CC BY
0The scientific heritage No 13 (13),2017
43
и сохранности окружающей среды. Для этого, в числе прочих условий, необходимо тесное сотрудничество и «педагогов-физиков» и «педагогов-лириков». Мы убеждены, что умение устанавливать действенные межпредметные связи в ближайшее время станет одним из признаков педагогического профессионализма.
Конечно, в небольшой статье мы не смогли раскрыть все стороны, поднятой нами проблемы, осуществления взаимосвязей общего и профессионального образования. Мы попытались рассмотреть лишь один ее аспект и привлечь к ней внимание наших коллег, приглашая педагогов общего и специального образования к широкой дискуссии.
Список источников
1. Вернадский В. И. Несколько слов о ноосфере. Успехи современной биологии" - М.: No. 18, вып. 2, стр. 113- 120, 1944 г
2. Кабанова-Меллер Е.Н. Учебная деятельность и развивающее технологии. - М.: АПК и ППРО, 2002, - 254 с..
3. Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. - М.: Педагогика, 1981, 200 с.
4. Иванов А.Ю. Разработка и практическое применение компьютерных технологий профессионального обучения. - СПб.: ИПК СПО, 2006. - 65 с.
5. Соколов А.Г. Концепция и практика системного управления профессиональными учебными заведениями. - СПб., 2000. - 270 с
Таможська 1.В.
кандидат педагоггчних наук старший викладач кафедри мовно1 пгдготовки Центру м1жнародно'1 освти Харювський нацгональний утверситет 1мет В.Н. Каразта
ТЕОРЕТИЧН1 I МЕТОДИЧН1 ЗАСАДИ ДОБОРУ НАУКОВО-ПЕДАГОГ1ЧНИХ КАДР1В В УН1ВЕРСИТЕТ1 СВ. ВОЛОДИМИРА В ПЕР1ОД 1884 - 1900 рр. (З ДОСВ1ДУ МЕДИЧНОГО
ФАКУЛЬТЕТУ)
THEORETIC AND METHODICAL BASES OF ACADEMIC AND TEACHING STAFF SELECTION AT SAINT VOLODYMYR UNIVERSITY DURING 1884-1990 (EXPERIENCE AT MEDICAL FACULTY)
Tamozhska I. V.
candidate ofpedagogical sciences, senior teacher in the department of language training
in the Center of the international education Kharkiv National University named by V. N. Karazin
АНОТАЦ1Я
У статп висвилеш теоретичш i методичш засади вщбору кандидатур приват--доценпв на вакантш кафедри медичного факультету в Ушверситеп Св. Володимира в перюд 1884 - 1900 рр. B^MiHeHO, що мало мюце як об'ективного, так i необ'ективного ставлення до кандидапв тд час виборiв на вакантш кафедри, зокрема щодо оцшки !хнього наукового досвщу, якосп пробних лекцш.
ABSTRACT
The theoretical and methodical bases of privat-docents candidates selection for vacant departments at medical faculty at St. Volodymyr University during 1884-1900 are illustrated in the article.
It is noticed that the objective and subjective reasons for candidates were presented during an election for vacant departments particularly to evaluate their scientific experience like test lectures.
Ключовi слова: Ушверситет Св. Володимира медичний факультети, теоретичш i методичш засади, приват-доценти.
Keywords: St. Volodymyr University, medical faculties, theoretical and methodical bases, privat-docents.
На початок 1884 р. в Ушверситеп Св. Володимира працювали 8 приват-доценпв: на юторико-фь лолопчному факультепв - С. I. Бех, В. I. Пьор, на юридичному - Р. I. Базшер та Л. М. Казанцев, на медичному - Е. Х. Мандельштам, Й. Е. Мiфле, О. К. Флейшер, М. М. Жук [3, с. 129-131]. До шнця 1884 р. !х чисельшсть збшьшилася до 16. Це пояс-нюеться тим, що набрав чинносп новий ушверси-тетський статут, за яким лжвщовувалася посада доцента. А це значило, що частина штатних доценпв перейшла на посади приват--доценпв. Таким мапс-трам, як Ю. А. Кулаковський, М. П. Пiхно, Л. М. Казанцев, П. Я. Армашевський, з часом надали звання екстраординарних професорiв. П. Я. Арма-шевському навггь довелося для цього брати вщгуки
в професорiв П. В. Сремеева й О. П. Карпiнського, а також в академжа П. В. Кокшарова.
19 серпня 1884 р. попечитель навчального округу I. П. Новшов одержав вiд Мшстерства народно! освiти листа, у якому висловлював занепоко-ення тим, що за минулий академiчний ргк в ушвер-ситетi лише двое оаб стали докторами медичних наук, а один - мапстром росшсько! iсторii. Мiнiстр народно! освiти I. Д. Делянов прохав уточнити щ данi.
4 сiчня 1885 р. попечитель Кшвського навчального округу С. П. Голубцов доповiв мшстру народно! освiти про те, що чисельшсть приват--доценпв в Ушверситеп Св. Володимира була незначною, до
того ж, бшьшють iз них не мала великого педагоп-чного досввду. Не вистачало приват--доценпв, як1 б могли викладати на фiзико-математичному й меди-чному факультетах. Крiм того, фiнансове забезпе-чення приват-доцентiв i «професорських стипендь апв» бажало кращого, адже коштiв для винагороди видшялося обмаль. [1, а. 76 зв., 167, 291].
Призначення на посаду приват-доцента Т. I. Лоначевського-Петруняка мало певнi труд-нощ^ Ще працюючи лаборантом кафедри загально! х1мп Унiверситету Св. Володимира (з листопада 1868 р.), екстерном закончив курс Кам'янець-По-дшьсько! пмназп. Шзшше переходить лаборантом на кафедру технолопчно! х1ми i в цей же перюд екстерном складае кандидатський iспит. Захищае мап-стерську дисертацш «О терпенах и исследование продажи масел критской душицы и кудрявой мяты». У березш 1885 р. прохав надати йому мож-ливкть працювати на кафедрi фармаци та фармакологи, але призначена медичним факультетом комь сiя визнала, що дисертацшно! роботи не мiстить нового виршення дано1 науково1 проблеми, тому залишитися на кафедрi вш не мав права [1, а. 532 -535 зв.]. Упм Т. I. Лоначевський-Петруняк завдяки свош наполегливостi в груднi 1885 р. вже викладав в Унiверситету Св. Володимира, а з 1889 до 1920 року став завщуючим кафедри фармаци i фармако-гнози. Вш був заслуженим ординарним професо-ром, ввдомим фармакологом. Т. I. Лоначевський-Петруняк вивчав цiлющi властивостi лжарських ро-слин, дослiджував молекулярнi з'еднання, розроб-ляв ефективнi методи для очищення води в рiчцi Дшпро.
На своему шляху до професшного зростання С. П. Томашевський мав неабияш перешкоди. Починав свою дiяльнiсть у клiнiцi проф. М. I. Стуко-венкова (1880-х рр.). У 1883 р. шд керiвництвом професора В. М. Тарановського захистив доктор-ську дисертацiю «О влиянии вырезывания первичного сифилитического затвердения на наступление и дальнейшее течение последовательных сифилитических явлений». Але 18 грудня 1885 р. йому було ввдмовлено в наданш посади приват-доцента через особистий конфлжт iз М. I. Стуковенковим. Останнiй дав несхвальну оцiнку науковiй працi В. М. Тарановського, вiдзначивши його самовпев-нешсть, що не пiдкрiплена практичними досль дженнями та науковими фактами. Упм в 1887 р. В. М. Тарановського обирають приват-доцентом шшрно-венеролопчно! клшки Унiверситету Св. Володимира. На такому ршенш настояв попечитель Кшвського навчального округу С. П. Голубцов, хоча ректор М. К. Ренненкампф категорично був настроений проти його кандидатури. При цьому вш посилався на циркуляр Мшютерства на-родно1 освiти вiд 30 жовтня 1883 р., у якому зазна-чалося, що особи, яш мають полiтичний компромат, не мають права знаходитися на службi в ушве-рситетi. У Мшютерсга народно1 освiти запевняли, що С. П. Томашевський мав сумшвну репутацш, адже був знайомий iз державними злочинцями, а також негативнi моральш якостi. На засiданнi вче-
The scientific heritage No 13 (13),2017 но! ради, яке проходило 20 грудня 1887 р., С. П. То-машевського шдтримали 39 особи, проголосували «проти» - 31. Через л1мгг часу не вислухали точку зору проф. В. В. Чиркова. Виконуючий обов'язки ректора В. Демченко чомусь вважав, що посада приват-доцента йому потр1бна виключно з меркан-тильних м1ркувань, але все ж таки 11 березня 1887 р. наказав допустити С. П. Томашевського до приват-доцентури. Упм вести в госттат паралель-ний курс з нашшрних i сифштичних хвороб йому було заборонено. Шсля смертi проф. М. I. Ступове-нкова С. П. Томашевському доручають читати лек-ци з дерматологи та сифшдологп, яш користува-лися популярнiстю серед студешв. Деякий час ви-мушений був працювати як приват-доцент без будь-яко! оплати.
С. П. Томашевський став шщатором ство-рення Кшвського сифшдолопчного й дерматолоп-чного товариства, що дiяло в перiод 1900 - 1916 рр., а також першим головою цього медичного закладу. У свош промовi вiн закликав членiв товариства проводити заходи з профiлактики венеричних за-хворювань та бiльше уваги придiляти шдвищенню рiвня наукових дослвджень в галузi дерматологй' та сифшдологп. За його сприянням з'явилася нова бу-дiвля госштально! дерматолопчно! кишки. Ввдо-мий С. П. Томашевський i як прихильник вищо! ме-дично! освiти для ж1нок [2, с. 114-115; 5, а. 4-5 , 67, 10; 8, а. 1-2 зв.].
У кшщ 1885 р. медичний факультет Ушверси-тету Св. Володимира розглядав кандидатури для кафедри оперативно! хiрургil. На замщення посад претендували професор Варшавського ушверси-тету О. С. Таубер, якого вважали висококвалiфiко-ваним хiрургом, та приват-доцент Вшськово-меди-чно! академй' М. О. Кругловський, який iз 1873 р. був доктором медицини. Планувалося, що вони проведуть двi пробш лекцп за вибором факультету. Але 14 листопада 1885 р. мшстр I. Д. Делянов заборонив це ршення, акцентуючи увагу на тому, що цим претендентам достатньо отримати вщгуки спе-цiалiстiв про 1х педагогiчну дiяльнiсть i науковi працi [7, а. 52-53].
У жовтш 1885 р. ректор ушверситету М. К. Ренненкампф запропонував, щоб приват-до-центи, як i професори, надавали навчальнi про-грами для затвердження факультетам. Однак 14 листопада мшютр наказав: не вимагали вiд приват-до-центiв навчальнi програми [13, а. 17-18, 21-22 зв.].
9 жовтня 1885 р. I. В. Радзимовський був за-тверджений на посаду приват-доцент кафедри оперативно! хирурги з друго! спроби На початку листопада 1886 р. вш звернувся до попечителя Кшвсь-кого навчального округу з проханням дозволити йому приймати залiки в студентiв iз хiрургiчноl па-тологй' й терапп. Планувалося, що в V-VI семестрах I. В. Радзимовський буде читати 42 студентам курс х1рурпчно! патологй' (2 год. щотижня), а також проводитиме експерименти на тваринах, демон-струватиме результати дп препаратiв (1 год. щотижня). Крiм того, по вихвдних днях буде проводити хiрургiчнi операцп в Киeво-Кирилiвськiй лiкарнi,
The scientific heritage No 13 (13),2017 навчати студенпв лiкуванню ран. Тому I. В. Радзи-мовський прохав затвердити його навчальний курс х1рурпчно! патологй' з десмургieю та вченням щодо вивих1в i переломiв як паралельний. 31 жовтня 1886 р. сповютив про свiй намiр медичний факультет. I. В. Радзимовський виявив бажання замiсть оперативно! хирурги вести приватний навчальний курс клшчного вчення про хвороби к1сток та суг-лобiв, адже в 1881 р. видав наукову працю теоре-тико-експериментального характеру «О реплантации и трансплантации костей», у якш вперше серед европейських медиков довiв наявнiсть ефекту «некроз трансплантату».
5 грудня 1886 р. декан медичного факультету В. А. Субботш заявив ректору, що не схвалюе на-мiри I. В. Радзимовського, тому що не мае доказiв корисностi його занять. Негативно декан постави-вся й до його прохання щодо можливостi прове-дення залiкiв, пославшись на невеликий педагопч-ний досввд I. В. Радзимовського. 13 квггня 1887 р. медичний факультет виршив: його навчальний курс не вважати паралельним, але надати право на проведения в V семестрi залiку iз теоретично! хирурги. Проти цього ршення виступали колишнiй декан ушверситету В. Суботiн, професори Ф. Борнга-унт i С. Чир'ев. Утiм 16 травня 1887 р. попечитель заборонив надавати таке право в поточному тв-рiччi [13, а. 2-7, 9-13, 16 зв.].
Iнодi необ'ективне ставлення до кандидапв на приват-доцентсьш посади мало й iншi причини, часто надумаш. Двiчi подавав прохання на цю посаду доктор медицини В. П. Образцов, бажаючи слу-жити на кафедрi приватно! патологй' й терапп. Пер-шого разу (24 листопада 1887 р.) йому було вiдмо-влено через небажання декана медичного факультету Ф. Ф. Ергардта. Хоча В. П. Образцов повщомляв, що друкував у «Еженедельной клинической газете» важливу наукову працю з проблем гастроентерологп. Крiм того, 14 ачня 1888 р. нега-тивний ввдгук щодо поведiнки В. П. Образцова на-дiйшов ввд начальника Ки!вського жандармського управлiння. Удруге (24 лютого 1889 р.) В. П. Образцов подав до ушверситету заяву - i знову ввдмова через жандармську довiдку. У нш стверджувалося, начебто той зухвало поводиться з громадянами, що не вiдповiдало дшсносп [10, а. 5-8]. Насправдi, працюючи в Ки!вському вiйськовому госпiталi ординатором, В. П. Образцов не мирився iз порядками, що були встановлеш головним лiкарем. Щоб позбавитися «неспокшного» лiкаря, йому наказали ви!хати до Мiнського вiйськового гостталю, але В. П. Образцов ввдмовився й подав у вiдставку. Працюючи приватним лiкарем, набув широко! популярности Уперше в лiкарськiй практищ домiгся визначення окремих органiв черевно! порожнини в здорово! людини шляхом глибоко! плавно! пальпа-ци. Став вщомим також як дiагност хвороб серця. Тому з 1891 р. його запросили зайняти в Ушверси-теп Св. Володимира посаду приват-доцента, а через 2 роки В. П. Образцов став професором кафедри приватно! патологй' й терапп.
Ще один приклад упередженостi: бiографiя прозектора медично! хiмi!, приват-доцента
В. Ф. Кистяшвського - брата професора О. Ф. Кис-тяк1вського. У 1873 р. вш захистив докторську ди-сертацш «Материалы для физиологии пищеварения и усвоения белковых веществ». Шсля дворiч-ного перебування за кордоном читав лекци, вiв практичнi заняття з патолопчно! хiмii. На початку 1887 р. В. Ф. Кистяшвський подав прохання про на-дання йому посади екстраординарного професора. Попечитель С. П. Голубцов звернувся до ректора ушверситету М. К. Рененкампфа з проханням дати характеристику В. Ф. Кистяшвському. Ректору була щкава думка проф. В. Б. Томса, але той у цей час перебував у Празi (протягом вересня 1883 р. -ачня 1884 р. був деканом медичного факультету). Хоча лопчно було запитати точку зору проф. В. А. Субботша, який був деканом ушверситету з ачня 1884 р. до ачня 1888 р. 20 грудня 1887 р. в у!дли-вому тош дав ввдповвдь В. Б. Томса, шдкреслюючи, що вш не вiрить у те, що Ушверситету Св. Володи-мира може загрожувати небезпека - надання мож-ливосп викладати В. Ф. Кистяк1вському, адже той був лише «laborant», який готував хiмiчнi препа-рати, а для цього багато розуму не потрiбно. Не дивно, що шсля цього В. Ф. Кистяшвський подав у вь дставку. Зауважимо, що за б№ше нiж 12 рошв ви-кладацько! дiяльностi вiн шдготував лише два поввдомлення - у 1873 та 1877 рр., що було явно не-достатньо для отримання посади екстраординар-ного професора [15, а. 16-19, 21 зв.].
10 жовтня 1888 р. приват-доцент I. В. Радзимовський у доповвднш записщ до попечителя В. В. Вельяншова-Зернова прохав зарахувати його в штатш викладачi будь-якого ушверситету. При цьому вш пояснив, що через небажання проф. Ф. К. Бернгаупта вести лекци по кафеда хь рургiчноi патологii' iз десмурпею та з ученням про вивихи й переломи, вш та приват-доцент М. О. Ро-гович читали !х без оплати, лише за гонорар (з 1886 р. студенти-медики платили гонорар в сумi 75 коп. за тижневу годину заметь 1 руб.). Для нав-чання не вистачало допомiжних засобiв (мжроско-пiв, iнструментiв, апаратiв). Обидва приват-доце-нти працювали ще й ординаторами хiрургiчноi гос-пiтальноi клiнiки. М. О. Рогович був «професорським стипендiатом». Вiн мав ввдря-дження до Галле, Тюбшгену, Бреславля (Вроцлава), де вщвщував лекцi!' вiдомих професорiв, пог-либлюючи сво! знания. Проводив операцп в Ки!в-ськ1й лшарш Червоного Хреста.
З 1887/88 навчального року I. В. Радзимовський разом iз М. О. Роговичем почав вести обов'яз-ковi лекци з хiрургiчноi' патологi!' та терапп У-У семестрiв. Крiм того, читав хiрургiчну дiагностику студентам VII-VIII семестрiв (5 год. щотижня). Якщо в навчальному пiврiччi заняття вiдвiдували 54 студенти, то навеснi 1888 р. - 115 студенпв. Де-як з них пiд наглядом I. В. Радзимовського та М. О. Роговича робили операцп, л^вали оперова-них осiб.
М. О. Рогович мав 9 наукових праць, у тому числi 7 - шмецькою мовою. В «Университетских известиях» була надрукована його вступна лекщя
46
«Введение в курс общей хирургии». I. В. Радзимов-ський був автором 6 наукових праць. Ь шнця листопада 1888 р. до шнця березня 1889 р. комгая в складi 6 професорiв вивчала ¡.'хн науковi працi та аналiзувала проведенi вступнi лекцп. На думку В. В. Подвисоцького i С. Чир'ева, деякими статтями шмецькою мовою М. О. Рогович забезпечив собi наукове iм'я. Проф. Ф. К. Борнгаупт назвав одну з проведених операцш М. О. Роговичем справжньою «образою» для будь-якого хирурга. Вiн не погоджу-вався iз високою оцiнкою праць М. О. Роговича В. В. Подвисоцьким.
15 квiтня 1889 р. попечитель Ки!вського навча-льного округу В. В. Вельямшов-Зернов доповiв Мь нiстерству народно! освiти, що М. О. Роговича мо-жна направляти в будь-який унiверситет, крiм Уш-верситету Св. Володимира, лише з пе! причини, що в навчальному закладi ввдсутня вакансiя професора. Тому вш став екстраординарним професором Том-ського унiверситету на кафедрi х1рурпчно! патоло-гi! й терапi! [11, а. 1-4, 5-7, 18-30 зв, 61 зв.].
В 1889 р. Ушверситетом Св. Володимира було прийнято кадрове рiшення за «формулою» мшстра народно! освiти I. Д. Делянова. Вш заявив у 1887 р.: «Краще мати на кафеда викладача iз середнiми здь бностями, нж особливо обдаровану людину, яка, одначе, незважаючи на свою учешсть, впливатиме на розум молодi неналежним способом». Попечитель В. В. Вельямшов-Зернов одержав на початку 1889 р. листа з Санкт-Петербурга (шдпис був не-розбiрливий), у якому автор прохав допомогти в пе-реходi на службу приват-доцентом до Ушверситету Св. Володимира хiрурга, доктора медицини iз м. Дерпта Б. К. Червшського. Останнiй давав згоду працювати без будь-яко! оплати.
Автор листа, знаючи ставлення влади до оаб неросiйсько! нацiональностi, писав: хоч Б. К. Червь нський поляк, римокатолик, але вiн не володiе на-вiть польською мовою, налаштований у проросш-ському дусi. Вщгуки про нього дерптських профе-сорiв - вiдмiннi. Його позитивно характеризував i ки!вський професор Ф. К. Борнгаупт. Ректор М. К. Ренненкампф виклав Мiнiстерству народно! освiти свою думку щодо Б. К. Червшського. Вш писав, що за бшьше шж 30-рiчне перебування в ушве-рситетi впевнився, що поляки завжди впливали негативно на сусшльш настро!. Навiть якщо деяк з них i були байдужими до полiтики, то все рiвно зна-ходилися пiд впливом ксьонзiв або сво!х сiмей. Студенти оточували викладачiв-полякiв, як ствер-джував ректор, «особливим ореолом уваги, овацiй i популярностi». Об'ективним було зауваження М. К. Ренненкампфа щодо невелико! кшькосп наукових праць. Б. К. Червшського та якосп !х написания. Вш наполягав на тому, щоб Б. К. Червшсь-кому ввдмовили, адже таке рiшення стане пересто-рогою для iншого поляка - доктора медицини, вщомого лшаря, киянина Румашевича, який теж мав бажання працювати в Унiверситетi Св. Володимира. Мшютерство народно! освгги вiдмовилося та-кож направити Б. К. Червшського в шший ушвер-ситет, крiм ки!вського [6, а. 1-7].
The scientific heritage No 13 (13),2017
4 червня 1892 р. приват-доцент кафедри акушерства та пнекологп В. О. Добронравов (якого вважали «шкарем вiд бога») подав прохання попечителю Ки!вського навчального округу В. В. Вель-ямiнову-Зернову, у якому йшла мова про надання йому посади екстраординарного професора. Приват-доцентом вiн став ще у вереснi 1875 р. Вiв опе-ративне акушерство (4 год. щотижня), практичнi за-няття з оперативного акушерства (2 год. щотижня) i дiагностику жiночих хвороб (2 год. щотижня). Крiм того, фiнансував пропедевтичну полiклiнiку ж1ночих хвороб. За 20 рошв науково-педагогiчно! роботи В. О. Добронравов шдготував 45 статей. Але проф. Г. О. Рейн назвав бшьшстъ iз них комш-лятивними, а в докторсьшй дисертацй' «О местном лечении послеродовых заболеваний» (1873 р.) знайшов «фундаментальш недолiки». У проведених ним в 1875 р. та 1887 р. вступних лекщях Г. О. Рейн теж помнив грубi помилки та ввдмггав погане знания лектора анатомй' фiзiологi! та псто-логи. Утiм, ^м нього, на них нiхто не звернув уваги. Неабияке обурення викликав у рецензента цiлком доречний роздiл «Ппена молодят» у про-грамi навчального курсу ппени для жiночих навча-льних закладiв 1889 р., що склав В. О. Добронраво-вим. Тому прохання не було шдтримане попечителем, хоча, на думку ректора Ф. Я. Фортинського, В. О. Добронравов вирiзнявся серед шших претен-денпв на посаду екстраординарного професора своею працелюбнiстю та стараншстю, i це давало можливiсть йому обiйняти посаду. Безуспiшною виявилася й друга спроба В. О. Добронравова в ш-нцi грудня 1893 р. отримати посаду.
Ддстав аналопчну ввдмову в сiчнi 1894 р. приват-доцент кафедри акушерства, жшочих i дитячих хвороб I. В. Тро!цький. Вiн прохав надати йому посаду екстраординарного професора поза штатом без оплати. Мотиви такого ршення влади вигля-дали алопчними з рiшеннями щодо iнших претен-дентiв на вакантнi посади медичного факультету. I. В. Тро!цький був доктором медицини, автором «Курса лекций о болезнях детского возраста» (у двох частинах) обсягом бшше 500 сторшок. Читав лекци з курсу «Дитячi хвороби» (2 год. щотижня), «Прийом хворих дней» (2 год. щотижня), вiв прак-тичнi заняття (1 год. щотижня). У 1892 р. була опу-блжована критично-аналiтична стаття I. В. Тро!ць-кого «Дозировка лекарственных средств в детском возрасте», у якш було в1дзначено, що таблицi дозу-вання лiкiв для дiтей, складеш багатьма вченими, неточнi, суперечливi й вимагали перегляду [9, а. 212 зв.; 16; 17]. У 1902 р. вчений перейшов до Хар-швського унiверситету, де одержав посаду професора. У цьому навчальному закладi вiн протягом 11 рошв боровся за вщкриття кафедри дитячих хвороб.
Майже через 22 роки шсля зак1нчення медичного факультету майбутнш академiк Ф. Г. Яковсь-кий очолив кафедру лшарсько! дiагностики. Приват-доцентом ушверситету вш став у 1885 р., але пробну лекцiю «Значение бактериологии в диагностике и терапии внутренних болезней» прочитав лише через ам рок1в. Через скрутнi матерiальнi
The scientific heritage No 13 (13),2017 умови працював у лiкарнi Киево-Под№сько! духовно! школи, асистентом на приватних прийомах у професора К. Г. Тришеля. Двiчi побував за кордоном, створив бактерюлопчну лабораторiю. Вiв курс «Клшчна мiкроскопiя й бактерiологiя», у тому чи^ - для вшськових лiкарiв, розробив метод перкусп грудно! клiтки «ялинкою». Ф. Г. Яковсь-кий був засновником вiтчизняно! фтизiатрi! та одним iз лiдерiв Ки!всько! терапевтично! школи [19, с. 95-97; 18, с. 6-8].
Перюдично в ушверситеп виникали склад-нощi щодо виплати винагороди приват-доцентам через брак необхвдних коштiв. 20 жовтня 1898 р. медичний факультет запропонував не виплачувати !м грошей, але з такою пропозищею не погодилася вчена рада. Якщо виникала потреба в заохоченш приват-доцентiв, як1 вели обов'язковi лекци, факу-льтети передбачали оплату з розрахунку по 100 руб. за пiврiчну годину. Утiм рада зауважила, що вина-городу потрiбно надавати приват-доцентам i за не-обов'язковi навчальш курси. Це рiшення вчена рада продублювала в сiчнi 1901 р., назвавши прiзвища 12 приват--доценпв, як1 вели необов'язковi курси [14, с. 18, 26; 4, а. 25 - 25 зв.]
У шнщ XIX столптя для приват--доценпв отри-мання гонорару не могло бути надшним джерелом заробгтку, тому що багато студентiв або зв№ня-лися вiд оплати, або не могли своечасно И вносити. В арх1вах знаходиться багато прохань ввд студентiв, особливо медичного та юридичного факультетiв, що стосувалися вщтерм^вання оплати, а також звiльнення ввд не!. Мотиви однотипнi: «крайняя нужда», «вследствие крайней моей несостоятельности» [12, а. 15, 90].
Отже, проблема подальшого iснування приват -доцентури хвилювала медичний факультет. Це по-яснювалося тим, що на службi знаходилися тi при-ват-доценти, яш не були призначенi Мiнiстерством народно! освгга та як1 не отримували визначено! оплати. Факультет був зобов'язаний вивчати !хню роботу, щоб виршити питання про надання дозволу проводити залiки, про визначення винагороди й черговють !! отримання.
Список лггератури
1. Дело о замещении вакантных кафедр в университете // РД!А в СПб., ф. 733, оп. 149, спр. 325. - 573 арк.
2. Коляденко Е. В. Страницы истории. Сергей Петрович Томашевский / Е. В. Коляденко // Укра!н-ський журнал дерматологи, венерологи, косметологи (К.). - 2011. - № 2. - С. 114-117.
3. Личный состав Университета Св. Владимира к 1 -му января 1884 гражданского года // Университетские известия (К.). - 1883. - № 12. - С. 125139.
4. О вознаграждении приват-доцентов // РД^ в СПб., ф. 733, оп. 151, спр. 201. - 253 арк.
5. О допущении доктора медицины С. П. То-машевского к чтению лекций студентам Медицинского факультета Университета Св. Владимира в
качестве приват-доцента // ЦД!АК Укра!ни, ф.707, оп. 52, спр. 40. - 11 арк.
6. О недопущении доктора медицины Бронислава Червинского, как поляка- католика, к преподаванию в Университете Св. Владимира в качестве приват-доцента // Ц,ЩАК Укра!ни, ф. 707, оп. 87, спр. 116. - 7 арк.
7. О состоянии кафедр в Университете Св. Владимира // ЦД!АК Укра!ни, ф. 707, оп. 87, спр. 6654. - 111 арк.
8. По вопросу о зачёте полугодий студентам медицинского факультета Университета Св. Владимира, слушавшим лекции по накожным и сифилитическим болезням, читанные приват-доцентом То-машевским // ЦД!АК Укра!ни, ф. 707, оп. 262, спр. 7. - 5 арк.
9. По ходатайству доцента Университета Св. Владимира доктора медицины Добронравова о вознаграждении его в звание экстраординарного профессора, по такому же ходатайству и приват-доцента Троицкого // ЦД!АК Укра!ни, ф. 707, оп. 58, спр. 115. - 17 арк.
10. По ходатайству д-ра Медицины Василия Образцова о допущении его к чтению лекций в Университете Св. Владимира в качестве приват-доцента, в удовлетворении коего отказано // ЦД!АК Укра!ни, ф. 707, оп. 262, спр. 6. - 9 арк.
11. По ходатайству приват-доцентов университета Св. Владимира Роговича и Радзимовского о предоставлении штатной должности преподавателей по кафедре хирургической патологи // ЦД!АК Укра!ни, ф. 707, оп. 54, спр. 115. - 61 арк.
12. По ходатайству студентов относительно взимания платы за слушание лекций // ЦДАК Ук-ра!ни, ф. 707, оп. 147, спр. 6. - 236 арк.
13. Приват-доценты по Уставу университетскому 23 августа 1884 г. и о поручении им преподавания по вакантным кафедрам // ЦД!АК Укра!ни, ф. 707, оп. 87, спр. 6700. - 55 арк.
14. Протокол заседания Совета Императорского Университета Св. Владимира 16 декабря 1898 года // Университетские известия (К.). - 1899. -№ 5. - С. 14-32.
15. С перепискою по разным предметам истре-бующим отельного производства // ЦДАК Укра-!ни, ф. 707, оп. 262, спр. 1. - 22 арк.
16. Троицкий И. Дозировка лекарственных средств в детском возрасте / И. Троицкий // Университетские известия (К.). - 1892. - № 4. - С. 1-72.
17. Троицкий И. Дозировка лекарственных средств в детском возрасте / И. Троицкий // Университетские известия (К.). - 1892. - № 5. - С. 37-74.
18. Фещенко Ю. I. Корифей украшсько! меди-цини - академж Феофш Гаврилович Яновський (до 150^ччя ввд дня народження Ф. Г. Яновського) / Ю. I. Фещенко, В. М. Мельник, А. М. Приходько // Укра!нський пульмонолопчний журнал (К.). -2010. - № 2. - С. 5-11.
19. Шипулш В. П. Академж Ф. Г. Яновський: граш особистосл / В. П. Шипулш, Д. Назаренко, О. Ю. Заславський // Гастроентеролопя (К.). - 2014. - № 2. - Т. 52. - С. 93-101.
