Тези науково-практичної конференції з міжнародною участю «Актуальні інфекційні захворювання в практиці сімейного лікаря» (4–5 квітня 2019 р., м. Київ, Україна)

Андрушак М. О.

Матерiали конференцiT

Proceedings of the Conference

актуальна Тнфектологш

УДК 616.21-022.7-036.11 DOI: 10.22141/2312-413x7.2.2019.161153

Тези науково-практичноТ конференцií

з мiжнародною участю «Актуальш iнфекцiйнi захворювання

в практицi сiмейного лкаря» (4-5 квггня 2019 р., м. КиТв, УкраТна)

For cite: Aktual'naa Infektologia. 2019;7(2):83-135. doi: 10.22141/2312-413x.7.2.2019.161153

Андрушак М.О.

Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, УкраТна

Клшко-ешдемюлопчна характеристика захворювань на лептосшроз за 2014-2018 рр. на Буковиш

Акгуальшсть. Лептоспiроз — гостре шфекцшне захворювання, зооноз, спричинений рiзними типами лептоспiр. Серед особливо небезпечних природно-вог-нищевих хвороб лептосшроз залишаеться единою ш-фекцieю, що рееструеться i мае тенденцiю до зростання на вшх адмiнiстративних територiях Укра!ни щороку. В основному випадки лептоспiрозу поодиною. Загаль-на кшьюсть хворих в окремi роки коливалася вiд 15 до 58 ошб. Лептоспiроз був виявлений 1967 року, в першi роки виявлялися, зазвичай, тльки тяжк жовтяничнi форми недуги, проте з полшшенням; застосування в лабораторий дiагностицi реакци непрямо! гемаглюти-наци (РНГА) дало можливiсть дiагностувати й випадки безжовтяничних форм хвороби. Епiдемiчна ситуацiя з лептоспiрозу в област залишаеться нестiйкою: 2016 року було зареестровано чотири випадки лептосшрозу (по одному в Герца!вському, Глибоцькому, Заставшв-ському та Кщманському районах), три з яких заюнчи-лися смертю хворих. У 2014 та 2015 рр. зареестровано по два летальних випадки. До того ж при лабораторному дослщженш на лептосшроз (2015 р.) мишоподiбних гризушв у 4,4 % результат був позитивний. Уражених на лептосшроз гризушв виявили в ушх районах област та в Чершвцях.

Мета: вивчити динашку захворювання на лептосш-роз у населення Чершвецько! областi, особливост кль шчно! симптоматики та наслщки захворювання.

Матерiали та методи. Опрацьовано 47 медичних карт стацюнарних хворих, як перебували на лкуван-ш в Чернiвецькому iнфекцiйному вiддiленнi протягом 2014—2018 рр. Аналiз медичних карт хворих включав

клшчш та лабораторш дослiдження, а для проведення обрахунюв — облiково-звiтна документацiя Держсан-ешдслужби Чершвецько! обл. за 2014—2018 рр.

Результати та обговорення. За вивчений перюд у Чершвецькш областi захворта на лептоспiроз 41 особа. Гендерний розподт був такий: жшки — 31 %, чоло-вши — 69 %. Вiк пащенпв в основному коливався вiд 28 до 64 роюв. Найбiльша кшьюсть хворих госпiталiзова-на з серпня по жовтень 2014 р. — 17 випадюв (41,46 %), що вщповщае сезонност для лептоспiрозу; летальшсть Ше! патологи — 5 %, 2015 р. — 9 випадюв, що стано-вило 21,95 %, 2016 р. — 4 випадки (9,7 %), 2 з яких за-юнчились летально, 2017 р. — 6 випадюв (14,63 %), 2018 р. — 5 випадюв (12,19 %). За мюцем проживання стьська мюцевють переважала над мюькою — 68,5 % та 32,5 % вщповщно. Бтьшють хворих, а саме 81 %, вщ-значали, що напередоднi займались риболовлею, пили воду з неочищених водойм, 24 % зазначали, що поруч iз ними проживають гризуни, та 15 % не пов'язували захворювання на лептосшроз iз вищезгаданими причинами. Пдвищення температури до 38,5—39 °С, голо-вний бiль спостерiгались у 91 % хворих. Мiалгiя (часта скарга хворих на лептосшроз) була наявна майже в ушх випадках. Початок хвороби гострий, бурхливий. Пер-шi симптоми: озноб, розлитий головний бть, бiль у всьому тiлi, бть у правому пиребер'!, м'язах, особливо литкових, сухiсть у ротi, спрага. У 8 (19,51 %) хворих були юлькаразовi блювання, у двох хворих (4,87 %) — прояви шфекцшно-токсичного шоку зi зниженням артерiального тиску до 90/50 — 60/40 мм рт.ст. Явища склериту виявлеш в 6 (14,63 %) хворих, бронхггу — у 16 (39 %). У вшх хворих вщзначалась обкладенiсть язи-ка густими нашаруваннями, його суховатiсть, однак характерна гiперемiя слизово! оболонки ротово! по-рожнини виявлялася лише у 15 (36,58 %) ошб. Одним iз провщних симптомiв лептоспiрозу е ураження печшки з помiрним збiльшенням И розмiрiв (до 2—3 см нижче в!д реберно! дуги, щтьно! консистенци, дещо болю-ча). Цi змiни спостериаються як при жовтяничних, так i безжовтяничних формах хвороби. У бiохiмiчному аналiзi — пiдвищення рiвня креатиншу та сечовини, зменшення рiвня еритроцитав i гемоглобiну. Бiлiрубiн

залишався в межах норми. Середня кшьтсть проведе-них л1жко-дшв — 21. Анал1з лабораторних показниыв: п1двищення р1вня б1л1руб1ну — у 50 %, ШОЕ — 90,8 %, зниження р1вня гемоглоб1ну — 44 %. Видтення куль-тури лептосп1р проводилось за допомогою реакцй' мь кроаглютинацй', д1агностичний титр — 1 : 200. Найчас-тше зустр1чалися так1 серогрупи, як Pomona, Canicola, Habdomadis. Кл1н1ка характеризувалася такими симптомами: пдвищення температури тша — у 91,3 %, мь алгй' — 87,36 %, жовтушшсть склер — 64,28 %, голо-вний б1ль — 59,74 %, ГНН як ускладнення — у 62,28 %. Д1агностика ускладнювалась внаслщок наявност1 супутнього захворювання — в1русного гепатиту — у 39,71 %. Захворювання розпочиналось гостро, шку-бацшний пер1од коливався в межах 7—14 дшв. Д1агноз встановлювався на основ1 скарг, анамнезу захворювання. У 64 % хворих— лептосшроз, жовтянична форма, середньо-тяжкий переб1г. У 23 % ос1б — лептосп1роз, жовтянична форма, середньо-тяжкий переб1г 1з супут-ньою патолог1ею (хрон1чний гепатит В). У 21 % паць ентав лептосп1роз ускладнився гострою нирковою не-достатн1стю, 1м було показано реашмацшш заходи та л1кування.

Висновки та перспективи подальших дослщжень.

Еп1дем1олог1чна ситуащя поширення лептосп1розу серед населення Чершвецько!' област1 вважаеться нестш-кою, ендем1чною. Пор1вняно з 1ншими роками р1вень захворюваност1 знизився, але ризик виникнення захворювання залишаеться. Серед виявлених збудниыв найб1льшу небезпеку становить L. habdomadis. Най-б1льшою часткою хворих були чолов1ки (71 %). Для своечасно!' д1агностики лептосп1розу слщ зважати на атипову симптоматику та супутш захворювання. До основних заход1в проф1лактики належать дератизац1я, вакцинопроф1лактика у груш професшного ризику.

Бевз Т.1., МорозЛ.В., Мартинюк Г.А. Внницький нац1ональний медичний ун1верситет 1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, Укра'на

Значення noAiMop0i3My гена TLR4 як предиктора розвитку тяжкого ф1брозу у хворих на хрошчний гепатит С (стендова AOповiAь)

Акгуaльнiсть. Фiброз печiнки — це складний про-цес, що виникае внаслiдок ушкодження печшки, при якому вiдбуваеться замiщення уражених тканин печшки сполучною тканиною. З часом цей процес призводить до виникнення цирозу печшки (ЦП) та гепатоцелюлярно! карциноми. Найбтьш частими причинами розвитку ЦП е вiруснi гепатити (перш за все гепатит С), хрошчна алкогольна хвороба печшки, неалкогольний стеатогепатит, а також автоiмуннi гепатити. За даними ВООЗ, у свт близько 30 % населення страждають вщ хронiчних захворювань пе-чiнки, що були причиною смертей у 1,4 млн випадыв, включаючи близько 800 тис. випадтв смертi вiд ци-

розу i « 600 тис. — вщ гепатоцелюлярно!' карциноми. Понад 280 тис. цих смертей (« 20 %) були пов'язаш з BipycoM гепатиту С (ВГС). Хрошчне ураження печшки при HCV-iнфекцiï бiльшою мiрою обумовлено вклю-ченням iмунних механiзмiв, а не прямою цитопатич-ною дieю самого вiрусу. У розвитку природно1 iмунноï вiдповiдi на потрапляння ВГС велику роль вщграють сигнали, що надходять до дендритних клiтин через ToП-подiбнi рецептори (TLR). 1снують даш про здат-нiсть гена TLR4 модулювати направлення iмунноï вщ-повщ та впливати на вираженiсть фiброзу печiнки у пацieнтiв iз хрошчним ВГС. Стадiя фiброзу печiнки вщграе вирiшальну роль при виборi тактики ведення пащента та призначеннi терапп'. Золотим стандартом для виявлення й оцшки стади' фiброзу печiнки е абдо-мiнальна пункцiйна бiопсiя печшки. Однак юнуе ризик помилок при iнтерпретацiï бiопсiï печiнки, склад-нiсть проведення самого дослiдження та неможливють патоморфологiчного контролю лiкування, що зумов-люють необхiднiсть пошуку альтернативних методiв оцiнки тяжкостi фiброзу печшки. Найбтьш перспек-тивним щодо цього е визначення маркерiв, наявних у сироватш кровi.

Мета дослщження: шдвищення ефективност дiа-гностики та лшування фiброзу печiнки у пацieнтiв iз ХГС шляхом визначення полiморфiзму гена TLR4.

Матер1али та методи. На базi Вiнницького облас-ного гепатитного центру було обстежено 82 пащенти з хрошчним вiрусним гепатитом С. Дiагноз ХГС був пiдтверджений виявленням у сироватш кровi всiх об-стежених хворих позитивних маркерiв HCV-iнфекцiï (сумарних anti-HCV, anti-HCVcor, anti-HCVNS3, anti-HCVNS4, anti-HCVNS5, яюсно1 та юльюсно1 HCV-RNA, генотипуванням HCV — вш хворi мали 1b генотип). Для дослщження дiлянки, що мiстить моно-нуклеотидну замiну, в генi TLR4 застосовувалась кла-сична ПЛР iз наступним аналiзом полiморфного варь анта +3725 G/C гена TLR4 за допомогою розроблено1 методики з використанням сайт-специфiчноï ПЛР. Фь брознi змiни в печшщ визначались за допомогою елас-тометри'. Для оцiнки рiвня фiброзу використовувалась шкала METAVIR. Статистичнi даш були отримаш за допомогою програми Statistica 10.

Результати та обговорення. Серед дослщжувано!' гру-пи пашенпв генотип +3725 G/G гена TLR4 виявлявся у 80,48 %, G/C — у 15,85 %, С/С — у 3,65 %, що ста-тистично не вiдрiзняeться вщ поширеност цих гено-типiв серед здорових ошб. За результатами порiвняль-ного аналiзу генотипiв за алельним варiантом +3725 G/C гена TLR4 у пащенпв iз рiзним ступенем фiброзу з використанням точного двостороннього тесту Фше-ра було встановлено, що частота носив алелi +3725 С (генотипи GC та СС) була вiрогiдно (р < 0,05) вищою в груш пашенпв iз бiльш тяжким ступенем фiброзу F 3—4 (0,4) порiвняно з групою пацieнтiв iз легким ступенем фiброзу F 1—2 (0,057). За розрахунками показни-ка вiдношення шаншв встановлено, що iндивiди-носiï алелi +3725 С гена TLR4 мають в 11 разiв вищий ризик розвитку тяжкого ступеня фiброзу F 3—4 (OR = 11,11; 95% Д1 2,7-45,66).

Висновки. Отриманi данi вказують на те, що пацieнти з ХГС, яю e ношями алелi +3725 C гена TLR4, мають знач-но вищий (в 11 разiв) ризик розвитку тяжкого фiброзу, н1ж монозиготнi вдивщи-носй алелi +3725 G гена TLR4.

Втряк О.В., Трихлiб В.1. Кривор1зы<а м1ська кл1н1чна л1карня № 8, м. Кривий Р1г, УкраТна УкраТнська вйськово-медична академя, м. КиТв, УкраТна

Випадок ефективного комбшованого л1кування хвороТ з В1Л-1нфекц1ею та цирозом печ1нки, асоцшованим ¡з в1русним гепатитом С (АРТ + против1русна терашя + трициклол)

Актуальшсть. Вiдомо, що у хворих на В1Л-шфекщю часто рееструються парентеральн хронiчнi вiруснi ге-патити В та С. Кошфекщя HBV вельми поширена серед осiб iз В1Л: 70—90 % таких ошб у США шфшэваш або були шфшоваш HBV. Передбачаеться, що в усьому свт приблизно 5—20 % ошб ще! категорii також хворь ють на гепатит В або С. Кошфекщя HCV рееструеться приблизно у 25 % ошб iз В1Л у США. Коiнфекцiя В1Л та HCV мае так! самi негативнi наслiдки, що i кошфекщя В1Л i HBV. Вiрусний гепатит (B i C) у поеднанш з В1Л мае бтьше шансiв стати хронiчним i викликати серйознi захворювання печiнки. За даними лггератури, при коiнфекцii В1Л + ВГС середнш рiвень АЛТ був од-наковим у групi пащенпв iз коiнфекцieю В1Л/ВГС i в груш пащентав iз моноiнфекцieю ВГС. Частка пащентав iз нормальним значенням АЛТ (< 40 од/л) в обох групах також була однаковою. Проте у пащентав з кошфекщею порiвняно з пацieнтами iз моношфекщею виявлявся бiльш виражений некроз. Частка пащенпв iз вираже-ним некрозом (3-го i 4-го ступеня) була нижчою у групi моноiнфiкованих ВГС iз нормальним рiвнем АЛТ, шж у групi моноiнфiкованих ВГС iз пiдвищеним рiвнем АЛТ (5 i 20 % вiдповiдно). Частка пащентав iз вираженим некрозом у груш кошфшованих iз нормальним рiвнем АЛТ вщповщала цим показникам у груш пащентав iз пiдвищеним рiвнем АЛТ (32 i 37 % вщповщно). Зро-блено висновок, що у груш пащентав, коiнфiкованих В1Л/ВГС, нормальний рiвень АЛТ не е показником не-значно! вираженостi некротичного процесу та не може передбачати доброяюсний переби захворювання. На цей час встановлено, що при В1Л-шфекци розвиваеть-ся неалкогольна жирова хвороба печшки (НАЖХП) внаслiдок численних факторiв ^русних, впливу ан-тивiрусних препаратiв). НАЖХП, хрошчний вiрусний гепатит С, В1Л-шфекщя пов'язанi з пiдвищеною по-ширенютю i частотою серцево-судинних захворювань i цукрового дiабету 2-го типу. Негативний вплив В1Л-iнфекцii на перерозподт жирово! тканини вiдомий як лiпогiпертрофiя, що зазвичай складаеться з розширен-ня ектопiчних жирових депо, таких як живи; печiнка, дорсоцервiкальна дтянка, стовбур i серце. Це все може

сприяти розвитку цукрового дiабету та шших проявiв метаболiчного синдрому. Розвиток жирово! печшки може бути результатом складно! взаемоди мiж господарем i вiрусними факторами (стать, звички, спошб життя, iнсулiнорезистентнiсть, метаболiчний синдром, генотип ВГС, вiрусне навантаження та застосування антиретровiрусно! терапи (АРТ)). У той же час у В1Л-шфшованих потенцiйний стеатогенний ефект АРТ залишаеться дискутабельним. 1снують припущення, що ефективне лiкування жирово! печшки може призвести до зниження прогресування фiброзу печiнки у хворих iз коiнфекцieю ВГС/В1Л. Iнсулiнорезистентнiсть е предиктором знижено! швидкостi вiрусно! вiдповiдi у хворих на ВГС, на кошфекцш ВГС/В1Л. Уникнення схем АРТ, що мютять ставудин i зидовудин, може допомогти у за-побiганнi розвитку лiпоатрофii. НАЖХП не е простим маркером захворювань коронарних артерш i цукрового дiабету, але вiдiграe певну роль у патофiзiологii кардю-метаболiчних ускладнень. НАЖХП (особливо НАСГ) посилюе системну/печiнкову iнсулiнорезистентнiсть, атерогенну дислшщемш, вивiльняe деюлька прозапаль-них, прокоагулянтних, прооксидантних i профiброген-них медiаторiв, яю мають певне значення в розвитку захворювань коронарних артерш i цукрового дiабету. Хворi з хрошчною HCV-iнфекцieю, ВIЛ-iнфекцieю мають шдвищений ризик розвитку захворювань коронарних артерш i цукрового дiабету. У пацieнтiв, яю страж-дають в!д коiнфекцii В1Л/ВГС, спостерiгаeться бтьш швидке прогресування фiброзу печiнки порiвняно iз хворими з моноiнфекцieю ХВГС. Жирова печшка часто виявляеться в ошб iз хронiчною HCV-iнфекцieю, В1Л-iнфекцieю. НАЖХП додатково пщтримуе зв'язок HCV-iнфекцii, ВIЛ-iнфекцii з ризиком розвитку цукрового дiабету та серцево-судинних захворювань. Вщомо, що лiкування, спрямоване на зниження проявiв НАЖХП, сприяе зменшенню атеросклерозу, частоти больових нападiв з боку серця. При кошфекци хворi отримують комбiновану терапiю, направлену як на вiруси, так i на супутнi захворювання, ускладнення, що розвинулись.

Мета: довести до лiкарiв шформацш стосовно доброго ефекту комбшовано! терапи при комплексному лшуванш хворо! iз ВIЛ-iнфекцieю та ХВГС iз переходом у цироз.

Матерiали та методи. Наведен данi результатiв ль кування хворо! на В1Л-шфекщю з цирозом, асоцшова-ним iз вiрусним гепатитом С.

Опис випадку. Хвора Х.В.В., 04.03.1967 р.н. На облку в кабшета «Довiра» знаходиться з 23.11.2017 р. до сьогодш з приводу: В1Л-шфекцй, КС IV, цирозу печшки, асоцшо-ваного з хронiчним вiрусним гепатитом С, 3-го генотипу, НФПК II ст., синдромом портально! гшертензи, гепато-спленомегалieю, асцитом, специфiчною енцефалопать ею, хронiчним панкреатитом у фазi ремiсi!, хронiчним ерозивним гастродуоденiтом, ГЕРХ, хрошчною герпе-тичною iнфекцieю, асоцшованою з герпесом зостер.

При обстеженш з приводу хронiчного гастродуо-дешту, цирозу, ГЕРХ була виявлена В1Л-шфекщя. 20.11.2017 р. взята на облк: до кабiнету довiри. Хвора з 20.12.2017 р. приймае АРТ за схемою: TDF/FTC + + DTG. При обстеженш вщ 11.12.2017 р.: CD4 —

202 кл, ВН — 87 коп/мл. При контрольному обстежен-Hi 21.09.2018 р.: CD4 — 338 кл, BH — < 20 коп/мл.

У березш 2018 р. стан попршився через прояви пе-чшково! недостатностi (асцит, анемiя, ферментопатiя). Було прийняте рiшення про початок противiрусного лiкування вiрусного гепатиту С, 3-го генотипу (софос-бувiр, даклатасвiр) курсом 24 тижнi (з квггня по вере-сень 2018 р.). Додатково до лГкування був призначений препарат трициклол за схемою: 2 табл. 3 рази на добу. Дат подана динамша аналiзiв кровi (табл. 1).

Таблиця 1. Динамка aHanÏ3ÏB KpoBi

d à d d d d d d d

00 00 00 00 00 00 00 00

Показники KpOBi о сч о о сч о о сч 10 о о сч со о о сч о о сч cri о о о сч о сч о

о о о сч сч СП to сч un сч

Гемоглобiн 73 88 109 117 124 128 128 126 123

Еритроцити 3,0 3,4 3,9 4,0 4,2 4,2 4,2 4,1 4,1

К/показник 0,74 0,77 0,83 0,87 0,87 0,91 0,91 0,92 0,9

Лейкоцити 4,1 5,8 5,8 4,4 4,5 5,2 4,4 4,0 4,0

ШОЕ 8 20 5 7 17 4 8 9 21

П/я 3 1 3 1 1 1 3 2 1

С/я 48 64 57 49 48 34 55 54 55

Лiмфоцити 45 32 34 45 46 57 39 39 33

Моноцити 3 2 3 2 4 6 1 4 9

АЛТ 134 45 51 25 23 31 21 29 33

АСТ 192 42 39 28 19 15 17 37 22

Загальний бток 81,8 81 74 67,2 82,4 78,2 74,2 77,2 81,9

Бiлiрубiн 25,7 12,1 14,5 9,2 8,5 8,5 11,7 8,8 8,8

Шсля проведеного курсу противiрусного лiкування та проведено!' терапй' (АРТ + трициклол) стан хворо! значно покращився як суб'ективно (минули загальна слабысть, нудота, прояви енцефалопатй'), так i згщно з проведени-ми обстеженнями: покращились показники загально-го аналiзу кровi, бiохiмiчних дослщжень, за даними УЗД вщ 04.04.2018 р.: печiнка: лiва частка — 95 мм, права — 172 мм, воротна вена — 18 мм, наявнють вгльно! рщини у черевнiй порожнинi, асцитичний жовчний м1хур, селе-зiнка — 140 х 75 х 85 мм, селезiнкова вена — 9 мм; у той же час при контролi вщ 25.01.2019 р. — гепатомегалiя змен-шилась: лiва частка печшки — 77 мм, права — 142 мм, воротна вена — 13 мм, вгльна рщина у черевнш порожниш вщсутня, селезiнка — 132 х 60 х 70 мм, селезiнкова вена — 7 мм. Хвора вийшла на роботу, повноцшно працюе весь робочий день. На даний момент продовжуе лкування за допомогою АРТ i трициклолу.

Висновки. Встановлений добрий ефект комбшова-но! терапй' хворо! з кошфекщею В1Л + HCV-гепатитом iз переходом у цироз. Додаткове призначення трици-клолу сприяло значному покращенню стану хворо!. Ниш продовжуеться спостереження за хворою стосов-но впливу на стан печшки за допомогою еластографй', стеатометрй' та набiр матерiалу щодо iнших хворих, яы отримують подiбну терапiю.

Виговська О.В., Омельченко О.О., Корольова Д.В. Нацюнальний медичний ун1верситет ¡мен10.О. Богомольця, м. Ки!'в, Украина

Особливост nepe6iry MeHiHriTy в дiтeй за даними КиТвськоТ MicbKOï дитячоТ клiнiчноï iнфeкцiйноï лiкарнi у nep^ i3 2013 по 2018 piK

Акгуальнiсть. Iнфекцiйнi захворювання нервово! системи у дггей продовжують залишатись серйозною проблемою через !х значну поширенють, тяжкiсть пе-ребiгу, розширення списку етюпатогешв, високий ризик виникнення летальних випадкiв i формування психоневрологiчного дефщиту в 30 % хворих. Згщно з пiдрахунками ВООЗ, щорiчно у свт вщ бактерiального менiнгiту помирае близько 171 тис. людей. У розвину-тих крашах частота гншних менiнгiтiв становить 3 на 100 тис. населення на рш. В Укра!ш щорiчно на менш-пти хворiе вiд 800 до 1200 дггей, летальнють — 4—15 %. За епщемюлопчними даними, на одного хворого при-падае 1200—1800 носй'в N.meningitidis, збудника тяжких форм гншного менiнгiту, а найчастiшими збудниками серозних меншгтв е ентеровiруси.

Мета роботи: дослщити особливост клшши, етюло-riï, характер менiнгiту у дiтей залежно вщ етiологiï, вшу, статi та пори року за 2013—2018 роки у дггей, ят знахо-дилися на стацiонарному лiкуваннi в Кш'всьый мюьый дитячш клшчшй iнфекцiйнiй лшарш (КМДК1Л).

Матерiали та методи. Було проведено ретроспек-тивний аналiз 273 юторш хвороб дiтей Гз дiагнозом «ме-ншпт» вшом вщ 1 мюяця до 17 роыв, яы перебували на стацюнарному лГкуванш в КМДК1Л, на базГ кафедри дитячих шфекцшних хвороб НМУ Гмеш О.О. Богомольця у перюд з 2013 по 2018 рш. Методи дослщження: кль шчш, лабораторш, епщемюлопчш, статистичш

Результати та обговорення. Серед 273 юторш хвороб дггей Гз меншптом, яы перебували на стацюнарному лшуванш в КМД1КЛ у перюд з 2013 по 2018 рш, ви-явлено таы даш: найбгльше випадыв захворювання було зареестровано у 2013 рош — 25 %, а найменше у 2018-му — 11 %, у 2014-му — 19 %, у 2015-му — 18 %, у 2017-му — 14 %, у 2016-му — 13 % випадыв захворювання. Було встановлено, що загальне збгльшення за-хворюваност припадае на вересень — 21 %, а найниж-чГ рГвш захворюваносп спостерГгаються у шчш, китш, липш та грудш — по 4 % вщповщно. Найбгльша захво-рюванють припала на вересень 2014, 2017 та 2018 роыв, жовтень 2013 та 2016 роыв, серпень 2015 року. Згщно з отриманими даними, на меншпт частше хворшть хлопчики — 59,34 %, дГвчата становлять 40,66 % ушх хворих. Захворюванють у хлопщв рееструеться частше впродовж ушх роив, яы були включеш в дослщження. Частше за вшх хворшть дни вшом 12—18 роыв — 21 %, 3—6 роыв — 20 %; пащенти вшом 6—9 роыв i дти до 1 року становлять по 16 %, а вщ 1 до 3 роыв та 9—12 роыв — по 14 %. Залежно вщ стаи та вшу отримано таы показники: серед хлопчиыв частше хворшть у вшовш

груш 6—9 роюв — 20 % хворих, а найменше — 9—12 ро-кiв — 13 % пащентав, серед дiвчаток частiше хворiють 12—18-рiчнi, найнижчий показник серед втэво! групи 6—9 роыв. У 59,71 % випадюв зустрГчалися гшйт ме-нiнгiти, серед них у 27,84 % — меншгококово! етюлоги. Серознi менiнгiти рееструвалися у 40,29 % випадюв. За етюлопею у 75,8 % реестрували меншпт невста-новлено! етiологii. Стрептококова етюлопя менiнгiту вгдзначалася у 0,4 %. Шк гнiйного менiнгiту меншго-коково! етiологii припадае на 2015 р. — 40 % випадюв. Найбгльше випадюв меншгококового менiнгiту рее-струвалося в жовтнi — 18 %, у червш не зареестровано жодного випадку. Менiнгококовий менiнгiт частiше дiагностувався у 12—18-рiчних хлопцiв. Серед дiвчаток пiк захворюваностi на гнiйний меншгококовий менш-гiт припадае на вГк до 1 року. N. meningitidis серотипу C рееструвалася в 29 %, N. meningitidis серотипу B — у 24 % та N. meningitidis серотипу W135 — у 12 % вшх випадюв. У 35 % серотип меншгококу не було встановле-но. Гншний меншпт, викликаний N. meningitidis серотипу W135, частше зустрГчався у дггей вжом до 1 року, серотипу B — у дггей 1—3 роюв та серотипу C — у хворих 12—18 роюв. Частота ускладнень становила 35 % вгд ушх зареестрованих випадюв меншпту в дггей. За частотою ускладнень переважае набряк головного моз-ку — 50 % вшх випадюв, найчастше при меншгт, ви-кликаному N. meningitidis невстановлено! етiологii. Ле-тальних наслiдкiв у перюд 2013—2018 рр. серед наших пащентав зареестровано не було.

Висновки. Найбiльше випадкiв захворювання на меншпт вiдзначалося у 2013 рощ, частше дти хворгли у вересш. Найбгльша захворювашсть на меншгококо-вий меншпт рееструвалась у 2015 рощ, частше у жов-тш. Переважала захворювашсть у хлопчиюв вГком 3—6 та 12—18 роюв, частше етюлопя залишалась невста-новленою. За умови встановлено! етюлоги збудником у зазначених вГкових групах переважно був N. meningitidis серотип C. Ускладнення були зареестроваш у 35 % випадюв, здебгльшого — набряк головного мозку, в основному у хлопчиюв втэм 12—18 роюв, та нейросенсорна туговухють, яка рееструвалась лише у хлопчиюв вшом 3—6 роюв.

Виноград Н.О., КозакЛ.П., Василишин З.П. Льв'тський нацюнальний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, УкраТна

Особливосл роботи амейного лкаря в осередках особливо небезпечних шфекщйних захворювань

Акгуaльнiсть. Особливо небезпечнi шфекцй (ОН1) — iнфекцiйнi хвороби, що характеризуются тяжкими та/або стiйкими розладами здоров'я у значно! юлькос-тi хворих, високим рiвнем смертностi, швидким по-ширенням цих хвороб серед населення. Основш прин-ципи, органiзацiя та методика роботи при особливо небезпечних шфекщях регламентоваш Мiжнародни-ми медико-саштарними правилами (2005), законами

Украши, наказами, постановами i пдзаконними актами МОЗ Украши. Згiдно 3i ст. 28 Закону Украши «Про забезпечення саштарного та епiдемiчного благополуч-чя населення», до перелшу ОН1 належить 38 нозологiй i 2 нозологй', де формуеться носiйство збудниюв ОН1; а вiдповiдно до ст. 37 Закону Украши «Про захист населення в!д шфекцшних хвороб», обов'язковому еш-демiологiчному обстеженню щдлягае кожен випадок ОН1 незалежно вiд мюця виникнення. Це можуть бути як домашш осередки, так i заклади охорони здоров'я (ЗОЗ) (амбулаторiя, полшлшка, стацiонар тощо), де надання медично!' допомоги здiйснюють лiкарi лку-вального профiлю; транспортнi засоби (потяг, лггак, пароплав тощо), вокзали, готелi та im Для захисту ме-дичного персоналу в!д iнфiкування збудниками ОН1 пiд час виконання функцiональних обов'язюв необхщ-но чiтко розумiти алгоритм поведшки медичних пра-цiвникiв у таких осередках i обсяг роботи, яку 1м належить виконати.

Мета роботи: шдвищити обiзнанiсть щодо оргашза-ци' роботи та вжиття заходiв в осередках ОН1 для фахiв-цiв полiклiнiчноï мережi.

Результати та обговорення. Виявлення хворих на ОН1 здiйснюють за принципами синдромального на-гляду, що включае блоки клшчно1, епiдемiологiчноï та лабораторно!' дiагностики. У разi виявлення хворого або пдозри на його шфшування збудниками ОН1 обов'язковими е повщомлення керiвника шдроздь лу ЗОЗ, використання медичним прашвником засо-бiв шдивщуального захисту (З1З), адекватно!' iзоляцiï хворого з наданням медично!' допомоги до моменту госпiталiзацiï, здiйснення первинних протиешдемiч-них заходiв, укладання письмового повщомлення про хворого (труп) i ошб, яю потенцiйно пiдпали пiд ризик зараження. Особливост здiйснення заходiв визнача-ються мiсцем виявлення подй'. Для фахiвцiв загально!' практики — шмейно!' медицини виявлення випадку пiдозри або хворого на ОН1 переважно ймовiрне при наданнi медично!' допомоги за мюцем проживання, в умовах полштшки тощо. Робота в осередках ОН1 (епiдемiологiчне обстеження, лiкувальнi та проти-епiдемiчнi заходи) належить до робгт зi шюдливими i небезпечними умовами пращ, тому лiкарi мають бути забезпечеш спецiальним одягом, зокрема протичум-ними костюмами рiзних типiв, взуттям та iншими З1З (маски, ресшратори, рукавицi тощо), засобами осо-бисто1 екстрено!' профiлактики з урахуванням осо-бливостей епiдемiологiï ОН1. Дотримання алгоритму роботи в осередках ОН1 е запорукою збереження здоров'я медичного пращвника, осiб, якi знаходяться в даному осередку i поза ним. Робота в осередках ОН1 вимагае чгткого планування i сшвпращ мiж багатьма службами, як медичними, так i немедичними (органи влади, транспорт тощо), що забезпечують територь альш комiсiï з техногенно-екологiчноï безпеки i над-звичайних ситуацiй. Регламент сповщення про виявлення хворого чи пдозру на зараження ОН1 включае питання, що мають бути доведет до персоналу ЗОЗ: хто подае шформацш; кому передаеться шформащя у робочий i неробочий час; яким чином надаеться ш-

формацiя. Iнформацiю про випадок ОН1 або пiдозру на нього подають телефоном за вертикаллю пщпо-рядкованостi: вiд медичного працiвника, який виявив хворого чи пщозршого на ОН1 у медичному закладi чи за його межами, до керiвника ЗОЗ i чергового стан-ци швидко! медично! допомоги (в iншому випадку). Останнi, у свою чергу, повщомляють керiвникiв ЗОЗ, куди здшснюють госпiталiзацiю пацieнтiв, i територь ально! установи санiтарно-епiдемiологiчного нагляду; вiд них шформащя про пiдозрiлий чи пщтверджений випадок ОН1 надходить до керiвника департаменту охорони здоров'я. Алгоритм дш сiмейного лiкаря при виявленнi хворого на ОН1 або пiдозру на висококонта-гiозне iнфекцiйне захворювання за мюцем проживан-ня мае бути таким: негайно iзолювати хворого у примь щеннi, де вiн перебував у момент виявлення; зачинити вшна, кватирки, дверi примiщення, вимкнути приму-сову вентиляцшну систему i кондицюнування (крiм пiдозри на холеру); пошформувати про випадок вщпо-вiдно до схеми повщомлення; запросити епiдукладку (З1З, засоби для поточно! дезiнфекцi!, препарати для термшово! профiлактики), укладку для вщбору взiрцiв для лабораторного дослщження (при пiдозрi на холеру) i лiкарськi засоби для надання медично! допомоги пацieнту; розпочати лшування i первиннi протиепще-мiчнi заходи (З1З, термiнова профiлактика, поточна дезшфекщя); вiдiбрати матерiал для лабораторного дослщження; визначити осiб, якi пщпали пщ ризик iнфiкування, скласти !х список; дочекатися евакуацш-но! бригади та супроводжувати хворого до гостталь-но! бази. Пiсля госпiталiзацi! пацieнта з ОН1 сiмейний лiкар проходить саштарне оброблення, вирiшують питання про запровадження режимно-обмежувальних заходiв, екстрено! профiлактики.

Висновки. Отже, алгоритм д1й лiкаря iз загально! практики — сiмейно! медицини в умовах сьогодення е важливим iнструментом раннього виявлення перших випадыв висококонтапозних ОН1, локалiзацi! та лшвь даци осередкiв ОН1 та таким, що забезпечуе !х шдивь дуальну та суспiльну безпеку.

Гук М.Т., Шкльна М.1.

ДВНЗ «Тернопльський державний медичний университет ¡мен11.Я. Горбачевського МОЗ Укра/ни», м. Тернопль, Украина

En^eM^omHi особливост хвороби Лайма у патент з ypажeнням опоpно-pyховоï сисями (cтeндова доповiдь)

Акгуальнiсть. Хвороба Лайма (борелюз, Лайм-борелюз, системний клщовий борелюз) — полГетю-лопчний, природно-вогнищевий зооноз Гз трансмь сивним мехашзмом передач^ що характеризуеться полГморфГзмом клМчних проявГв, розвиваеться ста-дайно, поетапно. Один Гз частих проявГв шзньо! (хро-шчно!) стадГ! хвороби Лайма — ураження великих i малих суглобГв, що е наслГдком дисемшацГ! процесу,

особливо при нелГкованих безеритемних формах ш-фекцГ!, та перебГгае пГд масками рГзних ревматичних захворювань.

Мета. ПроаналГзувати епщемюлопчш особливост хвороби Лайма у пащенпв з ураженням опорно-рухо-во! системи.

Матерiали та методи. ПГд спостереженням було 64 пащенти Гз Лайм-артритом вшом вщ 18 до 78 роыв. Серед них 20 (31,3 %) чоловтв та 44 (68,7 %) жшки. Вшова структура пащенпв: 18—19 р. — 6; 20—29 р. — 8; 30-39 р. — 12; 40-49 р. — 13; 50-59 р. — 14; 60 i бшь-ше — 12 ошб. Уш обстежеш дали вщповщ на запитан-ня ушфшовано! мГжнародно! анкети-опитувальни-ка, в яый вщмГчали ыльысть та мюця укушв клщГв, описували термш i способи !х видалення, скарги, що турбували шсля укушв клщГв. ДГагноз Лайм-артриту встановлено згщно з МКХ-10, з урахуванням етде-мюлопчних i серолопчних даних. АнтитГла до анти-гешв комплексу B. burgdorferi sensul ato у сироватщ кровГ визначали методом Гмуноферментного аналГзу з використанням тест-систем компанГ! Euroimmun AG (Шмеччина).

Результати та обговорення. Серед опитаних 64 пащ-енпв факт нападу клща пам'ятають 32 (50,0 %) особи, не пам'ятають — 32 (50,0 %). 12 (37,5 %) ошб вщзначи-ли одноразовий етзод укусу кладем, двохразовий — 6 (18,8 %), понад 3 укуси мали 14 (43,7 %) хворих. Най-актившше клщГ нападали влпху: 15 (46,9 %) раз (сер-пень — 6 (40,0 %)), весною: 7 (21,9 %) (травень — 6 (85,7 %)), найменше восени: 3 (9,4 %) (вересень — 3 (100 %)). Не пам'ятають сезону нападу 7 (21,9 %) опитаних. Напади клщГв вщбувались в лш — у 21 (65,7 %) випадку, парковш зош — 1 (3,1 %), на садово-городшх дГлянках — 5 (15,6 %), не можуть вказати територГ! 5 (15,6 %) респондент. НайбГльш частими мюцями уку-шв пащенти вщзначили нижш ынщвки — 10 (31,3 %) та живи — 6 (18,8 %) ошб, дещо рщше шию — 2 (6,2 %), голову — 1 (3,1 %), тулуб спереду — 1 (3,1 %) та руки — 1 (3,1 %) особа. ДекГлька локалГзацш одночасно вщ-значили 11 (34,4 %) ошб. Напад у дГлянку тулуба ззаду не вщмГчав жодний пащент. Щодо термшу видалення клща, то у 14 (43,8 %) випадках пащенти видаляли кль ща до 12 годин шсля нападу, у 10 (31,3 %) та 3 (9,3 %) випадках — до 24 та 48 год вщповщно. Час присмокту-вання клща понад 48 год вщзначили 2 (6,3 %) особи. Трое (9,3 %) опитаних не пам'ятають часу видалення клща. Цшавим виявився факт, що 11 (34,4 %) респондент для видалення клща застосовували декГлька ме-тодГв, тодГ як 6 (18,8 %) пащенпв видаляли пальцями, 3 (9,3 %) — змащували жиром, 2 (6,3 %) — енергшним рухом, 2 (6,3 %) — викрутили; допомогою лшаря чи медично! сестри для видалення клща скористались лише 3 (9,3 %) особи.

Висновки. Найбшьшу актившсть клщГв 40,0 % пащенпв вГдзначали влику (серпень), перебуваючи в лш — 65,7 %. Пащенти Гз Лайм-артритами, меш-канщ ТернопГльщини, в бГльшосп випадыв зазнавали нападГв клщГв у декГлька дГлянок тГла, з переважан-ням у нижш ынщвки — 31,1 %. Для видалення кль ща пащенти з ураженням опорно-рухово! системи

використовували декiлька методiв, тодi як допомо-гою медичного пращвника скористались лише 6,3 % респонденпв. Вiдсутнiсть у половини опитаних хворих i3 Лайм-артритами iнформацiï про напади клiщiв диктуе необхiднiсть проведення скриншгового до-слiдження !х сироваток кровi на наявнiсть збудникiв хвороби Лайма.

Гуменна Р.О., Шкльна М.1. ДВНЗ «Тернопльський державний медичний унверситет 1м. 1.Я. Горбачевського МОЗ УкраТни», м. Тернопль, УкраТна

Ешдемюлопчш особливост хвороби Лайма в пацieнтiв i3 ураженням серцево-судинноТ системи (стендова доповiдь)

Актуальнiсть. Хвороба Лайма (ХЛ) — найпошире-нiша трансмiсивна iнфекцiйна хвороба кра!н noMip-ного клiматичнoгo поясу, яка е серйозною медичною проблемою з огляду на мoжливiсть ураження багатьох оргашв i систем, несприятливого перебиу та хрош-зацй'. За даними свггово! лiтеpатуpи, частота poзладiв роботи серцево-судинно! системи i3 супутньою ХЛ зус^чаеться у приблизно 10 % хворих i пов'язана з геoгpафiчними зонами: в бвроп — 9 %, у США — 2 %, Роси — 11 %.

Мета: провести аналiз ешдемюлопчних особливос-тей ХЛ у пацiентiв Терноптьщини, в яких дiагнoстува-ли ураження серцево-судинно! системи.

Матерiали та методи. Пд спостереженням пере-бувало 25 пащенпв iз ураженням серцево-судин-но! системи вiкoм вiд 20 до 69 роыв, яы протягом 2018—2019 рр. лшувались амбулаторно та стащонарно в Теpнoпiльськiй унiвеpситетськiй лiкаpнi. Чоловтв було 16 (64,0 %), жшок — 9 (36,0 %). Методом опи-тування та анкетування визначали геoгpафiчнi зони нападу клiщiв у репону, дiлянки укусiв та пору року нападiв клiщiв. Дiагнoз Лайм-кардиту встановлювали клiнiчнo, згiднo з класифшащею МКХ-10. Етюлопч-ний чинник хвороби Лайма дослщжували сеpoлoгiчнo методом 1ФА (визначали антитiла до антигенiв комплексу B. burgdorferi sensu lato у сироватщ кpoвi), ви-користовуючи тест-системи компанп Euroimmun AG (Шмеччина).

Результати та обговорення. Серед опитаних 25 пащ-ентiв факт нападу клща пам'ятають 23 (92,0 %) особи. 11 (44,0 %) ошб вщзначили одноразовий етзод укусу клщем, двохразовий — 3 (12,0 %), понад 3 укуси мали 11 (44,0 %) хворих. Люди тддавалися нападу клiщiв у piзних геoгpафiчних зонах: село — 8 (32,0 %), парк — 3 (12,0 %), лю — 14 (56,0 %). Найбтьшу актившсть звер-нень iз укусами клiщiв було зафшсовано у липнi — 6 (24,0 %), у травш, чеpвнi — по 20,0 %. Слщ зазначити, що лише 2 iз 25 ошб не пам'ятають мюця нападiв кль щiв. Лoкалiзацiя укусiв серед опитаних: нижш ынщв-ки — 8 (32,0 %), живи — 7 (28,0 %), тулуб спереду — 5 (25,0 %), тулуб ззаду — 1 (4,0 %), верхш ынщвки — 2

(8,0 %), голова — 1 (4,0 %), шия — 1 (4,0 %). Деылька локалiзацiй одночасно вщзначили 7 (28,0 %) осiб. Од-ночасними мiсцями укусiв пацieнти найчастше вка-зували живiт та нижш ынщвки. Щодо термiну вида-лення клща, то у 12 (48,0 %) випадках клща видаляли до 12 годин шсля нападу, у 9 (36,0 %) — до 24 год, у 2 (8,0 %) випадках — до 48 год. Бтьшють пащенпв за-стосовували одномоментно деылька методiв видален-ня клща. Енергiйним рухом видаляли 8 (32,0 %) ошб, обробляли дезшфшуючим розчином — 7 (28,0 %). За допомогою шших ошб звернувся 1 (4,0 %) пащент, допомогою медичних пращвниыв скористалось 16 % опитаних.

Висновки. Найпоширешшою географiчною зоною нападiв клiщiв на пацieнтiв iз ХЛ, асоцшованою з ураженням серцево-судинно! системи, е лю — 14 (56,0 %) випадыв; найбiльша актившсть клiщiв спостерiгаeться у весняно-лiтнiй перюд — 16 (64,0 %). Пащенти Терно-пiльщини iз Лайм-кардитом зазнавали нападiв клiщiв здебiльшого в так дiлянки тiла, як тулуб спереду, живи", верхнi кiнцiвки, голова, шия — 14 (56,0 %). Щодо спостереження видалення клща, то найбтьш частим (32,0 %) методом було видалення енергшним рухом. Наявшсть у кардiологiчних хворих Тернопiльщини в анамнезi нападiв клiщiв, гострих проявiв (та/або) заго-стрення хронiчних проявiв хвороби з боку серцево-су-динно! системи у весняно-лiтнiй перiод е показанням до скриншгового обстеження цих пащентав щодо на-явностi збудниыв хвороби Лайма.

Гусейнов Ельчин Мамед огли Азербайджанський медичний унверситет, м. Баку, Республ1ка Азербайджан

Особливосл ураження серцево-судинноТ системи у хворих i3 гострим бруцельозом (стендова допов^ь)

Акгуальшсть. Бруцельоз е одним i3 найпоширеш-ших зоонозiв. Захворювання вражае переважно людей молодого працездатного вшу, у рядi випадыв набувае хрошчного перебюу, iнвалiдизуе. Перебiг i наслiдки бруцельозу визначаються в тому числi залученням у патологiчний процес рiзниx оргашв та систем. Вплив токсико-iнфекцiйниx процешв на серцево-судинну систему (ССС) у хворих i3 бруцельозом неодноразово був предметом дослщжень фаxiвцiв з рiзниx кра!н. Результати цих дослщжень неоднозначнi та суперечливi, проте бтьшють дослiдникiв погоджуються, що ураження серця при цьому зоонозi може визначати тяж-кiсть перебiгу захворювання, впливати на яысть життя пащента та прогноз захворювання в цтому. Тому ви-вчення параметрiв роботи серця у хворих iз гострою формою бруцельозу е актуальним.

Метою дослщження була iнтегральна оцiнка стану серцево-судинно! системи у хворих iз гострим бруцельозом на пiдставi результапв кшшко-шструменталь-ного обстеження.

Матерiали та методи. Нами було обстежено 120 хворих на бруцельоз, яы перебували на лшуванн в Baku Clinic i Центральнш клшчшй лшарн м. Баку. Середнш вш пащентав становив 35,9 ± 2,8 року. Серед хворих на бруцельоз переважали чоловши — 75,3 % (90 чоловтв та 30 жшок). У контрольну групу увшшли 30 практично здорових ошб. Групи були репрезента-тивними за вшом i статтю. Основним критерГем вклю-чення у дослГдження був тдтверджений серолопчно або за результатами полГмеразно! ланцюгово! реакцй' дГагноз гострого бруцельозу з тривалютю хвороби до 3 мюящв. З метою оцшки стану ССС ушм пащентам проводилася реестращя електрокардюграми (ЕКГ) за загальноприйнятою методикою у 12 стандартних вГдведеннях. ВимГрювання артерГального тиску (АТ) здшснювали згГдно з рекомендащями експерпв ВООЗ (2014). Статистична обробка проводилась за допомо-гою програми Statistica 6,0 з використанням параме-тричних i непараметричних методГв оцшки отриманих результат.

Результати та обговорення. Шд час дослГдження встановлено, що 93 (77,50 %) хворих Гз гострим бру-цельозом мали ri чи шшГ ознаки порушень у робот ССС, виявлен клшГчно або за результатами функцю-нального обстеження. Встановлено, що в пащенпв вь ком понад 45 роыв серцево-судинна система страждае частше (91,18 % ошб ще! вшово! групи проти 72,09 % хворих молодшого вшу; р < 0,05). При клШчному та фГзикальному обстеженн пащенпв Гз гострим бру-цельозом найчастшими клМчними проявами ура-ження ССС були: ослаблення тошв серця (45,83 % пащенпв), гшотошя (40,83 % ошб) та кардГалпя не-шемГчного характеру (36,67 % хворих). АналГз даних ЕКГ у 12 вГдведеннях виявив низку змш у робот серця хворих Гз гострим бруцельозом. Переважна бГль-шють стосувалася порушень автоматизму (виявлено у 67,54 % пащенпв) i процешв реполяризацп' шлуночыв (у 31,65 % ошб). Причому серед порушень автоматизму домшувала схильнють до тахшардп', порушення про-вщносп виражалися в основному уповшьненням про-ведення Гмпульсу по шжкам пучка Пса, а порушення збудливосп — виникненням переважно шлуночкових екстрасистол. На особливу увагу заслуговуе факт по-довження штервалу QT у 9,16 % хворих Гз гострим бруцельозом, що створюе передумови для виникнен-ня фатальних тахГаритмш, вГдповГдно, таы пащенти потребують присыпливого нагляду фахГвщв. Отже, змши у робот серцево-судинно! системи, що виявля-ються у хворих Гз гострим бруцельозом за результатами електрокардюграфГчного обстеження, стосуються вшх ланок функцюнування провГдно! системи серця, з переважним порушенням функцй' автоматизму, що потребуе вчасно! корекцй' для профГлактики фатальних порушень ритму. Схильнють до порушень ритму у таких пащенпв пГдтверджуеться переважанням у них шлуночкових аритмш, подовженням штервалу QT у деяких хворих. Виявлеш порушення процесу реполяризацй' шлуночыв поряд з шшими змшами можуть також бути свГдченням ушкодження мюкарда та його структурних перетворень. ПодГбн змши в робот ССС

знаходили й шшГ дослГдники. Так, було показано, що у пащенпв з активною формою хрошчного бруцельозу в регуляцп' серцевого ритму переважае вплив симпатично! вегетативно! нервово! системи, що може реалГзуватися у рГзш, зокрема фатальш, аритмп' та мае враховуватися при веденш таких хворих. За даними Ю.А. Васюк (2008), у пащентав Гз гострим бруцельозом рГзноманпта порушення ритму та провГдносй ре-еструються частше, шж у контрольнш груш.

Висновки. БГльшють хворих Гз гострим бруцельозом демонструють ознаки ураження серцево-судинно! системи, яы можна виявити п!д час рутинного клМчного обстеження. Особливо! уваги потребують хворГ у вшо-вш групГ старше 45 роыв, у яый ознаки ураження ССС зустрГчаються вГропдно частше. ЕлектрокардюграфГч-m змши з порушенням автоматизму, збудливосп можуть стати шдГрунтям для розвитку фатальних аритмш у пащенпв Гз гострим бруцельозом.

Динник О.Б.1, Марунчин Н.А.1, Ковалеренко Л.С.2, Закревська С.О.1, Ораевська I.I.1, Жайворонок М.М.2

1 ¡нститут еластографИ, м. Ки!в, Украна

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

2 Медичний центр «Doctor Vera», м. Ки!в, Украна

Роль одночасноТ ультразвуковоТ еластометрп та стеатометрп при хрошчних дифузних захворюваннях печiнки шфекщйноТ та неiнфекцiйноТ етi0A0гiТ

Акгуaльнiсть. Хрошчш дифузнi захворювання пе-чiнки (ХДЗП) iнфекцiйно'l' та неiнфекцiйно'l' етiологil' уражають близько третини заидно'' популяцй'. Це на-самперед вiруснi гепатити (ВГ) та неалкогольна жи-рова хвороба печшки (НАЖХП) при метаболiчному синдромi та цукровому дiабетi 2-го типу (ЦД2Т). Разом iз традицiйними (В-режим та допплер) новiтнi ультра-звуыга (УЗ) технологй' вiзуалiзацil' дозволяють провести широы популяцiйнi дослiдження з визначення стади фiброзу/цирозу печiнки (еластометрiя в кПа за шкалою Metavir) та стеатозу (стеатометрiя в дБ/см за шкалою Sasso M., NAS) в динамщ перебiгу, лшуван-ня ХДЗП i дати ''х прогноз (мультипараметрична УЗ-дiагностика (мп-УЗД)).

Мета: ощнити вплив стеатозу на стади фiброзу при неiнфекцiйних ХДЗП та прояви стеатозу при ерадика-ци вiрусу ВГС за даними мп-УЗД.

Мaтерiaли та методи. З лютого 2016 по грудень 2018 р. методом мп-УЗД обстежено 718 хворих на ВГС. 134 хворих iз групи 1 (89 чоловтв та 45 жшок вшом 18—66 роыв) пройшли ерадикацш вiрусу комбь нащями препаратiв прямо'' противiрусно! дл (ПППД). Термш спостереження шсля курсу — в!д 3 до 22 мюящв. У груш 2 111 пащенпв iз ЦД2Т без ВГ (24 чоло-вша та 81 жшка вшом 18—79 роыв) було дослщжено на фiброз i стеатоз при мп-УЗД. Нами використа-но вггчизняний портативний УЗ-прилад Soneus P7 (Ultrasign, Укра'на — Швейцарiя) з конвексним дат-

чиком широтою частот 2—5 МГц. Виконували в реальному чаш двовимiрну зсувнохвильову еластографiю та еластометрш (RT 2D-SWE) для визначення фiброзу i двовимiрну стеатометрiю з визначенням коефщента затухання (ВКЗ).

Результати та обговорення. В груш 1 з ВГС розподт фiброзу у 134 ошб на початку курсу ППД був такий: F4 (цироз) — 32, F3 — 21, F2 — 15, F1 — 18, F0 — 48. Сте-атоз S3 мали 5 ошб, S2 — 8, S1 — 13, S0 — 108. Шсля курсу ПППД в означеш вище термши частка фiброзу в груш знизилась: F4 (цироз) — 25, F3 — 13, F2 — 9, F1 — 20, F0 — 67. Стеатоз S3 мали 2 особи, S2 — 11, S1 — 27, S0 — 94. Очевидно, що, незважаючи на певш дГетич-ш впливи, частка стеатозу легко! та середньо! стадй' у реконвалесцентав ВГС зросла. Це може свГдчити про пострусш метаболiчнi зрушення в робот ферментних систем та рецепторiв гепатоциту щодо обмшу енер-гй', вуглеводiв та лшщв (триглiцеридiв, холестерину). У групi 2 з ЦД2Т було знайдено позитивш кореляцй' середньо'! сили ВКЗ з гепаторенальним iндексом (г = 0,4; р < 0,001), збГльшенням право! (г = 0,3; р = 0,008) i лiвоï часток печшки (г = 0,3; р = 0,001). Знайдено сильну ко-реляцш мiж жорсткютю (ступiнь фiброзу) право! i ль во! часток (г = 0,95; р < 0,001) та позитивну кореляцш мiж фiброзом та гепатомегалiею право! частки (г = 0,2; р = 0,045). Але не знайдено кореляцй' мiж стеатозом (за ВКЗ) та фiброзом право! (г = 0; p = 0,25) та лiвоï часток печшки (г = 0; p = 0,094). Це може свГдчити про низь-ку шдукцш фiброзу стеатозом при ЦД2Т за сценарiем: простий стеатоз — неалкогольний стеатогепатит — ци-роз.

Висновки. Одночасна ультразвукова еластометрiя та стеатометрiя при мп-УЗД ХДЗП iнфекцiйноï та нешфекцшно! етiологiï дозволяе об'ективiзувати та персошфГкувати ступенi ураження печiнки фiброзом i стеатозом. У реконвалесценпв ВГС шсля ПППД ре-еструеться пiд час мп-УЗД тенденщя до зростання ступеня стеатозу навггь на тлi позитивно! динамiки фь брозу. В моделi НАЖХП при ЦД2Т ступiнь стеатозу не корелюе з фiброзом за даними одночасно! УЗ стеато- та еластометрй'.

Задорожна В.1., Маричев I.A., Винник Н.П., Брижата C.I., Процап O.I. ДУ «¡нститут епдемюлоги та 1нфекц1йниххвороб 1м. A.B. Громашевського НАМН УкраТни», м. КиТв, УкраТна

Вакцинокероваш шфекцп.

Стан проблеми

Актуальшсть. Незважаючи на те, що протягом ба-гатьох десятирiч у свт застосовуеться вакцинопро-фiлактика, щороку 1,4 мшьйона дiтей у всьому свт вмирають вiд вакцинокерованих захворювань до до-сягнення 5 рокiв. У дггей з краш, що розвиваються, у 10 разiв бiльше шаншв померти вГд вакцинокерованих захворювань, шж у дiтей заxiдниx кра!н. У той же час в бвропейському репош ш хвороби продовжують що-

рГчно уносити життя приблизно 32 000 дггей. Усшхи та поразки боротьби з шфекцшними хворобами засоба-ми специфГчно! профГлактики можна простежити на прикладГ одше'! з найзначшших шщГатив свпово! ме-дично! спшьноти — програми ерадикацГ! полюмГелпу. За час !"! реалГзацГ! (з 1988 р.) кшькють випадкГв цГе! хвороби зменшилася бГльше нГж на 99 %, 4 з 6 регю-шв ВООЗ сертифГкованГ як вшьш вГд циркуляцГ! дикого полювГрусу. Проте, незважаючи на визнанГ усшхи ше! боротьби, програма, як i рашше, залишаеться далекою в!д завершення, хоча на початку il реалiзацiï передбачалося, що проблему ерадикацп' полiомiелiту буде вирiшено до 2000 р. Натепер у свт продовжують рееструватися випадки полiомiелiту, викликаш як диким полювГрусом (WPV), так i циркулюючим вакци-носпорiдненим полювГрусом (eVDPV). У 2015 р. зага-лом зареестровано 74 випадки, етюлопчно пов'язанi з диким полГовГрусом типу 1, уш випадки мали мюце в ендемГчних кра!нах. За перюд Гз грудня 2017 по гру-день 2018 р. у свт було зареестровано 29 випадкГв по-люмГелпу, викликаного WPV (АфганГстан — 21, Пакистан — 8), та 98 випадкГв, етюлопчно пов'язаних Гз eVDPV, серед них 31 випадок в ендемГчних та 67 випадкГв у неендемГчних крашах.

Мета: аналГз стану проблеми з вакцинокерованих шфекцш в Украшь

Матерiали та методи. ЗвГга статистичних форм МОЗ Украши та Центру громадського здоров'я (ЦГЗ) МОЗ Украши: форма 1,2 — «Звп" про окремГ шфекцшш та паразитарнГ захворювання» за 2014—2018 рр.; форма ВООЗ «Узагальнено'! звГгаостГ щодо випадк1в кору в Укра!ш» за 2017 р.; форма 5 — «Виконання плану про-фГлактичних щеплень за рш» за 2014—2018 рр.; форма 6 — «Звп" про контингенти ошб окремих вшових груп, яким здшснено щеплення проти ГнфекцГйних захворювань» за 2014—2018 р.

Результати та обговорення. Попршення ешдемГч-но! ситуацп' з вакцинокерованих ГнфекцГй можна було передбачити в Укра!ш ще з 2009 р., коли рГзко почали знижуватися рГвш охоплення щепленнями проти вшх ГнфекцГйних хвороб, що входять до Календаря профь лактичних щеплень як обов'язковГ за вГком. 2011 року науковими дослГдженнями було встановлено зниження популяцшного ГмунГтету населення до збудника полюмГелпу, а в 2012 р. у матерГалах ВООЗ надано оцшку загрозливо'! ситуацй' з полюмГелпу в Украшь Однак лише у 2015—2016 рр. МОЗ була реалГзована, але далеко не в повному обсязГ, програма додаткових щеплень дггей проти полюмГелпу шсля оголошення спалаху полюмГелпу, пов'язаного Гз oVDPV. В умовах зниження рГвня охоплення щепленнями дитячого населення в Укра!ш особливо'! актуальносп набувае по-силений епГдемюлопчний нагляд за ГВП, який при належнш його оргашзацй' дозволяе вчасно виявити будь-який випадок полюмГелпу. На жаль, за умо-ви лГквГдацп' Державно! санГтарно-епГдемГологГчно'! служби та реоргашзацп' первинно'! ланки медично! допомоги ця складова, за результатами функцюнування яко'! оцГнюються ймовГрш ризики циркуляцГ! полГовГ-русу, знизила свою ефективнють. Останне стосуеться

й iнших iнфекцiйних хвороб. У кра!ш з 2016 р. вщ-сутня нацiональна програма з iмунопрофiлактики i, вiдповiдно, стратегiя реалiзацi! програми з елiмiнацi! кору та краснухи, удосконалення та розширення календаря щеплень. Починаючи з 2011 р. при розробш програм з iмунопрофiлактики та заходiв, спрямова-них на покращення епiдемiчно! ситуацй' та удосконалення системи ешднагляду за вакцинокерованими шфекшями в УкраМ, науково обГрунтоваш рекомен-дацп фахiвцiв практично не враховувалися. Протягом 2009—2018 рр. епiдемiчна ситуацiя з вакцинокерова-них шфекцш в УкраМ залишаеться нестабшьною, характеризуеться повiльними темпами зниження за-хворюваностi та зумовлена тривалим низьким рiвнем охоплення щепленнями. Втрата контролю за ешде-мiчною ситуацiею з вакцинокерованих шфекцш на територй' краши пов'язана з вiдсутнiстю належного впливу на вш ланки епiдемiчного процесу. Тому заяви про «очшувашсть» спалаху кору як результату природного перебиу епiдемiчного процесу свiдчать лише про визнання суттевих недолiкiв у системi iмунопро-фiлактики, оскiльки «контрольовашсть» iнфекцiй засобами iмунопрофiлактики передбачае вщсутшсть перiодичностi в загостреннi епiдемiчно! ситуацй' вна-слiдок припинення циркуляци на вщповщних терито-рiях збудника характерних (ендемiчних) для не! типiв (генотитв) i можливiсть лише локальних поодино-ких вогнищ серед певних вшових груп без масового поширення на значш територй. Також немае пдстав для заяв про «завiзний» iз Румуни характер спалаху у зв'язку з тим, що вiруси кору генотишв В3 та D8 три-валий час циркулюють на територп Украши. Наслщ-ки реоргашзаци санггарно-ешдемюлопчнох служби негативно вплинули i на таы ланки епднагляду, як лабораторне шдтвердження дiагнозу та епщемюлопч-не розслщування. За даними 6РБ ВООЗ, лабораторне питвердження дiагнозу в Укра1ш становить лише 30 %, у той час як в 1тали — 78 %; встановлення ет-демюлопчного зв'язку мiж захворюваннями в Укра1-нi — 0 %, в 1талп — 10 %, в Румуни — 64 %. Також «ефективним» кроком у напрямку попршення епде-мiчно! ситуацп в Укршш слiд вважати призупинення подготовки спецiалiстiв за фахом «епщемюлогш», що створюе пiдГрунтя для поширення шфекцшних хвороб у державi ще на багато рокiв.

Висновки. Узагальнюючи наведенi данi, можна за-значити, що iнфекцiйнi хвороби, яы не одне десятирiч-чя вважалися керованими засобами специфiчно! профилактики, стають все бiльш актуальною проблемою охорони здоров'я Украши через зниження протягом 2009—2018 рр. до критичних рiвнiв охоплення вакци-нацiею населення Украши. Суттево знизилась яысть профтактичних i протиепiдемiчних заходiв. Усклад-нюе ситуацш проблема браку квалiфiкованих кадрiв, бiльшiсть з яких була втрачена внаслiдок реоргашзаци Державно1 санiтарно-епiдемiологiчно! служби, та в!д-сутностi перспективи !'х пiдготовки найближчими роками. Надзвичайно негативним фактором е иноруван-ня науково обГрунтованих рекомендацiй вiтчизняних науковщв фахiвцями МОЗ Украши.

1ванченко Н.О., Лич О.С. Льв1вський нац1ональний медичний ун1верситет 1м. Данила Галицького, м. Льв1в, Укра'на Льв1вський обласний лабораторний центр МОЗ Укра'ни, м. Льв1в, Укра'на

Випадок сепсису, спричинений АгсапоЬа^епит haemolyticum

Актуальшсть. Зпдно з даними лгтератури, Arcano-bacterium haemolyticum зазвичай спричиняе фарингит та синусити в людей. Описаш лише поодиноы ви-падки ендокардиту та сепсису, викликаш цим збудни-ком. У Львiвськiй област впродовж 2013—2018 роыв Arcanobacterium haemolyticum у матерiалi вод хворих не видтявся.

Метою дано! роботи було описати випадок сепсису, спричиненого Arcanobacterium haemolyticum.

Матерiали та методи. Проаналiзовано звпшсть бактерiологiчних лабораторiй щодо видiлених збудни-ыв iнфекцiйних захворювань за 2013—2018 рр., амбу-латорну карту пашента, медичну карту стацюнарного хворого. Пашентка С., 1984 р.н., з грудня 2018 року водзначала загальну слабють, сухий кашель, подвищен-ня температури тта до 38 °С. 3 шчня 2019 року кон-сультована шмейним лшарем. Встановлений дОагноз: гостре ресшраторне захворювання. Вщповщно до за-пишв в амбулаторнОй карта, стан пащентки середньо! тяжкость АТ 80/60 мм рт.ст., пульс 96 уд/хв. У легенях дихання жорстке, тони серця звучш, ршшчш. Сли-зова ротоглотки гшеремшована, зерниста по заднш стшць Голос охриплий. Температура тта 37,6 °С. При-значено Обупрофен, хлорофшпт, цетрин. У загально-му аналОзО кровО незначний лейкоцитоз — 9,91 х 109/л, ШОЕ — 12 мм/год. У загальному аналОзО сечО водхилень вод норми не виявлено. Упродовж 10 дшв водчувала покращення, а в подальшому виник дрОбноплямистий висип на стегнах О плечах. Звернулась на консультацш до дерматолога, який розцшив елементи висипу як прояв алерпчно! реакци. Тим паче, що в загальному аналОзО кровО водзначався подвищений рОвень еозино-фшв до 5 %. Лшування антипстамшними препаратами та мюцево кортикостеро!дами не дало позитивного ефекту. 23 шчня звернулась на консультацш у ЛьвОвську обласну шфекцшну клМчну лшарню. На момент звернення — дрОбноплямистий висип на стегнах, плечах О передплОччях, температура тта 37,4 °С. СлизовО оболонки штактш, без особливостей. Тони серця звучш, тахОаритмОя, ЧСС 96 уд/хв. Рентгеногра-фОя оргашв грудно! клики: вогнищевих та шфтьтра-тивних тшей не виявлено. Легеневий рисунок поси-лений, тш корешв безструктурш, розширеш в нижшх вщдтах. ДОафрагма чика, синуси плеври втьш. При дослтженш загального аналОзу кровО встановлено: ге-моглобш — 157 г/л; еритроцити — 5,36 х 1012/л; лейко-цити — 11,6 х 109/л; ШОЕ — 32 мм/год. При бактерю-лопчному дослтженш кровО виявлено Arcanobacterium haemolyticum. При визначенш антибютикочутливосп встановлено, що збудник стшкий до ципрофлокса-

цину, чутливий до ванкомщину, клiндамiцину, тетра-циклiну, лiнезолiду, рифамшцину. Було проведено лiкування клiндамiцином 600 мг 4 рази на добу впро-довж 14 дшв. Шсля лшування стан покращився. При контрольному бактерюлопчному дослiдженнi кровi збудника не виявлено. Зпдно з лiтературними даними, найвища чутливють АгсапоЬа^епит haemolyticum спо-стерiгаeться до пенiцилiнiв, цефалоспоринiв, ципроф-локсацину, ванкомiцину.

Висновки. 6 необхщнють у широкому впроваджен-нi бактерюлопчного дослiдження матерiалу мазкiв iз ротоглотки при фаринптах для встановлення етюлоги хвороби, призначення ефективного етютропного лщу-вання, попередження генералiзацi! запального процесу.

Колотило Т.Р., Москалюк В.Д. Вищий державний навчальний заклад УкраТни «Буковинський державний медичний унверситет», м. Черн1вц1, УкраТна

Особливост лкування хворих з ко1нфекц1ею В1Л/ТБ (стендова допов1дь)

Актуальшсть. Останшми роками рГзко змшили-ся тдходи до призначення антиретровГрусно! терапи (АРТ) пащентам Гз В1Л/ТБ. Доведено, що призначення АРТ у першГ 2—8 тижшв лГкування туберкульозу значно пГдвищуе шанси пащента на одужання. Нин в УкраМ АРТ призначають ушм хворим на ТБ незалеж-но вГд кшькосп CD4+T-лiмфоцитiв.

Мета дослщження. Розглянути особливост та основ-m принципи лГкування хворих Гз кошфекщею В1Л/ТБ.

Матерiали та методи. Поеднання В1Л-шфекци та туберкульозу мае несприятливий переби i вимагае особливого подходу до призначення лГкування таким пащентам. Проблема поеднання ТБ i В1Л тюно пере-плггаеться з проблемою медикаментозно! стшкосл мшобактерш до протитуберкульозних препарапв. Ви-вчення ВШ-шфшованих i нешфшованих пащентав з туберкульозом у восьми американських центрах, що брали участь у ктшчнш груш випробувань, показало, що поширенють туберкульозу, стшкого до одного або бгльше препарапв, становить 20,4 %. У 5,6 % вГдзначе-на стшкють i до Гзошазиду, i до рифамшцину. Важли-вим аспектом лшування хворих на ТБ i В1Л-шфекцш е необхщнють в одночасному призначенш антиретро-вГрусних препарапв. Як вГдомо, АРТ ютотно зменшуе смертнють у кошфшованих пащенпв Гз кшькютю СD4+Т-лiмфоцитiв менше 100 в 1 мкл. ПорГвнюва-лися 2 групи хворих на В1Л-шфекцш та туберкульоз. Спостереження тривало 4 роки. Одна група пащенпв отримувала комбшовану АРТ та протитуберкульоз-m препарати. 1нша отримувала тгльки протитуберку-льознГ препарати. Пащенти, яы отримували АРТ, мали ризик смерт 24 % проти 47 % без АРТ. Вища ефек-тивнють зазначено! комплексно! терапи пояснюеться нормалГзащею Гмунних реакцш, що супроводжуються пГдвищенням ылькосл СD4+Т-лiмфоцитiв у кровГ та

ревершею шырних туберкулшових реакцш. Проте в результат цих зрушень нерГдко вГдзначаються i пара-доксальн реакци у виглядГ загострення ТБ-процесу на тш лшування. Вони показують усунення анерги та нор-малГзацш Гмунного статусу хворих. На практищ лшарГ стикаються з проблемою вГдстрочення АРТ, щоб уник-нути побГчних ефекпв.

Результати та обговорення. Як показало дослГджен-ня, лшування хворих на кошфекцш В1Л/ТБ повинно бути комплексним. КращГ прогнози стосовно життя мають т пащенти, яким одночасно призначали АРТ i протитуберкульозш препарати. ЛГкування ТБ у В1Л-шфшованих пащенпв проводять за тими самими схемами та тривалютю, що i у В1Л-негативних пащентав. Призначення АРТ ушм хворим на В1Л/ТБ здшснюеть-ся незалежно вГд ылькосл CD4+T-лiмфоцитiв i пГдви-щуе ефективнють лГкування цих хворих.

Висновки. Отже, комбшоване призначення АРТ та протитуберкульозних препарапв мае позитивну динамку у хворих Гз кошфекщею В1Л/ТБ, що дозволяе значно продовжити життя таких пащентав.

Кириенко ВТ.1, Зайцев И.А.1, Потий В.В.2, Грушкевич В.В.3

1 Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, г. Киев, Украина

2 Донецкий медицинский университет им. Горького, г. Краматорск, Украина

3 Национальный военно-медицинский клинический центр «ГВКГ», г. Киев, Украина

Профилактика кори

Корь является крайне заразной тяжелой болезнью. До введения противокоревой вакцины ежегодно насчитывалось 2,6 миллиона случаев смерти. Глобальная смертность от данного заболевания снизилась до 80 % благодаря широкому распространению вакцинации. В последнее время из-за низкого процента привитого населения и отсутствия коллективного иммунитета до 95 % происходят вспышки кори каждые 5—6 лет. По итогам 2018 года, Украина лидирует по заболеваемости корью в Европе. Согласно данным Министерства здравоохранения, в 2018 году в Украине корью заболело 54,5 тысячи человек, 16 из них умерло от осложнений. За январь-февраль 2019 года корью заболело более 24 000 человек.

Заболевание характеризуется циклическим течением, проявляется общей интоксикацией, макуло-папулезной сыпью на коже, патогномоническими высыпаниями на слизистой оболочке рта, катаром верхних дыхательных путей и конъюнктив. Приблизительно 30 % случаев заболевания корью имеют одно или несколько осложнений. Среди них выделяют: пневмонию (1—6 %), средний отит (7—9 %), диарею (8 %), судороги (0,5 %), энцефалит (0,1 %). Особую опасность корь представляет для лиц с высоким риском тяжелой болезни и возможным развитием осложнений. В данную группу входят младенцы и дети в

возрасте до 5 лет, взрослые в возрасте свыше 20 лет, беременные женщины, лица с ослабленной иммунной системой. Корь во время беременности может вызвать неблагоприятные последствия у матери и плода, наиболее распространенные — спонтанный аборт, преждевременное родоразрешение.

Предотвратить возникновение заболевания и его последствия можно с помощью вакцины, чаще всего в виде комбинированной, против кори, паротита и краснухи (MMR). После введения одной дозы MMR противокоревой иммунитет формируется у 93 % вакцинированых, после двух доз — у 97 %.

Людям, находившимся в контакте с больным корью, следует рекомендовать постконтактную профилактику (ПКП). Рекомендовано введение вакцины MMR в течение 72 часов после первоначального воздействия возбудителя, либо иммуноглобулин (IG) в течение шести дней после воздействия патогена. Не следует вводить MMR-вакцину и IG одновременно, так как аннулируется действие вакцины!

Центром по контролю и профилактике заболеваний (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) рекомендована вакцинация от кори следующим кон-тингентам:

Дети:

— первая доза в возрасте от 12 до 15 месяцев, вторая доза в возрасте от 4 до 6 лет;

— дети, получающие первую дозу вакцины в 4—6 лет, должны получить вторую дозу через месяц;

— старшим непривитым детям следует ввести вакцину, как только возможно, вторую дозу — через месяц.

Ученики высших учебных заведений без доказательств иммунитета*:

— две дозы, разделенные не менее чем на 28 дней.

Взрослые, родившиеся после 1957 года, без признаков

иммунитета*:

— должны получить хотя бы одну дозу вакцины.

Международные путешественники без доказательств иммунитета*:

— дети от 6 до 11 месяцев — одна доза;

— дети, получившие одну дозу вакцины до их первого дня рождения, должны получить еще две дозы (одна доза в возрасте от 12 до 15 месяцев и еще одна доза по крайней мере через 28 дней);

— дети в возрасте 12 месяцев и старше (включая подростков и взрослых) — две дозы разделены не менее чем на 28 дней.

Работники здравоохранения без доказательств иммунитета*:

— две дозы, разделенные не менее чем на 28 дней.

Примечание: * — приемлемое предполагаемое доказательство иммунитета против кори включает по крайней мере одно из следующего: письменное подтверждение адекватной вакцинации, лабораторные доказательства иммунитета, лабораторное подтверждение кори или рождение до 1957 года.

— Если много случаев кори встречается среди детей младше 12 месяцев, вакцинация против кори детей в возрасте до 6 месяцев может быть использована в качестве меры борьбы со вспышкой.

Иммуноглобулин (Ю) как постконтактная профилактика

Лица, подвергающиеся риску серьезных заболеваний и осложнений от кори, такие как дети в возрасте до 12 месяцев, беременные женщины без признаков иммунитета против кори и люди с сильно ослабленной иммунной системой, должны получать Ю. Внутримышечный Ю (Ю1М) следует назначать всем детям младше 12 месяцев, которые были подвержены контакту с корью. Для детей в возрасте от 6 до 11 месяцев вакцина MMR может вводиться вместо Ю, если она вводится в течение 72 часов после воздействия патогена. Поскольку беременные женщины могут быть подвержены более высокому риску тяжелого течения кори и осложнений, внутривенное введение Ю следует назначать беременным женщинам без доказательств иммунитета против кори, которые подвергались воздействию кори. Это не предотвратит корь, но может уменьшить симптомы заболевания. Кроме того, если материнская инфекция близка к родам, иммуноглобулин может снизить риск развития кори у новорожденных. Рекомендуемая доза Ю1М составляет 0,5 мл/кг массы тела (максимальная доза — 15 мл). В Украине для постконтактной пофилактики кори используют нормальный человеческий гаммаглобулин, доза которого составляет 3,0 мл.

Постконтактная профилактика для медицинского персонала

Если медицинский работник, не имеющий доказательств иммунитета, подвергается воздействию кори, вакцина MMR должна быть введена в течение 72 часов, или Ю должен быть введен в течение 6 дней, если таковые имеются. Медицинский персонал без иммунитета необходимо отстранить от дежурств с 5-го дня после первого контакта до 21-го дня после последнего воздействия, независимо от вакцины после контакта.

Изоляция

Зараженные лица должны быть изолированы до 4-го дня после появления сыпи.

Люди без доказательств иммунитета, которые были освобождены от вакцинации против кори по определенным причинам, должны быть исключены из учреждений в районе вспышки в течение 21 дня после появления сыпи у пациента с последним случаем кори.

Противопоказания к вакцинации:

1. Анафилаксия на любой компонент из составляющих вакцины.

2. Значительно ослабленные лица, те, кто лечится от злокачественных заболеваний и состояний иммунодефицита, кроме ВИЧ-инфекции, и те, которые получают иммуносупрессивную терапию, высокие дозы рентгеновской терапии и современные высокие дозы системных кортикостероидов.

3. Беременные женщины не должны получать вакцину MMR. Женщинам следует избегать беременности в течение 4 недель после применения вакцины MMR.

4. MMR не следует вводить в тот же день, что и вакцину против желтой лихорадки.

Не является противопоказанием к вакцине MMR:

1. Аллергия на яйцо, не вызывающая анафилаксию после употребления яйца.

2. Кормление грудью.

3. ВИЧ-положительные пациенты, у которых нет серьезного нарушения иммунитета.

4. Личная или семейная история судорог.

5. Иммунодефицит у члена семьи или при домашнем контакте.

6. Неопределенность относительно того, было ли у человека 2 предыдущие вакцины MMR.

7. Если женщины получали анти-RhD иммуноглобулин, нет необходимости отложить вакцинацию.

8. Наследственная непереносимость фруктозы.

Меры предосторожности:

1. Острая тяжелая лихорадочная болезнь — отложить до выздоровления.

2. Инъекция с другой живой вакциной в течение предыдущих 4 недель.

3. Недавнее введение крови или препаратов крови. Введение MMR должно быть отсрочено не менее чем на 5 месяцев после приема противокоревого иммуноглобулина (HNIG) в низких дозах, 6 месяцев после переливания эритроцитов или цельной крови и через 11 месяцев после HNIG в высоких дозах (используется, например, при болезни Кавасаки). Если вакцина MMR вводится в эти сроки, то дальнейшие 1 или 2 дозы по мере необходимости следует давать вне этого временного интервала.

4. Проведение пробы Манту следует отложить как минимум на 4 недели после MMR. Вакцина против кори может уменьшить реакцию на туберкулин и дать ложный отрицательный результат.

5. Пациенты, у которых развилась тромбоцитопения в течение 6 недель после ведения первой дозы вакцины (MMR), должны пройти серологическое тестирование, чтобы решить, является ли вторая доза необходимой.

6. Такролимус и другие иммуномодуляторы не должны водиться в течение 28 дней до ведения вакцины MMR и 28 дней после нее.

Выводы. Специфическая профилактика населения — самый надежный метод, который предотвратит распространение эпидемии в Украине.

References

1. Public Health England Protecting and improving the nation's health, PHE National Measles Guidelines, August 2017.

2. Measles website: www.cdc.gov/measles

3. Measles resources: www.cdc.gov/measles/resources/

4. Feature on measles: www.cdc.gov/features/measles/

5. Measles vaccination website: www.cdc.gov/measles/ vaccination.html

6. Vaccine schedules: www.cdc.gov/vaccines/schedu-les/index.html Materials Аэг travelere.

7. Travelers health measles page: wwwnc.cdc.gov/trav-el/diseases/measles

8. CDC. Профилактика кори, краснухи, врожденного синдрома краснухи и эпидемического паротита, 2013: сводные рекомендации Консультативного комитета по практике иммунизации (ACIP). MMWR 2013; 62(RR04); 1-34.

Крамарьов С.О.1, ПалатнаЛ.О.1, Евтушенко В.В.1, Шпак 1.В.1, Мщерська К.Б.2, Савнова К.Б.2, КравчукА.О.2, Кор^вськаА.М.1

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

1 Нацюнальний медичний ун1верситет 1м. О.О. Богомольця, м. КиТв, УкраТна

2 Комунальний заклад КиТвськоТ обласноТ ради «КиТвська обласна дитяча лкарня», м. КиТв, УкраТна

Правець у практиЦ дитячого шфекцюнюта: клЫчш випадки

Актуальшсть. Правець — гостре шфекцшне захво-рювання людини та тварин Гз групи раневих анаеробних шфекцш, що характеризуеться тошчним напруженням скелетно! мускулатури i перюдичними генералГзовани-ми судомами, що обумовлеш ураженням структур нер-вово! системи токсином збудника. Захворюванють на правець вГдносно невисока, зокрема у кра!нах, що роз-виваються, частота захворюваностГ становить 10—50 ошб на 100 тис. населення, а в кра!нах Гз широким охо-пленням вакцинопрофтактикою — 0,1—0,6 на 100 тис. населення, проте летальнють дорГвнюе майже 40 %. В Укра!т останшми роками спостериаеться тенденщя до зростання юлькосй випадюв правця, зокрема в 2016 рощ зафксовано 10 випадыв, а у 2017-му — 18. Пере-важну бтьшють хворих становлять дорослГ пащенти.

Метою дослщження було нагадати практичним ль карям клГнГко-епГдемГологГчнГ особливостГ правця у дгтей та пГдкреслити необхщшсть вакцинаци для попе-редження цього захворювання.

Матерiали та методи. Кшшчш випадки правця у да-тей вшом 11 роыв та 2,8 року, яи перебували на лку-ванш в Кшвсьий обласнш дитячш лкарт (КОДЛ).

Клiнiчний випадок 1. Хлопчик М., 11 роив, надш-шов до КОДЛ Гз дГагнозом «правець». 1з ютори розви-тку було вГдомо, що у дитини немае супутнгх захворю-вань, психомоторний розвиток вГдбувався за втом. Встановлено, що дитина не отримувала профглактич-них щеплень через вГдмову батьыв. За 8 дшв до гос-шталГзаци хлопчик, допомагаючи батькам на городу наступив на Гржавий цвях i поранив ногу. Наступного дня батьки з дитиною звернулись за медичною допо-могою за мюцем проживання, була проведена пер-винна хГрурпчна обробка рани та профглактика правця вакциною АДП-м у дозГ 0,5 мл. Через 6 дшв тсля травми з'явилися першГ ознаки хвороби: тягнучГ болГ в нозГ, тризм, слинотеча, порушення ковтання, зго-дом — болГ в потиличнш областГ та верхньому вГддш спини. Того самого дня батьки з дитиною звернулися за медичною допомогою в Бориспшьску ЦРЛ. За кль нГко-епГдемГологГчними ознаками був дГагностований правець, дитина переведена до КОДЛ у вГддтення анестезюлоги та реашмаци. При надходжент в КОДЛ стан дитини розщнений як тяжкий. Спостериався отстотонус, судоми з порушенням дихання, тризм, прикушування язика, порушення ковтання, м'язовГ боль В день гостталГзаци та через добу був уведений

протиправцевий людський iмуноглобулiн в дозi 4000 i 2000 ОД вщповщно, призначена мiорелаксуюча та протисудомна терашя. На другий день перебування в КОДЛ у зв'язку з судомною активнютю було прийнято ршення провести штубацш та забезпечити мехашчну вентиляцiю. Отримував лiкування: iнфузiйна терашя (кристалощи, колощи), замiсне переливання кровi та il компонентiв, антибактерiальна терашя (цефтрiаксон, амiкацин, метронiдазол, левофлоксацин, флуконазол, колютиметат натрiю, цефтазидим), iнотропна терашя (допамш), мiорелаксанти (атракурiум), седативна терашя (тюпентал натрiю), протисудомнi (седуксен, карбамазешн), симптоматична терапiя. Через 55 дшв перебування в КОДЛ у зв'язку iз покращенням загаль-ного стану для подальшого спостереження та лшуван-ня був переведений у невролопчне вiддiлення КОДЛ. При переводi у дитини зберiгався больовий синдром, пдвищена збудженiсть, зниження об'ему активних ру-хiв у м'язах тулуба та ынщвок, малорухомiсть великих суглобiв (особливо лiвого колiнного та правого гомт-костопного). Хлопчик не ми самостiйно сидiти та хо-дити. Була призначена вщновлювальна терапiя: нуклео ЦМФ, нейромiдин, габантин, мiдокалм, каптопрес, тютриазолш, карбонат, аспаркам, триметабол, масаж, ЛФК, бюмехашчна стимуляцiя, парафiновi аплшаци'. Виписаний iз лiкарнi з покращенням. Дитина почала ходити з пдтримкою, самостшно сiдаe, больовий синдром не турбуе. Об'ем активних i пасивних рухiв майже повнютю вщновився.

Кл1н1чний випадок 2. Хлопчик К., 2 роки 8 мюящв, надшшов до КОДЛ зi скаргами на слабысть, вiдмову вiд 1ж1 та пиття, тризм. 1з анамнезу вщомо, що дитина напередоднi прикусила щоку, шших травм не було. У зв'язку з тяжыстю стану одразу госпiталiзований у вщдтення анестезюлогп' та реанiмацiï. Iмунологiчний анамнез: дитина не отримала профiлактичних ще-плень на 1-му та 2-му рощ життя. Протягом перебування дитини у вщщленш анестезюлогп' та реашмаци' стан дитини тяжкий, виражений ошстотонус, мюкло-нш Призначена специфiчна терашя — протиправцевий людський iмуноглобулiн. На 2-й день перебування в стацiонарi у зв'язку з попршенням стану дитину переведено на штучну вентиляцш легень. Загалом ме-ханiчна вентиляцiя застосовувалася протягом 30 дiб. Отримував також антибактерiальну та протигрибко-ву терапiю (ванкомiцин, метрошдазол, цефтрiаксон, левофлоксацин, цефепiм, флюконазол), седативш та наркотичнi препарати (морфiн, тюпентал натрш, си-базон), iмуномодулюючi препарати (внутршньовен-ний iмуноглобулiн), симптоматичну та шдтримуючу терапiю. На 35-й день лшування дитина була переведена до невролопчного вщщлення КОДЛ. На rai вщ-новлювального лiкування у вщддленш неврологи' стан дитини значно покращився: з'явились активш рухи, хлопчик почав самостшно перевертатись, сидгги, сто-яти з опорою, нормалiзувався сон, зникли мiоклонiï та тонiчне напруження м'язiв. 1з вщщлення був виписаний через 55 дшв перебування у КОДЛ з незначним невролопчним дефщитом для подальшо!' вщновлю-вально'1' терапй' за мiсцем проживання.

Кричинська 1.В., Снежко О.В., Ковальова 1.С.

Кл1н1ка «1нто-Сана», м. Ки'в, Украна

Кашлюк у дорослих: особливост nepe6iry та дiагноcтики

Актуальнiсть. В Укршш внаслщок низького охоплення вакцинащею кашлюк залишаеться актуаль-ним шфекцшним захворюванням, у тому числГ серед дорослого населення. Недостатня обГзнанють лшарГв загально!' практики та терапевпв щодо поширеносп, особливостей клшГчного перебГгу кашлюку призвело до того, що це захворювання у дорослому вщ майже не дГагностуеться, не вщбуваеться Гзолящя хворих, не призначаеться необхщне лшування.

Мета дослщження: дослщити частоту кашлюку в дорослих амбулаторних пащенпв, яы звернулись за ме-дичною допомогою з приводу кашлю, визначити осо-бливост клшГчного перебГгу та дГагностики кашлюку у дорослому вщь

Матерiали та методи. Проведено ретроспективний аналГз карток 520 пашен™, яы звернулись за медич-ною допомогою до лшарГв-терапевпв i пульмонолопв медичного центру «1нто-Сана» у перюд з 01.01.2018 р. до 01.01.2019 р., у яких кашель зазначений як основна скарга. З них 345 пащентав (66,3 %) вщзначали кашель тривалютю до трьох тижшв (гострий), 110 хворих (21,1 %) кашель турбував вщ трьох до восьми тижшв (пщгострий), у 65 (12,6 %) тривалють кашлю станови-ла понад 8 тижшв (хрошчний кашель). У 88 (16,9 %) Гз 520 пашен™ дГагностовано кашлюк: у 24 (27,2 %) був гострий кашель, 44 (50,0 %) — пщгострий кашель, 20 (22,8 %) — хрошчний кашель; щ пащенти увшшли до основно!' групи. Вш пащенпв основно!' групи — вщ 24 до 60 роыв, у середньому 33,5 ± 4,8 року, переважали жшки — 58 (65,9 %). Встановлено, що жоден пащент, який захворГв на кашлюк, не отримав щеплення у дорослому вщь Групу контролю становили 88 пащенпв, порГвнянних за вшом, статтю, тривалютю кашлю (дослщження «випадок — контроль»), у яких основна скарга — кашель — була пов'язана з шшим захворюванням. Серед пащентав групи контролю також переважали жшки — 63 (71,6 %), середнш вш пашен™ — 37,2 ± 5,7 року. ДГагноз кашлюку вважали пщ-твердженим у разГ виявлення ДНК Bordetella pertussis методом полГмеразно!' ланцюгово!' реакцй' (ПЛР) при дослГдженш назофарингеальних мазыв та/або при виявленш методом ELISA пщвищених титрГв IgMабо IgA у сироватщ Проводили визначення IgG до каш-люкового токсину при зверненш за медичною допомогою та за необхщносп повторно — через 4 тижш для виявлення динамши рГвня антитш. ДГагноз кашлюку вважався шдтвердженим при збтьшеннГ рГвня антитГл IgG на > 100 % або зменшення на > 50 % у дру-гш пробГ сироватки, взятш через 4 тижн шсля забору першо1 проби. Статистичну значимють вщмшностей визначали за допомогою критерш Манна — Yirai.

Результати та обговорення. Серед пащентш основно! групи у 60 (68,2 %) перебк кашлюку був розщнений як легкий, у 28 (31,8 %) — середньо! тяжкость Пацiентам групи контролю встановлено таы дiагнози: гострий бронхiт — 16 (18,2 %), негосштальна пневмонiя — 8 (9,1 %), бронхiальна астма — 40 (45,5 %), хрошчне об-структивне захворювання легень — 8 (9,1 %), кашель, пов'язаний iз прийомом медикамент, — 2 (2,3 %), гастроезофагеальна рефлюксна хвороба — 14 (15,9 %). Основш клшчш характеристики кашлю у пащентш основно! та контрольно! групи наведеш у табл. 1.

Таблиця 1. Кл'1шчн1 характеристики кашлю у пац'1ент1в основно)' та контрольно)' груп

Характеристика кашлю Основна група (n = 88), абс. (%) Контрольна група (n = 88), абс. (%) Р

Непродуктивний кашель 80 (90,1) 66 (75) 0,59

Нападоподiбний кашель 78 (88,6) 30 (34,1) 0,03

Ычний кашель 65 (73,9) 12 (13,6) 0,07

Блювання 8 (9,1) 0 0,025

Головний бть пщ час i пiсля кашлю 33 (37,5) 4 (4,5) 0,017

Нетримання сечi пiд час кашлю 5 (5,7) 3 (3,4) 0,56

Репризи 3 (3,4) 0 0,6

Зпдно з даними табл. 1, серед пащентш iз кашлю-ком вiрогiдно частiше спостеркались так особливос-тк нападоподiбний кашель, нiчний кашель, блювання пiсля нападу кашлю, головний бть пiд час i пiсля нападу кашлю, разом з тим репризи, як вважають кла-сичним проявом захворювання, серед обстежених до-рослих ошб вiдзначали лише 3 (3,4 %) хворих.

Загалом 96 пащентам обох груп були призначеш лабораторнi дослiдження для пiдтвердження дiагно-зу, 84 (95,5 %) пащентам основно! групи (у 4 (4,5 %) хворих встановлено дiагноз ешдемюлопчно — за на-явностi тдтвердженого захворювання у члена шм'!). У контрольны групi так дослiдження проведено в 12 (13,6 %) ошб, яким у подальшому встановлено iншi дiагнози. Результати лабораторних дослiджень наведено у табл. 2.

Таблиця 2. Результати лабораторних досл'1джень обстежених пац'1ент'1в

Результат дослщження n = 96, абс. (%)

Негативний 12 (12,5)

Позитивний за ПЛР 20 (31,3)

IgA 25 (26,0)

IgM 67 (59,4)

IgG у парних сироватках 10 (10,4)

З огляду на даш табл. 2 серед 84 пащентш основно! групи, яким проводились лабораторш дослшження для встановлення дiагнозу кашлюку, у 38 (45,2 %) ошб дiа-

гноз пiдтверджено за допомогою 2 методiв — сероло-гiчного та ПЛР.

Висновки. При зверненш дорослих пацiентiв i3 рiз-ною тривалiстю кашлю для своечасно! дiагностики кашлюку доцiльно уточнювати таы характеристики кашлю, як нападоподiбний характер, прояви у шчний час, блювання тсля нападу кашлю, головний бть шд час i пiсля нападу кашлю. Для покращення дiагности-ки кашлюку вшм пацiентам, якi мають вищевказанi характеристики кашлю, слш призначати лабораторнi ме-тоди дослщжень — визначення ДНК Bordetella pertussis, рiвня антитiл IgA та IgM до Bordetella pertussis, а при необхшносл — IgG у парних сироватках.

Мажак К.Д.1, Ткач О.А.1, Голубченко Л.К.1, Кзло Н.А.2, Юромасова H.i.2, Божко Л.Г2, Брода С.П.2

1 Нацюнальний медичний ун1верситет 1м. Данила Галицького, м. Льв1в, Укра'на

2 КНПЛОР «Центр легеневого здоров'я», м. Льв1в, Укра'на

Особливост клЫко-лабораторних

npoqBiB деструктивного туберкульозу легень, викликаного чутливими та хiмiорезистентними мiкобактерiями

Актуальшсть. Негативний вплив на динамку захво-рюваностi на туберкульоз (ТБ) мае збтьшення питомо! ваги ммюрезистентних форм, що, з одного боку, попр-шуе перебiг хвороби, а з шшого — призводить до зрос-тання частоти рецидиву мультирезистентного туберку-льозу (МРТБ). Складшсть трактування змiн бiохiмiчних показникiв, як використовуються як маркери гостроти й активност запалення, пов'язана iз властивою !м по-лiфункцiональнiстю, обумовленою !х рiзноплановими захисними функцiями, мобiлiзацiя яких залежить вiд вираженостi вiдповiдi на штенсившсть агресй', що ви-значаеться бюлопчними властивостями мiкобактерiй туберкульозу (МБТ) i адекватнiстю реакци органiзмy Все це визначае перспектившсть кпiнiко-лабораторних зiставлень для отримання iнформативних прогностич-них моделей, ощнки спрямованостi перебiгу процесу i результатiв ефективностi лiкування ТБ.

Мета: виявити клiнiко-бiохiмiчнi особливостi пе-ребку деструктивного туберкульозу легень у хворих iз видiленням медикаментозно-чутливих (МЧ) i медика-ментозно-стiйких (МС) штамiв МБТ

Матерiали та методи. При включенш пацiентiв у дослiдження оцiнювали основш прояви туберкульоз-но! iнтоксикацi!, бронхолегеневi симптоми, ступiнь вираженостi iнфiльтративних i деструктивних змiн у легеневiй тканиш та масивнiсть бактерiовидiлення. Обстежено 96 хворих на деструктивний ТБ легень iз бактерiовидiленням МЧ МБТ (I група) i 109 хворих iз МС МБТ (II група), зокрема 46 ошб iз мультирезис-тентшстю вiком 18—65 рокiв (середнiй вк — 37,5 ± 4,7 року). Поширешсть процесу визначалася за даними

рентгенолопчно1 картини: у 40 % хворих обмежувалася 2-3 сегментами, у 53 % — 3-5 (часткою) i у 7 % — ле-генею. Для характеристики гостроти запалення досль джували рГвн в сироватщ кровГ церулоплазмшу (ЦП), гаптоглобшу (Нр), трансферину (Тф), С-реактивного бГлка (СРБ), а1-протеазного шпбггора (а1-П1), фь бриногену (ФБ), альбумшу (А). Активнють i тяжкють процесу оцшювали за активнютю аденозиндезамшази (АДА), каталази (К), загально!' оксидантно!' активнос-ri плазми кровГ (ЗОА), штенсивносп процешв пере-кисного гемолГзу еритроципв (ПГЕ), рГвня речовин низько'1' i середньо!' молекулярно!' маси (МСМ), по-казниыв штенсивносп протеолГзу — загально!' проте-олггачно1 активност кровь Активнють ЦП визначали методом Равша; концентрацш СРБ, Нр, ФБ, А, Тф — загальноприйнятими методами, активнють а1-П1 — з використанням синтетичного субстрату трипсину; активнють АДА — методом G. Giusti. Статистичну об-робку отриманих даних проводили з використанням комп'ютерно!' програми Statistica 6,0. РГвень статис-тично1 значущост вщмшностей (р) визначали за допомогою довГрчого критерш Стьюдента для абсолютних i вщносних величин i критерш Фшера (при числГ спо-стережень менше 30).

Результати та обговорення. АналГз особливостей розподГлу хворих за клшчними формами виявив до-мшування дисемшовано!' форми ТБ (64,7 та 67,6 % вщ-повщно) в I та II групах хворих. За статево-вшовими ознаками в обох групах переважали чоловши (82,3 та 84,7 % вщповщно), яы найчастше хворГли у продук-тивно-працездатному вод (61,7 та 70,3 % вщповщно). Встановлено, що коливання рГвня АДА сшввщносять-ся з тяжкютю стану хворого, клшшо-рентгенолопчною картиною процесу в легенях, вираженютю ендогенно!' штоксикацй' (EI) за показниками вмюту МСМ. Найбтьш висок! рГвн АДА (понад 22,6 од. акт.) реестру-вались при масивному бактерювидтенш та пошире-ност деструктивних змш у легенях; найбГльш висок (> 27,5 од. акт.) — у хворих Гз подальшим несприятли-вим перебГгом захворювання. Встановлено, що гшер-ферментемГя АДА в сироватщ кровГ хворих на МРТБ легень супроводжуеться високим рГвнем загально!' оксидантно!' активност плазми кровГ (ЗОА) (r = 0,63), бшив гостро!' фази запалення (гаптоглобшу — r = 0,73, трансферину — r = 0,71, фГбриногену — r = 0,72, а-1 протешазного шпбггора — 0,70). Виявлено середнш стушнь зв'язку мГж активнютю АДА та штенсивнютю процешв перекисного гемолГзу еритроципв (r = 0,58), високий — з рГвнем МСМ (r = 0,75). Менший обсяг клшшо-рентгенолопчних змш супроводжуеться ниж-чими рГвнями активност АДА, штенсивносл процешв ПГЕ, активност ЗОА плазми кровГ, рГвня бшив гостро!' фази запалення, МСМ. При зютавленш середшх зна-чень показниив в аналГзованих групах з урахуванням масивност бактерювидГлення вщзначено ютотно бГль-шГ величини окремих показниыв у хворих II групи при масивному бактерювидтенш: рГвень ЗОА в середньому вище на 72 %, СРБ — на 43 %, ЦП — на 30 %, К — на 22 %, ФБ — на 33 %, АДА — на 44 %, МСМ — на 42 %. Це свщчить про первинно бГльшу тяжкють патолопч-

ного процесу в легенях. Змши шших показниыв, що характеризуюсь интенсивнють протеолггачних процешв — а1-Ш, а також вираженють EI за рГвнем ПГЕ, концентрацй' загального бГлка, Тф були подГбн i значимо не вщрГзнялись. Встановлена у хворих на вперше ви-явлений деструктивний ТБ легень з рГзною чутливютю збудника варГабельнють показниив системно!' запаль-но1 вщповщ, процешв перекисного окиснення лшщв, рГвня EI, що вщображае вираженють захисних i мета-болГчних процешв в оргашзм^ свщчить про рГзн за тяжкютю ступен ураження легень в рамках одши клИчно!' форми туберкульозу i характеру бактерювидГлення.

Висновки. Вивчення клИчно!' картини, профГлю резистентносп МБТ, зрушень з боку ключових ланок бюхГмГчних процешв у хворих на ТБ легень дае можли-вють науково обГрунтувати оптимальн моделГ застосу-вання шдивщуально1 мультидисциплшарно1 пащент-орГентовано1 корекцй' ведення випадку, що сприятиме бшьш штенсивному вщновленню реактивност орга-шзму, пГдвищенню результативностГ лГкування i запо-бГгатиме розвитку рецидиву хГмГорезистентного тубер-кульозу легень.

Мтлошук А.П.1, ШупкЛ.В.1, Буглак Н.В.1, Гриджук М.Ю.2

1 Комунальне некомерцйне пдприемство «Центр первинноÏ медико-санпарно! допомоги «Русан'тка», м. Ки'в, Украна

2 Нац1ональний медичний ун1верситет 1м. О.О. Богомольця, м. Кив, Украина

Використання швидких Teo^ як один i3 фактоpiв peалiзацiï cтpатeгiï пpиcкоpeного подолання en^eMiï ВIЛ-iнфeкцiï Fast Track

Актуальнiсть. Визначення антитГл до ВШ проводи-лося в цшьнш кровГ, отриманГй Гз пальця, за допомогою швидких теспв SD Bioline HIV 1/2 3.0, Core Tests ВШ 1/2, «Профггест» зпдно з ГнструкцГями до ix засто-сування та вимог наказу МОЗ Украши в!д 21.12.2010 р. № 1141. У подальшому позитивш результати швидких тестГв були пщтверджеш при обстеженнГ методом Гму-ноферментного аналГзу (IФА).

Результати та обговорення. У 2018 р. за швидкими тестами проведено 473 обстеження, з яких Гз позитив-ним результатом було 15 (3,2 %), недшсних результат немае. Структура обстежень за вшом: 0-14 роив — 0,8 %; 15-17 роив — 0,6 %; 18-24 роки — 8,0 %; 25-49 роив — 65,1 %; 50 роив i старше — 25,5 % (2017 р. — 23,8 %). Особи репродуктивного вшу (вщ 20 до 49 роив) становлять 71,2 % вщ загально!' илькоси обстеже-них (2017 р. — 74,2 %). Особи з факторами ризиковано!' поведшки — 29,8 %, з них споживачГ ш'екцшних нар-котиыв — 16,3 % (2017 р. — 28,2 %), особи з ризикова-ною статевою поведшкою — 57,4 % (2017 р. — 39,7 %). Позитивш результати виявлеш при обстеженнях за кодами: 101 — у 14,3 % ошб, обстежених за цим кодом; 102 — 4,3 %; 113 — 8,3 %. Структура позитивних

результат при обстеженнi ошб за ктшчними пока-заннями: пневмони — 33,3 %; неврологiчна патоло-гiя — 26,7 %; хрошчш гепатити — 20,0 %; дерматоло-гiчна патологiя — 13,3 %; тривала лихоманка — 6,7 %. Шляхи направлення на консультування та тестування: направлення лшаря — 56,0 %; самозвернення — 40,0 % (2017 р. — 29,2 %); шше — 4,0 %. Зпдно з наведеними даними, серед пащентав iз факторами ризиковано! по-ведшки переважають особи з ризикованою статевою поведшкою (в минулi роки — споживачi iн'екцiйних наркотиков); серед нозолопчних форм переважають пневмони та невролопчна патологiя. Основним обсте-жуваним контингентом е особи репродуктивного вшу; зросла ильисть обстежених вiком 50 роыв i старше. Збiльшення кiлькостi самозвернень свщчить про на-лежну шформацшно-просвггницьку роботу та вщсут-нiсть стигми i дискримiнацií.

Висновки. Використання швидких тестiв у практицi сiмейного лшаря для ранньо! дiагностики ВIЛ-iнфекцií е перспективним напрямком. Необидно звернути ува-гу на обстеження ошб iз пульмонолопчною i невро-логiчною патолопею та проведення iнформацiйно!, санiтарно-просвiтницько! роботи щодо профiлактики наркоману, пропаганди безпечного сексу, здорового способу життя.

МтлошукА.П.1, ШупкЛ.В.1, Буглак Н.В.1, Гриджук М.Ю.2

1 Комунальне некомерц1йне пдприемство «Центр первинно! медико-сантарно! допомоги «Русанвка», м. Кив, Укра1на

2 Нац1ональний медичний унверситет 1м. О.О. Богомольця, м. Ки!в, Украна

КлЫчний випадок кору на ™i алерпчноТ реакци

Актуальшсть. У кшшчному перебку кору розр1зня-ють три перюди: катаральний, висипань, пiгментацiï. Диференцшну дiагностику насамперед доводиться проводити з грипом та iншими ГРВ1, краснухою, скарлатиною, шфекцшною еритемою Розенберга — Чаме-ра, ентеровiрусною екзантемою, медикаментозними екзантемами, сироватковою хворобою, синдромом Сткенса — Джонсона. Алерпя е однieю з кпiнiчниx масок кору, можливе поеднання цих патологш, що ускладнюе проведення диференцiйноï дiагностики.

Результати та обговорення. Пацieнтка К., 41 р., у квита 2018 р. звернулася до лкаря зi скаргами на виси-пання, переважно на шкiрi грудно! кпiтки, обличч^ що супроводжуються свербежем, кашель, тдвищення тем-ператури тiла до 37,8—38,0 °С. Захворювання пов'язуе з переохолодженням. Самостiйно ставила «зкркаючий компрес» на шыру грудно! клiтки, де i з'явилися першi висипання. В подальшому висипання з'явилися на об-личчь Епiдемiологiчний i алергологiчний анамнез без особливостей. Ведомостей про щеплення проти кору немае. При об'ективному оглядi на момент звернення переконливих даних за ыр не виявлено. Встановлено

дiагноз «ГРВ1. Контактний дерматит?», призначена тератя вiдповiдно до встановленого дiагнозу, реко-мендованi дослiдження кровi на антитта IgM, IgG до збудника кору. При повторному оглядi наступного дня (орieнтовно через 13—14 годин тсля первинного огля-ду) у пащентки кпiнiка кору вже не викликала сумнiву: «обличчя заплакано!' дитини», кон'юнктивiт, енантема м'якого пiднебiння, плями Бельського — Фiлатова — Коплика (поодинок1). Встановлено дiагноз «ыр, перюд висипань», пацieнтка госпiталiзована до шфекцшного вiддiлення; дiагноз кору пiдтверджено серолопчно: ан-титiла до збудника кору IgM (+), IgG (—).

Висновки. Алерпя е одшею з клшчних масок кору, можливе поеднання цих патологш, що ускладнюе проведення диференцшно1 диагностики. В сумн1вних ви-падках певна роль належить лабораторним методам питвердження дiагнозу. Необxiдна посилена шформа-цiйна, санiтарно-просвiтницька робота з питань недопу-щення самолiкування, необx1дностi раннього звернення за медичною допомогою, проведення профтактичних щеплень у встановленi термши. При наглядi за контак-тними особами в осередку звертати увагу на ранш озна-ки, що свщчать про iнфiкування в1русом кору: синдром Мейергофера, ознаки броунл1, Слмсона, Петенi.

Мороз Л.В., Бондарук 1Ю.

В1нницький нац1ональний медичний унверситет

1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, УкраТна

Визначення рiвня палуроновоТ кислоти як прямого маркера фiброзу печiнки у сироватц кровi хворих на хронiчний вiрусний гепатит С (стендова допов^дь)

Актуальшсть. ФГброгенез у печшщ — це ункерсаль-ний патофГзюлопчний процес у вщповщь на i! ушко-дження, що характеризуеться надмГрним вГдкладенням екстрацелюлярного матриксу внаслщок збгльшення синтезу його компонент i зменшення швидкост !х руйнування. Формування фГброзу е одним Гз основних мехашзмГв порушення архггектошки тканини печшки при ii дифузних захворюваннях, особливо при хрошч-ному вГрусному гепатит С (ХГС). Для визначення стади фГброзу лкарГ у своему арсеналГ мають швазивш (пунк-цшна бюпшя печшки), малошвазивш (прямГ та непрямГ маркери фГброзу печшки) та нешвазивн методи диагностики. ПрямГ серолоичн маркери фГброзу печшки, серед яких особливе мюце займае палуронова кислота (ГК), класифкують зпдно з молекулярною структурою. Ц речовини безпосередньо залучен в метаболГзм поза-клиинного матриксу i включають маркери фГброгенезу, фГбринолГзу та ряд цитоишв. ГК е предиктором фГбро-генезу в печшщ, а також учасником фГбринолГзу, вГдо-бражаючи таким чином ремоделювання позаклиинного матриксу. Важливють i перспектившсть використання малошвазивно! дГагностики фГброзу печшки в клшГчнш практищ не викликае сумнку. Комбшащя прямих i не-прямих серолопчних маркерк у пащентш Гз ХГС дозво-

ляе не тльки ощнити ступ1нь вираженост1 ф1брозу, але й прогнозувати темпи його розвитку, монггорувати показники ф1брогенезу в динамщ л1кування.

Мета досл1дження. Уточнення д1агностики ф1брозу печ1нки шляхом визначення р1вня ГК у сироватц1 кров1 хворих на ХГС.

Матер1али та методи. Пд нашим спостереженням перебувало 66 хворих на ХГС, шфшованих 1-м генотипом в1русу. Серед них 30 чоловтв (45,5 %) та 36 жь нок (54,5 %), середнш вш яких становив 34,5 ± 1,12 року. Д1агноз пщтверджений за результатами пол1ме-разно! ланцюгово! реакци (RNA HCV+). Ус1м пащен-там та особам контрольно! групи проведено ультраз-вукову ф1броеластограф1ю (ФЕГ) апаратом FibraScan (на баз1 ВМКЦ ЦР, м. Вшниця; Кл1н1ка еферентно! терапй', м. Ки!в). Результати ФЕГ ощнено за шкалою METAVIR. За даними ФЕГ хворих розподтено на чотири групи: перша група — пащенти з1 ступенем ф1брозу F0—F1 за METAVIR (n = 24 ), що становить 36,4 %; друга група — пащенти з1 ступенем ф1брозу F2 за METAVIR (n = 24), що становить 36,4 %; третя група — пащенти з1 ступенем ф1брозу F3 за METAVIR (n = 12), що становить 18,2 %; четверта група — пащенти з1 ступенем ф1брозу F4 за METAVIR (n = 6), що становить 9 % уих обстежених ос1б, хворих на ХГС. До складу контрольно! групи увшшли здоров1 особи (n = 21), репрезентативн1 за статтю та в1ком, з1 ступенем ф1брозу F0 за METAVIR, 1з нормальними показ-никами печшкових проб i в1дсутн1стю хвороб печшки в анамнезь Ус1м хворим на ХГС i здоровим особам контрольно! групи проводилося визначення р1вня ГК у сироватщ кров1 (в умовах науково-дослщно! клшшо-д1агностично! лаборатори ВНМУ 1м. М.1. Пирогова, 1муноферментним методом (ELISA) з використанням набору Hyaluronic Acid (Corgenix, Inc., США). Статис-тична обробка результат проводилася за статистич-ним пакетом Statistica 5.5 (ЦН1Т ВНМУ 1м. М.1. Пирогова, лщензшний № AXXR 910A374605FA).

Результати та обговорення. Зг1дно з нашими даними, вмют ГК у сироватщ кров1 хворих на ХГС 1з 1-м генотипом в1русу становив 60,07 ± 3,72 нг/мл (р < 0,001) та був у 2,63 раза вищим, шж у груп1 здорових ос1б. Анал1з залежност1 р1вня ГК у сироватщ кров1 хворих на ХГС вщ ступеня ф1брозу печ1нки виявив, що з1 збтьшенням ступеня ф1брозу спостер1гаеться зростання р1вня ГК у сироватщ кровь У хворих 1з морфолопчними озна-ками ф1брозу печ1нки (F2) р1вень ГК у сироватц1 кров1 був в 1,2 раза вищим, шж у груп1 пац1ент1в з вщсутню-тю або початковим ф1брозом (F0—F1) (p < 0,05). При вираженому ф1броз1 F3 р1вень ГК у сироватщ кров1 був уже у 1,47 раза вищим, шж при початкових стадь ях ф1брозу (F0—F1). Найвищий р1вень ГК у сироватщ кров1 нами був зафшсований у груп1 хворих 1з морфолопчними ознаками цирозу печшки (F4) i становив 98,47 ± 11,68 нг/мл, що у 2,06 раза бтьше, шж у пащ-ент з1 стад1ею ф1брозу F0—F1 (p < 0,05).

Висновки. Р1вень ГК у сироватщ кров1 хворих на ХГС був у 2,63 раза вищий, шж у здорових ос1б. Р1вень ГК у сироватц1 кров1 хворих на ХГС зростав у 1,2—2,06 раза вщповщно до стади ф1брозу.

Мусаев Е.Е., Мороз Л.В., Гайдук О.А. В1нницький нац1ональний медичний унверситет 1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, Укра1на

Оцшювання вмгсту вггамшу D y хворих i3 хрошчним апатитом С

Акгуaльнiсть. ВГрусний гепатит С входить у число со-щально значимих захворювань та е одшею з основних причин хрошчно! патологГ! печшки. За оцшками ВООЗ, у свт бтьше шж 170 млн ошб шфшованГ вГрусом гепатиту С. ЩорГчно рееструються 3-4 млн нових випадив зараження. З ХГС-шфекщею пов'язують 40 % випадыв цирозу печшки в термшальнш стади та 60 % — гепато-целюлярно! карциноми. Численн дослщження в бага-тьох напрямках довели провщну роль виамшу D серед хворих Гз ХГС, пухлинними та кардюметаболГчними розладами та спонукали для подальшого проведення ге-нетичних, клИчних та експериментальних дослщжень Гз вивченням метаболГзму та ролГ вп"амшу D. ЗбГльшу-ються докази в рГзних наукових дослщженнях, що рГвн виамшу D обернено корелюють з активнютю запального процесу в печшщ за рГвнем аланшамшотрансферази (АЛТ). В деяких дослщженнях е даш про зв'язок мГж рГвнем сироваткового вп"амшу D та 25-ОН вГт. D3 Гз вь русним навантаженням у хворих на ХГС. !снують також даш про зв'язок виамшу D Гз прогресуванням ХГС та ефективнютю противГрусно! терапГ! (ПВТ).

Мета дослщження: дослщити частоту та стушнь не-достатносп виамшу D у хворих на ХГС.

Мaтерiaли та методи. Пщ спостереженням пере-бував 101 хворий на ХГС. Серед обстежених чоловшв було 70 (69,3 %), жшок — 31 (30,7 %), середнш вш па-щент становив 43,89 ± 1,57 року. Вш хворГ перебували на стацюнарному або амбулаторному лшуванш у Вш-ницькому мюькому гепатолопчному центрГ протягом 2016-2017 рр. ДГагноз ХГС був пщтверджений вияв-ленням у сироватщ кровГ хворих анти-HCV, HCV-RNA. Для оцшки концентрацГ! HCV-RNA був використаний кшькюний варГант ПЛР для визначення ктькосп вь русних частинок в 1 мл — вГрусного навантаження (низьке вГрусне навантаження — < 800 000 МО/мл, високе вГрусне навантаження — > 800 000 МО/мл). Бшьшють пащент мали низьке вГрусне навантаження (62,4 % — менше 800 000 Ме/мл). Вшм хворим було визначено рГвн 25-гщроксихолекальциферолу (25-ОН вп\ D3), виамшу D загального в сироватщ кровь РГвень 25-гщроксихолекальциферолу (25-ОН вп\ D3) та вьта-мшу D загального оцшювався як нормальний при по-казниках > 30 нг/мл, недостатнють — 10-30 нг/мл та дефщит — < 10 нг/мл. Також у комплекс обстеження хворих входило визначення рГвшв АЛТ, АСТ ушфшо-ваними методами Райтмана — Френкеля. Контроль-ну групу становили 30 практично здорових ошб, серед яких було 14 чоловтв (46,7 %) та 16 жшок (53,3 %), середнш вш становив 38,8 ± 1,9 року. Статистична обробка отриманих результат проводилась за допомогою Statistica 5,5 Гз використанням параметричних i не-параметричних методГв оцшки отриманих результат.

Результати та обговорення. Зпдно з отриманими нами даними спостеркалися змши р!вшв 25-ОН вламь ну D3 та вiтамiну D загального в сироватцi кров1 хворих на ХГС залежно в1д статi. Так, у чоловтв 1з ХГС р!вень 25-ОН вiтамiну D3 знижувався в 1,88 раза пор!вняно з1 здоровими, тод1 як у ж1нок зниження даного показни-ка вiдбувалося на р!вш тенденцй'. Не було виявлено i в!ропдно1 р1зниц1 м1ж р!внями 25-ОН вiтамiну D3 у си-роватцi кров1 чолов1к1в та жшок, хворих на ХГС. Така ж картина спостеркалася i в1дносно змш р1вн1в вiтамiну D загального. В!ропдне його зниження в сироватцi кро-в1 у 2,15 раза зафшсували лише серед чолов1к1в, хворих на ХГС. У груш хворих на ХГС жшок спостеркалося лише його незначне зниження. Також не було в!ропд-но! р!знищ м1ж р!внями вiтамiну D загального у хворих на ХГС чоловшв та жшок. Статева р!зниця була нами виявлена лише при недостатносп р1вня 25-ОН вламь ну D3. Так, вона спостеркалася в переважнiй 61льшост1 (77,10 % — 54 особи) чоловтв, хворих на ХГС. Серед обстежених нами жшок таких було у 2,39 раза менше (32,2 % — 10 ошб). Вщмшносл у вшових групах були виявлеш лише стосовно р!вня вггамшу D загального в сироватщ кров1. Найнижчий р!вень цього показника був зафiксований у вшовш груп1 40—49 рок1в та був в 1,69 раза меншим пор!вняно з вшовою групою < 19 ро-к1в. Проте не було встановлено в!ропдно1 р1зниц1 м1ж рiвнем вiтамiну D загального в сироватщ кров! м1ж гру-пами здорових ошб та хворих на ХГС залежно в1д вшу. Також ми спостеркали в1ков1 осо6ливост1 за наявносл у хворих на ХГС недостатносп р1вня 25-ОН вiтамiну D3. Отже, бiльше половини хворих вшом 40—49 рок1в (64,07 % — 41 особа) мали ознаки недостатносп р1вня 25-ОН вiтамiну D3, що було в 4,10 раза бшьше, шж у груп1 пацieнтiв 30—39 роив та в 5,86 та 8,20 раза бшьше пор1вняно з вшовими групами 20—29 та > 50 рок1в вш-пов1дно. Хвор1 на ХГС 1з наявнiстю недостатносп р1вня 25-ОН вiтамiну D3 у 2,20 раза часпше мали пщвищеш 61ох1м1чн1 показники активностi запального процесу. Серед них також в 3,02 раза часпше зус^чалися особи з високим в1русним навантаженням.

Висновки. У хворих на ХГС спостеркаються змши в обмш вiтамiну D, як! мають статеву та вшову за-лежнiсть. Серед хворих 1з недостатшстю р1вня 25-ОН вiтамiну D3 переважають особи 40—49 роыв, чолов1чо! стал з пдвищеним рiвнем активностi АЛТ та високим в1русним навантаженням.

Небогаткн 1.В.

ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ Украни», м. Кив, Укра1на

Сказ людей в УкраТж: ретроспективний аналiз, причини, тенденцй'

Актуальшсть. Сказ залишаеться единою шфекщею в Укра!ш, коли тсля появи клМчних симптом1в у лю-дини випадок завжди закiнчуeться смертю. За даними ВООЗ, ця хвороба поширена бшьше шж у 150 крашах

свпу. Джерелом шфекцп у свт виступають у 99 % випадыв собаки. Проведення ретроспективного аналГзу, розкриття причини i виявлення можливих тенденцш захворюваносп людей на сказ в Укра!ш е завданням дано!роботи.

Матерiали та методи. Використовували дан зпдно зГ статистичними формами 1 i 2 «Звл про окремГ ш-фекци...» МОЗ Укра!ни й матерГалами Гз сайту ВООЗ. Був проведений аналГз архГвних даних Гз 1988 року та епГдкарт 60 хворих на сказ ошб Гз 1994 року. Статистич-ний аналГз здшснювався з використанням програм MS Excel та PAST. Для складання карт використовувались розробки автора i QGIS 2.18.

Результати та обговорення. Шдраховували кшьысть хворих за десятирГчними перюдами: у 1988— 1997 рр. виявлено 19 випадыв; у 1998—2007 рр. — 27; у 2008—2017 рр — 31, тобто виявлено тенденцш до збгльшення, що i було шдтверджено Манна — Кен-далла тренд-тестом (S = 6 при p = 0,042). При графГч-ному аналГзГ кшькосп хворих за десятирГччя (з 2008 по 2017 р.) було висунуто гшотезу про чотирирГчний перюд змши захворювання, коли кшьысть хворих збгльшувалась кожн 4 роки: максимуми у 2011 i 2015 роках. Очшуваний максимум мае бути у 2007 р. (подтвердилось — 7 випадыв), а наступний — у 2019 р. У 2018 рощ виявлено 1 хворого (подтвердилось). Проведений автокореляцшний аналГз подтвердив ri-потезу: коефщент автокореляцГ! з лагом 4 становив 0,51 Гз впевненютю (Confidence) 0,88. При розподшу кшькосп випадыв по областях виявилось, що най-бшьше ошб, хворих на сказ, зареестровано у Харыв-ськш i Донецьый областях (7 i 10 вГдповГдно), не було випадыв у Житомирсьый, Закарпатсьый, 1вано-Франывськш, Хмельницькш, Чершвецьый i в Кри-му. Для вияснення причин порГвнювалась кшьысть хворих тварин у 1998 i 2016 роках по областях. Показники штенсивносп захворювання тварин на сказ на початку ХХ1 сторГччя виявлен в 15 областях, а на-приынщ ХХ — тшьки в чотирьох. Ландшафтно-гео-графГчн вщмшносп для юнування хижих м'ясо!дних тварин незначнг 67,93 % хворих на сказ тварин при-падае на собак i копв, а кшьысть безпритульних Гз них лише 30,5 %. Враховуючи вищенаведене, окремо аналГзувались випадки сказу тварин в мютах i селищах мюького типу (урбашстичний сказ). Диы твари-ни в мютах становлять 26,82 %, зареестровано бшьше 18 ввддв. Найбшьша кшьысть таких випадыв зафш-сована в Донецьый, Харывсьый i Юровоградськш областях. Щ факти i проведений картографГчний аналГз дозволили висловити гшотезу: захворювашсть ошб на сказ пов'язана з хворими тваринами на урба-шстичних територГях.

Висновки. Кшьысть хворих на сказ ошб зростае за останш роки, виявлена чотирирГчна циклГчнють. У ХХ1 сторГччГ це пов'язано з хворими тваринами в мютах i селищах мюького типу (урбанютичш територи) як результат зменшення кшькосп щеплених домашшх непродуктивних тварин. Безпритульш домашн твари-ни не вщграють основно! ролГ в зараженн людей, але !х частка залишаеться значною.

Нехороших З.М., Джуртубаева Г.М., Пилипенко Н.В., Процишина Н.М.

ДУ «Укра'нський науково-дослдний протичумний 1нститут 1м. 1.1. Мечникова МОЗ Укра'ни», м. Одеса, Укра'на

Еколого-етдемюлопчш аспекти туляреми на пiвднi УкраТни

Акгуaльнiсть. Туляремiя — природно-осередкова особливо небезпечна шфек^ з широким кругом носй'в збудника (численш види диких ссавцiв, зайцеподiбнi), великою ктлькютю переноснитв, рiзними шляхами передачi (алiментарний, трансмiсивний, аспiрацiйний, контактний). Збудник туляреми Francisella tularensis (F. tularensis) — високовiрулентний, контагiозний мшро-органiзм, що здатний зумовлювати масовi захворювання людей, вiднесений до патогешв найвищого прiоритету (категорiя А) i на сьогоднi розглядаеться як потенцшний агент бюлопчно'' збро''. Проблема туляреми в Укра'ш е актуальною i складною, осктльки профiлактичнi заходи, насамперед вакцинащя та ревакцинацiя груп ешдризи-ку на ензоотичних територiях, в кра'ш вiдсутнi. В той же час численш природш вогнища туляреми рiзноl актив-ностi зареестрованi на територи вс1х регiонiв Укра'ни, в тому числГ на пiвднi Укра'ни (зона Степу). Вщомо, що природш вогнища характеризуются довготривалим функцiонуванням i упродовж багатьох десятилiть зберь гають свш епiзоотичний та епiдемiчний потенщал, про-являючись епiзоотiями серед рiзних видов диких ссавцiв та епщускладненнями серед людей.

Мета дослщження: ретроспективно визначити еко-лого-епiдемiологiчнi особливостi туляреми на швдш Укра'ни та розробити науково-обГрунтоваш рекомен-дацй' з удосконалення системи епiднагляду.

Мaтерiaли та методи. Матерiалом слугували еколо-го-епiзоотологiчнi даш, що отримаш при дослiдженнi польового матерiалу з природних вогнищ туляреми на швдш Укра'ни, якi проведеш в ДУ «Укра'нський науко-во-дослщний протичумний iнститут iм. I.I. Мечникова МОЗ Укра'ни». При виконаннi роботи застосовували бактерiологiчнi, iмунологiчнi, серологiчнi, молекуляр-но-генетичнi, клiнiко-епiдемiологiчнi методи, а також статистичш, в тому числi ретроспективш з захворюва-ностi на туляремш.

Результати та обговорення. При дослщженш еколого-географiчних особливостей пiвдня Укра'ни встановлено, що в зош Степу, яка займае до 40 % територи Укра'ни, розташовано 9 областей. При цьому в Одеськш област ензоотичних iз туляреми райошв 11, Миколашськш — 6, Херсонськш — 2. На територи Одесько' област зарее-стровано 46 природних вогнищ туляреми рiзних типiв: 30 — польового (луго-польового), 7 — люового, 5 — за-плавно-болотного та 4 — степового. Видова структура бiоценозiв природних вогнищ туляреми в степовш зош представлена бтьше нгж 20 видами дрiбних ссавцiв i бiльше нгж: 10 видами шсодових клiщiв. При цьому до фо-нових видав др1бних ссавцiв, що зустрiчаються практично на територи вшх природних вогнищ, належать миша

люова, польова, хатня, курганцева, полГвка звичайна, заець шрий та шшг Слод зазначити, що в 50-т роки ми-нулого столптя в Одеськш област спостершали ешзооти серед дрГбних ссавщв (миша люова), вод яких були !зо-льоваш штами Г. tularensis та зафшсоваш захворювання на туляремш (1зма1льський район). Функцюнування стшких природних вогнищ туляреми пщтверджене по-зитивними результатами серолопчного дослщження польового матерГалу через тривалий промГжок часу (1982, 1991, 1997 роки). Поява активних вогнищ польового типу встановлена в 90-т роки в Саратському (3) О Татарбунар-ському (4) районах Одесько! област з Гзолящею штамГв F. tularensis вод дрГбних ссавщв (полГвка звичайна), зайщв шрих та !з зовшшнього середовища. Складна ешзоотоло-пчна ситуацоя з туляреми в зош Степу пщтверджена ви-явленням антилл до F. tularensis у рГзних вид!в дрГбних ссавщв в Одеськш област (Кодимський, Савранський, Тарутинський, Саратський, Овщопольський райони). Здатнють до персистенци Г. tularensis, тривале збережен-ня збудника в зовшшньому середовищ!, особливо при низьких температурах, високий ешзоотичний потенщал природних вогнищ туляреми можуть призвести до гру-пових захворювань та спалах^в. Вперше спалах туляреми на територи степово! зони Укра!ни був зареестрований у зимово-весняний перюд 1941 року у 8 швденних районах Харивсько! область Найбтьш високий рГвень захво-рюваност на туляремш в Укра!ш реестрували в 1948 та в 1949 роках: 47 620 Г 16 102 випадки вщповщно, з яких бтьше 50 % становили хвор! степово! зони. В 1949 рощ тльки в одшй Юровоградськш обласп було зареестро-вано 21 411 випадыв. Значному поширенню шфекци в швденному регюш сприяли розлип ешзооти туляреми серед дрГбних ссавщв та сприятлив! ктматичш умови для !х масового розмноження. Пюля початку проведення в 1950—1959 роках масово! Гмушзаци населення, а також шших дератизацшних та профтактичних заходГв, захво-рюванють на туляремш знизилась. Протягом 35 роив, починаючи з 1960 по 1995 рш, степова зона Укра!ни за-лишалась водносно благополучною, лише в окрем! роки спостерюались поодиною випадки туляреми. Однак у юнщ 80-х ! 90-х роив минулого столптя в Одеськш, Миколашськш та Херсонськш (о. БГрючий) областях було виявлено активГзацш природних вогнищ туляреми, де перюдично реестрували ешзооти серед дрГбних ссавщв та спорадичш випадки туляреми серед людей. В 1997— 1998 роках в Одеськш та Миколашськш областях був зареестрований значний спалах туляреми. Под час спалаху захворГло 100 ошб, з них в Одеськш — 70 (7 райошв), в Миколашськш областях — 30 (4 райони). Захворювання на туляремш виявляли з юнця листопада 1997 року по травень 1998 року на фон! невстановлено! своечас-но ешзооти туляреми серед мишоподГбних гризушв та зайщв. Основними факторами в зараженш людей були харчовий та водний (шфшована колодязна вода). Мали мюце групов!, шмейш випадки захворювання (зарее-стровано 11 випадюв), при цьому водмГчено недостатнГй рГвень своечасно! та в!рог!дно! дГагностики. Под час спалаху туляреми Гзольовано 9 штамГв Г. tularensis: (3 штами вод зайцГв, 2 — вод хатньо! та польово! миш^ 4 — з води). Р1зш шляхи зараження хворих под час спалаху знайшли

вщображення в рiзноманiтностi прояву клшчних форм туляремй' (ангiнозно-бубонна, шк1рно-бубонна, легене-ва). Майже половина хворих перенесли хворобу в легкий форм1, тяжко! течй' захворювання не було. Бшьше 20 % хворих були активно виявлеш пщ час епщемюлопчного розслiдування спалаху. Сл1д зазначити, що твдень Укра-ши мае сприятлив1 екологiчнi умови для персистенцй' F. tularensis, збшьшення чисельностi диких ссавщв та ïx мiграцiï, що служить фактором поширення шфекцй' та розширення територш i активiзацiï природних вогнищ туляремй'. Пщвищення епiдемiчноï активностi природних вогнищ туляремй' пов'язане з ослабленням оргашза-ци та проведенням профшактичних i протиепiдемiчниx заходов. В той же час туляремiя належить до керованих iнфекцiй, при яких специфiчна профiлактика е однieю з головних ланок у систем1 епщнагляду. Однак сьогодн1 в Укрш'ш профшактична iмунiзацiя (вакцинацiя та ревак-цинац1я) контингентiв населення, що належать до груп потенцшного ризику зараження на ензоотичних терито-р1ях, не проводиться, що е вкрай загрозливим фактором. Вщомо, що епiдемiологiчне благополуччя населення з туляремй' визначаеться р1внем 1мунного прошарку, який повинен становити не менше 80—90 %. Контроль за станом 1мун1тету населення здшснюеться за допомогою туляриново!' проби, проте тулярину в крш'ш немае. Вва-жаемо, що вищезазначен1 проблеми невщкладно пови-нн1 бути вир1шен1 на державному р1вн1. Таким чином, в результат! проведених досл1джень на територи зони Степу бшьшють природних вогнищ туляремй' може бути в1д-несена до активних, у зв'язку з чим особливу значим1сть набувае контроль за ïx ешзоотичним станом та прогно-зуванням еп1дпотенц1алу з метою запоб1гання розвитку еп1дускладнень.

Висновки. На основ1 проведених досл1джень встановлено видовий склад носй'в та переносник1в збудника туляремй', еколог1чн1 фактори, що забезпечують цирку-ляц1ю та резервацш F. tularensis в природних вогнищах твдня Украши. Проведений ретроспективний анал1з виявив еколого-еп1дем1олог1чн1 особливост1 туляремй' в зазначеному репош. Отриман1 результати стали основою для розробки науково-обГрунтованих рекомендацш з удосконалення системи епщнагляду за тулярем1ею.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Никитюк С.О.1, Омецнська О.Б.2, Юрик I.G.2 1ДВНЗ «Тернопльський державний медичний унверситет 1м. 1.Я. Горбачевського МОЗ Укра1ни», м. Тернопль, Укра1на 2 Тернопльська обласна дитяча л1карня, м. Тернопль, Укра1на

Лайм-артрит у дггей: особливост дiагностики

Актуальшсть. Хвороба Лайма (системний кл1щовий борелюз, Лайм-борелюз, хрошчна мируюча еритема) — природно-вогнищева хвороба, викликана Borrelia burgdorferi, що поширюеться кл1щами i проявляеться мирую-чою кшьцепод1бною еритемою, лихоманкою, ураженням центрально!' та периферично'1' нервово'1' системи, серця i

великих суглоб1в. Вщомо, що хвороба тривалий час може переб1гати в безеритемн1й форм1 й у подальшому перехо-дити в машфестну форму з хрон1чним рецидивуючим або безперервно прогресуючим переб1гом.

Метою роботи було вивчити частоту виникнення Лайм-артриту (ЛА) серед дотей, як1 зазнали укус1в кл1-щ1в, осо6ливост1 дiагностики артриту у них, викорис-тавши двохетапну схему дiагностики (1ФА та 1муно6лот).

Матерiали та методи. Обстеження проводилось у рамках науково-дослщно'].' роботи «Вивчення епщемю-логй', патогенезу i клш1ки Лайм-борелiозу в ендем1чних районах Украши, в тому числ1 в Тернопшьськш облас-т1, та вдосконалення його дiагностики, терапй', реаб1-лггацшних заxодiв i профiлактики», яка е частиною спшьного украшсько-польського проекту «Дослщжен-ня епiдемiологiï, патогенезу, кл1н1ки та профшактики 6оршл1озу» в рамках науково-дослшницьких прошктОв бвропейського Союзу. П1д спостереженням перебува-ло 150 д1тшй вшэм в1д 1 до 16 роыв, яким проведено ан-кетування й вшповшне лабораторне обстеження. Про-ведеш клiнiко-лабораторне обстеження, ревмопроби, УЗД сугло61в, двохетапне ОмунологОчнш досл1джшння методом Elisa та Imunoblot.

Результати та обговорення. Дослщжено 150 д1тшй Тер-нопшьсько!' областi в1ком в1д 7 до 16 роыв, яы зверну-лись в Тернопшьську обласну лiкарню з укусами клща. 1з них у 6 % — 9 дггей (6 дiвчаток i 3 хлопчиыв ) було дiа-гностовано Лайм-артрит. З епiдемiчного анамнезу в1до-мо, що в 4 дп-ей спостеркали однократний, в одного — двократний i в 4 — багатократний (бшьше 3 разiв) укус клада. У 4 датей укус був у нижш к1нц1вки, у 2 — в шию, у 2 — в голову (у вухо) i в одного — в жив1т. У 4 випадках видалив кл1ща л1кар, у 3 випадках кл1щ був видалений мамою, одна дитина видалила кл1ща власноруч пальцем, i одна видалила власноруч. Вивчення анамнезу довело, що в половини д1тей 1з артритом напередодш хвороби д1агностовано м1груючу еритему (МЕ). В одше1 дитини МЕ розвинулася в мющ укусу, у 4 — у вщдалених д1лян-ках, не в1дм1чали il 4 обстежуван1. У 3 д1тей МЕ виникла в перш1 24 години п1сля укусу кл1ща, п1сля 7 дн1в — у 2 ос1б. У 3 д1тей напади кл1щ1в в1дбулися в парковш зон1, в одного — в сшьсьый м1сцевост1, у 3 — в л1с1, решта не пам'ятали м1сцевост1. Кл1н1чно захворювання супрово-джувалось 1нтоксикац1йним та г1пертерм1чним, артрал-г1чним синдромами, головним болем. У 2 д1тей артралгй' тривали протягом року, в одного — 5 мюящв, супрово-джувались тяжк1стю в ногах та л1мфаден1том — по однш особ1, у двох пац1ент1в спостер1гались алерг1чн1 реакцй' негайного типу (набряк Квшке). Методом 1муноблоту було встановлено пщвищення IgМ в 22,2 % респондента, наявн1сть антигену OspC — B. afzelii також доведена в сироватщ кров1 д1тей при Лайм-артритах. У 6 обстежених було знайдено IgG до комплексу B. burgdorferi sensu lato. Антитша до P21, антитша до OspC-антигешв до B. afzelii було д1агностовано в сироватц1 кров1 д1тей в 77,7 %, антитша до P39 — в 33,3 % випадыв. Антитша до VlsE антигешв трьох вид1в борел1й виявлено в 33,3 % випадыв. У сироватщ кров1 д1тей з артритами знайдеш антит1ла до 1мунореактивного лшщу з цитоплазматично!' мембрани B. burgdofery (Liid Bb), P41 — в 66,6 %, з 39 — в

11,1 %. Зпдно з рекомендацями виробника саме антиген OspC борелш е найбгльш чутливим для виявлення вщ-повщних IgM. Бгльшють хворих на ЛА добре вщповщали на стандартн курси антибютикотерапй', проте у 2 хворих штами збудникгв були резистентними до протимшроб-ного лГкування: тривалий час утримувались симптоми запалення, синовй'ту (особливо колшного суглоба), тому 1'м проводились повторн курси антибютикотерапй'.

Висновки. При проведенн двохетапно! дГагностики артрипв виявлено коливання вмюту Гмуноглобулшв — вгд 20,8 % для IgM до 66,6 % для IgG, що вказуе на хро-шзацш процесу. У дггей Гз Лайм-артритом спостериав-ся торпиний його перебщ вгдзначена резистентнють до протибактерГально! терапй', що потребуе розробки реабштацшних заходГв.

Новохатнй Ю., Видайко Н., Андрущенко Н., Кисляк I. Державна установа «Центр громадського здоров'я МОЗ Укра/ни», м. Кив, Украина

Актуальш пpоблeми cyчаcноï eпiдeмiологiï i проф^актики холepи та гострих кишкових iнфeкцiйних хвороб, викликаних вiбpiонами нe-О1 групи

Акгуaльнiсть. Холера — особливо небезпечна киш-кова шфекцшна хвороба, що через здатнють викликати епиеми' та пандемй' входить до перелшу хвороб, яы мо-жуть викликати надзвичайну ситуацш в громадському здоров'1 в мГжнародному масштаб^ у зв'язку з чим внесена до перелшу хвороб, заходи щодо запобГгання яких регламентуються МГжнародними медико-сантарними правилами (ММСП-2005). На сьогодн з урахуванням продовження пандемй' холери, реестрацй' значних ïï епГдспалахГв у крашах Африки, Азй', краш Карибського басейну, значне пожвавлення за останн роки зв'язкгв Украши з шшими крашами (дипломатичш, туристичш, торговГ, участь у миротворчих акщях у складГ обмеже-них вшськових контингент ООН в крашах Африки та ш), постшно юнуе ризик занесення холери в Украшу. КрГм того, постшно юнуе ризик ускладнення епщситу-ацй' з холери у зв'язку з укоршенням холерних вГбрюшв та вГбрюшв не-О1 групи у довкгллГ швденних та схгдних регюшв Украши. Вищевказане свГдчить про актуаль-нють вивчення сучасно!' ещдемюлогй' холери, удоско-налення епГднагляду за нею та заходГв ïï запобГгання.

Мета — проведення аналГзу особливостей епщемь олопчного процесу холери в Укра'1'ш за перюд з1994 по 2018 рш.

Мaтерiaли та методи. Для реалГзаци' мети проведено ретроспективний аналГз даних статистично'1' звпнос-п, донесень, епгдкарт на хворих Гз регюшв, шформа-цшно-аналггачних довгдок ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ» (рашше — Центральна СЕС МОЗ).

Результати та обговорення. За перюд з 1994 по 1996 р. у 15 областях та м. Севастополь зареестровано 1370 випадыв захворювань на холеру та 999 вГбрюноносй'в.

Найбгльш несприятливою епГдситуащя була у Микола-'1'вськш обласп, де зареестровано 90 % хворих i вГбрюно-носив. За перюд з 1998 по 2018 р. зареестровано 47 випадыв захворювань та 55 вГбрюноносй'в у 4 областях та АР Крим. ЕпГдспалах холери зареестровано у 2011 рощ у Донецьый област (м. МарГуполь) — 33 випадки захворювань та 25 вГбрюноносй'в. ЩорГчно вгд хворих на го-стрГ кишковГ шфекщйн хвороби та з довкглля (вода рш, морГв, сичн води та ш.) видгляються холерн вГбрюни, переважно не-О1 групи, та холерн вГбрюни О1 неток-сигенн штами. Холерн вГбрюни не-О1, як правило, ма-ють властивють викликати спорадичну захворюванють.

Особливост епГдпроцесу з холери в Украшк

— захворювання здебгльшого мали переби у формГ середньо'1' тяжкосп i заынчилися видужанням хворих, але було зафшсовано також летальн наслГдки;

— у вогнищах виявлялися вГбрюноносй';

— основним етюлопчним фактором були вГбрюни Ель-Тор, серотипу Огава;

— у 2007 р. у м. Суми вперше в Укрш'ш зареестровано завезений Гз Iндi'ï випадок холери, викликаний V. cholerae О139.

Основними факторами, яы викликають епщемй' холери у свт, зпдно з даними ВООЗ, е проблеми з водо-забезпеченням та каналГзуванням населених пункпв, вГдсутнють належно'1' доступно'1' медично'1' допомоги, недостатня сангтарна грамотнють населення. В Укрш'ш епгдризиками щодо холери (разом Гз ризиком занесення ïï з шших краш) також е незадовгльний стан водо-гшних та каналГзацшних споруд, мереж, вгдсутнють знезараження спчних вод шфекцшних стацюнарГв, не-санкцюнованГ випуски спчних вод у водойми (м. Ма-рГуполь — 2011 р.), санГтарно'1' очистки у населених пунктах, використання контамшованих вГбрГонами во-дойм населенням Гз рекреацГйною метою (купання, ри-боловля та ш.), проблема нелегальних миранпв, у тому числГ з ендемГчних з холери кра'1'н, вГйськовий конфлшт на сходГ, що ускладнюе епГднагляд за холерою.

Висновки. В Укра'ш на сьогоднГ е об'ективнГ умови для занесення захворювань на холеру та ïï епГдемГчно-го поширення, що потребуе постшного проведення та удосконалення заходГв щодо санГтарно'1' охорони територи', епГднагляду за холерою, заходГв ïï запобГгання.

Олим М.Ю.1, Клименко Ю.Ю.1, 1ванько О.М.2

1 Центральне сантарно-еп!дем!олопчне управл1ння, м. Кив, Украина

2 Укра!нська вйськово-медична академя, м. Кив, Украина

Мiжceктоpальна взаeмодiя у cфepi пpофiлактики за В1Л/СН1Д у Збройних силах Укpаïни

Актуальнють. ЕпГдемГя ВIЛ-iнфекцi'ï/СНIДу в Укра-ïm наростае. За кГлькГстю ВIЛ-iнфiкованиx Укра'1'на по-сГдае одне з перших мюць серед кра'1'н бвропи та СНД. РГвень загально'1' захворюваностГ на ВШ-шфекцш се-

ред в1йськовослужбовц1в Збройних сил (ЗС) Украши з 1998 року поступово зменшувався до початку вшсько-вих дш на сход1 держави.

Мета дослщження: визначити основн1 положення та мехашзми м1жсекторально1 взаемодй' у сфер1 профь лактики В1Л-1нфекцй'/СН1Ду у ЗС Украши з урахуван-ням м1жнародного досв1ду.

Матерiали та методи. Подаш щодобов1 дан1 im формацшно-анал1тично1 системи обл1ку шфекцшно!' захворюваност1 вшськовослужбовщв у ЗС Украши. Використан1 методи — еподемюлопчний, метод пор1в-няльного анал1зу, б1бл1ограф1чний, статистичний.

Результати та обговорення. П1сля зменшення в 1998 рощ призову на строкову службу, початку реоргашзаци служби кров1 ЗС як наслщок зменшення планових забо-р1в кров1 та впровадження «бар'ера на шляху занесення 1нфекцй' в ЗС Украши», а саме досл1дження призовни-к1в на баз1 обласних вшськкомалв, р1вень загально! за-хворюваност1 на В1Л-1нфекц1ю зменшився. У 2014 рощ розпочата мобшзац1я населення, в ЗС Украши потра-пила велика к1льк1сть людей без тестування на В1Л, що призвело до значного збольшення р1вня захворюваност1 на В1Л/СН1Д серед в1йськовослужбовц1в. На сьогодн1 в ЗС Украши юнують механ1зм виявлення В1Л-шфекци й алгоритм д1й щодо подальшого проходження служби при встановленш д1агнозу В1Л/СН1Д, але залишаеться проблема занесення В1Л-шфекци у в1йська. Налагодже-ний зв'язок м1ж Службою превентивно!' медицини МО Украши, центрами профолактики i боротьби з1 СН1Дом на регюнальному та нац1ональному р1вн1, м1жнародни-ми благод1йними фондами, складений та подписаний меморандум про сп1вроб1тництво мож Державною уста-новою «Центр громадського здоров'я МОЗ Украши» та Мшютерством оборони Украши. Внесен1 зм1ни в нащ-ональну базу В1Л-1нф1кованих, що дае можливють вод-слщковувати приналежшсть до ЗС Украши.

Висновки. Анал1з можнародного досв1ду з питань профтактики В1Л/СН1Ду п1дтвердив можлив1сть його адап-тованого використання в Укрш'ш, обГрунтовано основн1 принципи та положення про реал1зацш м1жсекторально1 взаемодй' у сфер1 проф1лактики В1Л/СН1Ду, що сприяти-ме стримуванню темп1в поширення захворювання у вшськовослужбовщв ЗС Украши на В1Л-шфекцш.

Панасюк О.Л., Борщов С.П., Матяш В.1., Трембачова Н.С., Токунова Т.Л. ДУ «1нститут епдемюлоги та 1нфекц1йниххвороб ¡мен1 Л.В. Громашевського НАМН Укра1ни», м. Кив, Укра1на

Помилки в дiагностицi етюлогп запальних захворювань нервовоТ системи

Мета: проанал1зувати помилки в д1агностиц1 етю-логй' запальних захворювань нервово! системи.

Матерiали та методи. Подан1 результати обстеження i лшування 1200 пащенлв (840 ж1нок, 360 чолов1к1в) в1-ком в1д 18 до 70 роыв (середнш в1к — 35,95 ± 7,60 року),

як1 послодовно включалися в розробку протягом 15 роков (2002—2017 рр.). Серед обстежених були пащенти (731 особа — 60,92 %), яы проживали в мютах облас-ного значення, 1з них 639 (53,25 %) — у Киев1, 469 були мешканцями сол, селищ мюького типу, мют районного значення. У територ1ально-адмшютративному плаш пащенти у воддолення штенсивно!' терапй' 1Е1Х надхо-дили з 25 областей Украши.

Результати та обговорення. У медичнш документацй' пащенпв було зазначено низку д1агноз1в, з якими вони рашше спостер1галися i проходили л1кування: арах-ноенцефалл — 468 хворих (39,00 %), розшяний енце-фалом1ел1т — 261 (21,75 %), енцефалом1елопол1ради-кулоневрит — 154 (12,83 %), менштоенцефалп" — 107 (8,92 %), титог cerebri — 75 (6,25 %), гостре порушення мозкового кровооб1гу — 27 (2,25 %), енцефалот — 20 (1,67 %), лейкоенцефалот — 22 (1,83 %), енцефалом1е-л1т — 17 (1,42 %), ВСД — 10 (0,83 %), ДЕП — 4 (0,33 %), БАС — 10 (0,83 %), синдром Пена — Барре — 4 (0,33 %), ганглюшт — 3 (0,25 %), абсцес головного мозку — 4 (0,33 %). Анал1з показав, що юнують серйозш проблеми й труднощ1 в первиннш д1агностищ етюлогй' запальних захворювань нервово! системи, тому що в 939 (78,25 %) пащенпв рашше взагал1 не проводилось обстеження з метою визначення причини хвороби. Водповодно, л1ку-вання призначалось без урахування етюлопчного агента. 261 (21,75 %) хворому було здшснено специф1чне тестування, але основним бюлопчним середовищем для первинного досл1дження активносл патоген1в була кров, сироватка кров1 (11,58 %), р1дше — СМР (9,42 %). Одномоментне дослодження кров1 та СМР було проведено тольки 5 (0,42 %) пащентам. За результатами такого первинного обстеження в 220 (18,33 %) хворих було виявлено маркери активносл одного патогену, у 41 (3,42 %) — ылькох. У структур1 патогешв при пер-винному тестуванш превалювали маркери ГВ1: HSV — 58 (26,36 %), EBV — 50 (22,73 %), EBV + HHV6 — 7 (17,07 %). Велика частина хворих (80,33 %) первинно лшувалися переважно у воддоленнях невролопчного профолю (73,08 %). При цьому проведену в умовах ста-цюнару терап1ю 140 (14,52 %) пащенпв оц1нювали як неефективну, для 741 (76,87 %) хворого вона мала не-значний або короткочасний ефект, 81 (8,40 %) — пом1р-ний, 2 (9,21 %) — добрий. У подальшому 847 (70,58 %) пащенпв водчули попршення стану, зокрема у вигляд1 прогресування захворювання. Тривалють захворювання у пащенпв 1з хрон1чним переб1гом в1д моменту по-яви перших симптом1в до надходження у 1Е1Б НАМНУ становила Ме = 2,64 року. Вс1м 1200 пац1ентам в 1Е1Х було проведено комплексне обстеження, за результатами якого у 598 (49,83 %) хворих були виявлеш маркери реплшативно!' активносп моно1нфекцй' (Мо1), у 294 (24,50 %) — маркери деколькох (мшст-шфекщя) (М1), у 308 (25,67 %) — активного шфекцшного процесу не було. В етюлопчнш структур1 Мо1 пом1чено значне превалювання ГВ (до 86,29 %). Родше рееструвалися маркери борел1озу (4,01 %), туберкульозу (2,68 %), ток-соплазмозу (0,5 %), хламщозу (0,33 %), шших бактер1-альних (3,34 %), в1русних 1нфекц1й, м1коз1в. У структу-р1 ГВ1 (516 випадк1в) дом1нували HSV (38,76 %), EBV

(29,65 %), HHV6 (13,57 %). У 294 (24,50 %) пащенпв були зареестроваш маркери активност МI: вГрусно-вГрусно! — у 225 (76,53 %), вГрусно-бактершно! — 37 (12,59 %), вГрусно-протозойно! — 12 (4,08 %), вГрус-но-хламтшно! — 6 (2,04 %), вГрусно-сшрохетозно! — 7 (2,38 %), вГрусно-грибково! — 3 (1,02 %), бактерГаль-но-грибково! — 4 (1,36 %) пащенпв. Встановлено, що вГропдшсть виявлення маркерГв МоI або МI вГропд-но пов'язана з дГагностованим рашше етюпатогеном (р = 0,0001), схемами попередньо! терапй' (р = 0,0007), призначенням рашше противГрусних (р = 0,0002) та ан-тибактерГальних (р = 0,004) препарапв. ПГд час вико-нання роботи був також проведений детальний аналГз втповтносп i збшв маркерГв активност етюлопчних чинникгв, виявлених при первинних обстеженнях Гз результатами, отриманими у IЕIБ НАМНУ (р = 0,0001). Установлено, що у 77 (6,48 %) випадках маркери патогешв збиалися з первинно зареестрованими, у 124 (10,33 %) — був зби тгльки з одним, у 7 (0,58 %) — лише з двома. Найбгльша кгльысть збшв маркерГв активност патогешв стосувалась EBV — 20 (16,13 %), HSV — 15 (12,10 %), борелш — 13 (10,48), бактерш — 14 (11,29 %), HSV + CMV (85,75 %). ВГропдне збтьшення маркерГв активносп патогешв порГвняно з результатами попере-дшх дослГджень визначене у 65 хворих (5,42 %). У 52 (4,33 %) хворих шсля рашше проведено!' етютропно! терапй' маркери не визначалися, у 682 (56,83 %) хворих були видглеш маркери рГзних патогешв, обстеження щодо яких рашше взагалГ не проводилося.

Висновки. Таким чином, у 24,50 % пащенпв Гз за-пальними захворюваннями нервово! системи реестру-ються маркери мшст-шфекцй'. Основними факторами розвитку мшст-шфекцй' е: некоректно проведене пер-винне обстеження; призначення противГрусно! та ан-тибактерГально! терапй' (у 23,67 та 31,25 % втповтно) без урахування етюлопчного чинника та подальшого контролю il ефективносп, особливо при HSV-, EBV-шфекщях, борелюзг

Покровська Т.В., Гнатюк В.В. Льв1вський нац1ональний медичний ун1верситет 1м. Данила Галицького, м. Льв1в, Укра1на

Пapвовipycнa iнфeкцiя у дп^й

Актуальнгсть. ПарвовГрусна шфекщя (ПI) — одна з поширених шфекцш з переважним ураженням дггей та з найрГзноманишшими клшчними проявами: вГд без-симптомного перебиу до появи шфекцшно! еритеми (клМчно схожою з краснухою чи токсико-алерпчним дерматитом), артриту, лГмфаденопатй', апластичного кризу, хрошчно! анемй'. Останшм часом пт виглядом краснухи пропускають ентеровГрусну, парвовГрусну Гн-фекцГю, на що слГд звернути увагу практикуючим лша-рям (ТрихлГб В.I., 2015).

Мета дослщження: проаналГзувати перебГг ПI у дь тей, щоб привернути увагу практичних лГкарГв до осо-бливостей клМки, можливостей дГагностики даного захворювання, розвитку ускладнень.

Матерiали та методи. АналГз клГнГчного перебГгу ПI в дггей, виявлення парвовГрус-В19-специфГчних анти-тгл IgM методом IФА у сироватщ кровГ, а також виявлення вГрусно!' ДНК методом ПЛР.

Результати та обговорення. Ретроспективно проана-лГзовано клГнГчний перебГг екзантемного захворювання у 62 дггей вшом 1,5-10 рокгв, яы звернулися в О!КЛ за медичною або консультативною допомогою. Звернен-ня за медичною допомогою було з приводу появи у вшх дггей рГзноманГтного висипу: еритематозного — у 35 (56,5 %), плямисто-папульозного — в 16 (25,8 %), з ге-морапчним компонентом — у 4 (6,5 %) дггей, що розта-шовувався на тулубГ та ынщвках. У 27 (43,5 %) пащенпв спостерГгався мережевий малюнок екзантеми у виглядГ гГрлянд i ылець. У 14 (22,6 %) дггей у центрГ висипного елемента помпне просвГтлення. У 37 (59,7 %) дггей був яскравий рум'янець на щоках (slapped cheek). З анамнезу вщомо, що в 54 (87,1 %) пащенпв незадовго (за 3-10 дшв) вГдзначалися загальш симптоми штоксикацй', 25 (40,3 %) пащенпв скаржилися на остуду, 19 (30,6 %) — на субфебрильну температуру пла, 30 (48,4 %) — на слабкгсть i бгль у м'язах, ломоту, незначний шкГрний свербГж, головний бгль, а також вГдмГчалися симптоми з боку верхшх дихальних шлях1в у 24 (38,7 %) дней — гГперемГя ротоглотки, рингт, фарингГт, кашель. У дитини К. 2,5 року з аналопчним дебютом захворювання на 7-му добу на нижшх ынщвках з'явились геморапчш висипання неправильно!' форми вГд 1 до 3 мм у дГаме-трГ, гематурГя, рГвень тромбоцитГв у периферичнш кровГ знизився до 30 х 109 г/л. У гематолопчному в1ддГленнГ проведено дослГдження кгсткового мозку, дГагностовано гГпоплазГю еритро'1дного паростка, виявлено характерш гГгантськГ еритробласти та геномну ДНК вГрусу у кгст-ковому мозку. Мегакарюцити (попередники тромбоци-пв) у дослГджуваних препаратах були вщсутшми. У всГх дГтей дГагноз пщтверджено наявнГстю в сироватцГ кровГ антитгл IgM до парвовГрусу B19. У дитини з анемГею та тромбоцитопешею, асоцГйованою з парвовГрусом В19, виявлено ДНК Parvovirus B19 бтьше 9,0 х 106 МО/мл шляхом проведення ПЛР кровГ (аналГтична чутливГсть тест-системи — 3,6 х 102 МО/мл). ПарвовГрусна Гнфек-цГя на сьогодш значно поширена в ус1х крашах. Сезонш спалахи спостерГгаються наприкгнцГ зими, весною та на початку лгта, а спорадичш випадки захворювання рее-струють протягом року (Бинда Т.П., СмГян О.I., 2014). Типовим е поява висипу шсля зникнення катаральних проявГв та помГрно вираженого штоксикацшного синдрому. Висип з'являеться не в кожному випадку — де-якг дГти переносять хворобу як звичайне нездужання. ПI у дней i дорослих на другГй фазГ супроводжуеться виробленням специфГчних антитГл — 1муноглобулшв M i G, титри яких украй важливГ для правильно!' дГа-гностики. Як правило, кгльысть IgM птвищуеться на третГй день шсля активаци Гнфекцй' i залишаеться протягом двох-трьох мГсяцГв шсля гостро! Гнфекцй'. Iмуно-глобулГни G збериаються в кровГ досить тривалий час, ГнодГ — пожиттево (Waza K., Inoue K., Matsumura S., 2007). Оскгльки поява екзантеми вщповтае розвитку антитГл, пацГенти з висипаннями вже не е заразними (Медведева В.В. и др., 2013). НерГдко на rai активносп

парвов1русу спостершаеться значне руйнування к1стко-вого мозку i, вщповщно, порушення нормальних проце-шв кровотворення аж до небезпечних для життя сташв. Парвов1рус B19 пов'язаний 1з р1зними гематолопчними аномал1ями: тромбоцитопешею, що може спостершати-ся при гострш шфекци', навпъ в 1мунокомпетентних патент. Описаш випадки 1мунно1 тромбоцитопешчно! пурпури, пурпури Шенлейна — Геноха та гемофагоци-тарного синдрому, як1 були пов'язаш з парвов1русом В19 (Washington D.C., 2006).

Висновки. У зв'язку з недостатньою кшшчною i се-ролопчною д1агностикою П1 через пол1морф1зм кл1-шчних прояв1в i зазвичай легкий перебш реальна кшьысть хворих значно бшьша вод зареестровано!. На тл1 активност парвов1русу можлив1 ураження к1сткового мозку i, вщповщно, порушення нормальних процес1в кровотворення, навпъ до небезпечних для життя станов, на що слод звертати увагу практикуючим лшарям.

Прикуда Н.М., Знчук О.М. Нац1ональний медичний унверситет 1м. Данила Галицького, м. Льв1в, Укра1на

Випадок Лайм-борелюзу, ускладнений розвитком нейросенсорноТ глухоти

Актуальшсть. Серед нечастих й особливо небезпечних ускладнень Лайм-борелюзу (ЛБ) е ураження органа слуху з розвитком нейросенсорно! глухоти. Нейросенсорна глухота — це втрата слуху, що розвива-еться упродовж 24 годин внаслщок порушення функ-цй' внутр1шнього вуха чи слухового нерва. У лиератур1 зустр1чаються даш про те, що серед численних причин розвитку нейросенсорно! глухоти шфекцшш хвороби становлять 12,8—13 %. Найчаспше йдеться про хворобу, спричинену B. burgdorferi.

Мета дослщження: проанал1зувати клш1чний випадок Лайм-борелюзу, ускладнений розвитком нейросенсорно! глухоти.

Матерiали та методи. Анал1з епщемюлопчних та клшшо-лабораторних даних хворого на Лайм-борелюз, ускладнений розвитком нейросенсорно! глухоти, який перебував на лшуванш у Льв1вськш обласнш шфекцш-шй кшшчнш лшарш (ЛО1КЛ).

Результати та обговорення. Хворий П. 39 роив звер-нувся у ЛО1КЛ 29.01.2018 р. 1з скаргами на втрату слуху на л1ве вухо. З анамнезу вщомо, що в середиш жовтня 2017 р. водбулося присмоктування кл1ща в дшянщ л1во-го плеча. Через тиждень у мющ присмоктування хворий помнив к1льцепод1бну еритему д1аметром до 10 см, яка упродовж наступних дшв ексцентрично збшьшува-лася та досягла максимального розм1ру 16 см. Лшував-ся амбулаторно (доксициклш у доз1 0,1 г дв1ч1 на добу упродовж 14 дшв). На 8-му добу прийому доксицикль ну та 15-ту добу вод моменту появи еритеми у хворого з'явилося водчуття пульсацй' в л1вому вус1 з подальшою, через 2 доби, повною втратою слуху. Лшувався в невролога, лор-лшаря. Призначено вшпоцетин, трацетам,

виамши групи В. Позитивного ефекту вод отримано-го лшування не спостершалося. На момент госттал1-зацй' до ^фе^тного стацюнару мшруюча еритема на шырних покривах хворого регресувала. Кр1м ураження органа слуху, шших органних уражень, характерних для ЛБ, не виявлено. Ознаки штоксикацшного синдрому також були вщсутт Результати серолопчних дослщжень (31.10.2017 р.): виявлено антитша IgM до B. burgdorferi 1,54 (cut off 1,1). Д1агностичний р1вень IgM до B. burgdorferi подтверджений у реакци' 1муноблотингу (04.11.2017 р.). Антитша IgG до B. burgdorferi — результат негативний (тест-системи EUROIMMUN, Шмеч-чина). Патент консультований оториноларингологом. Констатовано тяжке нейросенсорне л1воб1чне ураження слуху. За результатами авдюграфй' (30.11.2017 р.) виявлено л1воб1чне тяжке ураження звукосприймаючого апарату у вигляд1 л1воб1чно1 глухоти. При проведенш МРТ головного мозку (08.12.2017 р.), ультразвукового дослщження оргашв черевно! порожнини та ЕКГ (30.01.2018 р.) патолопчних змш не виявлено. Хворому призначено етютропну (цефтр1аксон 1,0 г дв1ч1 на добу) та патогенетичну тератю (пентоксифшн, шщакрину гщрохлорид, виамши групи В), гшербаричну оксиге-нацш. Проведеним упродовж 28 дшв лшуванням не вдалося досягнути вщновлення у хворого слуху. Через 2 мюяш тсля л1кування картина повторно проведено! авдюграфй' не змшилася.

Висновки. Нейросенсорна глухота — це одне з род-кюних, але серйозних уражень слухового анал1затора при ЛБ. Покращання слуху тсля адекватно! антибю-тикотерапй' можливе в окремих випадках у раз1 ранньо-го л1кування.

Резников А.П.

КЗВО «Р/вненська медична академя» Р1вненсько! обласно'1' ради, м. Р1вне, Украна

Актуальш питання проф^актики iнфекцiйних хвороб

Акгуaльнiсть. Останшм часом в Укра!ш загостри-лась епщем1чна ситуашя з актуальних шфекцшних хвороб. З'явились випадки дифтерй', правцю, р1зко збшьшилась захворюванють на ботушзм, у 2019 рот продовжуеться епщем1я кору. Така ситуащя потребуе глибокого анал1зу причин, що сприяли цьому.

Мета досл1дження: провести анал1з епщем1чно! си-туацй' з актуальних шфекцш на територй' Р1вненсько! обласп, визначивши основш чинники, що впливають на сучасний стан iнфекдiйноï захворюваностг

Мaтерiaли та методи. Матер1алом для дослщження були дат iнфекцiйноï захворюваносп, виконання об-сяпв профшактичних щеплень, а також забезпечення вакцинами в Р1вненськш область Проведений анал1з даних 1з застосуванням еподемоологочних метод1в до-сл1джень.

Результати та обговорення. На сьогодш актуальними для Р1вненсько! обласп е, зокрема, гостр1 кишков1 im фекцй', сальмонельоз, а також шфекцй', що керуються

засобами специфГчно'1 Гмунопрофглактики. У 2018 рощ в РГвненськгй обласп вгдмГчене подальше зростання захворюваносп на сальмонельоз, зареестровано 323 випадки сальмонельозу (27,8 випадку на 100 тисяч на-селення), що на 28,2 % бгльше, шж у 2017 рощ. Цглком зрозумгло, що поширення сальмонельозу пояснюеться вгдсутнютю вГдповгдного санГтарно-епГдемГологГчного нагляду через лшвгдацш санГтарно-епГдемГологГчно1 служби, а також неналежним ветеринарним супрово-дом виробництва i реалГзацй' продукт птахГвництва i загалом тваринництва. Захворюванють на гострГ киш-ковГ шфекцй' (гастроентероколгт i харчовГ токсикош-фекцй') порГвняно з 2017 роком знизилась на 21,3 %, але залишалась на високому рГвн (було виявлено 1480 випадкгв, показник становив 127,6), тим бгльше, що повний облш таких захворювань натепер не забезпе-чений через вгдсутнють санГтарно-епГдемГологГчно1 служби, що вгдповгдала за облш шфекцшних хвороб, а також у зв'язку Гз тим, що шмейш лшарГ практично перестали обслуговувати виклики на дому. В обласи набула поширення ротавГрусна шфекцш, за 2018 рш виявлено 308 випадыв (26,6 %). Ситуащя в обласп з такими керованими шфекщями, як краснуха й епгде-мГчний паротит, як у 2017, так i у 2018 рощ була благополучною, вГдповГдно зареестровано 9 (0,78) i 28 (2,41) випадыв. У той же час, незважаючи на зниження по-рГвняно з 2017 роком Гз 21,9 до 15,4 випадку на 100 тисяч населення, захворюванють на кашлюк залишалась високою. Як i загалом у краш, в обласп у 2018 рощ вгдмГчалось штенсивне поширення кору, зареестровано 3002 випадки (258,9), у 2019 рощ захворюванють на ыр продовжуе зростати. Минулого року в обласи ви-явлений один випадок правцю. Захворгла дитина двох роыв, яка не була прищеплена. Ситуащя з керованими шфекщями була прогнозована кглька роыв тому, коли держава перестала забезпечувати закутвлю достатньо'1 кглькосп вакцин. I хоч минулого року забезпечення вакцинами покращилось, але по ряду вакцин все ще залишалось незадовгльним. Так, у 2018 рощ РГвненська область була забезпечена вакциною ОПВ на 55,3 %, ШВ — на 68,4 %, вакциною проти гепатиту В — на 50,1 %. Виконання обсяпв щеплень у 2018 рощ стано-вило: вакциною КПК дггей вшом один рш — 84,8 %, АКДП дггей вшом до одного року — 63,4 %, проти по-люмГелпу дггей до одного року — 54,9 %, проти гепатиту В дггей до року — 55,7 %. А вгдтак можна надалГ прогнозувати зростання захворюваноста на кероваш шфекцй'. Поширення шфекцш вгдбуваеться через не-задовгльне охоплення щепленнями пгдлягаючих контингент i, вГдповГдно, значного накопичення неГмун-них ошб. Збгльшенню захворюваносп значною мГрою сприяе непроведення протиепгдемГчних заходГв у вог-нищах захворювань, оргашзащею i забезпеченням яких у свш час займалась санГтарно-епГдемГологГчна служба, а також амбулаторно-пол1клшчш заклади. А саме, не проводиться обстеження контактних ошб, не забезпе-чене ранне виявлення хворих та ix Гзолящя, не забезпечена своечасна дГагностика шфекцшних хвороб. Через те, що шмейш лшарГ тепер не обслуговують хворих на дому, хворГ змушен звертатись на прийом, при цьому

вгдбуваеться розсшвання шфекцй' на шляху до лша-ря — у транспорта, а також в амбулаторно-полшлшч-них закладах. Аби забезпечити полшшення епГдемГчно'1 ситуацй', насамперед Гз кором у нашш краш слгд термь ново задГяти уш перелГченГ протиепГдемГчнГ заходи.

Висновки. Таким чином, для збереження життя i здоров'я населення, цглком очевидно, що в краш тер-мшово слгд вгдновити проведення профглактичних i протиепгдемГчних заходГв, налагодити належне поста-чання вакцин, забезпечити обслуговування викликгв на дому. Цглком виправданим було б нарешп вщмши-ти невиважене ршення про лГкшдащю саштарно-еш-демюлопчно'! служби.

Ротар Д.В.1, Дейнека С.е.1, Кобаса 1.М.2

1 Вищий державний навчальний заклад Укра1ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Украна

2 Черн1вецький нац1ональний унверситет 1м. Ю. Федьковича, м. Черн1вц1, Укра1на

Змши адгезивних та колошзащйних влacтивоcтeй S. aureus та E. coli

на повepхнях на оcновi базальтового туфу та папо-ТЮ2

Актуальшсть. За даними Нацюнального шституту здоров'я США, понад 60 % ушх мшробних шфекцш людини викликаш мшрооргашзмами, якг знаходяться в бюплГвках. На сьогодн бюплГвкоутворення шпи-тальними штамами бактерш — серйозна загроза для практично! охорони здоров'я. Особливого значення це набувае у вгддгленнях штенсивно'1 терапй', х^рурпчних стацюнарах, оскгльки утворення бюплГвок — причина виникнення тяжких катетер- i вентилятор-асоцшова-них внутршньолшарняних шфекцш, сепсишв, пнев-монш i летальних випадыв. При цьому слгд враховува-ти, що вГд поверхн для адгезй' залежить i можливють бактерш формувати бюплГвки. У лГкувальних устано-вах безлГч поверхонь, якг е об'ектом для адгезй' бактерш з подальшою ix колошзащею. Тому вивчення цього напрямку патогенно'1 дй' мшрооргашзмГв е актуальним та затребуваним. Вгдомо, що дюксид титану — одна з найширше використовуваних неоргашчних сполук у рГзних сферах людсько'1 дГяльностг Основш переваги титану (IV) оксиду — потужна вибглююча здатнють, стшкгсть до х^мГчних реакцГй, вГдсутнГсть токсичних компонент, нечутливють до пГдвищено'1 вологос-ri, добра сумГснГсть Гз будь-яким плГвкоутворювачем. БазальтовГ туфи — природнГ алюмосилшати цеолГтно'1 групи мГнералГв, що використовуються в рГзних галу-зях. З огляду на потреби медично'1 галузГ в реконстру-юваннГ та вгдновленш медичних установ ми провели експериментальне дослГдження, направлене на вста-новлення впливу матерГалГв на основГ акрилово'1 фар-би, базальтового туфу та ТЮ2 на здатнГсть мГкроорга-нГзмГв до плГвкоутворення.

Мета досл]дження: встановити можливють впливу на адгезивш та колонГзацГйнГ властивостГ S. aureus

АТСС 25923 та E. coli АТСС 25922 матерОалОв на 0CH0Bi акрилово! фарби з додаванням базальтового туфу та на-но-ТЮ2.

Матерiали та методи. На базi iнституту бiологii, xiMii та бюресуршв Чернiвецького нацiонального ушверси-тету iM. Ю. Федьковича пiдготовлено 9 зразыв пред-метних скелець, покритих базальтовим туфом та Ti02, iз розмiрами часток вiд 10 до 50 нм, площа питомо! поверхнi 50 м2/г, що складаеться iз сумiшi анатазу i рутилу, нанесених на предметш скельця в рiзних сшввод-ношеннях та зафiксованих акриловою фарбою. Змiни адгезивних та колошзацшних властивостей S. aureus АТСС 25923 та E. coli АТСС 25922 вивчали шляхом !х культивування на поверхш дослiджуваних зразкiв. Оцiнку результат проводили, визначаючи концентра-цiю бактерОально! культури за стандартом МакФарлан-да за допомогою денситометра та подрахунку колоше-утворюючих одиниць культури у водбитках iз скелець.

Результати та обговорення. Проведет дослодження щодо визначення впливу матерОалОв на основi акрилово! фарби з додаванням базальтового туфу та нано-Ti02 на адгезивш та колонiзацiйнi властивостi S. aureus АТСС 25923 та E. coli АТСС 25922 встановили, що до-давання до матерОалу базальтового туфу (зразки № 2—5) суттево не змшюе нi адгезивнi, m колонiзацiйнi мож-ливостi референтних штамiв. Так, з вiдбиткiв скелець iз культурою S. aureus АТСС 25923 вишвалось вiд 1,31 х 102 КУО/см2 до > 3,0 х 102 КУО/см2, концентрацiя ж бактерОальних клiтин у вилученiй родиш з поверхнi скелець або залишалась як i в робочiй суспензи 105 кль тин/мл, або зростала до 109 клiтин/мл. Щодо E. coli АТСС 25922, то з поверхш даних зразыв вишвались вод 1,22 х 102 КУО/см2 до > 3,0 х 102 КУО/см2, а концентра-цiя життездатних мiкроорганiзмiв у рiдинi з поверхнi коливалась вiд 106 клiтин/мл або зростала до > 109 кль тин/мл, що було на порядок вище, нiж у попередньо описаному дослщ. Тобто такi результати наштовхують на припущення, що посилення шершавостi поверхш за рахунок базальтового туфу вимагае вод мшрооргашз-му бiльше часу на адаптацш та регенерацiю культури. Умови цього експерименту були обмежеш часом, тобто збольшення тривалостi культивування референтного штаму на покрiвельних матерiалах iз базальтовим туфом дае водповщ на цi запитання. Додавання до по-крiвельного матерiалу на основi акрилово! фарби з додаванням базальтового туфу нано-ТЮ2 вод 0,05 до 2 % (зразки № 6—9) значно змшило адгезивш властивостi S. aureus АТСС 25923. Так, з поверхонь даних зразыв вишвали 1,14 х 102 КУО/см2 до 0,6 х 101 КУО/см2 водпо-вiдно. Отже, коли концентращя нано-ТiО2 у матерОалО сягала 2 %, то чисельшсть колонiеутворючих одиниць, яы висiвались, була < 10 КУО/см2, що сводчить про ефектившсть даного покрiвельного матерОалу щодо адгези S. aureus АТСС 25923. Колошзацшш властивос-тi референтного штаму також поддавались суттевому впливу, коли концентращя нано-ТЮ2 у матерОалО ста-новила 0,05 %, то культура ще збериала концентрацiю, як у робочш суспензй', — 105 клотин/мл, та подвищення концентрацй' нано-ТЮ2 у наступних зразках вод 0,1 до 2 % унеможливило виявлення росту бактерш оптичним

методом, водсутность росту варто подтверджувати посля перешву. Щодо E. coli АТСС 25922, то з поверхонь зразыв № 6-9 вишвали вод 0,98 до 0,22 х 102 КУО/см2, що сводчить про значний вплив матерОалу на адгезш даного мiкроорганiзму, але E. coli АТСС 25922 виявилась менш чутливою, шж S. aureus АТСС 25923. Колошзацшш можливосп ж E. coli АТСС 25922 також поддались впливу матерОалОв на основО акрилово! фарби з додаванням базальтового туфу та нано-ТЮ2. Так, концентращя бактерОальних клотин знижувалась синхронно з подвищення концентрацй' нано-ТЮ2 вод 105 клотин/мл, як робочш суспензй, до 1-10 клотин/мл.

Висновки. Дане дослодження встановило, що додавання до покрОвельних матерОалОв базальтового туфу та нано-ТЮ2 впливае на здатшсть S. aureus АТСС 25923 до щтвкоутворення, тобто порушуються як адгезивш, так i колошзацшш можливост референтного штаму. Найефектившшими з дослоджуваних зразыв вияви-лись матерОали на основО акрилово! фарби з додаванням 5% базальтового туфу та 2% нано-ТЮ2 — зразок № 9. МатерОали на основО базальтового туфу та нано-ТЮ2 з розмОрами часток вод 10 до 50 нм, площею питомо! поверхш 50 м2/г, що складаеться Оз сумшО анатазу i рутилу, вагомо впливають на здатшсть референтного штаму E. coli АТСС 25922 до формування бюптвок на об'ектах, тобто порушуеться здатшсть референтного штаму до адгези та колошзаци даних поверхонь.

Семчишин 1.М.1, Гербш Ю.О.1, Дмитрах О.0.1, Панченко В.А.1, Семенюк О.О.2

1 Вйськово-медичний кл1н1чний центр Захдного рег1ону, кл1н1ка отоларингологи та офтальмологи, м. Льв1в, УкраИна

2 Льв1вський нацюнальний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, УкраИна

КлЫчш «маски» гшйного риногенного ускладнення: випадок iз практики (стендова допов^дь)

Акгуальшсть. За даними логератури, частота усклад-нень риносинусилв не залежить вiд застосування антибютиыв. Питома вага орботальних ускладнень становить 60—75 %, а в умовах нерацюнально! анти-бiотикотерапií i росту резистентностi можна очiкувати збтьшення колькосл таких випадкiв.

Мета дослщження: продемонструвати багатогран-нiсть проявiв гншних риногенних ускладнень та !х кль нiчнi «маски», пiдвищити настороженiсть до ще! патологи лiкарiв не ттьки першого контакту, але й шших спецiальностей.

Матерiали та методи. Пащент 60 роков направлений у кишку отоларингологи та офтальмологи з приводу екзофтальму, що виник шсля тривалого лiкування кон'юнктивпу та глаукоми.

Результати та обговорення. Зi слiв пацiента, хворiе близько 1 року, коли виникли сльозотеча i почерво-

ншня ока. Тривало л^вався i спостеркався в офтальмолога, проте ефект лкування був короткотривалим або незначним. До симптомiв додалися болi в оцi. 3i зростанням внутршньоочного тиску виставлено дiаг-ноз «глаукома». Шсля виникнення екзофтальму на rai посилення болю ока i голови скерований на такi обсте-ження: КТ голови: «об'емний процес фронтально! пазухи з поширенням через решггчасту пазуху в лiву орбь ту (можливо, утворення орбгга з поширенням в ДПН), лiвобiчний екзофтальм»; МРТ голови з контрастуван-ням: «МР змiни бiльш характерш для хронiчного запального процесу лiвоl половини фронтально! пазухи з пролабуванням в орбпу (абсцес?), менше неопластичного генезу. Екзофтальм злiва. Помiрнi прояви судин-но! енцефалопати». Госпiталiзований з дiагнозом «хро-шчний лiвобiчний етмо!дит, фронтит. Пiоцеле лобного синуса злiва. Новоутворення лобного синуса?». Огляд терапевта: «Ппертошчна хвороба II стади. Ступiнь 2.

Гiпертрофiя лiвого шлуночка. Ризик 3 (високий). 1ше-мiчна хвороба серця: атеросклеротичний кардюскле-роз. СН I. Атеросклероз аорти». В загальному аналiзi кровi, сеч^ бiохiмiчному аналiзi кровi показники в межах референтних норм. Заплановано малошвазивне оперативне втручання: «Вiдеоендоскопiчна лiвобiчна ревiзiя остиомеатального комплексу, лiвобiчна фрон-тотомiя». На етапi доступу до лобного закутку виявлено утворення, що випинаеться назовш. При пункцй' отри-мано густий гнш, пiсля розкриття видтилось близько 10 мл гною, лобна пазуха звтьнилася. Посiв на мкро-флору росту не дав. При оглядк слизова пазухи дещо набрякла, гшеремована. Ознак пухлинного процесу немае. Екзофтальм зник. Пiсляоперацiйний дiагноз: «Шоцеле лiвого лобного синуса». Виписаний додому на 2-гу добу. В катамнезк протягом 2 мiсяцiв рецидивiв екзофтальму не спостеркалося, природне сполучення лобного синуса функцюнуе добре.

Рисунок 1. КТ до операцП

Рисунок 2. МРТ ¡з контрастуванням до операцП

Рисунок 3. Конусно-променева КТ на 3-й день псля операцй

Висновки. Тривале неефективне консервативне ль кування патологи голови i ши1 е показанням до при-значення вiзуалiзацiйних методiв обстеження, а недо-оцiнка стану пацiента лiкарем першого контакту чи вузьким спецiалiстом може призвести до труднощiв у лшуванш, реабiлiтацií чи iнвалiдизацií пацiента на тлi фiнансового тягаря хибного лшування. Сучаснi мало-iнвазивнi вiдеоендоскопiчнi мрурпчт технологи до-зволяють проводити дiагностично-лiкувальнi операцй через природнi доступи з максимальною ефективнютю та мiнiмальним перебуванням у стацюнарь

Сергеева Т.А.

ДУ «1нститут епдемюлогп та нфек^йниххвороб iм. Л.В. Громашевського НАМН Украни», м. Кив Укра'на

«Немедичний» профеайний ризик iнфiкування вiрусами парентеральних гепатит сшвробггнимв правоохоронних органiв

Акгуальнiсть. Особи, яы мають контакти з кров'ю при виконаннi професiйних обов'язкiв, наражаються на пiдвищений ризик зараження вiрусами парентеральних (гемоконтактних) гепатитiв, передушм гепа-титiв В i С (ГВ i ГС). До груп професiйного ризику ш-фiкування вiрусами ГВ (НВУ) i ГС (НСУ) насамперед вiдносять медичних працiвникiв. Але також розгляда-ють професiйнi ризики для пожежних, сшвробггаиыв служб порятунку, правоохоронних органiв, професш-

них спортсмешв (контактнi види спорту), майстрiв татуажу, трсингу, косметологiв, перукарiв, осiб, яы вивозять смiття, працiвникiв каналiзацií та шших. Пе-релiк професiй розрiзняеться в окремих крашах, але в бтьшосп наголошуеться на ризику для персоналу правоохоронних оргашв.

Мета дослщження: аналiз даних лiтератури щодо iнфiкування НВУ i НСУ при виконанш професiйних обов'язкiв спiвробiтниками правоохоронних оргашв.

Методи дослщження. Бiбiлосемантичний.

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

Результати та обговорення. Ризик професшного зараження вiрусами ГВ i ГС реалiзуеться насамперед внаслiдок контактiв iз кров'ю та iншими бiологiчними рщинами. Так, не виключена можливiсть зпхнення з голками для iн'екцiй або холодною зброею, забрудне-ними кров'ю; робота з освщчення трупiв супроводжу-еться ризиком контамiнацií; можливими е контакти з потенцшно небезпечними бюлопчними рiдинами при обшуку камер ув'язнених, угамуванш буйних або агресивних ошб iз непередбачуваною психотичною по-ведшкою тощо. Не можна забувати й про бшки з вико-ристанням гострих предметав та напади на сшвробггаи-кiв iз наступним кровопролиттям; ризик несуть також укуси. Все це може спостериатися пiд час арештав, за-тримування, допиту, розбирання шмейних конфлiктiв тощо. Бiльшiсть фах^вщв вважають, що дiйсна ситуацiя i проблема професiйних експозицiй кров'ю та бюлопч-ними рiдинами спiвробiтникiв полщи, а також пештен-Шарно! системи е суттево недооцiненими i занижени-ми. Одним iз перших був описаний доведений у 90-х роках минулого столптя випадок шф^вання НСУ шерифа (пештенщарна система США) тсля того, як

йому в оч1 хлюпнула кров, коли вш розшмав бшку м1ж ув'язненими (Rosen H.R., 1997). В робот S. Abel 1з ко-легами (2000) наведений приклад зараження полщей-ського HCV та В1Л внаслодок того, що чоловш, якого вш заарештовував (як було встановлено в подальшому, шфшований В1Л, HCV, HBV та HTLV-1), розбив ств-робггаику обличчя та рот. Але найчаспше говорять про небезпеку отримання травми голкою шприца та шши-ми гострими предметами (у цьому контекст нагадаемо, що ризик зараження HCV при укол1 голкою становить близько 2 %, HBV — 30 %). Ще наприкшщ 90-х роив минулого столитя були описаш випадки зараження В1Л та в1русами парентеральних гепатитв шсля уколу голками шприца, в яких мютилася кров ув'язнених наркомашв (Egger S.H. et al., 1990). Незважаючи на значний час, що минув з усводомлення такого ризику для пращвникТв полщи, i на сьогодш вважають, що зна-ння та навички сшвроб1гаик1в пенiтенцiарноï системи щодо голок та шприщв, якими користуються ув'язнеш, та водповщних заход1в шсля отримання травми голкою шприца, потребують вдосконалення. Описують також випадки професшних експозицш кров'ю та шшими б1-осубстратами серед пращвник1в полщй' в Нидерландах, Австралй' та США, у тому числ1 й при наданш невод-кладно1 медично!' допомоги (O'Leary F.M., Green T.C., 2003; Sonder G.J.B. et al., 2005; Merchant R.C. et al., 2007). За результатами дослщження, проведеного у Великш Британй', серед шотландських полщейських констебл1в протягом одного року спостереження був зареестрований 141 шцидент контактв 1з кров'ю (Dunleavy K. et al., 2010). При ретроспективному аналь з1 всох випадк1в професшних експозицш кров'ю та/або бюлопчними родинами серед штату полщй' в м. Амстердам (Нодерланди) протягом чотирир1чного перюду було показано, що частота таких шцидентв становила 68 на 10 тис. сшвробогаиыв на рш; у 4 % постраждалих у подальшому були виявлеш маркери шф1кування HBV, у 18 % — HCV, у 4 % — В1Л (Sonder G.J.B., 2005). За результатами аношмного опитування сшвробогаиыв полщи Кал1форнй' (США), 29,7 % мали принаймш один укол голкою шприца под час роботи, а 27,7 % — два або больше; факторами ризику перкутанно!' небезпеки ви-значили веч1рш змши, патрулювання, чолов1чу стать та менший досвод роботи (Lorentz J. et al., 2000). До-слодниками з Гани встановлений кореляцшний зв'язок м1ж водносно високою поширешстю В1Л-, HBV-HCV-шфекцй', сифшсу серед ув'язнених та серед ствробот-ник1в установ пенiтенцiарноï системи, що дозволило припустити ймов1ршсть професшно! передач1 збудни-ыв (Adjei A.A. et al., 2008). 1снуе велика кольысть повь домлень i приклад1в професшного ризику шф1кування HBV i HCV представник1в правоохоронних оргашв, що сводчать про суттеву актуальшсть проблеми. Разом 1з цим в Укрш'ш вивчення серопревалентност та оцшка професшного ризику ГВ i ГС серед сшвробогаиыв правоохоронних оргашв дотепер не проводилось.

Висновки. Враховуючи еподем1чну ситуацш з парентеральних в1русних гепатитв в Укрш'ш, е вс1 подста-ви вважати за необходне проведення сероеподемюлопч-них дослоджень 1з метою виявлення шфшованих HBV i

HCV сшвробггаиыв правоохоронних оргашв 1з наступ-ним ïx л1куванням та диспансерним спостереженням. Потребують розробки водповодш профолактичш заходи. Це повинно розглядатися в загальному контекст стратеги' ел1мшацй' в1русних гепатитв в Укрш'ш.

Снежко О.В., Кричинская И.В., Ковалева И.С., Бурлаченко И.И. Клиника «Инто-Сана», г. Киев, Украина

Алгоритм клинической и лабораторной диагностики кори. Вакцинация и постконтактная профилактика

Корь — одно из наиболее известных в мире контагиозных заболеваний. Передача возбудителя происходит преимущественно воздушно-капельным путем или при непосредственном контакте с носоглоточными секретами больного. Реже корь распространяется воздушным путем в виде аэрозоля или непрямым путем, при контакте с недавно контаминированными предметами.

Первое значительное повышение уровня заболеваемости корью в Украине наблюдалось в мае 2017 г., в дальнейшем заболеваемость не имела тенденции к снижению. По данным Центра общественного здоровья Министерства здравоохранения Украины, в 2018 году зарегистрирован 54 481 случай кори. Пострадали все 24 области Украины. С того времени Министерство здравоохранения Украины осуществляло мониторинг ответных мер на вспышку кори.

Учитывая данные обстоятельства, а также особенности течения кори в условиях данной вспышки, такие как отсутствие патогномоничных симптомов (пятен Филатова — Коплика), этапности высыпаний, слабо выраженный респираторный синдром, проблема корректной диагностики и клинического или лабораторного подтверждения диагноза приобретает все большую актуальность.

С целью разработки алгоритма (рис. 1), применимого для подтверждения диагноза кори, а также для анализа доступных мер профилактики и постконтактного менеджмента для детей и взрослых, с вынесением в отдельную категорию медицинских работников, контактировавших с заболевшим, были проанализированы и использованы руководство ВОЗ по лабораторной диагностике кори и краснухи, календарь вакцинации, а также информационные статьи Американского центра по контролю заболеваний (CDC — Centers for Disease Control and Prevention) и Национального консультативного комитета по иммунизации (National Advisory Committee on Immunization (NACI).

Согласно анализу перечисленных материалов, медработники вынесены в отдельную категорию как лица, подверженные высокому риску контакта с заболевшими. Следовательно, статус иммунизации медработников должен быть подтвержден двумя задокументированными дозами КПК или лабораторно подтвержденным титром IgG к вирусу кори.

Рисунок 1. Алгоритм подтверждения диагноза кори

Так как корь является вакциноуправляемым заболеванием, основной мерой профилактики дальнейшего распространения кори и роста заболеваемости является своевременная вакцинация. Целевая группа проводимых дополнительных мероприятий по иммунизации детей в возрасте 1—9 лет была расширена (в мае 2018 г.) с включением всех детей до 17 лет. В июне 2018 г. Национальный оперативный штаб по реагированию на ситуацию с корью принял решение о включении в целевую группу для бесплатной иммунизации вакциной против кори, паротита, краснухи (КПК) взрослых из групп повышенного риска, медработников, военнослужащих, сотрудников учебных заведений и студентов.

Регулярная противокоревая вакцинация детей в сочетании с кампаниями массовой иммунизации в странах с высокими показателями заболеваемости и смертности является основной стратегией общественного здравоохранения, направленной на уменьшение глобальной смертности от кори.

Тарасова I.1, Ракша-Слюсарева О.2, Слюсарев О.2, Самарн Д.В. 1ДУ «1нститут епдемюлогп та 1нфекц1йниххвороб 1м. Л.В. Громашевського НАМН Украни», м. Кив, Укра'на 2 Донецький нац1ональний медичний ун1верситет МОЗ Укра'ни, м. Лиман, Укра'на

Пдоищення ефективност лкування гострих ресшраторних захворювань, ускладнених обструктивним синдромом

Акгуальшсть. Гос^ ресшраторш захворювання е найчастшою патолопею дитячого вшу останшм часом. У дггей молодшого вшу питома вага гострих ресшраторних захворювань серед ушх шфекцшних захворювань становить близько 90 %. I хоча перебш гострих ресшраторних захворювань зазвичай е нетяжким, у частини дггей вони можуть мати затяжний характер, а також ускладнюватись обструктивним синдромом. Незважаючи на постшне збгльшення випадыв гострих ресшраторних захворювань, яы ускладнюються обструктивним синдромом, ефективнють 1х лшуван-

ня залишаеться недостатньою, що вiддзеркалюeться повторними ешзодами обструкци через 1—2 мюяцг У зв'язку з цим метою дано! роботи була розробка бгльш ефективного методу лiкування цих захворювань.

Мета дослщження — розробка бтьш ефективно! схеми лiкування гострих ресшраторних захворювань, що ускладнюються обструктивним синдромом.

Матер1али та методи. Клшчш дослгдження проводили в 50 дггей вшом 7—10 роыв, яы перебували на обстеженнi та лiкуваннi у КНП «Центр первинно! медико-саштарно! допомоги № 1 Святошинського району» з дiагнозом «гостре респiраторне захворювання, ускладнене обструктивним синдромом (ГРЗ ОС) середнього ступеня тяжкоста», i яы не потребували ль кування в стацюнарних умовах. Повторнi випадки об-структивного синдрому при ГРЗ повторювались у дiтей обстежуваних груп iз частотою вiд 6 до 10 раз на рш. Для встановлення дiагнозу та подальшого монгторин-гу застосовувалися такi методи: анамнестичний, за-гальний огляд дитини, аускультативний, перкусшний, рентгенологiчний. Ефективнiсть лiкування ГРЗ ОС до-слiджували у 2 групах дiтей. Контрольна група (КГ) дг-тей (23 особи) отримувала терашю за традицiйною схемою лГкування, що включала: небулайзерну терапiю, шдивтуально пiдiбранi муколiтичнi, бронхолiтичнi, спазмолiтичнi, протиалерпчш лiкарськi речовини. Дь тям основно! групи (ОГ, 27 осiб) додатково до базовов! схеми лiкування включали курс шдивтуально пщбра-ного, за даними антибютикограми, антибiотика.

Отриманi результати оброблювали методами варь ацшно! статистики з використанням програми Statistic Windows, вершя 1 та пакета вщповщних програм вимiрiв.

Результати та обговорення. Проведенi дослiдження показали, що подовжешсть термiну пщвищено! темпе-ратури практично не вiдрiзнялась у дiтей ОГ i КГ i ста-новила вiдповiдно 4,5 ± 1,1 доби i 4,5 ± 1,9 доби. Але в дггей ОГ тривалють обструкци становила 5,2 ± 1,2 доби i була коротшою, шж у дiтей КГ, — 7,2 ± 1,6 доби при P > 0,05. Подовжешсть кашлю та шчного кашлю в дггей ОГ була меншою, шж у дггей КГ, що становило вгдпо-вгдно 10,5 ± 3,4 доби i 14,3 ± 3,7 доби та 4,3 ± 1,5 доби i 6,6 ± 0,8 доби при P > 0,05. Тривалють жорсткого або ослабленого дихання була меншою в дггей ОГ (6,2 ± 0,9 доби) порГвняно з дгтьми КГ (8,3 ± 0,9 доби), але данi не були вГрогщно вгдмшними (P > 0,05). Подовжешсть реестраци хришв зГ свистом у бронхах була вГропдно

коротшою за часом у дггей ОГ порiвняно з диъми КГ, вiдповiдно 4,7 ± 2,1 доби i 9,4 ± 2,3 доби при Р < 0,05. Тривалють нежитю у дiтей ОГ становила 9,2 ± 0,7 доби й була значно меншою за таку в дггей КГ — 14,1 ± 1,3 доби, але вiдмiнностi не були вiрогiдними (Р > 0,05). Вщчуття слабкостi, за власною оцшкою дiтей ОГ, три-вало також значно менше — 5,2 ± 2,3 доби, нож у дггей КГ, — 9,3 ± 2,8 доби, але даш вщмшносп не були вГро-пдними (Р > 0,05). Термiн мiж епiзодами ускладнення ГРЗ обструктивним синдромом становив при застосу-ваннi базово! терапи в дiтей КГ 30,2 ± 6,2 доби, тобто повторш епiзоди обструкци при ГРЗ у дггей контрольно! групи практично вщбувались кожного мiсяця. При застосуванш базово! схеми лiкування з додаванням курсу шдивщуально пiдiбраних антибiотикiв термш м1ж епiзодами ускладнення ГРЗ обстуктивним синдромом збгльшився майже чотирикратно до 120,1 ± 8,6 доби. Тобто частота повторних епiзодiв обструкци при ГРЗ, як i епiзодiв ГРЗ, зменшилась чотирикратно до 1 випадка на 4 мюяцг Отримаш данi щодо рiзницi мiж частотою повторних обструкщй та термiном мiж обструкциями в дiтей ОГ та КГ свщчили не лише про !х значимiсть, але й про вiрогiднiсть (Р < 0,05). Таким чином, отримаш даш свщчили про бгльшу ефективнiсть розроблено! схеми лiкування гострих респiраторних захворювань, обтяжених обструктивним синдромом, за яко! до базово! терапи, що включае небулайзерну тера-пiю, iндивiдуально пщбраш муколiтичнi, бронхолггач-нi, спазмолiтичнi, протиалерпчш лiкарськi речовини, додаеться курс шдивщуально пiдiбраних (за даними ан-тибютикограми) антибiотикiв. Найбiльш ефективними антибiотиками для лГкування ГРЗ ОС, встановленими на основi шдивщуальних антибiотикограм, виявились: цефодокс, докцеф, амоксицилiн, сорцеф.

Висновки. Розроблена схема терапи ГРЗ ОС iз включенням у базову терапiю курсу шдивщуально т-дiбраних (за даними антибютикограми) антибiотикiв е бiльш ефективною, шж вiдома базова, оскiльки не лише веде до бгльш швидкого зникнення симптомiв захворювання й одужання, але й збiльшуе термiн мiж виникненням повторних епiзодiв захворювання та зменшуе !х частоту.

Ткач О.А.1, Мажак К.Д.1, Писаренко €.1.1, В'вчар 1.С.1, Яремчишин 1.Б.1, РакЛ.М.2, Гречуха Н.Р.2, Тупичак Р.М.2, Гуменна Н.Б.2, Турчина Т.В.2

1 Нац1ональний медичний унверситет 1м. Данила Галицького, м. Льв1в, Укра'на

2 КНПЛОР «Центр легеневого здоров'я», м. Льв1в, Украна

КлЫчш аспекти застосування тивортину в режимах лкування хворих на мультирезистентний туберкульоз

Акгуальшсть. Висока питома частка розширено! та прерозширено! мультирезистентност (МР) мшобакте-рш (МБТ), зростання частоти виявлення занедбаних

деструктивних форм мультирезистентного туберкульозу (МРТБ) iз наявшстю полшавернозу обумовлюють по-шук нових, пацiент-орiентованих пiдходiв до ведення випадку. Призначення iндивiдуальних режимiв етюпа-тогенетичного лiкування iз застосуванням засобiв рГзно-спрямовано! дГ! дозволить пщвищити результативнiсть хiмiотерапi! (ХТ), збгльшити частоту вилiковування хворих, що запобиатиме розвитку рецидиву МРТБ.

Мета: вивчити клшчну ефективнiсть застосування тивортину у хворих Гз новими г повторними випадками МРТБ легень на стацюнарному еташ.

Матерiали та методи. З шею метою обстежено 54 хворГ на МРТБ. Сформовано двГ групи хворих: основна, до яко! увшшли 24 хворГ з новими та повторними випадками МРТБ, до режимГв ХТ яких долучено донатор монооксиду нпрогену — тивортин (4,2% р-н для шфузш по 100 мл щоденно внутршньовенно кра-пельно впродовж 10 дшв), та контрольна група — 30 хворих на МР ТБ, лГкування яких проводилося лише режимом ХТ вщповщно до виявленого профглю муль-тирезистентност штаму МБТ. За характером клшчних форм, статево-вшовими особливостями хворГ в групах були порГвнянними. Статистичну обробку одержаних результата проводили з використанням методГв варГа-цшно! статистики. Вс дослщження проведено з дотри-манням вимог бюетики.

Результати та обговорення. Дисемшовану форму дГаг-ностовано в бгльшост хворих основно! Г контрольно! груп (54,2 та 53,3 % вщповщно), шфгльтративну — дещо бгльше третьо! частини хворих (37,5 та 40,0 % вщповщно), а фГброзно-кавернозну дГагностовано переваж-но у хворих Гз повторними випадками МРТБ (6,7 %). Питома частка МР штамГв МБТ, стшких до комбшаци протитуберкульозних препарата (I ряду), становила меншу частку в обох групах хворих (43,8 та 44,1 % вщповщно), серед можливих комбшацш найчастше ви-являли штам HRSE (16,7 %). Розширену мультирезис-тентнють (РР МР) дГагностовано в кожного третього хворого (29,2 та 33,3 % вщповщно), а прерозширену мультирезистентшсть (ПРР МР) — у кожного четвертого обстеженого хворого (25,0 та 26,7 % вщповщно), що е обтяжливим фактором у досягненш ефективно-го вилшовування хворих. Застосування тивортину в штенсивнш фазГ ХТ у хворих основно! групи сприяло припиненню бактерювидтення у 87,5 % у хворих, що вщповщало вимогам ВООЗ (85,0 %) при веденш випадку МРТБ на стацюнарному еташ лшування. У хворих контрольно! групи, яи лшувались за стандартними режимами ХТ, припинення бактерювидтення досягнуто лише в 70,0 % випадыв. Таким чином, на амбулатор-ний етап долшовування переводиться третина хворих (бактерювидглювачГв) (30,0 %), а застосування пащент-орГентовано! корекци в штенсивнш фазГ ХТ дозволило зменшити вдвГчГ питому частку бактерювидглювачГв (12,5 % — в основнш груш), яю переведеш на етап долшовування з належним показником ефективност за частотою припинення бактерювидтення. Другим щди-катором ефективност ХТ хворих на МРТБ Гз наявнютю деструкцш у легеневш тканиш е контроль за динамь кою порожнин розпаду та частотою !х закриття. При-

значення iндивiдуальних режимiв ХТ iз врахуванням профiлю МР МБТ до АМБП сприяе досягненню позитивно! динамiки каверни зi змшою форми та величини порожнини або закриттю порожнин розпаду в легене-вiй тканиш, проте наявнiсть каверн великих розмiрiв та полiкавернозу суттево знижуе частоту динамiчних змiн порожнин розпаду. Закриття порожнин розпаду пiсля проведеного л^вання пiдтверджено в четверто! частини хворих обох груп (25,0 та 23,3 % вщповщно), це переважно були хвор^ у яких дiагностовано прояс-нення або каверни малих та середнк розмiрiв; у хворих основно! групи порiвняно з контрольною констатовано зростання в твтора рази частоти зменшення розмiрiв каверни (41,2 проти 26,7 % вщповщно), разом iз тим у третини хворих основно! групи (33,3 %) та половини хворих контрольно! групи (50,0 %) не досягнуто позитивно! динамки в розмiрах каверни тсля завершення стацюнарного етапу лiкування, i щ хворi переведенi на амбулаторний етап долшовування з наявнiстю порожнин розпаду в легеневш тканинi, що сприяе формуван-ню групи пщвищеного ризику щодо розвитку рецидиву МРТБ. Частота закриття одинарних каверн була ймо-вiрно вищою в обох групах порiвняно з хворими, у яких дiагностовано наявнiсть декглькох порожнин розпаду рiзних розмiрiв — полкаверноз, що фактично призво-дить до зростання питомо! частки порожнин розпаду, що не зазнали динамiчних змш пiсля завершення стащ-онарного лкування. Установлено, що 12,5 % хворих порушили стацюнарний режим л^вання в першi 3 мiсяцi штенсивно! фази, не досягнувши позитивного результату, бгльшють хворих (54,2 %) перебували на лiкуваннi 6 мюяцш, i лише третина хворих (33,3 %) завершили по-вний курс стацюнарного етапу.

Висновки. Головним протиепiдемiчним заходом у боротьбi з туберкульозом е досягнення високо! ефек-тивносп лiкування хворих на МРТБ на стацюнарному етапi, що обумовлюе пошук нових технологш шдви-щення ефективносп ХТ i залишаеться одним з акту-альних питань протиди поширенню МРТБ.

Тришб В.1.

Укра'/нська вйськово-медична академя, м. Ки/в, Укра/на

Зв'язок метаболiчного синдрому

та неалкогольноТ жировоТ хвороби печiнки з iнфекцiйними захворюваннями. Новi можливостi в лiкуваннi

Акгуальшсть. За оцiнкою ВООЗ, понад 1,4 млрд ошб мають надмiрну вагу (1МТ > 25 кг/м2), понад 500 мгльйонш осiб у всьому свт страждають вiд ожирiння (1МТ > 30 кг/м2). У багатьох кра!нах свiту спостерка-еться збгльшення чисельностi жителiв, яю страждають в!д ожирiння (прикладом е Китай, США, 1вддя та iн.). Метаболiчний синдром (МС), неалкогольна жирова хвороба печшки (НАЖХП) стають все бiльш пошире-ними у свiтi.

Мета: встановити зв'язок НАЖХП з шфекцшними захворюваннями.

Матерiали та методи. Зробити огляд лггератури сто-совно зв'язку НАЖХП з шфекцшними захворювання-ми.

Результати та обговорення. Вiдомо, що НАЖХП часто асоцшеться iз серцево-судинними захворюваннями, серцевою недостатнiстю, iнсультом, гшертошею, хронiчними захворюваннями нирок, колоректальним раком, синдромом обструктивного апное сну, псорiа-зом, ендокринними розладами, резистентнютю до ш-сулiну, цукровим дiабетом, шдексом HOMA, дисфунк-цiею щитоподiбноi залози, синдромом полiкiстозних яечникш, остеопорозом, гiперхолестеринемiею, гшер-лiпiдемiею, ALT, AST, ALP, GGT, рiвнем тромбоцитiв, креатинiну, триглiцеридiв. Установлено, що при ХВГС поширенють стеатозу рееструеться у вiд 40 до 86 % (у середньому 55 %) хворих. У 78 % спостеркаеться не-значний стеатоз, що вражае менше 30 % гепатоцитш. Незначний стеатоз — у 40 % пащентш iз генотипом 4 HCV. Помiрний або виражений стеатоз зусщчаеться значно рiдше при генотип 4, нiж при генотип 3 ХВГС, аналогiчний мiж генотипом 4 i 1. У пащентш без дiабе-ту, яи страждають вщ надмiрноi ваги, помiрний або виражений стеатоз вк^чаеться в 10—15 % при генотипах 4 або 1 поршняно з 40 % у хворих iз генотипом 3 (Abdel-Rahman El-Zayadi, 2008). За даними T. Asselah, L. Rubbia-Brandt, P. Marcellin, F. Negro (2006), фактори, що пов'язанi зi стеатозом при хронiчному вiрусному ге-патитi С, такi: генотип 3 HCV, фактори господаря, вживання алкоголю, зайва вага, гiперлiпiдемiя, цукро-вий дiабет, резистентнiсть до iнсулiну, лшарсьт препа-рати (кортикостероiди, амiодарон, метотрексат та iн.). Хронiчна HCV-iнфекцiя е фактором ризику атеросклерозу, серцево-судинних захворювань i пов'язаних iз ними форм смертность Хрошчна HCV-iнфекцiя, HCV-пов'язаний стеатоз пов'язанi з проатерогенними станами. Стеатоз може модулювати атерогеннi фактори (запалення i метаболiчнi елементи), що сприяють розвитку атеросклерозу (Adinolfi L.E., 2016). HCV-iнфекцiя, шдукуючи жирову хворобу печiнки, зi свого боку, шдвищуе ризик розвитку серцево-судинних захворювань, особливо в тих, хто мае цукровий дiабет та гшертензш. Також вщомо, що хворi на хронiчний вь русний гепатит С, ят страждають вiд ожиршня, пкда-ються бiльшому ризику розвитку ГЦК. Хворi з хрошч-ними захворюваннями печшки, включаючи НАЖХП, сприйнятливi до рiзних iнфекцiй. Так, декшька досль джень у Кита та бгипп показали бiльш високу частоту виявлення T. gondii у хворих iз хрошчними захворюваннями печшки. Серед пащентш iз НАЖХП спостерь гаеться збiльшення серопозитивних осiб на T. gondii (29,6 проти 25,7 %). Отримаш даш дозволили дослк-никам припустити, що НАЖХП е фактором ризику ш-фекцй' T. gondii. В той же час у Мексищ при обстеженш дорослих ошб iз захворюваннями печiнки (приблизно 50 % з алкогольними захворюваннями печшки) не змо-гли продемонструвати зв'язок мiж серопоширенiстю антитiл проти Т. gondii та захворюваннями печшки. В шшому дослщженш показано, що T. gondii може бути

причиною стеатозу печшки. Дослодження, проведеш в сх1дному Кита!, показали, що р1вень захворюваност на Т. gondii був вищим у людей 1з стеатозом печшки (22,75 %) пор1вняно з контролем (13,86 %). Однак бага-тофакторна регрешя показала, що шфекщя Т. gondii не може бути незалежним ризиком для НАЖХП (Huang J., 2018). При ВШ-шфекцй' жирова хвороба печшки розвиваеться внаслодок численних фактор1в (в1русних, впливу антив1русних препарата). НАЖХП, хрошчний в1русний гепатит С, ВIЛ-iнфекцiя пов'язаш з негатив-ним впливом ВШ-шфекцй' на перерозподол жирово! тканини, водомий як лшогшертроф1я, що в основному складаеться з розширення ектошчних жирових депо, таких як живот, печшка, дорсоцервшальна дшянка, стовбур i серце. Це все може сприяти розвитку цукро-вого д1абету та шших прояв1в метабол1чного синдрому. Розвиток жирово! печшки може бути результатом складно! взаемодй' м1ж господарем i в1русними факторами (стать, звички способу життя, шсулшорезистент-шсть, метабол1чний синдром, генотип ВГС, в1русне навантаження та застосування антиретров1русно! тера-пй' (АРТ)). У той же час у В1Л-шфшованих потенцш-ний стеатогенний ефект АРТ залишаеться дискута-бельним. 1снують припущення, що ефективне л1кування жирово! печшки може призвести до знижен-ня прогресування ф1брозу печшки у хворих з кошфек-щею ВГС/В1Л. 1нсулшорезистентшсть е предиктором знижено! швидкост в1русно! водповщ у хворих на ВГС, на кошфекцш ВГС/В1Л. Уникнення схем АРТ, що м1с-тять ставудин i зидовудин, може допомогти в запобь ганш розвитку лшоатрофй'. Хвор1 з хрошчною HCV-iнфекдieю, В1Л-шфекщею мають подвищений ризик розвитку захворювань коронарних артерш та цукрово-го д1абету. Жирова печшка часто виявляеться в ошб 1з хрошчною HCV-шфекщею, ВIЛ-iнфекцieю. НАЖХП додатково подтримуе зв'язок HCV-iнфекцiï, ВШ-шфекцй' з ризиком розвитку цукрового д1абету та сер-цево-судинних захворювань (Lonardo A., 2016). 6 пере-конлив1 докази, що пов'язують мшробюту кишечника, цшсшсть кишкового бар'ера та НАЖХП. Дисбюз i по-рушення проникноси кишечника сприяють виник-ненню ендотоксемй' й опосередкованого запалення, що сприяе розвитку шсулшорезистентносп й шших метабол1чних ускладнень в ошб з ожиршням. Змши м1-кробюлогй' та проникносп кишково! стшки можуть сприяти транслокацй' бактер1альних компонента у во-ротну вену, активацй' запалення в гепатоцитах, переходу вод простого стеатозу до НАСГ. Дослодження Miele et al. виявили, що проникшсть кишечника подвищена у хворих 1з НАЖХП i корелювала з тяжыстю стеатозу (Ballestri S., Nascimbeni F., Romagnoli D. et al., 2016; Adams L.C., Lübbe F., Bressem K. et al., 2018). Також i Yoshihisa Takahashi et al. (2015) встановили, що запаль-ний процес у печшш розвиваеться внаслодок подви-щення р1вня запальних цитоышв (завдяки фактору некрозу пухлини (TNF), штерлейкшу-6 та ш.), зниження р1вшв протизапальних цитокошв (адипонектину та ш.), окисного стресу, бактер1ально! флори та ендотоксишв, як1 потрапляють 1з кишкового тракту (Takahashi Y., Le M.H., Devaki P., Ha N.B. et al.). У проспективному

аналiзi 200 хворих на виразковий колот виявлена НАЖХП, подтверджена бюпшею в 11,2 % хворих (Adams L.C., Lübbe F., Bressem K. et al., 2018). У хворих Í3 хрошчними запальними захворюваннями кишечника найчастiше виявляеться стеатоз печшки, який може бути пов'язаний Í3 синдромом мальабсорбцй', паренте-ральним харчуванням, використанням глюкокорти-костеро!дних препарата. Також у них можливi неалко-гольний стеатогепатит, гранулематоз печiнки, автоiмунний гепатит, первинний склерозуючий холан-гот, первинний бiлiарний цироз печiнки, аденокарци-нома жовчних проток. Стеатоз печшки вiдрiзняеться стабiльним перебiгом i сприятливим прогнозом (Стой-кевич М.В., Коненко 1.С., Недзвецька Н.В., 2018). Chen Haozhu, Ding Xunjie, Liao Futan et al. (2001) було обстежено 110 хворих, середнш вш яких становив 59 роков, iз них 90 ошб скаржилися на занепад сил рiзного ступеня, здуття живота, поганий апетит, дискомфорт в дтянш печшки та iншi симптоми. За допомогою УЗД встановлена жирова хвороба печшки. Було призначено лшування: принципи загально! терапй', фiзичне навантаження, харчування, що складалось з продукта iз низьким вмiстом вуглеводiв i жирiв i високим вмiстом бтков, свiжих овочiв i фруктiв. Також був призначений трициклол по 4 таблетки 3 рази на день протягом 3—6 куршв (1 курс лшування становив 30 дшв). Шсля застосування трициклолу в 55 iз 61 хворого показники за-гального бiлiрубiну нормалОзувались. За даними УЗД, у 46 % печшка повернулась до норми, у шших встанов-ленi помiтнi рiзноманiтнi полшшення. У 90 пацiентiв минули занепад сил, здуття живота, поганий апетит i водчуття дискомфорту в печшковш дтянш. У 3 пащен-та збереглося незначне здуття. У вшх хворих серйозних побiчних реакцiй не було. Також i в шшому дослоджен-нi (Чжу Сиаоюй, Юй Дун, Мэн Чжиган, Янь Пин, Ли Чэнлинь, Син Шулин, 2006) у перюд iз лютого 2002 р. до березня 2003 р. при лшуванш хворих iз НАЖХП за допомогою трициклолу по 4 таблетки 3 рази на добу (вш — 18—65 роков, середнш — 52,7 року, термш лшування — вщ 5 мюящв до 3 роков) встановлена ефектив-нiсть препарату на рiвнi 90,4 %, в той же час у конт-рольнiй груш (Оз застосуванням стандартно! схеми) ефектившсть була 77,5 %. Доведено, що трициклол мае захисну дiю на клотини печiнки, може збiльшити вмют глутатiонредуктази (GSH) у печiнцi, значно знизити актившсть АлАТ, АсАТ, усунути втьш радикали. Препарат, впливаючи на ряд чинниыв, зменшуе накопи-чення жиру в печшщ i пошкодження клотинно! мемб-рани. Також 17 хворим Оз НАЖХП був призначений трициклол по 4 таблетки 3 рази на добу через годину шсля !жо Вже через мюяць у бтьшосп хворих нормаль зувались бюхОмОчш показники кровО, а через швроку зменшились прояви стеатозу, дОагностованого за допомогою УЗД, стеатометри.

Висновки. Лшарям слод пам'ятати про можливють юнування НАЖХП, стеатозу на фош шфекцшних захворювань, що може впливати на перебш хвороби, резистентность до лшування, наслодки. Попередш дослодження показ^и добрий ефект трициклолу при ль куванш неалкогольно! жирово! хвороби печОнки.

Трихлiб В.1., Васильков Д.О. Укранська вйськово-медична академя, м. Ки1в, Укра'на

Хрожчж BipycHi гепатити В та С шд час АТО (стендова допов^дь)

Акгуальнiсть. HCV- та HBV-гепатити залишають-ся актуальними для Збройних Сил як у мирний, так i у вшськовий час. За даними лператури, рiвень захво-рюваностi на ХВГ у вшськовослужбовщв строково'1' служби перевищуе в 1,7 раза захворюванють вшськовослужбовщв контрактно'1' служби та в 1,3 раза — захворюванють офiцерiв. Зважаючи на несприятливу епщемюлопчну ситуацш серед цивiльного населення Украши з парентерального вiрусного гепатиту провщ-не мюце в профiлактицi гепатитiв серед вшськовослужбовщв посщае питання скриншгового обстежен-ня щодо iнфiкування гепатотропними вiрусами перед призовом чи прийомом на вшськову службу. За даними рашше проведених дослiджень, пщ час вiйськових конфлiктiв встановлена актуальнють всiх рiзновидiв вь русних гепатипв. Особливо пiдвищувався рiвень захво-рюваносп на ентеральнi гепатити, а також спостерка-лось зростання i на парентеральш вiруснi гепатити, що спостеркалось серед вiйськовослужбовцiв пiд час вш-ськових конфлiктiв у Афганiстанi, В'етнамг Крiм того, пiд час даних вшськових конфлiктiв зростала частка i тяжких форм вiрусних гепатитiв та мшст-шфекцш.

Мета: дослiдити особливостi лабораторних показни-юв у хворих вшськовослужбовщв на хрошчш паренте-ральнi вiруснi гепатити В i С, яю перебували в зонi АТО.

Матерiали та методи. Було обстежено 93 медич-нi карти стацiонарного хворого ошб, яю лiкувались у клшщ iнфекцiйних захворювань НВМКЦ «ГВКГ» за перюд 2014-2015 рр.

Результати та обговорення. За даний перiод було обстежено 93 медичш карти стацюнарного хворого, з яких 75 (80,6 %) хворих лшувались iз приводу хронiчного вь русного гепатиту С, 15 (16,1 %) — хрошчного вiрусного гепатиту В, 3 (3,2 %) хворi — хрошчного мшст-гепатиту В + С. Переважна бiльшiсть даних хворих була з числа мобшзованих (66,6 %). Переважна бгльшють хворих проживала до призову та проходила службу в мютах — 73 (78,5 %) особи, у селах — 20 (21,5 %). Середнш вш хворих iз числа неучасниюв АТО був 34 роки (Q25 = 30, Q75 = 40), min — 22, max — 51 рш; середнш вш учасниюв АТО — 33,5 року (Q25 = 29, Q75 = 42,5), min — 22, max — 55 роив. Залежно вщ термiну госппатзаци тс-ля призову до ЗСУ розподгл був такий: 3 (3,33 %) хворi госпiталiзованi в перюд до 15 дiб вiд моменту призову; 1 (1,11 %) пащент — у перюд до 1 мю; 1 (1,11 %) — до 1,5 мю.; 8 (8,88 %) ошб — вщ 1,5 до 3 мю.; 19 (21,1 %) хворих — вiд 3 до 4 мю; 9 (10 %) — вщ 5 до 6 мю.; 23 (25,5 %) пащенти — вiд 7 до 9 мiс.; 7 (7,77 %) — вщ 10 до 11 мiс.; 19 (21,1 %) хворих — вщ 12 мiс. та бгльше. У неучасниюв АТО (48 пащенпв, контрольна група) розподiл за етюлопею був таким: ХВГ В — 2 (4,16 %)

особи; ХВГ С — 45 (93,75 %) пащенпв; ХВГ В + С — 1 (2,08 %) хворий. В учасниюв АТО (45 oci6, дослщжува-на група) ХВГ був таким: ХВГ В — у 13 (28,8 %) oci6; ХВГС — у 30 (66,6 %) пащенпв; ХВГ В + С — у 2 (4,4 %) хворих. Структура ХВГ С за генотипом в ушх категорь ях хворих була такою: HCV 1А — 3 (10,34 %) пащенти; HCV 1В — 6 (20,6 %) ошб; HCV 1АВ — 2 (6,89 %) хворц HCV 2А — 4 (13,8 %) особи; HCV 3А — 5 (17,2 %) пащенпв; HCV 3АВ — 1 (3,4 %) особа. У неучасниюв АТО (14 ошб): HCV 1А — 3 (21,4 %) пащенти; HCV 1В — 6 (42,8 %) ошб; HCV 1АВ — 1 (7,14 %) хворий; HCV 2А — 2 (14,2 %) особи; HCV 3А — 1 (7,14 %) пащент; HCV 3АВ — 1 (7,14 %) особа. Серед учасниюв АТО (15 ошб) структура була такою: HCV 1АВ — 1 (6,66 %) хворий; HCV 2А — 2 (13,3 %); HCV 3А — 4 (26,6 %) пащенти. Розподгл вшх хворих за ступенем порушення функцй' печшки був таким: без порушення функцй' печшки — 15 (16,13 %) хворих; Í3 незначним порушенням функцй' печшки — 58 (62,4 %) ошб, iз помiрним — 20 (21,5 %) ошб. Серед учасниюв АТО в 3 (6,67 %) не було порушення функцй' печшки; у 31 хворого (68,9 %) — незначне порушення функцй' печшки; в 11 ошб (24,4 %) — по-мiрне. Серед неучасниюв АТО: у 12 (25 %) не було по-рушень функцй' печшки, у 27 (56,25 %) — незначне порушення, у 9 (18,75 %) — помiрне. У неучасниюв АТО серед ошб, яю проживали в мютах (39 — 100 %), розподгл був такий: 22 (56,41 %) хворi — без порушення функцй' печшки; 14 (35,9 %) ошб — iз незначним; 3 (7,69 %) пащенпв — з помiрним. У ошб, яю проживали в селах (9 — 100 %) розподгл був такий: 1 (11,1 %) хворий — без порушення функцй' печшки; 6 (66,7 %) — з незначним порушенням; 2 (22,2 %) пащенти — з помiрним порушенням. Серед учасниюв АТО (45 — 100 %), яю проживали в мюп (34 — 75,5 %), у 2 (5,88 %) ошб не було порушення функцй' печшки; у 26 (76,5 %) пащенпв — незначне, у 6 (17,6 %) хворих — помiрне порушення. В той же час у 11 (24,4 %) пащенпв, яю проживали в сгльсьюй мюцевосп, порушення функцй' печшки не було виявлено у 2 (18,2 %) ошб; незначне — у 7 (63,64 %) пащенпв; помiрне — у 2 (18,2 %) хворих. Серед супутшх захворювань були виявленк хрошчний холецистит — у 11 (11,83 %) хворих, гшертошчна хвороба — у 4 (4,3 %), сечокам'яна хвороба — у 3 (3,23 %), хрошчний панкреатит — у 3 (3,23 %). У неучасниюв АТО (48 хворих) хрошчний холецистит був виявлений у 3 ошб (6,25 %), сечокам'яна хвороба — у 2 (4,17 %), хрошчний панкреатит — у 2 (4,17 %). Однак в учасниюв АТО (45 — 100 %) хрошчний холецистит спостерюався у 8 (17,78 %), ri-пертошчна хвороба — у 3 (6,67 %), хрошчний гастроду-оденп — у 2 (4,44 %), туберкульоз — 2 (4,44 %), ГРЗ — 2 (4,44 %), хрошчний панкреатит — у 2 (4,44 %).

Висновки. В обстежених групах хворих переважали хворi з ХВГС, в той же час вщсоток iз ХВГВ у дослщжу-ванш груш був бгльшим, шж у контрольнш. Переважна бгльшють хворих була госпiталiзована через 3 мю. тсля призову. В учасниюв АТО у бгльшому вщсотку спосте-ркалось незначне та помiрне порушення функцй' печшки порiвняно з контрольною групою. У неучасниюв АТО серед ошб, яю проживали в селах до призову, при обстеженш були бгльш виражеш порушення функцй'

печшки пор1вняно з тими, як1 проживши в мютах. Серед учасниыв АТО пор1вняно з контрольною групою, як1 проживши в мютах, в бшьшому вГдсотку спостерь гались порушення функцй печшки, в той же час серед тих, яы проживали в селах, суттева р1зниця в групах не спостерйалась. В учасниыв АТО част1ше рееструвався хрошчний холецистит.

Трихлiб В.1., Щур А.Б., Багрй Г.1. Укра'нська вйськово-медична академя, м. Кив, Укра'на

Вйськово-медичний кл1н1чний центр Центрального регюну, м. В1нниця, Украна

Випадок ускладненого переб^у Лайм-борелiозу на бешиху (стендова допов^дь)

Акгуальнiсть. Лайм-борелюз залишаеться актуаль-ним серед вс1х категорш населення. З урахуванням змш у кл1мат1 та шших фактор1в, спостерйаеться географ1чне поширення кл1щ1в та захворювань, яко вони переносять. Також рееструеться Г збшьшення перюду активност1 кл1-щ1в. У хворих на Лайм-борелюз переважно рееструеться еритемна форма. Локал1зац1я еритеми припадае найчас-т1ше на ноги, рщше — на нижш частини тулуба (живи; поперек), пахвов1 Г пахов1 дшянки, шию. Окр1м симпто-м1в загально! штоксикацй, на шир1 на мющ присмок-тування кл1щ1в з'являеться 1 поширюеться ыльцепод1б-не, плямисте почервон1ння. У деяких хворих на фош еритеми з'являються везикули 1 дшянки некрозу. Також в окремих ос1б разом 1з еритемою на мющ присмокту-вання кл1ща протягом декшькох дн1в з'являються мно-жинш кшьцеподабш висипання. Можлив1 також шш1 р1зновиди висипки: невелик1 червон1 крапкопод1бн1 (швидко минають) та кшьцеподабш висипання, урти-карний, кропив'янка, кон'юнктив1т. У 5—8 % хворих у гострий перюд можуть розвиватись ознаки ураження м'яких оболонок мозку у вигляд1 мен1нг1ту, мен1нг1зму, а також м1алгй й артралг1!, ознаки безжовтяничного гепатиту. У 10—15 % хворих через 1—3 мюящ тсля початку хвороби розвиваеться II стад1я 1з невролог1чною 1 кар-д1альною симптоматикою (https://ru.wikipedia.org/wiki). Спостер1гаються невролог1чн1 симптоми у вигляда ме-н1нг1ту, меншгоенцефалиу з парезом черепних нерв1в 1 периферично! радикулопатй, енцефалопат1я, з черепних нерв1в част1ше уражаеться лицьовий нерв (двоб1чний парал1ч, ураження може бути без порушення чутливост1, слуху та сльозотеч1). Без л1кування характерне поеднан-ня меншпту (мен1нгоенцефал1ту) 1з невритами черепних нерв1в 1 радикулоневритами. Можливий розвиток л1мфоцитарного мен1нгорадикулоневриту Баннаварта (штенсивш кор1нцев1 бол1, част1ше — шийно-грудш радикул1ти). Можлив1 неврити окорухових, зорових 1 слухових нерв1в, енцефал1т, м1ел1т, хорея, церебральна атакс1я. Також у другш стадй в 4—10 % хворих розви-ваються порушення провщност за типом атрювентри-кулярно! блокади, розвиток перикардиту 1 мюкардиту. У другу стадш може спостер1гатись ураження шкори з

вторинними кшьцепод1бними елементами, еритема-тозним висипом на долонях у вигляд1 кап1ляриту, ди-фузшно! еритеми, утрикарних елемент1в, доброяисно! л1мфоцитоми шкори (част1ше вражаються мочки вуха, соски 1 ареоли молочних залоз, а також обличчя, гешта-лй 1 пахов1 дшянки). На данш стадй рееструються також кон'юнктив1т, 1рит, хор1оретин1т, панофтальм1т, анг1на, бронхи, гепатит, сплешт, орхл, м1крогематур1я або про-те!нур1я, виражена слабк1сть 1 стомлюванють. У 10 % хворих через 6 мюящв — 2 роки тсля гострого пер1оду розвиваеться III стад1я, в пер1од яко! розвиваються: м1-груюч1 артралгГ! (супроводжуються м1алг1ями, тендова-г1н1тами), доброякюний рецидивуючий артрит (часто асиметричний моноол1гоартрит 1з залученням колшних суглоб1в, розвиток кют Бейкера); ураження др1бних су-глоб1в, хрон1чний прогресуючий артрит може сум1сно 1з бурситом, л1гаментитом, ентезопат1ею, з формуванням остеопорозу, витонченням 1 втратою хряща, розвитком кортикальних 1 крайових узур, остеоф1тозу, субарти-кулярного склерозу; хрон1чн1 невролопчш синдроми (прогресуюча енцефалопат1я, рецидивуючий меншпт, множинний мононеврит, деяй психози, судомш стани, поперековий м1ел1т, васкул1т судин мозку, хрошчний енцефалом1ели, спастичний парапарез, деяи розлади пам'ят1, деменц1я, хрошчна аксональна пол1радикуло-пат1я); пол1аден1т; атроф1чний акродерматит, вогнищева склеродерм1я. Можливий розвиток вродженого борел1-озу аналог1чно вродженому сифшсу, серйозно! вродже-но! патологй серця, летального наслщку.

Мета: довести до лшар1в 1нформац1ю стосовно ви-падку ускладненого переб1гу Лайм-борел1озу на гемо-раг1чну форму бешихи.

Матерiали: медична карта стац1онарного хворого.

Опис випадку. Пац1ентка Г.О.Л., 1983 р.н., над1йшла до кл1н1ки 1нфекц1йних хвороб у липш. Вважае себе хворою близько 2 тижшв, коли в1дм1тила укус кл1ща на передн1й поверхш право! гом1лки. Комаха була видале-на частково, голова залишилась в раш. Через 5 дн1в на-вколо рани з'явилось г1перемоване кшьце з вГдцентро-вим зростанням. Через 5—6 дшв м1сце ураження набуло штенсивного однотонного багряно-темно-коричневого забарвлення, з'явився набряк гомшки, п1двищилась температура т1ла до 38 °С. Самостшно почала прийом ципролету 2 дш тому. Госп1тал1зована. При госштал1за-цй стан середньо! тяжкост1. Пом1рно виражений синдром загально! штоксикацй. Мюцево в нижн1й третин1 право! гомшки по переднш поверхн1 д1лянка багряно-темно-коричневого забарвлення шири, що не пГдви-щувалась над поверхнею шк1ри, мала ч1тк1 контури 1 д1аметр 5—15 см. В центр1 еритеми первинний афект (мюце присмоктування кл1ща). Флуктуац1я в дшян-ц1 гшеремй не визначалась, вид1лень 1з рани не було. Регюнальний л1мфаден1т, л1мфанго!т в1дсутн1. У за-гальному анал1з1 кров1 нормоцитоз, п1двищення ШОЕ. У загальному анал1з1 сеч1 в1д 03.07 мшропроте!нур1я, у б1ох1м1чному анал1з1 кров1 зм1н не було, ревмопроби негативно Встановлений д1агноз: хвороба Лайма, рання локал1зована форма, Гзольована м1груюча еритема право! гом1лки. Бешиха право! гомшки, вторинна, ерите-матозно-геморапчна форма, середньотяжкого переб1-

гу. Дiагноз Лайм-борлiозу шдтверджений виявленням антитiл IgM до борелш (4.07.17) — 2,81 (позитивний результат — бгльше 1,1). У динамщ (19.07.17) спостерь галось пiдвищення рiвня антитiл до борелiй — ^М > 12 (позитивний результат — бтьше 1,1), IgG — 1,32 (позитивний результат — бтьше 1,1). Хвора отримувала таке лшування: цефтрiаксон — 1,0 2 р/д в/м 15 дшв, ци-профлоксацин — 0,5 2 р/д перорально 12 дшв, НПЗП, антипстамшш препарати, дезштоксикацшну терапiю. На фонi лшування пiдвищена температура тiла в межах 37—37,5 оС зберкалась 2 доби, мiсцевi змiни повнiстю були куповаш на 14-ту добу лiкування. Тривалють ль кування — 22 дш. Хвора була виписана в задовтьному станi пiд спостереження лiкаря пол^шши.

Висновки. Лiкарям слiд пам'ятати про можливi ускладнення при Лайм-борелiозi на рiзних стадiях роз-витку хвороби, яка на сьогодш все ширше поширюеть-ся в Укра!нi, виявляються новi збудники хвороби, яю можуть перебiгати у виглядi коiнфекцií.

Три^б В.1., Грушкевич В.В., Даниленко Ю.1. Укра/нська вйськово-медична академя, м. Ки/в, Укра/на

Нац1ональний в'1йськово-медичний кл1н1чний центр «ГВКГ», м. Ки/в, Укра/на

Випадок тяжкого переб^ ГРЗ, ускладненого серозним межнгоенцефалггом, ДВЗ, токсичним гепатитом, нефропапею,

двопаростковою цитопежею (лейкопенiею, тромбоцитопенiею) змшаного генезу

Акгуaльнiсть. Грип е глобальною проблемою охо-рони здоров'я, враховуючи надзвичайно виражену мiнливiсть збудника i здатнiсть спричиняти епiдемií та пандеми. У структурi iнфекцiйних хвороб грип та iншi гострi респiраторнi вiруснi iнфекцií займають провiдне мiсце i становлять майже 90 % iнфекцiйно! патологi!. Також захворювання органiв системи дихання залиша-ються актуальними на сьогодш для вшськовослужбов-цiв. Рiвень захворювання серед них бiльший, шж серед цивiльного населення, у 3 рази. У хворих з даною пато-лопею розвиваються рiзноманiтнi ускладнення: пнев-монiя, синусити, отити, етмо!дит, евстахит, мiокардит, кардiомiопатiя, лихоманкова нефропапя. За нашими попереднiми дослтженнями, серед етiологiчно з'ясованих гострих рестраторних захворювань (ГРЗ) найчастiше ускладнення виникали при аденовiруснiй iнфекцií (моно- чи мшстшфекци). Встановлено, що найтиповiшим ускладненням для аденовiрусно! шфек-цЦ е пневмошя та кардiомiопатiя. Друге мюце зайня-ли iзольованi гайморит, евстахит, а також полiсинусит. У хворих, в яких були виявленi вiруси грипу i парагри-пу, розвинулись таы ускладнення, як пневмонiя i синусит. Також встановлено, що в зимовий час в ошб, у яких виявлялись аденовiруси, часпше розвивались пневмо-нiя та синусит, а в лггаш — кардюмюпапя та евстахит.

У холодну пору року в ошб iз вiрусами грипу i парагри-пу часпше спостерiгався розвиток пневмонй'.

Мета: довести до лiкарiв iнформацiю стосовно ртюсного випадку ускладненого перебiгу ГРЗ на ме-нiнгоенцефалiт, дисемiноване внутрiшньосудинне згортання (ДВЗ), токсичний гепатит, лихоманкову не-фропатш та двопаросткову цитопенiю (лейкопенш, тромбоцитопенiю) змiшаного генезу.

Матерiали: медична карта стацюнарного хворого.

Опис випадку. Хворий П.В.В., 24 р., надшшов на ль кування до клшки iнфекцiйних захворювань НВМКЦ «ГВКГ» 06.02.2019 зi скаргами на малопродуктивний ртысний кашель, лихоманку, ломоту в тш, дертя в горлi, онiмiння шири обличчя, нудоту, блювання, го-ловний бГль. Захворiв гостро 05.02.2019, коли з'явились вищевказанi скарги. Був госпiталiзований до МП вш-ськово'' частини, де отримував симптоматичне лшуван-ня. 06.02.2019 направлений на стацюнарне лшування. При надходженн до iнфекцiйного втдглення стан середньо'' тяжкостi, температура тгла 39,8 °С. АТ — 120/80 мм рт.ст., Ps — 120/хв, ритмiчний, задовiльноl якостi. Шк^ра чиста. Гiперемiя слизово'' ротоглотки. Носове дихання ускладнене. Дихання жорстке, хрипiв немае. Рентгенографiя органiв грудно'' порожнини вт 06.02.2019 — даних щодо пневмонй' немае. У загаль-ному аналiзi кровi вiд 06.02.2019: лейк. — 8,6 х 109/л, ер. — 4,4 х 1012/л, гем. — 138 г/л, тромб. — 119 х 109/л, гранул. — 86,7 %, лiмф. — 10,4 %, мон. — 2,9 %. Cito-test на грип негативний. Дiагноз: ГРЗ, ринофаринготрахе!т середньо'' тяжкостi. Отримував симптоматичну тера-пiю. З 07.02.2019 температура тгла знизилась до 37,1— 37,4 °С i зберiгалась до 14-i' доби стацiонарного лГку-вання. 07.02.2019: лейк. — 2,6 х 109/л, ер. — 4,9 х 1012/л, гем. — 157 г/л, тромб. — 150 х 109/л, п. — 31 %, с. -27 %, е. — 1 %, л1мф. — 21 %, мон. — 20 %. З 08.02.2019 покращення самопочуття. В загальному аналiзi сечi вiдмiчаються прояви лихоманково'' нефропатй'. В кровГ зниження рГвня лейкоцитiв до 1,4 х 109/л та тромбоци-тГв до 97 х 109/л. 10.02.2019 стан хворого попршився — з6Гльшився головний 6гль у потилицГ, скронях. Хворий загальмований, дезорiентований у часi, на питання вт-повiдав Гз затримкою. Стан свГдомостГ — оглушення. На слизовш м'якого пГднебГння поодинокГ гемораги. Дихання жорстке. ЧМН очнГ щглини — D = S, зши-цГ — D = S, фотореакцГ' живГ, конвергенцГя збережена, шстагмо'д при поглядГ лГворуч. Обличчя симетричне. 6 ригГднГсть потиличних м'язГв до 5 см. Глибокг реф-лекси з рук, шг — D = S, пожвавлеш. ЧеревнГ рефлекси не викликаються. Проведена люмбальна пункщя, лГк-вор прозорий, тиск — 140 мм вод.ст. Цитоз — 38 клгган, переважно лГмфоцити. При КТ головного мозку вог-нищевих змГн не виявлено, шлуночки не розширеш, конвекситальнГ пГдпавутиннГ простори не розширеш, з тенденщею до згладжування. КТ органГв грудно'' порожнини — без вогнищевих та шфтьтративних змГн, резидуальна тканина вилочково'' залози. КонсилГум лiкарiв: ГРЗ, тяжкого перебГгу (клГнГчно), ускладне-ний серозним меншгоенцефалГгом, ДВЗ-синдромом, реактивним гепатитом, лихоманковою нефропапею, двопаростковою цитопенГею (лейкопенГею, тромбо-

цитопенieю) змiшаного генезу (шфекцшного, меди-каментозно iндукованого). Хворий отримуе тамiф-лю — по 75 мг 2 рази на добу, цефтрiаксон — 4 г на добу, левофлоксацин — 750 мг/д, L-лiзину есцинат, 12 мг дексаметазону, свiжозаморожену плазму — до 1—2 доз под контролем коагулограми, канави; лiру, гепатопро-тектори. Рекомендовано введення гранулоцитарного колонieстимулюючого фактора. 11.02.2019: лейк. — 0,9 х 109/л, ер. — 4,98 х 1012/л, гем. — 154 г/л, тромб. — 122 х 109/л, лiмф. — 57,5 %, мон. — 17,1 %, гран. — 25,4 %. Протромб. шдекс — 49 %, протромб. час — 27", МНС — 2,2, фiбриноген — 5,8 г/л, етан. час — «+». АлАТ — 15,2 u/l, АсАТ — 22,3 u/l. Мieлограма вод 11.02.2019: мieлокарiоцити — 12000 тис. кл. мм, мегакарюци-ти — 6,25 мм3, бласти — 0,6 %, нейтр. гран. — 72,2 %, промieл. — 4,4 %, мieл. — 28,4 %, метамieл. — 9,8 %, п. — 20 %, с. — 9,6 %, еоз. гран. — 1,0 %, баз. гран. — 0,2 %, мон. — 2,8 %, лiмф. — 14,0 %, пл. кл. — 1,2 %. Водн. лейк./еритр. — 11/1. 1ндекс ядерн. руху еритр. — 1,4. Лшвор вод 11.02.2019: ПЛР на CMV, HSV 1/2, EBV, HHV 6, Mycobacter. tuberc. — не виявлено. В наступш дш стан хворого стабильно тяжкий. 12.02.2019: лейк. — 10,8 х 109/л, ер. — 4,64 х 1012/л, гем. — 148 г/л, тромб. -120 х 109/л, мieл. — 7 %, ю. — 8 %, п. — 40 %, с. — 23 %, е. — 1 %, лiмф. — 10 %, мон. — 11 %. АлАТ — 113,3 u/l, АсАТ — 51,5 u/l, К — 4,31, Na — 141,1, Cl — 113,4. Стан свщомосп дещо покращився. Спостерiгаeться зменшення рипдносп потиличних м'язiв — 1—2 см, сумшвний симптом Кернiга, зниженi черевнi рефлек-си. Поступово зменшуeться доза дексаметазону. МРТ головного мозку — без патолопчних змш. 15.02.2019 стан хворого тяжкий, сводомють ясна. Шкора, слизовi чистi. Дихання везикулярне. Менiнгеальнi симптоми негативно Доза дексаметазону — 4 мг на добу. Лейк. — 9,6 х 109/л, ер. — 4,95 х 1012/л, гем. — 152 г/л, тромб. — 132 х 109/л, промieл. — 2 %, мieл. — 15 %, ю. — 3 %, п. — 9 %, с. — 51 %, е. — 2 %, лiмф. — 12 %, мон. — 5 %, б. — 1 %. Протромб. шдекс — 65 %, протромб. час — 21", МНС — 1,63. Зростання мшрофлори з лшвору не виявлено. В подальшi дш покращення стану. Температура тола стшка на нормальних цифрах. Лшвор вод 18.02.2019: ПЛР на CMV, HSV 1/2, EBV — не виявлено. Кров: ПЛР на CMV, HSV 1/2, Mycobacter. tuberc. — не виявлено, EBV — виявлено. Зростання мшрофлори не виявлено. Спостерiгаeться поступове покращення показников кровь 21.02.2019: лейк. — 11,0 х 109/л, ер. — 3,95 х 1012/л, тромб. — 132 х 109/л, гем. — 125 г/л, мieл. — 3 %, п. — 5 %, с. — 70 %, е. — 1 %, лiмф. — 14 %, мон. — 7 %. Протромб. шдекс — 72 %, протромб. час — 19", МНС — 1,46, АлАТ — 24,3 u/l, АсАТ — 13,5 u/l. За-гальний аналiз кровi вод 27.02.2019: лейк. — 5,9 х 109/л, ер. — 3,86 х 1012/л, тромб. — 132 х 109/л, гем. — 120 г/л, гранул. — 66,9 %, лiмф. — 25,6 %, мон. — 7,5 %. Хворий переведений у профтьне вщдтення, де продовжував отримувати терапiю (золопент, вазопро, дарсол).

Висновки. Гострi ресшраторш захворювання зали-шаються актуальними, ix перебiг може ускладнюватись рiзноманiтним чином. Лшарям слiд враховувати мож-ливють побiчноi дц рiзноманiтниx препаратiв, що ви-користовуються при лiкуваннi.

Трихлiб В.1., Кричук Н.М. Укра/нська вйськово-медична академя, м. Ки/в, Укра/на

Гарн1зонний вйськовий госпталь, м. Мукачево, Укра/на

Випадок кору на фот гострого холециститу

Акгуальшсть. На сьогодш в Укра!ш продовжуеться епiдемiя кору, яка поширилась на кра!ни бвропи. Пiд час цiе! епiдемií спостершаються рiзноманiтнi особли-востi кору. Рееструються випадки захворювань i серед рашше щеплених. У хворих розвиваються рОзномашт-нi ускладнення. Частiше рееструються на даний час токсичш гепатити, панкреатити, синусити, пневмони, кератокон'юнктивiти, дiарея, а також i рiдкiснi — ме-нiнгоенцефалiти, апендицити, холецистити та im Так, Caroline Clerckx, Jean-Cyr Yombi, Leila Belkhir, Bernard Vandercam (2012 р.) був описаний випадок ускладненого перебшу кору на холецистит у молодо! жшки 22 ро-ыв. Хвора надiйшла на 3-й день хвороби з лихоманкою, анпною, нежиттю й еритематозним макулопапульоз-ним висипом. Дiагноз кору був подтверджений наяв-нiстю антитiл класу IgM. Через декiлька днiв у хворо! з'явилися болi в животi з позитивним симптомом Мер-фi, подвищились рiвнi ферментiв печiнки. Загальний аналiз кровi: рiвень лейкоцитiв — 4,1 х 109/л, лОмфопе-нiя, тромбоцитопенiя. АсАТ — 68 МЕ/л (N < 33 МЕ/л), LDH — 374 МЕ/л (N < 192 МЕ/л), GGT — 98 МЕ/л (N < 50 МЕ/л). Протягом наступних 24 годин стан покращився, висип зменшився, але з'явилися болi в живото Виявлена болючють у правому верхньому квадрант^ позитивний симптом Мерфо Подвищились АсАТ — до 89 МЕ/л (N < 33 МЕ/л), АлАТ — до 87 МЕ/л (N < 63 МЕ/л), ГГТ — до 118 МЕ/л (N < 50 МЕ/л). За даними УЗД оргашв черевно! порожнини було виявлено потовщення (до 6,5 мм) стшки жовчного мiхура за водсутност камешв або дилатацо! жовчних шляхов. Хвороба перебiгала сприятливо, m антибютикотера-шя, ш хОрурпчне втручання не знадобились. Водомо, що на гострий акалькульозний холецистит припадае близько 10 % (2—15 %) ушх випадков гострого холециститу. Вш рееструеться переважно у тяжкохворих або травмованих пашенпв. Цей холецистит, викликаний вОрусними шфекщями (EBV, CMV, ВГА, ВГА, вОрусом Денге), а також при маляри, зустрОчаеться родко.

Мета: довести до лшарОв шформацш стосовно род-косного випадку холециститу на фот кору.

Матерiали: медична карта стацюнарного хворого.

Опис випадку. Хворий В.Ю.П., 1993 р.н., 17.12.2018 надшшов на лшування до х^рурпчного воддолення ра-йонно! лшарно ХворОе протягом одного дня, попршен-ня стану водмотив з ободу, коли з'явились болО у живото При госшталОзаци стан задовольний. Шкора, слизовО чисть Дихання везикулярне. ГемодинамОчш показни-ки задовольних якостей. Нижнш край печшки по краю реберно! дуги. За даними УЗД вод 18.12.2018 печшка збольшена + 2 см. Прояви жирового гепатозу. Жовчний

Mixyp — 98 x 44 см, деформований, стшка 5—7 мм, не-piBHOMipHO ущiльнена, в просвт дрiбний осад, ру-хомий конкремент дiаметpом 12 мм. Холедох не роз-ширений, пpосвiт втьний. Загальний аналiз кpовi вiд 18.12.2018: лейк. — 6,4 x 109/л, гем. — 142 г/л, ер. — 4,5 x 1012/л, ШОЕ — 5 мм/год. Отримував оменакс, шфузшну теpапiю, контролок, цефтpiаксон, метокло-пpамiд, но-шпу, папаверин, платифiлiн. 20.12.2018 хворий був переведений до гаршзонного госпiталю для проведення оперативного втручання. При надхо-дженнi скарги на болi у правому пiдpебеp'ï, загальну слабтсть. Встановлено, що хвоpie на жовчнокам'яну хворобу протягом року. Лшувався амбулаторно. Шкь ра, слизовi чисп, звичайного забарвлення. Температура тта 36,7 °С. Катаральних пpоявiв не було. Дихання везикулярне. Живгг симетричний, активно бере участь в акп дихання, не здутий, м'який, чутливий при паль-пацй' у правому шдребер'1, позитивний симптом Кера. Симптомiв подразнення очеревини не було. Печшка, селезiнка не пальпувались. Загальний аналiз кpовi вiд 20.12.2018: лейк. — 4,7 x 109/л, ер. — 4,4 x 1012/л, гем. — 170 г/л, тромб. — 257 x 109/л, п. — 22 %, с. — 38 %, лiмф. — 14 %, мон. — 26 %, ШОЕ — 7 мм/год. Дiагноз: жовчнокам'яна хвороба. Гострий флегмонозно-каль-кульозний холецистит. Алiментаpно-конституцiйне ожиршня. Отримував шфузшно-дезштоксикацшну теpапiю. 22.12.2018 пт ендотрахеальним наркозом ви-конана операщя (лапаpоскопiчна холецистектомiя, дренування черевно!' порожнини). Макропрепарат — жовчний мiхуp — 8,0 x 5,0 x 4,0 см, стшка склерозова-на, в порожниш — конкременти pозмipом 0,8—0,7 см (4 шт.). 22.12.2018 у хворого вранщ пiдвищилась температура до 39,6 °С, з'явився висип на шкipi обличчя. Викликаний iнфекцiонiст. З анамнезу встановлено, що захвоpiв 17.12.2018, коли вiдмiтив пдвищення темпе-ратури тiла до 38,5 °С, помipну загальну слабкiсть (при-чому, за медичною документацieю, температура тта в хipуpгiчних вiддiленнях була у норм^ окpiм 21.12.2018, коли вона тдвищилась до 37,2 °С). Дiагноз: кip, типова форма, середньотяжка форма. Хворий був переведений для iзоляцiï та подальшого лiкування до шфекцшного вiддiлення. 23.12—24.12.2018 температура тiла зберка-лась на piвнi 37,6 °С. 24.12.2018 скарги на помipну загальну слабтсть, ломоту в тш, сухий кашель, бiль у го-ловi, ускладнене носове дихання, печшня в очах. При оглядi стан середньо!' тяжкостi. На шкipi обличчя, шш, тулуба плямисто-папульозний висип червоного кольо-ру. Збiльшенi задньошийнi лiмфатичнi вузли. Слизова оболонка ротоглотки, кон'юнктиви гiпеpемованi. Носове дихання ускладнене. Дихання везикулярне. Загальний аналiз кpовi вiд 25.12.2018: лейк. — 6,2 x 109/л, ер. — 4,4 x 1012/л, ШОЕ — 7 мм/год, гем. — 168 г/л, тромб. — 257 x 109/л, п. — 13 %, с. — 27 %, лiмф. — 27 %, мон. — 33 %. Бiохiмiчний аналiз кpовi вiд 25.12.2018: бiлipубiн аг. — 12,9, прям. — 0, АлАт — 1,3, АсАТ — 0,3, сечовина — 5,9, креатинш — 0,092. 26.12.2018 стан хворого попереднш, на шкipi залишаеться поширений плямисто-папульозний висип. Отриманий позитив-ний результат кpовi на юр — IgM. Лiкування: дексал-гiн, омепразол, метоклопрамт, платифiлiн, цибок,

офлоксацин, цифобоцид, тютриазолш, шфузшно-дез-iнтоксикацiйна теpапiя. Хворий був виписаний у задо-втьному станi.

Висновки. Kip може спровокувати загострення хро-нiчних захворювань. З урахуванням продромального перюду, особливостей сучасного пеpебiгу кору хвоpi iз кором можуть потрапляти до piзних втдтень, своечас-но не бути дiагностованими i завдяки чому сприяти по-шиpеностi хвороби у цих втдтеннях.

Трихлiб В.1.1, Брагна 1.О.2, Жаховська О.В.2, Боханова Н.А.1

1 Укра!нська вйськово-медична академя, м. Кив, Украина

2 Нацюнальний вйськово-медичний клнчний центр «ГВКГ», м. Кив, Украина

Сезонна шфекщйна захворюванють серед цивiльного населення (стендова допов^дь)

Акгуaльнiсть. Iнфекцiйнi захворювання залиша-ються актуальними i на сьогодш. 1нфекцшна захво-pюванiсть залежить вщ багатьох фактоpiв, серед яких: кшматичш фактори, активнiсть та наявнють пере-носнитв та iн. З урахуванням змш у клiматi слщ очь кувати i змiни у сезонност захворювань. Нами pанiше вже проводився аналiз стосовно сезонностi гострих iнфекцiй веpхнiх дихальних шляхов по регюнах Укра-1ни. Так, було встановлено, що збтьшення piвня за-хвоpюваностi спостеpiгалось в осiнньо-зимовi мюящ. Максимальне пхдвищення piвня захвоpюваностi рее-струвалося в жовтнi-листопадi та лютому-березш Зни-ження piвня захвоpюваностi втбувалося в лiтнi мiсяцi, як правило, до вересня. Ттьки у Дншропетровськш, Донецьк^й, Запоpiзькiй, Kиïвськiй, К1ровоградськ1й, Миколшвськш, Одеськ^й, Полтавськ^й, Херсонськ^й та найбтьше в Луганськ^й (+ 20 %) областях збтьшення зазначалося вже з серпня. А з вересня вже в ушх областях втзначалося зростання захвоpюваностi. Найбiль-ший прирют рееструвався в Харк1вськ1й (поpiвняно

3 серпнем — на 62,88 %), Хмельницькш (+ 61,43 %), Рiвненськiй (+ 56,1 %), Терноптьськш (+ 56,97 %), Bi-нницьк^й (+ 54,04 %), Сумськш (+ 52,2 %), Полтавськш (+ 51,33 %), Херсонськш (+ 51,77 %) областях. Рiвень захвоpюваностi максимуму досягав в жовтш i бiльше за все в Кшвськш (2807,54 на 100 тис. населення), Дншропетровськш (2219,8 на 100 тис.), Заш^зькш (2217,22 на 100 тис.), Полтавськш (2058,27 на 100 тис.), Херсонськш (1958,3 на 100 тис ) областях. Менший piвень захворю-ваноста був в Хартвськш (у жовтш — 659,16 i листопад — 617,26 на 100 тис.), Закарпатськш (885,64 i 966,43 на 100 тис. втповтно), Луганськш (953,63 i 860,02 на 100 тис. втповтно), Терноптьськш (923,79 i 963,42 на 100 тис. втповщно). В 1вано-Франтвськш, Чершвець-кш, Чеpнiгiвськiй областях з моменту птвищення piв-ня захворюваноста в жовтнi вiн залишався високим до березня — квiтня. У грудш piвень захвоpюваностi в 10 областях знижувався, у 7 областях зазначалося ще бть-

ше збтьшення поpiвняно з листопадом, а в 7 областях були коливання у piзних напрямках. У лютому — бе-резш найбтьший piвень захвоpюваностi рееструвався у Кш'всьтй (3825,56 на 100 тис.), Запоpiзькiй (3013,16 на 100 тис.), Волинськш (2716,42 на 100 тис.), Дншро-петровськш (2779,6 на 100 тис.), Чершпвськш (2767,51 на 100 тис.), Рiвненськiй (2608,74 на 100 тис.) областях. Найменший piвень захворюваносп в цi мiсяцi був у Хар-твськш (940,5 на 100 тис.) область Довше найвищий pi-вень захворюваносп збеpiгався у Полтавськш, Дншро-петровськш, Донецькш, Запоpiзькiй, Чершпвськш (по китень) i Kиïвськiй областях (по травень).

Мета: встановити динашку iнших piзних iнфекцiйних захворювань протягом року серед населення Украши.

Матерiали га мегоди. Використаний матеpiал щомь сячних звiтiв Центру громадського здоров'я за звиною формою № 1.

Результати та обговорення. Встановлено, що серед населення Украши за останш 3 роки спостершалась на-ступна динамiка по мiсяцях iнфекцiйних захворювань: на сальмонельоз менше всього було хворих у грудш — лютому — 261—367 хворих (0,68—0,87 на 100 тис. населення), збтьшення ктькосп хворих з квиня з максимумом у лютому — серпш — 1096—1230 хворих (2,56—2,9 на 100 тис. населення), з наступним зниженням у листопад^ коли рееструвалось 451—479 випадтв (1,05—1,15 на 100 тис. населення). На гастроентероколии (ГЕК) встановлено!' етюлогй' менше всього зареестровано хворих у листопадi — грудш: мшмальна тлькють була 2407—2637 хворих (5,8—6,2 на 100 тис. населення), вже з лютого спостеркаеться зростання ктькосп хворих з максимальною у серпш — 5885—6990 ошб (13,8—16,3 на 100 тис. населення). На ГЕК невстановлено!' еть ологй' менше всього хворти у листопадi — грудш — 2189—2387 хворих (5,14—5,58 на 100 тис. населення), iз значною кшькютю у червш — вересш, з максимумом у серпш — 6137—7618 хворих (14,5—17,8 на 100 тис.). Випадки захворювань на лептосшроз рееструвались протягом усього року, навиь у зимовi мiсяцi (у гpуднi — 16—20, у шчш — 15—15), менше всього у лютому — кви-ш — вiд 3 до 8 хворих (0,01—0,02 на 100 тис.), iз значною тлькють у серпш — жовтш з максимумом у вересш — 55—77 хворих (0,12—0,2 на 100 тис.). На кашлюк бтьше всього хворти з травня по серпень — до 293—312 хворих (0,68—0,73 на 100 тис.), в iншi мюящ коливання були вт мИмально!' ктькосп — 93 (0,21 на 100 тис.) хворих у листопадi до 260 (0,6 на 100 тис.) — у лютому. На менш-гококову шфекцш хворти вт 15 (0,04 на 100 тис.) у вересш до 51 (0,12 на 100 тис.) — у шчш. Незначно менша ктьысть хворих була у лиш мюящ дещо бтьша ктьтсть — у перюд з листопаду по китень включно. Ви-падки захворювання на хворобу Лайма рееструвались також у вш мюящ року, збтьшення ктькосп випадтв з травня — 192—330 випадтв (0,44—0,77 на 100 тис.) до максимуму у липш — серпш — 1153—1250 (2,71—2,94 на 100 тис.). Перюд значно1 ктькосп хворих тривав до листопада. Максимальна тлькють хворих на вipусний метши рееструвалась у перюд серпень — жовтень — листопад — 66—117 випадтв (0,15—0,3 на 100 тис.). В iншi мюящ — вщ 5 до 37 хворих (0,01—0,08 на 100 тис.). Кть-

тсть хворих на вipусний гепатит А дещо нижча була в перюд квиень — липень — 168—195 хворих (0,39—0,45 на 100 тис.), в iншi мюящ — 199—436 хворих (0,47—1,12 на 100 тис.). Число хворих на шфекцшний мононуклеоз дещо знижувалось у серпш — вересш — 356—397 хворих (0,83—0,93 на 100 тис.), у той же час в iншi мюящ коливання були вщ 409 до 600 (0,96-1,41 на 100 тис.).

Висновки. 1нфекцшш захворювання зберкають свою сезоннють, але спостеркаеться реестращя ряду захворювань i в iншi перюди року, що слщ враховувати при проведенш дiагностики захворювань особливо з атиповим перебтэм.

Усачова О.В.1, Слна €.А1 Пахольчук Т.М.1, Конакова О.В.1, Дралова О.А.1, nyxip В.П.1, Фiрюлiна О.М.2, Зеленyхiна С.В.3

1 Запорзький державний медичний университет, м. Запор\жжя, Украина

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

2 КУ «Обласна ¡нфекцйна кл1н1чна лкарня Запорзькоï ОДА», м. Запоржжя, Украина

3 ДУ «Запорзький ОЛЦ ДСЕСУ», м. Запор\жжя, Укра/'на

Етдемюлопчш особливост коровоТ шфекцп у д^ей в перюд спалаху 2017-2018 рр. у Запорiзькiй облает (стендова доповiдь)

Акгуальнiсть. Однieю з основних характеристик кору за наявноста сприйнятливо!' популяцй' e циклiч-нють епiдемiчного процесу 3i спалахами кожш 5—6 рок1в. За даними Всесвггньо1 органiзацiï охорони здоров'я, у 2017 р. у крашах бвропи с^мко зросла кiлькiсть хворих на тр, захворiло 21 315 осiб (порiвня-но з 5273 хворими у 2016 р.), зокрема з 35 летальними випадками. Зрют захворюваностi в Укрш'ш насамперед пов'язаний iз низьким рiвнем вакцинацй'. Так, у 2016 рощ лише 45 % дней у нашш крш'ш зробили перше щеплення вiд кору. Повторну дозу вакцини отримали лише 30 % дней. Починаючи з 2017 року i Украша за-лучилася до такого спалаху. У 2018 рощ кглькють дней, ят вчасно отримали першу дозу вакцини КПК, стано-вить 84,1 %, двi дози — 83,9 %.

Мета дослщження: проаналiзувати епiдемiологiчнi особливостi корово1 шфекцй' у дiтей в перiод спалаху 2017—2018 рр. у Запорiзькiй область

Матерiали та методи. Нами були використаш мето-дологй' ретроспективного та оперативного епiданалiзiв зi статистичною обробкою цифрових даних основних звiтних форм з вакцинацй' за перюд 2009—2018 рр. Також проведена ощнка стану колективного iмунiтету дней до вiрусу кору (ДУ «Запорiзький ОЛЦ МОЗ Украши») за перюд 2008—2018 рр. Аналiзували 1494 проби сироваток кровi дней вiком до 18 рок1в i ваптних, як1 мешкають у Запорiзькiй областi, та 1157 — м. Запорiжжя. Специ-фiчнi антитiла визначали в реакцй' пасивно!' гемаглюти-наци, титр антитiл 1 : 10—1 : 20 ощнювали як низький; 1 : 40—1 : 160 — середнш, 1 : 320 i вище — високий рiвень

антитгл. Отриман1 дан1 пор1вняли 1з динам1кою захво-рюваност1 на юр в област1 за вщповщш роки. Статистич-на обробка отриманих результат1в проведена методами вар1ац1йно! статистики, прийнятими в медициш.

Результати та обговорення. Анал1з багатор1чно! ди-нам1ки захворюваност1 на к1р у Запор1зьюй област1 дозволяе зробити висновки, що п1сля введення вак-цинаци проти кору показник захворюваност1 на юр в област1 значно знижуеться 1 дор1внював середньому по Укра!н1. При цьому були в1дм1чен1 спалахи у 2006, 2012 та 2017 роках. У 2017 рощ показник захворюваност1 ди-тячого населення становив 35,4 на 100 тисяч. 1з максимальною штенсившстю захворювашсть поширюва-лась у в1кових групах: 5—9 роюв — 63,0 на 100 тис. (49 випадюв), до 1 року — 49,9 на 100 тис. (9 випадюв) та 1—4 роки — 34,8 на 100 тис. (25 випадюв). Отже, пито-ма вага дггей в1ком в1д 1 року до 9 роюв в1д ус1х захво-р1лих на юр д1тей становила 72 %, що в1дпов1дно вказуе на низьке охоплення вакцинащею. Останн1й п1дйом захворюваност1 на юр зумовлений тим, що охоплення вакцинащею проти кору в Запор1зьюй област1 у 2017 роц1 серед дггей р1зних в1кових груп значно зменшився: 4 % — серед дггей 1—4 роюв, 14 % — у дггей 5—9 роюв, 25 % — 10—14 роюв, 56 % — серед 15-19-р1чних. Ана-л1з стану популяцшного 1мун1тету виявив переважно недостатнш р1вень у контрольованих в1кових групах. Найкраще протикоровим Гмунгтетом були забезпечен1 ваг1тн1, серед яких р1вень антит1л понад 1 : 20 мали бгль-ше за 60 % у кожному з 10 дослгджуваних роюв. Проте 1 в цш груш в 2008, 2009, 2011, 2012 роках забезпечешсть протикоровими антитглами була недостатньою. Д1ти же 1-го та 7 роюв, яю повинн1 бути щеплеш проти кору, найг1рше були захищеш у 2008, 2014-2017 роках.

Висновки. Напруження еп1дем1чного процесу п1д-тримуеться великою юльюстю невакцинованих д1тей (88 % серед перехворглих д1тей старше 1 року). Виник-нення еп1дп1дйому у 2017-2018 рр.було пов'язано 1з зб1льшенням не1мунного прошарку, чому в першу черту сприяло незадовгльне охоплення щепленнями проти кору в 2009-2016 роках.

Усачова О.В.1, Рябоконь О.В.1, За^рака Д.А.1, Фiрюлiна О.М.2

1 ЗапорЗькй державний медичний унверситет, м. Запоржжя, Укра!на

2 КУ «Обласна ¡нфекц/йна кл1н1чна л1карня Запорзько! ОДА», м. Запоржжя, Укра/на

nopiBHqAbHa характеристика пережгу ентеровiрусних меншгтв у дiтей i дорослих

Акгуальнiсть. Менiнгiти у датей i дорослих e сутге-вою проблемою медицини та суспiльства через тяжкий i тривалий перебiг, значну вiрогiднiсть несприятливих наслiдкiв, тривалiсть лшування, можливють форму-вання резидуальних явищ. В етiологiчнiй структурi серозних меншгтв переважають менiнгiти ентеровь русноi етюлоги (МЕЕ). При цьому вiдомо, що юнують

певн1 особливост1 переб1гу переважно! кглькост1 хвороб у дггей 1 дорослих, що необхгдно ураховувати при !х д1агностиц1.

Мета дослщження: визначити кл1н1ко-лабораторн1 особливост1 мен1нг1т1в ентеров1русно! етюлоги у д1тей 1 дорослих.

Матерiали та методи. Було проведено анал1з клшь ко-лабораторних даних 42 пащент1в О1КЛ Запор1зько! ОДА, яю отримували л1кування з приводу меганиту. Д1агностика мен1нг1ту Грунтувалася на баз1 наявност1 типових кл1н1чних ознак захворювання та була пдтвер-джена наявними змшами у результатах загально-кл1-шчного досл1дження л1квору. Вс1 хвор1 були обстежеш на наявн1сть ентеров1рус1в — методом ПЛР визначали наявн1сть РНК ентеров1рус1в у л1квор1 та калг До досл1-дження були взят1 лише хвор1 мен1нг1том з п1дтвердже-ною ентеров1русною ет1олог1ею хвороби. В1к хворих коливався в1д 2 до 43 роюв. Вс1 пац1енти були розпод1-лен1 на дв1 групи: 1-ша — 27 д1тей (2-17 роюв); 2-га — доросл1 (старш1 за 18 рок1в).

Результати та обговорення. Анал1з кл1н1чних даних показав, що в обох групах частими симптомами були п1двищення температури тгла (у переважнш бгльшос-т1 до субфебрильних цифр), слабюсть 1 цефалпя. При цьому групи пор1вняння в1др1знялися за частотою роз-витку нудоти та блювання: вони мали м1сце в 81,5 % дггей 1 лише у половини (53,3 %) дорослих (р = 0,05); вираженост1 меншгеальних знаюв (у переважно! бгль-шост1 дорослих мала м1сце дисощащя мен1нге^ь-них знак1в (у 73,3 проти 40,7 % в груш пор1вняння; р = 0,04)). Ми вщмггали, що у дорослих пащентав саме специф1чш мен1нгеальн1 знаки були виражеш р1дше 1 характеризувалися при !х наявност1 реестрац1ею сум-швного симптому Керн1га та риг1дн1стю потиличних м'яз1в за в1дсутност1 1нших. Групи пор1вняння, що сформован1 за вшом, також в1др1знялися 1 за результатами загальноклш1чного досл1дження л1квору. Так, у дорослих (група 2) част1ше в1дм1чений невисокий ци-тоз — нижче 100 клгган (60 проти 33,3 % в груш по-р1вняння) та статистично част1ше — типовий для в1рус-ного ураження л1мфоцитарний плейоцитоз (94 (67-99) проти 55 (42-96) в1дпов1дно; р = 0,01). При цьому для дггей з МЕЕ част1ше було властивим високий плейоцитоз (понад 100 клгган) 1з зм1шаними характеристиками (незначне превалювання нейтроф1л1в у лшвор1; р = 0,01). Результати загального ан^1зу кров1 також в1др1знялися у групах дослгдження. Так, для дггей у день надходження в стацюнар б1льшост1 (у 48,2 проти 6,6 % в груш пор1вняння; р = 0,06) був властивий лейкоцитоз 1з нейтрофгльозом, що не е характерним для захворювання, спричиненого в1русами.

Висновки. У дггей та дорослих при ентеров1русному меншгт мае м1сце дисоц1ац1я симптом1в, що усклад-нюе д1агностику: у д1тей за наявност1 типових кл1н1ч-них прояв1в мен1нг1ту (блювання, головний б1ль, пози-тивн1 мен1нгеальн1 знаки) часто мають м1сце низький «зм1шаний» плейоцитоз лшвору; у дорослих — на фош сумн1вних мен1нгеальних знак1в — виражеш лабора-торн1 зм1ни л1квору — значний л1мфоцитарний плейо-цитоз.

Чабан Т.В., Бочаров В.М., Нагнойный Е.В., Титаренко В.В. Одесский национальный медицинский университет, г. Одесса, Украина Коммунальное учреждение «Одесская городская клиническая инфекционная больница», г. Одесса, Украина

Клинические случаи сибирской язвы в Одесской области

Актуальность. В Украине достаточно долгое время не регистрировали случаи сибирской язвы (СЯ) среди людей и животных. С начала XXI века в Украине отмечали лишь единичные случаи в разных регионах. Важно отметить, что вспышки СЯ носят спорадический и нерегулярный характер: в 2003 году — 1 случай (в Харьковской области); в 2004 году — 3 случая (в Черновицкой области); в 2008 году — 1 случай (в Николаевской области), последняя вспышка с одним подтвержденным случаем была зарегистрирована в Черкасской области в 2012 году.

Клинические случаи. 24 сентября 2018 г. в Саратскую ЦРБ Одесской области обратился больной Р., 41 года, по поводу болезненности, отека, гиперемии нижней трети предплечья, сопровождавшихся повышением температуры тела до 38 °С, синдромом интоксикации. Заболевший осмотрен хирургом, выставлен диагноз «рожистое воспаление нижней трети правого предплечья, эритематозно-буллезная форма, среднетяжелое течение». Госпитализирован в хирургическое отделение, где произведено вскрытие булл. В последующие три дня за медицинской помощью обратились еще двое больных — Ю., 37 лет, и Р., 43 лет. 29 сентября в приемный покой поступил пациент К., 26 лет, с жалобами на изъязвления, отек, гиперемию на коже 2-го пальца правой кисти, нижней трети левого предплечья и верхней трети левой голени, повышением температуры тела до 38,5 °С. Больной осмотрен инфекционистом, который диагностировал СЯ и госпитализировал его в инфекционное отделение с диагнозом «сибирская язва с поражением кожи 2-го пальца правой кисти, нижней трети левого предплечья и верхней трети левой голени». Всего на лечении в ЦРБ находилось 5 больных с диагнозом СЯ. У всех больных был собран подробный эпидемиологический анамнез, из которого выяснилось, что трое заболевших работали с тушей погибшей коровы, а двое разделывали тушу овцы. За несколько дней до начала заболевания все больные получили множественные резано-колотые повреждения кожи при разных обстоятельствах. Таким образом, в каждом случае имели место входные ворота на коже больных. В дальнейшем при проведении эпидемиологических мероприятий в очаге было установлено, что споры СЯ находились в почве, в месте выпаса крупного рогатого скота, площадью в 10 м2. Почва и отделившийся струп первого больного были направлены в референс-лабора-торию, где и был подтвержден диагноз СЯ методом ПЦР Всем больным назначали дезинтоксикационную и антибактериальную терапию (левофлоксацин в/в капельно 500 мг 2 раза в сутки, тетрациклин внутрь 300 мг 4 раза в

сутки), а также флуконазол 100 мг 1 раз в сутки. Проводилась обработка пораженных участков кожи антисептиками. Больные пребывали на стационарном лечении в течение 1,5 месяца. Выписаны в удовлетворительном состоянии. В данном случае обращает на себя внимание отсутствие настороженности хирургов в отношении СЯ. Следует отметить, что в начале 90-х годов прошлого века в этом районе Одесской области имела место вспышка СЯ среди животных.

Выводы. В Украине выявлено значительное количество регионов с природной очаговостью СЯ, а именно установлено нахождение спор в почве и скотомогильниках. Обращает на себя внимание тот факт, что различные природные стихии, такие как затопление территорий стационарно-неблагополучных пунктов, могут способствовать выносу спор возбудителя на поверхность почвы, что может привести к возникновению случаев СЯ на относительно благополучных в отношении СЯ. Следует помнить и о том, что споры возбудителя СЯ могут использоваться в качестве биологического оружия при биотерроризме.

Чабан Т.В., Бочаров В.М. Одесский национальный медицинский университет, г. Одесса, Украина

Клинико-морфологические

особенности течения пневмоцистной пневмонии у ВИЧ-инфицированных

Актуальность. В последние годы в Одесском регионе увеличилось количество больных с поздними стадиями ВИЧ-инфекции. Среди оппортунистических заболеваний у этой группы пациентов чаще всего диагностирован туберкулез легких. Также достаточно часто встречается сочетанная патология: туберкулез, пневмоцистная пневмония (ПП) и ВИЧ-инфекция. Выраженная имму-носупрессия — снижение количества CD4+-лимфоци-тов < 200 кл/мкл — является ведущим фактором риска развития у ВИЧ-инфицированных ПП независимо от применения высокоактивной антиретровирусной терапии. Обращает на себя внимание и то, что у ряда иммуно-компетентных лиц при исследовании мокроты методом ПЦР обнаруживаются возбудители латентного пневмо-цистоза. Клиническим проявленим латентного пневмо-цистоза является ПП, которая сопровождается острой дыхательной недостаточностью и без соответствующей этиотропной терапии часто заканчивается летально.

Цель исследования: проанализировать клинико-морфологические особенности течения генерализованного туберкулеза и ПП у больных на поздних стадиях ВИЧ-инфекции.

Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ историй болезни и аутопсийных протоколов 12 умерших пациентов. Среди умерших — 8 мужчин и 4 женщин в возрасте от 20 до 40 лет. У всех прижизненно диагностирована поздняя стадия ВИЧ-инфекции, уровень CD4+-лимфоцитов < 200 кл/мкл.

Результаты и обсуждение. В результате проведенных исследований установлено, что все больные отмечали повышение температуры тела до 38—39 °С, боль в грудной клетке без четкой локализации, кашель, при объективном осмотре — цианоз носогубного треугольника, акро-цианоз, выраженная отдышка в покое (26,4 ± 2,1 дыхательного движения в 1 минуту), тахикардия ^ 112 ± 5,7 удара в 1 минуту). Аускультативно: сухие мелко- или среднепузырчатые влажные хрипы, притупление перкуторного звука над пораженным участком, у 7 больных отмечено втяжение межреберных промежутков при вдохе. Данные рентгенологического исследования — усиление сосудистого рисунка в области корней, наличие билатеральных диффузных инфильтратов в нижних отделах легких, которые чередовались с участками повышенной прозрачности, по типу «вуали», «матового стекла» или «снежных хлопьев». Следует отметить, что у всех больных диагноз ПП прижизненно установлен не был. Проведенное морфологическое исследование выявило смешанную гематогенно-лимфогенную диссеминацию очагов туберкулезного воспаления в легких, селезенке, почках, печени, головном мозге, лимфатических узлах как в виде од-нотипних мелких фокусов казеозного некроза, так в виде обширных полей некроза. Легкие во всех случаях были отечны, «резиновой» консистенции. Медиастинальные лимфатические узлы увеличены. Гистологическое исследование выявило отсутствие характерной продуктивной клеточной реакции. Фокусы «специфического» некроза имеют вид периваскулярных гнойно-некротических очагов. В легочной ткани преобладал альтеративный и экс-судативный компонент воспаления. Поражения сосудов проявлялись эндоваскулитами, панваскулитами, тром-боваскулитами. В лимфатических узлах грудной и брюшной полостей выявляли лимфаденопатию с обеднением лимфоидной ткани, частичной или полной редукцией фолликулов, реактивной гиперплазией гистиоцитарных элементов и ангиоматозом. Окраска очагов некроза по Цилю — Нильсену показала большое количество кислотоустойчивых микобактерий, а посев патологического материала и ПЦР-исследование подтвердили отношение этих микобактерий к туберкулезному процессу с множественной и широкой лекарственной устойчивостью (3 наблюдения). При гистологическом исследовании легочной ткани в просвете альвеол обнаружено большое количество трофозоитов и прецист, определяющихся в составе пенистой массы, которая при окраске гематоксилин-эозином выглядит эозинофильной. Не поддающееся подсчету количество РАгоуеа в просвете альвеол, наличие разрушенных альвеоцитов 1-го типа, эозинофиль-ный белковый экссудат и характерные признаки воспаления указывают на развитие ПП у данных больных. При окраске препаратов реактивом Шиффа цисты окрашивались в розоватый цвет, а при серебрении по Гро-котту в альвеолах определялись РАгоуеа. Наблюдались многоядерные клетки, типа клеток «инородных тел». Во всех наблюдениях выявлено различной выраженности и распространенности альвеолярное повреждение вплоть до образования гиалиновых мембран и развития острого респираторного дистресс-синдрома. В альвеолах обнаруживались также разрушенные пневмоцисты, клеточ-

ные элементы воспаления, сгустки фибрина, фрагменты мембран сурфактанта и пенистые макрофаги.

Выводы. Таким образом, недиагностированная ПП и, как следствие, отсутствие соответствующей этио-тропной терапии являются непосредственной причиной смерти больных. На наш взгляд, на поздних стадиях ВИЧ-инфекции у больных при выявлении клинических и рентгенологических признаков поражения легких следует проводить исследование мокроты, а при возможности — и бронхолегочного содержимого, методом ПЦР для возможного обнаружения Р^туеа и решения вопроса о назначении соответствующей этиотропной терапии.

Чабан Т.В, Верба Н.В.

Одеський нац1ональний медичний ун1верситет,

м. Одеса, Укра1на

Порушення показнимв антиоксидантно!' системи у хворих на хрошчний гепатит С та ïx корекщя

Актуальшсть. Активащя процешв пероксидно-го окиснення лшщв у хворих на хрошчний гепатит С (ХГС) призводить до виснаження функцюнальних мож-ливостей антиоксидантно1 системи (АОС), що потребуе призначення препаратав iз антиоксидантною дieю.

Мета дослщження: вивчити показники АОС у хво-рих на ХГС.

Матерiали та методи. Обстежено 131 хворий на ХГС. Дiагноз ХГС пщтверджували виявленням у сироватщ кpовi хворих антипл методом iмунофеpментного аналь зу та РНК вipусу гепатиту С (за допомогою полiмеpазноï ланцюгово!' реакцй'). Уш хвоpi на ХГС були розподтеш на 2 групи. До I групи ввшшли 66 хворих на ХГС, у яких мали мюце протипоказання до штерферонотерапй' через наявнiсть таких протипоказань: цукровий дiабет у стади декомпенсацй' — у 18 (27,27 %) хворих, тяжи сер-цево-судинш захворювання — у 15 (22,73 %), психiчнi розлади в анамнезi — у 3 (4,54 %), автоiмунний тирео-1дит — у 4 (6,06 %), цироз печшки в стадй' декомпенсацй' — у 12 (18,18 %), хрошчна ниркова недостатнють — у 5 (7,58 %), ревматсвдний артрит — в 1 (1,52 %), хрошчне обстуктивне захворювання легень — у 2 (3,03 %), алер-гози — у 6 (9,09 %) хворих. 66 хворим призначали со-фосбувр по 0,4 г один раз на добу протягом 3 мюящв та штерфероноген амiксин 1С по 0,125 г двiчi на тиждень курсом 5 тижнiв, усього 6 куршв iз мiсячною перервою м1ж курсами. Також хворим до лшування додавали ль веpiю по 0,5 г 2 рази на добу протягом 3 мюящв, попм по 0,25 г тpичi на добу впродовж 3 мюящв. 35 хворих II групи отримували базисну терашю. Про стан фермента-тивно!' АОС судили за активнютю глутатiопеpоксидази (ГП) i глутатюнредуктази (ГР) та piвнем у сиpоватцi й еритроцитах кpовi вщновленого глутатiону (G-SH).

Результати та обговорення. У I гpупi активнють ГП i ГР була нижчою за фiзiологiчнi показники на 21,63 i 13,27 % у сироватщ та на 21,49 i 30,28 % — в еритроцитах (р < 0,001). У II груш активнють ГП i ГР у сироватщ

була нижчою, шж у здорових ошб, на 29,75 i 29,69 %, а в еритроцитах — на 35,84 i 34,04 % водповодно (р < 0,001). Вмют G-SH також був нижчим за ф1зюлопчш показники як у сироватщ, так i в еритроцитах кров1 хворих на ХГС: у I груш — на 36,36 i 54,16 %, у II — на 30,91 та 50,00 % (р < 0,001). При обстеженш хворих через 3 мюящ спосте-р1галось водновлення показник1в АОС у хворих, як1 отри-мували л1верш. У хворих II групи активнють ГП, ГР та вмют G-SH були нижчими за ф1зюлопчш показники на 43,12; 39,15 та 64,52 % водповодно у сироватщ та на 51,12; 44,14 та 69,13 % водповодно — в еритроцитах (р < 0,001).

Висновки. Призначення л1верй' хворим на ХГС сприяе водновленню показниыв АОС. Отже, даний препарат можна використовувати з метою патогене-тичного л1кування хворих на ХГС.

4NipeAbO-l<OHCTCiHmHOB^ К.Д. Внницький нсц1онсАьний медичний ун1верситет 1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, Украина

nepe6ir негосштальноТ пневмонп в умовах цитомeгаловiрусноï пeрсистeнцiï: акцент на гeнeтичнi прeдиктори (стeндова доповiдь)

Акгуальнiсть. Переб1г негосттально1 пневмонй' (НП) при цитомегалов1русшй (CMV) персистенцй' за рахунок 1мунних зрушень на сьогодш е невиршеною проблемою. Питання ïx коморбодного переб1гу обтяжуеться особливостями реал1зацй' реакцш вродженого шуштету. В умовах персистуючо1 CMV-iнфекцiï при НП бюлопч-ний сенс активацй' мехашзм1в природженого 1муштету ендогенними молекулами порушуеться, що результуе у неадекватн1й водповщ 1мунно0 системи на сигнали 1мунно0 небезпеки, а водповодно, порушуе антиген-ний гомеостаз. Особливу групу рецептор1в вродженого 1муштету становлять так зваш тэ11-под16н! рецептори (TLR). Оск1льки патолопчна гшерреактиващя TLR за-звичай спричинюеться генетичними модифшащями в ïx алельнш структур^ що е генетично детермшованою, до-слодження даного пол1морф1зму дасть змогу прогнозу-вання переб1гу НП за умов 1мунокомпетентност1 хворих.

Мета дослщження: визначити прогностичний вплив пол1морф1зму TLR4 на кшшчний переб1г НП в ошб 1з CMV-персистенцieю.

Матерiали та методи. Под спостереженням знаходи-лись 105 хворих пульмонолопчного воддолення КНП «ВМКЛ № 1» (м. Вшниця) з д1агнозом НП (встанов-лено згодно з дшчим Наказом МОЗ Укра0ни № 128 вод 19.03.2007 та державною клшчною настановою «Не-госштальна та госттальна (нозоком1альна) пневмошя у дорослих ошб: етюлопя, патогенез, класифшащя, д1агностика, антибактер1альна терашя: Методичний пошбник / ЮЛ. Фещенко, О.А. Голубовська, К.А. Гончаров, О.Я. Дзюблик та im — К., 2014. — 122 с.). Тяж-кють НП оцшювали за бальною шкалою фактор1в ри-зику летального наслодку за результатами дослщження Pneumonia Patient Outcomes Research Team (PORT).

Додатково вшм пацieнтам було проведено дослоджен-ня на маркери CMV-персистенцй (CMV IgG, авiднiсть антитiл) та визначення полiморфiзму гена TLR4 з мо-нонуклеотидною замiною +3725 G/C. Cтатистичну обробку даних проводили за допомогою програмного забезпечення SPSS 12.0 для Windows.

Результати та обговорення. Серед 51 (48,6 %) чоловша та 54 (51,5 %) жОнок (середнш вш обстежених — 34,1 ± 0,8 року) СMV-персистенцiя виявлялась у 80 (48,2 %) респондента (р = 0,038). При обраховуванш кшшко-лабо-раторних показников хворих НП за шкалою PORT виявлено наступне: 19 (18,1 %) хворих були класифшоваш до PORТ I (легкий у клшчному розумiннi перебiг НП),

46 (43,8 %) — до PORТ II (перебш НП середньоi тяжко-ста), 31 (29,5 %) — до PORТ III (перебй НП середньо! тяжкостi, потребуe госппатзацй), 9 (8,6 %) — до PORТ IV (тяжкий перебiг НП). Наявнють CMV-персистенцй в 6,31 (95% Д! 1,748—22,783) раза збольшувала ризик тяжкого перебiгу НП у людей молодого вшу. G/G-генотип полiморфiзму TLR4 визначався у 78 (74,3 %) хворих ф них 59,1 % — СMV-позитивнi при р < 0,01), g/с-генотип — у 24 (22,9 %) хворих (Оз них 16,2 % — СMV-позитивш при р < 0,005), С/С-генотип — у 3 (2,9 %). Серед респондента iз G/G-генотипом полiморфiзму TLR4

47 (44,8 %) хворих мали легкий в клшчному розумшш перебiг НП (PORT I II), 31 (29,6 %) падант класифь кувався як тяжкий (PORT III—IV); серед хворих iз G/C-генотипом 15 (14,3 %) пацieнтiв було воднесено до PORT I—II, 9 (8,6 %) — до PORT III-IV. При полОморфОзмО TLR4 за мононуклеотидною замiною +3725 G/C поява С-алелi (як у варiантi монозиготи С/С, так i в гетори-зоготному варiантi G/C) подвищувала ризик летальних наслiдкiв НП у 1,517 раза (95% ДI 0,536-4,293).

Висновки. CMV-персистенщя характерна для 48,2 % хворих НП молодого вшу та вОрогодно збiльшуe ризик ii летальних наслодков у ~ 6 разОв. G/G-генотип полОморфОзму TLR4 e найпоширенОшим i спостерОга-eться у 74,3 % хворих НП. С/С-генотип полОморфОзму TLR4 зустрiчаeться лише в 2,9 % хворих НП, однак поява С-алелО асощкються з подвищенням ризику летальних наслодыв для пацieнтiв НП у 1,5 раза.

Шевельовс О.В.1,

Шостскович-Корецькс Л.Р.1, Мсргтч 1.М.2

1ДЗ «Днпропетровськс медичнс сксдемя МОЗ Украни», м. Дн1про, Украина 2 КЗ «Днпропетровський обласний центр з профлактики та боротьби з1 СН1Дом», м. Дн1про, Укра/на

Прогнозування ймовiрнiстi лeтального насл^дку у В1ЛЧнфкованих хворих на ™i антирeтровiрусноï тeрапiï

Акгуальнiсть. У сучаснш л1тератур1 за допомогою метод1в математичного моделювання були описаш р1зш незалежш предиктори розвитку СНIДу i смерт у ВIЛ-iнфiкованиx пащента. До них водносяться низь-

кий вмют СD4+-лiмфоцитiв, наявнють опортунютич-них захворювань. Супеpечливi даш описанi за впливом початкового вipусного навантаження, iстоpiï вживання наркотичних речовин. Визначення ймовipностi ле-тальностi важливо не тiльки для окремо взятого пащ-ента, але i для мониторингу i прогнозування розвитку епщемй' BIЛ-iнфекцiï. Проведення iнтенсивних захо-дiв з пpофiлактики та раннього виявлення груп ризику летального наслiдку дозволить значно пщвищити ви-живання пащенпв на антиpетpовipуснiй терапй'.

Мета: розробити математичну модель, засновану на факторах ризику розвитку несприятливого результату захворювання, для визначення ризику розвитку летального наслщку.

Матерiали та методи. Аналiз ймовipнiсть розвитку летального наслiдку був вивчений у 450 ВШ-шфшованих пацieнтiв на тлi прийому високоактивно!' антиpетpовipусноï терапй', як перебувають на облшу в Днiпpопетpовському обласному центpi СНIДу. Bсiм хворим вiдповiдно до наказу МОЗ Украши № 551 вщ 12.07.2010 «Про затвердження клшчного протоколу антиpетpовipусноï терапй' BIЛ-iнфекцiï у дорослих та пщлп'тв» була призначена ВААРТ препаратами пер-шо1 лшй'. Пацieнти спостеpiгалися протягом 5 роыв. Статистична обробка матеpiалу проведена з вико-ристанням пакета прикладних статистичних програм Statistica 6.0, статистично значущим вважався piвень значимостi р < 0,05.

Результати та обговорення. З метою визначення зна-чущих чиннитв високого ризику несприятливого результату захворювання у ВШ-шфшованих пащенпв, якi приймають ВААРТ, був проведений ROC-аналiз. За отриманими даними встановлено, що високий ризик летального наслщку протягом 5 роив вipогiдно асо-цiюeться з наступними показниками: чоловiча стать хворих на ВШ-шфекщю — площа пiд ROC-кривою AUC = 0,591 (0,544-0,637) при показниках чутливост (ЧТ) i специфiчностi (СП) — 58,7 i 59,4 %; вш старше 41 року — AUC = 0,614 (0,568-0,660), ЧТ = 41,3 %, СП = 78,8 %; 4-та клшчна садя ВШ — AUC = 0,662 (0,6160,705), ЧТ = 76,2 %, СП = 53,2 %; початковий piвень СD4+-лiмфоцитiв < 160 клпин/мкл — AUC = 0,690 (0,645-0,732), ЧТ = 73,0 %, СП = 61,0 %; наявнють кошфекцй' ВШ^русний гепатит В — AUC = 0,548 (0,501-0,594), ЧТ = 12,7 %, СП = 94,8 %. Для визначення залежносп виживаносп ВШ-шфшованих пащенпв, якi приймають ВААРТ, вiд сукупносп фактоpiв була побудована багатофакторна регресшна модель пpопоpцiйних ризиив Кокса. У модель були включеш наступнi фактори: стать, вш, клiнiчна стадiя захворювання, piвень первинних CD4+-лiмфоцитiв i кошфек-цiя BIЛ/тубеpкульоз i ВШ/ВГВ. Побудована pегpесiйна модель Кокса була статистично значущою за кpитеpieм X2 Шрсона (х2 = 47,1, р < 0,001). Використовуючи даш, були розраховаш показники штенсивносп ризику збе-реження життя при сеpеднiх, сприятливих i неспри-ятливих значеннях факгс^в через 6, 12, 24, 36, 48 i 60 мюящв вщ початку л^вання. Пiд сприятливими умо-вами (мiнiмальнi) pозумiли першу клшчну стадiю BIЛ у пацieнта i вщсутнють усiх фактоpiв ризику; пщ серед-

нiми — фактичнi значення показниив у дослiджуванiй вибipцi дослщження; пщ несприятливими (максималь-нi) — 4-ту клiнiчну стадiю BIЛ i наявнють ушх врахо-ваних фактоpiв ризику. Таким чином, прогнозований кумулятивний ризик розвитку несприятливого результату у ВШ-шфшованих пацieнтiв при середшх значеннях фактоpiв через 12 мюящв ВААРТ становить 0,055 (5,5 %), через 24 мюящ — 0,066 (6,6 %), через 36 мюящв — 0,082 (8,2 %), через 48 мюящв — 0,094 (9,4 %), через 60 мюящв — 0,099 (9,9 %).

Висновки. На пiдставi проведеного ROC-аналiзу та регресшного аналiзу пропорцшних ризиыв Кокса були визначеш статистично значущi фактори ризику несприятливого результату захворювання у пащенпв, яы приймають ВААРТ: чоловiча стать, вiк старше 41 року, 4-та стадiя захворювання, початковий piвень СD4+-лiмфоцитiв менше 160 клгган/мкл, наявнiсть коiнфекцiï BIЛ/BГB. Згiдно з розробленою моделлю, були визначеш ймовipностi летального результату через 12, 24, 36, 48 i 60 мюящв вщ початку антиретровь русно!' терапй'.

Шевченко-Макаренко О.П.1, Шостакович-Корецька Л.Р.1, Нколайчук М.А.1, Ткаченко В.Д.2 1ДЗ «Днпропетровська медична академя МОЗ Укра1ни», м. Дн1про, Укра1на 2 КЗ «Днпропетровська м1ська кл1н1чна лкарня № 21 1м. проф. С.Г. ПопковоÏ» ДОР, м. Дн1про, Укра1на

Результати мошто_рингу противiрусноï терапй хворих на хрожчж вiруснi гепатити у Днтропетровсьюй област

Актуальшсть. В Укрш'ш та Дншропетровському реп-ош щороку рееструються новi випадки захворюваносп на хpонiчнi вipуснi гепатити В та С (ХВГВ та ХВГС), але без урахування piвня поширеносп, як це вщбуваеть-ся, наприклад, при спостеpеженнi за ВШ-шфекщею/ СНIДом. Цю проблему можна розв'язати завдяки за-стосуванню реестру пащенпв. Також реестри коpиснi як спостережний шструмент за хpонiчними хворобами або хворобами, що мають тривалий перебк лiкування та необхiднiсть монiтоpингу клЩчних даних i лабо-раторних змш для подальшо!' корекцй' терапй'. У Дш-пpопетpовськiй областi електронний реестр хворих на ХВГВ та ХВГС створено у 2010 рощ. Хвор^ яким призначена специфiчна пpотивipусна терашя ХВГС, вно-сяться в окремий блок реестру — роздт «Мониторинг пpотивipусноï терапй' (ПВТ)» з постшним монiтоpин-гом клiнiко-лабоpатоpних даних.

Мета: пpоаналiзувати випадки на хрошчний гепатит С у хворих, яы закончили повний курс ПВТ за бюджетними програмами у регюш за шiсть pокiв спо-стереження (2013-2018 pp.), i виявити клшшо-еш-демюлопчш особливостi ХВГС у хворих та ощнити ефективнiсть призначено!' ПВТ хворим у Дншропе-тpовськiй область

Матерiали та методи. Нами був проведений клшшо-епiдемiологiчний анатз випадкiв на ХВГС у хворих за даними КЗ «МКЛ № 21 iм. проф. 6.Г. Попково!'» (ш-фекцiйна лiкаpня) за допомогою електронного реестру хворих як спостережно!' програми за хворими у Дш-пропетровськш областi, яким була призначена ПВТ. Дiагноз ХВГС пiдтвеpджено методом ПЛР з визначен-ням генотипу вipусу та вipусного навантаження. Фь броз печiнки визначався за допомогою нешвазивних методiв (фiбpоскан, фiбpотест або фiбpоеластометpiя). До аналiзу були залучеш пацieнти з повними даними. Хвоpi у pеeстpi pозподiленi за етюлопчним чинником гепатитiв, з урахуванням piзних каскадiв послуг, схем лiкування, маршрупв пацieнтiв i диспансерного на-гляду за такими хворими згiдно з чинними клшчни-ми протоколами та настановами. Статистична обробка матеpiалу проведена з використанням пакета приклад-них статистичних програм Excel та Statistica 6.0, засто-совувались методи дескриптивно!' статистики.

Результати та обговорення. За отриманими дани-ми встановлено, що на 01.01.2019 повний курс ПВТ з можливютю ощнити стшку вipусологiчну вiдповiдь (СВВ-24) отримав 841 хворий на ХВГС вшом вщ 18 до 76 роив. При аналiзi хворих середнш вiк становив 45,43 ± 0,57 року. При розподш за полом: жшок — 387, чоловiкiв — 454, сшввщношення жiнки : чоловiки до-piвнювало 1 : 1,17. За генотипом HCV: мали генотип 1405 (48 %) хворих, 2 — 87 (10 %) хворих, 3 — 348 (42 %) ошб, 4 — 1 хвора. За ступенем фiбpозу хвоpi розподши-лись наступним чином: фiбpоз F0-1 мали 236 пащенпв (28 %), F2 — 304 (36 %) пащенти, F3 — 196 (23 %) хворих, F4 — 105 (13 %) хворих. Термш хвороби у хворих становив вщ 1 до 27 роив. До спостережно!' програми у 2013 рощ було залучено 15 хворих, у 2014 р. ПВТ була призначена 75 хворим, у 2015 р. — 130, у 2016 р. — 98, у 2017 — вже 385 хворим, у 2018 р. — 138 хворим, яы ввш-шли до дослщження. Причому у 794 випадках (94 %) це були ншвш пащенти, у 47 випадках (6 %) — хвоpi з досвь дом терапй'. При аналiзi 841 клшчного випадку на ХВГС СВВ-24 мали 806 хворих (96 %), причому у 45 хворих iз попередньою невдачею терапй' (невщповщач^ хвоpi з частковою вipусологiчною вщповщдю на попередщ схе-ми, що мютять штерферон тсля рецидиву ХВГС тсля проведено! ПВТ). У трьох хворих протягом спостере-ження вщбувся розвиток гепатоцелюлярно! карциноми.

Висновки. Таким чином, для подальшо! iмплемента-цй' програми Bсесвiтньоï оргашзацй' охорони здоров'я з елiмiнацiï вipусних гепатитiв необхiдно використо-вувати piзнi iнстpументи, у тому числi впровадження електронного реестру хворих на нащональному piвнi як ефективно!' спостережно!' програми за хворими. Ви-користовуючи даш електронного реестру хворих у Дш-пропетровському регюш як спостережно! програми за хворими на хрошчш вipуснi гепатити, можна зазначи-ти, що серед ХВГС найбшьш поширеним е 1-й генотип HCV (48 %), на другому мюп стоиь 3-й генотип (42 %). Таким чином, найбшьший вщсоток каскаду послуг на-даеться хворим з 1-м генотипом HCV. Стшку вipусоло-гiчну вщповщь у pегiонi мали 806 хворих (96 %). Подальше спостереження тривае.

Шкльна М.1.

ДВНЗ «Терноп1льський державний медичний ун1верситет ¡мен11.Я. Горбачевського» МОЗ Укра'ни, м. Тернопль, Укра'на

Ешдемюлопчш особливост та деяк етюлопчш збудники мiгруючоï еритеми

Акгуaльнiсть. Хвороба Лайма — це полюимптомне захворювання, що передаеться шсодовими клiщами та характеризуеться стадшним пеpебiгом i клiнiчним по-лiмоpфiзмом. Bидiляють три клiнiчнi стадй'. Кшьцепо-дiбна еритема е патогномонiчною ознакою стадй' ран-ньо! локалiзацiï шфекцй'.

Мета: пpоаналiзувати епiдемiологiчнi особливостi та етюлопчш збудники м^уючо!' еритеми в жителiв Теpнопiльщини.

Мaтерiaли та методи. Шд спостереженням було 109 хворих вшом вiд 18 до 70 роыв, якi перебували на амбулаторному та стацюнарному лiкуваннi в Тер-нопiльському шкipно-венеpологiчному диспансеpi протягом 2015-2018 pp.; серед них 45 (41,3 %) чо-ловтв i 64 (58,7 %) жшки вiком вщ 19 до 65 pокiв. При первинному звертанш оцiнювали локалiзацiю, pозмipи та форму мiгpуючоï еритеми. Окpiм того, пацieнти вiдповiдали на питання ушфшовано1 мiж-народно!' анкети-опитувальника, в якш вiдмiчали кiлькiсть та мюця укусiв клiщiв, описували способи 1'х видалення, вiдзначали скарги, якi турбували ix пiс-ля укусiв клiщiв. Етiологiчне розшифрування хвороби Лайма проводили, вивчаючи вмют специфiчниx антитш до антигенiв комплексу B.burgdorferi sensu lato (B.burgdorferi s. s., B.gariniiта B.afzelii) у сироватщ кро-вi методом ELISA, та для виявлення специфiчниx антитш лише класу М до B.spielmanii було використано тест-системи EUROLINE Borrelia RN-AT adv ^муно-блот) компанн' Euroimmun AG (Шмеччина). Отрима-нi результати оцшювали як позитивнi, пpомiжнi або негативш та iнтеpпpетували згiдно з рекомендащями виробника.

Результати та обговорення. Факт присмоктування клiщiв вiдзначили 87 (53,5 %) iз 109 хворих iз мiгpу-ючою еритемою. Серед опитаних 32 (29,3 %) особи вiдмiтили одноразовий епiзод нападу клща, двора-зовий — 12 (7,1 %), понад 3 напади мали 43 (17,2 %) респонденти. Найбшьш частими мюцями нападiв клiщiв пащенти вщзначили нижнi кiнцiвки — 53 (60,9 %), живп — 16 (18,4 %) та тулуб — 14 (16,1 %), дещо рщше — руки та голову — 5 (5,7 %) та 3 (3,4 %) особи. Напад клща в дшянку шш вщмпив лише 1 па-цieнт. Респонденти видаляли клiща простими рухами в 17 (19,5%) випадках; звертались до шших осiб — у 7 (8,0 %). 12 (13,8 %) пащенпв намазували клща олieю, в той час як лише 5 (5,7 %) продезшфшували мюце укусу. Допомогою лшаря чи медично!' сестри для видалення клща скористалися лише 6 (6,9 %) ошб. Ана-лiз pезультатiв анкетування виявив, що у 17 (19,5 %) випадках респонденти видаляли клща до 12 год шсля

укусу, у 22 (25,3 %) — до 24, у 7 (8,0 %) та 9 (10,3 %) випадках — до 48 год та бшьше 50 год водповодно. Слод зазначити, що 32 (36,8 %) не пам'ятали часу ви-далення кшща. Анал1з результатов серолопчного до-слодження сироваток кров1 на наявнють специф1чних IgM i IgG виявив позитивн1 результати хоча б одного класу антитол у 79 (72,5 %) 1з 109 пащенпв 1з м1гру-ючими еритемами, 1з них IgM — у 47,7 %, IgG — у 45,9 %, обох одночасно — у 15,6 %. Серед 22 опи-таних, як не пам'ятали про укуси кшща, позитивш або пром1жш результати хоча б одного класу анти-тш д1агностовано у 15 (68,2 %) ос1б, 1з них IgM — у 50,0 %, IgG — у 40,9 %. Специф1чш антитша класу М до B.spielmanii виявлено в 34 (70,8 %) 1з 48 обстежених пащеипв.

Висновки. При серолопчному дослодженш у тесто ELISA антитша класу IgM i/або IgG або ïx поеднання до B.burgdorferi sensu lato (B.burgdorferi s. s., B.garinii та B.afzelii) хоча б одного не виявлено у 28,5 % пащенпв 1з м1груючою еритемою, лише IgM — у 22,3% обстежених. Встановлено причетнють B.spielmanii до кль шчних прояв1в м1груючих еритем в 70,8 % обстежених мешканщв Тернопольщини. Дане обстеження на тере-нах Тернополля проведено вперше. Низький водсоток (6,9 %) звернень жител1в Тернопольсько'1' област за ме-дичною допомогою для видалення кл1ща потребуе под-вищення р1вня саштарно-освогаьо'1' роботи щодо клшь ки, д1агностики та профолактики Лайм-борелюзу серед населення Тернопшьсько'!' область

Шостакович-Корецька Л.Р.1, Шевченко-Макаренко О.П.1, Галущенко С.А.1, Ляхова О.Ю.2, Ахундова Ю.К.2, Великодна Т.М.3, Яценко О.П.4 1ДЗ «Дн/пропетровська медична академ/я МОЗ Укра/ни», м. Дн1про, Укра/на

2 КЗ «Днпропетровська м/ська клн/чна л/карня № 21 1м. проф. С.Г. ПопковоÏ» ДОР, м. Дн1про, Укра/на

3 КЗ «Кам'янська м/ськалкарня № 7» ДОР, м. Кам'янське, Укра/на

4 КЗ «В1льног1рська центральна мська л/карня» ДОР, м. В1льног1рськ, Укра/на

Анaлiз захворюваност на грип та ГРВ1 i клЫчш особливост випадюв хвороби у стацюнарних хворих eпiдсeзону 2017-2018 рр. у Днiпропeтровськiй област

Актуальнють. В Укрш'ш та зокрема у Дншропетровськш обласп щороку рееструеться захворюванють на грип та ГРВ! з еподем1чними подйомами на початку року. До заклад1в первинно'1' медико-саногарно'1' допо-моги та стацюнар1в протягом тижня звертаються па-щенти, клш1чний стан яких подлягае визначенню випадку гостро'1' ресшраторно'1' шфекцй' (ГРВI) або грипу в зимов1 мюяць Облш захворюваност1, лабораторш дослодження проводяться з урахуванням дозорних ме-дичних заклад1в та вивчення еподем1чного процесу, кл1-

шчш особливосп грипу та ГРВ! у кожному еподем1ч-ному сезош ведуться з дозорних та недозорних джерел за даними рутинного еподнагляду. Кожен новий штам в1рус1в вносить сво'1' особливост до загальних уявлень кшшчного переб1гу хвороби при спалаху грипу та ГРВI чи еподем1чного подйому р1вня захворюваность

Мета: проанал1зувати випадки захворюваност на грип та ГРВI у регюш за три роки i виявити клшчш особливосп грипу та ГРВI у стацюнарних хворих епод-сезону 2017—2018 рр. у Дншропетровськш область

Матерiали та методи. Нами був проведений кшш-ко-еподемюлопчний анал1з випадыв на грип та ГРВI у стацюнарних хворих за даними КЗ «МКЛ № 21 1м. проф. 6.Г. ПопковоЪ> (шфекцшна лшарня) для вияв-лення клИчних особливостей грипу та ГРВI еподсезо-ну 2017—2018 рр. у Дншропетровськш область Пор1в-няльний анал1з р1вня захворюваност на грип та ГРВI серед госштал1зованих випадыв в шфекцшну лшарню та в регюш в цолому проводився за 2016—2018 роки. Вс1 випадки грипу були лабораторно подтверджеш ПЛР. Статистична обробка матер1алу проведена з викорис-танням пакета прикладних статистичних програм Excel та Statistica 6.0, застосовувались методи дескриптивно'1' статистики.

Результати та обговорення. За отриманими даними встановлено, що р1вень захворюваност на ГРВI в Дш-пропетровськш обласп становив у 2016 рощ 186 612 випадыв (22 010,41 на 100 тис. населення), у 2017 р. зменшився на 22,8 % — 624 285 (18 860,28 на 100 тис.), у 2018 р. зменшився ще на 4,42 % — 598 198 (18 026,16 на 100 тис.) випадыв. Захворюванють на грип мала ще больш вагом1 показники зниження загального р1вня. Так, у 2016 рощ вона становила 3517 випадыв (106,25 на 100 тис. нас.), у 2017 р. знизилась на 91,04 % — 316 (9,52 на 100 тис.), у 2018 р. зменшилась ще на 62,75 % — 118 (3,56 на 100 тис.) випадыв. При анал1з1 806 клшчних випадыв ГРВI та 29 випадыв грипу серед госштал1зо-ваних пащентав у 2018 рощ було з'ясовано, що середнш л1жко-день при грит був в1рогодно вищим (р < 0,01) i становив 11,6 ± 2,1 доби проти 7,3 ± 1,5 доби при ГРВГ Захворюванють на ГРВI протягом року була розподь лена пом1рно, коли грип рееструвався з листопаду по березень, та 69 % випадыв прийшлося на грудень, сочень i лютий. При анал1з1 хворих за вшом 84 % хворих на грип були 18—29 роыв, а на ГРВI у цш вшовш кате-горп — 399 (49,6 %), 30-64 роки — 369 хворих (45,8 %) i старше 65 роыв — 38 хворих (4,6 %). За клшчною картиною хвороби не було видолено значних водмшнос-тей за класичний переб1г грипу чи ГРВ! За ступенем тяжкост 567 (70,5 %) хворих на ГРВI та 26 (90 %) на грип мали переб1г середньо'1' тяжкость Тяжкий пере-б1г з ускладненнями мали 117 (22 %) хворих з ГРВI та 3 (10 %) хворих на грип, летального наслодку не було. Найчасташе рееструвались таы ускладнення, як пневмошя — 129 випадыв (12,4 % вод ус1х хворих на ГРВ^, бронхи (17,4 %), нефропат1я (3,1 %), меншпзм (1,2 %). При дозорних лабораторних дослодженнях у 14 хворих було видолено грип В — 5 випадыв, грип А (Н3) — 4 випадки та 5 — аденов1рус. При лабораторному подтвер-дженш грипу хворим призначався озельтам1в1р 75 мг 2

рази на добу 5 даб, який значно покращував стан хворого вже пiсля прийому першо1 дози препарату. У хворих зменшувались явища iнтоксикацiйного синдрому, знижувалась температура тiла до субфебрильних цифр, покращувалась якють життя, скорочувались теpмiни пеpебiгу хвороби.

Висновки. Таким чином, використовуючи даш епгд-нагляду, можна зазначити, що зараз ми спостеркаемо багатоpiчний мiжспалаxовий пеpiод грипу зi знижен-ням piвня захворюваносп на 91,04 та 62,75 % з року в рш в Дншропетровському pегiонi на тлi помipного зниження загального piвня заxвоpюваностi на ГРВ! у pегiонi, зi зменшенням piвня заxвоpюваностi на 22,8 та 4,42 %. На пiдставi проведеного аналiзу клiнiчниx даних були визначеш особливосп пеpебiгу захворювання на грип та ГРВ! у пащенпв епгдсезону 2017-2018 pp. за даними стацюнарних хворих, що характеризувались якютю та кiлькiстю ускладнень. Своечасне застосуван-ня озельтамiвipу у хворих на грип покращуе якють життя хворим та скорочуе тривалють захворювання.

Штокайло К.Б.

ДВНЗ «Тернопльський державний медичний ун1верситет ¡мен11.Я. Горбачевського МОЗ Укра'ни», м. Тернопль, Укра'на

Клшко-ешдемюлопчж аспекти супутнього Лайм-борелюзу у патент i3 локалiзованою склеродермieю (стендова доповiдь)

Акгуaльнiсть. Локалiзована склеpодеpмiя (мор-феа) — xpонiчне захворювання з прогресуючим трива-лим пеpебiгом, що характеризуеться ураженням спо-лучно1 тканини з переважанням фiбpосклеpотичниx i судинних порушень у ширь Етiологiя даного дерматозу до кшця не з'ясована, одними iз провокуючих чинниив якого можуть бути вipуснi або бактеpiальнi iнфекцiï, зокрема збудник Лайм-борелюзу — Borrelia burgdorferi sensu lato.

Мета роботи: вивчити клшшо-еп1демюлопчш аспекти супутнього Лайм-борелюзу у пащенпв iз локаль зованою склеpодеpмieю.

Мaтерiaли та методи. Пiд спостереженням зна-ходилось 46 хворих iз локалiзованою склеpодеpмieю, якi протягом 2015-2018 pp. лшувались амбулаторно та стацiонаpно в Тернопгльському обласному клiнiчному шкipно-венеpологiчному диспансера Biк обстежених становив вiд 18 до 74 роив. Чоловтв було 11 (23,9 %), жшок — 35 (76,1 %). Дiагноз локалiзованоï склеродер-мй' встановлювали клiнiчно, зггдно з класифiкацieю МКХ-10. Для характеристики нападiв клiщiв було ви-користано ушфшовану анкету-опитувальник, у якш обстежуваш вiдмiчали кiлькiсть та локалiзацiю укушв клiщiв, способи ïx видалення, а також скарги, що тур-бували пацieнтiв пiсля укусiв клiщiв.

Результати та обговорення. Наявнють в анамнезi на-падiв клiщiв вiдзначили 19 (41,3 %) iз 46 пащенпв iз

iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.

локалiзованою склеpодеpмieю, серед яких 10 (21,7 %) ошб в1дмггали одноразовий ешзод нападу клiща, дво-разовий — 2 (4,4 %), понад 3 напади мали 7 (15,2 %) респондент; 27 (58,7 %) не пам'ятали напади клщГв протягом життя. Напади клщГв вгдбувались у лГсГ в 12 (63,2 %) випадках, на садово-городшх дглянках — у 6 (31,6 %), у парковш зонГ — лише в 1 (5,3 %). Щодо ло-калiзацiï нападГв, найбГльш частими мГсцями пацГенти вГдзначили нижнГ кшщвки — 8 (42,1 %) та тулуб — 6 (31,6 %), дещо ргдше — живи та верхш кГнцГвки — 4 (21,1 %) та 3 (15,8 %) особи вгдповгдно. Ураження голо-ви вгдмггав лише 1 (5,3 %) пащент. На запитання щодо способу видалення ктща найбГльша клькють — 9 (47,3 %) Гз 19 хворих на локалГзовану склеродермГю — вгдповти, що виривали клГща пальцями; 3 (15,8 %) перед видаленням клГща мГсце укусу змазували олГею, 3 (15,8 %) викручували клГща. Допомогою лГкаря або Гншого медичного пращвника для видалення клГща скористалися 4 (21,1 %) респонденти. 10 (52,6 %) пащенпв продезшфшували мюце укусу дезГнфГкуючим розчином. НайбГльш частими скаргами, що турбували пащенпв Гз локалГзованою склеродермГею пГсля нападу клГща, був свербГж — у 7 (36,8 %) та бгль суглобГв — у 8 (42,1 %) Гз 19 опитаних. Бгль у м'язах та ураження нервово!' системи вгдмГчали по 2 (10,5 %) пацГенти. Головний бгль та ураження серцево-судинно!' системи вгдмГчали по 1 (5,3 %) респонденту. Початок появи вог-нища локалГзовано!' склеродермй' у мГсцГ нападу клГща вГдмГтили лише 2 (10,5 %) пацГенти. У 5 (26,3 %) хворих Гз локалГзованою склеродермГею будь-як симптоми шсля укусу клГща були вгдсутш.

Висновки. Напади клГщГв вгдзначали 41,3 % пащ-ентГв з локалГзованою склеродермГею. Найчаспши-ми скаргами пащенпв Гз морфеа шсля нападГв клщГв були свербГж дГлянки нападу (36,8 %) та бгль суглобГв (42,1 %). Низький вгдсоток звертань 21,1 % хворих на локалГзовану склеродермГю за медичною допомогою при нападах клГщГв потребуе пгдвищення рГвня саш-тарно-освггаьо1 роботи щодо Лайм-борелюзу серед дано!' верстви населення.

Щербнська А.М.1, Люльчук М.Г.12, Кир^чова В.В.1

1 ДУ «1нститут епдемюлогн та 1нфекц1йних хвороб 1м. Л.В. Громашевського НАМН Укра'ни»,

м. Ки!в, Укра'на

2 ДУ «Центр громадського здоров'я МОЗ Укра'ни», м. Ки!в, Укра1на

Фактори, що мають вплив на вiрусологiчну ефективнють aH^peTpoBipycHoi терапй

Актуальшсть. Проблема ВШ-шфекци залишаеться актуальною для Украши вже впродовж 30 роыв. вторично вона розпочалася в 1987 р. з реестраци пооди-ноких випадыв ВIЛ-iнфекцií/СНIДy В 1994 роцi, коли вiрус iмунодефiциту людини (В1Л) потрапив в середо-вище людей, яы вживають iн'екцiйнi наркотики, захво-

рюванють на ВIЛ-iнфекцiю набула характеру еподемй', що концентруеться передушм серед груп подвищеного ризику шф1кування ВIЛ. За даними статистики, на 01.01.18 р. в Укра'1Ш на медичному облшу в закладах охорони здоров'я перебувала 141 371 ВШ-позитивна особа, 1з них у 43 816 хворих д1агностовано СНIД. Що-року вод ВIЛ-iнфекцiï/СНIДу помирае близько 3000 хворих. Водповодно до заход1в, регламентованих законом Укра0ни про Загальнодержавну програму протидй' еподемй' ВШ/СНЩу, постшно збольшуеться охоплення хворих на ВШ-шфекщю антиретров1русною терашю (АРТ), яка надаеться в 330 закладах охорони здоров'я краши. На сьогодш АРТ отримують 98 237 патента. Колькость патента, як1 розпочинають кожного року отримувати АРТ в Укра0ш, становить понад 13 тисяч, але впродовж першого року серед тих, хто розпочали лшування, 21,9 % залишають його, i це являе небезпе-ку формування резистентних штам1в ВIЛ. Кр1м того, з1 збольшенням охоплення АРТ i тривалост лшуван-ня частка патента, як1 зазнають невдач1 л1кування, зростатиме i може поставити под загрозу довгостро-ковий устх програм АРТ. Об'ективним i головним показником ефективност терапй' е р1вень в1русного навантаження (ВН). Визначення р1вня ВН через 6 та больше мюящв вод початку лшування дозволяе вияви-ти в1русолопчну неефективнють АРТ (р1вень ВН ВШ > 1000 РНК-копш/мл). Таке явище може бути обумов-лене двома основними чинниками: 1) низькою (менше 95 %) прихильнютю до л1кування, коли патент про-пускае прийом призначених антиретров1русних препаратов (АРВП) больш шж 1 раз на мюяць (тобто по-рушуе режим прийому АРВП); 2) розвитком стшкосл в1русно1 популяцй' до АРВП, що проявляеться появою мутацш резистентност ВШ.

Мета дослщження: виявити фактори, що найчасть ше впливають на в1русолопчну ефективнють АРТ.

Матерiали та методи. В групу дослщження були включеш пащенти з 24 регюнальних центр1в СНIДу, у яких була виявлена в1русолопчна неефективнють АРТ через 6 i больше мюящв тсля початку л1кування. Визначення р1вня в1русного навантаження за кольыстю РНК-копш ВШ-1/мл в плазм1 кров1 проводили методом пол1меразно0 ланцюгово1 реакцй' з використанням комерцшних тест-систем RealTime HIV-1 (Abbott). Методом секвенування геному ВШ визначали посл1-довн1сть нуклеотид1в гена pol ВШ-1 в д1лянках, як1 ко-дують протеазу (кодони 1-99) та зворотну транскрип-тазу (кодони 1-335), з використанням генетичного анал1затора 3130 GeneticAnalyzer (Applied Biosystems, США) у зразках плазми кров1 з р1внем ВН ВШ > 2000 РНК-копш/мл.

Результати та обговорення. Нами проведено дослодження 801 зразку крово Анал1з отриманих результатов показав, що в 176 (21,97 ± 1,46 %) зразках кров1 не виявлено жодно1 мутацй' резистентност1 ВIЛ до АРВП. Це означало, що р1вень ВН ВШ у даних пашенпв зрю внаслодок порушення ними режиму прийому АРТ. Генотипування 480 (59,92 ± 1,73 %) зразк1в виявило мутацй' резистентносп ВIЛ хоча б до одного з анти-ретров1русних препарат1в. Ключовим компонентом

б1льшост1 схем АРТ були препарати, що належали до класу НШЗТ i мали низький генетичний бар'ер до резистентносп ВШ. Найчасташе зустр1чались мутацй' G190A/C/G/R/S/T (n = 331); K101A/D/E/H/K/N/P/Q (n = 235); Y181C/I/Y/V (n = 174); K103E/H/K/N/S (n = 110). У субтиповш структур1 популяцй' ВШ-1 пе-реважав субтип А ВШ-1 (95,3 %), субтип ВВШ-1 виявлено в 4,2 %; в 0,5 % випадыв визначено циркулюючу рекомбшантну форму CRF03_AB.

Висновки. Отримат нами результати встановили, що устх АРТ залежить вод багатьох причин, серед яких чшьне мюце належить недотриманню патентами режиму прийому АРТ та розвитку мутацш ре-зистентносп ВШ под д1ею селективного тиску анти-ретров1русних препарат1в. Важлив1сть цих чинниыв необх1дно враховувати при призначенш АРТ та зм1нах схем лшування.

M.O. Andrushchak, V.D. Moskaliuk, M.O. Sokolenko

Bukovinian State medical University, Chernlvtcl, Ukraine

Evaluation of the dynamics of morbidity in leptospirosis during the last 5 years

Background. Leptospirosis — acute infectious disease, zoonotic, caused by different types of leptospira. Among the most dangerous natural-focal diseases, leptospirosis remains the only infection that is registered and has a tendency to increase in all administrative territories of Ukraine annually. In the main cases, leptospirosis is rare. The total number of patients in some years varied from 15 to 58 people. Leptospirosis was first discovered in 1967. In the early years, only severe jaundicats were found, but with improvement, by the use of indirect hemagglutination in laboratory diagnostics, it became possible to diagnose cases of non-jaundiced forms of the disease. The epidemic situation with leptospirosis in the region remains unstable. In 2016, four cases of leptospirosis were registered in the region in 2016, three of which resulted in death of the patients. Moreover, in a laboratory study of leptospirosis in the fatal cases of 2014 and 2015. In the year of mouse rodents in 4.4 %, the result was positive. The lesions affected by leptospirosis of rodents fork in all regions of the region and in Chernivtsi. The purpose was to study the dynamics of the disease in leptospirosis in the population of Chernivtsi region, features of clinical symptoms and consequences of the disease.

Materials and methods. 47 medical cards of inpatient patients treated at the Chernivtsi infectious diseases department during the period of 2014—2018 were processed. The analysis of medical cards of patients included clinical and laboratory research, and for accounting purposes, stastical documentation of the State Sanitary and Epidemiological Service of Chernivtsi region for 2014—2018.

Results and discussion. For the studied period in Chernivtsi region. Ill with leptospirosis 41 people. The

gender distribution comprised: women — 31 %, men — 69 %. Patients' age ranged from 28 to 64 years. The largest number of patients was hospitalized from August to October

2014 — 17 cases, 41.46 % (which corresponds to seasonality for leptospirosis), the mortality of this pathology — 5 %, in

2015 — 9 cases, which was 21.95 %, in 2016 4 cases, 9.7 % 2 of which ended lethally, in 2017 — 6 cases, 14.63 %, in 2018 — 5 cases, 12.19 %. At the place of residence, the countryside prevailed over urban 68.5 % by 32.5 %, respectively. Most of the patients, namely 81 %, noticed that they were fishing on the eve, drank water from uncleaned reservoirs, 24 % noticed that rodents lived next to them, and 15 % did not bind disease to leptospirosis with the above-mentioned reasons. An increase in temperature to 38.5—39.0 °C, headache was observed in 91 % of patients. Myalgia is frequent complaint of patients with leptospirosis in almost all cases. The onset of the disease is acute. The first symptoms are: chills, headache, body pain, pain in the right hypochondrium, in the muscles, especially in the liver, dry mouth, thirst. In 8 (19.51 %) patients there was multiple vomiting. Two patients (4.87 %) had manifestations of infectious-toxic shock with a decrease in blood pressure to 90/50—60/40 mm Hg. The phenomenum of scleritis was detected in 6 (14.63 %) patients, bronchitis — in 16 (39 %). All patients noted the tightness of the tongue with thick layers, its dryness, but the characteristic hyperemia of the mucous membrane of the oral cavity was found in only 15 (36.58 %) persons. One of the leading symptoms of leptospirosis is damage to the liver with a moderate increase in its size (up to 2—3 cm below the costal arch, dense consistency, somewhat painful). These changes are observed in both icteric and non-icteric forms of the disease. In the biochemical analysis, there was an increase in creatinine and urea, a decrease in the level of red blood cells and hemoglobin. Bilirubin remained within normal limits. The average number of bed days spent is 21 days. Analysis of laboratory parameters: increase of bilirubin level in 50%, decrease of hemoglobin level — in 44 %. Isolation of culture of leptospiros was carried out using the reaction of microagglutination, diagnostic titer 1 : 200. The most commonly encountered serogroups, such as Pomona, Canicola, Habdomadis. The clinic was characterized by the following symptoms: body temperature increase — 91.3 %, myalgia — 87.36 %, yellowness of sclera — 64.28 %, headache — 59.74 %, inflammation disorder, as a complication — 62.28 %. Diagnosis was complicated due to the presence of a concomitant disease — viral hepatitis — in 39.71 %. The disease started acutely, the incubation period fluctuated within 7—14 days. Diagnosis on the basis of complaints, anamnesis ofthe disease. In 64 % of the diagnosis was "Leptospirosis with jaundice form moderate-severe course". In 23 %, "Leptospirosis is jaundiced, moderately severe" with concomitant pathology, chronic hepatitis B. In 21 % of patients, leptospirosis was complicated by acute renal insufficiency. They were transferred to resuscitation and treatment.

Conclusions. Epidemiological situation of dissemination of leptospirosis among the population of Chernivtsi region, considered unstable, endemic. Compared to other years, the level of morbidity has decreased, but the risk of the disease remains.

H.F. Marchenko, V.I. Petrenko,

R.G. Protsiuk, I.O. Galan, V.I. Potaichuk,

O.E. Behouliev, V.F. Nehria

O.O. Bogomolets National Medical University,

Kyiv, Ukraine

Evaluation of results of ultrasonography research hepatobiliary system in patients with first time diagnosed pulmonary tuberculosis (poster presentation)

Background. Problem of a clinical course of tuberculosis in HIV-infected patients is extremely important nowadays. In recent years, there has been a steady increase in the number of co-infections, which has become a significant problem due to the difficulty of their antimycobacterial therapy (AMBT). One of the reasons for ineffective treatment is the poor tolerability of antimycobacterial drugs (AMBD). The severity of AMBD adverse reactions may vary from mild which is in no need for intervention, but require more close monitoring, to a more severe or life-threatening, where AMBD should be discontinued and prescribe appropriate symptomatic and pathogenetic treatment. Especially severe intolerability is observed in patients with combined pathology. Therefore, in addressing questions of tuberculosis control, an important role is given to timely diagnosis of liver diseases. Over the past decades, ultrasound imaging methods have taken a leading place among the instrumental methods of examination of various organs and systems. This is due to their high informativity, lack of contraindications and relatively affordable cost. The purpose of the study was to evaluate the state of the hepatobiliary system in patients with new cases of co-infection tuberculosis/HIV and concomitant viral hepatitis before the start of AMBT.

Material and methods. The study included 56 patients with the FDTB cases of pulmonary tuberculosis with HIV co-infection, which was treated at the Kyiv City AntiTB Dispensary N1. The study included only those patients who determined the CD4+ T-cell count and were examined for markers of viral hepatitis B and C. All patients were given a biochemical blood test with the following parameters: AST/ALT, bilirubin, gamma-glutamyltransferase (GGT), alkaline phosphatase (ALP), albumin. Ultrasonography of the hepatobiliary system was performed with the TOSHIBA XAR-310 ultrasound diagnostic apparatus. Comparisons were held between groups of patients with of co-infection tuberculosis/HIV in combination with viral hepatitis against patients without viral hepatitis.

Results and discussion. Among all examined patients a liver pathologies were found in 12 patients (21.4 %). Ultrasound signs of portal hypertension were observed in 14 (25 %) cases. Parameters of the portal blood flow were evaluated by the congestion index (CI) and the arterial perfusion index (API). Portal blood flow was considered to be changed when the CI was greater than the reference value (0.034 ± 0.002): if the index was 0.043 ± 0.002, this indicated the presence of fibrous changes in the liver; if it increased

to 0.087 ± 0.002 — cirrhosis. Also, portal blood flow was considered changed when the API was greater than the reference value (0.32 ± 0.02): among patients with different stages of fibrosis the average was (0.34 ± 0.02). Some patients (21.4 %) with concomitant viral hepatitis, even before the start of AMBT, had demonstrated ultrasound signs of liver damage such as hepatomegaly, decreased or increased echogenicity of parenchyma and portal blood flow parameters in comparison with patients without viral hepatitis, in which similar changes had not been determined more than 8.0 % of patients (p < 0.05). According to the obtained data, among patients with new cases of co-infection tuberculosis/HIV without viral hepatitis, compared with patients with concomitant viral hepatitis B and C prior to the beginning of AMBT, the enhancement of level of some biochemical parameters were significantly less determined: ALT/AST level more than 40 U/L was in 7.9 % against 36.2 %; bilirubin more than 20 mkmol/l — in 5.3 % against 29.3 %; simultaneous increase of ALT/AST and total bilirubin — 5.3 % against 29.3 %; GGT more than 50 U/L — 31.6 % against — 79.3 %; ALP more than 300 U/L — 18.4 % against 43.1 % respectively. In 22 patients with co-infection tuberculosis/HIV without concomitant viral hepatitis B and/or C experienced adverse reactions (31.8 %) occurred due to dyspeptic and hepatotoxic reactions (HTR). HTR requiring treatment discontinuation occurred in 4 (7.1 %) cases. The most severe risk of developing HTR was found in patients with baseline elevations of ALT/ AST more than 2 times or in patients with any simultaneous increase in ALT/AST and bilirubin. A strong connection with the occurrence of HTR was established in case of an increase in the level of bilirubin, a decrease in blood albumin levels of more than 3.5 g/l or ultrasound signs of liver damage. There was no connection between the occurrence of HTR and the initial increase in GGT and ALP. GGT was elevated at the beginning of treatment in half of the patients, however, but this had not affected the development of adverse reactions. In patients with infectious hepatitis, GGT activity was determined 2—5 times higher than normal. The increase in GGT in these cases had been observed longer than other liver enzymes. There is no found connection between the occurrence of HTR and the degree of immune deficiency determined with the CD4+ T-cell count.

Conclusions. Additional diagnostic methods, including ultrasonography, are necessary for the timely diagnosis of liver pathology. Ultrasonography providing is especially important in the presence of concomitant diseases in patients with FDTB, which manifests a miserable clinical symptomatology, especially at an early stage.

V.D. Moskaliuk, I.V. Balaniuk, M.O. Sokolenko Bukovinsky State Medical University, Chernivtsi, Ukraine

Main populations of imuncompetental peripheral blood cells in patients with chronic hepatitis C

Background. Hepatitis C remains one of the leading problems of intrahospital infectious diseases associated with hemotransfusions, the introduction of blood products,

other medical interventions for diagnostic and therapeutic purposes. The target for HCV is hepatocyte, monocytes/ macrophages, B-lymphocytes and polymorphonuclear leukocytes. Direct infection of these immunocompetent cells determines the immunological disorders of congenital and adaptive immunity, which are registered in more than half of patients with chronic hepatitis C. Hepatitis C is one of the most dangerous diseases of the liver of viral etiology, the prevalence of which is constantly increasing. According to most infectionists and epidemiologists, today the number of chronic carriers of the hepatitis C virus (HCV) in the world ranges from 150 to 500 million. The purpose of the study was to establish the absolute and relative numbers of immunocompetent cells of the peripheral blood of patients with chronic hepatitis C.

Materials and methods. During 2014—2015 On the basis of the infectious department of the Chernivtsi Regional Clinical Hospital, a clinical and laboratory examination of 31 patients with chronic hepatitis C with the use of para-clinical techniques were conducted. The study included patients of both sexes (21 males and 10 females), aged 26—63, who were undergoing in-patient treatment. The average age of the examined patients was 44.55 ± 1.14 years. Among them, 15 (48.39 %) were older than the middle age, and 16 (51.61 %) were younger than middle age. The control group consisted of 30 practically healthy persons (21 (70 %) males and 9 women), 46.81 ± 2.41 years old. All patients were taken with an entire peripheral venous blood, which was mixed in a clean sterile tube with an anticoagulant EDTA-K2 x 2H2O. The process of counting the absolute and relative numbers of major populations of immunocompetent cells was carried out in accordance with the recommendations set forth in the "User's Guide" regarding the operation of the hematologic analyzer.

Results and discussion. In the presence of insufficiency, the indicator was a negative pressure, the value of the indicator with the value of + indicated an increased neutrophil granulocyte reactivity. The value of the result, which was in the range of 1—33 %, corresponded to I degree of reactive response of neutrophil granulocytes (NG), 34—66.7 % — II degree, and more than 66.7 % — III level of reactive NG response disorders. To establish a reactive NH response, the values of the absolute and relative numbers of the major populations of the immunocompetent cells of the peripheral blood of patients with chronic hepatitis C (HCG) are necessary. In patients with CSF, the number of agranulo-cytes decreases by 8.19 % due to a decrease in the number of monocytes by 36.90 %, the absolute amount of monocytes is reduced by 60.0 %, and the absolute amou nt of platelets is reduced by 20.34 %. This increases the relative amount of granulocytes by 8.06 % due to the growth of 8.88 % of neutrophilic granulocytes. Such changes in the absolute and relative number of immunocompetent cells indicate the presence of inflammatory process, which is confirmed by the growth of SSEE by 73.03 %. Significant advantage of absolute and relative amount of granulocytes over such parameters as agranulocytes — at 2.34 and 2.34 times (in contrast to 2.01 and 2.00 times) indicates the activation of immunocompetent cells that take honor in nonspecific anti-infective protection the body.

Conclusions. In non-specific anti-infective protection in patients with chronic hepatitis C, mononuclear and polynu-clear phagocytes are involved, but polynuclear neutrophilic leukocytes prevail in the immune response, which confirms the prevalence of the microphage system in the non-specific protection of the body of patients with chronic hepatitis C. Growth of the reactive response of neutrophilic granulo-cytes in patients with chronic hepatitis C contributes to an increase of 30.07 % of the immunological reactivity of the organism.

I.V. Rudan, V.D. Moskaliuk

Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine

Comparison of the efficiency of different treatment schemes of patients with chronic hepatitis in connection with HIV-infections (poster presentation)

Background. The purpose of the work is to establish the clinical, laboratory and immunological characteristics of HIV infection against the background of chronic hepatitis C (HCG) and/or B (HGV), as well as to compare the efficacy and safety of the interferon-free and non-interferon-type HCG therapy in HIV-infected patients.

Materials and methods. We examined 40 patients with HIV-monoinfection, 77 with combined HIV/HCG and another 18 with a combination of HBV-, HCV- and HIV-infections. Therapy for patients with HCG was performed using a triple interferon-like scheme (cofosbuvir 400 mg 1 time per day internally + pegylated interferon alfa-2a in a dose of 180 micrograms subcutaneously once a week + ribavirin in dosage depending on weight: 1000 or 1200 mg/day in persons < 75 kg or > 75 kg, respectively), or a parenotypic combination of antiviral drugs of direct effect — cofosburir 400 mg and velpatsavir 100 mg 1 time per day internally. The duration of therapy in both circuits was 12 weeks.

Results and discussion. In HIV-monoinfection, dyspeptic syndrome was recorded at 2.9—3.3 times, while hepa-tosplenomegaly was 2.0—2.2 times less than when combined with HCV infection with HCG or with HCG and HCG (p < 0.001). Persons with an initial level of CD4+-lymphocytes < 350 cells/pl were more likely to be infected with HIV/HCV and HCV/HCV/HBV-co-infected patients in 2.2—2.6 times than in the HIV-monoinfected subjects (p < 0.01). The average strength and strong feedback between the parameters of CD4+-lymphocytes and the viral load (HF) of HIV were determined (in patients with HIV-infection only — r = —0.720, p < 0.05; with concomitant CSG — r = -0.763, p < 0.01; with a combination of HGV, CSF and HIV infection — r = -0.552, p < 0.05). This indicates the establishment of the pathological process and the balance between the immune system and the activity of the viral process. In the absence of concomitant viral hepatitis, the degree of liver fibrosis on the METAVIR F0 scale was significantly higher than in HIV/HCV and HIV/HCV/ HBV co-infection, and there were no cases of liver cirrhosis

at all. The ratio of HCV genotypes in our study was similar to other regions of Ukraine: dominated by 1b, every fourth to fifth patient was diagnosed with a 3a genotype, it was less likely to be identified, and only HCV genotype 2 was detected in single patients.

Conclusions. In the case of infection with 1b, the HCV genotype is not trivial in 1 month. ensure normalization of aminotransferase activity in 83.3 % of patients, and after 12 weeks — in all treated patients. Instead, the results of the viral kinetics of HCV in the process of antiviral therapy (HPT) lagged behind the dynamics of the syndrome of cytolysis. A steady-state virologic response (CDV) was achieved in 75.0 % of these patients, and in case of infection with HCV genotype 3a — in 2 of 3 people. In this case, the dynamics of activity of AlAT and ASAT in most cases was parallel to the viral kinetics of HCV. Only in the process of treating HCG with interferon-containing three-component regimen undesirable effects and side effects of therapy were noted: hyperthermia, general anemia, anorexia, weight loss, depression, decrease in the number of leukocytes and lymphocytes, and due to this decrease in the absolute amount of CD4+-lymphocytes in peripheral blood, while the percentage cells practically did not change. The syphosburir + vel-patsavir therapy was found to be significantly more effective and safer: SST was found in 100.0 % of patients with HIV/ HCG in the case of non-HCV genotype 3 and in 2 out of 3 patients infected with HCV genotype 3a. The concentration of aminotransferases, even in the absence of SVV, did not exceed the upper limit of the norm. These treatments have been well tolerated, only in isolated cases, noting moderate headache, fatigue and nausea, which could have been due to other causes

M.O. Sokolenko, A.A. Sokolenko, I.V. Balaniuk

Bukovinian State Medical University, Chernivtsi, Ukraine

Changes in the immune status of patients with herpes infections under the influence of alokin-alpha

Background. One of the most common diseases of viral etiology is herpesvirus infection. With herpetic infections, immunodeficiency states can develop, both at the level of the cellular and humoral immune levels. That is, the weakened immune system becomes less capable of eliminating the virus from the body, although it retains its function of antibody synthesis throughout life, sometimes in fairly high titres. However, they only participate in the neutralization of certain antigens of the virus, but do not prevent relapses. The purpose of the study — to determine changes in the immune status of patients with herpetic infections under the influence of aloki-alpha.

Materials and methods. 84 patients were examined and treated for recurrent herpetic infections caused by herpes simplex viruses 1 and 2, as well as Herpez zoster. For a representative choice, patients were divided into two groups. The first included 40 patients with herpes infection, who against

the background of basic therapy during the week (daily intake of etiotropic drug with the international unpatented name (INN) valacyclovir — 1.0 g orally 2 times a day for 7—10 days) were additionally prescribed 3 subcutaneous injections of the immunotropic drug "Allokin-alpha", the active ingredient of which is alloferon at a dose of 1 mg every other day. The comparison group consisted of 44 patients who were prescribed only the above basic therapy during the week. For this study, patients were selected at random. The follow-up period consisted of the time of treatment and subsequent outpatient follow-up for 3 months. Patients were carried out immunological research, determination of lymphocyte subpopulations, proliferative activity of T-lympho-cytes, activity of NK-cells. The study involved patients with a clinical picture of herpes infection during the exacerbation period, no more than 48 hours after the onset of rash. The test group of patients included 23 patients for recurrent labial herpes, 21 for genital herpes and 40 for herpes zoster. The average duration of the disease was 4—8 years, the average number of relapses per year — 12.

Results and discussion. Alokin-alpha supplemented treatment provided significant enhancement of functional activity of mature T-lymphocytes by 92.6 % with genital herpes (2703.4 ± 326.2) against (1403.4 ± 199.2) cells/^l before treatment and 112.1 % with herpes zoster (2618.1 ± 250.4) against (1234.6 ± 104.5) cells/^l before treatment (in all cases p < 0.05). Also, the treatment, supplemented with alloferon, ensured the normalization of the level of TCD4+-lymphocytes, which, with

herpes zoster, statistically significantly exceeded the value in patients before treatment (1239.9 ± 130.6) against (1157.8 ± 146.3) cells/nl, respectively (p < 0.05). Negative influence of alloferon on the immune status indicators was not established, although it should be noted that the level of T-suppressors under the influence of combination therapy was characterized by a tendency to increase, and with herpes zoster significantly exceeded the corresponding figure in patients before treatment (616.9 ± 74.5) against (423.8 ± 41.1) cells/nl, respectively (p < 0.05). It can be assumed that the approved immunotropic drug has a certain stimulation of cytotoxic T-effectors (TCD8+-cells). The effect of alloferon was also characterized by a significant increase in the activity of TCD16+-cells, which are markers of natural killers and are responsible for antibody-independent specificity, that is, for cumulative specific and non-specific cytotoxicity. In patients with genital herpes, this indicator was (492.8 ± 43.9) cells/^L, which is 70.7 % more than at the height of the disease and 48.6 % after the traditional treatment with valacyclovir. For herpes zoster, this excess was 73.6 % and 52.6 %, respectively (in all cases p < 0.05). At the same time, the level of TCD16+-cells always remained within normal limits.

Conclusions. Thus, the data obtained confirm that Alokin-alfa has an antiviral and immunomodulatory effect and in combination with traditional anti-herpetic therapy provides significant improvement in cellular immunity in patients with herpesvirus infection, which distinguishes this treatment from traditional monoclonal therapy with valacyclovir.

Похожие темы научных работ по клинической медицине , автор научной работы — Андрушак М. О.