CC BY
38
УДК 343.13
Андрш Бондюк
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка" аспiрант кафедри кримшального права i процесу halyna_rymarchuk@yahoo. com
АНАЛ1З НАУКОВИХ П1ДХОД1В ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ "СУДОВИЙ РОЗСУД"
© Бондюк А., 2017
Висвгглено питання визначення у науковш штерпретацн поняття судового розсуду. На 6a3i проведеного аналiзу видаеться можливим вивести едине визначення поняття суддiвського розсуду слщчого суддi у кримiнальному провадженш, з огляду на особливкть його процесуальних повноважень у кримiнальному провадженш з контролю за дотриманням прав i свобод учаснитв кримiнального провадження. Роз'яснено вибiр основних терминологiчних вираив, як входять до складу пояснення суддiвського розсуду слiдчого суддi.
Ключовi слова: судовий розсуд; кримшальне провадження; слщчий суддя; судовий контроль; досудове слщство.
Бондюк Андрей
АНАЛИЗ НАУЧНЫХ ПОДХОДОВ К ОПРЕДЕЛЕНИЮ ПОНЯТИЯ СУДЕБНОГО УСМОТРЕНИЯ
В статье освещается вопрос определения в научной интерпретации понятия судебного усмотрения. На основе проведенного анализа представляется возможным вывести единое определение понятия судейского усмотрения следственного судьи в уголовном производстве, учитывая особенность его процессуальных полномочий в уголовном производстве по контролю за соблюдением прав и свобод участников уголовного производства. Розьснено выбор основных терминологичних выражений, которые включены в объяснение судейского усмотрения следственного судьи.
Ключевые слова: судебное усмотрение; уголовное производство; следственный судья; судебный контроль; досудебное следствие.
Bondyuk Andriy
Institute of Law and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Criminal Law and Procedure postgraduate student
ANALYSIS OF SCIENTIFIC APPROACHES TO THE DEFINITION OF JUDICIAL DISCRETION
In the article the question of the definition in the scientific interpretation of the concept of judicial discretion. On the basis of the analysis seems possible to display a single definition
of judicial discretion investigating judge in criminal proceedings, given the peculiarity of his judicial authority in criminal proceedings for the control of the rights and freedoms of participants in criminal proceedings. It is explained the choice of terms, basic expressions included in the explanation of judicial discretion investigating judge.
Key words: judicial discretion; criminal proceedings; the investigating judge; judicial review; pretrial investigation.
Постановка проблеми. У питанш штерпретаци положень законодавства в наущ завжди розвивалися дискуси з приводу того, за допомогою яких шструменпв та засобiв певш суб'екти, надшеш вiдповiдними повноваженнями, реалiзовують свое право у визначених випадках на розсуд. Особливу увагу в цьому питанш звернено на дефшщда суддiвського розсуду слщчого суддi як процесуального суб'екта у кримшальному провадженнi.
Аналiз дослщження проблеми. Питання судового розсуду дослщжували у сво1х наукових працях таю вчеш та практики: Л. Н. Берг, Ю. Грачова, Я. П. Зейкан, В. С. Канщр, К. I. Комюаров, А. I. Мадшов, О. А. Папкова, Д. П. Поповський та шшь
Мета дослщження. На основi узагальнених дефiнiцiй судового розсуду вивести едине консолщоване визначення поняття суддiвського розсуду слiдчого суддi у кримiнальному провадженнi.
Виклад основного матерiалу. Розвиток та трансформацiя суспшьних вiдносин прямо вiдображена на етапах правотворення та правозастосування. Законодавець, слщуючи вимогам часу, будуе правову галузь так, щоб вона могла вщповщати потребам суспшьства та забезпечувати конституцiйно-правовi гарантiï якостi життя. Однак, у ланцюгу поступового формування нормативно-правово1 бази безсумшвно наявнi певнi прогалини, продиктован швидкоплиннiстю часу та прогресивнiстю змш. Оскiльки правова наука покликана виявляти, дослщжувати та моделювати основнi способи виршення неврегульованих питань, законодавець покладаеться на практику суддiвського розсуду, яка, хоч i не заповнюе недолши правотворчостi, однак активуе правозастосовну та правотлумачувальну функщю суду.
Суддiвський розсуд як правова категорiя починаеться в дослщженнях Свгена Ерлiха та заснованш ним "школi вiльного права". Вш виражав iдею, що право в будь-якому разi мiстить прогалини, а суддiвський розсуд покликаний заповнювати щ прогалини [1, с. 168-184]. Науковець Д. П. Поповський, вивчаючи суддiвський розсуд у краïнах романо-германськоï правовоï системи, досить виразно наголошуе, якщо погодитися з абстрактним, загальним характером правових норм, то в разi 1'х застосування неминучим буде процес тлумачення, який залишае, як правило, для суддi свободу розсуду, захистивши його лише встановленням правових рамок i директив. Застосовуючи право суддя зазвичай лопчно розвивае ранiше сформульованi норми iз залученням нових понять, визначень, методiв порiвняння, протиставлення тощо, тобто таю розумовi операцiï, якi вносять новизну в розумшня розглянутого питання [2, с. 15-19]. К. Левеллш свого часу писав, що навггь якщо припустити, що законодавець створив правило в формулюванш одного варiанта i що врегульоваш ним обставини були добре йому вiдомi i не змшилися вiдтодi, одного разу все ж виникае сумшвний випадок, який повинен буде виршити суддя, вдаючись до власноï оцiнки позитивного права [3, с. 10]. У галузi кримшального права Г. П. Ткешилiадзе слушно зауважуе, що пiдстави кримшально1' вiдповiдальностi чiтко визначенi в закош. У разi визначення розмiру покарання така точнють формулювання вiдсутня. Це пояснюеться тим, що кожне конкретне кримшальне правопорушення та особа правопорушника е настiльки iндивiдуальними, що законодавець не в силах встановити конкретну мiру покарання, ефективну для вшх злочинщв, якi ско1'ли такi порушення. Тому законодавець обмежився постановленням загальних правил, яю з одного боку, виключають судове свавiлля, а з шшого, - дають можливiсть суду взяти до уваги шдивщуальш особливосп злочину та особи злочинця [4, с. 114].
Так науковець Ю. Грачова досить вдало видшила основш пiдстави iснування сувдвського розсуду:
- динамiзм умов юнування сучасного суспiльства, що гальмуе створення безстрокових правових норм;
- нескшчена рiзномастiсть життевих явищ i шдивщуальна неповторнiсть кожного з них;
- дефекти законодавчо! технiки;
- недоцшьшсть, в рядi випадкiв, формулювати в закош абсолютно-визначенi норми.
Як слушно наголошуе В. С. Канцiр, змют норми права е загальним i сам вибiр можливого варiанта виршення справи е творчим, особистiсним, заснованим на свободi погляду. Якби кримшальне право було набором "готових до використання" схем, то воно не могло б виконувати роль регулятора суспшьних вщносин [5, с. 10].
Зрозумшо, що певна вольнiсть судщ обгрунтовувати винесене ним рiшення на пiдставi власного бачення та трактування закону передбачена в нормах права самим законодавцем, адже зовсiм не всi життевi ситуацп та наслiдки правовiдносин можна чггко врегулювати нормою, оскiльки специфша суспшьно! життедiяльностi полягае у проявi "вiдгалужень", часто з настанням нестандартних обставин, оцшку яким i зобов'язаний дати суддя в межах правового поля та за сво!м розсудом.
Розглянемо судщвський розсуд з боку дефшггивного вираження його сутносп, змiсту та ознак. У наущ iснуе досить широкий спектр проблем, що !х вивчають дослiдники рiзних галузей права, а тому питання судщвського розсуду не стало винятком. Наприклад, судщвський розсуд у кримшальному правi - це правозастосовча штелектуально-вольова дiяльнiсть судд^ яка передбачена кримiнальним законом мiрою свободи вибору одного iз варiантiв рiшення у кримiнальнiй справi [6, с. 164]. Про загальш аспекти розсуду говорив росшський учений П. I. Люблшський, який наголошував, що розсуд можна розглядати з двох сторш, по-перше, як деяку свободу дiяльностi публiчного органу вiд законодавчого регулювання, та як право вшьно-доцшьно! оцiнки у застосуваннi, на тдставах, вказаних законом, наданих цьому органу повноважень [7, с. 3-6]. Так, К. I. Комюаров вважае, що судовий розсуд - це повноваження суду приймати, вщповщно до конкретних умов, таке ршення з питань права, можливють якого випливае iз загальних та лиш вщносно визначених вказiвок закону [8, с. 50]. А. I. Малшов у науковш робой зазначав, що державна воля, виражена в нормi права, доповнюеться правовою позищею компетентного органу вщносно конкретного випадку (правовий розсуд) [9, с. 20]. О. А. Папкова наголошуе, що судовий розсуд - це врегульований нормами права, здшснюваний у процесуальнш формi специфiчний вид правозастосовно! дiяльностi, сутнiстю якого е надання суду у вщповщних випадках повноваження виршувати спiрне питання, враховуючи цiлi, якi переслiдував законодавець, принцитв права та iнших загальних положень закону, конкретних обставин справи та засад розумносп, добросовюносп, справедливости i основ моралi [10, с. 107]. Л. Н. Берг обгрунтовувала думку про те, що судовий розсуд - це елемент у структурi дiяльностi правозастосовуючого органу з пошуку, прийняття iндивiдуалiзованого юридичного ршення про права та обов'язки сторш чи iндивiдуалiзацiю покарання [11, с. 56]. Я. Зейкан дотримуеться бачення того, що судовий розсуд - це вибiр суддею варiанта ршення юридично! справи, що грунтуеться на його суб'ективному сприйнятп обставин справи та його суб'ективному тлумаченню правових норм [12, с. 21]. А. Т. Боннер розглядае категорда розсуду як дiяльнiсть з пошуку найоптимальшшого ршення в межах закону, яка зумовлена поставленими перед ними (органами влади та посадовими особами) завданнями, вщповщае штересам держави та суспшьства i основуеться на фактах об'ективно! дшсносп [13, с. 35]. Так, В. Б^ун пропонуе визначати суддiвський розсуд як межi свободи сувд в судовому вирiшеннi, спосiб реалiзацil судово! влади суддею, принципове положення в здшсненш правосуддя, що визначае межi повноважень суду у виршенш питань i справ у судочинсга [14, с. 22].
На основi розма!ття представлених визначень та пiдходiв до вироблення унiверсального термiну суддiвського розсуду ми приходимо до висновку, що сувдвський розсуд слiдчого сувд е
одшею з тих специфiчних категорiй, яю не вписуються у загальне трактування сувдвського розсуду через особливостi процесуально! форми здiйснення повноважень, !хню мету та змют, а також особу - суб'екта реалiзацn прав та обов'язюв слiдчого суддi.
Ми пропонуемо таку iнтерпретацiю суддiвського розсуду слщчого суддь Першочергово, так зване вшьне волевиявлення слiдчого суддi не повинно виходити за межi вказiвки процесуального закону. Бшьше того, судовий розсуд не може бути абсолютним навггь у питаннях, що неврегульованi, а тим бшьше нечггко врегульованi, законодавством. У цьому разi слiдчий суддя зобов'язаний керуватися шшими факторами, що вплинуть на його кшцеве ршення. Такими факторами можуть бути iншi нормативно-правовi правотлумачувальнi акти (роз'яснення пленуму ВСУ, узагальнення судово! практики та акти Вищого спецiалiзованого суду з розгляду цившьних та кримiнальних справ, практика ССПЛ тощо), принципи права (засади кримшального судочинства, конституцiйнi гарантп, основи захисту прав та свобод людини) та врештi поеднання досягнення мети досудового розслщування з належним виконанням професшного обов'язку суддi, що е слщчим суддею у конкретному кримшальному провадженш.
Висновки. Так, сувдвський розсуд слiдчого суддi - це ментальна форма реалiзацn процесуальних повноважень у кримшальному провадженш, що обмежуеться вказiвкою припису процесуально! норми закону або умовою li вiдсутностi, результатом яко! е винесення правомiрного, оптимально ефективного ршення, в основу якого покладено обгрунтоваш пiдстави з урахуванням основних засад кримiнального судочинства, мети досудового розслщування та положень про захист основоположних прав, свобод та штереив людини.
Ми пропонуемо розглядати сувдвський розсуд слщчого суддi як ментальну форму, обравши цей термш, який означае вщ лат. mens - розум, мислення [15, с. 67], у перекладi на англшську "mental" означае розумовий, розумовi здiбностi, такий, що належить до сфери штелектуально!, активнiсть та результати активносп мозку, думки [16]. Розсуд, як ми уже визначили, е дiяльнiстю судд^ пов'язаною з його осмисленням та оцшкою вщповщно! ситуацп. Це не що шше як ментальш характеристики процесу розсуду.
Окрiм того, формулювання оптимально! ефективносп судового розсуду ми екстрагували як описуюче поняття термiна "целесообразность", що пщтверджуеться тезами науковцiв А. Е. Лунева, С. С. Студеникина i Ц. А. Ямпольско!, як писали, що "целесообразним" буде те ршення, яке в межах закону i в цих конкретних умовах найкраще досягне мети, поставлено! перед законом [17, с. 57-67]. "Целесообразность" у перекладi на укра!нську означае "доцшьнють", тобто таку дда чи ршення, яке в цiй ситуаци буде максимально правильним, спрямованим на потрiбний результат. А. А. Хайдаров акцентуе увагу на тому, що "целесообразность" е одним iз орiентирiв, коли правозастосувачевi потрiбно зробити вибiр процесуального ршення (ди) [18, с. 29].
Саме такий змют ми вкладаемо в поняття "оптимально ефективний" в прив'язщ до процесуального ршення, яке приймае слщчий суддя на власний розсуд.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Ерл1х Е. Выьне правознаходження та выьне правознавство //Проблеми фыософИ права. -Т. 3, № 1-2. - Кигв ; Чертвщ, "Рута", 2005. - С. 168-184. 2. Поповський Д. П. Застосування судд1вського розсуду в крагнах романо-германськог правовог амг // Науковий в1сник м1жнародного гуманитарного ун-ту. Сер. : Юриспруденщя. - № 10-1, Т. 1. - 2014. - С. 15-19. 3. Лозовская С. В. О судейском правотворчестве // Сибирский юридический вестник. - 2004, № 1-10 - С. 10. 4. Ткешелиадзе Г. Т. Судебная практика и уголовный закон. - Тбилиси, 1975. - С. 114. 5. Канщр В. С. Проблеми судового угляду при застосуванм крим1нального законодавства Украгни : автореф дис. ... канд. юрид. наук. - Льв1в, 1998. - 20 с. 6. Макаренко А. С. Судд1вський розсуд при призначенм покарання в Украгм : дис. ... канд. юрид. наук. - Одеса, 2012. - 264 с. 7. Люблинский П. И. Основания судейского усмотрения в уголовных делах. - СПб., 1904. - С. 3-6. 8. Комиссаров К. И. Судебное усмотрение в советском гражданскомпроцессе //Советское государство и право. -1969. - № 4. - С. 50. 9. Маликов М. К. Проблемы усмотрения правоприменителя: природа, признаки, пределы. - Уфа, 1990. - С. 20. 10. Папкова О. А. Понятие судейского усмотрения //
Журнал российского права. - 1997. - № 12. - С. 107. 11. Берг Л. Н. Судебное усмотрение и его предели: диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. - Екатеринбург, ГОУВПО "Уральская государственная юридическая академия", 2008. - 202 с. 12. Зейкан Я. О проблеме свободного судебного усмотрения в арбитражном процессе // Вестник Арбитражного суда Ставропольского края. - 2004. - № 1. - С. 21. 13. Боннер А. Т. Применение закона и судебное усмотрение // Советское государство и право. - 1979. - № 6. - С. 35. 14. Б1гун В. С. Фыософ1я правосуддя: ¡дея та здтснення : монограф1я. - К., 2011. - 303 с. 15. Основи культуролога : навч. поаб. / за ред. Л. О. Сандюкта Н. В. Щубелки. - К. : Центр учбовог лтератури, 2012. - 400 с. 16. Словник Вебстера [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.merriam-webster.com/dictionary/mental 17. Студеникин С. С. К обсуждению вопроса о применении норм советского социалистического права// Советское государство и право. - 1954. - № 8. - С. 57-67. 18. Хаидаров А. А. Судейское усмотрение и его пределы в судебных стадиях уголовного процесса России [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dissercat.com/content/sudeiskoe-usmotrenie-i-ego-predely-v-sudebnykh-stadiyakh-ugolovnogo-protsessa-rossii
REFERENCES
1. Erlih E. Vil'ne pravoznahodzhennja ta vil'ne pravoznavstvo [On a free legacy and jurisprudence], Problemy filosofiyi prava. Vol. 1-2. Ruta Publ., 2005. P. 168-184. 2. Popovs'kij D. P. Zastosuvannja suddivs 'kogo rozsudu v krainah romano-germans 'koi pravovoi simi [On the application of the discretion of judges among the countries of roman legal family], Naukovij visnik mizhnarodnogo gumanitarnogo un-tu. Ser.: Jurisprudencija. No. 10-1, Vol 1, 2014, P. 15-19. 3. Lozovskaja S. V.
0 sudejskompravotvorchestve [On the lawmaking of judges], Sibirskij juridicheskij vestnik, 2004, No. 110, P. 10. 4. Tkesheliadze G. T. Sudebnaja praktika i ugolovnyj zakon [Legal practice and criminal law], Tbilisi, 1975, P. 114. 5. Kancir V. S. Problemi sudovogo ugljadu pri zastosuvanni kriminal'nogo zakonodavstva Ukraini: avtoref dis. na zdob. nauk. stupenja k.ju.n. [On the problems of legal discretion in the application of criminal law in Ukraine: thesis of dissert. for PhD in law], L'viv, 1998, 20 p. 6. Makarenko A S. Suddivs'kij rozsud pri priznachenni pokarannja v Ukraini: diss. na zdob. nauk. stupenja k.ju.n. [The discretion of judges while imposing a penalty in Ukraine: dissert. for PhD in law], Odesa, 2012, 264 p. 7. Ljublinskij P. I. Osnovanija sudejskogo usmotrenija v ugolovnyh delah [On the grounds for discretion of judges in criminal cases], SPb. 1904, P. 3-6. 8. Komissarov K. I. Sudebnoe usmotrenie v sovetskom grazhdanskom processe [On the discretion of judges in soviet civil procedure], Sovetskoe gosudarstvo i pravo, 1969, No 4, P. 50. 9. Malikov M. K. Problemy usmotrenija pravoprimenitelja: priroda, priznaki, predely [On the issues of legal discretion: nature, features and borders], Ufa, 1990, P. 20. 10. Papkova O. A. Ponjatie sudejskogo usmotrenija [On the notion of the discretion of judges], Zhurnal rossijskogo prava, 1997, № 12, P. 107. 11. Berg L. N. Sudebnoe usmotrenie
1 ego predeli: dissertacija na soiskanie uchenoj stepeni kandidata juridicheskih nauk [The discretion of judges and its borders: dissert. for PhD in law], Ekaterinburg, GOUVPO "Ural'skaja gosudarstvennaja juridicheskaja akademija" Publ., 2008, 202 p. 12. Zejkan Ja. O probleme svobodnogo sudebnogo usmotrenija v arbitrazhnom processe [On the problem of the freedom of discretion in arbitrary process], Vestnik Arbitrazhnogo suda Stavropol'skogo kraja, 2004, No. 1, P. 21. 13. Bonner A. T. Primenenie zakona i sudebnoe usmotrenie [The application of law and the discretion of judges], Sovetskoe gosudarstvo i pravo, 1979, No. 6, P. 35. 14. Bigun V. S. Filosofija pravosuddja: ideja ta zdijsnennja: monografija [The philosophy of justice], K., 2011, 303 p. 15. Osnovi kul'turologii: Navch.posib. / Za red. L. O. Sandjukta, N. V. Shhubelki. [The basics of culturology: textbook], K. : Centr uchbovoi' literaturi Publ., 2012, 400 p.
16. Webster Dictionary - Rezhim dostupu: http://www.merriam-webster.com/dictionary/mental.
17. Studenikin S. S. K obsuzhdeniju voprosa oprimenenii norm sovetskogo socialisticheskogoprava [On the discussion on the application of soviet legal rules], Sovetskoe gosudarstvo i pravo, 1954, No. 8, P. 57-67.
18. Haidarov A. A. Sudejskoe usmotrenie i ego predely v sudebnyh stadijah ugolovnogo processa Rossii [Discretion of judges and its borders at the stages of criminal process], Rezhim dostupu: http://www.dissercat. com/content/sudeiskoe-usmotrenie-i-ego-predely-v-sudebnykh-stadiyakh-ugolovnogo-protsessa-rossii
Дата надходження: 26.12.2016р.
