CC BY
106
УДК 340:12
Тарас Дашо
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, асистент кафедри цившьного права та процесу, tyd@kodary.com
ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСП1ЛЬСТВО: ПРАВОВА ВЗАСМОД1Я
© Дашо Т., 2017
Наукова розвщка присвячена проблематищ розвитку громадянського суспiльства в Укратш в контекстi його взаемодн з iнститутом держави. У статт розглянуто теоретичнi, концептуальнi та практичш аспекти взаемодн iнституту держави i громадянського суспiльства в Укратш. Визначено характерш риси системи державного управлшня, якi справляють своeрiдний дискомфорт для повноцшного розвитку громадянського суспiльства.
З'ясовано, що заемозв'язок громадянського суспiльства i держави проявляеться насамперед у тому, що чим розвинутше громадянське сусшльство, то менш помiтною е роль держави. Доведено, що лише в розвинутому громадянському суспiльствi виникае необхщшсть у правов1й державi, яка не тшьки формально визнае, але й реально забезпечуе права i свободи людини та громадянина, створюе вщповщш шститути, зорiентованi на демократичний розвиток державность
Ключовi слова: громадянське сусшльство; полгтична система суспiльства; держава; демокра^я; громадянин; правова держава; державотворення.
Тарас Дашо
ГОСУДАРСТВО И ГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО: ПРАВОВОЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ
Научное исследование посвящено проблематике развития гражданского общества в Украине в контексте его взаимодействия с институтом государства. В статье рассматриваются теоретические, концептуальные и практические аспекты взаимодействия института государства и гражданского общества в Украине. Определены характерные черты системы государственного управления, производят своеобразный дискомфорт для полноценного развития гражданского общества.
Выяснено, что взаимосвязь гражданского общества и государства проявляется прежде всего в том, что чем больше развито гражданское общество, тем менее заметна роль государства. Доказано, что только в развитом гражданском обществе возникает необходимость в правовом государстве, которое не только формально признает, но и реально обеспечивает права и свободы человека и гражданина, создает соответствующие институты, ориентированные на демократическое развитие государственности.
Ключевые слова: гражданское общество; политическая система общества; государство; демократия; гражданин; правовое государство; государства.
Taras Dasho
Institute of Jurisprudence and Psychology National University "Lviv Polytechnic" Department of Civil Law and Procedure
Ph.D.
STATE AND CIVIL SOCIETY: LEGAL COOPERATION
Scientific exploration is devoted to the problems of civil society development in Ukraine in the context of its interaction with the institution of the state. In the article theoretical, conceptual and practical aspekty interaction of the State and civil society in Ukraine. Characteristic features of the system of government, which have a kind of discomfort for the full development of civil society.
It was found that zayemozv'yazok civil society and the state is manifested primarily in the fact that the more advanced the civil society, the less noticeable is the role of the state. Proved that only a developed civil society is necessary in a legal state, which not only recognizes formally, but really provides the rights and freedoms of man and citizen, creating appropriate institutions, focused on the development of democratic statehood.
Key words: civil society; political system of society; state; democracy; citizen; constitutional state; state.
Постановка проблеми. Розгляд найважливших передумов, що визначають особливосп становлення демократично! полггично!' системи в Укра!т, потребуе одночасного звернення до вивчення принцитв формування та функщонування не тшьки головного елемента полггично!' системи - шституту держави та полггично!' влади в суспшьств (з якими iнодi навггь ототожнюють саме поняття "полггична система сустльства", але й ii iншоi, не менш важливо!' складово!' -громадянського суспiльства. Такий тдхщ зумовлений тезою, що визначае сучасну правову державнiсть як iнститут вторинний, похщний вiд громадянського суспiльства, як вщповщну форму його самореалiзацii та буття. У виглядi форми сустльства держава виступае одночасно структурою i механiзмом суспiльного самоуправлiння. 1накше кажучи, держава е публiчно i легально (нормативно виражена) оргатзована владна сила сустльства.
AHani3 дослiдження проблеми. Науково-теоретичним тдгрунтям для дослiдження теми стали роботи дослщниюв: О. Аграновсько!', С. Алексеева, В. Бабкша, Г. Балюк, Н. Бури, В. Головченка, В. Зенша, Е. Зорченка, М. Козюбри, А. Колодiя, М. Орзiха, В. Копейчикова, М. Костицького, А. Крижатвського, В. Кудрявцева, О. Лукашово!', М. Матузова, G. Назаренка,
A. Нттша, В. Оксамитного, Н. Онiщенко, О. Скакун, П. Рабшовича, О. Ратшова, Р. Русiнова,
B. Сальникова, В. Селiванова, О. Семiтка, В. Гренка, О. Татаринцево!', В. Шишкiна, В. Щегорцова та iнших. Також використано пращ сучасних захiдних дослiдникiв: Дж. Роулза, К. Поппера, Ф. Хайека, Д. Юна, Р. Дарендорфа, Е. Геллнера, Дж. Мшлера, М. Кеннеди Е. Арато, Дж. Сороса, Дж. Когена та шших.
Мета статт - проаналiзувати розвиток громадянського суспiльства в Украiнi у контекстi його правово! взаемодii з iнститутом держави.
Виклад основного матерiалу. Формування громадянського сустльства в захщноевро-пейських кра!нах вiдбувалося еволюцiйно, протягом кiлькох столггь. Це був складний процес не тшьки економiчноi, соцiальноi та полггично!', але й соцiокультурноi, духовно! та морально-етично! трансформацiй. Мiж тим бшьш стрiмкi, "форсоват" темпи становлення громадянського сустльства в Укра!'т потребують швидкого змiцнення державностi. Адже суспiльство не може бути "громадянським" доти, доки воно не керуеться полггично тд наглядом держави. Лише
верховна публiчна влада - конституцшна держава може ефективно справлятися з можливими аномалiями його розвитку та забезпечувати рiвний захист ушх суспiльних штереив [1, с. 87].
Бiльше того, в умовах правово! держави державна влада стае найважлившим iнструментом, за допомогою якого громадянське суспiльство забезпечуе оптимальш умови для свого саморозвитку [2, с. 44]. Саме у такому контекст держава виступае як публiчно-владний шститут, що керуе громадянським суспшьством загалом i покликаний дiяти у всезагальних iнтересах.
З вказано! вище позици розгляд двох основних моделей сшввщношення громадянського суспiльства i держави - класично! лiберальноl та неолiберальноl, дае змогу сформулювати ряд загальних висновкiв. Класична лiберальна концепщя мшмально1 держави - "шчного сторожа" передбачае вщсторонення держави вiд здшснення активних координуючих соцiальних функцiй, вбачаючи в механiзмах саморегулювання громадянського суспшьства найефективнiший засiб задоволення суспiльних потреб [3, с. 56, 59, 99]. Однак полггичний розвиток захщноевропейських суспшьств XX ст. переконливо засвiдчив, що утвердження монопольних структур у виробничш сферi виявилося силою, що руйнуе громадянське суспшьство та нiвелюе притаманш йому механiзми саморегуляцп. Обмеження державного начала в суспшьному життi автоматично призводить до намагання окремих домшантних суспшьних сил придушити механiзми саморегуляцп громадянського суспiльства, використовуючи з щею метою державнi шституци. Така закономiрнiсть пiдтверджуеться й особливостями розвитку державносп в сучаснiй Украш. Неконтрольована матерiальна диференцiацiя суспiльства зумовила вихiд на полггичну арену окремих груп, яю, скориставшись полiтичною ситуацiею, незаконно сформували свш капiтал i з метою закршлення свого соцiального становища вдаються до спроб поеднати власнiсть i владу, а значно частiше - кримшальну злочиннiсть i владу [4, с. 648].
Сучасна ж держава не ослаблюе, а, навпаки, посилюе свою економiчну функцiю, яка полягае у створенш органiзацiйно-правових передумов, необхщних для упорядковано1 та ефективно1 економiчноl дiяльностi суспiльства.
Вимоги сучасного демократичного державотворення в Украш об'ективно потребують вщповщного демократичного варiанта державного втручання у сферу громадянського суспiльства з метою коригування його розвитку в правовому напрямку [5, с. 17]. Така форма обмеженого державного штервенцюшзму частково знаходила втшення в теори та практищ "держави загального добробуту". У цьому разi йдеться про такий варiант етатизму, за якого параметри i межi державного втручання зумовлеш потребами самого громадянського суспшьства, точшше, бiльшiстю його суб'ектiв. Водночас таке державне втручання повинно бути спрямоване на прискорене формування тих механiзмiв саморегулювання громадянського суспшьства, яю ще недостатньо розвинуп чи були зруйноваш радянською тоталiтарною системою.
Держава не повинна при цьому заважати реалiзацil приватних штереив, що конкурують у сферi громадянського суспiльства. В сучаснш демократичнiй правовiй державi окрема людина, и права i свободи визнаються вищою цiннiстю i за загальновизнаним правилом мають прюритет стосовно загальних, або державних штерешв. Зазначеному принципу вщповщае формулювання ст. 3 Основного Закону Украши: "Людина, життя i здоров'я, честь i пднють, недоторканнiсть i безпека визнаються в Украш найвищою соцiальною цiннiстю. Права i свободи людини та !х гарантil визначають змiст i спрямованють дiяльностi держави. Держава вiдповiдае перед людиною за свою дiяльнiсть. Утвердження i забезпечення прав i свобод людини е головним обов'язком держави". Однак у конкретних випадках колiзil штерешв особи i загальних штерешв можуть розв'язуватися i на користь останшх. Приватний iнтерес (як шдивщуальний, так i колективний) потребуе не лише захисту з боку держави та суспшьства, але й забезпечення його суспшьно1 спрямованосп та сощально1 вщповщальносп [6, с. 33]. Прикладом такого тдходу можуть слугувати зокрема, положення абз. 3 ст. 13 Основного Закону про те, що "Власнють зобов'язуе. Власнють не повинна використовуватися на шкоду людиш чи суспшьству", абз. 5 ст. 41 "Примусове вщчуження об'ектiв права приватно1 власностi може бути застосоване лише як виняток з мотивiв суспшьно1 необхiдностi...", абз. 7 ст. 41 "Використання власностi не може завдавати шкоди ... iнтересам суспiльства...". Загалом норми Конституци покликанi забезпечувати оптимальне сшввщношення держави i громадянського суспшьства [7, с. 12].
Державу як публiчно-владний шститут можна розглядати як керiвну систему стосовно громадянського сустльства як системи керовано!. Разом iз тим громадянське суспiльство - це саморегулююча соцiальна система, що детермiнуe державу. Саме вiд громадянського сустльства залежать суттст та системоутворюючi характеристики полггично! пiдсистеми. Тож можемо стверджувати, що громадянське сустльство - це система, яка саморозвивасться та саморегулюсться. Цiлеспрямований розвиток суспiльства досягасться без втручання держави як полггично! владно! сили. В цьому аспект воно мае власнi внутрiшнi джерела саморозвитку, незалежт вiд держави. Громадянське сустльство саморегулюеться, зокрема, так, що само формуе для себе керiвну систему, задае параметри i межi державного втручання та визначае функцп держави. Останнi завжди е об'ективно зумовленими сустльними потребами, волею народу, яка виражаеться певними структурами громадянського сустльства i опосередковуеться та юридично оформляеться державою [8, с. 9].
Вщокремлення держави вщ суспiльства та !х розмежування вiдображаеться у розрiзненнi структур, принципiв оргатзацп та побудови цих шститупв. 1нститут держави оргатзований як керована единим центром вертикальна система, iерархiя державних органiв та посадових ошб, пов'язаних вiдносинами тдпорядкування та державно! дисциплiни. Iмперативнi норми публiчного права, що регламентують порядок оргатзацп та дiяльностi механiзму державно! влади, визначають чiткi завдання, цш та функцi! його складових. Завдання визначати цш належить лише оргатзацп. Тому таю норми цшком зайвi в рамках спонтанного порядку, притаманного громадянському сустльству, де кожен реалiзуе сво! власнi iнтереси та знаходить шдивщуальт форми взаемозв'язку та взаемоди з iншими суб'ектами [3, с. 83]. На вщмшу вiд держави громадянське сустльство являе собою горизонтальну систему рiзноманiтних зв'язюв i вщносин громадян, !х об'еднань, союзiв, колективiв, якi грунтуються на рiвностi та особистш iнiцiативi. Постiйне завдання i головне призначення держави - охорона сустльства та координащя його розвитку з метою запобтання виникненню тенденцш i спрямувань соцiально! практики громадян у вщповщних сферах суспiльного життя, зорiентованих на порушення усталеного балансу !хнього функцiонування та створення об'ективних передумов щодо виникнення диктаторського режиму. Тому конституцшне регулювання питань взаемоди громадянського сустльства та держави в умовах становлення укра!нсько! державносп вщповщно до вимог европейського iнституцiонального розвитку набувае особливо! значущосп [7, с. 273].
Один iз найвiдомiших прибiчникiв державного мiнiмалiзму у сферi виробництва i розподiлу матерiальних благ А. Хайек зазначав, що досягнення сощально! справедливости неможливе без вiдповiдно! системи законодавства, що повинно бути спещально сконструйованим для охорони та розвитку конкуренци [9, с. 132-133] з тим, щоб нормативно визначати та гарантувати дотримання "утверсальних правил належно! поведшки", за якими функцiонуватиме громадянське сустльство. Таке законодавство повинно намагатися "так обмежити шдивщуальт ди, щоб вони в результат слугували загальним штересам" [9, с. 105], забезпечити вшм рiвнi та максимальнi шанси. Твердження А. Хайека про те, що ефективне ринкове регулювання вимагае свщомо! розробки системи дiевого законодавства, е найважлившим вкладом представника континентально! Свропи в теорiю економiчного лiбералiзму. Саме це положення, що справило визначальний вплив на становлення Свропейського ствтовариства, лежить в основi неолiберально! iде! "сощально-ринково! економiки" [10, с. 107]. Для юридично! теори та практики важливо визначитися з поняттям "громадянське сустльство" саме у тюному взаемозв'язку з шститутом державно! влади та завданням забезпечення прав особистосп.
Полггичний аспект громадянського сустльства, на нашу думку, полягае в тому, що громадсьюсть кра!ни, самоототожнюючи себе з домшантним фактором полггичного розвитку держави та усвiдомлюючи свою установчу зверхтсть над останньою, примушуе державну владу в головних аспектах внутршньо! та зовнiшньо! полiтики орiентуватися на суспiльний iнтерес. Забезпечити таку суттсну передумову демократично! державностi громадсьюсть може за допомогою певних засобiв, найголовнiшими серед яких е засоби юридичт - нормативно визначенi громадянсью права [11, с. 78].
Взаемодiя мiж державою i громадянським суспшьством е важливим фактором у визначенш умов економiчноl, професшно!, полггично! та сощально! дiяльностi громадян. Хоча основною функщею громадянського суспiльства е захист шдивщв вiд надмiрного втручання держави в !хш справи, але його власний розвиток i сприятливi умови здебшьшого залежать вiд основних характеристик держави.
Хай як парадоксально, але ефективне громадянське суспшьство вимагае сильно! держави як свого партнера. Однак сильна держава ще не означае держави, що поширюе свое виключне право на ус сфери сощального життя та докладае зусиль, спрямованих на отримання контролю за будь-яким видом дiяльностi, що з'являеться. Навпаки, йдеться про державу, яка концентруе свою дiяльнiсть на кшькох напрямках (насамперед тих, що стосуються зовшшньо! та внутршньо! безпеки, забезпечення громадського порядку тощо), але виконуе !х ефективно та у повному обсязг Усi iншi державнi справи повинш бути делегованi або органам мюцевого самоврядування, або так званому "третьому сектору" - недержавним органiзацiям. Таким чином, устшне громадянське суспiльство потребуе ращонально! та ефективно! держави як партнера при виршенш багатьох проблем.
Уряди великих держав, iз широким колом повноважень, яю роблять спроби розв'язувати весь спектр сощальних та економiчних питань i розпорошують сво! ресурси мiж великою кiлькiстю завдань, створюють певш проблеми для розвитку громадянського суспшьства. Тому структурнi риси держави мають надзвичайно важливе значення для нормального функцюнування громадянського суспшьства. Не можна визначити наперед, чи вщграе держава роль прискорювача, чи уповшьнювача сощального розвитку. Це залежить вщ того, в який спошб державний апарат здшснюе завдання, вщнесеш до сфери його повноважень.
Система державного управлшня впливае на умови функцюнування громадянського суспшьства, насамперед, за допомогою визначення суспшьного порядку. На нашу думку, до характерних рис системи державного управлшня, що справляють своерщний дискомфорт для повнощнного розвитку громадянського суспшьства, насамперед, належать:
- централiзацiя - концентращя повноважень, вщповщальносп та ресуршв на центральному, найвищому рiвнi системи; ус процеси формування полггики та бiльшiсть рiшень перебувають у сферi повноважень центральних органiв;
- концентращя - вщнесення бiльшо! частини повноважень до вузького кола оргашв або службовщв; зворотною стороною цього феномена е вщсутшсть делегування повноважень i низька ефективнiсть нижчих рiвнiв системи державного управлiння;
- верховенство вертикального способу спшкування - потш iнформацi! всерединi державно! адмiнiстрацi! переважае над обмшом iнформацi! з сощальним оточенням. I майже все спшкування вщбуваеться iз застосуванням бiполярно! системи "керiвник - пiдлеглий"; таке спшкування можна вважати швидше командним, ашж тим, за якого ведуться переговори та досягаеться взаемо-розумiння;
- невщповщнють сфери повноважень i спроможносп - стан справ характеризуеться значним дисбалансом мiж повноваженнями, визначеними для певних оргашв, та !хньою спроможнютю виконувати поставленi завдання. Це випадок, у якому орган, де приймаються ршення, в^^зняеться вiд того, що несе вщповщальнють за виконання цього ршення;
- дискретнiсть у процеш формування та прийняття рiшень - ситуащя, за яко! процес прийняття рiшень вiдбуваеться непрозоро i на основi завуальованих критерi!в залишаеться загальноприйнятою практикою, узаконеною на пiдставi чинних нормативних акпв або традицiй;
- зловживання адмшстративним втручанням - надмiрне застосування iнструментiв адмi-нiстративного впливу з метою регулювання або спрямування та контролю за ходом рiзних сощальних, економiчних i полггичних процесiв (вiдоме, наприклад, як "використання адмiнiстра-тивного ресурсу пiд час проведення виборчо! кампанi!"). Деякi iз подiбних практик беруть свiй початок iз законодавства (через уявлення ролi системи державного управлiння, як тако!, що е спiльною для бшьшосп полiтичного класу) i знаходять вщображення в полiтицi уряду. Але бшьшють iз них була створена за власною шщативою посадових осiб на рiзних рiвнях системи;
- надмiрний контроль за процесами - обтяження дiяльностi великими деталiзованими перевiрками щодо вiдповiдностi виконання заходiв згщно з формальними правилами та нормами бюрократп, якi здiйснюються багатьма уповноваженими шспекщями та внутрiшнiми комiсiями; перевiрки, що не розглядаються з точки зору отриманих результата i критерпв ефективностi, ведуть до найгiршого прояву бюрократп - навченого невмшня;
- нечггюсть процедур - довiльний характер процесу формування та прийняття ршень, що створюе простiр для арбпражних i сумнiвних рiшень; вiн спричиняе непевнють вiдносин iз державною адмшстращею.
Цей перелiк перешкод у системi державного управлiння, що унеможливлюе розвиток громадянського суспшьства, може разом iз тим бути вiдправною точкою для твердження зпдно з яким така система може вщгравати позитивну стимулюючу, заохочувальну роль у процес розбудови структур громадянського суспшьства. Вщповщь на запитання, чого справдi потребуе громадянське суспшьство вщ системи державного управлшня, досить проста - партнерства. Рiзнi соцiальнi групи та окремi шдивщи, якi представляють разом потреби громадянського суспшьства, хочуть бачити в системi державного управлшня, передовым партнера, який е: надшним i передбачуваним; чесним i вiдкритим для дискусi!; вщкритим для спiвробiтництва та спiлкування; таким, що спрямовуе свою дiяльнiсть на виршення проблем i пошук компромюв; пiдзвiтним i професiйним.
Цих сподiвань можна досягнути, якщо система державного управлшня побудована на цшностях i принципах, протилежних до зазначених, i в яку вбудовано механiзм самозахисту вщ запровадження неналежно! практики. 1снують певнi засади, якi повиннi забезпечувати систему державного управлшня стабшьною основою для ефективних вщносин iз структурами громадянського суспшьства. На нашу думку, вони повинш включати: субсидiарнiсть як основний принцип структурно! оргашзацп; вщкритий i обгрунтований механiзм прийняття ршень; чiтке розмежування повноважень i вщповщальносп; суспiльний контроль i система пщзвгтносп; запровадження адмiнiстративно! юстицi!; спрямування процесу надання державних послуг на результат i яюсть.
Взаемозв'язок громадянського суспшьства i держави проявляеться ще й у тому, що розвинупше громадянське суспшьство, то помгтною е роль держави. Тому нерозвинупсть громадянського суспшьства зумовлюе надшрне посилення держави, котра поглинае це суспiльство. Становлення громадянського суспшьства безпосередньо залежить вщ ступеня розвинутостi правових вщносин, дiевостi мехашзму суспiльного контролю за державно-владними структурами. Важливо, щоб державнi органи постшно знаходилися у полi зору недержавних структур, а останнi, своею чергою, узгоджували сво! дi! з вимогами Конституцп та законiв Укра!ни. Тому в сучасних умовах становлення демократично! державносп в Укра!нi особливо! актуальносп набувае проблема подолання вщчуження держави вщ суспiльства, посилення !х узгоджено! дiяльностi [12, с. 327]. Саме така система взаемовщносин держави зi структурами громадянського суспiльства забезпечуе стабшьшсть суспiльства i держави, демокра-тичний вектор розвитку останньо!. У цьому аспекп ступiнь розвитку структур громадянського суспшьства може слугувати показником звшьнення укра!нсько! державностi вiд ознак авторитаризму. Правова державнють - це водночас i результат розвитку громадянського суспшьства i умова його подальшого вдосконалення. Саме у формуваннi та становленш громадянського суспiльства в Укра!нi сшд вбачати одну з найважливiших передумов побудови правово! демократично! держави. На це повинен бути спрямований змют конституцiйно-правово! нормотворчостi, насамперед - Основного Закону Укра!ни. Що рiзноманiтнiшi та розвинутiшi iнститути громадянського суспiльства, що бшьш воно структуроване, то помгтшший його вплив на формування полгтично! влади, вагомiшi можливостi щодо контролю за !! дiяльнiстю. Громадянське суспшьство i правова держава взаемозумовлюють одне одного. Тому побудова в Укра!ш правово! державносп можлива лише за умови формування повноцшного громадянського суспшьства.
Особливють двостороннього взаемозв'язку держави i громадянського суспiльства полягае в тому, що визначальним е зворотний зв'язок вщ суспшьства. Саме воно формуе державу, !! шститути, спрямовуе та контролюе !! дiяльнiсть. Дiяльнiсть суспшьних формувань Укра!ни,
насамперед, полггичних партш, безпосередньо пов'язана i перетинаеться з функцiонуванням владних структур. Показовим е саме нормативне визначення полггично! партп як "об'еднання громадян - прихильниюв певно! загальнонацiонально! програми суспшьного розвитку, якi мають головною метою участь у виробленш державно! полггики, формуваннi органiв влади, мюцевого та регiонального самоврядування та представництво в !х складi" [13].
Закршлення в конституцiйних нормах положення про основи громадянського суспшьства юридично забезпечуе його незалежнють вiд держави, установлюе гарантп вiд незаконного втручання у справи суспшьства, визначае форми i межi державного впливу на сощальш процеси. У цьому полягае значна полггична цiннiсть норм Конституцi!, адже в умовах становлення демократично! державносп суттево зростае роль саме обмежувально! функцi! Конституцi! [7, с. 292]. Тому, на нашу думку, дискусшним е питання про доцшьнють вiдмови вiд нормативно! регламентацi! взаемоди громадянського суспiльства та держави на рiвнi Основного Закону, що було передбачено, зокрема, першим конституцшним Проектом у редакцп вiд 1 липня 1992 р. При цьому необхщно визнати, що хоча конституцiйно-правовi норми прямо або опосередковано вчиняють регулятивний вплив на шш^ "недержавш" вщносини владарювання, а також регламентують деяю питання органiзацi! та дiяльностi шших (нiж держава) елементiв полiтично! системи, загалом явище конституцiоналiзму кореспондоване державi та !! iнститутам i е режимом, в якому функцюнують останш [13, с. 25]. Тому конституцшна регламентацiя принципiв функцiонування громадянського суспшьства може бути здшснена лише в негативний спосб: через покладання вщповщних обмежень та зобов'язань на державу в контекст !! взаемодi! з громадянським суспшьством. Водночас слiд наголосити, що визначення Конституци Укра!ни i формування !! змiсту як Основного Закону держави жодним чином не означае одержавлення суспшьного життя або прагнення до цього. Навпаки, зорiентованiсть нормативно-регулюючо! ролi Конституцi! у суспшьства насамперед на державу, засвiдчуе намiр розвиватися у напрямi до формування реального громадянського суспшьства. Вщповщно до такого тдходу громадянське суспiльство функцюнуе згiдно iз загальноправовим дозвiльним принципом, що мае стимулюючий характер: "дозволено все, що не заборонено законом" [14, с. 27]. Стосовно ж держави, оргашв державно! влади та оргашв мюцевого самоврядування, то !х посадовi особи повинш дiяти лише на шдстав^ в межах повноважень та у спосб, як це передбачено Конститущею та чинними законами Укра!ни (зокрема, ч. 2 ст. 19 Конституци Укра!ни). Такий характер компетенци органiв державно! влади зумовлений самою суттю правово! держави та притаманним !й принципом верховенства права: право повинно домшувати над владою, не допускати можливого свавшля з боку останньо!, забезпечувати можливiсть контролю зi сторони громадянського суспшьства за державною дiяльнiстю. В такому випадку повинен дiяти шший принцип (обмежувального характеру): „дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Саме на пiдставi цього основоположного принципу мае визначатися публiчно-правове регулювання, зокрема, сфера публiчно-владних вщносин. Вщповщно до вказаного принципу органам законодавчо!, виконавчо! та судово! влади дозволено лише таю дп, яю безпосередньо передбаченi законом, що визначае !хнш статус i компетенцiю. Навггь приймаючи законодавчi заборони, держава може здшснювати лише такi обмеження суб'ективних прав громадян, метою яких е сприяння забезпеченню штереив суспшьства в цшому ^ що особливо важливо, яю визначенi лише законом [15, с. 16].
Якщо визначити два "крайшх" варiанти спiввiдношення iнститутiв державно! влади та громадянського суспшьства, то один iз них полягае в тому, що держава не просто вщокремлюеться, "вщриваеться" вщ громадянського суспшьства, але й активно протидiе йому, цшком пiдпорядко-вуючи його соб^ перетворюе на засiб задоволення власних бюрократично-корпоративних штересв. Одержавлення не тшьки власностi, але й усього громадянського суспшьства, яке поглинаеться державою, неминуче призводить до згортання сфери свободи, вщчуження особистосп не тiльки вщ власностi, але й вiд влади [105, с. 4]. Можливють подiбних вiдносин корениться принаймнi у двох властивостях будь-яко! держави. По-перше, держава, формально виступаючи офщшним представником усього суспшьства, насправдi виражае та здшснюе передусiм iнтереси домiнантно! (найвпливовiшо! у полггичнш, економiчнiй чи iдеологiчнiй сферах) частини населення [16, с. 35].
Власне за допомогою держави вщповщна сощальна група знаходить можливостi яюсно посилити свш вплив на iншi суспшьт прошарки i суспiльство загалом. По-друге, будь-яка держава е органiзацieю вщносно самостiйною - навiть щодо Tieï частини суспiльства, iнтереси яко1 вона представляе та намагаеться здiйснювати насамперед. Саме з meï причини внутршш, власнi iнтереси держави (а точшше - корпоративнi iнтереси державних службовщв, особливо ïx вищого прошарку) здатш провокувати зазixання держави на громадянське суспшьство.
Полярно протилежний наведеному варiант сшввщношення держави i громадянського суспшьства полягае в тому, що останне немовби "поглинае" державу, вщсторонюючи ïï вiд вирiшення владно-управлiнськиx завдань, яю зумовлюють ïï соцiальне призначення. У такому випадку держава стае сощально та полггично безсилою, втрачае здатнють виконувати ряд своïx основних функцш [17, с. 29]. "Розчиняючись" у сощальному середовищi, держава iснуе номшально, фактично суспiльством керуе, здiйснюе полггичну владу певна наддержавна, позадержавна група. Хоча за формою описаний варiант протилежний попередньому, за сощальною суттю вони дуже близькi як рiзновиди тоталiтаризованого полiтичного режиму. Вiдмiннiсть лише в тому, що в останньому випадку вже не держава виступае безпосередшм ношем i реалiзатором диктатури, яка е, проте, закономiрним наслщком неспроможностi держави виконувати свою сощальну функцiю.
Наведенi "крайнi" варiанти сшввщношення громадянського суспшьства i держави тотожш у тому, що вони е рiвною мiрою несумiсними з вимогами дотримання прав людини. З погляду потреб формування правовоï державностi оптимальним може вважатися лише певне поеднання, баланс цих двох начал. Ця вимога формально забезпечуеться тим, що вс члени громадянського суспшьства беруть, згщно з Конститущею участь у формуванш державних оргашв, збертають i вико-ристовують пiсля цього конституцшш засоби впливу на ïxню дiяльнiсть.
Однак, попри визнання пiдпорядкованоï', обслуговуючоï ролi держави стосовно громадянського суспшьства в посттоталпарному украшському суспiльствi, де вщсутня вiдповiдна соцiальна сила, "середнш клас", який би забезпечив достатню пiдтримку визначеному Основним Законом напрямовi демократичних перетворень, зробив би ï^ процесом неполiтичного саморозвитку, кардинальнi змши у всix сферах життедiяльностi суспшьства можливi лише "зверху", за активжл пщтримки держави. Не вдаючись до полггичних i юридичних засобiв державно-владного впливу, швидке формування розвинутого громадянського суспшьства в Украм по суп, неможливе [18, с. 18].
Разом iз тим, на наше переконання, лише в розвинутому громадянському суспшьсга виникае необхщшсть у правовiй державу яка не тiльки формально визнае, але й реально забезпечуе права i свободи людини та громадянина, створюе вщповщш шститути, зорiентованi на демократичний розвиток державносп. Одним iз найважливiшиx завдань такоï держави е забезпечення громадянам реальноï можливостi самостiйноï полiтичноï творчостi, можливостi вiльного вибору та^' моделi суспiльниx вiдносин, яку обирае бшьшють. Саме така держава стае реальною формою буття громадянського суспшьства.
Висновки. За таких умов легггимацп державноï влади всi учасники громадянського суспiльства вважають державну владу результатом свого спшьного волевиявлення, а отже -своерщною владою свого власного об'еднання. Вони цшком свщомо та добровiльно пщпо-рядковуються держав^ дотримуються встановлених нею загальнообов'язкових правил поведшки (юридичних норм), зокрема у випадку, коли останш спрямованi на утвердження та захист прав людини. При цьому необхщно зазначити, що надмiрний етатизм може бути подоланий лише при наявносп сильного життездатного громадянського суспшьства, в якому домшують не полггичш лiдери, групи осiб, полiтичнi партiï, а Закон. Сказане передбачае, що органи державноï влади, спираючись на конституцшш норми, не тшьки можуть, але й зобов 'язаш стримувати антисощальну спрямованiсть окремих структур громадянського суспшьства. Звщси також випливае, що сучасна демократична державнють, яку належить побудувати в Украш, повинна являти собою розумне поеднання начал влади та свобод. Обмеження державного начала в суспшьному житп в жодному випадку не повинно унеможливлювати виконання державою притаманних ш завдань i функцш. Iснуючi в Украш реалп навпаки зумовлюють об'ективну необхщшсть посилення ролi органiв
державно! влади в наведенш порядку, в забезпеченш прав та свобод особистосп, визначають провiдну роль саме держави у створенш необхiдних передумов для формування розвинутого громадянського суспшьства.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Гаджиев К. Политическая философия / Камалудин Гаджиев; отд-ние экономики Рос. акад. наук. - Москва: Экономика, 1999. - 606 с. 2. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократия и ее проблемы в Восточной Европе / Р. Дарендорф // Вопросы философии. - 1990. - № 9. - С. 40-49. 3. Хайек Ф. Познание, конкуренция и свобода: антология соч. / Фридрих Август фон Хайек. - СПб.: Пневма, 1999. - 287 с. 4. Мороз О. На шляху до створення громадянського сустльства / Олександр Мороз //Верховна Рада Украгни дванадцятого скликання. 1990-1994роки. - К.: Кий, 1998. - С. 648. 5. Скрипнюк О. Проблема сощальног держави в контекстi концепцИ "державного мт1мал1зму" / О. Скрипнюк // Право Украгни. - 2000. - № 11. - С. 11-23. 6. Селiванов В. Розмежування i взаeмодiя публiчного i приватного права в системi права Украгни / В. Селiванов // Право Украгни. - 1996. -№ 12. - С. 29-37. 7. Тодыка Ю. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина / Юрий Тодыка. - Х. : Фолио-Райдер, 1998. - 291 с. 8. Селiванов В. Правова полтика Украгни (деяю питання сутностi, змiсту та технологи) / В. Селiванов // Право Украгни. - 2001. -№ 12. - С. 5-13. 9. Хайек Ф. Право, законодавство i свобода: Нове викладення широких принцитв справедливостi та полт. економп / Фрiдрiх Август фон Хайек; [в 3 т.]; пер. з англ. Н. Комарова. -К. : Сфера, 2000. - Т. 3: Полтичний устрт втьного народу. - 252 с. 10. Скидельски Р. Дорога от рабства: Об экон. и полит. последствиях краха коммунизма / Р. Скидельски; [пер. с англ.]. - М.: Изд. фирма "AdMarginem", 1998. - 240 с. 11. Речицький В. Громадянськ права як юридичний зааб противаги державтй владi / В. Речицький // Украгнське право. - 1995. - № 1 (2). - С. 71-79. 12. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: учеб. для вузов [по специальности "Юриспруденция "] / Владик Сумбатович Нерсесянц; Ин-т государства и права Рос. акад. наук; Акад. правовой ин-т. - М. : НОРМА; ИНФРА - М, 2000. - С. 552 с. 13. Шаповал В. Становлення констuтуцiоналiзму в Украгш: проблеми теорИ / В. Шаповал // Право Украгни. - 1998. - № 5. -С. 20-29. 14. Борденюк В. Деяк аспекти спiввiдношення мiсцевого самоврядування, держави i громадянського сустльства / В. Борденюк // Право Украгни. - 2001. - № 12. - С. 23—28.
15. Селiванов В. Методологiчнi проблеми запровадження конституцтних принцитв "верховенства права" i "верховенства закону" / В. Селiванов // Право Украгни. - 1997. - № 6. - С. 13-18.
16. Кудрявцев В. Новое политическое мышление и права человека / В. Кудрявцев, Е. Лукашева // Вопр. философии. - 1990. - № 5. - С. 3-7. 17. Рабтович П. Основи загальног теорИ права i держави: навч. поаб. / Петро Рабтович; [5-е вид. зi змтами]. - К. : Атта, 2001. - 176 с. 18. Рабтович П. Громадянське сустльство i правова держава (загальнотеоретичт мiркування) / П. Рабтович // Украгнське право. - 1996. - Час. 3. - С. 26-32.
REFERENCES
1. Gadzhiev K. Politicheskaya filosofiya [Political philosophy]. Moscow: Ekonomika Publ, 1999. 606 p. 2. Darendorf R. Doroga k svobode: demokratiya i eeproblemy v Vostochnoi Evrope [The Road to Freedom: Democracy and Its Problems in Eastern Europe]. Questions of philosophy. 1990. No 9. pp. 40-49. 3. Khaiek F. Poznanie, konkurentsiya i svoboda: antologiya soch. [Cognition, competition and freedom: an anthology op.]. SPb.: Pnevma Publ, 1999. 287 p. 4. Moroz O. Na shlyakhu do stvorennya hromadyans'koho suspil'stva [Towards a civil society]. The Verkhovna Rada of Ukraine of the twelfth convocation. 1990-1994 years. Kiev: Kyi, 1998. p. 648. 5. Skrypnyuk O. Problema sotsial'noyi derzhavy v konteksti kontseptsiyi „derzhavnoho minimalizmu" [The problem of the welfare state in the context of the concept of "minimalist state"]. Law of Ukraine. 2000. No 11. pp. 11-23. 6. Selivanov V. Rozmezhuvannya i vzayemodiya publichnoho i pryvatnoho prava v systemi prava Ukrayiny [Differentiation and interaction of public and private law in the law Ukraine]. Law of Ukraine. 1996. No 12. pp. 29-37. 7. Todyka Yu. Konstitutsionnoe pravo Ukrainy: otrasl' prava, nauka, uchebnaya distsiplina [Constitutional law of Ukraine: the branch of law, science and academic discipline]. Kharkiv: Folio-Raider, 1998. 291 p.
8. Selivanov V. Pravova polityka Ukrayiny (deyaki pytannya sutnosti, zmistu ta tekhnolohiyi) [Legal Policy of Ukraine (some question the nature, content and technology)]. Law of Ukraine. 2001. No 12. pp. 5-13. 9. Khayyek F. Pravo, zakonodavstvo i svoboda: Nove vykladennya shyrokykh pryntsypiv spravedlyvosti ta polit. ekonomiyi; [Law, Legislation and Freedom: A new presentation of the broad principles of justice and flight. Save]. v 3 t.; Per. from english. N. Komarova. Kiev: Sfera Publ, 2000. Vol. 3: The political structure of a free people. 252 p. 10. Skidel'ski R. Doroga ot rabstva: Ob ekon. i polit. posledstviyakh krakha kommunizma [The road from slavery: On ehkon. and watered. the consequences of the collapse of communism]. Moscow: Izd. firma "Ad Marginem" Publ, 1998. 240 p. 11. Rechyts'kyy V. Hromadyans 'ki prava yak yurydychnyy zasib protyvahy derzhavniy vladi [Civil rights as a legal means to counterbalance state power]. Ukrainian law. 1995. No 1 (2). pp. 71-79. 12. Nersesyants V.S. Obshchaya teoriya prava i gosudarstva: ucheb. dlya vuzov po spetsial'nosti "Yurisprudentsiya" [General Theory of Law and the State: Textbook. for schools in "Law". Moscow: NORMA; INFRA Publ. 552 p. 13. Shapoval V. Stanovlennya konstytutsionalizmu v Ukrayini: problemy teoriyi [The formation of constitutionalism in Ukraine: problems of theory]. Law of Ukraine. 1998. No 5. pp. 20-29. 14. Bordenyuk V. Deyaki aspekty spivvidnoshennya mistsevoho samovryaduvannya, derzhavy i hromadyans'koho suspil'stva [Some aspects of the relationship of local government, state and civil society]. Law of Ukraine. 2001. No 12. pp. 23-28. 15. Selivanov V. Metodolohichni problemy zaprovadzhennya konstytutsiynykh pryntsypiv „verkhovenstva prava" i "verkhovenstva zakonu" [Methodological problems of the constitutional principles of "rule of law"]. Law of Ukraine.1997. No 6. pp. 13-18. 16. Kudryavtsev V. Novoe politicheskoe myshlenie i prava cheloveka [The new political thinking and human rights]. Problems. philosophy. 1990. No 5. pp. 3-7. 17. Rabinovych P. Osnovy zahal'noyi teoriyi prava i derzhavy: navchal'nyy posib [Basics of zagalnoï teoriï right i Powers: The Teaching posib.]. Kiev: Atika, 2001. 176 p. 18. Rabinovych P. Hromadyans'ke suspil'stvo i pravova derzhava (zahal'noteoretychni mirkuvannya). [Civil society and the rule of law (general theoretical considerations)]. Ukrainian Law. 1996. Vol. 3. pp. 26-32.
Дата надходження: 13.12.2016р.
