CC BY
130
УДК 334.716 (331.108+331.102.344)
ТЕОРЕТИЧНИЙ БАЗИС НОВО1 ПАРАДИГМИ СУСШЛЬСТВА -
ЕКОНОМ1КИ ЗНАНЬ
В.Л. Свилична
1нститут проблем ринку та економ1ко-еколог1чних дослгджень НАН Украши, Одеса, Украгна
Свгтлична В.Л. Теоретичш базис новоi парадигми сустльства - економши знань.
У статп проведено огляд концепцш щодо особливостей та характеристики ново! парадигми сустльства - економши знань. Запропоновано визначення економши знань i парадигми сучасного сустльного розвитку (в двох розрiзах) з урахуванням особливостей розвитку економiки Украши, визначено ознаки суспiльства знань, головт проблеми на шляху його розвитку в Украш, умови досягнення успiхiв щодо формування економiки знань.
Ключовi слова: теоретичний базис, економша знань, економiчна парадигма
Светличная В.Л. Теоретический базис новой парадигмы общества - экономики знаний.
В статье проведен обзор концепций об особенностях и характеристиках новой парадигмы общества экономики знаний. Предложено определение экономики знаний и парадигмы современного общественного развития (в двух разрезах) с учетом особенностей развития экономики Украины, определены признаки общества знаний, главные проблемы на пути его развития в Украине, условия достижения успехов в формировании экономики знаний.
Ключевые слова: теоретический базис, экономика знаний, экономическая парадигма
Svetlichnaya V.L. Theoretical base of new paradigm of society are economies of knowledge.
In the article the review of conceptions is conducted about features and descriptions of new paradigm of society are economies of knowledge. Determination of economy of knowledge and paradigm of modern community development (in two cuts) is offered taking into account the features of development of economy of Ukraine, the signs of society of knowledge, main problems, are certain on the way of his development in Ukraine, condition of achievement of successes in forming of economy of knowledge.
Keywords: efficiency, manufacturing, enterprise, business, agriculture, economic paradigm
Економша, заснована на знаннях, це принципове нове явище, що веде до кардинально! змши коршних основ економiки i сустльства в цшому, становленню ново! парадигми суспшьно-економiчного розвитку i наукового тзнання.
Зпдно з оцшками фахiвцiв, iз середини ХХ ст. обсяг доступних людству знань подвоюеться кожш 20 рошв, за оцшками Светового банку, фiзичний каттал у сучаснш економщ формуе 16% загального обсягу багатства кожно! кра!ни, природний - 20, а людський каттал - 70%. У таких кра!нах, як Япошя i Шмеччина, частка людського капеталу становить до 80% нацюнального багатства [1, С. 250].
Формування державами економш з орiентацiею на знання знаходить свое воображения у рядi теорiй, що сформувалися в сучаснш науш. До таких теорiй вщносять теорп про економiчну природу знання, про закономiрностi господарювання на основi використання знань i впливу знання на економiчнi чинники; про еконо-мiчнi iнструменти вимiру знань; про прюритет-нiсть ролi людини в новому економiчному розвитку, як1 у сво!й сукупностi вимагають узагальнення i систематизации
Аналiз останнiх дослiджень та публжацш
В останнi десятирiччя ХХ ст. було запропоно-вана безлiч визначень понять «знання», «еконо-мша знань».
Фундаментальнi ще! про розвиток i ефектив-нiсть економiки знань, а також динам^ людських знань вщбип в класичних працях Броделя Ф., Вебера М., Кастельса М., Кейнса Дж. М., Куна Т., Смета А., Хайека Ф., Шумпетера Й., iнших.
Концепцiя економiки знань етсно пов'язана з еволюцiею економiчних вiдносин, новою роллю людського, штелектуального i соцiального капета-лiв, змшами системи мислення, виникненням но-вих громадських груп. Значний вклад в наукове розумшня цих питань внесли Беккер Г., Бру-к1нг Е., Вiiг К., Нонака Й., Маслоу А., Полаш М. Свейбi К.Е., Страссман П., Стюарт Т., Сенге П., Такеучi Х., Флорiда Р.
Проблеми розвитку економiки, засновано! на знаннях, питання перспектив шновацшно! економiки Укра!ни отримали обгрунтування в публiкацiях вiтчизняних учених, серед них Александрова В.П., Бажал Ю.М, Богиня Д.П.,
Гальчинський А.С., Геець В.М., Гриньова В.М., Данько М.С., Дем'яненко В.В., Мочерний С.В., Федулова Л.1., Чухно А.А., Яковенко Л.1., iншi.
Видiлення невирiшених ранiше частин загаль-но1 проблеми. Аналiз теоретичний напрацювань рiзних авторiв i наукових шшл дозволив зробити висновок, що економiка знань, як нова форма економiчних вiдносин, iнтегруe в себе основш iснуючи на цей час концепцп сучасно1 економiки. У вичизнянш економiцi i на вiтчизняних шдпри-емствах iснують нерозв'язанi проблемнi питання, пов'язанi з трансформацiйними процесами становления економiки знань i пристосування (адаптаци) до европейських стандартiв, особливо у кадровш полiтицi.
Метою cmammi е: розвиток теоретичного базису формування економ^ знань для адаптацй' його до вичизняних умов i видiлення деяких особливостей, характеристик, ознак, властивих цьому типу ново1 економiки.
Виклад основного матерiалу
Якщо звернутися до суп поняття «економжа знань», то воно трактуеться науковцями по-рiзному, але усi вони вiдзначають спшьну основу тако1 економiки. Розглянемо деяш з цих трактувань, як1 найбшьш точно, з нашо1 точки зору, розкривають змiст цього поняття.
Як загальнонаукова категорiя знання розгляда-еться як конструкщя свiту, створювана людиною, в основi яко1 лежить «осмислення дiйсностi свщо-мютю» [3]. Такий пiдхiд одержав назву сошально-конструктивютського. У його рамках термiн «знання» використовуеться у трьох площинах, як [4, с.10]:
1) здатностi, умiння, навички, заснованi на поiнформованостi людини про те, що i як необхщно зробити та як1 операцп при цьому здiйснити;
2) синошм значимо1 (релевантно!) iнформацiï. Знання - це шформашя, що одержала в процеа обробки змiсту i значення. У цьому разi знання буде вщповщати критерiевi iстинностi, тобто вщповщальносп своему предметовi;
3) особливий вид дiяльностi, результатом якого виступае нагромадження знань. При цьому, розрiзняють практичну дiяльнiсть, що веде до збагачення ситуативного досвiду, i теоретичну, спрямовану на продукування нових знань. Термш «економiка знань» впровадив вперше у
науковий оборот американський вчений Фрщ Махлуп ще у 1962 рощ [5]. Вш включив до нього
сферу освгш, дослiджень i розробок, зв'язку, iнформацiйне машинобудування та шформацшну дiяльнiсть, i розглядав економiку знань як один i3 секторiв, що вщ^вае вирiшальну роль у функцюнуванш економiчноl системи. Однак, вже в 70-i роки стало зрозумiло, що економша знань -новий тип економiчноl оргашзацп суспiльства, в якому виршальна роль належить сектору знань, а виробництво знань е джерелом зростання економiки.
Пiзнiше П. Друкер визначае нове знання як головний економiчний ресурс [6]. При цьому, на його думку, саме нова економша е «економшою знань», сфера виробництва i розповсюдження шформацп - «андуст^я знань», а все сустльство -це «суспiльство знань». Тобто, не старi фактори виробництва, а виключно знання створюють сьогоднi продуктившсть i е пiдгрунтям для економiчного зростання.
Дал1 П. Друкер доводить, що у нових економiчних умовах знання е взагалi единим ресурсом, який мае значення помiж традицшних факторiв виробництва (маеться на увазi праця, капiтал та земля) [7, С. 39]. Вш вiдзначае, що становлення глобального капiталiзму вiдбулося тд впливом радикальних змiн у самш концепцп знання, що стало одним з ведучих ресурсiв, перетворившись з товару приватного у товар суспiльний. Цю змiну ролi знання вчений називае «револющею в управлiннi, яка в умовах глобально! економiки охопила увесь свгг» [7]. Вiдтепер, як вважае автор, значення мае тшьки шдвищення продуктивностi працi людей, не зайнятих фiзичною працею. Але, суспiльство, у якому живе постiндустрiальний свiт, на його думку, ще передчасно розглядати як «суспiльство знання». Сьогоднi можна говорити лише про створення «економiчноl системи на основi знання» (knowledge-based economy) у рамках «посткашталютичного» сустльства [7].
У 80-х роках, з точки зору М. Кастельса, революцшш змши в областi комп'ютерних технологш, систем зв'язку i загальний високий рiвень НТП, стали передумовою до розвитку теорп «iнформацiйного суспiльства» у рамках «поспндус^ально!» теорп [8].
Д. Белл у сво!х дослiдженнях визначив основш характеристики шформацшного суспiльства i його вiдмiнностi вiд попереднiх економiчних органiзацiй суспiльства, табл. 1.
Основш характеристики сустльства Iндустрiальне сустльство Постiндустрiальне або шформацшне суспiльство
1 2 3
Провiдний сектор нацюнальжй економши Промисловють Сфера послуг (оргашзащя i управлшня, iнформатика i телекомушкацп)
Головна цiннiсть Споживання товар1в (задоволення матерiальних потреб) Заощадження часу (задоволення культурних i особових потреб)
Таблиця 1. Порiвняння характеристик iндустрiального i постiндустрiального (iнформацiйного)
суспiльств по Д. Беллу [9]
Продовження таблицi 1
1 2 3
Професшна культура Робггники, обслуговуючий персонал, менеджери Зростання значення iнтелiгенцiï, «техшчного класу», учених
Об'ект органiзацiï Машини i люди Знання (у т.ч. теоретичт)
Структура економiки Нацюнальна. Традицiйнi капiталомicткi i трудомютю галузi Транcнацiональна. Наукомicткi, iнформацiйномicткi, шновацшш галузi
Чинник влади елiти Влаcнicть Оcвiта, квалiфiкацiя
Джерело вартостi Праця Iнформацiя
OcHOBHi Iндуcтрiальне Поcтiндуcтрiальне або
характеристики суспшьства cуcпiльcтво iнформацiйне cуcпiльcтво
Основний ресурс Матерiальний i енергетичний Нематерiальний знання, шформащя
Сиcтемоутворюючi комушкацп Затзнищ Глобальнi обчиcлювальнi мережi
Товарно-виробнича структура Реальна (самодостатня) корпорацiя Вiртуальна корпорацiя
Стратегiя корпоративных
швестицш в iнтелектуальний Адаптивна Креативна
капiтал
Мотивация до пращ в сферах
економши, що визначають ïï Матерiальна Нематерiальна cамореалiзацiя
розвиток
Вже в цей перюд, европейсьш i американськ1 дослiдники вводять заметь поняття «шформацшне суспшьство» так1 поняття як «суспшьство знань» («knowledge society» або «knowledge able society»), тим самим тдкреслюючи значення i роль не стшьки само! шформацп, скшьки знань.
До сер. 90-х рошв XX ст. формуеться нове поняття, «економжа, яка створюе, поширюе i використовуе знання для забезпечення свого росту i конкурентоспроможносп» [10, с.6].
Е. Тоффлер зазначав, що економюти, виявилися сам на сам iз системою багатства, що за калька десятилiть утратила залежнiсть вiд ресурав, що вичерпуються, пройшовши шлях до головного фактора свого зростання, - знання [11, с.174].
Японський дослiдник Тайiчi Сакайя у працi «Вартiсть, створена знанням: iсторiя майбутнього» [12, 13] про нове суспшьство вшзначае, що в сучасних умовах традицiйнi фактори виробництва вже не визначають ту цшшсть, яку споживачi визнають за тим або шшим продуктом. Але, характерною ознакою сучасного суспiльства е не сам факт широко! поширеносп знань, а те, що вони безпосередньо вплюються в бшьшосп створюваних у суспшьсга благ i в такий спосiб економiка перетворюеться в систему, що функцюнуе на основi обмiну знань i !хньо! взаемно! оцшки. Саме продукцiя, бiльш, нiж що-небудь шше, пiдтверджуюча присутнiх !! власниковi вищих знань, iнформацi! i мудросп, повинна володiти тим, що називаеться цшшстю (або вартiстю), створеною знанням (knowledge-value). Майбутне суспшьство, у якому рушшною силою е цшносп, що створюються знанням, вш iменуе суспiльством, що базуеться на створюваних знанням щнностях (knowledge-value society).
Вшомий укра!нський учений Геець В.М. пропонуе таке визначення економiки знань: «...це економiка, в як1й i спецiалiзованi, i повсякденнi знання е джерелом зростання. Застосування таких знань разом iз природними ресурсами, катталом i працею роблять домiнуючим фактором процеси !х нагромадження й використання, у результат чого постiйно зростае конкурентоспроможшсть економiки. В економiцi знань визначальним е штелектуальний потенцiал суспшьства, на який вона спираеться i, який е сукупнiстю повсякденних i спецiалiзованих (наукових) знань, нагромаджених у свшомосп людей та матерiалi-зованих у технолопчних способах виробництва» [14].
Федулова Л.1. вважае, що «.за своею сутшстю цей термiн вшображае характеристики поспндус-трiального суспiльства, але на бшьш високому еволюцiйному ступеш розвитку, в ходi якого при задоволенш життево необхiдних потреб людини стають усе бiльше затребуваними диференцшо-ванi товари й послуги, вироблеш рiзними дрiбними пiдприемствами, iнтенсифiкуеться розвиток людського капiталу й сфери послуг. Слiд зазначити, що однiею з проблем, з якими стика-ються дослшники економiки знань, е вшсутшсть згоди з приводу термiнологiчних аспекпв цього поняття. В лiтературi використовуються так можливi варiанти термiнологi!: економжа знань (економiка, що базуеться на знаниях, суспшьство знань), нова економжа, шформацшна економiка (iнформацiйне суспiльство), постiндустрiальне суспiльство, суспiльство навчання упродовж життя, цифрове суспiльство, суспiльство мережевого штелекту, глобальне суспiльство та iн.» [15].
У подальших сво!х дослiдженнях автор структуруе знання у так форми:
— iндивiдуальне (суб'ективне) знання -система засвоених чи вироблених понять, що опосередкують ставлення людини до дiйсностi;
— кодифжоване знання - представлено в знаковш формi чи у формi символiв (усний
Таблиця 2. Вiдмiнностi
чи письмовий текст, формули, зображення тощо);
— об'ективоване знання - штелектуальш модел^ втiленi в об'ективнiй формi процесiв дiяльностi, li iнструментiв та результапв [16].
За результатами дослщження Федулова Л.1. вiдобразила характернi риси та вщмшносп рiзних типiв економiки, наведенi у таблицi 2.
основними категорiями
Тип економiки Характерш риси Вiдмiнностi
Традицшна економiка Економiчнi проблеми суспiльства виршуються головним чином на основi традицшних патрiархальних, нашвфеодальних iерархiчних зв'язкв мiж людьми; звича! визначають широке використання обмежених природних ресурав; технiчний прогрес i впровадження новаций рiзко обмежеш; Основними ресурсами е земля (сировина) та енерпя, якi в процесi використання зменшуються; видобуток та переробка - основний споаб виробництва; переважають трудомютюсть та кaпiтaломiсткiсть технологи;
Iнформацiйна економiка Високий ступiнь залежносл економiки ввд шформаци; широке застосування iнформацiйних технологш в бiзнес-прaктицi; зростання значення 1Т-шдустрп для економши; значення збшьшення iнформацiйноl складовоl в собiвартостi продуклв в один iз основних товарш; Комп'ютеризащя та автоматизация бiзнес-процесiв; збшьшення обсяпв та прискорення обробки i передaчi бiзнес-iнформaцil;
Iнновацiйна економжа Проривнi iнновацil займають найбiльшу частку в структурi iнновацiй; стаб1льне зростання частки наукомiсткого сектору виробництва, зокрема в доданш вартостi та зайнятостц зниження матерiаломiсткостi та енергомiсткостi виробництва завдяки активному запровадженню iнновацiйних чинниюв; спрямованiсть вiдтворювального процесу на досягнення технологiчноl конкурентоспромож:ностi та iн.; Результативний iнновaцiйних процес; розвиток економiчних процесiв, що визначають спрямовашсть позитивних змiн завдяки освоенню досконaлiших технологiй; розширенню i оновленню досконaлiших технологiй; розширенню i оновленню номенклатури виробництва; залученню в обiг нових ресурав;
Нова економiка Феномен «високотехнолопчних компанiй», що використовують Интернет як основний економiчний ресурс; глобальний кластер економiки, що виробляе програмне забезпечення або постачае технологil для шших напрямiв; набiр електронних практик, яю iнструментально заснованi на Интернет! i спрямованi на створення нових моделей господарювання пiдвищення продуктивностi; Ядром нового типу економiки е перетворення iнформaцiйних продуктiв i послуг в об'ект виробництва та споживання;
Економiка знань Створюе, розповсюджуе та використовуе знання для забезпечення зростання i конкурентоспроможностц уа сфери мaтерiaльного i нематерiального виробництва, виробничi та соцiaльнi вiдносини розвиваються на основi динaмiчного прирощення та оновлення знань. У структурi суспшьного виробництва збiльшуеться питома вага високотехнолопчного сектора; у склaдi виробленоl продукцп зростае частка додaноl вaртостi за рахунок iнтелектуaльноl склaдовоl; змiнюеться характер людсько! прац! на користь творчо! та iнтелектуaльноl д!яльност!.
На думку О. Гапоненко розвиток економiки знань слугуе найважлившою умовою для становлення iнформацiйного суспшьства, а еко-номiка знань - це економжа, що створюе, розпо-всюджуе та використовуе знання для забезпечення свого зростання та конкурентоспроможностi. В такш економiцi знання збагачують уа галуз^ всi сектори i вах учасник1в економiчного процесу. Вона не тшьки використовуе знання в рiзноманiт-нiй формi, але й створюе !х у виглядi науково! i
високотехнолопчно! продукцп, висококвaлiфiко-ваних послуг, освiти [17].
Iншi бачення рiзних авторiв щодо поняття «економiка знань» узагальнено в таблиц 3.
Аналiз сутностi визначення «економiка знань» потребуе l його розгляду у взаемозв'язку iз сучасними економiчними концепцiями, яш здiйснили свiй внесок у формування ново! теорп економiки, засновано! на знаннях, i розкривають ll рiзнi аспекти.
Таблиця 3. Визначення поняття «економiка знань»
Автор Сутшсть визначення
Захаров Н. [18] Економiка знань стае базовою та унiверcальною складовою загальжй економiки, оcкiльки вci сфери матерiального i нематерiального виробництва, виробничi i cоцiальнi вдаосини в сучасних умовах розвиваються на оcновi динамiчного прирощення й оновлення знань. Це означае, що економжа знань з одного боку, спещальна галузь загально1 економiчноï науки i практики, з шшого системо утворююча складова, ядро «ново1 економши», яка визначае перспективи i динамжу cтiйкого розвитку
Експерти ОЕСР [19] Економжа заснована на виробництвi, оновленнi, циркуляцп, розподiлi i заcтоcуваннi знань
Мшьнер Б. [20] Новий тип розвитку економiки, в якш знання ввдгграють вирiшальну роль, а ïх виробництво е джерелом зростання
Стюарт Т. [21] Економiку знань можна охарактеризувати як cвоерiдну «економiку якоcтi». Зростання когштивж^ cкладовоï у вартоcтi основних благ призведе до когнетивiзацiï товар1в, перетворенню ïх на cвоерiднi «згустки знань»
Серед системних дослщжень заслуговуе на уваги популярна концепция Р. Аккофа [22], в якш запропоновано для аналiзу процесу формування знання i його ролi у cвiдомоcтi людини схему iз п'яти категорiй: данi - шформащя - знання -розумшня - мудрicть. Автор пiдкреcлюe, що якщо
першi чотири компоненти сввдомосп мають справу з минулим, то п'ята - мудрють, стосуеться майбутнього. В лiтературi дана концепцiя на сьогодш в змiненому виглядi представлена моделлю DIKW [23], рис. 1.
Рис. 1. Модель DIKW
Найбшьш вщомою моделлю, що описуе процеси створення знання, е модель SECI. Автори цiеï моделi - японсьш вченi I. Нонака i Х. Такеучi розглядають чотири взаемних переходи явних (формалiзованих explicit) та прихованих (tacit) знань [24]:
— cоцiалiзацiя перехiд неформалiзованого знання у неформалiзоване (можна говорити, що це розвиток навичок у процеci практичноï дгяльносп, тобто удосконалення вже наявних навичок);
— екcтерналiзацiя - перехiд неформалiзованих знань у формалiзованi. Пiд такою трансформа-цiею знань розумiють опис тих знань та навичок, яш використовуються, або, наприклад, виведення нових закономiрноcтей;
— комбiнацiя, у загальному виглядi, це створення з однiеï теорiï iншоï, дуже часто без докладноï перевiрки;
— iнтерналiзацiя - перехiд формалiзованого знання в неформалiзоване.
Елементами цiеï моделi е таш: 1) двi форми знання - неформалiзоване (неявне) i формалiзо-ване (явне); 2) динамiка взаемодп - передача знань вiд фази до фази, ввд циклу до циклу; 3) три рiвня cоцiальноï агрегацiï - iндивiд, група, колек-тив; 4) чотири фази створення знання; 5) умови створення знання; 6) структура оргашзацп, що орiентована на знання.
У зарубiжнiй практищ icнують також безлiч альтернативних моделей економiки знань, якi вiдповiдають розумшню «ново1' економiки» i доповнюють одна одну.
ОЕСР розвивае концепцш, що отримала назву «економ!ки, що базуеться на знаннях» («knowle-dge-basedeconomy»). Шд цим поняттям розушеться економжа, яка безпосередньо базуеться на виробнищга, розподш i використанш знань i шформацп. Щдхвд використовуе щею ендогенно! теорп зростання, зпдно яко! знання i технологи е ведучими чинниками продуктивносп i економ!чного зростання. Ключовими факторами розвитку тако! економ!ки розглядають швестицп у дослщження i розробки, освиу, тдготовку кадр!в та структури менеджменту. В модел! тдкреслю-еться також зростання рол! держави в розвитку i шдтримщ бази знань. Концепщя «економ!ки, що базуеться на знаннях» зосереджуеться на тому факт!, що «... виробничий процес все бшьше пок-ладаеться на д!яльшсть, що базуеться на знаннях. Частка ф!зично! пращ, що створюе матер!альш блага стае меншою шж частка пращ, що займаеться виробництвом, розподшом i обробкою знання. Шдкреслюеться також, що розширення «знаннемкткого» («knowledge-intensive») сектора по вщношенню до шших рутинних i ф!зичних виробничих процеав стае одшею !з основних тенденцш економ!чного розвитку протягом цього перюду [25].
Ряд розробок, зокрема, у межах програми «Цшьових сощально-економ!чних дослщжень» (TSER), що фшансуеться £С, розвивае концепцш, яка отримала назву «економ!ки навчання» («learningeconomy»). Теоретичним тдгрунтям для розвитку ще! модел! стала праця Б-А. Люндвалла i С. Борраса [26].
На ввдшну вщ попереднього цей тдхвд вихо-дить !з того факту, що сучасний етап глобал!заци економ!ки характеризуеться зростаючим темпом технолопчних змш i шновацш. Коли змют знання зм!нюеться швидко, то тшьки той, хто бере участь у його створенш може одержати доступ до нього. Таким чином, «краще говорити про «економшу навчання», тж «економшу, що базуеться на знаннях» з того часу як високий темп змш означае, що спещал!зоване знання стае менш довгов!чним ресурсом i що саме здатшсть навчатися i присто-совуватися до нових умов все бшьше визначае стутнь продуктивносп !ндивщуум!в, тдпри-емств, ф!рм, репошв, кра!н. Просто економша навчання е економшою, де здатшсть навчатися (д!знаватися) е критичною для економ!чного усшху щдиыдуушв, ф!рм, репошв i нац1ональних економш. «Навчання» мае вадношення до створення ново! компетенцп i нових зд!бностей, а не просто до «отримання доступу до шформацп» [26].
М. Ерл у сво!й модел! вид!ляе три категорп знання: 1. прийняте (accepted) знання - «наука» (данш). 2. здшснене (workable) знання судження (шформащя). 3. потенцшне (potential) знання -«досвш» (знання). Потенцшш знання е важливь шими i мають найбшьшу вщдачу. «Наука» i, поча-сти, «судження» розглядаються як основа конку-ренцп та передумови шнування оргашзацп. Кон-
курентна перевага оргашзацп забезпечуе застосу-вання «досвiду», заснованому на знаннi. Модель допускае, що органiзацiя може створювати i захи-щати знання. Використовуючи чотири функцп: 1) iнвентаризацiя - картографування вдивщуаль-ного i оргашзацшного знання; 2) аудит оцiнка природи i величини запланованого незнания, розвиток знання через шзнавальш дп;
3) соцiалiзацiя - створення подiй, яш роблять важливим обмiн неявним знанням;
4) випробування - проблема невадомого незнання розглядаеться шляхом навчання на основi досвiду, дiй та розбору незвичайних ситуацiй. Модель М. Ерла включае також чотири технiчних i соцiальних компоненти: система знання, мереж!, працiвники знання, оргашзащя навчання [27].
Модель Г. Хедлунда розглядае поняття оргашзацп, що грунтуеться на знаннях. Головний елемент моделi - аналiз двох концепцiй: тип неявного знання i тип явного знання. При цьому, кожен тип мае три форми знання: шзнавальне, навик, впроваджене, i чотири рiвия сощально! агрегацп або чотири рiвия носiя знання: iндивiдууми, малi групи, оргашзацп, мiж органiзацiйна область. Учений вводить рушшш сили перенесення знання та його трансформаций вираженi процесами: 1. оформлення та iнтерналiзацiя, взаемодiею яких е рефлекая; 2. поширення i засвоення, взаемодiею яких е дiалог; 3. асиммщя i розсiювания, функцiею яких е витягання знання з середовища i введення знання у середовище [28].
Проведений теоретичний аналiз дозволяе зробити висновок, що економша знань, як нова форма економiчних вадносин, iнтегруе в себе основнi юнуючи на цей час концепцп сучасно! економiки.
За результатами аналiзу дослщжуюемого поняття «економiка знань», у залежносп вiд контексту, розглядаеться: 1) як частина господарства, яку пов'язано з процесами створення, поширення, використання знань (сектор знань); 2) як самостшний об'ект дослщження, наука, що вивчае конкретну предметну галузь; 3) як характеристика стану, етапу розвитку економiки й суспiльства, при якому знання виступають визначальним фактором И розвитку; 4) в широкому розумшш виступае як шновацшна економiка, оск1льки тшьки знання може бути основою для формування потреби i втiления у життя нововведень; 5) як поспндус^альна економiка, однiею з головних рис яко! е збшьшення питомо! ваги сфери послуг у матерiальному виробництвц як iнформацiйна й глобальна мережева економша, де знання, втiленi у шформацш е головним чинником виробництва, рис. 2.
Аналiз наукових концепцiй дозволяе запропонувати визначення економiки знань i парадигми сучасного суспiльного розвитку (в двох розрiзах)з урахуванням особливостей розвитку економiки Укра!ни.
Рис. 2. Ознаки новоï економiчноï парадигми cуcпiльcтва знань
«Економжа знань» в залежностi вiд контексту
частина господарства,
що пов'язана з процесами створення, поширення,використання знань (сектор знань)
самостiйний об'ект
доcлiдження, наука, що вивчае конкретну, предметну галузь
характеристика
стану, етапу розвитку економши й суспiльства, при якому знання виступають визначальним фактором 11 розвитку
1нновац1ина економ1ка,
оскiльки тальки знання можуть бути основою для формування потреби i втшення у життя нововведень
постiндустрiальна економiка,
одтею з головних рис якоï е збшьшення питомоï ваги сфери послуг у матерiальному виробництвi
шформацшна i глобальна мережева економiка, де знання, втшет в iнформацiю, е головним чинником виробництва
Економжа знань - це тип економiки стрижнем яко! виступае комбiнацiя чотирьох незалежних елементiв: вироблення, передача, поширення та використання знань у господарськш дiяльностi
реального виробництва для довготривалого сталого розвитку суспiльства.
Економжа знань - це етап господарського розвитку, де головним економiчним ресурсом виступають знання, що е самостшною економiчною щнтстю i присутнi у кожному видi економiчноi дiяльностi, прирют яких забезпечуе ефективне зростання i розвиток господарюючих суб'ектiв.
Економiка, заснована на знаннях, це принципове нове явище свiтового розвитку в уах вiдношеннях, що веде до кардинально! змши корiнних основ економiки i суспiльства в цiлому, становленню ново! парадигми суспшьно-економiчного розвитку i вимагае ново! парадигми наукового тзнання.
З точки зору Федулово! Л.1. Корнее-во! Т.М. [29] особливосп економiки знань полягають у такому:
— Економiка знань - це економжа, що створюе, поширюе i використовуе знання для забезпе-чення свого зростання i конкурентоспромож-ностi. Це така економжа, у якш знання збага-чують усi галузi, усi сектори i всiх учасник1в економiчних процесiв. Це економжа, що не тшьки використовуе знання в рiзноманiтнiй форм^ але й створюе !х у виглядi науково-технiчноi та рiзноманiтноi високотехнолопчно! продукцп, висококвалiфiкованих послуг, освiти.
— Економжа знань пов'язуеться з високотехноло-пчними галузями, особливо з шформацшними i комунiкацiйними технологiями. Головне в економщ знань - не стшьки створити нове знання, ск1льки продуктивно його використати. Наприклад, як iлюстрацiю Гапоненко О.Л. [29] наводить аж шяк не наукомiстку галузь -
риболовство, у якш використовуються сучасш знання, пов'язаш з гiдроакуcтикою i радюло-кацiею, сучасними навiгацiйними приладами i супутниковими системами, новими матерiа-лами, тощо. Тобто у цш галузi використовуються досягнення шших наукомicтких галузей, що, у свою чергу, е результатом сучасних доcлiджень i розробок численних наукових центов.
— Характер дп економiки знань багато в чому залежить вiд ïï здатносп дiяти i мережевiй cтруктурi. Зазначене свщчить, що групи будуть формуватися швидше, нiж буде зростати кшьшсть транзакцiй. Органiзацiï, що покладаються на зростання транзакцш, будуть неконкурентними в економщ знань.
— У сучасних умовах екcпертнi cпiвтовариcтва, як1 оперативно розбирають, аналiзують, вiдкидають або тдтримують будь-яке твердження, утворюють ядро економiки знань, та icнують практично по кожнш темi, забезпечуючи пiдтримку, захист, критику i планування майбутнього оргашзацп,навколо якоï вони сформувалися.
— Принципово новим на даному етапi е те, що в економжу стали включати не тiльки cамi технологи, а й весь мехашзм виробництва знань, тобто економiка знань - це не тшьки економжа виробництв. Це й ушверситети, i фундаментальна наука, i система комунжацш, i патентна система, i прикладна наука, дослщження i розробки.
— Особливо псний зв'язок знань iз технолопчним розвитком. Це досить детально проаналiзував Салiхов Б.В. [31], який стверджуе, що будь-яка нова технологiя створення iнтелектуального продукту, будь-який новий шститут, у межах якого здшснюеться транcакцiï, завжди е «згустком» нових знань. Технолопчш знання - це знання про те, як за допомогою творчих чиннишв
можна виробити те або шше благо. Нове технолопчне знання виникае на основi знань юнуючих, а технологiчне пiдприемництво е результатом розширеного вiдтворения технологiчних знань.
В розвиток наведено! вище класифжацп
особливостей додамо деяк1 ознаки, яш властивi
цьому типу ново! економiки:
— господарська дiяльнiсть перетворюеться на процес створення, поширення i використання знань (як ресурсу i шнцевого продукту дiяльностi), ринкова економiка перетворюеться в систему, що функцюнуе на основi обмiиу знаннями та !х взаемно! оцiнки;
— iдея стае безпосередньою продуктивною силою;
— ринкова варпсть товару або ршення (технологiчного, сощального, органiзацiйного, управлiнського) складаеться переважно за рахунок вартостi, створено! знанням, а залишком е сума традицiйних складових -працi, капiталу, ренти;
— людський прогрес, разом зi знаннями, як1 лю-дина продукуе, перетворюеться на рушшну силу розвитку i пiдвищения конкурентоспро-можиостi економiки;
— шновацшним ядром ново! економiки визнаний процес тзнання;
— теоретичне знання займае головне положення в процесi корiнних змш усiе! економiчно! системи i суспшьства в цiлому;
— формування единого свггового господарського i iнновацiйного простору, взаемозв'язок уах явищ i процеав;
— спостерiгаеться вiртуалiзацiя економiки, !! дематерiалiзацiя, а об'еднуваш всесвiтньою електронною мережею вiртуальнi тдприемс-тва функцюнують незалежно вiд нацiональних меж;
— за рахунок людського капiталу, знань йде значний рiст капiталiзацi! високотехнологiчних корпорацш, Iнтернет-компанiй;
— велику роль починають грати позарацiональнi механiзми пiзнания, особливо в обласп управлiния, маркетингу, стратегування, нововведень, вiдбору кадрiв, утворення, тобто в уах сферах життедiяльностi людини.
— первинного значення набувае потенщал людини, його можливостi, а джерелом цього е саморозвиток, вдосконалення особи, активiзацiя i реалiзацiя потенцiалу.
Головнi проблеми на шляху розвитку
економiки знань в Укра!ш виникають через:
— Вiдсутнiсть дiевих стимулiв;
— Бюрократичнi перепони;
— Незначш обсяги фiнансувания науково! i науково-технiчно! дiяльностi i вiдсутнiсть венчурного фшансування;
— Нестабiльнiсть державно! политики в iнновацiйнiй сферi;
— Нерозвинену iнфраструктуру пiдтримки пiдприемницьких iнновацiй [32, с.281-282];
— Розрив м1ж наукою i виробництвом.
Для досягнення успiхiв на шляху формування економiки знань в Укра!ш необхiдним е виконання таких умов:
— Усвщомлення переваг iнновацiйно! моделi економiчного розвитку, розвиток систем «знання - виробництво - знання» (знання нове або доповнене новими щеями знання, отримане шляхом апробацi! в реальних умовах);
— Формування нового свiтогляду укра!нського суспiльства, розвиток iнновацiйно! культури на вах рiвиях упрaвлiния (як на рiвнi держави, кожного iидивiдa, так i на рiвнi персоналу тдприемств);
— Захист вiтчизияного виробника i впровадження принципово ново! практики до визначення «укра!нського продукту», «укра!нсько! технологi!»;
— Удосконалення нормативно-правово! бази, що регулюе здiйснения шновацшно-швестицшно! дiяльностi;
— Стрaтегiчний пiдхiд до планування методiв досягнення проектних показнишв на мiкро- та мaкрорiвиях, визначення конкретних часових промiжкiв [33].
Висновки
За результатами вивчення свiтового i вiтчизияного досвiду щодо формування економiки знань, можна зробити висновок, що розвиток економiки, засновано! на знаннях, обумовлений дiею ряду чинник1в: людським, що визначае соцiaльно-економiчнi стосунки; технологiчним, що штенсивно розвиваеться пiд впливом науки»; шформацшним, що поставляе новi знання [34].
Нерозв'язаш проблемнi питання щодо людського чинника пов'язаш з: трансформацшними процесами становлення економiки знань i присто-сування до европейських стaидaртiв у кaдровiй сферi; тдготовкою персоналу до потреб пiдпри-емства, виду економiчно! дiяльностi, суспiльствa; недостатньою квaлiфiкaцiею персоналу кадрових служб; невщповщшстю системи професiйно! пiд-готовки та тдвищення квaлiфiкaцi! потребам ринку; недосконалютю системи добору кaдрiв тощо.
Список летератури:
1. Карпусь 1.Н. Державна швестицшна полiтика та MexaHÍ3M ïï реалiзащï: монографiя / 1.Н. Карпусь Львiв: РВВ НЛТУ Украïни. - 2011. - 348 с.
2. 1нновацшний розвиток в Укрш'ш: наявний потеншал i ключовi проблеми його реалiзащï / Аналiтична доповiдь Центру Разумкова / Журнал «Нащональна безпека i оборона» №7. -2004. С. 2-25 / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uceps.org/additional/ analytical_report_ NSD55_ukr.pdf.
3. Ожегов С.И. Словарь русского языка; под ред. Н.Ю. Шведовой. - 2-е изд., стереотип. - М.: Русский язык. - 1988. - 750 с.
4. Федулова Л.1. Економша знань : тдруч. [для студ. Вищ.навч. закл.] / Любов Iванiвна Федулова; НАН Украши ; 1н-т екон. та прогнозув. НАН Украши. К. - 2009. - 600 с.
5. Machlup, Fritz, The Production and Distribution of Knowledge in the United States, Princeton University Press. - 1962.
6. Друкер П. Посткапиталистическое общество /П. Друкер // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. В.Л. Иноземцева. - М.: Academia, 1999. - 632 с.
7. Друкер П.Ф. Эпоха разрыва: ориентиры для нашего меняющегося общества. М: Вшьямс И.Д. - 2007. - 336с.
8. М. Кастельс. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: пер. с англ. Под. науч. ред. О.И. Шкаратана. - М.: ГУ-ВШЭ. - 2000.
9. BellD. The cultural Contradictions of Capitalism, N.Y.: Heinemann Educational Publishers. -1976 - 317 р.
10. Бурменко Т.Д., Даниленко Н.Н., Туренко Т.А., «Сфера услуг: экономика», М,: КНОРУС, 2007. - 328 с.
11. Тоффлер Э.Революционное богатство: как оно будет создано и как оно изменит нашу жизнь/ ЭлвинТоффлер, Хейди Тоффлер; [Пер. с англ.М. Султанова, И. Цыркун ]. - М.: АСТ; АСТ Москва; Профиздат. - 2008. - 569 с.
12. Тайичи Сакайя. Стоимость, созданная знанием или история будущего. - 1992.
13. Иноземцев В. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. - М.: «Academia». -1999.
14. Геець В. Характер перехщних процеав до економ^ знань/ В. Геець // Економша Украши : Полiтико-економiчний журнал. - 2004. - № 4. - С.4-14.
15. Федулова Л.1. Концептуальт засади економiки знань // Економiчна теорiя. - 2008. - №4. -С. 37-59.
16. Федулова Л.1. Економша знань : тдруч. [для студ. Вищ.навч. закл.] / Любов 1вашвна Федулова; НАН Украши ; 1н-т екон. та прогнозув. НАН Украши. К. - 2009. - 600 с.
17. Гапоненко А. Управление знаниями. Как превратить знания в капитал / А. Гапоненко, Т. Орлова. - М.: Эксмо. - 2008. - 400 с.
18. Захаров Н.П. Управление социальным развитием организации, Захаров Н.Л., Кузнецов А.Л., ИНФРА-М. - 2006. - 263 с.
19. OECD Science, Technology and Industry Outlook. - OECD, 2010. - [Електронний ресурс].-Режим доступу iз: http://www.oecd.org/document/.
20. Мильнер Б.З. Управление знаниями: Эволюция и революция в организации. / Б.З. Мильнер.
- М.: ИНФРА, 2003. - 177 с.
21. Stewart T.A. Intellectual Capital: The New Wealth of Organization. New York: Doubleday/Currency. - 1997.
22. Аккоф Р. Планирование будущего корпорации. - М.: Прогресс. - 1985.
23. Bellinger G. Managing Individual and Organizational Knowledge. - 1997. .[Електронний ресурс]. - Доступний iз: //www.outsights,com/kmgmt/kmgmt.html.
24. Нонака Икуджиро, Такеучи Хиротака Компания - создатель знания. Зарождение и развитие инноваций в японских фирмах: пер. с англ. - М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2003. - 384 с.
25. Knowledge-basedEconomy.OECD, 1996 - [Електронний ресурс]. - Режим доступу iз: // www.oecd.org/.
26. Lundvall B.Â., Воп-as S. The global is in glearning economy: Implications for innovation policy, DGXII, European Commission. Bruxelles. - 1998.
27. Earl M. Knowledge management strategies: toward taxonomy // Journal management information systems. №18 (1). - 2001.
28. Hedlund G. 1994, A model of Knowledge Management and the N-Form Corporation, Strategic Management Journal, Spring P. 73-90.
29. Федулова Л.1.. Корнеева Т.М. Особливосп економ^ знання на сучаснш фазi розвитку суспшьства: теоргя i практика розбудови в Украш // Актуальш проблеми економiки. - 2010.
- №4 (106). - С. 73-86.
30. Экономика основанная на знаниях: Учеб. пособие / Под общ. ред. А.Л. Гапоненко. - М.: Изд-во РАГС, 2006. - 352 с.
31. Салихов Б.В. Интеллектуальный капитал организации: сущность, структура и основы управления. - М.: Дашков и К. - 2009. - 156 с.
32. Сахненко О.1. Роль людського катталу на шляху становлення економiки знань. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу iз: khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_150/40.pdf.
33. Сорока М.В.Значення розвитку економiки знань для Укра!ни /Матер. II Междунар. научно-практ. конф.«Качество экономического развития: глобальные и локальные аспекты», 27-28 августа 2009 г. - НТУ «ХПИ, 2009. [Електронний ресурс]. - Режим доступу iз: соп£:оШ:ас1 com/2009kach/soroka.php.
34. Хромов М.1. Iнвестицi! в людський кaпiтaл: особливостi визначення та критерп оцiнки ефективностi / М.1. Хромов // Економжа промисловостi. - 2010. - № 2. - С. 188-195.
Надано до редакцп 13.04.2015
Свгглична Вiкторiя Леонiдiвна / Victoriya L. Svetlichnaya
vleonidovna@gmail. com
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
Теоретичн базис новоЧ парадигми сустльства — економжи знань [Електронний ресурс] / В. Л Свтлична // EKOHOMiKa: реалН часу. Науковий журнал. — 2015. — № 3 (19). — С. 184-193. — Режим доступу до журн.: http://economics. opu. ua/files/archive/2015/n3. html
