CC BY
8ПРАВИЛА ДОБРОСУС1ДСТВА, ЗАКР1ПЛЕН1 У П1ДЗАКОННИХ НОМРАТИВНО-ПРАВОВИХ
АКТАХ ОРГАН1В ВИКОНАВЧО1 ВЛАДИ
Третяк Т.О.
кандидат юридичних наук доцент кафедри земельного та аграрного права Кшвський нацюнальний унгверситет шет Тараса Шевченка
THE NEIGHBOURLINESS RULES ESTABLISHED BY THE EXECUTIVE AUTHORITIES
REGULATIONS
Tretiak T.
PhD, Associate professor of the Department of Land and Agrarian Law Taras Shevchenko National University of Kyiv
АНОТАЦ1Я
Статтю присвячено дослщженню правилам добросуадства, встановлених за допомогою загальноо-бов'язкових нормативно-правових акта. Практичне значения цього питания полягае у тому, що велика кшьшсть правил добросуадства встановлюеться саме нормативно-правовими актами оргашв виконавчо! влади. Зазначенi правила ютотно обмежують право власностi на земельш дiлянки громадян. Приймаючи так1 правила, органи виконавчо! влади фактично реалiзують законодавчi повноваження, як1 згiдно з Кон-ституцiею Укра!ни належать виключно Парламенту. Порушення Конституцп Укра!ни тд час прийняття правил добросусiдства, може призвести до недiйсностi таких правил.
Дослвдження питання про можливiсть встановлення правил добросусвдства за допомогою акта орга-нiв виконавчо! влади також важливе ще i з того погляду, що з одного боку, потрiбно зберегти пiдзаконне правове регулювання, адже парламент не може регулювати всi питання, яю сьогоднi регулюються будiве-льними та санiтарними нормами, з шшого боку, потрiбно знайти порядок делегування нормотворчих пов-новажень органам виконавчо! влади, який би забезпечив дотримання принципу розподiлу влад.
В результатi проведеного дослiдження автор доходить таких висновшв. Делегування у законах зага-льного права органам виконавчо! влади приймати загальнообов'язковi нормативно-правовi акти е пору-шенням принципу розпод^ державно! влади на законодавчу, виконавчу та судову.
Правила добросуадства, що ютотно впливають на право власносл на земельну дiлянку, взагалi не можуть бути встановленi тдзаконними нормативно-правовими актами, !х можна встановити лише законами.
Правила добросусiдства, що не впливають суттево на право власносп на земельну дiлянку, можуть бути встановлеш пiдзаконними нормативно-правовими актами. При цьому Парламент повинен належним чином делегувати таке повноваження органу виконавчо! влади. Зазначене повноваження буде вважатися належним чином делегованим, якщо у закош у загальш формi описано що i як мае врегулювати орган виконавчо! влади. Правове регулювання органу виконавчо! влади мае лише виконати зазначеш вказiвки Парламенту. Виходити за щ меж1, органи виконавчо! влади не мають права.
Показники негативного впливу, зафжсоваш в санггарних нормах та державних будiвельних нормах, що вже прийнятi, можуть використовуватися в судi як джерела iнформацi! та письмовi докази того, що вплив на сусвдню земельну дшянку е невиправданим, однак щ пiдзаконнi нормативно-правовi акти не можуть використовуватись як акти, що встановлюють обов'язковi до виконання правила добросуадства.
ABSTRACT
The article considers neighbourliness rules established by the binding legal acts issued by the executive authorities. This issue is of the practical value, because there are many neighbourliness rules established by the legal acts of the executive authorities. Mentioned above rules essentially restrict the citizens' land ownership. Establishing that rules the executive authorities practically exercise the legislative power, which is belonged only to the Parliament under the Constitution of Ukraine. Breaching of the Constitution of Ukraine when the neighbourliness rules are being issued may cause these rules to be void.
The study of the issue whether the executive authorities regulations may establish the neighbourliness rules is important also because, on the one hand, it is necessary to preserve the executive authorities regulations, due to the Parliament cannot regulate all issues, which today are regulated by the construction and sanitary norms, on the other hand, it is necessary to define legal power delegation to the executive authorities order ensuring that the state power division principle is followed.
As a result of the research, the author concludes the following. Delegation by the laws to the executive authorities the general power to issue the orders is the violation the state power division on the legislative, execute and judicial principle.
The neighbourliness rules, which essentially effect the land ownership may not be established by the regulations, these rules may be established only by the laws.
The neighbourliness rules, which do not essentially effect the land ownership, may be established by the regulations. In this case the Parliament shall properly delegate this power to the executive authority. Mentioned
above power is deemed to be properly delegated if the law describes in general form what and how executive authority shall regulate. The executive authority regulations shall only follow mentioned above Parliament indications. The executive authorities are not allowed to go beyond these indications.
The negative impact indicators, fixed in the state sanitary or state construction norms, which have been already issued, may be used as sources of the information and the written evidences that the impact of the neighbouring land parcel is unreasonable, however, these regulations may not be used as regulations by which the binding neighbourliness rules are established.
Ключовi слова: право власносп на земельну дшянку; обмеження права власносп на земельну дм-нку; реалiзацiя права власносп на земельну дмнку; захист права власносп на земельну дшянку; принцип розподшу влади.
Keywords: the land ownership; restrictions on the land ownership; the land ownership realization; the land ownership protection; state power division principle.
Значна частина правил добросуадства встано-влена у загальнообов'язкових нормативно-право-вих актах оргашв виконавчо! влади. Поширеною нормативною традищею в Укрш'ш е закрiплення таких правил у тдзаконних нормативно-правових актах оргашв виконавчо! влади, часто навиъ техшч-них актах (якими е, наприклад, санiтарнi правила, державш будiвелънi норми).
Порушення правил добросусвдства, встановле-них у будiвелъних чи саштарних нормах, може ви-кликати iстотнi правовi наслiдки для реалiзацii права власностi на земельну дмнку. Наприклад, якщо споруда буде розташована з порушенням цих правил, то суди матимуть право зобов'язати влас-ника ii перенести [23, 25, 26].
Частина 1 статп 6 Конституцп Украши закрш-люе принцип розподшу державноi влади на законо-давчу, виконавчу та судову. Керуючись цим принципом, органи виконавчо1' влади мають право прий-мати щдзаконш акти лише на розвиток закошв. Така думка е поширеною в юридичнш лiтературi. Зокрема, Г.1. Дутка вважае, що «[п^дзаконш акти повинш прийматись в розвиток закотв для бшьш детального врегулювання сустльного життя. Остант породжуються законом i за змктом мають вгдповгдати йому... [т]ак/' актирозвиваються не поза, а всерединi сфери, обмежено'1 законом, i для них die формула "на основi i на виконання закону"» [9 с. 42]. Близьку до наведено!' вище позицп думку висловив А.Ю. Олшник, на думку якого <<[п]/'дзаконн/' нормативно-правовi акти видаються на пiдставi i на виконання закотв ... детал1зують окремi положення закотв та встановлюють меха-тзми ixреал1зацИ» [20 с. 237]. £.С. Герасименко серед спещально-юридичних вимог до нормативних акпв публiчноi адмшютрацп називае таку вимогу «... вiдповiднiсть нормативно-правового акта метi, приписам i вимогам законодавчого акта, на виконання якого його видано ...» [8 с. 388], на допо-мiжну та деталiзацiйну роль тдзаконних нормати-вно-правових акпв звертае увагу Н.М. Пархоменко [22 с. 165].
В юридичнш лiтературi було висловлено думку про те, що шдзаконш нормативно-правовi акти можуть мютити первинш норми. Зокрема, на думку О.Ф. Скакун «[пудзаконний нормативно-правовий акт - це акт, який видаеться вiдповiдно до закону, на пiдставi закону, для конкретизацИ законодавчих розпоряджень та ix трактування або встанов-
лення первинних норм» [27 с. 334]. А.В. Злобш вважае, що «[з]а своею юридичною природою nid3a-коннi нормативнi акти е похiдними eid aKmie законодавчих, покликан забезпечити !хню реалiзацiю, але, разом з тим, у певних межах можуть здшсню-вати i самосттне (власне) правове регулювання» [16 с. 4].
Навггь якщо сприйняти перший i3 наведених вище шдход!в i стверджувати, що шдзаконш акти можуть прийматися лише "на основi i на виконання закону", то таке твердження е недостатшм для ви-ршення конкретних практичних ситуацш. Наприклад, Мiнрегiон у своему накаа затвердив, що ввд-ступ ввд межi земельно! дмнки до стiни споруди повинна бути не менше 1 м. Твердження "на основi i на виконання закону" можна розумгга i так, що за-конодавець у частит 1 статгi 103 Земельного кодексу Укра!ни ввд 25.10.2001 № 2768-III [15] (далi -ЗК) зобов'язав сусiдiв обирати так! способи вико-ристання земельних дмнок, за яких власникам су-свдшх земельних дшянок завдавалося б найменше незручностей, а Мiнрегiон сво!м наказом лише кон-кретизуе положення частини 1 статп 103 ЗК. Якщо так тдходити до тлумачення словосполучення "на основi i на виконання закону", то у такому разi практично тд будь-яку норму, яка мютиться у тдзакон-ному нормативно-правовому актiв, можна знайти принцип, декларацiю чи загальне положення закону, на розвиток якого i було затверджено норму тдзаконного акту.
Щдхщ який визнае право оргашв, що затвер-джують пiдзаконнi нормативно-правовi акти, вста-новлювати самостiйнi правовi норми, на наш пог-ляд, не ввдповщае принципу розподшу влад. З ш-шого боку, вщмовитися ввд тдзаконного нормативно-правового регулювання неможливо i недоцiльно. В юридичнш лiтературi також зверта-лося увагу на те, що регулятивна дгяльшсть органiв виконавчо! влади дозволяе гнучко реагувати на нов! данi або на зм!ну ситуацй' шляхом додаткового регулювання [30 с. 60].
Для того, аби спробувати дати вщповвдь на по-ставлене питання звернемося до аналiзу iноземного досвщу з цього питання.
У частиш першш статп 80 Основного закону Федеративно! Республши Шмеччина ввд 23.05.1949 [21] парламент уповноважено надмти правом ви-давати статутнi iнструменти Федеративний уряд, Федеральне мiнiстерство чи уряд земель. При цьому, згвдно з другим реченням ще! ж частини «...
зм1ст, мета та обсяг такого повноваження мае бути визначеш законом». Якщо змют, мета та обсяг повноваження щодо видання нормативно-правового акту не визначеш законом, це означае, що парламент не делегував право видавати нормативно -правовi акти органовi виконавчо! влади, що у свою чергу означае, що органи виконавчо! влади не ма-ють права видавати загальнообов'язковi нормати-вно-правовi акти.
Такий пiдхiд дозволяе створити правове шдг-рунття для подзаконного правового регулювання та не порушити при цьому принцип розподiлу влад. Характерними ознаками цього пiдходу е позбав-лення органiв виконавчо! влади загального права видавати загальнообов'язковi нормативно-правовi акти. Для набуття такого права парламент повинен делегувати це право, при цьому така делегащя мае бути досить конкретною.
Частина перша статп 1 Конституцi! США [5] передбачае, що вся законодавча влади належить Конгресу США. На пiдставi цiе! статп у судовiй практицi США дiе доктрина «не делегування» (nondelegation doctrine), зпдно з якою Конгресу заборонено передавати його законодавчу владу шляхом прийняття законiв, як1 мають бути виконанi iншими суб'ектами без встановлення для цих шших суб'ектш чiткого принципу, яким мае керуватися виконавець шд час виконання закону [4 с. 327]. Таке ж розумшня доктрини «не делегування» було викладено i у рiшеннi Верховного Суду США у спраи «Вггман проти Американсько! асоцiацi! ван-тажо-перевiзникiв» [7 с. 472]. У цш справi Верхов-ний Суд США, обгрунтовуючи вкорiненiсть такого подходу у прецедентнш практицi, навiв як приклад застосування цього принципу рiшення Верховного Суду США у справi «Хамптон проти США» [2], яке було винесене ще у 1928 рощ. У ршенш Верховного Суду США у справi «Хамптон проти США» метиться норма, за формулюванням подiбна до по-ложення частини друго! статтi 19 Конституцi! Ук-ра!ни вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР [17]. Зокрема, у цьому ршенш суд зазначив таке: «Справжня ргз-ниця ... е м1ж делегуванням повноваження прий-мати закони, яке з необх1дн1стю передбачае свободу розгляду щодо того що мае бути та наданням повноваження чи свободи розгляду щодо вико-нання, як мае бути реалгзованими на тдставг i на виконання закону» [2].
Правило, яке зобов'язуе приймати обов'язковi нормативно-правовi акти оргашв виконавчо! влади «на пiдставi i на виконання закону» у цитованому ршенш протиставляеться загальному праву приймати закони. Вже саме по собi це протиставлення говорить про те, що суд ввдкидае принцип загального делегування. Крiм того, наведене положення ршення Верховного Суду США у справi «Хамптон проти США» суд використав у ршенш Верховного Суду США у справi «Вггман проти Американсько! асощаци вантажо-перевiзникiв» як таке, що сввд-чить про використання Верховним Судом у мину-лому доктрини «не делегування». 1ншими словами, приймаючи рiшення у справi «Вiтман проти Аме-
рикансько! асощаци вантажо-перевiзникiв», Верхо-вний Суд США тлумачив змют обов'язку органiв виконавчо! влади приймати о6ов'язковГ нормати-вно-правовi лише «на пiдставi i на виконання закону» як такий, що вплюе у со6Г доктрину «не де-легування».
Думку про недопустимiсть загального делегу-вання повноважень Конгресу приймати загально-о6ов'язковГ нормативно правовi акти Верховний Суд США у тому ж таки ршенш у справi «Вiтман проти Американсько! асощаци вантажо-перевiзни-к1в», отже на думку суду: «1дея про те, що агентство може виправити неконституцшне делегування влади без встановлення моделi поведтки шляхом вiдмови використовувати частини таког влади видаеться нам внутрШньо суперечливим. Сам по собi вибiр, яку частину влади використовувати, в умовах, коли Конгрес не встановив припису щодо моделi поведiнки - саме по собi буде викорис-танням заборонено! законодавчо! влади» [7]. Таке розумшня порядку делегування влади органам виконавчо! влади видавати о6ов'язковГ до виконання нормативно-правовi акти оргашв виконавчо! влади було закршлено також в шших ршеннях судГв США [3 с. 10, 6].
Викладене вище дозволяе не погодитися з думкою, висловленою в юридичнш лиератур^ про те, що Конгрес може застосувати оргашв виконавчо! влади загальне делегування повноваження приймати о6ов'язковГ до виконання нормативно-правовi акти [1 с. 2].
КрГм вищеописаних обмежень положення обов'язкових до виконання нормативно-правових акпв, яш видають органи виконавчо! влади мають бути виправданими. Якщо нормативно-правовий акт встановлюе невиправдаш обмеження, його мо-жуть оскаржити п, щодо кого таш обмеження вста-новлеш.
Наведений вище аналiз положень законодав-ства Шмеччини та США сввдчить про те, що конце-пщя загального делегування в обох кра!нах вважа-еться порушенням принципу розподш влад. Зако-нодавство обох кра!н вимагае досить докладного опису у законах, як i до яко! мГри органи виконавчо! влади можуть застосовувати сво! нормотворчГ повноваження. Звернемося тепер до аналТзу законодав-ства Укра!ни.
Частина 1 статп 6 Конституци Укра!ни закрш-люе принцип розпод^ державно! влади на законо-давчу виконавчу та судову. Сдиним органом зако-нодавчо! влади в Укра!ш е парламент - Верховна Рада Укра!ни (стаття 75 Конституци Укра!ни). Час-тина 2 статп 19 Конституци Укра!ни закршлюе положення, що покликане замб^и наданню надто широких повноважень органам виконавчо! влади видавати о6ов'язковГ до виконання нормативно-правовi акти. Зпдно з щею частиною «[о]ргани державно! влади та органи мiсцевого самоврядування, гх посадовi особи зобов'язаш дiяти лише на пiдс-тавi, в межах повноважень та у споаб, що перед-бачеш Конституцiею та законами Украгни». Наведене положення, не будучи тотожним за змютом, е досить точним i покликана виконувати п ж функци,
що i положения частини 1 статп 80 Основного закону Федеративно!' Республiки Шмеччина. На наш погляд, проблеми iз виданням нормативно-право-вих актiв оргаиiв виконавчо1' влади пов'язанi не з нормою частини 2 статп 19 Конституци Украши, а з ii тлумаченням та застосуванням на практицi.
Ключовими для правильного застосування по-ложення частини 2 статтi 19 Конституци Украши е слова «... лише на пiдставi, в межах повноважень та у споаб, що передбачеш Конституцieю та законами Украти ...». Наведеш слова тлумачаться так, що якщо закон мютить загальне повноваження органу виконавчо1' влади здшснювати тi чи iншi дii' у визначенш сферi, то це саме по ^6i дозволяе ви-давати обов'язковi до виконання нормативно-пра-вовi акти. Прикладом може слугувати положення пункту 2 частини 1 статп 6 Закону Украши «Про будiвельнi норми» вiд 05.11.2009 № 1704-VI [10], якою до повноважень Мiнрегiону вiднесено «... ро-зроблення, затвердження, внесення змт до держа-вних будiвельних норм та визнання iх такими, що втратили чинтсть ...». Наведена стаття мiститъ загальне повноваження Мiнрегiону видавати обов'язковi до виконання нормативно-правовi акти (державнi будiвельнi норми).
В Укрш'ш поширеною е практика встановлю-вати у закош повноваження органiв виконавчо1' влади в узагальненш формi та наводити надто широкий iхнiй перелiк. Наприклад, частина перша статтi 20 Закону Украши «Про Кабшет Мiнiстрiв Украши» ввд 27.02.2014 № 794-VII [11] мiстить пе-релiк основних повноважень Кабшету Мiнiстрiв Украши. Цi повноваження сформульоваш у дуже загалънiй формг Абзац другий пункту першого частини першо1' статтi 20 Закону Украши «Про Кабь нет Мшс^в Украши» надае Кабiнетовi Мiнiстрiв Украши повноваження «...забезпечу[вати] прове-дення державно'1 економiчноi полiтики, здш-сню[вати] прогнозування та державне регулю-вання нацiональноi економжи...». Цим абзацом Кабшет Мiнiстрiв Украши уповноважено врегульовувати практично будь-яш питання у сферi економiки. Перелiк повноважень Кабшету Мшст-рiв Украши, який викладено у статтi 20 Закону Украши «Про Кабшет Мiнiстрiв Украши», дозволяе практично будь-яке питання шдвести шд одне iз повноважень, визначених зазначеною вище стат-тею. До зазначено слщ також додати, що перелш повноважень Кабiнету Мiнiстрiв Украши, який наведено у статп 20 Закону Украши «Про Кабшет Mi-нiстрiв Украши» е невичерпним, адже, згiдно з ча-стиною другою статп 20 Закону Украши «Про Кабшет Мшюгрш Украши», «Кабiнет Мiнiстрiв Украши здшснюе також iншi повноваження, ви-значеш Конституцieю та законами Украти».
О^м повноважень, закршлених у статп 20 Закону Украши «Про Кабшет Miнiстрiв Украши», деяк закони мютять статтю, присвячену повнова-женням Кабiнету М1тс^в Украши, де викладено мiстятъся ще й додатковi його повноваження. Так, повноваженням Кабiнету Miнiстрiв Украши прис-вяченi: стаття 13 ЗК, стаття 13 Закону Украши «Про охорону земель» ввд 19.06.2003 № 962-IV [12],
стаття 17 Закону Украши «Про охорону навколиш-нього природного середовища» вiд 25.06.1991 № 1264-Х11 [13].
Таким же чином врегульовано компетенцш мiнiстерств. Зпдно з частиною першою статтi 6 Закону Украши «Про центральш органи виконавчо! влади» ввд 17.03.2011 № 3166-У1 [14],_«[м]/н/стер-ство е центральним органом виконавчо'1 влади, який забезпечуе формування та реалгзуе державну полгтику в однш чи деюлькох визначених Каб1не-том МШстргв Украши сферах, проведення яко'1 по-кладено на Кабгнет МШстргв Украти Конститу-цгею та законами Украти». Таким чином, надь лення Кабшету Мiнiстрiв Украши надмiрно широкими повноваженнями означае поширення цих повноважень i на мшстерства. Крiм того, пунктом першим частини першо! статтi 7 Закону Украши «Про центральш органи виконавчо! влади» до основних завдань мтстерства вщнесено «... забез-печення нормативно-правовогорегулювання...».
Таке врегулювання повноважень Кабiнету Мь нiстрiв Укра!ни та мiнiстерств дозволяе цим органам видавати нормативно-правовi акти з будь-якого питання, залишаючись «... в межах свое'1 ком-петенцИ» (частина перша статп 117 Конституци Укра!ни). Надання органам виконавчо! влади зага-льного повноваження приймати нормативно-пра-вовi акти з будь-яких питань у певнш сферi дiяль-носп дозволяе також формально i про людське око узгодити практику оргашв виконавчо! влади, що приймають самостшш нормативно-правовi акти, з вимогами частини 2 статп 19 Конституци Укра!ни, яка вимагае ввд органiв державно! влади лише на ш-дстаи, в межах повноважень та у споаб, що перед-баченi Конститущею та законами Укра!ни.
Таке узгодження е лише формальним, наспра-вдi ж надання органам виконавчо! повноваження видавати будь-яш акти у певнш сферi дiяльностi су-перечить вимогам Конституци Укра!ни. Загальне уповноваження Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни та ш-ших органiв виконавчо! влади суперечить Конституци Укра!ни. Таким уповноваженням Верховна Рада Укра!ни сво!м законом перетворила Кабшет Мiнiстрiв Укра!ни на другий орган законодавчо! влади. Закрiплене пунктом 3 частини 1 статп 85 Конституци Укра!ни право Верховно! Ради Укра!ни ухвалювати закони не перетворюе щ закони на Конституцiю Укра!ни i не дозволяе змiнювати порядок, встановлений Конститущею Укра!ни. Останнш полягае у тому, що «[д] ержавна влада в УкратI здтснюеться на засадах П под1лу на зако-нодавчу, виконавчу та судову» (частина перша статп 6 Конституци Укра!ни), а «[е]диним органом законодавчо'! влади в Украт е парламент - Верховна Рада Украти» (частина перша статп 75 Конституци Укра!ни). Створивши шляхом загального уповноваження другий орган законодавчо! влади, Верховна Рада Укра!ни порушила двi наведеш но-рми.
Крiм неконституцшносп надання органам виконавчо! влади права видавати будь-яш нормати-вно-правовi акти у певнш сфер^ встановлення пра-
вил добросусщства у щдзаконних нормативно-пра-вових актах пов'язане також з шшою проблемою. Стаття 92 Конституци Укра!ни мютить перелж пи-тань, як1 можуть регулюватися виключно законами Укра!ни. В1дпов1дно до пункту 7 частини 1 статп 92 Конституци Укра!ни, «[в]иключно законами Украши визначаються: ...правовий режим власно-стг...». Режим, у контекст^ в якому це слово вжито у зазначеному пунки, воно означае «[п]евн/ умови, необх1дт для забезпечення роботи, функцюну-вання, Iснування чого-небудь» [28 с. 485]. Вимоги добросусщства е обмеженнями права власносп та шших речевих прав в штересах власника чи суб'екта шшого речевого права на сусщню земе-льну д1лянку. Отже, правила добросусщства е еле-ментом режиму права власносп на земельну д1ля-нку, тому на них поширюеться припис пункту 7 частини 1 статп 92 Конституци Украши.
В юридичнш лггератур1 висловлено думку про те, що обмеження права власносп можуть бути встановлеш виключно Конститущею чи законами Укра!ни. Наприклад, на думку £.О. М1чурша, «,..пров1дним тдходом мае бути те, що обмеження майнових прав ф1зичних оаб можуть вста-новлюватися лише Конституцгею Украши та законами Украши» [19 с. 231-232]. Такий щдхвд виклю-чае шдзаконне регулювання, адже воно передбачае встановлення прав та обов'язшв, а обов'язки 1 е об-меженням прав. Щд час тлумачення положения за-значеного пункту сл1д мати на уваз1, що перелж пи-тань, яш можуть регулюватися виключно законами 1 який мютиться у частиш 1 статп 92 Конституци Украши, покликаний був запобити зловживанням оргашв виконавчо! влади, як1 приймаючи обов'яз-ков1 до виконання нормативно-правов1 акти могли ютотно обмежувати права людини. У зв'язку з цим, законодавець видшив, на його погляд, питання, регулювання яких може найбшьше вплинути на права людини 1 надав право лише Парламенту регулю-вати щ питання. Встановлення практично будь-якого обов'язкового до виконання правила поведь нки т1ею чи шшою м1рою впливае на право власносп людини. У зв'язку з цим положення пункту 7 частини 1 статп 92 Конституци Украши сл1д тлума-чити так, що воно поширюеться лише на випадки, коли прийняття нормативно-правового акту може ютотно вплинути на право власносп. Так1 питання можуть регулюватися виключно законом. Не буде порушенням цього пункту, якщо орган виконавчо! влади закршить загальнообов'язкове правило пове-дшки, що неютотно впливатиме на право власносп людини. Встановлення ввдстаней в1д меж1 мають бути розташоваш буд1вл1 1 споруд, встановлення висоти паркашв та шших споруд на меж земельних дшянок та встановлення шших под1бних правил, на наш погляд, ютотно впливають на право власносп на земельну д1лянку, а тому таи 1 под1бш !м правила добросусщства мають бути встановлеш виключно законом. Встановлення таких правил шдза-конними нормативно-правовими актами порушува-тиме не лише правило про розподш влади (стаття 6 Конституци Укра!ни), а 1 вимогу пункту 7 частини 1 статп 92 Конституци Укра!ни, яка передбачае, що
режим власносп повинен регулюватися виключно законами Укра!ни.
Слад зазначити, що i Конституцшний Суд Украши вважае порушенням Конституци Укра!ни си-туащю, коли окремi елементи режиму власносп ре-гулюються пiдзаконними нормативно-правовими актами. Наприклад, у ршенш Конституцшного Суду Укра!ни у справi за конституцшним поданням Президента Укра!ни щодо вадповадносп Конституци Укра!ни (констшуцшностТ) постанови Кабшету МшютрТв Укра!ни «Про затвердження Порядку проведення у 2008 рощ земельних аукцюшв» (справа про земельш аукцiони) вщ 11.11.2008 № 25 -рп/2008 [24] наголошуеться, що «...вiдповiдно до КонституцИ Украши правовий режим власностi, порядок i умови набуття та припинення права вла-сностi, а також права володтня, користування та розпорядження майном (землею) визначаються законом». Правила добросусщства е шчим шшим як правилами користування земельними донками, тому висновки Конституцшного Суду Укра!ни сто-суються i правил добросусщства.
Проведений аналiз дае пiдстави вважати, що затвердження правил добросусвдства пiдзаконними нормативно-правовими актами, якщо у законах не описано споаб як це мае робитися, е незаконним. Практично-важливим видаеться видшити основш правила встановлення правил добросусiдства у ш-дзаконних нормативно-правових актах. Правила добросусвдства, що ютотно впливають на право власносп на земельну дмнку, взагал не можуть бути встановлеш шдзаконними нормативно-право-вими актами, !х можна встановити лише законами. Правила добросусщства, що не впливають суттево на право власносп на земельну дТлянку, можуть бути встановлеш шдзаконними нормативно-право-вими актами. При цьому Верховна Рада Укра!ни повинна належним чином делегувати таке повнова-ження органу виконавчо! влади. Зазначене повно-важення буде вважатися належним чином делегова-ним, якщо у закош у загальш ФормТ описано що i як мае врегулювати орган виконавчо! влади. Правове регулювання органу виконавчо! влади мае лише ви-конати зазначеш вказiвки Верховно! Ради Укра!ни. Виходити за щ меж1, органи виконавчо! влади не мають права.
На наш погляд, саме таю правила делегування органам виконавчо! влади права приймати загаль-ноо6ов'язковТ нормативно-правовi акти, з одного боку, позбавляе Парламент ^обх^дноси регулю-вати питання у вах деталях, а з шшого боку, запо-бтае порушенню принципу розподТлу влад, коли органи виконавчо! влади практично перетворю-ються на парламент № 2.
Показники негативного впливу, зафшсоваш в санiтарних нормах та державних будiвельних нормах, що вже прийняп, можуть використовуватися в судТ як джерела iнформацi! та письмовТ докази того, що вплив на сусщню земельну дмнку е невиправ-даним, однак пiдзаконнi нормативно-правовi акти не можуть використовуватись як акти, що встанов-люють о6ов'язковТ до виконання правила добросу-сщства. Iнформацiю про правила добросуадство,
що метиться у щдзаконних нормативно-правових актах, сторони судово1' справи та суд можуть вико-ристовувати як доказ. Якщо в судовому заадант iнформацiя про невиправданiстъ впливу, що мю-титься у тдзаконних нормативно-правових актах, буде спростована, то суд не мае права керуватися правилами пiдзаконних нормативно-правових ак-тiв, що мiститъ правила про добросуадство, адже «[ж]оден доказ не мае для суду наперед встановле-ного значення» (частина друга статт 212 Цившь-ного процесуального кодексу Украши ввд 18.03.2004 № 1618-IV [29]). Правило добросусвдс-тва, що метиться у подзаконному нормативно-правовому акп, е лише шформащею i одним iз доказiв, а не нормою права.
Висновки.
Делегування у законах загального права органам виконавчо1' влади приймати загальнообов'яз-ковi нормативно-правовi акти е порушенням принципу розпод^ державно!' влади на законодавчу, виконавчу та судову.
Правила добросусiдства, що ютотно вплива-ють на право власност на земельну дiлянку, взагалi не можуть бути встановлеш пiдзаконними норма-тивно-правовими актами, !х можна встановити лише законами.
Правила добросусвдства, що не впливають сут-тево на право власносп на земельну дiлянку, можуть бути встановлеш тдзаконними нормативно -правовими актами. При цьому Парламент повинен належним чином делегувати таке повноважения органу виконавчо1' влади. Зазначене повноваження буде вважатися належним чином делегованим, якщо у закон у загальш формi описано що i як мае врегулювати орган виконавчо1' влади. Правове ре-гулювання органу виконавчо1' влади мае лише вико-нати зазначеш вказiвки Парламенту. Виходити за щ меж1, органи виконавчо1' влади не мають права.
Показники негативного впливу, зафжсоваш в санiтарних нормах та державних будiвельних нормах, що вже прийняп, можуть використовуватися в судi як джерела шформаци та писъмовi докази того, що вплив на сусвдню земельну дшянку е невиправ-даним, однак шдзаконш нормативно-правовi акти не можуть використовуватись як акти, що встанов-люють обов'язковi до виконання правила добросу-сiдства.
Лггература
1. A Guide to the Rulemaking Process, prepared by the Office of the Federal Register [Electronic resource] : Available at https ://www.federalregis-ter.gov/uploads/2011/01/the rulemaking process.pdf (last visited July 10, 2019).
2. J. W. Hampton, Jr. & Co. v. United States, 276 U.S. 394 (1928) Decided February 27, 2001 [Electronic resource] Available at https://supreme.jus-tia.com/cases/federal/us/276/394/ (last visited April 8, 1928).
3. Michigan Gambling Opposition, A Michigan Non-Profit Corporation, Appellant v. Drik Kempthorne, in His Official Capacity as Secretary of the United States Department of the Interior, et all.,
Apelles. Decided April 29, 2008 [Electronic resource] Available at https://cases.justia.com/federal/appellate-courts/cadc/07-5092/07-5092-1113553-2011-03-24.pdf?ts=1411133518 (last visited July 17, 2019).
4. Schroeder C.H. Chapter 10. The Story of American Trucking: The Blockbuster that Manifested / Christopher H. Schroeder // Environmental Law Stories / [John Applegate, William Buzbee, Holly Doremus and the others] editors Richard J. Lazarus, Oliver A. Houck. - New York: Foundation Press, 2005. - P. 321348.
5. The Constitutions of United States. The Bill of Rights and All Amendments [Electronic resource] Available at https://constitutionus.com (last visited July 16, 2019).
6. United States of America, Appellee, v. Dennis Joel Martinez-flores, Defendant, Appellant, 428 F.3d 22 (1st Cir. 2005). Decided April 29, 2008 [Electronic resource] Available at https://law.justia.com/cases/fed-eral/appellate-courts/F3/428/22/565409/(last visited July 17, 2019).
7. Whitman, Administrator of Environmental Protection Agency, et al. v. American Trucking Associations, INC., et al. Decided February 27, 2001 [Electronic resource] Available at https://supreme.jus-tia.com/cases/federal/us/531/457/case.pdf (last visited July 16, 2019).
8. Герасименко £.С. Глава 12. Нормативт акти публiчноi адмшютрацп / £.С. Герасименко // Загальне адмшстративне право : тдручник / [Гриценко 1.С., Мельник Р.С., Пухтецька А.А. та шш1|; за заг. ред. 1.С. Гриценка. - К.: Юршком 1нтер, 2015. - С. 379-394.
9. Дутка Г. I. Закон у системi нормативно-правових акпв Украши : дис. канд. юр. наук : 12.00.01 / Дутка Галина 1ватвна - Ктв, 2003. - 203 с.
10. Закон Укра1ни «Про будiвельнi норми» ввд 05.11.2009 № 1704-VI // Вщомосп Верховно1' Ради Украши. - 2010. - № 5. - Ст. 41.
11. Закон Украши «Про Кабшет Miнiстрiв Украши» ввд 27.02.2014 № 794-VII // Ввдомосп Верховно! Ради Украши. - 2014. - № 13. - Ст. 222.
12. Закон Украши «Про охорону земель» ввд 19.06.2003 № 962-IV // Ввдомосп Верховно1' Ради Украши. - 2003. - № 39. - Ст. 349.
13. Закон Украши «Про охорону навколиш-нього природного середовища» ввд 25.06.1991 № 1264-XII // Ввдомосп Верховно1' Ради Украши. -1991. - № 41. - Ст. 546.
14. Закон Украши «Про центральт органи ви-конавчо'1 влади» вщ 17.03.2011 № 3166-VI // Ввдо-мосп Верховно1' Ради Украши. - 2011. - № 38. - Ст. 385.
15. Земельного кодексу Украши ввд 25.10.2001 № 2768-Ш // Ввдомосп Верховно1' Ради Украши. -2002. - № 3-4. - Ст. 27.
16. Злобин А. В. Подзаконные нормативные правовые акты как форма современного российского законодательства (вопросы теории): автореферат диссертации на соискание ученой степени канд. юр. наук : спец. 12.00.01 «Теория государства
и права; история учений о праве и государстве» / Злобин А. В. - Саратов, 2013. - 33 с.
17. Конститущя Укра!ни ввд 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Ввдомосп Верховно! Ради Укра!ни. -1996. - № 30. - Ст. 141.
18. Марку Ж. Административные акты и процедуры России и других государств Европы / Же-рард Марку // Административные процедуры и контроль в свете европейского опыта / Жерард Марку. - Москва: Статут, 2011. - С. 20-93.
19. М1чурш £.О. Обмеження майнових прав ф1зичних ос1б (теоретико-правовий аспект): Моно-граф1я. - Х.: Юрсвгт, НД1 Приватного права та щд-приемництва АПрН Укра!ни, 2008. - 842 с.
20. Олшник А.Ю. Конституцшно-правовий мехашзм забезпечення основних свобод людини 1 громадянина в Укра!ш: Монограф1я. - К.: Алерта, КНТ, Центр навчально! лгтератури, 2008. - 472 с.
21. Основний закон Федеративно! Республ1ки Шмеччина ввд 23.05.1949. - Електрон. текст. даш. -Режим доступу : https://www.gesetze-im-internet.de/englisch_gg/englisch_gg.html - Дата звер-нення: 31.10.2017.
22. Пархоменко Н.М. Джерела права: про-блеми теори та методолог!!'. Монограф1я. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. - 336 с.
23. Ршення Жовшвського районного суду Льв1всько! обласп ввд 29.01.2019. - Справа № 444/2335/17. - Електрон. текст. даш. - Режим доступу
: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79619232. -Дата звернення: 22.07.2019.
24. Ршення Конституцшного суду Укра!ни у справ за конституцшним поданням Президента Укра!ни щодо ввдповщносп Конституци Укра!ни
(конституцiйностi) Постанови Ka6iHeTy MiHicrpiB Укра!ни «Про затвердження Порядку проведення у 2008 роцi земельних аукцюшв» (справа про земе-льнi аукцюни) вiд 11.11.2008 № 25-рп/2008 // Офь цiйний вiсник Укра!ни. - 2008. - № 89. - Ст. 2993.
25. Ршення Фрунзенського районного суду Харшвсько! обласп ввд 05.12.2018. - Справа № 645/3931/16-ц. - Електрон. текст. дaнi. - Режим доступу
: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78399472. -Дата звернення: 22.07.2019.
26. Ршення Херсонського мюького суду Херсонсько! обласп ввд 05.12.2018. - Справа № 766/24/16-ц. - Електрон. текст. даш. - Режим доступу
: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/78810175. -Дата звернення: 22.07.2019.
27. Скакун О.Ф. Теорiя держави i права: Щд-ручник / О.Ф. Скакун. -Х.: Консум, 2001. - 656 с.
28. Словник украшсько! мови : [в 11 т.] / АН УРСР, 1н-т мовознавства ; [ред. кол. : 1.К. Бшо-д!д (гол.), А.А. Бурячок, В.О. Винник та ш.]. - Ки!в : Наукова думка. - Том 8 : Природа - Ряхтливий / [ред. тому : В.О. Винник, В.В. Жайворонок, Л.О. Роднша та ш.]. - 1977. - 927 с.
29. Цившьний процесуальний кодекс Украши ввд 18.03.2004 № 1618-IV // Вщомосп Верховно! Ради Украши. - 2004. - № 40, (40-42). - Ст. 492.
30. ШМдт-Ассманн Е. Загальне адмшстрати-вне право як щея врегулювання: основнi засади та завдання систематики aдмiнiстрaтивного права / Ебергард Шмщт-Ассманн; [пер. з нiм. Г. Рижков, I. Сойко, А. Баканов]; вщпю ред. О. Сиро!д. - [2-ге видання, перероблене i доповнене]. - К.: «К.1.С.», 2009. - 552 с.
