CC BY
18Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 26 (65). 2013. № 2-2. С. 342-349.
УДК 342.98:35.082.3
ТЕОР1Я ТА ПРАКТИКА РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ П1Д ЧАС ДОСУДОВОГО РОЗСЛ1ДУВАННЯ
Сотльник Р. Л.
ПВНЗ «Львкський ункерситет б1знесу та права» м. Льв1в, Украта
У статп проанатзовано та дослщжено теорш та практику реформування судового контролю тд час досудового розслщування. Розгляд поняття, основних функцш судово! влади потребуе вiдповiдi на питання про взаемодш завдань i принцишв кримшально-процесуально! дiяльностi. Зазначаеться, що судове оскарження дш i рiшень органу дiзнання, дiзнавача, слiдчого i прокурора, якi зачшають штереси учасникв кримiнального судочинства, проводиться лише в судовому заиданш.
Ключов1 слова: судовий контроль, досудове розслщування, кримшально-процесуальна дiяльнiсть, правовi поняття, верховенство права, сощально-класова структура.
Постановка задача. Законодавство Укра!ни продовжуе реформування правосуддя. Основний змiст реформ включае лшвщування прiрви мiж конституцiйними деклара-щями i реальнiстю роботи судiв, здшснення правосуддя на пiдставi принципiв зма-гальностi, диспозитивностi.
Будучи представником держави, суддя е безпосередшм носiем ще! влади, пред-ставляе державнi штереси та вiдстоюе !х. Суддя, здшснюючи державно-владнi повноваження, сто!ть на захисп iнтересiв не лише держави, але й гарантованих прав i свобод людини та громадянина.
Анал1з останшх досл1джень та публтацш. Савицький В. М. писав, що суд - це шструмент тоташтарно! держави. Вш культивувався радянською владою, зневажаючи до регулюючих положень права, пiдмiняв юридичш акти вольовими рiшеннями, голим адмшютруванням. Суд був зведеним до рiвня звичайного управлiнського закладу.
Конституцiя Украши орiентуе судову владу на перебудову роботи судових органiв. До-свщ роботи, придбаний органами юстици за минулий час, е достатнiм для вдосконалення правосуддя. Характеристика правового статусу судд виходить iз його правового iнституту як носiя судово! влади. Основт напрямки судово! дiяльностi визначаються через !! функци. Ми вже визначили функцi!' кримiнального процесу, якими е кримiнальне переслщування, кримiнальний захист та правосуддя. Виходячи з функци правосуддя, визначимо функцi! судово! влади, яю були предметом дискусi! i вивчення багатьох правознавцiв.
Алексеева Л. Б., Вщин С. Е., Куцова С. Ф., Бажанов М. I., Бож'ев В. П., Веретехш Е. Е., Гальперш I. М., Лукашевiч В. З., Грошевий Ю. М., Ковтун М. М. - усi вони виокремлювали найбiльш суттевi ознаки функцш судово! влади.
Виходячи з !х висловлювань, треба зробити висновок про подш функцш: функци, що виражають i конкретизують класову сутшсть влади, враховують класовi, нацю-
нальш i приватнi iнтереси всiх i кожного члена суспiльства, охорону прав i свобод громадян, охорону вшх форм власностi, !хнш правовий захист, забезпечення правопорядку тощо; функци, якi втiлюють i розкривають роль суду, його соцiальне призна-чення. У цих функщях реалiзуeться практична дiяльнiсть судово! влади.
Мета досл1дження. Основна тенденщя реформування дiяльностi сущв полягае в тому, щоб диференщювати кримiнальну вiдповiдальнiсть, звузити застосування ре-пресивних заходiв впливу щодо ошб, якi вчинили небезпечнi злочини, не послабляю-чи при цьому кримшально! вiдповiдальностi за тяжкi злочини.
Виклад основного матергалу. Статус судщ можна ототожнювати з поняттям про-цесуальне становище. При цьому статус становить, насамперед, сукупнють певних сощальних можливостей, обсяг i характер яких залежать вщ пе! ролi, сощально! функци, що виконуеться ним у судочинствi. Поняття «статус суддЬ> виражае те, що суддi, як носiю судово! влади, надаються можливостi, що дозволяють забезпечити належне, незалежне, об'ективне, повне, неупереджене вщправляння функцiй судово! влади, а саме: здшснення вщ iменi держави контролю в механiзмi подiлу влади. Здiйснення цiе! функци передбачае надання суддi процесуальних повноважень. Су-купнiсть повноважень становить змют правового статусу суддi. Правовим вш нази-ваеться тому, що суддя мае правове чи юридичне визначення.
Теоретична модель статусу судщ включае такi положення. По-перше, правовий статус суддi не повинен розглядатися поза зв'язком iз конституцiйним статусом, змютом та обсягом прав, основних свобод та обов'язюв, закрiплених у Конституци Укра!ни, що е основою, фундаментом спещального правового статусу суддi. По-дру-ге, Закон Укра!ни «Про статус суддiв» надiлив суддiв статусом посадово! особи державно! (судово!) влади, що свщчить про необхiднiсть ураховувати особливосп правового становища ще! категорi! осiб при визначеннi структури i правово! природи елементiв правового статусу суддь
Роблячи висновок iз цих положень, ми можемо зазначити, що правовий статус суд-дi е цiлiсною правовою категорiею, що характеризуе весь спектр юридичних можливостей, на яку покладено функщю здiйснення судово! влади. Змiст правового статусу суддi визначаеться метою i завданнями його дiяльностi i становить певну сукупнiсть правових можливостей. Такий статус е спещальним рiзновидом професшного статусу, оскiльки йдеться про виключш правовi можливостi посадово! особи судово! влади.
Специфша дiяльностi суддi передбачае деяю обмеження (виключення) свободи вибору поведшки суддi в певнiй сферi правовiдносин. Загальним призначенням цих обмежень е запобпання можливому протиправному використанню свого вщповщаль-ного посадового становища з метою захисту й охорони штерешв iнших суб'ектiв. Суддя обмежений у можливостях вступати у вщносини, що можуть завдати шкоди його репутацп, авторитету судово! влади. Ц обмеження спрямованi на створення га-рантiй незалежного i безстороннього правосуддя.
Розгляд поняття основних функцiй судово! влади потребуе вщповщ i на питання про взаемодда завдань i принципiв кримiнально-процесуально! дiяльностi.
У процес iсторичного розвитку держави функцi! судово! влади змшювалися. Однi з них вщпадали, iншi поглиблювалися i видозмшювалися за змiстом, третi виника-ли знову. Але в ушх випадках вони обумовлювалися певною юторичною епохою,
економiчною i сощально-класовою структурою суспшьства, сутнiстю держави, його сощальним призначенням.
Побудова правово! держави йде шляхом охорони прав i свобод громадян, усiх форм власностi, додержання правопорядку.
Сучасна тенденцiя до збшьшення питомо! ваги «не працюючого» законодавства — це один iз насшдюв неуважного ставлення до проблеми функцш права i ролi законодавства. Проблема змюту й форми у правi — це найважливiша частина методологи законодавця.
Механiзм правового регулювання судово! влади, виходячи з його функцюнально! спрямованосн, можна визначити низкою функцш.
Перша функщя — соцiально! справедливость Нозш Р. вважае, що це принцип чес-ностi, який не вживаеться у кримiнальному судочинствi. Одним з шститунв публiч-ного права е шститут правово! системи. Важливу роль у розвитку i формуванш цього iнституту вiдiграе розроблення i прийняття законiв Верховною Радою Укра!ни. Сьо-годнi ми бачимо достатнш хаос у прийняттi законiв, яю входять у суперечнiсть один з одним, а в окремих випадках суперечать Конституци Укра!ни.
Друга функщя контрольна — регулятора нормативних систем. Право впливае на поведшку суб'екпв через окремi норми, iнститути i механiзми, пов'язанi з дозволом, забороною, правовим захистом, застосуванням покарання.
Третя функщя пов'язана iз формуванням правомiрно! поведiнки правовим впли-вом на суспшьш вiдносини.
Четверта функцiя — юридично! практики — регулятивна, вона полягае у формуванш прав та обов'язюв суб'екпв правовiдносин. Правознавщ виокремлюють рiзнi функцi! юридично! практики, й одш автори (Алексеев С. С.) вважають, що таких функцш три: правонапрямна (орiентуюча); правоконкретизуюча; сигнально-шфор-мацiйна. Iншi (Чичерiн Б. Н.) розглядають також функци формування права, удоско-налення правотворчо! дiяльностi.
Активне формування i розвиток судово! влади спричинило дослiдження проблем !! устрою i дiяльностi, поширення прав, повноважень. В енциклопедiях термiн «повнова-ження» визначаеться як сукупнiсть встановлених нормативними правовими актами прав та обов'язюв органiзацiй, органiв, посадових осiб, а також оаб, що здiйснюють управ-лiнськi функцi!. Державний устрiй потребуе чiтко! органiзацi! публiчно! i судово! влади. Задоволенню iнтересiв суспiльства повинна вщповщати правоохоронна система.
Судовi повноваження мютять такi елементи: видання нормативно-правових акпв, обов'язкових для виконання вшма посадовими особами, а також окремими грома-дянами; забезпечення виконання нормативно-правових акпв заходами державного переконання; матерiальне забезпечення виконання нормативно-правових актiв.
Вщ держави залежить орiентацiя дiяльностi вшх правоохоронних органiв. У пра-вовш державi найбiльш гостро постае значення проблем формування i розвитку публiчного, приватного права, позовного провадження. Публiчне право захищае iн-тереси населення, суспшьства в цшому. Позовне провадження спрямоване на вщшко-дування матерiального збитку потерпiлому. Приватне вiдстоюе штереси особи.
Повноваження в цивiльному правi — це суб'ективне право особи здшснювати пра-вочини, у публiчному правi — право й одночасно обов'язок вщповщного суб'екта дiяти в певнш ситуацi! способом, передбаченим законом або шшим правовим актом.
Юрисдикщя включае сукупшсть правових повноважень вiдповiдних державних оргашв вирiшувати правовi спори. Вона визначаеться залежно вiд виду i характеру справ, що виршуються. Однак у прав^ в окремих випадках, застосовуеться неко-ректне використання цього поняття. Поняття «юрисдикщя» в мiжнародному правi означае сувереннi права влади держави на сво!й територп, а в кримшальному i цивiльному процесах, судоустро! використовуеться для характеристики пiдсудностi справ. Аналiзуючи правове застосування цих понять, покликаних зафiксувати обсяг i характер справ, можна сказати, що вш не однаковий. Обсяг правових понять, вико-ристовуваних у законодавсга, до кшця не врегульований.
Пiдсуднiсть у процес характеризуеться як пiдвiдомчiсть тих чи шших судових справ тим чи шшим органам судово! влади, !хня здатнiсть до провадження справ i до постановлення рiшення. Таким чином, шдсудшсть охоплюе повноваження влади, що належить суду, його право прийняти рiшення у справi.
Принцип шдсудносп передбачае наявнiсть процесуальних повноважень щодо прийняття до розгляду лише тих кримшальних справ, якi не пiдвiдомчi юрисдикцi! iншого органу.
Яким шляхом розвивати законодавство? З цього питання немае едностi думок. Перший шлях — видання закошв, що регулюють основнi галузi, сфери громадського жит-тя. Другий — виршення вузлових проблем полiтичного, господарського i соцiального життя. Третiй — визначення правового статусу державних оргашв. Четвертий — розши-рення прав, свобод та обов'язюв громадян. Традицшне трактування законодавчих норм ускладнюе розумшня рiзноманiття норм як носi!в рiзних методiв правового регулюван-ня i породжуваних ними неоднакових юридичних режимiв дiяльностi. Часто зустр> чаеться на практищ «нерозчленоване» ставлення до норм, що заважае !х правильному i повному застосуванню — маються на увазi норми, якi конкретно наказують, загаль-норежимнi, норми-цiлi, норми-принципи, норми-стимули, техшко-екожмчш норма-тиви, норми-дефiнiцi!, норми-заборони та !х виправдане спiввiдношення мiж собою.
На жаль, на практищ частими е випадки !х невдалих сшввщношень i нерiвномiр-нiсть у реалiзацi! рiзних видiв повноважень, вибiр далеко не найкращих способiв, не-використання прав i посадова бездiяльнiсть, втручання в компетенцiю iнших ланок. Прийшов час розробити загальну стратепю реалiзацi! закону, в межах яко! кожна ланка органу управлiння визначае свою тактику. Послщовне застосування закону й ощнка впливу його норм на ефектившсть вирiшення завдань, на досягнення кшцевих результатiв, як здаеться, повинш супроводжуватися «невiдворотними» наслiдками. Один iз них — заохочення за досягнення високого рiвня законностi, шший — застосування рiзних, а не окремих вцщв вiдповiдальностi.
В останньому випадку вiдзначимо двi обставини. Перша стосуеться подолання нездатносп вищих i правоохоронних органiв гласно скасовувати i припиняти неза-коннi акти, що потребуе посилення i розмежування об'ектiв нагляду й контролю з боку прокуратури. Забезпечення правильного сшввщношення управлiння i закону — важлива умова змiцнення законностi в кра!ш. На жаль, ця закономiрнiсть слабко виражена на практицi.
В останш роки визнання верховенства права i закону супроводжуеться примен-шенням ролi державного управлiння. Вважаеться, що правовi норми самi по собi
забезпечують самостшну регулящю громадян i юридичних oci6. Це приводить до наростання стихшно1 регуляци, управлiння виявилося «розiрваним» та ослабленим.
Функщя, яку повинен виконувати суддя, — це функщя юстици, яка передбачае здшснення судового контролю за досудовим слщством; дачу санкцiï, яка обмежуе права та свободи громадянина; розгляд скарг на ди правоохоронних оргашв та прокурора; провадження судового слщства та постановлення вироку.
Сфера судового контролю включае в себе наступне: суддя i3 кримшального пе-реслiдування розглядае подання проведення оперативно-розшукових заходiв, якi об-межують права та свободи людини та громадянина; суддя i3 кримiнального пересл> дування розглядае скарги на незаконш дiï органiв досудового розслiдування. Скарга на постанову судщ про надання санкци, яка обмежуе права та свободи, може бути подана до апеляцшного суду; апеляцшний суд у триденний строк повинен розгля-нути скаргу та прийняти рiшення (вщмовити у скарзi, залишити постанову суддi без змiни, задовольнити скаргу, скасувати постанову судд^.
В умовах режиму законносп необхiдне вдосконалення системи юридичних га-рантiй правильного застосування права, одшею з яких i е процесуальна форма. Вiд того, наскшьки вона досконала, в остаточному шдсумку залежить соцiальна цiннiсть права.
Одним iз елементiв контрольно-процесуального режиму е способи здшснення контрольноï дiяльностi, що е в сукупносп ïï оргашзацшною основою.
Термiн «спошб» можна розумгги як збiрний, що включае в себе таю процесуальш атрибути, як методи, засоби, заходи i прийоми. Вони е особливим процесуальним ш-струментом, що використовуеться суб'ектами контрольного процесу для здшснення сво1'х функцш
Юридична сутнiсть при цьому випливае iз чiткого законодавчого закрiплення цих способiв, i тому кожен факт 1'хнього застосування пов'язаний iз настанням вщповщ-них юридичних наслiдкiв.
Наступний елемент контрольно-процесуального режиму — гаранти забезпечення контрольно-процесуально1' дiяльностi. Вони становлять свого роду опорну основу контрольного процесу i покликаш створити умови надшносп становища всiх суб'ек-пв контрольного процесу, усвiдомлення ними впевненосп в досягненнi поставлених цiлей. Вмшня використовувати гарантiï в суворiй вщповщносп з ïхнiм безпосеред-нiм призначенням — визначальна умова оптимальносп контрольно-процесуального режиму. Сказане дозволяе бшьш повно розкрити поняття контрольно-процесуально-го режиму i визначити його склад як вщображення сощально-полггично1' атмосфери суспiльства в контрольному процесс
Контрольно-процесуальний режим являе собою нормативно-оргашзацшну обстановку розгляду кримшально1' справи, забезпечуючи оптимальне сприяння всiм суб'ектам контрольного процесу, i полягае в реалiзацiï принципiв контрольно-проце-суально1' дiяльностi, способiв ïï здшснення i гарантш забезпечення досягнення контрольного процесу.
Теоретичне дослщження суттевих проблем судовоï влади включае питання про ïï наявнiсть або вщсутнють. Суть проблеми полягае в необхщносп уникнення ототож-нення гiлки судовоï влади iз судовою системою. На державному рiвнi судова влада
становить систему оргашв i посадових oci6, що виршують юридичш спори й офщш-но санкщонують можливiсть застосування державного насильства.
Контрольно-процесуальний режим складаеться з блоку контрольних проваджень, що передбачае контроль за процесуальною дiяльнiстю органiв дiзнання i досудового слiдства.
Контрольно-правова дiяльнiсть судових органiв полягае у виршуванш питань, пов'язаних з установленням фактичного виконання завдань управлшського характеру в оргашзацшно-розпорядницькш дiяльностi пiдконтрольних правоохоронних органiв об'ективною суспiльно-полiтичною оцiнкою i спещальною юридичною квалiфiкацiею правового характеру вчиненого дiяння; виникаючою у разi виявлення неправомiрноï поведiнки суб'ектiв кримшально-процесуально! дiяльностi необхвд-нiстю приведення в дда юридичних, адмiнiстративних, профiлактичних запобiжних заходiв щодо порушень у майбутньому; оперативним, найбшьш повним i яюсним виконанням прийнятого рiшення.
Контрольна дiяльнiсть суддi на стадiï досудового розслщування мае двi озна-ки. Перша включае контрольну дiяльнiсть суддi, надання санкцiï до порушення кримiнальноï справи про зняття iнформацiï з каналiв зв'язку. Друга — при наданш санкцiï у випадках порушення Конституцп Украши, а саме: накладення арешту на ко-респонденцiю i зняття шформаци з каналiв зв'язку, обрання мiри запобiжного заходу тримання шд вартою, проведення обшуку.
Проблема в наданш санкци суддею до порушення кримшально1' справи полягае в тому, що суддя повинен надати санкщю на накладення арешту на кореспонденщю i зняття iнформацiï з каналiв зв'язку на пiдставi оперативних матерiалiв, якi вiн повинен вивчити при наданш санкци. У даному випадку постанова судщ при наданш санкци до порушення кримшально1' справи е порушенням кримшально-процесуаль-ного закону, тому що кримшально-процесуальний закон дiе лише пiсля порушення кримiнальноï справи.
Аналiз даних положень дае можливють дiйти висновку, що суддя не повинен скла-дати постанову i надавати санкцiю на накладення арешту на кореспонденщю i зняття шформаци з каналiв зв'язку за оперативними матерiалами.
Оперативш матерiали, вiдповiдно до ст. 65 КПК Украши, е доказами у кримшаль-нш справь Суддя шд час досудового слщства, при постановленнi вироку вказуе, на яких пiдставах вiн прийняв оперативш матерiали i встановив ix значення як доказiв у кримiнальнiй справь Якщо оперативнi матерiали у кримшальному процес не знай-шли свого вщображення i не були шдтверджеш iншими доказами, то суддя у вироку вказуе, що вони не можуть бути доказами у кримшальнш справь
Друга позищя складаеться з того, що суддя може дати санкщю на накладення арешту на кореспонденщю i зняття шформаци з каналiв зв'язку лише в тяжких зло-чинах. Крiм того, оперативш шдроздши, якщо вони ддать на законних шдставах, пов'язаних iз розслщуванням злочину, мають техшчну можливiсть зшмати шформа-цiю з каналiв зв'язку.
Суддя повинен отримати подання слщчого, яке погоджуеться iз прокурором. Розгляд щодо надання санкци повинен проводитися в присутност слщчого, прокурора, затримано].' особи, його захисника. Суддя повинен вивчити матерiали
кримшально1' справи. Пюля ознайомлення з матерiалами суддя повинен поставити питання слщчому про тдстави подання. Пюля слiдчого повиннi висловити свое враження щодо отримання санкцiï захисник та затримана особа. Прокурор повинен висловити свою думку з цього приводу. Пюля цього суддя мае право оголосити ршення та дати санкщю.
Треба встановити процесуальний порядок надання санкци в присутност ошб, яю подають подання. Санкщю на проведення обшуку суддя може дати без виклику осiб, щодо яких повинен проводитися обшук, тому що ця дiя е пошуковою i пов'язана з режимом секретносп ïï проведення.
Аналiз надання постанови про накладення арешту на кореспонденщю та зняття iнформацiï з каналiв зв'язку до порушення кримiнальноï справи дае тдстави зробити висновок, що суддя повинен складати постанову лише у тяжких злочинах. В шших випадках суддя не мае права давати санкщю на арешт кореспонденци та зняття ш-формаци з каналiв зв'язку.
Висновок. Судове оскарження дш i рiшень органу дiзнання, дiзнавача, слiдчого i прокурора, яю зачiпають iнтереси учасникiв кримiнального судочинства, проводиться лише в судовому засщанш.
Воно включае розгляд заяв, клопотань, скарг тд час судового розгляду. Скарга на ди слщчого, прокурора подаеться до суду. Суддя повинен у строк до 10 дiб роз-глянути скаргу та постановити ршення. Постанова рiшення включае в себе таю ди: скасувати ршення слiдчого, прокурора, задовольнити скаргу повнютю; частково задовольнити скаргу, скасувавши рiшення слiдчого, прокурора; вiдмовити у скарз^ задовольнити рiшення слiдчого, прокурора. Суддя контролюе не органи досудового слщства, а захищае права та свободи людини, тому його ди е контрольними щодо слщчого, прокурора, та процесуальними щодо прав i свобод людини та громадянина.
Список лггератури:
1. Соловйов В. М. Державний контроль як споаб забезпечення законност в державному управлшш Украши / В. М. Соловйов // 1нформ.-аналгг., наук.-метод. бюл. Адмiнiстрацiï Президента Украши. -2004. - № 4. - С. 64-68.
2. Алехин А. П. Сучасне кримшальне право / А. П. Алехин, А. А. Кармолицький, Ю. М. Козлов. - М. : Зерцало, 2010. - 776 с.
3. Гаращук В. М. Деяю питання характеристики способ1в забезпечення законност та дисциплши в державному управлшш / В. М. Гаращук // Проблеми законности республжанський м1жшдомчий науко-вий зб1рник. - Х. : Нацюнальна юридична академiя Украши, 2008. - С. 37-43.
4. Прокопенко М. I. Законшсть та правопорядок / М. I. Прокопенко // Офщшний вюник Украши. -2000. - № 24.
5. Панов М. Ю. Порядок проведення контролю судовими органами / М. Ю. Панов // Офщшний вгс-ник Украши. - 2009. - № 20.
6. Концепщя судовоï реформи в Украш / Державна комюш з проведення в Украш судовоï реформи. - К., 2008. - С. 75.
7. Проект Концепцп реформи судочинства Украши: Судова реформа в Украш: док. i матер1али // Украшський правовий часопис. - 2009. - С. 68.
8. Дроздов О. Оскарження постанови про порушення кримiнальноï справи / О. Дроздов // Юридич-ний в1сник Украши. - 2007. - № 9-10. - С. 53-54.
9. Романюк Б. В. Удосконалення досудового провадження в Украш : монографш / Б. В. Романюк. -К., 2011. - 228 с.
Сопшьник Р. Л. Теория и практика реформирования судебного контроля в ходе досудебного расследования / Р. Л. Сопшьник // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. - 2013. - Т. 26 (65). № 2-2. - С. 342-349.
В статье проанализированы и исследованы теория и практика реформирования судебного контроля в ходе досудебного расследования. Рассмотрение понятия, основных функций судебной власти требует ответа на вопрос о взаимодействии задач и принципов уголовно-процессуальной деятельности. Отмечается, что судебное обжалование действий и решений органа дознания, дознавателя, следователя и прокурора, которые затрагивают интересы участников уголовного судопроизводства, производится только в судебном заседании.
Ключевые слова судебный контроль, досудебное расследование, уголовно-процессуальная деятельность, правовые понятия, верховенство права, социально-классовая структура.
THEORY AND PRACTICE REFORM OF THE JUDICIAL CONTROL DURING THE PRETRIAL INVESTIGATION
Sopilnyk R. L.
«Lviv University of Business and Law», Lviv, Ukraine
The paper analyzed and researched the theory and practice of reforming judicial control during the pretrial investigation. Review of concepts, basic functions of the judiciary needs to answer questions about the interaction of objectives and principles of criminal procedural activities. Review the concept of the basic functions of the judiciary needs to answer to the question of the interaction of objectives and principles of criminal procedure - sualnoyi activities. Stipulated by the order granting sanctions in the presence of persons who file submission. Sanctions on the search judge can give without calling persons to whom the search should be conducted, so that this action is a search and secrecy associated with its implementation. Specificity of judges includes some restrictions (exclusion) of agency behavior of the judge in a particular area of relationships. The general purpose of these restrictions is to prevent possible misuse of his official position, responsible for the protection and conservation of the interests of other stakeholders. The judge limited in their capacity to enter into relations that could harm its reputation and credibility of the judiciary. From the state depends on the orientation of all law enforcement agencies. In a state of law the most acute problems of formation and significance of public, private rights of action on policies. Public law protects the interests of the people and society in general. Action proceedings aimed at the pecuniary loss to the victim. Jurisdiction of the process is described as the jurisdiction of any other court or other cases in the judiciary, their ability to conduct legal proceedings and the judgment.
Key words: judicial review, pre-trial investigation, criminal procedural activities, the legal concept of the rule of law, social class structure.
