Тезисы докладов научно-практической конференции с международным участием «Инфекционные заболевания путешественников. Современные вызовы и состояние проблемы в Украине» (12-13 марта, г. Одесса, Украина) Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

Матерiали конференцiT

Proceedings of the Conference

актуальна Тнфектологш

УДК 616.97.054.7057.68

DOI: 10.22141/2312-413x.8.1.2020.196178

Тези AonoBiAen науково-практично! конференцil

з мiжнароAною участю «1нфекщйш захворювання манAPiвникiв. Сучаснi виклики i стан проблеми в УкраМ» (12-13 березня, м. Одеса, УкраТна)

1.В. Будаева, В.В. Попович, К.В. Захаренко, Л.О. Копитько, Е.В. Заяц, В.А. Ульянов ДЗ «Днiпропетровська медична академiя», м. Днiпро, Украна

Стронпло!доз у немовляти. КлЫчна презентащя

Актуальнiсть. Strongyloidiasis — iнфекцiя субтро-пiчних i тропiчних perioHiB земно! кули. Strongyloi-des stercoralis е гeoгeльмiнтoм, де пром1жш форми збудника (Filariform larva) вшьно мешкають в оточу-ючому сepeдoвищi. Зважаючи на велию мiгpацiйнi потоки i м1жнародний туризм, ця паразитарна ш-фекц1я являе реальну загрозу для системи громад-ського здоров'я Укра!ни, але ця шфекцш для бшь-шoстi лiкаpiв Укра!ни майже не знайома.

Мета роботи — обГрунтувати нeoбхiднoстi роз-робки захoдiв eпiдeмiчнoгo контролю за eндeмiч-ними паразитарними iнфeкцiями на пpикладi кль нiчнoгo випадку стронгшощозу у дитини перших мiсяцiв життя.

Матерiали та методи. У робот наведена клшч-на картина лабораторно шдтвердженого випадку стронплощозу у 5-мюячно! дiвчинки, яка нiкoли не перебувала в суб- або тротчних територшх. Надано методи лабораторно! верифжацп дiагнoзу та ефек-тивнiсть терапп альбендазолом, який е синтетич-ним препаратом з групи бeнзoмiдазoлу.

Кл1н1чний випадок. Дiвчинка Г. Мирослава, 5 мiс., eтнiчна ромка. Дитина доставлена у серпш 2018 р. у дитячу лжарню м. Днiпpа спiвpoбiтниками полщп з матip'ю, яка е безпритульною i мешкала дeкiлька тижнiв на вoкзалi м. Кам'янське (Дншропетров-ська область). 3i слiв матepi, вона з дитиною влiтку при!хала з м. Берегове (Закарпатська область) i за межами Укра!ни нiкoли не перебувала. Для вигоду-вання дитини жшка застосовувала будь-яку !жу, яку знаходила на смггниках або яку надавали переачш громадяни. Дiвчина надшшла в лiкаpню у тяжкому сташ з ознаками гшотрофп другого ступеня, зi зни-женням харчово! домшанти, дiаpeею, висипом на

ногах, лихоманкою до 39,5 °С, дистрофiчними змь нами шкiри на н1жних кшщвках та у пахвиннiй дь лянщ. При оглядi дитина з арим колоритом шкiри, зниженням тургору шюри, симптом шюрно! складки — 5 секунд. Свщомють за шкалою коми Глазго — 15 балiв, невролопчного дефiциту не спостертало-ся, порушень з боку легенiв та серця немае. Живiт здутий, болюний при пальпацп, печiнка та селезш-ка не збiльшенi. Випорожнення до 6 разiв на добу, рщю, без патологiчних домiшок, коричневi. У ге-мограмi при надходженнi помiрний лейкоцитоз, нейтрофiльоз iз незначним зсувом влiво, еозинофь лiв — 3 %, незначно прискорена швидюсть осдан-ня еритроцитiв, С-реактивний проте'ш — 6 мг/мл; у копрограмк лейкоцити — 60 клггин у полi зору, краплi нейтрального жиру — багато. Паразитоло-гiчне дослщження калу виявило личинки Str.sterco-ralis — бшьше 10 рухомих екземплярiв у полi зору, на рiзних етапах розвитку. Паразитологiчне досль дження бронхоскотчного лаважа на Str.stercoralis негативне. Бактерюлопчне дослiдження калу виявило S.enteritidis гр. D. Результати дослщження кро-вi на В1Л негативнi. Був встановлений клшчний дiагноз «мiкст-шфекцiя: стронгшохдоз, кишкова форма в поеднаннi зi сальмонельозом, ентеритична форма, середньо! тяжкосп, зневоднення 1-го ступеня». План лжування: iнфузГl кристалохдних розчи-нш, цефтрiаксон у дозi 50 мг/кг/добу парентерально 7 дшв, альбендазол у дозi 15 мг/кг/добу у два при-йоми протягом 10 дiб. Контроль антипаразитарно! терапп проводився регулярними дослщженнями фекалiй: на 5-ту добу л^вання личинки у калi стали нерухомими, на 7-й i 9-й добi терапп личинки Str.stercoralis не виявлялися. Пiсля завершення при-йому альбендазолу кожнi три доби проводилися паразитолопчш дослiдження калу на наявшсть личинок Str.stercoralis. Через 2 тижш пiсля завершення системно! антипаразитарно! хiмютерапп з превентивною метою було призначено повторний тридо-бовий курс альбендазолу у дозi 15 мг/кг/добу у два прийоми. Слщ тдкреслити, що особливiстю даного випадку е факт вщсутносп шдвищення рiвня еози-

нофшв при надходженнi до стацгонару до початку терапГ! альбендазолом i короткострокова поява ео-зинофш! (26 %) пiд час лгкування альбендазолом. На сьогоднi дитина клшчна здорова, набирае вагу, з'явилась харчова домгнанта, контрольнi парази-тологiчнi i мiкробiологiчнi дослiдження калу на Str.stercoralis i S.enteritidis негативнi.

Висновки. Даний випадок стронплощозу слщ роз-глядати як автохтонну iнфекцiю, пряма мгкроскопгя калу повинна залишитись обов'язковим дослщжен-ням при всГх клiнiчних випадках паразитозу та профг-лактичному огляду дiтей i дорослих. Альбендазол — препарат першого вибору терапГi стронплощозу в умовах вщсутносп iвермектину. Рiвень еозинофiлiв у кровi е ненадшним лабораторним тестом щодо як дiагностики, так i контролю ефективностi антипа-разитарно! хiмiотерапГi стронплощозу. Паразитоло-пчний метод виявлення стронплощозу — основний метод дгагностики на сьогоднг. Особливгстю даного випадку е факт вщсутносп пГдвищення ргвня еози-нофГлгв при надходженнг до стацгонару до початку терапГ! альбендазолом г короткострокова поява еози-нофГлГ! (26 %) пГд час лгкування альбендазолом.

Н.В. Верба

Одеський нац1ональний медичний университет, м. Одеса, Укра'на

Особливост функцiонування системи цитомшв у хворих на хрожчний гепатит С

Актуальнiсть. Одним i3 патогенетичних чинникiв прогресування хронiчних BipycHrn захворювань пе-чiнки е активац1я процесiв перекисного окислення лiпiдiв (ПОЛ) та виникнення дисбалансу у системi цитокiнiв у вiдповiдь на втручання патологiчного агента.

Мета дослдження: визначити рiвень продyктiв ПОЛ та деяких цитоюнш у хворих на хрошчний гепатит С (ХГС).

MaTepiam та методи. Обстежено 195 хворих на ХГС. Дiагноз ХГС встановлювали на пiдставi кль нiко-епiдемiологiчних даних i пщтверджували ви-явленням у сироватщ кровi хворих специфiчних антитш методом iмyноферментного аналiзy та РНК вiрyсy гепатиту С за допомогою полiмеразноI лан-цюгово! реакцц. Стутнь фiброзy встановлювали за допомогою методу «Ф1броскан». Концентрацiю дiенових кон'югатiв (ДК) дослщжували за методом 1.Д. Стально!, yмiст малонового дiальдегiдy (МДА) — за методом 1.Д. Стально! та Т.Г. Гаришвiлi. Для визначення рiвня iнтерферонy (IFN)-cив, фактора некрозу пухлини (TNF) та штерлейкшу (IL)-6 використовували iмyнохiмiчний метод з хемшюмь несцентною детекцiею.

Результати та обговорення. При зверненнi хворих ознаки фiброзy печiнки (ФП) не спостертали (F0) у 13 (6,66 %) хворих. Слабко виражений фiброз

печшки (F1) дiагностовано у 41 (21,03 %) хворого. Ознаки noMipHO вираженого ФП (F2) встановле-но у 60 (30,77 %), тoдi як ознаки вираженого ФП (F4) — у 48 (24,62 %) хворих. При цьому дiагнoстo-вано пщвищення активносп процеав ПОЛ, про що свiдчив високий piвень його продукпв у сиpoватцi й еритроцитах кpoвi хворих на ХГС. Так, умют МДА перевищував фiзioлoгiчнi показники у середньому в 1,5 раза у сироватщ та у 2,2 раза — в еритроцитах, а вмют ДК — в 1,3 та 1,6 раза в сироватщ та еритроцитах кpoвi хворих на ХГС вщповщно (р < 0,01). При цьому у сироватщ кpoвi хворих iз F0 piвень МДА перевищував показники здорових оаб на 12,15 %, а piвень ДК — на 10,25 % (р < 0,01). В еритроцитах цих хворих збшьшення кшькосп МДА та ДК було бшьшим (на 29,92 % — МДА i на 19,94 % — ДК) (р < 0,01). У сироватщ кpoвi хворих iз F1 piвень МДА перевищував показники здорових оаб на 36,95 %, а piвень ДК — на 25,75 %, а в еритроцитах цих хворих збшьшення вмюту МДА та ДК було бшьш значним (на 69,92 % — МДА i на 40,54 % — ДК) (р < 0,01). У хворих, у яких при зверненш дiагнoстoванo F2, piвень МДА i ДК перевищував фiзioлoгiчнi показники у сироватщ на 54,91 та 38,77 %, а в еритроцитах — на 122,56 та 51,21 % вщповщно (р < 0,01). У хворих, у яких при зверненш дiагнoстoванo F3, вмют МДА i ДК був бшьшим, нж у здорових оаб, у сироватщ — на 79,96 та 56,77 %, а в еритроцитах — на 159,25 i 90,23 % вщповщно (р < 0,01). За наявнос-ri F4 у хворих на ХГС piвень продукпв пероксидацп продовжував зростати: вмют МДА i ДК був вищим, шж у здорових оаб, на 109,06 та 78,67 % у сироватщ та на 188,22 i 107,13 % в еритроцитах кpoвi хворих (р < 0,01). Спостерк'али також i порушення з боку функщонування системи цитоюшв, що тдтверджу-валось зниженням piвня IFN-сив та пiдвищенням IL-6 та TNF. Так, piвень IFN-сив був нижчим за показники у здорових оаб, у 156 (80 %) хворих на ХГС — на 41,21 %: у 79 (80,61%) хворих у I груш та на 39,96 % у 77 (79,38 %) хворих у II груш. Також було встановлено piзницю у piвнi IFN-сив залежно вщ ступеня ФП, який дiагнoстoваний у хворих на ХГС при зверненш. Так, piвень IFN-сив у хворих iз F0 був меншим, н1ж у здорових оаб, на 11,21 %, у хворих iз F1 — на 37,36 %, у хворих iз F2 — на 58,45 %, у хворих iз F3 — на 74,36 %, у хворих iз F4 — на 96,40 % (р < 0,001). Пщвищення piвня IL-6 рееструвалось у 141 (72,30 %) хворого на ХГС: у 71 (72,44 %) хворого в I груш та у 70 (72,16 %) хворих у II груш та пере-вищувало фiзioлoгiчнi показники у середньому у 2,9 раза. Високий вмют IL-6 у хворих на ХГС значно вiдpiзнявся залежно вщ ступеня ФП, який був вста-новлений у хворих при зверненш Так, piвень IL-6 у хворих iз F0 перевищував показники у здорових оаб на 43,56 %, у хворих iз F1 — на 98,23 %, у хворих з F2 — на 145,66 %, у хворих iз F3 — на 250,16 %, у хворих з F4 — на 369,46 %. Ышими словами, високий вмют цього цитокшу е негативною ознакою, що може свщчити про значну активнють процесу фiбpoзoутвopення в печшковш тканиш Проведено

кореляцiйний aHani3 м1ж вмютом IL-6 (який бере участь в розвитку запальних, iмунних, MeTa6oni4-них, пролiферативних процесiв) i концентрацieю продукйв ПОЛ - ДК (r = 0,973) та МДА (r = 0,863); IL-6 та компонентами глутатюново'1 протиперекис-но1 системи - G-SH (r = -0,913) та ГР (r = -0,933). Отриманi результати свщчать про наявнiсть прямого вираженого кореляцшного зв'язку мiж рiвнем IL-6 та ДК i МДА; зворотного вираженого кореляцшного зв'язку мж вмютом IL-6 та вмютом G-SH i активнютю ГР. Отже, продукц1я IL-6 у хворих на ХГС збшьшуеться у мiру зростання штенсивнос-тi процесiв ПОЛ та зниження активностi АОС. Pi-вень TNF перевищував фiзiологiчнi показники у 139 (71,28 %) хворих: у 69 (70,41 %) хворих у I груш та у 68 (70,10 %) хворих у II груш. Так, у середньому в кожнш груш цей показник був нижчим, н1ж у здо-рових оаб, у 6,2 раза (р < 0,001). Проте рiвень TNF у хворих iз F0 коливався в межах норми, у хворих iз F1 перевищував показники у здорових оаб на 89,23 %, у хворих iз F2 — на 199,06 %, у хворих iз F3 — на 342,06 %, у хворих iз F4 — на 501,17 % вщповщно. Проведений кореляцшний аналiз м1ж вмютом TNF i концентращею продуктiв ПОЛ виявив наявнiсть прямого вираженого кореляцшного зв'язку м1ж рiв-нем TNF та ДК i МДА (r = 0,973 та r = 0,863 вщповщ-но), а також зворотного вираженого кореляцшного зв'язку м1ж вмютом TNF та вмютом G-SH i активнютю ГР (r = -0,913 та r = -0,933 вщповщно). Отри-манi результати свщчать, що синтез TNF у хворих на ХГС збшьшуеться в результат зростання штенсив-ностi процеав ПОЛ.

Висновки. На наш погляд, дисбаланс в системi цитокiнiв е результатом ушкоджуючо'1 дп продуктiв ПОЛ на клггини печiнки у вщповщь на реплiкацiю HCV й одним з факторiв прогресування патологiч-ного процесу.

Н.О. Виноград

Льв1вський нацюнальний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького МОЗ Укра'ни, м. Льв1в, Укра'на

Алгоритм визначення ешдемюлопчних ризимв при хворобах подорожуючих

Актуaльнiсть. У часи глобалiзацп хвороби подорожуючих стали вагомим блоком у структурi бю-логiчних загроз, що притаманнi кожнiй державi та корелюють з iнтенсивнiстю та основними векторами занесення збудникiв шфекцшних i паразитарних хвороб з шших територiй, суттево модифiкуються пщ впливом ^матичних змiн та з появою нових збудникiв. Спектр занесених патогешв, окрiм гео-графiчних локацiй, корелюе з типом мiграцiйних процесiв, тривалютю перебування, санiтарним станом, видом дiяльностi на певнiй ендемiчнiй тери-торп, дотриманням людьми стандартних та специ-фiчних заходiв захисту з урахуванням потенцiйних

небезпек. Слiд зазначити, що, о^м зараження в кра'ш перебування, актуальним е ризики при пере-льотах (перемiщеннi), особливо в аеропортах та на засобах пересування. Супета ризики формуються при маятниковш мярацп населення, «зеленому» туризм^ та ще вищими вони е при перебуванш в зонах розма!тих нештатних ситуацiй (природнi надзви-чайш ситуацп; район ведення бойових дш; осередки iнфекцiйних хвороб, у тому чи^ особливо небез-печних шфекцш тощо).

Метою дослщжень було створити алгоритми збирання епiдемiологiчного анамнезу для визначення провщних чинникiв ризику зараження людей на ендемiчних територ1ях пiд час 1х перебування за межами держави та оптимiзацп верифжацп захво-рювань, що виникають тсля повернення з регiонiв потенцiйного зараження.

Матерiали та методи. Використано аналггичний прийом комплексного епiдемiологiчного методу для ощнювання i ранжування ймовiрних ризиюв зараження.

Результати та обговорення. Алгоритм збирання й аналiзування епiдемiологiчних даних включав по-крокове оцiнювання потенцшних обставин зараження. Ознакою першого порядку було обрано мiсце перебування хворого за 14 дшв i до моменту повернення; другого порядку — провщний синдром(и); третього порядку — сезон (пора року); четвертого — обставини зараження (з урахуванням механiзмiв пе-редачi збудника шфекцп); п'ятого — особливi засте-реження з урахуванням ретроспективно! бази даних. Iнформацiйний блок формували на пiдставi м1ж-народних (Всесвггня органiзацiя охорони здоров'я) i нацюнальних (мiнiстерства, агенци, вщомства) сайтiв щодо ендемiчностi територи. Систематиза-цiю бази даних здшснювали шляхом використання анкети вщкрито-закритого типу. Запропонований пщхщ дозволяв у короткий час означити коло пщо-зрших нозологiй i визначити алгоритми подальшого обстеження хворих, особливо верифжащю з урахуванням найiмовiрнiших патогенiв.

Висновки. Запропонований покроковий пщхщ збирання та аналiзування епщемюлопчно! бази даних дозволяе оптимiзувати роботу з встановлення етiологГl захворювання в оаб з мiграцiйним анамнезом та !х рацiонального лiкування.

Н.О. Виноград, З.П. Василишин, Л.П. Козак, i.A. Байдалка Льв1вський нац1ональний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького МОЗ Украни, м. Льв1в, Укра'на

Меншгоенцефалгги як проблема подорожуючих

Актуальшсть. Швидке перемщення людей у просторi завдяки сучасним видам транспорту, ш-тенсифжац1я туризму, зовнiшня та внутрiшня мь грацiя населення сприяють зараженню збудниками

екзотичних iнфекцiй у подорожуючих та зростанню ризикiв ïx занесення на територiю держави, а також можливосп штродукцИ патогенних бюлопчних агентiв на новi територïï. Подорожуючi мають високий ризик зараження i3 причини вiдсутностi у них специфiчного iмунiтету, сформованого за рахунок проеmдемiчування, iмунопрофiлактики, а також вщсутносп xiмiопрофiлакгики тощо. Серед таких захворювань велика частка належить iнфекцiям iз трансмiсивним меxанiзмом передачi збудникiв, яю рееструються на ендемiчниx територ1ях в межах вь домих i модифжованих пiд впливом бiотичниx та абютичних чинникiв природних осередкiв. Клшч-на манiфестацiя екзотичних трансмiсивниx шфек-цш полiморфна, часто iз вираженим гарячковим синдромом та ураженням нервовоï системи (енце-фалiт, менiнгоенцефалiт, менiнгеальний синдром, синдром Гшена — Барре, шсульт тощо). Однiею iз таких нозологш е гарячка чикунгунья. За рахунок мпрацШних потокiв вiд моменту виявлення збудни-ка на початку 50-х роюв минулого сторiччя в Танза-mï i до сьогоднi сталося розширення ареалу хворо-би, включаючи краши бвропейського континенту.

Метою дослщження було вивчити та спрогнозу-вати спектр потенцшних збудникiв, якi могли спри-чинити ураження подорожуючих iз врахуванням те-риторiй ЗСх перебування.

Матер1али та методи. Зiбрано та проаналiзовано клiнiчнi та епiдемiологiчнi даш вщ п'яти пацiентiв, якi перебували на територiяx iз циркуляцiею збуд-никiв трансмiсивниx iнфекцiйниx захворювань. Для верифжацИ дiагнозу використовували серологiчний метод дослщження (iмуноферментний аналiз). Збiр i аналiз бази даних проводився з використанням спещальних анкет, аналiтичного i статистичного прийомiв. Проведено лiтературний пошук та ощ-нено ймовiрнiсть виникнення у них захворювань iз врахуванням епщемюлопчного анамнезу. Для вирi-шення поставлених завдань використано описово-ощнювальний, аналiтичний прийоми комплексного епщемюлопчного методу.

Результата та обговорення. Пщ клiнiчним нагля-дом перебували п'ятеро оаб iз ураженням централь-roï нервовоï системи, що проявлялося синдромо-комплексом менiнгоенцефалiту на фонi вираженого гарячкового стану. При збиранш епщемюлопчного анамнезу встановлено, що двое iз них незадовго до захворювання перебували на територИ ХорватИ, по одному — в ГрецИ, МакедонИ, 1спанИ. У двох iз групи дослщження, що вщпочивали у Хорватïï, ла-бораторно верифiковано дiагноз «гарячка Захщно-го Ншу», в iншиx пащенпв встановити етiологiю захворювання не вдалося, iз яких двое померли. Зважаючи на данi епiдемiологiчного анамнезу, ет-демiчноï ситуацïï на територïï перебування хворих, часу подорожей, початку захворювання, що вкла-дався в меж1 максимального шкубацшного перiоду вщ моменту вибуття iз ендемiчноï територïï, клшч-ного перебiгу хвороби (ознаки ураження централь-roï нервовоï системи на фош гарячкового стану),

можна говорити про можливе ураження пацiентiв з неверифжованим дiагнозом збудником гарячки чи-кунгунья.

Висновки. Необxiдно вдосконалити систему епiдемiологiчного нагляду за групою екзотичних шфекцш iз трансмiсивним меxанiзмом передачi, в тому чи^ гарячкою чикунгунья, упровадити лабо-раторний монiторинг цiеï групи збудниюв. Важли-вим елементом системи епщемюлопчного нагляду мае бути саштарно-просвпницька робота iз повь домленням подорожуючих про можливi ризики на територiяx ïx перебування та шляхи захисту вщ ш-фiкування.

К.С. Гриценко

Одеський нацюнальний медичний университет, м. Одеса, Украина

Поширення OAeHOBipyciB у водних об'ектах ОдеськоТ o6aoctï

Актуaльнiсть. Аденовiрусна iнфекцiя (АдВ1) — гостра iнфекцiйна патологiя, спричинена аденовiру-сами (АдВ). АдВ людини е дволанцюговими ДНК-утримуючими вiрусами, що не мають оболонок, яю належать до 5 родiв родини Adenoviridae. АдВ, здатш викликати захворювання у людини, вщносять до роду Mastadenovirus, вперше видiленi в 1953 р. з тканин мигдалиюв та адено'щв у хворих дiтей. Вщомо ciM видiв (A—G) i близько 100 серотитв АдВ, бiльше 60 з них видтено у людей, що призводить до можли-воcтi багаторазового зараження цими вiруcами, що займають значну частку у cтруктурi ГРВ1, вiруcних дiарей, уражень кон'юнктиви, лiмфоïдно'ï тканини, до можливоcтi виникнення епiдемiчних cпалахiв захворювання. Найпоширенiшi серотипи — 3, 4, 7, 14, 21, яю спричинюють ГРВ1, 14-й серотип зумовлюе найтяжчi випадки АдВ1, з типами 40, 41, 52 асощ-юють гастроентерити, типи 1, 2, 5, 6 належать до «латентних» АдВ, ][х виявляють у здорових людей, за онкогенною здатнютю найбiльшу активнicть вияви-ли серотипи 12, 18 i 31.

Мета: вивчити окремi прояви епiдемiчного про-цесу аденовiруcноï iнфекцïï за поширенютю у спч-них господарсько-побутових та водах шфекцшних cтацiонарiв Одесь^ облаcтi.

Матерiали та методи. Описово-аналггичний метод даних перiодично'ï науково'ï лiтератури з шфор-мацiйних ресурав PubMed. Звiти про результати саштарно^русолопчних доcлiджень об'ектiв до-вкiлля (форма 11.6) ДУ «Лабораторний центр МОЗ Украши у Одеcькiй обласп» за перюд 2014—2018 рр.

Результати. Як вщомо, забруднення водних та ш-ших об'ектiв довкiлля патогенними вiруcами вщбу-ваеться переважно через неочищеш чи недостатньо очищенi та знезаражеш гоcподарcько-побутовi спч-нi води. Водний характер cпалахiв багатьох гострих кишкових iнфекцiй не втратив cвое'ï актуальносп i в сучасний перiод. Через воду поширюеться понад

100 вГрусних агенпв, у тому числГ АдВ. ïx вилучен-ня 3i CTÎ4HHX вод е дуже складним завданням з урахуванням стшких властивостей та нечутливост до бiльшостi дeзiнфeктaнтiв. Монiторинг циркуляцИ АдВ дозволяе судити про окрeмi прояви ешдемГчно-го процесу АдВ1, рeестрaцiя зaxворювaностi на яку не проводиться. Господaрсько-побyтовi стiчнi води кан^зацшно! мереж1 забирали на очисних спору-дах, стaнцiяx бiоочищeння iнфeкцiйниx лжарень облaстi. Протягом пeрiодy спостереження дослщже-но 899 проб на наявнють кишкових вiрyсiв, пози-тивних з них було 99 (11 %), у 23 з яких (23,23 %) ви-явили АдВ. Також було дослщжено 676 проб стчних вод шфекцшного стaцiонaрy, 22 з яких (3,3 %) були позитивними, у 14 (63,63 %) виявлеш АдВ.

Висновки. Отже, можна зробити висновок щодо наявност прихованого перебпу eпiдeмiчного процесу aдeновiрyсноï шфекцИ серед населення Одесь-raï област, зважаючи на досить часте (майже чет-верта частина всix виявлених вiрyсниx aгeнтiв) забруднення aдeновiрyсaми водних об'екпв. А що стосуеться шфекцшних стоив, то за частотою вияв-лення АдВ були домшуючими (63,63 %).

О.А. Дралова, О.В. Усачова Запорзький державний медичний ун1верситет, м. Запоржжя, Украина

Динамка клЫчних npoqBÏB вiсцерального токсокарозу у дiтей на фон протипаразитарноТ терапй'

Актуальшсть. Токсокароз — паразитарна iнвазiя, яка частше вражае дитяче населення, не мае специ-фiчноï клiнiчноï картини та часто перебпае у вигля-да вiсцeрaльноï форми.

Метою нaшоï роботи було виявити динaмiчнi змши проявГв вiсцeрaльного токсокарозу у дгтей За-порГзь^ облaстi на фон! проведення антипарази-тaрноï тeрaпïï альбендазолом.

MaTepiam та методи. Пд нашим спостережен-ням знаходились 60 дггей вжом 1—18 роив, як! були розподглеш на 2 групи за результатами обстеження кровГ на IgG до токсокар: I група — 35 дгтей ¡з ток-сокарозною швазГею (IgG до токсокар (> 0,9 МО)); II група — 25 дггей без токсокaрозноï швазИ (IgG до токсокар (< 0,9 МО)). СпецифГчне протипаразитар-не лГкування отримували вс дати I групи препаратами альбендазолу у дозГ 10 мг/кг протягом 10 дГб.

Результати та обговорення. Екзантема була вщмь чена у 18 дгтей (51,4 %) з токсокарозною швазГею i лише у 2 (8 %) — без цГех швазп (р < 0,01). В 11 (31,4 %) хворих I групи висип був у виглядГ кропив'янки та у 7 (20 %) мав дрГбнопапульозний характер на вщмшу вгд II групи, у якш у 2 (8 %) пашенпв екзантема була дрГбнопапульозною. На свербгж шири скаржилися 10 (28,6 %) дггей основноï групи та 1 (4 %) — групи порГвняння (р < 0,05). Абдомшальний синдром вщ-мГчався частше у хворих I групи (у 6 (17,1 %) проти

2 (8 %) — II; р < 0,05). При цьому нудота супрово-джувала абдомшальш болi тГльки у пащент!в I групи (у 8,6 % — 3). БГль у живот у дггей з'являлась пiсля вживання '1ш та локалiзувалася в ешгастральнш i навколопупковiй дiлянках. При обстеженш вщмь чалося обкладання язика бГлуватим нашаруванням. Симптоми подразнення очеревини були негативш в уск хворих. Пальпаторно гепатомегалiя реестру-валась у 8 (22,8 %) пашенпв з токсокарозною ш-вазiею, спленомегал1я — у 2 (5,7 %) хворих rie! ж групи. Вщповщш симптоми не вiдмiченi у жодно'1 дитини II групи. При ультразвуковому дослщжен-ш (УЗД) органiв черевно'1 порожнини збГльшення розмГрГв печiнки було зафiксовано у 9 (25,7 %) па-щентш I групи та у 4 (16 %) — II. Цим дослщженням збшьшення селезшки було пщтверджено тшьки у 2 (5,7 %) хворих I групи. На 10-й день специфГчного лГкування поодиною елементи дрГбнопапульозно-го висипу залишились лише в одше'1 дитини; бшь у живот та збiльшення селезiнки були вщсутш в усГх дiтей. Отже, симптоми, вщмГчеш при токсокарозi, регресували на фош антипаразитарно'1 терапп.

Висновки. У дггей, яю мають токсокарозну шва-зш, вщмГчеш: часта екзантема у виглящ кропив'янки та дрГбнопапульозного висипу, яка перебпае з вира-женим свербежем шири; абдомшальний синдром зГ збГльшенням печшки та селезшки, що тдтвер-джено даними УЗД. Використання альбендазолу як специфГчного протипаразитарного препарату призводить до швидкого швелювання проявГв ек-зантеми, абдомшального синдрому Гз зменшенням розмГру печшки.

В.1. Задорожна1, O.I. Процап1, 1.Л. Маричев1, C.I. Брижата1, II Кисляк2 1ДУ «¡нститутепдемюлоги та 1нфекц1йниххвороб 1м. Л.В. Громашевського НАМН Укра1ни», м. Кив, Укра1на 2 Центр громадського здоров'я МОЗ Украни, м. Кив, Укра1на

Захворюванють на епiдемiчний паротит в УкраТш i свт за 2010-2019 роки

Актуальшсть. Останшми роками в Украш спо-стерпаеться тенденцГя до тривало низького рГвня показниюв охоплення щепленнями за вжом з ytix шфекцш, що включен до Нащонального календаря щеплень. Зниження уваги до питань вакцинацИ може обумовлювати локальш шдйоми захворюва-ност i спалахи шфекцш. Наслщком поступового накопичення невакцинованого населення е втрата контролю за ешдемГчним процесом усгх шфекцш та переходу ïx ¡з керованих у некероваш. В Укрaïнi на xni багаторГчного низького рГвня iмyнiзaцiï вакциною проти кору, паротиту i краснухи (КПК) зрос-тае ризик ускладнення emдeмiчноï ситyaцïï i з ет-демГчного паротиту (ЕП). Також захворюванють на

цю iнфекцiю до цього часу залишаеться актуальною i световою проблемою. За даними бвропейського центру з контролю захворюваносп (ECDC), в 6в-ропi протягом 2012—2016 рр. рееструвалося 11 63220 936 випадюв ЕП. У 2016 р. найбГльша кiлькiсть випадкiв мала мюце в Чеxïï (5734 випадки, 61,3 на 100 тис. населення), 1спанИ (2616), Польщi (1978), Великiй БританИ (999). Внесок цих краш у захво-рюванiсть на ЕП в бврош становив 77 %. НайбГльш уразливими вiковими групами були дети 10—14 i 15—19 рокiв, серед яких захворювашсть становила вiдповiдно 12,4 i 13,2 на 100 тис. населення.

Мета: аналiз захворюваносп на ЕП в Укра'ж та бврош за перюд 2010—2019 рр.

Матер1али та методи. Матерiалами для аналiзу були рiчнi статистичнi форми щодо iнфекцiйноï за-xворюваностi МОЗ Украши, ДЗ «Украшський центр з контролю та мониторингу захворювань МОЗ Украши» та Центру громадського здоров'я МОЗ Украши.

Результати та обговорення. Аналiзуючи показники заxворюваностi на ЕП в Украш за 2010—2019 рр., можна вiдмiтити продовження тенденцИ до зни-ження i стабшзацИ заxворюваностi серед усього населення — вщ 2,06 до 0,67 на 100 тис. вщповщно. Захворювашсть на ЕП рееструеться в уск вжових групах, але переважна бiльшiсть серед детей до 17 роив, i ця ситуацiя залишаеться незмшною. При ана-лiзi рiвнiв захворюваносп в окремих вiковиx групах населення за 2010—2018 рр. встановлено, що найбшьш висою рiвнi захворюваносп серед дггей були зареестрованi протягом 2010—2013 рр. i становили 8,24—5,72 на 100 тис. вщповщно. Починаючи з 2014 року i по 2018 рж щ показники знижувались, але не суттево. Заxворюванiсть серед дорослих коливалась в межах 0,23—0,76 на 100 тис. населення. АналГзуючи динамГку заxворюваностi на епiдпаротит за 2010— 2018 рр. серед дней рГзних вжових груп, слщ вщмь тити невисокий рiвень заxворюваностi (0,21—0,85 на 100 тис.) у дггей до 1 року, що, можливо, свщчить як про певний пасивний Гмунетет за рахунок захисних материнських антитiл до збудника, так i про обмеже-ний контакт Гз шшими групами населення. У 2010 та 2013 р. найвищГ рГвш захворюваносп рееструвались у групах дггей вжом 1—4, 5—9 та 10—14 роюв (вщповщно 9,22-7,09, 10,63-9,01 та 9,01-4,26 на 100 тис. населення). Починаючи з 2014 року в усгх вжових групах вщмчаеться зниження показниюв захворюваносп. В УкраШ серед детей 10-14 роив у 20142018 рр. захворювашсть на ЕП була значно нижчою, нгж в бврош, i становила 4,04-3,19 на 100 тис. населення. ПорГвняти показники захворюваносп в найбгльш уразливш вжовш груш щодо ЕП в бврош (15-19 роюв) з аналопчними показниками в Украш не е можливим у зв'язку з рГзним офщшним розподь лом вГку захворГлих (в Украш — 15-17 роив). Однак той факт, що в УкраШ захворювашсть серед дггей 15-17 роив за 2014-2018 рр. була на рГвш 2,04-2,31 на 100 тис. населення, свщчить про дещо шший по-рГвняно з бвропою характер епщемГчного проце-су при захворюваносп на ЕП. За 4 мюящ 2019 р. в

Украш порГвняно з тим же перюдом 2018 р. на xni широкомасштабноï епiдемïï кору захворювашсть на ЕП зросла в 4,3 раза — з 0,06 до 0,26 на 100 тис. населення. За 9 мю. 2019 р. рГвень захворюваносп по Украш становив 0,67 на 100 тис.

Висновки. АналГз багаторiчноï захворюваносп на ЕП свщчить про тенденщю до поступового зниження рГвня захворюваносп населення в Украш. Епщ-паротит i на сьогодш залишаеться дитячим захво-рюванням. За роки спостереження (2010-2018 рр. та початок 2019 року) захворювашсть на ЕП рееструеться в уах категорГях населення, з найбГльш висо-ким рГвнем захворюваносп детей у вжових групах 1-4 роки, 5-9 та 10-14 роив. Характерними рисами епщпроцесу е осшньо-весняна сезоннють, циклГч-ш пщйоми захворюваносп тривалютю 3-5 роив та мгжепщемГчш штервали. Таким чином, сучасний епщемГчний процес ЕП в Украш характеризуеться стабГльною штенсивнютю з найбГльш високим рГв-нем захворюваносп дней молодших вжових груп, що поряд з шшими характерними рисами властиво для захворюваносп на ЕП в довакцинальному пе-рюдГ i е наслщком критичного стану вакцинопро-фглактики ЕП у попередш роки. З огляду на те, що для профглактики ЕП застосовуеться вакцина КПК i рГвш охоплення вакцинащею в Украш однаковГ для ЕП, краснухи i кору, епщемГя якого мала мюце в Украш, юнуе ризик ускладнення епiдемiчноï си-туацïï з ЕП саме за рахунок бГльш старших вжових груп, де вщбулося значне накопичення неГмунних оаб у зв'язку Гз низьким рГвнем охоплення щеплен-нями в попередш роки.

О. Зубач1, В. Красль^ков2, I. Лозинський1, О. Семенишин3, О. Зiнчук1 1Льв1вський нац1ональний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, Украна 2КНП «Льв1вська обласна 1нфекц1йна кл1н1чна лкарня», м. Льв1в, Укра'на

3ДУ «Льв'вський обласнийлабораторний центр МОЗ Укра'ни», м. Льв1в, Укра'на

Геморапчна гарячка з нирковим синдромом на Львiвщинi. Опис клЫчного випадку

Актуальнкть. Геморапчна гарячка з нирковим синдромом вгдома з початку минулого сторгччя. В Украш випадки цге! хвороби фжсуються спорадично, проте реальний ргвень захворюваносп невг-домий у зв'язку з проблемами специфгчно! лабора-торно! дгагностики цге! хвороби у нашгй кра'!ш

Мета: продемонструвати симптоматику, етапи дгагностики та ефективнгсть проведеного лгкування пацгента з хантавгрусною гнфекцгею. Було проана-лгзовано клгнгчний перебгг хантавгрусно! гнфекцГ! у хворого, який проходив стащонарне лгкування у Львгвськгй обласнгй ГнфекцГйнгй клшгчнш лгкарнг (ЛО1КЛ) у 2019 р.

Кшшчний випадок. Хворий К., 1997 р.н., на-дшшов до ЛО1КЛ у вересш 2019 року зГ скаргами на гарячку до 38 °С, загальну слабють, бгль голови, нудоту, блювання, кашель. Захворювання розпо-чалося за шють дГб до надходження до стащонара. З епщемюлопчного анамнезу вщомо, що за десять дшв до початку хвороби пашент купляв продукти на стихшному ринку. Вищезазначений факт спо-нукае нас припускати можливють алГментарного шляху зараження пашента, коли збудник мп по-трапити на продукти ¡з шфжованими видшеннями заражених гризушв. При надходженш до лжарш стан пащента був розцшений як середньотяжкий. Пщ час об'ективного обстеження виявлено блщсть шкгрних покривГв, незначну гшеремго задньо! стш-ки глотки, позитивш меншгеальш симптоми (сум-швна ригщшсть м'язГв потилищ, слабопозитивний симптом Кершга та нижиш Брудзинського з обох сторш) та вщзначено зниження добового дГурезу. У загальному аналГзГ кровГ при надходженш отри-мано таю показники: Hb — 16,2 g/dL, еритроцити — 5,66 х 106/uL, Ht — 38,6 %, лейкоцити — 9,7 х 103/ul, нейтрофГли — 73,8 %, лГмфоцити — 19,4 %, мжс — 6,8 %, тромбоцити — 158 х 103/ul; швидюсть ось дання еритроципв — 20 мм/год. У загальному ана-лГзГ сечк свГж еритроцити — у невеликш ылькост!, ацетон (+), лейкоцити — 0—1 у полГ зору, у бюхГмГч-ному аналГзк креатинш — 382,5 umol/l, сечовина — 11,42 mmol/l, шшГ показники (бшрубш, аланшамь нотрансфераза, амглаза) — в межах норми. На УЗД внутршнгх оргашв вщмГчалося потовщення парен-хГми нирок до 2,2—2,4 см, чашково-мискова система не розширена. Кров на реакцго мiкропрeципiтaцiï з лептосшрами — результат негативний. З огляду на змши у загальноклтчних та бюхГмГчних показни-ках у хворого запщозрено геморапчну гарячку з нир-ковим синдромом. На 16-ту добу хвороби методом непрямо! ¡мунофлуоресцентно! мжроскопИ в кровГ пащента виявлено антитгла до хантавГрусу Пуумала 1 : 128. При надходженш пащенту був призначений цефтрГаксон по 1 г двГчГ на день внутршньовенно до встановлення кшцевого дГагнозу. Також були засто-соваш глюкозо-сольовГ розчини внутршньовенно краплинно, пентоксифшн, аскорбшова кислота. На фош призначено! тeрaпiï стан хворого поступово по-кращився. Хворий виписаний ¡з лжарш у задовгль-ному сташ на 18-й день перебування ¡з дГагнозом «ге-морапчна гарячка з нирковим синдромом (антитгла до хантавГрусу Пуумала виявлено у титрГ 1 : 128)».

Висновки. Даний випадок дае змогу зосередити увагу кшнщисттв на хантавГруснш iнфeкцiï як хворо-6ï, що часто маскуеться пщ шшими дгагнозами. На ЛьвГвщиш щорГчно близько 15 % пащенттв випису-ються з шфекцшно! лжарш з дГагнозом лептоспГро-зу, встановленим на пщставГ клтчних змш, типових для цГех хвороби, оскгльки за допомогою специфГч-них методГв лабораторно! дГагностики дГагноз леп-тоспрозу пщтвердити не вдаеться. Можна припусти-ти, що у цих випадках саме хантавГрусна шфекцГя е справжньою причиною виникнення хвороби.

Н.0.1ванченко

Льв'тський нац1ональний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, Украна

Опис випадку госшталiзацN пащента з метапневмовiрусною шфекщею, що прибув iз Китаю, у межах шкубацшного перiоду

Актуальшсть. Метапневмовiрусна iнфекцiя е гострим iнфекцiйним захворюванням, що передаеться переважно повiтряно-краплинним шляхом, харак-теризуеться ураженням верхик i нижик дихальних шляхiв, а також шлунково-кишкового тракту, про-являеться катаральними симптомами та диспептич-ним синдромом. У 2001 р. вiрус був вперше виявле-ний у Нщерландах та названий метапневмовирусом ^МРУ). Згiдно з лiтературними даними, вiрус переважно вражае дггей до 5 рокiв. У дорослих зустрi-чаеться у спорадичних випадках. Описаний леталь-ний випадок у жшки вiком 51 рiк (DOI: 10.17116/ раЫ201678353-56) з генералiзованою метапневмовь русною шфекщею. Серед клiнiчних форм захворювання найбшьш поширенi ринофарингiт i бронх1т. Вiрусологiчною лабораторiею Львiвського обласного лабораторного центру метапневмовiрус видаляеться в поодиноких випадках методом полiмеразноI ланцю-гово! реакци вщ хворих на тяжке грипоподiбне захворювання у рамках дозорного епщнагляду за грипом. Згiдно з даними Центру громадського здоров'я МОЗ Укра!ни, в епщсезош 2018—2019 рокiв метапневмо-вiрус був виявлений вщ 1 хворого з грипоподiбним захворюванням та 2 хворих на тяжке грипоподiбне захворювання. Зпдно з алгоритмом, зазначеним у накаи МОЗ Украши вщ 24.01.2020 № 185 «Про заходи щодо недопущення занесення i поширення на територи Укра!ни випадкiв захворювань, спричине-них новим коронавiрусом, виявленим у мюп Ухань (провiнцiя Хубей, Китай)», при госпи^заци хворих з ознаками гострого респiраторного захворювання, якi у межах шкубацшного перiоду повертаються з епiдемiчно небезпечних територiй, проводиться обстеження методом полiмеразноI ланцюгово! реакци на грип та респiраторну групу вiрусiв.

Мета: проаналiзувати випадок госпи^зацп пацiента з метапневмовiрусною iнфекцiею, який у межах шкубацшного перюду перебував у Кита!.

Матерiали та методи. Детально зiбраний епщ-анамнез у хворого, проведений огляд пашента, здш-снено аналiз медично! карти стацюнарного хворого, огляд лiтератури щодо метапневмовiрусу.

Кл1н1чний випадок. Пацiент Г., 1999 р.н., мешка-нець мiста Львова, був госпи^зований у Львiвську обласну шфекцшну клiнiчну лiкарню з дiагнозом «гостре респiраторне захворювання». З епщанамнезу стало в!домо, що зранку у день госпи^зацп повер-нувся з м. Кюньшань провiнцiI Цзянсу, Китай, де перебував упродовж 20 дшв. Вилггав з аеропорту Шанхай. Контактував з великою юльюстю людей. Пщ

час перебування у Кита!, за 5 днгв до гостталгзацп, вщмгчав нежить, сухий кашель, бГль у животг в мезо-гастральнгй дглянщ. При надходженнг до стацгонара наявнг нежить, сухий кашель, слизова носоглотки та ротоглотки злегка гшеремшоваш. Голос гугнявий. У легенях дихання везикулярне. Сатурацгя задовгль-на. Вщмгчалась значна емоцгйна лабгльнгсть хворого та занепокоення щодо стану здоров'я. Артергальний тиск 100/60 мм рт.ст., пульс 106 уд/хв. Температура 36,8 °С. У легенях дихання везикулярне, тони серця звучнг, тахгаритмгя. Печгнка по краю реберно! дуги. Симптом Пастернацького негативний з обох сторгн. Набряки вщсутш. Провгнцгя Цзянсу знаходиться на вщсташ 800 кглометргв вгд мгста Ухань, у хворого в анамнезг були вгдсутнг вгдомостг про контакт з хво-рим на пгдтверджену нову коронавгрусну гнфекцгю. На момент надходження хворого був вгдсутнгй стандарт визначення випадку пгдозри на нову коронавг-русну шфекцго. Медичнг працгвники працювали у костюмах бгологгчного захисту, хворого госпгталгзо-вано у бокс приймально-дгагностичного вщдглення вгдповгдно до плану реагування при надходженнг особи з пгдозрою на особливо небезпечну гнфекцгю. Було проведено швидкий тест на грип («Фармаско», сергя Z-081), який був негативним. Вщбраш мазки з рото- та носоглотки для дослгдження на грип та респграторну групу вгрусгв методом полгмеразно! ланцюгово! реакцп. Додатково вщбраш зразки кровг з лгктьово! вени та харкотиння вщповгдно до реко-мендацгй Всесвгтньо! оргашзацп охорони здоров'я. Матергал був скерований у вгрусологгчну лаборато-рГю ЛьвГвського обласного лабораторного центру. Методом полгмеразно! ланцюгово! реакцГ! було ви-дглено РНК метапневмовгрусу. У результатах загаль-ного аналгзу кровг та сечг вщхилень не виявлено. На третю добу пащента виписано з одужанням.

Висновки. Використання методу полгмеразно! ланцюгово! реакцГ! для дгагностики рестраторно! групи вгрусгв дозволяе верифгкувати збудникгв за-хворювань та поглиблювати клГнГчний досвГд осо-бливостей перебГгу респГраторних захворювань.

М.М. Лебедюк1, В.А. Бочаров1, В.В. Бочарова1, Л.В. Куц2, Сарайрех Анас Аталла Салем2

1 Одеський нац1ональний медичний ун1верситет, м. Одеса, Украна

2 Сумський державний унверситет, м. Суми, Укра'на

Особливост клЫчних проявiв, переб^у, лiкувaння та профшактики акнеформних дермaтозiв i демодекозу у мешканщв рiзних клiмaтичних зон УкраТни

Актуальшсть. Проблема ролг клгщгв роду Demo-dex в розвитку акнеформних захворювань шкгри е актуальною на сьогоднг в усьому свт у зв'язку гз численними Г! аспектами. Дискусгйними залиша-

ються питання !х класифжацшних ознак (нормобг-ота, патогени, симбготи — ?), вплив екзо- та ендо-генних факторгв на життедгяльшсть, самостшшсть власне захворювання («демодекоз») чи його асоцг-ацгя з гншими дерматозами, пщходи до лгкування та профглактики. Актуальною ця проблема е г у зв'язку гз частими офтальмологгчними проявами при ушко-дженнг цими клгщами (до 70 % демодекоз супрово-джуе хрошчш блефарити, блефарокон'юнктивгти, пергорбгтальний дерматит).

Мета дослщження: вивчити наявшсть/вщсут-нгсть клгщгв Demodex при акнеформних дерматозах у мешканцгв ргзних клгматичних зон Укра!ни, роз-робити рекомендацг! з профглактики обтяжливого перебггу цих захворювань шкгри.

Матер1али та методи. Обстежено клшгчно та лабораторно 105 пащенпв з проявами ушкоджен-ня шкгри в дглянцг обличчя, мешканцгв твденно! (Одесько!) областг — 59 та пгвнгчно! (Сумсько!) — 46, при цьому встановлено дгагнози: розацеа — у 28 (вщповгдно у 16 та 12), вугрова хвороба — у 37 (вгд-повгдно у 21 та 16), пергоральний дерматит — у 18 (вщповгдно у 9 та 9), себорейний дерматит — у 22 (вщповгдно у 13 та 9).

Результата. При клшгчному обстеженнг прояви еритематозно-папульозно! стадГ! дерматозу вияв-лялися у 16 (57,1 %) хворих на розацеа, папуло-пус-тульозно! — у 12 (42,9 %); у всгх хворих на вугрову хворобу виявлена папуло-пустульозна форма захво-рювання, при пергоральному дерматитг — численнг дргбнг папули червоного кольору, при себорейному дерматитг — також у всгх вгдповгдних хворих, окргм поодиноких еритематозно-сквамозних плям на обличчг, вгдзначалися жирнуватг лусочки на воло-систгй частинг голови. При мгкроскопгчному дослг-дженнг на наявнгсть клщгв Demodex патолопчного матергалу, взятого з ргзних дглянок шкгри шляхом поверхневого згшкргбання лусочок чи отримання вмгсту пустул або сально! залози, достеменно! ргз-ницг у мешканцгв Одесько! та Сумсько! областей не вщзначалося (р > 0,05) г у середньому при розацеа вони виявлялися, вщповщно, у 14 (87,5 %) та у 10 (83,3 %), при пергоральному дерматитг — у 5 (55,6 %) та 4 (44,4 %), вугровгй хворобг — у 7 (33,3 %) та 5 (31,3 %), себорейному дерматитг — у 3 (23,1 %) та 2 (22,2 %). Отриманг данг шдтверджують думку бгльшостг дослгдникгв про те, що, незважаючи на проблемнгсть питання щодо ролг клщгв Demodex як одного з етгологгчних чинникгв акнеформних дерматозгв, у разг !х виявлення слгд призначати ака-рицидну терапгю. Слгд звернути увагу на те, що у мешканцгв пгвденного г пгвнгчного реггонгв Укра!ни не виявлено достеменно! ргзницг в результатах клг-нгчного та лабораторного дослгджень г, таким чином, вплив такого фактора, як пгдвищене сонячне опромгнення (в швденнш областг), потребуе погли-бленого вивчення, г поняття «актингчний еластоз» потребуе бгльш глибокого вивчення в планг можли-востг негативного впливу ультрафголетового опро-мгнення не тгльки на еластичнг структури власне

дерми, але й на сполучнотканинш компоненти су-дин, нервiв та сально-волосяного комплексу шкь ри. Те, що найчастше клiщi Demodex виявляються у хворих на розацеа, свщчить про високий ступiнь поеднаност основних ланок патогенезу цих захво-рювань, але й виявлення !х при iнших акнеформних дерматозах вказуе на можливють певно! тотчно! та, можливо, й трофiчноI специфiчностi ушкоджень сально-волосяного фолiкулу. Це диктуе необхщ-нiсть комплексного пiдходу не тшьки до лiкування цих хворих, але й до профшактики загострень чи рецидивiв у них вщповщних дерматозiв, зокрема ретельного дотримання дiети (виключення страв з екстрактивними домiшками, надмiрно гарячо! !ж1 та напо!в, алкоголю) та режиму (запобпання негативному впливу обвiтрювання, рiзких перепадiв температури навколишнього середовища тощо). З урахуванням того, що активнють клвдв Demodex зазвичай пщвищуеться у весняно-лiтнiй перюд, для об'ективiзацп ефективностi лжувально-профшак-тичних заходiв необхiдно проводити контрольнi до-слщження щодо виявлення кiлькостi цих клвдв у певних «анатомiчних патернах» шкiри i в зимовий перюд.

Висновки. Акариформш клiщi родини Demo-deсidae можуть ускладнювати перебiг акнеформних дерматозiв (розацеа, вугрова хвороба, перюральний та себорейний дерматити), i виявлення !х пщвище-но! кiлькостi у вщповщних хворих потребуе вико-ристання акарицидних засобiв у системi патогене-тично обГрунтованого комплексного лiкування, а також контрольного дослщження не тшьки у весня-но-лiтнiй, але й у зимовий перюд.

Т.е. Онщенко1, О.В. Рябоконь1,

О.О. Фурик1, В.Г. Савельев1, О.В. Зарудна2

1 Запорзький державний медичний университет, м. Запоржжя, Укра'на

2 ДУ «Запорзький обласний лабораторний центр МОЗ», м. Запор\жжя, Укра'на

Ешдемюлопчна характеристика завiзних випадмв малярп

в Запорiзькiй област за перюд 2001-2019 рр.

Актуальшсть. Малярiя е найпоширешшою у свь т трансмiсивною протозойною хворобою. Щорiч-но рееструеться понад 220 млн випадюв. Малярiя е ендемiчною шфекщею та регулярно рееструеться в 91 краш свиу (Африка, Центральна та Швденна Америка, Азiя). В деяких регiонах захворюванiсть залишаеться на тому ж рiвнi, що й 150 роюв тому. Щорiчно гинуть вщ малярп до 500 тисяч людей, що в 15 разiв бшьше, нiж вiд СН1Ду. З числа летальних випадкiв вiд малярп 98 % припадае на тропчну малярш. Особливютю сучасно! малярюлоги е резис-тентнiсть малярiйних паразитiв до основних про-тималярiйних препаратiв. В умовах нерегульовано!

мпрацп населення великого значения набувае проблема завГзно! малярп в неендемiчнi регiони та зане-сення полiрезистентних штамiв маляршних збудни-юв на територп, що рашше були вiльнi вщ них.

Мета дослщження: з'ясувати епiдемiологiчнi осо-бливостi завiзних випадкiв малярп в Запорiзькiй об-ластi за 2001—2019 рр.

Матер1али та методи. Проаналiзовано статис-тичнi данi щодо етiолоriчно'i структури 27 завiзних випадкiв малярп в Запорiзькiй областi за перюд 2001—2019 рр. за даними паразитолопчного вщдшу Запорiзького обласного лабораторного центру Дер-жавноi санiтарно-епiдемiолоriчно'i служби (завщу-вач — Зарудна О.В.). Дiагноз малярп встановлював-ся хворим на пiдставi епiдемiологiчних i клiнiчних даних i пiдтверджувався мiкроскопiею товстоi кра-плi i мазка кровi.

Результати та обговорення. Встановлено, що в Запорiзькiй обласп майже щорiчно фжсуються за-вiзнi випадки малярп з максимальною ЗСх кiлькiстю в 2001, 2013, 2017 роках. В етюлопчнш структурi за-вiзних випадкiв малярп суттево переважае тропiчна малярiя, яка викликана Plasmodium falciparum, част-ка я^ в загальнiй структурi становила 74 %. РГдше рееструвалася малярiя, викликана Pl. vivax (14,8 %) та Pl. ovale (11 %). Аналiз географiчних регiонiв, з яких була завезена малярiя, показав, що вс випадки тропiчноi малярп були завезеш з краш Африки, частше з НiгерГi (30 %) та Конго (35 %). Випадки малярп, збудниками яких були Pl. vivax i Pl. оvale, були завезеш не лише з рГзних краш Африки, а й з краш Азп та навГть Латинсь^ Америки. За епщемь олопчними даними, завiзнi випадки малярп частше були пов'язаш зГ службовими вiдряджениями: в 90 % при малярп falciparum i в 57,1 % при малярп vivax та ovale. 1нфГкування малярГею vivax вщбулось також у туристки, яка перебувала на вщпочинку в Домь нжанськш РеспублГцГ. На особливу увагу заслуго-вують випадки малярп в шоземних студентГв, яш пГсля 5-6-рГчного перебування в УкраШ вщвщали свою крашу, а саме Нперш, та внаслГдок шфжуван-ня мали манГфестацГю тропiчно'i малярп. Особи, яш проживають в неендемГчних регюнах, перед подо-рожжю в ендемГчш з малярп регГони повиннГ розпо-чати хГмГопрофГлактику. Проте серед хворих на малярш бгльшють не отримували хГмГопрофГлактику при перебуваннi в ендемiчному регiонi: 65 % пащен-тГв Гз тропГчною малярiею та 71,4 % пащенпв Гз ма-лярiею vivax та ovale. Серед хворих на тротчну малярш 15 % приймали препарати нерегулярно. Звертае на себе увагу те, що кожен п'ятий хворий отримував хГмГопрофГлактику, яка виявилася малоефективною. Причиною неефективностГ в таких випадках була резистентнють збудника малярп до профГлактичних засобГв. Експерти ВООЗ вважають, що шформуван-ня осГб при вшздГ в ендемГчнГ регГони про ризик захворювання на малярш й розтзнавання симптомГв захворювання е прюритетними цГлями консультаций мандрГвникГв перед подорожжю в ендемГчнГ регГони. У 22 % хворих малярГя була виявлена активно,

пiсля повернення з ендемГчних регюшв в Украшу. У решти хворих (78 %) дГагноз встановлювався на 5-6-й день вiд початку захворювання пiсля розвитку типово! клтчно! картини захворювання. Третина хворих на трошчну маляpiю (35 %) направлялась на госшталГзацш з дiагнoзами «гостра peспipатopна вь русна шфекцГя», «пневмон1я», «лихоманка неясного генезу». Ктшчш прояви захворювання характе-ризувалися розвитком типових для маляри нападiв лихоманки у межах шкубацшного пepioду тсля повернення з eндeмiчнoгo регюну. У бiльшoстi хворих на P. falciparum (75 %) переважав тяжкий переби з розвитком полюрганно! недостатносп (нирково! та печшково! нeдoстатнoстi, енцефалопати, ДВЗ-синдрому). Церебральна форма маляри розвинула-ся у 40 % хворих iз тяжким пepeбiгoм P. falciparum. Легкий переби маляри P. falciparum рееструвався у 25 % хворих з неодноразовими вщвщуваннями кра-!н Африки та захворюванням на малярш в анам-нeзi. У 57 % хворих на 3-денну малярш, шоземних студeнтiв, переважав легкий переби захворювання. Розвиток рецидиву Р. vivax через 5—7 мюящв тсля повернення з 1ндГ1 зареестровано у третини (28,6 %) шоземних студенпв.

Висновки. В ЗапорГзькш oбластi щорГчно фжсу-ються завiзнi випадки маляри. В етюлопчнш струк-турГ завiзних випадкiв маляри суттево переважае тротчна малярГя (74 %), що була завезена з кра!н Африки, часпше з Hirepii (30 %) та Конго (35 %). ЗавГзш випадки маляри були часпше пов'язанГ Гз службовими вГдрядженнями: в 90 % при маляри falciparum i в 57,1 % при маляри vivax та ovale. Серед хворих на малярш бГльшють не отримували хГмю-профГлактику при перебуванш в ендемГчному peri-онк 65 % пацГентГв Гз тротчною малярГею та 71,4 % пащенпв Гз малярГею vivax та ovale. Тяжи та усклад-ненГ форми маляри розвивалися у громадян Укра-!ни, хворих на тропГчну малярш, у зв'язку з вГд-сутнютю ефективно! хГмГопрофГлактики, пГзньою дГагностикою i вщсутнютю вчасного лГкування.

Н.О. Прийменко, Т.1. Коваль, Т.М. Котелевська, В.А. Боднар, О.М. 1зюмська

Укра/нська медична стоматологчна академя, м. Полтава, Укра/на

КлЫко-етдемюлопчш особливост спалаху гепатиту А в Полтавсьмй областi

Актуальшсть. За даними ВООЗ, у свт щopiчнo рееструеться близько 1,4 млн випадюв захворювання на гепатит А (ГА). У крашах бвропи i США част-ка ГА в сумарнш захвopюванoстi на вipуснi гепатити становить вщ 10 до 30 %, а в таких крашах, як Аз1я, Африка, Латинська Америка, ендемiчних за щею патолопею, — 70—80 %. Вiдпoвiднo до класифжаци ВООЗ, Украша належить до регюшв iз середньою

ендемГчнГстю щодо ГА. Останшми роками в Украш спостерГгаеться тенденцГя до зниження захворюва-ностГ на ГА, та, незважаючи на це, епГдемГчна ситу-ацГя в краш продовжуе залишатися напруженою. У 2019 роцГ в ПолтавськГй обласп рееструвалося зростання захворюваностГ у 6,5 раза (19,03 на 100 тис. населення) порГвняно з 2018 роком (2,92 на 100 тис. населення) та перевищення загальноукрашського показника у 4,2 раза (4,56 на 100 тис. населення). Дослщження останшх роюв доводять, що ГА перестав бути дитячою ГнфекцГею, оскГльки найбГльше число випадкГв рееструеться серед дорослого населення.

Мета дослщження: вивчення клшжо-епщемюло-пчних особливостей спалаху гепатиту А в ПолтавськГй область

Матер1али та методи. ПроаналГзовано ютори хво-роби 96 хворих на гепатит А, яю перебували на ль куваннГ у вщдшеннях комунального пщприемства «Полтавська обласна клГнГчна ГнфекцГйна лжарня Полтавсько! обласно! ради» протягом 2019 року, серед них жшок було 53 (55,2 %), чоловшв — 43 (44,8 %), вж пащенпв становив вщ 18 до 71 року (середнш — 39,9 ± 1,5 року). ДГагноз гепатиту А встановлювали на основГ клшжо-епщемюлопчних даних та пщтверджували за наявностГ IgM та IgG до HAV («Вектогеп» А-IgM, АТ «Вектор Бест», РосГя) i вГдсутностГ маркерГв Гнших вГрусних гепатитГв (анти-НВсог (сумарнГ), НВsАg, анти-HCV (сумарнГ), якГ визначали методом 1ФА. У частини хворих визна-чали ДНК HBV, РНК HCV методом полГмеразно! ланцюгово! реакцГ! (набГр реагентГв «АмплГсенс», РосГя). ТяжкГсть ГА визначали з урахуванням ви-раженосп симптомГв штоксикаци, рГвня гшербш-рубшеми, гепатомегали та за наявностГ ускладнень. Ретроспективний епГдемГологГчний аналГз захворюваностГ на ГА проводили за даними статистичних звтв МОЗ Укра'ши «Звгт про окремГ ГнфекцГйнГ та паразитарш захворювання» (форма звГтностГ № 2) за 2010—2019 pp. Статистичний аналГз отриманих даних проводили з використанням комп'ютерно! програми «SPSS Statistics 17.0». Статистичну значи-мГсть вГдмГнностей для кшькюних ознак оцГнювали з використанням t-критерш Стьюдента, для якю-них — точного тесту ФГшера, для опису розподглу, який вщрГзнявся вщ нормального, застосовували медГану та штерквартильний розмах (Q1-Q3).

Результати та обговорення. Встановлено, що протягом 2010—2018 pp. як в Украш, так i в ПолтавськГй обласп ГА характеризувався епщемГч-ним спадом, Гз рГвнем захворюваностГ в межах 6,10 i 3,22 на 100 тис. населення вщповщно у 2010 р. та 6,52 i 2,92 на 100 тис. населення вщповщно у 2018 р. У 2019 рощ показники захворюваностГ по ПолтавськГй обласп та м. Полтава у 6,5 та 11,2 раза (19,03 i 51,19 на 100 тис. населення вщповщно) перевищили показник по Укра!ш (4,56 на 100 тис. населення). БГльшють випадкГв (144 Гз 265), зареестрованих у ПолтавськГй обласп, припадають на м. Полтава, де показник захворюваностГ зрю у 7,2 раза (51,19 у 2019 р. проти 7,08 на 100 тис. населення у 2018 р.).

Встановлено, що в рГзт роки за перюд спостере-ження в Украт близько третини серед хворих на ГА становили дати вжом до 17 роив i ïx частка до-рГвнювала в середньому 31,7 %. У Полтавськш об-ласп спостерГгалась шша закономГрнють: частка ди-тячого населення серед захворГлих зростала з 14,6 % у 2010 р. до 78,6 % у 2014 р. з подальшим зниженням до 18,1 % у 2019 р. Серед гостталгзованих хворих на ГА у 2018—2019 рр. переважали особи молодого та середнього вжу (75,0 %). Частка оаб похилого вжу (вщ 60 до 75 роив) становила 9,4 %. За даними епщ-анамнезу, на контакт ¡з хворим на ГА вказували 28 (29,2 %), на купання у вщкритих водоймах в межах Полтавсь^ обласп — 12 (12,5 %), вщпочинок за кордоном — 5 (5,2 %), споживання нeкип'ячeно'ï води — 61 (63,5 %) пащент. У 83 (86,5 %) пащенпв мала мюце хрошчна супутня патологя з переважан-ням (89,1 %) захворювань шлунково-кишкового тракту (ШКТ), яка достовГрно часпше рееструвала-ся в осГб вжом старше 40 роив (87,2 %, до 40 роив — 67,3 %, р = 0,02). У цГех вiковоï катeгорïï пащенпв часпше дГагностували панкреатит — у 61,7 %, холецистит i неалкогольний стеатогепатит — по 34,0 % (до 40 рокв — у 28,6 % (р = 0,02), 14,3 % (р = 0,03) та

10.2 % (р < 0,001) вщповщно). Жовтяничну форму хвороби зареестровано в 95 (99,0 %), безжовтянич-ну — лише в 1 (1,0 %) пащента. За тяжкютю перебяу ГА обстежеш розподглилися так: легкий мав мюце у 45 (46,9 %), сeрeдньо'ï тяжкосп — у 39 (40,6 %), тяжкий — у 12 (12,5 %) пащенпв. Встановлено, що легкий перебГг ГА достовГрно часпше рееструвався в оаб вжом до 40 роив (65,3 %, р = 0,02), шж тс-ля 40 рокгв (42,6 %). ХворГ гостталгзувалися з 2-го по 17-й день вщ початку хвороби, в середньому на 7,93 ± 3,72 дня, практично вс — вже тсля появи жовтянищ. Переджовтяничний перюд тривав вщ 1-ï до 15-ти дГб i становив при тяжкому перебяу ГА — 7,33 ± 1,03 доби, середньотяжкому — 5,87 ± 0,47 доби, легкому — 5,93 ± 0,45 доби. Першими про-явами хвороби часпше були загальна слабость (100,0 %), зниження апетиту (88,5 %), бГль у правому пщребер! та нудота (по 37,5 %). Переважав (95,8 %) змшаний варГант перебГгу переджовтяничного пе-рюду з ознаками диспептичного (91,7 %), грипопо-дГбного (77,1 %) та астено-вегетативного (92,7 %) синдромГв. Тривалють жовтяничного перюду була довшою при тяжкому перебку (24,58 ± 3,36) по-рГвняно з середньотяжким (17,74 ± 1,29, р < 0,01) i легким (12,09 ± 0,75, р < 0,01). МедГана рГвня 6ï-лГрубшу при легкому перебГгу хвороби становила

71.3 (48,25; 89,0), середньотяжкому — 126,5 (111,6; 156,4, р < 0,01), тяжкому — 257,05 (209,17; 282,17, р < 0,01) мкмоль/л. Стащонарне лжування при тяжкому перебку ГА тривало 27,75 ± 3,07 лГжко-дня (р < 0,01), середньотяжкому — 21,82 ± 1,18 лГжко-дня (р < 0,01), легкому — 15,66 ± 0,61 лГжко-дня.

Висновки. Протягом 2010—2018 рр. як в Украь ш, так i в Полтавськш обласп ГА характеризувався епщемГчним спадом. У 2019 р. в Полтавськш обласп спостерГгалося пщвищення захворюваносп на

ГА, яке характеризувалося активним залученням в епщемюлопчний процес оаб працездатного вГку та зростанням серед хворих частки мюького населення. ПеребГг ГА у госпгталГзованих пащенпв був типовим i циклГчним з переважанням змшаного варГанта переджовтяничного перюду та жовтянич-roï форми. У пащенпв старше 40 рокгв достовГрно часпше мала мюце супутня хрошчна патолопя ор-гашв шлунково-кишкового тракту, а ГА мав тяжчий перебж

А.Л. Процик

1вано-Франк1вський нац1ональний медичний ун1верситет, м. 1вано-Франк1вськ, Укра1на

Ураження мкрофлори кишечника у хворих на лямблюз, аскаридоз та з поеднаною iнвазieю

Актуaльнiсть. Захворюванють на паразитарн хвороби у свт останшми роками зростае. В Укра-ïm та 1вано-Франювськш обласп все часпше рее-струються випадки поеднaноï швазИ лямбл^ми та аскаридами. Ураження мжрофлори кишечника, що виникае при цьому, ускладнюе перебГг хвороби та одужання.

Мета дослщження: дослщити стан мжрофлори кишечника та стутнь дисбюзу у хворих на лямблюз, аскаридоз та з поеднаною швазГею.

Maтepiaли та методи. Пщ спостереженням пере-бували 75 пащенпв, розподГлених на 3 групи: 1-шу групу (n = 25) становили хворГ на лямблюз, 2-гу (n = 25) — хворГ на аскаридоз, 3-тю (n = 25) — хворГ з поеднаною швазГею лямбл^ми та аскаридами. Для визначення ступеня дисбюзу використовували кла-сичну методику та показник шдексу дисбюзу (1Д).

Результати та обговорення. У грущ пащенпв з поеднаною швазГею вщзначались найютотшшГ змши — зниження вмюту представниюв автохтон-roï флори: лактобактерш (4,41 ± 0,31 lg/КУО/г), бГфщобактерш (4,52 ± 0,33 lg/КУО/г), ентерокоюв (5,98 ± 0,29 lg/КУО/г) та зaгaльноï кшькосп киш-ковоï палички (5,38 ± 0,25 lg/КУО/г) порГвняно з контрольною групою та з моношвазГею. Водночас пщвищувався вмют ешерих1й ¡з слабоферментатив-ними властивостями (1,38 ± 0,26 lg/КУО/г); гемо-лiтичноï кишковоï палички (2,44 ± 0,28 lg/КУО/г), бактерощв (9,78 ± 0,33 lg/КОЕ/г), пептокоюв (8,84 ± 0,21 lg/КУО/г), умовно-патогенних бак-терш (6,97 ± 0,41 lg/КУО/г) та грибковоï флори (4,91 ± 0,42 lg/КУО/г). В групах з моношвазГями лямблюзу та аскаридозу найчаспше визначали дисбюз 1-го ступеня. В груш з поеднаною швазГею у бгльшосп пацГентГв реестрували дисбюз 3-го ст., а у 5 % — дисбюз 4-го ст., який не рееструвався при мо-ношвазГях. Для об'ективгзацИ дaно'ï методики було використано показник 1Д. У здорових оаб вГн становив 1,35 ± 0,04, а найнижче значення було в пацГ-енпв з поеднаною ¡нвазГею — 0,49 ± 0,03.

Висновки. 1нвазГя лямбл1ями й аскаридами характеризуемся порушенням стану мжрофлори кишечника. При поеднанш iнвазïï щ порушення були найбгльш суттевими, що пщтверджувалось найниж-чим значенням шдексу дисбюзу.

О.В. Рябоконь, ЮЮ. Рябоконь, Т.С. Онщенко, Н.С. Ушенна, О.О. Фурик Запорзький державний медичний ун1верситет, м. Запоржжя, Украина

Випадок тяжкого рецидивуючого nepe6iry лямблiозу у дорослого хворого

Актуальшсть. Лямблюз е найчастшою прото-зойною кишковою шфекщею. Понад 200 млн оаб щорГчно мають гострий або хрошчний лямблюз, причому рГвень шфГкування наближаеться до 90 % в ендемГчних районах (Barash N., 2017). Поширенють лямблюзу серед дитячого населення в 4-8 разГв пе-ревищуе таку у дорослих (Baldursson S. et al., 2011). Тому на особливу увагу заслуговують випадки тяжкого перебГгу лямблюзу в дорослих.

Мета роботи: навести власне клшчне спостере-ження тяжкого рецидивуючого перебГгу лямблюзу в дорослого Гмунокомпетентного пащента.

Матер1али та методи. ПроаналГзовано юторш хвороби (№ 3291) та амбулаторну картку пащента Я., 1991 р.н., який перебував на лГкуванн в Ушвер-ситетськш клшшд ЗапорГзького державного медич-ного ушверситету.

Результати та обговорення. Хворий Я., 1991 р.н., був гостталГзований у терапевтичне вщдГлення 17.10.2016 р. зГ скаргами протягом останнього року на випорожнення до трьох разГв на добу без пато-лопчних домшок, зниження апетиту, дискомфорт в ешгастрИ, слабость, зниження маси тгла на 20 кг, протягом останшх двох тижшв сухий кашель, субфебрилитет. З анамнезу вщомо, що в квита 2016 р. отримував лжування альбендазолом з приводу лямблюзу, який проявлявся послабленням випорожнення, незначним зниженням маси тгла i дискомфортом в ешгастрИ, що турбували пащента протягом попереднього року. На rai лГкування був регрес клшчних проявГв захворювання, однак на контрольне дослщження пащент не з'явився. При госшталГзацИ 17.10.2016 р.: пащент зниженого хар-чування (1МТ — 16,5 кг/м2), блщий, е субфебриль тет, аускультативно в легенях сухГ розс1ян хрипи, при пальпацИ болючють по ходу кишечника, печш-ка i селезшка не збгльшеш. В гемограмГ — анемГя (ер. — 2,6 х 1012/л, Hb — 107 г/л), тромбоцитопе-нГя — 165 х 109/л, лейкоцитоз — 11,8 х 109/л, еоз. — 3 %, пал. — 10 %, ШОЕ — 18 мм/г. ЗалГзодефщит-ний генез анемИ був виключений. Вмют вггамшу В12 в кровГ було значно знижено до 53,2 пмоль/л (за нормою 142,0-725,0 пмоль/л), а рГвень фолапв був ближче до нижньоï меж1 норми. Гшопротеь

немГя — 53 г/л, гшоальбумшем1я — 32 г/л, функ-цюнальнГ печшковГ та нирковГ показники в нормь Дослщження кровГ на В1Л-шфекщю показало не-гативний результат. Маркери вГрусних гепатипв В i С негативна У калГ 21.10.2016 р. виявлен цисти Lamblia intestinalis, яйця гельмшпв вщсутш. Серо-лоичн дослщження кровГ не виявили антитгл до Echinococcus granulosus, Toxocara canis (19.10.2016 р). ЕзофагогастродуоденоскопГя встановила вогнище-ву гшерплазго слизовоï дванадцятипалоï кишки, взята бюпс1я: морфолопчна картина хрошчного активного дуодениу з великою кшькютю еозинофшв у запальному шфгльтрап та наявнютю лямблш м1ж ворсинками. При проведенн колоноскопИ виявлено явища термшального глепу, взята бюпс1я: пато-гютолопчно спостерГгаеться хрошчний активний шеи" з великою кглькютю еозинофшв у запальному шфГльтрать При проведенн комп'ютерноï томогра-фИ вщ 26.10.2016 р. в нижшх частках обох легень на тлГ посиленого легеневого рисунку, кальцинатГв i ль ншного фГброзу були множинш вогнищевГ rim, яю мюцями зливалися в шфГльтрати. КТ оргашв черев-roï порожнини заочеревинного простору показала збГльшення печшки в розмГрах на 2,5 см, наявнють кют правоï частки печшки, виражену лГмфаденопа-тго черевноï порожнини i заочеревинного простору. Пащент був проконсультований сум1жними спе-щалютами, специфГчний процес був виключений. Змши в легенях були трактован як еозинофГль-на пневмонГя. Пащенту був встановлений дГагноз «лямблюз, хрошчний рецидивуючий переби з вира-женим токсико-алерпчним синдромом з ураженням шлунково-кишкового тракту (гастрит, дуоденит термшальний шеи) розвитком вторинноï фер-ментопатïï з синдромом порушеного всмоктування (1МТ — 16,5 кг/м2), ураженням легень (двостороння нижньочасткова еозинофГльна пневмон1я) i розвитком В12-дефiцитноï анемïï». ПацГент отримував ме-тронГдазол по 500 мг 3 рази на день протягом 10 дшв, комбшовану терапГю цефтрГаксоном i азитромГци-ном, метипред в дозГ 8 мг щодня, вггамш В12, альбу-мГн в/в, гепатопротектори, ферменти, пробютики. На тлГ терапИ нормотермГя була через три дш, випорожнення нормалГзувалося протягом тижня, по-кращилося самопочуття, зменшилася вираженють анемïï (ер. — 3,4 х 1012/л, Hb — 188 г/л), нормалГзу-валися лейкоформула i протешограма, вГдзначена значна позитивна динамГка рентгенологiчноï карти-ни легень. Контрольне дослщження калу не вияви-ло цист лямблш при триразовому дослщженш Пащент був виписаний зГ стацюнару. ПГсля виписки протягом декглькох мюящв у пащента збГльшилася маса тгла, i протягом року скарг не було. Попршен-ня стану настало в жовтш 2017 р.: болГ в епiгастрïï пГсля ][ж1, нудота, перюдично гГркота в ротГ, здуття живота. При зверненнГ в ушверситетську клГнГку був госпГталГзований з 17.10.2017 р.: стан середньоï тяж-косп, не лихоманив, 1МТ — 18,5 кг/м2, вщзначалася болючГсть в пглородуоденальшй зонГ. У бГохГмГчних показниках без вщхилення вГд норми. Езофагога-

стродуоденоскопш i колоноскопя в жовтш 2017 р.: патолопчнГ змши зберпалися, проте були ютотно менш виражеш, нГж у 2016 рощ. У калГ при парази-тоскотчному дослщженнГ виявлен цисти лямблш З урахуванням рецидивуючого перебГгу лямблюзу з токсико-алерпчними проявами з ураженням шлун-ково-кишкового тракту було рекомендоване суворе дотримання етапност призначеного лжування, eri-отропна терапп проведена орнщазолом по 500 мг 2 рази на день протягом 5 дшв. Контрольне триразо-ве дослщження калу не виявило цист лямблш. У по-дальшому протягом 2018 року цисти в калГ не вияв-лялися, клiнiчно'! симптоматики не було.

Висновки. Наведене клтчне спостереження де-монструе тяжкий рецидивуючий перебп лямблюзу у дорослого пащента з розвитком виражeноï еозино-фiльноï шфшьтрацп слизовоï оболонки кишечника, двосторонньо'! eозинофiльноï пнeвмонïï. При цьому для досягнення санацИ вщ збудника потребувалося три курси протипaрaзитaрноï терапИ.

В.Г. Савельев1, О.В. Зарудна2, О.В. АнЫна3, О.В. Рябоконь1, Ю.Ю. Рябоконь1, О.О. Фурик1, Т.е. Онщенко1

1 Запорзький державний медичний унверситет, м. Запоржжя, Укра'на

2 ДУ «Запорзький обласний лабораторний центр МОЗ», м. Запор\жжя, Укра'на

3 Багатопроф1льна л1карня «VITACENTER», м. Запоржжя, Укра'на

Випадок фасцюльозу з тяжким ураженням печшки в Запорiзькiй обласп

Актуальшсть. Фасщольоз — зоонозний бюгель-мштоз iз групи трематозодiв з фекально-оральным мехашзмом передачi збудника, що характеризуется ураженням гепатобшарно! системи. В свт на-раховуеться вщ 2,4 до 17 млн хворих на фасщольоз. Клшчш прояви фасцюльозу не мають специфiчних ознак, тому рання дiагностика ще! швазп становить значнi труднощi. На пiдставi лише клтчних даних запiдозрити цю iнвазiю дуже складно, оскiльки схожа клшчна картина може бути при рiзних захворю-ваннях, а саме при опюторхоз^ вiрусних гепатитах, цирозах печшки, холангт тощо. Частiше за все хвороба вражае домашню худобу (вшш та велика рогата худоба). Людина заражуеться при вживанш сиро! води з забруднених водойм, якi використову-ються для водопою сiльськогосподарських тварин, а також при вживанш в !жу сирих овочiв та зелеш з огороду, що поливаються водою з таких водойм, або вживаючи сирi дикорослi рослини. При заков-туваннi личинок фасцiол вони з кишечника в печш-ку потрапляють двома шляхами: гематогенно або за допомогою зСх активного просування через перето-шальну порожнину та фiброзну оболонку печшки. Гострий перiод хвороби збiгаеться з мчащею личи-

нок через паренхГму печшки, що тривае 4—6 тижшв, а клшГчт прояви мГграцГйно! фази характеризуются токсико-алерпчною реакщею рГзного ступеня вираженосп. Характерними ознаками мпрацшно'! фази е лихоманка, лейкоцитоз з еозинофшею у загальному аналГзГ кровГ, можливий розвиток мюкар-диту. Хрончна стадГя, що виникае через 3—4 мюящ хвороби, призводить до розвитку пролГферативного холанггту з аденоматозними змшами епгтелГю, ге-патомегалИ та спленомегалщ бшарного цирозу з появою асциту. Вираженють клшжо-лабораторних змш вщповщае ступеню вираженост деструктивно-некротичних змш печшки.

Мета роботи: навести власне клшчне спостереження завГзного випадку фасцюльозу, який мав тяжкий перебп.

Maтepiaли та методи. ПроаналГзовано юторго хвороби пащентки, яка перебувала на стацюнар-ному лГкуваннГ у багатопрофгльнш лжарн «VITACENTER» м. ЗапорГжжя.

КлЫчний випадок. Хвора К., 1965 р.н., надшшла 08.08.2019 р. у терапевтичне вщдшення багатопро-фгльно! лжарш «VITACENTER» м. ЗапорГжжя зГ скаргами на жовтяницю, холурш, субфебрилгтет, нудоту. При оглядГ у хворо! була виражена жовтя-ниця шири, живи" болюний у правому пГдребер'!, збшьшення печшки на 5 см. В анамнезк протягом останшх трьох мюящв вживала алкоголь. За даними епщемюлопчного анамнезу встановлено, що в квгт-m 2019 р. була в Угавдд, харчувалася мюцевою шею, вщвщувала природн водойоми. В липн 2019 р. з'явився ешзод гшертермИ та шорного висипу, що супроводжувався свербежем. З кшця липня у хворо! вщзначалися болГ в правому пщребер% свербГж шири, слабость. В серпш зник апетит, з'явилася жовтяниця. Пщ час лабораторного обстеження виявлено анемго (ер. — 2,5 х 1012/л, Hb — 100 г/л), ШОЕ — 46 мм/год, еозинофгли — 0 %. Загальний бшрубш — 351,1 мкмоль/л, активнють АЛТ — 77 ОД/л, загальний бглок — 55 г/л, протромбшовий шдекс — 68 %. При ультразвуковому дослщженш виявлено виражен дифузш змши печшки, пор-тальну гшертензш, еластографГя зафжсувала стадго фГброзу печшки F4; за даними стеатометрИ стутнь вираженосп стеатозу — S2. При паразитоскошчно-му дослщженн кала яйця гельмштв та найпростшГ не були виявлеш (10.08.2019 р.). На цей час був вста-новлений клтчний дГагноз «хрончний токсичний гепатит, стадГя фГброзу F4, некрозо-запальна актив-нють А2, печшкова енцефалопатГя 0—I ст». Хворш була проведена базисна терапп (ентеросорбенти, препарати лактулози, шфузшна дезштоксикацшна терапГя, гепатопротектори), проте протягом мюяця такого лГкування не було досягнуто знaчyщоï клГ-нiко-бiоxiмiчноï динамГки. З урахуванням неефек-тивностГ терапй, що проводилася, хвору повторно обстежили на яйця гельмшпв, за результатами повторного дослщження були виявлеш яйця Fasciola hepatica (25.09.2019 р.) та, вщповщно, дГагностова-но фасщольоз. Проведено протипаразитарне ль

кування: празиквантел per os в добовш дозГ 1800 мг протягом двох дГб. Пюля протигельмiнтноï терапïï зменшилися болГ в живоп, з'явився апетит, вмют загального бшрубшу знизився до 32,3 мкмоль/л, активнють АЛТ — до 65 ОД/л, загальний бГлок пщ-вищився до 68 г/л, протромбшовий шдекс зрю до 91 %. Однак контрольш паразитолопчш дослщжен-ня зафжсували повторне видГлення яець Fasciola hepatica. Повторний курс антипаразитарноï терапïï був проведений вже в амбулаторних умовах трикла-бендазолом per os в дозГ 10 мг/кг на добу. Пюля за-значеного протипаразитарного лГкування проведен контрольн паразитолопчш дослщження не вияви-ли яець паразита в калГ, що дозволило стверджувати про елГмшацго збудника. На цей час тривае диспан-серне спостереження, хвора продовжуе лжування гепатопротекторами.

Висновки. Наведене клшчне спостереження де-монструе значт труднощГ в запщозрент фасцю-льозу лише при ощнщ клшко-бюхГмГчних проявГв та одноразового паразитолопчного обстеження. Для пщтвердження цього дГагнозу при врахуван-m даних епщемюлопчного анамнезу необхщним е неодноразове дослщження калу на яйця гельмшпв. Доцгльним е покращення пщготовки лжарГв з пи-тань дГагностики паразитарних швазш.

Л.М. Скрипник, Е.В. Павленко, А.Л. Роганкова

Одесский национальный медицинский университет, г. Одесса, Украина

Клинический случай микст-инфекции лихорадки денге и вирусного гепатита Е

Актуальность. Интенсивность миграции населения в последние десятилетия неуклонно возрастает, одна из причин — активное развитие туризма. Число случаев заболевания лихорадкой денге за последние десятилетия во всем мире резко возросло. Согласно оценке ВОЗ, ежегодно лихорадкой денге заражаются 390 миллионов человек, из которых более чем у 90 миллионов имеются клинические проявления (при любой тяжести болезни). В последние годы описаны крупные вспышки лихорадки денге в эндемичных странах, которые являются чрезвычайно популярными туристическими направлениями. В 2019 году многие страны Юго-Восточной Азии, островные государства Тихоокеанского региона представили данные о вспышках этой инфекции (Индия — более 67 000 случаев, Таиланд — более 136 000 случаев, Филиппины — более 271 000 заболевших). Лихорадка денге — арбо-вирусное трансмиссивное заболевание с широким спектром клинических проявлений, варьирующих от асимптомных форм до тяжелого шока с высоким уровнем летальности. Помимо повышения температуры, выраженного интоксикационного,

артралгического, миалгического синдромов, типичных для лихорадки денге, у ряда больных могут появляться признаки поражения печени. У больных с легким и средней степени тяжести заболеванием может развиться умеренная гипертрансфераземия, чаще без желтухи, что не является частым и обязательным признаком этого заболевания.

Цель: проанализировать случай микст-инфекции лихорадки денге и вирусного гепатита Е (ВГЕ).

Клинический случай. Пациентка Э., 27 лет, обратилась за медицинской помощью в ноябре 2019 года в связи с повышением активности аминотрансфе-раз. В течение последнего года проживает на Мальдивских островах. Заболела в начале ноября 2019 г., когда ухудшился аппетит, появились слабость, тошнота, умеренная боль в правом подреберье. Периодически отмечала субфебрилитет, в связи с чем принимала парацетамол. 12.11.2019 г. состояние резко ухудшилось, повысилась температура до 39 оС, присоединилась головная боль, повторная рвота, сильная боль в суставах и мышцах. 13.11.2019 г. была госпитализирована в региональный госпиталь (ADK Hospital H. Sosun Magu, K. Male'). Учитывая то, что заболевание началось в период текущей вспышки лихорадки денге на Мальдивах, при поступлении назначено серологическое исследование, диагноз был подтвержден обнаружением Dengue Ns1 IgM. При обследовании в общем анализе крови выявлена лейкопения (до 2,1 х 109) с лимфо-, моноцитозом, тромбоцитопения (до 24 х 109). В биохимическом анализе крови определялась высокая активность АлАТ и АсАТ (1047 и 1113 U/l соответственно) на фоне нормального уровня билирубина. Серологическая расшифровка маркеров вирусных гепатитов не проводилась. На 5-й день после поступления, 17.11.2019 г., больная выписана с улучшением после нормализации температуры и уменьшения болевого синдрома с диагнозом «лихорадка денге, средней тяжести». В лабораторных показателях сохранялась тромбоцитопения и выраженная гипертрансфера-земия. После возвращения в Одессу, 22.11.2019 г., обратилась за консультацией на кафедру инфекционных болезней ОНМедУ с жалобами на слабость, недомогание, снижение аппетита, тяжесть в правом подреберье. При осмотре: пациентка астенического телосложения. Кожные покровы и видимые слизистые обычной окраски, сыпи нет. Язык влажный, обложен белым налетом. Живот мягкий, чувствительный при пальпации в правом подреберье. Печень выступает из-под края реберной дуги на 3 см, плотно-эластической консистенции, край заострен. Селезенка у края реберной дуги. Учитывая постепенное начало заболевания с диспептиче-скими проявлениями, высокие показатели АлАТ и АсАТ, что не характерно для среднетяжелого течения лихорадки денге, увеличение печени, пациентка была обследована на маркеры вирусных гепатитов, проводилась инфузионная терапия с включением гептрала, тиотриазолина, аскорбиновой кислоты. При повторном осмотре, 30.11.2019 г., самочувствие

больной удовлетворительное. Желтухи нет. Печень выступает из-под края реберной дуги на 2 см. Показатели АлАТ и АсАТ — 100 и 29 и/1 соответственно, уровень тромбоцитов нормализовался. Маркеры вирусных гепатитов А, В, С, D были отрицательными, при обследовании на ВГЕ выявлены антитела класса ^М и IgG, что позволило поставить диагноз «лихорадка денге, средней тяжести. Острый вирусный гепатит Е, безжелтушная форма, средней тяжести».

Выводы. Одной из особенностей тропических болезней является частая возможность инфицирования более чем одним инфекционным агентом. Развитие полиморфной клинической картины, сочетающей в себе симптомы двух или более инфекционных заболеваний, значительно затрудняет диагностику, а при отсутствии настороженности у медработников возможны диагностические ошибки. В случае развития выраженного цитолитическо-го синдрома необходимо тщательно анализировать клиническую картину, не исключая возможности присутствия в организме больного и других гепато-тропных возбудителей, и своевременно проводить дифференциальную диагностику гепатитов.

B.I. Трихлб1, С.М. Нколаенко2, О.С. Сагач2

1 Укра!нська вйськово-медична академя, м. Кив, Укра1на

2 ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ Украни», м. Кив, Укра1на

Деяк питання стосовно малярп

Актуальшсть. Останшми роками значно збгль-шилась кшьюсть оаб, яш з рГзних причин направля-ються до краш, ендемГчних з рГзних шфекцшних за-хворювань, де можуть перебувати упродовж певного часу i знаходитись в умовах пщвищеного ризику ш-фГкування. Подорож у краши з тротчним та субтро-тчним клГматом пов'язана з пщвищеним ризиком для здоров'я — зараженням низкою шфекцшних захворювань, зокрема i екзотичними шфекцГями. Моряки, льотчики, робгтники, мандрГвники можуть захворгти вже в краш перебування, але часто i тсля повернення. У хворих можуть розвинутись мжст-шфекцИ, що ускладнюють своечасну дГагностику та створюють проблеми при лГкуванш. На жаль, i лжарГ можуть не мати досвщу з лжування низки екзотич-них шфекцш (застосування препарапв).

Метою нaшоï роботи е нагадати лжарям про де-яш актуальш питання при малярш

Maтepiaли та методи. Був проведений аналГз карт епщемюлопчного розслщування хворих на малярш в Украш та огляд лгтератури.

Результати та обговорення. За нашими даними, у перюд ¡з 2009 по 2018 р. в Украш тсля перебування за кордоном були зареестроваш випадки малярш 2009 р. — 38 хворих, 2010 р. — 57, 2011 р. — 73, 2012 р. — 67, 2013 р. — 78, 2014 р. — 47, 2015 р. — 55,

2016 р. — 42, 2017 р. — 44, 2018 р. — 47, 2019 р. — 41. Переважно завозилась тротчна малярп, бгль-шють випадшв ¡з таких краш: ЕкваторГальна Гвшея, НперГя, Конго, Камерун, ЛГберГя, Конго, С'ерра-Леоне, Чад, Кот-д'1вуар, Гана, Чад, а також три-денна, переважно з 1ндИ. За даними лгтератури та нашими спостереженнями, рееструються i рГзно-маттт мжст-шфекцИ, що ускладнюють своечасну дГагностику. npoeiôm критерп за тдозри на малярю: перебування в ендемГчному регюш протягом остан-нк двох рошв (у разГ розвитку захворювання в 1-й мюяць тсля прибуття з eндeмiчноï краши — пщо-зра щодо тропiчноï малярИ); громадянство хворих з краш, ендемГчних щодо малярщ штермгтивний характер тeмпeрaтyрноï кривоï при невщомому за-хворювант тривалютю понад 5 дшв, а в ендемГчних регюнах — понад 2 дшв; перюдичне пщвищення температури тГла (понад 37,5 °С) попри проведену антибактерГальну, противГрусну, протигрибкову терапш вщповщно до встановленого дГагнозу, особливо у хворих ¡з групи ризику (моряки, члени еш-пажу лгтака, особи, яш мешкають бГля аеропорту чи морського порту, пращвники пщприемства, куди надходять товари, матерГали з ендемГчних краш); розвиток захворювання з гарячкою нeз'ясовaноï етюлогИ через 2 мюяш тсля переливання кровц будь-яке пщвищення температури тГла протягом останшх 3 рошв тсля пeрeнeсeно'ï малярщ прогре-сивне збшьшення селезшки та печшки, наростан-ня анемИ при гарячш нез'ясованого походження; захворювання нeз'ясовaноï етюлогИ з гарячкою, анемГею та жовтяницею; поява на xni пiдвищeноï температури тша (понад 37 °С) ознобу, жару, потш-ня, ломоти в м'язах, суглобах; наявнють клaсичноï трГади малярп гарячка, анемГя, спленомегалГя; наявнють у хворого з гарячкою, що виникла протягом першого мюяця тсля прибуття з eндeмiчноï краши, де поширена тротчна малярГя, нормоцитозу або лейкоцитозу, тромбоцитопенИ, сплeномeгaлïï. У разГ виявлення одного ¡з зазначених вище комп-лексГв ознак необх1дно провести дослщження на малярш за допомогою паразитолоочного методу («товста крапля») з пщрахунком рГвня пaрaзитeмïï. Для лжування дорослих ¡з неускладненою тропч-ною малярГею призначають рГзномаштт препара-ти: мефлохш; сульфадоксин-шриметамш, хшшу гщрохлорид у поеднанш з доксициклшом, тетра-циклшом, клшдамщином, галофантрином, похщ-m артемГзиншу (артезунат, артезунат + мефлохш, артезунат + сульфадоксин-шриметамш, артеметер та im). G комбшоват препарати (атоваквон + про-гуанш (Malarone®); артеметер + люмефантрин (ко-артем), артезунат + амодГахш). За вщсутносп ефек-ту протягом 14 дшв рекомендують препарати дрyгоï лшп: артезунат + тетрациклш, або доксициклГн, або клГндамГцин. Останшм часом були розробленГ та випускаються новГ препарати: артесунат 100 мг ректальна форма (Artesunate 100 mg suppositories, Artecap), Pyramax® (Pyronaridine tetraphosphate/ artesunate (пГронаридин-артесунат)), Eurartesim®

(диг1дроартем1зин1н-п1перакв1н), Winthrop® (арте-сунат-амод1ахш), Artesun 60 мг (1н'екц1йна форма), Krintafel, Kozenis (тафенохiн). З метою профшак-тики мадярИ використовують хлорохш, мефлох1н, фансидар, а також тафенохш (доросл1: 300 мг осно-ви (500 мг сол1), один раз на тиждень; д1ти: 5 мг/кг основи (8,3 мг/кг сол1) (максимальна доза для до-рослих), один раз на тиждень). Починають за 1—2 тижш до по!здки, один раз на тиждень тд час подо-рож1 та протягом 4 тижшв п1сля вщ'!зду. Нин1 е ком-б1нований препарат сульфадоксин-п1риметам1н + амод1ахш для х1м1опроф1лактики сезонно! маляри. У березн1 2012 року ВООЗ рекомендувала викорис-товувати сульфадоксин-п1риметам1н + амод1ахш (SPAQ) один раз на мюяць протягом 4 м1сяц1в упро-довж сезону передач1 маляри для детей в1ком в1д 3 до 59 мгсящв. Атоваквон/прогуан1л (маларон) з метою профшактики приймаеться так: доросл1 — по 1 та-блетщ на день; д1ти масою тша 5—8 кг: 1/2 пед1а-трично! таблетки на день; 8—10 кг: 1/2 пед1атрично! таблетки на день; 10—20 кг: 1 таблетка для дггей на день; 20—30 кг: 2 пед1атричних таблетки на день; 30—40 кг: 3 пед1атричних таблетки на день; 40 кг i бшьше: як для дорослих — по 1 таблетщ на день. Починати прийом варто за 1—2 дш до по!здки, що-дня гад час по!здки i протягом 7 дшв пiсля вщЪду. MMV, Pfizer i LSHTM спiльно розробляють новий комбiнований препарат азитромiцину i хлорохш-фосфату для переривчасто! профшактики для вагет-них ж1нок.

Висновки. 1. З урахуванням збшьшення кшь-кост1 мiгрантiв, мандрiвникiв можливе зростання к1лькост1 завiзних випадкiв екзотичних шфекцш до Укра!ни. 2. 1снуе можливють ввезення завiзних мiкст-iнфекцiй, наявностi атипових прояв1в за-хворювань, що буде ускладнювати дiагностику, л1-кування. 3. При середньотяжкому станi хворих на тротчну мадярiю, але при тзньому зверненнi, дiа-гностиц1, наявностi супутнк захворювань, при л1ку-ваннi сл1д п1дходити як до тяжкохворого.

Е.В. Усачева1, Е.В. Рябоконь1, О.М. Фирюлина2

1 Запорожский государственный медицинский университет, г. Запорожье, Украина

2 КУ «Областная инфекционная клиническая больница» Запорожской областной администрации, г. Запорожье, Украина

Энтеровирусные инфекции: современные клинико-эпидемиологические особенности

Актуальность. Энтеровирусы (ЭВ) — распространенные возбудители разнообразных клинических форм заболеваний: менингитов, экзантем, стоматитов, заболеваний с диарейным и респираторным синдромами. Остаются нерешенными вопросы от-

носительно распространенности этих заболеваний на разных территориях и их других эпидемиологических особенностей.

Цель работы: улучшить диагностику энтерови-русных инфекций у детей и взрослых на основании анализа эпидемиологических особенностей определенных клинических форм в эпидемическом сезоне.

Материалы и методы. Работа проведена в рамках реализации Грантового договора между ЗГМУ и «Региональным учебным центром по научным исследованиям в системе здравоохранения» (Казахстан). Была проанализирована медицинская документация 185 стационарных пациентов, имевших клинические симптомы, характерные для разных форм энтеровирусной инфекции (ЭВИ). По результатам ПЦР (лаборатория ЗГМУ) кала или ликвора выделены группы пациентов с энтеровирусной и неэнтеровирусной инфекцией.

Результаты и обсуждение. У 36,7 % (68 больных) были выделены ЭВ. Среди них превалировали пациенты с менингитом (п = 35). По 9 больных имели следующие клинические формы ЭВИ: экзантема, гастроэнтерит и герпангина. Отмечен подъем заболеваемости ЭВИ в августе — ноябре с превалированием ЭВ-менингитов в августе-сентябре, а ЭВ-экзантем — в ноябре. Чаще ЭВИ регистрируется у детей 7—12 лет и у детей раннего возраста, с доминированием у детей школьного возраста менингитов, раннего возраста — экзантем.

Выводы. Энтеровирусные инфекции являются распространенными возбудителями серозных менингитов, экзантем и везикулезного поражения ротовой полости у детей раннего и младшего школьного возраста. Имеют место четкая сезонность и возрастные особенности определенных клинических форм энтеровирусных инфекций.

Е.Н. Усыченко1, Е.М. Усыченко1, В.А. Мозговая2

1 Одесский национальный медицинский университет, г. Одесса, Украина

2 КНП «Одесская городская клиническая инфекционная больница», г. Одесса, Украина

Особенности генетического профиля, биохимического и иммунного ответа у больных хроническим гепатитом В + С

Актуальность. Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи являются одной из ведущих причин хронического воспалительного процесса печени. Количество больных, инфицированных не одним вирусом, а несколькими (микст-гепатит) ежегодно увеличивается. В случае сочетанной инфекции (HCV + HBV) определяется репликация только вируса гепатита С. Только в начале заболевания, возможно, наблюдается репликация двух вирусов, в дальнейшем происходит подавление репликации

одного из вирусов, чаще вируса гепатита В. Данные, полученные при изучении иммунного статуса и ци-токинового профиля, нередко противоречивы, что объясняют различным возрастом и длительностью заболевания у обследованных пациентов. Результаты изучения генетического профиля таких пациентов также неоднозначны, что обусловлено малым количеством исследований и неоднородностью этнических групп. Таким образом, проблема сочетанных вирусных гепатитов требует дальнейшего исследования с целью разработки эффективных методов диагностики и прогнозирования исходов болезни.

Целью исследования является изучение иммунного статуса, цитокинового профиля и полиморфизма генов цитокинов IL-4 (C589T), IL-10 (G1082A), TNF-a (G308A) у больных хроническим гепатитом смешанной этиологии (В + С) для более точной оценки степени тяжести течения патологического процесса.

Материалы и методы. Был обследован 31 пациент с хроническим гепатитом В + С, их возраст варьировал от 29 до 66 лет. Для создания контрольной группы были обследованы 30 практически здоровых лиц среднего возраста. Для подтверждения диагноза у всех пациентов определялись HCV RNA и HBV DNA и маркеры гепатитов. Субпопуляции В- и Т-лимфоцитов (CD19+, CD16+, CD8+, CD4+, CD3+) определялись иммунофлюоресцентным методом с использованием набора поликлональных и моноклональных антител. Степень морфологических изменений в печеночной ткани (выраженность фиброза и активность воспалительного процесса) определяли по шкале METAVIR с применением неинвазивного метода Fibrotest. Молекулярно-ге-нетические исследования включали определение полиморфизма генов IL-10 (G1082A), IL-4 (C589T), TNF-a (G308A), исследования проводились на базе Немецкого диагностического центра им. Св. Павла (г. Одесса). Для выявления корреляционных связей между отдельными показателями был применен коэффициент корреляции Спирмена.

Результаты и обсуждение. Клинические признаки у пациентов с ХГВ + С не указывали на циклическое течение болезни, выраженность отдельных синдромов была неодинаковой. При анализе основных клинических синдромов в динамике установлено, что у пациентов с ХГВ + С с меньшей степенью фиброза (F0—F1) наблюдались менее выраженные изменения общего состояния, чем у пациентов с выраженным фиброзом (F2—F3). Взаимосвязь фиброза печени, показателей клеточного звена иммунитета и генетического профиля оценивали с помощью коэффициента ранговой корреляции Спирмена. Выявлена взаимосвязь таких показателей: обратная умеренная корреляционная связь между степенью фиброза и содержанием CD3+, р < 0,01 (у пациентов с ХГВ + С с меньшей степенью фиброза отмечается большее количество CD3+-лимфоцитов); обратная сильная корреляционная связь между степенью фиброза и содержани-

ем CD4+ и CD16+, р < 0,01 (у пациентов с ХГВ + С с меньшей степенью фиброза отмечается большее количество CD4+-лимфоцитов); прямая средняя корреляционная связь между степенью фиброза и содержанием CD19+, р < 0,01 (у пациентов с ХГВ + С с меньшей степенью фиброза отмечается меньшее количество CD19+-лимфоцитов); прямая сильная корреляционная связь между степенью фиброза и генотипом IL-4 (C589T) (меньшая степень фиброза отмечается у носителей генотипа СС, большая степень фиброза — у носителей генотипа ТТ); прямая умеренная корреляционная связь между степенью фиброза и генотипом IL-10 (G-1082A) (меньшая степень фиброза отмечается у носителей генотипа AA, большая степень фиброза — у носителей генотипа GG); обратная слабая корреляционная связь между генотипом IL-4 (C589T) и генотипом IL-10 (G-1082A) (у носителей генотипа СС IL-4 отмечается генотип GG IL-10); обратная умеренная корреляционная связь между генотипом IL-4 (C589T) и генотипом TNF (G308A) (у носителей генотипа СС IL-4 отмечается генотип GG TNF-a). Полученные данные о взаимосвязи степени фиброза печени и иммунологических показателей у больных хроническим вирусным микст-гепатитом могут быть использованы в клинической практике для оценки особенностей течения и исхода заболевания для создания индивидуального плана ведения больного.

Выводы. Наличие взаимосвязи степени фиброза и иммунологических показателей у пациентов с ХГВ + С позволяет использовать полученную информацию как один из дополнительных критериев тяжести патологического процесса. Выявленные в пилотном проекте межгенные связи требуют дальнейшего изучения. Возможно использование этой информации в качестве прогностического критерия скорости прогрессирования фиброза печени.

О.О. Фурик1, К.А. Пак1, О.В. Рябоконь1, Т.С. Онщенко1, В.Г. Савельев1, В.В. Бондарева2, О.М. Фiрюлiна2

1 Запорзький державний медичний ун1верситет, м. Запор\жжя, Укра'на

2 КУ «Обласна iнфекц!йна кл1н1чна лкарня» ЗОР, м. Запорiжжя, Укра'на

Особливост клЫчного nepe6iry Лайм-борелюзу у Запорiзькiй обласп

Актуальшсть. Лайм-борелюз — одне Гз найчас-тших трансмюивних природно-вогнищевих захво-рювань, збудником якого е строхета Borrelia burgdorferi, при тривалш персистенцй яко! шдукуються автоГмунш та шшГ Гмунопатолопчш процеси, що сприяе прогресуванню захворювання з розвитком затяжного перебГгу та хрошзацй (Андрейчин М.А. та ш., 2019; Голубовська О.А. та ш., 2018; Ма-лий В.П. та ш., 2018; Попович О.О., 2016).

Мета дослвдження: провести ретроспектив-ний аналГз клГнГко-серологГчних даних у хворих на Лайм-борелГоз, якГ були госшталГзоваш у ЗапорГзь-кГй обласп за перГод 2015—2019 pp.

Матер1али та методи. Проведено аналГз 62 ме-дичних карт стацГонарних хворих, яю проходили обстеження та лжування у вГддгленнях КУ «Об-ласна шфекцшна клГнГчна лГкарня ЗОР» за перюд 2015—2019 роки. Серед обстежених пащенпв було 38 (59,7 %) чоловЫв i 24 (40,3 %) жшки. ВГк хворих коливався вГд 18 до 79 рокГв, середнш вГк становив 46,00 ± 2,17 року. ДГагноз Лайм-борелГозу встанов-лено за результатами клГнГко-епГдемГологГчних даних та пГдтверджено видГленням у кровГ вГдповГдних антитгл до збудника методом Гмуноферментного аналГзу. Статистичну обробку даних здшснювали з використанням сформовано! бази даних пащенпв у програмГ «Statistica for Windows 6.0» (StatSoft Inc., № AXXR712D833214FAN5).

Результата та обговорення. АналГз епщемюло-гГчного анамнезу показав, що найчастГше пацГенти були госшталГзоваш у лигой перГод — 35 (56,5 %), рщше навеснГ — 16 (25,8 %) та восени — 10 (16,1 %) хворих, у зимовий перГод — 1 (1,6 %) випадок. Та-кож брали до уваги наявнють укусу клща в анам-незГ, при цьому серед усГх хворих на Лайм-борелюз лише у 50 (80,6 %) пащенпв чГтко на це вказували. З урахуванням вираженостГ ознак штоксикаци у па-цГентГв було дГагностовано легкий перебГг захворю-вання у 9 (14,5 %), середньотяжкий — у 53 (85,5 %) хворих, тяжкий — не виявлено. Залежно вГд три-валостГ захворювання у бГльшосп пацГентГв зарее-стровано гострий перебГг — 56 (90,3 %), також мали мюце поодиною випадки затяжного — 2 (3,2 %) та хрошчного перебГгу — 4 (6,5 %). При аналГзГ кль нГчних даних виявлено, що у пащенпв Гз гострим перебГгом Лайм-борелГозу форма перебГгу захворювання була еритемною — 50 (89,28 %), значно рщше шкГрно-суглобовою — 3 (5,36 %) i безеритемною —

2 (3,57 %), також зареестровано 1 (1,79 %) випадок

3 безеритемною формою з ураженням суглобГв та нервово! системи. За аналГзом еритемних форм захворювання виявлено. що найчаспшою локалГзащ-ею мюцевих проявГв (мГгруюча еритема) були нижш кГнцГвки (26 (52 %) пащенпв), рщше — верхнГ кш-цГвки (9 (18 %)) й шшГ поодинок1 випадки спостерь гались на переднш поверхнГ грудно! клики та пере-днГй стГнцГ черевно! порожнини, молочно! залози, дГлянцГ попереку, мошонки, вуха. Пщ час аналГзу зареестровано розмГри дГаметра мГгруючо! еритеми вГд 0,5 см Гз збгльшенням в динамГцГ до 40 см, з наяв-нГстю свербежу шкГри лише у 9 (18 %) пащенпв. При ощнщ результатГв серолопчного дослщження вста-новлено, що обстежено на наявшсть антипл (IgM, IgG) до збудника захворювання лише 54 (87,1 %) пацГенти з 62 хворих. АналГз результатГв у пащенпв Гз гострим перебГгом Лайм-борелГозу серед обстежених 48 осГб встановив, що у 6 (12,5 %) пащенпв спе-цифГчш антипла не були виявлеш, тобто вони мали негативний результат, а вщповщно, i рГвень анти-

тш був позитивним лише у 48 (87,5 %). У 14 (25 %) хворих iз гострим перебиом Лайм-борелюзу дiагнoз був встановлений клшжо-ешдемюлопчно. Всi па-цiенти як iз затяжним, так i з хрончним пеpебiгoм захворювання мали пoзитивнi результати антипл до Borrelia burgdorferi.

Висновки. В Запopiзькiй oбластi Лайм-бopелioз рееструеться переважно навеснi (25,8 %) та влику (56,5 %), в епщемюлопчному анамнезi укус клiща мае мюце у 80,6 % пацiентiв. У переважно! бшьшосп хворих формуеться гострий переби (90,3 %) у вигля-дi еритемних форм (89,28 %) з найчаспшою (52,0 %) лoкалiзацiею еритеми на нижнк кiнцiвках. Серед пащенпв iз гострим пеpебiгoм захворювання зареестровано наявшсть антипл (IgM, IgG) до збудника захворювання у 87,5 % хворих серед обстежених оаб. У кожного четвертого пащента Лайм-борелюз було дiагнoстoванo за клшжо-епщемюлопчними даними.

Т.В. Чабан

Одеський нацюнальний медичний унверситет, м. Одеса, Укра'на

Проф^актика — запорука вдалоТ подорожi

З метою усунення або зниження потенцгйного ризику виникнення хвороб пгд час подорожг або повернення додому мандргвники мають бути обг-знаними щодо можливих гнфекцгйних захворю-вань, властивих не лише краТнг, яка буде вгдвГдана, але й характерних пгд час по!здки взагалг. Зггдно з чинним законодавством турагенти г туроператори зобов'язанг надати шформащю про небезпеки пГд час подорожг, а мандргвникам слгд вгдвгдати лгкаря з метою отримання профглактичних призначень. Однак, з одного боку, представники туристичних компангй не завжди попереджають майбутнгх ман-дргвникгв про гнфекцгйнг захворювання, ендемгчнг для ргзних кра!н. А з гншого боку, самг мандргвники порою вгдносяться до цього аспекту подорожг не з належною вгдповгдальнгстю. Головна проблема для лгкаря пгд час розмови з туристами — переконати !х у необхщносп дотримання засобгв особисто! про-фглактики, пояснити, що безпека пщ час подоро-жГ та збереження здоров'я залежать насамперед вщ само! людини. Слгд роз'яснити, що застосування лгкарських препаратгв гз профглактичною метою не забезпечуе 100% захист вгд хвороб. Пгд час плану-вання подорожг слгд врахувати потенцгйний ризик г з'ясувати, як уникнути або зменшити ризик зара-ження гнфекцгйними захворюваннями. Мандргвни-ки та спецгалгсти з медично! допомоги мають бути погнформованг про будь-якг спалахи захворювань у реггонг, що !х цгкавить. Важливою особливгстю гн-фекцгйних хвороб мандргвникгв е й те, що збудни-ки ендемгчних гнфекцгй можуть бути завезеними до епгдемгологгчно благополучних кра!н г спричинити значну шкоду здоров'ю, викликати надзвичайну си-

туацго. Слщ ураховувати також можливють повер-нення iнфекцiй, яю тривалий час на територи роз-винутих краш вважалися лiквiдованими. На жаль, на сучасному етапi привертае до себе увагу низький рiвень знань лiкарiв нашо! краши стосовно шфекцшних хвороб мандрiвникiв, профшактики цих за-хворювань, особливо з урахуванням рiзних регiонiв свiту. Наслщком цього порою е дiагностичнi по-милки, що сприяють пiзньому призначенню ефек-тивного лiкування, тяжкому переб^ захворювання, особливо якщо таке захворювання належить до категорп так званих «екзотичних» хвороб.

Т.В. Чабан, В.М. Бочаров, С.Я. Лаврюкова, Н.С. Пастерначенко, В.в. Мацюк Одеський нац1ональний медичний ун1верситет, м. Одеса, Укра1на

Випадок генералiзованоï форми лептосшрозу

Актуальшсть. За даними ВООЗ, щорГчно рееструеться близько 500 тисяч випадюв лептоспрозу в усьо-му свт, при цьому летальтсть становить 5—30 %. За 2019 рж було зареестровано кглько спалахГв лептос-прозу в Iндïï, де захворгли 1520 оаб, 28 — померли, в АвстралИ — захворГли 62 особи, 2 — померли, у ШгерИ — захворгли 183 особи, 33 — померли. За даними Центру громадського здоров'я МОЗ Украши, за 12 мюящв 2019 року в нашш краш зареестровано 295 випадюв лептосшрозу порГвняно зГ звгтним пе-рюдом 2018 року — 273 випадки, що на 8,0 % пере-вищуе показники 2018 року. Лептостроз на твдт Украши е одним ¡з найбГльш поширених i небез-печних природно-вогнищевих зоонозГв. Показник захворюваносп осГб ¡з лептоспрозом в Одеськш обласп — 3,6—4,8 на 100 тис. населення, Микола-ïвськiй — 4,2—4,6 на 100 тис. населення, особливо в ïx швшчних районах — 6,1—7,3 на 100 тис. населення, що завжди перевищував середньоукрашсью показники — 3,8 на 100 тис. населення. В Одеськш обласп вщзначеш двГ зони з найбГльшою пошире-шстю лептосшрозу. У швнГчнш частин це територИ Савранського, ЛюбашГвського, Балтського i Мико-л^вського райошв ¡з максимумом у Савранському район — 16,79 на 100 тис. населення. На швдш обласп — 1змашьський, Кшшський та Реншський ра-йони ¡з максимумом в останньому — 2,22 на 100 тис. населення. 1нтенсившсть епщемГчного процесу у 2015—2019 рр. пщтримувалася як за рахунок сгль-ського (55,0 %), так i мюького населення (45,0 %). В Одеськш обласп сезонний пщйом спостерГгаеться ¡з серпня до листопаду, з пжом у вересш.

КлЫчний випадок. Наводимо випадок тяжкого перебГгу лептоспрозу, ускладненого гострою печшково-нирковою недостатнютю, криптоко-ковим меншитом та позалжарняною полюегмен-тарною пневмошею. Хворий П., 17 роив, захворГв гостро у вересш 2019 р.: пщвищення температури

тГла до 39,0 °C, головний бгль i виражений бГль у литкових м'язах. З анамнезу вщомо, що за 14 дшв до початку хвороби був на риболовлГ на рГчщ Ко-дима. Звернувся до лжаря на третю добу хвороби, але дГагноз «лептостроз» був установлений лише через три доби тсля появи у хворого жовтяниш та затримки сечь Об'ективно: стан дуже тяжкий, свь домють ясна, контактний, але швидко виснажуеть-ся. 1ктеричшсть шири, слизових оболонок i склер, геморапчний висип у мгсщ ш'екцш, ротоглотка слабо гшеремована, язик обкладений бГлим на-льотом. Серцева дГяльшсть ритмГчна, тони приглушен!, пульс задовгльних властивостей, ритмГчний. Над легенями дихання ослаблене, дрГбнокалГберш хрипи. Живи м'який, безболюний, доступний гли-бокш пaльпaцïï, печшка +3,0 см, м^^ консис-тeнцïï, край закруглений. Селезшка +2,0 см. На рентгенограмах грyдноï клики: упродовж легене-воï тканини зниження пнeвмотизaцïï легень, мно-жинн дрГбновогнищевГ тш Корт малоструктурт. Хворому призначали антибактерГальну тератю у виглядГ меронему, офлоксацину, канамщину. Хворому встановлений клшко-епщемюлопчний дГа-гноз «лептостроз, тяжкий перебГг. Позалжарняна полюегментарна пневмонГя. ДН I. Гостра печшко-во-ниркова недостатшсть». Хворому проводилася шфузшна терапп розчинами: глюкози, Рингера, альбумшу, реополГглюкшу. Пщ час лГкування i дГагностики постшно виникали суперечливГ думки з приводу дифeрeнцiaльноï дГагностики генераль зованого лептоспрозу та туберкульозного процесу за клшко-шструментальними даними. В Украш лептостроз залишаеться одним ¡з небезпечних зо-онозних шфекцшних захворювань для населення. Даний випадок описаний нами через особливосп перебГгу та характеру хвороби: привертають увагу полГморфГзм клшчних проявГв, стрн моменти в диференшальнш дГагностиш клшко-лабораторних та шструментальних даних. Слщ вщмгтити знижену насторожешсть сГмейних лжарГв щодо клшки, дГа-гностики й eпiдeмiологïï лептосшрозу.

Т.В. Чабан, О.А. Герасименко, В.М. Бочаров, Н.С. Постарначенко, В.в. Мацюк, Н.М. Соколан Одеський нацюнальний медичний ун1верситет, м. Одеса, Укра1на

Шюрний лейшманюз: сучасний стан проблеми

ЛейшманГози посщають перше мГсце за по-ширешстю в тропГчнГй медицин!: рееструються в 98 крашах свГту, де пщдаються ризику зараження бГльше нГж 350 млн осГб. За оцшками експертГв ВООЗ, щорГчно виникають вщ 0,7 до 1,2 млн нових випадкГв лейшманГозГв. Захворювання, на жаль, погано дГагностуеться, тому багато випадюв зали-шаються нерозпГзнаними. У зв'язку з цим можна

припустити, що в ендемГчних районах захворюва-шсть вища, тж рееструеться. Протягом 2018-2019 роюв пщ наглядом в КМП МК1Л ОМР перебували на лТкуванн трое хворих зГ шорною формою лей-шманюзу: 1 — мешканець Тушсу, 2 — громадяни Украши, яю втжджали на вщпочинок до Перу та Афгашстану. АналГз випадюв лейшманюзу показуе, що тсля повернення з ендемiчноï територïï клшч-н прояви спостериалися протягом одного мюяця до звернення хворих по допомогу. Омейн лжарГ тзно встановили попереднш дГагноз. Мешканець Тушсу звернувся по медичну допомогу зГ скаргами на наявшсть виразки округлоï форми, Гз нерГвними краями, Гз дрГбнозернистим дном Гз гншним нальо-том на стоп розмГром 1 см, навколо я^ спостерь гався шфГльтрат. Також шфГльтрати були виявлеш на боковш половин тулуба та в нижнш третин ль воï гомглки, що сверблячкою не супроводжувались. У хворого, який повернувся з Перу, виразки розта-шовувались на нозь Шюрний дефект Гз виразкою розмГрами 3 х 8 см, 1 х 2 см та в препуцïï. Обидва дефекти вкрип шаруватим струпом бурого забарв-лення з вираженою шфшьтращею. ДГагноз шюрно! форми лейшманюзу був пщтверджений виявленням l. tropica при мжроскопчному дослщженнГ матерГа-лу з виразок. Однак слщ пщкреслити, що етютропне лжування хворих почалося Гз затримкою у зв'язку з вщсутнютю специфГчних зареестрованих засобГв ль кування в Украш. На наш погляд, слщ звернути ува-гу лжарГв сiмейноï медицини на ретельне з'ясування даних епщанамнезу, яю е вкрай важливими для дГа-гностики. З огляду на величезну мГграцго населення останшми роками можна очжувати появу «незви-чайних» хвороб не лише в шоземщв, але й у мешкан-щв нашоï краши. Також викликае особливу тривогу вщсутнють в Украш зареестрованих препарапв для лжування тропГчних хвороб, зокрема лейшманюзу, у мандрГвниюв. Така ситуацГя, на жаль, може при-звести до тяжкого ускладненого перебГгу захворювання. Важливим е й те, що при виникненш спри-ятливих умов можна очжувати поширення iнфекцïï серед населення твденних регюшв Украши.

Т.В. Чабан, О.В. Кузьмина

Одеський нац1ональний медичний университет,

м. Одеса, Украина

Етiологiчнi чинники дiарeï мандрiвникiв

Актуальнiсть. ДГарея мандрГвниюв — шфекцш-на хвороба, пов'язана з подорожами. РГвень захво-рюваносп коливаеться вщ 30 до 70 % i залежить вщ пункту призначення та сезонность В Украш особливу групу становлять шоземщ, яю тимчасово або постшно проживають на територïï, здшснюють пе-рюдичш поïздки в крашу походження та Гмунгтет яких проти ендемГчних захворювань на ïx батьюв-щин перебГльшуеться.

Мета — вивчення етюлопчного спектра можли-вих патогешв, що викликають дГарею мандрГвниюв.

Матерiали та методи. Нами були дослщженГ шо-земш штернет-ресурси.

Результати. Епщемюлопя та клшчш особливос-п дГарй мандрГвниюв вперше були описан в 1963 рощ. Серед етiологiчноï рГзномаштносп збудниюв бактерИ виходять на перший план. Значна частина припадае на ентеротоксигеннГ штами E. coli, мен-ша — Campylobacter jejuni, Shigells spp. i Salmonella spp. Усе часпше обговорюються види Aeromonas, не-щодавно виявлеш Acrobacter, Larobacter, Bacteroides fragilis як потенцшш причини дiареï мандрГвниюв. Невиправдане використання антибютиюв при го-стрш кишковш iнфекцïï, а також хГмюпрофГлактика малярïï можуть послужити фактором розвитку дГа-рй, асоцiйованоï з Clostridium difficile. Це особливо важливо враховувати в пащенпв Гз дГареею, не-сприйнятливою до кГлькох курсГв емпiричноï анти-бiотикотерапïï. Giardia intestinalis — найбГльш час-тий патоген, що викликае дГарею мандрГвника. Без лГкування симптоми збериаються мюяцями нашть в Гмунокомпетентних осГб i призводять до усклад-нень. 1ншими рщкюними причинами можуть бути Cryptosporidium parvum, Entamoeba histolica, Microspo-ridia i Cystoisospora. Паразитарна шваз1я найчаспше дГагностуеться в мандрГвниюв, яю повертаються, що обумовлене бГльш тривалим шкубацшним перь одом, а також призначенням антибютиюв. Рота- та норовГруси виступають рщкюним фактором,однак останн були причиною спалаху на круïзниx судах. ОскГльки E.coli-штам O157:H7 рщко виявляють у пацГентГв, ризик розвитку гемолггакоуремГчного синдрому невисокий. 1ншГ ускладнення включають синдром ГГена — Барре, тсля ентериту, виклика-ного Campylobacter, — псевдомембранозний коли, синдром подразливого кишечника та шшь

Висновки. Таким чином, терап1я дiареï мандрГв-никГв повинна враховувати етГологГчний спектр для запобиання розвитку персистуючоï дГарй та постГнфекцГйних ускладнень у пащенпв. СГмейнГ лГкарГ повиннГ мати бГльшу настороженГсть щодо таких пацГентГв, в уах пацГентГв Гз дГареею мае бути ретельно зГбраний анамнез i проведена вщповщна дГагностика.

Т.В. Чабан, О.М. Майстренко, О.С. Совiрда, О.О. Герасименко

Одеський нацональний медичний унверситет, м. Одеса, Укра!на

Сучасн аспекти поширення малярп в ввропейському perioHi

Маляр1я — поширене небезпечне для життя захворювання, що зустрГчаеться в багатьох тропГчних i субтротчних районах. ГеографГчний ареал малярГ! обмежений зоною поширення переносниюв — ко-марГв роду Anopheles i температурою зовшшнього

середовища, що забезпечуе завершення спорогонИ в оргашзмГ комара. Мшмальна температура для спо-рогонïï P. vivax — +16 °С, а для P. falciparum — +19— 20 °С. Завдяки проведенню широкого комплексу протиепщемГчних заходГв на тeриторïï Украши тсля 1951 року мюцевГ випадки малярИ не рееструва-лися. Однак слщ пам'ятати, що на територИ нашоï краши комари роду Anopheles дос поширеш, а через глобальш змши клГмату ïx актившсть буде дедалГ зростати. ЗбГльшення шфжованих маляршними паразитами оаб завдяки глобалГзацИ та yрбaнiзaцïï може призвести до формування мюцевих вогнищ мaлярïï. ПодГбна ситуацГя вже спостерГгаеться у 6в-ропейському репош. Так, у зв'язку з пщвищенням сeрeдньорiчноï температури навколишнього середовища Середземноморська бвропа зараз е тротч-ною областю, де комахи, що несуть мжробш аген-ти, вже закршилися. Але змша клГмату не е единим чинником, що сприяе збГльшенню трансмюшних захворювань у бврош. Велика кшьюсть бженшв з ендемГчних з мaлярïï краш, яю мешкають у евро-пейських крашах, створюе велику епщемюлопчну небезпеку. Особливо великий ризик становлять мь гранти з краш, ендемГчних ¡з мaлярïï, яю тривалий час проживають у репонах, в яких малярп вщсутня, оскГльки, вщвщуючи друзГв i родичГв на Батьювщи-ш, вони пщдаються пщвищеному ризику зараження через ослаблення або втрату ¡муштету проти малярш Повернення шфжованих мпрант!в до бвропи сприяе ввезенню малярИ з ендемГчних репошв ¡з загрозою вщновлення мiсцeвоï передач! хвороби. КрГм того, останшм часом у бврош рееструються випадки завезення мaлярïï з невстановленою причиною зараження — аеропортна, багажна, випад-кова, трансфузшна тощо. МалярГя, спричинена Plasmodium falciparum, е важливою причиною за-хворюваносп та смертност в усьому свт, але вона не е ендемГчною для бвропи. Але нещодавно в ffi-дерландах двом пащентам африканського похо-дження був поставлений дГагноз «тропГчна малярп» без анамнезу поïздок в ендемГчнГ краши протягом останнк 5 роив. Але обидва хворГ повщомляли, що пщ час подорожей у 1спашю, 1талго, Франщю та Бельпю вони залишалися з ¡ммГгрантами, яю нещодавно повернулися з Африки. Деяю з них хворГли та мали лихоманку. Також умови життя там були пога-ними, ¡з великою юльюстю юмнатних комах, у тому числГ комарГв. У вересш 2017 року в швшчному реп-он Iтaлïï, який вважаеться вгльним вщ цeрeбрaльноï форми тропiчноï мaлярïï, померла вщ нй чотири-рГчна дГвчинка. З краши дГвчинка не втжджала. G припущення, що вона шфжувалася Plasmodium falciparum вщ однiеï дитини з двох дГтей, яю заразилися малярГею в Африщ та лжувалися в мюцевш лжарт в кшщ серпня. Щ спостереження пщкреслюють важ-ливють настороженостГ медичних пращвниюв щодо мaлярïï в пашентГв ¡з лихоманкою нашть без епще-мюлопчного анамнезу поïздки в традицшно ендемГчнГ з малярИ краши. Загроза завезення в Украшу малярИ, а також можливють формування мюцевих

вогнищ через змшу клГмату, глобалГзащю й урбаш-защю вимагають вщ лжарГв будь-я^ спещальнос-т знань ¡з своечaсноï дГагностики та профГлактики цього грГзного захворювання.

Т.В. Чабан, О.С. Совiрда, О.М. Майстренко

Одеський нац1ональний медичний ун1верситет, м. Одеса, Укра1на

Епiдемiологiчна ситуацiя з коронавiрусноï шфекцп

ПершГ випадки SARS-CoV (тяжкий гострий рес-шраторний синдром) були зареестроваш в швден-нш частин Китаю (провшцГя Гуандун) у форм! не-звичноï eпiдeмïï тяж^ пнeвмонïï в листопад! 2002 року. У 2003 рощ виник мГжнародний спалах захворювання, пщ час якого було зареестровано 8098 ви-падюв патологïï, а також 774 (9,6 %) випадки смертей. SARS-CoV, що з'явився у 2002—2003 рр. i вразив 29 краш менше нГж за 5 мгсящв, показав, наскГльки стрГмко в сучасному суспгльствГ може поширюва-тись епщемГя, спричинена новим патогеном, завдяки повгтряним сполученням. 31 грудня 2019 року ВООЗ була сповщена про декГлька випадюв вiрyсноï пнeвмонïï, зареестрованих у мюп Ухань, провiнцïï Хубей, Китай, викликaноï невГдомим патогеном. А 7 сГчня 2020 року шформацГя про новий вГрус була пщтверджена, збудник був вГднесений до коронавГруав (2019-nCoV). КоронавГруси (CoV) становлять собою велике амейство вГрусГв, яю ви-кликають захворювання, починаючи вщ звичaйноï застуди i закГнчуючи бгльш тяжкими захворювання-ми, такими як близькосхщний респГраторний синдром (MERS-CoV) i тяжкий гострий респГраторний синдром (SARS-CoV). Новий коронавГрус (nCoV) е новим штамом, який рашше не був щентифжова-ний у людей. Загальш ознаки iнфeкцïï включають ресшраторш симптоми, гарячку, кашель, задиш-ку й утруднене дихання. У бгльш тяжких випадках ¡нфекц^ може викликати пневмонГю, тяжкий гострий ресшраторний синдром, ниркову недостат-нГсть i навиъ смерть. ЗгГдно з наявною шформащею на ранок 05.02.2020 р., зареестроваш 24 505 пщтвер-джених випадкГв 2019-nCoV-iнфeкцïï i 493 випадки смертц тяжких випадкГв близько 20,0 %. Летальшсть вГд 2019-nCoV-iнфeкцïï — близько 2 %, що значно нижче вщ летальностГ вГд грипу (5 %) та SARS-CoV (близько 10 %). За межами Китаю дГагностовано 213 випадюв (1 смерть) — в Гонконгу, ЯпонИ, Ташан-дГ, СГнгапурГ, ПГвденнГй Корeï, МалайзИ, В'етнамГ, США, КанадГ, Австрaлïï, Францщ НГмеччинГ, на ФГлГппГнах, загалом — у 26 крашах. КрГм того, у Та-'¿ландГ та Гонконгу зареестровано декГлька випадкГв iнфeкцïï в оаб, якГ нГколи не подорожували i не були в Кшш. Це означае, що вони могли шфГкуватись вГд ¡нших осГб, яю ви][жджали за меж1 крaïни. МГж-народна асоцГац^ мандрГвникГв (ISTV) рекомен-

дуе уникати по!здок до Китаю. Якщо неможливо вщкласти по!здку, вона надае поради щодо заходгв профглактики коронавгрусно! шфекци: необхщ-но дотримуватись мгр самозахисту, не збиратись гуртом, уникати черг та малопровгтрюваних при-мгщень; якщо виник кашель, гарячка чи утруднене дихання, звертатись у медичнг заклади, а за потреби звертатись до Мгжнародного центру мандргвникгв у дангй мгсцевостг. ВООЗ визнала поширення нового коронавгрусу надзвичайною ситуацгею мгжнарод-ного масштабу, але пгдстав говорити про пандемгю поки що немае. Незважаючи на те, що за версгею ВООЗ, йдеться про боротьбу з окремими вогнища-ми хвороби, лгкарг повиннг особливу увагу придгля-ти збору епгдемгологгчного анамнезу в осгб, якг вгд-вщували Китай та гншг кра!ни, в яких зареестровано 2019-nCoV-iнфекцiю, ретельно аналгзувати всг не-типовг тенденцг! захворювань, що супроводжують-ся тяжким гострим респграторним синдромом або пневмонгею, та проводити дгагностику коронавг-русно! гнфекцг! в пгдозрглих випадках.

Т.В. Чабан, М.1. Чубач, Н.С. Пастерначенко, В.6. Мацюк, В.М. Бочаров Одеський нац1ональний медичний унверситет, м. Одеса, Укра1на

Аналiз завезених випадмв малярп за даними КНП «Мгська клiнiчна iнфeкцiйна лкарня» ОМР

Актуальшсть. Маляр1я залишаеться одшею з найнебезпечшших хвороб людини. За останне деся-тилiтгя маляр1я поста перше мюце серед шфекцш-них захворювань за числом смертних випадюв. За ощнками ВООЗ, у 2018 р. у всьому свт на малярш захворгли 228 мшьйошв осГб. Бтьшють випадюв за-хворювання була зареестрована у Африканському репонГ (213 мшьйошв випадюв), Швденно-Схщ-нш Азïï, Швденнш i Швшчнш Америщ i Схщному Середземномор'ь В Украш передача малярïï комарами не вщбуваеться i наразГ ус зареестрован випадки захворювань завезет. Переважно остантм часом спостерпаються випадки захворювань, завезених Гз краш Заxiдноï та Центральноï Африки. Актуальшсть малярИ для жителГв Украши обумовлена зростаючою кшьюстю оаб, яю вщвщують ендемГчнГ репони. У 2018 р. у краш дГагностовано 43 завГзн випадки малярïï, у 2017 р. — 47 випадюв, у 2016 р. — 43 випадки малярИ, один Гз постраждалих помер.

Мета: проаналГзувати iсторïï хворих на малярш, яю лГкувались у КНП «Мюька клшчна шфекцшна лжарня» ОМР.

Матерiали та методи. За перГод 2017-2019 рр. у КНП «Мюька клшчна шфекцшна лжарня» отри-мали лГкування 23 хворГ на малярш (2017 р. —8, 2018 р. — 7 i 2019 р. — 8 хворих). Середнш вж хворих становив 34,09 ± 0,01 року (наймолодшому — 19 роив, старшому — 72). Серед хворих були 20 чоло-

вшв i 3 жшки. ХворГ перебували в крашах Африки (Демократична Республжа Конго, Камерун, Марокко, Бенш, ТанзанГя, МозамбГк, НамГбГя, Гвшея, Гана, Судан, ЛГберГя, Сьерра-Леоне, Нпер1я, Ангола) — 20 осГб (86,96 %) та АзГ! (1вддя, Китай, Пакистан). СлГд зазначити, що шдивщуальну хГмюпрофь лактику отримував лише 1 хворий (4,35 %). ХворГ зверталися по медичну допомогу в середньому на 5,52 ± 0,01 день (мшмальний пром1жок до звер-нення за лГкуванням — 1 день i максимальний — 21 день). Найчаспше виявлялися такГ збудники маля-pi'i: Pl. falciparum + Pl. ovale — 8 випадюв, Pl. falciparum + Pl. vivax — 1, Pl. falciparum + Pl. malariae — 1, Pl. falciparum — 8, Pl. ovale — 2, Pl. vivax — 1, Pl. malariae — 1, неуточнена малярГя — 1. Мжст-маляр1я зареестрована в 10 (43,48 %) випадках. Рецидиви маляри спостерпалися в 6 (26,09 %) хворих: Pl. falciparum — у 2 (8,70 %), Pl. falciparum + Pl. vivax — в 1 (4,35 %), Pl. falciparum + Pl. malariae — в 1 (4,35 %), Pl. falciparum + Pl. ovale — в 1 (4,35 %), Pl. ovale — в 1 (4,35 %). При зверненш по медичну допомогу попереднш дГагноз був такий: маляр1я — у 19 випадках (83 %), пневмоня — в 1 випадку (4,35 %), гепатит — в 1 (4,35 %), харчове отруення — в 1 (4,35 %), трива-ла гарячка — в 1 (4,35 %). У середньому температура тГла у хворих пщвищувалась до 38,7 ± 0,1 °C. СлГд вщзначити, що в 17,39 % хворих цифри гарячки пе-ревищували 40 °C. Тривалють гарячки вщ початку лГкування в середньому становила 4,9 ± 0,1 дня (вщ 1 до 21 дня). ЗбГльшення розмГрГв печшки вщмГчали у вск 23 хворих, селезшки — у 22. У загальноклшГч-них аналГзах кровГ хворих показники кшькосп ери-троципв становили в середньому 3,83 ± 0,01 Т/л, гемоглобшу — 121,4 ± 0,5 г/л (в одного хворого — 51 г/л), загального бшрубшу — 40,0 ± 0,5 мкмоль/л. Загальний аналГз сечГ в бшьшосп хворих був без вщ-хилень вщ норми, у 2 (8,69 %) випадках спостерпа-ли протешурш, лейкоцитурш й еритроцитурГю. У 4 (17,39 %) хворих на малярш розвилися ускладнен-ня: анем1я — у 3 випадках, маляршна кома — в 1 випадку, гостра ниркова недостатшсть — в 1 випадку, гостра печшково-ниркова недостатшсть — у 2 випадках, пневмон1я — в 1 випадку. УсГ хворГ отрима-ли етГотропну терапш (протималярГйнГ препарати: артесунат, люмефантрин, ларГам, х1нГн, примахГн, доксициклГн, плаквенГл, делаггл, далацин, маларон) залежно вГд виду збудника, патогенетичне i симп-томатичне лГкування. У середньому негативний результат паразитоскопи вщмГчався на 5,4 ± 0,1 дня лГкування протималяршними засобами. Тривав до 12 дшв, виявлялися плазмодГ! в кровГ у хворо! на мжст-малярш (Pl. falciparum + Pl. ovale), яка захворГла на 10-й день тсля прибуття з Hirepii. У хворо! розвину-лися ускладнення — маляршна кома, полюрганна недостатнГсть (гостра печшково-ниркова недостатшсть, пневмонГя, гостра ниркова недостатнГсть).

Висновки. В Украш зростае кГлькГсть осГб, якГ вщвщують ендемГчнГ регГони з малярГ! й не отриму-ють хГмюпрофГлакгаки. Часпше спостерГгаються випадки мжст-маляри. У сГмейних лГкарГв вГдсутня

настороженють щодо малярп, що призводить до тз-ньо! дiагностики заxворювання та можливого роз-витку тяжкого перебiгy заxворювання.

Л.Р. Шостакович-Корецька, М.А. Николайчук, 1.В. Будаева, В.Д. Ткаченко, О.А. Турчина, М.О. Турчин ДЗ «Днпропетровська медична академя», м. Дн1про, Украна

Зрiвняльний аналiз аланшамшотрансферази у хворих iз хронiчним гепатитом С залежно в^д рiвня вiтамiну D та ступеня фiброзу печшки

Актуальшсть. Останшми десятирГччями все бгль-ше клшчних дослщжень свщчить про наявнють та негативний вплив дефщиту вггамшу D у хворих ¡з хрончним вГрусним гепатитом С. Дефщит вггамь ну D залежить вщ перебГгу захворювання i може ви-значати його характер. Дефщит або недостатнють вггамшу D спроможн спричинити резистентнють до противiрyсноï тeрапïï.

Мета дослщження: провести зрГвняльний аналГз аланшамшотрансферази у хворих ¡з хрошчним гепатитом С залежно вщ рГвня вггамшу D та ступеня фГброзу печшки.

Maтepiaли та методи. Були обстежеш 100 пащенпв, хворих на хрончний гепатит С (ХГС), у м. Дш-про (Украша), яю не отримували противiрyсноï те-рaпïï рашше. Ус хворГ були розподглеш на 2 групи залежно вщ рГвня вггамшу D: I група — хворГ на ХГС ¡з нормальним рГвнем вггамшу D (n = 18), II група — хворГ з ХГС ¡з зниженням вггамшу D (недостатнють та дефщит, n = 82). Щ групи розподГлеш на пщгрупи залежно вщ стaдïï фГброзу у двГ когорти: хворГ з F1— F2 (помГрний або незначний фГброз) i хворГ з F3—F4 (вщбитий фГброз). ВГрус гепатиту С був пщтвердже-ний виявленням РНК-HCV (ПЛР тест-системами CFX96 (BioRad, США); у режим! реального часу (Roche Molecular Systems, California)). Визначення 25(ОН)D проведене електрохемглюмшюцентним методом на апарат Eclia (Roche Diagnostics, Швей-царГя). Ус хворГ були дослщжет на рГвень аланшамшотрансферази (АЛТ) кшетичним методом. Статистика обчислена методами вaрiaцiйноï статистики (програма STATISTICA 6.1).

Результати та обговорення. СтадГя фГброзу визна-чае стутнь порушення метаболГзму вггамшу D при ХГС. У I груш з нормальним вмютом вггамшу D стадий F1—F2 (помГрний або незначний фГброз) реестру-валися в 2,5 раза частше, нГж стадИ тяжкого фГброзу печшки F3—F4 (F1-F2: n = 13 (72,2 %); F3-F4: n = 5 (27,8); p < 0,05), тодГ як у II груш на фош дефщиту та недостатностГ вггамшу D це сшввщношення стано-вило практично 1,15 : 1 (F1-F2: n = 45 (54,9 %); F3-F4: n = 37 (45,1 %), р > 0,05). Як у I груш, так i в II груш е взаемозв'язок мГж стадГею фГброзу та рГвнем

вггамшу D: коефвдент кореляцИ Спрмена в I групГ p = 0,16, p = 0,51 — прямий зв'язок: чим менший фь броз печшки, тим бгльша ймовГрнють, що вмют вь тамшу D буде в межах норми, у II груш p = —0,012, p = 0,90 — обернений зв'язок: чим бгльший гепа-тофГброз, тим бгльша ймовГрнють недостатностГ та дефщиту вггамшу D. Показники АлАТ пщвищеш в бгльшост хворих I групи (¡з нормальним рГвнем вь тамшу D, стадГя фГброзу F1—2: n = 15 (83,3 %)) i в по-ловини хворих II групи (¡з порушенням вггамш-D-статусу — n = 44 (53,7 %)); сшввщношення мГж I та II групами — 1,55 : 1 (р < 0,05). РГвень пщвищення був незначним i становив 1,7—1,9 вщ максимального показника норми (54—60 Од/л — для хрошчного вГрусного гепатиту С характерш мшмальна актив-нють цитолгтичних процесГв у печшщ).

Висновки. СтадГя фГброзу мае певний вплив на особливосп метаболГзму вггамшу D при ХГС: у I груш з нормальним вмютом вггамшу D стадИ F1—2 (помГрний або незначний фГброз) рееструвалися у 2,5 раза часпше, нГж стaдïï тяжкого фГброзу печшки (р < 0,05), тодГ як у II груш на фош дефщиту та недо-статност вггамшу D це сшввщношення становило практично 1 : 1 (р > 0,05). РеестрацИ цитолгтичного синдрому спостерпалися у хворих ¡з нормальним рГвнем вггамшу D на фон F1—2 в 1,5 раза часпше, нГж у хворих II групи з дефщитом.

L.R. Shostakovich-Koretskaya, I.V. Budayeva, N.K. Kosheleva State Establishment "Dnipropetrovsk Medical Academy of Ministry of Health of Ukraine Dnipro, Ukraine

Case of mixed infection of salmonellosis and infestation with the larvae of mosquito Culex in a 9-year-old child

Introduction. Infestation (from the Latin Infestare — attack) — infection of the human or animal body with parasites (insects, mites and other arthropods). Infestations belong together with hirudinosis and helminth infections to the group of invasive parasitic diseases.

Clinical presentation. The clinical observation presented by us in a 9-year-old child is a mixed infection of gastrointestinal form of salmonellosis (S. enteritidis D) in combination with gastrointestinal infestation by the larvae of the present mosquito (Culex), which is widespread in Ukraine. A person can become infected with eggs or larvae of mosquitoes by using poor quality water, liquid food, swimming in reservoirs with stagnant water. Child V. was admitted on the first day of the disease in a moderately severe condition with complaints of weakness, anorexia, shortness of breath of mixed character, rare dry cough, presence of puffiness in the face and elements of the urticaria exanthema on the face, trunk and extremities, small inspiratory dyspnea, sneezing, obstruction of nasal breathing, moderate serous discharge from the nose.

Epidemiological history: possible infection with eggs or larvae of mosquitoes occurred as a result of unboiled water or liquid products, on the surface of which female mosquitoes lay their eggs. According to the mother, the family uses water, which is stored in a jar without a lid. Water is replaced as used, but not every day. The child did not swim in the waters. The child fell ill in early May, at that time of year when there was an active mosquito breeding.

Anamnesis of the disease. The child became seriously ill when the above mentioned complaints appeared, the temperature did not rise. On the 2nd day of disease, the child's body temperature rose to 38.7 °C, multiple vomiting appeared (up to 20 times a day), anorexia, cramping abdominal pain, nausea, watery diarrhea started up to 20 times a day on the 3rd day of the disease, thirst, dry skin, decreased diuresis. At the background of exicosis of 2nd degrees, metabolic ketoacidosis joined (intense smell of acetone in exhaled air, urine, feces, a sharply positive test with sodium nitroprusside in the urine.).

Objective status. The condition of the child is of moderate severity. The skin is pale, dry, turgor is reduced. On the skin of the trunk and extremities there are separate urticarial rash elements ranging in size from 1.5 to 5 cm in diameter, itchy. Puffy face, there are isolated urticaria. The mucosa of the lips is bright red, dry, the mucous membrane of the mouth is dry, the oropharynx is not hy-peremic, there are no covers. Peripheral lymph nodes are not enlarged. Breathing through the nose is difficult due to edema of the mucous membrane, scanty serous discharge, the use of topical decondensants has a positive effect. Vesicular breathing, no wheezing. Slight inspiratory dyspnea: RR-28 per minute. Muffled heart sounds, rhythmic, functional systolic murmur with maximum auscul-tatory conduction at the apex of the heart. The abdomen is soft, moderately swollen, moderately painful in the epigastrium and mesogaster. There are no symptoms of peritoneal irritation, sigma is not spasmed, mesenteric lymph nodes are not detected. The liver is palpable 2 cm below the costal arch, elastic, the edge is sharp and smooth. The spleen is not enlarged. The feces are abundant, watery, without pathological impurities, with a strong smell of acetone. Emetic masses in the form of a clear liquid with a small admixture of bile. In each portion of vomit there are multiple (10—15 in sight) moving larvae of mosquitoes in

black and black and red — pupae (bloodworm). There is a decrease in diuresis to 5 ml/kg/hour. In the hemogram on admission: hemoglobin — 121 G/l, erythrocytes — 4.39 T/l, leukocytes — 27.5 G/l, stab neutrophils — 2 %, segmented neutrophils — 44 %, eosinophilic granulocytes — 4 %, lymphocytes — 40 %, monocytes — 10 %, ESR-3 mm/h. Blood glucose — 3.0 mmol/l, ALAT — 35 U, alpha-amylase — 64 mmo/l//h. Urinalysis: specific gravity — 1030, protein — 0,33 g/l, Leukocytes — single in the field of view, red blood cells — absent; test with sodium nitroprusside ++++. Bacteriological examination of feces: culture of S. enteritidis D is isolated. Anterior rhinoscopy of the nose: bilateral, non-symmetrical edema of the mucous membrane, on which there are watery discharges, the mucous membrane is pale. ECG: sinus rhythm, arrhythmia from 76 to 106 beats, the electrical axis is rejected to the right. (in the history there is septal defect). Coprocytogram: mucus-no, white blood cells 10—30 in the field of view, red blood cells are absent. Identification of insect larvae in the stool and vomit was carried out by light microscopy. The larvae were harvested from vomit samples and stools, washed in saline and fixed in 10 % buffered formalin. Based on the morphological study with light microscopy, the larvae were identified as the third or fourth molt Culex genus.

Final diagnosis: Salmonellosis (S. enteritidis D), gastrointestinal form, moderate severity, exicosis of 1—2 degrees, metabolic ketoacidosis. Concomitant diagnosis: Gastrointestinal infestation by larvae of the genus Culex. Angioedema of the face. Acute urticaria. Allergic rhinitis.

Treatment: the treatment plan included a regulated list of drugs for the treatment of invasive intestinal infection: Pevzner's diet No. 4, infusion of glucose-saline solutions, rehydron, ceftriaxone for 7 days. Due to the presence of angioedema in the face and urticaria, dexa-methasone intravenously was included in the treatment within the first 3 days from the moment of admission and loratadine with a course of up to 7 days until the complete disappearance of the urticaria. For the treatment of infestation with mosquitoes, we prescribed alben-dazole (Wormil) for 5 days, in the dosage of 15 mg/kg/ day. When prescribing this drug, we proceeded from its mechanism of action: the ability to paralyze the muscles and disrupt glucose utilization in parasite larvae. ■