Актуальні інфекційні захворювання. Сучасні аспекти клініки, діагностики, лікування та профілактики (за матеріалами науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої пам’яті М.М. Городецького, приуроченої до 95-річчя від дня його народження)

Трихліб В. І.

На допомогу практикуючому лкарю

To Help Practitioner

Актуальна Хнфектолопя

УДК 616.211.232-022-085-053.2:615.03 DOI: 10.22141/2312-413x7.1.2019.159224

Трихлiб В.1.

Укранська вйськово-медична академя, м. Кив, Украина

Актуальш iнфекцiйнi захворювання. Сучасн аспекти клiнiки, дiагностики, лiкування та профiлактики

(за матер1алами науково-практично!' конференцп з м1жнародною участю, присвячено!" пам'ят1 М.М. Городецького, приурочено!' до 95-р1ччя в1д дня його народження)

For cite: Aktual'naâ Infektologiâ. 2019;7(1):17-34. doi: 10.22141/2312-413x.7.1.2019.159224

У перiод з 29 по 30 листопада 2018 р. у Нацюнально-му вшськово-медичному ктшчному центрi (НВМКЦ) «Головний вiйськовий клшчний гостталь» («ГВКГ») фахiвцями Украшсько! вшськово-медично! академи' (УВМА), ДУ «1нститут ешдемюлоп! та iнфекцiйних хвороб ÎMeHÎ Л.В. Громашевського НАМН Украши», Нацюнального вшськово-медичного клiнiчного центру «ГВКГ» МО Украши, кафедри дитячих шфекцш-них хвороб Нацюнального медичного унiверситету ÎMeHÎ О.О. Богомольця, кафедри шфекцшних хвороб Нацюнально! медично! академи' пiслядипломноï освгги iмeнi П.Л. Шупика МОЗ Украши була проведена на-уково-практична конференщя з мiжнародною участю «Актуальш шфекцшш захворювання. Сучаснi аспекти клшки, дiагностики, лiкування та профилактики», присвячена пам'ят М.М. Городецького, приурочена до 95^ччя вiд дня його народження. Сшворгашза-торами дано! конференций були фахiвцi Видавничого дому «Заславський».

У конференций взяли участь 463 особи з рiзних ку-точкiв Украши. Серед них було зареестровано: шфек-цiонiстiв — 103, eпiдeмiологiв — 51, лiкарiв сiмeйноï медицини — 159, пeдiатрiв — 26, фтизiатрiв, пульмо-нологiв — 9, лаборанпв, бактeрiологiв, дeрматологiв, фармацeвтiв, рeанiматологiв, хiрургiв, токсикологiв, вiрусологiв, нeвропатологiв, паразитологiв, псима-трiв, мiкробiологiв та iнших медичних фахiвцiв — 76, студeнтiв — 39. Активними учасниками конференций були фамвщ з Рeспублiки Азербайджан. Також у конференций взяли участь компани': лабораторiя «Сшево», «Юрiя-Фарм», ТОВ «Гiльдiя Нова», «Орiсiл-фарм», «Кш'вський вгтамшний завод», Euro Lifecare. Caring for your Life, Development а^ Production оf Ultrasound Equipment, Sun Pharma, Alpen Pharma Group, Neoprobio

care. 1нформацшш партнери — «Новини медицини i фармаци», «Актуальна iнфектологiя», «Медкнига», «Профессиональные издания», Medical Bridge.

Конференцш вiдкрив д.м.н., професор кафедри вшськово! терапй' В.1. Трихлiб, полковник медично! служби запасу, який привiтав учасниюв конференцй', зупинився на актуальностi шфекцшних захворювань на даний час для цивтьного населення й вшськово-службовшв. З вiтальними словами виступили д.м.н., професор, полковник медично! служби, начальник Укра!нсько! вшськово-медично! академй' В.Л. Савиць-кий, д.м.н., генерал-майор медично! служби, начальник Нацюнального вшськово-медичного клМчного центру «ГВКГ» МО Укра!ни А.П. Казмiрчук, д.м.н., професор, член-кореспондент НАМН Укра!ни, директор ДУ «1нститут ешдемюлоп! та iнфекцiйних хвороб iм. Л.В. Громашевського НАМН Укра!ни» В.1. Задо-рожна, д.м.н., професор, полковник медично! служби, начальник кафедри вшськово! терапй' Укра!нсько! вш-ськово-медично! академй Г.В. Осьодло.

Про життя й боротьбу з шфекцшними хворобами видатного шфекцюнюта М.М. Городецького доповiв В.1. Трихлiб, д.м.н., професор кафедри вшськово! терапй, УВМА.

Про новi виклики хвороби Ебола доповiла В.1. Задо-рожна, д.м.н., професор, член-кореспондент НАМН Укра!ни, директор ДУ «1нститут епiдемiологi! та шфек-цiйних хвороб iм. Л.В. Громашевського НАМН Укра!-ни». Доповiдач зупинилась на нових ймовiрних бюза-грозах, що обумовлеш реемерджентними збудниками. Це давно вiдомi збудники, яю ранiше не мали високого епiдемiчного потенцiалу, але адаптувалися до нового хазя!на, тобто змшилась структура паразитарно! систе-ми, що пов'язано з певними змшами в бюлопчних

властивостях мжрооргашзм1в у процей ix еволюцп та еволюцп паразитарно! системи в ц1лому. В.1. Задорожна зупинилась на назвi хвороба Ебола (ранше — «гемора-пчна лихоманка Ебола»): Ebola Haemorrhagic Fever, EHF, лат. Ebola febris haemorrhagica; на таксономiчному положеннi збудника: родина Filoviridae, мае 5 вид1в представниюв роду Ebolavirus: Zaire ebolavirus; Sudan ebolavirus; Tai Forest ebolavirus; Bundibugyo ebolavirus; Reston ebolavirus. В.1. Задорожна вщмйила, що вiрус Ебола викликае генералiзовану iмуносупресiю, зупинилась на географiчному поширеннi збудника у крашах свiту, хронологи спалаxiв хвороби Ебола, лаборатор1ях, що працюють i3 вiрусом Ебола, торкнулася епщемп серед свиней на Фшшпшах. Вона навела даш серолопч-ного монiторингу серед здорових осiб у Габонi: на на-явнiсть IgG до вiрусу Zaire ebolavirus (метод 1муноферментного анайзу (1ФА)) вибiрково були об-стежеш здоровi мешканцi 220 населених пунклв, якi не мали в анамнезi симптом1в геморапчно! лихоманки; середнiй р1вень виявлення специфiчниx IgG — 15,3 %, максимальний — 32,4 %; антитша виявлялися почина-ючи з 2^чного вiку, досягаючи максимального рiвня в популяцп у 20 роюв; спостер1галась кореляц1я з наяв-шстю збудниюв паразитарних хвороб. Ймовiрнi причини наявносй антит1л без клшчних прояв1в: шфжуван-ня при зборi й вживаннi забруднених слиною кажатв фрукт1в; низький р1вень вiрусноl контамшацп; шакти-вований вiрус; вiруснi антигени. Також було наведено данi щодо епщемп хвороби Ебола у 2014—2016 роках (першi випадки, дiагностованi ретроспективно, — у грудт 2013 р. на кордон трьох кра'ш; у березш 2014 — першi офщшш повщомлення; випадки зареестрованi у Гвше!, Лiберii, Сьерра-Леоне, НперП, Сенегалi, 1спанп, США, Малi, ГгалП, Велик1й Британп; виявлений вiрус Zaire ebolavirus; летальнсть — близько 50 %; чисельнсть хворих пост1йно зростала). На початку епщемп було зроблено припущення, що фруктовi кажани Hypsignathus monstrosus, Epomops franqueti та Myonycteris torquata в За-хщнш Африцi можуть бути резервуаром Zaire ebolavirus, тому певний час вiрус циркулював непомiченим. До людсько'1 популяцп вiрус потрапив у грудш 2013 р. i був щентифжований лише в березнi 2014 р. Це сприяло утворенню численних ланцюг1в його передачi ще до ви-знання спалаху. 8 серпня 2014 р. була зроблена заява ВООЗ про визнання епщемп як надзвичайно! поди для охорони здоров'я в масштабах свпу та необх^^ть ско-

ординованих дiй. 12 серпня 2014 р. зроблено етичне об-Грунтування застосування незареестрованих препаратiв для профшактики й лжування. На той час усього захво-рiло 28 616 ос1б, померло 11 310 ос1б, летальн1сть стано-вила 39,5 %, останнш випадок — 28 кштня 2016 р. 9 червня 2016 р. ВООЗ оголосила про припинення ет-демп. Доповщач навела цитату з виступу генерального директора ВООЗ д-ра Маргарет Чен на надзвичайному засщанш Ради Безпеки ООН «Мир 1 безпека в Африщ (Ебола)», Нью-Йорк, США, 18 вересня 2014: «...Цей смертоносний 1 такий, що вселяе жах, в1рус Ебола ви-переджае наш1 зусилля... 1 цей спалах пщносить один сюрприз за шшим. Зараз нам доведеться надолужити згаяне, використовуючи найнадзвичайнiшi й прагматично можлив1 способи. У найбшьш постраждалих крашах експоненщальне зростання числа випадк1в загро-жуе поставити уряди на межу розвалу держав. Цiлком ймов1рно, що це найбшьший виклик мирного часу, з яким коли-небудь стикалися ООН 1 и спец1ал1зован1 установи». За епщемюлойчними й клiнiчними даними (ВООЗ, 2014), при проведенш анал1зу 3343 шдтвердже-них 1 667 1мов1рних випадюв лихоманки Ебола встанов-лено, що середнш в1к пац1ент1в — 32 роки, вщ 15 до 44 роюв — 60,8 % (ця вжова група становила 44 % населен-ня), з них 49,9 % — чоловжи, 50,1 % — жшки; медичних працiвникiв — 318 ос1б, у 151 розвинувся летальний ю-нець (47,5 %), у Гвше! — 56,1 %, у Л1берп — 80 %. Серед-ня летальн1сть у 3 крашах — 70,8 % ( 68,6—72,8 %), у Ш-герп — 45,5 %. Серед госттал1зованих — 64,3 %. Середнш шкубацшний перюд — 11,4 дня. У 95 % пащ-ентiв симптоми спостерггалися протягом 15,3 ± 9,3 дня. Час вщ початку появи симптомгв до госппатзацп — 5,0 ± 4,7 дня (однаковий для медпращвниюв та iнших пац1ент1в). Час вщ госп1тал1зацп до смерт1 — 4,2 ± 6,4 дня, час вщ госппатзацп до виписки — 11,8 ± 6,1 дня, середня тривал1сть перебування в лжарш — 6,4 дня. Доповщач зупинилась на факторах ризику й частой кш-н1чних симптомiв (ВООЗ, 2014). В1к 45 роюв 1 бшьше е фактором ризику щодо летальносй, низки загальних симптом1в (д1арея, кон'юнктив1т, утруднене дихання або ковтання, сплутана свщомкть або дезорiентацiя, кома); геморапчного синдрому (нез'ясовн1 кровотеч1, кровоточив1сть ясен, носов1 кровотеч1, кровотеч1 в мю-ц1 ш'екцп, кровотеча з пшви). У хворих спостерiгались: лихоманка (87,1 % хворих), втома (76,4 %), втрата апе-титу (64,5 %), блювання (67,6 %), д1арея (65,6 %), голо-

вний бть (53,4 %), бол1 в живот1 (44,3 %). Конкретт гемораг1чн1 симптоми зустр1чались дуже рщко (вщ < 1 до 5,7 % хворих). «Незрозумла кровотеча» — у 18,0 % хворих. В.1. Зацорожна навела дат стосовно розробки й наявност1 вакцин проти хвороби. На сьогоцн1 розро-бляються щонайменше 15 вакцин (у Швтчнш Амери-ц1, Сврот, Росй й Кита!) з 4 основними кандидатами на р1зних етапах проведення кл1н1чних випробувань. До них належать 2 найбтьш вивчен1 вакцини — VSB-EBOV (Merck) i ChAd3-ZEBOV, а також т1, що показали попередню ефективнiсть (на основi Ad26- i MVA-EBOV (Johnson & Johnson) i рекомбшантна, яка отримана з гткопротешу EBOV, виготовленого в клггиннш лши комах (Novavax)). Кандидатами на вакцину е: rVSV-ZEBOV (V920), призначений у вигляцi одноразово! дози (Merck); Ad26-ZEBOV/MVA-BN-Filo (Janssen Vaccines & Prevention B.V. у ствпращ з Bavarian Nordic GmbH); ChAd3-EBO-Z, яку вводять або в оцноразовiй дозi (GlaxoSmithKline), або в комбшаци з бустерною дозою з кандидатом вакцини MVA-BN-Filo (Bavarian Nordic GmbH). 1ншими лiкарськими засобами е: Zmapp (ми-шачi гуманiзованi моноклональнi антит1ла), що склада-еться з трьох химеричних моноклональних антит1л, як1 нацiленi на гшкопротещ EBOV (Mapp Biopharmaceuti-cal Inc.); специфiчний гiперiмунний iмуноглобулiн лю-дини або тварини; TKM-100802 Lipid Nanoparticle Small interfering Ribonucleic acid (siRNA) (Tekmira) — блоку-ють репроцукцiю вiрусу за рахунок взаемоди з 2 генами

В.1. Трихл'б, д.м.н., професор, О.А. Голубовська, д.м.н., професор

С.О. Крамарьов, д.м.н., професор

Bipycy; фавiпipавip (Японiя) — шпбуе РНК-залежну РНК-полiмеpазу BipyciB грипу, у тому числi пташиного, також блокуе pеплiкацiю широкого спектра РНК-вмiсних вipусiв, не показав ефективноси (Geisbert T.W., 2017); pемдесвip (GS-5734) — аденозиннуклеозидний аналог; ламiвудин (нуклеозидний iнгiбiтоp зворотно! транскриптази) — при лшувант 15 пацiентiв лише 2 ле-тальних випадки; переливання кpовi i ii компонентiв. Доповiдач навела дат стосовно спалахiв хвороби Ебола в Демократичнш Республiцi Конго у 2014—2018 рр. Вона зупинилась на еволюци вipусу Ебола. За даними 2 незалежних дослiцжень встановлено, що на початку 2014 р. вipус отримав мутацш A82V (замiна аланшу на валiн у генi гткопротешу), що знижувало piвень шфь кування клiтин кажанiв, але покращило шфшування людей. Встановлено, що вipус може адаптуватися до людсько! популяци, якщо дати йому шанс. Висунуто припущення, що при iнфiкуваннi таким вipусом на 27 % збiльшуеться летальшсть. Це пiдкpеслюе необхщ-нiсть постшного монiтоpингу нових iнфекдiйних хвороб i швидкого реагування на запобпання здатностi вь русу адаптуватися до людей (Yong E.D., 2016). Велике значення мае вивчення pолi поодиноких мутацiй, що виникають при циркуляци вipусу серед певно! популяци одного з хазя!в. Хоча бтьшють даних вказують, що кажани е головним резервуаром-хазшном, довгостро-ковi дослщження вipусу Ебола ще не виконаш, i iснуе ймовipнiсть, що е й iншi види хазя1в (Holmes E.C. et al.,

В.1. Трихл'б, д.м.н., професор

2016). Встановлено довготривале знаходження РНК вь русу Ебола в сперм! (до 18 Mic.) i зниження персистенцй' з часом (Deen G.F. et al., 2017). Виявлен 33 рiзнi мута-ц!!, пов'язанi з адаптацieю Reston ebolavirus до гризунiв у бiлках GP, NP, VP24 i VP35. Менше нiж 5 мутацiй у генах VP24, GP i NP, здаеться, потрiбнi для адаптацй' вь руciв до нового виду. Три мугацй' у VP24, розташованi в штерфейш бiлка з карiоферином-a5, можуть дозволити VP24 пригнiчувати карiоферини, а згодом й штерферон вiдповiдi хазяша. Три iншi VP24-мутацiï змiнюють вод-невi зв'язки або викликають конформацшш змiни. 6 ризик, що деяы мутацй' вiруcу Reston можуть призвести до появи нового патогенного для людини вiруcу (Pappalardo M. et al., 2017).

Про новi можливосл лiкування хронiчних вiруcних гепатитiв i стеатозу на фон даних захворювань доповiв д.м.н. В.1. Трихлiб. Вш виcвiтлив актуальнicть пробле-ми хрошчних вiруcних гепатитiв, стеатозу, ïx лiкування з посиланням на данi лггератури. Серед дорослого на-селення кра!н Захщно! бвропи стеатоз рееструеться у 20—30 %, приблизно 10 % цих людей (2—3 % дорослих) мають стеатогепатит. Так, при хрошчному вiруcному гепатита С (ХВГС) поширенють стеатозу становить вщ 40 до 86 % (у середньому 55 %). У 78 % хворих рееструеться незначний стеатоз, що вражае менше вщ 30 % гепа-тоциттв. Серед хворих без дiабету, у яких е надлишко-ва вага, помiрний або виражений стеатоз рееструеться в 10—15 % ошб з генотипами 4 або 1 порiвняно iз 40 % у хворих iз генотипом 3. Доповщач вщмгтив, що на-вiть пicля курсу противiруcноï терапй' ХВГС приблизно у третини хворих залишаються пiдвищеними рiвнi трансамшаз. Вiн навiв данi щодо розподлу генотипiв ХВГС у крашах свиу й Украïнi. У крашах Швденно! й Центрально!' Азй' генотип 3 рееструеться в 71,6 % хворих, у крашах Захщно! бвропи — у 24,8 %, Норвеги — у 50 %, Великобритании — у 47 %, Фшляндй' — у 46 %, Дани' — у 43 %, Швденнш Америщ — у 26,9 %, Брази-лй' — до 30 %, у Швтчнш Америщ: США — 10—12 %, Канад! — до 30 %; в Укрш'ш генотип 3а зустр!чаеться в 35,1 %, 3аЬ — у 2,3 %, серед мобшзованих вшськовос-лужбовщв генотип 3а рееструеться в 47 %. У хворих на ХВГС генотипу 3 шсля досягнення стшко! в!русоло-пчно! вщповщ (СВВ) спостер!гаеться регрес стеатозу. Навпаки, при шших генотипах навiть шсля досягнення СВВ не спостер!гаеться зменшення стеатозу. За вщсут-носп СВВ стеатоз прогресуе. Рiвень РНК в!русу гепатиту С (HCV) не корелюе з! ступенем стеатозу. За даними багатофакторного анал!зу чинник1в, як1 впливають на розвиток ф!брозу, встановлено, що незалежними предикторами ф!брозу е стеатоз i р!вень запально! активнос-т! (пстопатолопя), а не сам HCV генотипу 3. Декглька дослщжень подтвердили асощацш ступеня стеатозу при ХВГС !з бгльш високими показниками розвитку ф!бро-зу. В.1. Трихтб допов!в про власн напрацювання щодо л!кування хрон!чних в!русних гепатилв, у тому числ! цирозу, стеатозу, за допомогою против!русних препарат, а також даетично! добавки трициклол, що в кра!-нах Швденно-Схщно! Азй' зареестрована як лшарський препарат. Препарат призначався спочатку по 2 табл. 3 рази на добу протягом тижня з наступним застосуван-

ням по 4 табл. 3 рази на добу. Курс против!русно! терапй' за допомогою препарат прямо! да в середньому тривав 3 мю. У 6 хворих на цироз печшки курс терапй' тривав 6—7 мю. Трициклол показав добру гепатопротекторну, антиф!бротичну, антистеатозну даю. Контроль л!куван-ня проводився за допомогою загального й бюх!м!чного анал!з!в кров!, еластографй' та стеатометрй', «ФГброМак-су» (д!агностичний центр «Доктор Vera» та лаборатория «Сшево»). У переважно! бгльшост! хворих (76,5 %) нор-мал!зац!я р!вня аланшамшотрансферази (АЛТ) в!дбу-валась протягом мюяця, протягом другого мюяця нор-мал!зац!я вщбулась у 91,2 % хворих. Нормал!зац!я р!вня аспартатамшотрансферази (АСТ) протягом першого мюяця л!кування вщбулась у 76,5 % хворих, протягом другого мюяця — у 88,2 % хворих. Нормал!зац!я р!вня гаммаглутамштранспептидази (ГГТП) через мюяць була зареестрована в 73,5 %, через 2 мюящ — у 91,2 % хворих. На фон! л!кування трициклолом уже протягом 3 мюящв спостер!гали бгльш швидку позитивну динам!ку ступеня стеатозу. Бгльш повгльним було зменшення ступеня ф!брозу. При незначно вираженому ф!броз! в бгльшост! хворих значн позитивш змши рееструвались через шв-року. У 4 хворих !з цирозом ми змогли провести досль дження онкомаркер!в (СА-125 i фактора некрозу пух-лини). У них також спостер!гали позитивну динам!ку онкомаркер!в. Доповщач нав!в попередн дан! стосовно добро! ефективност трициклолу при неалкогольнш жи-ровш хвороб! печшки, реактивних i токсичних гепатитах на фон! кору, герпетично! шфекщ!, негосштально! пневмонй', гострих ентероколгтах.

Про захворювання печшки в учасниыв АТО, осо-бливост клИчного перебйу й л!кування доповгла в!д групи автор!в полковник м/с, д.м.н., професор, начальник кафедри вшськово! терапй' Украшсько! вшськово-медично! академй' Г.В. Осьодло. Допов!дач зупинилась на структур! захворювань оргашв травлення в учасниыв АТО (класи за МКХ-10) i в!дзначила, що переважають захворювання К26.7 (виразкова хвороба дванадцятипа-ло! кишки хрончна без кровотеч! або перфорацй'), К29.9 (гастродуодешт неуточнений). Вона висв!тлила види й рГвн медично! допомоги п!д час АТО, структуру хворих, поранених, госп!тал!зованих до НВМКЦ у 2014— 2016 рр. З посиланням на дан! лггератури доповщач вщмггала, що розвитку вторинно! патологй' внутрГшнгх оргашв сл!д очГкувати в постраждалих, у яких у перш! дв! доби шсля поранення мали мюце анем!я, лейкоцитоз, пщвищення р!вня фГбриногену й активност АСТ i АЛТ (КазмГрчук А.П., 2017). У структур! патологй' внутршшх оргашв у постраждалих !з бойовою травмою в ранньо-му перюд! трете мюце посщають захворювання оргашв травлення, серед яких переважае гепатопатгя. Захворювання шлунково-кишкового тракту зареестроваш в 32,2 % вГйськовослужбовцГв Гз пораненнями й травмами кГнцГвок i 53,3 % вшськовослужбовщв Гз пораненнями й травмами тулуба. Доповщач подала структуру захворювань печшки в госппатзованих у терапевтичш в!д-дглення вГйськовослужбовцГв, як! перебували в АТО. Встановлено, що вщсоток хворих на нежирову хворобу печ!нки (НЖХП) збгльшуеться з в!ком. Г.В. Осьодло навела показники анал!з!в кров! у хворих. Показала

частоту застосування renaTonpoTeKTopiß для лiкування захворювань ne4ÎHKM у вшськовослужбовщв на 4-му eTani надання медично!' допомоги та ïx eфeктивнiсть. Вiдмiтилa, що, згiднo з peкoмeндaцiями 6вропейсько1 aсoцiaцiï з дoслiджeння печшки, мeтaaнaлiз дoслiджeнь не пoвнiстю пщтримав лактулозу як тepaпeвтичнiй агент для лiкувaння пeчiнкoвoï енцефалопатй' (ПЕ). Багатона-цioнaльнe дoслiджeння за участю пащентав, яи мали два пoпepeднix ешзоди ПЕ, показало переваги pифaксимiну проти плацебо (на фoнi 91 % використання лактулози) щодо пщтримання ремюй. Пepeкoнливi дaнi не пщтри-мують використання тiльки pифaксимiну. Рaндoмiзoвa-не контрольоване дoслiджeння з включенням пащентав iз персистуючою ПЕ демонструе покращення на фoнi застосування L-opнiтину-L-aспapтaту (LOLA) в психо-метричних тестах i в кoнтpoлi piвня aмiaку у венознш кpoвi пiсля прийому '¿ш. Пероральне додавання LOLA неефективне. У висновках Г.В. Осьодло вiдмiтилa, що у стpуктуpi захворювань пeчiнки в гoспiтaлiзoвaниx вш-ськoвoслужбoвцiв, якi перебували в зoнi АТО, найчас-тше зустpiчaлися реактивний гепатит (РГ), гепатит С i нежирова хвороба печшки. Реактивний гепатит частше виявляли у вшськовослужбовщв молодого в^, гепатит С — у вшськовослужбовщв за контрактом молодого вку, а НЖХП — у вшськовослужбовщв зртого в^. Розвиток РГ починався на 1-шу — 2-гу добу тсля по-ранення зi стaбiлiзaцiею показниив цитoлiтичнoгo синдрому до 15-го дня перебування в стaцioнapi залежно вщ тяжкoстi травматично!' хвороби. У пepшi днi пiсля по-ранення переважав некротичний тип ураження печшки (коефщент де Рiтiсa > 1), а з 7-ï доби — запальний тип ураження (кoeфiцiент де Ртса < 1).

Про сучасний пiдxiд до терапй' гепатопротектора-ми уражень печшки вipуснoгo походження дoпoвiв В.П. Малий, д.м.н., професор, завщувач кафедри ш-фeкцiйниx хвороб Хартвсько1 медично!' академй' тс-лядипломно!' освгги. Про проблеми вipусниx гeпaтитiв у онкохворих дтей дoпoвiлa вiд групи aвтopiв I.I. Не-згода, д.м.н., професор, завщувач кафедри дитячих шфекцшних хвороб Вiнницькoгo нацюнального ме-дичного ушверситету. Про дoсвiд лiкувaння хворих iз HCV-aсoцiйoвaним кpioглoбулiнeмiчним гломеруло-нефритом дoпoвiв С.В. Федорченко, д.м.н., с.н.с., за-вiдувaч наукового вiддiлу вipусниx гeпaтитiв i СН1Ду, ДУ «1нститут eпiдeмioлoгiï та iнфeкцiйниx хвороб iм. Л.В. Громашевського НАМН Украши».

Про серомошторинг i сepoпpeвaлeнтнiсть гепатиту В в Украш дoпoвiлa Т.А. Сергеева, д.м.н., заступник директора ДУ «1нститут епщемюлогй та iнфeкцiйниx хвороб iм. Л.В. Громашевського НАМН Украши», завщ-увач лабораторй' епщемюлогй парентеральних вipусниx гeпaтитiв i ВШ-шфекцй Як зaсвiдчують дaнi лiтepaтуpи, близько 3,5 % свггово1 популяцй', або 257 млн ошб, шфь коваш вipусoм гепатиту В (HBV); близько 2 млрд людей мають серолопчш свщоцтва iнфiкувaння HBV; щopiч-но рееструеться близько 4,5 млн нових випадюв HBV-iнфeкцiï, близько 686 000 людей помирають, у тому чи^ вщ цирозу пeчiнки, гепатоцелюлярно!' карциноми (ГЦК) та iншиx негативних наслщив iнфeкцiï. В Укра1-ш за пepioд 2013—2017 pp. зареестровано 15 801 випадок

HBV-iнфекцii (7578 випадюв гострого вiрусного гепатиту В (ГВГВ) — 47,96 %, 8223 випадки хрошчного вiрус-ного гепатиту В (ХВГВ) — 52,04 %); захворюванють на ГВГВ — 3,45 на 100 тис. населення (вщ 3,08 на 100 тис. у 2014 р. до 3,98 на 100 тис. у 2013 р.); захворюванють на ХВГВ — 3,75 на 100 тис. населення (вщ 4,09 на 100 тис. у 2015 р. до 3,54 на 100 тис. у 2017 р.). Найбтьш висою показники захворюваносл на ГВГВ — у м. Киeвi (5,70), Львiвськiй обл. (5,05); найнижчi — у Луганськш обл. (1,13). Найбтьш висок! показники захворюваносл на ХВГВ — у Миколатсьюй (12,11), 1вано-Франювсьюй (9,86) областях; найнижчi — у Луганськш (1,33), Чер-шпвсьюй (1,59), Одесьюй (1,59) областях. У 2016 р. у 30 крашах 6С загалом було зареестровано 29 307 нових випадюв шфекцй — 5,5 на 100 тис. населення. З них 8,6 % (2529) випадюв класифковаш як гостра HBV-шфекщя (0,6 на 100 тис.), 60,3 % (17 662) випадыв — як хрошчна (8,7 на 100 тис.). У багаторiчнiй динамщ в крашах 6С спостерйаеться поступове зростання рiвня захворюваностi на хрошчну HBV-iнфекцiю i поступове зниження — на гостру HBV-iнфекцiю. В Укра'iнi за перiод 2013—2016 рр. при зменшенш кiлькостi обстеже-них на HBV-iнфекцiю спостерiгаeться у 2015—2016 рр. зростання позитивних результат порiвняно з попере-днiми двома роками. За даний перюд було проведено 8 681 200 дослщжень (8 092 608 обстежених) на HBsAg. 1з них 36,85 % — донори, 21,58 % — ваптш. Серопре-валентнiсть HBsAg у свт (за даними з 161 кра'ни) ста-новила 3,61 % (95% довiрчий iнтервал 3,61—3,61) iз най-бiльшою частотою в Африканському регюш (8,83 %), Захiднiй частиш Тихого океану (5,26 %). У регюнах ВООЗ — вiд 0,20 % (0,19-0,21 % — Мексика) до 13,5 % (9,00-19,89 % — Гат) у Швшчнш i Швденнш Амери-цi; вiд 0,48 % (0,12-1,90 % — Сейшельсью острови) до 22,38 % (20,10-24,83 % — Швденний Судан) в Африканському регюш. За оцшками, у 2010 р. в глобальному масштабi близько 248 млн людей були HBsAg+. Близько 45 % населення Землi проживають на територгях iз ви-сокою ендемiчнiстю гепатиту В, для них ризик шфку-вання HBV протягом життя перевищуе 60 %. Найбтьш висока поширенють HBV-iнфекцii в крашах Африки на швдень вщ Сахари й у Схщнш Азй: iнфiкованi HBV вщ 5 до 10 % дорослого населення. У крашах Захщно'' час-тини Тихого океану (28 % свггово! популяцй') проживае близько половини хрошчно iнфiкованих HBV людей. На частку даного регiону припадае близько 60 % ушх випадюв ГЦК у глобальному масштаба Рак печшки на даних територгях — друга за частотою причина смерт вщ раку. Ендемiчнiсть HBV-iнфекцй' в регюнах Украши: найчастше дана iнфекцiя рееструеться в Житомирсьюй (2,83 %), Юровоградсьюй (2,83 %), Одесьюй (2,81 %), 1вано-Франювсьюй (2,51 %), Закарпатський (3,03 %) областях. Серед дорослого населення в крашах 6С у 2005-2015 роках HBsAg найчастше видтявся в Румунй (4,4), Грецй (3,3), Лшта (2,4), Латвй (2,4). Т.А. Сергеева зупинилась на серопревалентностi HBsAg, анти-НВс у рiзних контингентiв людей, на основних компонентах стратегй лiквiдацй гепатиту, рекомендациях ВООЗ iз тес-тування на хронiчну вiрусну iнфекцiю, викликану вiру-сами гепатиту В i С.

Вщ групи cniBaBTopiB: У.М. Алieвa-кизи, ординатора шфекцшного вiддiлення Центрального клшчного госпiталю збройних сил Азербайджансько! Республiки, Е.Б. Сулейманова-огли, лшаря-шфекцюшста клiнiки Saglam Ails, Е.Г. Гасанова, лшаря-шфекцюшста клiнiки Baki, про сучасш подходи до застосування бета-блокато-piв у лiкуваннi цирозу печшки вipусноi' етiологii доповiв А.М. Напев, полковник м/с запасу з медичного центру MedEra Hospital, м. Баку, Азербайджан. Рашше проведет дослщження показали, що бета-блокатори запобь гають рецидиву кpовотечi в пацieнтiв iз цирозом печiнки вipусноi етiологii. Опублшоваш результати дослiджень про успiшний профшактичний вплив даних пpепаpатiв на кpовотечi з вен стравоходу, встановлено, що вони не тльки захищають вщ кровотеч, але i збгльшують вижи-вання. Доповiдач зупинився на ефектах бета-блокатоpiв (гемодинамiчнi ефекти: вплив на Pj-адренерпчш рецеп-тори знижуе серцевий викид; на Р2-адренерпчш рецеп-тори — викликае вазоконстpикцiю; негемодинамiчнi ефекти: зменшують бактеpiальну тpанслокацiю, запобь гають розвитку спонтанного бактеpiального пеpитонiту, знижують системне запалення, зменшують ризик ГЦК). Для оцшки ефективностi бета-блокатоpiв враховують, що piвень тиску в печшковш венi (HVPG) показуе реак-цш на лiкування: вiдповiдь — нижче вщ 120 мм рт.ст або зниження на 10 % вщ базального; гостра вiдповiдь — па-дiння тиску пiсля в/в ведення пропранололу, зниження HVPG зменшуе ризик декомпенсаций й кpовотечi з ва-рикозно розширених вен. Згiдно з Baveno Consensus ре-комендуеться вшм хворим вимipювати HVPG. На прак-тицi враховують зниження на 25 % базального пульсу й аpтеpiального тиску. Доповщач висвгглив мету викорис-тання бета-блокатоpiв. Зг1дно з консенсусом Baveno VI, не призначаються бета-блокатори, якщо немае вари-козно розширених вен або вони невеликого дiаметpа; призначаються бета-блокатори, якщо е ризик крово-течi з невеликих варикозно розширених вен; е цироз у стада C за Чайлдом — П'ю; бета-блокатори або лтащя варикозних вен стравоходу — для первинного захисту при варикозних венах середньо-великого калiбpу; за-стосовуються тpадицiйнi бета-блокатори (пропранолол i надолол) i карведилол. 1з посиланням на дослiдження Serste i спiвавт. (2010) було проведено обстеження 151 пащента, показано, що бета-блокатори знижують ви-живання в пащентав iз рефрактерним асцитом. Доповь дач навiв теоpiю вiдкpитого вiкна. Коли в1дкриваеться вiкно (призначаються бета-блокатори)? Коли е ком-пенсований цироз печшки — при виявленш варикозно розширених вен середньо-великого калiбpу. Коли за-криваеться вiкно (призупиняеться призначення бета-блокатоpiв)? Коли е декомжнсований цироз печiнки, рефрактерний асцит, порушення кpовообiгу через пара-центез, систолiчний аpтеpiальний тиск < 100 мм рт.ст., середнш аpтеpiальний тиск < 80 мм рт.ст., гостра нирко-ва недостатнють, гепаторенальний синдром, спонтан-ний бактеpiальний пеpитонiт, сепсис. У цих випадках бета-блокатори скасовуються. 1з посиланням на низку дослiджень доповщач показав, що коли хвоpi отримува-ли пропранолол у дозi 160 мг, збтьшувалася смеpтнiсть; низька доза (40—80 мг) не впливае на показник смерт-

ности добова доза 40 мг може бути безпечною навпъ при терм1нальному цироз1. Щодо карведилолу: у препарату е додатковий анти-а-1-рецепторний ефект, в1н зменшуе портальну г1пертенз1ю б1льше, н1ж пропранолол; збгль-шуе виживання при декомпенсованому цироз1, але ще б1льше зменшуе середнш артер1альний тиск 1 серцевий викид. Слщ пам'ятати: якщо е фактори ризику у хворих 1з декомпенсованим цирозом, пропонуеться припини-ти прийом препарату. Згщно з правками до консенсусу Baveno VI, якщо спостер1гаеться рефрактерний асцит 1 спонтанний бактер1альний перитон1т, то сл1д розгляну-ти прийом препарату; при призначенш бета-блокатор1в можуть не спостер1гатися поб1чн1 ефекти, але, незважа-ючи на це, слщ уважно стежити за переб1гом хвороби; у пац1ент1в 1з низьким артер1альним тиском 1 нирковою недостатнютю дозу сл1д зменшувати або припинити прийом препарату. У висновках доповщач вщмгтив, що бета-блокатори, як 1 рашше, залишаються едини-ми препаратами для л1кування портально! гшертензи; при компенсованому цироз1 вони неефективн1, якщо портальний тиск не надто великий; при пщвищеному портальному тиску ефективш, зб1льшують тривал1сть життя. Сл1д проявляти обережшсть при призначенн1 препарату в пащенлв 1з декомпенсованим цирозом при термшальнш стада.

Про кл1н1чне значення мутацш в1русу гепатиту В 1 !х вплив на ефективн1сть л1кування допов1в Фа!к Ма-мед-заде, м. Баку, Азербайджан. Доповщач вщмгтив, що в1рус гепатиту В мае 8 основних генотишв (вщ А до Н), що вщр1зняються один вщ одного. При 1нф1куванн1 в1рус переносить ДНК HBV у ядро клгтини, 1 там вона перетворюеться на ковалентно-замкнуту юльцеву ДНК (cccDNA). Доведено, що юнують зв'язки м1ж геноти-повою р1зницею й кл1н1чною картиною. Генотип С по-р1вняно з генотипом В часлше зустр1чаеться у хворих 1з цирозом, тод1 як спонтанна сероконвершя HBeAg часл-ше рееструеться при генотиш В пор1вняно з генотипом С. Допов1дач зупинився на швидкосп мутац1й гепадна-в1рушв. Коеф1ц1енти мутац1й р1зняться залежно вщ ге-нотип1в. Деяк! мутацН впливають на зб1льшення в1русу, а шш1, навпаки, на його зменшення. Поява нових му-тантних штам1в, що розвиваються в результата трива-лого лшування нуклеот(з)идними аналогами, викликае структурш зм1ни в HBsAg. Ст1йк1сть до против1русних препарат1в може розвиватись завдяки р1зноман1тним факторам: швидкост1 в1русно! реплшаци, швидкост1 в1русно! мутацН, виб1рков1й да л1карських препарат1в, сприятливост1 антив1русних препарат1в щодо р1зних му-тац1й тощо. В ошб 1з великим в1русним навантаженням (1011—1012) щодня спостер1гаеться до 50 % нових репль кац1й. У зв'язку з цим цшком ймов1рно, що лшарсько-резистентн1 кваз1види присутн1 п1д час шфшування до початку л1кування. Тривале л1кування лам1вудином приводить до росту мутантних штам1в-кваз1вид1в 1 зниження ефективносл л1кування у зв'язку з1 зб1льшенням резистентност1 до против1русних препарапв. Тривале л1кування лам1вудином показало резистентшсть до ла-м1вудину до 30 % у кшщ першого року 1 до 70 % — у кшщ четвертого року л1кування. Пор1вняно з лам1ву-дином резистентшсть до адефов1ру була меншою, на

початку лкування вона рееструвалась в 0,8—3 % випадюв, а на 48, 96 i 144-му тижш становила близько 6 %. У зв'язку з тим, що у штамiв, резистентних до лам1ву-дину, не спостер1гаеться перехресна peзистeнтнiсть до aдeфoвipу, постало питання про зaмiну лaмiвудину на aдeфoвip або додавання aдeфoвipу до лiкувaння. Енте-кaвip i тeнoфoвip чинять потужну й селективну шпбую-чу д1ю на всi функцй' пoлiмepaзи HBV. Незважаючи на те, що вони можуть швидко пригшчувати стiйкi до ла-мiвудину штами, розвиток резистентних до них штaмiв iз часом також призводить до зниження ефективноста лiкувaння. Дoпoвiдaч зупинився на частот кумулятивно!' резистентносп до ВГВ, пepexpeснiй peзистeнтнoстi при мутантних штамах, лiкувaннi резистентних штaмiв вipусу. Нaявнiсть мутaцiй, стiйкиx до цих препаратав, вимагае розробки, додавання нових л1к1в. Вчeнi нама-гаються подолати проблеми з резистентнютю до анти-бioтикiв, що виникли у зв'язку з розвитком мутагенних штaмiв, за допомогою нових препаратав, таких як тено-фoвip aлaфeнaмiд. Можливо, у майбутньому лiкувaння xpoнiчниx шфекцш HBV полягатиме в зaстoсувaннi комбшацш пoтpiйниx/квaдpaтуpниx нуклеот(з)идних aнaлoгiв або комбшацш штерферону й подв1йного/по-тpiйнoгo нуклеот(з)иду.

Про сучaснi ультpaзвукoвi методи в дiaгнoстицi ди-фузно1 патологй' печшки доповта Г.В. Лiнськa, лiкap ультразвуково!' дiaгнoстики, 1нститут неврологй', пси-xiaтpiï та наркологй' НАМН Украши.

З приводу клш1чних особливостей сучасного пе-peбiгу кору, сучасно!' лабораторно!' дiaгнoстики (iз ви-користанням можливостей лабораторй' «Сшево») при пpoвeдeннi дифepeнцiювaння у випадках атипово-го пepeбiгу кору в УкраМ вiд груп aвтopiв виступили О.А. Голубовська, д.м.н., професор, завщувач кафедри iнфeкцiйниx хвороб Нацюнального медичного ушверситету iм. О.О. Богомольця, В.1. Тpиxлiб, д.м.н., професор кафедри вшськово!' терапй' Украшсько1 вшськово-медично!' академй'. Було вiдмiчeнo, що вeликi спалахи кору були зареестроваш в кoжнiй чeтвepтiй краш 6С. Велик! спалахи у 2017 р. зареестроваш в Грецй', Шмеч-чинi, Сербй', Тaджикистaнi, Францй' та шших крашах. Були висвiтлeнi ускладнення кору. У дiтeй до 5 рок1в i дорослих, старших вщ 20 рок1в, дiapeя рееструвалась у 80 1з 1000 випaдкiв; середнш отит — в!д 70 до 90 на 1000 випадюв, пневмошя —вщ 10 до 60 1з 1000 випaдкiв, ен-цефал1т — 1 1з 1000 випадк1в, судоми — 5 1з 1000 випадюв, летальш нaслiдки — вщ 0,7 до 2 1з 1000 випадюв, SSPE (пщгострий склерозуючий паненцефалп") — 1 на 1700—3300 випадюв кору, розвиваеться через 4—10 роюв шсля захворювання. Серед особливостей клш1чних прояв1в кору пор1вняно з минулими eпiдeмiями слщ вщм1тити таю: часто спостер1гали нетипове поширен-ня висипки, чaстiшe рееструвалась макулопапульозна висипка, наявнють висипки на долонях i стопах, менш часто виявлялись плями Бельського — Фтатова — Ко-плiкa, менш виражений кашель, част1ше рееструвався реактивний (токсичний) гепатит, панкреатит. З ура-хуванням атипового переб1гу кору для пiдтвepджeння дiaгнoзу використовували визначення IgM на к1р у лабораторй' «Сшево» або мюьюй сaнeпiдстaнцiï.

З приводу дiapeйнoгo синдрому, дiapeйниx шфекцш, сучасних уявлень i принцишв терапй' виступив А.К. Дуда, д.м.н., професор, завщувач кафедри шфекцшних хвороб Нацюнально!' медично!' академй' шсля-дипломно!' осв1ти 1м. П.Л. Шупика. Дoпoвiдaч розкрив поняття дiapeйнoгo синдрому, п1д яким прийнято ро-зум1ти комплекс р1зних симптом1в, пов'язаних 1з пору-шенням процесу спорожнення кишечника, що харак-теризуеться збтьшенням частоти випорожнень (понад 3 рази на добу) 1з видленням р1дких калових мас i ïx бтьшою к1льк1стю. Синдром хрошчно!' дiapeï д1агнос-тують при тривалому il пepeбiгу (понад 30 дн1в) або за наявноста eпiзoдiв рецидивуючо!' дiapeï в aнaмнeзi. Па-тогенетично даний синдром виникае внаслщок роз-ладу травлення, всмоктування, секрецй', порушення транспорту води й електролтв у шлунково-кишковому тpaктi. Дoпoвiдaч зупинився на патогенетичних осо-бливостях д1арейного синдрому, класифшаци гострих кишкових iнфeкцiй, eтioлoгiчнiй характеристик д1а-peï, алгоритмах дiaгнoстики хворих 1з дiapeею. Допо-в1в про клМчш прояви при р1зних ступенях тяжкост дiapeï. гостр1 iнфeкцiйнi дiapeйнi iнфeкцiï належать до числа найбтьш поширених шфекцшних захворювань, поступаючись лише гострим peспipaтopним захворю-ванням. 1нфекцшна дiapeя посщае друге мiсцe за по-казниками зaxвopювaнoстi й смертноста в усьому св1т1. А.К. Дуда вщмгтив, що в розвинених крашах на людину припадае в середньому не менше вщ 3 eпiзoдiв гострого шфекцшного дiapeйнoгo захворювання на р1к. Близько 2,5—3,2 млн випадюв гострих гастроентерилв заюн-чуються летально. Дoпoвiдaч висв1тлив пaтoфiзioлoгiю розвитку дiapeï, патогенез i пусков1 мехашзми гострих кишкових iнфeкцiй iнвaзивнoгo типу, патогенез в1рус-но1 дiapeï, у тому числ1 poтaвipуснoï, зупинився на негативному вплив1 умовно-патогенно!' флори при дисбь оз1 кишечника, показав склад нормально!' мшрофлори товсто1 кишки в нормь Дал1 доповщач зосередився на синдром! подразненого кишечника (СПК). СПК — це складне пол1етюлог1чне захворювання, що реал1зуеть-ся протягом життя в генетично схильних ос1б, част1ше жшочо1 статт1, п1д впливом тих чи шших механ1зм1в, зо-крема 1нфекц1йних тригерних механ1зм1в. Питання про причини виникнення СПК залишаеться в1дкритим. Захворювання вважаеться пол1етюлог1чним. Незважаючи на тяжк1сть i неоднозначнють ет1опатогенезу, загально-визнана роль психогенних дезадаптацш, вюцерально!' г1перчутливост1 й порушень моторики кишечника у ви-никненш захворювання. Також допов1дач зупинився на алгоритм! д1агностики захворювання залежно вщ типу д1аре1. Надав 1нформац1ю стосовно л1кування, рол1 пре-б1отик1в i пробютиюв, а також щодо складу, показань для застосування й ефективност1 бюнорму.

Про 1нтоксикац1йний синдром, методи л1кування, 1нфуз1йну терап1ю, ефективн1сть використання рео-сорб1лакту, д1оксиду кремн1ю при шфекцшних хворобах доповти М.Д. Чемич, д.м.н., професор, завщувач кафедри шфекцшних хвороб Сумського державного ушверситету, В.1. Трихл1б, д.м.н., професор кафедри вшськово!' терапй' Украшсько1 вшськово-медично!' академй'. У сво'1'х допов1дях вони вщмгтили актуаль-

нють !нтоксикац!йного синдрому при шфекцшних захворюваннях, висвгтлили питання патогенезу. Було вщзначено, що в бгльшоста випадыв в !нфекц!йних хворих штоксикацшний синдром був зумовлений на-копиченням: бактер!альних ендотоксишв (лшопо-люахарид!в) та !нших модул!н!в (тейхоево1 кислоти, пептидогшкану, манози тощо) або екзотоксишв (прав-цевого, ботулотоксину); токсичних оргашчних сполук (меркаптану, ам!аку, шдолу, скатолу, несправжшх не-йромед!атор!в); надлишкових кглькостей ф!з!олог!чних продуктав пром!жного обмшу й метабол!зму (кетоно-вих т!л, сечовини, креатиншу, сечово1 кислоти, бш-рубшу, молочно!' кислоти тощо); б!олог!чно активних речовин i мед!атор!в (!нтерлейк!н!в та шших мед!атор!в системно!' запально! реакцй', !нтерферон!в, ейкозаноь д!в, к!н!н!в, серотоншу, бюгенних ам!н!в тощо). Кр!м токсичних чинниыв, на формування штоксикацшно-го синдрому та його ктшчних ознак також впливають водно-електролп-ш, осмотичн! й кислотно-основш порушення. Доповщач! зупинились на принципах i методах лшування штоксикацшного синдрому, на пи-танн!, чому необхщно якомога рашше боротися з ним, схарактеризували сорбенти, розчини. Про синдром втрати рщини, причини його розвитку, гшертерм!ч-ний синдром, ктшчш прояви зневоднення доповь ла О.В. Усачова, д.м.н., професор, завщувач кафедри дитячих шфекцшних хвороб ЗапорГзького державного медичного ушверситету. Вона надала шформацш сто-совно задишки, il прояв!в. Навела приклади розрахун-ку втрати рщини в дггей, зупинилась на показаннях для проведення перорально!' регщратацй', методах регщра-тацшно1 терапй', вимогах до складу сушш! для регщра-тацшно1 терапй', висвгтлила ефектившсть застосування препарату !он!ка.

Також про сучасш ентеросорбенти доповгли Г.В. Зай-ченко, д.м.н., професор, завщувач кафедри, i Н.В. Савченко, к.м.н., доцент, кафедра фармакологи' Нацюналь-ного медичного ушверситету !м. О.О. Богомольця.

С.О. Крамарьов, д.м.н., професор, завщувач кафедри дитячих шфекцшних хвороб Нацюнально-го медичного ушверситету гм. О.О. Богомольця, допов!в, що, згщно з прогнозом, очкуються так! збуд-ники грипу: A/Michigan/45/2015(H1N1)pdm09-like virus; A/Singapore/INFIMH/2016(HЗN2)-like virus; B/Colorado/06/2017-like virus; B/Phuket/3073/2013-like virus. Вш надав !нформац!ю стосовно рекомендацш CDC щодо лГкування грипу (2018). FDA схвалив новий препарат балоксавГр (ксофлюза) для л!кування грипу. Ефект вщ одноразового прийому балоксавГру був подь бний до ефективност! п'ятиденного курсу озельтам!в!ру. Препарат пригшчуе синтез в!русно1 мРНК i запобГгае прол!фераци' в!рушв грипу А та В за 24 год. Новий мета-анал!з !з вивчення ефективност! озельтам!в!ру показав: лГкування грипу озельтам!в!ром скорочуе тривалють симптом!в грипу з 123 до 98 годин; озельтам!в!р знижуе ризик ускладнень з боку нижнгх дихальних шлях!в до 4,9 % пор!вняно з 8,7 % у груш плацебо; ризик госпгга-л!зацй' зменшуеться до 0,6 % в основнш груш пор!вняно з 1,7 % пащентав !з групи плацебо. Показання до при-значення !нг!б!тор!в нейрамшщази при грип! мають:

госпiталiзованi XBopi, з тяжким, ускладненим nepe6iroM грипу; XBopi з високим ризиком ускладнень. До групи ризику з виникнення ускладнень при гриш належать: дни вiкoм до 2 рокгв; особи вшом понад 65 рокгв; особи з хрошчними захворюваннями; особи з невролопчними й нейропсихгчними розладами; особи з Гмунодефщит-ними станами (В1Л тощо) та tí, якi приймають Гмуносу-пресивну теpапiю; вагiтнi й породгллГ (до 2 тижнiв шсля полопв); пацieнти вiкoм до 19 роив, якг отримують те-рапш ацетилсалiцилoвoю кислотою; пацieнти з ожирш-ням; особи, якг перебувають у хосшсах, будинках лгтнгх людей. Особливоста призначення iнгiбiтopiв нейрамшь дази: для старту противГрусно'' терапй' не треба oчiкувати лабораторного пщтвердження дiагнoзу грипу; противь русну теpапiю необхгдно починати якомога рашше (пер-шi 48 годин вщ початку захворювання), але при тзнгй госшталГзаци пацieнта за наявноста показань противь русна терашя може розпочинатися i пiсля 4-5-го дня; у вагiтних найвищий ефект досягаеться при пpизначеннi противГрусно'' терапй' в пеpшi 3 днi вщ початку захворювання. Рекомендованим препаратом е oзельтамiвip. Iнгiбiтopи нейрамшщази також можуть бути ефектив-ними й при нетяжкому, неускладненому пеpебiгу грипу. Пащентам, якг мають показання до призначення проти-вГрусно'' терапй', але з piзних причин не гoспiталiзoванi, слгд призначати oзельтамiвip. Для oзельтамiвipу пгд-тверджений ефект при тривалоста терапй' 5 днiв. Подо-вження терапй' потребують пацieнти з iмунoдефiцитами; 1'м показана пoдвiйна доза oзельтамiвipу (150 мг двiчi на добу). Але не вш дослгдники рекомендують таку тера-пiю. Можлива резистентшсть до oзельтамiвipу. У 2008— 2009 pp. при дослщженш pезистентнoстi вipусу грипу до oзельтамiвipу було встановлено таю и piвнi: Нopвегiя — 70 %, Фpанцiя — 17 %, Шмеччина — 7 %, Велика Брита-нiя — 5 %. Доповщач вщмгтив, що CDC не рекомендуе рутинну хгмюпрофтактику грипу шпбгторами нейрамь нгдази. Показання до профглактики грипу шпбгторами нейрамшщази мають такг категори ошб: з групи ризику, яы отримали щеплення проти грипу, але в яких контакт Гз хворим вгдбувся в першГ 2 тижш шсля нього; з групи ризику, якг мають протипоказання до щеплення й були в контакта з хворим; щеплеш, але мають тяжкий Гмуно-дефщит. С.О. Крамарьов зупинився на тому, коли по-трГбно проводити тестування на грип, яким категорГям ошб показано проведення тестування на грип пгд час епщемп'. Надав шформацш про Cito Test на грип, результата дослгджень препарату шфлюцид при лкуванш гострих ресшраторних вГрусних захворювань (ГРВ1), що супроводжуються лихоманкою.

Досягнення фаго- й Гмунотерапи висвгтлив С.В. Зайков, д.м.н., професор, ДУ «Нащональний ш-ститут фтизГатрГ' i пульмонолог!! Гм. Ф.Г. Яновського НАМН Украши».

Про збудники шфекцшних захворювань, шфшова-них ран при надзвичайних ситуащях природного характеру (повенях, землетрусах) доповГв В.1. ТрихлГб, полковник м/с запасу, д.м.н., професор кафедри вшськово'' терапй' Украшсько1 вГйськово-медично'' академГя.

В.Р. Шапнян, д.м.н., завГдувач вГддГлу дГагности-ки шфекцшних i паразитарних хвороб, ДУ «1нститут

епщемюлогй' та шфекцшних хвороб 1м. Л.В. Громашевського НАМН Украши», допов1ла про сучасш пщ-ходи до лабораторно'1' д1агностики енцефал1т1в. Надала 1нформац1ю стосовно етюлогй' енцефалтв, алгоритму д1агностики. В1дм1тила, що при обстеженш л1квору ре-комендуеться проводити рутинн1 обстеження на цитоз, р1вень б1лка, глюкози, бактер1олог1чне досл1дження, пол1меразну ланцюгову реакц1ю (ПЛР) на HSV1/2, в1-рус варицела-зостер (VZV), ентеров1руси, криптококо-вий антиген, IgG, IgM та 1нш1. Кр1м даних досл1джень пропонуеться проведення обстежень на цитомегало-в1рус, Human herpesvirus (HHV) 6/7, Tox.gondii, лихоманку Захщного Н1лу, ендем1чн1 й сезонн1 шфекцй', на 1нфекцй' зг1дно з даними епщемюлопчного анамнезу, на маркери з урахуванням симптом1в захворювання. Досл1дниця в1дм1тила, що, за даними Центру нейро-1нфекц1й, позитивний результат ПЛР-обстеження л1квору був отриманий у 7 % обстежених хворих. ПЛР малоефективна для д1агностики латентних 1нфекц1й. Позитивний результат ПЛР при обстеженш кров1 не е доказом етюлогй' процесу в центральнш нервовш систем! (ЦНС). Визначення специф1чних антитт класу IgG у сироватц1 кров1 не шформативне при б1льшост1 нейро1нфекц1й, тому що ïx поширен1сть серед здорового населення може досягати 90 %. З метою оцшки ак-тивност1 1нфекц1йного процесу можна використовува-ти к1льк1сне визначення специф1чних антит1л у парних сироватках. Визначення специф1чних антитт класу IgG у л1квор1 необидно проводити з використанням спец1-альних тест-систем високо!' чутливост1; сл1д враховува-ти й те, що ïx наявнють в л1квор1 може бути наслщком дифузй' через гематоенцефал1чний бар'ер (ГЕБ); для оцшки продукцй' антитт у ЦНС необх1дно одночасне ктькюне визначення ïx у кров1 й л1квор1 з розрахунком 1ндексу. В.Р. Шапнян зупинилась на 1нтратекальному синтез! антитт. На в1дм1ну в1д альбумшу 1муноглобул1-ни можуть синтезуватися в ЦНС. Мюцевий синтез 1му-ноглобулш1в (IgA, IgM, IgG) зд1йснюеться гл1альною тканиною. У той же час штратекальний синтез антит1л може вщзначатися при р1зних процесах: при гострих за-пальних захворюваннях ЦНС, ознаках дисфункцй' ГЕБ (п1двищене значення Qalb); при остаточному штра-текальному синтез! антитт тсля перенесено'1' гостро'1' шфекцй' (вщсутнють дисфункцй' ГЕБ i специф1чних IgM у кров1); при хрошчному запальному процес1 ав-то1мунно'1' природи. Також вона зупинилась на результатах дослщжень у Центр1 нейрошфекцш стосовно ш-тратекального синтезу антитт, частоти ïx виявлення. Вщмгтила, що наявнють штратекального синтезу IgG до в1рус1в кору, краснухи, VZV або HSV називаеться MRZ-реакщею (M — measles, R — rubella, Z — zoster). У той же час MRZ-peaкцiя е полюпециф1чною 1мун-ною вщповщдю, не пов'язаною з присутнютю збудника в мозку. Виявлення MRZ-peaкцi'ï вказуе на наявн1сть дем1елш1зуючого процесу в головному мозку, у першу чергу розс1яного склерозу. Позитивна MRZ-реакщя за 2 параметрами виявляеться в 75 % хворих на розшяний склероз, за 3 параметрами — у 96 %. У щлому при обстеженш 80 пащенпв Центру нейрошфекцш частота виявлення штратекального синтезу загальних IgG ста-

новила 28 %. Позитивш результати, як1 були отриман1 в пащентав 1з попередн1м д1агнозом розс1яного енцефа-лом1ел1ту, розс1яного склерозу, дозволили лабораторно пщтвердити кл1н1чний д1агноз. Запропоновано такий алгоритм обстеження пац1ент1в з ураженнями ЦНС: на 1-му еташ (в штервал1 30 хв — 3 годин) виконуеться дослщження на цитоз, бток, визначення за допомогою 1муноферменто'1' тест-системи (1ТС) IgG — л1квор; на глюкозу, альбум1н — кров i л1квор; на 2-му еташ — за наявност1 патолог1чних змш л1квору й при п1дозр1 на гострий 1нфекц1йний процес проводять ПЛР, бактерю-лог1чн1 досл1дження, визначення 1ТС специф1чних антит1л. При виявленн1 1ТС IgG (1ндекс IgG понад 0,6) — проведення дослщжень на маркери авто1мунних енцефал1т1в, паранеопластичного процесу (юнують спещальш панел1 для досл1дження методом 1ФА).

З приводу уражень нервово'1' системи при варице-ла-зостер в1руснш шфекцй' виступила в1д групи авто-р1в В.Ю. Клюс, к.м.н., ДУ «1нститут епщемюлогй' та 1нфекц1йних хвороб 1м. Л.В. Громашевського НАМН Украши». Доповщач вщмгтила, що в1руси герпесу — найпоширенМ в1руси, здатн1 спричинити ураження нервово'1' системи. В1рус варицела-зостер е одним 1з них, вш мае еп1тел1отропн1 й нейротропн1 властивос-т1. Цей в1рус визнаний одним 1з найпоширен1ших в1-русних агент1в, що викликають ураження ЦНС, як1 включають широкий спектр синдром1в, таких як ен-цеф^1т, мен1нг1т, синдром Рамсея Ханта з лицьовим парал1чем i васкулгт з 1нсультопод1бними симптомами. VZV здатний репл1куватися в церебральних артер1ях, викликаючи макроваскулопат1ю i VZV-асоцшовану хворобу малих судин. При макроваскулопатй' розви-ваеться гранулематозний анг!1'т, що призводить до ш-сульту. VZV-асоцшована хвороба малих судин мае так1 прояви, як м1грень, судоми, парал1ч1, когн1тивн1 пору-шення. Опер1зув^ьний герпес (ОГ) переважно е сво-ерщним маркером 1мунодеф1циту. Досл1дниця навела результати власних обстежень 117 хворих в1ком вщ 18 до 74 рок1в, у яких було встановлено ураження нервово'1' системи, викликаш VZV. Основною кл1н1чною формою ураження нервово'1' системи при ОГ були ган-глюшти й гангл1орадикулоневрити — 81 (69,8 %) пац1-ент. Крашальш гангл1оневрити виявлен1 в 36 (31,0 %). Найбтьш часто спостер1гали ганглюшт гассерова вузла — 28 (24,0 %) пащенпв, р1дше — колшчастого вузла — 8 (6,8 %). 1зольоване ураження першо'1' г1лки тршчастого нерва було у 21 хворого, друго'1' — у 5, тре-тьо'1' — у 2. Больовий синдром за локал1защею зб1гав-ся з дтянкою герпетично'1' висипки, супроводжувався дифузним головним болем. У 9 хворих з ураженням першо'1' г1лки тр1йчастого нерва розвився кон'юнктивп" на сторон! ураження, у 2 — кератит, в одного — уве'1'т. При ураженш друго'1' та третьо'1' г1лки тр1йчастого нерва висипка була також на слизових пщнебшня, вну-тр1шн1й поверхш щоки, губ. У 3 хворих вщм1чались парези м'яз1в ока. У 8 хворих д1агностовано ураження колшчастого вузла й барабанно'1' струни — синдром Рамсея Ханта. У процес були залучеш вестибулярний, тршчастий, лицьовий i пщ'язиковий нерви. Висипка локал1зувалася на шк1р1 вушно'1' раковини, зовшшньо-

го слухового проходу, переднш поверхш язика, задн!й поверхш п!днеб!ння. Спостер!гались вестибулярн! роз-лади, порушення слуху, периферичний парез м!м!чно1 мускулатури з болями невралпчного характеру, парез м'якого тднебшня й порушення ковтання. Стнальн! гангл!он!ти в!дм!чен! в 45 (38,7 %) хворих. При ган-глюнггах нижньошийно1 й верхньогрудно1 локал!зацй' домшували пекучий б!ль у рущ, в!дчуття набряку кис-ri, парези м'яз!в рук. У 26 хворих спостер!галось ура-ження дек!лькох чутливих вузл!в. У 4 хворих розвились спастичн! парези, порушення функцй' тазових орган!в за центральним типом. При герпетичному ганглюнт попереково-крижово!' дглянки висип локал!зувався на шк!р! попереку, сгдниць, нижн!х к!нц!вок, супрово-джувався значним больовим синдромом, симптомами натягу коршщв сшнальних нерв!в, слабыстю нижшх к!нц!вок, порушенням сечовипускання й акту дефека-цй', що розцшювалось як м!елоганглюшт. Меншгоен-цефал!т розвинувся у 6 хворих, у 3 — на фон! ураження гассерова вузла, у 3 — при ураженш сшнальних ган-глй'в грудного вгддглу. У 2 випадках VZV-енцефалп" не супроводжувався ураженням !нших в!дд!л!в нервово!' системи. У вс!х пац!ент!в мали м!сце загальномозков! симптоми, меншгеальн! контрактури були пом!рно ви-ражен! в 11 хворих. У лшвор! вгдзначали л!мфоцитар-ний плеоцитоз. У 13 хворих д!агностовано мен!нг!т !з висипаннями в дглянках сшнальних дерматом!в. В од-ше1 хворо!' 18 рок!в при ураженн! першо! г!лки гассерова вузла на сьомому тижш вгд початку захворювання розвинувся контралатеральний гемшарез. При про-веденн! ультразвуково! д!агностики !нтракран!альних судин виявлено зниження швидкосп кровотоку в систем! середньо!' мозково! артерй' на сторон! герпетично-го ураження, ознаки венозно! дисциркуляцй'. Випадок розцшювали як розвиток церебрального ангй'ту. В.Ю. Клюс навела ктшчш випадки.

Н.С. Колюник, к.м.н., доцент, завгдувач кафедри ДЗ «Дншропетровська медична академ!я МОЗ Укра1-ни», надала !нформац!ю стосовно туберкульозного ме-н!нг!ту в д!тей в Украшг

Про сучасн! особливост! ентеров!русних шфекцш, що не супроводжуються ураженням ЦНС, доповгла О.В. Усачова, д.м.н., професор, завгдувач кафедри дитячих шфекцшних хвороб Запор!зького державного медичного ушверситету.

Про циклоспороз, особливост! переб!гу та клш!чш випадки надала !нформац!ю вгд групи автор!в Т.В. Чабан, д.м.н., професор, завгдувач кафедри шфекцшних хвороб Одеського нацюнального медичного ушверситету. Вона навела дан! стосовно ылькост випадыв даного захворювання в крашах свгту. Подала цикл розвитку збудника циклоспорозу. Висвгтлила клш!ч-ш прояви захворювання, так! як водяниста д!арея; втрата апетиту; метеоризм; бгль у живот!; нудота; до-мшки слизу у випорожненнях; втрата ваги. Доповгдач зупинилась на лабораторнш д!агностищ та л!куваннк сульфаметоксазол (800 мг) + триметоприм (160 мг), ципрофлоксацин, за необх!дност! — проведення реп-дратацшно1 терапй', ферментн! препарати, пробютики. Надала !нформац!ю про урсол!в, нормагут.

Л.О. Палатна, к.м.н., доцент кафедри дитячих ш-фекцшних хвороб Нацюнального медичного ушверситету !м. О.О. Богомольця, вгд групи автор!в доповь ла про к!льк!сть випадыв лептосшрозу в населення, зокрема д!тей, в Украш та Киев!. Надала шформацш стосовно збудниыв, кл!н!чних прояв!в хвороби. Висвгтлила ймов!рний випадок лептосшрозу: хвор! з лихоманкою + один !з клш!чних синдром!в: асептич-ний меншпт; гастро!нтестинальн! симптоми; легенев! ускладнення; порушення серцевого ритму; жовтяни-ця; геморапчш прояви; гостра ниркова недостатнють. Лабораторне п!дтвердження: серолог!чн! тести (ТМА, IgM, парн! сироватки); видглення лептосшр !з бюло-г!чних р!дин, тест на антигени лептосшр, ПЛР. Навела випадок з практики з атиповим переб!гом i трудноща-ми при встановленш д!агнозу. Серед проблемних мо-мент!в були: неспециф!чн! кл!н!чн! симптоми на початку захворювання; практична вгдсутнють доступних раншх метод!в лабораторно'1' д!агностики; прогресую-чий переб!г захворювання, що потребував ретельного комплексного мониторингу й багатосторонньо!' тера-певтично!' пгдтримки.

В.О. Дорошенко, д.м.н., професор кафедри дитячих шфекцшних хвороб Нацюнального медичного ушверситету !м. О.О. Богомольця, вгд групи автор!в допов!в, що останшми роками в УкраМ рееструвалися пооди-нок! випадки захворювання на дифтерш: 2011 р. — 8 випадыв (серед них 2 дггей), 2012 р. — 5 (1 дитина), 2013 р. — 6 (2 дитини), 2014 р. — 4 (1 дитина), 2015 р. — 2 (1 дитина), 2016 р. — 4 доросл! (1 — в 1вано-Франыв-сьый обласп, 1 — в Одеськш i 2 — у м. Киев!). У 2017 рощ випадыв захворювання на дифтерш зареестро-вано не було. Летальних випадыв за даний перюд не було. За 9 мюящв 2018 року в Укрш'ш зареестровано 7 випадыв захворювання на дифтерш. Доповгдач нав!в дан! ретроспективного анал!зу 305 юторш хвороби да-тей вшом вгд 1 до 15 роыв, яы перехворгли на дифтерш й перебували на лкуванш з 1992 по 1998 р. у Кш'всьый мюьый дитячш клшчшй !нфекц!йн!й л!карн!. Подав розподгл дггей, хворих на дифтерш, за вшом (найбгль-ше було хворих вшом 7—11 роыв — 39,7 %). У 89,5 % хворих була дифтер!я мигдалиыв. У 60,7 % — легка, у 26,6 % — середньотяжка, у 12,8 % — тяжка. У 82,3 % хворих був видглений токсигенний штам бювару gravis, у 3,9 % — mitis, у 4,9 % бювар не був гдентифшэваний. У 27 (8,9 %) дггей д!агноз «дифтер!я» був встановлений на основ! типово! клш!чно1 картини (зпдно з визначен-ням стандартного випадку дифтерй', запропонованим бвропейським бюро ВООЗ), даних еп!дем!чного анамнезу (контакт !з хворим на дифтерш) i даних додат-кових метод!в дослгдження (виявлення дифтершного токсину в кров! й зростання титру антитоксичних ан-титгл у 4—8 раз!в). Захворювання у 134 (43,6 %) випадках супроводжувалось мшст-шфещею: Corynebacterium diphtheriae в поеднанш з! Staphilococus aureus — 62 (20,3 %), з грибами роду Candida — 35 (11,5 %), з в!ру-сами (парагрип, аденов!руси, РС-в!руси) — 29 (9,5 %), одночасно з! стафглококом i грибами — 8 (2,6 %) хворих. Дослгдник вгдмггав залежнють м!ж щеплення-ми й тяжыстю захворювання (легка форма дифтерй'

д1агностована в 86,5 % щеплених i 1,1 % нещеплених, тяжка — у 7,7 % щеплених i 84,6 % нещеплених дггей). При легкому переб1гу у 81,1 % хворих мало м1сце ранне звернення по медичну допомогу — в перш1 2 дн1. Гос-п1тал1зовано лише 25,9 % дггей, це в 3 рази менше, н1ж звернулось по медичну допомогу в цей же перюд. На 3-й день i шзшше госттал1зовано 74,1 % дггей. Серед хворих 1з середньотяжкою формою в перш1 два дн1 за-хворювання по медичну допомогою звернулось 75,3 %, госттал1зовано лише 22,2 % дггей, що в 3,4 раза менше, н1ж звернулось по допомогу. На 3-й день i шзшше госттал1зовано 77,8 % дггей. При тяжкш форм1 в перш1 2 дн1 по медичну допомогу звернулось 33,3 % хворих, на 3-й день i шзшше — 66,7 %. Госштал1зовано в перш1 2 дн1 7,7 % хворих, на 3-й день та шзшше — 92,3 %. Доповщач нав1в даш стосовно частоти виник-нення ускладнень залежно в1д щеплення, госштал1зацй' й тяжкост1 дифтерй'. У висновках в1дм1тив, що наявна залежн1сть м1ж строками звернення по медичну допомогу, госттал1защею хворих i тяжк1стю дифтерй'. До захворювання 74,4 % дггей були щеплеш зг1дно з в1ком. Вщм1чалась ч1тка залежн1сть м1ж щепленнями й тяжк1стю захворювання, легка форма дифтерй' даа-гностована у щеплених, а тяжка — у нещеплених дггей. Д1агноз дифтерй' був бактерюлопчно пщтверджений у 91,1 % хворих. Переб1г дифтерй' в 67,9 % в1дбувався на фон1 супутшх захворювань, з ускладненнями — в 59,3 %. Характер i частота ускладнень залежать в1д тяж-кост1 дифтерй'. У 55,1 % хворих розвинувся мюкардит, у 3,0 % — токсична нейропат1я, у 4,3 % — токсичний нефроз, у 6,2 % — комбшоваш ускладнення.

З приводу проблем стрептококово!' шфекцй' в прак-тиц1 дитячого шфекцюнюта виступила О.С. Оноф-р1йчук, к.м.н., доцент кафедри дитячих 1нфекц1йних хвороб Вшницького нацюнального медичного ушвер-ситету, а про особливост1 переб1гу бешихи, ускладнення при даному захворюванш в1д групи автор1в допов1в В.1. Трихл1б, полковник м/с запасу, д.м.н., професор кафедри вшськово!' терапй' Украшсько1 вшськово-ме-дично'1' академй'.

Щодо р1зних питань хвороби Лайма, р1зноман1тних трансм1сивних 1нфекц1й, д1агностики, л1кування, про-фглактики допов1ли М.1. Шк1льна, к.м.н., доцент кафедри шфекцшних хвороб з епщемюлопею, шк1рними та венеричними хворобами ДВНЗ «ТДМУ 1м. 1.Я. Горбачевского МОЗ Украши», О.В. Снежко, л1кар за-гально'1' практики — шмейний л1кар кл1н1ки «1нто-Са-на». Про еп1дем1олог1чн1 й еп1зоотичн1 особливост1 шсодових кл1щових Лайм-борел1оз1в в Укрш'ш у 2017 роц1 в1д групи автор1в допов1в 1.В. Небогатк1н, к.б.н., б1олог в1дд1лу еп1днагляду за шфекцшними хворобами ДЗ «Центр громадського здоров'я МОЗ Украши». В1н нав1в дан1 щодо захворюваност1 на хворобу Лайма з 2000 року (з початку il реестрацй') до 2017 року, вка-зав, що вона стр1мко почала зростати з 2008 р. (зпдно з F2 «Здоров'я»). З посиланням на Сергеева та Фглатова (2006) в1дм1тив, що «мшрооргашзми з'явилися не для того, щоб викликати хвороби, а для свого власного ю-нування», послався на Е. Коренберга: «Патогенш для людини в1руси, рикетсй', бактерй', найпрост1ш1 — це

лише частина, причому не завжди бгльша, юнуючих в природ! м1крооргашзм1в пи таксоном1чн1й групи, до яко1 вони належать». Допов1дач зупинився на сшв-в1дношенн1 патогенних для людини i непатогенних форм у р1зних групах м1кроорган1зм1в. В1дм1тив, що емерджентна борел1я в 85—90 % випадках не вилшов-на. Враховуючи чутлив1сть людини до B.burgdorferi s.l., комплекс з 22 вид1в Borrelia можна розд1лити на дв1 групи (за Натал1ею Руденко): 1) 12 вид1в, як1 ще не були виявлеш в людей або видтеш з них (B.americana (2009), B.andersonii (1995), B.californiensis (1997), B.carolinensis (2009), B.chilensis (2014), B.finlandensis (2011), B.japonica (1993), B.lanei (2017), B.tanukii (1996), B.turdi (1996), B.sinica (2001), B.yangtzensis (2008)); 2) 10 вид1в !з па-тогенним потенщалом, як1 були виявлеш в людей або видтеш з них (B.afzelii (1993), B.bavariensis (2009), B.bissettii (1998), B.burgdorferi s.s. (1992), B.garinii (1992), B.kurtenbachii (2010), B.lusitaniae (1997), B.mayonii (2016), B.spielmanii (2006), B.valaisiana (1997)). Також доповь дач висвгтлив фтогенш роду Borrelia (фрагмент), жит-тев1 цикли B.miyamotoi s.l., B.burgdorferi s.l. Вш вщмгтив, що одночасно в один день у популяцй' шсодових кл1щ1в знаходяться шмфи з одно!' кладки яець, але з р1зних поколшь (!) розвитку: цьогор1чного, минуло- й поза-минулор1чного. Синерпчний ефект — кумулятивний позитивний ефект, що значно перевищуе сукупш результати р1зних фактор1в. 1.В. Небогатк1н подав шфор-мацш про захворюванють за мюяцями (пщвищення захворюваносп з 4-го до 11-го мю., найбгльше за остан-ш роки — в 6-8-му мюяцях). Захворювання реестру-вались у вс1х регюнах, але найбгльш висок! р1вш були в люостеповш ландшафтно-географ1чнш зонк Чер-каськ1й обл. — 25 , 9 8 0/0000, м. Киев1 — 25,90 0/0000, Кш'в-ськ1й обл. — 17,55 0/0000, Сумськш обл. — 17 , 3 7 0/0000, В1-нницькш обл. — 15,1 1 0/0000. Напади кл1щ1в вщбувались на територй' 24 областей Украши (422 випадки) i за межами краши (58 випадк1в; у 2016 рощ — 28 випадыв): Росшська Федеращя — 18, Польща — 18, Швещя — 5, Шмеччина — 4, Чех1я — 3 i по 1 випадку в Австрй', Рес-публщ Бглорусь, Болгарй', Данй', Латвй', Люксембургу, 1талй', Молдов1, США, Швейцарй'. У 2017 рощ досль джено понад 11 тисяч шсодових кл1щ1в 7 вид1в. Най-бгльше дослщжено I.ricinus (72,47) i D.reticulatus (16,36). Серед I.ricinus борелй' становили 17,05 % (у 2016 рощ — 8,09 %) популяцй'. Сумарна зараженють шших вид1в становила 10,16 % (у 2016 рощ — 3,38 %). У 2017 рощ вщсоток спонтанного зараження кл1щ1в I.ricinus боре-л1ями збгльшився у 2,11 раза, що призвело до початку нового циклу пщйому захворюваность Була висвгтле-на циркулящя р1зних вид1в B.burgdorferi s.l. у регюнах Украши. Також 1.В. Небогатк1н зробив доповщь про застосування геошформацшних систем у медицин!, прогнозування поширення носй'в збудниыв природно-вогнищевих шфекцш на приклад! норищ рудо'1' (Myodes glareolus).

Про значення профглактичних програм, що реаль зуються в середовищ1 людей, як1 вживають ш'екцшш наркотики, i ïx вплив на епщемш В1Л/СН1Ду в Украь ш вщ групи автор1в доповгла А.М. Щербшська, д.м.н., професор, завщуюча лаборатор1ею молекулярно'1' в1-

русологй' ДУ «1нститут еп!дем!ологй' та !нфекц!йних хвороб !м. Л.В. Громашевського НАМН Украши». За глобальними даними з В1Л/СН1Ду у свт (на ы-нець 2017 р.): загальна к!льк!сть людей, як! живуть !з В1Л (ЛЖВ), — 36,9 (31,1-43,9) млн ошб, у тому числ! 1,8 млн дггей. Отримуе антиретров!русну терапш (АРТ) 21,7 млн ошб, у тому числ!: дорослих — 59 %, дггей — 52 %, ваптних — 80 %. К!льк!сть нових випадыв В1Л/ СН1Ду в 2017 р. — 1,8 (1,4-2,1) млн ошб, у тому числ! 180 000 дггей; пор!вняно з 2010 р. вона скоротилась на 15 %. Смертнють у 2017 р. становила 940 000 (6000 -1 300 000), у тому числ! 39 000 смертей в!д В1Л + тубер-кульозу (ТБ). У 2015 р. на Генеральнш Асамбле! ООН прийнято глобальш цш Fast Track для подолання ет-дем!! В1Л/СН1Ду «90 % — 90 % — 90 %», яких сл!д до-сягти до 2020 р. На початок 2018 р. 7 кра!н вже дося-гли всгх трьох ц!лей, 11 краш наближаються до цього, а краши Сходно! бвропи й Центрально! Азй' (СбЦА) ще далек! в!д виконання. За перюд 2010-2017 рр. темп приросту нових випадыв ВШ-шфекцГ! в крашах СбЦА зрю на 60 %, к!льк!сть ЛЖВ — 1,4 млн, з них на АРТ — 520 000 (< 50 %), смертей — 34 000. Доповщач вщмгга-ла, що щотижня шф!куеться В1Л 7000 молодих ж!нок. Ризик шфшування В1Л високий: серед чоловшв, як! мають секс з чоловшами (вищий у 27 раз!в); людей, як! вживають !н'екц!йн! наркотики (ЛВ1Н) (у 23 рази); секс-пращвниыв (у 13 раз!в); ж!нок-транссексуал!в (у 12 раз!в). Також вона подала кумулятивш дан! щодо епщемг! В1Л/СН1Ду в УкраМ (1987-2017 рр.): кумулятивна ыльысть ЛЖВ — 315 618 ошб; кумулятивна ыльысть випадыв СН1Ду — 102 225; ыльысть смертей, обумовлених В1Л, — 45 074; поширенють В1Л-шфекщ! — 333,3 на 100 тисяч населення. Еп!дем!чна ситуащя з В1Л/СН1Ду в Украш на 01.01.2018: на об-л!ку в закладах охорони здоров'я перебувае: 141 371 В1Л-позитивна особа, !з них 43 816 хворих на СН1Д (8032 дитини), у 809 д!агностовано СН1Д; отримують АРТ 98 273 хвор! на ВШ-шфекцш (70 % в!д тих, хто на обл!ку). Було подано динамшу реестрацй' нових випадыв В1Л-!нфекцй', кглькост! хворих на СН1Д i померлих в!д СН1Ду, ылькосп та частки ЛЖВ, як! отримують АРТ, в!д загального числа ВШ-шфшэваних пац!ент!в, як! перебувають п!д медичним наглядом (за даними бюлетеню № 49 «ВШ-шфекщя в Укра!ш», 2018 р.). ВШ-шфшоваш особи в Украшк ыльысть людей, як! живуть з В1Л, — 241 000 ошб; потребують лшування 193 000 хворих на ВШ-шфекцш. У 2017 р. виявленк 18 194 В1Л-позитивних особи (42,8 на 100 тис. населення), !з д!агнозом «СН1Д» — 9308 (21,9 на 100 тис. нас.), померли — 3298 (7,7 на 100 тис. нас.). 1нфтэванють ключових груп (групи п!двищеного ризику щодо шфь кування В1Л): люди, яы вживають !н'екц!йн! наркотики, — 1,36 %; особи, яы надають сексуальш послуги за винагороду — 1,18 %; чоловши, яы мають статев! сто-сунки з чоловшами, — 1,26 %; ув'язнеш — 3,32 %; ш-фшованють В1Л серед ключових груп — 16,2 %. Також допов!дач навела дан! серомонггорингових досл!джень. Дал! вона зупинилась на профглактичних програмах серед ЛВ1Н. На обл!ку в наркодиспансерах знахо-диться 41 547 хворих з ошо!дною залежнютю. Замюну

п!дтримувальну терап!ю (ЗПТ) станом на 01.01.2018 отримують 10 189 ошб (24,5 %). Охоплення ЗПТ: у 8 областях — 35,5-48,8 %, у 17 областях — 10,9-31 %. Також доповщач навела дан! стосовно фшогенетично-го анал1зу послгдовностей гена pol, видглених в!д В1Л-шфшэваних ос!б репродуктивного в!ку.

Про клш!ко-еп!демюлопчш особливост! переб!гу ко!нфекцй' В1Л/ТБ в Украш допов!ла Т.Р. Колотило, асистент кафедри внутршньо! медицини та шфекцшних хвороб ВДНЗ Украши «Буковинський державний медичний ун!верситет».

Про еволюцш збудник!в, «нов!» та «забут!» шфек-цй' допов!ли 1.В. Богадельников, д.м.н., професор, ДУ «Кримський державний медичний ушверситет !м. С.В. Георг!евського», i В.1. Трихл!б, полковник м/с запасу, д.м.н., професор кафедри вшськово! терапй', Украшська в!йськово-медична академ!я.

А про циркуляцш збудник!в емерджентних !н-фекцш на територй' Ки'1'всько1 област! в!д групи авто-р!в допов!ла Н.С. Родина, к.б.н., зав!дувач лабораторй' особливо небезпечних шфекцш в!дд!лу досл!дження бюлопчних фактор!в ДУ «Ки'1'вський обласний лабо-раторний центр М!н!стерства охорони здоров'я Украши». Доповщач в!дм!тила, що проблема вивчення емерджентних !нфекц!йних захворювань набула ак-туальносп !з середини 1990-х роыв. Останшми де-сятилптями емерджентн! й реемерджентн! Гнфекцй' перетворилися на проблему м!жнародного масштабу. Група емерджентних (нових) захворювань е досить неоднородною, але вгдомо, що близько 75 % становлять зооантропонозш шфекцй', серед них б!льш!сть при-родно-осередкових шфекцш. Основними причинами ix виникнення е три основш фактори: бюлопчного походження, зоогеограф!чн! й соц!ально-економ!чн!. Не виключено можлив!сть непередбаченого заносу емерджентних !нфекц!й, виникнення спалах!в р!зних масштаб!в серед людей ! тварин. Проблема поширен-ня збудниыв емерджентних шфекцшних захворювань (геморапчно! гарячки з нирковим синдромом (ГГНС), гарячки Захгдного Нилу, клщово! поворотно! гаряч-ки тощо) залишалася тривалий час не вивченою. В!д-м!тила, що кл!мато-географ!чн! й флоро-фаун!стичн! особливосп Ки!всько! област! сприяють циркуляцй' низки збудник!в природно-осередкових особливо небезпечних шфекцш (ОН1). На територй' Кш'вщини на-раховуеться понад 10 вид!в гризун!в, що можуть бути резервуарами збудниыв ОН1, 2 види Гксодових кл!щ!в i понад 20 вид!в комар!в. Допов!дач надала !нформац!ю стосовно геморапчно! гарячки з нирковим синдромом, гарячки Зах!дного Нилу, кл!щово! поворотно! гарячки. Зупинилась на положеннях наказу МОЗ Украши № 905 в!д 28.12.2015 «Про затвердження критерй'в, за якими визначаються випадки !нфекц!йних ! парази-тарних захворювань, як! п!длягають реестрацй'» щодо даних шфекцш. Навела результати мониторингу циркуляцй' збудниыв шфекцшних захворювань, що вхо-дять до перел!ку емерджентних: хантав!рушв (збудни-ыв ГГНС), в!русу Зах!дного Нилу, Borrelia miyamotoi на територй' Кш'всько! област!. Там було встановлено циркуляцш даних збудниыв. У хворих та ошб !з групи п!д-

вищеного ризику виявлеш антитгла до збудниыв ГГНС (в 11,16 i 25,86 % вщповщно) i в1русу Захщного Нглу (у 12,5 i 16,67 % вщповщно). Специф1чш фрагменти ДНК Borrelia miyamotoi виявлеш у 24 пулах, мшмаль-ний щдекс зараженост кд1щ1в становив 1,76 ± 0,01 %. Доповщач вщмгтила необхщнють застосування методу ПЛР для своечасно!' д1агностики в населення Кшв-сько1 област поворотно!' гарячки, спричинено'1' Borrelia miyamotoi, i гарячки Захщного Нглу.

З приводу диференщально!' д1агностики л1мфадено-патш у дггей зробила доповщь О.В. Виговська, д.м.н., професор, кафедра дитячих шфекцшних хвороб Нащ-онального медичного ушверситету !м. О.О. Богомоль-ця. Також нею вщ групи автор1в зроблеш доповщ про шфекцшний мононуклеоз та шш1 герпесв1русш шфек-цй' у дггей за даними КМДК1Л за 2013-2017 роки. Були висвгтлеш вар1анти взаемодй' герпесв1рус1в з оргашз-мом людини: гостра герпесв1русна шфекщя; рецидиву-юча герпетична шфекщя; персистуюча герпесв1русна шфекщя; латентна герпесв1русна шфекщя. Розподгл д1агноз1в за етюлопею був такий: CMV — 3,38 %, в1рус Епштейна — Барр (EBV) — 32,71 %, HHV1/2 — 3,76 %, EBV + CMV — 15,79 %, HHV6 — 31,94 %, EBV + HHV6 — 3,38 %, невизначено'1' етюлогй' — 31,94 %, шш1 — 9,04 %. Також доповщач подала розподгл за в1-ком (найбгльше — > 12 роыв — 27,24 %, вщ 1 до 3 роыв — 26,49 %). Переважна бгльшють хворих л1кувалась до 14 д1б (45,92 %). 85,71 % хворих лшувались !з приводу шфекцшного мононуклеозу. У 92,86 % хворих був середньотяжкий перебш Було надано шформацш щодо хворих з EBV-шфекщею (з приводу шфекцшно-го мононуклеозу лшувалось 65,4 % хворих, 95,2 % — !з середньотяжким переб1гом, персистуючо1 форми — 34,6 %). Частка ускладнених форм — 30,8 %. При ш-фекцшному мононуклеоз! лихоманка була в 92,5 % хворих, штоксикацшний синдром — у 60 %, лакунар-ний тешили — у 70,9 %, аденощи — у 68,5 %, генера-л1зована л1мфаденопат1я — у 69,9 %, гепатомегал1я — у 92,1 %, спленомегал1я — у 74,3 %, гепатит — у 50,3 %, гепатоспленомегал1я — у 62,7 %. Частота непошире-них прояв1в шфекцшного мононуклеозу: екзантема — 27,9 %, храп — 52,1 %, пастозне обличчя — 22,8 %, бгль у живот! — 19,9 %, жовтяниця — 3,4 %, д1арея — 1,1 %, сухий кашель — 7,5 %, фаринггт — 34,3 %. Частота виявлення симптом1в ураження печшки при шфекцш-ному мононуклеоз! в гострому перюд1 захворювання: жовтяниця — 3,4 %, нудота — 50 %, бгль у правому пщребер'1 — 28 %, зниження апетиту — 75 %, бгль у живот! — 22 %, гепатомегал1я — 86 %. Збгльшення АЛТ — 45,8 %, АСТ — 83,3 %, лактатдегщрогенази — 64,6 %, ГГТП — 50 %, лужно1 фосфатази — 77,1 %, тимолово'1' проби — 18,8 %, загального бшрубшу — 3,4 %. Доповщач зупинилась на змшах ультразвуково'1' картини при шфекцшному мононуклеоз!: у 26,6 % — вщсутнють ураження селезшки, у 18,8 % — ураження печшки. Лейкоцитоз мав мюце в 73,3 % хворих, л1мфоцитоз — у 88,3 %, моноцитоз — у 83,3 %, атипов1 мононуклеари — у 61,7 %, пщвищення швидкост осщання еритроци-т1в — у 70 %. Також було наведено даш стосовно р1вня атипових мононуклеар1в — маркер1в активност при

першому зверненнг У бгльшост хворих у ротоглотщ (76,8 %) i носоглотщ (88,6 %) була комбшащя м1кро-флори, також у багатьох (вщ 32,7 до 51,5 %) видглявся золотистий стафглокок. У гострому перюд1 шфекцш-ного мононуклеозу у 18,9 % хворих дггей вщм1чаються значш змши в !мунному статус! з активащею клгган-ного й гуморального Гмунгтету. Ц1 змши розцшено як ефективну !мунну вщповщь. Про адекватну !мунну вщповщь за клгганним типом свщчить збгльшення загального пулу Т-клгган (CD3+), кглькосп л1мфоцит1в !з рецепторами до штерлейкшу-2 (CD25) i NK-клгган (CD16). Дал1 доповщач зупинилась на !мунолопч-них змшах при р1зних ступенях тяжкост захворювання. У 55,5 % шсля захворювання настало одужання, у 27,4 % була затяжна форма, у 10,3 % — хрошчна форма, у 6,8 % — рецидивуючий перебш Серед хворих !з персистуючою формою в 69 % був середньотяжкий перебш У 22,6 % хворих дггей !з даною формою був хрошчний гломерулонефрит, у 6,5 % — гострий гломе-рулонефрит, у 4,5 % — нефропапя, у 3,2 % — шелонеф-рит, у 3,2 % — артропатая, у 19,3 % — тромбоцитопешя, у 8,4 % — гемолгтична анем1я, у 9,7 % — тромбоцитоз, у 63,8 % — герпетична шфекщя, у 26,5 % — рашше перенесений шфекцшний мононуклеоз, у 73,5 % — повторю ГРВ1. Субфебрилгтет мав мюце в 44,5 %, фе-брилггет — у 55,5 %, астеновегететивний синдром, генерал1зована л1мфаденопат1я, аденощи, тешили, фаринггт — у 100 %, болючють л1мфатичних вузл1в — у 58,1 %, гепатомегалй' — у 61,3 %, спленомегал1я — у 47,7 %, нашарування казеозного характеру — у 52,9 %. У хворих !з хрошчною EBV-шфекщею в бгльшост видь лялись золотистий стафглокок — 74-89 % i комбшащя збудниыв — 86-88,6 %. У кров1 лейкоцитоз був у 75 %, л1мфоцитоз — у 100 %, моноцитоз — у 50 %, атипов1 мононуклеари — у 44 %, тромбоцитопешя — у 19,3 %, гемолггачна анем1я — у 8,4 %, тромбоцитоз — у 9,7 %. Було висвгтлено частоту виявлення пщвищених печш-кових ферменпв. ДНК EBV у кров1 виявлялись у 40 % хворих, у слиш — у 80 %. Доповщач навела показники 1мунггету при хрошчнш активнш форм! EBV-iнфeкцiï.

А.А. Чумак, д.м.н., професор, директор 1нститу-ту клш1чно1 рад1ологй', ДУ «Нац1ональний науковий центр рад1ацшно1 медицини НАМН Украши», допо-в1в про алгоритми етютропного л1кування пац1ент1в !з персистуючими шфекщями. Допов1дач в1дм1тив, що актуальн1сть визначення потреби в етютропнш терапй' пащенпв !з персистенц1ею герпесв1русних !нфекц1й i токсоплазмозу зумовлена, з одного боку, значною поширенютю таких стан1в серед дорослих i дггей, а з шшого боку, домшуючою як серед с1мейних л1кар1в, так i !нфекц1он!ст1в парадигмою: наявтсть у пащента антитл класу IgG без IgM чи позитивних результатiв ПЛР е протипоказанням для призначення специфiчного лкування. Доповщач нав1в випадки клш1чних спосте-режень i зробив висновки, що пащенти з персистуючими шфекщями, в1русами родини Herpesviridae та Toxoplasma gondii за наявносп високих титр1в антит1л класу IgG, навпъ за в1дсутност1 IgM, потребують ет1о-тропного л1кування, ефективн1сть якого оцшюеться на п1дстав1 кл1н1чних даних.

Про роль в!рушв шмейства Herpesviridae у форму-ванш уражень слизово! оболонки порожнини рота в дггей доповгла в!д групи автор!в О.М. Мозгова, к.м.н., кафедра дитячо! терапевтично! стоматологй' та профь лактики стоматолог!чних захворювань, Нацюнальний медичний ушверситет !м. О.О. Богомольця.

С.Л. Литовка, подполковник м/с, начальник Центрального сан!тарно-еп!дем!олог!чного управлшня МО Украши, в!д групи автор!в допов!в про епщемюлопчт особливост! ерсин!озу в орган!зованих колективах. В!н в!дм!тив, що кишковий ерсинюз належить до числа поширених !нфекц!йних захворювань, мае р!зноман!т-н! клш!чш форми, що в!др!зняються тяжыстю, трива-л!стю переб!гу, залученням до патолог!чного процесу р!зних орган!в i систем. З моменту введення офщшно! реестрацй' (1986 р.) кишковий ерсинюз був виявлений на вс!х адмшютративних територгях Украши, при цьо-му р!вень захворюваносп визначався не так природно-географ!чними, як соц!ально-економ!чними умовами. За офщшними даними МОЗ Украши, захворюванють на ерсинюз коливаеться в межах 0,56-0,24 на 100 000 населення. Серед хворих на гостр! кишков! шфекщ! виявляеться в!д 6 до 10,8 % хворих на кишковий ерсинюз, однак бгльша частина вказано! нозологй' не д!аг-ностуеться або рееструеться п!д !ншими д!агнозами. Допов!дач зупинився на характеристик ерсинюзу, питаннях епщемюлог!!. Умовами, що сприяють !нф!-куванню в!йськовослужбовц!в ерсин!ями, е порушен-ня саштарно-еп!дем!чного режиму на харчоблоках в оргашзованих колективах (!дальн! вшськових частин, заклад!в Збройних сил Украши), а саме: неякюна зачистка овоч!в; замочування овоч!в на н!ч; вщсутнють повторно! промивки гарячою водою; збер!гання гото-вих салат!в з! св!жих овоч!в понад встановлен! терм!-ни; порушення технолог!! обробки м'ясно! й молочно! продукцй', недостатня терм!чна обробка; тривале зберь гання контамшовано! збудником сиро! продукцй' при низьк!й температур!; порушення терм!н!в реалГзац!! готових страв. У Збройних силах Украши в!дбуваеть-ся зараження ерсин!озом через контам!нован! овоч! у зв'язку з недостатшм контролем з боку суб'екпв гос-подарювання, як! зд!йснюють харчування у в!йськових частинах на умовах аутсорсингу, за як!стю продукпв та умовами !х збер!гання. Допов!дач зупинився на по-рушеннях в утриманн! овочесховищ. Дал! в!н в!дм!тив, що в деяких в!йськових частинах значно зб!льшилась к!льк!сть випадк!в захворювань на кишковий ерсин!оз. При цьому встановлення д!агнозу «кишковий ерси-н!оз», як св!дчить практика, в!дбуваеться не завжди, ! значна к!льк!сть таких хворих л!куються й виписують-ся з в!дд!лень госп!тал!в !з зовс!м !ншими д!агнозами. Серед причин невстановлення д!агнозу допов!дач в!д-м!тив так!: мультисимптомн!сть прояв!в даного !нфек-цшного захворювання; недостатньо як!сно з!браний анамнез; в!дсутн!сть диференщально! д!агностики в цглому, зосередження лише на одному конкретному симптом! п!д час первинного звернення вшськово-службовця; приховуванням д!агноз!в гостро! кишково! шфекщ! медичними пращвниками вшськових частин. Це призводить до того, що вшськовослужбовщ й дал1

споживають !нф!кован! страви, хвор!ють, частково отримують симптоматичне л!кування без системного п!дходу, i, як насл!док, виникае спалах. С.Л. Литовка вщмгтв, що для п!дтвердження д!агнозу необх!дне проведення лабораторних досл!джень для виявлення збудника або наявност! д!агностичних титр!в антит!л у парних сироватках до даного збудника в кров! пащен-та, i нав!в дан! серолопчних обстежень вшськовослуж-бовц!в. У 73 в!йськовослужбовц!в !з д!агностичними титрами до збудника кишкового ерсинюзу за 2018 р!к було встановлено лише 10 в!дпов!дних д!агноз!в. Також вш нав!в дан! розпод!лу проведених досл!джень за м!-сяцями за перюд 2016-2018 рр.

Ф.1. Лапш !з Нац!онально! медично! академй' тс-лядипломно! осв!ти !м. П.Л. Шупика допов!в про !му-нопроф!лактику шфекцшних хвороб у ваптних. Зупинився на питанш, чому ваг!тн! потребують захисту в!д !нфекц!йних хвороб. В!дзначив, що вони потребу-ють захисту, як ! !нш! люди; ваг!тн!сть — особливий стан, при якому зростае ризик тяжкого переб!гу ш-фекц!й, виникнення ускладнень, смерта; захисту по-требуе пл!д/новонароджений/немовля. Вщмггав, що третина молодих ж!нок, госштал!зованих !з грипом в США, були ваг!тними. Ваг!тн! належать до групи п!д-вищеного ризику захворгти на грип i постраждати в!д його ускладнень. За даними CDC (червень 2015 р.), протягом сезону грипу в 2014-2015 рр. третина гос-штал1зованих жшок !з грипом в!ком 15-44 роки були ваптними. В!дм!тив, що грип п!двищуе ймов!рн!сть б!полярного афективного розладу в немовлят у 4 рази. За даними досл!дження 1959-1966 рр., у дггей, матер! яких хворгли на грип на р!зних етапах ваптносп, ймов!рн!сть захвор!ти на б!полярний афективний роз-лад у дорослому в!ц! була в 4 рази вищою. У недоно-шених д!тей !мов!рн!сть постраждати в!д ускладнень грипу й потребувати госштал!зацй' була вище в 4 рази. З посиланням на дан! The Lancet Respiratory Medicine (2015) допов!дач вщмггав, що недоношенють — най-б!льш важливий фактор ризику розвитку ускладнень в!д грипу пор!вняно з д!тьми, народженими в строк, у цих д!тей в 4,33 раза вище ймов!рн!сть бути госп!тал!-зованими у зв'язку з ускладненнями грипу. Вш подав електронш адреси щодо !мун!зацй'. Також нав!в реко-мендацй' ВООЗ стосовно груп, що п!длягають прове-денню щеплення проти грипу. Це особи з високим ри-зиком розвитку ускладнень (ваптш ж!нки (найвищий прюритет); д!ти в!ком в!д 6 до 59 мюящв; д!ти вшом до 6-23 м!сяц!в; д!ти в!ком в!д 2 до 5 рок!в; пац!енти похилого в!ку (в!ком > 65 роыв); особи з фоновими захворюваннями (цукровий д!абет, хрон!чн! захворю-вання серця або легень, В1Л/СН1Д); шоземш туристи з наявн!стю будь-чого !з зазначеного вище); особи з групи високого ризику можливого впливу на них в!ру-су грипу та/або особи, як! здатш передавати грип особам з високим ризиком ускладнень, пов'язаних !з грипом (пращвники сфери охорони здоров'я). Допов!дач нав!в положення наказу МОЗ Украши в!д 16 вересня 2011 р. № 595 стосовно груп ризику, яким рекомендован! щеплення проти грипу (в!йськовослужбовц!, буд!вельники, пращвники ДА1 тощо). Вш зупинився

на канадському дослщженш, результати якого були опублшоваш в Canadian Medical Association Journal у березш 2014 р., у ньому взяли участь близько 12 000 ваггтних жшок. Було продемонстровано, що щеплення вщ грипу знижуе ризик передчасних полопв на 25 %. Згщно з шформащею в American Journal of Obstetrics & Gynecology (лютий 2011 p.), при спостереженш протя-гом 20 роыв за ваггтними ж1нками, як1 були щеплет вщ грипу, не було виявлено, що у щеплених ваггтних ж1нок було бгльше ускладнень пщ час валтносп та полопв або що щеплення в будь-якш форм! негативно вщбилося на дитиш; у ваггтних жшок, як1 зробили щеплення вщ грипу, ризик народження дитини з низькою вагою на 27 % нижче, шж у нещеплених жшок. Також доповщач вщмггав, що вакцинащя проти кору проти-показана ваггтним. Слщ утримуватися вщ ваптносл щонайменше 1 мюяць тсля вакцинацй' проти кору. 1снуе лише теоретичний ризик ураження плода через наявнють в1русу краснухи у вакцин! КПК. В шшо-му випадку вакцинащя проводиться тсля закшчення ваптностг У той же час випадкова вакцинащя КПК ваптно!' не е пщставою для переривання ваптнос-т1! У випадках, коли вакцина проти кору недоступна або протипоказана, пропонуеться 10% в/м звичайний людський !муноглобулш (ВМ1); вводити ВМ1 необх1д-но якомога рашше вщ моменту контакту, оптимально в перш1 6 д1б; тсля 6 д1б вш мае меншу ефективнють, але може модифшувати тяжкють переб1гу кору. Також протипоказана вакцинашя проти впряно!' вюпи. Ваггт-ним, новонародженим або !муноскомпрометованим особам !з метою профглактики пропонуеться !муногло-булш varicella zoster (125 ОД/10 кг в/м якнайшвидше до 10-го дня тсля контакту або IVIG 400 мг/кг, якщо !муноглобулш varicella zoster не доступний). У кшш доповщач вщмгтив, що ваптш потребують захисту. При ваптносп вакцинувати потр1бно! Протипоказанi жив1 вакцини! 1нактивоваш вакцини дозволеш!

Про мониторинг природних осередыв туляремй' в Швденному регюш Украши доповгла вщ групи авто-р1в З.М. Нехороших, д.м.н., с.н.с., провщний науковий сшвробггаик вщдглу наукового мониторингу, анал1зу моделювання розвитку епщем1чних процешв небез-печних, особливо небезпечних та актуальних шфекцш, ДУ «Украшський науково-дослщний протичумний шститут !м. I.I. Мечшкова МОЗ Украши». Вона зупинилась на понята «тулярем1я». Ношями F.tularensis при туляремй' е др1бш ссавщ й зайцепод1бнг Переносни-ки — кл1щ1 р1зних вид1в, комахи. Доповщач подала ш-формацш стосовно шлях1в передач!: трансмюивний — у результат! укушв шфшованими комахами (кл1щами, комарами, Гедзями); контактний — через шырш й сли-зов1 покриви при згткненш з шфшованими др1бними ссавцями й зайцями; ал1ментарний — при вживанш заражених продукпв харчування й води (колодязно1, прських струмыв та шших вщкритих водойм); астра-цшний — при вдиханн! шфтэваного повпряно-пило-вого аерозолю (переробка зерна, перекладання сша, соломи). Вона нагадала про клшчш форми туляремй': ульцерогландулярну; окулогландулярну; анпнозно-гландулярну; торакальну; абдомшальну; генерал1зова-

ну. Зупинилась на типах природних вогнищ туляремй', розподш природних вогнищ туляремй' р1зних титв в УкраМ (переважають заплавно-болотний — 39 %, лу-го-польовий — 30,8 %). Доповщач подала результати вивчення розпоподглу штам1в F.tularensis на терито-piï Украши по областях i роках. Основним джерелом природних !золят1в F.tularensis були кл1щ1 — 121 штам (56 %), др1бш ссавщ — 48 (23 %), з води !зольовано 38 (19 %) штам1в, вщ людей — 4 штами (2 %). 1дентиф1-ковано 48 генотитв штам1в F.tularensis (загальних, як1 тривалий час персистують, ушкальних), вщнесених до 3 груп (А, В, С). Групу А становив 31 генотип (168 шта-м1в), групу В — 9 генотитв (25 штам1в), групу С — 8 генотитв (18 штам1в). Було надано шформацш щодо нових генотитв штам1в F.tularensis, як1 рашше не ви-являлись у жодному регюш Украши. У висновках доповщач вщмггала, що наявнють активних природних вогнищ туляремй' й циркуляшя високов1рулентних штам1в F.tularensis holarctica свщчить про те, що Шв-денний регюн Украши е територ1ею з високим етзо-отичним i епщем1чним ризиком. Уперше в Одеськш област встановлена поява 4 нових генотитв (А211 А111, А161, С111) штам1в F.tularensis, циркуляцш яких рашше не виявляли в жодному регюш Украши. Одним з кри-терй'в оцшки активност! природних вогнищ туляремй' й прогнозування можливих епщускладнень може бути визначення in vitro високо1 вГрулентност циркулюючих штам1в F.tularensis, як1 обумовлюють тяжи морфоло-пчш ушкодження в клгтинах периферично'1' кров1 людини (рання цитодеструкщя макрофаг1в, апоптоз ней-троф1л1в). Особливого значення набувають актив1защя досл1джень щодо своечасно'1' й в!рог1дно1 д1агностики туляремй' з використанням сучасних молекулярно-ге-нетичних метод1в i орган1зац1я виробництва вгтчизня-них д1агностичних i проф1лактичних препарат1в. На основ! результат1в проведених дослщжень розроблено комплекс науково обГрунтованих рекомендацш щодо вдоскон^ення системи проф1лактики туляремй'. Об-Грунтована необх1дн1сть проведення молекулярно-еп1дем!олог1чного мон1торингу природних вогнищ туляремй', особливо на тл1 в1дсутност1 профглактичних заход1в, у першу чергу вакцинацй' й ревакцинацй' груп еп1дризику.

Про анал1з фактор1в ризику розвитку туберкульозу легень в учасник1в АТО/ООС, особливоста кл!н1чного переб1гу, д1агностики та залежнють в1д них трив^ост! л1кування доповгли Н.В. Попенко, к.м.н., доцент кафедри вшськово!' терапй' УВМА, та А.Р. Сапожшков, полковник м/с, к.м.н., начальник клшши фтиз1атрй' Нац1онального вшськово-медичного кл1н1чного центру «ГВКГ».

М.Ю. Олим, пщполковник м/с, к.м.н., заступник нач^ьника епщемюлопчного в1дд1лу Центрального сан!тарно-еп!дем!олог1чного управл1ння МО Украши, вщ групи автор1в допов1в про оц1нку еп1дем1о-лопчного нагляду за В1Л/СН1Дом у Збройних силах Украши (ЗСУ). Доповщач вщмгтив, що, за оцшкою експерт1в ВООЗ, у перюд з 2000 по 2017 р1к число В1Л-1нф1кованих дорослих у свт зб1льшувалося що-р1чно на 1,9 млн ос1б. У Схщнш 6вроп1 й Центр^ьн1й

Азй' з 2010 по 2017 р!к зафшсовано зростання числа ВШ-шфтэваних на 57 %, 80 % ушх нових випадыв в репош виявлено в Росй', 10 % — в Украшг За той же пер!од у крашах Карибського басейну зростання числа нових випадыв становило 9 %, на Близькому Сход! i в Швшчнш Африщ — 4 %, у Латинсьый Америщ — 2 %. Усього з 1987 року в Укрш'ш офщшно за-реестроваш 321 382 нових випадки ВШ-шфекцп', в!д СН1Ду в УкраМ померли 46 024 особи. Найбгльш ураженими В1Л-!нфекц!ею рег!онами е Дншропе-тровська, Одеська, Донецька, Микола'1'вська област!, а також м. Кшв. В УкраМ активнють еп!дем!чного процесу ВШ-шфекцй' продовжуе п!дтримуватись за рахунок прихованого компонента. Майже половина оцшочно'1 кглькосп людей, як! живуть з В1Л, не знае про св!й В1Л-позитивний статус. Допов!дач висвгтлив еп!дем!чну ситуацш з В1Л/СН1Ду в УкраШ станом на 01.05.2018, торкнувся шформацшно-анал!тично'1 сис-теми ЗСУ. Зупинився на основних заходах, що здай-снюються лшувально-профглактичними закладами МО Украши з профшактики В1Л-!нфекцй'. З метою покращення ситуацп' з протидй' ВШ-шфекцп' та ш-шим соц!ально-небезпечним !нфекц!йним хворобам серед в!йськовослужбовц!в ЗСУ в Мшютерств! оборони Украши запроваджено низку сощально-профь лактичних програм за участю благод!йних орган!зац!й, таких як «Альянс громадського здоров'я», «Всеукраш-ська мережа ЛЖВ» i «М!жнародний шститут проблем В1Л/СН1Ду та туберкульозу». Для заклад!в охорони здоров'я М!н!стерства оборони Украши були надаш !мунохроматичн! одноступенев! тести для визначення антитгл до В1Л, р!зноман!тн! сан!тарно-просв!тницьк1 типограф!чн! матер!али, засоби чолов!чо'1 контрацепцй' бар'ерного типу (презервативи). Доповгдач в!дм!тив, що захворюванють в цшому по УкраМ починаючи з 1996 року поступово збгльшуеться. Зменшення в перь од 2014-2017 роыв можна назвати поз!рним, воно в!д-булося за рахунок виключення з! статистичних даних частини населення, що !сторично мала високий р!вень захворюваност! (Донецька i Луганська област!, АР Крим). Анал!зуючи захворюванють на ВШ-шфекцш серед вшськовослужбовщв ЗСУ з 1996 до 2017 року, можна припустити, що зб!льшення захворюваност! з 1996 по 1998 рш пов'язане з веденням у дш Закону Украши «Про донорство кров! та il компонент» 240/95-ВР в!д 23.06.1995, що передбачав обов'язкове досл!дження кров! на В1Л. П!сля поступового зменшення призову на строкову службу, зменшення плано-вих забор!в кров! в ЗСУ (донорами в бгльшосп випадыв виступали вшськовослужбовщ строково'1 служби) i запровадження «бар'ера на шляху занесення шфекцй' в ЗС Украши», а саме досл!дження призовниыв i молодого поповнення кандидат на вшськову службу за допомогою експрес-тест!в на баз! обласних вшськко-мат!в, р!вень загально'1 захворюваност! зменшився, а il структура (захворюванють в!дпов!дно до виду служби) змшилась. Пор!внюючи захворюванють на ВШ-шфекцш населення Украши та вшськовослужбовщв ЗСУ з 1996 по 2017 рш, можна зробити висновки, що в перюд з 1996 по 1999 рш спостер!гаеться схожа тен-

денщя з практично однаковими цифрами по двох до-сл!дних категор!ях, а саме зб!льшення захворюваност! з подальшим зниженням, що пов'язано з уведенням в дш Закону Украши «Про донорство кров! та il компонент» 240/95-ВР в!д 23.06.1995 щодо обов'язкового дослщження кров! на В1Л (на той час основне джерело виявлення ВШ-шфекцп') i зменшенням планових за-бор!в кров!. У подальшому на фон! поступового збгль-шення показниыв захворюваност! серед цивгльного населення (збшьшення питомо'1 ваги шших мехашз-м!в виявлення) захворюван!сть в!йськовослужбовц!в поступова зменшуеться за рахунок змши особового складу ЗСУ (особливо вшськовослужбовщв строково'1 служби як донор!в). Запровадження бар'ерного меха-шзму зг!дно з наказом МОУ № 402 в!д 14.08.2008 спри-яло шдтриманню захворюваност! на низькому р!вш. У пер!од з 2000 по 2013 р. захворюван!сть цив!льного населення на В1Л-!нфекц!ю в середньому перебгльшу-вала аналопчну в ЗСУ приблизно в 5 раз!в. З початком бойових дай на Сход! держави показники захворюваност! вир!внялись. Мехашзми, що вплинули на цей процес, були описан! ран!ше. Ситуац!я кардинальним чином зм!нилась на початку проведення в держав! АТО. У 2014 рощ була розпочата мобшзащя населення, з хвилями яко'1 в Збройн! сили Украши потрапила велика ыльысть населення, яке вщповщно до чинного законодавства не проходило тестування на В1Л у цивгльному сектор! медицини й п!д час мобшзацй' в ЗСУ. Приблизно 50 % цих людей подписали контракт ! залишились служити дал!, не проходячи тестування й продовжуючи впливати на р!вень захворюваност!, що привело до зб!льшення р!вня захворюваност! на В1Л серед в!йськовослужбовц!в контрактно! служби в 20 раз!в. Доповщач зупинився на шляхах виявлення ВШ-шфекцй' серед вшськовослужбовщв. Нав!в алгоритм д!й щодо подальшого проходження служби при встановлен! д!агнозу В1Л/СН1Д. Серед рекомендацш були так!: розробити й упровадити стандартний протокол клИчного обстеження для вшськово-медичних заклад!в з! встановленням остаточного д!агнозу; вико-ристовувати «Джин-Експерт» як метод референс-до-слщження; ввести обов'язкове тестування вшськовослужбовщв на В1Л дв!ч! на рш для виявлення реально'1 захворюваност! в ЗСУ i нових випадыв серед призо-вник!в; ведення единого державного обл!ку й взаем-ного шформування м!ж Службою превентивно! медицини МО Украши, Центрами профглактики i боротьби з! СН1Дом i Центрами громадського здоров'я для сво-ечасно'1 й повно'1 шформацй' п!сля встановлення остаточного д!агнозу; можливост! мониторингу лшування й кл!н!чного стану хворих в!йськовослужбовц!в.

Про те, як призупинити розвиток антибютико-резистентност! м!кроорган!зм!в, в!д групи автор!в (Л.1. Чернишова та im) доповгла В.В. Яновська, к.м.н., лшар-бактерюлог мкробюлоично! референс-лабо-раторй' ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ Украши». Вона вщмгтила, що антимшробна резистентшсть — одна з основних проблем охорони здоров'я в XXI столгт. У недалекому майбутньому смертнють у результат! антибютикорезистентносп може переви-

щити смертнють вщ онколопчно!' патологй'. Уже тепер вщ резистентних до антибютиыв шфекцш (за даними CDC) у США щоденно гине не менше шж 23 000 ос1б. У бврош щороку рееструеться 25 000 смертей через ш-фекцп', викликан! найбгльш поширеними бактер1ями з множинною антибютикорезистентнютю. У США, за даними CDC, економ1чш втрати становлять 55 мгльяр-д1в долар1в на р1к (20 мгльярд1в долар1в прямих витрат на лшування плюс витрати через зниження продук-тивност! — 35 мгльярд1в долар1в). Доповщач зупинилась на основному принцип! SMART: антибютики не повинш застосовуватися для лшування небактер1аль-них шфекцш. Вщм1чено низький р1вень освГченост в низц краш свгту щодо антибютиыв. Опитування дорослих у Велиый Британй' показало: 38 % респондент не знали, що антибютики не працюють проти бгльшост вид1в кашлю чи простудних захворювань. I навпаки, у Швецй' знання щодо антибютиыв, а також про ризик резистентност до них досить добрг Усе ж таки 1/5 частина респонденпв була переконана, що антибютики швидше вилшовують простуду. Доповщач вщмггала, що найбгльш часто антибютики застосовуються i е обов'язковими в лшуванш поза-лшарняно!' пневмонй'. У глобальному масштаб! 15 % випадыв смерт дгтей в1ком до 5 роыв припадае на пневмонш. У свт кожш 20 секунд вщ пневмонй' по-мирае 1 дитина. В УкраМ кожш 3 дш втрачаемо вщ пневмонй' 1 дитину. У доповщ було вщзначено, що при вибор1 препарапв для емшрично!' антибютикоте-pamï ми користуемося р1зними м1жнародними реко-мендащями. 1снуе Система глобального мониторингу антимкробно!' резистентност (GLASS з 2015 року), у як1й беруть участь 52 краши, але Украша поки що не приедналася до цього проекту. Проте перш1 кроки вже зроблено, !з 2016 року Украша приедналася до мереж1 епщнагляду за стшыстю до протимшробних препара-т1в у Центральнш Азй' та Схщнш бвроп (CAESAR), а у 2018 рощ вперше подала даш лабораторних досль джень до ще1 европейсько!' мереж1, але кгльысть спо-стережень ще недостатня для того, щоб мати уявлення про тенденцй' резистентность Для використання сво'1'х (нацюнальних, регюнальних, локальних) даних щодо антибютикорезистентносл необхщно, щоб була досль джена велика ыльысть штам1в м/о i щоб оцшка резис-тентност! вщповщала сучасним стандартам. Для цього клшщистам потр1бно правильно й своечасно вщбира-ти зразки клШчного матер1алу вщ пащенпв i сприяти тому, щоб лабораторй', послугами яких вони користу-ються, вщповщали сучасним вимогам. Були назван! сучасш методи визначення чутливост! пневмокоыв до антибютиыв: метод сершних розведень !з визначен-ням мш!мально1 шпбуючо!' (пригшчуючо'].') концен-трацй'; диско-дифузшний метод. Виконуеться оцшка за стандартами: СLSI (Clinical and Laboratory Standards Institute, USA); EUCAST (European Committee on Antimicrobial Susceptibility Testing). В УкраМ проведено 2 масштабних дослщження з вивчення антибю-тикорезистентносп S.pneumoniae. Доповщач навела даш щодо чутливост! пневмокоыв до антимшробних препарапв. 1снуе висока резистентнють до макролщв.

У власному дослщженш штами пневмокоыв, видтеш з носоглотки здорових дггей-носй'в, були резистентни-ми: до еритромщину — 32,7 %, азитромщину — 32,2 %. У дослщженш SOAR клшчш !золяти пневмокоыв ха-рактеризувались пор1вняно низькою резистентнютю до макролщв (до азитромщину — 16,0 %, до кларитро-мщину — 15,0 %, до еритромщину — 17,0 %). Р1зницю доповщач пояснила переважанням !золят1в вщ дорослих, як1 шзшше набувають стшкосп до антибютиыв. Вона вщштила, що, за даними http://ecdc.europa.eu, при р1вш резистентност! до антибютика > 25 % ус1х видглених штам1в клш1чне використання антибютика не доцгльне. Призначення еритромщину й азитромь цину для лшування захворювань у дггей, що найчас-т1ше спричиняються пневмококами, можна вважа-ти помилковим через високу поширенють стшкосп S.pneumoniae до макролщв. Також спостер1гаеться пщвищення резистентност! S.pneumoniae до амокси-цилшу/клавуланату. За даними дослщжень, кгльысть резистентних штам1в — 4,4 %, але юнуе 28,3 % пом1рно стшких штам1в, що прир1внюються до стшких. У сум1 така кгльысть штам1в значно перевищуе межу 25 %. За даними SOAR, в УкраМ чутливють пневмококу до амоксицилшу/клавуланату становить 97 %. Водночас застосування амоксицилшу/клавуланату для емтрично'1' терапй' пневмококових шфекцш у низьких i серед-шх дозах у д1тей може супроводжуватись кл!н1чними невдачами. Можна припустити, що застосування ви-сокодозового режиму терапй' (90 мг/кг/д) дозволить бгльш активно й ефективно використовувати захищеш пенщилши. Цеф^оспорини III покол1ння вщзнача-лись високою антипневмококовою активн1стю, чутливють S.pneumoniae майже досягае 100 % (до цефтр1аксо-ну — 98,9 %, до цефотаксиму — 97,8 %). Цефотаксим, цефтр1аксон — вдала альтернатива для лшування ш-фекцй', спричинено!' резистентними пневмококами. Цефалоспорини II покол1ння чинять б1льшу дш на грампозитивн! бактерй', резистентн1сть пневмокоыв до них вища, шж до цефалоспоришв III покол1ння. До цефуроксиму повна резистентнють — 8,9 %, пом1р-на резистентн1сть — 3,3 % (разом 12,2 %). За даними SOAR, у Словакй' 36,8 % пневмокоыв резистентш до цефуроксиму. Серед резервних антибютиыв найбгльш активш меропенем — 99,4 %, ванкомщин — 93,3 %. Левофлоксацин мае високу антипневмококову актив-нють — 89,5 %, у тому числ1 проти мультирезистентних штам1в — 76,2 %. Доповщач вщмггала, що виб1р анти-б1отика для емп1рично1 терапй' при пщозр1 на пнев-мококову шфекцш з урахуванням даних дослщжень з антибютикорезистентносп в Укра'1'н1 дозволить пщ-вищити ефективн1сть л1кування й зробить внесок у призупинення розвитку резистентност! до антибютиыв не тгльки в нашш кра'1'ш, але й у глобальному масштаб!. Упровадження нових вакцин може знизити поширенють шфекцшних захворювань i, вщповщно, зменшить потребу в антибютиках. За лггературними даними, введення пневмококово'1' кон'юговано!' вакцини зменшило к1льк1сть резистентних пневмокоыв не тгльки у вакцинованш популяцй', але й в популяцй' в цглому.

Сшвробггаики кафедри шфекцшних хвороб На-цюнально'1 медично'1 академй' шслядипломно! осв!ти !м. П.Л. Шупика в ствавторств1 з фах1вцями з шших медичних установ (ДУ МОЗ Украши «1нститут серця», Кш'вська мюька кл!н!чна л1карня № 4, Кш'вська м!ська кл!н!чна л1карня № 9) зробили так! доповщ: Ю.О. Сухов, к.м.н., доцент — про сучасний стан проблеми антиб!отикочутливост! й антиб!отикорезистентност! Pseudomonas aeruginosa; О.К. Дуда, д.м.н., професор, завщувач кафедри, В.О. Бойко, доцент, к.м.н., доцент кафедри, Л.П. Коцюбайло, к.м.н., асистент кафедри, А.Р. Вега — про особливост! клИчного переб1гу ГРВ1 метапневмов1русно'1 етюлогй' в дорослих; Л.П. Коцюбайло, к.м.н., асистент кафедри, О.К. Дуда, д.м.н., професор, завщувач кафедри, В.О. Бойко, доцент, к.м.н., доцент кафедри, А.Р. Вега, асшрант кафедри ш-фекцшних хвороб, А.1. Конопляник, лшар-шфекцю-н!ст — про мшст-шфекщю при ГРВ1, il клшшэ-етюло-г!чн! особливост!.

1з приводу цитоморфолог!чних критерй'в д1агнос-тики атипово'1 пневмонй' виступили О.А. Ракша-Слю-сарева, д.б.н., к.м.н., професор кафедри мшробюлогй', в1русологй' та Гмунологй' Донецького нацюнального медичного ушверситету МОЗ Украши, О.А. Слюса-рев, к.м.н., доцент, завщувач кафедри мшробюлогй', в1русологй' та Гмунологй' Донецького нацюнального медичного ушверситету МОЗ Украши, В.1. Трихл1б, д.м.н., професор кафедри вшськово'1 терапй' Украш-сько'1 вшськово-медично'1 академй', 1.А. Тарасова, асш-рант ДУ «1нститут еп1дем!ологй' та !нфекц1йних хвороб !м. Л.В. Громашевського НАМН Украши».

З1 стендовими допов1дями виступили: 1.О. Га-лан, К.В. Калашник, Ю.Ю. Рябоконь, А.В. Абрамов, У.М. Мудрик, Н.В. Ошщенко, О.В. Рябоконь, Я.В. Ро-гальська, Л.А. Волянська, С.О. Бглокобила, О.В. Аш-к1на, Л.Ю. С1янова, О.В. Усачова, Т.М. Пахольчук, О.В. Конакова, б.А. Сшна, О.А. Дралова, О.М. Ф1-рюл1на, Т.Б. Матвеев, А.Б. Хелемендик, О.О. Фурик, Е.М.О. Гусейнов, О.С. Андросова, Е.Е.О. Мусаев, О.А. Гайдук, С. Субхаш, 1.Ю. Бондарук, О.О. Попович (матер!али допов!дей опубл!кован! в журнал! «Актуальна шфектолопя», 2018, т. 6, № 5).

Також на окремш секцй' були зачитан! доповщ слу-хач1в УВМА та студент1в НМУ !м. О.О. Богомольця. З приводу вроджених дитячих !нфекц1й !з синдромом екзантеми виступили студенти В.-С.М. Гал1ч, М.В. Де-нисюк. Вони в!дм!тили, що вроджен! дитяч! !нфекц!йн! захворювання !з синдромом екзантеми е важливою ме-дико-соц1альною проблемою у зв'язку з п1двищеною летальнютю плода й подальшими тяжкими порушен-нями з боку оргашв зору та слуху, ЦНС, серцево-су-динно'1 системи, системи оргашв травлення та шырни-ми проявами. Озвучили кглькють д1тей, як1 л1кувались !з приводу кору й впряно'1 в1спи за пер1од 2016-2018 рок1в, дали ix характеристику. Допов1дач1 подали кл1-н1чну картину випадив вроджено'1 впряно! в1спи, кору. Зробили висновки, що перенесен! впрянка й к1р п1д час ваг1тност1 можуть спровокувати абортування плода чи подальший розвиток патологй' з боку ЦНС, оргашв слуху й зору, серцево-судинно'1 системи, системи ор-

ган!в травлення, шк!рних покрив!в. Для запоб!гання под!бним випадкам сл!д використовувати вакцинац!ю проти вказаних вище захворювань.

З приводу гострих в1русних гепатит1в у дггей за даними Ки'1всько'1 мюько'1 дитячо'1 клш1чно'1 !нфек-ц1йно'1 л1карн1 за останш 5 рок1в виступили студенти Д.В. Ткачук, Ю.М. Берг1левич, М.П. Нечаев. Вони навели ильисть зареестрованих випадк1в захворювань на гепатити протягом 2014-2018 роив. Переважно хвор1 л!кувалися з приводу в!русного гепатиту А — 77,9 %. Зростання випадк!в захворювання на в!русн! гепатити спостер!галося в ос!нньо-зимовий пер!од; найчаст!ше на гепатити хворшть д1ти середнього школьного в1ку (7-12 рок1в) i п1дл1тки (15-18 рок1в). Жовтяниця при гепатит! А була наявна лише в 15-20 % хворих. Перюд хвороби в д!тей молодшого в!ку значно менший, н!ж у дорослих. У середньому лабораторш даш наближа-ються до норми в перюд 10-20 дшв шсля початку л1ку-вання, проте кардинальне зменшення показник!в (за-гального б1л1руб1ну, АСТ, АЛТ) в!дбувалось протягом перших 5 дн!в п!сля початку л!кування.

З допов1ддю «Особливост! хрошчних в1русних гепа-тит1в у дггей» виступила 1.С. П^ець. Вона вщмггала, що част1ше на в1русш гепатити хвор1ли д1ти в1ком 1218 рок1в, хлопчик1в було больше. Приблизно третина д1тей !з в1русними гепатитами не мають н1яких скарг. ХГС у д!тей у 27 % випадк!в характеризуеться безсимп-томним переб!гом, у 70 % ос!б показники трансам!наз були в межах в1ково'1 норми. ХГВ у дггей у 34 % випад-к!в характеризувався безсимптомним переб!гом, у 60 % показники трансамшаз були в межах в1ково'1 норми.

Про особливост! меншгтв у д1тей за останш п'ять роив за даними Кшвсько'1 мюько'1 дитячо'1 кл!н1чно'1 ш-фекц1йно'1 л1карн1 допов1ли студенти О.О. Омельченко, групи Д.В. Корольова.

З приводу клш1чно'1 картини й л1кування р1зних ви-падк1в виступили з доповодями: стосовно випадку ер-синюзно'1 Гнфекцй' — студентка Я.О. Родь (в1дм1тила, що труднощ! д!агностики ерсин!озу обумовлен! як в!д-сутн!стю специф!чних ознак захворювання в !нф!ко-ваних пац!ент!в, так ! низькою !муногенн!стю самого збудника; зробила висновок, що кожний випадок три-вало'1 лихоманки в дитини повинен розглядатися як в1-ропдний випадок ерсин1озу з подальшим проведенням специф1чного досл1дження); щодо випадку ураження очей при мшст-шфекцй' — О.В. Семененко; щодо випадку дем1ел1н1зуючого захворювання в 17-р1чно'1 хворо'1 — М.О. Ундер; щодо випадку кашлюка в дитини 5 роив з обтяженим переб1гом — В.М. Приходько; щодо випадку хвороби Кавасаи в дитини в1ком 8,5 м1-сяця — Ю. Чемко, щодо випадку лептосп1розу в дитини 16 рок1в — В.М. Приходько; щодо випадку меншго-енцефалпу в дитини в1ком 5,5 мюяця — Д.С. Казакова.

Також виступили: Д.О. Васильков, мол. лейтенант м/с, Т.М. Шандро, мол. лейтенант м/с, студенти 1.Ю. Ковалюх, Д.С. Прима, Ю.1. Колесник, О.1. Ткачук, А.В. Лисий, б.О. Гречуха, Ю.А. Чемко, А.М. Кор-д1вська, Д.М. Дяченко, М.В. Сидоренко, Д.С. Казакова, О.В. Семененко, 1.Ю. Ковалюх, Umahi Izuchukwu Godwin. ■

Похожие темы научных работ по клинической медицине , автор научной работы — Трихліб В. І.