CC BY
17
Key words: power political technologies, manipulation technology, administrative resource, election campaign.
УДК 316:3
В. Я. Зимогляд, кандидат фшософських наук, доцент
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА В УКРА1Н1
Проанал1зовано теоретичш I методолог1чн1 аспекти формування та розвитку громадянського сустльства. Розглянуто д1алектику загального I регюнально-особливого у громадянському сустльств1, суттсть регюнальног оргатзаци сустльства, умови I яшсть життя.
Ключовi слова: сустльство, громадянське сустльство, територ1альна стльтсть, регюн, яшсть життя, умови життя.
Актуальтсть теми. Громадянське сустльство — це та об'ективна щнтсть, завдяки якш закладаються i розвиваються найважливiшi тдвалини суспшьно! свободи та сощально! справедливост сощуму. Високий теоретико-методолопчний статус концепци громадянського сустльства визначаеться тим, що у поеднант iз сучасним спещально науковим знанням i практикою категорiя «громадянське сустльство» забезпечуе не тшьки пiзнання власних своерiдних функцiй та складних структурних взаемозалежностей, а й у процесах практичного застосування сама стае одним iз чинниюв оргатзаци практично! дiяльностi i повсякденного досвщу. В такому демократичному сусmльствi чiтко роздiлено iнтереси держави (загальш) та iнтереси громадянського суспiльства (приватт). Громадянське суспiльство слiд розумiти як сукуптсть недержавних об'еднань громадян, що мають iндивiдуальнi та груповi штереси [1, с. 164]. Само ж поняття громадянського сустльства необхщне сьогодт нам, якщо ми бажаемо зрозумгги значення, природу i механiзми переходу до демократи, знайти шляхи виходу украшського соцiуму iз мiфологiзованоl свщомост^ повiрити в Украшу як культурний, етшчний та цивiлiзовано суспiльний проект.
Розбудова громадянського сустльства в УкраАт — необхщна i своерiдна вщповщь на виклики сучасностi. Стратегiя розвитку украшського сощуму в умовах полггично! трансформаци полягае у необхiдностi та здатност тематизувати достатню визначенiсть пiдходiв до свободи, рiвностi, солiдарностi — до активiв нацiонального демократичного, правового, громадянського сустльства, що являе собою полггико-сощальний проект структурного перетворення публiчноl влади i вЫе! сощально! оргатзаци соцiуму.
Головна мета для Украши перiоду демократичного транзиту — демократичне громадянське сустльство як тип сощально! оргатзаци, а не демократи як зовтшньо! форми управлшня. Громадянське сустльство на
нащональному i свiтовому рiвнях виступае джерелом i щеолопею, свiтоглядом i принципом, фiлософiею i культурою — способом життя. Воно на всiх рiвнях буття (локальному, нацiональному i глобальному) вказуе шляхи до розв'язання юнуючих суперечностей усередиш нового соцiуму, насамперед суперечностей мiж ринком i пол^ичною демократiею. 1дея громадянського суспiльства стала революцшним iнструментом, за допомогою якого в Сврот створено новий тип сощуму — демократичне суспiльство [2, с. 73].
У сучаснш укра!нськш науковш лiтературi матерiал з теоретико-методологiчних проблем громадянського суспiльства доволi е скромним. Майже не розкрито беззаперечно! значущостi змiсту головних функцш громадянського суспiльства — штеграци укра!нського соцiуму; не визначено параметрiв впливу на державу в аспект вщповщност демократичним цiнностям та iнтересам громадян; не окреслено шляхи формування необхщного суспшьного середовища, в якому вщбуваються процеси виникнення, становлення та розвитку сощально активного iндивiда. Потребуе деталiзацil проблема взаемозв'язку влади i громадянського суспшьства. Необхiдне також ретельне вивчення основних компоненлв громадянського суспiльства: пол^ичних партiй, незаангажованих засобiв масово! шформацп, приватного бiзнесу i особливо незалежних самодiяльних громадських органiзацiй у контекст !х iнституцiалiзацil та взаемопов'язаностi.
Високе значення i недостатня теоретико-прикладна розроблешсть окреслено! проблеми визначають мету статтi, яка полягае у визначенш теоретико-методолопчних процесiв виникнення i становлення нащонального демократичного, громадянського суспiльства в Укра!ш.
Перший крок у конструюваннi теоретично! схеми, покликано! вадграти роль загально! теорi! розбудови громадянського суспiльства, полягае в тому, щоб охарактеризувати контекст (або ж умови) буття цього суспшьства, шакше кажучи, сконструювати рамкову концепщю. За таку можна взяти громадянське суспiльство як певну спшьноту, що базуеться на взаемоди трьох начал — сощального, природного та суб'ектно^яльшсного, з'ясування яких забезпечуе розумшня логiки його вiдновлення i розвитку.
Основш параметри нинiшньо! теоретико-пiзнавально! ситуаци в архiтектонiцi громадянського суспiльства можна подати таким чином:
- в онтолопчному плат: бшьш або менш цiлiсне буття громадянського суспiльства як об'екта шзнання i чiтко! теоретико-прикладно! проблеми для Укра!ни не викликае сумнiвiв;
- гносеологiчно: уявлення про динамiчне громадянське суспiльство (як об'ект) неможливо скласти лише в категорiях демократа або тлумачити як наслщок свiтових i зовнiшнiх процеЫв, тобто як об'ект, позбавлений свое! внутрiшньо! логiки;
- концептуально: виникла зовЫм нова проблематика, що розроблялася й ниш розробляеться на таких стиках мiждисциплiнарних дослщжень, тобто «передшх краях дослщжень», як права людини,
регiоналiзм, дiалог культур, iдея альтернативного розвитку, сшввщношення загальних, особливих та одиничних якостей громадянського сустльства, змальованих у термшах проблематики розвитку такого сустльства як цшого та уявлень, що акцентують його нетрадицiйну специфiку — концепщю розвитку вiдсталостi, залежностi та перифершност^ тобто зовнiшнiх i внутрштх чинникiв;
- у праксiологiчному вщношент: особливо! ваги набувають теорiя i практика громадянського сустльства у контекст масштабних системних трансформацiй, соцiальних змш та розвитку, визнання громадянського сустльства основним суб'ектом модернiзацiï — шщатором якiсних змiн у суспiльствi;
- теоретико-методолопчт та проблемнi новацiï вимагають пошуку нових пiдходiв, здатних окреслити загальш вектори розвитку, що зорieнтоваm на створення ринковоï економiки, вщкритого демократичного плюралiстичного соцiуму, одержання нового знання про громадянське сустльство, його головних «агеш!в» (сегмент1в), «акторiв», як вже сьогоднi виступають новим джерелом та щеолопею розвитку i забезпечують виходи з пастки малорозвиненостi.
1дея громадянського суспiльства з'явилася в наущ як фiлософська концепцiя розвитку людського суспiльства, у центрi якоï знаходяться людина та ïï життя. Ставши загальновизнаною суспiльною метою розвитку бшьшосл краïн свiту, громадянське суспiльство ниш розглядаеться як якiсна характеристика людсько!" спiльноти. Саме тому, на наш погляд, важливим е те, що громадянське сустльство юнуе не як визначення завершено!" даностi, а лише як етап у дiалектичному розвитку майбутнього. За такого шдходу громадянське сустльство постае як процес i результат усвщомлення суспшьством свого шляху розвитку вщ iснуючого стану до певних критерив, якi, власне, являють собою стратегiю розвитку. Громадянське сустльство юнуе скрiзь, де людська спшьнота виробила форму державного життя.
Виникнення громадянського сустльства вторично i формально детермшоване розмежуванням прав людини i прав громадянина. Права людини забезпечуються громадянським суспiльством, а права громадянина — правовою державою. В обох випадках йдеться про права особистост^ але якщо в першому маються на увазi права окремо1' людини на життя, прагнення ïï до щастя, то в другому — ïï пол^ичш права.
Якщо головним елементом громадянського сустльства виступае особислсть, то його несучi конструкцiï — вс тi соцiальнi iнститути, оргатзаци та групи, покликат сприяти всебiчнiй реалiзацiï особистостi, ïï iнтересiв та прагнень. Iдеï iндивiдуальноï свободи i приватноï власностi лежать в основi концепцiï громадянського суспiльства. Однак говорити про таке сустльство можна лише тод^ коли у ньому буде розв'язано проблему фiзичного й сощального «виживання» людини. Це суспiльство уявляеться як
принцип оргашзаци життедiяльностi, вдосконалення способу життя, стилю i якостi життя, способу дiяльностi соцiуму, а не як стан справ у кра!ш\
Поняття якостi життя е одним з найскладшших у вивченнi характеристик суспшьства. Запроваджений у полггичний лексикон вщомим американським економiстом Дж. Гелбрейтом, термш «якiсть життя» широко застосовують при обговоренш дуже гострих проблем «iндустрiального» та «постшдустрiального» суспiльства. Змiст цього поняття вщображуе всi сторони способу життя, як безпосередньо потрапляють тд дiю економiчних, соцiальних, полiтичних чинниюв суспiльного розвитку. «Якiсть життя» неможливо розглядати як економiчну теорiю, бо !! не можна вимiряти й порiвняти. Соцiологи вдаються до цього поняття як до такого, що означае яюсну сторону життя людини, зорiентовану на розвиток. За допомогою ще! категорi! характеризуються iстотнi особливосп життя населення, якi визначають стушнь гiдностi та свободи особи кожно! людини. 1ндикатори якостi життя можна згрупувати у чотири блоки. Перший блок характеризуе здоров'я населення, добробут, що ощнюеться за рiвнем народжуваносп, позитившстю вiдтворення. Другий блок iндикаторiв якостi життя вiдображуе мiру задоволення населення шдивщуальними умовами життя (харчування, робота тощо), а також сощальне вдоволення станом справ у державнш владi, доступнiсть освiти i медицини, безпечшсть iснування, стан екологi!, рiвень самогубств як показник крайнього невдоволення. Третш блок оцiнюе духовний стан суспшьства. Четвертий блок визначае програму боротьби з бщтстю.
Аналогом шдексу якост життя е iндекс людського розвитку (1ЛР), або ж шдекс розвитку людського потенцiалу (1РЛП), який застосовуе ООН з 1990 р. У правовому сенс яюсть життя е реалiзацiею права людини на пдне життя. В Укра!нi орiентування на якiсть життя закрiплено Конститущею.
У такому аспектi модель «якост життя» постае як комплексна штегральна характеристика напрямкiв взаемодi! особистостi з !! соцiальним оточенням, державною владою, що вщображуе ступiнь соцiально! свободи людини, можливють !! всебiчного розвитку, сукупшсть культурних, матерiальних i духовних щнностей, наданих в !! розпорядження. Головним показником ще! характеристики виступае стушнь суб'ективно! вдоволеностi особи способом свое! життедiяльностi в конкретному сощальному оточеннi.
Отже, громадянське суспiльство е системою забезпечення життедiяльностi соцiально!, сощокультурно! та духовно! сфер, !х вщновлення та розвитку. Це система самостшних, незалежних вiд держави суспiльних шститутв та вiдносин, якi мають забезпечувати умови для самореалiзацi! окремих шдивадв i колективiв, задоволення iндивiдуальних або колективних штереЫв i потреб. 1нтереси i потреби реалiзуються через таю шститути, як
1 Споыб життя - це певна д1яльшсть, життед1яльшсть 1ндив1д1в. Д1яльн1сть - процес створення сусп1льним суб'ектом умов для свого юнування 1 розвитку, процес перетворення соц1ально!' реальност1 в1дпов;дно до суспшьних потреб 1 завдань, умова юнування сусп1льства. При цьому важливо, з одного боку, вир1зняти в1дм1тн1 якосп чи риси власне способу життя, а з другого, - тих умов, за яких реал1зуеться той чи шший окремо взятий вид життед1яльност1 та життевиявлення [3, с. 253, 446 -447, 707].
шм'я, церква, система освгти, науков^ професшш та iншi об'еднання, aсоцiaцiï, оргашзаци тощо. Громадянське сyспiльство, власне, складаеться i3 сaмооргaнiзовaних громадян задля виршення конкретних питань i проблем, як державна система та влада не можуть або ж не хочуть розв'язувати у рамках своеï компетенци. Саме в цьому контекст доцшьно тлумачити громадянське суспшьство не тшьки як нaбiр таких собi рiзнопрофiльних неурядових оргaнiзaцiй. Громадянське сyспiльство — це насамперед сфера дш, а не сфера оргатзацш. Оргaнiзaцiя — то форма, одна з багатьох форм реашзаци певних дш. Однак ïx нaявнiсть ще нiчого не гарантуе.
Для Укрaïни нова парадигма становлення i розвитку громадянського суспшьства можлива лише на грунт розвитку способу життя, шдвищення якост життя громадян. Це ключове питання громадянсь^' держaвноï полiтики, незаперечна деклaрaцiя i прюритетне завдання1. Теза щодо необхщност формування громадянського сyспiльствa в украшському соцiyмi мае стати головним прюритетом серед найвищих цiнностей, на як орiентyеться уряд Укрaïни. По сут, завдання щодо розвитку громадянського суспшьства може i повинно стати новим рyшiем розвитку краши, ïï «нацюнальною щеею».
Проблему розвитку громадянського суспшьства слщ розглядати як упорядковану i складну цiлiснiсть, як живий оргашзм, розвиток якого визначаеться передyсiм умовами життя, здатшстю до руху, самовираження i саморозвитку. Другий аспект альтернативних стратегш розвитку громадянського сyспiльствa — наголос на специфщ територiй. 1накше кажучи, необxiдно виробити стрaтегiчний курс через з'ясування специфiчностi та можливостей регiонiв у потенцiяx розвитку, виявлення загальних i специфiчниx рис громадянського суспшьства, що утверджуеться.
Розвиток громадянського суспшьства у соцiyмi як цшснш системi форм i видiв життедiяльностi, де для цього склались оргашчш передумови, становить дiaлектичнy еднiсть тотожност (тобто типового, загального для сощальних процесiв) i вiдмiнностi. Методологiчним ключем для розyмiння цього процесу е ушверсальна концепцiя дiaлектики загального, особливого та одиничного2.
Для кaтегорiaльного aнaлiзy громадянського сyспiльствa виxiдною е така система тдпорядкування понять: нaцiонaльне громадянське суспшьство (загальне) — територiaльно-регiонaльнa спшьнота (особливе) — громада (одиничне).
В основi такого конструктивного поеднання лежить розумшня завдань, тiсно пов'язаних з питаннями вдосконалення громадянського сyспiльствa, додавання йому оптимально!' динaмiки розвитку на рiзниx рiвняx
1 На це вказують Програма д1яльносп Каб1нету Мш1стр1в Укра1ни «Назустр1ч людям», затверджена Верховною Радою Украши 4 лютого 2005 р., Програма кандидата на пост президента Украши В. А. Ющенка «Десять крошв назустр1ч людям» (див.: Електронний ресурс :http:/w. w. w. juschenko. com. ua/ukr).
2 Поняття «загальне» та «одиничне» як фшософсьш категорп вперше розробив Аристотель. На його погляд, yd категор11 - суть лопчний вираз того загального, що мютиться в окремих природних речах. Усе суще юнуе водночас i як одиничне, i як загальне - як момент едносп окремих сторш буття. [4. с. 202, 250;5, с. 216, 217].
конкретизации перший, нащональний рiвень — сустльство; другий — регюн (локальний рiвень суспiльних процесiв); третiй — громада (комунальний рiвень суспiльних процесiв). Кожен рiвень — то соцiальний простр, в якому iндивiди та добровольно сформованi асоцiацiï громадян взаемодiють i утворюють систему самостшних, незалежних вщ держави суспiльних iнститутiв i вщносин.
Саме така структура дае змогу проаналiзувати громадянське суспiльство, його структуру, споЫб дiяльностi й самовиразу в едност його окремих складових та елементв, охопити й вивчити ус його сторони, зв'язки, шляхи та методи практичного довершення. Сенс такого розчленування у структурi теоретико-прикладного знання про стан i лопку розвитку громадянського сустльства полягае у тому, щоб рухатися вщ конкретного через особливе до загального i навпаки, аналiзуючи, яким чином загальне втшюеться в особливому та одиничному.
Суспшьне життя у рамках громадянського сустльства являе собою систему рiзноманiтних видiв дiяльностi та самодiяльностi населення, що реалiзуються в конкретно — юторичних умовах. Види дiяльностi та вщносини людей забезпечують розумiння актуальностi категори «спосiб життя», що означае порiвняно усталенi й повторюванi способи дiяльностi та зв'язки мiж людьми. Вщтак, поняття «спосiб життя» слiд розглядати як загальносощолопчну категорiю, що вщображуе типовi для даного громадянського сустльства форми життедiяльностi людей.
У свою чергу, споЫб життя — це закономiрний зв'язок, пiдпорядкованiсть, певна цшсна система форм i способiв життедiяльностi, життевиявлення, яка фiксуе у своему виявi загальне, особливе та одиничне.
Загальне та особливе — це протилежност, i необхщно бачити переходи цих протилежностей одна в одну. Така методична настанова виключае абсолютизащю одте1* зi сторiн протилежностей, а також шдкреслюе органiчний зв'язок означених категорш, ix рухливiсть та взаемопереходи. Водночас загальне та окреме, будучи протилежностями, тотожш.
Категори «загальне», «особливе» та «одиничне» е стввщносними, тому 1'хнш змют змiнюеться залежно вщ зв'язкiв, у яких розглядаеться предмет дослщження. 1з цього випливае, що загальш типолопчш риси форм самооргашзаци населення, життедiяльностi та життевиявлення окремо взятого глобального громадянського сустльства виявляються у формi особливого, яке у свою чергу вщображуе нащональну, регюнальну, соцiально-класову та iншi специфiки. Загальне у цьому випадку визначаеться шляхом виявлення типового у глобальному громадянському суспшьств^ детермшованому пануючим у свт способом виробництва, устроем життя та систем суспшьного iнтересу [6, с. 156-175].
У такому контекст доречною е проблема базово1' настанови, вщповщно до яко1' поряд iз загальними, соцiально типiзованими рисами громадянського сустльства юнують i особливi, нетиповi, зумовлеш нацiонально-територiальними вiдмiнностями. Загальне тут переплгтаеться з особливим та одиничним в оргатчнш едностi.
В Укра"ш регюни вiдрiзняються насамперед за умовами юнування, якi визначають певш особливостi життедiяльностi людей, ïx колективност, що iснyе окремо, вiдокремлено вщ держави. «Мiж окремими крaïнaми, областями й навггь мiсцевостями, — писав Ф. Енгельс А. Бебелю — завжди юнуватиме певна нерiвнiсть у життевих умовах, якi можна буде звести до мшмуму, проте школи не вдасться усунути повнiстю» [7, с. 5-6].
Актуальшсть вивчення умов життя, яю ми називаемо сощальною сферою життедiяльностi yкрaïнського соцiyмy, при дослщженш громадянського сyспiльствa зумовлюеться багатьма причинами. По-перше, умови життя виступають чинниками, яю детермiнyють сам процес формування й розвитку нащонального громадянського суспшьства у його структуротворчих елементах i мережах суспшьних вщносин — економiчниx, соцiaльниx, територiaльниx, конфесiйниx, етшчних тощо. По-друге, вони породжують своерщт нaцiонaльно-специфiчнi та регiонaльно особливi риси способу життя, яю безпосередньо впливають на секторну будову громадянського суспшьства та ïx aктyaлiзaцiю в життедiяльностi соцiyмy. По-трете, змiни умов життя ведуть до змш способу життя громадянського суспшьства, його сутност, структури, загальних i специфiчниx рис. По-четверте, об'ективний огляд i aнaлiз тенденцiй у змiнi умов життя створюють реальш можливостi плaномiрного й цшеспрямованого перетворення, вдосконалення фyнкцiонyвaння i розвитку самого способу життя украшського сощуму. Тому вивчення, aнaлiзyвaння умов жи"тдояльност — необxiднa складова у дослщженш нaцiонaльного громадянського сyспiльствa, можливих шляxiв нагромадження його соцiaльного кашталу, процвiтaння i поступу.
Регiонaльнa специфжа визначаеться переважно сощально-економiчними чинниками, яю, впливаючи на рiвень розвитку продуктивних сил, соцiaльно-економiчнy структуру регюну, дiють на спосiб життя людей, ïx активш та проблемно-специфiковaнi форми мaсовоï yчaстi, культуру цiеï участь
Специфша способу життя, життедiяльностi украшського етносу сягае коршням в юторичне минуле — у трaдицiï та звича", вiрyвaння, взаемини людей, ïx трyдовi навички, розподiл прaцi, структуру зайнятость Отже, розвиток yкрaïнського сощуму в регюнальному aспектi мае конкретно юторичний характер, що визначаеться рiвнем розвитку продуктивних сил i вщповщною системою соцiaльниx зв'язкiв. Розвиток регюну стае можливим, по-перше, завдяки громадсьюй консолiдaцiï й сaмооргaнiзaцiï бiзнесy та штереЫв yкрaïнськоï бyржyaзiï; по-друге, на основi спiвробiтництвa бiзнесy з шститутами громадянського сyспiльствa.
Анaлiзyючи спiввiдношення регюнально особливого i загального у громадянському сyспiльствi, треба зважати, що, з одного боку, регюнальш особливостi не е усталеними, а з другого — вдосконалення способу життедiяльностi людей, сегментв i структур громадянського суспшьства не виключае впливу його регюнальних елементiв. Нерiвнiсть в умовах життя рiзниx регiонiв — це рiзновид вiдмiнностей. Тому проблема регiонaльниx
особливостей формування громадянського сустльства, фжсуючи весь комплекс теоретико-прикладних проблем розвитку сощуму, залишаеться провщним елементом у виршенш завдань щодо органiзацiï життедiяльностi сфер цившзованого демократичного суспiльства, здатного до розвитку, саморозвитку, творчо1' еволюцiï.
Таким чином, тшьки на базi дослщжень взаемозв'язку загального й особливого у громадянському суспiльствi та його способi життя, виявлення всix чинникiв та умов формування можна створити адекватну нащональному громадянському суспшьству модель способу життя, накреслити конкретш шляхи i методи його подальшого розвитку.
Регюн е не лише цiлiсною територiальною економiчною системою, а й цшсною соцiально-просторовою спiльнотою в органiзацiï проживаючого в його межах населення (територiальноï громади). Тому iз соцiологiчноï точки зору регюн характеризуеться не тшьки своерщшстю природно-кшматичних умов, певною спецiалiзацiею виробництва, рiвнем розвитку продуктивних сил, виробничою шфраструктурою, а й власною специфжою соцiальниx умов та способу життя, як й формують певну вщокремлешсть населення.
Наповнення соцiологiчноï категори «регюн» вщносною вiдокремленiстю населення (як сощально1' спiльноти, що мае певну автономш) характеризуе його як сощальну органiзацiю. Це диктуе необxiднiсть планового вироблення у кожному регюш сощальних програм на тривалу перспективу. Отже, сощолопчне розумiння категорiï «регiон» мае науково-прикладне значення, мета якого — визначення шляxiв та напрямкiв регюнально1' соцiальноï полiтики, спрямовано1' на усунення сощально-територiальниx вiдмiнностей, вдосконалення умов i форм людсько1' життедiяльностi.
У сучасних умовах виявлення вщносно1' самостшност, iндивiдуальностi в розвитку регюшв виступае об'ективною закономiрнiстю суспiльного розвитку. Як i в будь-якш складнш, динамiчнiй системi, еднiсть передбачае вщносну самостiйнiсть ïï елементiв, гнучкiсть i рухливють зв'язкiв мiж ними. Наприклад, економiчно це втiлюеться у розподш та кооперуваннi працi, що не лише здшснюються «центром», а й складаються та видозмiнюються в результат активносл, самостiйностi «на мiсцяx».
Специфiчною площиною, що визначае мiсце регюну в системi суспiльниx вiдносин, е мюцевий соцiальний iнтерес. Нинi стало зрозумшо, що роль мiсцевого штересу в пiзнаннi дiалектики суспiльного розвитку та функщонування соцiальниx регiональниx систем як частин щлого соцiального оргашзму надзвичайно велика. Повне i достовiрне врахування специфiки регiональниx iнтересiв, тенденцш i динамiки ïxнього розвитку сприяе досягненню мети — подоланню соцiально-територiальниx вщмшностей, вирiвнюванню умов життедiяльностi рiзниx регiонiв.
У фiлософськiй лiтературi категорiя «iнтерес» означае реальну причину сощальних дш та звершень, яка стогть за безпосереднiми спонуками (мотивами, мрiями, iдеями) учасникiв цих дiй — шдивщв, груп, класiв. [3, с. 213]. 1нтерес постае як едшсть об'ективного i суб'ективного. За змютом вiн
об'ективний, а за формою юнування — суб'ективний. Об'ективною стороною, його основою i змютом постае потреба. Усвщомлення потреби, розумшня умов ïï задоволення, свщоме визначення напрямку дiяльностi, спрямовашсть до певноï мети — це суб'ективна сторона. Якщо коротко, то штерес — це усвщомлена потреба. Будучи безпосередньо включеними у практичне життя, штереси з- помiж усього багатомашття дiйсностi вирiзняють об'екти шзнання та дiй.
Отже, у плат розглядyвaноï проблеми мiсцевий соцiaльний штерес виникае як вщображення прагнень населення регюшв до полiпшення життедiяльностi. За формою мюцевий (регiонaльний) iнтерес е проявом локальних зв'язкiв та вщносин; за змiстом — це вщображення сyспiльниx умов, якi склалися у мюцях постiйного проживання людей, тобто це рiзновид групового iнтересy, громадського за своею сyспiльно-економiчною природою. Вш постае складовою частиною системи штереЫв, що сформувалися в громадянському сyспiльствi вiдповiдно до його соцiaльноï структури.
Вщокремлене iснyвaння регiонaльниx (мiсцевиx) iнтересiв пояснюеться низкою причин, серед яких нaйвaгомiшi — природно-кшматичш умови, iсторичнi та нащональш трaдицiï, рiвнi економiчного та сощально-культурного розвитку окремих регюшв, квaлiфiкaцiя, стaтево-вiковa та демогрaфiчнa структури соцiaльно-територiaльниx громад. Неповний або затзнений aнaлiз соцiaльниx iнтересiв, нехтування законами суспшьного розвитку, зволiкaння з усуненням суперечностей призводять до появи сощального напруження.
Таким чином, нацюнальне демократичне громадянське суспшьство е актуальною сощальною щеею i складною шструментальною щншстю, яка вже сьогоднi потребуе серйозного оновлення свого теоретико-методологiчного, концептуального апарату i темaтичноï спецiaлiзaцiï, виявлення причинно-наслщкових зв'язкiв, чiткого визначення основних наукових понять, категорш та термшв. Нaйвaжливiше завдання в гaлyзi дослщження перспектив розвитку украшського соцiyмy полягае у виробленш нaйвaжливiшиx теоретико-методологiчниx конструкцш демокрaтизaцiï сyспiльствa, формyвaннi сучасного нащонального громадянського суспшьства як сшвтовариства окремих оЫб — носiïв приватних цшей та iнтересiв.
Лiтература.
1. Политология: учеб. пособ. / под ред. А. С. Тургаева, А. Е. Хренова. — СПб: Питер, 2005.
2. Ларри, Зидентоп. Демократия в Европе / Зидентоп Ларри: пер. с англ.; под ред.. В. Л. Иноземцева. — М.: Логос, 2001.
3. Философский энциклопедический словарь / [Л. Ф. Ильичёв, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалёв, В. Г. Панов]. — М., 1983.
4. Асмус, В. Ф. История античной философии / В. Ф. Асмус. — М.: Высш. шк.,
1965.
5. История античной диалектики. — М.: Мысль, 1972.
6. Степаненко, В. Г. Глобальное гражданское общество: концептуализации и посткоммунистические вариации / В. Г. Степаненко // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2005. — № 2. — С. 156-175.
7. Энгельс Ф. — А. Бебелю // Маркс К, Энгельс Ф. Соч. — 2-е изд. — Т. 19. — С. 56.
ТЕОРЕТИКО -МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА В УКРАИНЕ.
Зимогляд В. Я.
Проанализированы теоретические и методологические аспекты формирования и развития гражданского общества. Рассмотрены диалектика общего и регионально-особенного в гражданском обществе, сущность региональной организации общества, условия и качество жизни.
Ключевые слова: общество, гражданское общество, территориальное сообщество, регион, качество жизни, условия жизни.
Theoretical and methodological problems of forming of civil
society are in Ukraine.
Zimoglyad V. Ya.
The theoretical and methodological aspects of forming and development of civil society are analysed in the article, examined dialectician general and regionally special in civil society, essence of regional organization of society, condition and quality of life.
Key words: society, civil society, territorial community, region, quality of life, condition
oflife.
УДК94(477):314. 156. 5]"19"
О. М. Сахань, кандидат c0^0M08iHHUX наук, доцент
ГОЛОДОМОР В УКРА1Н1 В 30-ri роки ХХ столггтя ЯК РЕЗУЛЬТАТ
ДЕСТРУКТИВНО? ПОЛ1ТИКИ РАДЯНСЬКО? ВЛАДИ
Дослiджено деструктивну полтику керiвництва СРСР, запроваджену сталтським тоталтарним режимом, що стала визначальною в оргашзаци Голодомору в Украш на початку 1930-х рошв ХХ ст. З'ясовано ii причини та на^дки. Проаналiзовано nолiтичнi ршення, закрiпленi в нормативних актах, що регулювали вiдносини у державi в той перюд, а отже, виправдовували деструктивнi процеси, що нищили будь-яш прояви демократ^ i розвитку нацюнально'1 самосвiдомостi укралнського народу. Акцентовано увагу на iснуваннi заздалегiдь розробленого плану проведення полтики антиукрамського спрямування, що призвела до фiзичного винищення селян штучним голодом.
Ключовi слова: деструктивна полтика держави, Голодомор, геноцид.
