГ дитячГ агГтацГйнГ Ггри); музичний (хори, оркес-три, ансамблГ, змагання колективГв творчо! самодГяльностГ); образотворчий (розробка есшзГв плакатГв, транспарантГв, декорацГй).
ЗдГйснено системний розгляд ГнновацГйних форм Г методГв роботи освГтнГх закладГв позашк1ль-
но! сфери у питаннях сощального виховання непо-внотттх, а саме: просвггаицьш товариства, б!блю-теки, книгозб!рш, читальш, групов! народш чи-таиия, науков! лекци, бесвди; веч!рш школи, клуби для молод!, класи, курси, додатков! просвпта за-няття для дорослих, дитяч! захистки та гуртки; ма-сов! форми: освгтт мандр!вки та екскурсп до му-зе!в, народш гуляння, надiональнi свята, концерти, урочистосп, машфестаци, залучення до кинематографу, театру, хору, народного оркестру, ввдзна-чення пам'ятних дат тощо.
Лггература
1. Борисенко В.Й., Телегуз 1.О. Нацюнальна освгга i формування укра!нсько! модерно! наци у 1921-1934 роках: европейсьш тенденци та радянсьш реал!!. Навчальний поабник - К.: Вид-во НПУ !м. М. П. Драгоманова, 2012. - 156 с.
2. Вовк Л. П. Громадсько-педагопчне сподвижництво в Укра!'ш (етапи i особливосп). -К.: Пошуково-видавниче агентство, Видавничий центр «Просвгга», 1998. - 179 с.
3. ГригоренкоВ. Л. , Рассказова О. I., Рассказова П. I. Шновацшш засоби розвитку сощальносп дошкольников в шклюзивному освгтньому простор!, Ки!в, 2018. - с. 6.
4. ДАХО, ф.р. 5, оп.1, спр.92. - арк. 33-34.
5. Кал!бовець С. М. Роль художньо! самод!яльно! творчосп на формування надiональноi самосвщомосп населення Л!вобережно! Укра!ни у 1943-1950 роках / С. М. Кал!бовець // Укра!нознавство. - 2008. - №1. - С. 275-279.
6. Кравченко О. О. Всеукра!нський
Пролеткульт: освггаьо-просви'ницька та культуротворча д!яльшсть (1917-1932 рр.) : моногр. / О. О. Кравченко. - Умань : Видавець «Сочшський М.М.», 2017. - С. 126.
7. Пенов В. В. Особливосп змюту валеолопчно!' освпи на твденноукра!'нських землях в м!жвоенний перюд (1918-1939 рр.) / В. Пенов // Психолого - педагопчш проблеми сшьсько! школи. - 2016. - Вип. 55. - С. 208-215.
8. Полиосвиш оргашзацп тд час проти пасхально! кампанп // Червоний кордон. - 1928. -10 кштня. - Ч. 43. - С. 6.
9. Про партшно-масову роботу в Сталшськш i Харк1вськ1й областях // Аптатор. - 1944. - № 5. -с. 35.
10. Рольф М. Советские массовые праздники / М. Рольф; [пер. с нем. В.Т.Алтухова]. - М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН) : Фонд Первого Президента России Б.Н.Ельцина, 2009. - 439 с.
11. Слободянюк П. Укра!нська церква: !стор!я ру!ни i ввдродження. Наукове видання, присвячене 2000-литю Р!здва Христового / П. Слободянюк. -Хмельницький : Подшля, 2000. - 140 с.
12. Стихун Н. В. Розвиток професшно!' майстерносп вчител!в загальноосви'шх навчальних заклад!в засобами театрального мистецтва (20 - 80-ri рр. ХХ ст.) [Текст] : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01 / Стихун Натал!я Васил!вна ; Р!внен. держ. гумаштар. ун-т. - Р!вне, 2017. - 310 с.
13. Титаренко О. Культурне життя на Донбас у ввдбудовчий перюд (1943-1953 рр) дис. ... канд. iCT. наук : 07.00.01 / Титаренко Олена Юрпвна. 2017. - 288 с.
ВОЗМОЖНОСТИ КОРРЕКЦИИ УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ МЛАДШИХ ШКОЛЬНИКОВ С ОВЗ КОМПЬЮТЕРНЫМИ СРЕДСТВАМИ ОБУЧЕНИЯ
Кудрина С.В.
Российский государственный педагогический университет им. А.И.Герцена, кандидат педагогических наук, доцент Кудрин М.Ю.
Петербургский государственный университет путей сообщения Императора Александра I, кандидат технических наук, доцент Санкт-Петербург
CORRECTION OF EDUCATIONAL ACTIVITY OF CHILDREN WITH THE LIMITED POSSIBILITIES OF HEALTH WITH THE HELP OF COMPUTER TRAINING TOOLS
Kudrina S.V.,
Russian State Pedagogical University of A.I. Herzen, Ph.D., Associate Professor Kudrin M.Y.
St. Petersburg State Transport University of the Emperor Alexander I, Pn.D., Associate Professor
St. Petersburg
АННОТАЦИЯ
Задача формирования и коррекции учебной деятельности школьников с интеллектуальной недостаточностью не случайно относится к одной из базовых в современных психолого-педагогических исследованиях. Успех ее решения может существенно повысить результативность обучения данной группы детей с ОВЗ и создаст основу для их успешной социокультурной интеграции. Интерес детей к компьютерам и другим электронным устройствам, а также специфика компьютерных средств обучения может стать продуктивным элементом решения поставленной задачи. Однако среди всего многообразия компьютерных
