CC BY
12«поток сознания», модифицированную и усложнённую форму обычного потока слов. И тогда с полным основанием можно говорить об изображении психических процессов как на уровне сознания, так и подсознания героев. Лингвистами подмечено, что в повествовании от автора этот сплошной поток слов чаще изображается косвенным путём, то есть приведён с точки зрения «всеведущего» творца. Автор как бы наблюдает свой персонаж со стороны, фиксируя ряд психических процессов на двух вышеуказанных нами уровнях. Но возникает ещё и «поток сознания» от имени самих героев. Тогда их поступки изображаются в их непосредственно прямом течении, словно изнутри. Читатель становится свидетелем мельчайших
психологических изменений в поведении героев. Чаще всего это происходит, когда они попадают в экстремальные ситуации.
В такой сложной, непредвиденной ситуации неожиданно оказался Макс (по прозвищу «Малыш»), сын богатого лорда Александра и леди Вирджинии. Оказавшись виноватым перед родителями и родной сестрой, он в состоянии наивысшего нервного напряжения размышляет про себя: «Вирджи, н-ну, я, я... (усилием огромной воли заставляя себя вдруг остановиться) и далее мысленно. Я же обещал самому себе, ничего никому не стану рассказывать. Это как бы договор от себя самого. Да, именно. Раз ничего никто не знает, то и не будет никаких вообще разговоров. А вдруг да сестра разболтает? Но нет, кому она сможет выболтать все мои тайны? Но ведь может! Да нет, ничего, надо просто успокоиться, -проговорил он сам себе под нос. Ничего в общем-то существенного от признания моего не случится!» [2, с.148].
Выводы и предложения. Очевидно, что следует поток почти бессвязных слов, к тому же часто соединённых вводными конструкциями,
союзами, междометиями, модальными словами и т.д. Но и в этом состоит специфическая особенность внутренней речи как особой формы языковой коммуникации.
Вторая часть статьи носит уже не столько теоретический, сколько прикладной характер. То есть вся теория внутренней речи проверяется на материале произведений английских писателей. В качестве доказательств приведены отрывки из романов У. Фолкнера, Ч. Диккенса и П. Винченци. Все примеры подтверждают ту или иную ранее отмеченную особенность внутренней речи. Подчёркивается, что она всегда используется в специальных целях. Например, расширяет эмотивное пространство текста, указывает на противоречия в характере героев, характеризует манеру их поведения и т.п.
Использованная литература:
1. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Л.: ЛГУ, 1968, 339 с.
2. Винченци Пенелопа. Греховные радости. Роман. Санкт-Петербург: Азбука, 2013, 958 с.
3. Выготский Л. С. Мышление и речь // Л. С. Выготский. Избранные психологические исследования. М.: изд-во АПН РСФСР, 1956, с. 39386.
4. Диккенс Ч. Домби и сын. Роман. В двух томах. М.: Художественная литература, 1989. Т. 1. - 381 с.; Т. 2, - 367 с.
5. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982, 159 с.
6. Леонтьев А. А. Основы психолингвистики. М.: Смысл, 1997, 287 с.
7. Соколов А.Н. Внутренняя речь и мышление. Автореф: д-ра пед. наук. М., 1967, 47 с.
8. Dickens Charles. Dombey and Son. Roman // royallib.ru.rtf
9. Faulkner William. The Sound and The Fury (Vintage Classics), 1995, 526 p.
УДК 821.161.2 ГРНТИ 17.82
Marchuk S. M.
postgraduate,
The National University of Ostroh Academy THE LYRICAL TRAVELOGUE: THE VISIONS OF EUROPE IN MODERN UKRAINIAN POETRY
Марчук С. М.
астрантка,
Нацюнальний yHieepcumem «Острозька академiя» Л1РИЧНИЙ ТРАВЕЛОГ: BI3IÏ СВРОПИ В СУЧАСН1Й УКРАШСЬКШ ПОЕЗП
Summary. The poetic form of travelogue has been known in the literature for a long time. However, only within the last decades, this literary segment has become the object of literary studies. In poetry, travel impressions are ordinarily fixed with the specific details; an important place in the texts belongs to the emotional component and the search for genius loci. Travel to Europe became available in Ukraine only in the post-Soviet era. For this reason, the modern lyrical travelogues of Ukrainian poets are the model of geopoetic expansion. Among the authors who actively use this genre, we should mention Oksana Zabuzhko, Yurii Andrukhovych, Halyna Petrosaniak, Ihor Pavliuk, Pavlo Matiusha, and others.
The article deals with the poetry describing the countries such as Poland, the Czech Republic, Austria, Italy, France, etc. It has been proved that these countries predominantly focus on the wealth of urban culture, which provokes historical projections and actualization of myths. Poets frequently use naming codes to indicate location. Most of the territories are also denoted with the taste markers. The vast majority of lyrical characters adapts in an unfamiliar space and finds there an inner harmony and inspiration, but the topos of home is always presented in the poetic discourse of travel.
Аннотация. Марчук С. Н. Лирический травелог: визии Европы в современной украинской поэзии. Поэтическая форма травелога в литературе известна давно. Однако только в последние десятилетия этот литературный сегмент стал объектом литературоведческих исследований. Обычно путевые впечатления в поэзии фиксируются отдельными штрихами, важное место в текстах принадлежит эмотивном компоненту, поиску genius loci. Путешествия по Европе в Украине стали доступными только в постсоветский период. Поэтому современные лирические травелоги украинских поэтов является образцом геопоэтический экспансии. Среди авторов, которые активно используют этот жанр, следует выделить Оксану Забужко, Юрия Андруховича, Галину Петросаняк, Игоря Павлюка, Павла Матюшу и др. В статье проанализированы поэзии, в которых представлены такие страны, как Польша, Чехия, Австрия, Италия, Франция и др. Доказано, что в основном у них на первый план выходит богатство урбанистической культуры, что предопределяет исторические проекции, актуализацию мифов. Поэты часто прибегают к именным кодам для обозначения локации. Почти каждая страна обозначена также вкусовыми маркерами. Подавляющее большинство лирических героев адаптируется в чужом пространстве, находит здесь внутреннюю гармонию, вдохновение, но в поэтическом дискурсе путешествий постоянно присутствует топос дома. Keywords: travelogue, code, location, topos, geopoetics, intertextuality, intermediality, a myth. Ключевые слова: травелог, код, локация, топос, геопоэтика, интертекстуальность, интермедиальнисть, миф.
1манентна потреба тзнання «шшого» штовхае людину до подорожей закордонням з метою тзнати розмаптя свиу за межами рщно! краши. Ще шлька десятилгть назад потрапити в шшу крашу з СРСР через холодну вшну було вкрай складно, фактично його населения було iзольоване вщ навколишнього свиу. Демократичний курс, спрямований на евроштеграцш, який проголосила незалежна Украша, зумовив штенсифшацш европейського туризму, посилення виробничо-навчальних контаклв, рiзного виду м^ацшних процеав. Ввдкритють кордошв позначилася на розширенш спектру геопоетичних мотивiв у сучаснш украшськш лiрицi, в якш спочатку було акцентовано увагу на контроверсшнють вiдчуттiв, отриманих в незнайомому середовищi, однак пiзнiше вiдвiдини рiзних краш стали ординарними подгями, плщними для розширення лiтературноi мапи украшського письменства. Серед авторiв, якi збагатили жанр лiричного травелога в Укрш'ш, слад назвати Ю. Андруховича, О. Забужко, Т. Федюка, П. Вольвача, С. Жадана, П. Матюшу, С. Кочергу, Г. Петросаняк, I. Павлюка, Г. Яновську та багато шших. За останнi десятилiття з'явились поетичш цикли i навiть збiрки, присвячеш виключно мандрiвним враженням, локальному тексту, зосередженому на якомусь з маршрупв чи топосiв закордоння.
Однак у впчизняних лiтературознавчих студiях цiлий корпус поезп мандрiв досi залишаеться на марпнесах. Зазвичай бiльшу увагу науковц придiляють травелогам у прозi або у лiтературi нон-фiкшн. Серед останшх дослiджень варто видiлити монографiю М. Шульгун «Сучасна лiтература подорожей: метажанр, типологiя, iмагологiчний аспект», у якш доведено, що «подорож виступае як знаряддя й авангард свiтоглядного та художнього пошуку, оновлення
лiтератури» [13, а 375]. Натомють мережа маршрупв сучасникiв, ввдображена в поетичнiй форм^ не знайшла серйозного осмислення науковщв. Втiм, ця тема е об'ектом вивчення у доробку класикiв укра1нсько1' лiтератури, представникiв доби раннього модершзму. Наявнi спроби iнтерпретацiй локальних текспв у межах Украiни, зокрема спостерпаються неодноразовi звертання до поетичноi урбанютики. У цьому напрямку плiдно працюють О. Пухонська («Образ мiста у поези авторiв початку XXI столитя»), Н. Анiсiмова («Xудожиi моделi топосу мюта в поезii вiсiмдесятникiв»), Т. Карабович («Поетична мандрiвка по Киеву Богдана Бойчука»). Певнi проекцii на европейсьш мандри мiстять дослiдження, присвячеш феномену руху i перемiщення, як-от: «Мотив дороги в поези Ю. Андруховича» I. Борисюк, «Мотив шляху i сладу в поезп I. Павлюка» А. Царук, «Мотив мандрiв у творчосп Сергiя Жадана в контексл «маскулшно1' безпритульностi» О. Шаф. Чи не найближчим до аспекту нашого досладження е стаття Н. Ашамово1' «"Дивне мiсто iз iменем левiв чи льва": топос европейського мюта у модернш лiрицi поколшня 80-х рокiв XX ст.». Однак студи, яка б виявила безпосередньо парадигму европейських вражень в поези подорожей сьогодення, досi в украшському лiтературознавствi не зафiксовано.
Мета ще1' статтi - простежити в сучаснш украшськш поезп штенсифшащю мандрiвних мотивiв в европейському просторi, визначити проввдш локацii та авторськi особливостi 1'х рецепцii.
Чи не найточнiше сумш почуттiв, якi охоплювали людину, котрш вдалось вирватися за межi ув'язнення, спричиненого колишньою
геополтгикою, передано в одному з в1рш1в Г. Петросаняк:
Ми перейшли кордон. Ми рвали квгга в чужих полях,
Вимовляючи стиха слова почуто! вперше мови,
Ночували шд голубим небом, 1 батьшвщина у наших снах
З'являлась все рщше... [9, с. 24]
Переважно лiричний герой-подорожнш повсякчас оцшюе два локуси - чужини 1 Батьшвщини. Зазвичай магнетизм дому в поези мае гендерш вщмшносп: у жшочш л!рищ традищя тяглосп дому як аксюлопчного абсолюту б1льш виразна, натомють у чолов1чих в1ршах бшьш гостро ввдчуваеться прюритет маскулiнного бездом1в'я. Адаптация у чужому простор! - це цша школа, зпдно з штерпретащею Т. Федюка: «.нам жити учитись умии на вулицях будь-яких м1ст» / гойдатись лежати у натовт...» [12, с. 85]. Внутршньо стан такого л1ричного героя можна означити як «нестерпна легкость буття», що зафжсовано 1 в його мшорнш самовдентифжаци -«1 вся неприкаянють наша бездомшсть як птиця легкая» [12, с. 85].
Варто зазначити, що статус ем1гранта чи заробпчанина не притлумлюе мандр1вну допитливють, бажання фжсувати особливосп шшо! територи не зникае, а подекуди посилюеться потреба записувати нов! враження - у в1ршах чи листах, причому спостереження набувають тону штимносл, сповадальносп. Можливють перетворитися, хоч поз1рно, в звичайного мандр1вника-обсерватора зцшюе збентежешсть 1 пригшчешсть того, хто вимушений шукати опертя далеко в!д власного дому - «Невщомих ландшафпв спокш л1куе свщомють хвору» [9, с. 31]. Юльшсно найбшьший пласт сучасно! мандр1вно! поезЦ зумовлений перебуванням в сус1дн1х кра1нах, здеб1льшого розташованих за зах1дним кордоном.
Важливе м1сце у тенденцИ поступального проникнення в глибину Свропи належить Польщ1. Вона фактично стала межовою територ1ею, призмою, кр1зь яку набувала обрис1в модель европейського локусу з характерним укладом життя, що проявляеться в розмагтп краевид1в, арх1тектур1, специф1ц1 комун1кацИ, повсякденш. До знакових европейських м1ст, яш першими освоювали укра1нц1, належить столиця Польщ1 Варшава, яку сприймали на перших порах доволi неоднозначно, що помгтно, наприклад у в1рш1 С. Жадана «Варшава^». Це м1сто - вабило, але 1 об1цяло щось бшьше, це далеко не «шнцева зупинка^> блукань, а лише початок ловитви: «...поглянь, як нам свггать зогнила Варшава. / Бо сонце щоноч1 т1ка до Свропи» [3, с. 8].
1 Рел^1я «Меч гоноровий П. К. Сагайдачного, гетьмана козацького», розм1щена в експозицИ музею Корол1вського замку м. Кракова, виготовлена та оправлена майстрами 1талИ. Меч пораненому Петров1-Конашевичу Сагайдачному як
Лиературознавець I. Дзюба слушно вказуе на ввдсутшсть власне опису м1ста у Жадана («безваршавна Варшава^»), оск1льки функщя цього знаку-топосу 1нша - це «умовний пункт транзиту Сх1д - Захвд», «збудник рефлекс1й на постшну для нього тему шляху, ввдсутносп мост1в, запливу, втеч1.» [2, с. 8]. Основш прикмети польсько! урбанютики в поета-в1с1мдесятника I. Римарука -костели, монашки, кав'ярш. Ц1 маркери цшком суголосн1 в1зй' Кракова в поези Г. Петросаняк, для яко! м1ф п1дноситься над 1сторичним антуражем:
Мюто птах1в 1 черниць - бшьше мггов1, ан1ж св1тов1
упод1бнене, визначаеться середньов1ччям [9, с. 53].
Наголосимо, що поеднання птах1в та черниць ввдбуваеться не лише на естетичному (граф1чному) р1вн1, але 1 на зв'язку з архетипом неба.
Мають мюце в польських рефлекс1ях й юторичш проекцИ. Наприклад, Ю. Андрухович у в1рш1 «Шабля» (1з циклу «Кишеньковий Яворницький») репрезентуе один з об'екпв сучасно! туристично! карти Кракова, а саме музейну експозиц1ю Королiвського замку на Вавел^ де бував неодноразово. Поет не уникае юторичних конфл1кт1в, яш подекуди ускладнюють укра1нсько-полъськ1 стосунки, але робить це максимально коректно. У фокус1 образно! системи поези перебувае шабля гетьмана Сагайдачного1 в Польщу Для автора важливо, аби поляки, европейщ взагал! об'ективно бачили минуле, в якому сус!ди-укра!нц! мали пдшсть бути усп!шними вояками, що свого часу захистили разом з поляками Р!ч Посполиту та Центральну Свропу в!д потужного нападу Османсько! !мпер!!.
Дороги укра!нських поет!в не оминули Угорщину ! !! столицю Будапешт, як! для книжного рецитента асоцюються з !менем А. Любки, котрий вважае себе «родом !з р!зних м!ст», «фаном пров!нц!й», поетом прикордоння. А. Любка вводить в лексикографш в!тчизняно! л!тератури назви угорських топос!в, як! означають м!сця, що шби зливаються в одну фанатсмагоршну дорогу. Важливим джерелом натхнення для укра!нсько! поез!!' слугуе Чех1я, насамперед !! столиця. Дискурс ц!е! кра!ни оприявлений ще у творчост! представнишв Празько! школи, для яких вона стала тимчасовим прихистком у добу м!жвоення. В репрезентац!!' нашого сучасника I. Павлюка чеська столиця не викликае !маголог!чних упереджень, навпаки, нагадуе йому дитинство. Свою мандр!вку, безл!ч нових вражень ! принаг!дних рефлексш в!н намагаеться позначити своер!дним скорописом, фжсуючи слова, що стають маркерами, кодами, сугеспя яких завше здатна розгорнути спомини, клубок асоц!ац!й:
единому !менитому военачальнику, який проявив свою мужшсть ! хист у битв! тд Хотином 1621 р., вручив королевич Владислав, майбутнш король Реч! Посполито!.
Мости i замки, Кафка, Швейк, кав'ярш... I Якуб Мучка - чех, мш юний друг. Пливуть у Лтавi лебедi попарнi, Здаеться, так, мов «чайки» по Дшпру [8].
Як бачимо, еклектично переплуташ констатацii об'еднують природу i культуру, поруч опиняються персоналл зi свпу вигаданого i реального. Маидрiвник ввдзначае дифузiю сучасностi i минувшини («Королi i «Шкодам»), шдкреслюе географiчне розташування мiста в центрi Свропи, але разом з тим додае зютавлення з Украшою, зокрема вид на Влтаву лiричному героевi нагадуе дшпровсьш краевиди. Отже, це той випадок, коли вiдображене в поезп мюто, за словами О. Пухонсько1', «постае як своервдна оаза людського свггосприйняття, де людина перебувае iз цим середовищем у цiлковитiй гармонii, вщкриваючи в собi всю його красу i здатнiсть до спiвжиття з особиспстю, формуванням й» [10]. Натомють В. Кузан, що, пишучи про Прагу, вдаеться до порiвиянь з украшським буттям, у вiршi «Заплаканий пейзажа» констатуе власну нездатнiсть сприймати «сво1'м» празький простiр, вона для нього - «чужий дiм».
У лiрицi Г. Петросаняк чеськ1 мотиви проявляються чи не найфiлiграннiше. Один з найвiдомiших вiршiв поетеси - данина столищ, вiзiя якоГ даеться з оглядового майданчика Празького граду:
З перспективи пташиного лету вежi i куполи, Притрушенi снiгом грудневим дахи незрiвиянноi Праги Звели звучати мелоди осiннього дня, коли Цього мюта вина тисячолiтнi твою тамували спрагу Далеких маидрiв та вражень [9, с. 32].
Як бачимо, урбанютичний краевид iсторичного мiста плавно резонуе внутрiшньою музикою причетностi, метафоричним вiдчуттям смаку здiйснення надзвичайно бажаного. Останш рядки вiршу звучать ефектним iнтермедiальним контрапунктом: «Життя здавалось симфошею Дворжака, чи вiтражем / Сецесшним Альфонса мухи в соборi святого Вта [9, с. 32].
Суголосною до Г. Петросаняк постае Прага в цим С. Кочерги «З празьких окрайщв» (збiрка «Тенета мовчань»). Попри початкову настороженiсть контакти з пражанами дозволяють лiричнiй герош поступово освоггася в iнокультурному мiському середовищi, и око ваблять вишуканi слiди культури: «Тi замки i арки, що варп молiння, / дзвiнку мальовничють сецесiй / i кардiограму готичних цих лшш...» [6, с. 34]. Оповщ про минуле, його легенди стають також частиною сприйняття Праги («Гласник не спить...»). Вiдчуття напластування часiв, миттевостi, що перетворюеться в безчасся, вщсутшсть внутрiшнiх конфлiктiв i напруги опозицiйностi, суцiльного затишку та казково1' нiжиостi (увиразнених тактильним образом
«оксамиту») - все це здатне дарувати чеська столиця прибульцям, i Н цшсний образ ввдображено лаконiчними штрихами в центральному вiршi циклу: Прага - нео, Прага - пра: Нонсенс - прю. Камiнний дзбан. Густа самота солодка й прка на смак. С^зь оксамит: До i Над, У i Мiж. Аромат рiздва... [6, с. 47] Дещо шшими видаються безпафоснi штрихи до образу Праги в К. Калитко. Скаж1мо, в одному з и вiршiв мюто можна iдентифкувати лише завядки однш вiдомiй спорудi - церквi Святого !рж12. Попри рiзницю атмосферно1' аури, емощйного регiстру, загалом лiричнi травелоги в украшськш поезп переважно демонструють благоговшне ставлення до часу комушкацп з Прагою та iншими чеськими локацiями.
Серед захвдних краш з поетичною аурою, осягання якоГ мае мюце в багатьох нацiональних лггературах, насамперед видiлимо Австрiю, з якою частина Украши мала тривалу юторш спiвiснуваиия в однiй державi. Для багатьох представнишв пострадянського простору Австр1я втiлюе зразок iншостi, яка манить своею культурою, укоршешстю у вiдшлiфований столiттями спосiб життя. Низку поезш про перебування на австрiйськiй землi знаходимо в творчостi Г. Петросаняк. Наприклад у вiршi «Коли тут почнуться дощi^» конкретизованi реалii Вщня, з'являються шк1ци таких вулиць, як Штефанплатц, Фаворитiв, обриси славнозвiсного оперного театру, в якому «публiку_ тепер розважае Вебер». У творчостi поетеси дихае спокоем i медитацiями австршське мiсто Грац, що втiшае око багатою рослиннютю, iсторичними пам'ятками - «джерела на площах», «вежi», «палаци в пiднiжжi гори» тощо. Альпи дають гостре вгдчуття змикання р1зних краш, майже фгзичну «близьюсть 1талИ, моря, бентежних Балкан».
У ввдображенш мандавок сусвдньою крашою Нiмеччиною дискурс похвали втрачае свiй панiвний статус. У вiршах О. Сливинського, I. Павлюка, В. Гука спостерiгаеться
насторожешсть, недовiра до мiсця, генетично закладене вiдлуння травми, що стала наслщком Друго1' свiтовоi вiйни. Натомiсть альпшсьш щедроти, якими надiлена Нiмеччина разом з шшими крашами, викликають просвилення, вгамовують внутрiшнi пристрастi
контроверсiйностi. Вщбитки перебування в Баварii мають мюце у творах Г. Петросаняк, написаних на вiллi «Вальдберта», де вона проживала 2011 р. як лггературний стипендiат завдяки нагородi Мюнхенського будинку митцiв.
2 Костел Святого Iржi - найдавнiший об'ект Празького граду (X ст.), архиектурна пам'ятка романського перiоду середньовiччя.
Особливим магнетизмом для Bcix мандрiвникiв володie Iталiя, з ii багатою iсторieю, винятковим культурним спадком, багатством твденно! природи. Свого часу поет-шiстдесятник В. Симоненко тшьки мрiяв побувати в цш краш -«Сниться менi неввдома Iталiя, / Сонце палаюче та кремеш гiр, / Платтям принадно охоплена талiя / I на вустах - медозбiр [11, с. 146]. Ниш художня палiтра ще! кра!ни стае значно ширшою, хоча центром ii залишаеться те саме симоненшвське романтичне захоплення, але вже йдеться не про очiкуване, уявне, а освгглене власним досвiдом. Образ Ггалп знаходимо в доробку вiчного «пшгрима» I. Павлюка. Його ця кра!на хвилюе як батьк1вщина знаменитих лiтературних таланив, що стали iнтертекстуальним iменним кодом простору, зрозумiлим для всього свиу. У Веронi на думку лiричного героя Павлюка спадае Данте, що дае шдстави припустити: автор побував на площi Синьорп, на якш розташований мармуровий пам'ятник визначному ггалшському письменниковi доби Вiдродження Данте Алiг'ерi роботи скульптора У. Дзаннонi. Наступний код -В. Шекспiра, точшше його геро!ш Джульетти, яка неввд'емна вiд genius loci Верони. Як ввдомо, за основу п'еси Шекстра «Ромео i Джльетта» було взято твiр визначного iталiйського новелiста XVI ст. М. Банделло, а його популярнють зумовила народження мiфу, який вiдображений у численних травелогах, про збереження будинку роду Даль Каппелло, який вважають прообразом ам'1 Капулетп у шекспiрiвському творi. Нинi в одному з дворiв старовинного дому встановлено статую Джульетти, що стала знаковим об'ектом туристичного паломництва в 1талН\ До вже вказаних слid додати коди Ф. Петрарки, Г. д'Аннунцiо, Д. Г. Байрона, П. Б. Шеллi. Природа не складае паритет з культурою в поезИ 1горя Павлюка, автор згадуе хiба що вид на найбшьше озеро 1талИ Гарда, чимало пейзажiв йому видаються подiбними до укра!нських. Однак автор не впадае виключно у високопарний тон, поряд з апеляцiею до культурних шедеврiв вiн позначае ¡талт i побутовими знаками, зокрема вiддаючи належне мiсцевiй култарп («пиво з м'ясом гарячим», «екзотична тца»). Врештi-решт ця земля призначена для того, щоб тут панувала «любов i свобода».
На ввдшну ввд I. Павлюка, О. Забужко не подае масштабну картину вражень як звп про ввдввдини 1тали, а пропонуе лише маленький фрагмент блукань щею кра!ною у вiршi «Джаз по-ггалшськи». Топосом сюжетно! поезп Забужко виступае маленьке палшське мютечко (десь на пiвночi Ломбардп), що розташоване на березi озера Комо, головна локащя - готель «Фйоренца». Лiрична герошя випадково опиняеться в цьому мющ, принагiдно дае собi характеристику -«власне, я скрiзь випадково». Музика, яку вона слухае в рестораш, далека ввд вiртуозностi короля джазу Л. Армстронга, але все ж доволi симпатична, причому обличчя музик, вже немолодих, але
колоритних палшщв, ш видаються справжиiми парсунами зi слщами мю^вог культури. íхнi джазовi ттерпретаци навiюють транс i викликають алюзИ з далекого минулого - «як люстро без глянсу, як плюнявий мур Ренесансу, / як мертвi очницi, що бачили спалений Рим» [4, с. 189]. Однак думаеться маидрiвницi про мистецьк1 змагання американщв i европейцiв, про поразку «старенько1' £вропи», яка, наслвдуючи американських занаменитостей - Гарфункела, Сiнатру, Преслi - тепер розважае туриспв з Техасу, що зумовлюе ключове культурософське зютавлення iталiйцi-джазменiв з morituri. Натомють вiрш «Флоренцiя» Г. Петросаняк зосереджений виключно на свiтлих враженнях, хоча його пафос - тихий, захований у нетрi особисто1' пам'ятi про ввдвщини вiдомого iталiйського мiста. Основний зоровий образ -«троянда в камеш», що можна декодувати як краса у вiчностi.
Окрему групу поетичних травелогiв складають тексти, яш сатирично репрезентують вiдвiдаиий край. Наприкладд, О. Iрваиець у вiршi «Лиспвка з iталiйським краевидом для Ьдрика» звертае на себе увагу завдяки жонглюванню iменами iталiйцiв, як1 стали вiзиткою модних трендiв, розповсюджених у всьому свiтi, що врештi-решт зумовлюе сюрреалiстичний образ Iталii, з притаманною цьому письму «випадковiстю асоцiацiй, що створюе характерну процесуальнiсть поетичного потоку» [1, с. 55]. Загалом спектр настроевого зображення Iталii в лiричних травелогах украiнцiв видаеться досить широким, у ньому знайшлося мiсце i тихш мелаихолii, i постмодернiй насмiшцi, i схвильованiй пiднесеностi, i критичнiй культурософськш оцiнцi з проекцiями в юторичне минуле кра!ни.
Закономiрно, що в сучасних лiричних травелогах важливе мюце пос;дае Париж, одна з найелегантшших столиць европейських кра1'н, а для багатьох - найпрестижшший культурний центр свиу. Як зазначае О. !рванець, «паризький» сегмент укра1нсько1' лiтератури (й поезп зокрема) заслуговуе на окреме дослвдження... свiй «Париж» живе у душi кожного поета.» [5]. З легко1' руки Н. Бiлоцеркiвець, авторки культового для свого часу вiрша «Ми помрем не в Парижл>, це мiсто для поетiв-украíнцiв кшця XX ст. уособлюе недосяжнiсть мри, вимушене вiдчужения вiд артерiй европей^^' культури. В1дображена у пiзнiших поезiях туга за цим мiстом школи е своерiдним продовження й' образiв, iнтертекстуальним дiалогом з констатацiями поетеси.
Першими змогли побачити Фраицiю i Париж без перешкод i викликаноí' ними аури мюта-утопп стали представники дiаспори. Фраицiя, з й' культурними пам'ятками та силою кохання, яке вона символiзуе, панорамно постае у творi Б. Бойчука «Довга подорож - I», написаному верлiбром з вкраплен^м ритмiзоваиоi поезií'. У ньому координати реального простору зафшсовано
культурною мапою, на якш юторичш пам'ятки позначен! напрочуд рельефно, 1 саме вони е руш1ями плетива химерних асощацш.
Засадничо близький до естетики Б. Бойчука автор поетично! книги «Париж. Сплш» (2019) П. Матюша. Л1ричний герой його зб1рки вдентиф1куе себе «одюсеем 1з подолу». Справд1, його носило по р1зних кутках Свропи - «пив граппу в женевЬ», «пив пиво у франкфурп», але особлив! очшування вш пов'язуе з Парижем. Та, опинившись у ньому, прибулець ввдчув себе «марпналом», 1 тiлъки кохання дае йому сенс життя, за нього вш ховаеться, подекуди демонструючи тинейджерську зверхшсть до унiкальних культурних цiнностей, яю його оточують на кожному крощ. Власне, лiричний герой Матюшi вважае себе подiбним до птицi, яка сприймае мiсто-музей звичним до банальносп явищем - «пiд !! поглядом блищить золотий купол iнвалiдiв3 / бше хрест священного серця4 / навгть президент у елисейському палац стае помiтним чаплi з !! висоти» [7, с. 39]. Трапляються в книзi й ескапади, спрямоваш проти паризького мiфу, як-от:
• ми не так уже й любимо цей париж
• уа наш знайомi прищджають i тануть
• але що ви тут познаходили люди?
• оту високу недооблуплену вежу
• чи може зiбрання мотлоху по замках
• воно справд мiняе ваше життя на краще? [7, с. 31]
Ряд вiршiв у збiрцi - це просто споглядання фланера за людними мiсцями Парижу, що дають наповнення гармонiею миттевостям у чужому шсп, певнi локацп якого хочеться запам'ятати надовго. Це може бути типова паризька кав'ярня на вулищ Клер або Монтегрей, берег Сени, парк Тю!льрi в центрi мюта тощо. Цiлком органiчними в «смакуванш» Парижем е численнi страви i напо! (включно з тими, на яких не вистачало коштiв), незмшш атрибути гастротуризму, як-от: смаженi тепл1 каштани, равлики, панне з брюнетою, трюфельна пiца, брендi, л1кери. Врешп-решт Париж Павла Матюшi - це мюто любовi, що зрiднi творчосл - «це той париж який прихистив нас / дав нам опору одне в одному i зблизив / постав перед нами лаштунками / видав пашр та ручку i сказав: пишiть! / i ми стали слухняно писати...» [7, с. 31]. Як влучно зазначае С. Жадан, перебування в Париж! часто завершуеться вiршами, у яких згодом читач буде втзнавати його географш, розгадувати топосш та iменнi коди, вплетеш автором у текст.
Звичайно, наведен! нами приклади не вичерпують европейську топосферу укра!нських поетичних травелопв, однак переважае в них подорож як культурне паломництво, в якому помгтними е два пласти. З одного боку, поет-мандр!вник гостро реагуе на багату культурну спадщину европейських мют, що впадае в око
3 На тл! грифельно-чорних дах!в золота баня собору
Будинку Швалщв, що е архггектурною пам'яткою XVII ст., вважаеться найкрасившою в Париж!.
насамперед в архггектурних спорудах, естетичну довершешсть яких шдсилюе юторична роль у цившзацшному постут Свропи. З другого боку, в поетичш рядки переходить ! маскультура сучасного повсякдення. Незмшною залишаеться л1тературна аура, кр!зь призму яко! ввдбуваеться рецепщя чужого простору, адже вперше вш зазвичай ввдкриваеться на ввдсташ, апрюр!, завдяки художньому слову ввдомих письменнишв.
У б!льшост в!рш!в, де в тому чи шшому свил змальовуеться европейський простр, присутнш концепт дому, куди л1ричний герой повертаеться трохи шшим. Не зважаючи на те, що переважае в спогадах - захоплення чи розчарування -повернення додае нових ввдпншв простору, який ввдходить у минуле, зазнаючи авторсько! м!фолопзацп в спогадах. Важливо наголосити, що тепер контраст м!ж кранами мандр!в ! батьк1вщиною не шдпорядкований щеолопчному лекалу, пашвному в сощалютичнш систем!. Ввдкриття рщного континенту в поези засввдчуе усвщомлення украшщв себе европейцями, попри марпнал!защю, яку вони зазнали ! зазнають певною м!рою дос внасл1док юторико-культурних процеав.
Список л^ератури:
1. Бша А. Дискурс "народного сюрреал!зму" в украшськш л!рищ 1960-70-х рр. / Анна Бша // Слово ! Час. - 2007. - № 4. - С. 53-56.
2. Дзюба I. Чорний романтик Сергш Жадан / 1ван Дзюба. - Ки!в : Либщь. - 112 с.
3. Жадан С. Цитатник. В!рш! для коханок ! коханщв / Сергш Жадан. - Ки!в : Смолоскип, 1995.
- 58 с.
4. Забужко О. В!рш! 1980-2013 / Оксана Забужко. - Ки!в : Комора, 2013. - 304 с.
5. !рванець О. Паризьш штуки, плиншсть ! сплшшсть у поези Павла Матюш! [Електронний ресурс] / Олександр Iрванець //Читомо. - Режим доступу : http://www.chytomo.com/paryzki ^Мику-plynnist-i-spilnist-u-poezii-pavla-matiushi/ - Назва з екрану.
6. Кочерга С. Тенета мовчань / Свгтлана Кочерга. - Омферополь : Тавр!я-плюс, 2004. - 56 с.
7. Матюша П. Париж. Сплш / Павло Матюша.
- Ки!в : Смолоскип, 2019. - 144 с.
8. Павлюк I. Прага [Електронний ресурс] / !гор Павлюк // Поетичш майстерш. - Режим доступу : http://maysterni.com/puЫicatюn.php?id=110916 -Назва з екрану.
9. Петросаняк Г. Екзофошя / Галина Петросаняк. - Бурустр!в: Дискурсус. 2019. - 128 с.
10. Пухонська О. Сучасна в!з!я мюта в поези молодих автор!в [Електронний ресурс] / Оксана Пухонська // Синопсис: текст, контекст, мед!а. -2013. - № 3-4. - Режим доступу :
4 Базилша Сакре-Кер розташована на найвищш точщ пагорба Монмартр.
http://synopsis.kubg.edu.ua/index.php/synopsis/article /view/63 - Назва з екрану.
11. Симоненко В. Ти знаеш, що ти - людина... / Василь Симоненко. - Кшв : Наукова думка, 2001. - 296 с.
12. Федюк Т. Транснiстрiя / Тарас Федюк. -Кшв : Факт, 2007. -108 с.
13. Шульгун М. Сучасна лггература подорожей: метажанр, типологiя, iмагологiчний аспект / Мадлена Шульгун. - Кшв : Талком, 2016. -416 с.
Oqbutayeva Sakhrogul Ergashali kizi
1st year Master's Student at Journalism and Mass Communications University of Uzbekistan
STRENGTHENING THE FIGHT AGAINST EXTREMIST MOVEMENTS IN INTERNET
NETWORKS
Abstract. The article analyzes how extremist religious movements in Uzbekistan have influenced societies through the Internet, how they work, and how they try to spread destructive ideologies. There are also analysis of the types of cyber-attacks carried out by extremist groups, the analysis of combating them, and conclusions on the work being done in this area.
Keywords: terrorism, extremism, religious enmity, "Jikhad", "Caliphate", destructive ideas, fakes, wakhhabism ideology.
In today's globalization process, the development of information security has become one of the most important tasks. That is why cyber security has become an important area of public policy. In the Central Asian region, especially in Uzbekistan, the policy of effective and human values against terrorism and extremism, and the policy of cooperation with neighboring countries began after Sh.M.Mirziyoyev was elected President of Uzbekistan. Because at this time, in the last quarter of 2016 and in 2018, President Sh.M.Mirziyoyev laid the foundation for a new era in the relationship between Central Asian states. There has been a warming up between Kazakhstan, Kyrgyzstan and Tajikistan, which have not been involved in many issues with Uzbekistan before. The economic, political and cultural relations between the two countries have developed at an unprecedented rate. The disagreements and disputes between the leaders of these countries have been eliminated. Dialogue between the region's water resources, transport, borders, customs, trade relations, visa abolition, foreign policy and economic relations, and personal differences have been addressed through dialogue.
Prime Ministers of India and Pakistan, Presidents of Kazakhstan, Uzbekistan, Kyrgyzstan, Russia, Tajikistan, President of China - 8 heads of state attended the SCO summit in Bishkek on May 14-15, 2019. The Bishkek Declaration and 13 other documents were signed at the meeting. During the meeting, the sides discussed issues of cooperation in various fields of international relations, as well as the problems of maintaining stability and security within the SCO, combating extremism and terrorism. The Heads of State agreed to jointly combat the globalization of extremism and terrorism under the auspices of the UN.
The priority of all SCO member states is to justify all acts of terrorism and extremism, to carry out
comprehensive measures against terrorism and ideology, to advance the identification of the conditions and factors that cause terrorism and extremism, to respect and recognize the sovereignty and independence of all states declared as tasks5. In these documents, they agreed to cooperate in the field of information security to combat cyber-terrorism and their attacks on the Internet.
In recent decades, there have been instances of dissemination of malicious information through various Internet sites, messengers and social networks. In particular, Facebook, Odnoklassniki, WhatsApp, Viber, Telegram, Youtube have become virtual platforms for communicating extremist ideas, messengers, and video hosting. They have an increasing number of materials promoting national and religious hatred, promoting extremist ideas, and promoting suicide.
These sources are carriers of "harmful" information. So, in the understanding of specialists, "malicious information" includes:
1) information that incites social, racial, religious or national hatred and hostility;
2) calls for war;
3) propaganda of hatred, enmity and superiority;
4) encroachment on the honor, good name and reputation of a person;
5) information that has a destructive effect on the psyche of people6.
Electronic media are the most advanced communication channels.
The problem of filtering information in electronic networks is one of the most controversial.
It is worth noting that the Internet uses three types of recruitment extremist activities:
- official sites of extremist organizations;
5See: Подведены итоги саммита ШОС в Бишкеке. 14
июня 2019 г.// https://barometr.kg/podvedeny-itogi-sammita-shos-v-bishkeke.
6Лопатин В.Н. Понятие и структура информационно-психологической безопасности / В.Н. Лопатин // Право и политика.-2001.-№10.
