CC BY
22
УДК 340.12+321.01
Дмитро Сковронський
Навчально-науковий шститут права та
психологи
Нацюнального ушверситету "Львiвська
полггехшка", кандидат юридичних наук, асистент кафедри теорп та фшософп права, [email protected]
взлемовплив та взлемозв'язок
ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА I ДЕРЖАВИ ЯК еДИНО1 Ц1Л1СНОСТ1
© Сковронський Д., 2017
Громадянське суспiльство задае динамжу сощальноТ держави, вiдiграe у ТТ iснуваннi розвиваючу роль. Тому рiвень розвитку громадянського суспiльства i рiвень сощальноТ держави е поняттями взаемопов'язаними. Власне громадянське сусшльство е мехашзмом подальшого розвитку функцюнальноТ структури розвинених форм сощальноТ держави. Воно виступае не тшьки умовою бiльш повноТ реалiзащТ властивостей загальноТ сощальноТ пщтримки в сощальнш державi, але й мехашзмом поеднання громадянських i сощальних прав, е дiевим способом легггимацн правовоТ природи сощальноТ полiтики.
Ключовi слова: держава; громадянське суспiльство; сощальш права; соцiальна справедливiсть; полiтична система.
Дмитрий Сковронский
ВЗАИМОВЛИЯНИЕ И ВЗАИМОСВЯЗЬ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА И ГОСУДАРСТВА КАК ЕДИНОЙ ЦЕЛОСТНОСТИ
Гражданское общество задает динамику социального государства, играет в ее существовании развивающую роль. Поэтому уровень развития гражданского общества и уровень социального государства являются понятиями взаимосвязанными. Собственно гражданское общество является механизмом дальнейшего развития функциональной структуры развитых форм социального государства. Оно выступает не только условием более полной реализации свойств общей социальной поддержки в социальном государстве, но и механизмом сочетания гражданских и социальных прав, является действенным способом легитимации правовой природы социальной политики.
Ключевые слова: государство, гражданское общество, социальные права, справедливость, политическая система.
Dmytro Skovronskyy
Institute of Jurisprudence and Psychology National University "Lviv Polytechnic" Department of Theory and Philosophy of Law
Ph.D.
the mutual influence and interrelation of civil society and the state as a unified whole
Civil society asks dynamic welfare state plays in its existence developmental role. Therefore, the level of civil society and the level of the welfare state concepts are interrelated. In fact, civil society is a mechanism for the further development of the functional structure developed forms of welfare state. It is not only a condition for the full realization of the general characteristics of social support in the social state, but also a mechanism combining civil and social rights is an effective way to legitimize the legal nature of social policy.
Key words: government, civil society, social rights, social justice, political system.
Постановка проблеми. Дослщження взаемоди i взаемозв'язку демократично!, правово!, сощально! держави i громадянського суспшьства протягом тривалого перюду мали суперечливий i неоднозначний характер. Це пов'язано з тим, що рашше правова держава i громадянське суспшьство розглядалися як антагонюти. Поступово в наущ почала набувати ваги тенденщя, вщповщно до яко! суперечнють мiж громадянським суспшьством i сощальною, правовою державою зникае шляхом поступового "перетягування" громадянським суспшьством на себе бшьшосп функцш, що належали державг Вихщною тезою зазначеного теоретичного погляду е стверджування протилежносп мiж державними iнститутами та шститутами громадянського суспiльства.
Аналiз дослщження проблеми. Проблема взаемозв'язку та взаемовпливу держави i громадянського суспшьства у сво!й основi мае низку стрних аспектiв. Однак у академiчному сенс дослiдженням вищеозначених питань займалися А. О. Дегтяр, А. В. Стукалов, Т. Парсон, Ж. Маргген, Е. Дюркгейм, Дж. Ролз, М. Матузов, В. Кемеров та iн. Багатовшова iсторiя дослiдження теми сощально!' держави i тривае досi. Свiдчення тому пращ Аристотеля, М. Арагона, В. Бабкша, М. Байтша, I. Бентама, К. Бщенкопфа, А. Венгерова, Г. Гаджiева, Р. Дарендорфа, К. Гельвещя, Ф. Гегеля, I. Канта, В. Ковальчука, М. Козюбри, О. Лукашева, О. Петришина, Ю. Пивоварова, В. Погоршка, Г. Хеллера, Б. Юстяювського, С. Котляревського, М. Палiенка, П. Рабшовича, О. Скрипнюка, Ф. Тарановського, С. Танчева, В. Ткаченка, Ю. Тодика, Ф. Фабрищуса, К. Хессе, В. Четвернша, Г. Шершеневича, Ю. Шемшученко та iн.
Мета i завдання дослiдження. Завдяки чiткому конституцшному закрiпленню та правовому забезпеченню прав i свобод людини та громадянина стае не лише можливою, а й цшком реальною ефективна взаемодiя мiж громадянським суспiльством та сощальною, правовою державою, як утворюють оргашчну еднiсть. Проте не варто вдаватися до певного тдпорядкування громадянського суспшьства державг Тому визнаючи наявнiсть теоретико-правового регулювання з боку державно! влади певно! сфери суспшьних вiдносин, треба враховувати, чи здшснюеться воно на пiдставi рiвного для всiх i справедливого закону, чи, навпаки, е наслщком волюнтаризму державних структур, як реалiзуються всупереч iнтересам суспiльства.
Виклад основного матерiалу. Спiльною ознакою концепцш держави, - як стверджуе А. В. Стукалов, е прагнення до добробуту вшх !! громадян та досягнення так званого загального
блага [1, с. 129]. На mдставi порiвняння начебто протилежних явищ взаемоди i взаемозв'язку демократично!, правово!, сощально! держави i громадянського суспiльства зроблено висновок про прояви позитивних рис у громадянського суспшьства та негативних - у державно! влади, яка асощюеться з бюрократизмом, нехтуванням людськими потребами, примусом, насильством, усшякими утисками тощо. Як зазначае А. О. Дегтяр, серйозну проблему становить також певний конфлшт мiж особистютю i державою. Вiн виявляеться в тому, що, з одного боку, громадяни хочуть, щоб держава реально знала про !хш проблеми. А отже, мала можливють здiйснювати ефективну полггику забезпечення добробуту та пiдтримки, а з шшого - прагнуть перешкодити державi володiти iнформацiею про те, що вони мають, думають i роблять [2, с. 52]. Однак, юнуе загроза появи цiлком нового, i полiтичного, i правового явища, за умови перерозподiлу функцiй мiж державою i громадянським суспiльством.
Суспшьне буття i життя людей передбачае поеднання двох оргашчних сторiн сучасного цивiлiзованого спiвiснування держави та громадянського суспшьства. Громадянське сусшльство зовшм не заперечуе держави чи наявносп та необхщносп державно! влади: перше може активно формуватися та дiяти лише тод^ коли цьому сприятимуть вщповщш державнi засади, державна органiзацiйна дiяльнiсть, яка прокладатиме шлях для втшення у практику суспiльного життя найефектившших чинникiв його розвитку. Фактично, сощальна, правова держава постае полiтичним шструментом формування громадянського суспiльства, оскiльки лише вона здатна вжити вшх необхщних заходiв щодо його становлення та розвитку [3, с. 144]. О^м того, вона е гарантом громадянського суспшьства.
Однак суперечшсть мiж громадянським суспшьством i державою не означае також неполггичносп самого громадянського суспшьства та його протиставлення полггичнш владi взагалi. Адже полiтичнi вiдносини, яю за сво!м вихiдним визначенням е вщносинами з приводу влади, характеризують i громадянське суспiльство, з иею лише вiдмiннiстю, що вони не мають державно-полiтичного характеру [4, с. 80].
Застосовуючи тезу про вщокремлешсть громадянського суспшьства вщ сощально!, правово! держави чи держави взагал^ потрiбно чiтко усвiдомлювати, що подiбну "вщособлешсть" не варто тлумачити як функщонування громадянського суспiльства поза сферою державного впливу чи поза сферою правового регулювання. Таке тлумачення взаемовщносин мiж державою та громадянським суспшьством гршить на теоретичну абстрактнють. 1деться навiть не про спрощення зазначено! моделi складно! сукупностi теоретико-правових вщносин, а про !! змiстовне спотворення, оскшьки весь полiтичний та правовий сенс концепщ! громадянського суспiльства полягае саме в тому, що воно сшвюнуе iз соцiальною, правовою державою, контролюе !! дiяльнiсть, впливае на не!, захищае права i свободи сво!х членiв тощо.
У результат правового забезпечення розвитку приватно! сфери, плюралiзму iдей, цiнностей та сощальних шщатив, самого iснування цих рiзних i суперечливих iнтересiв у громадянському суспшьсга виникае iдея соцiально!, правово! держави як втшення загального штересу та гаранту захисту прав людини, свободи особи, прюритету громадянських прав порiвняно з державними законами; вщокремлена вщ держави структура суспiльства, яка утворюеться рiзними асоцiацiями та добровшьними об'еднаннями людей; вiдповiдна вiльним ринковим вщносинам полiтична система, де держава е похщною вiд громадянського суспшьства та процеав, що вiдбуваються в ньому; сфера вшьно! реалiзацi! безпосередшх рiзноманiтних iнтересiв громадян [5].
У контексп зазначеного вище доречно навести загальну теоретико-правову характеристику взаемоди держави та громадянського суспшьства.
Сфера сощально! активносп держави напряму пов'язана з громадянським суспшьством, яке мае чималий потенщал засобiв взаемоди з суспшьством. У вщносинах iз громадянським суспшьством сощальна, правова держава постае як сукупнють специфiчних, дещо iерархiчних оргашзащй, якi вбачають свою мету в реалiзацi! iнтересiв суспiльства i надають людям конкретш послуги. 1накше кажучи, соцiальна правова держава у сво!й взаемодi! з громадянським суспiльством постае у формi певно! адмiнiстративно! структури, що дiе вiдповiдно не до закошв
влади чи принцитв сощального макрорегулювання, а до лопки партнерства. Тобто сощальна, правова держава е державою громадянського суспшьства, оскшьки це поняття охоплюе цiлу низку позитивних рис, характерних саме для громадянського суспшьства [3, с. 121]. Ц риси можна розглядати у трьох аспектах. По-перше, у сощальнш, правовш державi: громадянам забезпечуеться пдне життя у сферi матерiального забезпечення та соцiального захисту; по-друге, 1м гарантуеться особиста свобода; по-трете, у суспшьств культивуеться i забезпечуеться сощальна злагода та мирне виршення будь-яких сощальних суперечностей.
Як зазначено у наукових джерелах, традицшний подш, здiйснюваний вищими органами державно! влади на керiвникiв i тдлеглих, зазнае iстотних змiн. Громадянське суспшьство контактуе iз соцiальною, правовою державою як ктент, який отримуе вщ не! певнi послуги. Оскiльки ж державш органiзацiï здебiльшого е монополютами в наданнi послуг лише в деяких галузях, то за вшма членами та шститутами громадянського суспшьства юридично визнаеться право самостiйно виршувати широке коло питань. Вiдтак громадянське суспшьство конституеться рiвно настiльки, наскшьки у всiх громадян з'являеться реальна можливють вибору та свобода звернення до рiзних засобiв i джерел задоволення своïх потреб.
Домiнантою суспшьного прогресу у правовiй державi е все ж громадянське суспшьство як саморегулююча, самокерована, структурована недержавна складова. Вона надшена принциповим верховенством над державою. Тому дiяльнiсть державних установ та посадових ошб мае контролюватися громадськiстю i з цiею метою можуть створюватись будь-якi асоцiацiï громадян.
У взаемоди з громадянським суспшьством сощальна, правова держава повинна гарантувати i юридично забезпечити таю правовi норми: 1) свободу партш та асощацш; 2) обмеження монополи держави (зокрема, щодо об'екпв природного походження та засобiв масовоï iнформацiï державна власнють не визнаеться взагалi, а щодо окремих видiв дiяльностi державна монополiя можлива лише в межах здшснення безпосереднiх функцiй держави, але так, щоб державна власнiсть школи не перевищувала власностi громадянського суспшьства); 3) розширення меж правового регулювання допускаеться лише за умов одночасного розширення свободи шдивдав; 4) заборону цензури, з чого випливае те, що оприлюднення достовiрноï шформацп, яка компрометуе державу чи ïï посадових ошб, не може бути тдставою для притягнення поширювачiв цiеï шформацп до вщповщальносп; 5) право петицш, зборiв та мiтингiв, обмеження на яю можуть мати суто процедурний характер [6, с. 141].
Тому, на нашу думку, найважлившою передумовою становлення соцiальноï, правово1' держави е формування громадянського суспiльства, у якому забезпечуеться вшьний i всебiчний розвиток кожно1' особистостi, функцiонують демократичнi громадсью iнститути, що забезпечують свободу слова та шформацп, гарантують силою громадсько1' думки i суспiльною мораллю вшьш вибори, iснування легально!' опозицiï i багатопартшшсть, унеможливлюють узурпацiю влади [7, с. 236].
Зпдно iз сучасними поглядами, поряд iз соцiальною, правовою державою повинно розвиватися громадянське суспшьство, але так, щоб щ двi сили перебували в дiалектичному взаемозв'язку, а не тдпорядковувалися одним i тим самим керiвникам. Головне для держави -здатнють встановлювати норми для плюралiзму державних i приватних суб'екпв. Тобто потрiбна держава, яка би бшьше гарантувала соцiальнi права i менше займалася управлiнням. Ось чому метою соцiальноï, правовоï держави е не так тдтримати плюралютичну структуру громадянського суспiльства, як саме ïï створити.
Тож необхщна умова розвитку демократичноï, соцiальноï, правовоï держави - наявнють громадянського суспiльства, яке постае як сфера реалiзацiï економiчних, соцiальних, етнонацiональних, культурних, релiгiйних, еколопчних та iнших громадських iнтересiв, яю перебувають поза безпосередньою дiяльнiстю держави, що опосередковуе ïï вщносини з шдивщами. Вiдповiдно, що розвиненiша е ця сфера громадянського суспшьства, то ефектившша сощальна i правова захищенють шдивща.
Екстраполюючи отриманi результати на сучасш полiтико-правовi реалiï в Украш, варто визнати, що ми лише стали на шлях розбудови громадянського суспшьства. I це не дивно, адже громадянське суспшьство е продуктом тривалого юторичного розвитку, тому було б нереально
очшувати, що украшське суспiльство одразу ж тсля досягнення полiтичноï незалежностi зможе створити Bei необхiднi передумови для формування громадянського суспiльства i B^noBi^oï йому сoцiальнoï, правoвoï держави.
Маючи на увазi взаемозв'язок сoцiальнoï, правoвoï держави та громадянського суспiльства i наголошуючи на iснуваннi дieвoï системи контролю над державною владою, слщ 4iTKo усвiдoмлювати два аспекти. З одного боку, йдеться про саме громадянське сусшльство, яке покликане запобтати пантократичним тенденщям державно1' влади. Хоч контроль у громадянському суспшьсга не зводиться до просто1' схеми "одш працюють - iншi контролюють". 1дея контролю, здiйснюванoгo громадянським суспiльствoм, набагато глибша: вона грунтуеться на прозоросп й вiдкритoстi всiеï системи функщонування владних шститупв, ïx вiдпoвiднoгo правового забезпечення, що в тдсумку унеможливлюе приховування "невипдноГ' iнфoрмацiï, завдяки чому контролюючими за цих умов стають якщо не всi, то бшьшють.
Водночас треба пам'ятати про сощальну, правову визначенiсть цiеï держави. З позицш кoнституцiйнoгo права не так уже й важко виршити питання щодо кoнституцiйнoï вiдпoвiдальнoстi посадових ошб державно1' влади. Проте коли йдеться про притягнення до вщповщальносп вищих посадових oсiб держави та народних депутата за ухвалеш ними ршення, неадекватнi принципам сoцiальнoï, правово1' держави, то виникають змiстoвнi проблеми. Тут варто згадати змютовш розробки таких вггчизняних учених, як А. Заець, А. Селiванoв, М. Козюбра, Ю. Тодика, В. Копейчиков, П. Рабшович, кoтрi, визначаючи поняття сoцiальнoï, правово1' держави, вказують на те, що вже за своею дефшщею ця держава не е зразком класичного етатизму, а е, так би мовити, державою другого рiвня, тобто такою, що свщомо шляхом конституцшно-законодавчого процесу накладае на свою дiяльнiсть значш обмеження та обов'язки. Тому е вс тдстави стверджувати, що сощальна, правова держава та громадянське сусшльство значною мiрoю перебувають "на одному бощ" в тому сенш, що сама концепщя сoцiальнoï, правово1' держави е тiею формою дiалектичнoгo пoлiтикo-правoвoгo синтезу, який нiвелюе суперечносп мiж державою та суспiльствoм, державною владою i правом, загальними та шдивщуальними штересами.
Кoнстатацiя цього положення лoгiчнo приводить до неoбxiднoстi дослщження не просто iнститутiв громадянського суспшьства, а насамперед ïx зв'язку з тими формами самообмеження влади, яю виникають у результатi запровадження принцишв сoцiальнoï, правово1' держави. Обмеження держави i контролю над владою виявляеться насамперед у конституцшних чинниках, яю формують основу кoнституцiйнo-правoвoгo ладу та надають тiй чи iншiй державi структурно!' визначенoстi. Щоб шдтвердити цю тезу, пoтрiбнo звернутися до безпoсередньoï сфери права i продемонструвати цей зв'язок на прикладi Украши. Адже прийняття нoвoï Кoнституцiï i проголошення Украши сoцiальнoю, правовою державою визначило не лише нoвi загальнi засади оргашзацп державнoï влади, а й зумовило необхщнють створення нових правових iнститутiв [8, с. 20].
Обмежувальна роль принцишв сoцiальнoï, правoвoï держави, закршлених у Кoнституцiï Украши, полягае в тому, що щ норми "виконують обмежувальну роль щодо безтдставного втручання держави в життя людини i суспшьства, у функщонування громадянських об'еднань та полггичних партш". Особливе мюце в системi чинникiв унормування держави, обмеження державнoï влади та забезпечення юридичних меxанiзмiв ïï функщонування [7, с. 97] посщають поняття "правова" та "сощальна". Отже, що ж це за принципи сoцiальнoï, правoвoï держави, яю дають змогу розглядати ïï не як опонента громадянського суспшьства, а як союзника в процеш гарантування i захисту громадянських прав?
Розглянута у своему сощальному аспекп сощальна, правова держава зпдно з Конститущею Украïни бере на себе зобов'язання забезпечити кожному грoмадянинoвi пдш умови життя (ст. 48), сощальну рiвнiсть (ст. 24), здшснювати сoцiальний захист та надавати сощальну допомогу. За виконання цих зобов'язань держава вщповщае i полггично, i юридично, а тому виконання державою свoеï сoцiальнoï функцiï, з погляду конституцшного права, е одшею з найважливiшиx умов легiтимацiï влади. Що ж до забезпечення основних прав людини, що гарантуються правовою державою i мають значення для устшного функщонування громадянського суспшьства, то варто вказати на юридичну i методолопчну потребу в такш сукупносп суб'ективних прав, правових
мехашзмах та шститущях, якi давали б змогу людиш захистити своï права перед державою, ïï органами та посадовими i службовими особами, пред'явити правовi вимоги до держави з метою юридично примусити ïï виконувати Конститущю та державш закони [8].
Анатзуючи причини виникнення громадянського суспшьства з позицш соцiальноï, правовоï держави, можна визначити, що перша з них полягае в тому, що за лопкою розвитку будь-якоï держави державна влада монополiзуе невластивi ш функцiï з метою розширення сфери свого безпосереднього впливу та контролю. Цей процес поступово призводить до двох наслщюв. З одного боку, сама держава починае асощюватися лише з апаратом державноï влади чи з апаратом управлшня, який дедалi бiльше вiддаляеться вiд справжнiх суспшьних потреб i перетворюеться на те, що можна визначити поняттям "корпоращя влади". Другим суттевим наслiдком зазначеноï тенденцiï е формування специфiчноï системи права, щеалом якого виступае не так справедливють чи навiть ефективнють, як регламентуюча сила i тотальнють. Ця тенденцiя визначаеться як перетворення права на "розпорядок", за якого юридичною нормою е не правило "дозволено все, що не заборонено законом", а норма "дозволено лише те, що передбачено законом" [10].
Отже, визначаючи специфшу взаемозв'язку громадянського суспшьства i соцiальноï, правовоï держави, тд громадянським суспшьством ми насамперед розушемо структуру недержавних самооргашзованих груп, яю, за визначенням Ф. Шмггтера, мають таю чотири ознаки: 1) повинш планувати та реалiзовувати колективш акцiï щодо захисту чи досягнення своïх iнтересiв; 2) е незалежш i вiд органiв державноï влади, i вщ приватних корпоративних об'еднань; 3) не прагнуть шдмшити державш структури, захопити державну владу; 4) завжди згоднi дiяти в межах легитимно встановлених законом полiтико-правових норм [11, с. 16].
У будь-якому суспшьсти мае бути вшьна ствпраця мiж усiма секторами: державним, недержавним, тдприемницьким та науковим, оскiльки пов'язаний iз цим дiалог створюе вшм секторам можливостi для конструктивного розвитку демократа та полiтико-правових засад ш^ально^ правовоï держави. Ч. Вайз пропонуе розглядати цю структуру самооргашзованих груп, що утворюють найважлившу ознаку громадянського суспшьства, як реально ддачу систему неурядових оргашзацш. Останнi е неприбутковими, покликаними надавати сощальш послуги або представляти конкретш iнтереси в суспшьства Неурядовi органiзацiï зазвичай, як зазначае Ч. Вайз [12], мають невеликий апарат, що нерщко складаеться з добровольщв, та незначний поточний бюджет. ïхнi кошти, як правило, утворюються з пожертвувань приватних ошб та компанш. Хоча неурядовi органiзацiï, за своïм визначенням, дiють незалежно вщ уряду, але зазвичай вони широко застосовують практику конструктивноï спiвпрацi з урядом.
yd теоретичнi здобутки захiдноï науки щодо правового та сощального забезпечення державою вiльноï дiяльностi основних шститупв громадянського суспiльства в украшських умовах мають зазнати певного коригування. Це зумовлено насамперед специфшою юторико-правового та полiтичного розвитку Украïни. Полгтична органiзацiя нашого суспiльства тривалий час не забезпечувала правового задоволення штерешв громадянського суспшьства та окремо взятих громадян. Що ж до сучасноï ситуаци, то реально в Украш юнуе не соцiальна, правова держава, а "механютична демократiя", яка дiе за принципом "все купуеться i все продаеться". Тому треба пройти через надзвичайно важливе i вщповщальне випробування зршосп украïнськоï державностi, а саме - розбудову от^ально^ правовоï держави. Для цього необхiдна оргашзащя управлiнських структур, якi абсолютно не залежать вщ полiтичноï боротьби i дiяльнiсть яких повинна бути спрямована на забезпечення та захист штерешв громадянського суспшьства. Ц структури повинш надавати допомогу шститутам громадянського суспшьства, знаходити з ними компромюи, щоб запобэти виникненню суспiльних потрясiнь. Хоча, згщно iз засадничими принципами юридичноï науки, розвиток будь-якого суспiльства i будь-якоï держави завжди супроводжуеться суперечностями, однак полгтико-правова концепцiя соцiальноï, правовоï держави передбачае, що остання бере на себе обов'язок нагляду за тим, щоб боротьба штерешв, навгть усередиш самого громадянського суспiльства, завжди вщбувалася в цивiлiзованих рамках правового життя, якi визначають автономiю й абсолютну щннють кожноï окремоï людини.
Компонентом успiшноï розбудови в Украш соцiальноï, правовоï держави е увага до проблем
громадянського суспшьства. Адже воно рoзумiеться не як сфера панування приватних штереив, а як вся сукупнiсть суспшьних вiднoсин, що перебувають поза компетенщею держави. Для громадянського суспiльства характерна не лише наявнють приватних, шдивщуальних чи групових iнтересiв, а й здатнють до саморегулювання, гoтoвнiсть i бажання тдпорядковувати власнi iнтереси загальним. Державна влада у громадянському суспшьсга - це не примус, а загальна воля, властива будь-якш спшьнот i яка може зобов'язувати вшьну людину до чогось, пiдпoрядкoвувати ïï сoбi [13, с. 57]. З огляду на це приватна власнють та визнання приватного штересу не завжди i не обов'язково стають чшьними у станoвленнi громадянського суспшьства.
Ще один важливий висновок, який випливае з аналiзу взаемозв'язку мiж суспiльствoм та сoцiальнoю, правовою державою в xoдi ïxньoï взаемoдiï з громадянським суспшьством, полягае в тому, що критерш загального блага, проголошений сощальною державою, по сутi, е невщдшьною складовою частиною поняття правoвoï держави, oскiльки остання повинна тклуватися не просто про захист прав та свобод особи, розвиток ринку та приватнoï власносп, а й про виховання громадянського свггогляду. Правова держава завжди откуеться i справедливютю, що набувае втiлення в сощальних функщях держави. У зв'язку з цим достатньо пригадати бодай одне з програмних положень нiмецькoï сощал-демократп про нерозривну еднють мiж сощальною державою, правовою державою, громадянським суспшьством та демокраиею: ш демoкратiя, ш дотримання прав людини не забезпечеш доти, доки вони не шдкршлеш сoцiальним добробутом та прагненням до реалiзацiï суспiльнoï справедливoстi.
Адже ставлячи за мету побудову сoцiальнoï, правoвoï держави, ми наражаемося на небезпеку, що кожен тлумачитиме цей термш на власний розсуд, виходячи не з iстoричнoï доцшьносп i свггового пoлiтикo-правoвoгo дoсвiду, а з партшних чи навiть пoпулiстськиx iнтересiв. Неузгодженють дiй i пoзицiй рiзниx гшок державнoï влади в Украïнi, як зазначають В. Тацш та В. Тодика [14, с. 34], а iнoдi вщверто кoнфрoнтацiйний стиль взаемовщносин мiж ними зумовлений значною мiрoю вiдсутнiстю чiткoï кoнцепцiï реформування суспшьства, невизначенютю до кiнця внутрiшнix i зовшшшх прioритетiв у державoтвoреннi, хаотичнютю реформування правoвoï системи.
Висновки. Взаемoдiя, взаемовплив i взаемозв'язок демoкратичнoï, правoвoï, сoцiальнoï держави i громадянського суспшьства вщбуваеться безперервно, oскiльки вони становлять цшсний oрганiзм, хоча громадянське сусшльство як категoрiя лoгiчнo й юторично передуе сoцiальнiй державi, але не породжуе ïï автоматично. Одного разу виникнувши, сощальна держава активно перетворюе громадянське сусшльство на новш сощальнш основу хоча i позбавляе ïï деякoï спoнтаннoстi, але не може позбавити iнституцiйнoï незалежнoстi, тому що це не дозволяе демократична i правова природа сoцiальнoï держави.
В Украш все ще гостро стоггь проблема взаемоди i розбудови взаемозв'язку сoцiальнoï, правoвoï держави та громадянського суспшьства. Ц процеси перш за все викликають глибинну необхщшсть проведення вщповщних змiстoвниx пoлiтикo-правoвиx дoслiджень, яю дали б змогу реформувати вщносини влади, систему законодавства та державш меxанiзми на змiстoвнiй наукoвo-теoретичнiй основа Проблема формування громадянського суспiльства, гарантування дiяльнoстi його основних iнститутiв заслуговуе на особливу увагу у загальному контекст дослщження сoцiальнoï, правoвoï держави. На вщмшу вiд загального розумшня суспiльства громадянське суспiльствo покликане гарантувати, забезпечувати та захищати основш права i свободи свoïx членiв. Сама ж процедура захисту реалiзуеться завдяки створенш сoцiальнoю, правовою державою нoрмативнo-закoнoдавчoï бази, що визначае права й обов'язки держави щодо громадянського суспшьства загалом, його основних шстшупв та окремих громадян.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Стукалов А. В. Сучасна сощальна держава як результат ¡сторичного розвитку концепту ¡деальног держави Платона / А. В. Стукалов // Фшософсью та методолог^чш проблеми права. -2016. - № 1. - С. 127-138. - Режим доступу: http: //nbuv.gov.ua/UJRN/Fmpp 2016 1 13. 2. Дегтяр А. О. Сощальна держава в ситуацИ' сучасних виклиюв та м1сце в нт фтантропп / А. О. Дегтяр//
Публгчне урядування. - 2016. - № 3. - С. 50-59. - Режим доступу: http: //nbuv.gov.ua/UJRN/pubm 2016 3 7. 3. Новгородцев П. И. Право на достойное человеческое существование / П. И. Новгородцев // Сочинения. - Москва, 1995. - 480 с. 4. Рябов С. Г. Полтолог1чна теор1я держави / С. Г. Рябов. -К.: Тандем, 1996. - 240 с. 5. Геллнер Э. Условия свободы : Гражданское общество и его исторические суперники / Эрнест Геллнер ; пер. М. Б. Гнедовского ; ред. Б. Макаренко. - Москва : Москов. шк. полит. исслед., 2004. - 240 с. - (Библиотека Москов. шк. полит. исслед.). 6. Речицький В. В. Конституционализм : Украинский опыт / В. В. Речицкий. - Харьков: Фолио, 1998. - 160 с. 7. Заець А. П. Правова держава в контекстi новтнього украгнського досв1ду / АнатолШ Павлович Заець. - К.: Парламент. вид-во, 1999. - 245 с. 8. Павленко Р. ДинамЫи громадянського суспшьства в Украт / Р. Павленко, С. Рябов // Нова полтика. - 1996. - № 5. -С. 16-26. 9. Кириченко С. О. Шляхи формування громадянського суспшьства i правовог держави / СергШ Олександрович Кириченко. - К. : Логос, 1999. - 84 с. 10. Безродна В. I. Особливостi становлення громадянського суспшьства в Украгн у контекстi модертзаци / В. I. Безродна // Держава i право. Юридичн i полтичн науки / 1н-т держави i права iм. В. М. Корецького НАН Украгни. - К., 2002. - Вип. 17. - С. 481-484. 11. Шмиттер Ф. Размышления о гражданском обществе и консолидации демократии / Ф. Шмиттер // Полис. Политические исследования: научный и культурно-просветительский журнал / Рос. акад. наук. - 1996. - № 5. - С. 16-27. 12. Вайз Ч. Чиновництво тд парламентським контролем / Ч. Вайз // Вiсн. Програми сприяння парламентовi Украгни. - 1996. - 2 черв. - С. 2-4. 13. Сувайдан Х. Сощальна держава: структура та логта поняття / Хумуд Сувайдан // Фшософсью обрИ - 2001. - № 6. - С. 49-60. 14. ТацШ В. Функщонування державноï влади в аспекmi конфлттологп / В. ТацШ, Ю. Тодика // Право Украгни. -1997. - № 8. - С. 29-35.
REFERENCES
1. Stukalov A. V. Suchasna sotsial'na derzhava yak rezul'tat istorychnoho rozvytku kontseptu ideal'noyi derzhavy Platona. [The modern welfare state as a result of the historical development of the concept of the ideal state Plato]. Filosofs'ki ta metodolohichni problemy prava. 2016, Vol.1, pp. 127 -138. 2. Dyehtyar A.O. Sotsial'na derzhava v sytuatsiyi suchasnykh vyklykiv ta mistse v niy filantropiyi. [The welfare state in a situation of current challenges and place of philanthropy]. Publichne uryaduvannya. 2016, Vol. 3, pp.50-59. 3. Novgorodcev P. I. Pravo na dostojnoe chelovecheskoe sushhestvovanie. Sochinenija. [The right to a decent human existence]. Moscov, 1995. 480 p. 4. Ryabov S. H. Politolohichna teoriya derzhavy. [Political scientists state theory]. Kiev, "Tandem" Publ., 1996. 240 p. 5. Gellner Je. Uslovija svobody : Grazhdanskoe obshhestvo i ego istoricheskie superniki. [Terms of Freedom: Civil society and its historical rivals]. - Moscov, 2004. 240 p. 6. Rechic'kij V. V. Konstitucionalizm : Ukrainskij opyt. [Constitutionalism: Ukrainian experience],- Kharkov , "Folio"Publ. , 1998.160 p. 7. Zayets' A. P. Pravova derzhava v konteksti novitn'oho ukrayins'koho dosvidu. [The rule of law in the context of modern Ukrainian experience], Kiev,"Parlament" Publ. , 1999. 245 p. 8. Pavlenko R. Dynamika hromadyans'koho suspil'stva v Ukrayini. [The dynamics of civil society in Ukraine]. Nova polityka. 1996, Vol.5, pp. 16-26. 9. Kyrychenko S. O. Shlyakhy formuvannya hromadyans'koho suspil'stva i pravovoyi derzhavy. [Ways of formation of civil society and rule of law] . Kiev,"Lohos" Publ., 1999. 84 p. 10. Bezrodna V. I. Osoblyvosti stanovlennya hromadyans'koho suspil'stva v Ukrayini u konteksti modernizatsiyi. [Features of civil society in Ukraine in the context of modernization]. Derzhava i pravo. Yurydychni i politychni nauky. In-t derzhavy i prava im. V. M. Korets'koho NAN Ukrayiny. Kiev, 2002, Vol. 17, pp. 481-484. 11. Shmitter F. Razmyshlenija o grazhdanskom obshhestve i konsolidacii demokratii. [Reflections on civil society and the consolidation of democracy]. Polis. Politicheskie issledovanija: nauchnyj i kul'turno-prosvetitel'skij zhurnal. Ros. akad. nauk. 1996, Vol. 5, pp. 16-27. 12. Vayz Ch. Chynovnytstvo pid parlaments'kym kontrolem. [The bureaucracy under parliamentary control]. Visn. Prohramy spryyannya parlamentovi Ukrayiny. 02.06.1996, pp. 2-4. 13. Suvaydan Kh. Sotsial'na derzhava: struktura ta lohika ponyattya. [The welfare state, structure and logic concepts]. Filosofs'ki obriyi. 2001, Vol. 6, pp. 49-60. 14. Tatsiy V. Funktsionuvannya derzhavnoyi vlady v aspekti konfliktolohiyi. [The functioning of the government in terms of ConflictPravo Ukrayiny]. Pravo Ukrayiny. 1997, Vol. 8, pp. 29-35.
