CC BY
3
УДК 94 (477)
Б01: 10.15587/2313-8416.2019.168993
ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП ВИКЛАДАЦЬКО1 КАР'еРИ М. П. ДРАГОМАНОВА: ОСОБЛИВОСТ1 НАУКОВО-ПЕДАГОГ1ЧНОГО ТА ГРОМАДСЬКОГО ДИСКУРСУ
© В. I. Семененко, С. О. Руденко, А. М. Нжолаенко-Ломакша, Н. О. Резенкша, О. В. Балашова
Стаття присвячена суперечливим аспектам, що пов'язанI з перюдом життя М. П. Драгоманова у яко-стг викладача ушверситету Св. Володимира в КиевI. Головну увагу надано подробицям захисту ним ма-г1стерсько1 дисертацИ, стосовно яко'1 точки зору рецензентгв не ствпадали, а також особливостям йо-го викладацького стилю, новаторства. Наголошено на його небажаннг схилятися перед будь-якими авторитетами, що стало основною причиною звшьнення з унгверситету
Ключовi слова: укратоф1льство, маггстерська дисертацгя, захист сепаратизм, звшьнення, приват-доцент, попечитель, студенти
1. Вступ
Ще в 20-х рр. ХХ с. з'явився термш «драгома-нознавство». Зростання штересу до дiяльностi та на-укових i публщистичних праць колишнього викладача ушверситету îm. Св. Володимира, а потам ведомого полижка, професора Софпвсъкого ушверситету М. П. Драгоманова протягом подальших рошв не ви-кликае сумнiвiв. Лише за 2015-2018 р. в Украш з'явилося чотири науковi пращ, присвячеш йому. Щоб проаналiзувати монографiï та статп «драгома-нознавщв» за бiльше шж 100 рошв, необхщно готу-вати солiдний iсторiографiчний том. Значною мiрою це обумовлено тим, що в своïх працях вiн наголошу-вав на необхвдносп дотримання особистоï свободи i створення системи мюцевого самоуправлiння. В да-нiй статтi мова йде про початковий етап його дiялъ-носл як викладача, уточнюються деяк1 важливi под-робицi його бiографiï.
2. Лггературний огляд
Присвяченi дiяльностi М. П. Драгоманова нау-ковi пращ шнця Х1Х - початку ХХ ст. переважно ви-свiтлювали його фшософсъш, полiтичнi погляди, шд-креслюючи мозаïчнiсть свiтоглядних конструкцiй, не завжди згоджуючись з його соцiальними проектами. Це добре видно у роботах Б.^нченка, С.Сфремова, М.Павлика, М. Жученка та ш. Цi автори найбшъше придiляли увагу закордонному перiоду його життя, i навиъ перший бюграф М. П. Драгоманова Д. Заслав-ський надто лаконiчно, не зовам об'ективно виклав непросту iсторiю його взаемовщносин з керiвницт-вом ушверситету Св. Володимира, Мшстерством народно1' освгга. Публiкацiï друго1' половини ХХ- початку ХХ1 ст. фактично не змшили ситуацiю. В [1] мова йде про погляди М. П. Драгоманова на федера-щю, його не сприйняття шовiнiзму тощо. Нiмецъка дослiдниця А. Вендланд вважае М. П. Драгоманова зачинателем так звано1' «перехресно1' iсторiï» (histoire croisee - фр.) [2].
С. Свпленко [3] та багато iнших теж майже не аналiзували початковий етап його життя. Певний ма-терiал бiографiчного змiсту е в монографп О.Скакун [4], але теж побiжно.
Саме вiдсутнiсть бiльш повного аналiзу пери-петiй службового шляху М. П. Драгоманова в ушвер-ситеп Св. Володимира до осенi 1875 р. стала по-штовхом до появи дано! стата
3. Мета та завдання дослщження
Мета дослщження полягае в поглибленому ви-свггленш дiяльностi М. П. Драгоманова як викладача юторичних дисципл1н, вченого-фiлософа, прихиль-ника принципу свободи людини. Саме вш одним i3 перших укранських вчених поставив завдання: виве-сти укранський культуротворчий i полiтичний рух на новi шляхи розвитку.
В межах поставлено! мети визначено наступш завдання:
1. Розкрити особливосп його науково-викладацького стилю;
2. Схарактеризувати стосунки з керiвництвом унiверситету, попечителем Кшвського навчального округу;
3. Розкрити перипети ускладнення його становища в ушверситетц
4. Розглянути його реакцiю на причини звшьнення з ушверситету.
4. Особливосп початкового етапу виклада-цькоТ кар'ери М.П. Драгоманова
Феномен М. П. Драгоманова, надто ускладне-на палитра його фiлософських, полтгачних, сощаль-них поглядiв продовжуе щкавити науковцiв. Доробок драгоманознавства на цей час складае досить значну шльшсть праць рiзного змiсту та формату i потребуе зваженого iсторiографiчного анал1зу. Навiть не пов-ний перелш авторiв, як1 в рiзнi епохи висвилювали особливостi мислення та дiяльнiсть М. П. Драгоманова, сввдчить про неабияку увагу до нього: Л. Анд-рiенко, Т. Андрусяк, М. Антонець, Т. Бабенко, М. Ба-лагутрак, В. Борисенко, А. Вендланд, М. Возняк, В. Гарнага, Н. Горбач, М. Грушевський, Л. Деленчук, Я. Довбищенко, Г. Дудченко, Н. Дюк, О. Забужко,
0. Кiян, Л. Климчук, £. Колосов, А. Круглашов, В. Кухар, О. Куца, Ю.Куценко, В. Лагодзiнський,
1. Лисяк-Рудницький, В. Лукаренко, Р. Метельський,
Р. Мiщук, В.Рогозш, П. Тетречко, С.Свiтленко, I. Свeнiцький, О. Скакун, М. Сич, О. Сич, Л. Сосюра, С. Троян, С. Умш. Хоча навпъ у 1996 р. Я. Гарасим шд-креслював, що його спадщина вивчена недостатньо.
У той же час потребують уточнения так питания, як рiвень обгрунтовaностi критичних заува-жень щодо змюту та форм мaгiстерськоi дисертацп М. П. Драгоманова, особливостей його поглядiв у студентськi роки, складних перепитiй звiльнения з унiверситету Св. Володимира, ставлення до нацюна-льних меншин, полiтичних дiячiв, тощо.
Дослвдники особистостi М. П. Драгоманова одностайш в тому, що вiн школи не схилявся перед авторитетами, мав щлком незалежиий характер, не любив умовностей, недомовок.
Добре ввдомо, що з Полтавсь^' гiмнaзii' його виключили, до того ж з останнього класу, «за дерзость». Нелегкi сiмейнi обставини примусили М. П. Драгоманова ще студентом викладати у Тим-чaсовiй педaгогiчнiй школ!, а пiсля зaкiичения уш-верситету - працювати молодшим учителем росшсь-ко! iсторii та географп у Другш киiвськiй гiмнaзii. Потiм проф. В. Я. Шульпн (за висловом М. П. Драгоманова - його полттичний ворог через проросшсьш великодержавницьш погляди i водночас - пошанова-ний як блискучий викладач [5]) рекомендував його на посаду приват-доцента. На цей час на утримаиш Михаила Петровича знаходились: брат, сестра i дружина - Людмила Михaйлiвнa ^воче прiзвише - Ку-чинська), тому таку пропозицш вiн прийняв з вдяч-шстю. З 7 грудня 1864 р. М. П. Драгоманов почав ви-кладання в унiверситетi, не полишаючи роботу в пм-назп до шнця 1869 р. [6, 9].
Його pro venia legendi «1мператор Тиберш» та двi вступнi лекцп («Становище жiнок в перший вш Римсько! iмперii» та «Щодо державних реформ Дюк-летiaнa й Костянтина Великого») одержали схвальну оцiнку. Рецензенти ввдзначали нaявнiсть у М. П. Драгоманова глибоких знань, здiбностей, любовi до шутово!' пращ. Професори рекомендували надати йому ввдряджения за кордон, щоб у майбутньому вiн мiг зайняти кафедру загально1' кторп. Однак Рада вважа-ла, що лише тсля складания мапстерських iспитiв таке рiшения можливе [7].
Але в ушверситеп Св. Володимира вш не мiг складати цi iспити, тому що юторико-фшолопчний факультет не мiг забезпечити потрiбного складу ек-зaменaцiйноi комiсii. Деякий час М. П. Драгоманов вiв прaктичнi заняття, причому безкоштовно, попм Рада вирiшилa виплачувати йому по 100 руб. щомь сячно. Тому вш публiкувaв стaттi в газетах, включа-ючи «Санкт-Петербургские ведомости», лттературну критику, був спiвробiтником Пiвденно-Зaхiдного вщдшення Росiйського геогрaфiчного товариства. З часом його винагорода поступово зростала: 600 руб., попм 1 тис., 1200 руб. срiблом [8] шорiчно.
Першi неприeмностi чекали М. П. Драгоманова восени 1866 р., коли влaдi не сподобалась його стаття «О педагогическом значении малорусского языка». У тй вш наголошував на необхiдностi на-вчати дiтей спершу укрaiнськiй народнш словесностi, лише поступово переходити до вивчення росшсько1' лiтерaтури i народно1' росшсько!' мови. Ця iдея, пода-
на у № 93 «Санкт-Петербургских ведомостей», пов-нiстю суперечила змюту книги попечителя Ки!всько-го навчального округу князя О. П. Ширинського-Шихматова «Книга для чтения» в школах Киевского учебного округа, у якш рекомендувалося викладати для учшв спершу церковнослов'янську мову, тсля не! - росшську, а юнування укра!нсько! вiн взагалi заперечував. У верест-жовтт 1866 р. мiж Мшютерс-твом народно! освiти i попечителем тривала активна переписка, яка залишалася конфiденцiальною як для М. П. Драгоманова, так i викладацького колективу ушверситету Св. Володимира. Тому що «украшофь льство» влада вважала майже виключно австро-нiмецькою iнтригою, товариш (замiсник) мiнiстра I. Д. Делянов 21 вересня 1866 р. вимагав повiдомити йому, чи можна рахувати М. П. Драгоманова поль тично благонадiйним. Потiм 26 жовтня вш же рекомендував О. П. Ширинському-Шихматову вщсторо-нити його ввд викладання загально! iсторii, тому що не виключав шкiдливого впливу М. П. Драгоманова на молодь. Хоча I. Д. Делянов i зробив висновок щодо наявносл хибних поглядiв та переконань у Ми-хайла Петровича, але вирiшення його подальшо! долi доручив професорськiй Радi унiверситету. До того ж О. П. Ширинський-Шихматов вважав, що лише одна стаття в газетi не може бути переконаним юридич-ним фактом для звшьнення М. П. Драгоманова. Попечитель не наказав вченш радi обговорювати справу, тому виршено було тiльки посилити нагляд за М. П. Драгомановим, що фактично неможливо назва-ти навiть палiативом [9].
Хоча О. П. Ширинський-Шихматов не ввдки-дав належносп М. П. Драгоманова до «укра!нсько! партп», але був згодним з керiвництвом унiверситету в тому, що той був дуже талановитою особиспстю. Декан iсторико-фiлологiчного факультету О. I. Селш повiдомляв ректору О. П. Матвееву, що змютом лек-цш i педагогiчним хистом М. П. Драгоманова вш щ-лком задоволений [10]. У свою чергу, ректор доповiв про це мiнiстру. Тому деякий час мова йшла про можливе переведення його до шшого навчального закладу, надання можливостi складати магiстерськi ю-пити у Харшвському унiверситетi. Однак мшютр народно! освiти Д. А. Толстой 28 счня 1867 р. наказав цього не робити [11, 12]. Водночас у сво!й доповвднш записцi вiн не вказав на М. П. Драгоманова як лвдера «украшофшьсько!» партi!. [11].
Тому протягом 11-19 грудня 1867 р. М. П. Драгоманов складав уснi й письмовi мапстер-ськi iспити в Новоросшському унiверситетi з росш-сько! iсторi!, загально! iсторii та полггично! економii, отримавши оцiнку «весьма удовлетворительно». 11 лютого 1870 р. ввдбувся захист його магiстерсько! дисертацii «Вопрос об историческом значении Римской империи и Тацит» [13].
Хоча в ушверситеп М. П. Драгоманов викла-дав курс загально! юторп, ново! ютори (ввд епохи Ре-формацii до 30-рiчно! вiйни), юторп Греци, давньо-римська iсторiя теж була йому вщома. До того ж у Полтавськш гiмназii завдяки вчителю К. П. Полевичу вш непогано засво!в латинську мову.
Щд час захисту дисертацii промова рецензента проф. В. О. Бшьбасова (ще в листопадi 1866 р. був
«mTaraHM» npuBaT-goqeHToM) npogoB®yBanaca 100 xBunuH. 3 ogHoro 6oKy, BiH Big3HanaB BHKAMHHy HaHHTaHiCTb M. n. AparoMaHoBa, BHKopucraHHa 3Han-Hoi' KinbKocri gpyKOBaHHx g®epen, npucBaneHux icTopii' PHMCbKoi' iMnepii. BogHonac BKa3aB Ha BigcyTHicTb aHa-ni3y apxeonoriHHHx MarepianiB, b TOMy nucni enirpa^i-kh, HegocTaTHM o6i3HaHicTb 3 npaqaMH Тaцнтa, noce-pegHe 3HaHHa нiмeцbкoi mobh. Ha gyMKy peцeнзeнтa, MaricTpaHT 6inbme He gocnig®yBaB npo6neMy, a po3Mi-pKoByBaB, y npaqi 6araTo nporapin. Ha qen 3aKHg M. n. AparoMaHoB 3aaBHB, ^o roTyBaB cbom npauM gna mupoKoro 3arany, ToMy h He MaB Ha yBa3i hhcto HayKoBe gocnig®eHHa [14].
MoBa пpaцb M. n. AparoMaHoBa 6yna Hag3BH-HanHo coKoBHTa, 3 acKpaBHMu eniTeTaMH, ncuxonorin-hhmh xapaKTepucTHKaMH, ToMy ii cnpuHManu HacTopo-®eHo. HanpHKnag, y Hboro Manu мicцe TaKi xygo®Hi BHcnoBH, aK «yrpMMaa HegoBepnuBocrb», «pa^HHupo-BaHHoe npuTBopcTBo», «cKpbmaeMaa ropgocTb», «npe-He6pe®menbHaa upoHua» i t. n. He BciM cnogo6anacb i CMinuBicTb Horo bhchobkIb, HoBaTopcbKHH nigxig, mu-poTa y3aranbHeHb [15].
Konu b «CaHKT-neTep6yprcKHx BegoMocrax» 6yno noBigoMneHo, Hane6ro B. O. Einb6acoB Ha3BaB gu-cepTaqiro He HayKoBoM, BiH 3anpoTecTyBaB, ToMy ^o TaKoro BucHoBKy He BucnoBnMBaB [16]. Ha nonarKy 6e-pe3Ha 1970 p. i MiHicTpy HapogHoi ocBiTH A. A. Tonc-TOMy Te® gonoBinu, ^o cTarra y BKa3arnn ra3eTi nepeK-pyrana 3MicT npoMoBH peqeroemiB B. O. Einb6acoBa Ta B. I. MogecToBa [17]. BogHonac B. O. Einb6acoB 6yB He3agoBoneHHH thm, ^o b npaqi M. n. AparoMaHoBa 3 560 cTopiHoK TeKcTy 6inbme 300-quTyBaHHa mmux aB-TopiB, go Toro ® geaKi - 6e3 BignoBigHux nocunaHb.
npo$. B. I. MogecToB y cBoix cnoragax 1885 p. oqiHHB gucepTaqiM MaH®e y po3rpoMHoMy cmni. neB-ho, no3HTHBHe cTaBneHHa go po6oTH 3BinbHeHoro 3a 10 poKiB go qboro 3a «yKpaiHo^inbcTBo» M. n. Aparo-MaHoBa BugaBanoca HoMy HagTo pu3HKoBaHHM. ToMy BiH nucaB npo «KpaHHM BneHy HenepeKoHnuBicTb», He-3HaHoMcTBo aBTopa 3 naTHHcbKoM Ta rpeqbKoM MoBaMH, icropieM puMcbKoi iMnepii, ronoBHHMH naM'aTKaMH na-nigapHoi nuceMHocri. npu HHTaHHi gucepTaqii BoHa, 3a Horo cnoBaMH, «cnpaBnana Ba®Ke Bpa®eHHa». .3k B. I. MogecToB, TaK i B. O. Einb6acoB BBa®anu, ^o Hi B. fflynbriH, Hi O. CraBpoBcbKHH, Hi n. naBnoB He Mor-nu gaTH gucepTamy noTpi6HHH giana3oH 3HaHb 3 aHTH-hhoctL Ao Toro ® M. n. AparoMaHoB He BcTur no6yBa-th gna BgocKoHaneHHa KoMneTeHqii 3a KopgoHoM. Xa-paKTepHo, ^o ny6niKa, npucyTHa Ha 3axucTi, 3aBaguna BucnoBHTH KpuTHHHi 3ayBa®eHHa MaricTpaHTy B. I. Hy-HuqbKoMy. CTygeHTH 3HHHHnu TaKHH raMip, ^o O. I. CeniHy goBenoca npunuHHTH gucnyT (Monogb ma-HyBana M. n. AparoMaHoBa aK «6inua yKpaiHo^inbcb-Koi napTii») [18].
3a3HanuMo, ^o B. O. Einb6acoB y ®ypHani «Pyc-ckhh BecTHHK» KpuTHKyBaB no3HTHBHy oqiHKy M. n. AparoMaHoBHM M. r. ^epHumeBcbKoro, a b gucep-Taqii noMycb no6anuB «cxBaneHHa qapeB6uBcTBa» [12].
ToMy ^o icTopuKo-^inonoriHHHH ^aKynbTeT go 1869 p. MaB 7 BaKaHcin, M. n. AparoMaHoB 6yB yKpaH Heo6xigHHM. Thm 6inbme, ^o BiH HHTaB icropiM rpeqii cTygeHTaM 2-8 ceMecTpiB,3aranbHy icropiro [19]. ^epe3 Te, ^o nume 3a ociHb 1865-1868 pp. 3 $aKynbreTy 3Bi-
nbHunuca 6 BHKnaganiB, BiH ^aKTHHHo BHKoHyBaB o6oB'a3KH mTaTHoro goqeHTa. OgHaK, He 3Ba®aronH Ha 3aBaHTa®eHicTb, M. n. AparoMaHoB nucaB O. M. nuni-Hy, ^o «raHaBca 3a gBoMa 3anuaMH»: npaqeM b yHiBep-cuTeTi Ta nirepaTypHHMH 3aHarraMH. 3oKpeMa, 25 KBiT-Ha 1870 p. noBigoMnaB npo HaMip nigroTyBaTH ornag yKpaiHcbKoi niTepaTypu [20].
3 1 ®oBTHa 1870 no 1 TpaBHa 1873 p., to6to 31 Micaqb, M. n. AparoMaHoB 3HaxoguBca 3a KopgoHoM, ogep^yMHH ^opoKy Big yHiBepcuTeTy Cb. Bono-guMupa no 1600 py6. cpi6noM (pa3oM 3 hhm 6yna h gpy®HHa). BiH BignyBaB, ^o npegcTaBHHKH Bnagu 3 nigo3poM cTaBnaTbca go Hboro nepe3 nigKpecneHy 3a-qiKaBneHicTb yKpaiHcTBoM. He 3oBciM po3yMiB TaKy ynepeg®eHicTb, 6o BBa®aB ce6e ogHHM «H3 caMHx ne-ranbHHx nMgeH b HameM OTenecTBe - a Bce-TaKH H3 He6naroHage®HHx Bpag nu BHÖgy». y nMToMy 1873 p. Ha3BaB ce6e BcepociHcbKHM naTpioToM, BigxpecTHB-mucb Big qeHTpu3My h cenapaTH3My [21]. Ag®e ^e b nunHi 1863 p. y nucTi go B. HaBpoqbKoro nucaB, ^o «yKpaiHa ^e aK HaqioHanbHicTb He BucTynuna b Pocii i caMe ce6e He 3Hae». PoMaHTHKy h MaKcuMani3M «yKpaiHo^iniB» y MoBHoMy nuTaHHi M. n. AparoMaHoB BBa®aB 6e3TaKTHHMH, 6o yKpaiHcbKa MoBa Ha qeH nac He Mana cucTeMaTH3oBaHoi rpaMaTHKH h neKcuKH [22]. HaBiTb y 1882 p., aK nigKpecnMBaB B. KoHonni, BiH He 6anuB HiaKoro rpyHTy gna npoaBiB noniTHHHoro cenapaTH3My b yKpaiHcbKoMy coqiyMi. Einbme Toro, cTBepg®yBaB, ^o Manopocu h pociaHH Manu ogHaKoBi icTopuHHi Tpaguqii, ogHy Bipy i ogHaKoBi yaBneHHa b 6araTbox nuTaHHax. O6ugBa Hapogu He po3ginanu npupogHi KopgoHH, ixHi rocnogapcbKi 3bhhkh He Big-pi3Hanucb, ToMy 6ygb-aKa MoBa npo cenapaTH3M Mano-pociB npocTo cMimHa [23].
ni3Hime b «HucTax Ha HaggHinpaHcbKy yKpai-Hy» M. n. AparoMaHoB 3aneBHaB, ^o He naaB cenapa-TH3M, 6o «HaBiTb BcaKe ceno» Mae npaBo Ha oci6Hy gep®aBy. Ane npu qboMy Ha3HBaB ce6e npuxunbHHKoM noniTHHHoi' aBToHoMii yKpaiHu «b $opMi aBToHoMii 3eMcbKoi». AHanorinHy TOHKy 3opy BucnoBnMBaB «cu-6ipcbKHH o6nacHHK» r. M. noTaHiH, aKHH Te® BBa®aB qeHTpanicTHHHy $opMy gep®aBH BoporoM HaqioHanb-hhx i perioHanbHux ynpaB [24]. He BunagKoBo M. n. AparoMaHoB TaK BucnoBnMBaBca npo BigoMy npaqM ro. EanuHcbKoro «yKpaiHa irredenta»: «qe oguH BenuKHH HoHceHc» [25, 26].
M. C. TpymeBcbKHH y 1926 p. BigMinaB, ^o yKpaiHcbKi HaqioHanicTH 3 ranunuHH 6ynu M. n. Apa-roMaHoBy ripmi, Hi® BenuKopycbKi qeHTpanicTH. Ag®e y 1873 p. M. n. AparoMaHoB HaronomyBaB, ^o cnpaBa iHTenireHqii: bhpo6hth neKcuKy i rpaMaTHKy yKpaiHcbKoi mobh, HanucaTH icTopiro Hamoro Hapogy, a He 3a-HMaTuca noniTHKoM, HanucaHHaM npoKnaMaqiH [27].
Ha nonaTKy TpaBHa Ta rpygHa 1872 p. M. n. AparoMaHoB npoxaB KepiBHuqTBo icTopuKo-^inonorinHoro ^aKynbTeTy npogoB®HTH HoMy nepe6y-BaHHa 3a KopgoHoM go 1 TpaBHa 1873 p. noacHHB, ^o nepe3 cbom xBopo6y i noripmeHHa 3gopoB'a gpy®HHu BHMymeHHH 6yB goBro 3anumaTuca b ogHoMy MicTi. ^k^o TepMiH 3aKiHHHTbca y ®obth 1872 p., Tpe6a 6yge cKoponyBaTH nepe6yBaHHa b ITanii, ®paHqii', BigMoBH-Tuca Big noi3gKH go BenuKo6puTaHii, HigepnaHgiB. Ta-khh go3Bin BiH oTpuMaB [28-30].
Пюля повернення до Киева М. П. Драгоманов не тшьки не полишав працi щодо укра!нсько! про-блеми, але й активно публшуе ïx, у тому числi укра!-нською мовою. У лютому 1875 р. у розмовi з попечителем Ки!вського навчального округу П. О. Антоновичем вш переконав його у ввдсутносп будь-яких сепаратистских думок. Пiсля цього попечитель направив мшютру народно! освгти iмперiï позитивний вщ-гук про дiяльнiсть М. П. Драгоманова [31].
Влпку 1875 р. М. П. Драгоманов ввдввдав Гали-чину, Буковину, що було, за словами О. Ф. Юстяювсько-го, «недоцшьно, каптально суперечливо з огляду на ба-жання залишитися в унiверситетi». Представники моск-вофiлiв у Львовi через проф. C. С. Гогоцького передали донос, у котрому говорилося, начебто на одному з мин-нив М. П. Драгоманов висловив думку щодо доцшьнос-л приеднання Укра!ни до Польщi. Полм надiйшла кляуза вщ М. В. Юзефовича - автора секретних записок «О деятельности украинофилов в Киевской губернии» та «Записки об угрозе украинского сепаратизма». 18 травня 1875р. через небажання М. П. Драгоманова виконати вимогу попечителя Ки!вського навчального округу П. О. Антоновича щодо написання прохання про свое звшьнення з унiверситету йому було заборонено викла-дання лише в утверситетах пiдросiйськоï Укра!ни. То-вариш (замкник) мiнiстра народно! освiти П. О. Ширин-ський-Шихматов, виправдовуючи це ршення, заявив: поки що укра!нофiли не стали небезпечними, однак зда-тт продовжувати дiяльнiсть потайки [32].
М. П. Драгоманов вважав, що вш повинен вщп-рацювати в ушверсител тi кошти, якi отримував, знахо-дячись за кордоном. Але тд час перебування в Киевi у юнщ серпня 1875 р. цар запитав у П. О. Антоновича: «А Драгоманов i його партя?». Олександр II не повiрив, що вплив М. П. Драгоманова на студенпв незначний, а сепаратистськi мотиви ввдсутт. Тому наказав звiльнити його з посади, заборонивши викладацьку роботу у вах унiверситетаx кра!ни. Генерал-губернатор ПШвденно-Захвдного краю повинен був виршити питання щодо можливостi його проживання у Киевi [33, 34].
Напередодш урочистого акту 9 ачня 1876 р. керiвництво унiверситету Св. Володимира побоюва-лося студентських вистутв на ньому, тому що М. П. Драгоманов був !хшм улюбленцем, i пiсля його звiльнення 7 вересня 1875 р. вони протестували про-ти такого рiшення. Але шяких ексцесiв пiд час акту
не було, а 17 грудня ректор О. П. Матвеев з полег-шенням доповiв мiнiстровi, що в ушверситеп не ю-нуе «партiй зi шшдливими намiрами, як! мали б тиск на шших студентiв» [35].
Пiзнiше, у грудш 1886 р., знаходячись у Киев^ М. П. Драгоманов зiзнався I. Я. Франку, що викладацьку роботу не вважав ш головною в своему житп, ш основим джерелом прибутку [36, 37]. Мршчи про полтгачну д!яльн!сть, в!н не спокусився пропозицiею керiвництва Мiнiстерства юстици зайняти там посаду з окладом у 3500 руб. Так само ввдкинув можливють стати директором траспортно! контори на нижн!й Волз! з мюячним жалуванням у 10 тис. руб. [33].
4. Результати дослвдження
Таким чином, проведене дослвдження сввдчить, що М. П. Драгоманов як непереачна особистють, з щд-кресленою незалежнiстю думки, не м!г не сприйматися консервативною частиною професури ушверситету Св. Володимира з деякою насторожешстю. Про це сввдчать, зокрема, документа щодо захисту його магiстерькоi дисертацп. У статт в1дзначено, що намагання М. П. Драгоманова займатися проблемами укра!нсько! мови в ситуаций, коли 1мперська влада визнавала !! лише нарiччям росшсько!', неминуче робила його «сепаратистом». На-справдi в!н не виношував шяких сепаратистских пла-н!в, про що сввдчать його працi.
5. Висновки
1. Перебування М. П. Драгоманова в ушверси-тетi Св. Володимира св1дчить, що в атмосферi анти-демократичностi протиставлення сво!х наукових пог-ляд!в представникам чинно! влади не могло не за-шкодити його кар'ерг
2. Подро6иц! захисту ним мапстерсько! дисер-тацi!' 11 лютого 1870 р. ще раз показало, що новаторство, оригшальшсть погляд!в та стилю в авторитарному сусшлъств! не зустрiчають п!дтримки.
3. Лише завдяки непересiчному таланту, висо-ким науково-педагогiчним якостям, лiбералiзму попечителя Ки!вського навчального округу П. О. Антоновича в!н залишався в ушверситеп до осенi 1875 р.
4. Небажання пристосовуватися, незалежнiсть думки примусило М. П. Драгоманова в1дмовитись вщ посади викладача i стати одним з найвщомших мис-лителiв Укра!ни.
Лiтература
1. Rogosin B. I. The politics of Mikhail P. Dragomanov: Ukrainian Federalism and Question of Political Freedom in Russia. Harvard, 1967. 268 p.
2. Wendland A. V. Jenseits der Imperien: Mychajlo Dragomanov and die Anfange einer Verflechtungsgeschichte der Ukraine / ed. by Hausmann G., Rustemeyer A. // Imperienvergleich Fs. Für Andreas Kappeler. Wiesbaden, 2008. P. 221-246.
3. Свгтлеико С. I. 1сторюсофське осмислення юторй Украши у творчш спадщит М. П. Драгоманова: зб. иаук. пр. // Украшське ХХ столгття: етноиацюиальш, штелектуальш та юторюсофсью контексти. Диiпро: Л1РА, 2018. C. 448-479.
4. Скакуи О. Ф. М. П. Драгоманов как мистик и мыслитель. Харьков: Изд-во «Основа», 1993. 140 с.
5. Драгоманов М. Автобюграфш. Кшв: Вшськова друкарня «Громада», 1917. 59 с.
6. О допущении учителя Киевской 2-й гимназии Драгоманова сверх сей должности к чтению лекции в университете Св. Владимира в звании приват-доцеита // Центр держ. ютор. Архiв Украши в Киевг ф. 707. оп. 30. спр. 170. 8 арк.
7. Драгоманов М. П. Политические сочинения. Т. I. Центр и окраины. Москва: Тип. Тов-ва И. Д. Сытина, 1908. 486 с.
8. Протоколы заседаний Совета 2-го и 16-го октября 1864 года // Университетские известия. 1864. № 11. C. 1-20.
9. Протоколы заседаний Совета 16-го декабря 1866 года // Университетские извесия. 1967. № 1. C. 1-42.
10. Дело концелярии Г. попечителя КУО о приват- Доценте Драгоманове // ЦД1АУ в Киевг ф. 707. оп. 261. спр. 35. 15 арк.
11. О приват-доценте Драгоманова // Росшський державний юторичний арх^в у Санкт-Петербурзг ф. 733. оп. 147. спр. 546. 16 арк.
12. Киян О. I. М. П. Драгоманов i росшський лiбералiзм // Украшський гсторичний журнал. 1552. № 4. С. 31-39.
13. Протокол заседания Совета 6-го марта 1870 года // Университетские известия. 1870. № 5. C. 31-78.
14. Диспут приват-доц. Драгоманова в заседании историко-филологического ф-та Университета Св. Владимира (11/II1869) // Журнал Министерства народного образования. Современная летопись. 1870. Ч. С XIIVII. С. 1-20.
15. Лагодзшський В. В. Антикознавчi студи М. П. Драгоманова: дис. ... канд. ютор. наук. Кшв, 2013. 186 с.
16. Письма (12) Андрею Александровичу Краевскому // Ввддш рукопиав Росшсько! национально! бiблiотеки. ф. 392. спр. 197. 23 арк.
17. Секретные сведения по разным предметам за 1870 год // Центр держ. ютор. архш Украши в Киевг ф 707. оп 261. спр 4. 19 арк.
18. Модестов В. И. В Казани и в Киеве (1867-1877) (Отрывок из воспоминаний) // Исторический вестник. 1885. C. 588-617.
19. Протокол заседания Совета 18-го октября 1868 года // Университетские известия. 1868. № 12. C. 42-84.
20. Драгоманов М. П. Письма (20) к Александру Николаевичу Пыпину // Ввддш рукопиив Росшсько! нацюнально! бiблiотеки. ф. 621. стр. 287. 40 арк.
21. Новые материалы из переписки М. П. Драгоманова // Украинская жизнь. 1913. № 6. С. 85-92.
22. Балагутрак М. Етнопсихолопчт погляди М. Драгоманова та 1вана Франка i нова доба европейсько! гуматстики // Народознавчi зошити. 2018. № 1. С. 80-90.
23. Conolly V. Die Nationälitatenfrage im Zarenreich / ed by Katkov G., Oberländer E., Poppe N., von Rauch G. // Rublands Aufbruch ins Jahrhundert. Politik-Gesellschaft - Kultur 1894-1917. Olten und Freiburg im Breisgau: Walter-Verlag, 1976. 347 p.
24. Драгоманов М. Листи на Наддтпрянську Украшу. Наклад i друк партшно! друкарш, 1915. 114 с.
25. Бiблiографiя // Штературно-науковий вюник. 1917. Кн. IV-VI. C. 152-160.
26. Михайло Драгоманов у спогадах. Кшв: Либвдь, 2012. 311 с.
27. Грушевський М. Мюш Драгоманова // Украша. 1925. № 2-3. С. 3-28.
28. О продлении ему срока научной командировки за границу представление попечителя Киевского учебного округа // Росшський державний юторичний архив у Санкт-Петербурзг ф. 733. оп. 120. спр 760. 82 арк.
29. Протокол заседания Совета Университета Св. Владимира 12-го мая 1872 года // Университетские известия. 1872. № 7. C. 4-38.
30. Протокол заседания Совета университета Св. Владимира 01-го декабря 1872 года // Университетские известия. 1873. № 1. C. 15-27.
31. Юстяювський О. Ф. Щоденник (1874-1885). Т. 1. 1874-1879. Кшв: Наукова думка, 1994. 646 с.
32. Донесение министру народного просвещения от 5 июля 1875 г. о преподавательской и научной деятельности приват-доцента Киевского Университета М. Драгоманова, подозревающегося в причастности к партии украинофилов // ЦД1АУ в Киевг ф. 707. Оп. 261. Спр. 18. 27 арк.
33. Об увольнении Доцента Университета Драгоманова от службы // ЦД1АУ в Киевг ф. 707. Оп. 261. Спр. 8. 8 арк.
34. Антонович I. Спомини про М. П. Драгоманова // Михайло Драгоманов у спогадах. Ки!в: Либщь, 2012. C. 66-83.
35. Щоденник Олександра Юстяювського // Кжвська старовина. 1992. № 6. C. 15-32.
36. Назаревський, О. Студентсью хвилювання в Киевi 1876-го // Життя й революцш. 1927. № 6. C. 389-397.
37. Драгоманов М. Листи до I. Франка i шших. 1881-1886. Видав 1ван Франко. Л^в: Накладом Укр-русько! видав-ничо! стлки, 1906. 264 с.
Рекомендовано до публгкацИ д-р icmop. наук Танцюра В. I.
Дата находження рукопису 18.04.2019
Семененко Валерш 1ванович, кандидат юторичних наук, професор, кафедра украшознавства, Харшвсь-кого нацюнального ушверситету iменi В. Н. Каразша,пл. Свободи, 4, м. Харшв, Украша, 61022 E-mail: kharkiv@htek.com.ua
Руденко Свгглана Олександрiвна, кандидат фшософських наук, кафедра туризму, готельно-ресторанно! справи та сощально-гумаштарних дисциплш, Харшвський торговельно-економiчний коледж Кшвського нацюнального торговельно-економiчного ушверситету, вул. Клочшвська, 202, м. Харшв, Украша, 61045 E-mail: kharkiv@htek.com.ua
Школаенко-Ломакша Алла МиколаТвна, викладач, кафедра туризму, готельно-ресторанно! справи та сощально-гумаштарних дисциплш, Харшвський торговельно-економiчний коледж Кшвського нацюнального торговельно-економiчного ушверситету, вул. Клочшвська, 202, м. Харшв, Украша, 61045 E-mail: kharkiv@htek.com.ua
Резенкша Наталiя Олександрiвна, викладач, кафедра туризму, готельно-ресторанно! справи та соща-льно-гумаштарних дисциплш, Харшвський торговельно-економiчний коледж Кшвського нацюнального торговельно-економiчного ушверситету, вул. Клочшвська, 202, м. Харшв, Украша, 61045 E-mail: mindofsounds@gmail.com
Балашова Оксана Валерйвна, викладач, кафедра харчових технологш, Харшвський торговельно-економiчний коледж Кшвського нацюнального торговельно-економiчного ушверситету,вул. Клочшвська, 202, м. Харшв, Украша, 61045, E-mail: yana310779@gmail.com
