CC BY
97
УДК 316.3:36.48
канд. фтос. н., доц. В.Я.Зимогляд
СОЦ1АЛЬНА СТРУКТУРА СУСП1ЛЬСТВА: СУСП1ЛЬНА ПРИРОДА, СУПЕРЕЧНОСТ1 I КОНФЛ1КТИ
У статт1 висв1тлюються питання сощально'г структуры сустльства. Анал1зуються деяк1 проблемы розвитку сощально'г структуры в умовах динам1чних трансформацтних процесгв, гхня р1зноспрямоватсть, суперечтсть I конфл1кттсть. З'ясовуеться сустльна природа сощально'г структури, гг зм1ст, специф1ка, мотиващя суперечностей I конфл1кт1в. Анал1зуеться змгст I роль потреб, групових ¡нтереЫв, цтей I сощальних умов життя в д1яльност1 особистост11 сустльства.
Ключовi слова: сустльство, структура, трансформащя, суперечтсть, конфл1кт, потреба, мета, умови життя.
У суспшьс^ завжди виникали конфлшти мiж людьми: вщ мiжособистiсних до сощально-класових i мiждержавних. Головт з них коршилися в умовах життя, у способi розподшу життевих благ та влади, у сферi задоволення потреб чи штере^в. Люди, переживаючи рiзнi колiзri, знаходили вихщ з конфлiктних ситуацш методом спроб i помилок. На жаль, конфлшти стали невiд'емною частиною i сучасного життя.
Актуальшсть Ь значущ1сть вивчення проблем суперечностей i конфлiктiв у соцiальнiй структурi сустльства зумовлет неоднозначнiстю й рiзноспрямованiстю проце^в укра!нського трансформування. Спроба розгляду суперечностей i конфлiктiв транзитного укра!нського сустльства видаеться доволi продуктивною, оскiльки динамiчна трансформацiя зачепила всi без винятку сторони життя - економiчну, сощальну, полiтичну, правову, етичну та шш^ змiнила спiввiдношення мiж ними, посприяла розгортанню тих суперечностей i конфлш^в у всiх
сферах суспшьно! життедiяльностi, що поглиблюе i загострюе кризовий
*
переб^ трансформацiйних процесiв. Кшцевим результатом динамiчних трансформацiйних процесiв мае стати життездатна i стiйка демократична та правова державтсть, безпечний та поступальний розвиток громадянського сустльства.
Рiвень конфлштност у суспiльствi залишатиметься незмшним доти, доки не сформуеться вододш мiж громадянським суспiльством i державою, вищою владою i мiсцевим самоврядуванням, мiж iнтересами капiталу i наймано! працi тощо. 1нтереси, що юнують у суспiльствi мають бути визнат соцiальними групами, партiями та громадськими рухами. До тих тр рiвень конфлiктностi в суспiльствi пiдвищуватиметься, а
* Так, на думку шмецького науковця Р.Райсига, трансформацш слад тлумачити як зумовлену множиною чиннишв процесуальну, вщкриту й самообмежену еволюцш, пвд час яко! розвиваються своервдш й нов1 елементи. Цей переб1г у такш перспектив1 е не запрограмованим, а конфлжгним, амб1валентним 1 за сво!ми специф1чними результатами - невизначеним процесом змш [1, с.371].
сощально-класовий конфлшт повсякчас виникатиме i виявлятиметься як полггичний.
Питанням даного дослщження присвячено багато праць. Матерiал, викладений у навчальнш лiтературi, переважно мае загальний характер. Основш концептуальнi принципи дiагностики проблем сощально! сфери суспiльства та 11 конфлштологп були закладенi у працях таких вчених, як К.Маркс, М.Вебер, Р.Дарендорф, Р.Мшлс, Р.Мур, Л.Козер, К.Холдинг, П.Бурдье, М.Джилас та ш.
Високе значення i недостатня теоретико-прикладна розроблешсть окреслено! проблеми визначають мету статтi, яка полягае у визначенш змюту специфiки та мотивацп суперечностей i конфлiктiв у процесах трансформування сощально! структури суспiльства.
Конфлiктом прийнято вважати стадда розвитку суперечностей у системi вiдносин людей, соцiальних груп, сощальних iнституцiй, суспiльства загалом, яка характеризуеться посиленням протилежних тенденщй та штере^в соцiальних спiльнот чи iндивiдiв [2, с.36-37; 3, с.43-44; 4, с.80-84]. Глибинна причина конфлш^в у суспiльствi -протистояння рiзних потреб, штере^в, цiлей, цiнностей конкретних суб'ектiв пол^ики, якi складають соцiальну структуру. Вся сощальна структура, як зазначае Джон Масюшс, вiд простого рукостискання до складних релтйних ритуалiв - забезпечуе ^нування суспiльства, принаймнi в тш його формi, що iснуе. Вона надае форми нашому життю
[3, с42].
Суспiльство, як вiдомо, являе собою систему. Те чи шше суспiльне явище, взяте як система, мае певш складовi частини - шдсистеми. Наприклад, у серединi сустльних вiдносин, взятих як система, виокремлюеться полiтична система суспiльства. Разом з економiчною, полiтичною та духовною в суспiльствi iснуе соцiальна система, сощально-класова система, представлена сукупнiстю класiв, прошарюв та груп у динамiцi: функщонуванш, розвитку, змiнах i перетвореннях. Сощальна система - це сощальний оргашзм, що розвиваеться, у едностi його статики, структури i динамiки.
Сощальна структура як частина сощально! системи, у свою чергу, мае сощальний склад (комплект елеменпв, що утворюють структуру) та зв'язки, взаемозв'язки елемен^в, 1'хш мiсця, значення, роль, функцп' (тобто властивостi). Соцiальна структура, як i будь-яка iнша структура, складаеться з бшьш або менш стшких спiльнот людей, що посiдають певне мюце й вiдiграють певну роль. Важливi також ступiнь 1хнього розвитку, функцп, взаемозв'язки та взаемодп в сощальнш структурi i в сустльному життi. Соцiальна структура - це сукупшсть зв'язкiв i вiдносин, в як вступають мiж собою сощальш групи та спiльноти з приводу економiчних, соцiальних, полiтичних i духовних умов життедiяльностi. I! базовими одиницями е норми й щнность Сощальна структура - то яюсна визначешсть суспiльства, тому И змiна означае
докоршне яюсне зрушення у суспшьствь В основi розвитку сощально! структури суспшьства лежать суспiльний розподiл пращ i вiдносини власностi на засоби виробництва та його продукти.
Суспшьний розподш працi й вiдносини власност зумовлюють появу i подальше ^нування соцiальних груп - класiв, професшних прошаркiв, верств, груп, якi складаються з жителiв мiста i села, представниюв розумово! та фiзичноl пращ. Вщносини власностi на засоби виробництва економiчно закрiплюють таку розчленованiсть суспшьства i сформовану в ньому сощальну структуру. Водночас соцiальна структура, як своерщний каркас у^е! системи сустльних вiдносин, е сукупнiстю економiчних, сощальних i полiтичних iнститутiв, якi оргашзовують суспiльне життя.
Основним принципом визначення сощально! структури суспiльства мае бути пошук i знаходження реальних суб'ек^в соцiальних процесiв. Це можуть бути окремi iндивiди, соцiальнi групи рiзних розмiрiв та характеру: робiтничий клас, молодь, релтйна секта, пенсiонери тощо. 1з ще! точки зору сощальну структуру можна визначити як бшьш або менш стiйке спiввiдношення сощальних верств i груп. 1накше й бути не може, адже будь-яке сустльство завжди сконструйоване на рiзних засадах -нащональних, соцiально-класових, демографiчних i т.iн. Структурування, тобто належшсть людей до тих чи шших соцiальних, професiйних, соцiально-демографiчних груп, може спричиняти сощальну нерiвнiсть. Вiдтак головне у суспiльствi - тi вщмшносп, об'ективнi чинники, якi породжують сощальну нерiвнiсть. Отже, нерiвнiсть - це неминучий факт будь-якого суспшьства.
Сощальна структура суспшьства е одним з головних джерел сощальних конфлш^в. До того ж вона ^тотно впливае як на кшьюсний бш стану конфлштносп, так i на яюсш особливостi його виявлення.
Погодившись iз тим, що соцiальна структура - це сукупшсть соцiальних груп, рiзних за сво!м становищем у суспшьств^ що й зумовлюе той чи шший ступiнь конфлiктностi в суспшьств^ ми маемо вiдповiсти на питання: яким чином вiдрiзняються цi групи одна вщ одно! та як впливае сощальне диференцiювання на кшьюсний бш конфлiкту i на яюсш особливостi його проявiв.
Вважаемо, що в цьому контекст доречна теорiя сощально!
стратифшацп, тобто система, з допомогою яко! суспiльство розподiляе
категорп людей за iерархiею [3, с.337-338]. Стратифiкацiя, на думку
захiдних сощолопв, - це така органiзацiя суспшьства за якою одш
iндивiди чи сощальш групи мають бiльше, друг - менше, а третi - взагалi
не мають нiчого. I розв'язати конфлшт, стверджують цi вчеш, практично * . неможливо. Захщна соцiологiя не бере до уваги м^це соцiальних груп у
Спочатку щея стратового (пошарового) вивчення сощально! структури мала безумовний щеолопчний характер 1 була покликана нейтрал1зувати щею К. Маркса про класове сустльство та дом1нування в ютори класових суперечностей 1 класово! боротьби. Однак поступово щея виокремлення сощальних верств як
системi суспшьного виробництва, насамперед вщносини власност як головну ознаку класового подшу суспiльства. Класи, сощальш верстви та групи вони вирiзняють на пiдставi таких ознак, як осв^а, побутовi умови, психолопя, доходи, зайнятiсть i т. ш. При цьому вони розрiзняють "одномiрну стратифшащю", коли групи визначаються за якоюсь одшею ознакою, та "багатомiрну стратифшащю", де визначення будуеться на сукупност ознак [5, с.636].
Теорп стратифшацп висувають концепцп про подш суспiльства на "вищГ', "середш" та "нижчГ' класи, заперечують iснування в каштал^тичному суспiльствi антагонiстичних класiв - буржуазп та пролетарiату, а також класову боротьбу. Вони вважають сощальну нерiвнiсть природним станом суспiльства, де страти (верстви) вiдрiзняються за сво!ми критерiями i розташованi у жорсткш схемi пiдкорення, пiдпорядкування одних верств шшими. Основнi вимiри стратифшацп - дохщ, влада, освiта, престиж. Звщси випливае, що соцiальна стратифiкацiя - це диференцшоване ранжирування iндивiдiв окремо взято! сощально! системи, це спо^б характеристики iндивiдiв, якi
займають певш соцiальнi мiсця один щодо одного в деяких вщносно
*
важливих аспектах.
Поняття сощального виходить iз природи самого сустльства. У його контурi людськi iндивiди, будучи рiзними через конкретш здiбностi, потреби й смаки, водночас надшеш до певно! мiри однаковими корiнними, родовими рисами та природними якостями, тобто за своею загальною природною сутшстю вони рiвнi мiж собою. Тут цiлком закономiрним буде висновок, що соцiальна нерiвнiсть закладена не у природi шдиввдв, вона - продукт соцiальних умов.
Ясна рiч, самi по собi соцiальнi умови (виробництво, розподiл пращ, приватна власшсть, яка виступае основною причиною класових антагонiзмiв, суперечностей, конфлш^в) також не здатнi породити класи без певних передумов, що мютяться у природних основах сощального життя. Зрештою, грабунки, вшни, експлуатацiю здшснюють не умови, не виробництво i навiть не соцiальний лад, а люди, поставленi у певнi умови.
Таким чином, класи й класове суспшьство, сощальш антагошзми й конфлшти корiняться не тiльки у способi матерiального виробництва, але й у способi виробництва суспiльного життя взагаль
Незважаючи на те, що сощальний клас е одним iз центральних понять сощологп, змiст його ще й досi не мае чггкого, единого
складових елемент1в сусп1льства утвердилася в сощальнш науц1, адже вона, справд1, в1дбивала об'ективн1 в1дм1нност1 й суперечносп р1зних груп населення у межах окремо взятого класу [3, с.349-356, 361-363].
Анал1зуючи сучасну ситуацш в Укра!н1, можна констатувати, що поди останшх рок1в зруйнували колишш уявлення про соц1альну структуру сустльства. Сильна майнова диференщащя знищила «класову едшсть» роб1тник1в, селян та штел1генцп. Зросли темпи пауперизму (лат.раирег - бвдний, незаможний), марг1нал1зацИ, люмпен1зацИ. Охарактеризувати таку ситуац1ю в категор1ях марксистсько! соц1ологИ, очевидно, у принцип1 неможливо. 198
визначення. Вперше розгорнуту картину класового суспшьства ми
**
знаходимо у працях К.Маркса , який вважав, що класи - це економiчно детермшоваш й генетично конфлiктнi групи. Основою подшу на групи стае наявшсть або вiдсутнiсть власностi. Антагошстичш класи з'являються у всякому суспшьств^ яке мае складну iерархiчну структуру, побудовану на нерiвностi.
Сам К.Маркс справедливо зазначав, що йому не належить вщкриття юнування класiв та боротьби мiж ними. Проте до Маркса шхто не обгрунтував так глибоко класову структуру суспшьства, виводячи li з фундаментального аналiзу в^е! системи економiчних вiдносин. Ключем до його мiркувань стала iдея сощального конфлiкту, боротьби мiж сегментами суспшьства за щнш ресурси. З-помiж рiзноманiтних форм соцiального конфлiкту для нього найголовшшою формою залишався класовий конфлшт, породжуваний тим способом, яким суспшьство виробляе матерiальнi блага. Мiж робггниками й капiталiстами конфлiкт неминучий. У Марксовому баченш цей конфлiкт може скшчитися лише зi зникненням капiталiзму[3, с.149-156, 352-356].
Як на сучасний погляд, багато позицш та положень К.Маркса застарши. Однак деякi залишаються актуальними i щодо теперiшнiх сощальних структур. Це насамперед стосуеться ситуацш мiжкласових конфлiктiв, сутичок i боротьби за змшу умов розподiлу ресур^в та !хнього перерозподiлу в перюд так званого первiсного нагромадження кашталу i становлення сощально! структури.
У цьому контекст особливо! ваги набувае питання про сшввщношення понять "суперечшсть" i "конфлшт". Можна припустити, що конфлшт - це суб'ективна форма юнування й розвитку об'ективних суперечностей у суспшьних процесах. Суперечнiсть - суть самопросування. Самопросування виступае як спо^б юнування суперечностi. Суперечнiсть - це вщносини заперечення мiж взаемопроникними протилежностями. Суперечшсть - це атрибутивна властивють матери. Як зазначав Гегель, "лишь поскольку нечто имеет в самом себе противоречие, оно движется, имеет побуждение и деятельно" [7, с.65], i навпаки: якщо оте щось "не способно иметь в самом себе противоречие, то оно не живое единство, не основание, а погибает (get zu Grunde) в противоречии" [7, с.66]. Конфлшт - суть суб'ективний "злшок" з об'ективних суперечностей. Сощальш суперечност завжди огорнеш у суб'ективну форму. Поза суб'ективною оболонкою соцiальнi негаразди не виявляються. За соцiальними конфлштами завжди е прихована суперечнiсть, обтяжена конфлштом. 1накше кажучи, якщо маемо конфлшт, то слiд шукати суперечшсть, i навпаки, якщо iснуе
Класичне визначення клайв, як ввдомо, згодом дав В.Ленш у робот1 "Великий почин": класи перед уйм р1зняться за сво!м мюцем в вторично визначенш систем1 суспшьного виробництва, за способом виробництва, властивим цш формаци, в як1й юнують щ класи. Вони ввдмшш за ставленням до засоб1в виробництва, за способом отримання сустльного багатства 1 розм1рам його частки [6, с.15].
суперечшсть, то варто очiкувати конфлiкту. Суперечшсть потенцiйно несе в собi конфлшт. А конфлiкт - це актуалiзована суперечнiсть.
Суперечнiсть слугуе водночас i джерелом, i найглибиннiшою рушiйною силою суспшьного розвитку. Вона дае первинний, найглибший iмпульс руховi, розвитку. Та при цьому вона е i рушшною силою, оскiльки залишаеться постшно дiючою причиною руху i розвитку. Гегель у цьому зв'язку зауважував, що "само внешнее чувственное движение есть непосредственное наличное бытие противоречия" [7, с.66]. Вщомий також i ви^в Ф.Енгельса: "Движение само есть противоречие... а постоянное возникновение и одновременное разрешение этого противоречия - и есть именно движение" [8, с.95].
Рух у сощально-фшософському аспект являе собою масовi колективш дй задля реалiзацil специфiчних iнтересiв, потреб та цiлей: робiтничий, селянський, полггичний, молодiжний, нащонально-визвольний, релiгiйний, жшочий, екологiчний та iншi рухи, спрямоваш на
соцiальнi змiни або спротив !м у конфлiктнiй протидй з iншими
*
соцiальними групами. Рушiйна сила сощальних рухiв з являеться, з одного боку, iз невдоволеностi юнуючою формою життя, а з шшого, - iз бажань та сподiвань на якусь нову облаштованiсть юнування. Змiст поняття "сощальний рух" пов'язаний з такими сощальними процесами, як колективш дй, сощальш змши та протидiя !м, конфлiктна взаемодiя супротивних груп i класiв, !'хня боротьба за соцiальний контроль [3, с.700-715].
Вихiдним пунктом i рушiйним фактором будь-яко! людсько! дiяльностi та сощальних рухiв виступають потреби. Потреба - причина дiяльностi, стимул дiяльностi. Всяка потреба виглядае як виявлення певних суперечностей, як усуваються завдяки дiям суб'екта. Суперечност е шдгрунтям потреби - стимулом, а спонука до дй - його зовшшня форма.
Своерщна специфша фiлософсько-соцiологiчного аналiзу проблеми потреб полягае у з'ясуванш взаемовщносин мiж соцiальними суб'ектами. У цш ролi можуть виступати iндивiди, угруповання людей, сощальний прошарок, соцiальна група, сощальна iнституцiя, суспiльство. Кожен iз суб'ектiв мае внутрiшню специфiку, а !'хня взаемодiя i взаемопроникнення створюють коловорот людських прагнень i бажань, строкату картину результат цих прагнень, яю проявляються у вчинках людей.
У сучасному суспiльствi коло необхщних потреб щодалi розширюеться; вiдбуваеться соцiалiзацiя потреб. Вони стають соцiальними не лише тому, що задовольняються за допомогою засобiв, створених у процес сощально! дiяльностi, але й у тому розумшш, що
* Рух, його витоки й причини, зв'язок з MaTepi™, форми виявлення й тлн. завжди перебували в цент^ уваги фiлософiв i пpиpодознaвцiв. Ще aнтичнi мислитeлi замислювались над цими проблемами. Так, Гераклгт не лише визнавав зaгaльнiсть руху, але й побачив його суперечливюгь [9, с.30-36; 10, с.24-35]. 200
весь процес !'хнього задоволення пов'язаний з формами сощального життя. Такий вид потреб зумовлюе специфiчну поведшку людини у рамках сощуму, сощально! групи. На цих пiдставах розвиваються сощальш потреби у вузькому розумшш, а саме потреба у спшкуванш, у самоствердженнi, в оргашзацп спшьних дiй. На вiдмiну вiд фiзичних, задоволення соцiальних потреб пов'язуеться не зi споживанням конкретних речей, не з фiзiологiею органiзму, а з розвитком сощально-психологiчних механiзмiв, як регулюють вiдносини всерединi сощально! спшьноти.
Якщо потреба спрямована передусiм на предмет И задоволення, то штерес - на т соцiальнi вщносини, шституцп, установи, вiд яких залежить розподш предметiв, цiнностей i благ, що забезпечують задоволення потреб. У фшософськш лiтературi категорiя "штерес" тлумачиться як реальна причина сощальних дш, подiй, звершень, яка стоггь за безпосередшми спонуками - мотивами, помислами, щеями -учасникiв цих дш: iндивiдiв, соцiальних груп, класiв [5, с.213]. 1нтерес е об'ективним ставленням спшьноти, групи до сво!'х потреб та умов власного життя. Тут водночас фшсуються двi суттевi якост iнтересу:
• ставлення спiльноти, групи до потреб;
• ставлення до умов, у яких щ потреби задовольняються.
Коротше кажучи, штерес - це усвщомлена потреба. Вш
спрямовуеться на т об'екти, якi сприяють задоволенню потреби. 1нтерес е одним з головних факторiв мотивацп будь-якого виду цшеспрямовано! сощально! дiяльностi. 1нтереси об'еднують i роз'еднують соцiальнi групи, шститути, народи, краши. Та нав^ь саме поняття «полiтика» визначаеться через поняття "штерес", бо вона, на думку американського полгголога Р.Даля, е не що шше, як складна взаемодiя приватних i групових штере^в. Хоча полiтика - це й за^б провокування конфлiктiв, оскiльки вона пов'язана з боротьбою за здобуття влади.
Шдсумуемо викладене. Сощальна структура суспшьства - одне з основних джерел сощальних конфлштв. Сощальна нерiвнiсть - основна детермшанта соцiального конфлшту, яка реалiзуеться у взаемовiдносинах сощальних спшьнот i груп. У багатомiрному соцiальному просторi без знання стану сощально! (соцiально-класовоl) структури суспiльства, у^е! множинностi й складностi суспiльних вщносин, потреб та iнтересiв, що стимулюють дiяльнiсть людей, неможливо пiзнати причини конфлштв, lхнiй розвиток, а отже й керувати ними. 1накше можна отримати хаос або, якщо бути точними, "керований хаос".
Л1ТЕРАТУРА
1. Райсиг Р. Исследования трансформации: достижения, насущные проблемы и перспективы. Повороты истории. Постсоциалистические трансформации глазами немецких исследователей: в 2 т. / Р.Райсиг. Т. 2. - СПб., М., 2003. - 340 с.
2. Козырев Г.И. Политическая конфликтология: учебное пособие / Г.И.Козырев. - М., ИД «Форум»: ИНФРА. - М., 2008. - 432 с.
3. МасионисДж. Социология / Дж. Масионис. - 9-е изд. - СПб.: Питер, 2004. -752 с.
4. Анцупов А.Я. Конфликтология: учебник для вузов / А.Я.Анцупов, А.И.Шипилов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 551 с.
5. Философский энциклопедический словарь / [Л.Ф.Ильичёв, П.Н.Федосеев, С.М.Ковалёв, В.Г.Панов]. - М., 1983. - С.636.
6. Ленин В.И. Великий почин / В.И.Ленин. Полн. собр. соч. Т.39.
7. Гегель Г. Наука логики / Г.Гегель. Т. 2. - М.: Мысль, 1971.
8. Энгельс Ф. Анти-Дюринг. Переворот в науке, произведённый господином Евгением Дюрингом / Ф.Энгельс. - М., 1978. - 358 с.
9. Скирбекк Г. История философии: учеб. пособие [для студ. высш. учеб. заведений]: пер. с англ. В.И.Кузнецова; под ред. С.Б.Крымского / Г.Скирбекк, Н.Гилье. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 800 с.;
10. Асмус В.Ф. История античной философии / В.Ф.Асмус. - М.: Высшая школа, 1965. - 320 с.
СОЦИАЛЬНАЯ СТРУКТУРА ОБЩЕСТВА: ОБЩЕСТВЕННАЯ ПРИРОДА, ПРОТИВОРЕЧИЯ И КОНФЛИКТЫ
Зимогляд В.Я.
В статье освещаются вопросы социальной структуры общества. Анализируются некоторые проблемы развития социальной структуры в условиях динамичных трансформационных процессов, их разнонаправленность, противоречивость и конфликтность. Выясняется общественная природа социальной структуры, её содержание, специфика, мотивация противоречий и конфликтов. Анализируется содержание и роль потребностей, групповых интересов, целей и социальных условий жизни в деятельности личности и общества.
Ключевые слова: общество, структура, трансформация, противоречие, конфликт, потребность, цели, условия жизни.
SOCIAL STRUCTURE OF SOCIETY AND CONFLICT IN A SOCIAL
ASPECT
Zimoglyad V.Ya.
The questions of social structure of society are lighted in the article. Some problems of development of social structure are analysed in the conditions of dynamic transformations processes, their different directions, contradictions and conflicts. Societal nature of social structure, its maintenance, specific, motivation of contradictions and conflicts, turns out. Maintenance and role of necessities, groups interests, aims and social conditions of life is analysed in activity of personality and society.
Key words: society, structure, transformation, contradiction, conflict, conditions of
life.
юта
УДК 32.019.5; 316.77:32
канд. соц. н. Ю.С.Сгда СОЩАЛЬШ НАСЛ1ДКИ ПОЛ1ТИЧНОГО МАН1ПУЛЮВАННЯ
У статтг виявлено основнг чинники, якг визначають соцгальнг наслгдки
