CC BY
20
2. СОЩАЛЬНО-ГУМАНШСТИЧШ АСПЕКТИ ЕКОЛОГ1ЗАЩ1 ЕКОНОМ1КИ
УДК 330.003.01+303.732.4 Доц. Л.Р. Лиско, канд. екон. наук - НЛТУ Украти
ПРЕДМЕТНА СФЕРА ЕКОНОМ1ЧНО1 ТЕОР11 В СУСШЛЬСТЫ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: УН1ВЕРСУМСНО-СИНЕРГЕТИЧНЕ
ОБГРУНТУВАННЯ
З позицш yHiBepcyMCHO-синергетичного пiдходу i на 0CH0Bi створених автором моделей Всесвпу, людини, сyспiльства, економiки обгрунтовано необхiднiсть змши eK0H0Mi4H0r0 свiтоглядy та предметно! сфери економiчноi теорп як умови переходу до сустльства сталого розвитку.
Ключов1 слова: yнiверсyмсно-синергетичний пiдхiд, сyспiльство сталого розвитку, модель, Всесв^, людина, сyспiльство, економiчна система.
Doc. L.R. Lysko - NFWTU of Ukraine Subject of economics in sustainable society: universum's-synergetic grounds
On the grounds of universum's - synergetic approach and using models of universum, person, society, ecnonomic system the author substantiate necessity of changing the economical outlook and the subject of economic theory as condition of the transition to sustainable society.
Keywords: universum's-synergetic approach, sustainable society, model, universum, person, society, ecnonomic system
Сучасна еколопчна криза e одночасно кризою шдустр1альних сус-пшьств та економ1чно! науки, яка обгрунтовувала i стимулювала ix розвиток. Вихщ з глобально! цившзацшно! кризи - у переход! до сустльства сталого розвитку. Необхщною передумовою цього переходу e, насамперед, кардинальна змша суспшьно! свщомост^ Як показав В. Тарасевич [8], такий перехщ мае об'ективний характер i вщповщае еволюци людини i сустльства. Якщо на ета-m виникнення i становлення цившзаци (традицшне суспшьство), люди пов-шстю шдпорядковувались косм1чно-природним процесам, а при переход1 до шдус^ального сустльства протиставили себе природ1 як об'ектов1 власно! дь яльност та простому засобов1 задоволення сво!х матер1альних потреб, то змю-том ново! епохи в розвитку людства буде його зростаюча утверсум1защя.
Розглядаючи утверсум як суперечливу едтсть людського сустльства i природи, В. Тарасевич вводить термш "утверсумсна економжа", за допомо-гою якого обгрунтовуе необxiднiсть визнання факту збагачення i розширення об'екта економiчноi теорii, розгляду економiки як складно! людинорозм!рно! системи з ддачою у нш не просто економiчною людиною, а людиною як кос-мо-бю-сощальною ютотою, яка привносить в економжу yнiверсyмсний шсти-туцшний дух. Справедливо зауважуючи, що збагачення i насичення предметного простору економiчноi теори мае супроводжуватися вщповщними змша-ми ii дослщницьких методiв, спосо6!в та шструменпв, вш, зокрема, звертае увагу на синергетику та можливост ii використання в економiчнiй теорii [8].
Появу ушверсумсно-синергетичного пiдходу як ново! науково! карти-ни свiту i методологи дослщження необхiдно розглядати як важливий етап еволюци науки, що наступив за суперспещал1защею i несе новi можливост дiалогу наук. В основi цього шдходу лежить iдея системно! оргашзаци свiту, яка у формi дiалектики як вчення про зв'язок i розвиток Унiверсуму була сформульована ще в античнiй фшософп, з яко! потiм перейшла в захщ-ноевропейську фшософда та науку. Фiлософськими категорiями, за допомо-гою яких тривалий час осмислювалась будова свiту, були парш поняття "час-тина - цше". Пiд частинами розумiли таю об'екти, якi в сво!й сукупност ут-ворюють бiльш складнi об'екти. Цше розглядалось як результат поеднання частин того чи шшого об'екта, вважали !х простою сумою. Але поступово склалось iнше переконання: цше - результат взаемоди частин, наявност зв'язкiв мiж ними. На основi цього нового пiдходу був сформульований принцип цшсност^, що вщкрило шлях до введення, формулювання i широкого застосування в науцi нових ушверсальних загальнонаукових понять, цен-тральним серед яких стало поняття "система". 1нтенсивш дослiдження в цьому напрямi почались в 40-50 рр. ХХ ст., хоча багато важливих принцишв системного пiдходу було сформульовано значно рашше.
На висновки системних дослщжень на початковому етапi !х розвитку великий вплив мав механщизм як науковий св1тогляд, що запанував у наущ в часи Ньютона i пiдходить до свiту як пгантського механiзму, а до окремих об'екпв i процесiв, як його деталей. З такого шдходу випливають ознаки цього наукового свггогляду:
• свп пов'язаний жорсткими причииио-иаслвдковими зв'язками;
• випадковшть - другорядний, поб1чний чинник;
• хаос - тшьки деструктивне явище;
• иезалежтсть один ввд одного р1вн1в буття;
• процеси, що вщбуваються у свт, зворотт в чаш, передбачуват на иеобме-жет промiжки часу;
• розвиток лшшиий, поступальиий, безальтериативиий.
Системнi дослщження, перебуваючи початково пiд впливом мехашс-тичного свiтогляду:
• робили акцент на статищ систем, !х морфолопчному 1 фуикцiоиальиому описц
• надавали бшьшого значения впорядковаиосп, рiвиовазi, вивчали процеси ор-гаиiзацii систем;
• зупинялись иа стадii аиалiзу структури системи, абстрагуючись вiд коопера-тивних процесiв;
• розглядали проблеми взаемозв'язку, в основному, як взаемозв'язок компонен-тiв всередииi системи;
• бачили джерело руху в самiй система
Незважаючи на початкову недосконалють системних дослщжень, !х опору на механщизм як науковий свпогляд, вони дали багатий матер1ал для формулювання законом1рностей оргашзаци, функцюнування та розвитку системних об'екпв.
1 Цiлiснiсть - внутршня еднiсть об'екта, завдяки як1й вш виокремлюеться з навколишнього середовища.
Синергетика, що виникла у 80-х рр. ХХ ст. у вщповщь на кризу стереотипного лшшного наукового мислення i механiцизму як свгтогляду:
• акцентуе увагу на процесах росту, розвитку i руйнування систем;
• розглядае хаос як важливий чинник у процесах руху систем i не тшьки дес-труктивний;
• дослiджуе процеси самоорганiзацiï;
• акцентуе корпоративтсть процесiв, що лежать в основi самоорганiзацiï i роз-витку систем;
• вивчае сукуптсть внутрiшнiх i зовтшшх взаемозв'язшв систем;
• визнае велику роль середовища в процеш змiн.
Синергетика забезпечила перехщ системних дослщжень на яюсно но-вий р1вень. На сучасному етат системний анашз i синергетика штегруються в ушверсумсно-синергетичному св1тогляд1 та системно-синергетичнш методологи наукового шзнання.
Ушверсумно-синергетичний тдхщ до визначення ключових понять економiчноï науки та обгрунтування змш у предметнш сфер1 економiчноï те-ори в суспiльствi сталого розвитку пропонуемо реалiзувати з використанням системних моделей Всесвпу, людини, суспiльства, економiки. При цьому ви-ходимо з передумови, що економiчна наука, перебуваючи в цен^ сучасного наукового знання, мусить використовувати для дослщження свого складного об'екта - економжи - досягнення гумаштарних, природничих та технiчних наук. Проте, насамперед, вона е гумаштарною, суспшьною наукою, оскiльки економiка - одна з функцюнальних пiдсистем суспшьства, а ïï закони це - за-кони дiяльностi людей та створених ними шститу^в, е проявом ix свiдомостi та взаемоди. Тому шлях до визначення предметноï сфери цiеï популярноï те-пер науки лежить, в першу чергу, через аналiз суспшьства, до з'ясування сут основних понять, як характеризують його компоненти, будову, мехашзми функцiонування i розвитку. Серед них центральним е поняття "людина".
Пропонована в цш статтi модель будови Всесвiту (рис. 1) ютотно уточнюе дане В. Тарасевичем розумшня унiверсуму як суперечливоï едностi людського суспiльства i природи. Воно розширюеться, щоб включити в його склад творчу субстанщю Всесвггу - "АБСОЛЮТ". Як переконливо довели Д. Гудшг i Д. Леннокс [2], наука нагромадила достатньо непрямих доказiв ю-нування цiеï головноï субстанци Всесвiту, яку 6шьшГсть представниюв науки, в т.ч. економiчноï, намагаються не помiчати. Необxiдно погодитись з В. Олiферчук, що саме намагання не помiчати Бога, вщсутшсть усвiдомлення в "сильних свпу цього", що людина створена "за образом i подобою Божою", побудова суспшьства на щеях суспшьного дарвiнiзму е одшею з головних причин сучасноï екологiчноï кризи.
Введення в модель будови Всесвгту свпу вищоï реальност (див. рис. 1) дае змогу показати ушкальне мiсце людини як ушверсального елемен-та Всесвiту, фжсуе необxiднiсть ïï аналiзу не лише в бюлопчному та суспшь-ному вимiраx, що традицiйно здiйснюе наука, хоча i без належного взае-мозв'язку, а i в першу чергу, шформацшно-духовному вимГрГ, який включае ïï зв'язок з Богом.
1НФОРМАЦ1ЙНО-ДУХОВНА СФЕРА ВСЕСВ1ТУ (СВ1Т ВИЩО1 РЕАЛЬНОСТ1)
< во
m Ö
< во
m Ö
ЕНЕРГЕТИЧНЕ ПОЛЕ ВСЕСВ1ТУ
Ф1ЗИЧНИЙ ВАКУУМ
Рис. 1. Модель будови Bceceimy* (зг1дно з даними i гтотезами сучасно'1 науки)
Примггка: *Модель побудована на ochobï доповнення та штерпретаци з свггогляд-них позицiй автора "Схеми iерархiчноï органiзацГï матери" [див. 1, ст. 57]
Модель, на наш погляд, чггко позицюнуе людину в Ушверсум^ шюс-труе системний шдхщ до розв'язання проблеми сутност та юнування людини, дае змогу синтезувати р1зш погляди на людину, як мають релтя, наука та фшософ1я, описати людину як складну, цшсну систему та одночасно як ушверсальний елемент Всесвггу, включений в його р1зш системи: природу, суспшьство, Свгговий Дух.
Поняття, за допомогою яких наука прагне описати шформацшну суть людини (психжа, свщомють, знання, цшносл, цш та ш.), шдводять нас до найскладшшого та узагальнюючого - душ1. Сучасна системно-синергетична методолопя та висунута в ïï рамках гшотеза про глобальну мережу шформа-цiйно-творчоï' субстанцiï Всесвггу [4] обгрунтовують погляд на сшввщношен-
ня понять "дух" i "душа", який синтезуе релiгiйний i науковий шдходи, роз-глядаючи дух як об'ективно iснуючу iнформацiйно-творчу субстанцiю, що спрямовуе за посереднiстю душi людини и дiяльнiсть, а душу як шдивщуаль зований дух, щншсно-орiентащйну систему людини, включену в глобальну мережу шформацшно-творчо! субстанци Всесвiту - Духу. Саме завдяки своему зв'язку з Духом душа людини е силою натхнення та самоактивност и внутрiшнього свггу.
ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
сз/
1нтереси
I-
I-зд1бносп-1
ЛЮДИНА ч
I-потреби-1
1нтереси
п
I'
¡нтереси ^
тг
ресурси —
СУСПШЬН! 1НСТИТУТИ
потреби
II
штереси
СЗ
Дпр
оь'екти
Дпр
Др
Др
СЗ
'•СЗ
нтереси
1
здбносп
LЛЮДИHAЖ
- потреби-1
¡нтереси
КУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Рис. 2. Системна модель людини i сусптьства: Д- Ыялътстъ (пр) продуктивна / (р) репродуктивна; 1Д- ¡нформацтно духовт продукты; М- матер1алът продукты;
Л - люди; Ч - чоловт; Ж - ж1нка; СЗ - сустлът зв'язку
Побудувавши системну модель людини i сустльства (рис. 2), ми син-тезували рiзнi якост людей в комплекс взаемопов'язаних понять. Системна штерпретащя цих понять дае змогу не лише визначити людину у И рiзних ви-мiрах: природному, iнформацiйно-духовному, суспiльно-культурному, а й за-фiксувати один з найважливших недолiкiв етики, що лежить в основi неокла-сично! парадигми економiчноl теорп. Ця етична настанова, вважае А. Етзюш [9], е не лише И свггоглядною основою, але продовжуе вiдiгравати ключову роль в ушх сучасних гуманiтарно-суспiльних науках, а також у полггищ, спiлкуваннi, штелектуальному життi, соцiальнiй i полiтичнiй фiлософiях, що приймае захiдна громадська думка.
Центральною щеею, яку висловлюють дослщники суспшьно! поведшки, що стоять на неокласичних свггоглядних позищях, е та, що люди - ютоти за своею суттю егоiстичнi. Тому единий спошб гарантувати продуктивне функщ-онування сyспiльства полягае у встановленш дисциплши, а дисциплшу найкра-ще утримувати через матерiальне заохочення або позаекономiчний примус.
Зпдно з такою iнтерпретацieю людсько! природи, люди нездатш дшти згоди з практичною метою, а тому вони повинш бути шдпорядковаш системi влади та суворим принципам ринку. Насправд^ як показав Р. Даррендофф [3], думка, що юнуе нездоланний конфлжт м!ж моральним вибором та мате-рiальними стимулами, м!ж солiдарнiстю та конкуренщею або що один з цих елеменпв може ефективно д!яти за вщсутност другого, е одним !з на!вних та анаxронiчниx аспекпв нашо! iнтелектyальноi спадщини. Життя шдтверджуе очевидний факт, що е чимало людей, яких не можна ототожнити з карикатур-ним образом "я понад усе".
Водночас не можна заперечити думки, яку висловив засновник Римсь-кого клубу, визначний гумашст сучасност А. Печче!: "Тепершня глобальна криза е прямим наслщком нездатностi людини шднятись до р!вня, що вщпо-вiдаe ii новш могутнш рол! у свт, усвщомити сво! нов! обов'язки i вщповь дальнiсть в ньому" [6, ст. 72]. Цю нездатшсть демонструють, насамперед, представники пол^ичних, економiчниx та iнтелектyальниx елiт сучасних сус-пшьств, зараженi рацiоналiстичним "неокласичним" св!тоглядом, який сти-мулюе агресившсть, жорстоюсть, насильство та шш! аморальш риси "силь-них св!ту сього". Моральна складова св!тогляду, що орieнтована на в!ру в Бога, а отже, добро, любов, сшвчуття, взаемоповагу i взаeмопiдтримкy, шану-вання природи i нацiональниx цiнностей, мае у керованому ними суспшьств! другорядне значення. Саме ця обставина породжуе основну частину сучасних еколопчних проблем, ведучи до деградаци природи i людини.
Не випадково християнська сощальна доктрина, основний змют яко! викладено в енциклiцi 1вана Павла II "Centesimus annus" [7], критикуе не стшьки сyчаснi економiчнi системи як !х культурно-етичну основу. Як тд-твердив i наш аналiз сyспiльства та його юторичного розвитку [див. 4], еко-номiка - тшьки один вим!р багатогранно! людсько! д!яльност!
Якщо вона абсолютизуеться, якщо виготовлення i споживання матерь альних благ ставиться в центр суспшьного буття та якщо вони стають единою цшшстю сyспiльства, що не шдлягае жоднш шшш, то причини цього не-обхщно шукати не стшьки у самiй економiчнiй системi, а в тому, що суспшь-не життя в цшому небезпечно ослабло та звузило свою сферу, надаючи мате-рiальним аспектам виршального значення перед духовними.
Функцюнальна модель сyспiльства (рис. 3), яку ми побудували з вико-ристанням системно-синергетичного шдходу, наочно показуе, що функци, як! здшснюють окремi сфери сощально! д!яльност!, мають цiлеспрямований характер, i лише !х пропорцшний розвиток з домшуючим значенням шфор-мацшно-духовно! сфери забезпечуе прогрес сyспiльства в простор! i часi пла-нети Земля.
ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
КУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Рис. 3. Функщональна модель сусптьства
Наступним лопчним кроком у системнiй штерпретаци основних понять економiчноl науки е розгляд економiчноl сфери життя сустльства як впорядковано! i вiдносно самостшно! сукупностi економiчних суб,ектiв i об'екив (ресурсiв та продуктiв), що взаемопов'язат i взаемодiють мiж собою у сусшльних процесах виробництва, розподiлу, обмшу i споживання, творячи единий цшсний процес забезпечення матерiальноl основи функщонування та розвитку суспiльства. Комплекс понять, що у взаемозв'язку вiдображають системш параметри економiчноl дiяльностi суспiльства, шюструе рис. 4.
Розгляд економiки сустльства як системи - закономiрний етап вив-чення будови, функцiонування та розвитку сустльства, на якому вводяться поняття, необхiднi для вiдображення процесу виробництва, розподшу, обмiну та споживання людьми матерiальних благ. Враховуючи мюце економiки в суспiльствi та опираючись на обгрунтоват нами моделi Всесвггу, людини i суспiльства та системну методологш !х опису, пропонуемо таке визначення центрального поняття економiчноl науки:
Економгчна система е сустльною структурою та сустльним оргашзацшним механ1змом, у рамках яких здтснюеться економ1чна Ыяльтсть людей, забез-печуеться матер1альна основа функщонування / розвитку сустльства в природному середовищ1 планети Земля.
Це визначення економiчноl системи в широкому значенш. Воно дае змогу реально залучити природу, людину i суспiльнi шститути у систему понять економiчноl науки як сво! головнi компоненти, а, отже, розширити предмет економiчноl науки до необхiдних для адекватного вщображення еконо-мiчних процешв меж, включаючи в нього, ^м само! економiки як сфери сус-пшьно! дiяльностi, компоненти iнших сфер функщонально! структури сус-пiльства (демографiчноl, шформацшно-духовно!, регулятивно!', техшчно!, ко-мушкативно!, еколопчно!), що тiсно зiнтегрованi з економжою.
ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
ЕЗ
Економннм ¡нтереси
тт
ч-ч-
г
РС
ЛЮДИНА еконодмчний
суб'ект - МП -
т
Економны ¡нтереси
ч-ч-
Економ1чн1 ¡нтереси
ТТ
ЕР
ЕКОНОМ1ЧН1 ШСТИТУТИ
МП-
пи
Економшы ¡нтереси
ЕЗ
ЕДпр
ЗАСОБИ ВИРОБНИЦТВА
ЕКОНОМ1ЧН1 ПРОДУКТИ
ЕДр
ЕДпр
ЕДр
ЕЗ
ЕЗ
Економты ¡нтереси
1
ТТ
рс -
ЛЮДИНА економнний
суб'ект - МП -
КУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
ПТ
Економты ¡нтереси
Рис. 4. Економiчна система. Базова модель: ЕЗ - економ1чт зв'язки; ЕР - економ1чш ресурси; МП - материальна потреби; РС -робоча сила; ЕДпр - продуктивна економ1чна д1яльтсть; ЕДр -репродуктивна економ1чна д1яльтсть
Поняття "eKOHOMi4Ha система" у вузькому значенш розглядае економшу як вiдносно самостшну сферу суспшьно! дiяльностi. Проте не настшьки самостшну, щоб при побудовi ii моделi не можна було використати базовi поняття сусшльно-гумаштарних наук в ix системнiй штерпретаци. Долаючи найбшь-ший недолiк економiчноi науки з моменту ii вщокремлення як самостiйноi га-лузi знань - пристрасть до матерiальниx продукпв та грошей, модель описуе мехашзм економiчноi дiяльностi людини i сустльства, насамперед, як шфор-мацiйно-дуxовний процес, який в матерiальниx продуктах i грошах об'ективу-ють економiчнi суб'екти - головна рушiйна сила економiчниx процесiв.
Базова модель економiчноi системи дае змогу конкретизувати стосовно економши основш поняття, якi описують людину i суспiльство, одночасно фш-суючи головнi категорii економiчноi науки в ii екогомолопчному вимiрi, а обгрунтоване нами широке i вузьке розумшня сутi iнтегруючого поняття "еко-номiчна система" в ix взаемозв'язку е, на наш погляд, парадигмальною основою перебудови всього категорiального апарату економiчноi науки на основi гума-шстичного синтезу сучасних економiчниx доктрин (неокласично!, кейншансь-ко1, iнституцiональноi, соцiалiстичноi), штеграци ii у систему наук на системно-синергетичниx принципаx глобалiзацii та унiверсумiзацiii людського розвитку.
Л1тература
1. Введение в философию (ред. Фролов И.Т.). - М.: Политиздат. - 1989, ч. 2. - 639 с.
2. Гудшг Д., Леннокс Д. Свгтогляд. - К.: Наука, 2003. - 364 с.
3. Дарендофф Р. Економ1чш можливосп, громадянське суспшьство та пол1тична свобода: переосмислення суспшьного розвитку// Сощальна доктрина Церкви: Зб. статей. -Льв1в: Св1чадо, 1998. - С. 127-142.
4. Лиско Л. Економ1чш системи: Людський вим1р. - Льв1в: Панорама, 2003. - 286 с.
5. Ол1ферчук В. Основш аспекти формування еколопчного мислення/ Еколопзащя економши як шструмент сталого розвитку в умоваx конкурентного середовища: Матер. М1ж-нар. наук.-практ. конф. - Льв1в: НЛТУУ, 2005. - С. 236-242.
6. Печчеи А. Человеческие качества: Перев. с англ. - М.: Прогресс. - 1985. - 312 с.
7. Сощальна доктрина Церкви. - Льв1в: Св1чадо, 1998. - 299 с.
8. Тарасевич В. Постнекласична наука та економ1чна теор1я// Економша Украши. -2004, № 2. - С. 60-67.
9. Etzioni A. The Moral Dimension. Toward a New Economics, N.Y.: The Free Press, 1988. - 314 c.
УДК338.246:502.34 Проф. 1.М. Синякевич, д-р екон. наук;
доц. В.З. Холявка, канд. екон. наук - НЛТУ Украти
ЕКОЛОГ1ЗАЦ1Я ЯК ШСТРУМЕНТ ПОДОЛАННЯ ЕКОЛОГ1ЧНИХ ЗАГРОЗ I ЗМ1ЦНЕННЯ ЕКОЛОГ1ЧНО1 БЕЗПЕКИ
Обгрунтовано об'ективну необхщшсть еколопзацп суспiльного розвитку в рамках еколопчно!, економiчноi, сощально! та духовно! сфер. Концепщя еколопзацп суспшьного розвитку передбачае екологiзацiю економiчноi, сощально! полiтики i духовного вщродження та змiцнення iнструментiв еколопчно! полынки.
Ключов1 слова: екологiзацiя, екологiчнi загрози, екологiчна безпека, еколопч-на сфера, економiчна сфера, соцiальна сфера, духовна сфера, шструменти еколопч-но! пол^ики, принципи еколопзацп.
