CC BY
9
УДК 330.837:330.3 JEL: 030; O38; RIO
ТЕРИТОР1АЛЬНА ОРГАН1ЗАЦ1Я 1ННОВАЦ1ЙНОГО РОЗВИТКУ
®2020 БУБЕНКО П. Т., ДИМЧЕНКО О. В.
УДК 330.837:330.3 JEL: 030; O38; R10
Бубенко П. Т., Димченко О. В. Територiальна оргашзащя iнновацiйного розвитку
Стаття присвячена досл'дженню науково'1 проблематики, пов'язаноiзприскоренням iнновацйногорозвиткупросторово'1 економки, визначенню ступеня впливу нновацш на характер територ'шльно!оргаюзацигосподарсьт дiяльностi, забезпеченню теоретичного п'д(рунтя щодо форму-вання зон товацтного зростання окремих територш (регюшв). Основною метою е визначення особливостей i протирч сучасного стану систе-ми територ'шльноi органiзацiiiнновацiйноiд'яльностi та прискорення на цш основi темтв соцiально-економiчного розвитку певноi територи. Систематиза^я лтературних джерел з тематики досл'дження св'дчить, що сучасна економчна наукова думка придляе недостатню увагу досл'дженню характеру та впливу нновацшно! складово1, у широкому iiрозум'тш, на темпи та яксть як самоiсистеми територ'шльноiоргаш-заци, так i динамiки шновацшного розвитку. Саме з цього випливае безумовна актуальшсть теми. Проблематику поширення дифузи iнновацiй досл'джено з точки зору уявлення та позицонування окремоi територи (регюну) як суб'екта економiчних в'дносин, як багатофункцональноi та багатоаспектноi економiчноi системи, а не як мще зосередження лише засоб'в виробництва та працi. Подальшим розвитком, симбозом теори рег'юнал'ктики, зокрема просторово':'органiзацiiвиробництва, з теор'кю та практикою шновацшного пiдприемництва е об(рунтування доцiльностi створення та поширення територ'альних полюав нновацшного зростання. Доведено, що ефективна iнновацiйна полтика на пев-ному економiчному просторi д'яльностi повинна (рунтуватися на фунщональних властивостях форм просторовоi оргаюзацИ виробництва, з одного боку, та розмщенн продуктивних сил - з 'тшого. Досл'джено та розвинуто уявлення про природу та характер кнуючих форм сучасноi територiальноiорганiзацiiiнновацiйноiд'тльност'!, яка являе собою своер'дну мережеву конструкцю, що е проек^ею виробничихмереж на певну територю, або т. зв. «мереж, прив'язаних до мсця». Економ!чнш мць таж територи задаеться та визначаеться не обсягами матерального виробництва, а мобiлiзацшним ресурсом усе мереж'>, iiзагальним впливом на глобальний ринок. Набула подальшого розвитку i теор'я кластери-заци як одна !з сучасних форм органiзацiiiнновацiйноiд'>яльност'1 на певн'ш територи. Ключов'! слова: територ'я, тновацй, розвиток, рег'юн, оргашза^я, полюси зростання, кластер, конкурен^я. DOI: https://doi.org/10.32983/2222-4459-2020-6-109-115 Ббл.: 8.
Бубенко Павло Трохимович - доктор економiчних наук, професор, зав'дувач в'дд'шу проблем науково-техтчного та економiчного прогресу регюну, Пiвнiчно-Схiдний науковий центр НАН i МОНУкрани (вул. Багал'я, 8, Харшв, 61002, Украна)
Димченко Олена Володимирiвна - доктор економiчних наук, професор, зав'дувачка кафедри тдприемництва та бiзнес-адмiнiстрування, Харшв-ський нацональний ушверситет мського господарства !м. О. М. Бекетова (вул. Маршала Бажанова, 17, Харшв, 61002, Украна) E-mail: dymchenkoov@gmail.com
УДК 330.837:330.3 JEL: 030; 038; R10
Бубенко П. Т., Дымченко Е. В. Территориальная организация инновационного развития
Статья посвящена исследованию научной проблематики, связанной с ускорением инновационного развития пространственной экономики, определению степени влияния инноваций на характер территориальной организации хозяйственной деятельности, обеспечению теоретического обоснования формирования зон инновационного роста отдельных территорий (регионов). Основной целью является определение особенностей и противоречий современного состояния системы территориальной организации инновационной деятельности и ускорение на этой основе темпов социально-экономического развития определенной территории. Систематизация литературных источников по тематике исследования свидетельствует, что современная экономическая научная мысль уделяет недостаточное внимание исследованию характера и влияния инновационной составляющей, в широком её понимании, на темпы и качество как самой системы территориальной организации, так и динамики инновационного развития. Именно этим объясняется безусловная актуальность темы. Проблематика распространения диффузии инноваций исследована с точки зрения представления и позиционирования отдельной территории (региона) как субъекта экономических отношений, как многофункциональной и многоаспектной экономической системы, а не как место сосредоточения лишь средств производства и труда. Дальнейшим развитием, симбиозом теории регионалистики, в частности пространственной организации производства, с теорией и практикой инновационного предпринимательства является обоснование целесообразности создания и распространения территориальных полюсов инновационного роста. Доказано, что эффективная инновационная политика на определенном экономическом поле деятельности должна основываться на функциональных свойствах форм пространственной организации производства, с одной стороны, и размещении продуктивных сил - с другой. Исследовано и развито представление о природе и характере существующих форм современной территориальной организации инновационной деятельности, которая представляет собой своеобразную сетевую конструкцию, которая является проекцией производственных сетей на определенную территорию, или так называемых «сетей, привязанных к месту». Экономическая мощь такой территории задается и определяется не объемами материального производства, а мобилизационным ресурсом всей сети, её общим влиянием на глобальный рынок. Приобрела дальнейшее развитие и теория кластеризации как одна из современных форм организации инновационной деятельности на определенной территории. Ключевые слова: территория, инновации, развитие, регион, организация, полюса роста, кластер, конкуренция. Библ.: 8.
Бубенко Павел Трофимович - доктор экономических наук, профессор, заведующий отделом проблем научно-технического и экономического прогресса региона, Северо-Восточный научный центр НАН и МОН Украины (ул. Багалея, 8, Харьков, 61002, Украина)
Дымченко Елена Владимировна - доктор экономических наук, профессор, заведующая кафедрой предпринимательства и бизнес-администрирования, Харьковский национальный университет городского хозяйства им. А. Н. Бекетова (ул. Маршала Бажанова, 17, Харьков, 61002, Украина) E-mail: dymchenkoov@gmail.com
UDC 330.837:330.3 JEL: 030; O38; R10
Bubenko P. T., Dymchenko O. V. The Territorial Organization for Innovative Development
The article is concerned with the research of scientific issues related to the acceleration of innovative development of the spatial economy, determining the degree of influence of innovations on the nature of the territorial organization of economic activity, providing a theoretical substantiation for the formation of innovation growth zones of individual territories (regions). The main objective is to define the features and contradictions of the current status of the system of territorial organization of innovation activity and to accelerate on this basis the pace of socio-economic development of a certain territory. The systematized literary sources on the topic of the research show that modern economic scientific thought does not pay enough attention to the study of the nature and influence of the innovation component, in its broad understanding, on the pace and quality of both the system of territorial organization and the dynamics of innovation development. This explains the undeniable relevance of the topic. The problem of the spread of innovation diffusion is researched in terms of the representation and positioning of an individual territory (region) as a subject of economic relations, as a multi-functional and multi-faceted economic system, and not as a place of only concentration of means of production and labor. Further development, symbiosis of the theory of regionalism, in particular the spatial organization of production, with the theory and practice of innovative entrepreneurship is the substantiation of the feasibility of creating and spreading the territorial poles of innovative growth. It is proved that an efficient innovation policy in a certain economic field of activity should be based on the functional properties of the forms of spatial organization of production, on the one hand, and the deployment of productive forces on the other. The idea of the nature and character of the existing forms of modern territorial organization of innovation activity is studied and further developed, which is a kind of network structure, which is a projection of production networks into a certain territory, or the so-called «networks tied to a place». The economic strength of such a territory is set not by the volume of material production, but by the mobilization resource of the entire network, its overall impact on the global market. Also the theory of clustering as one of the modern forms of innovation activity in a certain territory has acquired further development. Keywords: territory, innovations, development, region, organization, poles of growth, cluster, competition. Bibl.: 8.
Bubenko Pavlo T. - D. Sc. (Economics), Professor, Head of the Department of Problems of Scientific, Technical and Economic Progress of the Region, North-East Research Center NAS and MES of Ukraine (8 Bahaliia Str., Kharkiv, 61002, Ukraine)
Dymchenko Olena V. - D. Sc. (Economics), Professor, Head of the Department of Entrepreneurship and Business Administration, 0. M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv (17 Marshala Bazhanova Str., Kharkiv, 61002, Ukraine) E-mail: dymchenkoov@gmail.com
Глибой змши свиогосподарсько'' системи, гло-балiзацiя та постiндустрiальнi умови розвитку економжи свиових лiдерiв пов'язаш з радикальною змшою парадигми такого розвитку, з новою яшстю шновацшного процесу. Переход в1д локальних шновацш до масового 1х використання, перетворен-ня сфери виробництва нововведень у пров^дний гос-подарсько-економiчний i соцюкультурний ресурс за-дае основш напрямки таких змш.
Водночас одшею з найбкьш гострих проблем масово! реалiзащI нововведень i прискорення темшв розвитку е феномен «надвиробництва» шновацш, по-роджений консерватизмом мислення та дiяльностi. Ведомо, що окремi люди, групи та команди не можуть швидко перебудовувати сво1 установки, навички та здiбностi, а велик та найбiльшi корпораци-вироб-ники здебмьшого защкавлеш в оптимiзащí шнуючо! ситуаци, а не в и змшах. У суспiльствi все виразшше проявляеться дискомфорт в1д високого динамiзму змш, породжуючи масовий страх перед майбутшм. Так формуються бар'ери, що перешкоджають появi та поширенню шновацшних хвиль. 1дея розвитку за-знае сусшльно! критики тим частше i сильнше, чим гострше проявляеться хвильовий характер процеав розвитку та розширюеться нерiвнiсть мiж територш-ми, сощальними групами та окремими людьми.
Метою статт е визначення особливостей процеав шновацшного розвитку в контекст його тери-торiальноI оргашзаци.
У наукових дискусшх i досл^дженнях останнк роив в^дзначаеться, що жодна кра'на свиу не готова сьогодш повною мiрою до системного переходу на
рейки ново! економки через кризу шфраструктур за-безпечення шновацшних процеав. Системи освГти, управлшня та полiтики, розселення та розмщення продуктивних сил навиь краш-лiдерiв не в^дпов^да-ють повною мiрою новим викликам. Передбачаеться, що в найближчi 10-15 роив багато розвинутих краш увшдуть у смугу довгостроково! структурно'! кризи, викликано! старшням i слабшстю як нацюнальних, так i свиових шфраструктур, не здатних належною мiрою забезпечити глобальний перерозподк, перенаправлена свиових потоюв матерiальних i кадрових ресур-ав, що набирае силу й знаменуе ефективну дiяльнiсть найбкьших виробнишв. Унасл^док цього очкуеться загострення конкуренци кра!н i територш (регюшв) за модершзацго, розвиток i пропозицго найбкьш ефективних шфраструктур, що може змшити наявну конфиуращю кра!н - шновацшних лiдерiв i дае шанс шшим крашам перехопити шновацшне лидерство.
До^дженню складних проблем, пов'язаних з шновацшним розвитком просторово! економши, сту-пенем впливу шновацш на характер ди економiчних циклГв та промислового виробництва, визначенню та формуванню зон шновацшного зростання окремих територш (регюшв), присвячено науковi пращ таких знаних вчених, як Т. Хагерстранд, А. Льош, У. Айзард, П. Кругман, Ф. Перру, Ж. Будвкь, Х. Р. Ласуен. Однак невпинний час постшно вносить певш корективи в наше економiчне буття, що вимагае в^дпов^дно! реак-цГ! на таи змши.
З огляду на це метою стати е дослТдження особливостей i протирГч сучасного стану територiально! оргашзаци шновацшного розвитку.
Упрацях основоположник регюнально! еконо-мiки [1; 2] певна територiя або регюн здебкь-шого виступав т1льки як зосередження природ-них ресурсiв i населення, виробництва та споживання товарiв, сфери обслуговування. Регiон майже не роз-глядався ними як повнощнний суб'ект економiчних вiдносин, носiй особливих економiчних iнтересiв. На-томiсть у сучасних теорiях регiон дослiджуeться вже як багатофункщональна та багатоаспектна система. НайбГльше поширення одержали чотири парадигми регюнального розвитку: регiон-квазiдержава, регюн-квазкорпоращя, регiон-ринок (ринковий ареал), ре-гюн-соцГум.
Регюн як кваз1держава являе собою вГдносно вь дособлену пiдсистему держави та нацюнально! еконо-мiки. У багатьох кра!нах такi регiони акумулюють усе б1льше функцiй i фшансових ресурсiв, що ранiше належали «центру» (процеси децентралiзацГi та федералГза-цц). Взаемод1я державно! (федерально!) та регюнально! влади, а також рiзнi форми мiжрегiональних економГч-них вГдносин забезпечують функцiонування регюналь-них економш у системi нацiонально! економiки.
Регюн як кваз1корпорац1я виступае великим суб'ектом власност (регюнально! та мунщипально!) й економiчно'i дiяльностi. У ц1й якост вiн стае учас-ником конкурентно! боротьби на ринках товарiв, по-слуг, капiталу (прикладами можуть служити захист «торговельно! марки» мiсцевих продукпв, змагання за б1льш високий регюнальний iнвестицiйний рейтинг тощо). Регюн як економiчний суб'ект взаемодiе з нащональними та транснацiональними корпоращя-ми. Розмщення штаб-квартир i фiлiй корпорацш, !хнi механiзми цiноутворення, розподГлу робочих мкць i замовлень, трансфертiв доходiв, сплати податкiв i т. п. впливають на економiчне становище регюшв. У не-меншому ступенi, нГж сучаснi корпораци, такi регiони мають значний ресурсний потенщал саморозвитку.
Шдхгд до регюну як до ринку, що мае певш границi (ареал), акцентуе увагу на загальних умовах економiчноi д1яльносп (пiдприемницький клiмат) г особливостях регГональних ринкГв рГзних товарГв Г послуг, працГ, кредитно-фГнансових ресурав, цГнних паперГв, шформаци, знань тощо.
Зазначеш три напрямки в економГчнш теорГ! розвитку регГону, як правило, дослГджують проблему спГввГдношення ринкового саморегулювання, державного регулювання та громадського контролю. Серед учених-регюналктГв рГдко зустрГчаються прихильники крайнГх позицГй: або повшстю ринкова економГка (радикальний лГбералГзм), або централь зовано-керована економГка. БезлГч теоретичних вГд-тГнкГв залишаеться на платформГ «соцГальне ринкове господарство», тому в теор1ях економГчного регГону значна увага придляеться подоланню так званого фь аско ринку, принципам розвитку неринково! сфери, виробництву та використанню сусшльних благ, регу-люванню дГяльностГ природних монополш, захисту
вгд негативних наслгдкгв приватнопгдприемницько1 дГяльностГ тощо.
ПГдхГд до регюну як до сощуму (спГльностГ людей, що живуть на певнш територГ!) висувае на перший план вГдтворення стандартГв соцГального життя (населення Г трудових ресурав, освГти, охорони здоров'я, культури, навколишнього середовища Г т. Гн.) Г роз-виток системи розселення. Вивчення всГх: пов'язаних з цим процесГв ведеться в розрГзГ соцГальних груп з !хшми особливими функц1ями й штересами. Автори доводять, що даний тдх1д ширше за економГчний. ВГн включае культурш, освГтнГ, медичнГ, сощально-психо-лопчш, полГтичнГ та ГншГ аспекти життя регюнального сощуму, синтезу яких регюналктика Гз самого сво-го початку придГляла велику увагу.
У теорГ! регГонально! економГки розвиваються й ГншГ спещалГзоваш пГдходи. Наприклад, регюн - як шдсистема ГнформацГйного суспГльства або регГон -як безпосереднш учасник ГнтернацГоналГзацГ! та гло-балГзацГ! економГки.
ТеорГ! розвитку регГону спираються на досяг-нення макроекономГки, мшроекономки, ш-ституцГонально! економГки й шших напрямкГв сучасно! економГчно! науки.
ПодГбшсть регГону та нацГонально! економГки визначае можливостГ застосування для регГону макроекономГчних теорГй (неокласичних, неокейн-аанських тощо), особливо тих, якГ беруть за основу виробничГ фактори, виробництво, зайняткть, доходи. ТеорГ! регГонально! макроекономГки ближче вГд-повГдають парадигмГ «регГон як квазГдержава». Таке застосування бГльш притаманно для однорГдних (го-могенних) регГонГв.
МГкроекономГчнГ теори доцГльно залучати тодГ, коли подання регГону як територГального осередку або однорГдного простору - недостатньо, Г необхГдно брати до уваги внутрГшнГ розходження (вузловий або поляризований регГон). Теор1я та методолопя мГкро-економГчного аналГзу бГльше вГдповГдае парадигмам «регГон як квазГкорпорацГя» Г «регГон як ринок».
ЕволюцГя теори розвитку регюну вГдбивае шд-вищення ролГ «нематерГальних» щлей Г факторГв економГчного розвитку, можливостГ мГждисциплшарних знань Г переходу регГонГв на модель сталого (еколого-сощо-економГчного) розвитку.
Теори розмщення, якГ розроблювались останнГ-ми десятилГттями, не вГдкидаючи спадщини класикГв розмГщення сГльськогосподарського та промислово-го виробництва та !хшх послГдовникГв, змГщають ак-центи на ГншГ види розташовувано! в певному регюш дГяльностГ та фактори розмГщення.
Новими об'ектами дослГджень теори регюна-лктики стають продукування та розмщення шнова-цГй, телекомунГкацГйних Г комп'ютерних систем, роз-виток реструктуризовуваних Г конверсГйних промис-лово-технолопчних комплексГв. У нових теор1ях ува-
га перемщаеться iз традицiйних факторiв розмщен-ня (транспортнi, матерiальнi, трудовi витрати) спо-чатку на проблеми шфраструктурного забезпечення, структурованого ринку працi, еколопчш обмеження, а в останнi два десятилГття - на нематерiальнi, шно-вацiйнi фактори розмiщення. Оскiльки нематерiальнi фактори з бiльшими утрудненнями, шж матерiальнi, пiддаються кiлькiснiй оцiнцi, це зажадало створення нового iнформацiйно-аналiтичного шструментарш.
Важливим етапом у розвитку теори розмщен-ня стало дослiдження процесу створення та поширення iнновацiй (нововведень). Т. Хегер-странд висунув теорш дифузГ! iнновацiй (його фундаментальна праця «Дифузiя iнновацГi як просторо-вий процес» вийшла у 1953 р.). Дифузiя, тобто поширення, розсговання по територи рiзних економiчних iнновацiй (нових видiв продукци, технологи, органГ-зацiйного досвiду i т. п.), зпдно з Т. Хегерстрандом, може бути трьох тишв: дифузiя розширення (коли iнновацiя рiвномiрно поширюеться в ус1х напрямках вiд мкця виникнення); дифузiя перемiщення (поширення) в певному напрямку i змшаний тип. Одна ге-нерацiя (поколшня) iнновацiй мае чотири стади: виникнення, дифузiя, нагромадження, насичення. Тео-рiя Т. Хегерстранда вiдбивае хвилеподiбний характер дифузи генераци нововведення.
З теорieю дифузи шновацш тшно зв'язана те-орiя 1х життевого циклу. Вона розглядае процес ви-робництва нових, шновацшних товарiв як процес iз декiлькома стадiями: поява нового продукту; зрос-тання його виробництва; зршсть (насичення); скоро-чення. Лауреат преми з економiки пам'ятi Альфреда Нобеля Пол Кругман довiв, що на стадГi масового споживання шновацш потрiбнi бiльшi ринковi кон-такти, тому найсприятлившим мiсцем для розмщен-ня iнновацiй е великi мшта. Активне !х продукуван-ня може бути розмщене i в перифершних регiонах. Але це створить ризик для невеликих мкт, оск1льки слГдом за стадiею насичення починаеться зниження або припинення виробництва, поки не з'являться iншi шноваци в бкьших мiстах [3]. Вiдповiдно до ще! теори регiональна iнновацiйна полiтика повинна концентруватися на створеннi сприятливих умов для шновацшно! дiяльностi в менш розвинених регiонах, наприклад у виглядi створення освiтнiх i наукових центрiв (технополiси, технопарки, науко-мiста).
Теори структуризаци й ефективног оргатзаци шновацшного середовища спираються на функцю-нальнi властивосп форм просторово! органiзацГi виробництва та розселення - промислових г транспортних вузлГв, агломерацГй, територГально-виробничих комплексГв, мГських Г сГльських поселень рГзного типу.
Теорiя полюав зростання, що набула широкого визнання, шдсилюе теорт оргатзаци економiчного простору А. Льоша [1], використовуючи бГльш су-часнГ досягнення економГчно! науки (зокрема, метод
«витрати - випуск» В. Леонтьева). В основГ теори полюав зростання, висунуто! французьким економГс-том Ф. Перру [4; 5], лежить уявлення про визначальну роль галузево! структури економГки та, передуам, провГдних ГнновацГйних галузей, що створюють новГ товари та послуги. ТГ центри й ареали економГчного простору, де розмщуються пГдприемства таких галузей, стають полюсами притягання основних факторГв виробництва, осшльки забезпечують найбГльш ефек-тивне !х використання. Це приводить до концентра-ци ГнновацГйних шдприемств Г формування полюсГв економГчного зростання.
Ж. Будвкь (]. БоийеуШё) [6] показав, що як по-люси зростання можна розглядати не тГльки сукуп-ностГ пГдприемств лГдируючих галузей, але Г конкрет-ш територГ! (населенГ пункти), що виконують в еко-номГцГ кра!ни або певного регюну функцГю джерела шновацш Г прогресу. За його визначенням, регюналь-ний полюс зростання являе собою набГр галузей, що розвиваються та розширюються, як розмГщеннГ в ур-банГзованГй зонГ та здатш викликати подальший роз-виток економГчно! д1яльносп в усГй зонГ свого впли-ву. Таким чином, полюс зростання можна трактувати як географГчну агломерацго економГчно! активностГ, або сукупшсть мГст, яким властивий комплекс вироб-ництв, що швидко розвиваються.
Х. Р. Ласуен (]. К Ьазиеп) [7; 8] деталГзував уявлення про полюси економГчного зростання. По-перше, полюсом зростання може бути регюнальний комплекс пГдприемств, пов'язаний з експортом продукци регГону (а не просто Гз провГдною галуззю); подруге, система полюсГв Г кожний з них окремо зроста-ють за рахунок Гмпульав, породжених загальнонацю-нальним попитом, що передаеться через експортний сектор регГону; по-трете, шновацшний Гмпульс зростання передаеться другорядним галузям за посеред-ництва ринкових зв'язюв мГж пГдприемствами, а та-кож географГчно! перифери.
Теоретичш положення про полюси ГнновацГй-ного розвитку використовуються багатьма крашами при розробцГ стратегГй просторово-го економГчного та шновацшного розвитку. При цьо-му Где! поляризованого розвитку Гстотно по-рГзному дГють для традицшних промислових регГонГв Г нових регюшв господарського освоення.
У першому випадку поляризащя вГдбуваеться в результатГ модершзаци та реструктуризацГ! промислових Г аграрних регГонГв, створення в них передових (ГнновацГйних) виробництв разом з об'ектами сучас-но! виробничо! та сощально! Гнфраструктури. Такий пГдхГд застосовувався у Франци, НГдерландах, Великобритании НГмеччинГ й Гнших кра!нах з досить висо-кою щкьшстю господарсько! дГяльностГ.
У другому випадку найбГльш характерними полюсами шновацшного зростання стають промисловГ вузли й особливо територГально-виробничГ комплек-
си (ТВК), яю дозволяють комплексно освоювати при-роднi ресурси, створюючи технолопчний ланцюжок виробництв разом i3 вГдповГдними об'ектами шфра-структури.
Протягом останньо! третини ХХ столiття роз-винутГ кра!ни в мiру свого втягування у в1д-критий ринок пережили не тГльки техноло-гiчну, корпоративну i торгову перебудову економiки, але i нову територiальну концентрацiю економiчноI дiяльностi. Найважливiшим завданням у сферi регю-нально1 полiтики стало при цьому формування шсти-туцiональних механiзмiв i iнфраструктур шновацшно! економши на кожному рiвнi - наднацюнальному, державному, регiональному, локальному. Так звана «економжа знань» спираеться вже не на природш ресурси, а на людський капГтал i тому ставить перед регюнальною полiтикою питання про формування середовища для вiдновлення та розвитку людських i природних ресурав. 1стотно зростае роль гуманГтар-ного фактора в забезпеченш економiчного зростання. Прискореними темпами створюються шфраструкту-ри, що забезпечують екологiзацiю господарсько'! дь яльностi, iнформатизацiю управлiнських процесiв i капiталiзацiю людських ресурсiв.
Колишнiй тдх1д до територГ! як об'екта шду-стрiального освоення й експлуатацГ!, властивий ш-дустрiальнiй фазi розвитку, сьогоднГ уже не працюе. Регiональна полГтика все бiльше здобувае характер оточення, трансформуючись у так званий просторо-вий розвиток.
Прийняття шновацшно'! моделi розвитку поро-джуе ситуацiю, в якГй основна частка в доданш вар-тостГ дктаеться центрам управлiння iнновацiйними процесами. Щ центри, як правило, контролюються найб1льшими транснацiональними компанiями, вони значно бкьш мо6ГльнГ, нГж традицiйне iндустрiальне виробництво, i можуть досить вГльно перемщатися поверх адмГнГстративно-територГальних границь. ВГдхГд центра управлшня з територГ! означае i пере-мГщення центра прибутку, що перетворюе розмщеш на територГ! технолопчш комплекси у виробничГ шд-роздГли - фактичнГ центри витрат, що несуть, до того ж, на собГ ва екологГчнГ та сощальш ризики.
Усе це призводить до нових диспропорцш у те-риторГальному розвитку сучасних держав. НайбГльш прибуткова дГяльшсть, фГнансовий i людський каштал починають концентруватися в невеликш кГлькос-тГ мГсць (центрах розвитку), де скуплюються основш потужностГ шновацшно! економки - центри прийняття ршень, ГнформацГйнГ технологи, бази знань. Уа ГншГ територГ! переходять до розряду сировинно! та технолопчно! периферГ!, стаючи постачальниками необхГдних ресурсГв i зонами розмГщення застарГва-ючих технологш.
1снуе кГлька законГв ГнновацГйного розвитку, що дготь у глобальному свт та приводять до становлен-ня ново! регюнально! ГерархГ!.
По-перше, локальш (регГонально замкнутГ) ринки в нову просторову органГзацГю глобального свГ-ту просто не входять. Вони виключенГ з активного економГчного життя Г, по суп, не Гснують для свГту «геоекономГки». Майбутне таких регГонГв у силу ще! обставини бачиться проблемним. СитуацГя не може бути виправлена шякими масштабними швестищ-ями в основш фонди та сощальну сферу доти, поки не буде вирГшене завдання ГнтеграцГ! таких регГонГв у глобальний ринок.
По-друге, у сучасному свт в кращому положен-нГ знаходиться не той, хто виробляе товари, а той, хто керуе !х потоками, хто залучае фшанси, авторськ права, найбГльш квалГфГкованГ кадри, хто придумуе та поширюе ГнновацГйнГ технологи. Для територГ! здатнГсть впливати на глобальш обмГни конверту-еться у вартГсть активГв, до яко! додаеться своерГдна регГональна рента: можливГсть бГльш ефективно Г ди-версифГковано розпорядитися фГнансами, одержати б1льшу плату за робочу силу, забезпечити велику лк-вГднГсть нерухомого майна тощо.
По-трете, одночасно вГддаючи та приймаючи активи, територГ! у свГтГ геоекономГки мають рГзний баланс обмГну, що фГксуеться не тГльки в категорГях дефГциту чи профГциту торгового та платГжного ба-лансГв, але й у номенклатурГ обмГнюваних цГнностей. Стан балансу та номенклатура обмГну цГнностей ви-значають статус регюну - його ринковГ позицГ!.
По-четверте, державнГ шститути лише почас-ти керують новою регюналГзащею свГту. Його сучасна геоекономГчна ГерархГя - багато в чому результат дш агентГв глобального ринку, що хазяюють. Саме вони розмГщують у просторГ вГдкритого ринку сво! акти-ви, домагаючись !хньо! найвищо! сукупно! вартостГ. Тому для величезно! кГлькостГ регГонГв ледве не единим реальним шансом змшити сво! ринковГ позицГ! у глобальнГй економГцГ е залучення зовшшшх швес-тицГй, включення регюну в таку економку на умовах корпоративних Г технолопчних стратегш ГнвесторГв.
Щв
б1льше ко
е одним аргументом на користь зробленого висновку можуть служити такГ мГркування. ВГдомо, що свГтовГ ГнвестицГйнГ потоки все онцентруються в галузях виробництва й у сферГ послуг з найбГльш високими показниками додано! вартостГ. Саме !хнГй розвиток найбГльшою мГрою визначае сьогоднГшнГй стан Г перспективи свГтово! економжи, а також вГдображае положення нацюналь-них економГк у свгговш табелГ про ранги. Однак одна лише формальна приналежнГсть до передового за свГ-товими мГрками способу господарсько! д1яльносп ще далеко не гарантуе вГдповГдним виробництвам пГдви-щено! уваги ГнвесторГв.
1нвестицГйна привабливкть - це комплексний показник, що формуеться географГчними, полГтич-ними, правовими, економГчними та багатьма Гншими факторами. Широко розповсюджена в недавньому
минулому думка про те, що вгдносна дешевизна та висока квал1фжацш робочо! сили можуть вГдГгравати вирГшальну роль при виборГ кра!ни Гнвестування -сьогодш не одержала практичного шдтвердження. ОднГею з характерних ознак глобалГзацГ! свГтово! еко-номГки е ще до кГнця не зрозумГла багатьма крашами -претендентами до входження в клуб свГтово! елГти -тенденцш замикання основних ГнвестицГйних пото-кГв, а отже, Г шновацшних виробництв, усерединГ роз-винутих кра!н, рГвень витрат на робочу силу яких -найвищий у свт. А з цього легко зробити висновок про те, що залучення ГнвестицГй у бГльшГсть видГв ви-робничо! дшльност та сфери послуг Г забезпечення !хнього розвитку в руслГ свГтових процесГв - надзви-чайно складна проблема, особливо для нових кра!н Г регГонГв, яким необхГдно додавати серйозних зусиль не лише для створення зовншшм швесторам при-йнятних для них умов, але й витримувати при цьому напружену конкуренцГю з великою юльйстю Гнших претендентГв на швестици.
НайбГльш ефективнГ сучаснГ ГнновацГйнГ еко-номГчнГ системи побудованГ таким чином, щоб вони забезпечували масштабне вГдтво-рення наукових знань Г забезпечували всебГчне спри-яння !х поширенню та комерщалГзаци. Останне надае широк можливостГ передовим кра!нам свГту масштабно Г без серйозних фшансових витрат використо-вувати не лише власний штелектуальний потенцГал, а Г потенцГал численного загону науковщв з Гнших кра!н, насамперед - з менш розвинутих. Таким чином, стае цкком зрозумГлим, що рГвень науки, на-уково-технолопчно! сфери, освГти, наукоемнГсть валового внутрГшнього продукту - це показники, що сьогодш все бГльше визначають межу мГж бГдними Г багатими крашами, закладають шдвалини майбут-нього - чи благополуччя, чи постшного вГдставання в соцГально-економГчному розвитку незалежно вГд за-собГв оргашзаци нацюнальних економГк.
Приклад США - найбкьш яскравого та вГдомо-го представника кра!н, що активно використовують донорський штелектуальний потенцГал, - свГдчить, що свою наукову систему вони на чверть формують за рахунок закордонних учених, а в прюритетних напрямках НДДКР таких працюе бкьше половини. За останш десять роив лише зГ схгдноевропейських кра!н емГгрувало в шшГ, головним чином, розвинутГ кра!ни, понад 200 тис. учених.
ОсобливГстю «шновацшно! революцГ!», що йде, е Г те, що змшюеться не ткьки економГчний статус територГй, обумовлений !хшми конкурентними по-зиц1ями у вГдкритому ринку, але Г внутршня органГ-зацГя економГчного простору. Багато в чому щ змГни копшють процеси розвитку корпоративних структур у бГзнеа та встановлюють на глобальному ринку нову корпоративну оргашзацш виробництва.
Сучасна форма органГзацГ! ГнновацГйно! дшль-ностГ окремого економГчного простору - це свое-рГдна мережева модель, яка е проекщею виробничих мереж на територго, або так зваш «мережГ, прив'язанГ до мГсця».
На таких територшх господарська влада не кон-центруеться, а розподГляеться. ЕкономГчна мГць такого регГону визначаеться не обсягами виробництва, а мобшзацшним ресурсом уае! мережГ, 11 загальним впливом на глобальнГ обмГни. ЗамГсть твердо! спецГ-алГзацГ!, властиво! ГерархГчно органГзованим центра-лГзованим регГонам, мережним регюнам властива гнучка спецГалГзацГя, здатшсть до ГнновацГй. Багато в чому щ якостГ мережевих регГонГв базуються на мГж-дисциплГнарному обмГнГ шформащею та здатностГ до мобГлГзацГ! штелектуального потенцГалу (концентра-цГ! розсГяного знання), характерних для виробничих мереж. ЗГбраш в загальну мережу кооперацГ! та вза-емодГ! (нехай Г заснованих на взаемнш конкуренцГ!) пГдприемства утворюють виробничий кластер.
Однак не можна оголосити будь-який тери-торГально-виробничий комплекс пГдприемств Г ви-робництв кластером. ЦГннГсть останнього полягае не стГльки в комплексностГ, скГльки, по-перше, у на-явностГ внутрГшнього конкурентного середовища (кластер не е вертикально-Гнтегрованою компанГею), а по-друге, у присутностГ кластера в глобальнш еко-номГцГ, у наявностГ в нього сильних конкурентних позицш на глобальному ринку. Зазвичай на територГ! Гснуе обмежена кГлькГсть кластерГв, але саме вони за-безпечують конкурентоздатнГсть регГону.
Кластери в бГльшостГ випадшв включають компанГ!, що випускають продукцГю кГнце-вого споживання; компанГ! з надання послуг; постачальники спецГалГзованих факторГв виробни-цтва, компонентГв, машин, а також сервГсних по-слуг; фГнансовГ Гнститути; фГрми в супутнГх галузях. У кластери також входять фГрми, що працюють у каналах збуту продукцГ!; виробники побГчних про-дуктГв; спецГалГзованГ органГзацГ! Гнфраструктури; органГзацГ!, що забезпечують навчання та пГдготовку кадрГв, проведення дослГджень Г надання науково-техшчних послуг, шформацшне обслуговування; а та-кож агентства, що встановлюють стандарти. УрядовГ агентства, що справляють Гстотний вплив на кластер, можуть розглядатися як його частина. I, нарештГ, багато кластерГв включають торговГ асоцГацГ! й ГншГ спГльнГ структури приватного сектора, що пГдтриму-ють члешв кластера. Висока конкурентоздатшсть територГ! на вГдкритому ринку тримаеться, перш за все, за рахунок позицГй окремих кластерГв, тодГ як поза ними навггь найрозвинутша економка може давати посереднГ результати. Не буде перебкьшенням твер-дження, що в сучаснГй економГцГ конкурують не окре-мГ пГдприемства та галузГ, а кластери.
ВИСНОВКИ
Шдбиваючи шдсумок розгляду процесiв шнова-цiйного розвитку в контекст його територiальноï ор-гашзацИ, сформулюемо завершальний висновок. Уже до кiнця минулого стомття рeгiональна полiтика, як полiтика iндустрiалiзацiï, перестала виконувати та за-безпечувати функцiю розвитку певного eкономiчного простору. Промисловi рeгiони виявилися неконку-рентоспроможними у глобальнiй eкономiцi, особливо в частиш масового освоення шновацш, оскiльки ïхнi основнi фонди, промисловi пiдприемства стали швидко втрачати значення ключових ресурав розвитку. Мeрeжeвi регюни почали вигравати в перших у глобальнш конкуренцИ за найголовшший ресурс розвитку - людей, як володiють ключовими квалiфiка-цiями, а головне - eнтузiазмом розвитку. Вiдповiдно, не зовнiшня промислова експант та вeликi шдустрь альш будiвництва, а iнтeгрованi у кластери високо-тeхнологiчнi малi та середш пiдприемства, науковi й освiтнi установи та ефективна шфраструктура -стають у ХХ1 столiттi символом конкурентоздатних, перспективних i процвиаючих тeриторiй. ■
Л1ТЕРАТУРА
1. Лёш А. Пространственная организация хозяйства. М. : Наука, 2007. 664 с.
2. Айзард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах. / пер. с англ. В. М. Гофмана, Ю. Г. Липеца, С. Н. Тагера. М.: Прогресс, 1966. 660 с.
3. Fujita M., Krugman P. R., Venables A. J. The Spatial Economy: Cities, Regions and International Trade. The MIT Press, 2001. 384 p.
4. Perroux F. L'Eroup sans rivages. Grenoble : Press universities de Grenoble, 1954. 859 p.
5. Перру Ф. Экономическое пространство: теория и приложения / пер. с англ.. А. Горюнова. Пространственная экономика. 2007. № 2. С. 77-93.
6. Boudeville J. Les espaces économiques. 1970, L'Actualité économique. 1962. Vol. 38. No. 1.
DOI: https://doi.org/10.7202/1002559ar
7. Ласуэн Х. Р. Урбанизация и экономическое развиз тие: временное взаимодействие между географическими и отраслевыми кластерами. Пространственная экономика. 2010. № 1. С. 68-104.
8. Lasuen J. R. On Growth Poles. Urban studies. 1969. Vol. 6. No. 2. P. 137-161.
REFERENCES
Ayzard, U. Metody regionalnogo analiza: vvedeniye v nauku o regionakh [Methods of Regional Analysis: An Introduction to Regional Science]. Moscow: Progress, 1966.
Boudeville, J. "Les espaces economiques. 1970". L'Actualite economique, vol. 38, no. 1 (1962). DOI: https://doi.org/10.7202/1002559ar
Fujita, M., Krugman, P. R., and Venables, A. J. The Spatial Economy: Cities, Regions and International Trade. The MIT Press, 2001.
Lasuen, J. R. "On Growth Poles". Urban studies, vol. 6, no. 2 (1969): 137-161.
Lasuen, Kh. R. "Urbanizatsiya i ekonomicheskoye razvitiye: vremennoye vzaimodeystviye mezhdu geografiches-kimi i otraslevymi klasterami" [Urbanization and Economic Development: Temporary Interactions between Geographic and Sectoral Clusters]. Prostranstvennaya ekonomika, no. 1 (2010): 68-104.
Lesh, A. Prostranstvennaya organizatsiya khozyaystva [Spatial Organization of the Economy]. Moscow: Nauka, 2007.
Perroux, F. LEroup sans rivages. Grenoble: Press universities de Grenoble, 1954.
Perru, F. "Ekonomicheskoye prostranstvo: teoriya i prilo-zheniya" [Economic Space: Theory and Applications]. Prostranstvennaya ekonomika, no. 2 (2007): 77-93.
<C
О ^
LU
<c =n
_Q
<c =n О
<
о
ш
