CC BY
25ЭДЕБИЯТШЫНАСЛЫКЪ - ЛИТЕРАТУРОВЕДЕНИЕ
Анотаця. У статтi на основ!' детального анал'зу прикметних зразкв патр'ю-тично/' лiрики Абляз'за Вел'ева осягаеть-ся своер'дн'ють його художньо/ манери, в яюй емо^йна пристрасн'ють невiддiльна в'д лаг'дно! задушевност'1, проникливост'1, а публцистична схвильован'ють - в'д фiлософiчних медита^й. Вишукана гама розма/тих почуттевих вiдтiнкiв проймае поез'!ю вiдомого сучасного кримськота-тарського письменника. Синiвська любое до р'дного краю, рад'ють повернення крим-ських татар на отчу землю псля тяжких лихолiть депортаци, надП на нацюнальне в'дродження, вбол'вання за дальшу долю вiтчизни - так основн/' тематичн аспек-ти патрiотично/' лiрики автора.
Поет пл'дно розвивае уснопоетичн традицп, зокрема не раз вдаеться до ви-шуканого метафоричного паралел'зму, до гiперболiчноí образност'1 та iнших художшх засоб'в, характерних для кримськотатар-сько/' фольклорной поезИ
Ключов\ слова: Абляз'/з Вел'ев, кримсь-котатарська поез'я, патротична л'рика, тематичн аспекти, поетика.
Патриотические мотивы в лирике Аблязиза Велиева
Аннотация. В статье на основе детального анализа характерных образцов лирики Аблязиза Велиева уясняется своеобразие его художественной манеры, в которой эмоциональная страстность неотделима от теплой задушевности, проникновенности, а публицистическая
Гуменюк Виктор Иванович1 E mail: [email protected]
Патрютичш мотиви в лiрицi Аблязiза Велieва
УДК: 821-512.2.09
взволнованность от философичных медитаций. Изысканная гамма разнообразных эмоциональных оттенков пронизывает поэзию известного современного крымскотатарского писателя. Сыновья любовь к родному краю, радость возвращения крымских татар на отчую землю после тяжких злоключений депортации, надежды на национальное возрождение, переживания за дальнейшую судьбу отчизны - такие основные тематические аспекты патриотической лирики автора.
Поэт плодотворно развивает устно-поэтические традиции, в частности не раз прибегает к изысканному метафорическому параллелизму, к гиперболической образности и иным художественным средствам, характерным для крымскотатарского поэтического фольклора.
Ключевые слова: Аблязиз Велиев, крымскотатарская поэзия, любовная лирика, тематические аспекты, поэтика.
The Patriotic Motives in Lyrics by Abliaziz Veliyev
Summary. The author of the article with the help of reliable analysis of the typical verses by contemporary Crimeatatarian poet investigates originality of his artistic manner, where passion sensitivity is connected with mild spirituality, shrewdness as like as the publicist excitement
1 Гуменюк Виктор Иванович, д.филол.н., проф., старший научный сотрудник НИИ крымскотатарской филологии, истории и культуры этносов Крыма ГБОУВО РК КИПУ (Симферополь, Крым).
with philosophical meditations. A refine scale of different emotional tints penetrates the lyric of Abliaziz Veliyev. Filial love to native country, gladness of returning by Crimean Tatars to peninsula after extremely hard times of deportation, hopes on national revival, sorrow and troubles for feather destiny of motherland -such are the main thematic aspects of author's patriotic lyrics.
The poet fruitfully develops the traditions of a folk art, he particularly resorts to refine metaphorical parallels, to hyperbolic images and other means, which are spread and typical for poetry folklore by Crimean Tatars.
Keywords: Abliaziz Veliyev, poetry by Crimean Tatars, patriotic lyric, thematic aspects, poetics.
Творча дiяльнiсть Аблязiза Велieва надзвичайно багатогранна. ВЫ вню ваго-мий вклад в рiзнi сфери сучасноТ кримсько-татарськоТ духовноТ культури - в мистецтво художнього перекладу, публщистику, фольклористику, юторю педагопку... Та чи не найбтьш повно розкрився його не-буденний талант в лiричнiй поезп. Можна сказати, що розмат зацкавлення май-стра, особливо фольклористичы, плщно позначилися на його художых шуканнях. Одна з вельми характерних рис поезп автора - творче освоення й актуалiзацiя фольклорних традицм, що вщчуваеться, зокрема, й на рiвнi тематичних обрив. Так само як i в кримськотатарському по-етичному фольклору в лiрицi А. Велiева домiнують любовнi й патрютичы моти-ви. На суттеву роль саме цих мотивiв у художньому свт митця звернули певну уваги дослщники [3; 4; 5; 6]. Мета ^еТ пу-блiкацiТ - на основi детального аналiзу прикметних вiршiв поета розглянути осо-бливост тематики й поетики його патрю-тичноТ лiрики.
Патрiотичнi вiршi Аблязiза Велiева пройнятi щирiстю й глибиною почуттiв. В них оспiвуеться неповторна краса кримськоТ землi, виявляеться трепетне сиывське ставлення до неТ. Такий вiрш «Ярым ада» («Мм любий пiвострiв»).
Це мiнiатюра на три коротю строфи, сповнена неабиякоТ емоцмноТ сили й водночас позначена особливою стильо-вою легкiстю, невимушенiстю, грацмнь стю. Риси епiчноТ пiднесеностi вишукано взаемодiють тут з радiсно-грайливим настроем. Вщчуття едностi з рщним краем збуджуе в душi лiричного героя свiтлу втiху:
Бир асыргъа якъынджа Омюр корьдим дюньяда. Амма козюм огюнде Даима ярым ада.
Бир ада ки, мен ичюн Онъынъ ёкъдыр къыймети. Одыр къальбимнинъ кучю, Аятымнынъ зийнети (Уже майже стол^тя Живу, дивлюся на свiт. Але перед очима Завжди коханий пiвострiв. Вiн единий, для мене ВЫ безцЫний. Пробуджуе душевну снагу, Життя мого чар).
У заключай строфi сповiдальнi лiрич-н iнтонацiТ поеднуються з безпосеред-нiм зверненням до рiдного краю, а також набувають певного драматичного забар-влення. Тут нерозривна еднiсть лiрично-го героя й отчоТ землi пiдкреслюеться з особливою твердiстю й ршучютю:
Сенъ барсынъ ки, мен барым, Акърансыз ярым ада. Сен олмасанъ напарым, Манасыз омюр я да
(Без тебе не буде й мене, Незрiвнянний любий твострове. Що я вдiяв би без тебе, Життя б мое втратило сенс).
Ч™, лакоычы, а водночас жвав^ летючi рядки цього вiрша вивершуються ефектними римами. Певна Ытонацмна розкутiсть, грайливiсть перших двох строф увиразнюеться з допомогою поеднання у перехресному римуванн (аЬаЬ) дещо приблизних рим (якъынджа
- огюнде; ичюн - кучю) i цтком точних (дюньяда - ада; къыймети - зийнети). А от в останнм строфi згадана твердiсть i ршучють суголосна всуцiль точному римуванню (мен барым - напарым; ада
- я да).
Якщо вiрш «Пiвострiв» у певному аспект тяжiе до узагальнення й може бути потрактований як вияв почут^в не лише кримця, а й мешканця якогось н шого пiвострова чи острова (ада - по-крим-ськотатарськи не лише й не так твос^в, як ос^в), то поезiя «Крим» - це вже цтком вщкрите освщчення в любовi до рщ-ного краю, ознаменоване промовистим заголовком. Тут оргаычно поеднуються вiдтворення радюно-пщнесених вщчут-тiв, тон яким задае перший рядок («Къы-рым, Къырым, меним йырым... - Криме, Криме, пюне моя.»), з публщистични-ми мотивами, яю допомагають виявити стривоженють тим, що й нинi кримц не раз лишають рiдний край («Кетмек этер, кетмек этер - Лишайся тут, лишайся тут» - настмно звертаеться автор до таких земляюв), i тверду впевненiсть у св^-лому завтрашньому дн любоТ Вiтчизни.
Точнi звучнi рими, подан здебiльшо-го за способом, характерним для рубаТ (йырым - сырым. - Къырым), числен-нi внутршы повтори й спiвзвуччя (Къырым, Къырым; Меним омрюм сенсинъ Къырым; Кетмек этер, кетмек этер; Гуль олсан да, куль олсан да.), ритмiчна пружнють лакоычних строф - усе це су-голосне провщному тут бадьорому жит-тествердному настрою.
Так само пщнесений, сповнений св^-лоТ енергiТ вiрш iз промовистою сим-волiчною назвою «Баарь» (Весна»). У цьому вiршi висока патетика ефектно поеднуеться з теплою задушевнютю, що надае висловлюваним тут радюним вщчуттям особливоТ щиростi. Це, мож-на сказати, гiмн повернення кримських татар на рщну землю пюля багатьох рокiв лихих поневiрянь. Весняна пора, яка в Криму завжди напрочуд чарiв-на, ствзвучна надiям на нацiональне вiдродження:
Баарь кельди улькемизге, Баарь, баарь, баарь!
Бахыт кельсин эвимизге, Джоюлсын гъам-кедер!
(Весна прийшла в наш край, Весна, весна, весна! Хай щастя вона принесе в нашi домiвки, Розвiе гризоту-журу!)
Автор пише про те, як дорогий його серцю край стужився за рщним людом, котрий, сповнений неабиякого завзят-тя, закв^чае його, зростить новi сади, зведе ошатн новобудови... У контекстi символiчного образу весни зринае тра-дицмна, але притому не позбавлена зво-рушливоТ виразностi паралель мiж пташками, що прилтають з вирю i людьми, що повертаються на рщну землю:
Узакътаки къарылгъачлар Къайтсын ана юрткъа. Авдет олсун сюргюнликтен Джумле татар юрткъа (Хай з далечн ласпвки
Прилiтають на материнську землю, Хай вертаються з вигнання Всi татари додому).
Вiрш вражае не якоюсь несподiваною образнютю, а насамперед своТм особли-вим емоцмним зарядом, зумовленим, як зазначалось, оргаычним поеднанням публiцистичноТ пiднесеностi й лiричноТ задушевностi. Тут також вщчутна вель-ми характерна для поетичноТ мови А. Велiева мелодiйнiсть, увиразнена звуч-ними римами (переважно черезрядкови-ми - аЬсЬ), жвавим грайливим ритмом, тотожнютю першоТ й останньоТ строф. У цих строфах рима на вщмЫу вiд iнших не черезрядкова, а перехресна (аЬаЬ), що також дае змогу посилити певн емо-цiйнi штрихи.
Навiть т вiршi поета, в яких виявляеть-ся радiсть повернення на батьювщину, позбавленi ейфорiТ, у них, так би мовити, радють iз журбою обнялась. Тим бтьше сповненi суворих Ытонацм твори, у яких осягаються тривожн реалiТ сьогодення. Автора непокоять дисонанси сучасноТ доби, особливо болюний для нього брак злагоди та згоди, який раз у раз даеться взнаки у сусптьному житт кримських татар. Характерним прикладом схвильова-
ноТ поетичноТ публщистики письменника е вiрш «Лянеттен къоркъунъыз» («Бмте-ся прокляття»), пройнятий журливими медитацiями, яю поступово перероста-ють у пристрасн iнвективи, набувають барв застережливоТ закличностк Поет скрушно наголошуе на тому, що саме циычна байдужiсть до глибинних на-родних традицiй i значною мiрою спри-чиненi цим внутрiшнi чвари е головною загрозою нацiональному буттю, загро-зою належному поширенню рiдноТ мови. У своТх поетичних застереженнях автор апелюе не лише до земних, але й до не-бесних сфер:
Эписини четке ташлайыкъ, айды, Тувгъан тильге биле къалмады сайгъы. Бундан сонъ айтынъыз Алла-Таалядан Мерхамет сорамагъа кимнинъ бар акъкъы
(Ну що ж, вщцураемось вiд усього, Навiть рщну мову не будемо шанувати. Як же пюля цього можемо просити Всевишнього,
Аби вЫ був милостивим до нас).
Тривожы, нещадно-суворi Ытонацп твору стають усе настiйнiшi, набувають усе бтьшоТ виразностi i врешт сягають особливоТ, можна сказати, ударноТ кон-центрацiТ в останнiй строфк Динамiч-ний бентежно-медитативний плин вiрша логiчно приходить до цiеТ пронизливоТ фiнальноТ коди, покликаноТ збадьорити млявих i зворушити байдужих:
Аналар, бабалар, бита, деделер! Эдждатлар ёлуны кутьмесек эгер, Сонъки къырымтатар олеяткъанда Бутюн кечмишлерни лянетлеп кетер (Матерi, батьки, бабуа, дiдусi! Коли зiб'емося з одвiчного шляху, То, вмираючи, останнм кримський татарин Усiх своТх предюв гiрко прокляне).
Останнi надiТ автор покладае духовы цЫносД якi мають плекатися й розви-ватися, примножуватися насамперед у родинк Вiрш як на свм неабиякий емо-цмно-смисловий, можна сказати, про-повiдницький заряд доволi лаконiчний,
складаеться з восьми чотирирядкових строф, але все ж викликае деяю аналоги з Шевченковим посланням «I мертвим, i живим, i ненародженим,,,».
Вiршованi рядки тут досить розлогi -двi чотирискладовi й одна п'ятискладова стопи. Така виразна ритмiчна основа раз у раз дещо видозмЫюеться, що вщповщае переданому тут душевному сум'яттю. Рими подаються за способом, характерним для рубаТ (ааЬа). Звертае на себе увагу доволi послiдовно витримане чергування строф iз точними римами та приблизними: дъалам - гьам... - ярам; энди - шенъми... - белли; кьайда -ногъайда... - файда; айды - сагьы... -акъкъы. Таке чергування - це ыби хвил^ це своерiдний знак глибоких авторських переживань. Зрозумто, що у фЫальнм строфi рими ч™ й точнi: деделер -эгер. - кетер.
У доробку автора видтяються вiршi, в яких вщчутне прагнення наблизитися до осягнення таемниць поетичноТ твор-чостi. Промовистим з цього погляду е «Бекленильмиген шиир» («Несподiва-ний вiрш»). Тут поетична творчють трак-туеться як особлива стихiя, далеко не завжди пщвладна рацiональним аспектами свiтосприймання митця. Поет вщ-творюе стан неочкуваного натхнення, коли вiршованi рядки самi зринають i просяться на патр. ВарiацiТ зачудування таким особливим станом, таким незви-чайним даром визначають дещо мозаТч-ну й вщкриту композицiю цього емоцiйно насиченого вiрша.
У творi зринае своерiдна метафорична паралель мiж передчуттям весни в ще холодну зимову пору та радютю тво-рення, здатною внести в ару буденнють св^ променi:
Баарь чагъы амма, баарь руху ёкъ, Тышарда беяз къар ве сувукъ аяз. Тенха отурам мен иш одасында, Насылдыр дуйгъу дей: языламы, яз! (Начебто весна, але духу ТТ не чутно, За вкном бiлий снiг i студений мороз. Одиноко сиджу в робочм кiмнатi, Щось пiдштовхуе - пиши ж но, пиши!) Провщна у вiршi радiсна зачудованiсть
майже не вiдтворюеться безпосеред-ньо, спершу виявляеться як стриманий подив, який вщтак переходить у св^лу втiху, далi стае дещо вщчутышою, нiби знаменуючи готовнють суб'екта лiричноТ оповiдi щасливо пщкоритися натхненню. Врештi в останнiй строфi до гри цих тонко переданих настроевих вщтЫюв дода-ються лет гумористичнi штрихи:
Ёлдан беклемеген шей тапкъандайын Ишбу сатырлар да шайна тёкюльди. Ниетим ёкъ эди шиир язмагъа, Нейлейим, шиириет джонки сёкюльди (Мов несподiвана знахщка на шляху, З'явилися ц рядки. Я ж таки не мав намiру писати, А слова посипалися сам^ мов з прорваного мшка).
Не раз у вiршах автора поеднання рiзних тематичних мотивiв зумовлюе промовисту поетичну символку. Така символiка в поезп «Бинъбашкъорай» («Тисячоголовий курай») набувае ро-мантичноТ пiднесеностi, а при ^м сягае модерноТ багатозначностi. Ведучи дiа-лог з мальовничо описуваним переко-типолем, що мерехтливо лине з в^ром удаль, лiричний герой парадоксально вщчувае глибоку спорiдненiсть i водночас певну несумiрнiсть власних душев-них поривань з цим невсипущим рухом:
Ель киби мен тез чапарым, Ич де къалмам артынъдан. Озь бахтымны мен тапарым, Бир де-бир чёль ёлундан (Як в^ер, швидко полечу I не вщстану.
Можливо, щастя я знайду Десь на степових просторах).
Вишукана взаемодiя, взаемодо-повнення рiзних тематичних мотивiв, серед яких особливу роль в^грають мотиви патрiотичнi, характернi для поезп Аблязiза Велiева. 1Т прикметною ри-сою е лагiдна задушевнють, прониклива лiричнiсть, яка збагачуеться й вщтЫяеть-ся широкою гамою Ыших iнтонацiйних барв, не раз сягаючи граней глибинного
драматизму. Невщдтьна вщ емоцiйноТ дiткливостi, делiкатностi, а вщтак напро-чуд переконлива притаманна стилютиц автора публiцистичнiсть, вiдкритiсть су-ворим реалiям минулого й сьогодення. Притому, пщпорядковуючись багатогран-нiй поетичнiй символу, розмiреностi й вигадливостi вiршованого плину, ця пу-блiцистичнiсть здебiльшого пщноситься до виразних узагальнень, набувае рис фiлософiчноТ медитативностi, що часто виявляеться в неабиякий образый пла-стичност та афористичнiй пружностi рядкiв i строф. Вiдчутна багатограннiсть авторового стилю зумовлюе неабияке жанрове розмаТття його поезп. Поруч iз лiричними вiршами у формi елегiйних роздумiв, пристрасних Ывектив, зворуш-ливих послань, грайливих замальовок тощо (не раз ц жанровi аспекти злива-ються в одному творО у доробку автора видтяються лаконiчнi поетичнi м^атю-ри (чотиривiршi, восьмивiршi), в яких вщ-значенi риси його поетичноТ манери, на-самперед фiлософiчна медитативнiсть, набувають особливоТ виразностi.
Не можна обмти ще однiеТ суттевоТ прикмети стилютики А. Велiева й не ска-зати про внутрiшню мелодiйнiсть, не-повторну музикальнiсть його поетичноТ мови, увиразнену ч™стю й вигадливi-стю ритмки, точними й звучними ри-мами або ж промовистою грою точних i приблизних рим, внутрiшнiм римуван-ням, мiжрядковими звуковими перегука-ми, алiтерацiями, асонансами, рефрен-ними повторами тощо. Тож видаеться аж ыяк не випадковим, що багато його творiв, таких, наприклад, як «Беяз геми» («Бiлий корабель»), «Бинъбашкъорай» («Тисячоголовий курай»), покладеы на музику й стали широко вщомими пюня-ми.
Л^ература:
1. Аблязиз Велиев (1939) - Аблязiз Велiев (1939) // Окрушина сонця - Кунештен бир парча: антолопя кримськотатарськоТ поезiТ XIII - ХХ стол^ь. - К. : Гол. спец. ре-дакцiя л^ератури мовами нац. меншин УкраТни, 2003. - С. 640 - 655, 784.
2. Велиев А. Ватан тюркюси: ширлер, йырлар / А. Велиев. - Симферополь: Къы-рымдевокъувпеднешир, 2009. - 184 с.
3. Гуменюк В. I. Особливост поетики любовноТ лiрики Аблязiза Велiева / В. I. Гуменюк // Вопросы крымскотатарской филологии, истории и культуры : научный журнал. - 2018. - Выпуск 6. - С. 45-52.
4. Селим Ш. Тевсиенаме / Ш. Селим // Велиев А. Ватан тюркюси: ширлер, йырлар / Аблязиз Велиев. - Симферополь: Къырымдевокъувпеднешир, 2009. - С. 3.
5. Сеферова Ф.А. Аблязиз Веливенинъ иджадында ватанпервелик нагъмелери / Ф.А. Сеферова // Сеферова Ф. А. Къырымтатар шиириетинде аньаневийлик ве янъ-ылыкъ (XX асырнынъсонъу - XX асырнынъ башы / Ф. А. Сеферова. - Акъмесджит, 2011. - С. 116 - 128.
6. Сеферова Ф.А. Поэтический мир Аблязиза Велиева / Ф.А. Сеферова // Культура народов Причерноморья : научный журнал. - 2009. - № 152. - С. 118 - 120.
ЧО
ш
