CC BY
21
УДК 340:12
Тарас Дашо
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", кандидат юридичних наук, асистент кафедри цившьного права та процесу [email protected]
РОЗВИТОК ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА В1ДПОВ1ДНО ДО ВИМОГ еВРОПЕЙСЬКОГО ШСТИТУЦЮНАЛЬНОГО ПОСТУПУ
© Дашо Т., 2017
Проаналiзовано розвиток украТнського громадянського сусшльства вiдповiдно до вимог европейського шститущонального поступу. З'ясовано, що в умовах правово!" держави державна влада стае найважливiшим iнструментом, за допомогою якого громадянське суспшьство забезпечуе оптимальнi умови для свого саморозвитку. Саме у такому контекст держава виступае як публiчно-владний шститут, що керуе грома-дянським сусшльством загалом i покликаний дiяти у всезагальних iнтересах. Сучасний конститущонашзм в УкраТш об'ективно потребуе активного сприяння держави в реформуванш сусшльства, а не сприйняття держави як ворожо'! суспшьству сили.
Ключовi слова: громадянське суспiльство; правова держава; европейський шститущональний поступ; громадяни; класична лiберальна концепцiя м1н1мально1 держави; неолiберальна концепцiя держави; взаемозв'язок громадянського сусшльства i держави.
Тарас Дашо
РАЗВИТИЕ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА В СООТВЕТСТВИИ С ТРЕБОВАНИЯМИ ЕВРОПЕЙСКОГО ИНСТИТУЦИОНАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ
Проанализировано развитие украинского гражданского общества в соответствии с требованиями европейского институционального развития. Установлено, что в условиях правового государства государственная власть становится важнейшим инструментом, с помощью которого гражданское общество обеспечивает оптимальные условия для своего саморазвития. Именно в таком контексте государство выступает как публично-властный институт, руководит обществом в целом и призвано действовать во всеобщих интересах. Современный конституционализм в Украине объективно требует активного содействия государства в реформировании общества, а не восприятия государства как враждебной обществу силы.
Ключевые слова: гражданское общество; правовое государство; европейский институциональный прогресс; граждане; классическая либеральная концепция минимального государства; неолиберальная концепция государства; взаимосвязь гражданского общества и государства.
Taras Dasho
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure
Ph. D.
CIVIL SOCIETY DEVELOPMENT IN ACCORDANCE WITH THE REQUIREMENT OF THE EUROPEAN INSTITUTIONAL ACTION
The article analyzes the development of Ukrainian civil society in accordance with the requirements of European institutional progress. It is found out that under the rule of law state power becomes the most important tool by which civil society provides optimal conditions for self-development. It is in this context that the state acts as a public-power institution that manages civil society as a whole and is called upon to act in the general interest. Contemporary constitutionalism in Ukraine objectively requires the active promotion of the state in the reform of society, and not the perception of the state as a hostile society of power.
Key words: civil society; constitutional state; European institutional progress; citizens; classical liberal concept of the minimal state; neoliberal concept of the state; the relationship between civil society and the state.
Постановка проблеми. Динамiчний розвиток укра!нського сустльства, яке упродовж остантх роюв на засадах гуматзму та справедливосп розбудовуе власну державу, штегращя Укра!ни у свггове i европейське ствтовариство актуалiзують дослiдження та наповнення реальним змютом численних правових понять та правових явищ. Серед них вагоме мюце займають теоретико-правовi проблеми взаемоди громадянського суспiльства i правово! держави, становлення яких тюно пов'язане з вщповщним етапом розвитку людства, держави i права.
Формуючись як система вщносин та iнститутiв, незалежних вщ держави, громадянське суспiльство може ефективно функцюнувати лише за наявностi правово! держави, яка керуеться правом i гарантуе iснування вiдповiдних соцiальних шститупв.
Аналiз дослiдження проблеми. Науково-теоретичним тдгрунтям для дослiдження теми стали роботи укра!нських i росiйських учених: О. Аграновсько!, С. Алексеева, В. Бабкша, Г. Балюк, Н. Бури, В. Головченка, В. Зенша, Е. Зорченка, М. Козюбри, А. Колодiя, В. Копейчикова, М. Костицького, А. Крижатвського, В. Кудрявцева, О. Лукашово!, М. Матузова, С. Назаренка,
A. Нттша, В. Оксамитного, Н. Онщенко, М. Орзiха, О. Скакун, П. Рабшовича, О. Ратiнова, Р. Русiнова, В. Сальникова, В. Селiванова, О. Семггка, В. Сiренка, О. Татаринцево!, В. Шишкша,
B. Щегорцова та шших.
Мета статт - проаналiзувати розвиток укра!нського громадянського суспiльства вiдповiдно до вимог европейського шституцюнального поступу.
Виклад основного мaтерiaлу. Розгляд найважливiших передумов, що визначають особливостi становлення демократично! полггично! системи в Укра!т, потребуе одночасного звернення до вивчення принцитв формування та функщонування не тшьки головного елемента полiтично! системи - шституту держави та полiтично! влади в суспшьсга (з якими iнодi навiть ототожнюють саме поняття "полггична система сустльства", але й !! iншо!, не менш важливо! складово! - громадянського суспiльства. Такий тдхщ зумовлений тезою, що визначае сучасну правову державнiсть як iнститут вторинний, похщний вiд громадянського суспiльства, як вщповщну форму його самореалiзацi! та буття. У виглядi форми сустльства держава виступае
одночасно структурою i мехатзмом суспiльного самоуправлшня. 1накше кажучи, держава - це публiчно i легально (нормативно виражена) оргатзована владна сила суспiльства [1, с. 42-43].
Формування громадянського сустльства в захщноевропейських кра!нах вiдбувалося еволюцшно, протягом кiлькох столiть. Це був складний процес не тшьки економiчно!, сощально! та полгтично!, але й соцюкультурно!, духовно! та морально-етично! трансформаций Проте стрiмкiшi, "форсоват" темпи становлення громадянського сустльства в Укра!т потребують швидкого змiцнення державностi. Адже сустльство не може бути "громадянським" доти, доки воно не керусться полггично пiд наглядом держави. Лише верховна публiчна влада - конституцiйна держава може ефективно справлятися з можливими аномалiями його розвитку та забезпечувати рiвний захист усiх суспiльних штереив [2, с. 87].
I навпъ бiльше, в умовах правово! держави державна влада стае найважлившим шструментом, за допомогою якого громадянське сустльство забезпечуе оптимальт умови для свого саморозвитку. Саме у такому контекст держава виступае як публiчно-владний шститут, що керуе громадянським суспiльством i покликаний дiяти у всезагальних штересах.
З вищевказано! позици розгляд двох основних моделей стввщношення громадянського сустльства i держави - класично! лiберально! та неолiберально! - дае змогу сформулювати загальнi висновки. Класична лiберальна концепцiя мшмально! держави - "тчного сторожа" передбачае вiдсторонення держави вщ здiйснення активних координувальних соцiальних функцш, вбачаючи в механiзмах саморегулювання громадянського сустльства найефективтший засiб задоволення сустльних потреб. Однак полiтичний розвиток захщноевропейських суспшьств XX ст. переконливо засвщчив, що утвердження монопольних структур у виробничш сферi виявилося силою, що руйнуе громадянське сустльство та твелюе притамант йому механiзми саморегуляци. Обмеження державного начала в сустльному житп автоматично призводить до намагання окремих домшуючих суспiльних сил придушити мехатзми саморегуляци громадянського суспiльства, використовуючи з щею метою державнi шституци. Ця закономiрнiсть пiдтверджуеться i особливостями розвитку державносп в сучаснiй Укра!т. Неконтрольована матерiальна диференцiацiя суспiльства призвела до появи на полггичнш аренi окремих груп, яю, скориставшись полiтичною ситуащею, незаконно сформували свiй капiтал ^ щоб закрiпити свое соцiальне становище, вдаються до спроб поеднати властсть i владу, а значно частше - кримiнальну злочиннiсть i владу [3, с. 648].
Сучасна ж держава не ослаблюе, а, навпаки, посилюе свою економiчну функщю, яка полягае у створент органiзацiйно-правових передумов, необхщних для упорядковано! та ефективно! економiчно! дiяльностi суспiльства.
Вимоги сучасного демократичного державотворення в Укра!нi об'ективно потребують вщповщного демократичного варiанта державного втручання у сферу громадянського сустльства з метою коригування його розвитку в правовому напрямi [4, с. 17]. Така форма обмеженого державного штервенцютзму частково була втшена в теори та практицi "держави загального добробуту". У цьому випадку йдеться про такий варiант етатизму, за якого параметри i межi державного втручання визначаються потребами самого громадянського сустльства, точтше, бшьшосп його суб'екпв. Водночас таке державне втручання повинно бути спрямоване на прискорене формування тих механiзмiв саморегулювання громадянського сустльства, яю ще недостатньо розвиненi чи зруйноват радянською тоталiтарною системою.
Державу як публiчно-владний iнститут можна розглядати як керуючу систему стосовно громадянського сустльства як системи керовано!. Разом iз тим громадянське сустльство - це саморегульована сощальна система, що детермшуе державу. Саме вщ громадянського сустльства залежать суттст та системоутворювальт характеристики полiтично! пiдсистеми. Можна стверджувати, що громадянське сустльство - це система, яка саморозвиваеться та саморегулюеться. Цшеспрямований розвиток сустльства досягаеться без втручання держави як полггично! владно! сили, у цьому плат воно мае власт внутршт джерела саморозвитку, незалежт вщ держави. Громадянське сустльство саморегулюеться, зокрема, так, що само формуе для себе керуючу систему, задае параметри i межi державного втручання та визначае
функци держави. Остант завжди об'ективно зумовлет суспiльними потребами, волею народу, яка виражасться певними структурами громадянського сустльства й опосередковуеться та юридично оформляеться державою [5, с. 9].
Вщокремлення держави вщ суспiльства та !х розмежування вiдображаеться у розрiзненнi структур, принцитв оргатзацп та побудови цих шститупв. 1нститут держави органiзований як керована единим центром вертикальна система, iерархiя державних оргашв та посадових осiб, пов'язаних вiдносинами пiдпорядкування та державно! дисциплши. Iмперативнi норми публiчного права, що регламентують порядок оргатзацп та дiяльностi механiзму державно! влади, визначають чiткi завдання, цiлi та функци його складових. Право визначати цш належить лише органiзацi!. Тому таю норми цшком зайвi за спонтанного порядку, притаманного громадянському суспшьству, де кожен реалiзуе власнi штереси та знаходить iндивiдуальнi форми взаемозв'язку та взаемодп з iншими суб'ектами. На вщмшу вiд держави громадянське суспiльство являе собою горизонтальну систему рiзноманiтних зв'язкiв i вiдносин громадян, !х об'еднань, союзiв, колективiв, як грунтуються на рiвностi та особистш iнiцiативi. Постiйне завдання i головне призначення держави - охорона сустльства та координащя його розвитку [91, с. 344], щоб запобiгти виникненню тенденцiй i спрямувань соцiально! практики громадян у вщповщних сферах суспшьного життя, зорiентованих на порушення усталеного балансу !хнього функцiонування та створення об'ективних передумов щодо виникнення диктаторського режиму. Тому конституцiйне регулювання питань взаемодп громадянського сустльства та держави в умовах становлення укра!нсько! державносп вщповщно до вимог европейського шституцюнального розвитку набувае особливо! значущосп [6, с. 273].
Полiтичний аспект громадянського сустльства, на нашу думку, полягае в тому, що громадсьюсть кра!ни, самоототожнюючись з домiнантним фактором полггичного розвитку держави та усвщомлюючи свою установчу зверхнiсть над останньою, змушуе державну владу в головних аспектах внутрiшньо! та зовнiшньо! полггики орiентуватися на суспiльний iнтерес. Забезпечити таку суттсну передумову демократично! державносп громадськiсть може за допомогою певних засобiв, найголовнiшими серед яких е засоби юридичт - нормативно визначет громадянськi права [7, с. 78].
Взаемодiя мiж державою i громадянським сустльством е важливим фактором тд час визначення умов економiчно!, професшно!, полiтично! та соцiально! дiяльностi громадян. Хоча основною функщею громадянського сустльства е захист шдивщв вiд надмiрного втручання держави в !хнi справи, але його власний розвиток i сприятливi умови значною мiрою залежать вщ основних характеристик держави.
Звучить парадоксально, але ефективне громадянське суспшьство потребуе сильно! держави як свого партнера. Однак сильна держава ще не означае держави, що поширюе свое виключне право на ус сфери сощального життя та докладае зусиль, спрямованих на здобуття контролю за будь-яким видом дiяльностi, що з'являеться. Навпаки, йдеться про державу, що концентруе свою дiяльнiсть на кшькох напрямах (насамперед тих, що стосуються зовтшньо! та внутршньо! безпеки, забезпечення громадського порядку тощо), але виконуе !х ефективно та у повному обсязг Усi iншi державнi справи повинт бути делегованi або органам мюцевого самоврядування, або так званому "третьому сектору" - недержавним органiзацiям. Отже, устшне громадянське суспiльство потребуе ращонально! та ефективно! держави як партнера у виршент багатьох проблем.
Уряди великих держав, iз широким колом повноважень, як роблять спроби розв'язувати весь спектр сощальних та економiчних питань i розпорошують сво! ресурси мiж великою кiлькiстю завдань, створюють певт проблеми для розвитку громадянського сустльства. Тому структурт риси держави мають надзвичайно важливе значення для нормального функщонування громадянського суспiльства. Не можна визначити наперед, чи вщграе держава роль прискорювача, чи уповшьнювача сощального розвитку. Це залежить вщ того, в який спошб державний апарат здшснюе завдання, якi належать до сфери його повноважень.
Взаемозв'язок громадянського сустльства i держави проявляеться ще й у тому, що чим розвинетше громадянське суспшьство, тим менш помггною е роль держави. Тому нерозвинетсть громадянського суспiльства спричиняе надмiрне посилення держави, котра поглинае це суспшьство. Становлення громадянського сустльства безпосередньо залежить вщ ступеня
розвиненосп правових вщносин, дiевостi механiзму суспшьного контролю за державно-владними структурами. Важливо, щоб державнi органи постiйно були у полi зору недержавних структур, а останш, своею чергою, узгоджували сво! дi! з вимогами Конституцп та законiв Укра!ни. Тому в сучасних умовах становлення демократично! державносп в Укра!нi особливо! актуальностi набувае проблема подолання вщчуження держави вщ суспiльства, посилення !х узгоджено! дiяльностi [8, с. 327]. Саме така система взаемовщносин держави зi структурами громадянського суспшьства забезпечуе стабiльнiсть суспшьства i держави, демократичний вектор розвитку останньо!. У цьому аспектi стутнь розвитку структур громадянського суспiльства може слугувати показником звшьнення укра!нсько! державносп вiд ознак авторитаризму. Правова державнють - це водночас i результат розвитку громадянського суспшьства, i умова його подальшого вдосконалення. Саме у формуванш та становленнi громадянського суспшьства в Укра!ш слiд вбачати одну з найважливших передумов побудови правово! демократично! держави. На це повинен бути спрямований змют конституцiйно-правово! нормотворчосп, насамперед - Основного Закону Укра!ни. Чим рiзноманiтнiшi та розвиненiшi шститути громадянського суспiльства, чим воно структуровашше, тим помiтнiший його вплив на формування полгшчно! влади, вагомiшi можливосп щодо контролю за !! дiяльнiстю. Громадянське суспiльство i правова держава взаемозумовлюють одне одного. Тому побудова в Укра!ш правово! державносп можлива лише за умови формування повноцшного громадянського суспшьства.
Особливють двостороннього взаемозв'язку держави i громадянського суспiльства полягае в тому, що визначальним е зворотний зв'язок вщ суспiльства. Саме воно формуе державу, !! шститути, спрямовуе та контролюе !! дiяльнiсть. Дiяльнiсть суспiльних формувань Укра!ни, насамперед, полгшчних партiй, безпосередньо пов'язана i перетинаеться з функцiонуванням владних структур. Показовим е саме нормативне визначення полгшчно! партп як "об'еднання громадян - прихильниюв певно! загальнонацiонально! програми суспшьного розвитку, яю мають головною метою участь у виробленш державно! полгшки, формуваннi органiв влади, мюцевого та регiонального самоврядування та представництво в !х складi" [9].
Якщо визначити два "крайнi" варiанти спiввiдношення iнститутiв державно! влади та громадянського суспшьства, то один iз них полягае в тому, що держава не просто вщокремлюеться, "вщриваеться" вщ громадянського суспiльства, але й активно протидiе йому, цiлком пщпорядковуючи його собi, перетворюе на зашб задоволення власних бюрократично-корпоративних штереив. Одержавлення не тiльки власностi, але й всього громадянського суспшьства, яке поглинаеться державою, неминуче призводить до звуження сфери свободи, вщчуження особистосп не тшьки вщ власностi, але й вщ влади. Можливiсть таких вщносин корениться принаймш у двох властивостях будь-яко! держави. По-перше, держава, формально виступаючи офщшним представником усього суспшьства, насправдi виражае та реалiзуе передусiм iнтереси частини населення, що домшуе (найвпливовiшо! у полiтичнiй, економiчнiй чи iдеологiчнiй сферах) [10, с. 35].
Власне за допомогою держави вщповщна сощальна група знаходить можливосп яюсно посилити свiй вплив на iншi суспiльнi прошарки i суспшьство загалом. По-друге, будь-яка держава е оргашзащею порiвняно самостiйною - навпъ щодо тiе! частини суспiльства, штереси яко! вона представляе та намагаеться забезпечити насамперед. Саме з ще! причини внутршш, власнi iнтереси держави (а точшше - корпоративнi штереси державних службовщв, особливо !х вищого прошарку) здатнi провокувати зазiхання держави на громадянське суспшьство.
Полярно протилежний наведеному варiант сшввщношення держави i громадянського суспiльства полягае в тому, що останне немовби "поглинае" державу, вщсторонюючи !! вiд вирiшення владно-управлшських завдань, якi зумовлюють !! сощальне призначення. У такому випадку держава стае сощально та полiтично безсилою, втрачае здатнють виконувати низку сво!х основних функцiй [11, с. 29]. "Розчиняючись" у соцiальному середовищi, держава юнуе номiнально, фактично суспiльством керуе, здшснюе полiтичну владу певна наддержавна, позадержавна група. Хоча за формою описаний варiант протилежний попередньому, за сощальною суттю вони дуже близью як рiзновиди тоталiтаризованого полiтичного режиму. Вщмшнють полягае лише в тому, що
в останньому випадку вже не держава виступае безпосередшм ношем i реалiзатором диктатури, яка е, проте, закономiрним наслiдком неспроможностi держави виконувати свою сощальну функцiю.
Наведенi "крайш" варiанти спiввiдношення громадянського суспiльства i держави тотожш у тому, що вони е рiвною мiрою несумiсними з вимогами дотримання прав людини. З погляду потреб формування правово! державносп оптимальним може вважатися лише певне поеднання, баланс цих двох начал. Ця вимога формально забезпечуеться тим, що вс члени громадянського суспшьства беруть, згщно з Конститущею, участь у формуванш державних органiв, збертають i вико-ристовують пiсля цього конституцшш засоби впливу на !хню дiяльнiсть.
Однак, попри визнання тдпорядковано!, обслуговувально! ролi держави стосовно громадянського суспшьства в посттоталггарному укра!нському суспшьства де вiдсутня вiдповiдна соцiальна сила, "середнш клас", який би забезпечив достатню тдтримку визначеному Основним Законом напрямовi демократичних перетворень, зробив би !х процесом неполiтичного саморозвитку, кардинальш змiни у всiх сферах життедiяльностi суспiльства можливi лише "зверху", за активно! тдтримки держави. Без полггичних i юридичних засобiв державно-владного впливу швидке формування розвиненого громадянського суспшьства в Укра!ш по сутi, неможливе [12, с. 18].
Разом iз тим, на наше переконання, лише в розвиненому громадянському суспшьсга виникае необхщшсть у правовш державi, яка не тшьки формально визнае, але й реально забезпечуе права i свободи людини та громадянина, створюе вщповщн шститути, зорiентованi на демократичний розвиток державносп [13, с. 10]. Одне iз найважливiших завдань тако! держави - забезпечити громадянам реальну можливють самостiйно! полiтично! творчостi, можливють вiльного вибору тако! моделi суспшьних вiдносин, яку вибирае бiльшiсть. Саме така держава стае реальною формою буття громадянського суспшьства.
За таких умов легггимацп державно! влади вс учасники громадянського суспiльства вважають державну владу результатом свого спшьного волевиявлення, а отже - своерiдною владою власного об'еднання. Вони цiлком свщомо та добровiльно пiдпорядковуються державi, дотримуються встановлених нею загальнообов'язкових правил поведшки (юридичних норм), зокрема у випадку, коли останш спрямованi на утвердження та захист прав людини. Однак необхщно зазначити, що надмiрний етатизм можна подолати лише за наявносп сильного життездатного громадянського суспiльства, в якому домшують не полiтичнi лщери, групи осiб, полiтичнi партi!, а Закон. Сказане передбачае, що органи державно! влади, спираючись на конституцшш норми, не тшьки можуть, але й зобов 'язаш стримувати антисощальну спрямованють окремих структур громадянського суспшьства. Звщси також випливае, що сучасна демократична державнiсть, яку належить побудувати в Укра!ш, повинна являти собою розумне поеднання начал влади та свобод. Обмеження державного начала в суспiльному життi в жодному випадку не повинно унеможливлювати виконання державою притаманних !й завдань i функцш. Сьогоднi в Укра!ш реалi!, навпаки, зумовлюють об'ективну необхщшсть посилення ролi органiв державно! влади в наведенш порядку, в забезпеченш прав та свобод особистостi, визначають провiдну роль саме держави у створенш необхiдних передумов для формування розвиненого громадянського суспшьства.
Сильна держава в !! демократичному розумшш - це не сучасний "макiавеллiзм" з його опорою полггики i влади на силовi структури, не зв'язаш правом, а влада правова, мета яко! -застосувати силу, ресурси влади для забезпечення прав людини, !! гiдностi, проявляючи себе як владу авторитетну, легггимну та передбачувану. Держава повинна знайти свою силу в правк функцп всiх гшок влади, iнститутiв держави мають визначатися головною змютовною цiннiстю -правами i свободами людини. Реальне ж забезпечення останшх повинно стати головним завданням державних структур, зокрема оргашв внутршшх справ [14, с. 27].
Укра!нська державнiсть i полiтична практика в сучасних умовах значною мiрою не вiдповiдають моральним критерiям тому, що не забезпечують захист прав людини. Конституцшна модель взаемостосунюв людини i держави, окреслена в ст. 3 Основного Закону, не знаходить належного втшення в реальнш сощально-полггичнш практицi. I це значною мiрою зумовлено саме послабленням державностi. До характеристики укра!нсько! державностi в цьому аспекп варто
додати, що коли влада виявляеться неспроможною забезпечити дотримання суспшьством певно! норми поведшки, вона перестае вщповщати своему основному призначенню, тому право завжди передбачае можливють примусу. Об'ективнi характеристики права визначають його як головний чинник, що покликаний забезпечити порядок у суспшьсга як протидда суспшьному безладу та хаосу, в чому право i знаходить практичне застосування та реалiзацiю внутршньо притаманних йому властивостей. У такому сми^ право е вираженням об'ективно! потреби суспшьства в певному порядку самоорганiзацi!, що й зумовлюе примусовий характер останнього [15, с. 59]. За ще! умови держава, що мае монополда на здшснення примусу, являе собою необхщний зовшшнш фактор iснування та функцюнування права. Саме держава надае праву вищою мiрою цiннi властивосп: розширюе межi його стабiльностi, визначеносп, забезпечуваностi, а вiдповiдно, i межi свободи у сферi соцiального життя. Це вказуе на необхiднiсть не вщсторонення держави вiд загальнозначущих суспшьних справ, а змiстовно! переорiентацi! дiяльностi держави, насамперед на утвердження та забезпечення належних умов свободи для реального здшснення прав людини i громадянина та виконання ними юридичних обов'язюв перед суспшьством. На нашу думку, сказане вище якраз i тдкреслюе значущють шституту держави як шструмента, за допомогою якого повинна забезпечуватися належна реалiзацiя норм Основного Закону та вщповщне конституцшно-правове регулювання процешв суспiльного саморозвитку.
Висновки. Нишшня практика державотворення свiдчить, що права людини неможливо забезпечити без сильно! державносп. Надмiрно послаблена влада також виявляеться беззахисною перед авторитарними суспшьними тенденщями. Слабка, недiездатна держава не спроможна забезпечити демократичний розвиток деморалiзованого суспшьства, а лiберальним цшностям безсилля держави створить таку ж загрозу, як i деспотична влада. Обмеження держави не означае, що !! можливосп необхiдно обмежувати до тако! мiри, за яко! вона не зможе виконувати свое сощальне призначення. Сучасний конституцiоналiзм в Укра!ш об'ективно потребуе активного сприяння держави в реформуванш суспiльства, а не сприйняття держави як ворожо! суспшьству сили. Тож поряд iз громадянським суспшьством змщненню пiдлягае також i держава, всi !! ланки, зокрема законодавча, виконавча i судова влада. Реалiзована в правовiй формi, державна влада повинна стати основоположним фактором вщповщних сощальних перетворень, гарантом прав i свобод особистостi. А тому встановлення громадянським суспшьством обмежень для державно! влади потребуе вкрай виваженого тдходу, а його нормативному закршленню повинно передувати глибоке наукове опрацювання.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Атаманчук Г. Теория государственного управления / Г. Атаманчук. - М. : Юрид. лит-ра, 2007. - 324 с. 2. Гаджиев К. Политическая философия /К. Гаджиев; отд-ние экономики Рос. акад. наук. - М. : Экономика, 2009. - 468 с. 3. Мороз О. На шляху до створення громадянського сустльства / О. Мороз // Верховна Рада Украгни дванадцятого скликання. 1990-1994 роки. - К. : Кий, 1998. - С. 648. 4. Скрипнюк О. Проблема сощальног держави в контекст7 концепцИ "державного мшмал1зму" / О. Скрипнюк //Право Украгни. - 2000. - № 11. - С. 11-19. 5. Сел1ванов В. Правова пол1тика Украгни (деяю питання сутност1, зм1сту та технологи) / В. Сел1ванов // Право Украгни. - 2001. - № 12. - С. 5-11. 6. Тодыка Ю. Конституция Украины: проблемы теории и практики / Ю. Тодыка. - Харюв: Факт, 2000. - 468 с. 7. Речицький В. Громадянсьш права як юридичний зааб противаги державмй влад1 / В. Речицький // Украгнське право. - 1995. - № 1 (2). -С. 71-77. 8. Нерсесянц В. С. Общая теория права и государства: учебник для вузов [по специальности "Юриспруденция"] / В. С. Нерсесянц; Ин-т государства и права Рос. акад. наук; Акад. правовой ин-т. - М. : Норма; ИНФРА - М, 2000. - 612 с. 9. Про об'еднання громадян: Закон Украгни в1д 16.06. 1992 р. // В1домост1 Верховног Ради Украгни. - 1992. - №34. - Ст. 504. 10. Кудрявцев В. Новое политическое мышление и права человека / В. Кудрявцев, Е. Лукашева // Вопросы философии. - 1990. - № 5. - С. 2-7. 11. Раб1нович П. Громадянське сустльство 7 правова держава (загальнотеоретичм м1ркування) / П. Раб1нович // Украгнське право. - 1996. - Чис. 3. -
С. 27-33. 12. Рабтович П. Загальна концепщя правовой реформи: до характеристики вихгдних засад / П. Рабтович // В1сник Акад. правових наук Украгни. - 1998. - № 1. - С. 11-19. 13. Тодика Ю. Роль КонституцИ' Украгни в становлент громадянського сустльства / Ю. Тодика // В1сник Акад. правових наук Украгни. - 1998. - № 2. - С. 7-13. 14. Кушмренко О. Права i свободи людини та громадянина / О. Кушмренко, Т. Слтько. - Харюв: Факт, 2001. - 332 с. 15. Козловський А. Право як гносеологiчний мехатзм розв'язання конфлiктiв / А. Козловський // Наук. зап. Нац. ун-ту "Острозька академiя". - Серiя "Право". - Острог, 2000. - Вип. 1. - С. 57-62.
REFERENCES
1. Atamanchuk G. Teoriya gosudarstennogo upravleniya [Theory of Public Administration]. Moskva: Yurid. lit. Publ, 2007. 324 p. 2. Gadzhiev K. Politicheskayafilosofiya [Political Philosophy]. otd-nie ekonomiki Ros. akad. nauk. Moskva: Ekonomika Publ., 2009. 468 p. 3. Moroz O. Na shlyakhu do stvorennya hromadyans'koho suspil'stva [On the way to the creation of a civil society]. Verkhovna Rada Ukrayiny dvanadtsyatoho sklykannya. 1990-1994 roky. Kyiv: Kyy Publ, 1998. P. 648. 4. Skrypnyuk O. Problema sotsial'noyi derzhavy v konteksti kontseptsiyi "derzhavnoho minimalizmu" [The problem of a social state in the context of the concept of "state minimalism"]. Pravo Ukrayiny. 2000. No 11. pp. 11-19.
5. Selivanov V. Pravova polityka Ukrayiny (deyaki pytannya sutnosti, zmistu ta tekhnolohiyi) [Legal policy of Ukraine (some issues of essence, content and technology)]. Pravo Ukrayiny. 2001. No 12. pp. 5-11.
6. Todyka Yu. Konstitutsiya Ukrainy: problemy teoriii i praktiki [The Constitution of Ukraine: The Problems of Theory and Practice]. Kharkiv: Fakt Publ. 2000. 468 p. 7. Rechyts'kyy V. Hromadyans'ki prava yak yurydychnyy zasib protyvahy derzhavniy vladi [Civil rights as a legal remedy against state authority]. Ukrayins'ke pravo. 1995. No 1 (2). pp. 71-77. 8. Nersesyants V. S. Obshchaya teoriya prava i gosudarstva: ucheb. dlya vuzov [General theory of law and state: Textbook. for universities] In-t gosudarstva i prava Ros. akad. nauk; Akad. pravovoi in-t. Moskva: Norma; Infra-M Publ., 2000. 612 p. 9. Pro ob'yednannya hromadyan: Zakon Ukrayiny vid 16.06. 1992 r. [About об'еднання громадян: The Law of Ukraine вщ 16.06. 1992 p.]. Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. 1992. No 34. St. 504. 10. Kudryavtsev V. Novoepoliticheskoe myshlenie iprava cheloveka [New political thinking and human rights]. V. Kudryavtsev, E. Lukasheva. Voprosy filosofii. 1990. No 5. pp. 2-7. 11. Rabinovych P. Hromadyans'ke suspil'stvo ipravova derzhava (zahal'noteoretychni mirkuvannya) [Civil society and the rule of law (general theoretical considerations)]. Ukrayins'ke pravo. 1996. Vol. 3. pp. 27-33. 12. Rabinovych P. Zahal'na kontseptsiya pravovoyi reformy: do kharakterystyky vykhidnykh zasad [The general concept of legal reform: to the characteristics of outsourci]. Visnyk Akad. pravovykh nauk Ukrayiny. 1998. No 1. pp. 11-19. 13. Todyka Yu. Rol' Konstytutsiyi Ukrayiny v stanovlenni hromadyans'koho suspil'stva [The Role of the Constitution of Ukraine in the Formation of Civil Society]. Visnyk Akad. pravovykh nauk Ukrayiny. 1998. No 2. pp. 7-13. 14. Kushnirenko O. Prava i svobody lyudyny ta hromadyanyna [Rights and freedoms of a person and a citizen]. O. Kushnirenko, T. Slin'ko. Kharkiv: Fakt Publ, 2001. 332 p. 15. Kozlovs'kyy A. Pravo yak hnoseolohichnyy mekhanizm rozv"yazannya konfliktiv [Right as an epistemological mechanism for resolving conflicts]. Nauk. zap. Nats. un-tu "Ostroz'ka akademiya". Seriya "Pravo". Ostroh, 2000. Vol. 1. pp. 57-62.
Дата надходження: 14.06.2017 р.
