CC BY
12
Deriving from world experience the author proposes certain political ways of public conflicts resolution.
Key words: state legal conflict, negotiations, mediation, consensus, contract model, direct democracy, doctrine of political decisions.
УДК 130.3
Н. В. Чубур, кандидат педагопчних наук, доцент
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ПОЛ1ТОЛОГ1ЧНОГО АНАЛ1ЗУ ФЕНОМЕНУ НАЦ1ОНАЛ1ЗМУ
Присвячено вивченню нaцiонaлiзму як полтичного феномену, його теоретичному обтрунтуванню, сучасному стану i перспективам. Проаналiзовано форми вияву сучас-ного нацiоналiзму в контекстi глобалiзацiйних процеЫв сучасностi.
Ключовi слова: нащя, нацiоналiзм, полтичний нацiоналiзм, глобалiзацiйнi процеси.
Актуальтсть проблеми. В етнопол^ичних дослщженнях особлива увага придшясться феномен нацюн^зму. Цей феномен е порiвняно молодим за юторичними критерiями. Зодно iз загальноприйнятим уявленням наци та нацiоналiзм в !х сучасному розумшш виникли в Захвднш Сврот не ранше XVIII ст., а в шших регюнах свiту ще набагато тзнше. Вiдповiдно до iсто-рично! точки зору процес формування нацш е ще не завершеним i науковцям зарано пiдбивати пiдсумки, у тому числi в полiтичнiй сферь Сощально-полiтична реальнiсть кшця ХХ — початку ХХ1 ст. визначае важливiсть i по-лiтичну актуальшсть вивчення феномену нацiоналiзму. Крiм того, на думку багатьох поттиюв i полiтологiв, вплив етнонацiональних чинниюв на рiзнi сторони життя сучасних сустльств найближчiми роками i десятилiтгями буде пльки зростати.
Метою статтi е полгголоочний аналiз сутностi нацiоналiзму, розгляд основних наукових пiдходiв щодо дано! категорп та з'ясування тенденцiй вияву нацiоналiзму в сучасному свiтi.
АналЬз наукових джерел I публжацш. Рiзноманiтнi подходи до визначен-ня сутност нацiоналiзму вiдображено у працях вщомих фахiвцiв захщно! полгголопчно! школи: К. Вердер^ Е. Геллнера, Е. Смиа, Е. Хобсбаума, М. Хро-ха та ш. Серед росiйських дослщниюв проблем нацiоналiзму слiд вiдзначити В. Тишкова, М. Мнацаканяна, О. Соловйова, А. Галкша, В. Малахова та ш. [1—3; 5; 10].
У роки новггаьо! державно! незалежностi проблеми нацiоналiзму та етно-нацiональних процемв у широкому контекстi дослщжувалися украшськими
174 © Чубур Н. В., 2010
вченими М. BibHapmoM, О. Кортуновим, I. Кресшою, I. Курасом, М. Обушним, I. Онiщенкo, Ю. Римаренком, Л. Шкляром та ш. Водночас слщ зазначити акценти, на яких переважно концентрують свою дiяльнiсть щ та iншi дoслiд-ники.
Розвиток нащонально! свiдoмoстi та еволюци украшсько1 нащонально! 1де! дoслiджувaли I. Кpесiнa, М. Biвчapик, зaкoнoмipнoстi становления етшч-но! та нащонально1 iдентичнoстi — О. Кортунов, М. Обушний та ш., етно-та нaцioгенезу в Укра1ш — I. Онiщенкo, в пол^ичному зору дoслiджень С. Римаренка — проблема стввщношення особи, наци та держави, еволюцгю нaцioнaльних культур дослщжували М. Жулинський, М. Попович, взаемодто етносу, наци та iндивiдa — Л. Шкляр, нaцioнaльнo-деpжaвницькi парадигми сустльного розвитку — I. Кpесiнa, М. Михальченко, М. Розумний та ш., роз-виток етнoнaцioнaльних полтгичних pухiв — О. Майборода та ш. [5].
У межах комплексу сощальних наук (до яких вiднoсять юторга, культурологию, сoцioлoгiю, пoлiтoлoгiю, деяк poздiли екoнoмiки i психологи) вже накопичено великий фактичний мaтеpiaл з ще1 проблеми, poзpoбленi термь нолопя та piзнi теopетичнi концепцп.
Враховуючи бaгaтoaспектнiсть феномену нaцioнaлiзму, вiдмiтимo, що таке piзне його тлумачення детермшоване, зокрема, piзнoю iнтеpпpетaцiею по-няття «нащя». У науковш лiтеpaтуpi термши «нащя» i «нaщoнaлiзм» вико-ристовуються в piзних, досить часто взаемовиключних значеннях. При цьому конкретний змют понять змiнюеться залежно не тшьки вiд концептуальних пoгJIядiв дослщниюв, суттевий вплив справляють «нащональт традици» щодо слововживання.
Поняття «нaщoнaлiзм» пов'язане з формуванням наци та етносу i вщпо-вiднo з поняттям «нащя», яке упродовж юторичного розвитку наповнювалося piзним змiстoм. Теpмiн «нащя» походить вщ лат. слова nation, що означае рщ, плем'я. Слово nation утворене вщ корення лат. дiеслoвa nassi — народитися. У Стародавньому Римi цей теpмiн вживали спочатку на означення «варвар-ського» населення, яке на вiдмiну вiд римського народу жило родоплемшним ладом i займало значно нижчий сoцiaльний статус (чужинщ), однак iз поши-ренням римського громадянства поняття «нащя» почало ототожнюватись iз мiсцем народження та проживання i означало спiльнoту людей, об'еднаних мюцем походження чи спopiднених кровно [6, с. 396].
Етатизащя поняття «нащя» вiдбувaеться у зв'язку iз кoнсoлiдaцiею по-лтгичнох елiти за теpитopiaльнoю, мовною i культурною ознаками. Поступово цей теpмiн використовують для означення населення краши у значеннях «подданство», «громадянство», «держава» [7, с. 28]. Буржуазш та буржуазно-демо-кpaтичнi революци призвели до лжвщацп феoдaлiзму, станового пoдiлу сус-тльства i абсолютних мoнapхiй та формування нaцioнaльних держав. Слово «нaцiя» тепер починають уживати в значенш колективного суб'екта, що
володie повнотою державного суверенитету i охоплюе все населення краши. Розумшня наци як полiтико-територiальноl спiльноти було характерне для США, Францп та Велико! Британп.
Виникае необхiднiсть уточнити, який змiст ми вкладаемо в поняття «нащя» та яке розумшня украшськох наци може стати всхщним у контекст сощально-полгтично1 консолщацп суспiльства. Сучасна украшська полттична наука, що обгрунтовуе тезу про необхщшсть побудови правово! держави, не може нехтувати iншими етносами, що також роками живуть i працюють на теренах Укра!ни. Тим паче, що iсторично (70-рiчне спiльне минуле у скла-дi СРСР) в спадок нам дiстався факт змiшування рiзних етносiв, тобто в Укра-!т наявний полiетнiчний соцiум. Стати консолщуючим чинником етнiчнiй концепци наци не дозволяе перш за все акцентування лише на етшчних вартос-тях та нехтування полiтичною реальнiстю, що свщчить про полiетнiчнiсть украшського народу, а и практичне застосування може повернути нас до небез-печно! спроби з'ясувати «етнiчну чистоту» кожного украшця. При аналiзi су-часно! лтератури можна спостерiгати прихильтсть до так званого етатистсько-го подходу, який полягае в тому, що нащя розглядаеться як сукупшсть громадян одтех держави, незалежно вод !х етнiчноl (нащональнох) належностi [8, с. 257].
Поняття «нащонатзм» е багатоаспектним як з точки зору встановлення значущост цього термiна, так i з позицп варiативностi пiдходiв щодо його визначення.
Полiтологiчний енциклопедичний словник дае таке тлумачення: «Нащо-налiзм — це теорiя i практика етшчних i соцiально-полiтичних вiдносин у сусшльств^ якi грунтуються на самощентифжацп наци у розв'язаннi полО-тичних, державних, економiчних, соцiокультурних проблем сустльного розвитку i якi реалiзуються у рiзноманiтних формах дiяльностi, зумовлених рiвнем соцiально-економiчного, полiтичного i духовно-культурного розвитку краши, традицiями, станом сусшльно1 психологи та специфiкою навколиш-нього середовища» [6, с. 384].
Енциклопедичний сощолоочний словник пропонуе таке тлумачення: «Нащонатзм — це система поглядев, щеологш, що спираеться на егоцентризм та мае значну соцiально-полiтичну спрямовашсть. 1деологи нацiоналiзму вважають, що головним видом сощальних зв'язюв е зв'язки нацiональнi (ет-нiчнi) i головним суб'ектом ютори — нацiональнi (етшчш спiльноти, що спiвпрацюють або ворогують один з одним» [9, с. 443].
Отже, нацiоналiзм у широкому значенш можна визначити як програму чи iдеологiю полiтичного оформления, самоствердження i розвитку наци. У такому максимально широкому тлумаченш будь-який нацiоналiзм е нацiоналiз-мом полгтичним.
Загальна характеристика полiтичного нацiоналiзму належить вiдомим дослщникам цього питання Н. Еберкромб^ С. Хiллу та Б. С. Тернеру: «На-
цiоналiзм — це щеолопя, заснована на переконаннях, що народ i3 спiльними ознаками, такими як мова, релтя чи етнiчнiсть, складае особливу полiтичну стльноту. Нацiоналiсти прагнуть зберегти цю соцiальну своерiднiсть, аби захистити Ti соцiальнi блага, що е результатом нацюнально1 iдентичностi та належносп до нацiï. Нацiоналiзм ототожнюе нацюнальну легiтимнiсть держави iз самоврядуванням наци» [7, с. 46].
Полггичне значення нацiоналiзму, особливо на сучасному етат iсторич-ного розвитку, е складним i неоднозначним. Дослiдник цього феномену О. Со-ловйов зазначае: «В силу специфiчного походження нацiй, наявносп у пове-дiнцi людей, що репрезентують дану категорiю iррацiональних мотивацш, хибних оцiнок i настанов, нацiоналiзм виступае як украй неоднозначне по-лiтичне явище, що поеднуе в собi певнi суперечностi» [10, с. 175]. Як засвщ-чуе iсторичний досвщ, у ХХ ст. саме iз реалiзацiею принципiв i цшей нацю-налiстичних рух1в були пов'язаш найбiльш масовi репресiï та акти геноциду, в iм'я нацiональних штересш були розв'язанi двi свiтовi вшни, а наслiдками вимог до нацюнального суверенiтету став розпад декшькох великих багато-нацюнальних держав. В аспекп подiбних дослщжень актуальним стае питання щодо форм реалiзацiï сучасного нацiоналiзму та 1х полiтичного оформления.
Представник росшсько1 полiтичноï науки А. Галкш видiляе так форми реалiзацiï сучасного нацiоналiзму: зростаюче прагнення суверенiзацiï етно-лiнгвiстичних спiльнот з метою створення незалежно1 державностi; посилен-ня ксенофоби; самоiзоляцiя етнiчних i конфесiйно однорщних спiльнот; по-ширення тероризму як форми боротьби за сощальш i полгтичш iнтереси шд гаслом орiентацiï на самобутнiсть та етнiчну щентичшсть; iнтенсивний супротив процесам iнтернацiоналiзацiï (глобалiзацiï) шляхом звернення до край-нiх форм релiгiйного фуидаменталiзму [11, с. 70]. Остання теза потребуе бiльш докладного аналiзу в контекст сучасних свiтових тенденцiй.
Фахiвець з проблем сучасного нацiоналiзму У Альтерматт у зв'язку з цим констатував, що апартещ — це принцип, який у ХХ ст. (i навиъ на початку ХХ1 ст. — Н. Ч. ) поширюеться на европейському континеигi. У наш час подб-ний розвиток здаеться парадоксальним. Ще нiколи в Сврош так багато людей не перебували в такш залежиостi один вщ одного i не були так тюно пов'язаш м1ж собою. Прослщковуеться певна закономiрнiсть мiж економiчним зростан-ням та культурною самоiдентифiкацiею населення: чим бшьше вирiвнюються рiзнi европейськ краши в техиiчному та економiчному вщношеннях, тим силь-нiше вони вщчувають загрозу власнiй культурнiй iдентичностi. Звщси вдуть потреба до пошуку вщмшностей один вщ одного та певний страх за втрату власного суверенитету. Наслщком цих тенденцiй е самоiзоляцiя, використання культурних вщшнностей як приводу до вщокремлення вщ iнших [12, с. 11].
На думку У Альтерматта, европейський полiтичний нацiоналiзм новгт-нього типу е парадоксальним наслщком чи породженням глобалiзацiï. Вiи
являе собою захисну психолопчну реакцию на процес культурное' стандарти-зацп та утфшаци (так звано1 «макдональдизацп»), що супроводжуе прогре-сивну iнтернацiоналiзацiю вмх сфер людсько1 д1яльносп [12, с. 12—13].
Висновок. Сучасний нацюналОзм е постшним супутником глобалОзаци. На стушнь його поширення в тш чи шшш кра1ш впливають ситуативн кон-фОгураци багатьох зовшшшх О внутршшх чинниюв, що тюно пов'язан з политичною ОсторОею конкретного народу. Однак незалежно вОд приватних об-ставин, що визначають форму вияву етнонацюнальних настро1в, 1'х загальний змют являе собою хворобливу захисну реакщю масово1 свщомосп на рОзю О катастрофОчнО сощальш змши останнього десятилтття. Це е вОрним вОдносно народОв О держав як «третього», так О «першого» свгту
Л1ТЕРАТУРА
1. Малахов, В. С. Национализм как политическая идеология [Текст] / В. С. Малахов. М. : Кн. дом Университет, 2005. — 316 с.
2. Мнацаканян, М. О. Нации и национализм: Социология и психология национальной жизни : учеб. пособие для студ. вузов [Текст] / М. О. Мнацаканян. — М. : ЮНИТИ, 2004. — 367 с.
3. Мнацаканян, М. О. Национализм: идеальный тип и формы проявлений [Текст] / М. О. Мнацаканян // Полис. — 2007. — № 6. — С. 24—35.
4. Сенченко, М. I. Украшський консерватизм: Свгтогляд. 1деолопя. НацюналОзм [Текст] / М. I. Сенченко ; МОжрегюн. акад. управ. персоналом. — К. : МАУП, 2006. — 96 с.
5. НацюналОзм: теорй наци та нацюналОзму вОд Йогана ФОхте до Ернеста Гелнера: антологш [Текст] / упоряд. О. Проценко. — К. : Смолоскип, 2006. — 684 с.
6. Полгтолопчний енциклопедичний словник [Текст] / упоряд. В. П. Горбатенко ; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкша, В. П. Горбатенка. — К. : Генеза, 2004. — 736 с.
7. Сидорина, Т. Ю. Национализм: теории и политическая история [Текст] / Т. Ю. Си-дорина, Т. Л. Полянников. — М. : ГУ ВШЭ, 2006. — 355 с.
8. Полпологтя [Текст] / за наук. ред. А. Колодой. — К. : Ельга, Нжа-Ценр, 2003. — 365 с.
9. Энциклопедический социологический словарь [Текст] / под общ. ред. Г. В. Оси-пова. М. : ИСПИ РАН, 1995. — 768 с.
10. Соловьев, А. И. Полотология: политическая теория, политические технологии [Текст] / А. И. Соловьев. — М. : Аспект-Пресс, 2005. — 559 с.
11. Галкин, А. А. Старые и новые лики национальной проблемы. Причины устойчивости наций [Текст] / А. А. Галкин // Полития. — 2005. — № 1 (36). — С. 64—84.
12. Альтерматт, У. Этнонационализм в Европе [Текст] / У Альтерматт. — М. : РГГУ, 2000. — 321 с.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПОЛИТОЛОГИЧЕСКОГО АНАЛИЗА ФЕНОМЕНА НАЦИОНАЛИЗМА
Чубур Н. В.
Посвящено изучению национализма как политического феномена, его теоретическому обоснованию, современному состоянию и перспективам. Проанализированы
формы проявления современного национализма в контексте глобализационньа процессов современности.
Ключевые слова: нация, национализм, политический национализм, глобализаци-онные процессы.
THEORETICAL AND METHODOLOGICAL BASES OF POLITICAL ANALYSIS PHENOMENON NATIONALISM
Chubur N. V.
The article is devoted to the study of nationalism as a political phenomenon, its theoretical justification, current state and prospects. The analysis of the manifestations of modern nationalism in the context of globalization processes of modernity.
Key words: nation, nationalism, political nationalism, globalization processes.
УДК 324: 321.74
Т. М. Моторнюк, здобувачка
АМЕРИКАН1ЗАЦ1Я ПОЛ1ТТЕХНОЛОГ1Й В ЕЛЕКТОРАЛЬНИХ КАМПАН1ЯХ УКРАШИ
Проаналгзовано специфк впливу американських полтичних технологй на виборчий процес Украти. Розглянуто основт виборчi технологи, як застосовуютьсяу сучасному електоральному процеЫ США та Украти. Зроблено висновок про те, що виборчi технологи, потребують урахування реалш конкретноï електорально'1 кампанй, що в комплекс з шнш чтким, по^довним виконанням визначае Шню ефективтсть.
KiwHoei слова: виборчий процес Украти, полтичт технологи, полтичт партп, електоральна культура.
Актуальтсть проблеми. У транзитивних сощумах, коли вГдбуваються злам старих, народження та утвердження яюсно нових полгшко-культурних цшностей та щеолопчних преференцш, сощальна та политична структура ще не стабМзована, мае розмип обриси, а у деяких випадках взагалi вгдсутш базовi (фундаментальш) сегменти сустльного подшу. Тому полгтичш актори, переслГдуючи у першу чергу технолопчш цшГ, вимушеш Гмгтувати ще не сфор-мований, не структурований (сощально та полгшчно), а отже, не стабшГзова-ний сустльний подш. Характерними особливостями останнiх електоральних кампанiй в Укршш стали використання в мюцевих умовах зарубГжних ви-борчих технологш, зокрема напрацьованих у модерному виборчому процеа США. Саме тому видаеться актуальним звернутися до свгтового досвщу роз-гортання виборчого процесу та застосування у ньому рГзномаштних © Моторнюк Т. М., 2010 179
