CC BY
88
УДК 343.97
О. М. Гумш
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнальний ушверситет "Львiвська полггехшка", завiдувач кафедри кримшального права та процесу,
д-р юрид. наук, професор
I. М. Зубач
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнальний ушверситет "Львiвська полггехшка", доцент кафедри кримшального права та процесу,
канд. юрид. наук, доцент
ПОНЯТТЯ ЛАТЕНТНО? ЗЛОЧИННОСТ1 ТА НАПРЯМИ II ПРОФ1ЛАКТИКИ
© Гумш О. М., 2015
Наведено уявлення наукового сшвтовариства щодо питання латентноТ злочин-носл, деф1н1ювання латентностi. Окрiм того, на прикладi статевих злочишв проводиться дослiдження фактор1в приховування такого роду злочишв. I, нарештц автори доводять необхщшсть вжтимолопчнот профилактики насильницьких злочинiв з огляду на високий [.мвень тх латентностi.
Ключовi слова: латентнiсть, насильницьк злочини, вжтимолопчна профiлактика, злочини проти особи, статевi злочини.
О. М. Гумин, И. М. Зубач
ПОНЯТИЕ ЛАТЕНТНОЙ ПРЕСТУПНОСТИ И НАПРАВЛЕНИЯ ЕЕ ПРОФИЛАКТИКИ
Наведены представления научного сообщества по вопросу латентной преступности, дефинирования латентности. Кроме того, на примере половых преступлений исследованы факторы скрытия такого рода преступлений. И, наконец, авторы доказывают необходимость виктимологической профилактики насильственных преступлений, учитывая высокий уровень их латентности.
Ключевые слова: латентность, насильственные преступления, виктимологическая профилактика, преступления против личности, половые преступления.
O. M. Gumin, I. M. Zubach
CONCEPT AND DELINQUENCY DIRECTIONS ITS PREVENTION
The article highlights the idea that carries a scientific society about the notion of latent crimes, definition of latency. Besides, the examination of concealing factors of such crimes is upheld based on the sample of crimes on sex rimes. And finally, the author affirms the necessity to apply victimological preventive measures against violent crimes considering a high level of their latency.
Key words: latency, violent crimes, victimological preventive measures, crimes against person, sex crimes.
Постановка завдання. Доволi важливим сьогодш е питання латентносп насильницьких злочишв, а проблема зниження латентно! злочинносп, вщповщно, е актуальною, складною i гострою як для науки, так i для практики. Як вщзначають аналггики, рiвень шформованосп
правоохоронних оргашв про насильницью злочини знижусться. Правоохоронна система, охоплена хвилею злочинносп, не здатна опрацьовувати усю шформащю про злочиннi посягання у встанов-леному законом порядку.
Я. I. Гшнський зазначае, що у зв'язку з поширеною надмiрнiстю кримiнально-правового закону, а також з урахуванням реальних можливостей мшцп та кримшально! юстицп бiльшiсть дiянь формально пщпадають пiд дiю кримiнального закону, залишаються неврахованими, не-зареестрованими [1, с. 206].
Мета дослщження. У науковш лiтературi наголошуеться на важливосп вивчення латентно! злочинностi для тзнання 11 фактичного стану дiйсних масштабiв, структури, географи та 11 реально! цши, а також для вщстеження тенденцiй розвитку всiе! злочинностi та окремих !! видiв, достовiрностi порiвняльних оцiнок мiжрегiонально! злочинностi i тзнання обсягу вiктимiзацi! населення; констатуеться можливють здiйснення прогностичних функцiй кримiнологiчною наукою також лише на пiдставi достовiрних i повних даних про розмiри злочинностi.
Аналiз останнiх дослiджень. У спещальнш лiтературi iснуе безлiч рiзних авторських трактувань латентностi, однак единого загальновизнаного поняття латентно! злочинностi в кримшологп немае. Цю проблему вчеш активно почали вивчати ще в 60-их роках i продовжують вивчати й надал1 Над цiею проблемою працюють такi вченi, як Р. М. Акутаев, Ю. В. Бишевський, О. М. Джужа, А. П. Закалюк, А. А. Конев, О. М. Ларш, В. Ф. Оболенцев, В. М. Попович, О. С. Шляпочшков та ш.
Змiст поняття "латентна злочиншсть" - всебiчний. У його основi лежить слово "латентшсть", яке застосовуеться у бiологi!, хiмi!, медицинi та iнших науках, де юнуе проблема, пов'язана з прихованими процесами або вщкриттям чогось нового. Слово "латентний" походить вiд латинсь-кого "Меш" i означае "прихований", "невидимий" [2, с. 279].
У кримшолопчнш лiтературi наведено рiзнi судження стосовно поняття латентно! злочинносп. Наприклад, О. С. Шляпочшков та Г. I. Забрянський тд латентною злочиннютю розумiють сукупнiсть кримiнально караних дш, якi не були виявлеш правоохоронними органами [3, с. 22]. Л. В. Кондратюк розглядае !! як "...ту частину загально! злочинносп, що становить кумулятивний масив у межах ди строкiв давностi" [4, с. 141]. О. М. Джужа наголошуе на тому, що латентна злочиннють - це невиявлеш або незареестроваш злочини, якi не знайшли свого вiдображення в офiцiйнiй статистичнш звiтностi [5, с. 219]. А. М. Ларш пропонуе вщнести до латентних i тi злочини, як стали вiдомими правоохоронним органам, але з тих чи шших причин приховаш працiвниками цих органiв вщ облiку [6, с. 107].
Х. Д. Аликперов та Р. I. Расулов до латентно! злочинносп вщносить т злочини, як були вчинеш, але не стали вiдомими правоохоронним органам, або стали !м вщом^ але були прихованi вiд реестраци [7, с. 14].
Як зазначають науковщ, латентнiсть бувае природною, штучною та межовою.
Природна латентнiсть - це така, коли про вчинеш злочини вiрогiдно знають лише самi правопорушники та причетнi до цього особи [8, с. 88]. Природна латентшсть юнуе об'ективно i реально. Це "закрит вщ стороннiх очей поди, про як до певного часу не можна сказати, що це злочини". До таких подш Н. I. Васильев, зокрема, вщносить вбивства, латентшсть яких пов'язана з безвюти зниклою особою. Усе це впливае на показники злочинносп, яка рееструеться та пщлягае облшу [9, с. 37].
Штучна латентшсть виникае через небажання потерпших, свщюв та посадових ошб, яю повиннi протидiяти злочинностi, сповiщати про вчиненi злочини правоохоронш органи, давати правдивi свщчення тощо. Багато злочинiв не рееструються належним чином i тому статистично не вщображеш [8, с. 88-89].
Межовою латентнютю називають сукупнiсть таких злочишв, вчинення яких не вщоме потерпiлому, або ж факт !хнього вчинення не сприймаеться чи не усвщомлюеться потерпiлим як злочин [10, с. 178].
Запропонований варiант подшу, як слушно зазначае А. П. Закалюк, не охоплюе всi можливi причини та мехашзми латентизацп злочинiв. Крiм того, деяю iз запропонованих груп, зокрема межова латентнють, не мае чiтких критерив видiлення. Учений пропонуе iнший варiант подiлу латентних злочинiв -залежно вщ причин i механiзмiв !хньо! латентизацп. Згiдно з цим подiлом уш латентнi злочини вiдповiдно до вказаних шдстав (причини i механiзми набуття латентностi) подiляються на шiсть основних груп.
1. Злочинш прояви, яю з низки причин (вчинення з необережносп, правова некомпетентнiсть тощо) помилково не сприймаються як передбаченi Кримшальним кодексом Укра!ни кримiнально каранi дiяння.
2. Злочини, про якi потерпш з рiзних мотивiв не повщомляють компетентним органам.
3. Злочини, в яких немае персошфшованого потерпiлого суб'екта, защкавленого повiдомляти про !хне вчинення (посягання на державш, загальносуспiльнi об'екти та вщносини).
4. Злочини, факт вчинення яких вщомий обмеженому колу ошб або лише винуватцям, проте через вжиття ними спецiальних заходiв щодо непоширення вiдомостей про згадаш прояви, а також через незаштересованють у цьому потерпiлих повiдомлення про злочини не надходять до правоохоронних оргашв.
5. Злочини, шформащя про яю вiдома правоохоронним органам, але вони (помилково або свщомо) не ощнеш ними у встановленому кримшально-процесуальному порядку як кримiнальнi каранi дiяння та залишенi поза облiком. Це так зваш "приховаш" злочини.
6. Злочини, стосовно яких прийнято необгрунтоване процесуальне ршення щодо вiдсутностi поди або складу злочину.
З цього приводу Л. Д. Гаухман зазначае, що сьогодш у слщчш та судовш практицi вимальовуеться низка момента, основний з яких проявляеться у тенденци загального зниження рiвня квалiфiкацil працiвникiв правозастосовних органiв внаслiдок невеликого, в середньому, стажу !х роботи за спещальнютю, недостатнiх здiбностей, небажання самостшно пiдвищувати свiй професiональний рiвень, впевненостi в непогрiшностi сво!х знань, вщтоку найбiльш здiбних i квалiфiкованих працiвникiв у комерцiйнi структури i т. д. [11, с. 52].
Збшьшенню латентностi внутрiшньо-сiмейного насильства багато в чому сприяе те, що сшвробггники правоохоронних оргашв не визнають чимало форм насильства у шм'! як злочин, не роз'яснюють необхщшсть подачi заяви деколи через "вщсутнють принципу презумпци порядностi потерпшого" [12, с. 41].
У багатьох випадках тд час попередньо! перевiрки не докладаеться жодних зусиль для виявлення та закршлення слiдiв злочину, яю в подальшому стають назавжди втраченими.
Зниження вказаного виду латентносп цiлком залежить вiд дотримання вимог закону правоохоронними органами.
Характеристика латентно! злочинносп порiвняно стiйка i змiнюеться так само повшьно, як характеристики злочинiв, що рееструються паралельно з ними. Слщ погодитись iз С. М. Абель-цевим, що злочиннiсть, яка рееструеться, е шчим iншим, як стихшною вибiркою. I! обсяг е бшьш нiж достатнiм для дослiдження злочинносп [13, с. 84].
У лiтературi наводяться думки закордонних експерив, яю визначають латентну частку органiзовано! злочинносп у 6-10 разiв бiльшу, шж ту, що вiдома правоохоронним органам, а також даш деяких дослщниюв про 90-кратний перепад спiввiдношення вщомого правоохоронним органам та латентного вимагання. Водночас стосовно останнього припущення висловлюються думки про iстотне перебiльшення, допущене такою оцiнкою, використовувався 5-10-кратний показник латентносп органiзовано! злочинностi [14, с. 351].
За ступенем латентносп можна виокремити таю злочини:
- мшмально латентш злочини (вбивство, розбш, тяжю тiлеснi ушкодження, теракти та ш.);
- злочини iз середньою латентнютю (крадiжки, згвалтування та iн.);
- злочини з максимальною латентнютю (хабарництво, браконьерство, незаконне носшня вогнепально! та холодно! збро!, злочини у податковш сферi) [15, с. 52-53].
Виникнення умов та причин високо! латентносп насильницьких злочишв, на нашу думку, повязан з трьома групами обставин, а саме:
а) обставини, безпосередньо пов'язаш з характеристикою злочинного посягання i поведшкою злочинця (низький стушнь очевидностi вчиненого дiяння, ретельна дiяльнiсть винного щодо приховування злочинного посягання та ш.);
б) обставини, пов'язаш з поведшкою потершлих, свiдкiв, очевидщв (з тих чи iнших мотивiв вказанi особи не повiдомляють вщповщним органам про вчиненi злочини). Причин цього може бути багато. А.В. Боков виокремлюе таю: 1) вважають, що злочин не е настшьки серйозним, щоб заявляти про нього; 2) вважають, що правоохоронш органи не допоможуть 1м у цьому через недостатнють доказiв; 3) витрати, пов'язанi з подачею заяви, можуть здаватись 1м недостатнiми порiвняно з вигодою, яка отримуеться вiд цього; 4) жертва може боятись помсти злочинця [16, с. 81];
в) обставини, пов'язаш з дiяльнiстю правоохоронних оргашв (вщсутнють належно! реакци з 1х боку на виявлену шформащю про вчинення насильства, порушення встановленого порядку ведення статистичного облшу вчинених злочишв, випадки приховування вщ облшу вчинених злочинних посягань, випадки помилково! квалiфiкацiï вчиненого злочину як адмшютративного, цивiльно-правового i дисциплiнарного впливу, низька квалiфiкацiя працiвникiв правоохоронних органiв, недовiра населення до ïхнiх можливостей та ш.).
Як зазначае О. М. Литвак, масштаби латентноï злочинностi ютотно коливаються, залежно вiд характеру злочинних посягань, осюльки потерпiлi чи ï^rn представники (близькi, родичi) активно вщстоюють своï iнтереси i домагаються кримшального покарання винних осiб. Однак важко погодитись iз такою думкою. Це можна простежити на прикладi вбивства, факт якого дуже часто перекриваеться таким поняттям, як "пропав безвюти". Тому у цьому випадку е виправданим твердження про те, що умисш вбивства не е одним iз низьколатентних злочишв [17, с. 178].
В. О. Навроцький наголошуе, що у загальнш структурi злочинносп злочини проти особи становлять близько 10 %. Найбшьш небезпечш посягання - таю, як умисне вбивство та згвалту-вання, - становлять приблизно 1 % вщ усГх злочишв, що вчиняються в Украшг Характерним е вщносно невеликий рiвень латентностi та високий рiвень розкриття аналiзованих посягань. Однак суспiльна небезпека злочишв проти особи визначаеться не тшьки поширенiстю 1х, скiльки тяжюстю шкоди, яку заподiюе кожний окремий делшт [18, с. 142].
Цшком подiляемо думку, що ефективнiсть запобГгання злочинам багато в чому залежить вщ рiвня професiоналiзму суб'ектiв попереджувальноï дiяльностi, оскiльки вона передбачае активний, комплексний вплив на кримшогенш чинники з метою нейтралiзацiï або усунення причин i умов, що сприяють суспшьно небезпечнш поведiнцi [19, с. 322].
1снують рiзнi причини приховування, зокрема пщлггками, фактiв вчинення щодо них статевих злочишв. Це малолггство особи, яка здебшьшого не знае, що в таких випадках робити i не в змозi розповюти рщним або знайомим про вчинений проти œï злочин. Непоодинокими е випадки залякування з боку винуватого, внаслщок чого неповнолггшм бракуе смшивосп заявити про вчинене; деякi пщлггки не розповiдають про вчинений щодо них злочин своïм рiдним i близьким з почуття сорому або у зв'язку iз появою у них статевоï зацiкавленостi.
Крiм того, рiвень латентностi статевих злочинiв зростае ще й через наявнють розумово вщсталих дiтей, якi не усвщомлюють того, що з ними трапилось. До загально1' кiлькостi латентних злочишв додаеться значна юльюсть дiтей, про яких держава не дбае, тобто сощально забутих, яю теж стають жертвами таких злочишв (маються на увазi бездоглядш та безпритульнi дгги). Крiм цього, деякi батьки i рщш намагаються приховати вiд суспшьства випадки сексуального насильства щодо 1'хшх дiтей, щоб уникнути суспiльного осуду, а дгги не розповiдають про вчинеш проти них злочини, осюльки побоюються негативно!' реакци, можливо i ФГзичного впливу, з боку дорослих, або помсти з боку кривдника.
У зв'язку ¡з цим С. С. Косенко зазначае, що серйозними недолшами, яю не дають чiткоï картини реального стану статевоï злочинносп щодо неповнолпшх, е прогалини у реестрацп злочинГв, а також в оргашзацп правовоï статистики. Зокрема, немае повноï характеристика потерпiлих вГд злочишв, не вщображаеться 1хнГй вГк та не ведеться окремо облГк малолпшх i неповнолГтнГх потерпГлих вГд статевих злочишв [20, с. 19].
Дослщження латентносп статевих насильницьких злочинiв, що проводив Г. М. Резшк, показало, що не завжди вiдомими стають факти статевих зносин i3 особами, яю не досягли статево! зршосп. У такi стосунки вступають за згодою самого потерпiлого, однак, зазвичай, перший статевий зв'язок iз ним траплясться через згвалтування, про яке не було повщомлено свого часу дорослих або правоохоронш органи. Надалi статевi контакти тривають, iнодi також у межах шлюбу. Але це, так би мовити, "щасливий" випадок. Набагато прше, коли насильство вщбуваеться щодо малолiтнiх, а ще прше, коли насильство над неповнолпшми траплясться в 1хнш родинi та вчинясться впродовж тривалого часу [21, с. 36].
Природно, що несвоечасне повщомлення потерпiлих про факт застосування насильства у вщповщш органи створюе умови для юнування латентно! злочинностi, породжуе у злочинщв почуття безкарностi та спонукае !х до вчинення нових насильницьких дш, iнодi навiть i щодо тих самих потерпших.
Як уже зазначалось, юнують чинники, яю створюють перешкоди для звернення реальних чи потенцшних жертв у мшщда. Це обгрунтована занепокоенiсть жертв, що злочинець не буде заарештований, недовiра до правово! системи, небажання вщкривати свою таемницю суспiльству та багато шшого. Отже, можна стверджувати, що насильство в шм'! характеризуеться високим ступенем латентносп.
На наш погляд, важливим аспектом вштимолопчно! профшактики повинно стати встанов-лення латентних жертв i робота з ними. Вважаемо, що уникнути нагальносп проблеми латентно! вiктимiзацiï можна шляхом проведення просвггницьких заходiв, перiодичних вiктимологiчних опитувань, оперативних опитувань.
О^м цього, певне профшактичне навантаження стосовно жертви несе також вщшкодування шкоди потерпiлому. Примушуючи правопорушника до вiдшкодування шкоди, компенсацiйнi заходи передбачають не тiльки задоволення законних вимог жертви, а й досягнення соцiальноï справедливостi.
Дуже важливою у цьому зв'язку видаеться проблема своечасного та повного виявлення та розкриття насильницьких злочишв. Вона тюно пов'язана з послщовним здшсненням заходiв зi зниження !'х латентностi. Виходячи з цього, зазначимо ефективний прокурорський нагляд за виконанням закону про своечасну та повну реестращю заяв та повщомлень про насильницью злочини, своечасне та обгрунтоване !'х виршення, введення новоï системи оцiнок дiяльностi мiлiцiï.
1з вищевикладеного випливае ще один висновок - в умовах поширення у повсякденному житп насильницьких дш проти особи державi необхщно всiляко посилювати рiвень iнформування населення про негативш наслiдки цього явища, про кшьюсть та характер вчинених злочишв насильницького спрямування, стан розкриття, можливють запобтання та iн. Своечасним у цьому аспект слiд визнати факт появи в œ^^i правоохоронних оргашв спещальних пiдроздiлiв, що вщповщають за висвiтлення ïхньоï дiяльностi - центрiв громадських зв'язкiв.
Вважаемо, що необхщними е спецiальнi кримiнологiчнi дослщження латентносп найбшьш поширених насильницьких злочишв. Це, зокрема, вимiр латентностi насильницьких злочишв через аношмне опитування населення та ошб, якi вiдбувають покарання у мюцях позбавлення волi. Ефективними видаються i висновки експерив.
Висновки. Отже, констатуемо факт, що сьогодш посиленоï дiяльностi щодо усунення невиявленоï (латентноï) насильницькоï злочинностi в Украш не спостерiгаеться. 1з цим особливо небезпечним явищем, що спричиняе продовження насильницьких проявiв та почуття безкарносп, необхщно вести чггко сплановану та послщовну боротьбу. I починати слщ з усунення причин, якi ш сприяють.
1. Гилинский Я. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других "отклонений" /Я. Гилинский. - 2-е изд., испр. и доп. - СПб.: Издательство Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2007. - 528 с. 2. Словарь иностранных слов. - М.: Русский язык, 1989. - 624 с. 3. Шляпочников А. С. Выявление латентной преступности /
А. С. Шляпочников, Г.И. Забрянский // Сов. государство и право. - 1971. - № 5. - С. 98-103.
4. Латентная преступность в России: опыт теоретического и прикладного исследования / [К. К. Горяинов, А. П. Исиченко, Л. В. Кондратюк]. - М. : Изд-во ВНИИ МВД РФ, 1994. - 152 с.
5. Курс кримтологп. Особлива частина: тдручник: у 2 кн. / за заг. ред. О. М. Джуж1. - К.: Юртком 1нтер, 2001. - Кн. 2. - 480 с. 6. Ларин А.М. Повышение эффективности расследования / А. М. Ларин // Советское государство и право. - 1972. - № 3. - С. 106-113. 7. Аликперов Х. Д. Понятие и причины латентной преступности /Х. Д. Аликперов, Р. И. Расулов; Науч.-метод. совет при прокуратуре АзССР; Бакинская спец. сред. школа милиции им. Н. К. Ризаева МВД СССР. -Баку, 1989. - 39 с. 8. Литвак О. М. Державний контроль за злочинтстю: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / О. М. Литвак. - Х., 2001. - 377 с. 9. Васильев Н. И. Изучение латентной преступности (методические разработки) / Н. И. Васильев. - Ростов-на-Дону, 1999. 10. Закалюк А. П. Курс сучасног украгнськог кримтологп: теор1я i практика: у 3 кн. / А. П. Закалюк. - К.: Видавничий Дiм "1н Юре", 2007.; Кн. 1: Теоретичт засади та iсторiя украгнськог кримiнологiчног науки. - 424 с. 11. Гаухман Л. Д. Борьба с насильственными посягательствами / Л. Д. Гаухман. - М. : Юридическая литература, 1969. - 146 с. 12. Стручков Н. Не так все просто / Н. Стручков, Б. Утевский // Литературная газета. - 1967. - № 48. - С. 38-42
13. Абельцев С. Н. Криминологическое изучение насилия и защита личности от насильственных преступлений: дисс. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 /С. Н. Абельцев. - М., 2000. - 353 с.
14. Криминология: учебник / под ред. Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. - М. : БЕК, 1998. - 566 с. 15. Криминология: учебник для вузов / под ред. В. Н. Бурлакова, Н. М. Кропачева. - СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 2003. - 432 с. 16. Боков А. В. Организация борьбы с преступностью / А. В. Боков. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 143 с. 17. Голина В. В. Специально-криминологическое предупреждение преступлений (теория и практика): дисс. ... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.08 / В. В. Голина. - Х., 1994. - 569 с. 18. Навроцький В. О. Кримтальне право Украгни. Особлива частина: курс лекцт / В. О. Навроцький. - К. : Т-во "Знання"; КОО, 2000. - 771 с. 19. Швенко Н. В. Фiлософсько-психологiчнi тдвалини кримтологп як науки: монографiя: у 3 т. / Н. В. Швенко, I. I. Лановенко, П. В. Мельник. - К., 2001. - 678 с. 20. Косенко С. С. Вiктимологiчна профтактика статевих злочитв щодо неповнолттх: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / С. С. Косенко. - К., 2004. - 213 с. 21. Резник Г. М. Личность преступника: правовое и криминологическое содержание / Г. М. Резник // Личность преступника и уголовная ответственность. Правовые и криминологические вопросы. - Саратов: Изд-во Саратовского унив-та, 1981. - С. 29-44.
