CC BY
151
Матерiали конференцiй
Proceedings of the Conference
МЕДИЦИНА
нев1дкладних стан1в
DOI: 10.22141/2224-0586.2.97.2019.161658
Тези одинадцятого Британсько-украТнського CHMno3iyMy (БУС-11) «1нновацмш TexHOAorii та методики в анестезюлогм та 1Т» (17-20 квiтня 2019 року, м. КиТв)
UDC 615.212.7.03:617-089.168.1
D.V. Dmytriiev, E.O. Glazov National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia, Ukraine
Comparison of continuous fentanyl infusion analgesia with bilateral erector spinae plane
block for perioperative pain management in thoracic surgery in pediatric patients
Background. Continuous fentanyl infusion analgesia (FIA) is compared with erector spinae plane (ESP) block for the perioperative pain management in patients undergoing thoracic surgery for the quality of analgesia, incentive spirometry, ventilator duration, and intensive care unit (ICU) duration. Materials and methods. A total of 18 patients were enrolled, who were divided to either Group A: FIA (n = 9) or Group B: ESP block (n = 9). Visual analog scale (VAS) was recorded in both the groups during rest and cough at the various time intervals postextubation. Both the groups were also compared for incentive spirometry, ventilator, and ICU duration. Statistical analysis was performed using the independent Student's t-test. A value of P < 0.05 was considered statistically significant. Results. Comparable VAS scores were revealed at 0 h, 3 h, 6 h, and 12 h (P > 0.05) at rest and during cough in both the groups. Group A had a statistically significant VAS score than Group B (P < 0.05) at 24 h, 36 h, and 48 h but mean VAS in either of the Group was < 4 both at rest and during cough. Incentive spi-rometry, ventilator, and ICU duration were comparable between the groups. Conclusions. ESP block is easy to perform and can serve as a promising alternative to FIA in optimal perioperative pain management in pe-diatric thoracic surgery.
UDC 617-089.5:617-0.89.168.1-053.2
D.V. Dmytriiev, E.O. Glazov National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsia, Ukraine
Ultrasound guided bilateral erector spinae plane block for acute post-surgical pain in patients after thoracic trauma
Background. The purpose was to examine the analgesic efficacy of bilateral erector spinae plane (ESP) block compared with conventional treatment for pain after thoracic trauma. Materials and methods. 27 patients with thoracic trauma were divided into 2 groups. Patients in group
1 (ESP block group, n = 13) received ultrasound-guided bilateral ESP block with 3 mg/kg of 0.375% ropivacaine before anesthesia induction at the T6 transverse process level. Patients in group 2 (acetaminophen and morphin group, n = 14) received acetaminophen (15 mg/kg every 6 hours — maximum 1 g) and morphine (10 mg every 8 hours) intravenously in the postoperative period. The primary study outcome was to evaluate pain at rest using an 10-point numeric rating scale (NRS). Mann — Whitney U-test was used for comparing NRS scores. Results. The postoperative pain level after extubation and duration of analgesia during which NRS was < 4 of 10 was compared between the groups. The median pain score at rest after extubation in group 1 was 0 of 10 until hour 6, 3 of 10 at hour 8, and 4 of 10 at hours 10 and 12 postextubation. These were significantly less in comparison with group
2 (p = 0.0001). Patients in group 1 had a significantly higher mean duration of analgesia (10.18 ± 0.28 hours), during which NRS was < 4 of 10, compared with group 2 (5.04 ± 0.12 hours) (p = 0.0001). Conclusions. ESP block safely provided significantly better pain relief at rest for longer duration as compared to intravenous acetaminophen and morphine.
© «Медицина невщкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» («Medicina neotloznyh sostoanij»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
UDC 616-089.5-036.82:617.55-007.43-06
D.O. Dziuba12, V.V. Donec2, S.M. Byshovets1, V.M. Lysenko1
1Shupyk National Medical Academy of Postgraduate
Education, Kyiv, Ukraine
2Kyiv Regional Clinical Hospital, Kyiv, Ukraine
Caudal analgesia after ventral hernioplastic: technical difficulties and side effects
Background. Patients with ventral hernia after her-nioplastyc have a hard postoperative pain. Statistically strong and very strong pain had 17—26 % of operated. The most effective way to deal with the pain syndroms is to use epidural analgesia. Caudal anesthesia (CA) is a one of the types of epidural analgesia. CA has a significant advantage in use, such as simplicity and safety performance, reliable analgesic effect, no significant pharmacological burden on the patient, a minimal effect on hemodynamics and respiration of the patient. Single injection has a long effect. The purpose was to improve the quality of postoperative analgesia in patients after ventral hernia hernioplastyc by using CA by solution of bupivacaine combined with morphine, and to identify complications and side effects of this method. Materials and methods. 40 patients were studied in the Kiev Regional Hospital (24 women and 16 men). The her-nioplastyc on the ventral hernia was routinely performed to all of the patients. Total anesthesia i was carried out. A postoperative analgesia was performed by ketolong at a dose of 30 mg every 8 hours. Patients performed the spacecraft in the side by 0.125% bupivacaine combined with 4 mg of morphine in the volume of 60 ml (patent of Ukraine № 51615). Clinical parameters of patients: age — 43,0 ± 3,8 years, body weight — 81,5 ± 4,6 kg, body mass index — 26,8 ± 3,1 kg/m2. All patients monitored blood pressure (BP) — systolic and diastolic, respiration rate (RR), saturation (SpO2). Measurements were conducted by the field of functional monitor UTAS. The assessment was performed: after 1, 3, 8, 24 and 48 hours after surgery. Results. According to our experience of caudal blockade among technical difficulties we all faced with subcutaneous injection of anesthetic solution. This problem arose in 7.5 % of patients (3 cases). However, after repeated puncture of caudal space, despite some displacement of anatomical landmarks, re injection was successful in 66%. According to the literature, the most frequent complications is vascular puncture of caudal space. However, the performance of our research we have faced with 2,5 % of this kind complication. This complication should pay particular attention to internally vascular infusion of local anesthetic. In re 100 % CA was successful and no other further complications. With the inability of the injection we faced in 5 % (2 patients). In 2,5 % (1 case) was due to the fact that a transferred purulent infection in the patient's coccyx was not possible to reach the caudal space. A 2,5 % (1 case) was not able to differentiate anatomical landmarks due to obe-
sity IV degree. In our research we have not experienced respiratory depression. At all stages of the study was not observed significant decrease of respiratory frequency and saturation. Nausea and vomiting after the injection was observed in 7 patients (17,5 %). It should be noted, that it was conducted in patients with early postoperative period. We can not separate it from postnarcosis effects. Itchy skin was observed in 10 % (4 cases) and subjectively was moderate and did not cause complaints by the patients. Itching disappeared own without medication correction by 6,4 ± 1,9 hours. Delay urinating in our study we observed in 7.5 % of patients (3 cases). This side effect disappeared without medication correction by 5,7 ± 1,1 hours. Conclusions. So once carried cargo for postoperative analgesia has the following significant advantages: simplicity and safety performance, reliable and long lasting analgesic effect, no significant pharmacological stress patients and a small number of technical difficulties.
References
1. Бишовець С.М., Дзюба Д.О. Досвiд застосування ка-удальног аналгезН бутвакагном у поеднанш з морфiном для тсляоперацшного знеболювання хворих тсля гершопластики вентральних гриж: переваги, ускладнення та m6i4m ефек-ти // Украгнський медичний часопис. — 2011. — № 3(83). — С. 110-112.
2. Wheatly R.G., Schug S.A., Watson D. Safety and efficacy of epidural analgesia // Br. J. Analg. — 2001. — Vol. 87. — P. 4761.
3. Бишовець С.М. та н. Особливостi застосування ка-удальног аналгезН розчином бутвакагну у поеднанш з бупре-норфiном при ендоваскулярних оперативних втручаннях на периферичних артерiях / С.М. Бишовець, Д.О. Дзюба, О.А. Галушко, С.В. Верещагн, В.В. Донець // Медицина неотложных состояний. — 2017. — № 1(80). — С. 99-101.
UDC 616.831-005.4-036.11-06:616.379-008.64]-08-039.72
O.A. Halushko
Shupik National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
Water and electrolytes disbalance in patients with acute stroke and concomitant diabetes
Background. Water-electrolyte disturbances that occur in patients with acute stroke (AS) is one of the reasons complications of AS [1]. Concomitant diabetes mellitus (DM) affects the stroke severity and increased mortality rates. The purpose was to investigate the frequency of electrolyte disorders in patients with AS against a background of concomitant diabetes. Materials and methods. A analysis of 416 patients with the treatment of AS was conducted. All patients were divided into three groups: 1) patients with established diabetes before the stroke, 2) patients with newly diagnosed diabetes and 3) patients without diabetes. The second phase was conducted a pilot study with an analysis of the frequency of magnesium and phosphate metabolic
disorders in the patients with AS (20 patients with AS on a background of diabetes and 10 stroke patients without diabetes). Results. The diabetic history were present in 110 of 416 patients (26.4 %), another 48 patients (11.5 %) diagnosed with diabetes was first installed. Thus, the incidence of diabetes in patients with AS in our study was approximately 38.0%, much higher than in the corresponding age population. In general, the different types of electrolyte disorders were observed in 258 of349 (73.9 %) patients with AS, while in patients with underlying disorders of carbohydrate metabolism, these violations occurred significantly more often than patients without such. In particular, carbohydrate metabolism occurred in 82 (81.2 %) and 36 (83.7 %) patients 1 and 2 groups versus 134 (65.4 %) in the control group (p < 0.05). Hypomagnesemia (less than 0.8 mmol/L) was observed in 2 of 10 patients (20 %) in AS without carbohydrate disturbances and in 6 of 20 patients (30 %) in AS with concomitant diabetes. Hypophosphatemia (phosphate levels less than 0.8 mmol/L) was found in patients without diabetes and AS in 2 patients with concomitant DM or newly diagnosed diabetes. Following the correction of oral medication containing phosphates and magnesium blood electrolyte levels was stabilized and that coincided with the improvement of the patients and the degree of disability. Conclusions. Electrolyte disorders are fairly common problem in patients with concomitant diabetes and AS. In patients with impaired carbohydrate metabolism observed significantly higher frequency (more than 81.2 % of patients) occurrence of electrolyte disorders than patients without them. In the case of AS on a background of diabetes electrolyte disturbances occur significantly more frequently than in patients without such comorbid disorders. Further research is needed to elucidate the role of individual electrolyte disorders (eg, magnesium and phosphate) in the course and consequences of AS.
References
1. Shlapak IP, Golubovska OA, Halushko OA. [Dehydration syndrome]. Acute conditions and emergencies in medical practice. 2015;6:15-9. Ukrainian.
UDC 616.8-009.1-06:616.127-009.1]-056.7-036.72:575.191-07
V.V. Orel1, I.V. Kyselova1, T.L. Winder2 1Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine 2INVITAE Laboratory, San Francisco, CA, USA
X-linked myotubular myopathy and dilated cardiomyopathy as the cause of respiratory failure in a ventilated child in the ICU (case report)
Background. Centronuclear myopathies (CNMs) are a group of clinically and genetically heterogeneous muscle disorders [1]. Myotubular myopathy, an X-linked form of CNM is characterized by neonatal
^m
hypotonia and inability to maintain unassisted respiration. The MTM1 gene, responsible for this disease, encodes myotubularin — a lipidic phosphatase involved in vesicle trafficking regulation and maturation [2]. Case report and discussion. We report a 7-month old male infant who has required mechanical ventilation since birth due to suspected neuromyopathy. Congenital adrenal hyperplasia, Pompe disease (type II glycogenosis), Prader — Willi syndrome, and SMA were excluded. Further genetic testing revealed a hemizy-gous variant (c. 64—2A > G) in MTM1. This variant is predicted to abolish the intron 2 splice donor site of MTM1 and has been reported in a male infant with severe X-linked myotubular myopathy [3]. Our patient's mother and maternal grandmother were found to be heterozygous carriers of the c. 64—2A > G variant. Two variants of uncertain significance were detected in this patient's MYH7 gene. MYH7 encodes the cardiac-specific beta heavy chain myosin protein and is a cause of autosomal dominant dilated cardiomyopathy and distal myopathy. One variant (p.Leu881Met) was inherited from the father and the other (p.Arg1749Gly) was inherited from the mother. The paternally inherited variant is found in a region of the MYH7 protein where a significant number of previously reported MYH7 missense mutations are found [4]. Both MYH7 variants are absent from the ExAC public database. Thus, the genetic testing allowed us to diagnose the combined genetic pathology: myotubular myopathy and possibly dilated cardiomyopathy. This pathology causes the respiratory failure and the need of permanent respiratory support in a patient. Conclusions. The case report demonstrates importance of: 1) genetic screening in a population, especially in genetics-compromised parents, for family planning and timely detection of hereditary diseases during pregnancy; 2) early genetic testing to confirm the diagnosis of a sick child; 3) development of palliative and hospice medicine with the possibility of providing ventilation support at home by parents (guardians).
References
1. Fattori F, Maggi L, Bruno C, Cassandrini D, Codemo V, Catteruccia M, et al. Centronuclear myopathies: genotype-pheno-type correlation and frequency of defined genetic forms in an Italian cohort. J Neurol. 2015 Jul;262(7):1728-40.
2. Oliveira J, Oliveira ME, Kress W, Taipa R, Pires MM, Hilbert P, et al. Expanding the MTM1 mutational spectrum: novel variants including the first multi-exonic duplication and development of a locus-specific database. Eur J Hum Genet. 2013 May;21(5):540-9.
3. Herman GE, Kopacz K, Zhao W, Mills PL, Metzen-berg A, Das S. Characterization of mutations in fifty North American patients with X-linked myotubular myopathy. Hum Mutat. 2002 Feb;19(2):114-21.
4. Jordan DM, Kiezun A, Baxter SM, Agarwala V, Green RC, Murray MF, et al. Development and validation of a computational method for assessment of missense variants in hypertrophic cardiomyopathy. Am J Hum Genet. 2011 Feb 11;88(2):183-92.
UDC 616.441-089.87:615.211
S.O. Tarasenko1, O.A. Tovkai1, S.O. Dubrov2, M.V. Kunatovskiy1, O.O. Yefimova1, V.L. Rudenko1
Ukrainian Research and Practical Centre of Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues of the Ministry of Health of Ukraine, Kyiv, Ukraine 2Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Sevoflurane consumption over the low-flow or minimal-flow anesthesia during thyroid surgery in thyrotoxicosis patients
Background. The purpose was to study the consumption of an inhalation anesthetic and to compare of clinical and economic components during using of the low-flow anesthesia or the minimal flow anesthesia by sevoflurane in hyperthyroidism patients undergoing thy-roidectomy. Materials and methods. All patients were divided into 2 groups: in a group of "sevoflurane balanced analgesia" (BA-S) were included 35 patients, whom were used the minimal flow anesthesia (MFA) with fresh gas flow (FGF) = 400 ml/min. In a group "sevoflurane control group" (C-S) were included 46 patients, the low-flow anesthesia (LFA) with the fresh gas flow (FGF) = 500 ml/min was used in 25 patients (subgroup C-SLFA), LFA with FGF = 700 ml/min was used in 21 patients (subgroup C-SLFA0.7). We evaluated the consumption of sevoflurane by Dion's equatione and Biro's equatione by assessing the vaporizer dial concentration in percent, FGF in liters/minute and time for which the concentration was set in minutes. We calculated the cost of anesthesia as a cost of average doses of sevoflurane and expendable materials that were used during anesthesia. Results. The sevoflurane consumptions by Dion's equatione were 6,25 ± 0,23 ml for the BA-S group, 6,77 ± 0,26 ml for the subgroup of C-SFLA and 8,04 ± 0,32 ml for the subgroup of C-SLFA0,7 and were not significant (p < 0,05) more than in Biro's equatione, where The sevoflurane consumptions were 5,81 ± 0,24 ml, 6,37 ± 0,27 ml and 7,52 ± 0.34 ml for BA-S, C-SFLA and C-SLFA0,7 subgroups, respectively. Between the values of sevoflurane consumption by Biro's and Dion's equationes there is a strong direct correlation on Spearman's correlation coefficient (rs). For the group of BA-S rs = 0,87, for C-SLFA rs = 0,86, for C-SLFA0,7 rs = = 0,84. The sevoflurane consumption was significantly (p = 0,034, the Wilcoxon criterion) lower in the BA-S compared to the control subgroups C-SLFA and C-SLFA0,7. In the BA-S group MFA has been demonstrated phar-maco-economic benefits, which were amounted to 100,3 ± 4,1 UAH and 107,8 ± 4,0 UAH for both equa-tiones, Biro's and Dion's, respectively. These rates were significantly (p = 0,029, the Wilcoxon criterion) lower in the BA-S group compared to subgroups C-SLFA and C-SLFA0,7. In our point of view, Dion's equatione for assessment of volatile anesthetic consumption reflects sevoflurane consumption largely, that Biro's equatione,
because Dion's equatione takes into account the sum of products of each segment anesthesia and minimal changes in components, such as the vaporizer dial concentration in percent, FGF and duration which the concentration was set up. There is the final formula for fluid sevoflurane consumption (ml) = 0,05457 x (Pn x Fn x Tn), where Pn, Fn, Tn — the sum of products of sevoflurane vaporizer dial concentration (P), the fresh gas flow (F) and the duration of use of these parameters (T) under anesthesia: ((P1 x F1 x T1) + (P2 x F2 x T2) ... n). When applying the MFA greater influence on sevoflurane consumption has the fresh gas flow than the vaporizer dial concentration, whereas with an increase of FGF to 500—700 ml/min greater influence on consumption has anesthetic vaporizer dial concentration than FGF. The MFA with FGF = 400 ml/min has significantly less the cost of anesthesia, than the LFA with 500—700 ml/min. Conclusions. Both, Biro's metod and Dion's equatione have been allowed to estimate the sevoflurane anesthesia consumption. Between the equationes there are a strong positive correlation, there is no significant difference between the results of the calculations. The sevoflurane consumption was significantly (p < 0,05) lower under MFA with FGF = 400 ml/min, compared with LFA with FGF = 500 ml/min and 700 ml/min.
References
1. Biro P. Calculation of volatile anaesthetics consumption from agent concentration and fresh gas flow // Acta anaes-thesiologica Scandinavica, 2014;58(8):968-972. doi: 10.1111/ aas.12374.
2. Dion P. The cost of anaesthetic vapours // Canadian Journal of Anaesthesia July 1992, Volume 39, Issue 6, pp 633-633.
3. fly6poe C.O. IrnannuiuHa aHecme3in ceeofynypawM npu хiрyргii w,umonodi6Hoi 3ano3u: HU3bKonomoKoea a6o Mi-HiManbHo-nomoKoea arncme3in? / C.O. fly6poe, C.O. Tapa-ceHKo, B.A. Ma3HineHKo // KaiHmHa eндoкpинo^oгiн ma eH-doKpuHHa хipypгiн. — 2016. — № 3. — C. 38-48. https://doi. org/10.24026/1818-1384.3(55).2016.77511
UDC 616-089.5-032:611.829-0.538
O.A. Zaletska, D.V. Dmytriiev, E.O. Glazov National Pirogov Memorial Medical University, Vinnytsya, Ukraine
Anterior rectus sheath blocks in children
with abdominal wall pain due to anterior cutaneous nerve entrapment syndrome after laparoscopic surgery: a prospective case series of 15 children
Background. Chronic abdominal pain in children may be caused by the anterior cutaneous nerve entrapment syndrome. Local nerve blocks are recommended as an initial treatment in adults. Evidence on effectiveness and safety of such a treatment in children is lacking. Our aim was to study outcome and adverse events of anterior rectus sheath blocks in childhood anterior cutane-
ous nerve entrapment syndrome. Materials and methods. Patients < 18 years of age receiving anterior rectus sheath blocks were prospectively followed. Injections were administered using a free-hand technique in the outpatient department. Results. A total of 15 children were included (median age 15 years, range 8—17, 67 % female). 7 children reported immediate pain relief following a single bupivacaine block and 6 achieved long-term success. Another 8 children was successfully treated with additional blocks combined with steroids. A total 48,2 % success ratio was attained after a median 17-month follow-up (range, 4—39). Pain intensity and diagnostic delay were not associated with a beneficial outcome. However, young age predicted success. An infrequently occurring adverse event was temporarily increased pain some 6 h post injection. Conclusions. Anterior rectus sheath blocks using local anesthetics and steroids are safe and long-term successful in more than one-third of children suffering from abdominal pain due to anterior cutaneous nerve entrapment syndrome after laparoscopic surgery.
УДК 616.155.392-053.2:615
Адамчук НА.1, Сорокина ЕЮ.2 Украинская медицинская стоматологическая академия, г. Полтава, Украина 2ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
Анализ психоэмоционального состояния и выраженности астенического синдрома у детей с острыми лейкозами на фоне химиотерапии в зависимости от методов обезболивания
Введение. У детей с острыми лейкозами необходимо изучать не только эффективность аналгезии, но и влияние на формирование астенического синдрома. Цель: определить степень психоэмоциональных нарушений и выраженности астенического синдрома у детей с острыми лейкозами в зависимости от методов обезболивания. Материалы и методы. Проведено анкетирование 60 детей (3 группы по 20 человек в каждой). В I группе проводилось обезболивание морфином, во II — морфином в комбинации с габапентином и в III группе — нестероидными противовоспалительными препаратами с габапентином. Использовались шкала самооценки функционального состояния и опросник для диагностики уровня астении И.К. Шаца. Результаты. Средние показатели самочувствия в I группе — 3,78 ± 0,11 (р < 0,05), во II группе — 3,84 ± 0,06 (р < 0,05) и в третьей — 4,01 ± 0,09 (р < 0,05). Средние показатели активности в группах говорят о благоприятном состоянии. Показатели настроения в I и II группах — 3,94 ± 0,07 (р < 0,05) и 4,04 ± 0,12 (р < 0,05) соответственно. У третьей группы средний показатель настроения — 4,42 ± 0,04 (р < 0,05). Выраженная
^ш
астения наблюдалась у 12 детей (20 %), все дети входили в состав I группы. Реакция утомления присутствовала у 9 детей (15 %), умеренная астения — у 39 детей (65 %). Выводы. Данное исследование позволит разработать пакет решений для улучшения менеджмента обезболивающей терапии с целью минимизации развития астенического синдрома у детей с острыми лейкозами, получающих химиотерапию.
Список литературы
1. Arcos-Machancoses J.V., García-Williams S, Fuentes-Socorro C., Fernández-Navarro J.M., Menor-Serrano F., Ver-deguer-Miralles. Headache, hypertension and seizures // J. Pae-diatr. Child. Health. - 2015. - 51(12). - Р. 1239-1241.
2. Eiser C., Stride C.B., Vora A, Goulden N. Prospective evaluation of quality of life in children treated in UKALL 2003for acute lymphoblastic leukaemia: A cohort study // Pediatr. Blood Cancer. - 2017. - 64(11).
УДК 616-089.5
Андронов Я.В., Левченко Т.М. Укра/нська вйськово-медична академ/я, м. Ки!в, Укра'на
Досв^д застосування блока адничного нерва у поранених
На сьогодш регюнарна анестезiя е одним iз прь оритетних методiв анестези, що може застосовува-тись в рiзних галузях х1рурги. Особливого значення вона набувае при проведенш оперативних втручань у поранених. Нами були проаналiзованi результати л^вання 20 поранених i травмованих вшськово-службовщв, яю перебували на л^ванш в НВМКЦ «ГВКГ» в перюд з 02.2018 по 01.2019 року. До ви-бiрки були включен пащенти з вогнепальними пораненнями та травматичними ушкодженнями нижньо! третини нижшх кшщвок: багатоуламко-вий вогнепальний перелом нижньо! третини вели-когомшково! юстки — 6 пащенпв; вогнепальний перелом плесневих юсток — 4 пащенти, перелом гомшковостопного суглоба — 10 пащенпв. У вах вшськовослужбовщв тд час проведення оперативного втручання застосовувалась наступна методика анестезп: стнальна анестез1я (розчин новостезину 0,5% — 10—12 мг) з додатковим виконанням блока сдничного нерва з шдколшного доступу (розчин новостезину 0,5% — 200 мг). З метою седацп вну-тршньовенно вводився розчин сибазону в дозi 10 мг. За результатами дослщження встановлено, що застосування дано! методики сприяло зменшенню вираженосп шсляоперащйного болевого синдрому. За вiзуальною аналоговою шкалою пащенти в ран-ньому шсляоперащйному перiодi (перша доба тсля оперативного втручання) ощнили стутнь вираженосп болевого синдрому в 1—3 бали (слабкий бть). Слщ вщмггити, що обстежеш пащенти не потребу-вали знеболювання в першу шсляоперащйну добу. Знеболювання здшснювалось починаючи з друго!
доби пiсляоперацiйного перюду нестерощним про-тизапальним препаратом (кеталонг — 30 мг). Ви-сновки. Отриманi результати дослщження дають можливiсть рекомендувати проведення блока сщ-ничного нерва з пщколшного доступу для пролон-гованого знеболювання (в тому чи^ i в ранньому шсляоперацшному перiодi) у пацieнтiв з травматич-ними та вогнепальними пошкодженнями нижньо! третини нижнiх кiнцiвок.
Список л^ератури
1. Чаплинський Р.П. Регюнарна анестезiя з пролонгова-ною аналгезiею при лжуванш множинних переломiв ккток кнщвок/Р.П. Чаплинський, 6.6. Перепелиця, М.1. Березка, 6.В. Гарячий, В.О. Литовченко//Международный медицинский журнал. — 2017. — Т. 23, № 1. — С. 89-92.
2. Oderda G. Challenges in the management of acute postsurgical pain / G. Oderda // Pharmacotherapy. — 2012. — № 32(9 Suppl.). — 1S-5S.
речовини: метадон медичний, метадон «нелегаль-ний», амфетамш, метамфетамш, марихуана, опш, морфш, кока!н, «винт», «ширка»; барбиурати, бен-зодiазеmни, фенопазини та рiзноманiтнi лжарсью засоби (димедрол, сульфокамфока!н тощо). Вра-ховуючи, що при одночасному прийомi алкоголю, метадону та амфетамтв спостерiгаeться змiшаний симптомокомплекс, при якому застосування на-локсону пдрохлориду може викликати смертельно небезпечнi ускладнення у виглядi набряку легень, нами застосовувалася симптоматична терашя. В окремих особливо тяжких випадках призначав-ся раннш (у першi 48 годин) гемодiалiз. Летальних випадкiв за перюд дослiдження не було. Висновки. Поширенють комбiнованих наркотичних отруень потребуе !х поглибленого вивчення з метою свое-часно! розробки i практичного впровадження нових пiдходiв з дiагностики та лжування постраждалих на всiх етапах медично! допомоги.
УДК 615.099.036+88:340.6
Андрющенко В.В.1,1ващенко О.В.2,
Калиш ММ.1, Курдль Н.В.3
1Ки!вська мська кл1н1чна лккарня швидко! медично!
допомоги, м. Ки!в, Укра!на
2Нацюнальна медична академя п1слядипломно!
освти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на
3ДП «Науковий центр превентивно! токсиколог!!,
харчово! та х/м/чно! безпеки ¡мен1 академка
Л.1. Медведя МЫстерства охорони здоров'я
Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
Етюлопя гострих отруень наркотичними речовинами у дорослих в урбашзованому репош
Вступ. Останшми роками все частше реестру-ються випадки тяжких отруень, особливо серед молод^ що викликаш комбiнацiею наркотичних речо-вин i етилового алкоголю разом iз рiзноманiтними лiкарськими засобами. Мета дослвдження: вивчення етюлопчних чинникiв гострих комбiнованих нар-котичних отруень з метою розробки оптимальних пiдходiв до дiагностики, штенсивно! терапп та за-стосування антидотiв. Матер1али та методи. Випадки отруення наркотичними речовинами i психодис-лептиками (галюциногенами) (Т40); застосовано метод стандартизованого опитування пацiентiв, якi проходили л^вання у вщдГленш штенсивно! тера-пГ! та екстракорпорально! детоксикацГ! КиГвсько! мюько! клтчно! лiкарнi швидко! медично! допомоги у 2016—2018 рр. Результати. Останшми роками змши в спек^ гострих наркотичних отруень характеризуются появою несподiваних комбiнацiй наркотичних речовин рГзноспрямовано! дГГ, що вжи-ваються одночасно та формують нетиповi клiнiчнi ознаки отруення, значно ускладнюючи дiагностику та лiкування постраждалих. Було опитано 271 пащ-ента вжом вiд 19 до 39 роюв, визначенi такi отруйнi
УДК 616-099+615.9:615.38
Андрющенко В.В.1, Курдль Н.В.2
1Ки!вська м!ська кл1н!чна л1карня швидко! медично!
допомоги, м. Ки!в, Укра!на
2ДП «Науковий центр превентивно! токсиколог!!,
харчово! та х/м/чно! безпеки ¡мен1 академ1ка
Л.1. Медведя Мнстерства охорони здоров'я
Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
Практичний досв^д застосування озонотерапп в робот вщдшення iнтенсивноí терапií та екстракорпорально!' детоксикацп
Вступ. Останнiми роками озон все частше за-стосовуеться в медициш, про що свщчать чисельнi науковi роботи в УкраТш i за кордоном. Позитивна д1я парентерального озону, що сприяе покращенню киснево-транспортно! функцГ! кровi i Г! реолопч-них властивостей, активацп гуморального iмунiте-ту i посиленню аналгетичних ефектiв, обумовила застосування останнiм часом озонотерапп у вщдь леннi штенсивно! терапп та екстракорпорально! детоксикацГ!. Мета дослщження: аналiз нозолопчно! структури хворих, яю отримали озонотерапiю як компонент комплексного л^вання при гострих отруеннях, невiдкладних станах i хрошчних за-хворюваннях. Матер1али та методи. Пащенти, якi отримали озонотерапiю (велику автогемотерапiю) у вщдГленш штенсивно! терапп та екстракорпорально! детоксикацГ! Кшвсько! мюько! клшчно! лiкарнi швидко! медично! допомоги у 2018 рощ. Результати. Озонування кровi здiйснювалося за допомогою апарату «БОЗОН-Н» вiдповiдно до методики, по-годжено! МОЗ Укра!ни («Методики озонотерапГ!», 2001). За перюд дослщження пролiковано 144 пащ-енти вжом вщ 17 до 72 роюв, ж1нок — 84 (58,3 %), чоловжГв — 60 (41,7 %). У пащенпв з гострими отруеннями озонотерапiя застосовувалась при ура-
женнi метгемоглобiнутворювачами, гiпоксичними та гемолгтичними отрутами: токсична д1я речовин, переважно немедичного призначення (T51—T65); токсична дiя моноксиду вуглецю (Т58); токсична дiя iнших газiв, димiв i випарiв (Т59); токсична дiя шших i неуточнених речовин (Т65). У пащенпв i3 гострими iнфекцiйними захворюваннями в таких групах: герпес (В00); хвороба Лайма (A69.2); грип i пневмон1я (J09—J18). При хронiчних захворюван-нях у групах: псорiаз (L40); цукровий дiабет (Е10— У14), ускладнений периферичною ангiопатieю (I79.2*); гiпертонiчна хвороба (110) i гiпертонiчна енцефалопатiя (дисциркуляторна енцефалопатiя, хронiчна iшемiя головного мозку) (167.4). При го-стрiй хiрургiчнiй патологи озонотерапiю застосову-вали в таких групах захворювань: термiчнi та хГмГчш опГки (T20—T32); фурункульоз (L02.9); трофГчш ви-разки нижнгх кшщвок рГзного генезу (L98.4.) та шшГ окремi захворювання. Ускладнень при проведенш лiкування не зареестровано. Висновки. Наш досвщ застосування озонотерапГ! дозволяе стверджувати, що метод мае значнi перспективи застосування в лжуванш широкого спектра гострих i хронГчних захворювань та невщкладних станiв. Незважаючи на той факт, що озонотерашя призводить до значних позитивних змГн в органiзмi людини, метод потре-буе подальшого вивчення з метою удосконалення та стандартизации
УДК 617.51-08-039.72(07)
Бабак С.1.1, Дяченко С.П.1, Юрюв В.В.1, Галушко О.А.2
1КЗ КОР «Кивська обласна кл1н1чна лкарня», м. Кив Укра'на
2Нацюнальна медична академя п1слядипломно! освти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Украна
Результати проведення нейропротекторноТ терапп у хворих на гострий iшемiчний шсульт
Вступ. Для лжування гострого meMi4Hora ш-сульту (Г11) дослiджено понад 1000 речовин з можливою нейропротекторною дieю, однак 1х ефективнiсть вважають недостатньо переконли-вою [1]. Для зменшення неврологiчного дефщиту та полiпшення результатiв лiкування Г11 на сьо-годнi широко використовують такi нейропротек-тори, як цитиколш (нейроцитин) i препарати маг-шю. Ефективнiсть ще! комбшацп була показана у дiабетичниx хворих на Г11 при розвитку рестра-торних та електролггних порушень [2, 3]. Проте пошук оптимального нейропротектора продовжу-еться. Зокрема, у 2018 роц1 в Укра!ш розпочався випуск нейропротектора ксаврону (дшча речови-на — едаравон), який з 2001 року устшно призна-чаеться в Японп для л!кування Г11 та входить до Японського нащонального протоколу лiкування
^т
Г11. Мета: дослГдити ефективнiсть застосування нового нейропротекторного препарату ксаврон (едаравон) в комплексi терапп хворих на Г11. Ма-терiали та методи. Було проведено проспективне обстеження 28 хворих (13 жгнок та 15 чоловГкГв), якГ перенесли Г11. Дiагноз iшемiчного Гнсульту та його локалiзацiю верифiковано за допомогою комп'ютерно! (КТ) та/або магштно-резонансно! томографГ! (МРТ) головного мозку. Хворих роз-подГлили на двГ групи, що не ввдрГзнялися мГж собою за основними характеристиками та про-веденим лжуванням. Проте хворим першо! групи (n = 18) призначали ксаврон (30 мг едаравону) двь чГ на добу. У груш контролю (n = 10) препарати з нейропротективною дГею не використовували. Як критерГ! ефективностГ церебропротекторно! терапГ1 оцГнювалися: рГвень свГдомостГ за шкалою коми Глазго (ШКГ) та шкалою FOUR, кГлькють балГв за шкалою NIHSS, шдекс Бартел, рГвень нейронспецифГчно! енолази (NSE); показни-ки церебрально! оксиметрГ! (rSO2). ЦГ параметри визначалися у пащеипв протягом усього перю-ду лГкування, наприкГнцГ лГкування проводили контрольне нейровГзуалГзацшне дослГдження (КТ або МРТ). Результати. АналГз оцГнок за ШКГ показав наявшсть позитивно! динамГки у пащеипв без суттево! статистично! рГзнищ мГж групами (p > 0,05). Проте аналГз оцГнок за шкалою FOUR показав, що у грут ксаврону починаючи з 5-1 доби рГвень свГдомостГ ввдновлювався бГльш швидко, нГж в групГ контролю. Так, до 9—10 дшв лГкування рГзниця мГж 1-ю групою та контролем стала вГро-гГдною (p < 0,05). На 3-тю добу лГкування у хворих контрольно! групи рГвень нейронспецифГчно! енолази зрю у 10 разГв (з 9,2 до 96,4 нг/мл). В по-дальшому спостерГгалося швидке зниження рГвня NSE, який в основнш групГ хворих до 10-! доби лГкування нормалГзувався, а в контрольнш групГ до 10-го дня лГкування рГвень NSE не досяг рефе-рентних значень (p < 0,05). Висновки. Введення ксаврону (едаравону) у хворих на Г11 виявилося вГропдно ефективним за показниками невро-логГчного статусу (рГвень свГдомостГ за шкалою FOUR) та динамГкою рГвшв неврологГчних мар-керГв (NSE). ПотрГбнГ подальшГ дослГдження для з'ясування ролГ ксаврону (едаравону) в комплекс штенсивно! терапп Г11.
Список лператури
1. MorettiA, FerrariF., Villa R.F. Neuroprotection for ischa-emic stroke: current status and challenges // Pharmacol. Ther. — 2015. Feb. — 146. — P. 23-34.
2. Галушко О.А. Синдром апное сну при гострому тсуль-mi у хворих на цукровий dia6em: особливостi переб^ та лжування // Медицина неотложных состояний. — 2016. — № 2(73). — С. 133-136.
3. Галушко О.А. Гiпофосфаmемiяу пацieнmiв вiддiлень ш-тенсивног терапп: огляд лтератури i власний досвiд // Зб. наук. праць ствробтнитв НМАЛО iменi П.Л. Шупика. — 2014. — Вип. 23, кн. 2. — С. 602-613.
УДК 615.472.6:615.28
Бабiна Ю.М., AMnrpieB Д.В., Назарчук О.А.
Внницький на^ональний медичний yHißepcmer iM. М.1. Пирогова, м. Внниця, Укра'на
Антимкробна активнiсть локальних анальгетимв проти збуднимв рановоТ iнфекцií, пов'язаноТ з наданням медичноТ допомоги
Вступ. Профiлактика та лiкування нозоко-мiально! шфекщ! в перiоперацiйнiй медицинi в усьому свт залишаеться актуальною проблемою. Матерiали та методи. В робот наведено результа-ти дослiдження in vitro антибактерiальних влас-тивостей терапевтичних доз мюцевих анестети-кiв лщокашу та бутвака!ну на iзолятах провщних грампозитивних i грамнегативних бактерiй, що були видiленi вiд пацiентiв з рановими шфекщя-ми, пов'язаними з наданням медично! допомоги (Staphylococcus aureus (n = 10), Enterococcus faecalis (n = 8), Escherichia coli (n = 12), Pseudomonas aeruginosa (n = 8)). Дослщження полягало у кшь-шсному визначенш здатностi мюцевих анесте-тикiв згубно дiяти на мжрооргашзми протягом певного перiоду часу за допомогою кiлькiсного стандартного суспензшного методу з визначен-ням часу загибелi мiкроорганiзмiв у присутностi терапевтичних концентрацш лщокашу (0%, 1%, 2% i 4%), бутвака!ну (0%, 0,125%, 0,25% i 0,5%). Мiнiмальнi iнгiбуючi концентрацп, мiнiмальнi бактерициднi концентрацп визначали кшьшс-ним методом для деяких штамiв мiкроорганiзмiв з використанням загальноприйнятого методу двократних серiйних розведень препарату. Результата. Лщока'ш продемонстрував дозозалежне пригшчення росту для вих дослiджених клтч-них штамiв грампозитивних i грамнегативних бактерiй. Найвищу чутливють до лщокашу показали грамнегативш органiзми (E.coli та iншi); найменш чутливим був S.aureus. У бутвакашу встановили подiбнi результати залежностi дози, в присутност яко! вiдбувалось пригшчення росту вих дослiджуваних штамiв мiкроорганiзмiв. Доведено, що найбiльшу чутливють до бутвака!ну показали грамнегативнi оргашзми та S.aureus. Висновки. Спостереження дозволяють сформу-лювати наукову гiпотезу щодо користi мюцево! анестезп в хiрургi!, яка може виходити за межi ефективностi знеболювальних властивостей i вь дiгравати певну роль у профшактищ, лiкуваннi хiрургiчно! раново! шфекщ!, спричинено! грам-позитивними та грамнегативними мжрооргашз-мами, що вiдкривае перспективи розширення застосування дано! методики анестезп в комплексному лжуванш шфекщ!, пов'язано! з наданням медично! допомоги.
УДК 614.2:355.5(477)
Бадюк М.1., Хитрий Г.П., Хухлей В.О., Жупан Б.Б.
Укра/нська в1йськово-медична академя, м. Ки/в, Укра/на
Динамка структури невщкладних стажв вiйськовослужбовцiв
Вступ. Анал!з юнуючих нормативно-правових до-кументв медично! служби Збройних сил Укра!ни виявив низку невщповщностей щодо сучасних по-гляд!в на ефективну систему медичного забезпечен-ня. Найб!льш суттева нeвiдповiднiсть — це вщсутнють у медичному забезпеченн мeдико-тeхнологiчних докyмeнтiв (aлгоритмiв, протоколiв, стандарпв на-дання медично! допомоги) при невщкладних станах вiйськовослyжбовцiв з бойовими травмами i захво-рюваннями, що виникають п!д час ведення збройно-го конфлiктy, на догоспiтaльномy етат, призначених для фeльдшeрiв (парамедик1в) чи лiкaрiв загально! практики, як1 розгортають нaйпeршi етапи медично! евакуац!!. Мета: дослщження динaмiки структури невщкладних стaнiв в!йськовослуж6овц!в у сучасних умовах та висвплення нeобхiдностi розробки й застосування адаптованих aлгоритмiв i протокол!в на-дання медично! допомоги та лжування. Матерiали та методи. Проведено аналГз зм!ни структури та характеру невщкладних сташв у вшськовослужбовщв, як! знаходились на лкуванш у Нац!ональному вшсько-во-медичному клтчному центр! «Головний вшсько-вий клтчний госшталь» з 1999 до 2018 р. Усього було проаналГзовано 191 731 юторго хвороби, у тому числ! 149 334 — за перюд з 1999 року до 30 квггня 2014 року та 42 397 — за перюд з 1 травня 2014 року по 2017 рж включно. Методами дослщження обрано статистич-ний, б!блюграф!чний, проспективний i ретроспектив-ний аналГзи. Результати. З метою виявлення вщмшнос-тей у структур! тяжкост! сташв вшськовослужбовщв виб!рка юторш хвороби була розпод!лена за часом пе-ребування — до 30.04.2014 (до першого надходження поранених) i, вщповщно, тсля 01.05.2014. До початку збройного конфлжту 81,6 % вшськовослужбовщв надшшли у легкому стан!, 17,5 % — у стан! середньо! тяжкост!, 0,8 % — у тяжкому i 0,06 % — у вкрай тяжкому стан!. Вщповщно за часовий пром!жок з 01.05.2014 до цього часу щ показники становлять 85,5; 13,2; 1,2 та 0,08 %. Таким чином, з початком надходження поранених кшьюсть вшськовослужбовщв, як! надшшли у легкому стан!, дещо зб!льшилась за рахунок зменшен-ня частки вшськовослужбовщв середнього ступеня тяжкост!. Проте частка ойб, як! над!йшли у тяжкому i вкрай тяжкому стан!, разом зб!льшилась суттево — на 48 % (p < 0,001). Висновки. Визначено динамжу акту-альних невщкладних сташв вшськовослужбовщв. Для вдосконалення органзацц анестезюлопчно! допомоги пораненим необх!дн! розробка i впровадження сучасних протокол!в за стандартами НАТО та поширення алгоритм!в damage control resuscitation.
УДК 614.2:355.5(477)
Бадюк М.1., Хитрий Г.П., Хухлей В.О., Жупан Б.Б.
Укра/нська вйськово-медична академ/я, м. Ки/в, Укра/на
Нев^дкладш стани вшськовослужбовщв Збройних сил УкраТни в сучасних умовах
Вступ. Адаптац1я нормативно-правових акпв УкраГни у сферi нацюнальноГ безпеки до евроатлан-тичних норм i стандартiв на сьогоднi висувае новi вимоги до медичного забезпечення Збройних сил УкраГни. За даними фах1вц1в, поширенють захво-рювань серед мобiлiзованих вшськовослужбовщв та вiйськовослужбовцiв за контрактом останшми роками збгльшилась на 43,7 %, пщвищились показники госпiталiзацii, працевтрат i звшьнень через хвороби. Разом iз тим у наявних лггературних джерелах вiдсутнi вiдомостi щодо структури невщкладних станiв при за-хворюваннях i бойових травмах, що супроводжуються у вiйськовослужбовцiв тяжким перебiгом та низкою ускладнень. Мета: дослiдження структури невщклад-них станiв вiйськовослужбовцiв у сучасних умовах та висвилення необхщносп розробки i застосування адаптованих алгоритм1в та протокол1в надання медич-но! допомоги й лiкування. Матерiали та методи. Проведено аналiз структури та характеру невщкладних станiв сучасно! бойово! патологи i захворювань у вшськовослужбовщв, яю знаходились на лжуванш у На-цiональному вшськово-медичному клiнiчному центрi «Головний вiйськовий клтчний госпiталь» за перiод з 1 травня 2014 року по 2017 рж включно i перебували у тяжкому i вкрай тяжкому станах (п = 544). Методами дослщження обрано статистичний, бiблiографiчний, проспективний та ретроспективний аналiзи. Резуль-тати. За результатами аналiзу тяжкостi станш вшськовослужбовщв встановлено основш невiдкладнi стани, що вимагали надання медично! допомоги за сучасни-ми алгоритмами i стандартами. Перше мюце в струк-турi тяжких i украй тяжких станiв вшськовослужбовщв займае клас XIX — травми та отруення. Найб1льш тяжкими нозолопчними станами цього класу ви-явлено групу поеднаних поранень i травматичних ушкоджень голови i головного мозку — 27,3 %, на другому мющ — травми оргашв черевно! порожнини (18,2 %) i на третьому — травми грудно! клiтки i ребер (12,9 %). Частота тяжких та вкрай тяжких сташв при хворобах оргашв дихання займае друге мюце, а серед цього класу найбшьш тяжы стани викликають пнев-монii — 75,9 %. Серед тяжких i вкрай тяжких станiв, викликаних хворобами системи кровообяу, виявле-но iнсульти — 40,1 %, шфаркти мiокарда — 30,1 % та гшертензивну хворобу — 12,5 %. Висновки. В умовах збройного конфлiкту основними класами, нозоло-гiчнi форми яких супроводжуються тяжкими i вкрай тяжкими станами, е: клас Х1Х — травми, отруення та деяю iншi наслщки дГх зовнiшнiх причин (48,5 %), клас
^ш
X — хвороби органГв дихання (12,1 %), клас IX — хвороби системи кровообку (7,4 %). Основш нозолопчш форми бойових травм вшськовослужбовщв, при яких формуються невщкладш стани, е: поранення i травма-тичш ушкодження голови i головного мозку (27,3 %), травми органГв черевно! порожнини (18,2 %), травми грудно! клики i ребер (12,9 %) тощо.
УДК 616.381-072.1-089.5:612-073.7-053.9
Белих О.В., Георпянц М.А. Харк1вська медична академ1я п1слядипломно! осв1ти, м. Харк1в, Укра'на
Мошторинг глибини анестезп Sedline
при прoведеннi Aапарoскoпiчнoí хoAецистектoмií у патент похилого та старечого вiкy
Вступ. ОстаннГми роками питання безпеки анестезп е одним Гз найбГльш обговорюваних. З метою пГдвищення безпеки анестезп е доцГльним здшснен-ня монГторингу глибини анестезГ!. На сьогодш ю-нуе декГлька видГв монГторГв глибини анестезГ! на основГ аналГзу електрокардюграфи (ЕЕГ) (BIS, AEP, NARCOTREND, ентрошя, PSI та Гн.). Платформа Massimo Root з функщею монГторингу глибини анестезГ! Sedline працюе на основГ розрахунку PSI (Patient State Index). Цей показник розраховуеться за допомогою запатентованого аналГзу чотирьох-канально! ЕЕГ. Мета: оцГнити ефективнють та без-пеку проведення анестезюлопчного забезпечення з визначенням PSI у пащеипв похилого та старечого вжу при лапароскопГчнГй холецистектомГ! (ЛХЕ). Матерiали та методи. В дослщження включено 30 пащеипв (середнш вГк — 70,5 ± 6,1 року), прооперо-ваних з приводу жовчнокам'яно! хвороби. Середня тривалГсть операцц — 55,1 ± 9,8 хв. ПацГенти роз-подГленГ на 2 групи: I (n = 15) — шгаляцшна анес-тез1я на основГ севофлурану (2—3 об.%) зГ штучною вентиляцГею легень (ШВЛ), II (n = 15) — тотальна внутрГшньовенна анестез1я на основГ пропофолу (2 мг/кг/год) зГ ШВЛ. В обох групах: аналгез1я — фен-танГл (1 мкг/кг/год), релаксац1я — атракурГум. Глиби-на анестезГ! контролювалась за допомогою монГтора Massimo Root на пщставГ розрахунку PSI. PSI вщо-бражаеться як числове значення в дГапазонГ вщ 0 до 100. МонГторинг показниюв гемодинамГки (PS, АТ, САТ, CI) здГйснювався за допомогою монГтора Vismo. Результати. За показниками гемодинамГки хворГ мГж групами не вщрГзнялись. За даними монГторингу, значення PSI мГж групами суттево не вщрГзнялись: до премедикацГ! — 99,0 ± 0,6 vs 99,0 ± 0,6, тсля премедикацГ! — 79,0 ± 2,0 vs 79,5 ± 3,0, на момент штубацц —
39.0 ± 4,0 vs 39,0 ± 5,0, на початок операцц — 33,5 ± 4,5 vs 33,5 ± 4,0, екстубац1я — 87,5 ± 3,0 vs 89,0 ± 3,0 (p > 0,05). Дещо вщрГзнялися показники при накла-даннГ карбоксГперитонеуму — 48,0 ± 2,0 vs 39,0 ± 4,0 (p < 0,05) та на етат закГнчення операцГ! — 40,0 ± 3,0 vs
48.1 ± 2,2, але не виходили за рекомендован межГ (25—
50). Середнiй час пробудження в групах суттево не вщ-р1знявся, але в II rpyni був дещо коротшим — 9,0 ± 1,7 vs 7,0 ± 1,2 хв. Висновки. Використання PSI допомагае контролювати глибину анестез!! i зводить до мтму-му ризик передчасного виходу пацiентiв з наркозу, що доводить ефективнiсть та безпечнють проведения анестезiологiчного забезпечення з визначенням PSI у пацiентiв похилого та старечого вiку при ЛХЕ.
УДК 616.008.8.81-089
Бiгняк П.1., Креньов К.Ю., Гомон М.Л., Гончарук О.С.
Внницький на^ональний медичний унiвеpсиrеr iM. М.1. Пирогова, м. Внниця, Укра'на Сrаpокосrянrинiвська районна лiкаpня, м. Сrаpокосrянrинiв Хмельницько! облаем, Укра!на
Вплив пероральних репдратацшних
розчинiв на вiдновлення перистальтики у пiсляоперацiйних пацieнтiв
Вступ. Гострий дефiцит рГдини та електролтв спричиняе дегiдратацiю, що створюе несприятливий фон для перебiгу пiсляоперацiйного перюду х1рурпч-них хворих [1]. Корекцiя зазначених змiн вГдновлюе роботу клГтинних насосiв, зменшуе внутрГшньокль тинний ацидоз та забезпечуе адекватне функщонуван-ня тканин, зокрема анаболiзм i iмунологiчний захист. [3]. Саме тому дослщження та корекцiя водно-елек-тролiтного балансу е обов'язковим компонентом перь операцшно! штенсивно! терапГ! хiрургiчних хворих та входить до европейських протоколГв ERAS (Enhanced Recovery After Surgery), де передоперацшна волемiчна пщготовка та скорочення термiнiв голодування мають важливе значення [2, 3]. Вiдновлення перистальтики дозволяе запобпти стазу та бактерiальнiй транслока-цГ1, як наслiдок — зменшення частоти полюрганно! недостатностi у хрурпчних пацiентiв [4]. Мета робо-ти: визначення термiнiв вГдновлення перистальтики у пащенпв, якГ вживають пероральнi регщратацшш розчини. Матерiали та методи. Обстежено 72 плано-вих пацiента хрурпчного вiддiлення Старокостян-тишвсько! центрально! районно! лiкарнi, Гз них 40 отримували традицГйну передоперацГйну пщготовку та 32 пащентам у передоперацГйну пщготовку було включено ОРЗ «ЮН1КА». Стан порушення електро-лГтного обмГну (калГю, натрда, хлору, рГвня глюкози) оцГнювали лабораторним шляхом на базГ лабораторй INVIVO (ТОВ «МалГкс МЕД»). Також ощнювались показники гемодинамГки, дГурезу, об'ем i якГсть ш-фузшно! терапй, термш вГдновлення перистальтики. Дослщження проводили за добу до оперативного втручання, перед операщею та пГсля не! через 8 та 24 години. Результата. 1з 72 пацГентГв рГзномаштш порушення водно-електролГтного балансу спостерГгались у 62,5 % дослщжуваних, зокрема: гГпокалГем1я — у 19 пащенпв, гшонатрГем1я — у 8; гшернатрГем1я — в 11, гшохлорем1я — у 4 пащенпв. УсГм пащентам на другу
добу виконане оперативне втручання. В тсляопера-щйному пер!од! спостер!галось зростання показник!в калда та натр!ю до меж фГзюлопчно! норми, стресово! гшерглжемГ! не спостерпалось. Коливання гемодина-м!ки на другу добу мало тенденщю до нижн!х границь норми, що корелювало !з зниженням д!урезу. Вщ-новлення перистальтики в!дм!чено на 2,3 ± 0,2 доби в пащенпв групи ОРЗ на вщмшу в!д 2,6 ± 0,4 доби у пац!ент!в контрольно! групи. Висновки та перспективи подальших розробок. В!дновлення перистальтики в!д-м!чено на 2,3 ± 0,2 доби в пащенпв групи ОРЗ на вщмшу вщ 2,6 ± 0,4 доби у пащенпв контрольно! групи. У пащетГв, як! отримували в передоперацшнш пщго-товц! ОРЗ «ЮН1КА», вщзначались значно менш! порушення водно-електролиного балансу, що в бшьшосп випадк!в вар!ювалось в межах допустимо! норми.
Список лператури
1. Петрушенко В.В., Рикало Н.А., Рауцтс В.А. Порушення водно-електролтного обмту: регулящя та компенсатор-Hi мехашзми // КлШчш та експериментальш до^джен-ня. — 2013. — 1. — С. 299-301.
2. Michal P^dziwiatr, Judene Mavrikis, Jan Witowski, Alexandros Adamos, Piotr Major, Michal Nowakowski, Andrzej Budzynski. Current status of enhanced recovery after surgery (ERAS) protocol in gastrointestinal surgery // Med. Oncol. — 2018. — 35(6). — 95.
3. Бабак С.1., Дяченко С.П., Юртв В.В., Галушко О.А. Порушення водно-електролтного балансу та X корекщя//Гострi та невiдкладнi стани в практищ лкаря. — 2017. — 67. — С. 12-17.
4. Подопригора Г.И., Кафарская Л.И., Байнов Н.А., Шко-поров А.Н. Бактериальная транслокация из кишечника: микробиологические, иммунологические и патофизиологические аспекты//Вестник РАМН. — 2015. — 70(6). — С. 640-650.
УДК [616-001.(1-5)-001.31:611.81]+616.8-089-085.2-092.6
Блецький О.В.
Харк1вська медична академя п1слядипломно! осв1ти, м. Харк1в, Укра!на
Магнезiальна терашя у складi комплексу штенсивно! терапп
в постраждалих iз тяжкою черепно-мозковою травмою
Вступ. Попередження та усунення набряку головного мозку е провщним компонентом штенсивно! терапГ! при тяжкш черепно-мозковш травмi (ТЧМТ). Най-поширешшими заходами для виршення ще! задачi е використання манГголу та гшертошчних сольових роз-чишв на основi натрда хлориду iз наступним застосу-ванням салуретиыв. Проте перевантаження органГзму натрiем створюе для постраждалих iншi несприятливi проблеми, в зв'язку з чим, наприклад, використання так звано! малооб'емно! ресусцитащ! при травмах мае чГгку тенденцiю до обмеження. Альтернативною методикою може стати активне застосування гiпертонiчно-го розчину магнда сульфату (MgSO4) в фiзiологiчному розчиш на фонi проведення штучно! вентиляцц легень
m
(ШВЛ). Мета роботи: оцГнити ефекгивнiсть внутрш-ньовенного (в/в) застосування гГпертонГчного розчину MgSO4 у хворих Гз сполученою травмою з компонентом ТЧМТ для профГлактики й усунення набряку головного мозку та вГдновлення функцГ! свГдомостГ. Мат^али та методи. До дослГдження залучено 40 пащентгв вГддГ-лення полиравми, якГ надходили до операцшно!. У всГх хворих одним Гз компонент ураження була ТЧМТ. Сформовано 2 групи по 20 пацГентГв. Провщними заходами захисту мозку були наркоз барбГтуратами та дГа-зепамом в умовах ШВЛ з помГрною гГпервентиляцГею та щщримка церебрального перфузгйного тиску через утримання середнього артерГального тиску на р1вт 90—100 мм рт.ст. (симпатомГметики). У 20 хворих за-стосовано терапгю MgSO4 в дозГ 0,3 мл/кг 25% розчину в фГзюлопчному розчинГ. Швидке в/в введення 20 мл 25% розчину MgSO4 через механГзм осмосу забезпечуе залучення до судин 246 мл води з ГнтерстицГю. Разом Гз розчином, що застосований, — 266 мл. Проводив-ся монГторинг показниюв центрально! гемодинамгки, перфузГйного Гндексу, SpO2, 6 вщведень електрокар-дюграфц. Псля операцГ! застосований реоенцефало-графГчний монГторинг (РЕГ), оцшка динамки невро-лопчного статусу. Результати. Терапгя MgSO4 не була асоцгйована Гз виникненням ускладнень. Навпаки, у хворих спостерГгалася вГрогщно б1льш швидка ста-бшзац1я центрально! гемодинамгки, покращувалася периферична кап1лярна перфузгя. За даними РЕГ-спостереження, ефективний кровообгг вщновлювався швидше при додаванш до терапи MgSO4. Мала мюце перевага у вщновлент свщомостг Висновки. Магнезь альна терапгя е перспективним та ефективним компонентом штенсивно! терапи для постраждалих Гз поль травмою з компонентом ТЧМТ.
УДК [616.831-001.31+616.8-009.831+616-001.36]:616-035.1-071.8-073.27-092.6
Блецький О.В., Колей Л.1., Курсов С.В., Полторацький В.Г., Чернов О.Л. Харк1вська медична академя пюлядипломно! осв'гти, м. Харк1в, Украна
Випадок усшшного лкування постраждалого з тяжкою черепно-мозковою травмою з початковим негативним прогнозом для виживання
Вступ. ЗгГдно з класифжащею стану коми World Federation of Neurosurgical Societies (Всесвггня федера-ця нейрохГрургГчних товариств), кома IV ступеня тяж-костГ з оцшкою за шкалою коми Глазго (ШКГ) в 3 бали е надзвичайно несприятливою прогностичною ознакою для виживання хворих з тяжкою черепно-мозковою травмою (ТЧМТ), з летальнютю, що перевищуе 90 %. Тим не менш е все бшьше свщоцтв, що таю постражда-лГ мають шанси на виживання з подальшим повнощн-ним вщновленням функцГй центрально! нервово! сис-теми (ЦНС). Опис клШчного випадку. Постраждалий, 15 роюв, був доставлений пГсля ДТП до реашмацшно!
зали в станг декомпенсованого травматичного шоку Гз систсшчним артерГальним тиском (АТ) 50 мм рт.ст. на фот шфузи адреналшу, з двобГчним мщрГазом та з оцГнкою 3 бали за ШКГ. 1нтубований та доставлений до операцшно! в зв'язку з негайною потребою в дво-бГчному дренуваннГ плеврально! порожнини на тлГ забою легень з двобГчним гемопневмотораксом. Пщ час операцГ! гемодинамГка пiдгримувалася адреналГном, забезпечено гемотрансфузда з досягненням вмГсту ге-моглобшу в кровГ > 100 г/л. За даними ядерно-магшт-но! резонансно! комп'ютерно! томографГ! (ЯМРКТ) головного мозку — вщкрита ТЧМТ, набряк мозку, тонка субдуральна гематома, забш стовбура мозку (?), перелом основи черепа в далянщ л1во! середньо! та пе-редньо! черепних ямок. Пашент доставлений до вщдь лення штенсивно! терапГ!, де забезпечено мандаторну ШВЛ в режимГ CMV, контрольовану за тиском. Охо-ронне гальмування ЦНС забезпечувалося дГазепамом. Потреба в адренал1т — 1,0—1,5 мкг/кг/хв. Протинабря-кова та нейропротекторна терапя включала шфузда сорбГлакту з осмотичним навантаженням 12 мОсм/кг з подальшим введенням 60 мг фуросемщу, а пГсля до-сягнення високого темпу дГурезу — заповнення судин-ного русла 10% розчином декстрану 40 Гз розрахунку до 1,5 г/кг, повшьну шфузда L-лiзину есцинату. Як анти-гшоксант використаний етилметилгГдроксипГридину сукцинат. Для попередження накопичення рГдини в легенях — дексаметазон та N-ацетилцисте!н. ПГдтрим-ка середнього артерГального тиску на р1вт 95—100 мм рт.ст. Через 24 години — явна позитивна динамка з ви-ходом Гз коми та оцГнкою за ШКГ 12 балГв. Повна ста-бтзац1я гемодинамжи, припинення шфузГ! вазопре-сорГв. На 15-ту добу пГсля чергового ЯМРКТ головного мозку пацГенту проведена двобГчна кранютом1я Гз суб-дуросубгалеостомГею в лобних дГлянках. На 60-ту добу пГсля отримання травми, двох перенесених х1рургГчних втручань та курсу вщновлювально! терапГ! пацГент ви-писаний з клш1ки. Функцц центрально! нервово! сис-теми повнГстю вщновилися.
УДК 616.36-089.87-053.3-089.5-085.38
Блогуров СМ.1, Данилова В.В.2, Козлова Т.В.3, Пюнтковська О.В.1, Борисов О.В.1, Стрлець С.В.1 1КЗОЗ «Обласна дитяча кл1н1чна лкарня № 1», м. Харк1в, Укра'на
2Харк1вський нац1ональний медичний ун1верситет, м. Харк1в, Укра'на
3Харк1вський нац1ональний ун1верситет 1м. В.Н. Караз1на, м. Харк1в, Украна
Анестезюлопчне та трансфузшне забезпечення гем^епатектомп
у дитини грудного вку (випадок i3 клЫчно! практики)
Компоненти кровГ та !"! препарати е надзвичай-но важливими лжарськими засобами, що широко застосовуються в рГзних галузях клшГчно! меди-
цини. Вiдповiдно до сучасно! концепцп введення компонента KpoBi показане тiльки Í3 замiсною метою. Переливання KpoBi — це складна опера-цiя трансплантацп чужорщно! тканини з можли-вими несприятливими наслщками. Нeoбхiднiсть введення epитpoцитiв — це полшшення киснево-транспортно! функцп кровь Дитина, хлопчик Артем, 5 мю., 8 кг, надшшла в стащонар i3 дiагнoзoм: гепатобластома право! дoлi пeчiнки. PRETEX II. Стан тсля бюпсп пeчiнки (18.05.2018). Стан тсля НА ПХТ (CDDP+3xPLADO). Регрес 73 %. II кль шчна група. У пepioдi нoвoнаpoджeнoстi у дитини на ультразвуковому дослвдженш було виявлено новоутворення право! дoлi печшки. Комп'ютерна тoмoгpафiя вiд 15.05.2018 — в проекцп 5,8 сегмента новоутворення неправильно! форми з чгг-кими контурами poзмipами 55,2 х 35,3 х 31,8 мм (32,2 см3). Стан дитини тяжкий, що обумовлено синдромом штоксикацп, мeтабoлiчними розла-дами, анeмieю, адаптацiйним синдромом. Обсте-жений: piвeнь Hb — 86 г/л, Ht — 25,5 %, АЛТ — 1,7, АСТ — 1,0 мкмоль/мл х год, пpoтpoмбiнoвий iндeкс — 81 %, фiбpин — 2,22 г/л. Онкомаркер АФП — 136,2 МО/мл (норма — до 14). Операщя 08.09.2018 — лапаpoтoмiя, правостороння гемь гeпатeктoмiя, дренування черевно! порожнини. Анeстeзioлoгiчнe забезпечення: премедикащя та iндукцiя: Sol. Atropini 0,1%; Sol. Sibasoni 0,5%; шдукщя — севофлуран масочним способом; оротрахеальна iнтубацiя; мюплепя та базис-наркоз: атpакуpiум, севофлуран 2,5 об.%; центральна аналгeзiя: Sol. Phentanyli 0,005%. 1нфузшна та тpансфузiйна тepапiя: збалансована вoлeмiчна пiдтpимка — Sterofundin 5 мл/кг; визначення по-казникiв фактичного об'ему циркулюючо! кpoвi (ОЦК), його дефщиту та об'ему крововтрати ви-значали штраоперацшно за методом В.Д. Сидо-ри, формулою Moore, кpитepiями за P.L. Marino; корекщя дeфiциту ОЦК та кopeкцiя гемодинамь ки при крововтрат (piвeнь крововтрати становив 25 %) — Gelaspan 4%, Gecoton; мeтабoлiчна тд-тримка — Sol. Glucosi 10%, корекщя коагуляцш-ного гемостазу — плазма свiжoзамopoжeна 0 (I); гемостатична тератя — вжасол завчасно, транек-самова кислота; донатор киснево! емнoстi кpoвi — еритроцити з видаленим тромболейкоцитарним шаром 0 (I), Rh «—» «негативний», з проведенням усiх нeoбхiдних iзoсepoлoгiчних проб сумюнос-тi. Ефeктивнiсть трансфузш oцiнювали за piвнeм Hb, Ht у периферичнш кpoвi через 1, 6, 12, 24 го-дини тсля трансфузп epитpoцитiв, результатами коагулограми та гeмoдинамiчними показниками. Стiйкe тдвищення piвня гeмoглoбiну та кiлькoстi еритроцита через 1 годину пiсля трансфузп вщо-бражало гiстoсумiснiсть донорських еритроцита, а через 24 години свщчило про приживлення донорських еритроцита в судинному pуслi реци-тента. 21.09.2018 стан дитини poзцiнювався як середньо! тяжкoстi. 1ндекс Ланського — 80 балiв. Клiнiчнi та бioхiмiчнi показники в межах норми.
Бишовець С.М.
Национальна медична академ1я пслядипломноТ осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. КиТв, УкраТна
Пневмоперитонеальна 6poxioAriq при лапароскопи niA спiнальною aнестезieю: чи впливае позицiонувaння пaцieнтa на розвиток синдрому?
Вступ. Сучасною тенденцieю в абдомшальнш xi-рургГ! стали лапароскошчш втручання. Пневмопе-ритонеум (ПП) — один Í3 компонентiв лапароскопп. ВГдомою помилкою ще! технологи е розвиток пнев-моперитонеально! браxiалгГi (ПБ), яка в переважнш бiльшостi мае правобГчну локацГю. Статистика про-блеми: вщ 40 % при холецистектомГ! тд спiнальною анестезiею [1] до 80—88 % при пнеколопчнш лапароскопи пГд загальним знеболюванням [2, 3]. Мета: полшшити якГсть лапароскопи ид спiнальною анес-тезiею шляхом зменшення прояву ПБ за рахунок переведення пацiента в позицГю Тренделенбурга при створенш ПП. Матерiали та методи. Дослщже-но 100 пацiентiв (57,6 ± 4,3 року; 86,7 ± 2,8 кг; I-III ASA), яким виконувалась лапароскопiчна холецист-ектомiя. Стнальну анестезiю здiйснювали на рГвнГ L2-3 сумГшшю 15 мг гiпербаричного бушвакашу та 0,06 мг бyпренорфiнy з подальшим поширенням рГвня блока до Th2-3. Для профiлактики ПБ перед створенням ПП виконували правобiчнy анестезго цервiкального сплетення бушвакашом (0,125% — 10 мл). Шсля встановлення лапароскопчних портГв проводили спрееве зрошення правобГчно! дГафраг-мально! поверxнi лщокашом (2% — 10 мл). Хво-рГ були рандомiзованi й порГвну розподГлеш на двГ групи. ПацГентГв основно! групи перед створенням ПП переводили в позищю Тренделенбурга, а в груш контролю хворГ залишалися в горизонтальному по-ложеннГ. ОцГнювали ПБ за 10-бальною числовою рейтинговою шкалою болю [4]. Результата. У всГх патента знеболювання й м'язова релаксацГя дГлян-ки, яка знаходилася пГд контролем стнально! анес-тезГ!, були абсолютно ефективними. бдиний орган в цш зонГ, який залишався штактним, — дГафраг-ма, тому що шнервацгя останньо! здГйснюеться на рГвш C2-4. Збережена функцгя дГафрагми дозволяла хворим адекватно дихати. При створенш ПП вщбу-ваеться ГритацГя газом поверхш дГафрагми, що при-зводить до появи ПБ в основному справа. ПравобГч-на анестезГя цервГкального сплетення бушвакашом достатньо ефективно попереджувала розвиток ПБ, але у пащенпв контрольно! групи у 8 (16 %) випад-ках з'являлася ПБ, яку вони ощнювали за числовою рейтинговою шкалою болю в 4,6 бала. Шсля встановлення лапароскотчних портГв й спреевого зрошення правобГчно! дГафрагмально! поверхнГ ль дока!ном ПБ повнютю зникала. ПотрГбно вГдмгти-ти, що ПБ не виникала в процесГ створення ПП, що свГдчить про ефективнГсть анестезГ! цервГкального
сплетення. I! манГфестацГя вщбувалася тГльки при штервенцГ! лапароскопГчного порта до черевно! порожнини. Це пояснюеться значним i рГзким пщ-вищенням ГнтраабдомГнального тиску й реципрок-но вГдповГдно! ГритацГ! дГафрагми. Переведення пащенпв основно! групи перед створенням ПП в позищю Тренделенбурга при аналопчному анесте-зГологГчному супроводГ суттево попереджувало ви-никнення ПБ. Про бгль в плечГ, що було ощнено в 2 бали, повщомив 1 (2 %) хворий. При порГвнянт отриманих результатГв виходить, що переведення пащента перед створенням ПП в позищю Тренделенбурга зменшувало у 8 разГв виникнення ПБ, а також в 2,3 раза — !! ГнтенсивнГсть. Висновки. Переведення пащента в позищю Тренделенбурга при створенш ПП значимо зменшувало частоту виникнення та ГнтенсивнГсть ПБ при лапароскопГ! ид ст-нальною анестезГею.
Список л1тератури
1. Kumar A. Laparoscopic cholecystectomy under spinal anaesthesia: a prospective study // Nepal. Med. Coll. J. — 2014. — Vol. 16(2-4). — P. 139-143.
2. Kaloo P., Armstrong S., Kaloo C., Jordan V. Interventions to reduce shoulder pain following gynaecological laparoscopic procedures // Cochrane Database Syst. Rev. — 2019 Jan.
3. Kim J.E., Kim J.Y, Lee H.S., Seok S, Kil H.K. Analgesic effect of trigger point injection and EMLA for shoulder pain in patients undergoing total laparoscopic hysterectomy: A randomized controlled study // Medicine (Baltimore). — 2019. — Vol. 98(2). — Р. e14087.
4. Kainzwaldner V. Quality of postoperative pain therapy: evaluation of an established anesthesiology acute pain service / V. Kainzwaldner, B. Rachinger-Adam, T. Mioc-Curic, T. Woh-rie, L.C. Hinske, B. Luchting, T. Ewert, S.C. Azad//Anaesthe-sist. — 2013. — Vol. 62(6). — P. 453-459.
УДК 615:616-082
Богомол А.Г.1, Курдль Н.В.2, Маркова С.О.3 1Ки!вська м1ська кл1н1чна лкарня швидко! медично! допомоги, токсикологнний центр, м. Ки!в, Укра!на 2ДП «Науковий центр превентивно! токсиколог!!, харчово! та х/м/чно! безпеки ¡мен1 академка Л.1. Медведя МЫстерства охорони здоров'я Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на 3М1ська л1карня швидко! медично! допомоги, м. Микола!в, Укра!на
Окремi показники роботи спецiалiзoваних токсиколопчних в^дд^лень у 2018 рощ
Вступ. Значне пщвищення рГвня хГмГчно! небез-пеки в Укра!т за остант 5 роюв обумовлюе необ-хщшсть покращення матерГального i кадрового за-безпечення пщроздшв спещалГзовано! медично! допомоги — токсиколопчних вщдшень. Матерiали та методи. Провести порГвняльний аналГз показ-ниюв д1яльносп спещалГзованих токсиколопчних
^ш
вГддГлень мют Киева та Миколаева за 2018 рж. Результата. Незважаючи на сощально-економГчш вГдмшносп мют Киева Г Миколаева, юнуе багато спшьних питань у робой спещалГзованих токсиколопчних вщдшень. У 2018 рощ основною причиною гостталГзацГ! (60 %) була токсична дш речовин пере-важно немедичного призначення (Т51—Т65), зокре-ма токсична д1я алкоголю (Т51); на другш позицГ! (25 %) — отруення лжарськими засобами, медикаментами та бюлопчними речовинами (Т36—Т50), на третш — отруення наркотичними речовинами Г психодислептиками (галюциногенами) (Т40). Серед наркотично! групи отруйних речовин слГд окре-мо зазначити отруення метадону гщрохлоридом, що переважно застосовуеться внутрГшньовенно в по-еднаннГ з шшими наркотичними речовинами (ам-фетамш, метамфетамГн тощо) або лГкарськими за-собами (димедрол, сульфокамфока!н тощо), також характерною рисою сучасних наркотичних отруень е поеднання наркотично! речовини з алкоголем. Летальт випадки найчастГше спостерГгалися серед отруень алкоголем, метанолом (та шшими висо-котоксичними отрутами), чадним газом та нещен-тифГкованими речовинами. У 2018 рощ вщдшення працювали з перевантаженням: середне перебуван-ня на л1жку — 1,4 л/день, робота л1жка — бГльше 450 л/днГв, виконання плану — бГльше 2500 л/дшв (план — 1800); у вГддшеннях вщсутня бшьшють ан-тидотГв, рекомендованих МОЗ Укра!ни. Висновки. На сьогодш спецГалГзованГ токсикологГчнГ вщдшен-ня мют Киева Г Миколаева потребують покращення кадрового та матерГально-техшчного стану, додат-кового фГнансування та оргашзацшно! пщтримки з боку департаментГв охорони здоров'я мюцевих ор-ганГв самоврядування.
УДК 616.8-009.836+617.089
Бодулев О.Ю., Шкуруп1й Д.А. Укра!нська медична стоматологчна академ/я, м. Полтава, Укра!на
Постоперащйна шсомшя: погляд анестезiолога i пацieнта
Серед пацГентГв, якГ знаходяться на стацюнар-ному лжуванш, значна частина вщчувае порушен-ня сну. За даними Американсько! асощацГ! сну, про короткотривалГ порушення сну повщомляють приблизно 30 % дорослих; хрошчне безсоння зу-стрГчаеться у 10 % пацГентГв. Частота шсомнГ! у тс-ляоперацГйних хворих може сягати 50 % Г створюе найбГльший дискомфорт для пащента протягом перших дГб тсля оперативного втручання [1]. З боку анестезюлога слГд враховувати, що порушення сну провокують розвиток пГсляоперацГйного дель рго, гГпертензГ!, гшерглжемГ!, порушення загоення операцшно! рани [2]. НедостатнГсть сну мае при-чинно-наслщковий зв'язок Гз кардюваскулярними, церебральними Г метаболГчними причинами смерт
[3]. Традицiйна для анестезюлога корекцiя îhcomhïï бензодiазепiнами викликае гемодинамiчнi, дихаль-Hi, психоемоцiйнi порушення, збiльшуе тривалiсть перебування пацiента у стащонарь Альтернативою може стати використання мелатонiну та агонiстiв його рецепторiв, седативних антидепресантiв, ан-типсихотичних, антипстамшних препаратiв, анта-гонiстiв рецепторiв орексину [4]. Висновки. Значна частота постоперацiйноï шсомнИ вимагае уваги ль каря-анестезюлога i потребуе розробки напрямкiв верифжацИ i корекцИ цього порушення.
Список л^ератури
1. Ho A., Raja B., Waldhorn R., Baez V., Mohammed I. New onset of insomnia in hospitalized patients in general medical wards: incidence, causes, and resolution rate // J. Community Hosp. Intern. Med. Perspect. - 2017. - 7(5). - Р. 309-313.
2. Matteson-Rusby S.E., Pigeon W.R., Gehrman P., Per-lis M.L. Why Treat Insomnia?Prim Care Companion// J. Clin. Psychiatry. - 2010. - 12(1). - PCC.08r00743.
3. Chattu V.K., Sakhamuri S.M., Kumar R., Spence D.W., BaHammam A.S., Pandi-Perumal S.R. Insufficient Sleep Syndrome: Is it time to classify it as a major noncommunicable di-sease?//Sleep Sci. - 2018. - 11(2). - Р. 56-64.
4. Dumur J., Csajka C., Pavec O, Messaoudi S., Cretig-nier T., Gaspar F. et al. Quelle alternative aux benzodiazepines, Z-pills et autres hypnotiques pour les personnes âgées ? Mélato-nine, valériane ou clomethiazole//Rev. Med. Suisse. - 2018. -14(626). - Р. 2018-2023.
УДК 616.37-002;616-089.5-031.83
Бойко А.Д., Хитрий Г.П.
Укранська вйськово-медична академ1я, м. Ки1в,
Украна
Продовжена ешдуральна блокада в комплексному лкуванш панкреатиту
Вступ. Гострий панкреатит е одним i3 найбшьш тяжких, прогностично несприятливих та часто жит-тево небезпечних гострих захворювань оргашв че-ревно! порожнини [1]. Мета: дослщити значення продовжено! епщурально! блокади в комплекта ш-тенсивно! терапп (IT) хворих з тяжкими формами гострого панкреатиту за допомогою порiвняння кль шчних, шструментальних i бiохiмiчних показниюв. MaTepiam та методи. Проведено аналiз л^вання 30 хворих, яю перебували на лжуванш у вщдшенш не-вщкладно! хiрурri'i НВМКЦ «ГВКГ» МОУ з приводу рiзних форм гострого панкреатиту з 2016 по 2017 рж Хворi були розподшеш на двi рiвнi групи: 1-ша гру-па (основна) — у знеболюванш пщ час традицшно! схеми лiкування застосовувалась продовжена епщу-ральна блокада на рiвнi Th8—Th9; 2-га група (контрольна) — у знеболюванш продовжена ешдуральна блокада не застосовувалась у зв'язку з наявшстю протипоказань до катетеризацГ! епщурального простору або вщмови хворого вГд ii виконання. Резуль-
тати. В результатi проведеного дослщження виявле-но, що застосування епщурально! блокади потребуе обов'язкового динамiчного контролю гемодинам!ч-них показникiв через прояви розгорнуто! картини системно! запально! вiдповiдi та пщвищений ризик розвитку гшотензп у вiдповiдь на введення розчинiв мiсцевих анестетикiв в епщуральний простiр у 1-шу добу штенсивно! терапи. Епiдуральне знеболюван-ня сприяло 6!льш швидк!й нормал!заци показни-к!в альфа-амiлази кров!, амiлази сечi та загального б!лка у хворих основно! групи. Моторно-евакуатор-на функц!я кишечника була в!ропдно швидше вщ-новлена у хворих з використанням епщурально! блокади. Терм!ни перебування на стацюнарному л!куванн! в!др!знялись у двох групах ! становили 31,66 ± 2,91 л!жко-дня та 36,73 ± 3,26 л!жко-дня в!дпов!дно. Висновки. Таким чином, застосування продовжено! епщурально! блокади на раншх тер-м!нах комплексно! 1Т гострого панкреатиту позитивно впливае на усунення симпатичних вплив!в ! больових в!дчутт!в, нормал!зац!ю моторно-евакуа-торно! функц!! кишечника та м'язового спазму, сут-тево скорочуе перебування хворих на л!куванш
Список лiтератури
1. Дронов О.1. Гострий панкреатит: визначення, прин-ципи дiагностики та лжування / О.1. Дронов, 1.О. Коваль-ська// Здоров 'я Украти. — 2010. — С. 28-29.
УДК 616.61-007-053.1-091/-092-07-08
Бондар М.В., Ма^новський В.В., Овсенко Т.В.
Нацональна медична академя пслядипломно! осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на Кл1н1чна л1карня № 3, м. Ки!в, Укра!на
Етюлопя I патогенез порушень водно-електрол1тного обмшу: в центр! уваги — тубулопатп (демонстрац1я р1дкюного клЫчного спостереження набутого синдрому Барттера)
На сьогодн! в!домо б!льше 30 р!зновид!в первин-них (вроджених/спадкових) ! вторинних (набутих) тубулопат!й, к!льк!сть яких невпинно зб!льшуеться в м!ру подальшого вивчення патофГзюлоги нирок. До тубулопат!й, в основ! яких лежить порушення реабсорбцшно! здатност! електрол!т!в на р!вш проксимальних ! дистальних канальц!в нирок, вщ-носяться: нирковий ацидоз 1—111 типу, синдром Барттера, синдром Птельмана ! синдром Лщдла. Ц! синдроми можуть бути спадковими ! набутими [1, 2]. В основ! ниркового канальцевого ацидозу (НКА) лежить спадковий або набутий дефект реабсорбц!! !з первинно! сеч! !он!в кальц!ю, бжарбонату ! кал!ю, що кл!н!чно проявляеться метабол!чним ацидозом, г!покальц!ем!ею ! гшокал!ем!ею. Якщо вищевказан! реабсорбц!йн! порушення електролтв в!дбуваються
на рГвнГ дистальних ниркових канальщв — це НКА I типу, якщо на рГвнГ проксимальних ниркових канальщв — II типу, якщо одночасно на рГвнГ проксимальних Г дистальних ниркових канальщв — НКА III типу [3]. У разГ спадкових тубулопатш синдромГв Барттера, ГГтельмана Г ЛГддла в нирках мае мГсце дефект рецепторГв мшералокортикощв або первинне порушення канальцевого транспорту ГонГв.
Патогенез синдрому Барттера остаточно не встановлений. Основним порушенням у разГ синдрому Барттера вважаеться зниження реабсорбцГ! ГонГв хлору в потовщеному висхщному колГнГ петлГ Генле. Тому у разГ синдрому Барттера спостерГга-еться пщвищена екскрецш з сечею ГонГв натрш, хлору, калГю Г водню з розвитком метаболГчного алкалозу, гшокалГемГ!, гшонатрГемГ! Г гшохлоремГ! з компенсаторним напруженням ренш-ангютензин-альдостероново! системи у виглядГ гшерреншемГ! Г гГперальдостеронГзму без артерГально! гшертензГ!. ЛГкування синдрому Барттера включае: внутрш-ньовенну Г пероральну корекщю електролГтних розладГв, у першу чергу гшокалГемГ!; призначен-ня калшзберГгаючих дГуретикГв — спГронолактону в дозГ 100—300 мг/добу або амГлориду, або комбь нацГ! цих препаратГв; для корекцГ! гГперренГнемГ! Г гГперальдостеронГзму застосовують шпбГшри про-стагландинсинтетази, якГ гальмують утворення Pg Е2 Г Pg I2 Г тим самим знижують секрецГю ренГну Г альдостерону, Гбупрофен у дозГ 400—1200 мг/добу або астрин у дозГ 600—3000 мг/добу; у випадках гшомагшемГ! призначають препарати магшю в дозах 10—20 мекв/добу, що сприяе нормалГзацГ! рГвня плазматичного калГю.
У разГ синдрому ГГтельмана порушена каналь-цева реабсорбцш не тГльки ГонГв натрГю Г хлору, але й ГонГв магшю, що визначае клшГчш особливостГ цього синдрому, а саме: схильнють до розвитку судом Г резистентшсть до замюно! терапГ! калГем, тому що юнуе дефГцит магнГю. Гшомагшемш може стати самостГйною причиною гшокалГемГ!, оскГльки за дефГциту магнГю порушуеться функц1я ниркових канальцГв, у тому числГ Г реабсорбцш ГонГв калГю. В основГ синдрому ГГтельмана, який майже завжди супроводжуеться гшомагшемГею, лежить дефект чутливостГ до тГазиду натрГй-хлоридного котран-спортера в дистальних ниркових канальцях, що су-проводжуеться розвитком гшокалГемГчного метаболГчного алкалозу з гшокальщурГею, гГперренГнемГею Г гГперальдестеронГзмом без артерГально! гГпертензГ!. КлшГчш симптоми включають вищевказаш елек-тролГтнГ порушення, затримку росту, нейром'язовГ дефекти. ЛГкування полягае в застосуванш нестеро-!дних протизапальних препаратГв, калГйзберГгаючих дГуретикГв, низьких доз шпбГшрГв АПФ Г вГдновлен-нГ рГвня електролГтГв у кровГ.
Синдром ЛГддла — рщюсне спадкове захворю-вання, що зумовлене порушенням первинно! струк-тури бета-субодинищ бГлка натрГевого каналу етте-лГю ниркових канальцГв Г, як наслГдок, пГдвищенням проникностГ клГтинних мембран для натрГю. У
^т
таких хворих е наявними Bei ознаки гшеральдо-стерошзму, але piBeHb альдостерону в сироватщ KpoBi знижений. Симптоми гшеральдостерошзму проявляються гiперволемiею, артерiальною гшер-тeнзiею, гiпокалiемiею (зумовленою нирковими втратами калш), мeтаболiчним алкалозом, зни-женням piвня peнiнy i альдостерону плазми кровь Лжування синдрому ЛГддла полягае в обмеженш споживання солi, застосyваннi калшзберпаючих дь ypeтикiв триамтерену i амГлориду, якi iнгiбyють ка-нали натрш нирок i блокують peабсоpбцiю натрш у дистальних канальцях. Оскiльки справжнього гше-pальдостepонiзмy немае, то антагонют альдостерону спipонолактон в таких випадках неефективний [3, 4]. В доповщ буде наведене рщюсне клiнiчнe спо-стереження набутого синдрому Барттера як результат контрастшдуковано! нефропатп.
Список лггератури
1. Бондар М.В., Ткаченко О.А. Клнчна фiзiологiя водно-електролтного обмту // Анестезiологiя та ттенсивна те-ратя / nid ред. професора 1.П. Шлапака. — К.: Нка Пртт, 2013. — С. 185-204.
2. Бондарь М.В. Физиология и патология водно-электролитного обмена // Руководство по интенсивной терапии / Под ред. А.И. Трещинского, Ф.С. Глумчера. — К..: Вища школа, 2004. — С. 251-311.
3. Лукьянчиков В.С., Королевская Л.И. Гипокалиемия // Терапевтический архив. — 2003. — № 12. — С. 61-65.
4. Малышев В.Д. Острые расстройства водного и натриевого баланса //Анестезиология и реаниматология. — 2004. — № 2. — С. 65-67.
Борщов С.П., Панасюк О.Л., Матяш В.1., Трембачова Н.С.
ДУ «1нститут епдемюлоп! та 1нфекц1йних хвороб НАМН Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
Лкувально^агностичне значення штратекального застосування
дексаметазону при ураженнях центрально!' нервовоТ системи
На жаль, навГть при проведеннГ комплексного обстеження пацГентГв з ураженнями нервово! сис-теми не завжди вдаеться встановити дГагноз, крГм того, проведення дГагностики вимагае значних ма-терГальних витрат та досить тривалого часу. Нами пропонуеться до застосування Гнтратекальне вве-дення дексаметазону як лГкувально-дГагностичний метод введення. Суть методу полягае у введеннГ в штратекальний проспр залежно вщ маси тГла па-щента 4—12 мг дексаметазону пщ час проведення дГагностично! пункцГ!, в результатГ яко! отримано прозорий лГквор. Зазвичай отримання гнГйного лГк-вору вже е достатньою пГдставою для встановлення дГагнозу бактерГального менГнгоенцефалГту. При отриманш прозорого лжвору, навиъ тсля лабораторного визначення кГлькостГ клиин, вмюту бГлка,
цукру, залишаються питання щодо наявностГ або вГдсутностГ запального процесу в центральнГй не-рвовГй системГ (ЦНС), особливо якщо цГ показники знаходяться в межах норми. Ытратекальне введен-ня дексаметазону з наступним клГнГчним спостере-женням за хворим протягом щонайменше 24 годин дозволяе обГрунтовано встановити наявнють за-палення в разГ позитивно! клГнГчно! динамГки. Тим самим виключити з диференцГйно-дГагностичного ряду нейродегенеративш процеси та загалом пато-логГю, що не супроводжуеться запаленням. За 15 рокГв метод було застосовано у понад 1500 хворих з рГзними патологГями ЦНС. У жодному випадку ми не спостерГгали будь-яких побГчних явищ Г небажа-них реакцГй на препарат (як у момент введення, так Г протягом наступних 2—3 дшв). Частота розвитку пост-пункцГйного синдрому вГрогГдно не вГдрГзнялась вщ групи хворих, яким дексаметазон штратекаль-но не вводився. У хворих з нейроГнфекцГями (крГм полГморфно! мультифокально! лейкоенцефалопатГ! та прГонових ГнфекцГй), автоГмунними процесами (розс1яний енцефаломГелГт, розс1яний склероз, ен-цефаломГелополГнейрорадикулопатГя) вГдзначалась позитивна клГнГчна динамГка протягом 24 годин пГсля Гнтратекального введення дексаметазону у виглядГ зменшення вираженостГ загальномозково! та вогнищево! патологГчно! неврологГчно! симптоматики. Також позитивна динамГка вГдзначена у частини хворих з онкопатологГею ЦНС у випадках наявносп перифокального запалення, що потребу-вало проведення додаткових методГв дГагностики. Отже, Гнтратекальне введення дексаметазону пГд час дГагностично! пункцГ! при отриманнГ прозоро-го лГквору е швидким, безпечним та маловартГсним методом, що дозволяе пГдтвердити або виключити наявнГсть запального процесу ЦНС, мае лГкувальнГ властивостГ.
УДК 618.3-06
Буднюк О.О., Янак В.Д.
Одеський нац1ональний медичний унверситет МОЗ Укра!ни, м. Одеса, Укра!на
КУ «Одеська обласна кл1н1чна лкарня», м. Одеса, Укра!на
Менеджмент пащенток з HELLP-синдромом
Вступ. HELLP-синдром у 70 % випадюв виникае пщ час ваптносп (27—37 тижшв), а в 30 % випад-кГв цей синдром дГагностуеться впродовж 48 годин пГсля полопв [1]. СлГд зазначити, що материнська смертнГсть при данГй патологГ! становить 24,2 %. Мета роботи — пГдвищити безпеку та ефективнГсть штенсивно! терапГ! у вагГтних з HELLP-синдромом. Матерiали та методи. Контрольна група (п = 10) — пащентки, яким лГкування HELLP-синдрому проводилось за загальноприйнятими рекомендацГями. Основна група (п = 10) — пащентки, у яких схема
л1кування HELLP-синдрому включала такi ета-пи: дiагностичний етап — лабораторна дiагностика (кiлькiсть тpомбоцитiв, АСТ, АЛТ, ЛДГ, загальний бiлipyбiн i його фракц!!, стyпiнь гeмолiзy еритро-ципв, коагулограма, загальний аналiз i бiохiмiчний аналiз кpовi, аналiз сeчi), тромбоеластограф1я, уль-тразвукове дослiджeння, показники гемодинамжи, оксиметр1я; оpганiзацiйний етап — пащентку з озна-ками HELLP-синдрому госттал1зувати у вщдшення анестезюлог!! та штенсивно'! терапп; лiкyвальний етап — антигшертензивна тepапiя, магнeзiальна тepапiя, кортикостерощи (бетаметазон — бетас-пан) 12 мг через 24 години, загальний об'ем рщини 30—35 мл/кг/добу з урахуванням введено! та випито! рщини та неф1зюлопчних втрат (крововтрата тощо), але не б!льше 80 мл/год. Препаратами вибору шфу-зшно! терапп до моменту розродження е збалансо-ваш 1зотон1чн1 сольов1 розчини. У раз! необхщносп корекц!! колощно-онкотичного тиску показано введення альбумшу. При наявност гeмолiзy проводити стимуляц1ю дiypeзy i коpeкцiю мeтаболiчного ацидозу тд контролем кислотно-лужного стану кров1 i pH сeчi. Пpофiлактика i коpeкцiя коагулопат!!, св1-жозаморожена плазма, тpансфyзiя тромбоцитарно! маси при виpажeнiй тромбоцитопенп. За в1дсутност1 умов для полопв через природш родов! шляхи проводиться абдомшальне розродження, при розвине-ному HELLP-синдром! кесар1в розтин е золотим стандартом. Подовжена штучна вентиляц1я легень до лжвщацп внутр1шньосудинного гемол1зу i корек-ц!! гемостазу. Рекомендовано також використання плазмаферезу; подальша тактика — спостереження акушером, гематологом, нефрологом (за показання-ми), повторна лабораторна д1агностика кожн1 6—24 години до стабшзацп основних показник1в (гемол1з еритроципв, АСТ, АЛТ, ЛДГ, р1вень тромбоципв тощо). Результати. У 60 % (12) пащенток були озна-ки HELLP-синдрому i у 40 % (8) — ELLP-синдрому. Летальн1сть у контрольнш груп1 становила 20 % внаслщок внутр1шньочерепного крововиливу. У пащенток обох груп частота геморапчних ускладнень у вигляд1 петех1ального висипу на шк1р1 — 60 % (12 пащенток), а набряку легень — 5 % (1 пащентка). У пащенток з HELLP-синдромом реестрували тром-боцитопен1ю II ступеня (38,1 ± 4,1 Г/л, min = 33 Г/л, max = 43 Г/л) (р < 0,05). При використанш бетаспа-ну в доз1 12 мг через 24 години у 60 % (6 пащенток) р1вень тромбоципв стабшзувався на 3-тю — 4-ту добу до безпечного р1вня (80,0 ± 8,5 Г/л) пор1вняно з контрольною групою (48,0 ± 10,5 Г/л) (р < 0,05). За-стосування урап1дилу дозволило в 90 % (9 пащенток) забезпечити стабшьш показники артер1ального тиску (135 ± 15/85 ± 10 мм рт.ст.) пор1вняно з контрольною групою (170 ± 30/105 ± 15 мм рт.ст.) (р < 0,05). Трансфуз1я тромбоконцентрату у 4 пац1енток дозволила шдвищити р1вень тромбоцит1в кров1 до безпечного р1вня (96 ± 14 Г/л). Висновки. Запропонована схема (д1агностичний, орган1зац1йний i л1кувальний етапи) ведення пац1енток з HELLP-синдромом дозволила в1ропдно забезпечити стаб1льн1 показники
артерiального тиску за рахунок урапщилу, шдви-щити piBeHb тромбоцилв KpoBi до безпечного рiвня (бетаспан), а також знизити летальнють.
Список л^ератури
1. Интенсивная терапия. Национальное руководство. Краткое издание / Под ред. Б.Р. Гельфанд, И.Б. Заболотских. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ГЭОТАР-Медиа, 2019. — С. 743-751.
УДК 616.441-006.5-089.5-032:616.24-008.4
Буднюк О.О., Бедрега В.А., Крачев В.С. Одеський нац1ональний медичний унверситет, м. Одеса, Укра!на
КУ «Одеський обласний онколопчний диспансер», м. Одеса, Укра!на
Причини шсляоперацшного стридору у тиреоТдшй х1рурш
Вступ. Необхщно вщмггити, що дуже вщпо-вщальним моментом при проведенш загально! анестез!! е екстубацiя трахе!. Частота обструкц!! дихальних шлях1в, яка виникае пiсля екстубац!! трахе!, перевищуе практично в 3 рази частоту цих ускладнень пщ час штубац!! та шдукцп (12,6 i 4,6 % вщповщно) [1, 2]. Пд час екстубац!! можуть вини-кати мехашчш проблеми, кардiоваскулярнi реакц!! i респ!раторн! ускладнення, що можуть загрожува-ти здоров'ю, призводити до швалщизац!! i навiть смертi пащента [2, 3]. Мета: п!двищити безпеку хворих в пiсляоперацiйному перiодi шсля операцiй на щитопод!6н!й залозi шляхом встановлення причин i факторiв ризику пiсляоперацiйного стридору. Матерiали та методи. До роботи був покладений до-св!д лiкування i шсляоперацшного мон!торингу 965 хворих !з патолопею щитопод!бно! залози. Робота виконана на базi х!рург!чних вщдшень Одесько! об-ласно! клтчно! лiкарнi та Одеського обласного он-колог!чного диспансеру. За основним захворюван-ням хвор! були розподшеш таким чином: вузловий еутиреощний зоб — 260 (27 %) пащенпв, полшо-дозний зоб — 345 (35,8 %), тирео!дит — 45 (4,6 %), рак щитопод!бно! залози — 170 (17,6 %), токсичний зоб — 145 (15 %). Об'ем шрурпчних втручань: гемь тирео!дектом!я — 260 (27 %), субтотальна тирео!д-ектом!я — 100 (10,3 %), екстрафасщальна тирео!д-ектом!я — 605 (62,7 %). Операц!! виконувались п!д внутр!шньовенним наркозом з! штучною вентиля-ц!ею легень та ендотрахеальним наркозом. Оцш-ка ризику анестез!! проводилась за шкалою ASA. 1нтраоперацшний мон!торинг проводився згщно з Гарвардським протоколом. Шсляоперацшний мон!торинг включав пульсоксиметрго, реестрац!ю артер!ального тиску, електрокардюскопго, визна-чення основних показник!в кислотно-лужного стану та електрол!т!в плазми кров!. Шсляоперацшний стридор та його причини д!агностували за допомо-гою кл!н!ко-!нструментальних метод!в. Дозв!л на
^ш
проведення досл!дження отримано ком!с!ею з пи-тань б!оетики. Результата. Шсляоперацшний стридор був зареестрований у 46 пащеипв (4,8 %). Нами встановлено, що частою причиною шсляоперацшного стридору були: набряк горташ — у 16 пашенпв (34,8 %), ларингоспазм — у 10 (21,7 %), парез горташ — у 12 (26,1 %), шсляоперацшна кровотеча — у 8 (17,4 %). На виникнення набряку горташ в!ропд-но впливали патолопя щитопод!бно! залози (поль нодозний зоб i рак; х2 = 5,25, p = 0,02 та х2 = 5,62, p = 0,02 вщповщно), об'ем оперативного втручання (субтотальна струмектом!я i екстрафасц!альна тире-о!дектом1я; х2 = 7,12, p = 0,00 та х2 = 11,88; p = 0,000 вщповщно) i тривал!сть оперативного втручання (p = 0,0003). Анал!зуючи фактори ризику виникнення ларингоспазму, ми довели, що на його виникнення в!рогщно впливали: ж!ноча стать, розм!р ендотрахе-ально! трубки i наявнють хрон!чних обструктивних захворювань легень. Патолопя щитоподабно! залози, об'ем i тривалють операц!! нев!ропдно впливали на виникнення ларингоспазму. На частоту ушкоджень гортанних нерв!в в!ропдно впливали рак щитопо-д!бно! залози (х2 = 10,7, p = 0,00), об'ем i тривалють операцц (х2 = 10,96, p = 0,000 та p = 0,02 в!дпов!дно). Висновки. Частота п!сляоперац!йного стридору в ти-реощнш хрург!! становить 4,8 %. Його причинами е: набряк горташ, ларингоспазм, парез горташ та шсляоперацшна кровотеча. Вж пашента, розм!р ендотра-хеально! трубки, пол!нодозний зоб, рак щитопод!бно! залози, об'ем i тривалють оперативного втручання е факторами ризику шсляоперацшного стридору.
Список лггератури
1. Anaesthesia for thyroid surgery: Perioperative management / A. Bacuzzi, G. Dionigi, A. Del Bosco [еt al.] // International Journal of Surgery. — 2004. — Vol. 19, № 19. — P. 23-28.
2. How to identify patients with no risk postextubation stridor? / E. Maury, J. Guglielminotti, M. Alzieu ^t al.] // J. Crit. Care. — 2004. — Vol. 19, № 19. — P. 23-28.
3. Karmarkar S. Tracheal extubation / S. Karmarkar, S. Varshney // Critical Care and Pain. — 2008. — Vol. 8. — P. 214-220.
УДК 612.1/616.1
Валенко О.О., Матвйчук М.С. Комунальний заклад «Кам'янська мськал1карня швидко!медично!допомоги № 8», м. Кам'янське, Укра'на
Базов1 принципи ультразвук-асистованого вибору стратеги щлеор1ентованоТ ¡нфузмноТ терапп
1нфузшна терап1я е найвикористовувашшою в медицин! критичних сташв, виб!р стратег!! яко! е складним та не до кшця виршеним. Для оптимально! перфуз!! тканин внутршньосудинний об'ем рщини мае бути в певному д!апазош, вщхилення в будь-яку сторону асощюеться з несприятливими
наслГдками та шдвищуе частоту ускладнень. Чоти-рьохфазна модель рщинно! ресусцитацГ! чГтко опи-суе концепщю вибору оптимально! цглеорГентова-но! стратеги, кожна з фаз мае сво! цГлГ (вГдновлення, оптимГзацГя, пщтримання тканинно! перфузГ! чи виведення надлишково! рГдини), принципи (жит-тезберГгаючий, органорятГвний, органопщтримую-чий, органовГдновлюючий) та тактику (швидю бо-люси, обмГрковане титрування, мГнГмальна ГнфузГя в об'емГ фГзюлопчних втрат тГльки за неадекватнос-тГ перорально! пдратацп, уникнення непотрГбних шфузш) залежно вГд волемГчного статусу та стану гемодинамжи [1]. Концептуальний пщхщ управлш-ня рГдинною терапГею базуеться на оцшщ чотирьох основних компонентГв гемоциркуляцГ!: судинний вмГст, тонус та цшснють, кровотГк [2]. За допо-могою ультразвуку можливо оцГнити кожен з цих компонентГв: судинний вмГст — IVC + VJI (дГаметр i дихальнГ варГацГ!) [3]; судинний тонус — дГаметр пбГально! артерГ! [2]; судинна цГлГснГсть — оцш-ка втрат у третГй простГр (FAST + Lung rockets) [3]; кровотГк — допплер-ЕхоКГ [3]. Протокол рщинно! ресусцитацГ! з використанням ультразвуку нижньо! порожнисто! вени (для оцшки переднавантаження) та легень (для раннього виявлення екстраваскуляр-но! рГдини) може бути використаний в комбшацп для сортування пацГентГв за трьома категорГями рь динного менеджменту: 1) ГнфузГйна ресусцитацГя, 2) тестова шфуз1я, 3) обмеження шфузГ! та ранне за-стосування вазопресорГв [4].
Список Aiтерaтyри
1. Hoste E.A. et al. Four phases of intravenous fluid therapy: a conceptual model// British Journal of Anaesthesia. — 2014. — 113(5). — Р. 740-747.
2. Chawla L.S. et al. Vascular content, tone, integrity, and haemodynamics for guiding fluid therapy: a conceptual approach // British Journal of Anaesthesia. — 2014. — 113(5). — Р. 748-755.
3. Perera Р., Mailhot Т., Riley D, Mandavia D. The RUSH exam: Rapid Ultrasound in SHock in the evaluation of the critically ill // Emerg. Med. Clin. North Am. — February 2010. — 28(1). — Р. 29-56.
4. Lee С., Kory Р., Arntfield R. Development of a fluid resuscitation protocol using inferior vena cava and lung ultrasound // Journal of Critical Care. — June 2016. — Vol. 33. — P. 267.
УДК 016-089.5-06:6/6.89-008.45/47
Волкова Ю.В., Науменко В.О. Харквський нац1ональний медичний унверситет, м. Харк1в, Укра'на
Вплив р1вня передоперащйноТ тривожност на стушнь вираженост постнаркозноТ когштивноТ дисфункцп
Вступ. Постнаркозна когштивна дисфункц1я е одшею з найважливших ускладнень, з огляду на те, як здшснюеться виб1р медикац!! в амбулаторнш анестезюлопчнш практищ Мета дослвдження: ви-
явлення кореляцшно! залежносп м1ж особистГсною тривожшстю, емоцГйним напруженням, невротизмом i мГрою вираженостГ когнГтивних дисфункцГй при анестезюлопчному забезпеченнГ малих пне-колопчних операцГй в амбулаторних умовах. Ма-терiали та методи. ДослГджено 126 пащенток (се-реднГй вГк — 32,0 ± 4,1 року). У всГх пацГенток на вихщному рГвш дослГджували стан таких рухливих рис особистостГ, як тривога, невротизм i депресГя. АнестезГологГчне забезпечення здГйснювалося шляхом тотально! внутрГшньовенно! анестезГ! на осно-вГ пропофолу в дозГ 1,5 мг/кг. Для визначення на-явностГ та оцГнки ступеня когнГтивних порушень використовувався розрахунок шдексу когнГтивних порушень (К1), запропонований К.Г. Михневи-чем, що е ГнтеграцГйним показником когнГтивних функцш [1]. Подальша оцшка К1 проводилася на двох етапах: безпосередньо тсля виходу з наркозу та через 3 години тсля виходу з наркозу. Результата. За рГвнем ступеня особисто! тривоги пащенти розподГлилися на 3 групи: з високим — 28,24 ± 0,01, середнГм — 14,62 ± 1,21 та низьким — 10,42 ± 0,90 рГвнем тривожносп (р < 0,01). К1 у групах суттево не вГдрГзнявся i становив —0,98 ± 0,19. На подальших етапах дослщження значення К1 (1-й/2-й етапи): у 1-й групГ — 3,46 ± 1,94/—1,10 ± 0,11; у 2-й груш — 1,76 ± 0,62/—0,96 ± 0,21; у 3-й групГ — 0,72 ± 0,21/ —0,74 ± 0,12. ВГрогщшсть вГдмГнностей м1ж групами на даних етапах у межах р < 0,01. Таким чином, при визначенш зв'язку показникГв когттивного Гндексу зГ ступенем тривожносп пащенпв у балах просль джуеться кореляцшна залежтсть (r > 0,6). Висно-вки. РГвень передоперацшно! тривожносп вГропдно впливае на ступГнь вираженостГ постнаркозно! ког-нГтивно! дисфункцп та швидюсть вГдновлення когнГтивних показникГв.
Список лггератури
1. Михневич К.Г. Интегральная оценка когнитивных функций в периоперационном периоде/К.Г. Михневич //Медицина сьогодш i завтра. — 2015. — № 1(66). — С. 95-99.
2. Moller J.T. Cerebral dysfunction after anaesthesia / J.T. Moller // Acta Anaesthesiol. Scand. — 1997. — V. 110, № 1. — Р. 13-16.
УДК 616-089.166-089.17-056.52
Воротинцев С.1.
Запор1зький державний медичний ун1верситет, м. Запор\жжя, Укра!на
Ключов1 питання перюперащйно'Т безпеки пац1ент1в з ожиршням
Перюперацшна безпека пащенпв з ожиршням залежить вГд оцшки ризику кардГальних i рест-раторних ускладнень, забезпечення прохщнос-тГ дихальних шлях1в та оксигенацГ!, застосування ультразвуку (УЗ) для швазивних процедур, вико-ристання рГзних технГк мультимодально! анестезГ!/
m
анальгез!! (ММАА) для швидкого в!дновлення п!сля операц!!, оцшки та адекватно! корекц!! волем!чного i коагуляцшного стану. На основ! результата л!ку-вання 770 пац!ент!в з ожиршням п!сля планово! аб-домшально! х!рург!! виявлено:
1. Кард!альний ризик тдвищуеться при частко-в!й функцюнальнш залежност! пац!ент!в (ВШ 14,76; 95% Д1 4,09-53,32; р < 0,0001) та MET < 4 бал!в (ВШ 17,45; 95% Д1 4,73-64,33; р < 0,0001). Ресшраторний ризик зб!льшуеться при лапаротомн!й техн!ц! операц!! (ВШ 2,54; 95% Д1 1,20-5,36; р = 0,0148).
2. Назофарингеальна протекц1я та оксигенац!я зб!льшують час безпечного апное до 4 хв у 85 % пащ-енпв (p < 0,05), попереджають обструкц!ю дихаль-них шлях!в у 100 % пащента (p < 0,05). 1нтубац!я трахе! при свщомосп через надгортанн! пов!троводи гарантуе стаб!льшсть оксигенац!! та е усп!шною у 100 % пащента. Капнометр!я дозволяе ефективно виявити субкл!н!чну (без зниження SpO2) депрес!ю дихання п!сля операц!!.
3. УЗ допомагае: визначити положення зовшш-ньо! яремно! вени, зменшити час доступу до 27,1 (21,5-51,4) секунди (p < 0,05) та к!льюсть спроб до 1,1 (1,1-1,9) (p < 0,05); визначити м!жхребцевий пром!жок, кут нахилу голки та глибину !! введення для яюсного виконання ешдурально! анестез!! (ЕА); виконати ТАР-блок у 83 % пащента (p < 0,05), а RSB — у 75 % пащенпв (p < 0,05). УЗ запобпае роз-витку процедурних ускладнень у 100 % пащента.
4. У лапаротомнш х!рург!! комб!нована шга-ляц!йно-еп!дуральна анестез1я зменшуе час ШВЛ (р < 0,05), сприяе актив!зац!! пац!ент!в з першо! доби п!сля операц!! (р < 0,05), зменшуе в 4 рази ш-цидентнють респ!раторних ускладнень (ЗАР 0,135; 95% Д1 0,11-0,282; р < 0,05). ММАА з використан-ням кетам!ну та клошдину п!двищуе шсляоперацш-ний комфорт до р!вня «вщмшно — добре» у 100 % пащенпв, знижуе !нцидентн!сть нудоти з 50 до 10 % (р < 0,05), а блювання — з 9 до 0 % (р < 0,05). RSB дозволяе вдв!ч! зменшити використання ошощв тсля операц!!, прискорити моб!льнють та задоволен!сть пац!ент!в (p < 0,05).
5. У лапароскошчнш х!рург!! !нфуз!я дексме-детом!дину запоб!гае ппертенз!! на етапах штуба-ц!! трахе!, пневмоперитонеуму та екстубац!! трахе! (p < 0,05), подовжуе час до «рятаного» знеболюван-ня з 60 ± 10 хв до 360 ± 60 хв (p < 0,05). ЕА i ТАР-блок е вигщними завдяки кращому знеболюванню, актив!зац!! пац!ент!в та !х вщновленню (p < 0,05).
6. Перед лапароскотчною х!рург!ею 73 % пащ-ент!в мають вих!дну г!поволем!ю (p < 0,05), при корекц!! яко! р!диною (коло!д 6 мл/кг 1дМТ) шцидент-н!сть шсляшдукцшно! ппотенз!! знижуеться з 25 до 15 % (p < 0,05). Збалансована ц!леспрямована шфу-з!йна терап!я зменшуе штраоперацшне навантажен-ня кристало!дами з 2150 ± 450 мл до 1650 ± 210 мл (p < 0,05), забезпечуе д!урез без використання д!уре-тик!в у 100 % пащенпв (p < 0,05).
7. Перед лапароскотчною х!рурпею, за даними НПТЕГ, пащенти мають хронометричну та струк-
турну г!перкоагуляц!ю (Т3 5,95 [5,2; 8,1] хв, 1КД 43,05 [40,16; 49,45] в.о., р < 0,05), яка зберпаеться при стандартному призначенш антикоагулянт!в (р < 0,05). ЕА сприяе стабшзац!! гемостатичного потенщалу на р!вн! нормокоагуляц!!.
УДК 616-089.5+616-083.98]-08-035.1
Воротинцев С.1.
Запор/зький державний медичний ун1верситет, м. Запор/жжя, Укра'на
Safety II — шнова^я сучасноТ анестезюлогп та iнтенсивноТ TepaniT
Оскiльки соцiально-технiчнi системи, в!д яких залежить охорона здоров'я, стають все бшьш склад-ними, очевидно, що п!дходи до безпеки пацieнтiв Safety I будуть неадекватними як у довгостроковш, так i короткостроковiй перспектив! Тому прийнят-тя ново! парадигми Safety II не мае бути тяжким ви-бором. Проте шлях вперед не полягае у замт Safety I на Safety II, а скорше на поеднанш двох способiв мислення (рис. 1). Доа залишаеться так, що бгль-шють несприятливих подiй е в1дносно простими (або !х можна розглядати як вщносно простi без сер-йозних наслщюв), i тому вони можуть розглядатися звичними способами. Але зростае юльюсть випад-кiв, коли такий шдхщ не буде працювати. Для них необхвдно використовувати п!дх!д Safety II, який по суп означае прийняття «еластичного», «пружного» погляду на охорону здоров'я.
Рисунок 1. Фокус на Safety I та Safety II (згдно з Hollnagel E. [1])
Safety II — це перш за все шший погляд на без-пеку, а отже, i шший споаб застосування багатьох знайомих метод!в i техшк. Кр!м того, Safety II також потребуе використання сво!х особистих метод!в для оцшки «речей, як! вщбуваються правильно», аналь зувати !х i керувати «мшливютю продуктивност!», а не просто обмежувати !!.
Список лггератури
1. Hollnagel E. Safety-I and Safety-II, the past and future of safety management // Cognition Technology and Work. — 2015. — 17(3). — Р. 461-464.
УДК 616-006.04
Воротняк М.О., Лсецький В.А., Катеринич О.О.
Укра!нська вйськово-медична академ/я, м. Ки!в, Укра!на
Ки!вський м1ський кл1н1чний онкоцентр, м. Ки!в, Укра!на
Чи зменшуе бмь пiсля оперaцiТ зрошення рани лiдокaТном?
Вступ. ПГсляоперацГйний (п/о) бГль — це го-стрий плановий бГль у вГдповГдь на оперативну травму. БГль виникае внаслвдок розвитку запа-лення, що призводить до збГльшення вироблення простагландинГв, ГнтерлейкГнГв, якГ подразню-ють нервовГ закГнчення. ПГд час операцп анесте-зГологи для знеболювання використовують фен-танГл, але тривалГсть його дГ! — 20—30 хв, тому при виходГ з наркозу наростае вГдчуття болю. П/о знеболювання опГатами в половинГ випад-юв не знГмае бГль, але супроводжуеться нудотою, блюванням, парезом кишечника, порушенням дихання та артерГальною гГпотонГею, що змушуе ввдмовитись вГд !х призначення. Застосовування для знеболювання нестеро!дних протизапальних препаратГв (НПЗП) зменшуе прояви запалення та бГль, але у частини хворих бГль залишаеться. В цих випадках застосування мГсцевих анестетикГв (м/а) доповнюе знеболювання шляхом блоку-вання нервових рецепторГв у раш. Мета: вивчити ефектившсть сумГсного п/о знеболювання, за-стосовуючи НПЗП та м/а. Матерiали та методи. Проведено аналГз розвитку п/о болю у 287 хворих, яким виконали мастектомш з приводу раку молочно! залози. УсГм проводили в/в анестезш з використанням НПЗП (кеталонг) + сибазон + пропофол + фентанГл, а для п/о знеболювання використовували у 217 — НПЗП, а у 70 — НПЗП Г зрошування рани перед зашиванням 20 мл 0,25% лвдокашу. ХворГ в групах за вжом, крововтратою, тривалГстю та методикою операцГ! репрезента-тивнГ ОцГнка болю проводилась зпдно з ввдпо-ввддю хворо! на запитання: болю немае (0), бГль при рухах (1), бГль терпимий (2), бГль потребуе знеболювання (3), нестерпний бГль (4). Результа-ти. Серед 217 хворих, яким проводили знеболю-вання лише НПЗП (кеталонг починали вводити до операцп та через 6 годин п/о, Г далГ о 8:00 та 17:00 три доби), п/о бГль не вщчували 104 (48 %), 86 (38 %) ощнили бГль на 1-2 бали, 27 (14 %) — 3 бали, мало рухались Г сон був поверхневий. У 70 хворих, яким знеболювання НПЗП доповнювали зрошенням рани лвдокашом, протягом 3-4 годин п/о болю не було, в подальшому бГль з'являвся тГльки при рухах, а з 3-! доби пащенти ввдмов-лялись вГд знеболюючих препаратГв. Висновки. При введеннГ до Г пГсля мастектомГ! НПЗП вГд-мГчалось добре знеболювання (0-2 бали) п/о у
86 % хворих, Г тГльки у 14 % був сильний бГль (3 бали) в першГ години та добу, Г !м проводили до-даткове знеболювання. При застосуваннГ НПЗП та зрошеннГ мГсцевим анестетиком операцГйно! рани всГ хворГ 3-4 години п/о не ввдчували болю, а в подальшому було ввдчуття болю, який не тур-бував, вони були активш, ходили, мали гарний настрГй.
УДК 616.89:159.922
Гаврилов О.О., Мазур Г.М., Гомон Т.М. Внницький нацюнальний медичний унверситет 1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, Укра'на
Стан проблеми адекватно!' седацп у хворих i3 психiчними й поведшковими розладами внаслдок вживання психоактивних речовин
Проблема седацп хворих Í3 психiчними та поведiнковими розладами внаслiдок вживання психоактивних речовин (ППРВВПАР) е нагаль-ною, адже некоригований стан психомоторного збудження е головним фактором летальност цих пацiентiв. Вивчаючи матерiали укра!нських та росiйських фахових видань, ми зробили висно-вок, що бшьшють дослiджень стосуються впливу окремих препарата на перебiг ППРВВПАР [1]. Окремi статтi присвяченi взаемозв'язку м1ж по-лiморфiзмом генiв i розвитком алкогольних пси-хозiв [2]. Що стосуеться захщних джерел лгтера-тури, то звертають на себе увагу стагл, де е данi щодо електролгтних зрушень при ППРВВПАР [3], а також дослвдження науковцiв Í3 США, яю випробовували експериментальну схему седацп, що полягае в комбшацп бензодiазепiнiв i кета-мiну [4]. Отже, можна зробити висновок, що на сьогодш немае глобальних дослвджень, яю про-понували б новi обГрунтоваш схеми седацп, а ця проблема потребуе подальшого вивчення.
Список лператури
1. Пономарев В.И. Клиническая эффективность препарата армадин у пациентов с состоянием отмены алкоголя / В.И. Пономарев, В.В. Слюсарь, Д.Н. Волошина, Д.В. Лебеди-нец // Международный неврологический журнал. — 2016. — № 1(79). — С. 115-120.
2. Кибитов А.О. Сочетание полиморфизма генов DAT и DBH с семейной отягощенностью по алкогольной зависимости увеличивает риск развития судорожных приступов и алкогольных психозов у мужчин /А.О. Кибитов, Д.В. Ива-щенко, В.М. Бродянский, В.М. //Журнал неврологии и психиатрии им. C.C. Корсакова. — 2016. — Т. 116(12). — С. 68-80.
3. Sarai M, Tejani A.M., Chan A.H., Kuo I.F., Li J. Magnesium for alcohol withdrawal // Cochrane Database Syst. Rev. — 2013 Jun 5. — 6. — CD008358. doi: 10.1002/14651858. CD008358.pub2.
4. Poorvi Shah, Marc McDowell, Reika Ebisu, Tabassum Hanif, and Theodore Toerne. Adjunctive Use of Ketamine for Benzodiazepine-Resistant Severe Alcohol Withdrawal: a Retrospective Evaluation //Journal of Medical Toxycology. — 2018 May 14. — 9. DOI: 10.1007/s13181-018-0662-8.
Гарга А.Й., Гр!жимальський С.В., Сул!менко С.М., Ступакова Г.В. Пологовий будинок «Лелека», м. Ки!в, Укра!на
Erector spinae plane block для шсляоперащйно'Т аналгезп шсля кесарева розтину: сepiя клЫчних випадмв
Вступ. Ысляоперацшний больовий синдром пiс-ля кесарева розтину е серйозним викликом як для анестезюлога, так i для пацiента. Мультимодальна аналгез1я iз застосуванням таких регюнарних методик, як TAP-блок, QL-блок та RSP-блок, показала хорошi результати [1]. Erector spinae plnen block (RSP) е новiтнiм репонарним блоком, описаним Forero et al. у 2016 рощ для торакальних операцш, що забезпечуе якiсну соматичну i вiсцеральну блокаду [2]. Враховуючи цi данi, ми припустили, що ESP-блок може застосовуватися i пiсля операцГ! кесарева розтину. Кшшчш випадки. Семи пащент-кам був проведений ESP-блок для шсляоперацшно! аналгезп шсля планового кесарева розтину. Опера-тивш втручання проводилися в умовах стнально! анестезГ!. Пiсля операцГ! пащенткам бiлатерально проводився ESP-блок на рГвш T8, по 20 мл 0,2% ротвака!ну. Мультимодальна аналгез1я включала парацетамол 1000 мг перорально кожш 6 годин та декскетопрофен 50 мг внутршньовенно кожнГ 8 годин. Раннш пiсляоперацiйний перiод перебiгав без ускладнень, пацiентки були мобiлiзованi через 3 години шсля операцГ!, не потребували додатково! аналгезГ! опющами та виписаш зГ стацiонару через 72 години. Обговорення. При проведенш ESP-блока локальний анестетик поширюеться мГж внутрш-ньою поверхнею m.erector spinae та поперечними вГдростками, а звГдти поширюеться каудально i кра-нГально в паравертебральш простори на вщповщних рГвнях. Введення 20 мл локального анестетика на рГвш T8 знеболюе дерматоми, необхгдш для аналге-зГ! шсля кесарева розтину. Таким чином, ESP-блок забезпечуе тривалу i яюсну аналгезго пГсля кесарева розтину.
Список лiтepaтуpи
1. Blanco R., Ansari T, Riad W, Shetty N. Quadratus Lumborum Block VersusTransversus Abdominis Plane Block for Postoperative Pain After Cesarean Delivery: A Randomized Controlled Trial// Reg. Anesth. Pain. Med. — 2016. — 41. — Р. 757-62.
2. Forero M., Adhikary S.D., Lopez H. et al. The erector spinae plane block: A novel analgesic technique in thoracic neuropathic pain // Reg. Anesth. Pain. Med. — 2016. — 41. — Р. 621-7.
m
УДК 616-089.5-06:616.24-002]:615.835.5.281
Георпянц М.А., Корсунов В.А., Скорик В.С.
Харк1вська медична академ1я п/слядипломно! осв1ти, м. Харк1в, Укра!на
Небулайзерна профшактика вентилятор-асощйованих пневможй
Вступ. Вентилятор-асоцшоваш шфекцп зустрь чаються у 28 % пащенпв, яш отримують швазив-ну рестраторну тдтримку, i збГльшують леталь-шсть до 76 %. Профилактика цих сташв включае: гтену медичного персоналу, належний догляд i ращональну антибютикотерашю, але не забезпечуе високо! ефективностГ !х попередження. Мета: покращити результати Гнтенсивно! терапГ! у хво-рих, якГ потребують проведення швазивно! рес-траторно! пГдтримки, шляхом оптимГзацГ! ви-користання антибактерГальних та антисептичних засобГв. Матерiали та методи. Було проведено комплексне клшГко-лабораторне дослвдження, до якого ввГйшло 57 хворих, яких подшили на двГ групи. Хворим основно! групи (n = 31) проводила-ся швазивна респГраторна пГдтримка та небулайзерна профГлактика амГноглГкозидами (амГкацин 15—30 мг/кг/добу або тобрамщин 300 мг/добу). У другш групГ (26 хворих) проводилась швазивна респГраторна пГдтримка без небулайзерно! про-фГлактики. РеспГраторну пГдтримку проводили за стандартами легенево-протективно! вентиляцГ!. ДГагностика вентилятор-асоцГйованих ГнфекцГй респГраторного тракту здшснювалася за результатами комплексного клшГко-рентгенолопчного обстеження та шкали CPIS. Верифжащя збудника проводилася бактерГологГчним дослГдженням тра-хеобронхГального аспГрату. Результати. В осно-внГй групГ вентилятор-асоцГйована пневмонГя (ВАП) розвинулася у 9,7 % хворих, у контрольнш групГ — у 46,2 % хворих. Розвиток ВАП в основнш групГ в середньому спостерГгався на 15,0 ± 3,1 доби, у контрольнш — на 8,2 ± 10,1 доби. У хворих основно! групи протягом перших трьох дГб рестраторно! пГдтримки видшено 16 культур мь кроорганГзмГв (S.epidermidis, Candida spp., E.coli), а у хворих контрольно! групи — 26 (S.epidermidis, S.aureus, K.pneumoniae, Candida spp., E.aerogenes, E.coli, C.frendii, Str.anchemoliticus, Str.pyogenes, Acinetobacter baumannii, P.aeruginosa). Тривалють перебування у вГддшенш Гнтенсивно! терапГ! в обох групах вГропдно не вщрГзнялась. В основнш групГ летальшсть становила 6,5 %, у контрольнш — 23,1 %. Висновки. Використання в клшГчнш практищ небулайзерних шгаляцш антибютишв та антисептикГв дозволило покращити результати Гнтенсивно! терапГ! критичних хворих i е перспек-тивним i доступним методом профГлактики вен-тилятор-асоцГйованих ГнфекцГй.
УДК 616.8-089(035.3)
Георпянц М.А.1, Корсунов В.А.1, Кухар Д.1.2, Пороша Н.С.2, Столяров К.С.2, Зубко В.О.2 1Харк1вська медична академя п1слядипломно! осв1ти, м. Харк1в, Украна
2Харк1вська обласна дитяча ¡нфекц/йна кл1н1чна л1карня, м. Харк1в, Укра'на
1нтенсивна терашя критичноТ внутр1шньочерепноТ г1пертенз1Т при ¡нфекщях центральноТ нервовоТ системи у дггей. Фокус на перфузп та оксигенацп
Вступ. ПГдвищення внутрГшньочерепного тиску, або внутрГшньочерепна гГпертензГя (ВЧГ), — по-ширене неврологГчне ускладнення у дГтей з ней-рошфекц1ями. УнГверсальними наслщками ВЧГ е зниження церебрального перфузшного тиску (ЦПТ), церебральна шем1я, синдроми уклинення, якГ е визначними факторами формування неспри-ятливих неврологГчних виходГв (швалщизацГя, хро-нГчний вегетативний статус, смерть мозку тощо). Зростання ВЧТ понад 20—25 мм рт.ст. потребуе проведення штенсивно! терапГ! (1Т), а до 40 мм рт.ст. — вважаеться вкрай загрозливим станом, що потребуе невГдкладного втручання. Мета: по-кращити результати 1Т дГтей з нейрошфекцГями та критичною ВЧГ шляхом оптимГзацГ! нейромонГто-рингу та використання доктрини контролю ЦПТ. Матерiали та методи. Було проведено комплексне клГнГко-лабораторне дослщження, до якого ввш-шло 54 хворих вжом вГд 1,5 мю. до 17 рокГв (медГа-на — 40 мю.), якГ потребували 1Т в умовах вГддГлення штенсивно! терапГ! Комунального некомерцГйного пщприемства Харювсько! обласно! ради «Обласна дитяча шфекцшна клГнГчна лжарня» у зв'язку з тяжким перебГгом ГнфекцГй ЦНС та розвитком ВЧГ, судом, розладГв свщомостГ 1Т була спрямована на пщтримку цГльового ЦПТ (60—70 мм рт.ст.) шляхом використанням ГнфузГ! симпатомГметиюв (допамГн, норадреналГн) та гГпертонГчних (5—10%) розчишв хлориду натрГю, гГпертонГчного ГЕК 130/0,4 та про-водилася пщ контролем ультразвукового допплерГв-ського монГторингу кровотоку у середньомозкових артерГях Гз розрахунком неГнвазивних показникГв внутрГшньочерепного та церебрального перфузшного тисюв та визначення репонально! оксигенацГ! методом близькошфрачервоно! оксиметрГ! (монГтор Massimo Root + O3). Результати. Запропонований комплекс штенсивно! терапГ! дозволив забезпечити одужання у 91 % хворих, з яких лише у 3 (5,5 %) спо-стерГгався значний неврологГчний дефщит. Висно-вки. 1нтенсивна терапГя критично! штракрашально! гГпертензГ! побудована за доктриною Рознера в умовах мультимодального монГторингу, сфокусованого на забезпеченнГ адекватно! церебрально! перфузГ!/ оксигенацГ!, здатна суттево покращити результати лГкування у дГтей з нейроГнфекцГями.
УДК 618.14.-089.819.8-089.5:616.8-009.83-044.77
Георпянц М.А.1, Юрченко О.М.2 1Харк1вська медична академя п1слядипломно! осв1ти, м. Харк1в, Укра!на
2ДУ«1нститутмедично!радюлоп! 1м. С.П. Григорьева НАМНУ», м. Харк1в, Укра!на
Вибiр методу анестезп при виш^банш порожнини матки на основi часових характеристик шсдяоперащйного в^новлення св^омосп
Вступ. Невелика травматичнють вишкрГбання порожнини матки (ВПМ) дозволяе жГнкам зали-шатися у колГ поточних справ навиъ у день опера-цГ!. Проте при проведеннГ ВПМ виникае сильний бГль. 1снуе безлГч варГантГв знеболювання, кожен елемент яких вГдпрацьовувався вГдповГдно до вини-каючих хГрургГчних потреб, проте вГдомостГ про час пГсляоперацГйного вГдновлення пацГентГв пГсля !х застосування вГдсутнГ. Мета нашого дослГдження — обГрунтування вибору методу анестезп при ВПМ на основГ часових характеристик пГсляоперацГйно-го вГдновлення свщомостГ Матерiали та методи. У 2017 рощ на базГ ДУ «1нститут медично! радГологГ! Гм. С.П. Григор'ева НАМНУ» 128 жГнкам було проведено ВПМ в умовах в/в анестезп тсля премедика-цГ!. Пащентки роздГленГ по 32 жГнки на 4 групи, що вГдрГзнялись за комбшащею анестезГологГчних пре-паратГв: I група — пропофол — 2 мг/кг, фентанГл —
2 мкг/кг та кетамГн — 2 мг/кг; II група аналопчна I
3 додатковим включенням до премедикацГ! «на сто-лГ» декскетопрофену — 50 мг; III — аналопчна II, а дози кетамшу та фентанГлу зменшеш вдвГчГ; IV — аналопчна I груш з аплГкацшною обробкою раново! поверхнГ 0,25% розчином бушвакашу. ВГдлГк часу на пробудження та повне вГдновлення свГдомостГ розпочинався з моменту закГнчення оперативного втручання. Час пробудження рееструвався при по-явГ довГльних рухГв, мГмГчних емоцГй та вГдкриваннГ очей. Повне вГдновлення свГдомостГ рееструвалося за шкалою Aldrete при отриманнГ пащенткою 10 балГв. Результати. СереднГй час пробудження ви-явився найменшим у груш III Г становив 2,1 ± 0,3 хв. Такий час в шших групах був бГльшим у середньому на 88 % (I та IV — бшьш тж на 60 %, II — 116 %). Ча-совий ефект вГд зменшення дозування гГпнотично! складово! медикаментозно! комбГнацГ! очГкуваний, адже !"! ефект е дозозалежним. ВГдсутнГсть вГропд-но! вГдмГнностГ (р > 0,05) показникГв часу повного вГдновлення свщомосп у групах I, II та IV та !"! на-явнють (р < 0,05) при порГвнянш всГх груп Гз гру-пою III також пояснюеться дозозалежним часовим ефектом кетамшу та фентанГлу. Час повного вщнов-лення свГдомостГ так само, як Г час пробудження, був найменшим у III груш та становив 6,8 ± 0,3 хв проти 11,4 ± 0,7 хв у I груш, 11,2 ± 0,5 хв — у II та 12,1 ± 0,7 хв — у IV груш. Висновки. Таким чином,
m
можемо стверджувати, що зменшення дозувань кетам!ну та фенташлу у комбшац!! з декскетопро-феном здатне прискорити шсляоперацшне пробу-дження та в!дновлення св!домост! пац!енток на 88 та 70 % вщповщно.
УДК 616-089.5-032: 611.835.8:[616.718.8.-002.3/4.-02:616.379-008.64]-089.873
Голубничий В.О., Машин О.М., Мальцева Л.О., Рзаев Т.1.
ДЗ «Днпропетровська державна медична академ/я МОЗ Укра!ни», м. Дн1про, Укра!на
Внутршньовенна iнфузiя пропофолу
за щльовою концентращею при aнeстeзiологiчному зaбeзпeчeннi ургентних лaпapоскопiчних холeцистeктомiй
Мета роботи: вивчити вплив, пщвищення ефек-тивностГ та безпеки внутрГшньовенно! шфузи пропофолу за цГльовою концентрацГею при анес-тезГологГчному забезпеченнГ ургентних лапарос-копГчних холецистектомГй. Матерiали та методи. Проведено ретроспективний аналГз 90 юторш хво-роби хворих з дГагнозом «жовчнокам'яна хвороба. Гострий холецистит» та проведеним оперативним втручанням — ургентна лапароскотчна холецист-ектомГя (УЛХЕ). ДемографГчш показники пащ-ентГв: середнГй вж — 45 ± 12 рокГв, Гндекс маси тгла — 29,5 ± 2,4 кг/м2. ПередоперацГйний Гндекс кардГального ризику за Revised Cardiac Risk Index — < 1 %. Критерп синдрому системно! запально! вщ-повщ i Quick Sequential Organ Failure Assessment виключають ГмовГрностГ наявностГ ускладнень септичного генезу. Стутнь анестезГологГчного ризику за ASA: 55 пащеипв — I стутнь, 35 — II стутнь. Анестезюлопчне забезпечення проводилось за наступним алгоритмом: внутршньовенна шфу-з1я пропофолу за цГльовою концентрацГею (Target Control Infusion — TCI), за допомогою шфузомату B. Braun perfusor space вщповщно до 5,3—3,5 мкг/мл цгльово! концентрацГ! препарату. Ощнку ефек-тивностГ анестезГологГчного захисту проводили на основГ динамГчного аналГзу FiO2, ЕКГ, нешвазив-ного вимГрювання артерГального тиску, пульсокси-метрГ!, капнографГ!, Bispectral index (BIS), Analgesia Nociception Index (ANI). Результата. При штра-операцшному аналГзГ рГвень BIS знаходився в межах 48,5 (45—51 %), що вщповщае помГрнГй гГпнотичнГй стадГ!. У шсляоперацшному перГодГ вГдкривання очей у пащентГв вГдбувалося через 2,8 ± 0,6 хв; час досягнення — 12—14 балГв за шкалою Cook & Palma, що вщповщае помГрному седативному ефекту i рГв-ню BIS 89 (87-92 %), що становив 10,1 ± 0,7 хв; час екстубацГ! — 13,3 ± 1,3 хв. При аналГзГ штраопера-цГйних показникГв ANI монГторингу пщ час ГндукцГ! 70 (65-74,5 %) та протягом оперативного втручан-ня 64,5 (60-68 %) було ощнено нами як адекватна
зона аналгез!!. Висновки. Анестез!олог!чне забезпечення внутршньовенно! шфузп пропофолу за ц!льовою концентращею дозволяе точно титрувати анестетик, забезпечуючи послщовт р!вн! концентрат! препарату, контролювати глибину анестез!!, е контрольованим методом загально! внутршньовен-но! анестез!!, який надшно захищае орган!зм пщ час операц!йного втручання.
УДК 616.351-066.6:617-089.5:615.211+615.275
Горкавый Е.А., Лесной И.И. Национальный институт рака, г. Киев, Украина
Влияние методов периоперационного обезболивания на активность Т-лимфоцитов при хирургическом лечении колоректального рака
Введение. Лечение неметастатического рака прямой кишки (РПК) требует хирургического вмешательства с предоперационной химиолучевой терапией. Исследования показывают, что хирургическая травма, некоторые ингаляционные анестетики и опиоиды могут вызывать иммунодепрессию через угнетение активности Т-лимфоцитов после операции. Поэтому выбор метода обезболивания, который смягчает иммунодепрессивный эффект хирургического вмешательства на пациента, остается актуальной проблемой. Цель исследования: изучение влияния методов периоперационного обезболивания на активность Т-лимфоцитов при хирургическом лечении колоректального рака. Материалы и методы. Девяносто пациентов с диагнозом РПК по классификации T23N12M0 (возраст — от 18 до 77 лет, ASA I—III) были рандомизированы на три группы. В группе А 30 пациентов, оперированных с ингаляционной (севоран) анестезией (ИА) и фентанилом 4—5 мкг/кг в/в в сочетании с эпидуральной аналге-зией (ЭА) (смесь ропивакаина 0,2% — 8 мл, фента-нила — 100 мкг, адреналина в разведении 3 мкг/мл — болюс перед началом операции), затем ропивакаин 0,2% — 5—6 мл/ч. В группе Б 30 оперированных с тотальной внутривенной анестезией (ТВВА) пропо-фолом — 4—5 мг/кг/ч, с фентанилом — 4—5 мкг/кг в/в и ЭА (смесь ропивакаина 0,2% — 8 мл, фен-танила — 100 мкг, адреналина — 3 мкг/мл — болюс перед началом операции), затем ропивака-ин 0,2% — 5—6 мл/ч. В группе В (контрольная) 30 оперированных с ТВВА пропофолом — 5—6 мг/кг/ч и фентанилом — 5—6 мкг/кг в/в. Мышечная релаксация атракуриумом — 0,6 мг/кг. Во всех группах повторные введения атракуриума 0,15 — 0,2 мг/кг и фентанила 50 — 100 мкг в/в по показаниям. П/о обезболивание в группе А, ЭА смесью ропивака-ина 0,1%, фентанила 2,5 мкг/мл и адреналина в разведении 3 мкг/мл — 5—6 мл/ч с нестероидным противовоспалительным препаратом декскетопро-фен 50 мг и парацетамол 1 г в/в через 8 часов. Группа Б: ЭА смесью ропивакаина 0,2% — 5—6 мл/ч в со-
четании с контролируемой пациентом аналгезией фентанилом в разведении 10 мкг/мл в/в по требованию и декскетопрофен 50 мг с парацетамолом 1 г в/в через 8 часов. Группа В (контрольная): омнопон 20 мг и анальгин 1 г внутримышечно через 8 часов. Пролиферативную активность Т-лимфоцитов крови определяли морфологическим методом в реакции бласттрансформации лимфоцитов с использованием фитогемагглютинина или моноклональных антител к лейкоцитарному антигену CD3 и исследовали в 4 этапа: перед операцией, на 3-и, на 7-10-е сутки п/о и на 3-м месяце п/о. Результаты. ИА севораном в группе А уменьшает активность Т-лимфоцитов в раннем п/о периоде (p < 0,05) в сравнении с пропо-фолом в группе Б (3-и сутки п/о: А — 12,3 ± 12,4 % vs 30,75 ± 21,58 % — Б2, p = 0,0213). Пропофол для ТВВА сохраняет активность Т-лимфоцитов в раннем п/о периоде (p < 0,05) в сравнении с севораном. Применение ЭА в группах А и Б выявило восстановление активности Т-лимфоцитов до исходных значений перед операцией и больше к 3-му месяцу п/о (p < 0,05) в сравнении с опиоидом омно-пон для п/о обезболивания (3-й месяц п/о: А4 — 63,3 ± 10,1 % vs 30,9 ± 24,9 % — В4, р = 0,00519) (3-й месяц п/о: Б4 — 39,60 ± 22,64 % vs 17,8 ± 24,2 % — В4, р = 0,0498). Выводы. Пропофол для ТВВА сохраняет активность Т-лимфоцитов в сравнении с ИА се-вораном у пациентов с колоректальным раком. ЭА эффективнее влияет на восстановление активности Т-лимфоцитов в отдаленном послеоперационном периоде в сравнении с опиоидом омнопон для п/о обезболивания у пациентов, оперированных по поводу колоректального рака.
Список литературы
1. Клжчний протокол медичног допомоги, колоректаль-ний рак // Наказ Мжстерства охорони здоров 'я Украгни вд 12.07.2016№ 703.
2. Kim R. Effects of surgery and anesthetic choice on immunosuppression and cancer recurrence // J. Transl. Med. — 2018. — 16. — P. 8.
3. Kim R. Anesthetic technique and cancer recurrence in oncologic. surgery: unraveling the puzzle // Cancer Metastasis Rev. — 2017. — 36. — P. 159-177. doi: 10.1007/s10555-016-9647-8.
УДК 616.24-002-053.3-08-06:616-005.2/.3]-079.8
Городкова Ю.В., Курочкн М.Ю. Запорзький державний медичний ун1верситет, м. Запоржжя, Укра1на
ahoaï3 3MÎH центрально!' гемодинамки у дггей раннього вку з позалкарняними пневмошями ускладненого переб^
Вступ. Серед ускладнень пневмонГ! видшяють кардюресшраторш та циркуляторш порушення [1], але у лiтературi знайдено небагато дослщжень про стан гемодинамжи (ГД) у дггей, хворих на позаль
карняну пневмонГю (ПП). Мета: дослГдити стан центрально! ГД у дггей, яю потребують штенсивно! терапГ! (1Т), у тому числГ з включенням у комплексну 1Т дискретного плазмаферезу (ДПФ), з приводу ПП. Матерь али та методи. ПроаналГзовано результата лжування 34 дней вжом 1-3 роки з ПП ускладненого перебяу, яы знаходились на лГкуваннГ у вГддГленнГ анестезГологГ! та штенсивно! терапц (ВА1Т) КУ «ЗапорГзька мГська бага-топроф1льна дитяча лГкарня № 5» з 2001 до 2017 р. До I групи увшшли дГти, яким у комплекснш 1Т проводив-ся ДПФ (п = 21), до II — дГти, яю отримували базисну терапда (п = 13). Результата. При надходженш дГтей до ВА1Т вГрогщних вiдмiиностей у показниках часто-ти серцевих скорочень (ЧСС) та артерГального тиску (АТ) у групах не спостер1галось. Протягом першо! доби лГкування вГдмГчена позитивна динамГка — вГрогГдне зменшення тахГкардГ! в обох групах, але на другу добу терапц в I груш вГрогщних змш вже не вщмГчалось (ЧСС вище вГд норми на 30 %), а у II груш позитивна динамГка продовжувалася — ЧСС знижувалася (на 13 % вище вщ норми), р < 0,05. У бГльшост хворих на другий день терапГ! проводився перший сеанс ДПФ. РГзниця показниыв ЧСС була статистично значуща (р < 0,01) на третю добу пГсля проведення ДПФ. У I групГ у першу добу У1 становив 36,1 ± 7,3 мл/м2 (ниж-че за норму на 2,7 %), С1 — 5,3 ± 1,1 л/хв/м2 (теиденцiя до гшердинамц за рахунок тахжардд), через добу пГсля ПФ вщповщно 45,2 ± 11,8 мл/м2 (у межах норми), С1 — 6,0 ±1,6 л/хв/м2, при перевод! в шше вщщлення — 42,3 ± 10,1 мл/м2 та 5,0 ± 1,2 л/хв/м2, у II групГ у першу добу: У1 — 44,0 ± 5,7 мл/м2, С1 — 5,8 ± 1,5 л/хв/м2, на 5-ту добу — 45,2 ± 9,7 мл/м2, С1 — 5,7 ± 0,9 л/хв/м2. Висновки. ТахГкарддя е переважаючим варГантом серце-вого ритму у клшщГ ускладнених пневмон1й у дГтей, що сприяе циркуляторн1й гшердинамц, а у дГтей зГ зниже-ним У1 — нормодинамй. Проведення ПФ сприяе ре-гресу тахГкардГ! та нормалГзацГ! У1. НеобхГднГсть прове-дення ПФ виникае при вГдсутностГ або недостатньому позитивному клГнГчному ефектГ вГд базисного лГкуван-ня у ВА1Т.
Список лператури
1. Майданник В.Г. КлШчш рекомендацН з дiагносmики та лжування позалжарняног пневмонН у дтей з позицН доказовог медицини /В.Г. Майданник, 6.О. бмчинська // Международный журнал педиатрии, акушерства и гинекологии. — 2014. — № 3. — С. 57.
Грiжимальський С.В., Гарга А.Й., Сулменко С.М., Буднiк Н.М., Ступакова Г.В., С'!вук С.О.
Пологовий будинок «Лелека», м. Кив, Укра1на
Patient Blood Management при placenta percreta
Одшею з основних причин материнсько! смерт-носп в XXI столГт е маткова тсляпологова кро-вотеча. Незначний перюд ейфорГ! акушерсько! спшьноти, пов'язаний з устхами в лiкуваннi ппо-
тон!чних i коагулопатичних кровотеч, закшчився з появою ново! проблеми, рашше не передбачувано!, часто ятрогенно!, — проростання плаценти в матку в дшянщ п!сляоперац!йного рубця. Поява як!сного ультразвукового дослщження i магн!тно-резонанс-но! томограф!! дало можливють д!агностувати дану патологго у допологовому пер!од! з високою точшс-тю. Перед л!карями залишаеться вщкритим питан-ня: що робити при проростанш плаценти (placenta рercreta), коли трофобласт проростае не т!льки кр!зь м!ометр!й i в!сцеральну очеревину, але й у сечовий м!хур? 1снуе три методи л!кування проростання плаценти: 1) консервативний (самост!йна резорбц!я плаценти) з можливим застосуванням метотрекса-ту; 2) екстирпативний (видалення плаценти з по-передн!м застосуванням р!зних метод!в деваскуля-ризац!! матки: ембол!зац!я маткових артер!й (ЕМА), тимчасова балонна оклюз!я клубових артер!й матки, ляування судин х!рург!чним шляхом); 3) пстеректо-м!я без спроби вщдшення плаценти. У пологовому будинку «Лелека» використовують сучасний метод допомоги, рекомендований при данш патолог!!. Вш полягае у виконанш серединно! лапаротом!! та донному кесаревому розтиш з подальшою ембол!защ-ею маткових артер!й. Передоперацшна п!дготовка, кр!м усього загальноприйнятого, передбачае реаль зац!ю кровозбер!гаючих технолог!й, таких як ауто-плазмодонорство, передоперац!йна гемодилюц1я й !нтраоперац!йна решфуз1я кров! (Cell saver). Опера-ц1я виконуеться в плановому порядку на 34-му тиж-ш ваг!тност!. Вс! пац!енти, як! мали дану патолопю, виписан! в задов!льному стан!.
Гр!жимальський С.В., Гарга А.Й., Сул!менко С.М., Будн!к Н.М., Ступакова Г.В., С!вук С.О. Пологовий будинок «Лелека», м. Ки!в, Укра!на
QL-блок як ефективний компонент шсляоперащйно'Т аналгезп в акушерсш
Адекватна шсляоперацшна аналгез1я кесарева розтину е життево важливою, бо мае безпосереднГй вплив на хГрургГчне вГдновлення, ранню мобшзащю пацГентки, таким чином знижуючи розвиток потен-цГйних ускладнень, таких як венозний тромбоембо-лГзм, формування хрошчних больових синдромГв, розвитку шсляпологово! депресГ!. Незважаючи на те, що протягом останшх рокГв було впроваджено нов!гш методики та пщходи до шсляоперацшно! аналгезГ! кесарева розтину, огляд л!тератури св!д-чить, що ми ще знаходимося далеко вщ досягнення оптимально! шсляоперацшно! аналгез!!, в тому чис-л! пГсля кесарева розтину. Мультимодальний пщхвд до знеболювання — одна з ключових ланок систе-ми прискореного вщновлення пащенпв пГсля опе-ративних втручань ERAS, що базуеться виключно на даних доказово! медицини (Enhanced Recovery After Surgery — ERAS). У сво!й практиш ми впрова-
^ш
дили застосування сучасного рег!онарного блока — Quadratus lumborum block (QL-блок). QL-блок — це блок задньо! черевно! ст!нки, що проводиться виключно год контролем ультразвуку. Вш був вперше описаний Blanco як вар!ант TAP-блока у 2007 роц! Значно п!зн!ше в!н зробив детальний опис блока
1 назвав його QL-блок, вщповщно до назви м'яза quadratus lumborum. Власний досвщ. За 2018 рж у пологовому будинку «Лелека» в!дбулось 1910 полопв, !з них 477 — за рахунок кесарева розтину (25 %). З метою шсляоперацшного знеболювання у 106 пащ-енток виконано QL-блок. Одразу шсля закшчення операц!! в умовах операцшно! проводиться б!лате-ральний QL-2-блок з введенням бутвака!ну 0,25% (лонгока!н) 25 мл з додаванням дексаметазону по
2 мг з кожного боку. Використовувався УЗ-сканер Samsung Medison SonoAce R7 з конвексним датчиком. Компонентами мультимодально! аналгез!! та-кож був декскетопрофен (кейвер) 50 мг в/в 3 р/д та парацетамол (шфлуган) в/в 1 г 4 р/д. Нам вдалося досягнути яюсно! шсляоперацшно! аналгез!! у 94 пащенток (88,6 %) без застосування опющв. Про-в!вши огляд сучасно! науково! л!тератури щодо тех-н!ки виконання, показань i протипоказань до застосування QL-блока як компонента мультимодально! аналгез!! у шсляоперацшному пер!од!, а також на основ! власного досвщу застосування дано! методики, можна стверджувати, що QL-блок е яюсною альтернативою опющам для п!сляоперац!йного знеболювання в акушерств!
Грiжимальський С.В., Гарга А.Й., Сулменко С.М., Буднiк Н.М., Ступакова Г.В., С'вук С.О., Лушнков В.В. Пологовий будинок «Лелека», м. Кив, Укра1на
Blood patch як метод вибору лкування постпункщйного головного болю
Перюперацшна безпека регюнарно! анестез!! вища, н1ж загально!, i це встановлений факт, проте при !! виконаннi можливий ряд ускладнень, одним з яких е ненавмисний прокол твердо! мозково! обо-лонки (ТМО) та, як наслщок, постпункцшний голо-вний бiль (ППГБ). Даш р!зних дослiджень з ППГБ сильно варгоють. Так, головний бiль зустрiчаеться в 30—50 % випадкiв шсля дiагностичноï або лжуваль-но! люмбальноï пункц!ï, у 0—5 % випадюв — пiсля спiнальноï анестез!ï i також бшьше 85 % випадюв — ненавмисно! пункцИ твердоï мозковоï оболонки шд час епiдуральноï анестезiï/аналгезiï полопв [1]. Чинниками, що впливають на виникнення ППГБ, е: вж пацiента, стать, розм!р голки, кут напрямку голки до твердоï мозковоï оболонки та тип голки, досвщ анестезiолога [2]. Причиною розвитку ППГБ е витжання цереброспiнальноï рщини через отв1р у ТМО, що виникае шсля пункцИ. Головний 6!ль може поеднуватись з нудотою, запамороченням, диплошею. Проаналiзувавши нашу роботу за 2018
рГк, а це 1910 полопв (73,2 % епщуральних аналгезГй в пологах), ми мали ППГБ внаслГдок ненавмисного проколу ТМО у 2 пащенток. ЗгГдно з прийнятим у нашГй клГнГцГ локальним протоколом, ми застосу-вали для лГкування ППГБ пломбування автокров'ю (blood patch). Ця процедура являе собою ш'екщю 20 мл гомолопчно! кровГ в епГдуральний простГр. Частота устху цих манГпуляцГй (за даними зарубГж-но! лГтератури) досить висока (> 95 %), хоча шодГ !х доводиться повторювати. У вГтчизнянГй лГтературГ досить мало даних щодо виконання взагалГ blood patch. ППГБ тсля пломбування автокров'ю купру-ваний, на третю добу пГсляпологового перГоду пащ-ентки виписанГ додому. Через 10 дшв у телефоннГй розмовГ жшки пГдтвердили, що мають гарне само-почуття, головний бГль бГльше не турбував.
Список лператури
1. Cambell N.J. // Anesthesia tutorial of the week. — 2010 May.
2. Bezov D., Lipton R.B., Ashina S. Post-dural puncture headache: part I diagnosis, epidemiology, etiology, and pathophysiology // Headache. — 2010 Jul. — 50(7). — Р. 1144-52.
Грижимальский Е.В., Гарга А.И., Сулименко Е.Н., Будник Н.Н., Ступакова А.В., Сивук С.О., Угнивенко С.В. Роддом «Лелека», г. Киев, Украина
Современные принципы обезболивания родов
Эпидуральная аналгезия (ЭА) — это наиболее эффективный способ борьбы с родовой болью. В Украине это весьма спорная тема, несмотря на достаточное количество метаанализов и статей. Существует мнение, что ЭА не только продлевает роды, но и приводит к повышению частоты оперативных и инструментальных родоразрешений. Также нет четкости в понимании, когда нужно начинать обезболивание и что делать с обезболиванием во втором периоде родов. В то же время в недавнем обзоре Кокрановской базы данных эпидуральная аналгезия была признана наиболее эффективным способом управления болями по сравнению с ингаляционной анестезией, опиоидными и неопио-идными анальгетическими средствами системного действия, немедикаментозными средствами. В клинике «Лелека» для обезболивания родов активно используется эпидуральная аналгезия. Для эпиду-рального обезболивания применяется ропивакаин в концентрации от 0,1 до 0,2 % в объеме 10—12 мл в сочетании с фентанилом по методу Programmed Intermittent Epidural Boluses (PIEB). Комбинация этих препаратов позволяет снизить дозу местного анестетика. В результате блокируются каналы восприятия боли, но чувствительность двигательных нервов сохраняется. Мы добиваемся необходимого баланса между степенью обезболивания и сохранением свободы движений.
Проанализировав нашу работу за 2018 год, а это 1910 родов, установили, что 1170 из них — эпиду-ральные аналгезии (73,2 %). Из 1170 пациенток роды закончились кесаревым сечением у 162 (13,8 %), вакуум-экстракцией — у 30 пациенток (2,5 %). Имея такие данные, мы пришли к выводам:
1. Обезболивание родов — это очень важный аспект организации родовспоможения. Эффективное обезболивание с применением нейроаксиаль-ной аналгезии растворами местных анестетиках в низкой концентрации — это безопасный метод обезболивания родов.
2. Нет необходимости задерживаться с началом эпидуральной аналгезии в родах, ее можно начинать после первой просьбы женщины об обезболивании.
3. ЭА не приводит к увеличению вероятности кесарева сечения по сравнению с парентеральным введением наркотических анальгетиков. Она может приводить к незначительному увеличению инструментального родоразрешения через естественные родовые пути.
4. Применение эпидуральной аналгезии не оказывает влияние на риск отрицательных неонаталь-ных исходов.
5. Нет смысла останавливать ЭА во втором периоде родов.
6. Для эпидурального обезболивания нужно использовать низкую концентрацию местных анестетиков в сочетании с наркотическими анальгетиками.
Грiжимальський С.В., &вук С.О., Гарга А.Й., Сулменко С.М., Ступакова Г.В.
Пологовий будинок «Лелека», м. Кив, Укра1на
ERAS-протокол в акушерсш
Актуальшсть. ERAS — це концепцiя, що об'еднуе pi3Hi науково обГрунтоваш аспекти перюперацшно! допомоги для прискорення вщновлення пащенпв. ERAS-протокол широко використовуеться в рiзних хiрургiчних спещальностях та включае заходи, що охоплюють передоперацшний, штраоперацшний та шсляоперацшний перюди, метою яких е приско-рити одужання пащента та зменшити термш пере-бування в лiкувальному закладь Наш щдхвд. У поло-говому будинку «Лелека» ми впровадили саме таку тактику ведення пащенпв, яким плануеться кесарiв розтин. I. Передоперацшна тдготовка. 1. Консульта-цiя та навчання (надання в повному обсязi шфор-мацИ щодо процедури, чого саме оч^вати пщ час операцщ план л^вання болю, переваги ранньо! мобшзацИ та раннього харчування). 2. Голодування 6—8 годин до операцщ останнш прийом прозорих рщин за 2 години до операцН. 3. Скриншг на ане-мго та медикаментозна корекцiя при необхщносп. II. 1нтраоперацшна тдготовка. 1. Антибютикопро-фшактика препаратом широкого спектра (ампщи-лiн) дГГ протягом 60 хв до початку операцИ. 2. Тром-бопрофшактика (специфiчна або/та неспецифiчна). 3. Використання iнфузïï мезатону для профшактики
та л!кування гшотот! у матер!, викликано! нейро-акс!альною анестез!ею, починаючи з! швидкост! 50 мкг/хв. 4. Активне з!гр!вання пац!енток та ви-користання п!д!гр!ву розчин!в для внутршньовен-них !нфуз!й. 5. Нейроакаальна анестез1я. 6. Про-ф!лактика шсляоперацшного блювання та нудоти (метоклопрам!д, ондансетрон). 7. Раннш контакт матер! та новонародженого. 8. Використання низь-ких доз окситоцину. III. Шсляоперацшний догляд. 1. Ранне ентеральне харчування. 2. Мультимодальна аналгез1я (нейроакс!альна аналгез!я, пероральна аналгез1я, блокади периферичних нерв!в, НПЗП). 3. Рання мобшзац1я. 4. Ранне видалення сечового катетера. Висновки. Дотримання основних принци-п!в ERAS-протоколу сприяе швидшому одужанню п!сля полог!в шляхом операц!! кесар!в розтин. Кр!м того, здатшсть особисто п!клуватися за своею ново-народженою дитиною дае додаткову мотиващю для повернення до звичного життя.
Список лiтерaтури
1. Benhamou D., Kfoury T. Enhanced recovery after caesa-rean delivery: Potent analgesia and adequate practice patterns are at the heart of successful management//Anaesth. Crit. Care Pain. Med. — 2016. — 35(6). — Р. 373-5.
2. Aluri S., Wrench I.J. Enhanced recovery from obstetric surgery: a U.K. survey of practice//Int. J. Obstet. Anesth. — 2014. — 23(2). — Р. 157-60.
УДК 618.13-072.1-089
Гриценко С.Н.
ГУ «Запорожская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины», г. Запорожье, Украина
Два метода ведения периоперационного периода при лапароскопических операциях на придатках матки
Введение. Ускоренное восстановление после операций (fast-track surgery) — это концепция, предусматривающая комплекс мер в периоперационном периоде, направленных на уменьшение сроков госпитализации и реабилитации после плановых гинекологических операций [1, 2]. Цель работы: оценить влияние методики ранней мультимодальной реабилитации на течение послеоперационного периода при лапароскопических операциях на маточных придатках. Материалы и методы. В основной группе (26 больных) применяли протокол (FTS). В контрольной группе (53 больных) использовали традиционное ведение. В обеих группах лапароскопические операции проводили под общей анестезией с искусственной вентиляцией легких. Послеоперационное обезболивание включало декскетопрофен, кеторолак, парацетамол. Оценивали уровень боли в покое и при кашле (100-мм визуальная аналоговая шкала). Измеряли концентрацию в крови корти-
^т
зола, про- и противовоспалительных цитокинов. Результаты. При кашле показатели оценки боли были лучше в группе с FTS. В течение первых суток наблюдали снижение уровня боли при кашле через 6 и 24 часа в 30,5 и 38,7 % соответственно, что является значимым для состояния пациенток. После операций с FTS наблюдали достоверное снижение концентрации провоспалительного интерлейкина на 49,2 %, что свидетельствует о меньшей вероятности развития воспалительных осложнений. Срок извлечения мочевого катетера и дренажей сократился в 3,2 раза (то есть более чем на 17 часов), что дало возможность ранней активизации пациенток. Восстановление перистальтики и возможность вер-тикализации пациенток основной группы наступали раньше, чем у пациенток контрольной группы. Послеоперационный койко-день у пациенток основной группы (FTS) был на 46,4 % короче, чем у пациенток с традиционным ведением. Выводы. Внедрение концепции Fast track surgery дало возможность добиться значительного сокращения послеоперационных койко-дней, что, несомненно, имеет экономический эффект и повышает престиж работы врачей.
Список литературы
1. Wodlin N.B. The development of fast-track principles in gynecological surgery / N.B. Wodlin, I. Nilsson // Acta Obstetr. Gynecol. Scand. — 2013. — Vol. 92, № 1. — P. 17-27.
2. Bedaiwy M.A. Laparoscopic single-site for benign ovarien cystectomies/Bedaiwy M.A., Sheyn D., EghadamiL., Abdelhafez F.F., Volsky I.G., Nickles-Fader A, Escobar P.E. // Gynecologic and Obstetric Investigation. — 2015. — Vol. 79. — P. 179-183.
УДК 617-089.5-031.81-
032:[611.14:611.2]:615.211/.212.7:615.015.6:613.83
Данчина ТА.1,3, Колесников В.Г.1,2, Дружина О.М12, Лоскутов О.А1 2 Нацюнальна медична академ1я п/слядипломно! осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на 2ДУ «1нститут серця МОЗ Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на 3Нац1ональний вйськово-медичний кл1н1чний центр «ГВКГ», м. Ки!в, Укра!на
Використання мультимодальноТ малоопюТдноТ анестезп при оперативних втручаннях у кард^рургп
Вступ. Лщокаш, 2^етиламшоацето-2',6'-ксиль дид (C14H22N2O), е мюцевим анестетиком амщно! групи, був задекларований винахщниками — Ншь-сом Лофгреном (Nils Löfgren) та його студентом Бенгтом Люндквистом (Bengt Lundqvist) 15 липня 1943 року. Тривалий час його використовували у клшчнш стоматологи, але саме всесвггньо вщомим анестетиком i препаратом вибору для лiкування шлуночкових екстрасистолш лщокаш стае лише у 1960-п роки, коли американсью кардюлоги вияви-
ли, що лГдока!н усувае небезпечнГ для життя серцевГ аритмГ! [1]. ОскГльки використання внутрГшньовен-но лГдока!ну як базового анестетика при кардГохГ-рургГчних операцГях на даний час не було достатньо вивчено [2], метою роботи було дослГдження ефек-тивностГ його дГ! за запропонованою нами методикою, в план пГсляоперацГйного вГдновлення, у хво-рих, якГ оперуються з приводу аортокоронарного шунтування (АКШ). Матерiали та методи. У дослГдження ввшшли 28 пацГентГв (17 (60,7 %) чоловтв та 11 (39,3 %) жГнок), яким на базГ ДУ «1нститут серця МОЗ Укра!ни» було проведено АКШ в умовах штучного кровообГгу Гз застосуванням методики мульти-модально! малоопГо!дно! анестезГ! з використанням внутрГшньовенного лГдока!ну. ВсГ пацГенти були прооперованГ в умовах ендотрахеального наркозу. Середня тривалГсть анестезГ! — 257,4 ± 19,1 хв. 1н-дукцГя включала пропофол (1,52 ± 0,05 мг/кг), фен-танГл (1-1,5 мкг/кг), лщока!н (1 мг/кг), пшекурошю бромГд (0,1 мг/кг). ПГдтримка анестезГ!: севофлуран (1,5-2 МАК), кетамш (0,5 мг/кг — одноразово перед розрГзом), лщока!н з безперервною шфузГею (1,52 мг/кг/год), магнезГ! сульфат в/в (30 мг/кг). Резуль-тати. Доза фентанГлу, що використовувалась на весь час анестезюлопчного забезпечення, становила вГд 0,7-1,6 мкг/кг/год (в середньому 358,3 ± 27,1 мкг на весь час оперативного втручання). Позитивний вербальний контакт був зафжсований через 18,6 ± ± 3,4 хв пГсля закшчення анестезГ!. ВсГ пацГенти були екстубоваш в першГ 3 год пГсля закшчення операцГ!. Жодний пацГент не повщомляв про ГнтраоперацГйнГ подГ! Г не пред'являв скарг на будь-яю побГчш ефек-ти, якГ могли бути пов'язаш з використанням лщо-ка!ну (аритмГя, металевий присмак, шум у вухах Г зоровГ порушення). СереднГ показники штраопера-цГйного рГвня лактату (1,61 ± 0,20 ммоль/л), глюко-зи та кортизолу (479,3 ± 26,4 нмоль/л при нормГ до 700 нмоль/л) не виходили за межГ референтних зна-чень, що свГдчило про вщсуттсть стресово! реакцГ! на оперативне втручання. Шсляоперацшне знебо-лювання здГйснювалося трометамГном кеторолаком внутрГшньом'язово 30 мг кожжш 8-12 годин упро-довж 2 дГб. ПГсляоперацГйнГ показники вГзуально! аналогово! шкали: середнГй показник — 4,6 ± 1,2, максимальний бГль вГдмГчали 27,8 % пацГентГв, а бГль середньо! та мало! ГнтенсивностГ — 72,2 % (1-ша доба). Висновки. Використання мультимо-дально! малоопГо!дно! анестезГ! з внутрГшньовен-ним введенням лГдока!ну при оперативних втру-чаннях у кардГохГрургГ! е ефективним Г забезпечуе адекватний аналгезуючий ефект пщ час хГрурпчно-го втручання. Дозволяе вГдмовитися вГд Гнтраопе-рацГйного застосування високих доз наркотичних анальгетикГв при виконаннГ високотравматичних операцГй, що пГдтверджуеться вщсутшстю гемо-динамГчних Г ендокринно-метаболГчних порушень при !! використаннГ. А зменшена потреба у засто-суваннГ пГсляоперацГйних опГо!дГв сприяе скорГ-шГй реабГлГтацГ! пацГентГв та скороченню лГжко-днГв.
CnMCOK AiTepaTypM
1. Lofgren N., Lundqvist B. Studies on Local Anaesthetics II//Svensk Kemisk Tidskrift. — 1946. — Vol. 58. — P. 206-217; 323-335.
2. WangD, Wu X, Li J., Xiao F, Liu X, MengM. The effect of lidocaine on early postoperative cognitive dysfunction after coronary artery bypass surgery //Anesth. Analg. — 2002. — 95. — P. 1134-41.
УДК 616-036.882-08
Дацюк О.1., Бондар Р.А., Титаренко Н.В. В1нницький нацюнальний медичний ун1верситет 1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, Украна
Корекщя когштивноТ дисфункцп у хворих тсля оториноларинголопчних оперативних втручань, виконаних в умовах загальноТ анестезп з керованою ппотензieю
Вступ. Незважаючи на велику кiлькiсть до-слiджень, присвячених проблемi тсляоперацш-них когнiтивних дисфункцш, що виникають у пацieнтiв тсля загальноГ анестезГГ, залишаеться контраверсiйним питання патогенетично обГрун-тованого вибору методiв корекцГГ когнiтивних порушень у тсляоперацшному перiодi. Мета: дослiдити ефективнiсть профГлактики тсляопе-рацiйних когнiтивних дисфункцiй призначенням нейропротекторного препарату холшу альфосце-рат. Матерiали та методи. У дослщження включено 32 пацiенти основноГ (група холiну альфосце-рату) та 44 пащенти контрольноГ групи, яким були проведен оперативнi втручання тд iнгаляцiйним ендотрахеальним севофлюрановим наркозом в умовах керованоГ гшотензГГ (уратдил). За день до операцГГ та на 3-й день тсля операцГГ проводили тестування когнiтивних функцiй (тест П'ерона — Рузера, коректурна проба, тест Лурiя). Результата. Встановлено, що загальна анестезГя при поеднан-н з медикаментозною гiпотензiею сприяе розви-тку тсляоперацшно'Г когнГгивно'Г дисфункцГГ, що виявляеться зниженням концентраций та продуктивной уваги у хворих групи контролю: за результатами тесту П'ерона — Рузера — 74,07 ± 20,59 до операцГГ проти 71,02 ± 16,76 тсля операцГГ (р = 0,02) i коректурноГ проби — 14,91 ± 2,19 та 14,09 ± 1,71 вщповщно (р = 0,004), а також обсягу короткостроковоГ пам'яп зi зменшенням показ-ника тесту Лурiя в ранньому тсляоперацшному перiодi (9,50 ± 1,14 проти 6,47 ± 0,97 тсля операцГГ; р = 0,001). Застосування холшу альфосце-рату (основна група) супроводжуеться вГрогГдно 6Гльш високими пiсляоперацiйними оцiнками концентрацГГ та продуктивной уваги, а також короткостроковоГ пам'ятГ (вГдповГдно: показник тесту П'ерона — Рузера становить 85,47 ± 6,27, коректурноГ проби — 16,63 ± 3,54, тесту ЛурГя —
У,63 ± 0,71) порiвняно як iз дооперaцiйними по-казниками, так i з шсляоперацшними показника-ми групи контролю (p < 0,05). Висновки. Загальна aнестезiя при поeднaннi з медикаментозною гшо-тензieю сприяe розвитку пiсляоперaцiйноï когш-тивно! дисфункцш Застосування нейропротектора xолiнy альфосцерату сприяe попередженню розвитку шсляоперацшно'Г когнiтивноï дисфункцш
CnMCOK AÏTepaTypM
1. Cesar Aldecoa et al. European Society of Anaesthesiol-ogy evidence-based and consensus-based guideline on postoperative delirium //Eur. J. Anaesthesiol. — 2017 Apr. — 34(4). — 192-214.
2. Kim M.Y. et al. Delirium Prediction Based on Hospital Information (Delphi) in General Surgery Patients // Medicine. — 2016. — 95(12).
УДК 616.89-008.452+616.89-008.45/.47]-089.168-053.9
Демитер 1.М., Воротинцев С.1., Гудзь Д.П., БамбизовЛ.М., МомотН.В. Запор'аький державний медичний ун1верситет, м. Запоржжя, Укра'на
Пюляоперацмний AeAipM i когштивш розлади у планових патент похилого BiKy
Вступ. Шсляоперацшний делiрiй (ПОД) е ва-гомим ускладненням у пашента похилого та ста-речого BiKy. Частота виникнення ПОД варше вщ 3,6 до 28,3 % у планових хiрyргiчних пашента [1]. Мета: оцшити iнцидентнiсть ПОД i когштивних порушень у пацiентiв похилого та старечого вГку пiсля планових оперативних втручань на органах черевно! порожнини. Матерiали та методи. У про-спективне дослiдження послiдовно були включен 32 пацiенти (18 (56 %) жшок та 14 (44 %) чоловь кiв) вiком 60—88 роив, II—III класу за ASA, яким виконувалися плановi оперативнi втручання з приводу жовчокам'яно! хвороби (n = 15), пахово! або шсляоперацшно! вентрально! грижi (n = 17). Пащенти, якi мали в анамнезi черепно-мозкову травму або iнсyльт i3 неврологiчними порушення-ми, були виключеш з дослiдження. Вихiдна оцш-ка когштивного статусу проводилась за шкалою Mini-Cog, рiвня зношеностi — за шкалою Frailty, ризику виникнення делiрiю — за шкалою Delphi [2]. Наявшсть делiрiю пiсля операцп визначали за шкалою CAM-ICU [2]. Шсля операцп проводили щоденну оцiнкy когштивного статусу, рiвня болю (за шкалою ВАШ), делiрiю. Статистичний аналiз проведено за допомогою програми Statistica for Windows 13. Результата. Вихщний когштивний статус пацiентiв дорiвнював 4,0 [3,0; 4,5] бала, що свiдчило про легш та помiрнi когнiтивнi розлади. Рiвень зношеностi становив 4,0 [3,0; 4,0] бала, медiана ризику розвитку делiрiю — 4,0 [3,0; 5,0] бала. В першу добу тсля операцп когштивний статус невiрогiдно попршувався до 3,0 [3,0; 4,0] бала. Делiрiй розвинувся в одного (3 %) пашента (р < 0,05). Тривалють перебування у стацiонарi становила 12,0 [9,0; 15,0] дня. Тривалють гостта-лiзацri вiрогiдно не залежить ввд слабкостi (frailty) пацiентiв. Висновки. Шсляоперацшний дель рiй виникае у 3 % планових пащента похилого вшу. Когнiтивний статус вiрогiдно не змшюеться (р > 0,05) вщносно вихiдного рiвня.
УДК 616-089.5
Денисенко А.1., Чернй В.1. Державна наукова установа «Науково-практичний центр профлактичноi та кл1н1чноi медицини» Державного управлння справами, м. Ки!в, Укра'на
Оцшка eфeктивностi використання
парацетамолу в пeрiопeрацiйномy знeболюваннi пiд час лапароскошчних опeрацiй у дорослих
Вступ. БГль i знеболювання залишаються однiею з глобальних i невирiшених проблем перюперацш-но! медицини. Одним iз напрямюв удосконалення антиноцицептивного захисту е попереджувальна аналгезiя, основою яко! стало використання за-собiв системно! та/або регюнарно! аналгезГ! перед нанесенням хГрурпчно! травми тканинам [1]. Осо-бливий штерес являе сучасний неопiатний анальгетик для внутрштовенного введення парацетамол, якому властивi додатковi центральш неопiатнi механiзми блокади больових ГмпульсГв [2]. Мета: оцГнити ефективнiсть використання парацетамолу в перюперацшному знеболюваннi шд час лапарос-копГчних операцiй у дорослих. Матерiали та методи. Дослщження проспективне нерандомiзоване. Об-стежено 142 дорослих пашента (78 чоловтв та 64 жшки) вГком 25—82 роки, яким проводилися лапа-роскопГчнГ операцп пад загальним знеболюванням з використанням шгаляцшного анестетика сево-флурану та наркотичного анальгетика фентанiлy в умовах низькопоточно! штучно! вентиляцп легенiв. Операцшний ризик пацiентiв — ASA II. Тривалють операцп — 1—4 години. Уам пацiентам за 20 хвилин до операцп в/в вводився декскетопрофен (50 мг). !ндукц1я — пропофолом (1,5—2,5 мг/кг). М'язовий релаксант — атракyрiyмy бесилат у загальноприй-нятих дозах. ПГсля пробудження всГ пашенти отри-мували в/в декскетопрофен (50 мг) через 6—8 годин. Основна група пашен™ (n = 69) вiдрiзнялася вщ контрольно! (n = 73) тим, що вщразу тсля шдукцп протягом 30 хв в/в краплинно здшснювали ГнфузГю розчину парацетамолу 1000 мг (шфулган, «Юргя-Фарм», Украша). Дослiджyвався рiвень кортизо-лу венозно! кровГ перед оперативним втручанням, на травматичному етапi, пГсля пробудження, через одну та двГ доби тсля операцп — елекгрохемшю-мшесцентним методом на аналiзаторi Cobas 6000 (Roche Diagnostics, Швейцарiя). Оцiнка тсляопе-
рацiйного знеболювання проводилась за вiзуаль-но-аналоговою шкалою (ВЛШ) пiсля пробудження, через 6, 12, 24 та 48 годин. Результата. В обох групах спостерпалось зростання рiвня кортизолу кровi, який набував максимальних значень на травматичному етат операцГ! (16,39 ± 1,54 мкг/дл в основнш групi та 19,11 ± 1,48 мкг/дл у контрольнш, р < 0,05), що свщчить про вiдповiдну активацiю наднирково! системи. В контрольнш груш на травматичному етат, тд час пробудження та через добу його рiвень був вищим, нГж в основнш груш (вщповщно на 2,72; 3,73 та 3,11 мкг/дл, р < 0,05). Проте його коливання були в межах референтних значень вимiрювального апарату (6,2—19,4 мкг/дл). В обох групах не зафж-совано рiзницi в пробудженш та вщновленш функ-цц ЦНС пiсля оперативного втручання. У пацieнтiв основно! групи, за даними BAШ, на всiх етапах бГль був менш iнтенсивним (р < 0,05) та наприкшщ друго! доби практично не вщчувався. В контрольнш груш вш зберiгався до початку третьо! доби. Бисновки. Додаткове використання внутршньовенно! форми парацетамолу значно зменшуe стресобумовлену ак-тивацiю наднирково! системи пщ час оперативних втручань внаслщок бiльш високого сумiсного анти-ноцицептивного ефекту. Додаткове використання внутршньовенно! форми парацетамолу пiдвищуe ефективнiсть шсляоперацшного знеболювання. За-пропонована схема перюперацшного знеболювання може бути рекомендована при лапароскотчних оперативних втручаннях у дорослих.
Cпиcoк лiтepaтypи
1. Vadivelu N., Mitra S., Schermer E., Kodumudi V., Kaye A.D., Urman R.D. Preventive analgesia for postoperative pain control: a broader concept//Local. Reg. Anesth. — 2014. — 7. — 17-22. doi: 10.2147/LRA.S62160.
2. Guidelines on the Management of Postoperative. Pain Management of Postoperative Pain: A Clinical Practice Guidelinefrom the American Pain Society, the American Society of Regional Anesthesia and Pain Medicine, and the American Society of Anesthesiologists Committee on Regional Anesthesia, Executive Committee, and Administrative Council//The Journal of Pain. — 2016. — Vol. 17. — 2 (February). — 131-157. doi: 10.1ii16/j./jpain.2ii15.12.iiii8.
УДК 616.132.2-089.844-06:616-002.18-097-092
Дзюба AO.1, БолюкM.B.1, Сфименко P.A.1, Aнтонюк ЯЛ.2, Лоcкyтов O.A.1 1Hацюнальна медична академiя пicлядипломноÏ о^ти iменi П.Л. Шупика, м. 1<и'1'в, У^ана 2ДУ «¡н^иу cеpця M0З У^ани», м. Ш^'в, У^а/на
Погазники aM^a^'i зaпaльнoï в^повш шд 4ac cтeнтyвaння кopoнapниx apтepiй в yмoвax pyтиннoï ceдaцiï
Вступ. В Укра'!ш щороку кГльюсть проведених черезшюрних коронарних втручань (ЧКВ) у хворих з шфарктом мюкарда неупинно зростаe. Biрогiд-
но встановлено, що у пащенпв, яким проводилися ЧКВ, активацГя запальних реакцш може пГдвищу-вати ризик виникнення ускладнень. Власне ЧКВ може бути тригером розвитку запальних реакцГй. У рядГ дослГджень доведено, що пщвищений рГвень IL-6 та його комплексГв Гз рецепторами та корецеп-торами корелюе зГ зростанням кардГоваскулярного ризику. Мета: визначити частоту раннього розвитку запально! вщповщ у пацГентГв пщ час стентування коронарних артерГй у плановому порядку в умовах рутинно! седацГ!. Матерiали та методи. Для досль дження вГдГбрано 20 пащенпв (6 ж1нок та 14 чоловь кГв) вГком 67,95 ± 9,42 року, яким проводили стентування коронарних артерш у плановому порядку на базГ ДУ «1нститут серця МОЗ Укра!ни». ХГрургГчнГ втручання виконувалися в умовах рутинно! седацГ! хворих (рГвень седацГ! II за Ramsey — у 12 (60,0 %) випадках, рГвень седацГ! III за Ramsey — у 8 (40,0 %) випадках) дГазепамом (10 мг внутрГшньовенно бо-люсно) та фентанГлом (200 мкг внутрГшньовенно бо-люсно). У пащенпв проводили забГр венозно! кровГ до початку седацГ! та через 10 хвилин пГсля ЧКВ з подальшим визначенням рГвня IL-6 за допомогою ГмунохемГлюмшесцентного аналГзатора Access 2 Beckman Coulter. Результати. У 8 пащенпв (40,0 %) дооперацшний рГвень IL-6 перевищував референтнГ значення (0—4,1 пг/мл) i становив 7,65 ± 1,78 пг/мл. У цих же пащенпв тсля стентування рГвень IL-6 перевищував референтнГ значення (6,58 ± 2,10 пг/мл). ВГрогщне (p < 0,001) зростання прозапального IL-6 тсля стентування спостерГгалося у 25 % ви-падкГв — на 0,81 ± 0,37 пг/мл (20,02 ± 14,43 %). Висновки. Рання активац1я стент-Гндуковано! запально! вГдповГдГ в умовах рутинно! седацГ! спо-стерГгалася у 25 % пащенпв, яю брали участь у до-слГдженнГ. Для встановлення факторГв ризику та впливу характеру седацГ! на розвиток запально! вщ-повщ у пацГентГв пГсля стентування коронарних артерГй потрГбш подальшГ дослщження зГ збГльшенням вибГрки.
Список лггератури
1. Buffon A., Liuzzo G., Biasucci L.M. et al. Preprocedural serum levels of C-reactive protein predict early complications and late restenosis after coronary angioplasty // J. Am. Coll. Cardiol. — 1999. — 34. — 1512-1521.
2. Веремчук С.Ф., ФуркалоА.С.,ДзюбаД.О.,ХохловА.В., Лоскутов О.А. Динамжа рiвня ттерлейкта-6 як раннього маркера запальног вiдповiдi тсля проведення коронарног реваскуляризацН у пацieнтiв з гострим коронарним синдромом // Украгнський журнал медицини, бюлогп та спорту. — 2018. — 6(15). — 88.
3. Paul M. Ridker et al. Plasma Concentration of Interleu-kin-6 and the Risk of Future Myocardial Infarction Among Apparently Healthy Men // Circulation. — 2000. — 101. — 17671772.
4. Дзюба Д.О., Журовська Ю.М., Лоскутов О.А. Пи-тання анестезюлогiчного забезпечення в ттервенцшнш кардюлогii// Медицина неотложных состояний. — 2017. — 1. —125-128.
УДК 10.21518/2079-701X-2017-18-70-76
Дмитришина С.О., Говенко А.В. Укра!нська вйськово-медична академя, м. Ки!в, Укра!на
Антибaктерiaльнa терашя госштальних пневмонiй
Вступ. Нозокомiальна пневмонiя (НП) е другою за частотою (тсля iнфекцiй сечових шляхiв) внутрiшньолiкарняною iнфекцiею бактерГально! природи. Зпдно з даними (Фещенко Ю.1., 2013), НП розвиваються у 0,5—1 % гостталГзованих хво-рих. Серед пащенпв хiрургiчних вщдГлень i палат штенсивно! терапп цей показник зростае до 15— 20 % випадкiв, а серед хворих, яким проводиться ШВЛ, — до 18—60 %. Мета: визначити та вивчити чинники ризику розвитку нозокомiальних пнев-монiй, проаналГзувати мiкробiологiчний спектр, визначити ефективну схему антибактерГально! те-рапГ! у тяжкого контингенту хворих. Матерiали та методи. Робота базуеться на аналiзi клшГчних даних перебiгу нозокомГальних пневмонiй у 30 хворих i поранених хГрурпчного проФГлю, якГ перебували у ВР1Т НВМКЦ «ГВКГ» у перiод 2015-2017 рр. Ре-зультати. Середня тривалють перебування хворого або пораненого у ВР1Т становила 11,9 ± 1,6 доби, термш виникнення НП — 11,3 ± 1,8 доби. Серед обстежених хворих Гз НП чоловтв було 93,3 %, жг-нок — 6,67%. Зпдно з класифжащею ВООЗ (2015), вжовГ показники у гостталГзованих хворих стано-вили: до 45 роив (молодий вГк) — 33,3 %; вГд 46 до 59 роюв (середнГй вГк) — 20 %; вГд 60 роюв (похилий вГк) — 46,7 %. 46,2 % пащенпв Гз НП потребували проведення подовжено! ШВЛ. Середня тривалють застосування ШВЛ дорГвнювала 5,1 ± 1,3 доби. 1з загально! кшькосп хворих вентилятор-асоцГйовану пневмонГю дГагностовано у 36,6 %. НайбГльш по-ширеним збудником госттально! шфекцп у ВР1Т були представники родини Enterobacteriaceae — K.pneumoniae, K.oxytoca, а також представник родини др1жжеподГбних грибГв — Candida albicans. Про-ведене нами порГвняння ефективностГ лГкування нозокомГальних пневмонГй за рГзними схемами антибактерГальних препаратГв продемонструвало високу ефективнГсть карбапенемГв у комбшацй Гз захищеними пенщилшами та практично повну не-ефектившсть комбшацп цефалоспоринГв Гз фторхь нолонами (цефетм Гз левофлоксацином). Висновки. Внаслщок аналГзу отриманих даних ми видГлили основнГ фактори та умови ризику НП: тяжка со-матична патолопя або тяжке поранення, клГнГчно значимГ супутнГ захворювання, застосування ШВЛ > 5 дГб, виснаження, порушення свщомосп, тривала госпГталГзацГя, якГсть антибютикотерапп, похилий вГк. Для лГкування нозокомГальних пневмонГй нами рекомендована схема антибактерГальних препаратГв — карбапенем (меропенем) поеднано Гз захище-ним пенщилшом (амоксГклавом).
^ш
Список лiтepaтуpи
1. Гельфанд Б.Р., Проценко Д.Н., Белоцерковский Б.З., Нозокомиальная пневмония у взрослых — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: ООО «Издательство «Медицинское информационное агентство», 2016. — 176 с.
2. Шлапак 1.П. Анестезiологiя та ттенсивна тератя. — Т. 2. — К.: Фентс, 2015. — 500с.
3. Coppadoro A. et al. Novel preventive strategies for ventila-tor-associatedpneumonia // Crit. Care. — 2015. — 16. — 210.
4. Cunha B.A., Brush J.L. Nosocomial and Healthcare-Associated Pneumonia. Updated: Oct 01, 2015.
УДК 616-089.5-089.168.1-06-07
Дмитр'!ев Д.В., Семененко А.1., Глазов С.О., Калiнчук О.О.
В/нницький нацюнальний медичний ун1верситет 1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, Укра'на
Пац1ент-контрольована аналгез1я в дитячм х1рурпТ
Вступ. Контрольована пащентом аналгезГя (КПА) з мжропроцесорним шфузшним шприцом уперше була запропонована для використан-ня у людини в 1965 рощ. КлшГчш дослвдження Гз США та бвропи показали, що ця форма знеболю-вання добре прийнята дорослими, але викорис-тання ще! технолог!! для д!тей вивчено недостат-ньо [1]. Матерiали та методи. Ми ощнили КПА у 15 хГрурпчних пащенпв педГатричного проф!лю вжом вГд 11 до 18 роюв (15,4 ± 1,4 року), яким проводились оперативш втручання з приводу патолог!! черевно! порожнини. КПА здшснювали за допомогою амбулаторного шприцового дозатора AJ5805 c PCA (Неасо, Великобр!гашя). Результа-ти. Пащенти та !х батьки були прошструктоваш щодо використання обладнання перед операщ-ею, i КПА починали одразу в ранньому тсля-операцГйному перюд! Середня тривалГсть КПА становила 2,6 ± 0,4 доби. ОцГнку штенсивност больового синдрому проводили кожн! 8 годин за допомогою вГзуально-аналогово! шкали (ВАШ) вГд 1 до 10 балГв. Середне значення за шкалою ВАШ — 4,2 ± 0,2 бала на 8-му годину, 4,0 ± 0,7 бала — на 12-ту годину та 4,6 ± 1,1 бала — на 24-ту годину дослвдження. ВГсГм пацГентГв мали в анамнез! попередню операщю, i сГм з них по-ввдомили, що КПА е кращим методом контролю болю. ПорГвняння 15 дослщних пащенпв з 15 патентами з подГбними процедурами, яким не за-стосовували КПА, показало, що пащенти з КПА використовували менше анальгетиюв у тсляопе-рацГйному перюд! Висновки. Встановлено, що КПА е безпечним i ефективним засобом аналге-з!! у педГатричних пацГентГв у пГсляоперацГйному перюд! Адекватне знеболювання було досягнуто з меншим використанням анальгетиюв i з мен-шими затратами зусиль середшм медичним персоналом, необхГдних для монГторування болю та
введення анальгетикГв. Дана методика рекомен-дуеться для тсляоперацшного знеболювання в дитячий хГрургГ! та анестезюлогп.
Список Aiтерaтyри
1. De Kock M., Scholtes J.L. Postoperative P.C.A. in abdominal surgery. Analysis of200 consecutive patients //Acta Anaesthe-siol. Belg. — 1991. — 42(2). — 85-91.
УДК 616-001-031.14-053.9-02-002-085.212
Долженко М.О., Баранова Н.В., Шарлай К.Ю., Лантухова Н.Д., Бойко О.В. Харк1вський нац1ональний медичний унверситет, м. Харк1в, Укра'на
Особливост методiв знеболювання у геронтолопчних хворих i3 полггравмою з урахуванням етюлопчноТ ролi синдрому системноТ запальноТ вiдповiдi
У процесГ старГння в органГзмГ настають шволю-тивнГ змГни, що обумовлюють особливостГ методГв знеболювання у геронтолопчних хворих. Змшений метаболГзм Гнакше впливае на фармакодинамГку та фармакокГнетику медикаменпв, а це збГльшуе кгль-юсть ускладнень у ранньому пГсляоперацГйному перюдГ та, як наслГдок, викликае зростання леталь-ностГ. Мета дослдження: тдвищення ефективностГ та безпечностГ пГсляоперацГйного знеболювання у геронтолопчних хворих Гз полггравмою на пГдставГ вивчення механГзмГв розвитку больового синдрому з урахуванням етюлопчноГ ролГ синдрому системноГ запальноГ вщповщ. Матерiали та методи. Дослщжен-ня проведене на базГ вгддГлення полгтравми КНП «Мюька клГнГчна лГкарня швидкоГ та невщкладноГ медичноГ допомоги Гм. проф. О.1. Мещаншова» (2016—2018). Дослгджено 94 хворих похилого вГку з полгтравмою, розподглених на 3 групи залежно вГд застосованоГ схеми пГсляоперацГйного знеболювання. У 1-шу групу був включений 31 хворий, яким при-значали морфГну гГдрохлорид. До 2-Г групи увГйшов 31 пащент, яким призначали ошощний анальгетик групи агошспв-антагошспв опГатних рецепторГв налбуфГну гГдрохлорид. У 3-й груш обстежено 32 па-щенти, яким призначали комбшащю центрального ГнгГбГтору ЦОГ-3 парацетамолу з периферичним ГнгГбГтором ЦОГ-2 мелоксикамом. Дослщження проводилися на 1-шу, 3-тю, 5-ту та 7-му добу тсля операцп. На етапах вивчали концентрацго маркерГв стресу (глюкози i кортизолу) та показники системи РАСК, як РФМК i AT III. Результати. Потреба в от-атах визначалася за штенсившстю ноцицептивноГ Гмпульсацп. На 1-шу добу вона була найбГльшою в 1-й груш — 0,54 мг/кг/добу морфшу ггдрохлориду, в 2-й групГ — 0,41 мг/кг/добу налбуфГну пдрохлори-ду i в 3-й групГ — 0,09 мг/кг/добу налбуфГну пдро-хлориду. На 3-тю добу в 1-й i 2-й групах доза ота-тГв не змГнилася i становила 0,51 i 0,39 мг/кг/добу.
У 3-й групГ на цьому етат вГдбулося суттеве знижен-ня необхГдносп в опГатах, доза налбуфГну пдрохло-риду знизилася до 0,04 мг/кг/добу. На 5-ту добу в 1-й i
2-й групах доза ошапв знизилася: до 0,29 мг/кг/добу морфшу пдрохлориду в 1-й групГ та до 0,30 ± ± 0,11 мг/кг/добу налбуфГну пдрохлориду в 2-й групГ. У 3-й групГ на цьому етат необхщносп у введенш налбуфГну пдрохлориду не виникало, так само як i на 7-му добу в уск групах. Динамка рГвня глкемп в обстежених хворих була схожою в уск групах. На 1-шу добу глкемш була максимальною в уск групах i мала стресорний характер. На 3-тю добу в уск групах вГдбулося зниження концентрацп глюкози в кровГ на 18,0; 13,4 та 14,8 %. На подальших етапах це зниження тривало: на 5-ту та 7-му добу концентра-цш глюкози в кровГ знизилася порГвняно з попередтм етапом на 7,8; 4,2; 9,8 та 22,5; 23,4; 9,2 % у 1, 2 та
3-й групах. Максимальна концентрацш кортизолу була на 1-шу добу тсля операцГ!. Попм на кожному етат кортизолемш в уск групах знижувалася: на 3-тю добу — на 11,2; 18,4 та 11,6 %, на 5-ту добу — на 41,1; 36,8 та 25,5 % порГвняно з попередтм етапом, на 7-му добу — на 24,7; 9,3 та 27,4 % порГвняно з попередтм етапом у 1, 2 та 3-й групах. У 1-шу добу тсля операцГ! в 1-й i 2-й групГ тенденцГя до гшеркоагу-ляцГ! посилилася, що пщтверджуеться пГдвищенням рГвня РФМК i зниженням активносп AT III. У 3-й групГ на фот введення шпбггорГв ЦОГ показники РФМК та AT III не змшилися на 1-шу добу та ста-новили 42,6 мг/л та 69,7 %, стали вГдрГзнятися вГд по-казниюв 1-! групи. До 3-! доби дат показники в 1-й i 2-й групах не змшилися: рГвень РФМК зменшився на 1,2 та 3,5 % порГвняно з попередтм етапом, а AT III збгльшився на 3,8 та 3,2 % порГвняно з попередтм етапом у 1-й та 2-й групах, а в 3-й групГ концентрацш РФМК продовжувала знижуватися на 11,1 %, актив-тсть AT III — пщвищуватися на 11,4 % порГвняно з попередтм етапом. Висновки. На основГ вивчення показниюв стрес-реалГзуючо! системи та системи регуляцГ! агрегатного стану кровГ доведено, що знеболювання комбшащею шпбггорГв ЦОГ е найбгльш патогенетично обГрунтованим, тому що купруе бо-льовий синдром завдяки зниженню вмГсту медГаторГв СЗВ, позитивно впливае на стан системи РАСК i не викликае побГчних ефекпв, характерних для опГатГв.
Список лггератури
1. Ахаладзе Н.Г. Взаимосвязь некоторых форм хронической патологии и биологического возраста / Н.Г. Ахаладзе, Л.М. Ена // Проблемы старения и долголетия. — 2009.
2. Хижняк А.А. Особливостi клШко-лабораторноЧ кар-тини у геронтологiчних пацieнтiв при диференцшованому пiдходi до вибору анестетика / А.А. Хижняк, Н.Д. Битчук, Ю.В. Волкова, А.П. Шетилов // Свт мед. та бшлогн. — 2009. — 4.
3. Chang C.S. Ingibition of Fas/Fasligand signaling improves septic survival: differential effect son macrophage apoptotic and functional capacity /C.S. Chang, G.Y. Song, J. Lomas // J. Leu-koc. Biol. — 2003.
УДК 617.51-08-039.72(07)
Доморацький О.Е.1, Кабачинський М.К.2 Нацональна медична академия п/слядипломно! осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на 2Хмельницька обласна л1карня, м. Хмельницький, Укра!на
Деяк аспекти ¡нфузмноТ терапп в л1куванн1 оп1кового шоку
ЛГкування термГчних опГкГв е одшею з найсклад-нГших специфГчних проблем сучасно! медицини. ТермГчнГ отки е актуальною не тГльки медичною, а й сощально-економГчною проблемою [Koq Z., Saglam Z., 2012]. Це зумовлено високою частотою оптв серед ус!х вГкових груп населення, тяжким клтчним перебГгом Гз розвитком синдрому системно! запально! вГдповГд! (ССЗВ), полюрганно! недостатност! (ПОН), а також тривалютю та вартю-тю лжування [Chipp E., Milner C.S., Blackburn A.V., 2009; Ellison D.L., 2013]. ЛГкування откового шоку е найважливГшим аспектом надання допомоги при тяжкому термГчному ушкодженнГ. В лжуван-ш опГкового шоку перше мГсце належить адекват-нГй ГнфузГйнГй терап!!. Стартовим розчином треба призначати теплий збалансований кристало!дний, наприклад стерофундин. 1нфузГйна терапя на до-госпГтальному етап! мае бути максимально простою та уникати надлишково! шфуз!! тяжкообпеченим. Так, дорослим достатньо 1000 мл протягом перших двох годин [Allison and Porter, 2004]. На догост-тальному етап! ГншГ формули (Parkland/Baxter) роз-рахунку об'ему 1Т не повинн! використовуватись, тому що вони стають джерелом помилок [Ashworth, Cubisonetal, 2001]. Використання формул можливе за вимушеного подовження догоспГтального ета-пу та при наданн! допомоги тяжкообпеченим поза отковими центрами, Грунтуючись на показниках ЗПО, маси або площ! тГла пацГента. Важливими щ-льовими параметрами адекватно! шфузшно! терап!! при клГнГчнГй оцГнц! можна вважати:
— дГурез 0,5 мл/кг/год (при високовольтнш елек-тротравм! — 1—2 мл/кг/год);
— лактат < 2 ммоль/л, ВЕ > 2 ммоль/л;
— ЧСС < 120/хв;
— САТ > 65 мм рт.ст;
— ITBVI < 800-1000 мл/м2;
— серцевий Гндекс > 3,5 л/хв/м2;
— альбумГнемГю > 25 г/л.
При проведенш 1Т не потрГбно переслГдувати мету досягнути нормальних або абсолютних показ-никГв стабГлГзац!!. Адже при поширених опГках вщ-новлення внутрГшньосудинного об'ему не вдаеться досягнути протягом перших 24 годин [Holm, 2004] та тому це не е метою ГнфузГйно! терап!!. Зб!льшен-ня Ht при цьому е звичним i не може бути викорис-тане як ц!льовий параметр. На цих пГдГрунтях вини-кла концепцГя дозволено! гГповолемГ! [Arlati, 2007; Sanchez, 2013]. Устшна терапГя шоку досягаеться
^m
внаслiдок орiентащï не на кiнцевi параметри, а на загальну клшчну картину [Berger, 2013]. Проте темп дiурезу вважаеться найважливiшим кiнцевим параметром. Метою е досягнення дiурезу > 0,5 мл/кг/год. Ймовiрно, достатнiм е i менший темп дiурезу. Ак-туальш практичнi протоколи вказують цшьовий да-урез на рiвнi 0,3—0,5 мл/кг/год. Швидюсть дiурезу > 1 мл/кг/год свщчить про гiперiнфузiю [ISBI Practice Guidelines Committee, 2016]. Швидюсть шфузИ за-лежить в!д дiурезу, а не вщ формули. Дiурез необхщ-но пiдтримувати на рiвнi 0,5 мл/кг/год у дорослих i 1 мл/кг/год у дггей. Якщо дiурез становить менше 0,5 мл/кг/год, слщ збiльшити обсяг в/в ^фузИ на 1/3 вщ нинiшнього обсягу. Якщо дiурез становить понад 1 мл/год у дорослих або понад 2 мл/кг/год у дiтей, то треба зменшити обсяг в/в шфузИ на 1/3 вiд нинiшнього обсягу. Збшьшити обсяг в/в ^фузИ необхвдно у випадках:
— наявностi очевидних ознак гемохромоген-урИ (темно-червона, чорна сеча). Гемохромогенур1я розвиваеться у випадках, коли людина зазнала тер-мiчних ушкоджень м'язiв, наприклад, через елек-тротравму;
— iнгаляцiйноï травми;
— електротравми;
— затримки реанiмацiйних заходiв;
— втрати рiдини перед отриманням опiкiв, наприклад, якщо особа брала участь у гасшш пожеж1, приймала дiуретики, вживала алкоголь тощо.
При всiх опiках > 30 % ЗПО та об'емом ресусци-тацИ > 250 мл/кг впродовж перших 24 годин мае вщ-буватися вимiрювання тиску в сечовому мiхурi через ризикабдомiнального компартмент-синдрому, який завжди розвиваеться при ^фузИ > 300 мл/кг/добу [Oda, 2006; Latenser, 2009; Tricklebank, 2009]. Отже, л^вання опiкового шоку е важливою проблемою штенсивно'! терап!!. На думку авторiв, треба уникати гшертфузИ як на догосттальному, так i на гос-пiтальному етапi. Навичками лжування откового шоку мають володии вс лiкарi екстреноï медицини, а не тшьки сшвробиники спецiалiзованих центрiв.
УДК [616.586+616.728.48]-089.5
Драч С.О., Журко М.М. Укра'нська вйськово-медична академ1я, м. Кив, Укра1на
ПровЩникова анес^я при ушкодженнях BepxHix i нижнiх кiнцiвок як компонент знеболювання в ранньому шсляоперацшному пeрiодi
Вступ. Число травматичних ушкоджень, що по-требують оперативного л^вання, мае тенденцiю до зростання. 50 % з них становлять ушкодження кш-щвок. Вщповщно, аспекти знеболювання як пщ час операцИ, так i в пiсляоперацiйному шр!од! залиша-ються актуальними. Серед методiв анестезюлопч-
ного забезпечення багато уваги придГляеться регГ-онарному знеболюванню Г, зокрема, провщниковш анестезГ! (ПА), що дозволяе забезпечити не тГльки адекватну х1рургГчну аналгезш, але й уникнути серйозних ускладнень, властивих загальному зне-болюванню. КрГм того, провГдникова анестез1я за-безпечуе тривалу пГсляоперацГйну аналгезГю. Мета роботи: проаналГзувати ефективнГсть використання ПА у хворих з ушкодженнями нижнГх кГнцГвок пГд час операцГ! та в ранньому пГсляоперацГйному перь одГ. Матерiали та методи. Дослщження проводилось на базГ клГнГки ушкоджень НВМКЦ «ГВКГ» у перь од 2017-2018 рр. шляхом проспективного аналГзу 40 ГсторГй хвороби пацГентГв з ушкодженнями нижнГх кГнцГвок, що потребували оперативного лГкування. ХворГ були розподшенГ на двГ групи. Перша група — 20 пацГентГв з ушкодженням нижнГх кГнцГвок, яким була виконана спинномозкова анестезш (СМА) з внутрГшньовенною седацГею чи без тако!. Друга група — 20 аналопчних пащенпв, яким була виконана ПА з внутрГшньовенною седацГею та без тако!. ПередоперацГйна пГдготовка та премедикацГя в усГх пацГентГв були однаковими. Методики виконання анестезГ! в серединГ кожно! групи також не вГдрГзня-лись. Групи рандомГзованГ за вГком, статтю, характером ушкодження та видом операцГ!. ПорГвняння ефективностГ методГв анестезГ! проводилось за по-казниками тривалостГ знеболювання, вираженГстю больових вГдчуттГв за вГзуально-аналоговою шкалою (ВАШ), змГнами гемодинамГки та негативними проявами на етапах операцГ! та в пГсляоперацГйному перюдГ Результати. ЕфективнГсть знеболювання в групах хворих пГд час оперативних втручань на ниж-нГх кГнцГвках виявилась достатньою як при СМА, так Г при ПА. Подальша пГсляоперацГйна анестезГя в груш з ПА виявилась суттево довшою Г становила понад 12 годин. У груш зГ СМА вГдновлення больо-во! чутливостГ спостерГгалося протягом 4-5 годин. Загальна тривалють знеболювання тсля СМА до-рГвнювала 291 ± 16 хв, а у пащенпв з ПА — 952 ± ± 220 хв (р < 0,005). Явища гшотензГ! та нестабГль-нГсть гемодинамГки при проведеннГ СМА спосте-рГгалися у 60 % хворих зГ зменшенням цифр АТ на 30-40 %. У пащенпв Гз ПА щ явища спостерпалися лише у 20 % хворих зГ зменшенням показникГв лише на 10-15 %. Зниження АТ < 100-110/60-70 мм рт.ст. не спостерГгалося взагалГ, а в груш зГ СМА воно за-фжсоване у 30 % пацГентГв. ВГдновлення АТ до по-переднього (передоперацГйного) рГвня в групГ зГ СМА виявилося наприкшщ першо! доби пГсля оперативного втручання. В групГ Гз ПА нормалГзац1я по-казникГв АТ до вихГдного значення спостерГгалася у 40 % хворих наприкГнцГ оперативного втручання, а у 60 % — протягом перших 2-3 годин пГсля його за-кшчення. Частота виникнення небажаних Г негатив-них наслГдкГв анестезГ! (озноб, нудота, блювання) спостерГгалася лише в групГ СМА — 35 % хворих. У групГ пацГентГв Гз ПА таких явищ взагалГ не було. Ви-сновки. Виконання оперативних втручань на нижшх кГнцГвках Гз залученням ПА е бГльш рацГональним,
тому що забезпечуе достатнГй рГвень знеболювання пГд час операцГ!, мае бГльш тривалий час залишко-во! анестезГ!, забезпечуе бГльш стабГльнГ показники життево важливих функцГй як пГд час оперативного втручання, так Г в пГсляоперацГйному перюдГ, зна-чно рГдше супроводжуеться негативними проявами.
Список лггератури
1. Миллер Р. Анестезия Рональда Миллера: в 2 т. / Р. Миллер. — 7-е изд. на рус. яз. — 2015. — 3377с.
2. Павленко А.Ю., Хижняк А.А. Болевой синдром: патофизиологические механизмы развития и методы воздействия на этапах оказания медицинской помощи//Медицина неотложных состояний. — 2006. — 1(2). — 29-39.
УДК 616.132:616.132.2]-089.86]-089.5-053.89/.9-039.72:612.13
Дружина О.М12, Маруняк С.Р.1-2, Лоскутов О.А12
1ДУ «1нститут серця МОЗ Укра1ни», м. Кив, Укра1на 2Нацюнальна медична академiя пюлядипломно]' освти iменi П.Л. Шупика, м. Кив, Укра1на
Вибiр режиму штучного Kp0B006iry у патент похилого та старечого BiKy при аортокоронарному шунтуванш
Вступ. Незважаючи на добре розумшня меха-HÍ3MÍB, що лежать в ochobí патофiзiологiï штучного кровообиу (ШК), деяю аспекти проведення ШК не до кшця встановлеш та залишаються важливим пи-танням для обговорення серед перфузiологiв [1, 2]. До цих суперечливих аспектiв вiдноситься питання про механiзм i характер доставки кровi до пащен-та, а саме: який режим кровооб^ слщ використо-вувати — пульсуючий або ламшарний, особливо коли це стосуеться пацieнтiв лiтнього та старечого вжу. Мета: порiвняти ламiнарний i пульсуючий режими кровотоку у пацiентiв похилого та старечого вщу при кардiохiрургiчних втручаннях в умо-вах штучного кровооб^. Матерiали та методи. У дослщження включено 320 пащенпв з iшемiчною хворобою серця (1ХС), яким проводили аортоко-ронарне шунтування (АКШ) з накладенням 2—3 аортально-коронарних анастомозiв в умовах ШК. Середнш вiк пацiентiв — 68,1 ± 2,9 року. Залежно вiд режиму потоку при ШК ус пащенти розподiленi на двi групи: перша — 152 пащенти з використан-ням пульсуючого режиму ШК; друга — 168 пащенпв з ламшарним кровотоком. ШК проводився на апарап System 1 (Terumo, США) з використанням одноразових мембранних оксигенаторiв Affinity (Medtronic, США) в умовах помiрноï гшотермИ (32 °С). Результати. У пащенпв другоï групи значен-ня iндексу загального периферичного судинного опору (1ЗПСО) виявлялися iстотно вищими порiв-няно з пацiентами, яким застосовувався пульсуючий кровопк. 1ндекс споживання кисню у пащенпв, яким проводився ШК iз пульсуючим потоком,
наприкГнц! фГбриляцГ! виявлявся вГрогщно вищим порГвняно з його значенням на початку фГбриляцГ!. РГвень креатиншу в обох групах дослщження через 24 i 48 годин знаходився вГропдно вище порГвняно з вихщними даними. В той же час проведення ШК з ламГнарним потоком характеризувалося вГрогщно вищим на 17,82 % (р = 0,048) рГвнем креатиншу через 24 години тсля проведення операцГ! порГвняно з пульсуючим кровотоком, однак значення цього показника перебували в референтних межах. КрГм того, м1ж групами дослщження не спостерГгалося вГрогщно! рГзниц! щодо рГвня вГльного гемоглобГну, що свщчило про схожий рГвень гемолГзу. Висновки. Хоча особливих вГропдних переваг у пащентш по-хилого та старечого вГку при АКШ Гз пульсуючим режимом кровообГгу порГвняно з ламГнарним ми не встановили, проте варто вщзначити, що при цьому режим! кровотоку спостерГгалося вище споживання кисню та помГрш змши б!ох1м!чних показниюв.
Список лiтepaтуpи
1. Ahn C.B., Kang Y.J., Kim M.G. et al. The effect of pulsatile versus nonpulsatile blood flow on viscoelasticity and red blood cell aggregation in extracorporeal circulation // Korean Journal of Thoracic and Cardiovascular Surgery. — 2016. — 49(3). — 145-150.
2. Baraki H., Gohrbandt B., del Bagno B., Haverich A., Bo-ethig D., Kutschka I. Does pulsatile perfusion improve outcome after cardiac surgery? A propensity-matched analysis of 1959patients // Perfusion. — 2012. — 27(3). — 166-174.
УДК 617.58-089-053.2: 615.212.7
Дундаров Э.З., Козлова Ю.Н. Гомельский государственный медицинский университет, г. Гомель, Республика Беларусь
Клинический случай применения морфина в качестве адъюванта у ребенка при операции на нижних конечностях
Введение. В настоящее время интратекальное введение опиоидов получило широкое распространение и показало свою высокую эффективность [1]. Несмотря на это, их применение у детей все еще остается ограниченным. Описание клинического случая. Пациент С., 6 лет, поступил в отделение травматологии Гомельской областной клинической больницы для оперативного лечения с диагнозом: закрытый многооскольчатый перелом правого бедра со смещением отломков. Оперативное вмешательство: остеосинтез правого бедра. Техника анестезии: премедикация — атропин 0,01 мг/кг. Индукция: преоксигенация 100% О2 5 мин, фен-танил 5 мкг/кг, дормикум 0,25 мг/кг, тракриум 0,5 мг/кг, затем — интубация трахеи. Далее была проведена спинальная анестезия: в положении лежа на боку иглой 27G на уровне Ц4—Ц5 срединным доступом. Интратекально был введен морфина ги-
^ш
дрохлорид в дозе 0,01 мг/кг. Поддержание анестезии: севофлуран — 2,5 об%, инфузия раствора фентанила — 3 мкг/кг/ч. Кровопотеря составила 250 мл. Объем инфузии — 650 мл. Операция длилась 3 ч 20 мин. Экстубация была выполнена в операционной. Обсуждение. Пациент в течение суток после операции наблюдался в отделении реанимации. Анальгетический эффект интратекально введенного морфина составил 27 ч, что позволило избежать назначения наркотических анальгетиков в раннем послеоперационном периоде. Осложнений, таких как угнетение дыхания, тошнота, рвота, не возникло. Выводы. Данный случай показал, что комбинация классической анестезии с ИВЛ и интратекального введения опиоидов является не только безопасной, но и эффективной у детей при травматичных операциях на нижних конечностях.
Список литературы
1. Blay M., Orban J.C., Rami L., Gindre S., Chambeau R., Batt M. et al. Efficacy of low-dose intrathecal morphine for postoperative analgesia after abdominal aortic surgery: a double-blind randomized study // Reg. Anesth. Pain Med. — 2006. — 31(2). — 127-33.
УДК 616.74-009.125-007.17-089.5-089.888.61
Дундаров Э.З., Козлова Ю.Н. Гомельский государственный медицинский университет, г. Гомель, Республика Беларусь
Случай из практики: анестезия у пациентки с дистрофической миотонией Россолимо — Штейнерта — Куршмана при операции кесарево сечение
Введение. Анестезиологическое обеспечение у пациентов с дистрофической миотонией (ДМ) может быть вызовом даже для опытного анестезиолога. Осложнения не пропорциональны тяжести заболевания, они могут возникать у пациентов с нетяжелой формой данной патологии [1]. Описание клинического случая. Пациентка К., 36 лет, поступила в Гомельский областной родильный дом на сроке беременности 38 недель с сопутствующим заболеванием ДМ Россолимо — Штейнерта — Куршмана для родоразрешения путем кесарева сечения. После прибытия в операционную и установки ПВК начата преинфузия подогретого 500 мл 0,9% раствора №С1, налажена инсуфляция увлажненного 02 через носовые канюли (6 л/мин), налажен мониторинг витальных функций ^р02, ЧСС, неинвазивное АД, 5-канальная ЭКГ, t тела). Были установлены артериальная линия, ЦВК для забора проб крови и измерения инвазивного АД и ЦВД. Была выполнена спинальная анестезия по стандартной методике (в положении сидя, иглой 27G, на уровне Ц4—Ц5 срединным доступом). После верификации поло-
жения иглы (истечение ликвора) был введен раствор гипербарического бупивакаина 12,5 мг и раствор морфина гидрохлорида 100 мкг. После размещения на операционном столе сразу же начата инфузия подогретого раствора 0,9% NaCl и согревание верхних и нижних конечностей пациентки термофенами. В ходе операции у матери и плода осложнений не возникло. Обсуждение. Миотонический криз, иногда с развитием рабдомиолиза, у пациентов с ДМ могут вызывать не только миорелаксанты или ингаляционные анестетики, но и растворы, содержащие калий (Рингера, Рингера лактат, трисоль, ацесоль), а также снижение температуры тела пациента или окружающего воздуха. Выводы. Случай показал, что регионарные методики при отсутствии абсолютных противопоказаний являются методом выбора при ДМ.
Список литературы
1. Payne B., Ashizawa T. Practical recommendation for surgery and anesthesia in myotonic dystrophy and Recommendations for surgery and anesthesia (previous version) //Myotonic. Dystrophy Foundation. — Aug 2006 — 7Jan 2009.
УДК 616.231-089.86-07:616.15
Дундаров Э.З., Корольчук К.Р. Гомельский государственный медицинский университет, г. Гомель, Республика Беларусь
Влияние различных видов трахеостомии на гемодинамику пациентов
Введение. Трахеостомия — наиболее часто выполняемая процедура после катетеризации магистральных сосудов в отделении реанимации. Значительное число осложнений при открытой трахеостомии, стремление к снижению времени операции привело к внедрению в практику пункционно-дилатационной трахеостомии (ПДТ) [1]. Большое распространение получила методика ПДТ способом Ciaglia/Griggs (пункция трахеи с ее последующей дилатацией серией бужей все большего диаметра). Существует менее распространенная методика с использованием набора Blue Rhino (BR) — после пункции трахеи ее последующая дилатация происходит изогнутым коническим бужем, диаметр которого увеличивается в несколько раз от начального отдела к дистальному концу. Такая конфигурация бужа позволяет обеспечить дилатацию тканей в один прием, снижая при этом риск повреждения задней стенки трахеи и интраоперационного кровотечения [1]. Цель. Сравнить результаты трахеостомии с использованием набора Blue Rhino и способом Ciaglia/Griggs. Материалы и методы. 50 пациентов с ЧМТ (ШКГ = 8), которым выполнялась ПДТ. Из них 25 с использованием набора Blue Rhino и 25 — способом Ciaglia/Griggs. Сравнивались: время выполнения процедуры (Тср.), частота сердечных
сокращений (ЧСС), среднее артериальное давление (СрАД). Тср. для BR — 10 минут (± 2 мин), для C/G Тср. — 18 минут (± 2 мин). Значение ЧСС для BR — до 91 мин (± 7 мин), для C/G — до 117 мин (± 6 мин). Значение СрАД: для BR — 79 мм рт.ст. (± 5); для C/G — 88 мм рт.ст. (± 4). Выводы. Трахео-стомия с использованием набора Blue Rhino в меньшей степени оказывает влияние на гемодинамику пациентов и при наличии технического навыка занимает меньше времени.
Список литературы
1. Cianchi G. Comparison between single-step and balloon dilatational tracheostomy in intensive care unit: a single-centre, randomized controlled study / G. Cianchi, G. Zagli, M. Bonizzoli, S. Batacchi, R. Cammelli, S. Biondi, R. Spina, A. Peris// British Journal of Anaesthesia. — 2010. — 104(6). — 728-732.
УДК 616.728.2-005.1-089:615.21
Дундаров Э.З., Корольчук К.Р., Лапицкая Е.С., Варганова К.М. Гомельский государственный медицинский университет, г. Гомель, Республика Беларусь
Влияние дозы транексамовой кислоты на уровень кровопотери при эндопротезировании тазобедренного сустава
Введение. Ежегодно в мире растет число больных с дегенеративно-дистрофическими заболеваниями тазобедренных суставов. Радикальным способом восстановления двигательной активности у таких пациентов является тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава (ТЭТС). Данная операция может сопровождаться достаточно большой крово-потерей, поэтому актуальным остается вопрос поиска наиболее эффективных препаратов и их доз для ее предотвращения. Одним из используемых препаратов является ингибитор фибринолиза — транекса-мовая кислота (ТК) — синтетическое производное аминокислоты лизина, которое ингибирует фибри-нолиз, блокирует рецепторы связывания лизина на плазминогене. Было доказано положительное влияние на снижение интраоперационной крово-потери и смертности пациентов. [1]. Цель: изучить влияние дозы транексамовой кислоты при проведении ТЭТС на объем кровопотери. Материалы и методы. Выбрано 40 пациентов со сходными причинами для проведения ТЭТС — асептический некроз головки бедренной кости вследствие ревматоидного артрита. Средний возраст — 55 лет, средний исходный уровень гемоглобина — 135 г/л. Исследуемые разделены на три группы. Пациенты 1-й группы (13 чел.) получали 1000 мг TK, 2-й группы (14 чел.) — 500 мг ТК, 3-я группа (13 чел.) — контроль — без ТК. ТК вводилась за 10 минут до начала операции. Сравнивались параметры: крово-потеря (КВП) (периоперационная + по дренажам
за следующие 24 часа), уровень гемоглобина (Hb) через 24 ч после операции. Результаты. Получены следующие средние значения для каждой из групп: 1-я группа — КВП — 300 (± 50) мл + 250 (± 30) мл, уровень Hb — 117 (± 6) г/л; 2-я группа — КВП — 550 (± 40) мл + 400 (± 25), уровень Hb — 105 (± 5) г/л; 3-тя група — КВП — 800 (± 60) + 550 (± 45), уровень Hb — 90 (± 15) г/л. Выводы. Использование ТК для профилактики кровопотери при ТЭТС приводит к снижению объема как интра-, так и послеоперационной кровопотери.
Список литературы
1. CRASH-2 trial collaborators. Effects of tranexamic acid on death, vascular occlusive events, and blood transfusion in trauma patients with significant hemorrhage (CRASH-2): a randomized, placebo-controlled trial//Lancet. — 2010. — 376. — 23-32.
УДК 616.859.1+616.33-008.3]-089.5-084
Дундаров Э.З., Сумарук И.Ю., Алейников Н.А.
Гомельский государственный медицинский университет, г. Гомель, Республика Беларусь
Способы профилактики опиоид-индуцированной тошноты и рвоты
Введение. Опиоиды являются неотъемлемой частью для борьбы с болью. Однако среди побочных эффектов можно отметить тошноту и рвоту. Данная проблема является одной из самых актуальных в послеоперационном периоде. В профилактике на сегодняшний день авторами признается муль-тимодальная концепция, согласно которой с целью предотвращения тошноты и рвоты используют сразу несколько препаратов [1]. Распространение получили 3 группы препаратов, купирующих это состояние: ингибиторы 5НТ3-рецепторов (ондан-сетрон), блокаторы дофаминовых Dj-рецепторов (метоклопрамид), бутирофеноны (дроперидол). Цель. Изучить влияние противорвотных препаратов на пациентов, страдающих опиоид-индуциро-ванной тошнотой и рвотой. Материалы и методы. 75 пациентов, перенесших тотальное эндопротези-рование тазобедренного сустава, которым в качестве адъюванта интратекально вводился морфина гидрохлорид в дозе 150—200 мкг. Пациенты были распределены на 3 группы (n = 25) в зависимости от вводимого препарата. Пациентам 1-й группы в/в вводили метоклопрамид 10 мг, пациентам 2-й группы — в/в онданстерон 4 мг, пациентам 3-й группы — в/в дроперидол 1,25 мг. Оценивалась частота развития тошноты и рвоты в раннем послеоперационном периоде. Результаты. 1-я группа — тошнота/рвота — 10/8 случаев (40/32 %); 2-я группа — тошнота/рвота — 7/4 случаев (28/16 %); 3-я группа — тошнота/ рвота — 8/5 случаев (32/20 %). Выводы. Использование данных групп противорвотных препаратов спо-
^ш
собно предотвращать развитие тошноты и рвоты, вызванных интратекальным введением опиоидов. Некоторые из них могут быть более эффективны, чем другие, однако доза препаратов и кратность их введения требуют дальнейшего изучения.
Список литературы
1. Klyukin M.I., Kulikov А.S., Lubnin А^ш The problem of post-operative nausea and vomiting in the patients undergoing neurosurgery //Messenger of Anesthesiology and Resuscitation. — 2017. — 14(4). — 43-51.
УДК617-089.5+614.2:34+613.25
Евсеева В.В.
Державна наукова установа «Науково-практичний центр профлактично! та клМчно/ медицини» Державного управлння справами, м. Ки!в, Укра!на
Усшшна iмплементацiя протоколу
ERABS у пащенш iз морб^дним ожиршням шд час лапароскошчних барiатричних втручань
Вступ. Протокол прискоренного ведення (ERAS) був iмплементований у багатьох захщноевропей-ських барiатричних центрах [1—3] i включае кращу практику передоперацшно! тдготовки та стандартизации перюперацшно! та тсляоперацшно! допо-моги, що забезпечить швидке одужання i полшшить результат л^вання. Але залишаеться неясним, чи вс компоненти класичного протоколу необхщш та пристосоваш для устшно! реалiзацii в барiатрич-нш х!рургп. Мета дослвдження: ощнити доцшьнють впровадження адаптованого для барiатричноi х!рур-rii протоколу прискорено! реабштацп (ERABS) при лапароскошчних бар!атричних втручаннях (ЛБВ), який використовуе базов! та суттев! зм1ни ERAS. Матер1али та методи. В дослщження було включено 68 пащенпв ¡з морбщним ожир1нням (МО) вжом в1д 18 рок1в та шдексом маси тiла > 40 кг/м2 або > 35 кг/м2 за коморбщно! патологи, яким у 2011— 2018 рр. в ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС виконано ЛБВ. Пащенти були рандомiзованi на 2 групи. До першо! групи (n = 44) ув1йшли пацiенти, в яких був реалiзо-ваний протокол ERABS, до друго! групи (n = 24) — пацiенти, до яких не застосовувався жодний протокол прискорено! реабштацп. Вс1м пащентам п1д час операцГ! була проведена комбшована iнгаляцiйна низькопотокова анестезiя севофлураном, у першш груп1 — разом ¡з перiоперацiйною мультимодаль-ною аналгезiею та мультимодальною профiлакти-кою тсляоперацшно! нудоти та блювання (ПОНБ). Результата. Застосування адаптованого для барiа-трично! ххрургй протоколу прискореного ведення ERABS у пащенпв з МО дозволило значно скороти-ти пюляоперацшну потребу в наркотичних анальгетиках та частоту ПОНБ, у жрш1 24 пюляоперацшш години активiзувати вс1х пащенпв, розпочати енте-ральне харчування. Середнш термiн перебування у
стацГонарГ у першш групГ становив 4,40 ± 0,15 доби, в другш — 5,30 ± 0,26 доби (р = < 0,01). Висновки. Використання протоколу ERABS е ефективним i безпечним при ЛБВ. Проведення комбшовано! ш-галяцшно! низькопотоково! анестезГ! на базГ сево-флурану разом Гз перюперацшною мультимодаль-ною аналгезГею та профглактикою ПОНБ дозволяе швидше активГзувати пащента та скоротити термГни госшталГзацп.
Список л^ератури
1. Vreeswijk S.J. The safety and efficiency of a fast-track protocol for sleeve gastrectomy: a team approach / Vreeswijk S.J., van Rutte P.W., Nienhuijs S.W. et al. // Minerva Anestesiol. — 2018. — 84(8). — 898-906.
2. Mannaerts G.H. Results of implementing an enhanced recovery after bariatric surgery (ERABS) protocol / Mannaerts G.H., van Mil S.R., Stepaniak P.S. et al. // Obes. Surg. — 2016. — 26(2). — 303-12.
3. Malczak P. Enhanced recovery after bariatric surgery: systematic review and meta-analysis/Malczak P., Pisarska M., Pi-otr M. et al. //Obes. Surg.. — 2017. — 27(1). — 226-35.
УДК 617-089.5-031.83
Залецький Б.В., Дмитр'!ев Д.В., Глазов С.О. В/нницький нац1ональний медичний ун1верситет 1м. М.1. Пирогова, м. В1нниця, Укра!на
Оцшка анальгетичноТ ефективност блокади квадратного м'яза попереку
(Qudratus Lumborum Block), виконаноТ шд контролем ультразвуку в дггей шсля оперативних втручань на органах черевноТ порожнини
Вступ. За даними лгтератури, для знеболювання в перюперацшному перюд! використовують регю-нальш методи знеболювання [1]. Анальгетичну ефектившсть блокад передньо! черевно! стшки в педГатричнш практищ вивчено недостатньо. Метою дослвдження було ощнити анальгетичну дго блокади квадратного м'яза попереку (Qudratus Lumborum Block — QLB) у педГатричних пащенпв, яким проводились абдомшальш оперативш втручання. Ма-терiали та методи. Дане дослщження було викона-не на баз! Вшницького нацГонального медичного унГверситету, м. Вшниця, Укра!на, з грудня 2018 по лютий 2019 року. РандомГзоваш до групи Q (група з виконанням блокади QLB) та групи С (контрольна). Шсля отримання загально! анестезГ! групГ Q ви-конано блокаду квадратного м'яза попереку (QL) з використанням 0,3 мл/кг 0,25% бушвакашу з обох боюв, та група C отримала контрольний блок з використанням 0,3 мл/кг 0,9% хлориду натрш. Про-тягом перших 24 годин шсля операцГ! бгль у пашен-тГв оцГнювали за допомогою вГзуально! аналогово! шкали (Visual Analog Scale — VAS) у споко! i при кашлГ. ПГсляоперацГйний пацГент контролював споживання морфГну, аналгез!!, показники VAS та
побГчн! ефекти. Результати. 1з 18 пацГентГв група Q (n = 9) мала значно бГльш низьк! показники за VAS, н1ж група C (n = 9), як у споко!, так i пщ час кашлю. Загальний рГвень споживання морфГну був нижчим (6,3 ± 4,0 мг проти 19,1 ± 6,4 мг; р < 0,001) протя-гом 24 годин шсля операц!!. Висновки. Як частина мультимодального знеболювання шсля оператив-них втручань на органах черевно! порожнини, по-казники споживання морфГну та VAS-балГв були значно нижчими серед тих, хто отримував 0,3 мл/кг 0,25% розчину бушвакашу, який вводили для блокади квадратного м'яза попереку, порГвняно з гру-пою контролю.
Список лгтератури
1. Kadam V.R. Ultrasound-guidedquadratus lumborum block as a postoperative analgesic technique for laparotomy / V.R. Kadam // Journal of Anaesthesiology Clinical Pharmacology. — 2013. — 29(4). — 550-552.
УДК 616.37-002:615.874
3Bapi4yK О.А., Говенко А.В.
Укра/нська вйськово-медична академ1я, м. Ки/в,
Укра/на
Сучасна тактика нутритивноТ шдтримки при гострому панкреатит
Вступ. Гострий панкреатит (ГП) займае трете мгс-це у CTpyKrypi хрурпчно! патологи. В Украш захво-рюванють на гострий панкреатит становить близь-ко 100 випадюв на 100 тисяч населення. Смертнють вщ гострого панкреатиту коливаеться вщ 4 до 15 %, а при некротизуючому панкреатин може досягати 60 %. Згщно з даними ASPEN, важливу роль серед заходiв штенсивно! терапй вiдiграють рiзнi методи нутритивно! пiдтримки. 6 данi, що ентеральне харчування зменшуе катаболiзм завдяки пщтримщ цiлiсностi бар'ерно! функцГ! кишечника та запо-бiганню проникненню бактерiй i ix ендотоксинiв у системний кровотж. Пщхщ iз застосуванням енте-рального харчування з включенням у дiетy харчових добавок, таких як глутамш, омега-3 жирнi кислоти, вiтамiни та пробютики, е перспективним i становить значний науковий iнтерес. Мета роботи: дослщити вплив раннього ентерального харчування на пере-бiг тяжкост гострого панкреатиту та ризик розви-тку шфекцшних ускладнень порiвняно з вщтермь нованим ентеральним харчуванням. Матерiали та методи. Проведено ретроспективний аналiз iсторiй хвороби 25 хворих, якi лiкyвалися в НВМКЦ «ГВКГ» у 2014—2018 рр. У першш груш (n = 14) хворих ранне ентеральне харчування здшснювалося через назога-стральний зонд i було розпочато в першi 24—48 годин шсля надходження, в другш груш (n = 11) ентеральне харчування хворих розпочинали з 6—7-i доби, а в першi кшька дiб вони отримували парентеральне харчування. Тяжшсть гострого панкреатиту оцшю-вали за шкалами APACHE II та BISAP на 1-шу, 5-ту
та 10-ту добу. Летальних випадкiв серед дослщжува-них груп хворих не було. Результати. Хворi з ГП, якi отримували вщтермшоване ентеральне харчуван-ня, були у тяжчому станi, мали вищу кшькють балiв згiдно зi шкалами APACHE II та BISAP порiвняно з хворими, яю отримували ранне ентеральне харчу-вання: APACHE II = 8,5-9, 7-8, 5-6,5; BISAP = 3-4, 3, 1-2 та APACHE II = 8-9, 6-7,5, 3,5-5,5, BISAP = 3-4, 2-3, 0-2 на 1, 5, 10-й день вщповщно. Загальна частота шфекцшних ускладнень була вищою у друго! групи хворих — 27 % (1 випадок пневмони, 2 випад-ки шфжованого некрозу пщшлунково! залози) проти 7 % (1 випадок шфжованого некрозу падшлунково! залози). Висновки. Згщно з отриманими даними, ранне ентеральне харчування е виправданим у комплек-ti лiкування хворих iз гострим панкреатитом. Воно дае позитивш результати шляхом зниження тяжкостi стану згщно iз загальноприйнятими шкалами ощ-нювання (APACHE II та BISAP). При застосуванш методу раннього ентерального харчування спостерь галась тенденц1я до зниження частоти шфекцшних ускладнень.
Список лператури
1. Удосконалеш алгоритми дiагностики та лжування гострого панкреатиту (методичш рекомендацН) / За ред. П.Д. Фомша. — К., 2012. — 80с.
2. Nutritional Aspects of Acute Pancreatitis [Електронний ресурс] //Gastroenterology Clinics of North America. — 2018. — Режим доступу до ресурсу: https://www.sciencedirect.com/sci-ence/article/pii/S088985531730136X?via%3Dihub.
3. Kuo D.C. et al. Acute Pancreatitis: What's The Score? [Електронний ресурс] / D.C. Kuo et al. // The Journal of Emergency Medicine. — 2015. — Режим доступу до ресурсу: http:// dx.doi.org/10.1016/j.jemermed.2015.02.018.
УДК 617.55-022.912-089.12
1васькевич О.В.1, Банар Ю.В.1, Скуратвський Ю.С.2 166-й Вйськовий моб1льний госп1таль, м. Покровськ, Укра!на
2В1йськово-медичний кл1н1чний центр Зах1дного рег1ону, м. Льв1в, Украна
Комплекс протишокових заходiв, ресусцитащя у хворого з вогнепальним кульовим пораненням оргажв черевноТ порожнини
Пащент, 25 роюв, стать — чоловiча, дiагноз: вогнепальне кульове нас^зне проникаюче по-ранення черевно! порожнини справа з масивним ушкодженням V, VI, VII сегменпв печшки III— IV ст. i повним розтрощенням право! нирки. Поза-очеревинна гематома. Гемоперитонеум. Вогнепаль-ш переломи IX—X ребер справа. Геморапчний шок III—IV ступеня. Загальний стан при надходженш вкрай тяжкий. Свщомють затьмарена. Температура тша 36,0 °С. Шюрш покриви та видимi сли-
^ш
зов1 6л1д1. Дихання неефективне, ослаблене, жор-стке на всьому протяз1 з обох 6ок1в. ЧД — 22—24, SpO2 — 82—84 %. Тони серця глух1, р1зко ослаблеш. ЧСС — 102, АТ — 40/0 Torr. Живи- болючий у дь лянщ поранення. Ф1з1олог1чн1 вщправлення вщсут-н1. По заднiй поверхш тулуба справа на р1вн1 IX—X ребер по паравертебральнiй л1н1! — рана 12 х 8 мм, на 61чн1й поверхнi живота — рана дiаметром 40 мм, з яко! тривае кровотеча. Аналiз кровк Hb — 35 г/л, Ht — 0,1, Le — 13,8 Г/л. Внутршньовенний наркоз з штубащею трахе! та ШВЛ, катетеризацiя право! шдключично! вени, ¡нфуз1я 5200 мл (коло!ди/кри-стало'!ди: 2/3), трансфузГя (плазма 1220 мл, еритро-цитарна маса 1510 мл, цшьна кров 2950 мл), транекс 1 г, антибютики. Щльна кров — в1д ходячих доно-р1в, як1 планово пройшли дiагностику на гепатит А, В, С та В1Л. Тривалiсть наркозу — 7 годин 20 хв. АТ упродовж 1-! години анестезп — 70—60/40—30 Torr з iнфузiею норадреналшу 10—25 мкг/кг/год, на 2-7-й годинах анестезГ! — 90—110/60—70 Torr без ш-фузГ! симпатомiметикiв, SpO2 — 96—99 %. Дiурез — 3700 мл, ЦВТ — 3—6 см H2O. На 3-й годиш анестезп: Hb — 100 г/л, Ht — 0,3, Le — 14,4 Г/л. Оперативне втручання: лапаротомiя, ревiзiя органiв черевно! порожнини, тампонування печiнки, правобiчна нефр-ектомiя, санацiя та дренування черевно! порожнини, ПХО вогнепальних ран. Через 8 годин 20 хв пащент евакуйований ¡з стабiлiзацiйного пункту до вшськово-медичного госпiталю, через 3 доби — ева-куацiя на IV рiвень вiйськово-медично! допомоги. Затримка евакуацй — внаслiдок несприятливих по-годних умов. На даний час загальний стан близький до задовiльного, тривае л^вання у загальнохiрур-г1чному вщдшенш. Сприятливий результат отрима-ний завдяки застосуванню протоколу FAST, прин-цитв Damage Control та банку ходячих донор1в.
УДК 616-001-02
Йовенко И.А., Балака И.В. Медицинский дом Odrex, г. Одесса, Украина
Показания к жидкостной реанимации: мнение специалистов (Европа, США, Украина)
В Международном исследовании клинической практики жидкостной реанимации (2010), проведенном в 391 ОИТ, главными причинами для начала жидкостной реанимации были названы нарушение тканевой перфузии или низкий сердечный выброс (СВ) — 44 %. Следующим показанием (35 %) были существенные нарушения витальных функций — артериального давления (АД), сердечного ритма (ЧСС), темпа диуреза или центрального венозного давления (ЦВД), даже при отсутствии признаков нарушений тканевой перфузии [1]. Аналогичный опрос в 2014 году показал, что нарушение перфузии тканей или низкий СВ были показанием в 61 % случаев, тогда как нарушения витальных функций при отсутствии
признаков нарушения тканевой перфузии составили 25 % [2], что иллюстрирует изменения в клинической практике. Подобные европейские исследования показали, что гипотония, низкий диурез, тахикардия и гиперлактатемия являются наиболее частыми показаниями для внутривенного введения болюса жидкости [3]. Опрос врачей ОИТ в США показал, что низкие АД, диурез и ЦВД являются наиболее распространенными показаниями для жидкостной реанимации [4]. Нами проведен опрос 49 врачей-анестезиологов, практикующих в разных клиниках Украины. На вопрос о показаниях к экстренной внутривенной инфузии у пациентов при критических состояниях наибольшее количество специалистов (73 %) назвали выраженные нарушения гемодинамики (по данным АД, ЦВД, ЧСС). При сохраняющейся гемодинамической нестабильности опрошенные отмечали необходимость контроля темпа диуреза как маркера тканевой перфузии. Менее 25 % специалистов в качестве главного показания к жидкостной реанимации называли низкий сердечный выброс. Следует отметить, что во всех этих случаях констатировали низкую доступность для рутинной оценки СВ в Украине. Другие признаки нарушений тканевой перфузии (лактат, рН крови, ВЕ) также упоминали в качестве желаемых, но недоступных в большинстве клиник Украины. Проведенный опрос иллюстрирует необходимость существенных изменений в повседневной клинической практике в Украине.
Список литературы
1. Finfer S. et al. Resuscitation fluid use in critically ill adults: an international cross-sectional study in 391 intensive care units // Crit. Care. — 2010. — 14. — 185.
2. Hammond N.E. et al. Patterns of intravenous fluid resuscitation use in adult intensive care patients between 2007 and 2014: an international crosssectional study // PLoS ONE. — 2017. — 12. — e0176292.
3. Boulain T. et al. Volume expansion in the first 4 days of shock: a prospective multicentre study in 19 French intensive care units//Intensive Care Med. — 2014. — 41. — 248-256.
4. Miller T.E., Bunke M., Nisbet P. et al. Fluid resuscitation practice patterns in intensive care units of the USA: a cross-sectional survey of critical care physicians // Perioper. Med. — 2016. — 5. — 15.
УДК 616-001 + 616.15
Йовенко И.А., Павловский М.Э., Гавриченко Д.Г., Дубина В.Н. Медицинский дом Odrex, г. Одесса, Украина Днепропетровская областная клиническая больница им. И.И. Мечникова, г. Днепр, Украина
Экстракорпоральная гемокоррекция по внепочечным показаниям в ОИТ
Продленная заместительная почечная терапия (CRRT — англ.) является общепризнанным методом интенсивной терапии у критических пациентов
с острой почечной недостаточностью. Однако существует ряд критических состояний, не связанных с повреждением почек, при которых CRRT может иметь принципиально важное значение. Использование CRRT для удаления циркулирующих в плазме иммунных комплексов и цитокинов при сепсисе вселяло надежды на революцию в ИТ сепсиса. К сожалению, недавние данные рандомизированных контролируемых исследований свидетельствуют, что CRRT не может быть рекомендована для им-муномодуляции при сепсисе. Термолитический эффект CRRT может быть использован для уменьшения гипертермии, в том числе злокачественной, и связанных с ней реакций кровообращения. Гемо-фильтрация является эффективным способом предотвращения почечной недостаточности при травматическом повреждении больших массивов тканей и рабдомиолизе с поступлением в системный кровоток миоглобина и других токсических веществ. Современные показания к CRRT включают удаление жидкости у пациентов с жидкостной перегрузкой и застойной сердечной недостаточностью, когда другие средства удаления жидкости недостаточны или неэффективны. Непрерывное удаление эндогенных токсинов (аммиак) может быть полезно при врожденных нарушениях обмена веществ, тяжелом ацидозе и синдроме лизиса опухоли. К внепочечным показаниям для CRRT относится также удаление водорастворимых токсических веществ при экзогенных отравлениях. Системы так называемого альбуминового диализа (MARS, PROMETHEUS) используют в тяжелых случаях острой печеночной недостаточности на этапе ожидания трансплантации печени.
Список литературы
1. Vaara S.T., Bellomo R Extra-Renal Indications for Continuous Renal Replacement Therapy // Contrib. Nephrol. — 2018. — 194. — 90-98. — doi: 10.1159/000485605.
2. Upendra S., Tiwari S.C. Non Renal Indications of Renal Replacement Therapy// JIMSA. — 2012. — 25(2). — 117.
УДК 616.24-073 612.884:612.08
1^ндяк 1.Р., Тпов I.I., Волошинський О.В., Пулик 1.Ю., Голуб В.В. 1вано-Франк1вський нац1ональний медичний ун1верситет, м. ¡вано-Франювськ, Укра'на
Методика оцшки болю за допомогою сшрометрп
Вступ. Шсляоперацшна аналгезГя е важли-вим фактором швидко! реабЫтацп хворих тс-ля торакальних оперативних втручань. Для зне-болювання зазвичай використовують системш анальгетики i методи регюнарно! аналгезГ!, а ощнку ефективностГ знеболювання традицшно проводять суб'ективними методами, таким як вь зуальна аналогова шкала (ВАШ). Однак юнують
т
i об'ективн1 критерп оц1нки болю, що базуються на методищ за допомогою АNI-монiтора. Однак цей метод ще недоступний у багатьох лжуваль-них закладах через вщсутшсть апаратури. Мета роботи: вивчити ефектившсть знеболювання у хворих тсля торакальних операцiй з викорис-танням об'ективного методу на основi показни-кiв зовнiшнього дихання. Матерiали та методи. У дослвдження було включено 18 хворих (4 жшки i 14 чоловiкiв) вiком 56,0 ± 5,6 року, яким проводились оперативш втручання на стравоходi. Шсля операцп пацieнтiв знеболювали тривалою етду-ральною аналгезieю, у пiсляоперацiйному перь одi як анестетик застосовували 0,25% розчин бу-швакашу, який вводився етдурально в пром1жку 7-8-го грудних хребщв. У схему аналгезп хворим, за необхщносп, були включенi нестеровдш проти-запальнi засоби i наркотичш анальгетики. Крите-рieм ефективностi знеболювання ми вибрали ВАШ i таю показники сшрометрп: об'ем форсованого видиху (ОФВ1) та життеву eмнiсть легень (Ж6Л). Дослiдження функцп зовнiшнього дихання проводили перед оперативним втручанням, на 23-й день тсля операцп i перед випискою зi стащона-ру. Результата. До операцп ОФВ1 становив 83 %, на 3-й день тсля операцп — 48 %, тобто зменшив-ся майже на 50 %, при виписщ зi стацiонару до-рiвнював 77 %. Аналопчш показники були i щодо Ж6Л. При порiвняннi з результатами тестування штенсивносп болю за ВАШ спостерпалася прямо пропорцiйна залежнiсть. Отже, у хворих, з якими обтяжений контакт у шсляоперацшному перюд^ штенсившсть больового синдрому можна визна-чати за показниками сшрометрп. Висновки. Як об'ективний критерш ефективносп аналгезп в деяких хворих у шсляоперацшному перiодi можна використовувати дан показниюв зовнiшнього дихання i на основi цього корегувати протибольо-ву тератю.
УДК 616.36-008.6
Клюцевський Д.О.
Укра/нська вйськово-медична академя, м. Ки/в, Укра/на
Особливост iнфузiйноí детоксикацiйноí терапií у хворих iз печiнковою недостатнютю
Вступ. На сьогоднi проблема лiкування печшково! недостатностi все ще залишаеться актуальною, тому що поряд iз нирковою недостатшстю вона належить до найбшьш тяжких ускладнень серед терапевтичних та iнфекцiйних захворювань i гострих отруень. Захворювання травно'1 системи займають трете мiсце у структурi захворюваностi населення Укра'1ни тсля захворювань серцево-су-динно'1 та дихально'1 систем, що становить близько 10 % протягом останшх 5 роюв. 1з них близько 1,6 %
припадае на захворювання власне печшки. Захворювання печшки посiдають п'яте мюце в рейтингу причин смертносп пiсля iнфаркту мiокарда, раку, шсульту та захворювань дихально'1 системи. Летальшсть при печiнковiй недостатностi досягае 50—80 %. Метою дослщження було п^ищен^ ефективностi проведення детоксикацшно! терапп у хворих, в яких розвинулась печшкова недостат-нiсть. Матерiали та методи. Дослщження базуеться на результатах ретроспективного вивчення юто-рiй хвороби 44 хворих iз печiнковою недостатшстю (середнш вiк — 52,7 ± 2,1 року), якi перебували на стащонарному обстеженнi й л^ванш у вщдь леннi реашмацп та штенсивно! терапп Головного вшськового клiнiчного госпiталю МО Укра'1ни в 2013—2017 рр. Результата. Пд час дослщження було встановлено: вiрогiдне (р < 0,05) зменшення рiвня АЛТ i АСТ кровi хворих внаслщок застосу-вання 5% розчину глюкози у комплекснш терапп печшково! недостатностi; вiрогiдне (р < 0,05) вщновлення параметрiв гемостазу у хворих 1з пе-ч1нковою недостатнiстю внаслвдок застосування свiжозамороженоi плазми у комплекснш терапп; застосування свГжозаморожено! плазми в комплекснш шфузшнш терапп печшково! недостат-ност1 в1рог1дно (р < 0,05) не впливае на зниження р1вня АЛТ, АСТ та загального бЫрубшу в кров1 хворих; застосування св!жозаморожено'1 плазми у комплекснiй терапп печшково'1 недостатностi в1-рог1дно (р > 0,05) не впливае на тривалють перебу-вання хворих у вщдшення реашмацп та штенсив-но'1 терапп. Висновки. Застосування комбшовано'1 шфузшно! детоксикацшно'1 терапп (кристало'1ди + 5% розчин глюкози) в!ропдно сприяе змен-шенню р1вня трансамiназ i загального бтрубшу в ус1х дослiджуваних групах незалежно в1д ступе-ня тяжкост печшково'1 недостатностi. Недоцiльно призначати св!жозаморожену плазму як заиб для детоксикацп, вiдновлення коло'1дно-онкотичного тиску кров1 та корекцп гшоальбумшемп. бдине показання до и переливання — масивна крово-втрата, профiлактика та лiкування коагулопатич-них кровотеч.
УДК 615.835.3:616-036.882-08
Ковтун А.1., Коновчук В.М., Карпо П.М., Сажин А.П., Аносов А.С. ВДНЗ Укра/ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Укра/на
Новi европейськ шдходи до використання ппербарично'1 оксигенацií в штенсивжй терапп
Ппербарична оксигенацГя (ГБО) — це л!куван-ня киснем пщ пщвищеним тиском у барокамерi. В основ! дл ГБО лежить пщвищення парцiального тиску кисню (рО2) в кров1 та 1нших р1дких середо-вищах органiзму. бвропейська ком1с1я з пщводно!
та гшербарично! медицини сформувала спшьш для 6С показання до ГБО, використовуючи триступе-неву шкалу: 1-й стутнь — ГБО абсолютно рекомендована (застосування цього методу критично важ-ливе для остаточного результату лжування пащента: отруення СО, краш-синдром, променевий некроз м'яких тканин, декомпресГя, газова емболГя, газова гангрена); 2-й стутнь — ГБО рекомендована (за-стосування ГБО позитивно впливае на остаточний результат лжування пацГента) при таких станах, як: дГабетична стопа, ускладнена пересадка шкГри або м'язовошюрного клаптя, остеорадГонекроз, про-меневий проктит (ентерит), променеве ураження м'яких тканин, раптова глухота, шемГчш виразки, рефрактерний хрошчний остеомГелГт, нейробласто-ма 4-! стад!!; 3-й стутнь — ГБО скорГше позитивна (на розсуд лжуючого лжаря) при таких порушен-нях, як: постаноксична енцефалопат1я, променевий некроз горташ, променев! ураження ЦНС, репер-фузГйний синдром пГсля операцГй на судинах, ре-плантацГя кГнцГвок, отки понад 20 % поверхн! 2-го ступеня, гостр! ГшемГчнГ розлади в офтальмолог!!, рани, що довго не заживають (внаслщок запален-ня), юстозний пневматоз кишечника. Протипока-заннями до проведення гГпербарично! оксигенацГ! е: етлепсГя в анамнез! (або будь-як! шш! судомн! напади), порожнини в легенях (каверни, абсцеси або повирят кГсти), тяжк! форми гшертошчно! хворо-би, порушення прохщносп слухових (евстахГевих) труб i каналГв, що з'еднують додатков! пазухи носа Гз зовшшшм середовищем (полГпи i запальн! процеси в носоглотщ, середньому вусГ, придаткових пазухах носа), зливна i часткова пневмонГя, пневмоторакс (особливо напружений), гостр! ресшраторш захво-рювання, клаустрофобГя, пГдвищена чутливГсть до кисню, гГпертермГя, що не пщдаеться фармацев-тичнГй корекц!!, недренован! або погано дренован! вогнища гншно! Гнфекц!!, наявнГсть злоякГсного утворення. Час i ыльюсть сеансГв призначаються шдивщуально i залежать вГд дГагнозу i показань. За-звичай, залежно вГд патолог!!, тривалГсть лГкування становить 5—12 сеансГв по 45—60 хвилин кожен при надлишковому тиску в барокамер! вщ 0,5 до 3 атм. Висновки. Гшербарична оксигенацГя збГльшуе кис-неву емкГсть життевих середовищ оргашзму, ком-пенсуючи вс! види гГпокс!!. ЛГкувальними ефектами ГБО е: адаптацшний, метаболГчний, детоксикацш-ний, бактерицидний, Гмуномодулюючий, актопро-текторний, репаративно-регенеративний i вазопре-сорний.
Список лiтepaтуpи
1. Lam G., Fontaine R.., Ross F.L., Chiu E.S. Hyperbaric Oxygen Therapy: Exploring the Clinical Evidence // J. Advances in Skin and Wound Care. — 2017. — 30(4). — 181-190.
2. Brugniaux J.V., Coombs G.B., Barac O.F. Highs and lows of hyperoxia: physiological, performance, and clinical aspects // American journal of Physiology — Regulatory, Integr-arative and Comparative Physiology. — Jul. 2018. — 315(1). — 161-164.
УДК 616.12-008.331.4-005-08:577.175.8
Коновчук В.М., Андрущак А.В., Кушнiр С.В. Вищий державний навчальний заклад Украни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Укра1на
Шляхи вiдновлення мжроциркуляторного русла при дофамш-залежшй компенсацп сепсисчндукованоТ ппотензп
Вступ. Сепсис е одшею з найбшьш актуальних проблем сьогодення [1]. Незважаючи на шотроп-ну та волемiчну пщтримку механiзмiв стабшзащ! гемодинамжи, nepe6ir сепсису характеризуеться дисфункщею мiкроциркуляторного русла. Порушення мжроциркуляторного кровотоку вважаеть-ся ключовою ланкою в патогенезi гшоперфузИ [3]. Проте питання протекцИ мiкроциркуляторного русла при дофамш-залежнш сепсис-iндукованiй гшотензИ (С1Г) не отримали достатнього вщдзер-калення. Мета роботи: дослщити реакцiю мжро-циркуляторного русла на дiю реосорбiлакту при дофамш-залежнш компенсаций сепсис-iндукованоï гшотензш MaTepiam та методи. Дослщжено 28 па-цiентiв iз С1Г та 25 пащенпв, якi становили конт-рольну групу (синдром системноï запальноï вщпо-вiдi (ССЗВ), МКХ-10: SIRS, ICD-10: R-65.2), якi в комплексному л^ванш отримували реосорбiлакт. Мiкроциркуляцiя оцiнювалася за бюмжроскош-ею сублiнгвальноï слизово! [2]. Результата. Змши мжроциркуляцИ при застосуванш реосорбiлакту у пацiентiв 1з ССЗВ та компенсованою С1Г характе-ризуються певними вщмшностями, зокрема, iндекс De Backer у пащенпв 1з С1Г був меншим на 6,4 % (Р < 0,05), н1ж у пашенпв контрольноï групи; по-казник загальноï щ1льност1 судин був знижений на 6,6 % (Р < 0,05); щшьнють перфузованих судин у пащенпв 1з С1Г на вщмшу вщ у пацiентiв 1з ССЗВ була меншою на 15,0 % (Р < 0,05); частка перфузованих судин у пащенпв 1з С1Г була також меншою на 16,4 % (Р < 0,05); шдекс мжросудинного кровотоку у пащенпв 1з С1Г був нижчим, н1ж у пацiентiв 1з ССЗВ, — р!зниця становила 18,2 % (Р < 0,05); ш-декс неоднорщносп кровотоку був зменшений на 42 % (Р < 0,05). Висновки. За умови дофамш-компен-сованоГ сепсис-iндукованоï гiпотензiï у пацiентiв 1з гнiйно-септичними ускладненнями при дослiдженнi мжроциркуляторного русла сублiнгвальноï длянки виявленi порушення мжроциркуляцИ, що характери-зувалися деформащею судинного русла за показни-ками щдексу неоднорщносп кровотоку, щ1льност1 та функцш розмiщених судин, якост1 кровопостачання. Реосорбшакт покращуе функцiональну здатнiсть м1-кроциркуляторного русла у пацiентiв 1з сепсис-щду-кованою гiпотензiею, проте стутнь компенсаций за узагальненими показниками мжроциркуляцИ досягае пльки 83 % (Р < 0,05) вщ р1вня показниюв у пацiентiв 1з синдромом системноï запальноï вщповщ.
CnMCOK AiTepaTypM
1. Singer M, Deutschman C.S., Seymour C.W., Hotch-kiss R.S. The Third International Consensus Definitions for Sepsis and Septic Shock (Sepsis-3) //JAMA. - 2016. - 315(8). - 801-10.
2. Fleischmann C., Scherag A., Adhikari N.K.. International Forum of Acute Care Trialists. Assessment of global incidence and mortality of hospital-treated sepsis: current estimates and limitations //Am. J. Respir. Crit. Care Med. - 2015. - 193(3). - 25972. - doi: 10.1164/rccm.201504-0781OC.
3. Del Opal S. The current understanding of sepsis and research priorities for the future // Virulence. - 2014. - 5(1). -1-3.
УДК 616.381-002-089:615.835.3:577.1
Коновчук В.М., Ковтун А.1., Карпо П.М., Сажин А.П., Аносов А.С. ВДНЗ Укра'ни «Буковинський державний медичний унверситет», м. Черн1вц1, Укра'на
Вплив ппербарооксп на оксидантно-антиоксидантну систему у хворих на перитожт
Вступ. Розвиток гшоксп тсля оперативного втручання та санацГ! очеревинно! порожнини ви-магае застосування киснево! терапп. Високоефек-тивним методом оксигенотерапп е гшербарична оксигенацiя (ГБО). Мета дослвдження: шдвищення ефективносп комплексного штенсивного лжуван-ня хворих iз абдомшальними гншно-септичними ускладненнями у шсляоперацшному перiодi з огля-ду на стан оксидантно-антиоксидантно! системи. Матер1али та методи. Обстежено 126 хворих вжом 37—64 рокiв iз перитоштом у пiсляоперацiйному пе-рiодi. Уам було проведено оперативне лiкування: лапаратомго, лiквiдацiю вогнища запалення, сана-цго й дренування черевно! порожнини. На 2-3-й день пiсля оперативного втручання (через 12—36 годин тсля появи ознак поширеного перитошту) на фон традицшно! базисно! терапи хворим проводили лГкування сеансами ГБО. У плазмi кровi визначали вмiст середшх молекул, активнiсть церу-лоплазмiну та стутнь окиснювально! модифiкацГi бiлкiв (ОМБ). В еритроцитах дослГджували актив-шсть каталази, глутатiонпероксидази та малонового альдепду. Результати. Проведенi дослiдження показали, що перебiг пiсляоперацiйного поширеного перитошту супроводжуеться активацiею антиокси-дантних ферменпв еритроцитiв i плазми кровГ на тлГ зростання процесiв перекисного окиснення лГпГдГв (ПОЛ) та ОМБ у результат виснаження антиокси-дантно! системи. Установлено, що у хворих Гз по-ширеним гнГйним перитонГтом за умов класично! терапГ! в першу добу тсля оперативного втручання спостерГгаються порушення стану оксидантно-ан-тиоксидантно! системи оргашзму: збГльшення вмю-ту середшх молекул, малонового альдепду, ступеня ОМБ, зростання активносп каталази, глутатюнпе-роксидази, церулоплазмшу. Прояви на бюхГмГчно-
^ш
му piBHi (pi3Ke зростання BMicTy малонового альдеп-ду i ступеня ОМБ) та пщвищення вмюту iонiв калiю в плазмi кровi та ce4i спостерiгаються на 12—18 годин рашше, н1ж клтчт Використання ГБО у стан-дартних терапевтичних режимах у тяжких хворих i3 низькою висх1дною активнiстю антиоксидантних ферменпв призводить до збiльшення рiвня ПОЛ, ОМБ i клiнiчних проявiв токсично! дГ! ппербарич-ного кисню. У таких випадках використовували понижет режими гшербароокс!!, знижуючи робочий тиск у барокамерi до 1,4—1,6 АТА, i скорочували тривалiсть сеанав ГБО до 20—30 хвилин. Висно-вки. Раннiми доклтчними проявами токсично! дГ! кисню при застосyваннi ппербарично! оксигенаци е зростання р1вня малонового альдепду в еритроцитах, ступеня ОМБ у плазм^ р!вня юшв калiю у плаз-м1 кровь При низькому висх!дному р1вн1 активносп антиоксидантних ферменпв доц1льно застосовува-ти понижен терапевтичнi режими гшербароокси.
Список лггератури
1. Руководство по гипербарической оксигенации / Под ред. С.Н. Ефуни. — М.: Медицина, 1986. — 416 с.
2. Чуев П.М., Владика А.С., Воробйов К..П. Гтербароок-ситератя: навч. поабник. — Одеса: ЗМЗ, 1999. — 188 с.
УДК 616.089.28.005.1:615.38
КорбутЮ.В.1, Циба А.М.2 Укра/нська в/йськово-медична академя, м. Ки/'в, Укра/на
21нститут травматолог!! та ортопед!/' НАМН Укра/ни, м. Ки/'в, Укра/на
Реiнфузiя дренажно'| кровi при ендопротезуванж кульшових суглобiв
Вступ. Операци тотального ендопротезування кульшових сугло61в (ТЕКС) супроводжуються зна-чною крововтратою (КВ), яка, за даними р1зних ав-тор1в (Ариа Шандер, 1988; Зшьбер А.П., 2000), ста-новить 15—60 % об'ему циркулюючо! кров1 (ОЦК). Осо6лив1сть цих операцш у тому, що вони викону-ються на фон1 накладеного джгута, а тсляопера-ц1йно (п/о) джгут знiмають i починаеться дренажна п/о КВ, внаслщок цього погiршуеться стан хворих, розвиваються анемiя та ускладнення. Тому адекват-не вiдновлення ОЦК — одна з актуальних проблем анестезюлопчного забезпечення сучасно! рекон-структивно! х1рург11, що можна вир1шити шляхом шфузп еритроцитарно! маси (ер/м) або шляхом ре-шфузи (Р1) дренажно! автокровi. Мета: досл1дити доц1льн1сть використання Р1 дренажно! автокровi у хворих при ТЕКС. Матерiали та методи. В основу роботи покладено аналiз перебiгу анестезюлопч-ного забезпечення та п/о перюду 138 хворих, яким виконано ТЕКС у клшщ 1нституту травматологи та ортопеди. Хворих було розподшено на дв1 групи залежно в1д методу корекци КВ: у 60 хворих (конт-
рольна група) виконували трансфузГю ер/м при зни-женш гемоглобГну менше 80—85 г/л та гемотокриту менше 25 %; 78 патентам (основна група) проводили Р1 дренажно! автокров! з використанням ф!льтра Lipi Guard SB фГрми PALL. КлГнГчнГ групи хворих були схож! за вжом, статтю, етюпатогенезом, видом i тривалГстю операц!!. Результата. Встановлено, що в основнш груш загальна КВ становила 670,9 мл, Гз них протягом операц!! — 229,7 мл (34 %), упро-довж першо! п/о доби — 441,2 мл (66 %). У контрольна груш загальна КВ — 667 мл, Гз них опера-щйна — 225,8 мл (37 %) та п/о — 441,2 мл (63 %). Середш показники кров! у хворих (чисельник) та дренажно! кров! (знаменник) мало рГзнилися: RBC — 3,77 х 1012/л/3,34 х 1012/л; Hb — 115,5 г/л/105 г/л; Ht — 35 %/32,5 %; WBC 4,5 х 109/л/4,0 х 109/л; PLT — 10,3 х 109/л/3,7 х 109/л. ДинамГка показникГв згортання кров! пГд час операц!! та п/о в обох групах не вщрГзнялася i не виходила за меж норми. Вар-то вГдзначити, що у контрольнш груп! потребували трансфузГю ер/м 46 хворих у середшх дозах 250 мл. В основнш груп! решфузовано 229,5 мл дренажно! автокров! На 2-гу — 3-тю п/о добу клшчний ана-л!з кров! у групах мало вщрГзнявся, анем!! не було. Хвор! були активш, не виявилося порушень гемо-динамГки та дГурезу. Висновки. Дренажна кров, що в стерильних умовах зГбрана в перш! 6 годин, за сво!м клГтинним складом не вщрГзнялася вГд кров! пашен-тГв i була придатною для решфуз!!. РеГнфузГя зГбра-но! п/о дренажно! автокров! дозволяе забезпечити стаб!льш показники кров! хворого без переливання донорсько! кров!.
УДК 616-006.04-089.5
Корецький О.С., Хитрий Г.П.
Укра/нська вйськово-медична академЯ, м. Ки!в,
Укра/на
Мультимодальна анес^я при втручаннях у панкреатодуоденальнiй зонi
Вступ. Рак пщшлунково^ залози е провiдною причиною смертностi в!д ракових захворювань у розвинених крашах i вважаеться одним iз найбiльш злояюсних новоутворень у всьому свiтi [1]. На даний час единим ефективним лжуванням раку пщшлун-ково^ залози е хiрургiчна резекц1я, пiсля виконання яко^ п'ятирiчне виживання становить приблизно 15—20 % [2]. Мета: вивчення ефективносп мульти-модально^ анестез!i, що являе собою поеднання ет-дурально^ аналгез!i та загально^ (внутршньовенно^ або шгаляцшно'О анестез!i пiд час операцш з приводу патолог!i панкреатодуоденально^ зони. Матерiа-ли та методи. На базi Нацiонального вшськово-ме-дичного клшчного центру «ГВКГ» були вивчеш та включенi в ретроспективне дослщження 29 iсторiй хвороби пацiентiв, яким була виконана панкреатодуо-денальна резекцiя пщшлунково^ залози з приводу
патолог!! панкреатодуоденально! зони. Для визна-чення впливу епщурального введення морфшу як компонента мультимодально! анестез!! пашенпв було розпод!лено на дв! групи. Група A — 16 пашенпв, яким одноразово вводився епщурально роз-чин морфГну 4—5 мг на початку оперативного втру-чання. Група B — 13 пашенпв, у яких епщурально морфГн не використовувався. Результати. У груп! A потреба у додатковому введенш фентан!лу п!д час операц!! була меншою, н1ж у груп! В (група A — 0,75 ± 0,68 мкг/кг/год; група B — 1,46 ± 0,95 мкг/кг/ год), p = 0,025. СереднГ дози лщока!ну для епщурально! аналгез!! в першу добу тсля операц!! були ниж-чими у груп! A (0,71 ± 0,15 мг/кг/год), шж у груп! B (0,88 ± 0,14 мг/кг/год), p = 0,0094. На другу добу тсля операц!! не виявлено рГзнищ м1ж середнГми дозами лщока!ну для епщурально! аналгез!! м1ж групами A та B, p > 0,05. Висновки. Застосування морфшу епщурально штраоперацшно дозволяе зменшити юльюсть наркотичних анальгетикГв упродовж операц!!. Анальгетичний ефект зберпаеться протягом першо! доби пГсля операц!!, що проявляеться у не-обхщносп менших доз лщока!ну для епщурального знеболювання. Анальгетичний ефект епщурально введеного морфшу не поширюеться на другу добу шсляоперацшного перюду.
Список лгтератури
1. Ferlay J., Soerjomataram I., Dikshit R., Eser S. Cancer incidence and mortality worldwide: sources, methods and major patterns in GLOBOCAN2012//Int. J. Cancer. — 2015. — 136. — E359-E386. doi: 10.1002/ijc.29210.
2. Kedra B., Popiela T., Sierzega M., Precht A. Prognostic factors of long-term survival after resective procedures for pancreatic cancer // Hepatogastroenterology. — 2001. — 48. — 1762-1766[PMID: 11813619].
УДК 616.831.9-002-053.2/6
Корсунов В.А., Георпянц М.А., Скорик В.С., Пороша Н.С., Павлов В.В. Харк1вська медична академЯ п1слядипломно! осв1ти, м. Харк1в, Укра!на
Можливост використання ¡нтелектуальних режим1в ресшраторно'Т шдтримки шд час ¡нтенсивноТ терапм у дггей
Вступ. Розвиток технологш сучасно! рестра-торно! пщтримки сприяв створенню штелектуаль-них режимГв вентиляцГ!, пщ час здшснення яких частина параметрГв дихального циклу обираеться за певними алгоритмами. Одним Гз найбГльш про-сунутих режимГв е ASV — адаптивна пщтримуюча вентиляцГя, яка у вГтчизняному рестраторГ отри-мала назву AdVent. Попри значний i позитивний досвГд використання цього режиму в дорослих пащенпв, шформашя щодо його застосування у педГатри е доволГ обмеженою. Мета: визначити
можлив1сть використання технолог^ рестраторно! п1дтримки у режимi AdVent у дорослих i дiтей р1зних в1кових груп 1з р1зними типами дихально! недостатностi. Матерiали та методи. Шд час до-слiдження у хворих, як1 надходили до вщдшень штенсивно! терапи КНП ХОР О1КЛ та ОД1КЛ, за наявностi показань проводилася рестраторна пiдтримка вентиляторами ЦуеМ Т та Uvent А у ре-жим1 AdVent. В1к хворих становив в1д 3 м1сяц1в до 36 роюв. Показаннями до рестраторно! тдтрим-ки були: синдром Пена — Барре, гншний менш-пт, септичний шок 1з гострим рестраторним синдромом дорослих. Результати. У 61льшост1 хворих використання режиму AdVent дозволило забез-печити ефективну тдтримку газообмiну як за п-перметаболiчних, так i за гiпометаболiчних умов, зберпаючи легенево-протективнi параметри вен-тиляци. Використання цього режиму сприяе зна-чн1й економи часу лiкаря-анестезiолога, що дае можливють спрямувати вивiльнений час на бшьш детальну та iндивiдуалiзовану iнтенсивну терапiю 1нших компонентiв критичних сташв. Важлива перевага в тому, що цей режим е фактично единою платформою рестраторно! тдтримки — в1д примусово! вентиляци, коли хворий не дихае, до частково! тдтримки та ввдлучення хворого в1д респiратору за алгоритмом п1дтримки тиском. Ви-сновки. Iнтелектуальнi режими рестраторно! пщ-тримки, а саме AdVent, е перспективним напрям-ком удосконалення штенсивно! терапи, що здатен збшьшити як1сть вентиляци у хворих, у тому числ1 дитячого в1ку, в умовах штенсивно! терапи широкого кола критичних сташв, зменшити наванта-ження на медичний персонал вщдшень штенсивно! терапи.
УДК 617.58-089.5-031.3.168
Коробко ЕЮ., Георпянц М.А. Харк1вська медична академЯ п1слядипломно1 осв1ти, м. Харк1в, Укра/на
Ефективнють методiв субарахно^ально! анестезп при травмах нижнiх кiнцiвок
Вступ. Субарахнощальна анестезiя (СА) поряд 1з пров1дниковою е найпоширенiшим методом знеболювання, що використовують при травмах нижшх к1нц1вок [1, 2]. I! висока ефективнiсть та надiйнiсть давно доведет клтчним досв1дом, однак у доступнш лiтературi мало даних щодо особливостей перебпу СА у пащен^в 1з р1зним рiвнем передоперацiйного психоемоцшного на-пруження. Мета: досл1дити ефектившсть методик СА та поеднано! СА 1з седацiею при травмах нижшх кшщвок п1д час оперативного втручан-ня за даними клжчних показникiв i вивчення тривожносп пащенпв. Матерiали та методи. В дослвдження ув1йшли 22 пацiенти, як1 були про-
^ш
оперованГ з приводу травм нижшх кшщвок у КНП ХОР «Обласна клшГчна травматолопчна лжарня». За методом знеболювання хворих було розподГлено на 2 групи: 1-ша (n = 11; 56,2 ± 6,9 року) — проопероваш в умовах СА; 2-га (n = 11; 53,9 ± 5,1 року) — в умовах СА з подальшою седа-цГею пропофолом 2 мг/кг/год. Оцшювали показ-ники гемодинамжи (ГД), ГнтенсивнГсть болю (1Б) за ВАШ, рГвень ситуацшно! (СТ) та особистюно! тривожностГ (ОТ) за СпГлбергером — ХанГним до операци та на першу добу тсля операцГ! (п/о). Статистична обробка отриманих даних здшснена параметричними та непараметричними методами залежно вГд нормальностГ розподГлу. Для встанов-лення взаемозв'язюв мгж показниками застосова-ний коефщГент кореляцГ! СпГрмена. Результати. За показниками ГД, об'емом шфузшно! терапГ! та застосуванням вазопресорГв хворГ мГж групами не вщрГзнялись. ЗакономГрне зниження середньо-го АТ у межах 74,8 ± 1,6 мм рт.ст. i 71,3 ± 3,1 мм рт.ст. в 1-й та 2-й групах вщповщно в умовах суб-арахно!дального блока не вимагало додатково! ко-рекцГ! у бГльшостГ хворих. 1Б за ВАШ до операцГ! становив 6,6 ± 0,4 vs 6,7 ± 0,2 бала, також визначе-нГ вагомГ рГвнГ СТ (Me = 43 [40; 46] vs Me = 43 [41; 44] бали) i ОТ (Me = 43,5 [42; 48] vs Me = 44 [42; 48] бали), що обумовлено травматичним ушко-дженням та очжуванням оперативного втручан-ня. Через добу п/о показники ВАШ знижувались, але були в межах середньо! — 5,5 ± 0,5 vs 4,3 ± 0,2 (р < 0,05). На першу добу п/о рГвень тривожностГ в обох групах знижувався, що обумовлено змен-шенням болю при анестези i заспокоенням хворих СТ (Me = 37 [36; 38] vs Me = 34 [34; 36] бали) i ОТ (Me = 40 [38; 42] vs Me = 38 [36; 38] бали). У хворих обох груп, яким було проведено СА та поеднану Гз седащею СА, не виявлено суттево! кореляцГ! мГж показниками ВАШ i тривожностГ. Одним Гз по-яснень цього факту може бути те, що процедура СА загальновщома й зрозумГла для пащеипв, що знижуе психоемоцюнальне напруження. КрГм того, важливим фактором е те, що СА зазвичай за-ймае менше часу та викликае менше дискомфорту пщ час виконання. Висновки. Субарахно!дальна анестезГя е ефективним методом знеболювання при операцГях на нижшх кшщвках. Поеднання !i з штраоперацшною седащею сприяе зниженню по-казникГв ГнтенсивностГ болю у шсляоперацшному перГодГ.
Список лператури
1. Кохан З.В. Сравнительная оценка состояния гемодинамики у пациентов при блокадах периферических нервов и спинномозговой анестезии во время операций на нижних конечностях / З.В. Кохан, А.В. Брухнов, В.Г. Печерский, А.В. Марочков // Регионарная анестезия и лечение боли. — 2014. — VIII, 3. — 21-25.
2. Суслов В.В., Фесенко У.А., Фесенко В.С. Спи-нальная анестезия и анальгезия. — Харьков: «Сим», 2013. — 28.
УДК 615.015: 615.276+615.213:616-006.6
Косеченко Н.Ю., Гомон М.Л., Нагайчук В.1. Внницький нац1ональний медичний ун1верситет ¡мен1 М.1. Пирогова, м. В1нниця, Укра'на
Комплексний п1дх1д фармакотерапп больового синдрому у хворих з ошками
Вступ. Знеболююча терапГя у пащенпв з опГковими травмами залишаеться актуальною проблемою внаслщок багатокомпонентност! больового синдрому та недоощнення всГх патогенетичних механГзмГв його розвитку, а тому й неадекватшстю знеболювання як пГд час надання первинно! допо-моги, так i в спещалГзованих стацГонарах. Саме тому некоригованГсть нейропатичного компоненту больового синдрому на раншх етапах знеболювально! терапГ! призводить до формування в опГкових хворих хротчного нейропатичного больового синдрому, що часто проявляеться штенсивним свербежем у дГлянщ пГсляоперацГйного рубця. Структурова-ний пГдхГд до протибольово! терапГ! опГкових хворих повинен базуватися на принцип! сходГв, за-пропонованому експертною групою ВООЗ, що включае крГм застосування аналгетичних засобГв використання ад'ювантно! терапГ!. Мета: дослГдити фармакологГчну ефективнГсть ад'юванта прегабалГн при застосуванш його на ранньому етат лГкування опжово! травми для зменшення проявГв нейропатичного болю. Матерiали та методи. В дослГдження було включено 52 пащенти вГком 18—60 роюв обох статей з отковою травмою 11В-стадГ! та площею отку менше 30 %. ПацГенти були розподГлеш на дв! групи, як! отримували ад'ювантну терапГю прегабалГном у двох режимах дозування з першого дня тсля проведення ранньо! некректомГ! протягом трьох тижнГв. ПацГенти першо! групи отримували прегабалГн у добовш доз! 300 мг у два прийоми, пащенти друго! групи — в добовш доз! 600 мг двГч! на день, починаючи з другого тижня лГкування. Вам хворим проводилось анкетування за стандар-тними опитувальниками DN4, Pain Detect, ВАШ, монГторинг вГтальних функцГй (ЧД, ЧСС, АТ, SpO2, t, дГурез), BIS-монГторинг. Статистичну обробку от-риманих даних проводили Гз застосуванням методГв варГацшно! статистики за допомогою програми Stаtistica 5.5 (належить ЦН1Т ВНМУ Гм. М.1. Пирогова, лщензшний № AXXR910A374605FA). Ре-зультати. ДослГдження показало, що застосування максимально! добово! дози прегабалшу 600 мг при-звело до виникнення у 23 % пащенпв друго! групи сплутаност! свГдомостГ, дратГвливостГ, дезорГентацГ!, запаморочення, диспептичних розладГв, тахГкардГ! та артерГально! гшотензп, що в 2,8 раза частГше, нГж у пацГентГв першо! групи, як! отримували ад'ювантну тератю прегабалГном у добовш доз! 300 мг. Вщповщно, у пащенпв першо! групи вГдзначалось зниження показникГв рГвня болю та вГдчуття свер-
бежу в 2,5 раза, за результатами опитувальниюв. Висновки. Проведене дослГдження дозволило вста-новити необхГднГсть подальшо! розробки режимГв дозування ад'ювантних препаратГв у комплексному пщходГ фармакотерапГ! больового синдрому в опГкових хворих, з огляду на патогенетичш складов! та широкий спектр ад'ювантних лжарських засобГв.
Список лгтератури
1. Burns. — 2010 Sep. — 36(6). — 769-72. doi: 10.1016/j. burns.2009.05.018. Epub 2010Apr 1.
2. European Burn Association. European practice guidelines for burn care. Minimum level of burn care provision in Europe. — Vienna, Austria: EBA, 2013. (World Health Organization. WHO's pain reliefladder. WHO, 2014).
3. Isha Kaul, Ami Amin, Marta Rosenberg, Laura Rosenberg, Walter J. Meyer. Use of gabapentin and pregabalin for pruritus and neuropathic pain associated with major burn injury: A retrospective chart review // Burns: Journal of the International Society for Burn Injuries. — Aug 2017. doi: 10.1016/j.burns.2017.07.018.
4. Gray P., Williams B. and Cramond T. Successful use of gabapentin in acute pain management following burn injury: a case series//Pain Medicine. — 2008. — 9(3). — 371-376.
УДК 616-006.04
Котко О.М., МарценюкГ.О.
НВМКЦ «ГВКГ», Укра/нська в1йськово-медична
академя, м. Ки/в, Укра/на
Ефективнють премедикацп НПЗП у лкуванш шсляоперацшного болю у хворих шсля мастектомм
Вступ. НезадовГльна ефективнють знеболювання в шсляоперацшному (п/о) перюдГ залишаеться одшею з найбГльших проблем сучасно^ медицини. 1снуе достатнш вибГр медикаментозного знеболювання, але 33—75 % пащенпв скаржаться на серед-нш Г сильний бГль [2]. Операцп на молочнш залозГ вщносяться до х1рурпчних втручань, при яких ш-тенсивнють п/о болю дуже висока, однак и часто недоощнюють. Особливють операцш на молочнГй залозГ (МЗ) — те, що вона е рефлексогенною зоною Г потребуе рацюнально^ протибольово^ терапи в пе-рГод операцп та п/о перюдГ Це може бути досягнуто шляхом проведення попереджувально^ анальгезп, при якГй попередне до нанесення операцшно^ травми введення анальгетика застерпае вГд розвитку болю (блокада ЦОГ зменшуе кГлькГсть медГаторГв запалення — простагландинГв, лейкотрГенГв, ыш-нГв) [1]. Мета роботи: проаналГзувати ефективнГсть застосування НПЗП Гз включенням к у премеди-кацГю для п/о знеболювання у хворих на рак МЗ. Матерiали та методи. Проведено ретроспективний аналГз 40 юторш хвороби пацГентГв, прооперованих Гз приводу раку МЗ Т2-Ы2-М0. Залежно вГд методики премедикацп хворГ були розподГленГ на 2 групи, кожна по 20 осГб; 1-ша група — хворГ, якГ отримували НПЗП (кеталонг 30 мг) лише у п/о перГодГ планово
в/м кожнГ 8 годин у першу добу, з 2-! доби пащенти приймали по 1 табл. (10 мг) 3 рази на добу протягом 2—3 п/о дшв; 2-га група — 20 осГб, якГ отримували кеталонг 30 мг за 30 хв до операцГ! (у складГ преме-дикацГ!) i планово в/м кожнГ 8 годин у першу добу, з 2-! доби — по 1 табл. (10 мг) 3 рази на добу протягом 2—3 п/о дшв. Групи рандомГзоваш за вжом, супут-ньою патолопею, об'емом оперативного втручан-ня, тривалютю операцГ!. 1м проводився монГторинг показникГв — середнГй АТ, пульс, частота дихання, SaO2, визначення рГвня п/о болю за 4-бальною вер-бальною шкалою. Результати. У хворих 2-! групи рь вень п/о болю безпосередньо тсля закшчення оперативного втручання (1-ша година тсля операцГ!) та в ранньому п/о перюдГ (першГ 12 годин тсля опе-рацГ!) був значно нижчим, нгж у хворих 1-! групи. Це виражалося за показниками середнього АТ i пульсу, вербальною шкалою. 1-ша група: САТ — 96,00 ± ± 2,68, пульс — 88,4 ± 5,0; вербальна шкала: 1 бал — 10 %, 2 бали — 50 %, 3 бали — 40 %; 2-га група: САТ — 90,00 ± 2,05, пульс — 78,35 ± 3,63, вербальна шкала: 1 бал — 20 %, 2 бали — 50 %, 3 бали — 30 %. Раннш п/о: 1-ша група: САТ — 102,00 ± 2,64, пульс — 85,05 ± 2,58, вербальна шкала: 1 бал — 20 %, 2 бали — 65 %, 3 бали — 15 %; 2-га група: САТ — 92,00 ± 2,67, пульс — 78,4 ± 2,59, вербальна шкала: 1 бал — 45 %, 2 бали — 65 %. Висновки. Включення в премедикащю кеталонгу сприяе зменшенню рГв-ня п/о болю, гемодинамГчш показники стабшьшшГ, нГж у хворих, яким кеталонг застосовувався лише в п/о перюдГ.
Список лператури
1. Лсецький В.А. Аналгоседащя в онкомамологИ /В.А. Лi-сецький i ствавт. / Матерiали конференцй «Сучасш тен-денцп ттенсивног терапН в онкорадюлогН» // Укратський радiологiчний журнал. — 2017. — 31-38.
2. Лсний I.I. Роль рiзних груп аналгетитв в безпещ першперацшного знеболювання онкохiрургiчних хворих / I.I. Лсний, Р.1. Сидор, Н.Н. Храновська, О.В. Скачкова, М.О. Катриченко // Бшь, знеболювання i ттенсивна тера-тя. — 2016. — 1(74). — 61-70.
УДК 617-089: 616.89-008.45/46: 616-039.71
Котурбаш Р.Ю., Тхоревський О.В., Кривопишин В.М.
Укра'Тнська вйськово-медична академя, м. КиТв, УкраТна
Розвиток шсляоперащйних когштивних розладiв залежно bía виду анестезюлопчного забезпечення
Вступ. Концепцiя тдвищення piBra безпеки анестезюлопчного забезпечення е найбшьш прюри-тетним завданням у розвитку анестезюлогй на сучас -ному етат. Мета: полшшення результапв анестезь олопчного забезпечення у хворих шляхом вивчення когнiтивних pозладiв в умовах piзних ваpiантiв анес-
^ш
тезiологiчного забезпечення. Мета: дослщити увагу, оперативну, довгострокову, асощативну пам'ять i piBeHb iнтелекту в групах хворих, оперованих в умовах рiзних варiантiв анестезiологiчного забезпечення; проаналiзувати адекватнiсть iнтраоперацiйного захисту за характером штраоперацшних змiн осно-вних показникiв гемодинамiки, соматично! реакц!!. Матерiали та методи. На базi НВМКЦ «ГВКГ» було обстежено 20 хворих, оперованих у клшвд проктологи. Залежно вщ анестезiологiчного забезпечення хворi були розподiленi на групи: у 1-й груш проведено комбшовану шгаляцшну анестезiю iз севоф-люраном; у 2-й групi — тотальну внутршньовенну анестезiю на основi пропофолу i фентанiлу. Вико-ристовувалися клтчш, лабораторнi, шструмен-тальнi, статистичн методи. Ми застосували наступ-m шкали: Монреальську шкалу оцiнки когштивних функцш, прогресивнi матрицi Равена, шдекс Кердо i глюкозо-лейкоцитарний iндекс, тест Лур'е, тест «виключення зайвого», шкали ощнки впливу травматично! поди (Impact of Event Scale-R — IES-R). Результати. Як випливае з аналiзу отриманих даних, у поранених iз бойовою травмою до мюяця шкала оцiнки впливу травматично! под!! була вiрогiдно вище на вс!х етапах дослщження, причому якщо тд час надходження таке перевищення було пов'язано бшьшою м!рою з показниками субшкали «ф!зюло-гiчна збудливють», то перед випискою — за рахунок показникiв субшкали «вторгнення». Результати соматично! реакцп на травму i пов'язаний !з нею стрес ощнювали в групах за допомогою шдексу Кердо i глюкозо-лейкоцитарного iндексу. У перш! дн тсля надходження в обох групах вщбуваеться виражена активац!я симпатично! нервово! системи (висок! позитивн значення шдексу Кердо), зростання фак-тор!в, що викликають контршсулярну дш, й акти-вац!я антимжробного захисту (шдвищення р!вня глюкози кров! в поеднанн з! зростанням кшькосп лейкоципв). Через тиждень тсля операцп актив-нють симпатично! нервово! системи нормал!зуеться в обох групах, однак через два тижн тсля травми у поранених першо! групи вщзначаеться статистично нев!ропдна повторна активац!я симпатично! нервово! системи, що збериаеться до виписки. Ощн-ка стану когнтивних функцш за шкалою MOCA: у хворих уах обстежених шдгруп у ранньому тсля-операцшному перюд! спостериалося зниження ког-нггивних функцш, яке було найменш вираженим при шгаляцшнш анестез!!. До кшця першо! доби тсля операцп у цих хворих дослщжуват показники практично досягали вих!дного р!вня з повним вщновленням !х до 7-! доби. У вщдаленому тсля-операц!йному пер!од! попршення досл!джуваних показник!в не спостер!галося. Характер i швидкють в!дновлення психоф!з!олог!чних функцш: при ви-користанн! збалансовано! анестез!! пропофолом до 7-го шсляоперацшного дня вщновлювалися т!льки прост! когн!тивн! функц!!: короткострокова пам'ять (тест Лур!я), показники р!вня розумово! праце-здатност!, обсяг уваги (тест Бурдона). Бшьш складн
вищi псиxофiзiологiчнi функцИ, тaкi як логiчнiсть мислення, концентрaцiя yвaги, здaтнiсть до yaa-гальнення й aбстрaгyвaння, вмiння видiляти сyттeвi ознaки, що xaрaктеризyють здaтнiсть до aнaлiтико-синтетично'Г розумово'Г дiяльностi, досягли вихщ-ного рiвня при використанш пропофолу, a при зa-стосyвaннi пропофолу y першiй грyпi окремi з них зялишялися нижче вщ дооперaцiйного рiвня. Ви-сновки. Ha чaстотy розвитку пiсляоперaцiйниx ког-штивних розлaдiв вiрогiдно впливae aдеквaтнiсть aнестезiологiчного зaбезпечення. Iнтрaоперaцiйний зaxист aнестезiологiчного зaбезпечення в грyпax був aдеквaтний. При збaлaнсовaнiй внyтрiшньовеннiй aнестезïï з використaнням пропофолу i поеднaно'í iнгaляцiйноï aнестезïí в пiсляоперaцiйномy перiодi вiдзнaчaeться зниження когнiтивноï фyнкцïí, мен-шою мiрою — в дрyгiй грyпi iз зaстосyвaнням поед-нaноï iнгaляцiйноï aнестезïí.
УДК 616.381-002-08
Кришевський ЮЛ.1, Горошко В.Р.2 1Укра!нська вйськово-медична академя, м. Кив Укра'на
2Нацюнальний вйськово-медичний кл1н1чний центр «Головний вйськовий клнчний госпталь», м. Ки!в, Укра'на
Мкробюлопчна структура у хворих i3 пораненнями черевноТ порожнини
Пщ час проведения Операци об'еднаних сил в Укра!ни зиачиий вщсоток припадае на поранения черевно! порожнини, що становить вщ 5 до 9 %. Летальшсть п1сля таких поранень — близько 65 %, що обумовлено ускладненнями, значна частка яких припадае на шфекцшш. Некоректно призначена антибактер1альна терап1я може стати причиною до 20 % летальних випадк1в. Проте, за умови вчасно виконано! х1рург1чно! санацп та призначення ан-тибактер1ально1 терапп згщно з мжробюлопчни-ми дослщженнями або застосуванням тактики «на випередження» цей в1дсоток можливо знизити. У вщщленш реашмацп та штенсивно! терапп (для xi-рург1чних хворих) вивчалася видова структура мь крооргаиiзмiв у хворих iз пораненнями черевно! порожнини, отриманими виаслiдок бойових дiй. Близько 90 % таких поранень отримано внаслщок мшно-вибухово'1 травми. У видшеннях з рани черевно! порожнини переважали грамиегативиi палич-ки — 70 % над грампозитивними коками — 25 % та виявлено 5 % випадюв грибiв роду Candida. З кровi видшено 31 % грамнегативних паличок, 54 % грам-позитивних кокiв, 15 % грибiв. У посiваx мокроти 66 % грамнегативних паличок, 20 % грампозитив-них коюв, 14 % грибiв. 1з сечi видiлеио 71 % грамнегативних паличок, 23 % грампозитивних коюв та 6 % грибiв роду Candida. Таким чином, загалом у хворих iз пораненнями черевно! порожнини пере-
вaжaе ^м^ттив^ флорa нaд грaмпозитивною, слiд тaкож звaжaти нa нaявнiсть збyдникiв грибiв роду Candida пщ чaс пщбору препaрaтiв для amTC-бaктерiaльноï терaпïí.
УДК 616-001.3-005.1-085
Kpиштaфop A.A., Kлигунeнкo E.H. ГУ «Aнeпpoпeтpoвcкaя мeAИЦИHcкaя anaAeMrn МЗ Укpaины», г. Aнeпp, Укpaинa
Структура гражданской и боевой политравмы в стационаре III уровня
Цель: провести срaвнительный aнaлиз структуры грaждaнской и боевой политрaвмы в стацио^-ре III уровня. Материалы и методы. Oбследовaно 79 пострaдaвшиx с грaждaнской политрaвмой и 65 рaненыx из зоны ATO, поступивших в КУ «ДОКБ им. И.И. Мечниковa» в 2010—2018 гг. Исследовa-лись тяжесть трaвмы по Injury Severity Score (ISS) и объем кровопотери по формуле Moore. Результаты. Объем кровопотери составлял 37,1 ± 2,2 % ОЦК при мирной политрaвме и 39,7 ± 2,3 % — при боевой, тяжесть трaвмы, соответственно, — 26,8 ± 2,0 бaллa и 27,1 ± 3,1 бaллa по ISS (p > 0,05). При грaждaнской политрaвме достоверно чaще встречaлись ЧМТ и торaкоaбдоминaльные трaвмы, при боевой — трaвмы мягких тганей (тaбл. 1). Чaстотa трaвм конечностей былa aнaлогичной в обеих груптх, что можно объяснить гак рaзницей в меxaнизмax трaвмы, так и использовaнием военными средств индивидyaльной зaщиты. Среднее время от момента трaвмы до поступления в ОКБМ составляло 4,4 ± 1,3 чaсa при грaждaнской политрaвме и 14,9 ± ± 1,9 чaсa — при боевой трaвме (p < 0,001). Зaдержки в эвaкyaции и окaзaнии помощи могли приводить к тому, что рaненые из зоны ATO с тяжелыми трaв-мaми головы, грудной клетки и живота погибaли нa рaнниx этатх эвaкyaции.
Таблица 1. Распределение больных по структуре травмы
Категория больных ЧМТ Травма грудной клетки Травма живота Травма конечностей Травма мягких тканей
Гражданская политравма (п = 79) 84,8 % (67) 63,3 % (50) 65,8 % (52) 81,0 % (64) 4 ( %
Боевая травма (п = 65) 44,6 % (29)* 46,2 % (30)* 43,1 % (28)* 83,1 % (54) 67,7 % (44)*
Итого 96 80 80 118 83
Примечание: * — p < 0,05 между группами по критерию X2.
Выводы. При аналогичной тяжести повреждений структура гражданской и боевой политравмы достоверно различается на этапе высокоспециализированной медицинской помощи.
Кузнецов А.Д., ЗакалаХ.В. Нацональний вйськовий медичний кл1н1чний центр «Головний вйськовий клнчний госпталь», кл1н1ка невдкладно! медично!допомоги, анестез1олог1!, реанмацн, ¡нтенсивно! терап! та детоксикац1!, м. Ки!в, Укра!на
Методи покращення ефективност пров^дниковоТ анестезií у травматологiчних поранених i хворих
Вступ. Регiонарна анестез1я, як окремо, так i в поeднаннi з шшими методами анестезп, знову на-бувае актуальностi як метод вибору при рiзнома-нiтних хiрургiчних втручаннях на верхшх i нижнiх кiнцiвках. Можливосп, що забезпечуються вико-ристанням периферичних нервових блокiв, поля-гають у тривалому знеболюваннi, селекгивнiй зонi дл анестетика та меншiй побiчнiй ди порiвняно з наркотичними анальгетиками. У Нащональному вiйськово-медичному клiнiчному центрi «Головний вшськовий клiнiчний гостталь» було проаналь зовано 50 оперативних втручань на верхшх i ниж-нiх кшщвках, на яких виконувалася провiдникова анестез1я пiд ультразвуковим контролем. Мета: по-кращити ефективнiсть провщниково! анестезп при операцiях на верхнк i нижшх кiнцiвках. Матерiали та методи. Було вщбрано 2 групи пацieнтiв (п = 50) iз середнiм вжом 46,0 ± 14,9 року. У першш групi (25 пацieнтiв) використовувалась провщникова анесте-з1я (м1ждрабинчаста блокада у 56 % хворих, акси-лярна — 24 %, шдколшна — 20 %) 0,25% розчином бушвакашу 40 ± 10 мл. У другш групi (25 пащен-пв) — провщникова анестез1я (м1ждрабинчаста блокада у 64 % хворих, аксилярна — 32 %, пщколшна — 4 %) тим самим мюцевим анестетиком iз додаван-ням як ад'юванта розчину дексаметазону 4 мг. Ре-гiонарнi блокади проводилися пщ контролем УЗД. Тривалiсть оперативного втручання у першiй групi становила 93,0 ± 13,7 хв, у другш груш — 106,0 ± ± 31,7 хв. Порiвнювали тривалють блокiв у групах за появою болю, використовуючи ВАШ. Статистична
^ш
обробка здiйснювалась у nporpaMi Excel. Результати. У першiй rpyni тривалicть блока становила 12,56 ± ± 1,26 год, у другш — 21,64 ± 1,87 год.
У першу шсляоперацшну добу хворi не потребу-вали знеболювання наркотичними анальгетиками. Критерш Стьюдента — 0,004.
Висновки. Використання дексаметазону як ад'юванта статистично подовжуе (пролонгуе) тривалють провщниково! блокади, що дозволяе по-кращити комфорт пацiента у ранньому тсляопе-рацiйномy перiодi та вщмовитися вiд використання наркотичних анальгетикiв.
УДК 616.24-073.173:616-089.163
Кузьменко Т.С., Воротинцев С.1., Доля О.С. Запор1зький державний медичний ун1верситет, м. Запор\жжя, Укра'на
Оцшка ефективност спонукальноТ сшрометрп у передоперацiйному пeрiодi
Вступ. За даними S. Ozalevli та cпiвавт. (2011), низью вихiднi показники зовшшньо! функцп ле-гень (ЗФЛ) е фактором ризику розвитку ПЛУ. Пiд час проведення спонукально! сшрометрп (СС) у газообмш залучаються попередньо невентильова-ш альвеоли, що може покращити стан ЗФЛ. Про-те icнyють cyперечливi данi щодо ефективноcтi СС у передоперацшному перiодi [1, 2]. Мета: ощнити ефективнicть передоперацiйного використання СС на показники ЗФЛ. Матерiали та методи. У досль дження було послщовно включено 23 пацiенти вь ком > 18 рокiв. Стан хворих, яким було заплановане оперативне втручання на верхньому поверс черев-но! порожнини, оцiнювали за шкалою ARISCAT > 26 балiв. Тренування розпочинали за двi доби до операцп згiдно з методикою: пащент виконував глибокий вдих через загубник строметра Coach 2 (Smiths Medical International, Велика Британiя) в сидячому або нашвсидячому положеннi, на висо-тi вдиху здiйcнювалаcь затримка дихання протягом
11-ша група 2-га група
ю л
й
>J & >ч <р- Й? rN- ей- $>■ >"
Час доби
Рисунок 1.1нтенсивнСть болю за ВАШ у пацентв обох груп
3—6 секунд, попм — звичайний видих в атмосферу. Заняття СС проводились протягом 10 хвилин кож-Hi 2 години, починаючи з 10:00 до 20:00. Для ощн-ки легенево! функцИ та як критерiй ефективнoстi методики використовували показник шсшраторно! eмнoстi легень (ШЛ). Значення ШЛ, що фжсува-лися наприкiнцi кожного дня тренувань, пoрiвню-вали з eмнiстю, яка визначалась до початку занять, та належним рiвнем ШЛ, що встановлювали за но-мограмою. Статистичну обробку даних проводили з використанням пакета програм Microsoft Excel 2013 та Statistica for Windows 6.0. Результата. Шсля першого дня занять ШЛ збшьшилася в середньому на 228 ± 149 мл (р = 0,000062). Наприкшщ другого дня тренувань спостерпалося вiрoгiдне збiльшення ШЛ на 419 ± 202 мл (р = 0,000013), 43 % (10/23) пащенпв досягли належного рiвня ШЛ. Виявлено, що у пащенпв iз початково зниженою ШЛ показник у процес занять СС збшьшувався, а з початково належним — залишався сталим. Висновки. Викорис-тання СС у передoперацiйнoму перioдi сприяе по-кращенню зoвнiшньoï функцИ легень у пацieнтiв iз початково зниженим ïï рiвнем.
Список л^ератури
1. Kundra P., Vitheeswaran M., Nagappa M., Sistla S. Effect of Preoperative and Postoperative Incentive Spirometry on Lung Functions after Laparoscopic Cholecystectomy // Surg. Laparosc. Endosc. Percutan. Tech. - 2010. - 20(3). - 170-172.
2. Cattano D, Altamirano A, Vannucci A., Melnikov V., Cone C., Hagberg C. Preoperative use of incentive spirometry does not affect postoperative lung function in bariatric surgery // Transi. Res. - 2010. - 156(5). - 265-272.
УДК 613.2.032.33:616.34+616.37-089.87
Кузьменко В.О., Гур/н П.В., Бабiч М.М. ДУ «Нац/ональний iнститут х/рургИ i трансплантологи /м. О.О. Шал/мова» НАМН Укра'ни, м. Кив, Укра'на
КлЫчне значення шфузмноТ терапп рестриктивного типу для в^новлення
моторики шлунково-кишкового тракту шсля панкреатодуоденальноТ резекцп
Вступ. Сучасш досягнення у xipypri4Hrn i анес-тезюлопчних технолопях дозволили знизити piBem летальносп пiсля панкреатодуоденально! резекщ! (ПДР) до 3 %, але шсляоперацшш ускладнення до-сягають 29,5—70 % [1, 2]. Програма прискореного вщновлення (ППВ), яка була розпочата 1997 року в умовах планово! колоректально! хiрyрrii, — це програма комплексного л^вання, що включае шдго-товку на передоперацiйномy етапi, використання мшмально iнвазивних технiк виконання оперативного втручання та активне ведення шсляоперацш-ного перiодy для зменшення строив перебування у стацiонарi, зниження частоти шсляоперацшних ускладнень i часу реабштацп [3]. Одним i3 компо-
иеитiв ППВ е рестриктивний тип шфузшно! терапп, який може вщгравати певну роль у змеишеииi на-бряку аиастомозiв у пiсляоперацiйиому перiодi [4]. Тому питання пошуку й уникнення факторiв, що спричиняють виникнення ускладнень пiсля ПДР, е одним iз иайважливiшиx у розвитку сучасно! xiрур-пчно! панкреатологп. Мета: дослщити вплив штра-операцшно! шфузшно! терат! на термiи вщновлен-ня моторики шлунково-кишкового тракту (ШКТ) i частоту розвитку гастростазу у пацiеитiв шсля ПДР. Матерiали та методи. Для ощнки ефективиостi схем перiоперацiйиого лiкування було проведено про-спективно-ретроспективне дослщження результа-тiв ПДР 78 хворих iз доброякiсиою та злоякiсиою патолопею бшопанкреатодуоденально! зони за перiод 2003—2017 рр. 1з 2015 року при виконанш операцп розпочато застосування ППВ. З метою по-рiвияльиого аналiзу хворих було розподiлеио на двi групи: у 1-шу групу (група дослщження) включено 39 пацiеитiв за перюд iз сiчия 2015 по грудень 2017 року, перiоперацiйие ведення яких здшснювалось вiдповiдио до ППВ; у 2-гу групу (група порiвиян-ня) ретроспективно вiдiбраио 39 пащенпв за перiод iз сiчия 2003 по жовтень 2014 року, перюперацшне л^вання яких проводилося за традицшним методом. Вивчали об'ем штраоперацшно! шфузшно! терапп, термiни вщновлення моторики ШКТ i частоту розвитку гастростазу. Результата. 1нтраоперацшна iнфузiйна терапiя за об'емом застосованих розчи-нш була значно нижчою в 1-й груш (2100 мл 95% CI: [2196; 2300] проти 3300 мл 95% CI: [3100; 3500]; p < 0,001). Пащенти 1-! групи повернулися до зви-чайно! дiети швидше, нiж пацiенти 2-! групи (1,00 день, 95% CI: [1,00; 1,00] проти 6,00 дшв, 95% CI: [6,00; 7,00]; p < 0,001). При статистичному аналiзi за даними ROC-криво! було виявлено взаемозв'язок мiж об'емом штраоперацшно! шфузшно! терапп та термшом видалення назогастрального зонда й вщновленням перорального харчування в тсля-операцiйному перiодi. У пащенпв 1-! групи була вiдзначена менша частота виникнення гастростазу порiвияно з пащентами 2-! групи (15,4 % (6 пащенпв) проти 35,9 % (14 пащенпв)). Висновки. Застосу-вання рестриктивного типу шфузшно! терапп в кон-цепци ППВ вiрогiдно скорочуе термiн вiдновления моторики ШКТ, зменшуючи частоту гастростазу у пащенпв шсля ПДР. Статистично вiрогiдним фактором впливу на можливють проведення раннього перорального харчування виявили об'ем штраоперацшно! шфузи у пащенпв шсля ПДР.
Список лператури
1. Rebecca L. Siegel, Kimberly D. Miller, Ahmedin Jemal Cancer Statistics, 2018// CA Cancer J. Clin. — 2018. — 68. — 7-30.
2. Pillai S., Palaniappan R, Pichaimuthu A. Feasibility of implementing fast-track surgery in pancreaticoduodenectomy with pancreatogastrostomy for reconstruction — a prospective cohort study with historical control// Int. J. Surg. — 2014. — 12(9). — 1005-9.
3. Kehlet H. Multimodal approach to control postoperative pathophysiology and rehabilitation // Br. J. Anaesth. — 1997. — 78. — 606-617.
4. Miller T, Roche A, Mythen M. Fluid management and goal-directed therapy as an adjunct to Enhanced Recovery after Surgery (ERAS) // Can. J. Anaesth. — 2015 Feb. — 62(2). — 158-68.
УДК 616.34-006.6
Кулик 1.В.2, Кошель К.В.2, Лсецький В.А.1, Лпич О.П.1
1Укра!нська вйськово-медична академЯ, м. Ки!в, Укра!на
2Ки!вський мський кл!н!чний онкоцентр, м. Ки!в, Укра!на
Вплив введення лдокаТну в коршь брижi на розвиток болю та в^новлення пасажу шсля операцп з приводу раку товстоТ кишки
Вступ. Рак товсто! кишки веде до розвитку киш-ково! непрохщносп, стресу та порушення гомео-стазу. Анестезюлопчне забезпечення операцп спря-моване на зменшення проявiв стресу, проведення знеболювання та налагодження роботи кишечника, який зазнае змiн внаслщок пухлини та травм пад час операцп. Травма викликае збiльшення продукцГ! факторiв запалення в тканинах, очеревинi та кишщ, що подразнюють нервовi рецептори та викликають бiль. Застосування для знеболювання п/о морфiну дае добре знеболювання, але його побiчнi дп (нудо-та, блювання, пригнiчення дихання та перистальтики) змушують утримуватись вщ призначення ота-тiв i вщдають перевагу епiдуральнiй блокадi. Однак блокаду не завжди можна виконати за станом хворого (артерiальна гiпотонiя) чи можливостями анес-тезiолога. Останшм часом для знеболювання вико-ристовують нестерохдт протизапальнi препарати (НПЗП), яю гальмують вироблення простагланди-нiв i iнтерлейкiнiв, що подразнюють нервовi рецептори, i мiсцевi анестетики (м/а) шляхом зрошення очеревини (рани) та введення в коршь бриж1 товсто! кишки для регюнально! блокади. Мета: проаналiзу-вати вплив застосування НПЗП i лщокашу до, пiд час та шсля операцП з приводу раку товсто! кишки на розвиток болю та вщновлення пасажу кишечника. Матерiали та методи. У 55 хворих на рак товсто! кишки, яким планово була виконана лапаротомiчна резекцiя товсто! кишки, проаналiзовано стан болю та час вщновлення перистальтики п/о. Залежно вщ застосування препарапв для знеболювання хворих розподшили на двi групи. 30 пащенпв (контрольна група) у премедикацiю отримували морфш + атро-пiн + димедрол; пад час операцГ! вводили сибазон + тюпентал натрiю + фенташл + кетамiн та п/о морфш. 25 хворим (дослщна група) у премедикащю за-стосовували кейвер + морфш + атротн; пщ час операцГ! — сибазон + пропофол + тюпентал натрго +
^ш
фентанш + лщокаш 80 мг у брижу товсто! кишки наприкiнцi операцП та п/о кейвер + морфш, в першу добу чергуючи через 6 годин, на 2-гу — 3-тю добу вводили кейвер 3 рази + на шч морфш. Ощнку болю давав кожний хворий (болю немае — 0 балiв, бшь при рухах — 1 бал, бшь у споко! — 2 бали, бiль тер-пимий — 3 бали, бшь нестерпний — 4) i вщзначав, коли вiдходили гази та були випорожнення, а лiкар вiдмiчав час вщновлення перистальтики (аускульта-тивно). Висновки. Аналiз показав, що пiсля операцП у хворих, яким вводили морфш, бшь був терпимий, але у 12 (40 %) оаб була неприемна нудота i блювання, що викликали дискомфорт i бшь. Перистальтика з'являлась на 4-5-ту добу, тобто через добу шсля вщмши морфiну. При введеннi НПЗП, пропофолу i лщокашу в коршь бриж1 хворi просинались в доброму настро!, не вщчували болю i вiдмiчали, що бшь у подальшому турбував !х лише при рухах i при нудой пiсля введення морфiну у 3 (12 %) оаб. Перистальтику прослуховували на 2-гу — 3-тю добу, хворi були активнi, пили, ходили та самi себе обслугову-вали.
УДК 616-099+614.8+340.6:61
Курдль Н.В.1, Андрющенко В.В.2, Богомол А.Г.2, Калиш М.М.2,1ващенко О.В.3, Падалка В.М.4
1Ки!вська м1ська кл1н1чна лкарня швидко! медично! допомоги, токсикологчний центр, м. Ки!в, Укра!на 2ДЗ «Укра!нський науково-практичний центр екстрено! медично!допомоги та медицини катастроф Мнстерства охорони здоров'я Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
3Нац1ональна медична академя пслядипломно! освти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на 4ДП «Науковий центр превентивно! токсиколог!!, харчово! та х/м/чно! безпеки ¡мен1 академ1ка Л.1. Медведя Мнстерства охорони здоров'я Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
Сучасна структура кримшальних отруень в míctí ^gbí
Вступ. Кримшальт отруення постшно знахо-дяться в 30HÍ пщвищеноГ уваги у зв'язку Í3 регулярною появою в арсеналi злочинщв нових отруйних речовин та методiв ix застосування. Мета досль дження: аналiз структури кримiнальниx отруень та ii динамiки в м. КиевГ Матерiали та методи. Постраж-далi внаслiдок кримiнальниx отруень, якi проходили л^вання у Кшвськш мюькш клiнiчнiй лiкарнi швидко1 медичноi допомоги у 2009—2018 рр. Результата. За даними госттального аналiзу, проведеного в 1995—2008 рр., гщрохлорид клонщину (клофелiн, гемiтон, клонщин) займав прюритетне перше мю-це в o^K^i кримiнальниx отруень. Дослщження, проведенi у 2009—2018 рр., виявили iстотнi змши в структурi кримiнальниx отруень в мюп Киевi. Так, з 2014 року поступове зниження кiлькостi отруень
гiдрохлоридом клонщину змшилося поступовим збiльшенням числа випадкiв кримшальних отру-ень азалептином (клозапiн, лепонекс). Разом iз тим особливiстю переб^ цих отруень е обов'язкова на-явнiсть другого токсиканта — етанолу. На сьогод-нi кримiнальнi отруення азалептином становлять бiльше 98 % уах кримiнальних отруень. Число по-страждалих зростае щороку. Так, за перюд 2014— 2018 рр. кшькють кримiнальних отруень азалептином зросла у 17 разiв, що становило у 2018 рощ 187 випадюв, або 21,7 % вщ загально! кiлькостi хворих з гострими отруеннями, що класиф^валися як отруення психотропними препаратами, неуточне-ними (Т43.9) i отруення наркотичними речовина-ми i психодислептиками (галюциногенами) (Т40). Висновки. Незважаючи на заходи, що вживаються правоохоронними органами, i спроби контролю-вати обiг азалептину, кiлькiсть кримшальних отруень, що здшснюються за його участю, збiльшуеться. Враховуючи, що медична допомога постраждалим надаеться не лише в спецiалiзованих токсиколопч-них вщдшеннях, iснуе необхiднiсть додаткового ш-формування практичних лiкарiв щодо особливостей перебиу i наслiдкiв таких отруень.
УДК 614.8+613.6
Курдль Н.В.1, Богомол А.Г.2, Падалка В.М.3 1ДП «Науковий центр превентивно! токсиколог/!, харчово! та х/м/чно! безпеки ¡мен1 академка Л.1. Медведя МЫстерства охорони здоров'я Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
2Ки!вська мська кл1н1чна лкарня швидко! медично! допомоги, токсикологмний центр, м. Ки!в, Укра!на 3ДЗ «Укра!нський науково-практичний центр екстрено! медично! допомоги та медицини катастроф Мнстерства охорони здоров'я Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
Причини та структура гострих виробничих отруень хiмiчноí етюлоги у мюп Киевi за даними госштального аналiзу
Вступ. Рiзноманiтнiсть токсичних агеипв i шляхiв 1х потрапляння в оргашзм людини формуе актуаль-нiсть проведення поглибленого аналiзу виробничих отруень. Мета досЛдження: вивчення особливостей структури гострих виробничих отруень в мюп Кие-вi та 11 динамiки. Матер1али та методи. Дослщжено 214 пащеипв iз виробничими отруеннями вiком вщ 18 до 72 рокiв, яю отримали лiкування у токси-колопчному вщдшенш Ки!всько! мюько! клтчно! лжарш швидко! медично! допомоги у перюд 2003— 2018 рр. Результати. Щороку до лжарш з виробничими травмами госпи^зуеться близько 250—300 оаб, iз них 2—3,5 % — виробничi отруення. Серед 214 про-лiкованих iз виробничими отруеннями жшок було 88 (41,1 %), чоловшв — 126 (58,9 %). Переважали iнгаляцiйнi отруення — 125 випадюв (58,4 %). По-
трапляння отрути через слизовi та шкiру — 57 ви-падкiв (26,6 %) та 42 випадки (19,6 %). Встановлено, що тшьки в 4 випадках (1,9 %) постраждалi працю-вали в умовах небезпечних пщприемств (пожежнi бригади, лаборатори, дезiнфекцiйнi), у бшьшосп випадкiв отруення вiдбулися в громадських уста-новах (оздоровчi i спортивнi клуби, лiкарнi, школи, ветеринарш заклади, продовольчi складi, магази-ни, державш установи тощо). Найчастiше отруення були пов'язаш iз дiею чадного газу та продуктiв горшня — 56 випадкiв (26,9 %), кислот i луг — 39 (18,2 %), нирофарб — 24 (11,2 %) та оргашчних роз-чинникiв — 16 (7,5 %), токсичних газiв (хлор, амiак, арководень, сiрковуглець) — 38 (17,75 %), металiв (цинк, свинець) — 18 (8,4 %), шших речовин — 23 (10,7 %). Летальних випадюв не було. Висновки. Частка виробничих отруень стабшьно становить до 3,5 % вщ усiх виробничих травм за перюд 2003— 2018 рр. Бшьшють випадкiв отруення вiдбуваються на мюцях, що безпосередньо не пов'язаш iз вико-ристанням хiмiчно небезпечних речовин, що свщ-чить про недостатнш рiвень контролю за безпекою працi.
УДК 615.099.084
Курдль Н.В.1, Падалка В.М.2, ¡ващенко О.В.3
1ДП «Науковий центр превентивно! токсиколог/!, харчово! та х/м/чно! безпеки ¡мен1 академка Л.1. Медведя Мнстерства охорони здоров'я Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на 2ДЗ «Укра!нський науково-практичний центр екстрено! медично!допомоги та медицини катастроф Мнстерства охорони здоров'я Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
3Нац1ональна медична академия пслядипломно! освти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на
Особливосп гострих отруень хiмiчноí етюлоги у тдлггмв
Вступ. Гострi отруення хiмiчно1 етюлоги у шд-лигав становлять значний штерес у фахвщв, що, безумовно, пов'язано як iз фiзiологiчними осо-бливостями молодого оргашзму, так i з особливим характером поведшки особистосп, що обумовлюе високий ризик виникнення травм та отруень. Мате-р1али та методи. Випадки отруень хiмiчно1 етюлоги серед молодi вiком вiд 16 до 20 роюв, якi проходили л^вання у спецiалiзованих токсикологiчних вщщ-леннях Ки!всько! мюько! клтчно! лжарш швидко! медично! допомоги за перюд 2014—2018 рр. Результати. За перюд дослщження пролжовано 98 оаб вь ком 16—20 рокiв, хлопщв — 56 (57,1 %), дiвчат — 42 (42,9 %). Серед уах пролiкованих пацiентiв в!дсоток дано! вжово! групи знаходився в межах 3,5—4,7 % та не мав тенденци до зростання. Основною причиною госпи^защ! (70 %) були отруення лжарськими за-собами, медикаментами та бюлопчними речовина-
ми (Т36—Т50), на другому мющ (10 %) — токсична дiя речовин переважно немедичного призначення (Т51—Т65), зокрема токсична д1я алкоголю (Т51); на третьому (15 %) — отруення наркотичними ре-човинами i психодислептиками (галюциногенами) (Т40); шшими (у тому числi неiдентифiкованими) речовинами (5 %). Серед медикамента найбшьш часто зустрiчалися отруення протизапальними (не-стерощш протизапальнi засоби), жарознижуваль-ними (парацетамол, похвдш салщиловоï кислоти) i знеболюючими речовинами. Алкогольнi отруення виявлялися у пiдлiткiв i3 швидким розвитком ал-когольноï коми, з ознаками порушення дихання i гiпотонiею, що вимагали комплексноï iнтенсивно! терапИ. За перюд дослщження смертельних отру-ень не зареестровано. Сл1д зазначити, що важлива диференцiйна дiагностика гострих отруень з пси-х1чними розладами i захворюваннями центрально! нервовоï системи. Також слщ враховувати етичнi та правов! осо6ливост1 л^ар^^ роботи з неповно-л1тн1ми пацiентами, ЗСх батьками та органами отки. Висновки. Гостр1 отруення х!мiчноï етюлогИ в ос16 молодого в1ку мають осо6ливост1 як за етюлопею, так i за клтчним перебiгом, що сл1д враховувати при проведенш диференцiйноï дiагностики та при-значеннi лiкування.
УДК [616.24-001-005.98-008.4+616.712]:616-001.31-035.1-092.6
Курсов С.В., Блецький О.В. Харювська медична академ1я п1слядипломно!' освти, м. Харюв, Украна
Оцшка вмюту рiдини у груднiй клiтцi у постраждалих i3 забоем легень на ™i полiтравми за допомогою визначення електричного грудного iмпедансу
Вступ. Ураження легень р1зного походження до-сить часто супроводжуються накопиченням в оргаш вгльноГ рщини. Найпоширенiшим механiзмом е ре-акцiя запалення та гiпоксемiя, через як1 вщбуваеть-ся патолопчне пщвищення судинноï проникност1 з наступним перемщенням р1дини до штерстищаль-ного сектора. Зазначеш механiзми поширенi й при пульмональних контузГях, що супроводжують за-крит1 й в1дкрит1 травми грудноï кл1тки. На сьогодн1 в зарубгжних наукових публiкацiях можна спостерпа-ти значне зростання iнтересу до об'ективiзацiï кшь-кост1 рщини в груднш кл1тц1 за допомогою визначення змш ïï електричного iмпедансу, завдяки чому розраховуеться показник Thoracic Fluid Content (TFC, вмют рщини у грудн1й кл1тц1). Метою нашо-го дослiдження було визначення кшькосп р1дини у грудн1й кл1тц1 у постраждалих ¡з тупою торакальною травмою та забоем легень. Матерiали та методи. У дослщження включено 38 пащента (ус1 чолов1ки) з тупою травмою грудноï кл1тки. Визначення TFC
^т
проводилося за допомогою методики бiореактансу та грудно! тетраполярно! реографГ! за Кубiчеком. Розрахунок TFC проведений за методикою, що роз-роблена авторами роботи, на шдставi математично! моделi грудно! клiтки як уаченого конуса, з визна-ченням його об'ему, величини грудного iмпедансу та урахуванням електропровiдностi кровi. Результата. Результати визначення TFC за методом авторiв краще вiдповiдали клшчнш картинi торакально! травми, тяжкостi проявiв синдрому гостро! дихаль-но! недостатность За методикою бiореактансу TFC на 1-шу добу становив 41,86 ± 2,91 1(ум.од.)/0, а на 5-ту добу — 39,47 ± 2,97 1(ум.од.)/й (р = 0,00068; норма для чоловтв — близько 40 1(ум.од.)/0). Вщ-повiдно до методики авторiв TFC на 1-шу добу становив 68,44 ± 4,22 % об'ему грудно! клики, що роз-рахований, а на 5-ту добу — 64,53 ± 4,48 % об'ему грудно! клiтки (р = 0,00021). Висновки. Розроблена методика визначення вмюту рщини в груднш клпщ може бути застосована в наукових дослщженнях та клшчнш практищ в процес проведення штенсив-но! терапи у пацiентiв з синдромом гостро! дихаль-но! недостатностi.
УДК [616-001:616.24-001+616.36+616.34/71-001.5]:616-073.173/97-092.6
Курсов С.В., Блецький О.В., Белашко С.А., Воронцов В.Л., Калапуц В.1. Харювська медична академя п1слядипломноÏ осв1ти, м. Харюв, Укра1на
Порiвняльне дослщження продуктивное^ серця у хiрургiчних хворих за допомогою електричноТ iмпедансноï реоплетизмографiï з використанням рiзних частот зондуючого струму
Вступ. В1домо, що електрична пров!дн1сть бюло-г1чних тканин е змшною i суттево розрiзняеться при використанш р1зних частот перемiнного струму. Наприклад, на частотах 10—20 КГц електрична про-в1дн1сть кров1 е бшьшою в1дносно шших тканин в 5—6 разiв, а на частотах 80—100 КГц е бшьшою лише в 3—3,5 раза. Величина питомого електричного опору кров1, яку зазвичай приймають за 150 Ом х см, насправдi змiнюеться в межах 130—220 Ом х см за-лежно в1д частоти струму. Кров, що добре рухаеться, мае менший електричний оп1р, н1ж на ланках стазу. При проведенш дослщжень продуктивност1 серця за допомогою електроiмпедансноï реоплетизмогра-фiï використовуеться апаратура, яка надае можли-вост1 застосовувати р1зш частоти зондуючого струму. Метою нашого дослщження було пор1вняння результапв визначення продуктивност1 серця при застосуванш р1зних частот електричного струму в одних i тих же хворих. Матерiали та методи. Ударний об'ем серця (УОС) визначали за допомогою реогра-фа Р4-02 ¡з застосуванням частот 40, 50, 70 i 100 КГц,
а пiзнiше — за допомогою реографа «Реоком» (ХАИ-Медика, Укра!на) на частотах 16, 32 та 64 КГц iз комп'ютерною реестращею та автоматизованою обробкою реограм за допомогою програми фiрми-виробника. УОС визначався методом бшолярно! штегрально! реографп тша за М. Тищенко, а також при використанш тетраполярного варiанта досль дження. У процес визначення УОС в одного й того ж пащента записували штегральну реограму тша, послщовно застосовуючи рiзнi частоти електрично-го струму. За час нашого тривалого спостереження накопичилися результати дослiдження за зазначе-ною методикою понад 100 хворих. Результати. Ми не знайшли значимих розб1жностей в результатах визначення продуктивносп серця при використан-нi зазначених частот електричного струму. Дуже часто результати визначення УОС при послщовнш змш частоти струму повторювалися «один в один». Висновки. Змiни частоти зондуючого електричного струму в дiапазонi 16—100 КГц не впливають на результати дослщження центрально! гемодинамiки за допомогою реографп.
УДК [616-001:616.24-001+616.36+616.34/71-001.5]:616-073.173/97-092.6
Курсов С.В., Блецький О.В., Лизогуб К.1., Скороплп С.М.
Харювська медична академ'я п/слядипломно!' осв1ти, м. Харюв, Украна
1нформативнгсть гемодинамiчного мониторингу за допомогою найпоширенiших методик електрично'1 iмпедансноï реоплетизмографiï у пацieнтiв з полправмою
Вступ. Широке застосування методiв мошторин-гу при наданнi спецiалiзованоï медично! допомоги пацieнтам, яю перебувають в критичних станах, е одним i3 важливих завдань сучасно! медицини. Особливу увагу придiляють методам гемодинамiч-ного мошторингу. Сучаснi технолог!! надають мож-ливiсть не тiльки безперервного спостереження за станом серцевого ритму та судинного тонусу, але й забезпечують лiкарiв шформащею щодо продук-тивностi роботи серця. Найбшьш економiчним i таким, що легко вiдтворюеться й забезпечуе добру повторюванють результатiв, е монiторинг, що ба-зуеться на застосуваннi вимiрювання електричного iмпедансу тканин. Метою нашо! роботи було порiв-няльне вивчення результатiв визначення показни-кiв продуктивносп серця при використанш методiв Кубiчека, Деманжа та сучасно! методики бюреак-тансу у постраждалих на полггравму в умовах опера-цшно! та у вщдшенш штенсивно! терапш MaTepiam та методи. Пацiенти вщдшення полиравми мюько! клтчно! лiкарнi швидко! та невщкладно! медично! допомоги. Для реестрацИ реограм використано рео-
граф «Реоком» (ХАИ-Медика, Укра!на) з програм-ним забезпеченням фiрми-виробника. Результати. Усi зазначеш схеми тетраполярнi. При викорис-танш методу Кубiчека застосовуються 2 пари стрiч-кових електродiв; за методикою Деманжа — 2 пари точкових електродiв; за методикою бюреактансу — 4 пари точкових електродiв. Суворе дотримування правил застосування всiх методiв забезпечувало отримання результатiв про ударний об'ем серця, яю статистично не в!^знялися один вiд одного та добре вщповщали клiнiчнiй картинi. Метод Кубь чека асоцiйований iз високим ризиком машфеста-цп болю та реакцш вегетативно! нервово! системи, проте надае змоги добре контролювати вмют рiдини в груднiй клiтцi (TFC). Найпростiшою, негромiзд-кою та нетравматичною е методика Деманжа (це спрощена методика бюреактансу), проте вщхилен-ня електродiв вщ проекцп грудно! аорти на грудну стiнку призводить до заниження результата вимiру продуктивностi серця. Метод не е прийнятним для вимiрювання TFC, адже результати надзвичайно завищенi. Сучасна методика бiореактансу об'еднуе переваги методики Кубiчека i Деманжа, проте по-ступаеться методу Кубiчека в точност визначення TFC, i кiлькiсть електродiв робить 11 декшька гро-мiздкою. Висновки. Всi зазначенi методики устшно можуть бути застосованi для мошторингу продуктивносп серця. Вибiр мае зробити лжар вiдповiдно до завдання, що мае вирiшуватися.
УДК 616-001-001.36-072-12-008.1/46-073.173-092.6
Курсов С.В., Блецький О.В., Скороплт С.М. Харювська медична академя п/слядипломноÏ освти, м. Харюв, Украина
Виявлення кардюгенного компонента в механiзмi формування синдрому малого серцевого викиду
Вступ. Розпiзнавання наявностi компонента го-стро! серцево! слабкост в структурi гемодинамiчно-го паттерна шоку е одшею з найактуальшших проблем медицини критичних сташв. На змiну методу Свана — Ганца приходять черезстравохiдна доппле-рiвська оцiнка скорочувально! функцН серця, мо-нiторинг серцевого викиду за допомогою рiзнома-нiтних методик його визначення разом iз спробами з дозованим рщинним об'емним навантаженням. Проте складнють виконання зазначених методик та !х мала доступнiсть обмежують '!х впровадження в повсякденнi дослiдження. Додатковим шструмен-том дiагностики може стати ощнка форми фото-або електрично! iмпедансноï плетизмограми (ПГ). Мета роботи: розробити принципи дiагностування наявностi компонента гостро! серцево! слабкостi в гемодинамiчному паттерн шоку на пiдставi аналiзу форми ПГ. Maтepiaли та методи. Шютдесят чоти-ри хворих в сташ гiповолемiчного травматичного шоку, дистрибутивного центрогенного шоку з ви-
соким ризиком зниження скорочувяльно! функцИ серця нa тлi крововтрaти тa aртерiaльноï гшотензИ, тупо! трaвми грудно! кл1тки, через в1к. Фото-ПГ-мон1торинг рaзом 1з визнaченням yдaрного об'eмy зa допомогою грудно! реогрaфiï 1з фaзовим aнaлiзом серцевого циклу, неiнвaзивний гемодинaмiчний мон1торинг esCCO, трaнcторaкaльнa еxокaрдiогрa-Ф1я, ЕКГ-мон1торинг, визнaчення вмюту cерцевиx тропон1н1в, aртерiотензометрiя, вимiрювaння цен-трaльного венозного тиску. Результати. Для пящ-eнтiв з нaявнicтю гостро! серцево! недоcтaтноcтi притaмaнним e зроcтaння чacy фaзи iзоволюме-тричного скорочення перюду нaпрyження рaзом 1з зменшенням тривялост1 перiодy вигнaння. Ta у xro-риx 1з формyвaнням синдрому мaлого серцевого ви-киду зa рaxyнок зменшення переднaвaнтaження чac перюду вигняння тaкож cкорочyeтьcя, яле зростан-ня тривялост1 фязи iзоволюметричного скорочення не вiдбyвaeтьcя. 3a няявност1 кярдюгенного ком-понентa шоку тривялють фязи iзоволюметричного скорочення, що в норм! становить близько 30 мс, подовжyeтьcя в 2—2,5 рязя. Ц1 подИ вiдбивae формя ПГ, якя crae шформятивною при швидкост1 спосте-реження 100 мм/с i вище. Отже, при няявносп кяр-дiогенного компонента вiдбyвaeтьcя сповшьнення формувяння верxiвки ПГ рязом !з зменшенням ïï ямпл1туди. Висновки. Aнaлiз форми ПГ може бути додятковим iнcтрyментом в д1ягностиц1 пров1дного меxaнiзмy формувяння синдрому мялого серцевого викиду в yмовax шоку та допомягати прявильному вибору гемодинaмiчноï корекцж
УДК [616-001:616.24-001+616.36+616.34/71-001.5]:616-073-092.6
Кур^в C.B., Hiкoнoв В.В., Б^цыкий O.B., Cкoрoплiт С.М.
Xaркiвcькa мeдичнa aкaдeмiя пicлядиплoмнoÏ o^im, м. Xaркiв, Украна
Визнaчeння чутливост до зacтоcyвaння рiдини 3a допомогою ïï мaлого болюсного ввeдeння до
вeрхньоï порожниcтоï вeни шд контролeм пeрфyзiйного iндeкcy
Вступ. Проблемя визнячення чутливост1 до вве-дення р1дини поcтae в cyчacниx публ^яц^ як одне з aктyaльниx питань штенсивно! терять РеякцГя ня рщину e збшьшенням удярного об'eмy серця (УОС) ня 10—15 % тсля того, як пaцieнт отримye 500 мл кристалощного розчину протягом 10—15 xвилин. Для визнячення чутливост1 до рщини широко зясто-совуються р1зш статичш та диням1чн1 тести, кожний мae сво! перевяги й недолжи, покязяння й протипо-кязяння для зястосувяння. Няприкляд, популярний тест з пщняттям н1г ябо перемiщення xворого в по-ложення Тределенбурга не можуть бути зястосовя-н1 в кожного xворого з трaвмaтичним уряженням xребтa, переломями к1сток тазя, стегновж к1сток,
^ш
тяжким перебпом абдомiнального компартмент-синдрому, тяжкою черепно-мозковою травмою та при iншiй патологи. Метою нашо! роботи був пошук нових перспективних тестiв, якi можна безпечно використати для визначення чутливост до введен-ня рщини у постраждалих з полiтравмою. Матерiали та методи. Пацieнти вщдшення полiтравми мюько! клшчно! лiкарнi швидко! та невщкладно! медично! допомоги при надходженнi до операцшно! для не-вiдкладних дiагностичних манiпуляцiй та ургент-них хiрургiчних втручань. Усiм хворим забезпечено встановлення cava-катетера. Для визначення чутли-восп до рщинного навантаження внутрiшньовенно струминно вводили 100—200 мл iзотонiчного кри-стало!дного розчину. Контролювали всi показники артерiального тиску, частоти серцевих скорочень, серцевого ритму, перфузшний iндекс, SpO2, цен-тральний венозний тиск, стан серцевого викиду за допомогою монiтора Life Scope PVM-2701, Nihon Kohden. Результати. Пропускна здатнiсть катетера дiаметром 17G (зовшшнш дiаметр 1,4 мм) становить 125 мл/хв. У нашому дослiдженнi в уах пацieнтiв мали мiсце ознаки гшоволемй на тлi крововтрати. Болюсне введення рщини iз високою швидкютю призводило до зростання УОС серця бшьш н1ж на 10 %, а разом iз тим — до зростання показника пер-фузшного iндексу вщ 0,5—1,5 до 2,0—2,5 i навiть 3 %. Висновки. Не виключено, що чутливiсть до рщин-ного навантаження може бути визначена за допомогою швидкого болюсного введення до верхньо! по-рожнисто! вени вщносно невеликого обсягу рiдини пiд контролем змiн перфузшного iндексу.
УДК 616.12-008-056.257-001-031.14-083.98
Кучерявченко В.В., Волкова Ю.В., Шарлай К.Ю.
Харк1вський нацюнальний медичний ун1верситет, м. Харк1в, Укра1на
Динамка MapKepiB ладного o6mïhy у пацieнтiв Í3 пiдвищeним шдексом маси тiлa при полiтрaвмi
Дослiдження лiпiдного стану у пацieнтiв з ожи-рiнням важливе у зв'язку з наявнiстю у них супут-Hboï патологИ, яка на rai травматично! хвороби (ТХ) впливае на ïx стан. Ми намагалися визначити саме ланки лшщного обмiну, що найбшьш показово впливають на перебп ТХ, тому метою нашо! роботи був аналiз динамiки маркерiв лiпiдного обмiну у пацiентiв iз пiдвищеним iндексом маси тiла (П1МТ) при полiтравмi. У 224 хворих iз П1МТ з щентичними за шкалами ISS i АРАСНЕ II стартовими даними в перюд перший мюяць л^вання — 1 рж з моменту отримання ушкоджень було проведено дослщження рГвня загального холестерину, триглщервддв, холестерину лшопротещв високо! щшьносп та коефщь енту атерогенность Дослiдження проводилося на 1, 3, 7, 14, 30 та 360-ту добу вщ моменту отримання
полiтравми. Пацiенти мали однакову тяжкiсть стану на момент надходження за шкалою АРАСНЕ II — 14,0 ± 5,8 бала i були розподiленi на 3 стратифжова-нi клiнiчнi групи залежно вiд стартових цифр антро-пометричних показникiв та 1МТ. Так, у I групу ввш-шло 88 пащенпв з 1МТ до 29,9 кг/м2; у II групу — 84 хворих з ШТ 30,0—39,9 кг/м2; у III групу — 52 хво-рих з ШТ > 40,0 кг/м2. Усi щ 224 постраждалих не вiдрiзнялися за статтю, вiком, даними анамнезу. Вони отримували iдентичний комплекс штенсивно! терапп. Виявлено, що дослiджуванi нами показники безпосередньо впливають на перебiг ТХ у хворих iз ПIМТ, стутнь вираженостi яких за умов однорщ-ностi отриманих ушкоджень i однакового дiапазону тяжкостi ix за шкалою АРАСНЕ II залежить вiд ШТ на момент надходження пащенпв до стащонару.
Список лiтератури
1. Силиверстов П.А. Оценка тяжести и прогнозирование исхода политравмы: современное состояние проблемы (обзор) / П.А. Силиверстов, Ю.Г. Шапкин // Современные технологии в медицине. — 2017. — Т. 9, № 2. — С. 207-218.
2. LIPC variants as genetic determinants of adiposity status, visceral adiposity indicators, and triglyceride-glucose (TyG) index-related parameters mediated by serum triglyceride levels / M.-S. Teng, S. Wu, L.-K. Er, L.-An. Hsu [et al.]//Diabetology & Metabolic Syndrome. — 2018. — № 10(79). — Р. 1-10.
3. Triglyceride glucose-body mass index is a simple and clinically useful surrogate marker for insulin resistance in nondiabetic individuals / L. Er, S. Wu, H. Chou, L. Hsu, M. Teng, Y. Sun et al. // PLoS ONE. — 2016. — № 11. — Р. 23-29.
УДК 616.37-089.87+616-035.9
Кучинська I.A.1, Дронов О.1.2, Тинкалюк В.В.3, Рокун В.В.3, Кузьменко В.О.4 1Нац/ональна медична академ/я п/слядипломно! осв/ти i'менi П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на 2Нац/ональний медичний ун/верситет /мен/ О.О. Богомольця, м. Ки!в, Укра!на 3Ки!вська м/ська кл/н/чна л/карня № 10, м. Ки!в, Укра!на
4ДУ «Нац/ональний /нститут х/рурп! / трансплантолог/! /мен/ О.О. Шал/мова НАМН Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
Анестезюлопчний перюперацшний менеджмент пащенш i3 раком шдшлунковоТ залози
На сьогодш единим способом л^вання раку пщшлунково! залози (РПЗ) залишаеться хiрyргiчна резекцiя. У бшьшосп випадюв зyстрiчаеться адено-карцинома ПЗ, що е високоагресивним раком, тому додата^ дослщження не повинш неналежним чином затримувати операщю, оскшьки це потенцшно може зменшити переваги оперативного втручання. Однак у певних випадках швазившсть втручання обмежуеться фактором нешдготовленосп пащента до «велико!» хiрyргii. Анестезюлог у мультидисци-плшарнш комавдд лжування вщграе одну з клю-
чових ролей у перюперацшнш пщготовщ, штра-операцшному веденнi хворих та шсляоперацшному лiкуваннi, що може суттево вплинути на результати одужання пацiентiв. Основними тдходами в анес-тезioлoгiчнoму менеджменп вважаемо такi:
1. Стратифiкацiя ризику. Незважаючи на те, що використовуються рiзнi системи балiв прогнозу-вання захвoрюванoстi i смертнoстi у таких пащенпв (наприклад, P-POSSUM (Portsmouth modification of POSSUM)), жодна не була устшно шдтверджена при РПЗ, проте вони доповнюють уявлення про за-гальний соматичний стан пацiента. У свош практи-цi додатково використовуемо шкали кoмoрбiднoстi Charlson, CIRS ICED.
2. Статичне тестування: передoперацiйний NT-proBNP (N-термiнальна дiлянка мозкового натрш-уретичного пептиду) як скринiнг ризику розвитку функцioнальнoï серцевoï недoстатнoстi у шсляоперацшному перioдi рекомендований ERAS, проте у зв'язку iз недоступнютю для рутинного застосуван-ня данoï методики ми рекомендуемо пацiентам групи ризику виконання ехoкардioграфiï у сташ спо-кою.
3. Передоперацiйнi рекомендацп, що впливають на одужання: вщмова в!д алкоголю та палiння за 1 мю. до втручання; декшька кoнсультацiй/oбгoвo-рень плану лiкування iз окремими членами коман-ди (психовплив); oцiнка ризику тромбоутворення за Caprini, адекватна тромбопрофглактика пiд час лжування та протягом 4 тижшв пiсля виписки iз лiкарнi.
4. Лжування передоперацшно! анем11 (рекомен-доване дoслiдження величин В12, фoлiевoï кислоти, залiза та насичення трансферину залiзoм). Внутрiш-ньовенне застосування препаратiв залiза показане i використовуеться у випадку ургентно! неoбхiднoстi пiдвищення рiвня гемоглобшу при нев!дкладних оперативних втручаннях.
5. Передоперацiйне харчування. Оцiнка ступеня мальнутрицГ! за найбшьш апробованою та спроще-ною ушверсальною шкалою MUST, а також опти-мiзацiя харчування за рахунок пероральних дoдаткiв або ентерального живлення.
6. 1нтраоперац1йна стратегiя: ефективна аналгез1я та ï"i рiзна тактика у випадку вщкритих i лапароско-пiчних втручань (кoмбiнацiя загальнoï анестезН iз торакальною еп!дуральною анестезiею); шфузшна терапiя за рестриктивним типом, проте iз oрiента-цiею на гемоконцентращю, рiвень лактату, змiшану венозну сатуращю; у нашiй клiнiцi ми «сповщуемо» персoнiфiкoваний пiдхiд до розрахунку i викорис-тання iнфузiйнoï терапiï з метою отримання «0» балансу; уникнення гiпoтермiï (34—36 °С пад час оперативного втручання); антибютикопрофшактика iз застосуванням пoвтoрнoï дози при тривалих опера-цiях; контроль рiвня глюкози крoвi.
7. П1сляоперац1йна стратепя: а) зменшення х1-рургiчнoï швазивносп (ранне видалення дренажiв, назогастрального зонда, невелию рoзрiзи, фармако-лoгiчна стимуляцiя дiяльнoстi кишечника); б) змен-шення/уникнення пiсляoперацiйнoгo знеболюван-
ня ¡з використанням наркотичних анальгетикiв; в) ранне пероральне харчування/цшьова iнфузiйна терапiя; г) iнтенсивна шсляоперацшна активiзацiя та профiлактика венозного тромбоемболiзму; д) ш-тенсивна респiраторна реабiлiтацiя.
Список л1тератури
1. Дронов А.И, Земсков С.В., Крючина Е.А. Выполнение тотальной панкреатэктомии по поводу злокачественных новообразований поджелудочной железы // Клнчна хiрургiя. — 2016. — 10. — С. 26-30.
2. Кучинська I.A. Передоперацшний скринтг нутри-тивних порушень у дорослих пацieнтiв: використання шкал MUST та MNA-SF// Гострi та невiдкладнi стани у прак-тищ лкаря. — 2018. — 2. — С. 49.
УДК 616.831-005.1-005.4-036.1:616.8-009085:615.214.2:615.272
Кущ К.О., Клигуненко О.М. ДЗ «Днпропетровська медична академiя МОЗ Укра!ни», м. Днiпро, Украна
Вплив комбшовано'Т нейрометаболiчноí терапи на невролопчний i когжтивний статус у хворих у гострому перiодi iшемiчного шсульту
Мета досшдження: дослщити вплив комбшова-но! иейрометаболiчио! терапи Í3 включениям едара-вону на невролопчний i когштивний статус у хворих Í3 гострим iшемiчним шсультом (Г11). Матер1али та методи. До проспективного раидомiзоваиого досль дження ввшшов аиалiз лiкуваиия 50 пацieитiв i3 Г11 (14—20 балiв за NIHSS), якi госпiталiзоваиi у першi 24 години вiд початку захворювання. Серед обсте-жених було 28 (56 %) чоловтв та 22 (44 %) жшки. Середиiй вiк пащбнпв коливався вiд 51 до 84 роюв (68,0 ± 5,4 року). Групи не вiдрiзнялися за вжовим чи гендерним складом. До 1-1 групи (контрольно!) увшшло 24 хворих, у лжуванш яких нейрометабо-лiчною складовою була комбiиацiя цитиколiиу (по 1000 мг внутршньовенно 2 рази на добу протягом 14 дiб) i3 холiиу альфосцератом (виутрiшиьовеиио по 1000 мг на добу протягом 14 дшв). До 2-1 групи (основно!) увшшло 26 хворих, яким до вищевказа-но! комбшаци додавали едаравон (30 мг внутршньо-венно 2 рази на добу протягом 14 дiб). Результати. При надходженш до стацiоиару всi хворi мали порушена свiдомостi за шкалою коми Глазго (ШКГ). У 23 (46 %) iз них порушення свiдомостi дорiвиюва-ло 7—8 балам, що вiдповiдало комi I ступеня, а у 27 (54 %) пащбнпв — 9—12 балам (сопор). При нейро-вiзуалiзацil головного мозку в усiх пацieитiв виклю-чено геморагiчиий iисульт. Тяжкiсть хворих не мала мГжгрупових вiдмiииостей та становила за NIHSS 17,0 ± 1,7 бала, за шкалою FOUR — 11,0 ± 0,6 бала, за Coma Recovery Scale — 11,0 ± 0,5 бала. В осно-внш груш порiвняно iз контрольною спостерпався
^m
6inbm mBHgKHH BHxig i3 CTaHy npHrameHoi cBigoMoc-Ti (3a mKanaMH NIHSS, FOUR, Coma Recovery Scale Ta mKanoro оцiнкн cTagiHHocri BigHoB.neHHfl HepBoBoi CHCTeMH 3a T.A. ,3,o6poxoTOBoro), a Tamx npucKopeHe BigHOB^eHHA KorHiTHBHoro CTaTycy 3a The Rancho Los Amigos Scale S. Martin, M. Kessler (2007) Ha 7-My Ta 14-Ty go6y BignoBigHo (p > 0,05). Bhchobkh. Kom61ho-BaHa HenpoMeTa6oniHHa Tepania i3 BKnroneHHAM ega-paBoHy cnpuae 6inbm mBHgKoMy BigHoB^eHHro piBHa HeBponoriHHoro Ta KorHiTHBHoro craTycy, ^o go3Bo-^ae HaM peKoMeHgyBaTH 2 b rocTpoMy nepiogi imeMin-Horo iHcynbry.
УДК 615.47:613.63
Левченко Е.В., СлободянюкА.Т. Укра/нська вйськово-медична академя, м. Ки/'в, Укра/на
Сучасний погляд на оптимiзацiю системи аеромедичноТ евакуацiТ поранених
На даний час загальновизнаним е той факт, що при тяжких пораненнях i травмах найбшьш ефек-тивним способом евакуацГ! постраждалих, значен-ня якого важко переощнити, е евакуацiя повиря-ним транспортом. Аеромедична евакуацiя — одна з найбшьш важливих складових частин системи л^вально-евакуацшних заходiв i призначена для бшьш швидкого транспортування поранених i по-страждалих. У деяких випадках вона е едино мож-ливим видом транспортування поранених, коли iншi евакуацiйнi транспортнi засоби застосувати неможливо або недоцiльно. При цьому слщ врахо-вувати той факт, що пад час аеромедично! евакуацГ! необхiдно забезпечувати не тшьки монiторинг i пiдтримання життево важливих функцш у поранених, але i здiйснювати необхiдний комплекс л^вально^агностичних заходiв, що передбачае застосування спецiалiзованого медичного облад-нання та присутшсть на борту квалiфiкованого медичного персоналу. На жаль, сьогодш в кра!ш вiдсутня цiлеспрямована пiдготовка медичних фа-хiвцiв для забезпечення аеромедично! евакуацГ!, що деякою мiрою гальмуе процес ефективного розвитку та становлення системи аеромобшьно! евакуацГ! поранених пiд час бойових дш. Вiдсутнi також чига механiзми планування, координацГ! та управлшня системою аеромедично! евакуацГ! поранених. Тому необхщшсть наукового обГрунту-вання удосконалення системи аеромобшьно! евакуацГ! поранених пад час бойових дш е надзвичайно актуальною.
Список л1тератури
1. Топорков М.Т. Авиамедицинская эвакуация в отечественных и зарубежных силовых структурах в военных конфликтах и мирное время//М.Т. Топорков, Э.А. Лучников// Медико-биологические и социально-психологические про-
блемы безопасности в чрезвычайных ситуациях. — 2012. — № 2. — С. 29-38.
2. Peter G. Teichman International AeromedicalEvacuation/ G. Peter Teichman, Y. Donchin, J. Raphael Kot// The new England Journal of Medicine. — 2007. — Vol. 356(262). — Р. 70.
УДК 616.34-007.272
Л/пич О.П., Л/сецький В.А. Укра!нська в/йськово-медична академ/я, м. Ки!в, Укра!на
Застосування мюцевих анестетимв
у складi анестезюлопчного забезпечення та штенсивноТ терапп патент з гострою тонкокишковою непрохiднiстю
Вступ. Гостра кишкова непрохiднiсть (ГКН) ста-новить в екстренiй хГрургГ! 9,4—14,1 % уах хГрур-гiчних захворювань (Воробей А.В., 2012). Гостра тонкокишкова непрохiднiсть (ГТКН) — близько 80-85 % у стрyктyрi ГКН (Elroy P.W., 2017). Згщ-но з даними М.И. Кузьмш-Крутецького та ствавт. (2016), летальнiсть при ГТКН в пюляоперацшному (п/о) перiодi становить 9-21 %. Тому важливим е здшснення адекватного анестезiологiчного забезпечення таких пащенпв не лише пiд час оперативного втручання (ОВ), а й в п/о перюдь Мета: вивчення впливу та ефективностi епщурального введения мюцевих анестетиюв (МА) пщ час i пiсля операцГ! для п/о знеболювання та вiдновления моторно-еваку-аторно! функцп (МЕФ) кишечника у хворих, про-оперованих з приводу ГТКН, порГвняно з опiатами та НПЗП. MaTepiam та методи. Ретроспективний ан^з 40 пацiентiв, прооперованих шляхом лапаро-томп з приводу ГТКН на базi НВМКЦ «ГВКГ». У 20 оаб (контрольна група) операцiя проходила пщ ба-гатокомпонентною внyтрiшньовенною анестезiею з iнтyбацiею трахе! та штучною вентиляцiею легень, а п/о знеболювання проводилось отатами (проме-дол) та НПЗП (кейвер). В шших 20 (дослщна група) ОВ здшснювалось аналогiчно, а для знеболювання вводили епщурально 1% р-н лщокашу (4-6 мл/год) пщ час i тсля ОВ 2 дт. Дослiджyванi групи репре-зентативнi. Результати. У хворих, яким п/о знеболювання здшснювалось отатами та НПЗП, рiвень болю в шршГ години тсля ОВ був вищим, н1ж у па-цiентiв з епiдyральною аналгезiею (ЕА), 13 хворих ¡з 20 (65 %) потребували додаткового знеболювання промедолом зразу п/о та 7 (35 %) — у першу п/о добу. При застосуванш промедолу парез кишечника зберпався 4-5 дшв, пащенти скаржилися на нудо-ту, блювання та бшь при рухах. У хворих з ЕА вщ-значено добре знеболювання i появу перистальтики на 2-гу добу п/о перюду. Глiкемiя плазми кровГ пащенпв до ОВ була майже однаковою, а в п/о жрюдГ отримано: через 6 год п/о при застосуванш ошапв рiвень глжемп кров1 7,64 ± 0,39 ммоль/л, а при ви-користаннi МА — 6,24 ± 0,52 ммоль/л. Через добу —
7,20 ± 0,38 ммоль/л i 5,32 ± 0,24 ммоль/л; на третю добу — 6,42 ± 0,28 ммоль/л та 5,02 ± 0,23 ммоль/л вщповщно. Висновки. Застосування МА пщ час ОВ i в п/о nep^i у пацieнтiв, прооперованих з приводу ГТКН, дозволяе забезпечити добре знеболювання, якнайшвидше вiдновити МЕФ кишечника та змен-шити прояви стрес-реакщ! оpганiзму (показник глжемй плазми кров^ поpiвняно з використанням опiатiв та НПЗП.
УДК 616.711.6:612.143]:089
Лизогуб М.В.1, Георпянц М.А.2, Лизогуб К.1.2 1ДУ «1нститутпатологИхребта та суглоб!в 1м. проф. М.1. Ситенка НАМН Укра!ни», м. Харк1в, Укра!на
2Харк1вська медична академ1я п/слядипломно! осв1ти, м. Харк1в, Укра!на
Можливост контрольованоТ ппотензп при операщях на поперековому вщдш хребта
Вступ. Бiльшiсть оперативних втручань на поперековому вiддiлi хребта виконуеться в умо-вах загально! анестезп (ЗА), проте цiлком об-Грунтованим е 1х виконання в умовах стнально! анестезп (СА). Однiею з переваг СА вважаеть-ся зниження об'ему штраоперацшно! крово-втрати. Проте не вс дослiдники подiляють цю точку зору. Мета дослiдження: поpiвняти об'ем крововтрати на поперековому вщдт хребта при викоpистаннi стнально! або загально! внутрш-ньовенно! анестезп з керованою гiпотeнзiею. Матерiали та методи. Дослщжено 215 пацiентiв вiком 18—70 рошв, ASA I—II, яким виконувались плановi операцп з транспедикулярною стабт-зацiею 1—2 сегмента хребта. Пацiентам групи СА (n = 110) виконували спiнальну анестезш 0,5% розчином бушвакашу (4 мл), пащентам групи ЗА (n = 105) — загальну внутршньовен-ну анестезш (пропофол, фентанш, атpакуpiум у стандартних дозах). Середнш аpтepiальний тиск (САТ) жорстко пщтримувався на piвнi 60—80 мм рт.ст. При САТ < 60 мм рт.ст. використовували феншефрин, при САТ > 80 мм рт.ст. — урапщил. Результати. У грут СА середнш аpтepiальний тиск на момент pозpiзу був статистично значуще нижче, нiж у пащента групи ЗА (75,4 ± 5,2 мм рт.ст. проти 83,5 ± 5,6 мм рт.ст.; р < 0,05). У 22 ± 3 % пащента ЗА та 4 ± 1 % пащенлв СА для шд-тримання ппотензп вводили урапщил. Рiзницi об'ему крововтрати мiж пацiентами дослiджу-ваних груп не виявлено. Проте загальний час оперативного втручання був статистично зна-чущо бшьшим у гpупi ЗА поpiвняно iз групою СА (128,5 ± 40,0 хв проти 104,6 ± 26,3 хвилини; р < 0,05). Висновки. При проведенн гшотензив-но! анестезп загальний piвeнь крововтрати не залежить вщ виду анестезп. СА забезпечуе ефект
керовано! гшотензп без використання додат-кових фармакологiчних засобiв, а при ЗА для ii забезпечення у 22 % необхщна фармаколопчна корекцiя АТ. Час операцп при ЗА значущо бшь-ше, шж при СА.
Список лiтератури
1. Meng T. Impact of spinal anaesthesia vs. general anaesthesia on peri-operative outcome in lumbar spine surgery: a systematic review and meta-analysis of randomised, controlled trials / Meng T, Zhong Z., Meng L. // Anaesthesia. — 2016. — Vol. 72(3). — P. 391-401.
УДК 616-006.04-089.5
Лозовська О.В., Тхоревський О.В., Котко О.М.
Укранська вйськово-медична академ1я, м. Кив, Украна
Нацюнальний в1йськово-кл1н1чний центр «ГВКГ», м. Кив, Укра'на
Можливост сучасного анестезюлопчного забезпечення онколопчних хворих ¡з ризиком перюперацшних серцево-судинних ускладнень
Вступ. Статистика говорить про те, що за останш 100 роюв за рiвнем захворюваносп та смертносп в свт онкопатолопя перемютилася з десятого мюця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-су-динно! системи. Як стверджуе Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я, смертнють вiд раку до 2030 року зросте на 45 % порiвняно з рiвнем 2007 року. Зло-якiснi новоутворення основних локалiзацiй розви-ваються переважно у людей зршого i похилого вГку, що часто страждають вiд атеросклерозу, iшемiчноi хвороби серця (1ХС) та шших серцево-судинних за-хворювань. В онколопчних хворих хiрургiчне втру-чання часто е обов'язковим, а школи — единим компонентом специфiчного л^вання i проводиться за життевими показаннями. Супутня гшертошч-на хвороба нерщко е головною причиною розвитку фатальних порушень ритму або перюперацшного iнфаркту мiокарда. ПровокуючГ фактори розвитку перюперацшних ускладнень при 1ХС — гiпотензiя, гiпоксемiя або анемiя, тахжард1я (особливо при ri-пертрофп лiвого шлуночка), виражена гiпертензiя. Мета дослвдження: покращення результатiв х1рур-гiчного лiкування онкологiчних хворих iз патолоп-ею системи кровообiгу i ризиком серцево-судинних ускладнень шляхом удосконалення методiв перюпе-рацшно! анестезюлопчно! пщтримки. Матер1али та методи. Клшчне дослiдження проводилось на базi ВМКЦ «ГВКГ». Загальна юлькють дослiджуваних — 36 осiб, яким виконували оперативне втручання з приводу колоректального раку. Дослiджуванi були розподшеш на двi групи: перша група — пащенти, якi для лкування гшертошчно! хвороби отримували
^ш
монотератю iнгiбiторами ангютензинперетворюю-чого ферменту (АПФ), друга група отримувала ком-бiнацiю iнгiбiторiв АПФ i p-блокаторiв. Усi хворi приймали антиагреганти (асшрин та його аналоги), якi вщмшяли за 1—3 доби до операцп. Оперативне втручання проводилося пiд поеднаною анестезiею (iнгаляцiйною чи внутрiшньовенною та епщураль-ною). Результати. Монотерапiю шпбггорами АПФ отримували 50 % (15) пащенпв, комбiновану тера-пiю — 50 % (15). Низький ризик серцево-судинних ускладнень за Goldman мали 72 % (26) пащенпв, 28 % (10) — середнш ризик. Шсляоперацшна без-больова iшемiя мюкарда (за результатами ЕКГ) спостерпалася у 14 % (5) пащенпв, iз них 4 пащенти приймали шпбггори АПФ, 1 пащент отримував комбшовану терапiю (iнгiбiтор АПФ i р-блокатор). У 3 хворих безбольова iшемiя мiокарда була единою «подiею» пiсляоперацiйного перiоду, у 2 роз-винулись подальшi ускладнення у виглядi ФГ6риля-цп шлуночкiв (1 пащент) i не Q-iнфаркту мюкарда (1 пащент). Висновки. Фактором ризику розвитку перюперацшних ускладнень у хворих ¡з супутньою 1ХС е безбольова iшемiя мiокарда, що спостерпала-ся у 14 % пащенпв. При прийом1 p-блокаторiв безбольова iшемiя зустрiчаеться значно рiдше.
Список лггератури
1. Рак в Украгш: бюлетень Нащонального канцер-реестру Украгни № 9—18 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ncru.inf.ua/publications/index.htm.
2. Руководство по анестезиологии и реаниматологии / Под ред. проф. Ю.С. Полушина. — СПб.: Военно-медицинская академия, 2004.
3. Денисов Л.Е., Николаев А.П., Виноградова Н.Н., Ушакова Т.И. Организация ранней диагностики злокачественных новообразований основых локализаций. — М., 1997. — 156 с.
4. Goldman L. General anesthesia and noncardiac surgery in patients with heart disease// Heart disease: a textbook of cardiovascular medicine.
УДК 616.127-005.4-036.11-089.166-085.22-092.9:615.456.2
Лоскутов О.А.1, Дзюба Д.0.1, Волочнюк Д.М.2, Демянчук В.Б.3 1Нац1ональна медична академя п1слядипломно/ осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки/в, Укра/на 2ТОВ «НВП «еНАМ1Н», м. Ки/в, Украна 3ДУ «1нститут серця МОЗ Укра/ни», м. Ки/в, Укра/на
Протиiшемiчний ефект антиппоксанш i3 групи пох^них конденсованих ^eH0Tia30AiB шд час моделювання гостроТ шемп мюкарда
Вступ. Показники госштально! летальносп пщ час методики проведення аортокоронарного шун-тування не перевищують 3 %. Але технолопя ще далека вщ щеалу, адже на даний час ця методика мае як позитивш наслщки, так i негативш. Так, залежно
вщ методики кардюпротекци, що використовуеться пщ час проведення подiбниx операцiй, частота ш-траоперацшного iнфаркту мiокарда виявляеться у 2—7,2 % випадюв, гостро! серцево! недостатносп — у 2,7—51,2 %, гострих порушень серцевого ритму — у 20—63,6 %. Щ ускладнення в останню чергу обумов-ленi неадекватним штраоперацшним захистом мю-карда, для якого використовуеться безлiч способiв i методик. Це обумовлено незадоволенiстю та неуш-версальнiстю локально! кардюпротекци. Основною причиною летальносп при цьому е гостра гiпоксiя мiокарда. Тому розробка та впровадження в клшГч-ну практику препарапв iз вираженим антигшоксич-ним ефектом дозволить зменшити летальнють серед дано! категори хворих та покращити результати ль кування пащенпв Гз серцево-судинними захворю-ваннями. Мета дослщження: визначити ефектив-нГсть нового експериментального антигшоксанта з групи похГдних конденсованих ГнденотГазолГв i пГд час гострого експерименту провести порГвняльну характеристику його антшшемГчного ефекту з препаратом, що на даний час застосовуеться в клшГч-нш практищ (кустодГол). Матер1али та методи. Був проведений експеримент на 7 бГлих щурах лши Wistar (вихГдна маса становила 220 ± 10 г, вж — 5—6 мГсяцГв). ЩурГв виводили з експерименту шляхом експлантацГ! серця та припинення кровообГгу пюля попередньо! анестезГ! за допомогою шгаляци севофлурану та внутрГшньочеревного введення 5 мг калшсолу. Наркотизованим тваринам проводили бГлатеральну трансабдомГнальну торакотомГю, по-тГм вщсжали тканини перикарда i, утримуючи сер-це, пересГкали ножицями мапстральш судини. ДалГ аорту надягали на канюлю, попередньо заповнену перфузГйним розчином, та лГгатурою фГксували поверх аорти. Вщразу пГсля цього робили ретроградну перфузГю серця. Перфуз1я проводилась дослщжу-ваними препаратами без попередньо! перфузГ! кри-сталощними розчинами. ПГсля експлантацГ! Гзольо-ванГ препарати послГдовно перфузували розчином кустодюлу 10 мл (препарат соП;го1), 1% розчином дослГджуваного препарату EN300-6487975 у розчи-нГ кустодюлу 10 мл (речовина 1), 1% розчином дослГджуваного препарату EN300-6487971 у розчиш кустодюлу 10 мл (речовина 2), 1% та 0,1% розчином дослГджуваного препарату EN300-6745698 у розчиш кустодюлу 10 мл (речовина 3), 1% та 0,1% розчином дослГджуваного препарату EN300-6745702 у розчиш кустодюлу 10 мл (речовина 4). У вах спостереженнях для гютолопчного дослщження використовувався матерГал (тканини мюкарда), фжсований в 10% нейтральному формалт, який забирався кожш 15— 30—45 хвилин глобально! шеми. Подальша фжсацГя матерГалу для ультраструктурного вивчення. Ви-сновки. УсГ дослГджуванГ речовини показали анти-гГпоксичну активнГсть порГвняно з контрольним експериментом. ПорГвняння гютолопчно! картини дослщжуваних препаратГв показало, що гщратоваш речовини 3 та 4 е бГльш перспективними, н1ж 1 та 2. НайкращГ результати, тобто майже не пошкодже-
ний мюкард, були одержанi при використаннi речовини 3 при концентраций 0,1% у розчиш кустодюлу. ЗбГльшення концентрацй до 1 % призвело до незна-чного набряку. ПГд час проведення експерименту спостерiгалась проблема погано! розчинносп досль джуваних речовин у розчиш кустодюлу.
Список лператури
1. http://www.who.int/cardiovascular_diseases/about_cvd/ ru/ВООЗ.
2. Сравнительная оценка методов защиты миокарда при операциях коронарного шунтирования в условиях искусственного кровообращения / Г.Г. Хубулава, В.П. Журавлев, А.В. Бирюков [и др.] // Кардиология и сердечно-сосудистая хирургия. — 2009. — № 1. — С. 51-55.
3. Галушко О.А. Класифжащя розчишв для тфузшног терапН: традицшш погляди та сучасш тенденцп / О.А. Галушко, С.М. Недаштвський, Д.О. Дзюба // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2015. — № 5. — С. 49-52.
УДК 616.12-008.46:616.132-089.843-77-089-06-005.6/7084-039.72-089.5
Мазуренко О.П12, Надзякевич П.2, Лоскутов О.А.1, Згржебловська Л.В.1, Дмитр'!ев Д.В.3
1Нац1ональна медична академ1я пюлядипломно/' освти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Кив, Укра1на 2Silesian Centre Heart Diseases, Department Cardioanesthesiology SUM, ICU SCCS, Poland 3Вiнницький нацюнальний медичний унiверситет iM. М.1. Пирогова, м. Вiнниця, Укра1на
Дослщження сучасного стану проблеми оцшки порушень згортання KpoBi й персоналiзацiï ïx лкування у патент i3 LVAD у ранньому шсляоперацшному перiодi
Вступ. Хвoрi з тяжкою серцевою недостатню-тю, яю очжують на пересадку серця, мають единий шанс у виглядi бридж-терапп системами мехашч-roï пщтримки лiвoгo шлуночка (left ventricle assist device — LVAD), стабшьна робота яких залежить вщ системи згортання крoвi у пащента. Метою дослщження було обГрунтування вибору напрямку дослщження системи гемостазу та спроби персо-налiзацiï ïï корекцИ у пацiентiв iз LVAD у короткому шсляоперацшному перioдi. Матерiали та методи. Проведено аналiз баз даних Cochrane Library, Medline, Scopus, Pubmed за ключовими словами: left ventricle assist device, anticoagulant target therapy, thrombotic, hemorrhagic and other complication. Результати. Прoаналiзoванo бшьше 70 лггературних джерел, oпублiкoваних з 2005 по 2019 рж. Вивчення даних лггератури дiйшлo до висновку, що персона-лiзoванoï цiльoвoï антикoагулянтнoï (АК) терапИ за показниками системи згортання крoвi та кореляцИ з ускладненнями, що виникли за перioд лiкування у
пацiентiв у короткий пюляоперацшний перiод тсля Гмплантаци пневмомембранних пульсових систем POLVAD та безперервно-потокових центрифужних LVAD [1], проведено не було. Лггературш джерела описують ведення пащенпв ¡з LVAD у короткому пюляоперацшному перiодi на монотерапи прямим або непрямим АК з долученням ацетилсалщило-во! кислоти або !х комбшаци [2]. Незважаючи на антитромботичне л1кування, тромбоемболiчнi по-дГ! п1сля Гмплантаци LVAD е поширеними. Вони включають цереброваскулярну ¡шем1чну под1ю, транзиторну ¡шем1чну атаку, артер1альну ембол1ю центрально! нервово! системи або тромбоз двигуна пристрою. Невролопчш под!! залишаються одним ¡з найскладн1ших ускладнень п1сля ¡мплантац!! LVAD i найчаст1ше е основною причиною летальних ви-падкгв [3], що говорить про необх1дн1сть подальшо-го вивчення проблеми. Висновки. Немае достатньо даних щодо застосування для цгльово! АК-терапГ! пац1ент1в ¡з LVAD препарат1в — блокатор1в тромбь ну та Р^12-рецептор1в, прямих пероральних тром-б1нових та шпб!гор1в фактора Ха для зменшення к1лькост1 несприятливих под1й та ускладнень. Зали-шаеться чимало невивчених питань персонал1зацГ! даним пац1ентам АК цГльово! терап!! та !"! корекц!!, що потребують подальшого ретельного вивчення з метою розробки алгоритм1в i рекомендац1й, як1 дозволять зменшити вщсоток ускладнень i летальнос-т1. Питання конфлжту шгереав авторами не перед-бачаеться.
Список лператури
1. Prinzing A, Herold U., BerkefeldA., Krane M., Lange R., Voss B. Left ventricular assist devices — current state and perspectives // J. Thorac. Dis. — 2016. — 8. — Р. 660-666.
2. Morgan J.A., Brewer R.J., Nemeh H.W., Gerlach B., Lan-fearD.E., Williams C.T., Paone G. Stroke while on long-term left ventricular assist device support: incidence, outcome, and predictors //ASAIO J. — 2014 May-Jun. — 60(3). — Р. 284-9.
3. Boyle A.J., Russell S.D., Teuteberg J.J. et al. Low thromboembolism and pump thrombosis with the Heart Mate II left ven -tricular assist device: analysis of outpatient anti-coagulation // J. Heart Lung Transplant. — 2009 Sep. — 28(9). — Р. 881-7.
УДК 616-089.5-056.257-06:616.89-008.45/47-084-085.27
Майсурадзе А.О., Науменко В.О., Волкова Ю.В.
Харк1вський нац1ональний медичний ун1верситет, м. Харк1в, Укра'на
Вплив препарату меглюмшу натрю сукцинату на захист i швидкють в1дновлення когштивних функцш шд час перюперацшного перюду у пащенлв з ожиршням
Вступ. Останшми роками у свт визначаеть-ся значний р1ст кшькосп хворих з ожиршням. Ця тенденцгя актуальна, зокрема, i в Укра!ш, про це
^ш
свщчить i значне зростання кшькосп дослщжень, що придшяють увагу цьому питанню. У той же час наявнють у пащенпв ожиршня (iндекс маси тша > 27 кг/м2) значною мiрою ускладнюе надання адекватно! анестезюлопчно! допомоги таким хворим, що призводить до бшьшо! кiлькостi ускладнень у перюперацшному перiодi. Однiею iз значущих проблем перюперацшного перiоду е проблема захисту та повнощнного вщновлення когнiтивних здiбнос-тей пацiента як фактор, що мае значний вплив на якють життя та вщновлення стану у перюперацшно-му перюдь Мета: вивчити та оцiнити ефективнють впливу препаратiв меглюмiну натрiю сукцинату та фруктози-1,6-дифосфату на якiсть профшактики та попередження розвитку когнiтивних розладiв, що виникають пiд час хiрургiчного лiкування хворих з ожирiнням в умовах загально! анестези. Матерiали та методи. Обстежено 35 пащенпв (середнш вiк — 43,5 року, шдекс маси тiла > 27 кг/м2), яким в умовах загально! шгаляцшно! анестези севораном (до 3 об.%) та додаткового знеболювання фентаншом (до 0,7—0,8 мкг/кг) проводилось оперативне втру-чання в ургентнiй абдомшальнш хiрургn. Пацiенти були розподiленi на 3 групи: 1-ша — контрольна, 2-га — застосовувався препарат меглюмшу натрго сукцинат, 3-тя — застосовувався препарат фруктоза-1,6-дифосфат. Усiм хворим проводилось стандартне клшко-лабораторне обстеження, визначення ког-нгтивно! дисфункци за шкалами MMSE та ММР1 (норма — 28—30 секунд), шкалою особисто! тривоги Тейлора (не клшчна), таблицею Шульте (норма — 40—50 секунд). Дослщжувався вих1дний стан когш-тивних функцш, стан безпосередньо пiсля виходу з наркозу та на третю добу тсля операци. Результати оцiнювалися з використанням параметричних ме-тодiв статистики. Результати. При застосуванш препарату меглюмшу натрш сукцинату на сьому добу тсля операци визначались нормальш показники за шкалою ММSE (28,4 с), таблицею Шульте (49,2 с), що свщчить про антигшоксичну даю препарату, який зменшив вплив анестетика на клггани головного мозку. Вiрогiдно виявлено (р < 0,05), що показники когштивних функцш у 2-й груш дослщження ^з застосуванням препарату меглюмiну натрiю сукцинату) вщновлювалися швидше та якюшше, н1ж у групi 3, де застосовувався препарат фруктоза-1,6-дифосфат, та взагалi у 2-3-й групах спостериалось бшьш швидке та якiсне вщновлення когнiтивних функцiй, н1ж у контрольнш групi, де жоден препарат не застосовувався. Висновки. При хiрургiчному л^ванш хворих з ожирiнням з метою покращення якостi лiкування слщ вiддавати перевагу передопе-рацiйному застосуванню препарату меглюмшу на-трiю сукцинату, що ефективно прискорюе швидкють та якють вщновлення когштивних функцш.
Список лператури
1. Агафьина А., Коваленко А., Русянцева С. Эффективность нейрометаболического протектора цитофлавина у больных, перенесших ишемический инсульт, в раннем вос-
становительном периоде (многоцентровое рандомизированное исследование)//Врач. — 2006. — 1. — С. 60-65.
2. Сазонова А. Ноотропные препараты — стремление к разуму // Провизор. — 2005. — № 16.
УДК 616.94-085.384:616.63-02
Максимчук Н.О., Коновчук В.М. Вищий державний навчальний заклад Укра1ни «Буковинський державний медичний ун1верситет», м. Черн1вц1, Укра1на
Можливост ренопротекцп при ^HApoMi ендогенноТ штоксикацп гшйно-септичного генезу
Вступ. Нирки е основним гомеостатичним органом, функцИ яких зазнають шгенсивного наванта-ження рiзних обставин полюрганно! патологИ, тим бшьше за умови шщшовано! гнiйно-септичними ускладненнями токсично! агресИ. У цiй площинi слщ звернути увагу на вiдповiднi регуляторнi засади ïx функцiй, зокрема волюморегуляторноц розглянути можливостi ад'ювантно-базово! терапïï поеднаним використанням сорбшакту та L-аргiнiну з метою ренопротекцИ. Мета роботи: дослiдити спектр ре-нопротекцïï, зокрема вплив на волюморегуляторну функцiю, при поеднаному застосуванш сорбшакту та L-аргiнiну у хворих iз синдромом ендогенноï шгок-сикацИ (СЕ1) гнiйно-септичного генезу. Матерiали та методи. Дослщжено показники волюмо- та осмо-регуляторно! функцïï нирок у пащенпв чотирьох груп: I група (контрольна) — 31 хворий iз синдромом системноГ запальноï вiдповiдi; II група включала 22 хворих iз CEI, яким проводилась стандартна терашя; III група — 24 хворих iз CEI, яким на базi стандарт-roï терапИ вводили сорбшакт; IV група — 21 хворий iз CEI, стандартне лiкування яких доповнювалось поеднаним застосуванням сорбшакту та L-аргiнiну. Ы-фузiю сорбшакту пацiентам III та IV груп проводили iз розрахунку 6—7 мл/кг маси пла внутрiшньовенно краплинно зi швидк1стю 7—8 мл/хв. Пiсля закшчен-ня iнфузïï сорбiлакту пацiентам IV групи проводили iнфузiю 4,2% розчину L-арпншу (тiвортiн внутрш-ньовенно краплинно згщно з iнструкцiею). Наведено результати на четверту добу застосування препарапв. Результати. Клiренс натрiю у пащенпв I групи стано-вив 0,77 ± 0,02 мл/хв, II групи — 0,87 ± 0,04 мл/хв, III групи — 1,14 ± 0,03 мл/хв, ГУгрупи — 1,28 ± 0,05 мл/хв. В результат аналiзу отриманих даних про комбшо-ване застосування сорбiлакту та L-аргшшу на фонi стандартноï терапïï встановлено, що за даного по-еднання фармакологiчниx засобiв спостерiгаеться активац1я волюморегуляторноï функцïï порiвняно з III групою за клiренсовими показниками на 12 % (р < 0,05). Висновки. Поеднання сорбшакту з L-аргiнiном на основi функцiональниx показник1в мае нефропротективний вплив при гострому ура-женнi нирок шщшованим ендотоксикозом гнiйно-септичного генезу.
УДК 539.21
Малигон О.1.1,2, Блоусов А.М12, Яворський В.В.1,2, Богданчикова О.А.2, Гоженко А.1.3
Харювська медична академiя пiслядипломноï освти, м. Харюв, Укра1на 2Харювський обласний центр служби кровi, м. Харюв, Укра1на
3Державне пдприемство «Укранський науково-дослдний нститут медицини транспорту», м. Одеса, Укра1на
Застосування нанотехнологп для зберпання еритроциш кровi людини
Вступ. У дiяльнiсть установ служби крoвi впро-ваджеш системи кoнтейнерiв для загoтiвлi зi спе-цiальними ресуспендуючими розчинами для ери-трoцитoвмiсних кoмпoнентiв крoвi (ЕВК), що забезпечують ïх зберiгання протягом 6—7 тижшв. Проте в процес зберiгання в ЕВК вiдбуваються складш, прoгресивнi накопичення фiзикo-хiмiч-них змш, що характеризують пошкодження кль тин. Клшчш дoслiдження виявили, що трансфуз1я ЕВК з подовженим термiнoм зберпання е додатко-вим фактором ризику, що збiльшуе захвoрюванiсть i смертшсть у пацiентiв з пoлiтравмами, яю мали кардioхiрургiчнi втручання, тощо [1, 2]. Мета: змен-шити прояви метабoлiчних змiн та гемoлiзу пад час тривалого зберiгання еритрoцитiв при температурi +4...+6 °С. Матерiали та методи. Матерiалoм досль дження був колощний розчин магнiтнoгo сорбенту (МУС-Б), основний компонент якого — наночаст-ки магнетиту рoзмiрoм 6—12 нм. Об'ектом досль дження були еритроцити венoзнoï крoвi людини, якi отримано вщ 20 пoтенцiйнo здорових оаб вiкoм вiд 20 до 40 роюв. Вплив розчину МУС-Б на зраз-ки еритрoцитiв oцiнювали в дослщженнях in vitro: группа 1 (гр. 1) — необроблений контроль, гр. 2 — однократне введення, гр. 3 — двократне введення, гр. 4 — трикратне введення. Шсля кожного дода-вання розчину проводили видалення наночасток. Оцiнку рiвня гемoлiзу проводили пiсля 24 годин та 21 доби зберпання зразюв при +4...+6 °С. Визна-чення активнoстi Na, K-АТФази та Ca, Mg-АТФази проводили до та шсля обробки еритроципв досль джуваним розчином. Статистична обробка даних — параметричним методом з використанням критерго Ст'юдента. Результати. Через 24 години зберпання ознак гемoлiзу не спостерпалось в жодному досль джуваному зразку. На 21-шу добу зберiгання вира-жеш ознаки гемoлiзу еритрoцитiв спoстерiгались у зразках гр. 1 та 3. Показники активносп Ca, Mg-АТФази свщчать про вiрoгiдне зниження активносп пoрiвнянo з контролем (гр. 1) на 2,47 ± 0,60 ммоль/мг бшка на 1 хв у гр. 2; на 5,19 ± 0,50 ммоль/мг бшка на 1 хв — у гр. 3; на 6,01 ± 0,50 ммоль/мг бшка на 1 хв — у гр. 3 (р < 0,001). За даними активносп Na,
К-АТФази, в1рогщних в1дм1нностей не встановлено. Висновки. Одно- та двократна обробка еритроцит1в розчином наночасток МУС-Б викликае пригшчен-ня прояв1в гемол1зу еритроцит1в. Показники актив-ност1 Ca, Mg-АТФази зб1льшуються при зб1льшенн1 етатв обробки, тод1 як активн1сть Na, К-АТФази не зм1нюеться.
Список лператури
1. Zimrin A.B., Hess J.R. Current issues relating to the transfusion of stored red blood cells // Vox. Sang. — 2009. — 96. — Р. 93-103.
2. Wang D., Sun J., Solomon S.B. et al. Transfusion of older stored blood and risk of death: a meta-analysis.
3. Glynn S.A. The red cell storage lesion: a method to the madness // Transfusion. — 2010. — 50. — Р. 1164-9.
УДК 616-005.4+616-008.64
Мальцева Л.А., Лисничая В.Н., Мосенцев Н.Ф., Завьялов Р.С., Бонадыга Н.В.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
Постсептический синдром
Ежегодно более чем 19 млн индивидов переносят сепсис. Около 14 млн человек выживают в условиях стационара с различными прогнозами в будущем. Половина больных выздоравливает, треть умирает в течение года вследствие пер-систирующих органных расстройств, включая тяжелые когнитивные расстройства, такие как тревога — 32 % пациентов, депрессия — 29 % пациентов, посттравматические стрессовые расстройства — 44 % пациентов. Около 40 % пациентов повторно госпитализируются в течение 90 дней после выписки в связи с развитием новых инфекций, острого повреждения почек или сердечно-сосудистых нарушений. У выживших больных с сепсисом часто наблюдаются когнитивные нарушения и функциональные физиологические нарушения. У 34 % пациентов отмечаются тяжелые когнитивные расстройства, у 72,5 % — сложные нарушения качества жизни. В течение месяца после выписки лечение больных с сепсисом должно быть направлено на идентификацию новых физиологических, ментальных расстройств, составление программы продленного лечения, оценки необходимости повторной госпитализации при появлении инфекции, органных дисфункций. Осложнения после сепсиса могут быть связаны как с преморбидными нарушениями здоровья, так и с тяжестью перенесенного сепсиса, качеством госпитального лечения. Постсептический синдром (Post-sepsis Syndrome — PSS) наблюдается у 50 % выживших пациентов и включает в себя физиологические и/или психологические продолжительные нару-
^ш
шения, такие как мышечная слабость — muscle weakness; утомляемость, усталость — fatigue; затрудненное глотание — difficulty swallowing; спутанность мышления — cloudy thinking; затруднение концентрации — difficulty concentrating; плохая память — poor memory; трудное засыпание — difficulty sleeping; тревога, беспокойство — anxiety; потеря веры в себя, снижение самоуважения — loss of esteem and self belief; органные дисфункции — organ dysfunction. Ранний визит к врачу должен фокусироваться на выборе соответствующих медикаментов, оценки риска возможных осложнений, планировании реабилитации, если это необходимо, с выбором соответствующих поддерживающих программ. При назначении медикаментов необходимо учитывать такие изменения, как снижение массы тела, функции почек и другие. Врач должен оценить курабельность этих состояний и риски развития повторных инфекций, сердечно-сосудистой, почечной недостаточности. При необходимости пациенты вакцинируются для снижения риска инфекций. Мышечная слабость наблюдается всегда: с целью восстановления сил, активности могут быть подключены лечебная физкультура, физиотерапия, психотерапия как реабилитационные компоненты. Прогнозы у пациентов после сепсиса различные: около 1/3 пациентов умирает в течение года после выписки, 1/6 испытывает выраженную мышечную слабость, нарушение памяти и концентрации, а у половины — полное или частичное восстановление активной повседневной жизни [1—3].
Список литературы
1. PrescottH.C., Angus D.C. Postsepsis Morbidity//JAMA. — 2018. — № 319(1). — P. 91.
2. Wang H., Donnelly J.P., Griffin R.., Levitan E.B., Shapiro N.J. et al. Derivation of Noval Risk Prediction Scores for Community — Required Sepsis and Severe Sepsis// Crit. Care Med. — 2016. — Vol. 7. — P. 1285-1294.
3. Marshall J.C. Sepsis-3: What is the Meaning of a Definition?//Crit. Care Med. — 2016. — Vol. 44(8). — P. 1104-1108.
УДК 616-005.4+616-008.64
Мальцева Л.А., Лисничая В.Н., Мосенцев Н.Ф., Завьялов Р.С., Конопацкий Я.Ю.
ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
Современная концепция модуляции метаболического ответа при неотложных состояниях: использование интермедиатов цикла Кребса
Аккумуляция интермедиатов цикла трикар-боновых кислот (ЦТК): изоцитрата, цитрата, а-кетоглутората, сукцината, фумарата, малата —
вследствие катаплероза ведет к тканевому стрессу с повышением анионной разницы и является признаком митохондриальной дисфункции. Интермедиаторы ЦТК — ингибиторы FIH (фактор, ин-гибирующий HIF-1a и a-KG-диоксигеназ), что приводит к стабилизации HIF-1a, транскрипции генов, контролирующих механизмы адаптации к гипоксии. Сукцинат с Km 350—460 мкмоль является сигнальной молекулой для HIF-1a-зависимой продолжительной адаптации к гипоксии. Превентивное или терапевтическое использование сукцинатсодержищих препаратов может быть эффективно для активации ургентных адаптивных механизмов. К сукцинатсодержащим препаратам относят реамберин, ремаксол, ци-тофлавин. Малатсодержащие препараты — сте-рофундин, инфезол, аминовен, рингерфундин. К фумаратсодержащим препаратам относят ма-фусол, полиоксифумарин. В ситуации острого метаболического кризиса Critic acid, как перо-ральная форма, способствует восстановлению энергетического метаболизма. Смесь сукцина-та, малата и глутамата способствует ингибиции НАД-редуксии при гипоксии. Пищевые добавки, содержащие 6 г L-орнитин-а-кетоглутората, 6 г глутамина, 10 г цитрата натрия, улучшают исход у пациентов с пропионовой ацидемией. Тиамин является важнейшим витамином для поддержания аэробного метаболизма и активности ключевых ферментов цикла Кребса, а также челночного механизма пентозофосфатного цикла. Тиамин — ключевой фактор для пируватдегидрогеназы, а-кетоглутаратдегидрогеназы и транскетолазы, при дисфункции которых пируват будет преобразован в лактат, а не в ацетил-КоА. Транскето-лаза является ключевым ферментом пентозофос-фатного пути, и при ее дисфункции нарушается производство НАДН+. Дефицит тиамина — одна из причин митохондриальной дисфункции с ги-перлактатемией. В рандомизированном двойном слепом исследовании в двух центрах США и Израиля с января 2010 по октябрь 2014 года у больных с тяжелым сепсисом и септическим шоком установлено, что использование 200 мг тиамина внутривенно 2 раза в день в течение 7 дней по сравнению с использованием плацебо сопровождается статистически значимым снижением концентрации лактата с 3,1 до 2,1 ммоль/л (р = 0,03) и статистически достоверным снижением летальности (р = 0,097). V.W. Donnino et al. (2016) представляют в выводах тиамин как метаболический ресусцитатор при микроциркуляторно-ми-тохондриальном дистресс-синдроме у септических больных [1].
Список литературы
1. Doninno M.W., Andersen L.W., Chase M. Randomized, Double-Blind, Placebo-Controlled Trial of Thiamine as a Metabolic Resuscitator in Septic Shock: A Pilot Study // Critical Care Medicine. — 2016. — Vol. 44(2). — P. 360-367.
УДК 615.917-07-08-039.72
Марков Ю.1.
Нацюнальна медична академя п1слядипломно/ осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки/в, Укра/на
Отруення фосфороргажчними сполуками: покроковий шдад у дiагностицi та лкуванж
Вступ. Отруення може виникнути внаслщок про-фесшного або випадкового впливу фосфороргашч-них сполук (ФОС), 1х навмисного вживання всере-дину або вшськових дай з використанням хiмiчноi збро!, а саме нервово-паралггичних газiв. Клтчш прояви е високо варiабельними внаслщок рiзницi у доз^ токсичностi агенту та типу експозици. Патофь зюлопя. Первинний механiзм дп фосфорорганiчних речовин полягае у шпбувант ацетилхолiнестерази (АХЕ) нейрошв. Це призводить до надлишку аце-тилхолiну у синапсах симпатично!, парасимпатич-но! нервово! системи, ЦНС та нервово-м'язових синапсах. Парасимпатичш ефекти переважають на раннш стадй бшьшосп отруень, спричинюючи над-лишкову секрещю, бронхоспазм, дiарею та точковi зшищ. Симпатичнi ефекти можуть призвести до ri-пертензй та тахжарди. Холшерпчш ефекти у ЦНС е важливими при тяжких отруеннях, адже вони сприяють виникненню судом i дихально! недостат-ность Покроковий щдхвд до giaraocrn™. У бiльшостi випадкiв дiагностика базуеться на факп наявностi контакту iз ФОС в анамнезi iз характерними озна-ками надлишку холiнергiчноI дп. Вона може бути ускладненою, якщо пацiент ненавмисно пГддався дй отруйно! речовини або знаходиться без свщо-мостi чи мае сплутану свщомють. Слiд признача-ти терапевтичну пробу з атротном у всiх випадках пiдозри на отруення ФОС або якщо дiагноз е пГд сумшвом, оскiльки це швидкий i безпечний споаб пiдтвердження дiагнозу. Активнiсть холшестерази може також використовуватися для тдтвердження дiагнозу; однак затримки iз отриманням результату аналiзу роблять цей тест менш корисним. Серед шших (допом1жних) дослГджень призначають рент-генографш грудно! клiтки, електрокардiографiю, монiторинг показниюв системно! гемодинамiки, аналiз кислотно-лужного стану. Встановлюють чинники ризику (доступнiсть пестицвддв, наявнiсть в анамнезi нанесення собi шкоди або нещодавньо-го м1жособистюного конфлiкту, психiчне захворю-вання, зловживання алкоголем або наркотиками). Диференцiйна дiагностика передбачае виключення: отруення карбаматами (не юнуе клiнiчних тестiв для диференцшно! дiагностики), отруення хлорфенок-сигербiцидами (оч^еться активнiсть холiнестера-зи у межах норми; при тяжких отруеннях типовим е рабдомiолiз), передозування ошощами (швидка вiд-повiдь на налоксон п!дтверджуе дiагноз у бiльшостi випадюв, якщо тiльки не вiдбулося гшоксичне по-шкодження мозку; очiкуеться актившсть холiнесте-
рази у межах норми); шсульту стовбура головного мозку. Покроковий щдхвд до лжування. Основною метою лГкування е зниження високого рГвня леталь-носп та тяжкосп серйозних ускладнень за допо-могою застосування атротну i/або пралщоксиму, а також пГдтримуючо! терапГ! та деконтамшаци па-щента. До лГкування цих пащенпв слГд залучувати ранню допомогу експерпв та тератю критичних сташв. Ус пащенти ¡з тяжким отруенням пщляга-ють уважному спостереженню у першГ 4-5 дшв.
УДК 616-001.186(798)
Марков Ю.1.
Нацональна медична академ/я п/слядипломно! осв/ти /'мен/ П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на
Холодовi ушкодження: рекомендaцiТ 2014 року штату Аляска (США)
Проблема холодових ушкоджень е доволГ актуальною. ГеографГчна швшч — той репон, де подГбш ушкодження зустрГчаються часпше. На прикладГ рекомендацш 2014 року штату Аляска (США) роз-глянуто основш клшГчш пщходи при гшотерми на догоспггальному та госттальному етапах. Ус ви-падки розглядають залежно вщ рГвшв зниження внутршньо! температури тГла: легка гшотермГя (3532 °С), помГрна (32-28 °С), тяжка (менше за 28 °С). У клшщ розрГзняють таю градацГ! вщчуття холоду. I. Холодове тремттня — приблизна температура по-над 35 °С (гшотермГя вщсутня), значення температури 35-32 °С (м'яка гшотермГя). ПодГбш ситуацГ! не потребують застосування спещальних методГв зирГвання. II. Помiрна гinотермiя — супроводжу-еться порушеннями психжи, коли температура мае значення менше за 30 °С (тремтГння припиняеться, втрачаеться свщомють при температурГ 32-28 °С). При цьому застосовують методи зовшшнього зирь вання пла. III. Тяжка гтотермЬя. Значне зниження вггальних ознак. Значний ризик фГбриляцГ! шлуноч-юв з тяжкими наслщками при температурГ менше за 28 °С. IV. Втальт ознаки зазвичай втрачаються за температури 24 °С та нижче. Спонтанна фГбриля-ц1я шлуночюв та зупинка серця (асистол1я). У двох останнк градацГях (III-IV) здатшсть до нагрГвання тгла без спещальних зовшшшх методГв зГгрГвання втрачена. Важливе значення мають вимГрювання та мошторинг внутрГшньо! температури, вмГле пово-дження з гшотермГчним пащентом, початкова ощн-ка та лжування охолоджених пащенпв (залежно вщ рГвня зниження температури пла), !х транспорту-вання у спещальних термоГзоляцшних мшках, лГку-вальш заходи (особливо у випадках тяжко! гшотерми та коли втрачаються вггальш ознаки). Питання здшснення захисту дихальних шляхГв та судинного доступу (з подальшою шфузшною тератею), констатации зупинки серця у пащенпв з гшотермГею у багатьох оргашзацшних та лГкувальних аспектах
^т
мають сво! особливосп. СлГд враховувати мехашзм виникнення та вид холодово! травми. Дотримання клшГчних настанов з надання невщкладно! допомо-ги пащентам дозволяе покращити кшцевГ результа-ти лжування пащенпв з холодовою травмою.
УДК 15099+615.212+615.9
Маркова С.О.1, Курдль Н.В.2 1Мюька лккарня швидко! медично! допомоги, м. Микола!в, Укра!на
2ДП «Науковий центр превентивно! токсиколог¡!, харчово! та х/м/чно! безпеки ¡мен1 академ1ка Л.1. Медведя Мнстерства охорони здоров'я Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
КлЫчний випадок усшшного лкування токсичного гепатиту, обумовленого гострим отруенням ненаркотичним анальгетиком парацетамолом
Парацетамол. Код АТС Ш2ВЕ01. Фармакоте-рапевтична група: анальгетики та антитретики. У людини вживання 15 г парацетамолу протягом доби провокуе штоксикащю, а понад 25 г — смерть. Статистика свщчить, що в США i кра!нах бвропи парацетамол е лщером за кiлькiстю отруень, у тому чи^ з летальним результатом. 11.06.2018 бригадою екс-трено! медично! допомоги у токсикоз-терапевтич-не вщдшення лжарш швидко! медично! допомоги м. Миколаева була доставлена хвора Я., 22 роюв, студентка. З анамнезу захворювання вщомо, що протягом того ж дня дiвчина з сущидально! метою прийняла велику кiлькiсть таблеток парацетамолу. При опитуванш у лiкарнi було з'ясовано, що хвора Я. напередодш придбала в рiзних аптеках та випи-ла близько 110 таблеток парацетамолу (в рiзних дозах — 200, 350 та 500 грамiв), разом iз хворою були доставлен пустi упаковки в!д зазначених таблеток. При надходженш у стащонар хвора була в свщомос-п, дещо загальмована. Температура пла, дихання, серцевий ритм та артерiальний тиск були у норм^ шкiра та слизовi звичайного кольору, живiт м'який безболюний. Проведено промивання шлунка, очи-щення кишечника, ентеросорбцiя, iнфузiйна тера-пiя розчинами глюкози, кристалоi¡дiв, реосорбшак-ту, соди 4%. Призначено антидот — ацетилцисте!н (140 мг/кг на добу), гепатопротектори — лшоева кислота (20 мг/кг на добу), силiбiнiн (20 мг/кг на добу) та симптоматичну терапго. На другу добу за-реестровано рiзке пiдвищення рiвня АсАТ — 1073 (норма — до 32), АлАТ — 1116 (норма — до 33) та зниження протромбшового шдексу (ПТ1) — 38,0. На третю добу показники ферменпв кровi набу-ли максимальних значень: АсАТ — 19740, АлАТ — 14800, а показник ПТ1 знизився до 13,0. Одночасно з'явилися жовтяниця, збшьшення печшки, асцит, кров'янисп видiлення з пiхви, зниження дiурезу. Продовжувалася антидотна терапiя, ентеросорбц1я, введення глюкози, кристалоi!дiв, св1жозаморожено!
плазми кровi, здшснювалася симптоматична те-рап1я (метоклопрамщ, вжасол, етамзилат кальцiю, фуросемiд, верошпiрон, дексаметазон, пентоксифь лiн, нормолакт тощо). На шосту добу лжування була вщ^чена позитивна динамiка бiохiмiчних показ-ниюв кровi: зниження АсАТ — 240, АлАТ — 3495, зростання ПТ1 — 61, збшьшення добового дiурезу. На сьому добу стан хворо! Я. стабшзувався, була вщрегульована дiета. Хвора була виписана iз вщщ-лення в задовiльному станi на 16-ту добу лiкування. На момент виписки апетит був хорошим, диспеп-тичнi явища вiдсутнi, скарг хвора не пред'являла. Рекомендовано спостереження сiмейного лiкаря, дотримання дiети, прийом гепатопротекторiв.
УДК 616-06
Марценюк Г.О.
Укра/нська вйськово- медична академ/я, м. Ки/в, Укра/на
Основы причини розвитку постпункцшного головного болю
Стнальна анестезiя була вперше виконана Bier в 1897 рощ. Основними характеристика методу е простота, економiчнiсть, висока ефектившсть, особливо при використанш анестетиюв нового поколшня та адаптованих одноразових голок (Quincke, Yale, Balton). Як i будь-який метод анестезй, вш мае певнi побiчнi ефекти, недолжи, ускладнення. Тому важ-ливим питанням е вирiшення проблеми поперед-ження виникнення такого ускладнення, як пост-пункцiйний головний бiль (ППГБ), частота якого, за даними лггератури, становить вщ 10 до 85 % ви-падкiв [1]. Згiдно з М1жнародним товариством головного болю (International Headache Society), пост-пункцшний головний бiль — це головний бшь, що розвиваеться не бiльше як за 5 днiв тсля дурально! пункци, виникае або посилюеться не бшьше чим через 15 хвилин пiсля переходу в вертикальне поло-ження i супроводжуеться хоча б одним iз наступних симптомiв: ригiднiсть м'язiв ши!, зниження слуху, дзвш у вухах, фотофобiя, нудота. Цей головний бiль мае зникнути через 7—14 дшв тсля стнально! пункци; якщо бiль не минае, то його називають го-ловним болем лжворного свища [2]. Причина розвитку пояснюеться витжанням спинномозково! рiдини в епщуральний проспр через дефект твердо! мозково! оболонки, спричинений пункцiею, внаслiдок чого розвиваеться синдром лжворно! гшотензй. Бшь пояснюють двома мехашзмами:
1) рефлекторне розширення судин, церебральних i меншгеальних, внаслiдок лжворно! гшотензй;
2) просдання головного мозку з натягом чутливих до болi внутрiшньочерепних структур у вертикальному положенш. Натяг верхшх шийних спiнальних нервiв (С1—С3) викликае бiль в ши! i надплiччях, натяг 5 черепних нервiв викликае лобний бiль, натяг 9 i 10 черепних нервiв — бшь в потилищ [3]. Вели-
ке значення мають i iншi причини, такi як дiаметр голки (чим товща голка, тим бшьш вiрогiдна поява болю) та !"! зрiз, доступ: парамедiанний складшший в виконаннi, але рiдше призводить до головного болю, вид та баричшсть мюцевого анестетика, су-путш захворювання центрально! нервово! системи (арахно!дит, менiнгоенцефалiт, мiгрень), вихщ-ний рiвень внутрiшньочерепного тиску, вiк (часть ше розвиваеться у молодих (31—50 роюв). Lybecker та спiвавт. встановили зворотний зв'язок м1ж частотою прояву ППГБ та вжом хворих iз високим сту-пенем вiрогiдностi (р < 0,00001). Vandam та Dripps, аналiзуючи данi спинномозкових анестезiй, дшшли висновку, що ППГБ виникають вдвiчi частiше у жь нок, н1ж у чоловiкiв (вiдповiдно 14 та 7 %), що пояснюеться бшьшою еластичшстю твердо! оболонки i зiянням отвору в нiй, також естрогени тдвищують чутливiсть рецепторiв до субстанци Р [1, 3]. Висно-вки. I хоча, згiдно зi статистичними даними, частота ППГБ з кожним роком зменшуеться, не потрiбно забувати про той вiдсоток пащенпв, якi стикнулися з проявами головних болей вже перебуваючи вдома. А через те, що розвиток ППГБ у бшьшосп випадюв пов'язаний з «автором» дурально! пункци, то дотримання методичних рекомендацш i встановлених методик виконання е основними методами профь лактики ППГБ, на яю може вплинути лiкар.
Список лггератури
1. Ренькас В.Б., Чорноус 1.А. Проведення профшактики виникнення постпункцшного головного болю // Гострi та невiдкладнi стани у практищ лжаря. — 2011. — № 3(27).
2. Суслов В.В., Фесенко У.А., Фесенко В.С. Спинальная анестезия и аналгезия: Руководство для врачей. — Харьков: СИМ, 2013. — 544 с.
3. Фесенко В.С. Постпункцшний головний бшь: етiологiя, патогенез, прояви // Медицина невiдкладних сташв. — 2015. — 6(69). — С. 17-25.
УДК 616-089.5-003.83:618.19-089
Марцiнiв В.В.12, Михальчишина 1.В.2 1Нацюнальна медична академЯ пюлядипломно! освти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра'на 2Кл!н!чна л1карня «феофаня» Державного управл1ння справами, м. Ки!в, Укра'на
Пор1вняння шсляоперащйно'Т аналгезп пекторальною та грудною паравертебральною блокадою в онкох1рурп'Т молочноТ залози
Вступ. В онкохрурги молочно! залози новиш мю-фасщальш блоки, серед яких пекторальна блокада, мо-жуть стати альтернативою усталенш паравертебральнш аналгезц. Мета роботи: пор1вняти больовий синдром та потребу в анальгетиках пюля операцш з приводу ново-утворень молочно! залози при застосуванш грудно! па-равертебрально! та пекторально! блокади. Мат^али та методи. В дослщження були включенi ж1ики, 1—2 за
ASA, яким виконyвaлaсь мaстeктомiя aбо лaмпeктомiя з aксiляpною лiмфодисeкцieю. Пaцieнтки 6ули pозпо-дiлeнi Ha дш гpyпи. У пepшiй ipym пepeд опepaцieю ви-конyвaлaсь пeктоpaльнa блокaдa pозчином pопiвaкaïнy 0,375% 20 i 10 мл 3a мeтодикою Блaнко, y дpyгiй — na-paвepтeбpaльнa блокaдa Ha pirai 3-4-го гpyдного xpeб-ця pозчином pопiвaкaïнy 0,5% 20 мл. Пiсля чого в обоx гpyпax пpоводилaсь тотaльнa внyгpiшньовeннa araere-з1я. В пiсляопepaцiйномy пepiодi оцiнювaли шгенсив-нiсть болю 3a цифpовою peйтинговою шкэлою болю (ЦРШ) вiд 0 до 10 вiдpaзy пiсля опepaцiï тa 4epe3 2, 6, 12, 24 години, a тaкож 4ac i дозу ввeдeниx нapкотич-hmx (пpомeдол 20 мг) тa нeнapкотичниx (кeтопpофeн 100 мг) aнaльгeтикiв. Результата. Тpидцять шщенпв було pозподiлeно нa двi pirai 3a кiлькiстю гpyпи, як1 сгатистично нe вiдpiзнялись 3a в1ком тa мaсою. Сшв-вiдношeння лaмпeктомiй до мaстeктомiй в гpyпi шк-тоpaльноï блокaди — 10/5, пapaвepтeбpaльноï — 11/4. Рeзyльтaти нaвeдeнi в тaбл. 1.
Таблиця 1
Висновки. Пюля опepaцiй з ^иво^ новоyгвоpeнь молочно'Г зялози стaтистично знaчимо'ï piзницi в шген-сивност1 болю, потpeбi в нapкотичниx й нeнapкотич-ниx aнaльгeтикax i в чaсi до ïx пepшого ввeдeння в гpyпi пapaвepтeбpaльно'ï тa пeкгоpaльно'ï блокaд нe було.
УДК 615.211:616-089.168.1
Ма^й В.А., Гомон М.Л., ВигонюкA.B., Гончарук О.С., Перова В.П., Пахно 1.П. Внницький на^ональний медичний унiвeрcитeт 1м. M.I. Пирогова, м. Внниця, Укра'на
Ефeктивнicть пicляoпepaцiйнoгo знeбoлювaння пpи лaпapocкoпiчних хoлeциcтeктoмiях
Вступ. Heзвaжaючи нa pозвиток сyчaсниx мeто-дик знeболювaння, бiльшe шж y половини пaцieнтiв збepiгaeться виpaжeний больовий синдpом y тсля-опepaцiйномy пepiодi. Скоpочeння тpивaлостi тa змeншeння тpaвмaтичностi опepaтивниx втpyчaнь
^m
посилюе коливaння iнтeнсивностi больового син-дpомy, оск1льки достaтня пiсляопepaцiйнa aнaлгeзiя пpи тaкиx yмовax нe досягаеться [1, 2]. Мета роботи: дослщити виpaжeнiсть пiсляопepaцiйного больового синдpомy ^и лaпapоскопiчниx xолeциcтeктомiяx, що виконуються п1д шгвляцшною aнeстeзiею, з мe-тою оц1нки доц1льност1 його коpeкцïï. Мaтерiaли та методи. Пpовeдeно монiтоpинг 147 xroprn, яким ви-конaно лaпapоскопiчнy xолeцистeктомiю п1д тиля-ц1йною aнeстeзiею сeвофлypaном y Вшницькш ОКЛ 1м. М.1. Пиpоговa тa Вшницькш МКЛ № 1. П1сля-опepaцiйнe знeболювaння включяло викоpистaння НПЗП (дeкскeтопpофeн) зa 10 xb до зaк1нчeння ош-paцiï тa подaльшe ввeдeння кожш 8 годин. Оцiнкa больового синдpомy пpоводилaсь зa в1зуяльною aнaло-говою шкялою болю чepeз 2, 6, 12, 24, 48, 72 години тсля опepaцiï. Результати. Отpимaнi peзyльтaти по-кaзaли, що в пepшy добу коливaння больового син-дpомy вищe 6 бaлiв в1дм1чялось y 38 пaцiентiв (25,8 %), вищe 3 бял1в — y 126 шщенпв (85,7 %), що ra^pHra пpо нэдлишкову виpaжeнiсть больового синдpомy y б1льшост1 xвоpиx. Ha 2-гу добу виpaжeний больовий синдpомом бiльшe 3 бвл1в спостepiгaвся y 32 шщенпв (21,7 %). Ha 3-тю добу — лишe y 2 шщенпв. Рaзом 1з тим коливaння больового синдpомy в пepшy добу нa 2, 6, 12, 24-ту години в дiaпaзонi в1д 0 до мaксимaльниx вeличин спостepiгaлось y вск пaцiентiв, що свщчить пpо вщсутшсть piвномipного пiсляопepaцiйного зж-болювaння. Пpи додaтковомy aнaлiзi 21 xroprn, в якиx больовий синдpом нe пepeвищyвaв 3 бял1в, виявлeно, що вони отpимyвaли систeмно двa знeболюючi зaсоби одномомeнтно: НПЗП тa нapкотичний aнaльгeтик чe-peз 2 години тсля опepaцiï. Висновки. 1снуе пpоблeмa aдeквaтного пiсляопepaцiйного знeболювaння тсля лaпapоскопiчно'ï xолeцистeктомïï, якa вимaгaе б1льш глибокого дослiджeння. Ефeктивнiсть пiсляопepaцiй-ного знeболювaння пeвною мipою зaлeжить вщ piвно-мipностi знeболюючо'ï да aнaльгeтикiв.
Спиcoк лiтepaтypи
1. Бишовець С.М. Трикомпонентна мСцева анеcтезiя для знеболювання лапароскотчних втручань // Укратський медичний часопис. — 2013. — M 4(96). — С. 147-150.
2. Baratta J., Schwenk E.S., Viscusi E.R. Clinical consequences of inadequate pain relief: barriers to optimal pain management / Baratta J., Schwenk E, Viscusi E. // Plast. Reconstr. Surg. — 2014. — M 134(4). — Р. 15-21.
Macудi A.B., Донець B.B., Мельник О.Ф.,
Злочевшкий О.М., Дивак B.B.
Ки'в^ка облака l<лiнiчнa лкарня, м. Ки'в, Укра'на
AHecre3^omHe зaбeзпeчeння na^e^a з мiacтeнieю 6e3 викopиcтaння мiopeлaкcaнтiв шд 4ac ^Me^oMN (клЫчний випaдoк)
Вступ. Мiaстeнiя гpaвiс — цe aвтоiмyннe зa-xвоpювaння, пpи якому вiдбyвaеться ypaжeння нepвово-м'язовиx синaпсiв. Щоpiчнa зaxвоpю-
Показ-ник Пекторальна блокада Паравертебраль-на блокада р
Серед-не зна-чення Стан-дартне вщхи-лення Серед-не зна-чення Стан-дартне вщхи-лення
Промедол, мг 8,7 10,13 5,5 9,34 0,462
Кетонал, мг 47,6 74,96 72,7 78,62 0,383
ЦРШ 0 0,8 1,08 0,5 0,52 0,663
ЦРШ 2 1,8 1,64 1,4 0,97 0,731
ЦРШ 6 1,8 1,52 2,2 2,25 0,829
ЦРШ 12 2,2 1,89 2,0 1,67 0,902
ЦРШ 24 1,8 1,29 1,6 1,20 0,726
Час до першого знеболювання, хв 529,0 164,80 410,0 205,26 0,074
BaHicTb становить близько 0,4 випадки на 100 000 населення, поширешсть MiacTeHiï коливаеться в межах 10—24 на 100 000 населення. В нашш статт буде описано клжчний випадок викорис-тання комбшацп севофлурану та фентанiлу тд час шдукци та пiдтримання анестезп у пацiента з пухлиною тимуса, не застосовуючи мюрелак-сантiв. КлЫчний випадок. Пацiента N., 21 рiк, було оглянуто в торако-пульмональному цен-трi. Дiагноз: мiастенiя, генералiзована форма з бульбарним синдромом та верхшм парапарезом. За даними електромюграфи (ЕМГ) рееструеться декремент амплпуди хвилi М-ввдповш — 60 % вiд норми. Чпш ознаки порушення нервово-м'язово'Г передачi, бiльше в бульбарних ввддшах. Пiд час ЕМГ при контрольнш стимуляци каль мiном (за 50 хв 0,5 табл.) рееструеться зменшен-ня декремента М-ввдповш на 25 % чисто'Г проби. Аналiз кровi на рецептори до ацетилхолiну АТ IgG — 31,67 нмоль/л (бшьше 0,50 позитивного результату). На СКТ грудно'Г клiтки наявнi ознаки об'емного утвору переднього середостшня, картина найбшьш характерна для тимоми. Пе-редоперацiйна премедикацiя не проводилась. Пащент продовжував приймати за звичай-ним графжом курс пiридостигмiну. 1ндук-щю в анестезiю було виконано внутршньовен-ним введенням фентанiлу 2 мг/кг та шгалящею севофлурану з МАК 7 %. Ысля 3-хвилинно'Г ш-галяцшно'Г шдукцп севофлураном через лицеву маску спостерпалась достатня м'язова релак-сацiя для проведення штубацп трахеь Трахею заiнтубовано без застосування м'язових релак-сантiв. Пiдтримання анестезп здшснювалось севофлураном з МАК 2,5 % та болюсним введенням фенташлу. Для пiдтримання анестезп мiорелаксанти не застосовувались. Тимектомш виконано успiшно. Пащент виконував коман-ди, що сигналiзували про вiдновлення м'язового тонусу, та був екстубований через 3 хвилини пiсля припинення введення анестетика. Висно-вки. Таким чином, можна зробити висновки, що севофлуран е шгаляцшним анестетиком, який забезпечуе надшну шдукщю та е достат-нiм для пiдтримання анестезп шд час оперативного втручання на тимус у пацiентiв з мiасте-нiею.
Список лiтератури
1. Myasthenia Gravis: Towards A Safer Anesthesia Technique. Clinical Experience and Review of Literature/ M. Elarief, E. Ibrahim, P. Magadi // The Internet Journal of Anesthesiology. — Vol. 11, № 2.
2. Myasthenia gravis and sevoflurane — a case report-gulcanerk / Isil Karabeyoglu // E. J. Anesth. — 2007. — 19(1).
3. Jamal B.T., Herb K. Perioperative management of patients with myasthenia gravis: prevention, recognition, and treatment // Oral. Surg. Oral. Med. Oral. Pathol. Oral. Radiolendod. — 2009. — 107. — 612.
I
УДК 616-001.3-031.81-08-059:[613.2-032:611.34]
Матолiнець Н.В.
Льв1вський нац1ональний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, Укра'на
Ефективнють раннього ентерального
харчування з розширеним бмково-калоршним забезпеченням у комплекс штенсивноТ терапп пащент i3 полггравмою
Вступ. Бшково-енергетичний гомеостаз в умо-вах адекватного кисневого режиму становить основу життедiяльностi оргашзму людини i е важливим фактором в боротьбi з критичним станом [1]. Необ-хщшсть щентифкувати, л^вати, попереджувати тяжк1 порушення нутритивного балансу у пащен-тiв iз полiтравмою залишаеться одним iз основних компоненпв штенсивно! терапи (1Т). Недостатня увага проблемi компенсаций рiзко зростаючих енер-гетичних потреб призводить до швидко! декомпен-саци адаптацiйних можливостей i розвитку тяжко коригованих ускладнень, у тому числi синдрому полюрганно! недостатностi. Правильний вибiр часу та методу нутритивно! терапи, складу та енергетич-но! цiнностi харчових сумшей сприяе зниженню метаболiчноI реакци на стрес [2]. Мета: оцiнити ефективнють раннього ентерального харчування з розширеним бглково-калоршним забезпеченням згiдно з протоколом PEP uP (Enhanced Protein-Energy Provision via the Enteral Route Feeding Protocol in Critically III Patients) в комплекс 1Т пащенпв iз полiтравмою. Матерiали та методи. Аналiз даних клiнiчного обстеження i лiкування 25 пацiентiв з полггравмою, яким проводилась нутритивна терап1я методом раннього ентерального харчування з роз-ширеним бiлково-калорiйним забезпеченням, зпд-но з протоколом PEP uP [4], доставлених у вщдглен-ня анестезюлоги та 1Т в середньому через 0,5 години тсля травми. Середнш вж постраждалих — 48,4 ± ± 5,2 року. Визначали таю показники, як рiвень ш-фекцш, частота синдрому м'язово! слабост в палат 1Т, летальнють, юльюсть дшв перебування на вен-тиляцГ!, тривалють лГкування, повторт госпГталГза-цГ1. Показники порГвнювали м1ж основною групою пащенпв та хворими, у яких нутритивна пщтримка проводилася згГдно з бвропейськими рекоменда-цГями з клГнГчного харчування [3] Гз застосуванням стандартних полiмерних сумiшей (група порГвнян-ня — 20 хворих). Проводилася ощнка нутритивного статусу та розрахунок необхвдного складу й енер-гетично! цГнностГ сумшей для харчування з метою досягнення позитивного балансу азоту. Результата. В основнш груш використовували режим раннього ентерального харчування — у шршГ 12—24 год, вщ-разу тсля гемодинамiчноI стабшзаци пацiента та нормалiзацiI кисневого статусу пацiенти отриму-вали бглково-насичеш спецiалiзованi натвелемен-тарнi сумГшГ на основГ пептидiв (Peptamen AF), якГ
в 1 мл об'ему мiстять 1,5 ккал, з початковою швид-кiстю подачi сумiшi вщ 60 до 80 мл/год. Максимальный залишковий об'ем шлунка при цьому становив 250 мл i3 систематичним призначенням проюнети-кiв. На 5-ту — 7-му добу переходили на стандартш збалансованi сумiшi для ентерального харчування. Быково-енергетичний дефiцит у пащенпв групи порiвняння поеднувався з поганими клтчними результатами лжування. Спостерiгалась статистично значуще вища частота розвитку iнфекцiй, синдром м'язово! слабкосп в палатi IT i вища летальшсть по-рiвняно з пащентами основно! групи, що, в свою чергу, призводило до збшьшення дшв перебуван-ня на вентиляцп, тривалост лiкування, повторних госпiталiзацiй. Висновки. Застосований нами спосГб передбачае не лише встановлення цiлей погодинно! доставки харчово! сумГшГ, а й цгльового щоденного об'ему ентерального харчування. Нутритивна те-рапiя методом раннього ентерального харчування з розширеним бiлково-калорiйним забезпеченням дозволяе покращити адекватнiсть покриття 6Глко-во-енергетичних потреб у пацiентiв в гострому перь одГ полiтравми. Харчування ентеральним шляхом е превентивною терапевтичною стратепею, здатною зменшити тяжкГсть захворювання, частоту розвитку ускладнень, тривалiсть перебування у BAIT i дозволяе отримати сприятливий клГнГчний результат.
Список л^ератури
1. Hiesmayr M. Nutrition risk assessment in the ICU// Curr. Opin. Clin. Nutr. Metab. Care. — 2015. — 15(2). — Р. 174-180.
2. Матолтець Н.В. Нутритивна тдтримка в комплека ттенсивног терапи травматичноi хвороби // Бшь, знеболювання i ттенсивна тератя. — 2016. — № 4(77). — С. 16-23.
3. бвропейсьт рекомендацп з клШчного харчування — ESPEN Guidelines on adult enteral nutrition (2006). http://www. espen.org/education/espen-guidelines.
4. Enhanced Protein-Energy Provision via the Enteral Route in Critically Ill Patients (PEP uP Protocol): A Review of Evidence / Z.Y. Lee, M.Y. Barakatun-Nisak, I. Noor Airini, D.K. Hey-land//Nutr. Clin. Pract. — 2016Feb. — 31(1). — Р. 68-79. doi: 10.1177/0884533615601638. Epub 2015 Sep 18.
УДК 616-089.5-032:611.835.8:[616.718.8.-002.3/4.-02:616.379-008.64]-089.873
Машин О.М., Голубничий В.О., Мальцева Л.О., Рзаев Т.1.
ДЗ «Днпропетровська державна медична академiя МОЗ Укра'ни», м. Днiпро, Украна
Низькопоточна ¡нгалящйна анестез1я севораном в умовах ургентноТ лапароскошчно'Т холецистектомп
Мета роботи: вивчити вплив, пщвищення ефек-тивносп та безпеки низькопоточно! шгаляцшно! анестези севораном при ургентнш лапароскошчнш холецистектомп. Матерiали та методи. Проведено
^m
peTpocneKTHBHHH aHani3 90 icTopin XBopo6n xbophx 3 giarH030M «xoBHHoKaM'aHa XBopo6a. TocTpHH xo-пeцнcтнт» Ta onepaTHBHHM BTpyaaHHaM — ypreHTHa nanapocKoniaHa xoпeцнcтeктoмia (y^XE). fleMoipa-^iHHi noKa3HHKH пaцieнтiв: cepegmn BiK — 32 ± 12 poKiB, iHgeKc Macn Tina — 26,5 ± 4,4 Kr/M2. nepeg-onepamftHHH iHgeKc KapgianbHoio pn3HKy 3a Revised Cardiac Risk Index < 1 %. KpHTepii cHHgpoMy chc-TeMHo'i 3ananbHoi BignoBigi i Quick Sequential Organ Failure Assessment (qSOFA) BHKnroaaroTb HMoBipHoc-
Ti HaaBHocTi ycKnagpeHb cenTHHHoio reHe3y. CTyniHb
aHecTe3ionoriHHoro pn3HKy 3a ASA: 60 пaцieнтiв — I CTyniHb, 25 — II CTyniHb. AHecTe3ionoiiHHe 3a6e3ne-neHHA npoBognnocb 3a HacTynHHM aniopHTMoM: m-nboBy KoH^HTpamro ceBopaHy BH6npann BignoBigHo go noKa3HHKiB cncTeMH «MynbTHia3» 3 o^HKoro MAK 0,7—1,0 i KoH^HTpam'i iHianamnHoio areHTa b кiнцi Bngnxy. O^HKy e^eKTHBHocTi aHecTe3ionoriHHoio 3axncTy npoBogunu Ha ocHoBi gHHaMiHHoio aHani3y FiO2, EKr, HeiHBa3HBHoMy BHMiproBaHHi apTepianb-Horo THCKy, nynbcoKCHMeTpii, KanHoipa^i'i, 6icneK-TpanbHoro iHgeKcy (Bispectral index — BIS), iHgeKcy нoннцeпцii i 3He6onroBaHHa (Analgesia Nociception Index — ANI). Pe3ymTaTH. npu aHani3i iHTpaonepa-Hhhhx noKa3HHKiB piBeHb BIS 3HaxogHBca b Mexax 48 (45—50 %), ^o BignoBigae noMipmn imHoTHHHin CTa-gii. y mcnaonepa^HHoMy nepiogi BigKpHBaHHa onen y namenriB Big6yBanoca aepe3 1,6 ± 0,4 xb; 3gaTHicTb BHKoHaHHa npocTHx KoMaHg — 2,6 ± 0,3 xb; aac go-caiHeHHa 12—14 6aniB 3a mKanoro Cook & Palma, ^o BignoBigae noMipHoMy cegaTHBHoMy e^eray i piBHro BIS 90 (88-91,5 %), cTaHoBHB 9,5 ± 1,1 xb; aac eKc-тy6aцii — 10,8 ± 1,2 xb. npu aHani3i iHTpaonepamn-hhx noKa3HHKiB ANI-MomTopHHiy, aKi cTaHoBnaTb nig aac iHgyKmi 65,5 (63,5-70 %) Ta npoTaioM ycboio onepaTHBHoio BTpyqaHHa 68 (63,5-75 %), 6yno o^He-ho HaMH aK ageKBaTHa 3oHa aHanie3ii npu 3aianbHoMy 3He6onroBaHHi. Bhchobkh. HH3bKonoToaHa iHianamn-Ha aHecTe3ia ceBopaHoM b yMoBax ypieHTHoi nanapoc-KoniaHo'i xoneцнcтeктoмil 3a6e3neaye HagiHHHH 3a-xhct opiaHi3My Big onepa^HHoi aipecii.
УДК 617-089.5-031.83-06:615.211:615.06
Мельник О.Ф.2, Соклакова Ю.О.1, Мельник О.В.2, Дивак В.В.2, Дзюба Д.О.1 1Нац1ональна медична академя пюлядипломно! осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра'на 2КЗ КОР «КОКЛ», м. Ки'/в, Украна
ESP-блок як ключовий метод малоошоТдноТ мультимодальноТ
анестези при опера^ях транспедикулярноТ стабiлiзацiТ хребта
Вступ. Транспедикулярна стабiлiзацiя хребта е операцieю вибору для пащенпв з дегенеративним спондилолютезом та переломами хребта i характеризуется своею довготривалiстю та великою бо-
льовою iмпульсацiею, що потребуе використання значно! кГлькостГ ошо'щв для забезпечення адекватно! перюперацшно! аналгезп. У 2016 роцГ з'явилась нова методика регюнарно! анестезГ! (erector spinae plаne (ESP) block), яка забезпечила ефективну перь та пюляоперацшну аналгезiю в торакальнiй та абдо-мiнальнiй х1рургп. Ця проста та безпечна методика забезпечуе проникнення мюцевого анестетика па-равертебрально, блокуючи таким чином задш гглки спiнального нерва та симпатичш волокна, а також здатна викликати блокаду певного сегмента хребта поширенням анестетика аксiально та каудально. Мета: визначити ефективнють ESP-блока в нейро-хГрургГ! пошкоджень хребта як компонента мало-ошощно! мультимодально! анестезГ!. Матерiали та методи. Дослщження проводилося в КЗ КОР «Ки-!вська обласна клiнiчна лжарня» у 2019 р. В основну та контрольну серш клГнГчних випадкiв увшшло по 5 осГ6 з пошкодженнями хребта: по 2 пацiента з дегенеративним спондилолютезом хребцiв попере-кового вщщлу хребта та по 3 пащента з переломом поперекового вщщлу хребта. Оперативне втручання проводилось пГд загальною анестезiею. Для ввщно! анестези використовувались: р-н сибазону 0,5% 1 мл, ардуан 0,5 мг/кг, р-н тюпенталу натрiю 5 мг/кг, р-н фентаншу 4 мкг/кг (1 мкг/кг до штубаци, 3 мкг/кг перед розрГзом шкГри). Пiдтримання анес-тези проводилось р-ном пропофолу 3 мг/кг/год. Шсля перевороту на живГт пащентам з групи до-слщження проводився ESP-block пщ УЗ-контролем в межах Lt—L4 з обох боюв вщ осьово! лшп хребта, шсля попередньо! розмики за допомогою електрон-но-оптичного перетворювача. Для проведення бло-кади було використано 20 мл 0,25% бушвакашу та по 2 мг дексаметазону з кожного боку. До початку операцп вам пащентам введено р-н парацетамолу 1000 мг та декскетопрофен 50 мг. Уам пащентам у перюперацшному перюдГ проводили нешвазивний мониторинг артерiального тиску, частоти серцевих скорочень, пульсоксиметрп. За 20 хв до початку за-шивання операцшно! рани в уах випадках не вводились наркотичш анальгетики, а вводився з метою знеболювання декскетопрофен 50 мг. Тривалють операцп — 4 год (+/—30 хвилин). Пробудження па-цiентiв вiдбувалось через 5 (+/—2) хвилин шсля на-кладання останнього шва, незалежно вщ тривалостi оперативного втручання. Результати. ПГд час проведення спостереження було з'ясовано, що в серп клГнГчних випадюв з проведеним ESP-блоком: 1) вс пащенти потребували введення р-ну фенташлу в першГ 20 хвилин вщ початку операцп, лише одному пащенту перше введення р-ну фентаншу було вико-нано через 2 год 30 хв вщ початку операцп; 2) кГль-кГсть р-ну фентанГлу, введеного пацГентам, залежала вГд масштабностГ операцГ! (кГлькГсть встановлюва-них гвинпв) та тривалостГ операцГ! i дорГвнювала: 2,2 мкг/кг/год — для пащента Гз встановлювани-ми 8 гвинтами та тривалютю операцГ! 4 год 30 хв, 1,8 мкг/кг/год — 6 гвинпв, 4 год операцГ!, 1,7 мкг/ кг/год — 4 гвинта, 3 год 30 хв та пащенту, якому пер-
ше введення р-ну фентаншу було вщстрочене на 2 год 30 хв, було введено 1,1 мкг/кг/год р-н фенташлу за операщю в 4 години; 3) шсля пробудження через 10 хв скарги на больовi вщчуття в дшянщ операцш-но! рани були вщсутш зовсiм у 3 пацiентiв, у решти 2 скарги на бшь за шкалою ВАШ досягали 2—4 бали; у вах були вщсутш скарги на нудоту. В серп клтч-них випадкiв без застосування ESP-блока: 1) всi па-щенти потребували введення фентанiлу в першi 20 хвилин вiд початку операцп; 2) середня кiлькiсть введеного пащентам фенташлу за перюперацшний перiод досягала 4,4 мкг/кг/год при середнш три-валостi операцГ! 4 год; 3) шсля пробудження через 10 хв скарги на больовi вщчуття в дшянщ операцш-но! рани були присутш в усiх пацiентiв та за шкалою ВАШ досягали 6—7 балiв; скарги на нудоту були на-явш в 3 пащенпв. Висновки. Використання регiо-нарно! анестезп, зокрема ESP-блока, е безпечним та ефективним методом мультимодально! аналгезГ! в нейрохiрургf! пошкоджень хребта. ESP-блок дозволив зменшити кшьюсть наркотичного анальгетика (р-ну фенташлу з 4,4 до 1,7—2,2 мкг/кг/год) у перюперацшному перiодi та подовжити час його на-ступних введень. Серiя клшчних випадкiв з вико-ристанням ESP-блока показала суб'ективне змен-шення вираженосп больового синдрому i частоти випадюв пiсляоперацiйно! нудоти та блювання.
УДК 616.34-089.87-0532-07-08
Мщук В.Р.
Льв1вський нац1ональний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, Украна
Проблемы питання лкування д1тей з масивною резекц1ею кишечника
Масивна резекц1я кишечника у дiтей найчастiше зумовлена ургентними хрурпчними захворювання-ми. Основними причинами масивно! резекцГ! кишечника i розвитку синдрому коротко! кишки (СКК) е некротичний ентероколiт, вродженi вади розвитку кишечника, гастрошизис, мальротац1я i заворот кишечника, шфаркт кишки, пухлини брижi, хвороба Гiршпруига, хвороба Крона [1]. При хрурпчних втручаннях з приводу цих патологiчних сташв вини-кае необхiдиiсть у видаленш значно! частини тонко! кишки, виведенш «високих» стом, що призводить до тяжко! ентерально! недостатностi. Факторами, що об-тяжують пiсляоперацiйний перебiг i летальнiсть СКК, е: довжина збереженого сегмента тонкого кишечника, вiдсутнiсть глеоцекального клапана, холестаз, сепсис, печшкова недостатнiсть. Саме тривалють парентерального харчування (ПХ) та наявнiсть печiнковоi не-достатносп багатьма фах1вцями вважаються основними шдикаторами виживання [2]. Важливе значення в ранньому пiсляоперацiйному перiодi мае монггоринг iнтраабдомiиального тиску (1АР), а також пщтримка задов!льного внутрiшьочеревного перфузшного тиску (АРР) для запобiгання органно! iшемГ! г розвитку по-
люрганно! недостатностГ. На практищ потрГбно нама-гатись досягнути зниження IAP до рГвня < 10 мм рт.ст. i пщтримувати APP > 35 мм рт.ст. у немовлят i > 50 мм рт.ст. у старших датей. Заходами, що додатково покра-щують спланхтчну перфузГю i сприяють розршенню парезу кишечника, е пролонгована нижньогрудна епщуральна блокада. Одна з головних проблем ПХ — розвиток шфекщй кровообиу (1К). Середня частота ГнфекцГй кровообпу у пацГентГв з СКК е вищою вщ 10 на 1000 катетер-дшв, що е бшьше, тж у онкохворих та пацГентГв з ГмуносупресГею [3]. Фактор, що збшь-шуе летальнГсть пацГентГв з СКК вщ сепсису, — про-гресивний рГст флуконазолрезистентних грибкових 1К. На сьогодш найбшьш дГевими препаратами для лкування Гнвазивного кандидозу залишаються ехшо-кандини (каспофунгГн, мГкафунгГн). Одним з дГевих методГв проф1лактики катетер-асоцГйованих 1К е ви-користання етанолового замка (ethanol lock). Засто-сування жирових емульсш, збагачених ш-3 жирними кислотами, супроводжуеться зменшенням холестазу i покращенням показник1в виживання дГтей Гз СКК [4]. Перспективним вважаеться використання 4-ком-понентних лшщних емульсГй (Smoflipid). Обнадшли-вими е результати застосування глюкагоноподГбного пептиду-2 (GLP-2), який сприяе пролГферацп кишко-вого епГтелГю i збшьшуе бшьш нж на 20 % досягнення ентерально! автономГ! у хворих Гз СКК.
Список л1тератури
1. Горбатюк О.М. Синдром короткоi кишки у немовлят: сучасш погляди на проблему за даними лтературного огляду i власного досвiду / О.М. Горбатюк//Неонатологiя, хiрургiя та перинатальна медицина. — 2016. — Т. 6, № 3. — С. 48-55.
2. Spencer A.U., Neaga A, West B., Safran J., Brown P., Btaiche I., Kuzma-O'Reilly B., Teitelbaum D.H. Pediatric short-bowel syndrome: redefining predictors of success // Ann. Surg. — 2005. — 242. — Р. 403-409.
3. Pittiruti M et al. ESPEN Guidelines on Parenteral Nutrition: central venous catheters (access, care, diagnosis and therapy of complications) // Clin. Nutr. — 2009. — 28. — 365.
4. Diamond I.R., Grant R..C., Pencharz P.B. et al. Preventing the progression of intestinal failure-associated liver disease ininfants using a composite lipid emulsion:a pilot randomized controlled trial of SMOFlipid //J. Parenter. Enteral Nutr. — 2016 February 2 (Epub ahead of print).
УДК 616.089.168-089.5-053.9
Момот Н.В., Воротинцев С.1., Демитер 1.М., Гриценко К.В.
Запор1зький державний медичний ун1верситет, м. Запоржжя, Укра'на
TAP-блок для шсляоперацшного знеболювання в ургентшй абдомшальжй мрургп
Вступ. Традицшно для шсляоперащйнош знеболювання у вщкритш абдомшальнш мрургп використову-ють наркотичт анальгетики, але це може призвести до
^ш
депресп дихання, свербiжу шк1ри, нудоти та блювання, шзньо! мобшзацц пащенпв. Негативт реакцц нарко-тикш можна попередити, застосовуючи рег1онарн1 тех-н1ки знеболювання передньо! черевно! стшки. Мета: визначити ефекгивн1сть блокади площини поперечного м'яза живота (TAP-блока) як компонента знеболювання тсля серединно! лапаротоми. Матерiали та метода. У дослщження ввiйшло 40 пащенпв вiком вщ 35 до 68 роюв, I—III класу за ASA, яким виконувалась ургентна серединна лапаротомiя. Критерiями виключення були: наявн1сть периготту або сепсису, шоковий стан пащ-ентiв, виведення колостоми на передню поверхню живота. У вск випадках пащентам була проведена тотальна внутршньовенна анестезiя (пропофол, фентан1л, атракур1ум), для знеболювання в пюляоперацшному перюда стандартно призначали декскетопрофен (50 мг в/в кожт 8 годин). У грут ТАР (n=20) пюля завершен-ня операцП пщ контролем ультразвуку в поперечний прост1р живота з обох сторш вводили по 20 мл розчину 0,25% буЩвакашу з 4 мг дексаметазону, через 12—16 годин ТАР-блок повторювали. У груш контролю (n = 20) для додаткового «ряпвного» знеболювання використо-вували налбуфiн 20 мг внутршньовенно. Р1вень болю оц1нювали за допомогою цифрово! рейтингово! шкали (NRS) вщ 0 до 10 бал1в (0 бал1в — болю немае, 10 балiв — нестерпний б1ль) через 6, 12 та 24 години п1сля опера-цй. Додатково визначали час актив1зацй хворих (мож-лив1сть стати на ноги та самостшно зробити дек1лька крок1в). Статистичний анал1з проведено за допомогою програми Statistica for Windows 6.0. Результати. У груш TAP на вск етапах дослщження р1вень болю за NRS був значно меншим, шж в груи1 контролю: через 6 годин — 1,95 ± 0,76 проти 6,85 ± 0,75 бала вщповщно (p < 0,001); через 12 годин — 2,80 ± 0,89 проти 4,75 ± 0,85 бала в1д-повщно (p < 0,001); через 24 години — 2,35 ± 0,76 проти 5,00 ± 0,91 бала вщповщно (p < 0,001). Активiзацiя 70 % хворих у груш ТАР вщбувалась вже з кшця першо! доби тсля операци (х2 = 21,0; p < 0,001), у груш контролю бшьшють хворих (75 %) стали моб1льними тльки на 3-тю добу (х2 = 23,4; p < 0,001). Висновки. TAP-блок в ургентн1й лапаротомн1й мрургп е ефективною альтернативою знеболюванню наркотиками, що дозволяе пац1ентам ран1ше актив1зуватись тсля операцП.
УДК 616-089-163/.168-06:616.12-005.4]:615.384
Морозова Я.В.
Харк1вська медична академя п1слядипломно! осв1ти, м. Харк1в, Укра!на
Режим шфузмноТ тераш'Т i nepe6ir пeрiопeрацiйного пeрiодy пiсля розширених оперативних втручань у хворих i3 супутньою 1ХС
Вступ. Питання визначення об'ему перюперацшно1 шфузшно! терапй залишаеться остаточно невиршеним та дискутабельним, особливо це стосуеться хворих 1з супутньою шемчною хворобою серця (1ХС), яким ви-конуються розширен1 операц1йн1 втручання. Труднощ1
обумовленi тим, що перевантаження рщиною е небез-печним для хворих зГ зниженим кардГальним резервом, але проведення популярного зараз рестриктивного режиму при великих операцГях може сприяти гшоволемц, гтпоперфузц життево важливих органГв з !х подальшою дисфункцГею. Мета: дослщити вплив режиму ГнфузГй-но! терапц на перебГг перюперацГйного перГоду на пщ-ставГ вивчення функцГонального стану серцево-судин-но! системи, кГлькосп тсляоперацшних ускладнень, тривалостГ лГкування в палатГ гнтенсивно! терапц (П1Т). Мат^али та методи. Обстежено 33 хворих (середнГй вгк—67,3 ± 8,0 року) з супутньою 1ХС, яким були прове-денГ розширенГ абдомшальн операцй Об'ем шфузГино! терапц у кожного хворого визначався ситуативно з ура-хуванням клшГчно! картини перебГгу анестезц (показни-ки гемодинамГки, крововтрата, дГурез). За об'емом Гнфу-зц в перюперацГйному перюдГ хворГ були розподглет на 2 групи: 1-ша (n =16) — 5 мл/кг/год ГнтраоперацГйно, 1 мл/кг/год пГсля операцц; 2-га (n = 17) — 10 та 1,5 мл/ кг/год вщповщно. Вивчали показники гемодинамГки (AT, сАТ, ЧСС), обсяг дГурезу, бГомаркери ушкодження мГокарду (NT-proBNP). Результати. Режими шфузшно! терапц, що порГвнювались мГж собою, були розподГлеш за добовим балансом рщини: у 1-й групГ пщтримували нульовий баланс, ц умовно вважали групою з рестрик-тивним режимом. У 2-й групГ не ставили мети обмеж-увати об'ем шфузц, в результата вй хворГ мали позитив-ний баланс рщини (1,8 ± 0,5 л за першу добу), такий режим вважали лГберальним. Таке визначення шфузш-но! терапц ми вважаемо бГльш точним, нГж орГентування на загальноприйнятГ розрахунки на масу тГла патента, осыльки тяжко в кожнГй ситуацц визначити, який об'ем введено! рщини е лГберальним чи рестриктивним. При аналГзГ перебГгу перГоперацГйного перюду не встанов-лено ютотних вщмшностей за показниками серцево-судинно! системи, необхщтстю гемодинамчнох пщ-тримки, тривалГстю лГкування в П1Т. За дослщженням натрГйуретичного пептиду встановлено позитивний рь вень цього бГомаркеру у 2 хворих 2-1 групи (у вихщному стан всГ мали негативний результат). Висновки. Згтдно з отриманими нами даними, немае значних вщмшностей показниюв гемодинамГки й Гнших органодисфункцГй при використаннГ рГзних режимГв шфузшно! терапц. Це говорить про необхщшсть подальшого вивчення цього питання у хворих Гз супутньою 1ХС при розширених оперативних втручаннях.
УДК 616-005.4
Мосенцев Н.Ф., Лисничая В.Н., Мальцева Л.А., Базиленко Д.В., Мосенцев Н.Н. ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина
Варианты диагностики сепсиса у обожженных пациентов
Сепсис — наиболее частое осложнение у обожженных пациентов. Диагностика и интенсивная терапия сепсиса у обожженных являются
комплексом из вторичного метаболического ответа на ожог и системной инфекции, приводящих к органной дисфункции. Сепсис развивается у многих обожженных и является причиной смерти у 50—84 % взрослых пациентов. Простых валидных тестов для диагностики сепсиса при ожогах нет. O.N. Lopez et al. (2017) для диагностики сепсиса у обожженных используют критерии Sepsis-3 (2016), SOFA и ABA (American Burn Association), разработанные муль-тидисциплинарной консеснусной конференцией в 2007 году (ABA 2007 diagnostic criteria of sepsis in burn patients). Согласно American Burn Association, при наличии у пациента трех или более из следующих признаков можно говорить о сепсисе: t > 39 °C или < 36,5 °C; прогрессирование тахипноэ > 25 в 1 мин или МОД > 12 л/мин; прогрессирование тахикардии > 110 в 1 мин; тромбоцитопения < 100 х 109/л; гипергликемия при отсутствии диабета в анамнезе (глюкоза плазмы > 200 мг/дл или инсулин > 7 ед/час в/в; повышение резистентности к инсулину); невозможность продолжать энтеральное питание
> 24 часов (абдоминальная гипертензия, непереносимость питания, диарея > 2500 мл/сутки); позитивные посевы крови, раневая инфекция, клинический ответ на антибиотики [1]. Авторы использовали дополнительно и такие маркеры, как прокальцитонин, TNF-a, IL-6, IL-8, IL-10, пре-сепсин, SNPs (Single-nucleotide polymorphism), Transcriptome, Metabolomics. E.A. Mann-Salinas et al. (2013) представили разработанные ими критерии диагностики сепсиса у обожженных: ЧСС
> 130 в 1 мин, АД < 10 мм рт.ст., ВД < 6 ммоль/л, t < 36 °С; использование вазоактивных препаратов, глюкоза > 150 мг/дл [2]. В 2018 году I. Ian et al. провели исследование 418 пациентов с ожогами, у 88 (21 %) диагностировали сепсис; возраст пациентов — 50,00 ± 18 года, площадь ожогов — 30 ± 17 %. Критерии American Burn Association, Mann-Salinas и Sepsis-3 были позитивны у 59, 28 и 85 % соответственно. К наиболее значимым критериям авторы относили повышение потребления O2, нарушенный лактатный статус, гипотермию, гипертермию, тахикардию и гипотензию; к наиболее информативным критериям — параметры Sepsis-3 [3]. P. Chen et al. (2018) у 37 пациентов исследовали макрофаги в месте повреждения, провоспалительный IL-1p и противоспалительные IL-10, IL-1RA в плазме с последующим определением Septic Predictor Index (SPI). SPI рассчитывали как соотношение макрофагов в месте повреждения и продукции IL-1p. У септических пациентов с SPI > 1 начало сепсиса развивается в течение 12 дней после повреждения, с SPI 0,5—1,0 — более позднее начало (после 12 дней) [4].
Список литературы
1. Lopez O.N., Cambiaso-Daniel I., Branski L.K., Nor-bury W.B., Herndon D.N. Predicting and managing sepsis in burn patients; current perspectives // Ther. Clin. Risk Manag. — 2017. — № 13. — Р. 1107-1117.
2. Mann-Salinas E.A., Baum M.M. Novel predictors of sepsis outperform the American Burn Association sepsis criteria in the burn intensive care unit patients //1. Burn. Care Res. — 2013. — № 34(1). — P. 31-43.
3. Ian I., Hill W.F., Rehon S., Pinto R. et al. Sepsis criteria versus clinical diagnosis of sepsis in burb patient: A validation of current sepsis scores //Surgery. — 2018. — Vol. 164(G). — P. 1241-1245.
4. Chen P., Stanojcic M., Jeschke M.G. Septic predictor index: A novel platform to identity thermally injured patients susceptible to sepsis// Surgery. — 2018. — Vol. 163(Z). — P. 409-411.
УДК 616.12-007.2-053.2:616.24
Мошювська Л.В., Лазоришинець В.В. ДУ «Нацональний ¡нститут серцево-судинноI х1рургИ 1м. М. Амосова НАМН Укра1ни», м. Ки1в, Укра1на
Захист легень шд час штучного кровооб^ у дней з вродженими вадами серця
Вступ. Актуальнють даного дослвдження обу-мовлена збереженням високого рГвня легеневих захворювань в тсляоперацшному перюдГ у дгтей з вродженими вадами серця (ВВС), оперованих в умовах штучного кровообГгу (ШК). В кардюхГрур-гГ! дгтей раннього вжу з ВВС частота тсляопера-цшних ускладнень коливаеться в межах 1—18,4 %. Зокрема таких, як серцева недостатшсть — 3,6— 15,4 %, легеневГ ускладнення (ЛУ) — 6—8 %, го-стра ниркова недостатшсть — 5—7 %, а також шфекцшт шсляоперацшш ускладнення — 1,5— 5,8 %. У структурГ ускладнень, що зустрГчають-ся у дггей в ранньому дитинствГ тсля операцш в умовах ШК, легеневГ ускладнення займають друге мюце як за частотою, так Г за значимютю тсля го-стро! серцево! недостатностГ. Мета роботи: попе-редити Г зменшити частоту виникнення легеневих ускладнень у дГтей з вродженими вадами серця, оперованих в умовах штучного кровобГгу, шляхом штраоперацшного захисту легень. Матерiали та методи. На матерГалГ проспективно! групи у 104 пащентГв було проведено дослщження Г оператив-не втручання в умовах ШК у дГтей вжом до трьох роюв з ВВС. 1нтраоперацГйне ведення в грут до-слГдження у 34 (32,7 %) пащентГв проводилось за модифжованим протоколом, у груш порГвнян-ня — у 70 (67,3 %) за стандартним протоколом. 1нтраоперацшний модифжований метод захис-ту легень полягае в тому, що на момент зупинки серцево! дшльносп при досягненнГ 100 % про-дуктивностГ штучна вентиляцш легень Г перфузГя легенево! артерГ! не зупинялись. При стандартнш методицГ на момент кардюплепчно! зупинки серця штучна вентилящя легень та перфузш легенево! артерГ! зупинялись. АналГз ефективностГ до-слГджуваних методГв ГнтраоперацГйного ведення у групах проводився пГд час ГнтраоперацГйного та в ранньому тсляоперацшному перюдГ. АналГзу-
^ш
вались таю показники, як киснево-транспортна функщя, кислотно-основний стан (Ра02, Ра02/ FiO2, AaDO2, Сst), ГмунологГчнГ показники (^-6; IL-10; TNF-a), тривалГсть ШВЛ та тривалють пе-ребування у вщщленш штенсивно! терапГ! (В1Т). Для визначення предикторГв виникнення ЛУ ви-користовувались загальноприйнятГ математичнГ методи. Результати. Використання модифжова-ного ГнтраоперацГйного захисту легень призве-ло до зниження на 8 % виникнення легеневих ускладнень в ранньому тсляоперацшному перюдГ: з 28,6 % (95% Д1 18,5-39,8 %) випадюв групи порГвняння до 20,6 % (95% Д1 8,5-36,2 %) у грут дослщження. Впровадження ново! методики дозволило скоротити тривалГсть ШВЛ у дослвджу-вано! групи хворих без ЛУ 4 [4; 10] (0; 78) години до групи порГвняння без ЛУ 5 [5; 8] (0; 82) годин (< 0,001). Зменшити тривалГсть перебування в ре-атмацп у дослщжувано! групи хворих з ЛУ 5 [3; 20] (4; 28) дтв до групи порГвняння з ЛУ 6 [5; 17] (3; 57) дтв (р = 0,001). Виявити фактори ризику, яю можуть допомогти у прогнозувант виникнення легеневих ускладнень. Висновки. Використання модифжованого ГнтраоперацГйного захисту легень виршуе проблему колабування легень та зменшення частоти виникнення ЛУ, забезпечуе зменшення тривалостГ ШВЛ та часу перебування в ВР1Т. Модифжований метод дав можливють по-передити значне пщвищення рГвня прозапальних цитоюшв протягом ШК та в юнщ операцГ!.
УДК 614.253.2-055:614.888:378.046-021.68:159.9.07
Муризiна О.Ю.
ДЗ «Днпропетровська медична академя МОЗ Укра1ни», м. Днпро, Укра1на
Акмеолопчш технологи проблемно-пошукового навчання
шд час практичних занять на очному ци^ вищоТ медичноТ пiслядипломноT освгш
Вступ. ВнутрГшньогрупова неоднорГднГсть кож-но! академГчно! групи за академГчною усшшнютю чи посадою на робочому мющ, професГйним стажем та певним досвщом практично! роботи; кон-курентт вГдносини, якГ е невГд'емною частиною професшно! дГяльностГ та мГжособистюно! взае-модГ!, впливають на ефективнГсть ввдпрацювання ГндивГдуальних Г колективних фахових практичних навичок Г вмшь. Мета: полшшити професГйну компетентнГсть лГкарГв Г лжарГв-штершв через за-безпечення особисто! фахово! успГшностГ пГд час очних практичних занять. Матерiали та методи. Наведено результати проспективного педагопч-ного систематичного дослщження, основою яко-го е дат проведених (2011-2018 рр.) практичних занять навчального модуля «Реашматологш та штенсивна терапш» у лжарГв-штершв Г лГкарГв
циклу фахового удосконалення. Заняття проведет на кафедрi анестезюлогй, штенсивно! терапп та медицини невщкладних станiв ФПО ДЗ «ДМА МОЗ Укра!ни», завiдувач кафедри — професор О.М. Клигуненко. Використана затверджена ш-терактивна методика навчання, ввдпрацьовано повний цикл навчання i ршення клiнiчних задач i ситуацiй з практичним треншгом, застосований сучасний формат фахово! суб'ект-суб'ектно! вза-емодп. Результата. До сучасно! академiчноI методологи оргашзацй навчального процесу нами застосовано поеднання андрагогiчного i акмео-лопчного пiдходу, якi враховують закономiрностi психофiзичного розвитку дорослих, фактори ри-зику i компенсацй у кожному вжовому пром1жку життя, неоднаковiсть здiбностей кожно! людини до навчання. Для вих вiкових аудиторiй виявле-на прямо пропорцшна залежнiсть м1ж успiшнiстю особи та активним включенням й в професшний публiчний тренiнг або дискусш. Це стввщноси-лося з рiвнем адаптаци лiкаря до професшно! дь яльностi: високим, середнiм або низьким. У певно! частини аудитори кожно! навчально! групи вияв-ляли невисокий рiвень навчально! працездатностi i комунжативносп, психологiчний дискомфорт при вiдповiдi, симуляцшних iндивiдуальних i ко-лективних вправах, прагнення до уникнення ще! ситуаци, вiдчуття незадоволеностi собою, страх виявити публiчно свое професiйне незнання або невмшня здiйснити ту чи шшу манiпуляцiю. Нами впровадженi технологи проблемно-пошукового навчання: метод керовано! дискусй, аналiзу кон-кретних ситуацiй, iгровi симулящйш вправи. Для успiшного використання методу контрольовано! дискуси ми органiзовували таю умови, за яких слухачi або штерни могли дивитися пiд час заняття один одному в очь Для цього виставляли мюця по колу, щоб жодне мюце, включаючи i виклада-ча, не було домшантним; стимулювали та оргаш-зовували аудиторне професiйне спiлкування. Ми допомагали долати навчальну неустшшсть або труднощ^ особистiсну невпевненiсть, що попе-реджало втрату iнтересу до навчання у кожного лжаря й забезпечувало набуття або удосконалення ввдповщного лжарського вмiння. Залучали всiх слухачiв та iнтернiв виконувати завдання, що вимагають активностi, вiдстежували застосуван-ня кожним отримано! шформаци, контролюва-ли i оцiнювали перетворення навчальних знань у професшш вмiння. Постiйно проявляли штерес до практичного тренiнгу кожного лжаря та дш-сно набутих результата навчання, висловлювали схвалення. Висновки. Забезпечення шдивщуаль-но! успiшностi кожного лжаря тд час практичних занять допомагало ефективному опануванню на-вчально! програми, вiдпрацюванню правильно! стратеги поведшки та конструктивних форм про-фесшного спiлкування у кризовiй ситуаци, що е необхщною умовою для здшснення самостшно! фахово! роботи.
УДК 616.131-005.6/7/8-08:615.273
Муризна О.Ю.
ДЗ «Днпропетровська медична академя МОЗ Укра/ни», м. Днпро, Украина
nepe6ir порушень фiбринолiтичноï ланки системи згортання кpовi у пацieнтiв з гострою ТЕЛА i проведеним системним тpомболiзисом
Вступ. Гостра тромбоемболiя легенево! артерй (ТЕЛА) у пацieнтiв, яким був проведений систем-ний тромболiзис (ТЛТ) стрептокiназою (1,5 млн МО протягом 2 год) на етат штенсивного i ранньо-го лiкування, супроводжуеться системною гшер-коагуляцieю: пдвищенням протромбiнового часу, фiбриногену, фiбрину. Водночас найбiльшi змiни виявилися у фiбринолiтичнiй ланцi гемостазу [1]. Мета: дослщити перебiг у фiбринолiтичнiй ланцi системи згортання кровi в гострому перiодi ТЕЛА з проведеним системним ТЛТ. MaTepiam та методи. Проспективний аналiз показникiв коагулограми 43 пацiентiв (55,6 ± 11,6 року) з гострою ТЕЛА: 1-ша група — високого ризику (30 пацiентiв з гшотензь ею або епiзодами syncope), 2-га група — промгжного високого ризику (13 нормотензивних пащента): до проведення ТЛТ, через 8—10 дiб на фош триваючо! планово! антикоагулянтно! терапй, в 11 пацiентiв проспективно дослiджено коагуляцшш змiни у на-ступнi за ТЛТ добу 24 години. Стартова антикоагу-лянтна терап1я: Enoxaparin sodium (10 мг/кг маси тша кожш 12 год або 1,5 мг/кг 1 раз на добу) з переходом на застосування Rivaroxabanum (15 мг 2 рази/добу) протягом 3 тижшв. Преаналггичний етап проведено з дотриманням загальноприйнятих регламентованих процедур. Результата. Аналiз виявив первюне зни-ження спонтанного фiбринолiзу до 9,1 [6,0-12,2] % подiбно в обох групах (U1—2 = 71,5, p = 0,23) при референтному дiапазонi значень 15,50 ± 0,68 %. Влас-на ретракцiя була зниженою до 31,4 [26,1-36,1] % (U1—2 = 81, p = 0,45), референтний дiапазон — 38,3 ± 0,9 %; сумарний % фiбринолiзу/ретракцiï знижений до 39,7 [33,3^45,3] %, референтний дiа-пазон — 53,80 ± 0,77 %. Це вщображало первiсне пригнiчення фiбринолiтичноï активностi на фош прокоагулянтно! спрямованостi змiн дослщжуваних показникiв коагулогами i порушення гемостатич-них властивостей згустку. Упродовж першо! доби пiсля проведено! ТЛТ спостерпали критичне зни-ження спонтанного фiбринолiзу до 3,98 [2,8-5,9] %, що вщображало виснаження плазмшово! системи пащента, зумовлене дiею тромболiтичного препарату. D-димер (n = 5) збшьшився до 8,3 [6,910,1] мкг/мл. Фiбриноген зменшився до 1,9 [1,4-2,3] г/л, протромбшовий iндекс залишався у верхньо! меж1 референтних значень — 98,9 [91-99] %. Значення власно! ретракцН зменшилися до 22,4 [15,8-28,1] % (U1—2 = 73,9, p = 0,31); сумарний % фiбринолiзу/
ретракцГ! — до 27,7 [20,3^35,1] %. На 8-му — 10-ту добу пГсля проведено! ТЛТ на тлГ антикоагулянтно! терапГ! значення спонтанного фГбринолГзу збГль-шилися до 11,9 [9,8-14,1] % (Ш-2 = 67,3, р = 0,19), проте залишалися зниженими за норму, що вщо-бражало триваючу антикоагулянтну недостатнють фГбринолГтично! ланки. D-димер зменшився до 2,2 [1,73-4,1] мкг/мл (п = 17), проте перевищував до-пустимГ значення, що вщображало одночасний пе-ребГг патологГчного тромбоутворення Г лГзису «по-перечно-зшитого» фГбрину. Висновки. У пащенпв з гострою ТЕЛА високого Г високого — промгжного ризику спостерГгаеться пригнГчення фГбринолГтично! активностГ на фонГ гшеркоагуляцшно! спрямо-ваностГ змГн в системГ згортання кровГ Г порушення гемостатичних властивостей згустку. ПГсля проведено! ТЛТ вГдбуваеться критичне виснаження спонтанного фГбринолГзу при збереженш системно! п-перкоагуляцГ!. На 8-му — 10-ту добу терапевтичний рГвень антикоагуляцГ! ще не досягнутий: залиша-еться зниженою фГбринолГтична активнГсть, тривае коагуляцГйна нестабГльнГсть — пГдвищений рГвень D-димеру, що зумовлюе необхщшсть продовжувати антикоагулянтну терапГю.
Список л1тератури
1. Муризта О.Ю. Динамка гемостазюграми при гострш ТЕЛА високого ризику i проведеним системним тромболiзисом // Быь, знеболення та ттенсивш тератя. — № 3. — С. 104-105.
УДК 618.4-089.5-031.3
Настенко ОМ.1, Фесенко В.С.2
1М1ський кл1н1чний пологовий будинок № 6, м. Харк1в, Укра'на
2Льв1вський нацюнальний медичний ун1верситет 1м. Данила Галицького, м. Льв1в, Укра!на
ABi новинки для акушерських анестезюлопв
Стнальна анестезГя (СА) для кесарева розтину е золотим еталоном, але мае двГ давш проблеми. Пд час операцГ! часто виникае глибока артерГальна гшо-тензГя. ПГсля операцп можливий шсляпункцшний головний бГль (ППГБ), консервативне лГкування якого не завжди надГйне, а усунення епГдуральним пломбуванням автокров'ю (ЕПАК) не позбавлене ризикГв. Нещодавно два випадковГ спостереження породили двГ новинки. У 2016 рощ Ггалшський анес-тезГолог ТорронГ помилково почав уводити оксито-цин не пГсля розродження, а одразу пГсля виконання СА, вчасно це помнив i ввГв лише 1/10 плановано! дози, тобто 0,5 МО, але пГсля того гшотензГя була меншою. Вш навчив укра!нських колег, якГ пщтвер-дили ефектившсть методу ТорронГ для матерГв [1, 2] i безпечнГсть для плодГв [2, 3]. У 2014 рощ в бгипп через неефектившсть консервативного лГкування ППГБ було заплановане ЕПАК, але спершу в/в вве-
^ш
деш прозерин (20 мкг/кг) з атротном (10 мкг/кг) для стимуляци перистальтики. За годину пГсля того ППГБ зник, ЕПАК не знадобилося. ПодальшГ до-слГдження египетських анестезГологГв [4] показали, що в жшок Гз ППГБ пГсля СА для кесарева розтину, на тлГ консервативного лГкування парацетамолом i кофе!ном (як i в контрольнГй групГ), в/в повГльне введення прозерину й атропГну з штервалом 8 годин значно зменшувало ППГБ, ЕПАК нГкому не знадобилося. ПобГчш ефекти: кольки в животГ (20 %), по-смикування м'язГв (15 %), гГперактивнГсть сечового мГхура (12 %). У дней побГчних ефектГв не було (!х не прикладали до грудей 24 години пГсля останньо! дози прозерину й атропГну). У контрольнГй групГ 16 % потребували ЕПАК. СлГд зазначити, що вказа-нГ дози для середньо! доросло! людини становлять приблизно 1 ампулу атропГну та 3 ампули прозерину — таю дози давно вживалися в нашш х1рурги для стимуляци перистальтики. бгипетського методу ми ще не дослщили.
Список лiтерaтури
1. Fesenko V., Nastenko O., Torroni P. //Anestezjologia In-tensywna Terapia (Poland). — 2017. — 49(Suppl. 2). — 23.
2. Фесенко В.С., Назаренко Л.Г., Козьмук Е.В., Настенко А.М. //Акушерство. Гiнекологiя. Генетика. — 2017. — Т. 3, № 4. — С. 5-9.
3. Fesenko V., Nazarenko L., Kozmuk O., Nastenko O., Torroni P. //Eur. J. Anaesthesiol. — 2018. — 35(Suppl. 56). — 96.
4. Abdelaal Ahmed Mahmoud A., Mansour A.Z., Yassin H.M. et al. //Anesth. Analg. — 2018 Dec. — 127(6). — Р. 14341439.
УДК 616.-089.5-036
Науменко В.О.
Харювський нацюнальний медичний ун1верситет, м. Харк1в, Укра1на
Оптимiзацiя анестезюлопчного забезпечення iз застосуванням В1$-технолош в амбулаторжй стоматолопчжй практиЦ
Вступ. Одшею з особливостей наркозу в амбу-латорнГй стоматологГ! е необхГднГсть пГдтримки його поверхневого рГвня, тому що заглиблення до хГрургГчних стадГй асоцГюеться з негативним впли-вом на автоматизм регуляцГ! дихання та крово-обГгу, що досить тяжко регулювати в амбулаторних умовах. Одним з ефективних методГв оцГнки якос-тГ гГпнотичного впливу анестетикГв вважаеться В^-технолопя. Мета дослвдження: ощнити ефектившсть застосування В^-мошторингу при анес-тезюлопчному забезпеченш в амбулаторнш сто-матолопчнш практищ. Матерiали та методи. Дослщжено 82 пащенти (43,7 ± 6,8 року), т!льки чоловГки, яким в амбулаторнГй стоматологГчнГй клГнГцГ проводилися втручання тривалГстю 2,6 ±
± 1,4 год. Методом знеболювання була регюнар-на анестезГя, що виконувалась в умовах попере-днього поверхневого наркозу на базГ пропофолу з подальшою седащею пропофолом. Контроль за станом свщомосп пГд час виконання процедури здшснювався за допомогою BIS-монГтору View (Aspect Medical Systems). За результатом цГльового BIS-показника пацГенти були розподГленГ на 3 гру-пи: А — 95-85 од.; В — 85-75 од.; С — 75-60 од. Окремо в кожнш груш тдраховувалася витрата пропофолу та фГксувалась наявшсть загрозливих вГдхилень з боку дихально! системи (ЧДР, SpO2) та системи кровообпу (ЧСС, AT). Результати. У груш А юльюсть диспное та небажаних ефекпв з боку гемодинамжи становила 8,1 ± 3,0 %; у груш В — 5,3 ± 4,2 %; у груш С — 18,3 ± 2,1 %. У груш, де контроль за глибиною седацГ! здшснювався за допомогою клшГчних ознак, юльюсть загрозливих ефекпв становила 21,3 ± 4,1 %. Витрата пропофолу у груш А — 1,5 ± 0,6 мг/кг, у груш В — 1,8 ± 0,4 мг/кг, у груш С — 2,0 ± 0,3 мг/кг, у груш з контролем за клГшчними ознаками — 2,5 ± 0,3 мг/кг. Висновки. При анестезГологГчному забезпеченнГ стоматоло-пчних манГпуляцГй в амбулаторнГй практицГ за-вдяки BIS-монГторингу вдаеться зручнГше шдби-рати оптимальну дозу анестетика, забезпечувати стабГльну пГдтримку поверхневого рГвня наркозу та зменшити юльюсть загрозливих вГдхилень з боку дихально! та серцево-судинно! системи.
Список л^ератури
1. Салова Е.М., Лубнин А.Ю., Рылова A.B., Цейтлин A.M., ЛукьяновВ.И., Шиманский В.Н. Мониторинг глубины анестезии у нейрохирургических больных // Анестезиология и реаниматология. — 2011. — № 4. — С. 22-27.
2. Avidan M.S., Burnside B.A. et al. Anesthesia awareness and bispectral index // N. Engl. J. Med. — 2008. — 358. — P. 1097-1108. ■
УДК 616.9-039.35(07)
Недашювський С.М.1, Бабак С.1.2, Третьяченко С.О.2, Кобець О.О.2, Галушко О.А.1
1Нац1ональна медична академя п1слядипломноi осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Украна 2КЗ КОР «Ки'вська обласна кл1н1чна лкарня», м. Ки!в, Укра'на
Сучасш можливост шфузмноТ терапп при тяжких шфекщйних захворюваннях
Одним i3 тяжких шфекцшних захворювань, по-ширених в Укра!ш, е лептостроз — поширена зо-онозна iнфекцiя з явищами виражено! депдратацп й високою летальнiстю [1, 2]. Тому ращональна ш-фузiйна терапiя хворих iз цiею патологiею повинна бути комплексною i мае включати засоби, що по-кращують центральний i периферичний кровообп,
серцеву дiяльнiсть, забезпечують корекцiю водно-електролiтних, гемокоагуляцiйних, кислотно-луж-них порушень. З метою зменшення проявiв шток-сикацiйного синдрому призначають збалансованi розчини кристалощв (розчини Ршгера, Рiнгера малат) i препарати багатоатомних спирпв (реосор-бiлакт). Доведено, що застосування реосорбiлакту в комплексному л^ванш хворих iз тяжким i се-редньотяжким перебiгом лептоспiрозу позитивно впливае на швидюсть одужання, нормалiзацiю по-казникiв порушеного гомеостазу й функцш житте-во важливих органiв [3]. За необхщносп введення великих об'емiв iнфузiйних засобiв до складу ш-Фузшно! терапп додають розчини ГЕК (гекодез, гекотон) i розчини желатишв (волютенз). Волю-тенз становить собою 4 % розчин сукцинованого желатину, розчинений у збалансованому електро-лггному розчиш плазмово! концентрацп, з серед-ньою молекулярною масою 30 000 Да. Теоретична осмоляршсть 274 мОсм/л. Коло!дно-осмотичний тиск волютензу становить 33 мм рт.ст. Елiмiнацiя здiйснюеться в основному через нирки. Волемiч-ний ефект е^валентний кiлькостi введеного роз-чину (100 %), тривалiсть гемодинамiчного ефекту близько 3—4 годин. Особливютю використання волютензу е те, що з токсиколопчно! точки зору об-межень дози вiн не мае. Максимальна добова доза визначаеться ступенем гемодилюцп. Слщ дотриму-ватись обережносп, щоб уникнути зниження гема-токриту нижче за критичнi значення. Значення, що вважаються критичними для пащента, варшють iндивiдуально, залежно вщ шп^рно! екстракцп кисню, вiку пащента, циркуляторного резерву й клiнiчного стану. Для пащенпв iз нормальною потребою в кисш й неушкодженим компенсаторним механiзмом може бути прийнятною гемодилюцiя до рiвня гемоглобiну 8 г/100 мл або гематокри-ту 25 %; у пащенпв вщдшень iнтенсивноi терапп гемоглобiн не повинен знижуватися нижче вiд 100 г/л або гематокрит — нижче вщ 30 %. У разi на-явностi вiдповiдних показань до програми шфузш-но! терапп включають також розчини для корекцп гiпокалiемii, покращання периферичного крово-обiгу (латрен, тивортин), усунення метаболiчного ацидозу (сода-буфер) тощо. Застосування сучасноi багатокомпонентноi шФузшно! терапп дозволяе оптимiзувати програми iнтенсивноi терапп хворих на лептостроз i покращити перебiг захворювання й результати л^вання.
Список лiтератури
1. Голубовська О.А. (ред.). 1нфекцшш хвороби: тдручник. — К.: ВСВ «Медицина», 2012. — 728 с.
2. Shlapak I.P., Holubovska O.A., Halushko O.A. Dehi-dration syndrome // Острые и неотложные состояния в практике врача. — 2015. — 6. — 15-19.
3. Гебеш В.В., Сухов Ю.А. Дезинтоксикационная терапия реосорбилактом в комплексном лечении больных лептоспирозом // Мистецтво лкування. — 2004. — № 14. — С. 80-81.
УДК 616.94:615.28
Нестеренко А.Н.1, Прокопенко Б.Б.1, Нестеренко Е.А.2
Донецкий национальный медицинский университет МЗ Украины, г. Краматорск, Украина 2Центр службы крови НДСБ «ОХМАТДЕТ» МЗ Украины, г. Киев, Украина
Принципы выбора препаратов для стартовой эмпирической противомикробной терапии тяжелой госпитальной хирургической инфекции и сепсиса
Глобальная катастрофа антибиотикорезис-тентности требует особо тщательного соблюдения принципов противомикробной терапии (ПМТ). С целью определения приоритетных препаратов для стартовой эмпирической ПМТ тяжелой госпитальной инфекции и сепсиса в отделениях хирургического профиля (ОХП) городских больниц (ГБ) Краматорска выполнено нерандомизированное ретроспективное (VII.2015-VI.2017) исследование результатов локального микробиологического мониторинга (ЛММ) — высевов 1738 изолятов патогенов, в том числе 479 изолятов ESKAPE в отделяемом ран, дренажей пациентов ОХП, взятых спустя 48 ч после госпитализации, с выделением изолятов в количестве не менее 105 КОЕ/мл. Использованы: диско-диффузионный и метод серийных разведений (У1ТЕК® 2) с компьютерной обработкой (WHONET v.5.6). Чувствительность патогенов к противомикробным препаратам (ПМП) учитывали, если данные были представлены в > 75 % наблюдений. Среди выделенных ESKAPE-патогенов за период VII.2015-yi.2016/yiI.2016-yi.2017 доминировал MRSA ^.аигеш) 66/103 = 169 высевов с чувствительностью к тобрамицину (Тоб) 84,6/100 %; амика-цину (Амк) -/93,8 %; гентамицину (Ген) -/83,3 %; клиндамицину (Кли) 72/83,3 %; ванкомицину (Ван) 69,2/ 75,8 %; левофлоксацину (Лвф) -/41,2 %; меро-пенему (Мер) -/15,8 %; имипенему (Ипм) -/11,8 %. На II месте — А.Ьаытаппп 72/72 = 144 высева с чувствительностью к Ген 100/66,7 %; Тоб 79,4/84,6 %; Амк 55,6/83,3 %; Лвф 56,8/51,7 %; Мер 41,7/88,9 %; Ипм 33,3/ 56 %; цефтриаксону (Цтр) 23,8/45,9 %. На III месте — ЕШетЬа^ег spp. 30/30 = 60 высевов с чувствительностью к Ген 90/83,3 %; Амк 38,5/80 %; Мер 50/88,9 %; Цтр 35,3/44,4 %; Имп 20/50 %. На IV месте — К.рпеытотае 35/22 = 57 высевов с чувствительностью к Ген 100/75 %; Амк 64,3/55,6 %; Тоб 60/75 %; Мер 60/62,5 %; Лвф 41,2/42,9 %; Цтр 50/41,7 %; на V месте — Ps.aerыginosa 31/18 = 49 высевов с чувствительностью к Тоб 83,3/- %; Ген 75/- %; Цтр 56,2/50 %; Мер 42,9/57,1 %; Лвф 42,1/75 %; Ипм 40/12,5 %. Е/аесшт высеян не был. Двухлетний ЛММ ОХП ГБ Краматорска позволил выявить среди госпитальных патогенов существенную (27,6 %) долю проблемных ESKAPE-патогенов.
^m
На основании данных ЛММ для стартовой эмпирической ПМТ производили выбор ПМП исключительно с чувствительностью к ним патогенов > 70 %. ЛММ ОХП позволяет выявить клинически значимые возбудители госпитальной хирургической инфекции, степень их противомикробной резистентности и служит принципиально важным основанием для выбора препарата или комбинации препаратов для стартовой эмпирической противо-микробной терапии.
Список литературы
1. DavidR. Jenkins. Nosocomial infections and infection control// Medicine. - 2017. - Vol. 45. - P. 629-633.
УДК 615.036.8-213/214-272/275.4:616-005-073.173/788092.6
Нконов В.В., Блецький О.В., Курсов С.В., Полторацький В.Г., Чернов О.Л. Харк1вська медична академ1я п1слядипломно1 осв1ти, м. Харк1в, Укра'1'на
Досл^дження змш церебрального Kp0B006iry шд впливом одноразового прийому амантадину сульфату в здорових добровольщв
Вступ. Удосконалення заходiв нейропротекцИ у хворих i3 синдромом гостроГ церебрально! недо-статност (СГЦН) залишаеться одною з найактуаль-шших проблем штенсивноГ терапН. Iшемiя мозку вельми часто асоцшована з розвитком ефекту ексай-тотоксичносп, що реалiзуеться через надмiрне ви-вшьнення в центральнш нервовш системi збуджую-чих нейромедiаторiв. Вважаеться, що застосування антагошспв NMDA-рецепторiв в умовах шемИ й ri-поксичного ураження мозку здатне запобпати пато-бiохiмiчним процесам i зменшувати тяжшсть ушко-дження. Одним з таких засобiв, застосування якого набувае поширення в практищ штенсивно! терапН у хворих iз СГЦН, е амантадину сульфат. Проте ще й дос бракуе достатньоГ шформацИ про його вплив на мозковий кровообп. Мета дослдження: вивчення стану мозкового кровообпу в умовах одноразового прийому амантадину сульфату. Матер1али та метода. До дослщження залучено 8 добровольщв. Ус учас-ники експерименту, молодi люди вжом до 30 роюв, дали свою письмову згоду на участь у дослщженш. Стан мозкового кровообпу вивчали за допомогою реоенцефалографИ (РЕГ). Реестращю РЕГ проводили до перорального прийому 100 мг амантадину сульфату, а згодом — через 1 та 2 години тсля ньо-го. Уам добровольцям перед прийомом амантадину сульфату виконано стандартне ЕКГ-дослщження з визначенням довжини штервалу QT за Bazett. Запис РЕГ робили в лiвих i правих фронтомастощальних, окциштомастощальних i фронтоокциттальних вщ-веденнях при сидячому положенш добровольщв. У пром1жках м1ж записами РЕГ учасники експери-
менту перебували в сташ спокою, не вживали ïM й рiдини. Палiння було заборонено. Контролювалися показники артерiального тиску й пульсу з метою ви-ключення впливу на результати дослщження психо-емоцiйного фактора. Для реестрацИ РЕГ викорис-тано обладнання фiрми «ХАИ-Медика» (м. Харкiв, Украша). РЕГ здшснювали, використовуючи частоту змiнного струму 64 КГц. Результати. У тих, хто брав участь в дослщженш, не виявлено порушень мозкового кровооб^ й вiрогiдних змiн РЕГ тсля одноразового прийому 100 мг амантадину сульфату. Висновки. Одноразове вживання здоровими добро-вольцями амантадину сульфату в дозi 100 мг не асо-цiйоване iз можливiстю змiн мозкового кровооб^.
УДК 615.036.8-213/214-272/275.4:616-005-073.173/788-092.6
HiKOHOB В.В., Блецький О.В., Курсов С.В., Полторацький В.Г., Чернов О.Л. Харк1вська медична академ1я п1слядипломно!' осв1ти, м. Харк1в, Украна
ДослЩження змш церебрального Kp0B006iry niA впливом одноразового прийому холшу альфосцерату у здорових AOбровольцiв
Вступ. Холiну альфосцерат широко використо-вуеться в практицi штенсивно'Г терапИ в схемах л^-вання пацieнтiв iз синдромом гостро'Г церебрально'Г недостатностi. Препарат не належить до засобiв iз високою активнiстю щодо судинного тонусу, про-те пщвищення енергопродукцИ внаслщок наявностi в нього явного нейропротекторного ефекту цшком може обумовити появу змш об'емного мозкового кровообiгу. Мета дослдження: вивчення стану мозкового кровооб^ в умовах одноразового прийому холшу альфосцерату. Матер1али та методи. До дослщження залучено 8 добровольшв. Усi учасники експерименту, молодi люди вiком до 30 роив, дали свою письмову згоду на участь у дослщженш Стан мозкового кровооб^ вивчали за допомогою реоен-цефалографИ (РЕГ). Реeстрацiю РЕГ проводили до перорального прийому 400 мг холшу альфосцерату, а згодом — через 1 та 2 години тсля нього. Запис РЕГ робили в лiвих i правих фронтомасто'щальних, окциштомастощальних i фронтоокциттальних вщ-веденнях при сидячому положеннi добровольцiв. У промiжках мГж записами РЕГ учасники експерименту перебували у сташ спокою, не вживали ïM та рщини. Палшня було заборонено. Контролювалися показники артерiального тиску й пульсу з метою ви-ключення впливу на результати дослщження психо-емоцшного фактора. Для реестрацИ РЕГ викорис-тано обладнання фiрми «ХАИ-Медика» (м. Харюв, Украша). РЕГ здiйснювали, використовуючи частоту змшного струму 64 КГц. Запис РЕГ, Гх зберь гання й подальший аналiз зроблено за допомогою ноутбука з програмою проведення iмпедансних ре-оплетизмографiчних дослщжень та Гх аналiзу фiрми
«ХАИ-Медика». Результати. У тих, хто брав участь у дослщженш, не виявлено порушень мозкового кровообиу й вiрогiдних 3MÎH РЕГ пiсля одноразового прийому 400 мг холшу альфосцерату. Висновки. Однократне вживання здоровими добровольцями холшу альфосцерату в дозi 400 мг не асоцшоване i3 можливютю змiн мозкового кровообiгу.
УДК [616-001.1:616.831-001.31-005.98]:616-07/08-035-071.2-073.173-073.8-092.6
Нконов В.В., Курсов С.В., Блецький О.В., Полторацький В.Г., Чернов О.Л. Харк1вська медична академя п1слядипломноÏ осв1ти, м. Харк1в, Укра1на
Сприятливi результати проведення рiAинноï ресусцитацп за допомогою ппертошчного розчину на основi натрiю лактату та сорбполу з додаванням декстрану-40
у патент iз тяжкою черепно-мозковою травмою
Вступ. Сприятливi результати лiкування хворих iз тяжкою черепно-мозковою травмою (ТЧМТ) ви-значаються, зокрема, правильним вибором рщини для шфузшно'Г терапИ й успiшнiстю осмотерапИ. Показово, що численнi вказiвки на несприятливий ефект синтетичних колощних плазмозамшниюв поширюють на рекомендаций щодо надання допо-моги пацieнтам iз ТЧМТ, хоча доказова база для таких машпуляцш вщсутня. У зв'язку з численними свщченнями про несприятливi ефекти гшертошч-ного NaCl значно обмежена його доступнють для проведення осмотично'Г терапИ. Мета роботи: оцш-ка застосування в клшщ полiтравми ппертошчного розчину на основi натрiю лактату й сорбгголу з додаванням декстрану-40 у постраждалих iз ТЧМТ. Ма-тер1али та методи. Ми спостерпали за успiшнiстю проведення протинабряково'Г терапИ в 16 пацieнтiв iз ТЧМТ. Для осмотерапИ використовували розчи-ни на основi натрiю лактату й сорбгголу з осмоляр-нютю 891 i 1658 мОсм/л. Осмотичне навантаження становило 8—9 мОсм/кг. Через 10 хвилин вщ початку швидко'Г шфузИ гiпертонiчного розчину в/в вводили 60—80 мг фуросемщу. Для усунення наступно'Г гiповолемïï й запобпання зменшенню церебрального перфузшного тиску застосовували 10% розчин декстрану-40, щоб пiдтримати середнiй артерiаль-ний тиск на р1вш 90—100 мм рт.ст. Контролювалися стан свщомосп, динамжа реоенцефалограми (РЕГ), стан гемокоагуляцИ. Результати. Зазначений метод протинабряково'Г терапИ у постраждалих ¡з ТЧМТ прискорював появу й прогресування позитивно'Г динамiки, що було констатовано шд час пор1внян-ня з матерiалами наших попередшх спостережень. У хворих мав мюце бгльш швидкий вихщ «¡з стану коми на стан глибокого оглушення», зростали по-казники артерiального припливу РЕГ ï ïï швид-
кюн показники (iнтенсивностi мапстрального й термiнального кровотоку), вщбувалося ефективне зменшення амплiтуди друго! хвилi. Не встановле-но ознак появи коагулопати. Виявлено позитивну динамiку за результатами магштно-резонансного комп'ютерного доcлiдження головного мозку.
Список лператури
1. Baker A.J., Rhind S.G., Morrison L.J., Black S., Crnko N.T., Shek P.N. et al. Resuscitation with hypertonic sa-line-dextran reduces serum biomarker levels and correlates with outcome in severe traumatic brain injury patients // J. Neu-rotrauma. - 2009 Aug. - 26(8). - 1227-40. Doi: 10.1089/ neu.2008.0868
УДК 616.2-78
Орлецький Б.Ю., Фрончко В.П. М1ська кл1н1чна л1карня, м. Луцьк, Укра!на
Dryving pressure як показник контролю мехашчно'Т вентиляцп
Вступ. Покращення результата рестраторно! терапи пов'язане насамперед iз дотриманням прин-цитв протективно! стратеги. Проведення довготри-вало! рестраторно! терапи вимагае простого й доступного мотторингу вентиляци. Група дослщниюв на чолГ з М. Амато пропонуе для забезпечення ефек-тивносп й безпеки рестраторно! тдтримки конт-ролювати вентиляцiйний тиск (dryving рressure), який визначаетьсяяк AP=Рплато—ПТКВ. Даний по -казник рекомендовано утримувати не вище вщ 15 см вод.ст. [1, с. 755; 2, с. 1245]. Мета роботи: ощнити величину dryving рressure (AP) у рГзних групах хворих у видтенш анеcтезiологГi. Матерiали та методи. Пгд спостереженням перебували 48 хворих. Показник AP оцiнювали в штраоперацшному перiодi у 30 хворих, яким проведенi оперативнi втручання три-валютю понад 60 хвилин в умовах низькопоточно! шгаляцшно! анестези севораном. Групу I становили 19 пацiентiв без супутньо! патологи, групу II — 11 хворих з ожиршням (шдекс маси тiла > 35 кг/м2). До групи III включено 18 пащента, яю вщповща-ли критсрГям гострого реcпiраторного дистрес-син-дрому, серед яких було 7 хворих ¡з рефракторною гiпокcемiею (SpO2 < 88 % при ПТКВ > 12 см вод.ст., FiO2 > 0,7). Параметри вентиляцп обирали зпдно з принципами протективно! концепци. Результата. Показник AP у хворих I групи визначався в межах 8—13 см вод.ст. У хворих з ожиршням — 9—16 см вод.ст. У 5 померлих хворих III групи AP становив 15—20 см вод.ст., у тих, яю вижили, AP був 11—17 см вод.ст. Висновки. Отримаш нами результати збпа-ються з лггературними даними. У померлих пащ-ентiв значення dryving рressure були вищими, н1ж у тих, хто вижив. Налаштування параметрiв вентилятора для отримання значень AP не бiльше вщ 15 см вод.ст. зменшуе юльюсть ускладнень, покращуе результати рестраторно! терапи.
^т
Список лiтеpатуpи
1. Driving pressure and survival in the acute respiratory distress syndrome / AmatoM.B., MeadeM.O., SlutskyA.S. [etal.]// N. Engl. J. Med. - 2015. - Vol. 372, № 8. - P. 747-755.
2. Optimal mechanical ventilation strategies to minimize ventilator-induced lung injury in non-injured and injured lungs/Pedro L. Silva, Paolo Pelosi, Patricia R.M. Rocco //Expert Review of Respiratory Medicine. - 2016. - Vol. 10, № 12. - Р. 12431245.
УДК 615.099.084
Падалка В.М.1, Курдль Н.В.2,1ващенко О.В.3 1ДЗ «Укра!нський науково-практичний центр екстрено! медично!допомоги та медицини катастроф Мнстерства охорони здоров'я Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
2ДП «Науковий центр превентивно! токсиколог!!, харчово! та х/м/чно! безпеки ¡мен1 академ1ка Л.1. Медведя Мнстерства охорони здоров'я Укра!ни», м. Ки!в, Укра!на
3Нац1ональна медична академя п1слядипломно! осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, Ки!в, Укра!на
Актуальш питання профшактики сезонних грибних отруень
Вступ. Сезонний збiр грибiв населенням у бшь-шосп регютв Украши е вжовою традищею, що потенцшно несе загрозу смертельно небезпечних отруень. Сумна статистика отруень внаслщок вжи-вання дикорослих грибiв обумовлюе необхщнють бшьш детального дослщження !х причин i визна-чення найбшьш вразливих груп населення. Мета дослщження: вивчення причин отруень дикорос-лими грибами серед населення Киева й Ки!всько! область Матер1али та методи. Дослщжеш випадки отруень грибами (Т62.0) серед населення м. Киева та прилеглих райошв обласп за 2014-2018 рр. (усьо-го 106 випадюв), використаш данi токсикологiчного центру Кшвсько! мюько! клшчно! лiкарнi швидко! медично! допомоги. Результати. Багаторiчний мо-нiторинг грибних отруень довiв, що в середньому в перюд сезонних грибних отруень (серпень — вере-сень) в Украш протягом доби гине 1 людина. Так, за даними Мшютерства охорони здоров'я Укра!-ни, в перюд 2011-2018 рр. пролжовано понад 1800 оаб з гострими отруеннями дикорослими грибами, з них щонайменше 150 осiб померли (летальнiсть становила близько 8 %). Багаторiчнi спостережен-ня за динамiкою грибних отруень серед населення м. Киева i прилеглих райошв Кшвсько! областi де-монструють, що основними групами ризику виник-нення грибних отруень е: сощально незахищенi вер-стви населення з низьким рiвнем саттарно! освiти (робгтники неквалiфiкованих професiй, безробiтнi, пенсiонери), жител великих мiст, якi втратили на-вички збирання грибiв, чоловiки вжом понад 40 ро-кiв. Зазвичай постраждалi демонстрували низький рiвень шформування про небезпеку й вказували на
вiдсутнiсть знань щодо засобiв профшактики гриб-них отруень i первинноi медичноi допомоги. Висно-вки. Неефективнiсть заходiв iз профшактики масо-вих сезонних грибних отруень е одним з факторiв високих епiдемiологiчних показникiв i госпiтальноi летальность У сучасних умовах запобiгання отруен-ню грибами е единим шструментом зниження шва-лiдностi й летальносп при даному видi отруення.
УДК 616-036.882.-085.47
Пилипенко М.М.
Национальна медична академя п1слядипломно! освти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки1в, Украна
Гострий ресшраторний дистрес-синдром: що нового у 2019 р.?
Вступ. Хоча щороку публГкуються десятки но-вих оригГнальних дослГджень, спрямованих на зниження летальносп при гострому респГраторному дистрес-синдромГ (ГРДС), проте вона залишаеться незадовГльно високою. Не став винятком i останнГй рГк, у якому багато цГкавих дослщницьких статей було присвячено темГ пГдбору оптимальних пара-метрГв мехатчно! вентиляцп (МВ) при ГРДС. Метою ще! публжацп е висвГтлення найбгльш яскравих оригГнальних дослГджень, що можуть змГнити пщ-ходи до вибору методГв i режимГв рестраторно! пщ-тримки (РП) при ГРДС. Результата. Для визначення причин незадовГльно високо! летальностГ i !! преди-кторГв було проведено порГвняльне дослГдження генетичних маркерГв i фенотипу тих, хто вижив, i померлих, тяжкГсть стану i лГкування яких були на початковому етат подГбними [1]. Було встановлено що в пащенпв з гГперГнфламаторним фенотипом ле-тальнГсть у пГвтора-два рази вища, нГж у тих, у кого цей фенотип не проявляеться. Гшершфламаторний фенотип характеризуемся пщвищеною концентра-цГею таких маркерГв запалення, як sNYFR-1, штер-лейкГн-6, ГнтерлейкГн-8, PAI, ANG1/2, а також зни-женням концентрацп бГкарбонату й тромбоцитГв i пщвищеною потребою в застосуваннГ вазопресорГв. При проведеннГ ретроспективного аналГзу ще! ко-горти пацГентГв досить неочГкувано виявилось, що глюкокортикощи в них не асощюються з покращан-ням результатГв виживання. У цглому рящ публжа-цГй при лГкуваннГ тяжкого ГРДС акцент робиться на ретельному визначенш легенево! механГки [2]. Пщкреслюеться необхГднГсть рутинного визначення й мониторингу тиску плато i його похщного — рушГйного тиску (driving pressure — плато мшус по-зитивний тиск у кГнцГ видиху (ПТКВ)). Це диктуе важливГсть принаймш перГодичного застосування традицшно! об'ем-контрольовано! вентиляцг! з прямокутною формою потоку. У хворих Гз можли-вим значним пщвищенням ригГдностГ грудно! клгг-ки (ожирГння, порушення рухливостГ ребер тощо), а також посиленням активностГ дГафрагми пГд час контрольовано! МВ пропонуеться вимГрювати ш-
трастравохiдний тиск i вираховувати транспульмо-нальний тиск. Визначення транспульмонального тиску дозволяе запобнати надмiрно активному пiд-дихуванню, що несе в собi ризики так званого само-стiйно завданого ушкодження легень (Self-inflicted lung injury). До останнього часу визначення тран-спульмонального тиску вважалося чи не найефек-тившшим методом вибору оптимального ПТКВ. Оптимальним вважалося ПТКВ, яке при надмiр-но жорстких легенях у релаксованого пащента на видиху не дозволяло транспульмональному тиску опускатися до негативних величин. Таке ПТКВ при жорстких легенях могло досягати величин 12, 15 см вод.ст., а iнодi й вище. Щоправда, нещодав-но опублiковано дослiдження, у якому 200 пащенпв iз тяжким ГРДС були рандомiзованi в групу визна-чення ПТКВ за транспульмональним тиском або в групу високого ПТКВ, вибраного за шкалою PaO2/ FiO2 [3]. У результап в групi транспульмонального вибору ПТКВ вш був дещо нижчим (наприклад, 15 через добу тсля рандомiзацii проти 18 у груш ПТКВ за шкалою PaO2/FiO2), проте летальнють i тривалiсть вентиляцп м1ж групами не вiдрiзняли-ся. Автори роблять висновок, що титрац1я ПТКВ за мехашчними властивостями легень не переви-щуе ефективнiсть клшчно встановленого високого рiвня ПТКВ. Останшм часом тривае серiя наукових дослщжень та оглядових публiкацiй, якi вказують на те, що нормалiзацiя сатурацп при ГРДС як за раху-нок високих значень FiO2, так i за рахунок високого ПТКВ не супроводжуеться покращенням виживан-ня [4]. При встановленш при тяжкому ГРДС ПТКВ понад 10 см вод.ст. оптимальною сатуращею вважа-ють 90—95 %, а FiO2 слiд обирати не вище за те, яке дозволяе пщтримувати SpO2 на зазначеному рiвнi. Висновки. При ГРДС летальнють залежить не тшьки вiд ступеня порушення механiчних властивостей легень i функцй газообмшу, вона також визначаеться фенотипом пащента — при гшершфламаторному результати пршь Разом з тим МВ повинна проводи-тися з урахуванням мехашки легень, вибором адекватного ПТКВ з урахуванням тдтримки достатньоi сатураци за помiрних величин FiO2.
Список лггератури
1. Shankar-HariM., Fan E, Ferguson N.D. Acute respiratory distress syndrome (ARDS) phenotyping// Intensive Care Med. — 2018Dec 5. doi: 10.1007/s00134-018-5480-6.
2. Beitler J.R. Bedside respiratory physiology to detect risk of lung injury in acute respiratory distress syndrome // Curr. Opin. Crit. Care. 2019. 25(1). 3-11.
3. Beitler J.R., Sarge T, Banner-Goodspeed V.M., etal. Effect of Titrating Positive End-Expiratory Pressure (PEEP) With an Esophageal Pressure-Guided Strategy vs an Empirical High PEEP-Fio2 Strategy on Death and Days Free From Mechanical Ventilation Among Patients With Acute Respiratory Distress Syndrome: A Randomized Clinical Tri-al//JAMA.. — 2019Feb 18. doi: 10.1fJfJ1/jama.2fJ19.fJ555.
4. Damiani E, Donati A., Girardis M. Oxygen in the critically ill: friend or foe? // Curr. Opin. Anaesthesiol. — 2018. — 31(2). — 129-135.
УДК 616-036.882.-085.47
Пилипенко М.М.
Национальна медична академя п1слядипломно! осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. Ки!в, Укра!на
Тяжка позагосштальна пневможя: що нового у 2019 р.?
Вступ. Тяжка позагоспггальна пневмонiя (ПГП) е найчастшою причиною як ГРДС, так i септичного шоку [1]. За даними деяких нещодавнiх дослiджень, при тяжкш ПГП летальнiсть у В1Т США та Захщ-но! бвропи нерiдко досягае 50 % [1, 2]. Метою ще! публжаци е висвилення останнiх публiкацiй щодо тяжко! ПГП. Результата. Одшею з головних причин тако! високо! летальностi е затримка з госштал1защ-ею до В1Т, а також затримка з початком ефективно! антибютикотерапи, затримка л1кування септичного шоку, а також затримка з початком рестраторно! п!дтримки. Для пщвищення ефективностi оцiнки показань до переведення до В1Т необх1дно застосо-вувати спецiальнi шкали оцiнки тяжкосп ПГП, такi як CRB-65. При ПГП тяжкого перебпу, окрiм тра-дицiйних бактерiальних збудникiв (S.рпеытотае, Н.тАыещае, S.aыreыs, грамнегативих ентеробакте-рiй), етiологiчним фактором можуть збудники ати-пово! пневмони (Legionella spp., М.рпеытотае), а останнiм часом у таких хворих все частiше виявля-ють вiруси. Для швидкого вибору щлеспрямованого етiотропного лiкування необх1дне проведення бак-терюскопи мокротиння (грамнегативнi чи грампо-зитивнi бактери), а за вщсутносп бактерiй у мазку — експрес-д1агностики (iмунохроматографiчнi тести) чи/та полiмеразна ланцюгова реакцiя (атиповi бактери та вiруси). При бактерiальнiй етюлоги перша лiнiя антибютикотерапи все ж таки повинна бути комбшованою й мае включати бета-лактам 1 макро-л1д. У хворих 1з тяжким переб1гом грипу й грипозно! пневмони против1русне л1кування озельтам1в1ром повинно початися якомога рашше — у перш1 48 годин захворювання, оск1льки в подальшому його ефективн1сть суттево знижуеться. При тривалому л1куванн1 у В1Т сл1д регулярно оц1нювати пац1ента на предмет можливо! супершфекци (зм1ни провщ-ного збудника) 1 приеднання нозоком1ально! шфек-ц1!. При використанн1 кортикостерощв у загальн1й популяци хворих на ПГП в1дм1чалось незначне, але статистично в1рогщне зниження летальност1 [3], тод1 як при супутньому призначенн1 кортикостерощв у пащенпв 1з тяжкою в1русною пневмон1ею спостер1галось п1двищення летальносп [4]. Незва-жаючи на проведення численних дослщжень корти-костерощв 1 деюлька !х метаанал1з1в, доказ1в для !х рутинного призначення при ПГП середньо! тяжко-ст1 недостатньо, тод1 як при тяжк1й ПГП 1з септич-ним шоком можна призначити так званий пробний короткотривалий курс, наприклад, пдрокортизон у доз1 150 мг дв1ч1 на добу [1]. Висновки. При л1куван-н1 тяжких ПГП довели свою ефективнють: застосу-
^т
вання шкал для проведення медичного сортування, ефективна дiагностика й л^вання дихально! не-достатностi та септичного шоку, забiр культури до призначення антибютика, ранне рентгенологiчне обстеження, рання антибютикотерашя з викорис-танням бета-лактаму й макролщу.
Список лiтератури
1. Torres A., Chalmers J.D., Dela Cruz C.S. et al. Challenges in severe community-acquired pneumonia: a point-of-view review // Intensive Care Med. — 2019. — 45. — 159-171.
2. Hadfleld J., Bennett L. Determining best outcomes from community-acquired pneumonia and how to achieve them // Res-pirology. — 2018. — 23. — 138-147.
3. Stern A, Skalsky K., Avni T. Corticosteroids for pneumonia// Cochrane Database Syst. Rev. — 2017. —12. — Cd007720.
4. Moreno G., Rodriguez A., Reyes L.F. et al. Corticosteroid treatment in critically ill patients with severe influenza pneumonia: a propensity score matching study // Intensive Care Med. — 2018. — 44. — 1470-1482.
Пращерук П.В., Федоров Ю.П., Пугачев В.А., Меренков В.Г., Кабат А.Л., Ракова С.В.
Харьковская клиническая больница на железнодорожном транспорте № 1, г. Харьков, Украина
Анестезия при операциях в нижних отделах позвоночника: что выбрать
Введение. Операции в поясничном отделе позвоночника (уровни L4-L5, L5-S1) стабильно занимают значительное место в работе анестезиолога. В качестве анестезиологического пособия выбирается либо внутривенный наркоз с искусственной вентиляцией легких (ИВЛ), либо спинальная анестезия (СА). При этом каждый из видов анестезии имеет свои преимущества и недостатки. В разных клиниках предпочтение традиционно отдается одной из этих анестезий. Однако обе анестезии имеют право на существование. Цель работы. Определить, когда проводить общий наркоз с ИВЛ, а когда отдать предпочтения спинальной анестезии. Материалы и методы. Спинальная анестезия в промежутке L3-L4 при удалении грыжи диска на уровне L4-L5 и/или L5-S1 раствором бупивакаина 0,5% в объеме 3,5—4,0 мл обеспечивает хорошее обезболивание, достаточное время для работы нейрохирурга, минимальную лекарственную нагрузку на пациента во время операции, возможность безопасно вернуть пациента в обычную палату спустя 2—3 часа после операции. Этот же вид анестезии является предпочтительным при наличии у больного сопутствующей тяжелой патологии сердечно-сосудистой системы, снижая риск развития возможных осложнений. Почему же чаще анестезиолог отдает предпочтение общему наркозу с ИВЛ, а не СА. Ответ давно известен. Все проблемы очагового характера, которые могут возникнуть у пациента, от болей
в месте операции, гнойных осложнений в ране до двигательных и/или чувствительных расстройств в соответствующей нижней конечности, пациентом и хирургом будут списаны за счет спинальной анестезии. Позже выяснится, что хирург промахнулся с уровнем, не нашел часть секвестра, а онемение или слабость были еще до операции. При этом знаменитое утверждение «а осадок-то остался» уже никуда не денется. А у анестезиолога опять добавится седых волос. Поэтому чаще выбирается ИВЛ, чтобы не работать рядом с местом операции. Результаты. Спинальная анестезия обеспечивает полноценный обезболивающий эффект на протяжении всей операции, уменьшает медикаментозную нагрузку на пациента, сохраняет аппаратный ресурс, снижает нагрузку на персонал отделения интенсивной терапии. Выводы. При операциях на поясничном отделе позвоночника с одинаковой эффективностью может проводиться как общий наркоз с ИВЛ, так и спинальная анестезия.
УДК 618.5-089.888.61-089.5-032:611.829085.357:615.211:615.212.7
Пясецька Н.В., Ткаченко Р.О., Петриченко В.В.
Ки!вський м/ський центр репродуктивно! й перинатально! медицини, м. Ки!в, Укра!на
Дексаметазон як компонент сшнальноТ анестезп при кесаревому розтиш
Вступ. Стнальна анестезiя е золотим стандартом при виконанш планового кесарева розтину (ви-користовуеться з частотою до 95 % випадюв), але !й притаманш певш недол^ й ускладнення. Мета досЛдження: дослщити можливост застосуван-ня субарахнощального введення дексаметазону як ад'юванта при сшнально! анестезп при кесаревому розтиш. Матер1али та методи. На базi Ки!вського мiського центру репродуктивно! й перинатально! медицини були обстежеш 82 здоровi вагiтнi ж1нки (ASA I—II) iз фiзiологiчним перебiгом вагiтностi, яким виконувалось оперативне втручання в плановому порядку за акушерськими показаннями (згщ-но з наказом МОЗ Укра!ни № 977 вщ 27.12.2011).
Пiд час сшнально! анестезп за стандартною методикою в I груш (контрольна, п = 41 ) субарахно!дально вводили 10 мг 0,5 % бутвака!ну стнал хевi + 1 мл 0,9% р-ну №С1. У II грут (дослiдна, п = 41 ) суб-арахно!дально вводили 10 мг 0,5% бутвака!ну стнал хевi + 4 мг дексаметазону як ад'ювант. 1нтраопе-рацшно та в пiсляоперацiйному перiодi здшснювали монiторинг артерiального тиску, частоти серцевих скорочень, SPO2, частоти дихання та ЕКГ, серце-вого iндексу, варiабельностi серцевого ритму. У разi виникнення раннiх ускладнень сшнально! анестезп, таких як артерiальна гiпотензiя, брадикард1я, iнтра- й пiсляоперацiйна нудота, блювання, м'язове тремтiння, фiксували факт виникнення ускладнень i час !х прояви. Результата. Отримаш данi обробле-ш за допомогою кореляцiйно-регресивного аналь зу (табл. 1). Висновки. Субарахно!дальне введення дексаметазону, як ад'юванта сшнально! анестезп, при кесаревому розтиш вiрогiдно зменшуе частоту виникнення артерiально! гшотензп й нудоти (вщ-носно сильний кореляцшний зв'язок, р < 0,05), зменшуе прояви м'язового тремтшня (середнiй кореляцшний зв'язок, р < 0,05) i незначно впливае на виникнення блювання й брадикардп в штра- й тс-ляоперацiйному перiодi.
Пятковская Н.В.
Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина
Аспекты анестезиологического обеспечения в современной эстетической хирургии
Введение. Последние десятилетия ХХ века прошли под знаком значительного развития хирургии, не исключением стала и эстетическая хирургия. Развитие хирургии неразрывно связано с прогрессом анестезиологии, которая позволяет проводить скрупулезные и длительные операции. Современная эстетическая хирургия имеет ряд особенностей: решение социальных, а не медицинских задач, длительное время операций, большинство пациентов эстетической хирургии — практически здоровые люди (ASA I—II), и риск анестезии часто выше риска операции (Павлова З.Ш., 2006). С
Таблиця 1
Ускладнення Iгрупа (n = 41) II група (n = 41) Точний критерш Фшера, F Рiвень значущост^ Р Коефщент ^рсона, Сила зв'язку
Артерiальна гiпотензiя* 28 12 0,0011 < 0,05 0,486 Вщносно сильний
Нудота 21 7 0,0013 < 0,05 0,479 Вщносно сильний
Блювання 4 1 0,359 > 0,05 0,214 Слабкий
Брадикардiя 12 5 0,063 > 0,05 0,291 Середшй
М'язове тремтшня 19 10 0,042 < 0,05 0,316 Середшй
учетом хирургических, экономических и психологических аспектов к анестезиологическому обеспечению предъявляется ряд специфических требований. Одной из них является проведение операции в условиях длительной управляемой гипотензии, которая направлена на минимизацию кровопоте-ри, адекватные условия работы хирурга, но вместе с тем несет риски гипоперфузии, возможного повреждения когнитивных функций. Для достижения безопасной управляемой гипотензии предложен ряд методик, основанных на применении опиоидов ультракороткого действия, ингаляционных анестетиков, агонистов а-2-адренрецепторов, р-блокаторов, а-1-блокаторов и, конечно же, периферических вазодилататоров. Очень часто эти методики комбинируются с инфильтративной анестезией с добавлением адъювантов. Нельзя забывать, что современные эстетические операции могут длиться до 8-10 часов. Таким образом, остается актуальным вопрос безопасности гипотензивной анестезии, выбора наиболее эффективной и безопасной методики. Поиск оптимальной схемы анестезии с применением управляемой гипотонии продолжается и по сей день. Материалы и методы. Исследовали безопасность и эффективность проведения анестезии с управляемой гипотензией на основе постоянной инфузии нитроглицерина. Включены пациентки 18-45 лет, подвергшиеся операции аб-доминопластики. Исследовались показатели гемодинамики, перфузии (уровень лактатемии), стрессовые маркеры (глюкоза, лактатдегидрогеназа), субъективное состояние пациентов. Нами использовалась тотальная интравенозная анестезия на основе постоянной инфузии пропофола по схеме 10-86 мг/кг/час, фентанил 3-5 мкг/кг/час в комбинации с инфильтрацией операционного поля раствором лидокаина с добавлением следов адреналина. Профилактика послеоперационной тошноты/рвоты проводилась однократной инъекцией ондансетрона 8 мг в/м, в премедикации. Управляемая гипотензия достигалась титрованной инфузией нитроглицерина по достижении клинического эффекта. Результаты. Управляемая гипотония определяется как снижение систолического артериального давления до 80-90 мм рт.ст. и среднего артериального давления (срАД) — до 50-65 мм рт.ст. У пациентов с хронической гипертензией срАД не снижали менее 70 мм рт.ст. Противопоказаниями считались: цереброваскулярные заболевания; почечная дисфункция; печеночная дисфункция; серьезные нарушения периферического кровообращения; ги-поволемия; ишемическая болезнь сердца; анемия. Проанализированы 12 случаев, средняя продолжительность операции составила 219,00 ± 17,60 мин, срАД колебалось в пределах 60,00 ± 5,7 мм рт.ст., доза нитроглицерина составила 0,70 ± 0,04 мг/час, уровень глюкозы — 4,1 ± 0,5 ммоль/литр, лакта-та — 0,80 ± 0,13 ммоль/литр. Небольшие дозы нитроглицерина мы связываем с синергическим действием пропофола. В послеоперационном периоде
^т
не было отмечено осложнений, показатели витальных функций были в пределах референтной нормы. Все пациентки субъективно оценивают качество анестезии как хорошее, наблюдался один случай головной боли. Выводы. Основным критерием выбора анестезии при проведении пластической операции является безопасность для пациента, затем следуют масштаб и длительность операции. Управляемая гипотония может быть достигнута путем титрованной инфузии нитроглицерина без значимых последствий для пациента. Конечно, для окончательных выводов про эффективность и безопасность методик длительной управляемой гипотензии необходимо накопление большего количеств случаев и сравнение их с другими схемами применения гипотензивных препаратов.
УДК 616-036.882-08
Ремень 1.1., По^щукЛ.М., Кривопишин В.М. Укра!нська вйськово-медична академ/я, м. Ки!в, Укра!на
Роль застосування гравггащйного плазмаферезу в комплексна
штенсившйтерапи хворих на набрякову форму гострого панкреатиту
Мета дослщження: пщвищення ефективност1 л1-кування хворих на набрякову форму гострого панкреатиту (ГП) шляхом застосування гравггацшного плазмаферезу (ПФ), як одного з основних метод1в штенсивно! терапи (1Т). Матер1али та методи. Дослщження проводилось шляхом ретроспективного анал1зу юторш хвороби 36 хворих на набрякову форму ГП на баз1 Клшжи невщкладно! медично! допо-моги, штенсивно! терапи, анестезюлогп, реашмаци та детоксикаци ГВМКЦ «Головний вшськовий кл1-тчний гостталь». Хворих розпод1лено на дв1 групи: перша — група 1Т 1з застосуванням ПФ (п1 = 16); друга — 1Т без застосування ПФ (п2 = 20). Групи од-нор1дн1 за в1ковим складом 1 супутньою патолог1ею. Проводилось 2 сеанси гравггацшного ПФ з штерва-лом в 36-48 год з ексфуз1ею кров1 хворого в об'ем1 34-66 % об'ему циркулюючо! плазми за один сеанс 1з подальшою ресусцитац1ею розчинами кристало-щв/колощв/власними компонентами кров1 у ств-в1дношенн1 1 : 1. Пор1вняння кл1н1ко-лабораторних показник1в проводилось на 1-шу й 4-ту добу л1ку-вання хворих. Результати. Встановлено зменшення р1вн1в а-ам1лази кров1 з 90,2 до 32,44 г/год/л у груш 1 та з 106,02 до 82,5 г/год/л у груш 2; д1астази сеч1 — з 206,8 до 30,07 ум.од. 1 з 128,97 до 68,0 ум.од.; загаль-ного бшрубшу — з 28,67 до 12,03 ммоль/л 1 з 32,75 до 21,58 ммоль/л; аланшамшотрасферази — з 1,88 до 0,58 мкмоль/год/л 1 з 1,11 до 0,68 мкмоль/год/л; загального лейкоцитозу — з 12,37 до 8,88 Г/л 1 з 12,63 до 11,81 Г/л; частоти серцевих скорочень — з 112/хв до 101/хв (уже на 2-гу добу) 1 з 109,9/хв до 95,02/хв
(на 4-ту добу) вщповщно. Висновки. Застосування гравiтацiйного плазмаферезу у хворих на набрякову форму ГП зменшуе рiвнi окремих показниюв пору-шення функцИ пщшлунково! залози, печiнки й синдрому системно! запально! вiдповiдi.
УДК 616-001.36-02:616.12-008.46-036.11
Свтлик Ю.О., Пдпрний Я.М., Гарбар М.О., Свтлик Г.В., Сало В.М.
Льв1вський нацюнальний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, Укра'на
Альтеращя фосфору при кардюгенному шоку, зумовленому БТЕМ1
Вступ. Фосфор вiдiгрaе важливу роль у пщтри-мaннi гомеостазу оргашзму, а саме: в утворенш енергГ!, функцiонувaннi нукле!нових кислот та за-безпеченнi aктивностi ензимiв. Мехашзм гшофос-фатемГ! при серцевiй недостатносп полягае у висна-женнi АТФ у мiокaрдiaльних клiтинaх Г зменшенш 2,3-дифосфоглiцерaту в еритроцитах. Клшчно п-пофосфатемгя може бути асоцшована з порушення-ми ритму серця й дисфункщею мюкарда. Мета: провести ретроспективний аналГз рГвня неоргашч-ного фосфору в сироватщ кровГ пашеипв ¡з кардю-генним шоком на фош STEMI, яким проводилась негайна реперфузшна терапгя — первинне через-шюрне коронарне втручання. Матерiали та методи. Дослщження проведено в КНП КЛШМД м. Львова. Включено 31 пащента (середнш вж 61,19 ± 12,91 року), 17 з яких проводилось первинне черезшюрне коронарне втручання з приводу STEMI ¡з кардюген-ним шоком Г 14 — коронарографгя з дГагностичною метою при шемГчнш хворобГ серця. Проводився аналГз кшьюсного вмюту фосфору при надходжен-ш в лжарню, а у груш пащенпв ¡з STEMI — також тсля проведення стентування. Референтш зна-чення фосфору: 0,81—1,55 ммоль/л. Жоден пащент не мав факторГв ризику гшо- та гшерфосфатеми. Даш наведено у виглящ середньоарифметичного значення й середнього квадратичного вщхилення. Результата. Середня величина фосфору в уйх до-слщжуваних пащеипв при надходженш становила 1,71 ± 0,45 ммоль/л (вщ 0,8 до 2,6). Середня величина фосфору у пащеипв ¡з STEMI при першому ви-мГрГ була 1,48 ± 0,41 ммоль/л (вщ 0,80 до 2,2), у груш з ¡шемГчною хворобою серця — 1,98 ± 0,34 ммоль/л (вщ 1,4 до 2,6) (р = 0,0009); при другому вимГрГ у пащеипв ¡з STEMI — 1,32 ± 0,38 ммоль/л (вщ 0,8 до 2,0) (р = 0,2687). Гшофосфатемгя спостерпалась в 1 пащента ¡з STEMI при надходженш в лжарню й утримувалась шсля стентування Г в 1 пащента ¡з STEMI проявилась на фош кардюгенного шоку, що було верифжовано при повторному визначенш Також ми зафжсували значиму гшерфосфатемш (> 2 ммоль/л), що спостерпалась у 9 (29 %) пащенпв при надходженш у 7 пащенпв з ¡шемГчною хворо-
бою серця й лише у 2 пащенпв iз STEMI. Висновки. Можемо припустити, що гiпофосфатемiя е маркером тяжкосп гострого перiоду шфаркту мiокарда, однак, як вказують лггературш джерела, вона не асоцiюеться з пршим прогнозом лiкування. Не ви-вченим залишаеться взаемозв'язок м1ж серцевою функцiею й гiпофосфатемiею з клтчними кшцеви-ми точками. Вважаемо, що у вщдшениях штенсив-но! тераш! слiд впровадити протоколи щодо мошто-рингу й корекцИ рiвня фосфору.
Список лггератури
1. Галушко О.А. Приховаш небезпеки перюперацшного перюду: фокус на гтофосфатеми / О.А. Галушко, С.1. Бабак, М.В. Болюк // Медицина невiдкладних сташв. — 2018. — № 5(92). — С. 41-48.
2. AriyoshiN., NogiM., Ando A, Watanabe H., Umekawa S. Hypophosphatemia-induced cardiomyopathy: a literature review // The American Journal of the Medical Sciences. — 2016. — 352(3). — 317-323. doi:10.1016/j.amjms.2016.04.013.
3. Champion S., Gauzere B.A., Vandroux D. Hypophosphatemia in patients with cardiogenic shock // Journal of Critical Care. — 2012. — 27. —511-513. doi:10.1016/j.jcrc.2012.07.018.
4. Fukumoto S. Phosphate metabolism, hyperphosphatemia and hypophosphatemia // Encyclopedia of Endocrine Diseases. — 2nd Edition. — 2018. doi:10.1016/B978-0-12-801238-3.66143-3.
УДК 616.34:617-089-08
Слободянюк Р.М.1, Мельник В.М.2 1Укра!нська вiйськово-медична академiя, м. КиВ, Укра'на
2Головний вiйськовий l<лiнiчний госпталь, м. КиВ, Укра1на
Сучасн методи застосування раннього ентерального харчування в комплексному лкуванш поранених i хворих
Вступ. Розвиток у травмованих недостатносп шлунково-кишкового тракту (ШКТ) обмежуе за-безпечення оргашзму пластичними й енергетич-ними субстратами, що на фош riперкатаболiчноi реакци призводить до iмуносупресii й шфекцшних ускладнень. Одним з методiв корекци ускладнень при тяжкш поеднанш вогнепальнш травмi е ранне ентеральне харчування. Мета: вивчити особливос-п, дощльнють i можливосп раннього ентерального харчування в комплексному л^ванш поранених i хворих з метою зниження ускладнень. Матерiали та методи. Проведено ретроспективно-проспективне дослщження 45 поранених iз тяжкою поеднаною вогнепальною травмою черевно^ порожнини й кш-щвок. Для вивчення можливосп й порiвняльноi ефективносп рiзних способiв i термiнiв нутритив-но^ пiдтримки вс пораненнi залежно вiд термiнiв надходження в Головний вiйськово-медичний кль шчний центр пiсля поранення були роздшеш на групи: у 1-шу групу увiйшли 15 поранених, якi на-
д1йшли протягом 1-2 доби тсля поранення, у 2-гу групу ув1йшли 15 поранених як1 надшшли на 4-5-ту добу, у 3-тю групу — 15 поранених як1 над1йшли на 5-ту — 7-му добу тсля поранення. Результата. Подготовка ШКТ до раннього ентерального харчуван-ня дозволила почати його проведення вже на другу добу з моменту травми. У цей перюд об'ем введено! ентерально! сум1ш1 становив 7,1 ± 1,4 мл/кг, а через 96 годин поранен 1-! групи одержували ентеральне харчування в повному об'ем1, що становив 28,4 ± ± 2,1 мл/кг на добу. У той же час поранеш 2-! групи одержували ентеральне харчування в об'ем1 28,4 ± ± 1,9 мл/кг лише на 6-ту — 7-му добу з моменту початку харчування, а в 3-й груш об'ем ентерально! сум1ш1 до 9-! доби становив усього 25,3 ± 1,7 мл/кг. Належний калораж (25-35 ккал/кг/добу) у перш1й груш був досягнутий на 4-5-ту добу в1д початку харчування, у поранених 2-! групи таку ж кшьюсть калорш стало можливим увести на 7-8-му добу, а поранеш 3-! групи одержували належний калораж лише на 10-ту добу вщ початку харчування. Прове-дення п1дготовки ШКТ до раннього ентерального харчування дае можливють вже на 5-ту добу одержу-вати 1,5 г/кг б!лка, у 2-й груш поранеш отримували таку кшьюсть б!лка лише на 8-му добу , а в 3-й груш на 10-ту добу кшькють введеного б1лка не переви-щувала 0,5 г/кг. Висновки. При оц1нц1 стану кишечника, д1агностиц1 стану всмоктування, його чутли-вост1 на к1льк1сть введених сум1шей п1дтвердились рекомендацп ЕСПЕН 1 розробки нашо! кл1н1ки щодо терм1н1в 1 к1лькост1 ентерального харчування.
УДК 617-001.17-06: 616.94.
Сорокина ЕЮ., Коваль М.Г., Тацюк С.В. ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина КП «Одесский областной клинический медицинский центр», г. Одесса, Украина
Особенности течения гнойно-септических осложнений у больных с тяжелыми ожогами
Введение. Актуальность проблемы определяется частотой развития сепсиса и высокой летальностью у больных с тяжелыми и крайне тяжелыми ожогами. Цель: на основе ретроспективного анализа изучить частоту и причины развития гнойно-септических осложнений у больных с ожоговой болезнью. Материалы и методы. Проанализированы истории болезни 631 пациента c ожоговой болезнью (ОБ), которые находились на лечении в отделении анестезиологии с койками интенсивной терапии Одесского областного ожогового отделения с 2007 по 2017 годы. Стратификация проводилась в зависимости от возраста больных с тяжелыми и крайне тяжелыми ожогами, у которых был диагностирован сепсис (n = 283). В I группу анализа вошли дети (n = 82) в возрасте от 6 месяцев до 18 лет. Во II группу (n = 201) вошли взрослые (возраст от
^ш
19 до 80 лет). Результаты. У 283 анализируемых больных был диагностирован сепсис, что составило 45 % от общего количества пролеченных больных с ожогами. В 37,5 % (п = 106) случаев развитие гнойно-септических осложнений сопровождались синдромом полиорганной недостаточности (СПОН). В ожоговое отделение для дальнейшего лечения были переведены 66,8 % (п = 189) больных, в 33,2 % (п = 94) случаев развитие гнойно-септических осложнений ОБ привело к летальному исходу. Дети составляли 22 % из общей численности больных с тяжелыми и крайне тяжелыми ожогами. Частыми осложнениями в I группе были почечно-пе-ченочная недостаточность — 35,4 % (п = 29), сердечно-сосудистая недостаточность — 24,4% (п = 20), желудочно-кишечные кровотечения — 13,4 % (п = 11), ДВС-синдром — у 6,1 % ( п = 5) детей со СПОН, пневмонии — 26,8 % (п = 22). У 12,2 % детей раннего возраста (до 1 года) с отягощенным анамнезом на фоне диагностики раннего ожогового сепсиса наблюдалась одновременная недостаточность 2 и более органов, которая привела к летальному исходу. Фактором, способствующим развитию ранних гнойно-септических осложнений во II группе (пневмония), был ожог пламенем в сочетании с ожогом верхних дыхательных путей (ОДП) и дымовой токсической ингаляцией (ДТИ). Развитие гнойно-септических осложнений и СПОН у 44 % взрослых больных с ОБ (п = 88), которые имели сопутствующую патологию со стороны сердечно-сосудистой системы (40,7 % больных), почек (31,8 %), пищеварительной системы (24,9 %), хронический алкоголизм в анамнезе (17,0 %), явилось причиной неблагоприятного течения ОБ и привело к летальному исходу. По данным ретроспективного анализа историй болезни выявлено, что среди больных II группы с тяжелыми и крайне тяжелыми ожогами СПОН не сопровождался развитием сепсиса в 56 % случаев (п = 113) и не привел к летальному исходу. Выводы. При тяжелых и крайне тяжелых ожогах у детей частой причиной ранних гнойно-септических осложнений был ранний возраст, отягощенный анамнез в сочетании с развитием СПОН. Причиной развития ранних гнойно-септических осложнений со стороны дыхательной системы у взрослых являлось сочетание ожоговой травмы с ОДП и ДТИ. Среди взрослых больных с тяжелыми и крайне тяжелыми ожогами позднее развитие СПОН не всегда сопровождалось развитием сепсиса и летального исхода.
УДК 616-08-035
CTapiKOB А.В., Левченко Т.М., Клюцевський Д.О. Укра!нсыка вйськово-медична академя, м. Ки'1'в, Укра'1'на
Особливост штенсивноТ терапп у хворих i3 печшковою недостатшстю
Вступ. Головною причиною недостатньо! ефек-тивносТ лжування хворих на печшкову недостат-HicTb е значш функщональш порушення з боку
рiзних оргашв i систем. Найбшьш cyrreBi змiни вщбуваються в тромбоцитарно-коагулящйнш плш гемостазу у хворих i3 тяжким перебпом захворю-вання, яю перебувають на лжуванш у вщдшеннях штенсивно! терапп. Щ порушення можуть сприя-ти розвитку небажаних ускладнень i в подальшому впливати на прогноз захворювання. Мета: дослщи-ти ефективнють методГв шфузшно-детоксикащй-но! терапп у хворих i3 тяжким перебпом гепатиту, яю були пеpеведенi у вщдшення штенсивно! те-рапй для проведення детоксикащйно! терапп; ви-значити активнють таких пoкaзникiв гемостазу, як активований парщальний тромбопластиновий час (АПТЧ), протромбшовий час (ПЧ), aнтитpoмбiн III, кшьюсть фiбpинoгенy, ряду печiнкoвих фер-ментiв та мapкеpiв ендогенно! штоксикацп, таких як молекули середньо! маси (МСМ) i продукти деградаций фГ6рину (ПДФ), aгpегaцiя тромбоципв. MaTepiam та методи. Об'ектом дoслiдження були 23 хвор1 з тяжким перебпом гепатиту, яю перебу-вали на стащонарному лiкyвaннi у вщщленш реаш-мацп та штенсивно! терапп Головного вшськового ключного гoспiтaлю МО Укра!ни, яким застосо-вувалася iнфyзiйнo-детoксикaцiйнa теpaпiя (0,9% розчин NaCl, розчин Ршгера, 5% глюкоза). При за-гроз1 виникнення коагулопатп додатково викорис-товувалась свжозаморожена плазма. При зpoстaннi лабораторних показниюв ендогенно! штоксикащ! з метою запобпання розвитку токсично! енцефа-лопатп застосовували плазмаферез у середньому в об'ем1 вщ 800 мл до 1000 мл. Методи дослщження: загальноклшчш, 6юымГчш, кoaгyлoлoгiчнi, шстру-ментaльнi. Результата. Протягом 7—10 д1б вщ початку проведення штенсивно! терапп зменшувались як клтчш, так i токсичш прояви токсичного гепатиту в обстежених хворих. Проведення додаткового лГку-вального плазмаферезу дало можливють зaпoбiгти розвитку токсично! енцефалопатп й кoaгyляцiйних порушень, що часто сприяють розвитку геморапч-ного синдрому при печiнкoвiй недостатносп. Шс-ля застосування шфузшно-детоксикацшно! тераш! параметри пoлiфyнкщoнaльнo! aктивнoстi системи гемостазу (ПЧ, АПТЧ) поступово зменшувались упродовж 7—10 дГ6. Виявлеш позитивш змши в бж послаблення кoмпoнентiв ф1бринол1зу й зниження на 30 % р1вня ПДФ, зменшувалась aгpегaцiя тромбоципв — у середньому на 12 %. У хворих ¡з тяжким перебпом гепатиту piвень бшрубшу й феpментiв АСТ i АЛТ знижувався в теpмiни обстеження в середньому на 30 %, piвень креатиншу знижувався на 40 % i МСМ — на 22 %, що позитивно впливало на клтчний стан хворих i зменшувало вГрогщшсть виникнення такого загрозливого ускладнення печш-ково! недостатносп, як токсична енцефaлoпaтiя. Пaцieнтiв, у яких вiдбyлaся стaбiлiзaцiя ключного стану вщ початку лiкyвaння, переводили у вщповщ-ш вщдшення гoспiтaлю для продовження лiкyвaння. Висновки. Застосування методГв штенсивно! терапп на rai комбшовано! шфузшно-детоксикацшно! терапп з включенням лГкувального плазмаферезу
у хворих 1з печ1нковою недостатн1стю позитивно впливае на кл1н1ко-лабораторн1 показники й ряд показник1в системи гемостазу 1 може сприяти зни-женню випадк1в ряду ускладнень у хворих 1з тяжким переб1гом гепатиту. Отримаш результати можна за-стосовувати для корекц1! ряду метабол1чних 1 коагу-ляц1йних порушень, що виникають при л1куванн1 хворих у в1дд1леннях 1нтенсивно! терап1!.
УДК 616.24-008.47
Старков А.В., Правдна Н.С. Укра/нська вйськово-медична академия, м. Ки/в, Укра/на
Застосування нешвазивноТ вентиляцп в штенсивжй TepaniT дихальноТ нeдостaтностi
Вступ. НеГнвазивна штучна вентиляцГя легень (HIB) — один з ефективних новггшх методГв корек-цГ! гостро! дихально! недостатностГ, який у певних випадках може бути альтернативою традицшнш штучнш вентиляцГ! легень (ШВЛ). HIB характеризуется меншою частотою ускладнень i мае низку переваг перед ШВЛ (Susan R.,Wilcox, 2019). За да-ними штабу ООС, у перюд 2014—2018 роив було поранено 27 000—30 000 оаб. Близько 50 % поранених отримують легю поранення, 35—40 % поранення середньо! тяжкосп, 13—15 % — тяжи поранення,
2 % — украй тяжш (Заруцький Я.Л., 2016). Мета робота: покращити яюсть надання медично! допомо-ги пораненим i хворим з дихальною недостатшстю, уникнути ускладнень, пов'язаних з штубащею тра-хе!. Maтepiaли та методи. Дослщження проводились на базГ Нащонального вшськово-медичного кль шчного центру. У дослщженш брали участь 40 оаб (20 оаб — дослщна група, 20 — контрольна, яким проводилася шсуфляц1я зволоженого кисню через носов1 ^нюлГ зГ швидюстю 6—8 лпрГв за хвилину)
3 ознаками дихально! недостатносп. Пащенпв роз-дшено на 3 групи залежно вщ ступеня дихально! недостатносп: легкого, середнього та тяжкого ступеня — 6 оаб (30 %), 8 оаб (40 %) i 6 оаб (30 %) вщ-повщно. Результати. Для усунення ознак дихально! недoстaтнoстi в першо! групи пaцiентiв достатньо було шсуфляцп зволоженого кисню через носов1 кaнюлi або лицеву маску за швидюстю 6—12 лирГв за годину. В штенсивнш терапп пaцiентiв друго! та третьо! групи шсуфляцГя зволоженого кисню була неефективною, у зв'язку з цим !м застосовували нешвазивну вентиляцiю легень через щшьну лицеву маску апаратом UVENT у pежимi CPAP ¡з PEEP 4—8 см. водного стовпчика. У 4 пащенпв (20 %) через 2 години тсля початку проведення нешвазивно! вентиляцп легень показники SpO2 не перевищували 85—90 %, наростали клшчш прояви дихально! не-достатносп, у зв'язку з цим було прийнято piшення про переведення пащенпв на ШВЛ через ендотра-хеальну iнтyбaцiйнy трубку. У 10 пащенпв (50 %)
вiдмiчaeться позитивний ефект вщ застосування HIB, про що свщчили клiнiчний стан хворих i нор-мaлiзaцiя показника SpO2. Бисновки. Як свщчать наш клiнiчний досвщ i результати клшчних та ш-струментальних дослщжень, у вiйськових iз рiзно-мaнiтними ступенями поранення, у яких виникла дихальна недостaтнiсть, застосування нешвазивно'! вентиляцИ легень на рaннiх стaдiях виникнення дихaльноï недостaтностi дае можливють уникнути ускладнень, пов'язаних з штубащею трахей i сприяе покращенню результата лiкувaння.
УДК 616-009.7:053.9
Телегань В.О., Шкуру^й Д.А. УкраТнська медична стоматологчна академия, м. Полтава, Укра/на
Постоперацшний бмь у герiатричнiй практицi
Незважаючи на широкий вибГр медикаментоз-них Г немедикаментозних методГв знеболювання в шсляоперацшному перюдГ, його адекватнють Г дос повнютю не задовольняе ш анестезюлога, ш паць енпв. Серед останнгх 33—75 % у шсляоперацшному перюдГ скаржаться на бГль середньо! й сильно! штен-сивносп [1]. Наявш свщоцтва того, що близько 13 % населення похилого й старечого вжу вщчувають бГль не лише як реакцго на подразнюючий агент, а Г як психосоматичний бГль [2]. Цьому можуть сприяти змши продукцГ! мелатоншу: вщомо про зниження концентрацГ! цього гормону в ойб похилого й старечого вГку в шчний час [3]. ДГагностика й лжування пюляоперацшного болю в оаб похилого й старечого вжу можуть ускладнюватись наявнютю хрошчного, наприклад остеоартрозного, болю, шшими хрошч-ними соматичними захворюваннями. Також слгд враховувати бгльшу чутливють до токсичност зне-болюючих засобГв. Це вимагае пошуюв персошфь кованих методГв знеболювання в таких пашента. Вважаеться, що пошук оптимальних стратегш пост-операцшного знеболювання в герГатричнш прак-тиш лежить у площиш мультимодального тдходу, п!д яким, окрГм традицшних засобГв, мають на увазГ поеднання ад'ювантного фармаколопчного й не-фармаколопчного лжування, у тому числГ корекщю нейромедГаторних регуляторГв Г гормошв, фГзичну реабштащю, когштивно-поведшкову корекщю, кшезютерашю тощо [4]. Висновки. Отже, питання управлшня шсляоперацшним знеболюванням в ойб похилого й старечого вГку залишаеться актуаль-ним Г потребуе персошфжаци з урахуванням вжо-вих фГзюлопчних Г патофГзюлопчних особливостей.
Список л1тератури
1. Зозуля А.1., Зозуля 1.С. Шсляоперацшний бшь: шляхи подолання // Острые и неотложные состояния в практике врача. - 2013. - № 6. - С. 10-11.
2. Zis Р., DaskalakiА., ВоиМоит I., Sykioti Р., Varrassi G.,
^m
Paladini A. Depression and chronic pain in the elderly: links and management challenges // Clin. Interv. Aging. — 2017. — № 12. — P. 709-720.
3. Scholtens R.M., van Munster B.C., van Faassen M., van Kempen M.F., Kema I.P., de Rooij S.E. Plasma melatonin levels in hip fracture patients with and without delirium: A confirmation study//Mech Ageing Dev. — 2017. — № 167. — P. 1-4.
4. Makris U.E., Abrams R.C., GurlandB., ReidM.C. Management of Persistent Pain in the Older Patient A Clinical Review// JAMA. — 2014. — № 312(8). — P. 825-836.
УДК 616.3-008.1+616.8-009.83
Терiв П.С., Шкурупiй Д.А.
Укра/нська медична стоматологчна академя,
м. Полтава, Укра/на
Кишково-мозкова вюь при гострм церебральжй недостатностк акцент на метаболiзмi цинку
Вступ. Кишково-мозкова вюь — термш, що опи-суе сигнально-регуляторш вщносини мгж мозком Г кишечником. НаразГ вщомо про юнування таких мжробюмних, ¡мунних, вегетативних мехашзмГв. Можна припустити юнування й метаболГчних пара-лелей. Мета: довести значення змш обмшу цинку в розвитку цереброгастроштестинальних порушень у пащента у критичних станах. Матерiали та методи. Шляхом атомно-абсорбцшно! спектрофотометр^! проведено визначення вмюту цинку в трупному ма-терГалГ штактного гшокампу, зони церебрального ураження, тонко! кишки 21 померлого пашента з гострою церебральною недостатнютю. Результати. Встановлено, що у хворих ¡з гострою церебральною недостатнютю зниження емшричних показниюв щодо контрольних значень у матерГалГ штактного гшокампу вщбулося в 95 % випадюв (20/21), у ма-терГалГ зони церебрального ураження — у 86 % ви-падюв (18/21), у матерГалГ тонко! кишки — у 100 % випадюв (21/21). Змши вмюту дослщжуваного мь кроелементу не мали вГрогщно! рГзнищ залежно в!д характеру основного захворювання. Вмют цинку в одних дослщжених тканинах мав статистично зна-чущий прямий кореляцшний зв'язок ¡з вмютом цього ж мжроелемента в шших дослщжених тканинах. Встановлеш значущГ кореляцшш зв'язки вмюту цинку у тонкш кишцГ й зонГ церебрального ураження ^ = 0,57; р = 0,007); у тонкш кишш й шгактно-му гГпокампГ ^ = 0,43; р = 0,045), у шгактному гГ-покампГ й зош церебрального ураження (R = 0,59; р = 0,026). РГвень виживаносп пацГентГв на 1-шу Г 3-тю добу хвороби мав прямий кореляцшний зв'язок ¡з вмГстом цинку в тканинах кишечника ^ = 0,609; р = 0,003 та R = 0,618; р = 0,028 вщпо-вщно). Висновки. У хворих ¡з гострою церебральною недостатнютю в зош церебрального ураження, ш-тактному гГпокампГ й стГнцГ тонко! кишки наявна гшоцинкгютгя, при цьому рГвш вмГсту цинку в цих тканинах е взаемопов'язаними, що доводить наяв-
HicTb метаболiчного компонента кишково-мозковоГ Bici. Bmîct цинку в тканинах, яю дослГджувались, не залежить вГд нозолопчно! форми гостро! церебрально! недоcтатноcтi. Виживанicть пацieнтiв i3 гострою церебральною недоcтатнicтю мае прямий статис-тично значущий кореляцiйний зв'язок i3 вмicтом цинку в тонкш кишцi до 3-ï доби захворювання.
УДК 616.127-005.4-005.8:[616.132:616.132.2-089.86]-089.5:612.13]-06:616.89-008.45/.47
Ттов 1.1.
1вано-Франк1вський нацюнальний медичний ун1верситет, м. 1вано-Франк1всыс Укра/на
Особливосп виникнення когжтивних дисфункцiй у хворих, якi перенесли коронарне шунтування
Вступ. Пiсляoпеpaтивнi когттивт дисфункцГ! (ПОКД) е частим ускладненням хГрурпчних втру-чань [1]. ЩорГчно у свт проводиться бГльше нГж 100 млн оперативних втручань у рГзних галузях хь рургГ! з використанням рГзних метoдiв знеболюван-ня [2]. Зпдно з даними свГговоГ лiтеpaтypи, частота виникнення ПОКД у ранньому тсляоперативно-му пеpioдi досягае 17 % тсля зaгaльнoхipypгiчних втручань, проте особливо! актуальност питання набуло в кардюхГрурпчних хворих, у яких частота виникнення ПОКД досягае 43 % у ранньому тсля-операцшному перюдГ та 16 % — через 3 мюящ тсля втручання [3]. Мета: проаналГзувати залежнють виникнення ПОКД вГд глибини анестезГ! у хворих, яю перенесли оперативне втручання з приводу шемГч-но! хвороби серця — коронарне шунтування в умо-вах штучного кровообГгу. Maтepiaли та методи. 79 пащенпв з шемГчною хворобою серця, яким було проведено шунтування коронарних судин, були розподГлет на 2 групи залежно вГд глибини анесте-зГ! пад час перфузГ!. До 1-! групи увшшли пащенти, у яких пГд час анестезГ! показник BIS пщтримувався на рГвт < 40, до друго! — з BIS вщ 40 до 55. Нейрокогш-тивт тести в обох групах проводилися до оперативного втручання, на 7-й день, а також через 3 мюящ тсля операцГ! й включали шкалу ощнки психГчного статусу (Mini Mental state examination), тест скла-дання штифпв у отвори вщповщно формГ (Grooved pegboard), а також тест на встановлення цифр i лГтер (Trial Making Test Part A). Результата. Результат тесту MMSE продемонстрував, що пащенти 1-! групи набирали на 7,8 % (14,2; 5,6) балГв менше порГвняно з рГвнем вихщного тестування на 7-й день та на 3,8 % (7,3; 3,4) менше балГв через 3 мюящ тсля операцГ!. У той же час пащенти 2-! групи на 7-й день набирали на 4,3 % (—8,3; 4,3) балГв менше, а через 3 мюящ тсля операцГ! показник загально! кГлькосп балГв не вГдрГзнявся вщ дооперацшного рГвня й становив 0 % (—5,3; 0). Результати тесту вГзуально! уваги й пере-ключення задач Trial making test Part A, свщчили про те, що пащенти 1-! групи витрачали на тестування
на 13,8 % (11; 16,5) бшьше часу на 7-й день (nopiB-няно з вихщними показниками) i на 3,3 % (0; 5,7) бшьше часу через 3 мюящ. У другш rpyni цей показник становив 3 % (—2,4; 5,7) на 7-й день, а через 3 мюящ пащенти витрачали на тестування на 2,6 % (—3,7; 2,9) менше часу, тж до операцп. Результати тестування за методикою Grooved pageboard показали, що пащенти 1-1 групи витрачали а виконання тесту на 8 % (5,5; 10,9) бшьше часу на 7-й день тсля операцп i на 4,8 % (2,5; 9,4) бГльше часу через 3 мюящ тсля оперативного втручання. У той же час показники пащенпв 2-1 групи становили 7,1 % (5,2; 12,3) i 3,6 % (2,4; 9,8) на 7-й день i через 3 мюящ тсля операци вщповщно. Висновки. Результати клтч-них дослщжень у хворих, яким проводилося коронарне шунтування, показали, що тд час штучного кровообпу пщтримка показниюв BIS-монГгорингу на оптимальному piвнi (40—55) глибини анесте-зп в ранньому пюляоперацшному пеpioдi й через 3 мюящ тсля оперативного втручання е критер1ем, який дозволяе зменшити частоту виникнення тс-ляоперативноГ когштивноГ дисфункцп. Фактором ризику виникнення тсляоперативноГ когниивноГ дисфункцп пiд час шунтування коронарних арте-piй в умовах штучного кровообпу е показники BIS-монГгорингу менше нГж 40.
Список лггератури
1. Ghoneim M.M., Block R.I. Clinical, methodological and theoretical issues in the assessment of cognition after anaesthesia and surgery: a review // Eur. J. Anaesthesiol. — 2012. — Vol. 29. — Р. 409-422. doi: 10.1097/EJA.0b013e328356bd6e.
2. Bianchi S.L., Tran T, Liu C., Lin S, Li Y, Keller J.M., Eckenhoff R.G., Eckenhoff M.F. Brain and behavior changes in 12-month-old Tg2576 and nontransgenic mice exposed to anesthetics // Neurobiol. Aging. — 2007. — Vol. 29. — Р. 1002-1010. doi: 10.1016/j.neurobiolaging.2007.02.009
3. Evered L., Scott D.A., Silbert B., Maruff P. Postoperative cognitive dysfunction is independent of type of surgery and anesthetic //Anesth. Analg. — 2011 May. — Vol. 112(5). — Р. 117985. doi: 10.1097/01.SA.0000410262.98051.76.
УДК 616-089-072.1
Ттов I.I., Волошинський О.В., Венгрович В.В., Нестор I.I., Мельник С.В., Голуб В.В. 1вано-Франк1вський нац1ональний медичний университет, м. ¡вано-Франювськ, Укра/на
Високопотокова трансназальна оксигенотерашя й нешвазивна вентилящя легень в анестезюлогм й штенсивжй терапп
Нова для теретв Украши методика високопо-токово! оксигенотерапГ! через спещальну назальну канюлю (HFNC) суттево розширила спектр рес-траторно! тдтримки хворих i дозволила бГльш комфортно здшснювати нешвазивну вентилящю у хворих Гз гострою й хротчною дихальною недостат-
нiстю. Спецiально призначенi пристро! для HFNC все ще мало поширет в нашiй краж, проте дана опц1я успiшно реалiзована на сучасних респiраторах експерт-класу, що робить ïï значно доступнiшою. У свош роботi ми широко користуемося вггчизня-ним респiратором UVENT («Ютас», Украша, що здатний генерувати максимальний потж 120 л/хв) i RAPHAEL (Hamilton, Швейцар1я, що генеруе до 180 л/хв) iз носовими канюлями HFN-0001/002/0003 (GGM, Тайвань). Основними перевагами технологий HFNC, на вiдмiну вiд застосування щiльних лице-вих масок, е можливють для хворого пити, вживати гжу й лiки, користуватися кишеньковими шгаля-торами й вшьно розмовляти, що значно тдвищуе прихильнiсть хворих до даного виду кисневоï й рес-пiраторноï пiдтримки. Важливим супутшм ефектом HFNC, особливо для хворих iз ХОЗЛ i бронхiальною астмою, е покращення вiдходження мокротиння й можливють його вiдкашлювання. Найчастiшими показаниями до застосування, коли ми розпочина-ли HFNC, е прогресування дихальноï недостатностi у хворих iз пневмонiями, набряком легень, травма-тичним пульмоштом, опiками дихальних шляхiв, загостренням ХОЗЛ, шгаляцшним отруенням. Важливим аспектом клшчного використання HFNC е кондищонувавння дихально! сумiшi (пiдiгрiв i зво-ложення), що дозволяе краще переносити газовi потоки в дiапазонi 60—120 л/хв. Поява HFNC дозволила бгльш безпечно здiйснювати шдукщю анестезïï у хворих iз потенцшно проблемними дихальними шляхами починаючи з моменту преоксигенацН й до завершення iнтубацïï трахег При цьому високопо-токова iнсуфляцiя кисню дае значно бгльше часу на атравматичне виконання штубацИ трахй, унемож-ливлюе етзоди гiпоксемïï, профiлактуе цiлий ряд небажаних ефекпв (тахжардш, аритмiя, артерiальна гшертензш, зростання iнтракранiальноï гiпертензïï та ш.), притаманних ускладненiй iнтубацïï трахег
Список л^ератури
1. Nava S., Schreiber A, Domenighetti G. Noninvasive ventilation for patients with acute lung injury or acute respiratory distress syndrome // Respiratory Care. — 2011. — Vol. 56. — Р. 1583-8.
УДК 616.831-005.1
Ттов 1.1., Гриб В.А., Дяченко Б.М., Ттов О.1., Данилюк О.П., Марусин С.О. 1вано-Франк1вський нац1ональний медичний ун1верситет, м. 1вано-Франк1вськ, Укра/на
Агрегатний стан кровi у хворих
з iшемiчними шсультами при надходженж в стацюнар
Вступ. 1нсульт е глобальною проблемою сучас-носп, посщае друге мюце за смертшстю у свт. Серед пщгруп ¡шемГчного шсульту велику частку становить гемореолопчний варГант, що проявляеться виражени-
^ш
ми змшами агрегатного стану кровi й мжроциркуляци. Основним методом корекцц гемореолопчних розладв е iнфузiйна терапiя збалансованими кристалощними розчинами. Метою роботи було встановлення частоти й вираженостi гемоконцентрацц у хворих з iшемiчним шсультом при надходженш в стацiонар. Мат^али та методи. Проведено оцiнку показниюв гемоглобiну й ге-матокриту в 76 хворих, яю доставленi в ЦМКЛ з озна-ками iшемiчного iнсульту у 2018 роцi. Результата. Вста-новлено, що рiвень гематокриту < 0,35 л/л виявився лише у 4 хворих (5,2 %). Щ хворi не потребували шфу-зшно^ терапц. У 29 хворих (38,15 %) рiвень гематокриту коливався в небажаних для забезпечення адекватное перфузц межах 0,35—0,55 л/л. Ця частка хворих потре-бувала шфузшно^ корекцц й перорально^ регiдратацГi при збереженому ковтаннi. У 34 хворих (44,73 %) мало мюце виражене згущення кров^ оскльки рiвень гематокриту в них перевищував позначку 0,55 л/л. Зазвичай таю змши корегуються впродовж юлькох дГ6 введенням значних об'ем1в рГдини (гiперволемiчна гемодилюц1я), що не завжди можливо в пащенпв з обмеженими сер-цевими можливостями через загрозу перевантаження об'емом. У 9 хворих (11,8 %) дат гематокриту переви-щували 0,65 л/л, що е вкрай обтяжуючим негативним чинником для церебральное перфузц загалом i цирку-ляцц в зош пенумбри зокрема. бдиним рятвним заходом може виявитися гемоексфуз1я в об'емi до 8 мл/кг Гз наступною iнфузiею в об'ем^ який би забезпечував р1вень гематокриту 0,35—0,40 л/л — найбГльш прийнят-ний для забезпечення киснево-транспортно^ функци кровГ. Висновки. Агрегатний стан кровГ е критично важливим для усшшного лiкування iшемiчного шсуль-ту. Близько 90 % хворих мають значну або виражену гемоконцентрацда. 1нфузшна тератя, а в окремих ви-падках — гемоексфуяя дозволяють забезпечити необ-хщну корекцда.
Список лiтератури
1. Пряникова Н.А., Ефремова Н.М., Стаховская Л.В., Скворцова В.И. Фибринолитическая и антикоагулянтная терапия в остром периоде ишемического инсульта // Consilium Medicum. — 2003. — Спецвыпуск. — С. 26-30.
УДК 612.821.5:616-008.3
Ттов 1.1, Гриб В.А, Мартин А.Ю, Внтоняк 1.В., Нестор I.I., Майданська 1.С. 1вано-Франювський на^ональний медичний унверситет, м. 1вано-Франювськ, Укра!на
BIS-можторинг при контрольоважй седацп й оцшц ефективност нейропротекторноТ терапп в патент i3 гострими церебральними катастрофами
BIS-монГторинг багато рокГв широко вико-ристовуеться нами в дорослих i дiтей у щоденнш клГнГчнГй практицi для пiдтримання оптимальное глибини загально^ анестезГi. Застосування ще^ не-
швазивно! технологи дозволило оптим1зувати ш-траоперац1йне використання гшнотиюв (зменшити дози пропофолу в середньому на 20 %), провести пор1вняльне вивчення г1пнотичного потенщалу пропофолу й севофлурану р1зних виробниюв i пщ-кр1пити навчання початкуючих анестез1олог1в при опануванн1 ними техшки загально! анестези. Разом з цим упродовж останнк рок1в ми широко застосо-вуемо BIS-мoнiтopинr для контрольовано! седаци в потерп1лих 1з черепно-мозковою травмою й по-л1травмою та хворих 1з гострими церебральними катастрофами, судомним синдромом тощо. Нами встановлено, що рутинна седац1я барб1туратами, бензод1азешнами й дексмедетом1дином у б1льшост1 випадюв е надм1рною, передуам у хворих 1з судом-ним синдромом, особливо якщо вона поеднуеться з введенням вальпроат1в (депакш), що р1зко зб1льшуе к1льк1сть ешзод1в «мовчання кори» на електроенце-фалограмь З огляду на це ми рекомендуемо змюти-ти ц1льов1 меж1 BIS-шдексу при проведенн1 седаци до рамок 50—75. У процес1 активного використання BIS-мошторингу, пщкр!пленого визначенням ней-ронспециф1чних фермент1в у сироватц1 кров1, ми встановили позитивну динам1ку, ощнюючи ефек-тивн1сть нейропротекторно! терапи (цитиколш, цереброл1зин) у хворих з шем1чними 1нсультами, потерп1лих 1з забоем головного мозку й пац1ент1в, яким виконувалися тривал1 нейрох1рург1чн1 втру-чання. Встановлеш факти перегукуються з отрима-ними нами допплерограф1чними даними, при ана-л1з1 яких нами встановлено пряму залежшсть м!ж показниками BIS-шдексу й швидюстю мозкового кровотоку, а також р1внем депреси св1домост1, що в сукупносп дозволяе оц1нювати адекватн1сть мозкового кровотоку в динамщ1, особливо п1д впливом р1зних терапевтичних стратегш Ми вважаемо, що технология BIS-мошторування ц1лком придатна в майбутньому для потреб трансплантологи, а саме для скриншгово! ощнки бюелектрично! активност1 мозку при шдозр1 на його загибель.
Список лператури
1. Avidan M.S., Zhang L., Burnside B.A. et al. Anesthesia Awareness and the Bispectral Index // N. Engl. J. of Med. — 2008. — 11. — 1097-1108.
УДК 611.14:616-089.843-085:615.277
Тпов I.I., 1^ндяк 1.Р., Волошинський О.В., Попiвняк Х.1.
1вано-Франк1вський нац1ональний медичний ун1верситет, м. 1вано-Франк1вськ, Укра/на
Оптимiзaцiя техшчних проблем при проведены тривалоТ хiмiотepaпiT
Вступ. Упродовж останнк роив важливють про-ведення х1мютераш! онкозахворювань неухильно зростае у зв'язку з використанням бшьш ефективних протипухлинних препарата. Ус методики тривало!
хГмютерапи пов'язанi з необхiднiстю забезпечення надiйного довготривалого венозного доступу. Су-часним варiантом вирiшення ще! проблеми е впро-вадження в клтчну практику методики Гмплантаци в центральт вени спецiальних порт-систем для три-валих довенних iнфузiй, якi теоретично розраховат на бiльше н1ж 3 тисячi випадкiв використання. Через порти можна проводити не т!льки хiмiотерапiю, але й трансфузiю кровi та li компонентiв, забiр кровi для лабораторних аналiзiв, iнфузiйну детоксикацш-ну терапiю, парентеральне харчування. Матерiали та методи. Нами впродовж останшх 3 рокiв на кль тчнш базi Прикарпатського клiнiчного обласного онколопчного центру до початку курсу хГмютера-mi проводилась операцiя iмплантацГi стандартно! порт-системи Selsite® (B. Braun, Францiя). ПункцГя внутрГшньо! яремно! вени виконувалася тд уль-тразвуковим контролем Гз наступним проведенням катетера тунелятором у рану на 2—3 см нижче вГд зо-вшшньо! третини ключищ, де створювали пГдшюр-ну кишеню для порта, який з'еднували з катетером. Результата. За весь перюд встановлено 78 портГв. Процедура Гмплантаци порта проводилась у 68 хворих ид мГсцевою анестезГею лщокашом Гз додатко-вою аналгезГею/седацГею (фентанГл Гз сибазоном). У 10 хворих порти Гмплантувались пГд загальною анестезГею з штубащею трахе! та штучною вентиляцГею легень. Ж1нок було 66, чоловЫв — 12. У 4 хворих (5,1 %) мали мюце ускладнення у виглядГ нагноення рани, причиною яких у 2 хворих був украй тяжкий стан (ГнтоксикацГя, лейкопен1я, анем1я). В шших 2 хворих гнГйнГ ускладнення розвинулись через 4 i 6 мюящв через мГграцГю порта з утворенням пролеж-нГв та шфГкуванням рани у зв'язку з недостатньою !х фГксацГею при надмГрнГй шдшюрно-жировш клгт-ковинГ. У всГх цих хворих тсля загоення ран порти встановлювались повторно через шшу кишеню. Висновки. Х1мГотерап1я через порти легше переноситься пацГентами й дае !м змогу жити нормальним життям. Порти можуть використовуватися як на-дГйний венозний доступ при будь-який ГнфузГйнГй терапи також для забору кровГ для лабораторних до-слГджень. Порт-системи значно полегшують роботу середнього медичного персоналу.
Лтов I.I., Мартин А.Ю., Внтоняк 1.В., Майданська 1.С., Мельник С.В., Пулик 1.Ю. 1вано-Франк1вський нац1ональний медичний ун1верситет, м. ¡вано-Франювськ, Укра/на
Дилатацшна черезшмрна трахеостомiя в пащенлв i3 гострими церебральними катастрофами
ОперацГя трахеотомИ е частою й нерГдко невГд'емною частиною тривалого лГкування хворих i потерпГлих пГсля гострих розладГв мозкового кровотоку, черепно-мозково! травми, перенесено! клшчно! смертГ тощо. Традицшно застосовуеться нижня трахеостомГя в штубованих пацГентГв за стан-
дартизованою методикою, що впродовж багатьох рок1в була незмiнною й передбачала типову укладку, шфшьтрацшну анестезш, власне трахеотомiю, в1дб1р вмюту трахее на бактерiологiчне дослiдження. НайбГльш небезпечним чинником, що часто попр-шував неврологiчний статус хворих, виявився по-зицГйний фактор — перебування хворого з максимально запрокинутою головою п1д час виконання трахеостомп. Це викликало раптове й значне п1дви-щення (у середньому на 30—75 % в1д вихГдних зна-чень) внутрiшньочерепного тиску (Codman, США), зниження показникiв церебральное оксиметри в середньому на 28,8 % в1д вихгдних значень до рГвня 42,50 ± 2,17 %, BIS-Гндексу на 63 % вГд вихгдних значень до рГвня 32,40 ± 1,17. У сукупностГ цГ обставини свГдчили про вкрай негативний вплив традицшно^ трахеостомп на подальший перебГг нейров1дновлен-ня, що збГгалося також Гз меншою кГлькГстю балГв за шкалою FOUR. Традицшш заходи запобГгання п1д-вищенню внутрГшньочерепного тиску (барбгтурати, гшервентиляцгя, осмодГуретики) зазвичай мало-ефективш. ПерехГд до методик дилатацiйноi через-шк1рно^ трахеостомп (Ciaglia Blue Rhino, COOK Medical, США, Portex, ВеликобританГя) позначив-ся незмГнно стабГльним станом хворих: вщсутшстю статистично значущих змш гемодинамГки, киснево-го статусу, а головне — внутрГшньочерепного тиску й церебральное оксиметри. Основна перевага ди-латацГйних методик — оптимальне для хворого по-ложення голови та швидюсть маншуляцп. У хворих (потерпГлих) неврологГчного профГлю черезшкГрна дилатацГйна трахеостомГя бГльш прГоритетна через малу кГлькють ускладнень, швидкГсть i простоту виконання, а головне — вщсутшсть негативного по-тенцГюючого впливу на вже наявну шемго головного мозку.
Список л^ератури
1. Toursarkissian B., Fowler C.L., Zweng T.N., Kearney P.A. Percutaneous dilatational tracheostomy in children and teenagers// Journal of Pediatric Surgery. — 1994. — 29. — 1421-1424.
УДК 616.329-006.6
Ттов I.I., Мельник С.В., Мельник Ю.В., Ттов O.I., Марусин С.О. 1вано-Франк1вський нацюнальний медичний ун1верситет, м. ¡вано-Франювськ, Укра1на
Оцшка штенсивносп шсляоперацшного больового синдрому у хворих шсля лапароскошчноТ холецистектомп
Лапароскошчш оперативш втручання спричи-нюють значно меншу больову iритацiю в ранньому шсляоперацшному перiодi. Для ранньоï активiзацïï хворих i вщновлення повноï мобiльностi необхщ-но забезпечити адекватне пiсляоперацiйне знебо-
^ш
лювання. ТрадицГйно з щею метою застосовують опГатнГ анальгетики, нестерощш протизапальнГ се-редники, парацетамол i ЗСх комбшацп. Лише у 12 % випадюв застосовують нумеричну шкалу оцшки болю (НШБ) або вГзуально-аналогову шкалу. Це дозволяе в динамщ1, хоч i суб'ективно, оцшити ш-тенсивнГсть болю й д1ев1сть схеми знеболювання. ОстаннГми роками застосовуеться методика ANI-монГторингу (Analgesia Nociceptive Index), що дозволяе об'ективГзувати штенсивнють болю в пацГента будь-якого вГку й оцГнити ефективнГсть знеболювання. Пд нашим спостереженням знаходилося 15 хворих, яким були виконаш неускладнеш однотип-нГ ендоскопГчнГ холецистектомп. МонГторнг ANI-Гндексу здГйснювали системою ANI (Metro Doloris, ФранцГя), його розпочинали вщразу пГсля вщнов-лення у хворих продуктивное свГдомостГ. Отримаш результати оцГнювали таким чином: 0—30 — наяв-ний сильний бГль, 30—60 — помГрний бГль, 60—90 — стан безбольового комфорту, 90—100 — повна в1д-сутнють болю при активних i пасивних рухах. Нами встановлено, що пГсля переводу хворих у тсляопе-рацГйну палату значення ANI коливалося в д1апазон1 62,5 ± 3,4 (12,5 ± 0,75 мм за НШБ), що обумовлено залишковою синергчною дГею анальгетиюв i пре-паратГв для наркозу. Натомють через 1 годину пГсля першого вимГрювання ANI становив 39,2 ± 1,4 (59,2 ± 3,6 мм за НШБ), що означало наявнють по-мГрного болю. ПГсля введення хворим 100 мг в/м кетопрофену (кетонал, «Сандоз») значення ANI через 30 хвилин становило 71,80 ± 2,12 (9,3 ± 0,5 мм за НШБ), а через 13 годин шсля першого введення анальгетика ANI коливався в дГапазош 59,8 ± ± 3,1 (26,3 ± 1,1 мм), що свщчило про наростання шсляоперацшного болю й потребувало повторного введення анальгетика. НовГтня технологГя ANI-монГторингу дозволяе об'ективГзувати ГнтенсивнГсть болю й оцшити д1ев1сть анальгетик1в, нешвазивна й необтяжлива для пац1ент1в. Перспективою нашоi подальшо^ роботи буде вивчення д1евост1 низки по-ширених в щоденнш кл1н1чн1й практиц1 анальгетик1в при стандартних Гнвазивних маншуляцгях.
УДК 616.8
Ттов 1.1., Нестор 1.1., Вiнтоняк 1.В., Мартин А.Ю., Марусин С.О., Ттов О.1.
1вано-Франювський на^ональний медичний унверситет, м. 1вано-Франювськ, Укра'на
Динамка штрагастрального рН у потершлих i3 закритою черепно-мозковою травмою
Вступ. Тривале кисле середовище в шлунку потерпГлих Гз черепно-мозковою травмою (ЧМТ) створюе сприятливе тло для виникнення стре-сових ерозш i виразок, що загрожуе кровотечею з них. Приховаш кровотеч1 з проксимальних
вiддiлiв шлунково-кишкового тракту ni3HO gia-гностуються, загрожують aнемieю, порушенням киснево-транспортно! функцп KpoBi, вимагають гемотрaнсфузiй, гемостатично! терапп, ФГ6рого-строскотчного контролю й гемостазу, а нерщко й хiрургiчного втручання. Матерiали та методи. Проведено вимiрювaння iнтрaгaстрaльного рН у 22 потертлих з однотипною закритою ЧМТ у першу добу з моменту надходження. Викорис-тано мошторну систему 24h pHmonitor Рг1-1 (Укра!на). Активний електрод вводили в порож-нину шлунка через просв!г шлункового зонда, який був встановлений трансназально. Результата. Встановлено, що на початку мониторингу рь вень штрагастрального рН становив 2,16 ± 0,11. Це зaсвiдчило вкрай кисле середовище в шлунку, що потенцшно загрожувало не лише деструкцieю слизово! оболонки, а й мiкроaспiрaцiями та роз-витком легеневих ускладнень. Безперервне вимь рювання iнтрaгaстрaльного рН упродовж наступ-них 4 годин засвщчило вiдсутнiсть статистично вiрогiдних змiн. З огляду на це вим пащентам внутрiшньовенно болюсно введено 40 мг панто-празолу (пангастро, «Сандоз»). Через 18 ± 3 хв вiдмiчено неухильне зростання значення штра-гастрального рН, що досягло рiвня 5,46 ± 0,21 у 86 % пащенпв. Для 81 % потертлих значення, близью до межi штрагастрального рН 5,5, утри-мувалися на кшець першо! доби монiторувaння, що засвщчило достaтнiсть профшактично! дози пантопразолу 40 мг/добу. У план тдтримання нормоaцидностi нами вiдмiчено потенцiюючий ефект штрагастрального введення лужно! мше-рально! води («Поляна Квасова», «Лужанська»), з яко! зазвичай розпочинаеться зондове харчуван-ня ще! категорп пaцiентiв. Висновки. Потерпт з ЧМТ мають високий ризик виникнення стре-сових уражень слизово! оболонки шлунка. Про-фшактичне застосування пантопразолу i рaннiй початок харчування дозволяють мiнiмiзувaти розвиток тяжких ускладнень.
Список лператури
1. Bullock R, Chestnut R. et al. Guidelines for the surgical Management of Traumatic Brain Injury // Neurosurgery. — 2006. — 58. — S2-1-S2-62.
Ткаченко Р.О., Зайченко С.П., Рибн М.С., Тян О.В.
Перюперацшний перюд у пащенлв при пнеколопчних операцiях
Робота присвячена дослвдженню видiв анес-тезюлопчного забезпечення при гiнекологiчних операцiях, пошуку й вдосконаленню анестезю-логiчних методик проведення в умовах загально! анестезп та впливу безпосередньо анестезп тд час оперативного втручання на шсляоперацшне
знеболювання. У досл!дження ввшшли 180 па-ц!ент!в, яким виконувались р!зш види анесте-з!олог!чного забезпечення, !з яких 90 проводилась загальна анестез!я з використанням опю'щв (збалансована анестез!я) i газового анестетика, 90 — мультимодальна анестез!я з газовим анестетиком. На даний момент у дослвдження входить дв! групи пащенпв: перша — 25 пащенпв, яким проводилась загальна анестез!я з використанням ото'шв i газового анестетика, друга — 25 пащенпв, у яких використовувалась мультимодальна методика проведення загально! анестезп. Пстеректом!я — найбшьш поширена операщя в б!льшост! розвинутих краГн. Частота в!дкритих абдом!нальних операц!й становить: у Швецп — 38 %, в Англп — 25 %, у США — 36 %. Одшею з основних проблем у перюперацшному перюд! е шсляоперацшний б!ль, 4—27 % ж!нок ввдчува-ють хрон!чний п!сляоперац!йний б!ль. До першо! групи було включено 25 пащенток, яким проводилось х!рурпчне лжування гшеколопчно! патологи, лапаротом!я за Пфаненштилем в умовах загально! анестезп з використанням стандартно! методики !! проведення. Ця група була подшена на 3 тдгрупи залежно ввд виду анестезюлопч-ного забезпечення. Друга група включала 25 па-ц!ент!в, яким проводилась загальна анестез!я з використанням малоотатно! мультимодально! анестезп: севофлурану, кетам!ну, габапептину, релаксанпв коротко! д1!, лщокашу та методики мультимодального пюляоперацшного знеболювання й тдготовки пац!ент!в за методикою Fast track протоколу. Потреба в ото!дних аналгетиках у першу добу в грут мультимодально! анестезп була меншою, н1ж у груп! з використанням стандартно! методики проведення загального знеболювання. Тривалють госттал!зацп в стацюнар! становила 2,4 дня i була меншою пор!вняно з по-казником групи стандартно! методики — 3,8 дня. Р!вень болю за в!зуальною аналоговою шкалою у першу добу становив 3,8 бала, у груп! стандартно! методики — 4,9 бала.
Список лггератури
1. Statistics Netherlands (CBS). Operaties in het zieken-huis; soort opname, leeftijd en geslacht, 1995—2010. — 2010. — http://statline.cbs.nl/Statweb/publication/yDM = SLNL&PA = 80386NED&D1 = a&D2 = l&D3 = 2-3&D4 = 0,16-17&D5 = l&HDR = T&STB = G1,G4,G2,G3&VW = T. — Accessed: 22.11.2014.
2. Hinrichs-Rocker A, Schulz K'., Jarvinen I. et al. Psychosocial predictors and correlates for chronic post-surgical pain (CPSP) — a systematic review//Eur. J. Pain. — 2009. — 13. — 719-730.
3. Selye H. General adaptation syndrome and the diseases of adaptation // J. Clin. Endocrinol. — 1946. — 6. — 117-230.
4. White P.F. Improving postoperative pain management: what are the unresolved issues?//Anesthesiology. — 2010 Jan. — 112(1). — 220-5. Doi: 0.1097/ALN.0b013e3181c6316e.
УДК 616.89-008.614:615.21
Тробюк К.В., Лсецький В.А. Укра/нська вйськово-медична академя, м. Ки/в, Укра/на
Ки/вський м/ський кл1н1чний онколог/чний центр, м. Ки/в, Укра/на
Застосування пропофолу для седацп онколопчних хворих при мастектомп
Вступ. Аналгоседацгя пГд час операцш при маст-ектомГ! — це необхвдний компонент, що забезпечуе фГзичний Г психолопчний комфорт пащента, змен-шуе виражешсть стресорних реакцш Г дискомфорту. Для медикаментозно! седацГ! використовують рГзноманГгш лжарсью засоби Г !х комбшацГ! (тю-пентал натрго, сибазон, пропофол, кетамш, не-стеро!дш протизапальш засоби). Аиестезюлопчне забезпечення включае внутршньовенне введення препарапв, яю мають анксюлГгичш, аналгетичш, анамнестичш властивост окремо або в поеднанш з мюцевою анестезГею. Седативш й знеболюючГ пре-парати призначаються в поеднанш, чим досягаеть-ся ефект синергГзму, що дозволяе шляхом введення малих доз Г досягнення меншого накопичення за-безпечити достатню аналгезго з меншим ризиком розвитку побГчних реакцш. Мета роботи: проана-лГзувати ефективнють застосування сибазон-фен-танГл-пропофолово! аналгоседаГ! для анестезюло-пчного забезпечення мастектомГ! на самостшному диханш в онкохворих на базГ Ки!вського мюького онкоцентру. Матерiали та методи. ПроаналГзова-но 100 хворих, у яких застосовувались для седацГ! сибазон-фентанГл-тюпентал (50) Г сибазон-фента-нГл-пропофол (50). Результата. Встановлено, що в 1-й груш гад час операцГ! вщзначалися порушення дихання в 7 (14 %) хворих, артерГальна гшотонгя (—20 % вГд вих1дного) — у 10 (20 %), брадикардгя — 1 %, тсля операцГ! була нудота у 20 %, що значно вГдрГзнялось вГд показниюв 2-! групи, у якш арте-рГальна гшотонгя була в 6 (12 %) хворих, брадикар-дгя — в 1 (2 %) хворого, не було пригшчення дихання й нудоти. Час вщновлення свщомосп шсля операцГ! в 1-й груш становив вщ 20 хв до 1 год, у хворих вщ-мГчались загальмовашсть, малорухливють, сплута-шсть свщомосп, пригшчення настрою, зниження орГентацГ! й мовного контакту. У 2-й груш пробу-дження вщмГчалось протягом 10—30 хв, швидко вГдновлювалась свщомють, пащенти перебували в пГднесеному настро!, були активнГ Висновки. Отже, при застосуванш аналгоседацГ! при мастектомГ! вГд-мГчена перевага методу використання сибазон-фен-танГл-пропофолово! седацГ!, що дае можливють спо-кшно й швидко ввести в хГрурпчну стадш наркозу на самостшному диханш (гад постшним контролем прохщносп дихальних шляхГв) при стабГльнш сату-рацГ! кисню й гемодинамщ, провести швидку тс-лянаркозну реабштащю. Вщсутшсть когнГтивних
^ш
порушень, швидке вщновлення свщомосп, мовного контакту, координацГ! рухГв, хороший настрш, орь ентацгя в мгсщ, час — усе це дозволяло переводити пащеипв з операцшно! прямо в палату хГрурпчного вщдГлення, залишати пащентку через 15—20 хв на самообслуговування й нагляд медперсоналу. Засто-сування пропофолу дозволяе вщмовитись вГд оша-пв, яю викликають порушення дихання, когнГгивш порушення та стрес Г стимулюють рют пухлини, що важливо для онкохворих.
УДК 616.151.5-07:611.018.52]-089.163/168-06:616.12-005.4
Трофимович С.О.
Харк/вська медична академЯ п/слядипломно! осв/ти, м. Харк1в, Укра!на
Перюперацшш змши тромбоцитарно-судинного гемостазу у хворих з iшемiчною хворобою серця
Вступ. Пащенти з 1ХС становлять групу висо-кого ризику перiоперацiйних тромбоемболiчних ускладнень. На жаль, лише частина хворих постш-но приймае дезагрегантну терапiю згГдно Í3 сучас-ними рекомендацiями, але в незначноГ кГлькостГ здiйснюеться монiторинг щеГ терапГГ. Враховуючи безлiч факторiв, що впливають на первинну ланку гемостазу (хГрурпчна агрейя, вплив iнфузГГ, анесте-тик1в, нестероГдних протизапальних засобiв тощо), дослГдження змш тромбоцитарно-судинного гемостазу (ТСГ) е актуальним. Мета: дослГдити стан ТСГ у режимi online при розширених абдомшаль-них втручаннях у хворих з iшемiчною хворобою серця. Матерiали та методи. Обстежено 25 хворих, яким виконувались операцГГ в умовах комбшова-ноГ загальноГ анестезГГ з ШВЛ. Вiк пацiентiв 65,5 ± ± 6,0 року; ризик за шкалою ASA — II—III; RCRI — II. Функцюнальний стан тромбоципв ощнювали за допомогою аналiзатора агрегацп тромбоцитiв АР 2110 та шдуктора агрегацп АДФ у концентраций 2,5 мкМ. Данi поданi у виглящ медiан (Ме) на 1-му (вихщному), 2-му (iнтраоперацiйному) i 3-му (через добу) етапах дослщження. Результата. З огля-ду на встановлеш змiни ТСГ у вихГдному сташ всi обстеженi хворi були розподГлеш на 3 групи: 1-ша (n = 10) — хворГ, у яких виявлена гiперагрегацiя тром6оцитГв; 2-га (n = 6) — нормоагрегацГя; 3-тя (n = 9) — гшоагрегац1я. Плазмовий гемостаз ха-рактеризувався як гшер- i нормокоагуляцГя. Також рГзноспрямоваш змГни ТСГ спостерГгались у хворих на травматичному етат втручання й у ранньому пГсляоперацГйному перюдГ Так, у хворих 1-Г групи вщзначено тенденцГю до зниження агрегацп тромбоципв. Стутнь агрегацГГ (СА): Ме CAt = 97,1; Ме CAj = 77,4; Ме СА3 = 69,8. ШвидкГсть агрегацГГ за 30 секунд (ША): Ме Ш^ = 86,4; Ме Ш^ = 46,8; Ме ША3 = 60,6. У 2-й груш пащеипв у цГлому агрегацГя тромбоцитГв зростала, але у двох хворих була схиль-нють до гГпоагрегацГГ: Ме СА1 = 66,4; Ме СА2 = 72,5;
Ме САз = 80,5; Ме ША1 = 34,9; Ме ША2 = 40,0; Ме ША3 = 41,1. У хворих 3-! групи встановлено тен-денцго до зростання агрегацГ! тромбоципв, здебГль-шого до нормальних значень: Ме СА1 = 47,0; Ме СА2 = 68,0; Ме СА3 = 68,5; Ме ША1 = 46,0; Ме ША2 = 66,4; Ме ША3 = 67,6. Висновки. РГзноспря-моваш змши ТСГ в перюперацшному перюдГ в межах одше! групи обумовлеш впливом хГрурпчно! агресГ! й адекватнютю анестезюлопчного захисту, що потребуе подальшо! комплексно! оцшки.
после операции, после чего пациент переводился из отделения интенсивной терапии в свою палату. Результаты. Спинальная анестезия обеспечивает полноценный обезболивающий эффект на протяжении всей операции, снижая медикаментозную нагрузку на пациента. К сожалению, область ее применения ограничена нижними отделами позвоночника. Выводы. Спинальная анестезия может быть полноценным альтернативным методом выбора при операциях на нижних отделах позвоночника.
Федоров Ю.П., Пращерук П.В., Пугачев В.А., Меренков В.Г., Гречишкина Ю.А., Антошкин Р.В. Харьковская клиническая больница на железнодорожном транспорте № 1, г. Харьков, Украина
Анестезиологическое обеспечение при операциях в нижних отделах позвоночника
Введение. Количество операций по поводу грыж дисков в поясничном отделе позвоночника (уровни L4-L5, L5-S1) многие годы остается стабильно высоким. При этом предпочтение в выборе вида анестезии в нашей клинике отдается внутривенному наркозу с ИВЛ. Однако в последнее время все чаще приходится выбирать альтернативный вид обезболивания, а именно спинальную анестезию. При этом выбор в пользу спинальной анестезии обусловлен двумя основными факторами: преклонным возрастом пациентов (старше 70 лет) с наличием сопутствующей патологии сердечно-легочной системы, желанием пациента сохранить сознание во время операции. Цель работы: определение эффективности и безопасности метода спинальной анестезии при оперативных вмешательствах в нижнем отделе позвоночника. Материалы и методы. Проведена сравнительная оценка эффективности и безопасности двух видов анестезии у пациентов, которым проводилась операция удаления грыжи дисков на уровне L4-L5 и/или L5-S1. Спинальная анестезия проводилась в положении на боку (реже — сидя) на уровне L3-L4 иглой G22. Более тонкие иглы не использовались в связи с выраженным поясничным остеохондрозом. Анестезия осуществлялась бупивакаином 0,5% раствором 3,5—4,0 мл. Во время операции пациент всегда находился на боку со слегка приподнятым головным концом. С целью устранения чувства тревожности с началом операции инфузионно медленно вводился сибазон 10 мг. В ходе операции ни пациент, ни оперирующий хирург не испытывали проблем из-за вида анестезии. Дополнительного обезболивания в ходе операции не требовалось. Наличие речевого контакта с пациентом позволяло продемонстрировать ему удаленный грыжевой секвестр, подтвердив правильность его решения о проведении операции. Движения в нижних конечностях восстанавливались спустя 2—3 часа
УДК 616.61-002-02:616-073.75]-036.1-037-038
Фесенко У.А.1, Якимович Ю.С.2, Сиро/д М.В.2, Родзоняк А.1.2, Ступницький М.А.2
1Льв1вський нац1ональний медичний ун1верситет ¡мен1 Данила Галицького, м. Льв1в, Укра/на 2В1йськово-медичний кл1н1чний центр Зах1дного рег1ону, м. Льв1в, Укра/на
Контрастчндукована нефропаля: реалп проти пpогнозiв
Вступ. За визначенням, контраст-шдукована не-фропапя (К1Н) — це шдвищення рГвня сироватко-вого креатиншу на > 25 % вщ вихщного рГвня, або на > 44,2 мкмоль/л, протягом 48 годин тсля втру-чання з використанням рентгенконтрастних засо-бГв. На нашу думку, саме питанню прогнозування й профГлактики К1Н придГляеться недостатньо уваги. Метою роботи було порГвняння ризику виникнення контраст-шдуковано! нефропатГ! за шкалою Mehran ¡з практичною й шцидентшстю в пащенпв, яким проводилися рентгенендоваскулярш втручання. Maтeрiaли та методи. Нами було проаналГзовано ю-торГ! хвороб 46 пащенпв, яким проводилися ендо-васкулярш втручання (коронарографГя, стентуван-ня коронарних артерш, аортографГя, артерюграфГя судин нижшх кшщвок i балонна анпопластика зГ стентуванням артерш нижнк кшщвок) на предмет розвитку К1Н. Для вск пащенпв було визначено ймовГрний ризик розвитку К1Н згщно зГ шкалою Mehran, вивчено супутш захворювання, перебп втручання, вирахувано об'ем шфузи пщ час i тсля втручання, об'ем контрасту, а попм визначено ре-альну шцидентшсть К1Н. Результати. Згщно з до-слщженням Mehran, ризик розвитку К1Н становить 13,9 %. Зпдно з прогностичною шкалою Mehran, пащенти, яю набрали 5 балГв i менше, мають ризик розвитку К1Н 7,5 %; вщ 6 до 10 балГв — 14 %; вщ 11 до 15 балГв — 26,1 %; 16 балГв i бшьше — 57,3 %. Про-гнозований ризик розвитку гострого ушкодження нирок (ГУН), що потребувало б замюно! нирково! терапГ!, у даних групах становить 0,04; 0,12; 1,09 i 12,6 % вщповщно. У нашому дослщженш загальна шцидентшсть К1Н становила 19,5 % (9 пащенпв ¡з 46); шцидентшсть ГУН, що потребувало гемодГаль зу, — 2,2 % (1 пащент ¡з 46). 1нцидентшсть становила 12,5 % у груш пащенпв, яю набрали 5 балГв i
менше; 22,2 % — у груш 6—10 балГв; 33,3 % — у груш 11—15 балГв, Г 0 % — у груш 16 балГв Г бгльше. 1нци-дентнють дГалГзу становила 3,7 % у груш 6—10 балГв Г 0 % — в шших групах пащенпв. У 3 пащенпв об'ем шфузГ! пщ час Г шсля втручання був меншим вщ ре-комендованого. У всгх пащенпв вщзначалося пере-вищення допустимого об'ему контрасту. У 5 пащенпв було виявлено супутнш цукровий дГабет, у 5 пащенпв — анемго. У всгх пащенпв використовува-ли низькоосмолярш рентгенконтрастш засоби. Ви-сновки. Реальна шцидентшсть контраст-шдуковано! нефропатГ! в нашому дослщженш виявилася знач-но вищою, нГж ймовГрний ризик !! розвитку згщно зГ шкалою Mehrаn. Недостатньо уваги придшялося розрахунку рекомендованого об'ему перюперацшно! шфузшно! терапГ! й дотриманню вищих рекомендо-ваних доз рентгенконтрастних засобГв. Необхщно в подальшш кттчнШ практищ бгльш ретельно визна-чати фактори ризику розвитку К1Н в кожному окре-мому випадку й уживати якомога бгльше заходГв про-фглактики для запобпання !! виникненню.
УДК 616.2-78
Фрончко В.П., Семицький Я.В., Шевченко С.Б., Мельник Р.В. Мська клiнiчна лiкарня, м. Луцьк, Укра'на
Сшрш питання ресшраторноТ терапи у хворих i3 дихальною недостатнiстю
Легенево-протективна вентиляцгя е тим методом респГраторжй терапи, який дозволяе м1н1м1зувати нега-тивш ушкоджувальн1 ефекти самоi респГраторжй терапи. Незважаючи на численн1 дослГдження (ALVEOLI, LOVS, EXPRESS PROBESE), дискутабельним лиша-еться питання п1дбору адекватних значень ПТКВ, особливо у хворих з рефракторною г1поксем1ею, оскгльки в1домо, що агресивн1 параметри вентиляци провокують вентилятор-щдуковане ушкодження легень. Л. Гат-т1нон1 доведено, що зростання величини потоку, ди-хального об'ему, dryving рressure мае б1льший негатив-ний вплив на вентиляцгю пор1вняно з1 зб1льшенням частоти дихань i ПТКВ [2]. Доц1льн1сть застосування маневру рекруггменту альвеол i прон-позици у хворих 1з тяжкою дихальною недостатшстю вивчаеться в бага-тьох дослщженнях. Нова концепция збереження перм1-сивного ателектазу, запропонована П. Пелоз1 як альтернатива вщкритш леген1, передбачае застосування низьких значень ПТКВ, дихального об'ему, тиску плато, що, на думку дослщниыв, м1н1м1зуе VILI [1]. Вим1-рювання транспульмонального тиску, рекомендоване для пац1ент1в з рефракторною гтпоксем1ею, не е рутин-ним у в1дд1ленн1 iнтенсивноi терапи. Простим i доступ-ним параметром, що дозволяе контролювати ефек-тивн1сть i безпеку респiраторноi терапи, е показник вентиляцшного (руш1йного) тиску (dryving рressure), який рекомендують утримувати не вищим в1д 15 см вод.ст., AP = Рплато — ПТКВ. Питання щодо застосування седаци, м1орелаксант1в, оц1нки й пГдтримки
^т
самостшного дихання в тяжких пац1ент1в вир1шуеться щдивщуально. Щодо режим1в вентиляци, то BIPAP е найбгльш рекомендованим i ефективним у хворих, як1 м1н1мально пщтримують самостшне дихання. Ди-ференц1йований пщхщ до проведення респГраторжй терапи передбачае врахування типу ушкодження легень та рекрутабельност1, наявност1 супутнГх фактор1в (ожир1ння, внутр1шньочеревна гшертеняя, знижений комплаенс легень i груджй кл1тки).
Список лператури
1. Close down the lungs and keep them resting to minimize ventilator-induced lung injury / Р. Pelosi, P. Rieken Macedo Rocco, M. Gama de Abreu [et al.] // Critical Care. — 2018. — Vol. 22. — Р. 72.
2. Ventilator-related causes of lung injury: the mechanical power syndrome/ Gattinoni L., Tonetti T., Cressoni M. [et al.]// Int. Care Med. — 2016. — Vol. 42, № 8. — P. 1567-1575.
УДК 616.341:053.3
Холод A.A., Шкурупiй Д.А. Укра/нська медична стоматологчна академ/я, м. Полтава, Укра/на
Слизова оболонка шлунково-кишкового тракту: дiагностика стану й оцшка протекци в новонароджених в штенсивжй терапи
Вступ. Дiагностика гастроштестинально! недостатносп у новонароджених потребуе удоскона-лення дiагностичних критерив. I-FABP — бшок, що зв'язуе жирш кислоти, — вважаеться високочутли-вим i високоспецифiчним маркером ушкодження слизово! оболонки кишечника. Мета: обГрунту-вання використання визначення I-FABP для ощн-ки ефективностi дiагностики й терапи синдрому гастроштестинально! недостатносп в новонароджених. Матерiали та методи. У неонатальних вщдь леннях штенсивно! терапи на вмют I-FABP в плазмi кровi обстежено 20 новонароджених i3 синдромом гастроштестинально! недостатностi. Результати. Концентрацiя I-FABP у плазмi кровi обстежених новонароджених на початку спостереження була тдвищена в 95 % випадюв. Середня величина кон-центрацГ! I-FABP у плазмi кровi в новонароджених i3 клГнГчно значимим синдромом гастроштестинально! недостатносп була значно вищою й становила 4849 (3296; 5877) пг/мл проти новонароджених Гз ризиком реалiзацГi цього синдрому, у яких цей показник становив 514 (222; 506) пг/мл (U = 0; z = —2,2; p = 0,027). Зафжсований статистично зна-чимий прямий кореляцГйний зв'язок м1ж ступе-нем синдрому гастроштестинально! недостатносп й концентращею I-FABP у плазмГ кровГ (R = 0,94; p < 0,001). За наявност клГнГчного зменшення про-явГв синдрому гастроштестинально! недостатносп вщбувалась значна штенсившсть зменшення кон-центрацГ! I-FABP у плазмГ кровГ новонароджених
вщносно новонароджених без тако! клшчно! дина-м1ки (и = 10; z = —2,03; р = 0,042). Абсолютн1 по-казники динам1ки зменшення концентрацИ 1^АВР плазми кров1 серед д1тей, яю додатково отримува-ли препарати бурштиново! кислоти й проб1отики з вмютом лактобацил, були значно б1льшими (и = 9; z = 3,06; р = 0,002), що також було тдтверджено кореляц1йним зв'язком ^ = —0,71; р < 0,001). Ви-сновки. П1двищення концентрацИ 1^АВР у новонароджених в умовах штенсивно! терапИ в 95 % випадк1в вщображае наявн1сть синдрому гастрош-тестинально! недостатносп, що свщчить про висо-ку чутлив1сть показника. Цей маркер може бути ви-користаний як критерш динам1ки 1 стад1й синдрому гастроштестинально! недостатност1, що супрово-джуються оргашчними порушеннями, а також як критерш ефективност л1кування даного синдрому.
УДК 616.441-089.5-032:611.2
Цюма В.А.1, Буднюк О.О.2
1КЗ «Вознесенська центральна районна л1карня»,
м. Вознесенськ, Укра'на
2Одеський нац1ональний медичний ун1верситет МОЗ Укра'ни, м. Одеса, Укра'на
Ефективнють ультразвукового дослщження гортан для прогнозування тяжкоТ iнтубацií трахеТ у вагiтних
Вступ. Незважаючи на св1тову тенденц1ю зни-ження материнсько! смертност1 з анестез1олог1чних причин, частота невдало! штубацц трахе! в акушер-ських пац1енток становить 1 : 250—300 випадкш про-ведення загально! анестезц [1, 2]. Сучасний пщхщ до забезпечення прох1дност1 дихальних шлях1в гад час загально! анестезц полягае в попередньому виявлен-ш ймов!рност! складно! штубацц [2, 3]. Мета роботи: пщвищити безпеку й ефективнють забезпечення про-х!дност! дихальних шлях1в гад час загально! анестезц кесаревого розтину шляхом прогнозування складно! штубацп трахе! за допомогою ультразвукового досль дження гортан! у ваптних. Матерiали та методи. У досль дження було включено 50 ваптних жшок, яким ви-конано кесар!в розтин. Для прогнозування складно! штубацп використовували шкали (шкала Вшьсона, щдекс складно! штубацц) й ультразвукове дослщжен-ня гортан! (УЗДГ). При УЗДГ розраховували так! по-казники: переднадгортанна дистанц1я, дистанц1я м1ж надгортанником ! голосовими зв'язками, дистанц1я м1ж голосовими зв'язками, розраховувався 1ндекс: переднадгортанна дистанщя/дистанщя м1ж голосовими зв'язками (мм). Також УЗДГ дозволяло оцшити наяв-н!сть набряку гортан!. Результата. При жрвнянш ультразвукового дослщження гортан! й прямо! ларингоскоп!! були отримаш в!рогщш (р = 0,00001) результата щодо !! прогностично! значущосп. Найбшьша чутли-в!сть (95% Д1 78,0—99,0 %) при висок1й специф!чносп (95% Д1 91,0—99,0%) була притаманна прямш ларин-
госкопц, але УЗДГ також мало високу чутливють щодо прогнозування тяжко! штубацп трахе!. М!ж собою щ двГ методики не мали статистично значущих вщмшностей (р > 0,05). При пор1внянш ргзних прогностичних шкал i УЗДГ м!ж собою щодо передбачення тяжко! штубацп трахе! ми отримали щкав1 результати. Виявилося, що жодна шкала не може вГрогщно прогнозувати тяжку ш-тубацго (р > 0,05). При цьому шкала тяжких дихальних шляхГв i шкала Вшьсона мають невисоку чутливють (95% Д1 13,0 i 34,0 % вщповщно), а при використанш УЗДГ i при жрвнянш п Гз шкалами ми отримали вь рогщш результати щодо передбачення тяжко! штубацц. УЗДГ притаманна висока чутливють i даагностична цшнють. Отже, використання ргзних шкал не завжди гарантуе передбачення тяжко! штубацп трахе!. Якщо в пащентки е хоча б мтмальний ризик тяжких дихальних шляхГв, то обов'язковим етапом е проведення УЗДГ в присутносп анестезюлога. На нашу думку, тальки такий пщхщ дасть можливють знизити частоту тяжко! штубацц трахе! та перевести ц Гз непрогнозовано! в прогнозовану, що дасть змогу анестезюлогу заздалегщь планувати сво! да й визначати альтернативш пщходи до забезпечення прохщносп дихальних шляхГв. Висновки. Пряма ларингоскошя й ультразвукове дослщження горташ е найбшьш точними методами прогнозування тяжко! штубацп трахе!. Ультразвукове дослщження горташ у 81% випадкв прогнозуе тяжку штубацго трахе!. Запропоноваш шкали (тяжких дихальних шляхГв i Вшьсона) для прогнозування тяжко! штубацц трахе! мають незначну прогностичну цшнють порГвняно Гз ультразвуковим дослщженням горташ.
Список лггератури
1. Garg R. Ultrasound Imaging in Airway Management: A Boon?/ Garg R, Gupta A. // J. Clin. Med. Sciences. — 2014. — Vol. 1. — P. 110.
2. Hui C.M. Sublingual ultrasound as an assessment method for predicting difficult intubacion: a pilot study / Hui C.M., Tsui B.C. // Anaesthesia. — 2014. — Vol. 69. — P. 314-319.
3. Ultrasound of the airway / Kundra P., Mishra S.K., Ra-mesh A. //Indian J. Anaesth. — 2011. — Vol. 55. — P. 456-462.
УДК 616.3-089.5-006.058+615.211:658.14
Черн1й В.1., Науменко А.В., Штомпель I.B. Державна наукова установа «Науково-практичний центр профлактичноi та кл1н1чноi медицини» Державного управлння справами, м. Ки!в, Укра'на
Оптимiзацiя методiв загальноТ анестезп при лапароскошчних антирефлюксних операщях
Вступ. Гриш стравохщного вщдщу дафрагми — одне з найбшьш поширених захворювань у гастроен-теролопчнш пракгищ, воно спостерцаеться у 26—50 % пащенпв (Гршцов А.Г., 2012). Мета дослщження: по-кращення якосп й безпеки загально! анестезц при лапароскошчних антирефлюксних операщях в абдомшаль-нiй хрургн шляхом застосування iзофлурану з позиц!!
протоколу ERAS i вивчення фармакоеконом1чних ас-пекпв при анестезц Гзофлураном пор1вняно Гз севофлу-раном за методом Minimal Flow Anesthesia та Low Flow Anesthesia. Матерiали та методи. Дослщжено 40 хворих Гз грижею стравохщного вщщлу дГафрагми, яким було виконано оперативне втручання — лапароскоп1чну крурорафда й фундоплжацда. Хворих було розпод1ле-но на так1 групи: 1-ша група (20 хворих) — шгаляцшна анестез1я Гзофлураном Гз киснем, пот1к свГжо'1 сумш1 1 л/хв (1 : 1); 2-га група (20 хворих) — шгаляцшна анес-тез1я севофлураном Гз киснем, пот1к свГжо'1 сум1ш1 1 л/хв (1 : 1). Анестез1я проводилась на анестезюлопчнш станцц DragerFabiosTiro (Н1меччина). 1нтраоперац1й-ний мон1торинг проводили монйором пац1ента Drager Infinity Delta (США). Показники глибини анестезц — за даними Б1С. Проводився постшний мон1торинг показник1в газообмшу — капнографц, концентраций кисню, Гзофлурану й севофлурану у сум1ш1 на вдиху й видиху, парамещв вентиляцп. Ус1м хворим було проведено загальну комбшовану анестезда з Гнтубац1ею трахеi та штучною вентиляц1ею легень. КГльк1сть ш-галяцшного анестетика, що був витрачений протягом операцц, визначали за допомогою зважування випа-ровувача з використанням електронних лабораторних ваг ТВЕ-12-0,2. Результата. Визначеш критери ефек-тивност1 анестезюлопчного забезпечення: швидк1сть пробудження й ступшь залишковох седацц пац1ента; витрати шгаляцшного анестетика впродовж операци; фармакоеконом1чн1 витрати при рГзних методах анес-тезп з використанням Гзофлурану й севофлурану; три-вал1сть перебування пац1ента в стацюнар1. Проведений фармакоеконом1чний анал1з вартосп анестезюлопчно1 допомоги в дослщжуваних групах з урахуванням вико-ристовуваних препарапв для наркозу (з урахуванням вартосп Гнгаляц1йних анестетик1в, анальгетик1в, релак-санпв, ппнотиив, кисню й натронного вапна). Виснов-ки. Розроблена методика з урахуванням клшГчно'1 й фармакоеконом1чно'1 ефективносп дозволяе застосо-вувати шгаляцшну анестезго Гзофлураном для забезпечення лапароскоп1чних антирефлюксних операцгй.
УДК 616.12-005.4-089+616.12-077-008.46
Чернй В.1., Куриленко Я.В., Собанська Л.О., Тополов П.О. Державна наукова установа «Науково-практичний центр профлактично! та клiнiчно'í медицини» Державного управлння справами, м. Ки!в, Укра!на
Дiагностика та корекщя гемодинамiчних розладiв у кардiохiрургiчних хворих i3 серцевою недостатнiстю, якi перенесли оперативне втручання —
шунтування коронарноТ артерiТ i3 застосуванням штучного кровооб^
Вступ. Аортокоронарне шунтування пов'я-зане з ризиком розвитку ушкодження мюкарда й серцево'1 недостатност1 п1д час операцп, отже,
^ш
воно попршуе довгостроковий клшГчний прогноз. Обов'язковим етапом у процес проведен-ня екстракорпорального кровообпу е шдуко-вана зупинка серця й пов'язаний Гз цим перюд загально! шеми. Незважаючи на постшне удо-сконалення методГв штучного кровообпу, анес-тезГ! й кардюпротекцп, частота гостро! серце-во! недостатност тсля операцГ! на ввдкритому серщ становить 3,6—15,4 %. Мета дослщження: покращити результати лжування кардюхГрур-пчних хворих Гз серцевою недостатшстю, яш перенесли оперативне втручання — шунтування коронарних артерш Гз застосуванням екстракорпорального кровообпу шляхом удосконалення протоколу перюперацшного ведення пащеипв. Матерiали та методи. На базГ ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС було прооперовано 40 кардюхГрурпчних хворих Гз використанням штучного кровообпу. Пащенти були подГлеш на двГ групи. Пащентам групи 1 (20 хворих) у тсляоперацшному перюдГ корекщю гемодинамГчних розладГв виконували за допомогою добутамшу; у груш 2 (20 хворих) для корекцГ! гемодинамГчних розладГв, крГм добутамшу, використовували препарат фруктозо-1,6-дифосфат за схемою: 5 г препарату вводили безпосередньо перед початком перфузГ! Г 5 г — на 30-й хвилиш штучного кровообпу. Препарат, ендогенний високоенергетичний промГжний метаболГт глжолГгичного шляху, безпосередньо тдвищуе утворення високоенергетичного фосфату (АТФ). А в тсляоперацшному перюдГ застосували препарат тиворель (1 мл розчину мГстить 42 мг аргшшу пдрохлориду й 20 мг ле-вокарнГтину). Аргшш чинить антигшоксичну, мембраностабтзуючу, цитопротекторну, анти-оксидантну, антирадикальну, дезштоксикацш-ну дш, проявляе себе як активний регулятор процесГв енергозабезпечення. ЛевокарнГтин необхвдний для транспортування довголанцю-гових жирних кислот у мГтохондрГ! для !х по-дальшого бета-окислення й утворення енергп. Для монГторингу функцГ! серцево-судинно! системи використовували фазаграфГю — досль дження симетрп/асиметрп зубця Т електрокар-дюграми як маркера шемГчних змш мюкарда. Результати. Розроблено алгоритм сучасно! дГа-гностики корекцГ! гемодинамГчних розладГв у кардюхГрурпчних хворих Гз серцевою недостатшстю, яш перенесли оперативне втручання — шунтування коронарно! артерГ! Гз застосуванням штучного кровообпу. Висновки. Попередш даш сввдчать, що розроблений алгоритм перь операцшного ведення кардюхГрурпчних хворих Гз серцевою недостатшстю дае можливють знач-но прискорити реабГлГгацш, шдвищити комфорт пащента й скоротити термш перебування в лжарш.
Шадлун Д.Р., ГрКкимальський С.В., Гарга А.Й., Сулменко С.М., Буднiк Н.М., Ступакова Г.В., Овук С.О., Лушнков В.В. Пологовий будинок «Лелека», м. Ки'в, Украна
КлЫчний випадок гостроТ кишковоТ непрохщносп у ваптно!'
Гостра кишкова непрохщшсть (ГКН) — поняття, що об'еднуе низку захворювань, спгльним для яких е порушення прох1дност1 по просв1ту кишки. Частота ГКН неухильно зростае, особливо спайковоГ, унасл1док високоГ х1рурпчноГ активност1. За остан-н1 50 роюв частота цього захворювання збшьшила-ся приблизно у 25 разiв. Пiд час вагiтностi частота ГКН збшьшуеться в 2—3 рази, виникае переважно в III триместрi [1]. ГКН у ваптних характеризуеться труднощами дiагностики й несприятливим прогнозом для матерi й плода. Летальшсть хворих iз киш-ковою непрохвдшстю становить 3—18 %, у ваптних вона збшьшуеться до 35—50 %. Прогноз для життя дитини ще прше: частота переривання ваптнос-п досягае 60 %. Особливiстю ваптних пащенток е те, що вони тзно потрапляють у поле зору х1рурга [2]. Важливим е питания про збереження ваптнос-тi. При цьому необхвдно враховувати стан хвороГ, термiн захворювання, термiн вагiтностi, стан плода, число попередшх вагiтностей, стан пологових шля-хiв. Потрiбно ввдмггити, що однозначного рiшения ми не знайшли як у сучаснiй лiтературi так i серед лiкарiв акушерiв-гiнекологiв. Ми дотримуемося думки, що ваптшсть потрiбно зберiгати, а родороз-родження проводити в перiод доношеноГ ваптносп. Питання про вагiнальнi пологи чи кесарiв розтин розглядати безпосередньо перед народженням. У пологовий будинок «Лелека» самостшно звернулась вагiтна М., 27 роюв. Було встановлено дiагноз: ваптшсть II, 31 тиждень 2 дш. Головне передлежання. Очiкуванi II пологи. Гостра кишкова непрохщшсть. Виконана операц1я: верхньосерединна лапаротом1я. Вiсцеролiзис. Iнтубацiя тонкого кишечника. Дрену-вання черевноГ порожнини. Раннiй шсляоперацш-ний перюд був ускладнений парезом кишечника, анемiею середнього ступеня тяжкостi (гемоглобiн 80 г/л). На 12-ту добу ввд надходження пацiентка виписана зi стащонару в задовiльному станi. У тер-мiнi 38 тижиiв вагiтностi ми виконали екстрапери-тонеальний кесарiв розтин. Народилася одна жива доношена дитина, хлопчик з масою тiла 2980 г, зрют 51 см, 8/9 балiв за шкалою Апгар. Шсляоперацшний перiод перебiгав без особливостей. У даноГ пащент-ки був застосований ERAS-протокол [3]. На 4-ту добу породшля з дитиною виписанi зi стацiонару в задовiльному станi.
Список л1тератури
1. Айламазян Э.К., Семенова И.И., Старовойтов В.А. Особенности терапевтической и акушерской тактики при острой кишечной непроходимости у беременных // Вестн. Рос. ассоц. акуш. и гин. — 1995. — № 1(3). — С. 42-8.
2. Сотниченко Б.А., Макаров В.И. Ошибки диагностики и хирургической тактики при острой кишечной непроходимости у беременных // Хирургия. — 1990. — № 3. — С. 83-6.
3. Kehlet H. Fast-track surgery-the role of anaesthesiologist and perioperative pain management. Refresher course lectures. — Munich, 2007. — Р. 153-155
УДК 616.244:616.012.2
ШевчукВ.М., Левченко Т.М. Укра/нська вйськово-медична академя, м. Ки/в, Укра/на
Застосування препарат протромбшового комплексу при резекцп печшки
За даними науково! лггератури встановлено, що найбшьш часто тсля резекцп печшки зустрь чаються таю ускладнення: тсляоперацшна пе-чшкова недостаттсть — ввд 5 до 30 %, внутршня кровотеча — ввд 2 до 5 %, тромбоембол1я легене-во! артери — ввд 0,5 до 3 % тощо [1]. Нами про-анал1зований клш1чний випадок застосування препарату протромбшового комплексу для усу-нення кровотеч1 в ранньому тсляоперацшному перюд1 в пащента, прооперованого з приводу абсцесу печшки. Об'ем оперативного втручан-ня: лапаротом1я, гем1гепатектом1я, резекщя сегмента 5-8-го з резекщею паракавально! порци сегмента 1. Пвд час досл1дження встановлено, що в цшому величина штраоперацшно! крововтра-ти становила 1500 мл. Крововтрата в першу шс-ляоперацшну добу — 950 мл. Даш лабораторного обстеження: протромбшовий шдекс — 54 %, МНС — 2,0; протромбшовий час — 25 с (перша доба тсля оперативного втручання). З метою зу-пинки кровотеч1 й усунення дефщиту фактор1в згортання кров1 пац1енту було введено 1500 МО октаплексу внутр1шньовенно з паралельним введенням вггамшу К (канавгг у доз1 10 мг), перелито 1000 мл св1жозаморожено! плазми. За даними лабораторного обстеження (через три години тсля введення препарату) ввдм1чаеться зменшення прояв1в гшокоагуляцп: протромбь новий 1ндекс — 68 %, МНС — 1,54. Також тсля введення перерахованих препарапв ввдм1че-но зменшення крововтрати по дренажам (50 мл за добу). Лабораторт показники на наступну добу п1сля застосування октаплексу: протромбь новий 1ндекс — 72 %, МНС — 1,46. По дренажах — невелика кшьюсть серозно-геморапчних видшень. Результати досл1дження сввдчать про доц1льн1сть застосування препарат1в протромбшового комплексу для зупинки кровотеч1 й усунення гшокоагуляцп, у тому числ1 в ранньому тсляоперацшному перюд1 п1сля резекцп печ1нки.
Список л1тератури
1. Дзидзава И.И. Осложнения после обширных резекций печени / И.И. Дзидзава, А.В. Слободяник, В.И. Ионцев // Вестник Российской военно-медицинской академии. — № 3(51). — 261-266.
2 Bektas M. Adjuvant therapeutic plasma exchange in liver failure: assessments of clinical and laboratory parameters / M. Bektas [et al.] // J. Clin. Gastroenterol. — 2008. — Vol. 42, № 5. — P. 517-521.
УДК 618-001.45-615.835-08
Юхимчук Т.Я., Левченко Т.М. Укра/нська вйськово-медична академя, м. Ки/в, Укра/на
Застосування ппербарично'Т оксигенацп в комплексному лкуванж поранень нижжх мнщвок
Вступ. При вогнепальних Г вибухових поранен-нях розвиваеться синдром мжроциркуляторних порушень ¡з переходом у гшоксш, з яким пов'язаш метаболГчш й функцюнальш змши. Тому з метою припинення або корекцГ! гшоксичного синдрому на спещалГзованому еташ лГкування поранених до-сить широко застосовуеться комплексне лжування з гшербаричною оксигенашею (ГБО). Мета роботи: оптимГзацгя лжування вогнепальних поранень нижшх кшшвок. Матерiали та методи. Нами було обсте-жено 30 пашенпв з пораненнями нижшх кшшвок, яю знаходились на лжуванш в НВМКЦ «ГВКГ» ¡з 2014 по 2017 р. Переважали вогнепальш наскрГз-ш поранення з багатоуламковими переломами й осколковГ поранення з багатоуламковими переломами. Залежно вГд методики лГкування, яку засто-совували, поранених було роздГлено на двГ групи. У 1-шу групу (п = 19) входили поранеш, якГ отри-мували комплексне лГкування ¡з сеансами ГБО. П-пербаричну оксигенацго розпочинали через 24 го-дини шсля хГрурпчно! корекцГ! ушкоджень. НадалГ ГБО-терапгя проводилась 1 раз на добу через день. У 2-й груш (п = 11) поранеш отримували аналопч-не комплексне лГкування без сеанйв гшербарично! оксигенацГ!. Результати. Застосування ГБО сприя-ло: 1) зменшенню юлькосп оперативних втручань. У першш груш поранених кГльюсть оперативних втручань була значно меншою й становила в одного пораненого в середньому 8, тодГ як у другш груш, у якш не застосовувалась ГБО, — 12; 2) скороченню тривалост застосування антибактерГально! терапГ! та вщсутшстю змши схем антибактерГально! терапГ!; 3) бГльш швидкому зникненню ознак запален-ня рани й появГ грануляцш. У поранених 1-! групи в середньому це спостерпалось на 6-й день, тодГ як у 2-й груш — на 22-й день; 4) скороченню термшв перебування поранених у стацюнарГ Тривалють ль кування у пашентГв 2-! групи була вГрогщно довшою й становила в середньому 53,9 ± 4,8 дня, тодГ як у поранених 1-! групи тривалють лжування становила
^ш
в середньому 33,0 ± 4,9 дня. Висновки. Отже, мож-на стверджувати, що ГБО доцГльно застосовувати в комплексному лГкуванш поранень нижнГх кшшвок
Список л1тератури
1. Гипербарическая медицина: практическое руководство / Под ред. Д. Матье; пер. с англ. — М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2009.
2. Каримова Е.А. Метод гипербарической оксигенации в комплексном лечении // Здоровье и образование в XXI веке. — 2012. — № 1.
3. Воробьев К.П. Современные европейские стандарты клинического использования гипербарической оксигенации // Бль, знеболювання i ттенсивна тератя. — 2006. — № 3.
УДК 616-089.5-031.81
ЯкобчукХ.Р., Тхоревський О.В. Укра!нська вйськово-медична академiя, м. Ки!в, Укра!на
Мониторинг нейром'язовоТ пров^дност та глибини наркозу як основа керування етапами загальноТ анестезп при оперативних втручаннях на черевжй порожниж
Вступ. На сьогодш щодо застосування загальноТ багатокомпонентно'Г анестезп, одним Гз компонента яко'Г е мюрелаксац1я, з'явилась можливють проводит анестез1ю на адекватному р1вн1, ефективно керувати газообм1ном п1д час операцп й анестезп, оскГльки знання реального значення нейром'язово'Г пров1дност1 (НМП) дае можливють оптимально ви-брати час для штубацп й екстубаци трахе'Г, забез-печити в1зуал1зац1ю орган1в. Мета роботи: проана-л1зувати ефективн1сть i доц1льн1сть використання Гнструментального контролю НМП п1д час оперативних втручань на баз1 НВМКЦ «ГВКГ» за 2017— 2018 роки. Матерiали та методи. Провели проспек-тивне дослщження 30 пац1ент1в, яким виконувались планов1 оперативн1 втручання лапароскоп1чним доступом на органах черевно'Г порожнини п1д загаль-ною багатокомпонентною анестез1ею з штубащею трахе'Г i штучною вентиляшею легень. Пац1енти були розподГлен1 на дв1 групи: 1-ша група — клш1ч-н1 методи мон1торингу р1вня нейром'язово'Г пров1д-ност1 (n = 15); 2-га група — апаратш методи монГто-рингу р1вня нейром'язово'Г пров1дност1 (TOF-Watch SX) (n = 15). Результати. При пор1внянш часових штервал1в п1д час шдукцп анестезп спостерпаеть-ся в1рог1дна р1зниця в час1 уведення мюрелаксан-т1в у 2-й груш (42,6 ± 4,1 с) пор1вняно з 1-ю групою (35,0 ± 3,1 с; p < 0,05). Час в1д введення мюрелаксан-ту до штубацп трахе'Г в 1-й груп1 був в1рогщно ниж-чий, нГж у 2-й груш (85,3 ± 4,9 с проти 135,0 ± 9,6 с, p < 0,05). Важливо вщзначити, що в 1-й груп1 спо-стер1гаеться найменший час в1д уведення мюрелак-санта до штубацп трахе'Г (85,3 ± 4,9 с), але й г1рш1 умови для штубацп за шкалою Cooper (7,8 ± 0,8;
p < 0,05). А в 2-й rpyni спостерпаеться бiльший час вщ уведення мюрелаксанту до штубаци трахе! по-р1вняно з контрольною групою (135,0 ± 4,5 с проти 85,3 ± 4,9 с), а також вщмшш умови для штубаци за шкалою Cooper (8,9 ± 0,1 проти 7,8 ± 0,8). Б1льш ви-сок1 середн1 показники артер1ального тиску й час-тоти серцевих скорочень у першш груп1 на етапах штубаци й через 5 хвилин п1сля штубаци пов'язан1 з недостатшм р1внем анестезГ! пор1вняно з другою групою. Час вщ зак1нчення операцГ! до екстубацГ! в 1-й груш становив 10,5 ± 0,7 хв, що на 4,4 хв (72 %) бГльше, нГж у 2-й груш (6,1 ± 0,5 хв). Також час в1д зак1нчення операцГ! до ви!зду пац1ента з операцшно! в 1-й груп1 становив 17,3 ± 1,1 хв, що на 6,6 хв (62 %) бГльше, нгж у 2-й груп1 (10,7 ± 0,9). Отже, викорис-тання TOF-мошторингу дозволяе зменшити час перебування хворого в операц1йн1й п1сля операцГ! на 6,6 хв. При пор1внянш тривалост1 оперативного втручання в групах доведено, що суттево! р1зниц1 не спостер1галось. При пор1внянн1 витрат рокурошю бром1ду упродовж проведения анестезГ! бачимо, що витрати рокурошю були значно вищими в 1-й груп1, нгж у 2-й груп1: у першш груш — 52,3 ± 1,0 мг, у дру-г1й — 42,3 ± 1,3 мг, p > 0,05. Висновки. Використання мошторингу для визначення нейром'язово! провщ-носп дозволяе оптим1зувати умови й безпеку п1д час оперативного втручання. На основ1 даних глибини
нейром'язово! пров1дност1 досягаеться в1рог1дне покращення умов i безпеки для штубаци трахе! за шкалою Cooper з 8 до 9 бал1в. Акселерометричний метод мошторингу дозволяе кГльюсно оц1нювати нейром'язовий блок i вчасно проводити екстубацго трахе!. Застосування нейpомонiтоpингy при анесте-зГ! дозволяе зменшити час перебування пащенпв в опеpацiйнiй та уникнути ускладнень, пов'язаних 1з залишковою релаксащею.
Список лiтератури
1. Бутров А.В. Технология использования миорелак-сантов на основе мониторинга нейромышечной проводимости / А.В. Бутров, М.Ф. Дробышев, В.Е. Кисле-вич. — М.: Изд-во НЦССХ им. А.Н. Бакулева РАМН, 2009. — 48 с.
2. Beemer G.H., Rozental P. Postoperative neuromuscular function //Anaesth. Intensive Care. — 1986. — 14. — 41-5.
3. Грачев С.С. Повышение безопасности и эффективности применения мышечних релаксантов при анестезиологическом обеспечении интраабдоминальных оперативных вмешательств: автореф. дис. ... канд. мед. наук: 14.01.20/ С.С. Грачев; БелМАПО. — Минск, 2011. — 22с.
4. Murphy G.S., Szokol J.W., Marymont J.H. et al. Residual neuromuscular blocade and critical respiratory events in tne postanesthesia care unit//Anesth. Analg. — 2008. — 107(1). — 130-137. ■
