CC BY
14
Scientific novelty lies in the fact that the first scientific problem refers comprehensive study of variety art in the field of television.
The specific connections between the variety art and television, including similarities and differences between the two objects of study are outlined. Kinship is expressed by the special features of entertainment, large-scale participation, a synthetical character of influence on the audience (of scenery, literary words, acting), a direct contact of the actor and the audience, the conventions of action and the principleof the structure of the stage space on the stage and the screen.
The complete analysis of the critical points of view of the scholarson interrelations of TV as a separate independent art form and contemporary stage is studied. The specificity of the television stage as a separate phenomenonis investigated.
The basic approaches investigated to ascertain that is a «TV variety art».
Key words: «televisional variety art», stage, television, programs, show, director.
УДК 82/0(470)" 1870/1935": 929Перетц(045)
Н. В. Стах1ева
НАУКОВО-ПЕДАГОГ1ЧНА ПРАКТИКА В. М. ПЕРЕТЦА
Висвтлено стортки бюграфи видатного науковця, до^дника стародавнх пам 'яток, академта - Володимира Миколайовича Перетца та dimbHOcmi фiлoлoгiчнoгo семтарт тд його керiвнuцтвoм. Розглянута нaукoвo-nедaгoгiчнa практика вченого та гг вплив на формування наукового потенщалу й досягнень в процеЫ культурного розвитку. Хрoнoлoгiчнuй принцип викладу мaтерiaлу дозволив найбыьш повно вiдтвoрuтu поди життевого шляху В. М. Перетца, оцтити його внесок у науку та культуру ктця Х1Х- початку ХХстолття.
Клю^о^^ слова: наука, культура, фiлoлoгiчнuй семтарт, стародавн пам'ятки лтератури, культурн цiннocтi.
На сучасному етат розвитку науки вщбуваються cyrreBi змши у науковому середовищь Динамша розвитку украшсько'1 науки обумовлена необхщшстю об'ективного висв^лення вторичного процесу, зростаючою роллю нових наукових знань про юторичне минуле, що впродовж значного часу перебували в rim домшуючих тем радянського сустльства. Трансформащя парадигми сучасних iсторiографiчних дослщжень зумовлюе вивчення i переосмислення дiяльностi провщних учених, як на початку ХХ столбя заклали пщгрунтя науково! школи в галyзi джерелознавства та спещальних юторичних дисциплш, продемонстрували активну громадянську позищю у справi охорони юторичних пам'яток. Отже, одним з прюритетних напрямiв дослщжень стае бiографiчний фактор.
Особистють науковця визначаеться насамперед його науковим чи творчим доробком, матерiалами, що зафшсували його думки, здобутки, ще!, погляди й вщкриття. А також - учнями, як продовжили й розвинули його справу, й установами, як вш створив, журналами та збiрниками, як започаткував.
Серед учених, що зробили вагомий внесок у розвиток гумаштарно! науки кшця Х1Х - початку ХХ столбя провщна роль належить видатному науковцю, дослщнику -Володимиру Миколайовичу Перетцу (1870-1935 рр.). До науковщв, що висв^лювали
наукову дiяльнiсть вченого належать В. П. Адрiанова-Перетц, М. К. Наенко, О. А. Назаревський, Я. О. Полщук, Л. Г. Рева, М. А. Робшсон, С. К Росовецький, Т. О. Щербань. Однак, проблема потребуе подальшого дослщження та деталiзащi фактiв бiографiчного характеру. Отже, метою дано'' статтi е висв^лення певних сторiнок життя й дiяльностi В. М. Перетца, пов'язаних iз науково-педагогiчною практикою видатного вченого.
До основних галузей, що визначають сферу дiяльностi видатного вченого належать фшолопя; лiтературознавство; джерелознавства, палеографiя, археографiя, фольклористика, мистецтвознавство.
У 1893 роцi В. М. Перетц закшчив навчання в ушверситет та був залишений О. I. Соболевським на кафедрi росшсько!' мови та словесносп для пiдготовки до професорського звання. Молодий фахiвець розпочав офщшну педагогiчну дiяльнiсть. З 1896-1903 роки вш, як приват-доцент, читав лекцп з юторп давньо'' русько'' та росшсько!' лiтератури.
З кшця 1890-х рокiв В. М. Перетц дослщжував iсторiю розвитку давньо'1' росшсько!' та украшсько!' вiршованоi поези, розпочав вивчати кшвсью рукописнi зiбрання. Наслщком його плщно!' науково' дiяльностi стала праця «1сторико-л^ературш дослiдження та матерiали», том перший, яка вийшла друком у 1900 рощ [1]. Робота була устшно захищена як мапстерська дисертацiя. В. М. Перетц став мапстром росшсько!' мови та словесность Третш том працi став докторською дисертацiею, що вийшла друком у 1902 рощ й стала вшцем визнання високого наукового рiвня вченого.
Навесш 1903 року вченого було обрано професором кафедри юторп росшсько! мови та словесностi iсторико-фiлологiчного факультету ушверситету св. Володимира в Киевь Водночас iз курсом давньо'' росшсько! лiтератури Х1-ХШ ст., вiн вперше почав викладати iсторiю укра'нського письменства.
Лекцп молодого професора викликали широкий штерес серед студентсько'' аудитора. Студенев приваблювала не лише глибина знань, ерудищя викладача, але й нестандарты, тдходи до процесу навчання. Зокрема, наголос робився не на пасивному прослуховуванш лекцш чи заучуваннi конспекпв, а на заняттi наукою. Ось чому головним штересом унiверситетського викладача мав стати пошук науково'' ютини й залучення до цього пошуку нових, свiжих сил [2, с. 83].
Прюритетним завданням молодого викладача стало розширення наукових зацiкавлень слухачiв iз метою уникнути зосередженостi на розв'язанш часткових питань без осмислення загального 1'х значення, а також ознайомлення студенев iз технiчними прийомами та методолопею наукового дослiдження. Це привернуло вченого до думки, «що жодна з наук, як входять до кола фшолопчно! осв^и, не може викладатися тшьки лекцiйним шляхом. Необхщш семiнари, в яких професор-керiвник щiльно спiвпрацюе зi студентом-керованим, защкавлюе його постановкою наукових питань i самим процесом дослiдження, слiдкуе за його першими кроками, виправляе помилки, спричинеш браком досвiду, i пщтримуе в хвилини сумнiвiв» [3, с. 6].
Вщ першого року викладання в ушверситет^ В. М. Перетц розпочав семшарсью заняття з групою студентiв-фiлологiв, яких залучав до самостшно! науково-дослщницько!' роботи. Так, восени 1904 року була здшснена перша спроба оргашзацп систематичного семiнару з питань фшологл, а також запропоноваш теми для бажаючих взяти участь у робот просемiнарiю. Крiм студенев унiверситету, учасниками семiнару стали слухачки Вищих жiночих курсiв, а в останш роки молодi люди, залишеш при унiверситетi для науково'' дiяльностi. Щоб вступити до Семiнарiю, необхщно було отримати рекомендацiю вiд одного з його члешв, пройти ствбесщу з керiвником, скласти колоквiум з курсу методологи, юторп давньо'' росшсько! лiтератури, при цьому
селекцiя була досить суворою. Стиль керiвництва В. М. Перетца був авторитарним. Вш надзвичайно багато давав учням i вельми багато вщ них вимагав [4].
За весь час роботи з осеш 1907 р. по травень 1912 р. членами семшару стали 68 оаб, серед яких особливо вщзначилися професорсью стипендiати С. I. Маслов, В. I. Маслов, О. С. Грузинський, С. Ф. Шевченко, I. I. Опенко, О. А. Назаревський, М. К. Гудзш, викладачi Вищих жшочих курав - В. П. Адрiанова, С. О. Щеглова, студенти юторико-фшолопчного факультету М. К. Зеров, М. О. Драй-Хмара, П. П. Филипович, О. В. Багрш та шшь Також, досвщу, науково'' майстерностi, методологи наукового дослщження у вченого набували А. М. Лобода, С. К. Тимченко, М. Я. Калинович, О. К. Дорошкевич, Т. П. Сушицький, та шшь
В кура семшар^ вчений вперше започаткував вивчення життя й дiяльностi видатних укра'нських дiячiв науки та культури: В. Б. Антоновича, П. Г. Житецького, Ф. М. Колесси, О. Я. Кониського, I. П. Котляревського, О. О. Потебш, Лес Укра'нки, I. Я. Франка, Т. Г. Шевченка.
В. М. Перетц навчав учшв дуже уважно аналiзувати культурш джерела; професшно дослщжувати контекст, подробицi, унiкальнi риси твору; визначати художнш стиль, таким чином демонструючи справжню наукову культуру. Специфша методологи дослiдження спадщини, за В. М. Перетцем, полягала в тому, що вона включала методи як юторико-джерелознавчого, так i юторико-книгознавчого аналiзу пам'ятки [5, с. 47]. Семшаристам було запропоновано характеристику всiх методологий, якими оперувала наука про л^ературу вiд найдавнiших часiв до рубежу XIX - XI столггтя. В. М. Перетц зазначав «Для юторика л^ератури важливо шляхом вивчення списюв не тiльки встановити архетип пам'ятки, але, зробивши зворотнш шлях, порiвнюючи архетип iз редакцiями, шо з нього вийшли - виявити долю пам'ятки залежно вщ змши смаюв та лiтературних зацiкавлень середовища, в яких вона поширювалася i пщдавалася новим працюванням» [6, с. 233]. До сьогодш залишаються актуальними погляди вченого на визначення джерел тексту, опис, збер^ання та шляхи 1х пошуку. В методолопчнш площинi не менш суттевим е виокремлення основних прийомiв фiлологiчного методу, серед яких: критика тексту пам'яток л^ератури, iсторiя тексту та порiвняльно-iсторичне дослiдження 'хньо' форми i змiсту. Головним завданням критики тексту визнаеться «очищений вщ випадкових нашарувань та викривлень матерiал», а «iнколи вона дае пщстави i для встановлення часу та мюця написання пам'ятки, i для визначення и автора, якщо вш не названий» [7, с. 63].
Академш В. М. Перетц справедливо писав, що «чим бiльше юторик лiтератури е господарем у галузi бiблiографii, тим iмовiрнiше i ближче до ютини його висновки» [7, с. 53]. Вказуючи, що «бiблiографiя - необхщна попередня стадiя всякого серюзного фiлологiчного вивчення», вiн укладав цей параграф свое'' книги тезою: «Ось чому всяка юторико-л^ературна робота починаеться з бiблiографiчних розвщок» [7, с. 53]. Поняття «бiблiографiчна розвщка» означало встановлення «наявност лiтературного факту», а потм збирання первинного матерiалу для наукового дослiдження». [6, с. 222; 7, с. 53]. «Читачам та слухачам курсу В. М. Перетца пропонувалося вникати не лише в те, що в л^ературнш пам'ятщ написано, але i як написано, не впадаючи при цьому в ^х абстрактного формалiзму» [8, с. 167].
Заняття ки'вського семшар^ проводилися щотижня, i кожне засщання складалося iз заслуховування доповiдi, вистутв до нього двох офiцiйних рецензешив, iз числа учасникiв, та обговорення, яке пщсумовувалося керiвником. «Керiвник школи не призначав тему, а пропонував вибрати з великого числа намiчених». Як зауважував Володимир Перетц, «ми намагалися уникати тем, де можна вщбутися компшящею за готовими поабниками, не звертаючись до джерел. Кожен повинен навчитися
працювати над сирим матерiалом, на «чорному дворi науки», як говорять деяю вчень бшоручки; бо без «чорного двору» неможливо потрапити у блискучi палати справжнього, мщного знання» [5, с. 7]. Грунтовш доповiдi публiкувалися в науковш перiодицi, тому повиннi були вщповщати моделi наукових статей i за науковим змютом, i за обсягом, i за оформленням виступу на семшарп. Офiцiйний рецензент зобов'язаний був попередньо ознайомитися не тшьки з текстом доповвд, але й з джерельною базою та лiтературою за темою доповвд, тому виступ рецензента iнодi перетворювався на спiвдоповiдь. Керiвник прагнув, щоб в обговореннi брали участь ус присутнi на засщанш. У той же час беззмютовш дискусп не допускалися. «На окремих листочках, списаних характерним почерком В. М. Перетца, кожен доповщач отримував не тшьки сувор^ справедливi критичш зауваження, але й поради, вказiвки на невикористаний матерiал, на перспективи, як вiдкриваe вивчення даного питання, i т. д.» [4].
Другою формою дiяльностi семiнарiю були екскурси. Пiд керiвництвом В. М. Перетца учасники екскурсш вiдвiдували архiви, музе'1 та бiблiотеки, здiйснювали пошук й обробку маловщомих матерiалiв. Вони вивчали давш й найважливiшi пам'ятки лггератури, перевiряли покажчики описiв i друкованих каталопв, описували рукописи, стародруки, збирали даш для наукових праць, виступали з доповщями, готували знайденi тексти до видання.
З 1910-1916 роки, тд керiвництвом професора, було оргашзовано дев'ять екскурсiй учасникiв семiнарiю до Петербурга (чотири рази), Москви, Полтави, Катеринослава, Житомира, Ижина, а також (тсля пере'1'зду В. М. Перетца до Петрограда) в Кшв. У Полтавi та Катеринославi було описано рукописш книги та стародруки полтавського eпархiального давньосховища, опублiковано: опис рукопиав Полтавського губернського музею та каталог стародруюв церковнослов'янських i польських книг музею; рукописш збiрники катеринославського музею iм. О. М. Поля; списки Повчання €вангелiя та iншi матерiали. У Житомирi було розглянуто рукописний фонд Волинсько'1 православно'1 семшарп та фонди Товариства дослщниюв Волинi. Семшаристи описали рукописи та книжковi старожитносп, склали алфавiтний покажчик 21 описаного рукопису. У Ижиш було вивчено Ижинське зiбрання рукописiв бiблiотеки 1сторико-фшолопчного iнституту князя Безбородька. У Киeвi було проведено експедицп в бiблiотецi Видубицького монастиря та бiблiотецi Кшвсько'1 духовно'1 академп. Робота включала опис рукопиав Киево-Видубицького монастиря та стародруюв, якi знаходилися при церквах сш Луки та Бiлгородка Ки'1'вського пов^у; дослiдження та публiкацiю окремих пам'яток апокрифiчноi лiтератури; опис рукописiв i стародрукiв Киево-Золотоверхого монастиря. Учасниками семшарп було дослiджено, опрацьовано та опублшовано велику кiлькiсть культурних пам'яток i фактичного матерiалу.
По завершеннi екскурсii керiвник збирав звiти учасникiв, тдготовлеш ними до друку, описи рукопиав i тексти пам'яток, а також тези доповiдей i повiдомлень, додавав до цих матерiалiв звiт про власш заняття пiд час по'1'здки. За результатами дiяльностi семiнару друкувалися звгги, де вказувалися принципи роботи, теми дослщжень, за якими було пщготовлено 112 доповщей. Звiти про роботу учасниюв екскурсiй друкувались у кшвських «Унiверситетських вiдомостях» [5, с. 46].
В цшому зусиллями семшариспв були виданi повнi зiбрання творiв i вибранi твори: I. П. Котляревського, Леа Укра'1'нки, I. Я. Франка, Т. Г. Шевченка; низка монографш та бiографiчних нарисiв з використанням архiвних документiв про: I. Карпенка-Карого, М. М. Коцюбинського, П. О. Кулша, Лесю Укра'1'нку, П. Мирного, I. С. Нечуя-Левицького, I. Я. Франка. Завдяки дослщженням семшарп В. М. Перетца
укра'нська нацiональна культура була поповнена значною кiлькiстю духовних i свiтських укра'нських лiтературних та юторичних творiв в рукописах, стародруках укра'нських книгосховищ. Проведена облiково-реeстрацiйна робота дозволила простежити долю книжкових колекцш та зiбрань й долучити ix до культурного надбання Укра'ни. Так, заснована у 1907 роцi, фшолопчна «школа В. М. Перетца» -«Семшарш росшсько' фшологп при ушверситет св. Володимира пiд керiвництвом проф. В. М. Перетца» ввдграла значну роль у дослщженш великого масиву культурно-iсторичного матерiалу.
З ще' фшолопчно' школи вийшла цiла когорта дослщниюв украшсько', росшсько', шдшсько', арабсько' та iншиx мов i л^ератур, книгознавцiв, етнографiв, бiблiографiв, музикознавцiв, яка залишила нестертий слiд у рiзниx суспiльниx науках, працюючи вже головшм чином у радянський час, - В. П. Адрiанова-Перетц, О. В. Багрш, С. Д. Балухатий, О. П. Баранников, С. О. Бугославський, С. Ю. Гаевський, О. С. Грузинський, М. К. Гудзш, О. К. Дорошкевич, М. О. Драй-Хмара, I. П. Срьомш, М. Я. Калинович, К. О. Копержинський, В. I. Маслов, С. I. Маслов, О. М. Маслова (Шуляк), О. А. Назаревський, Б. В. Нейман, В. М. Отроковський, Д. М. Ревуцький, Т. П. Сушицький, С. К. Тимченко, I. I. Фетисов, П. П. Филипович, С. Ф. Шевченко, С. О. Щеглова та iншi [9, с. 56].
З 1908 року вчений здшснював активну дiяльнiсть у заснованому Укра'нському науковому товарисга (УНТ). Науковець заклав важливi передумови для устшно' роботи фшолопчно' секцп УНТ: залучив до ствпращ вщомих фшолопв, накреслив програму дiяльностi секцп, оргашзував всебiчну розробку питань укра'шсько' фшологп. Цього ж року вш очолив фiлологiчну секцiю наукового товариства iм. Шевченка. Також В. М. Перетц активно працював у його «Записках», в «Укрш'ш», «Лтературно -науковому вiснику», «Вiстяx вщдшу росшсько' мови та словесностi» та шших укра'нських виданнях.
Навеснi 1914 року, за видатш досягнення в галузi вивчення росшсько' та украшсько' лiтератур i народно' словесностi, В. М. Перетц був обраний академшом Петербурзько' академп наук i, восени того ж року, повернувся до Петрограда. Вш поновив викладацьку дiяльнiсть у вщдшенш росшсько' мови та словесносп Академп наук, на вищих жiночиx курсах та на вищих педагогiчниx курсах. Викладав курси юторп давньо'1 русько', росшсько', укра'шсько', бшорусько' лiтератур та фольклор. Також вш перенiс сюди дiяльнiсть свого Семшар^. Вчений розпочав масштабну роботу зi створення тлумачно' бiблiографiï давньо' русько' лiтератури, органiзувавши спецiальну комiсiю; написав низку нових праць з юторп театру й давньо' украшсько' л^ератури.
З осенi 1917 року В. М. Перетц був вщряджений до Самари з метою вивчення й опису мюцевих рукописних зiбрань та участ в створеннi й оргашзаци дiяльностi Самарського унiверситету, в якому вш викладав до травня 1921 року. Академш ще раз оргашзував Семшарш, а також юторико-фшолопчне товариство.
У 1919 рощ В. М. Перетца обрано позаштатним академшом УАН. Вiн поновив викладацьку дiяльнiсть, що тривала до 1925 року. Пюля цього вiн залишив педагогiчну дiяльнiсть i працював лише у двох академiяx: ВУАН i РАН. Водночас працював в 1нститут мов i л^ератур та в Iнститутi юторп мистецтв.
У 1921 роцi В. М. Перетц створив Товариство прихильниюв украшсько! юторп, письменства й мови у Петрограда У 1923 та 1924 роках В. М. Перетц двiчi звертався до Наркомосу УРСР з питанням щодо створення науково- дослщного шституту або кафедри укра'нознавства в Петроградi й просив допомоги в здшсненш цього задуму [10, с. 37]. Однак ця щея не була реалiзована .
У 1926 рощ вчений став штатним академшом ВУАН. У складi юторико-фiлологiчного вщдшу ВУАН, в 1927 роцi, В. М. Перетц оргашзував i очолив Комiсiю давнього украшського письменства. До ствпращ були залученi фахiвцi з Киева, Москви, Леншграда - О. С. Лазаревський, С. I. Маслов, П. М. Попов, В. П. Адрiанова, Г. Б. Икольська, оскшьки чимало пам'яток середньовiчного перiоду збер^алось у росiйських архiвах та книгосховищах. Вони займалися вивченням i тдготовкою до наукового видання пам'яток письменства з найдавшших часiв; складанням бiблiографii укра'1нсько'1 лiтератури та пошуками ще не виявлених i не виданих старовинних текстiв.
Члени Комсп постшно дбали про оприлюднення результатiв свое'1 науково'1 дiяльностi. З цiею метою проводилися засщання, де виголошу валися науковi доповiдi, якi широко обговорювалися присутшми. Результати роботи комiсiй публшувалися в наукових виданнях ВУАН - «Збiрнику iсторико-фiлологiчного вiддiлу», «Записках юторично-фшолопчного вiддiлу ВУАН», «Етнографiчному збiрнику» та в шших перiодичних виданнях. «Збiрник iсторико-фiлологiчного вiддiлу» - книжкове видання, де публшувалися матерiали з юторп, лiтературознавства, мовознавства, етнографп, фольклористики, мистецтвознавства. «Записки юторично-фшолопчного вiддiлу ВУАН» виходили у виглядi наукових збiрникiв, де друкувалися науковi розвiдки, статтi-повiдомлення, рецензп, бiблiографiчнi огляди тощо. Публiкувалися пращ про лггературш та фольклорнi пам'ятки чаав Кшвсько'1 Русi та Украши доби Середньовiччя.
Таким чином, за перюд науково-дослщницько'1 роботи В. М. Перетц накопичив багатий джерельний матерiал. Ним був опрацьований величезний масив вщомостей з юторп укра'1нсько'1 л^ератури, мови, мистецтва. Вчений став першим теоретиком наукового опису рукописних книг, творцем методично'1 основи науково-джерелознавчого описування книжково'1 пам'ятки. Вийшло друком чимало дослщницьких праць з рiзних галузей. Бiблiографiя вченого нараховуе понад 300 праць зi стародавньо'1 л^ератури; поезп; украшсько'1 народно'1 пiснi; апокрифiчноi лiтератури; юторп украшського, росiйського, польського театрiв; праць iз джерелознавства, юторюграфп, бiблiографii, текстологи, палеографii. Поряд iз власною науково-дослiдною роботою В. М. Перетца, слщ високо ощнити також його роль як голови, створеного ним наукового семшарп, учасники якого багато й плщно працювали над вивченням первинних фактажевих матерiалiв. Дослщження учасникiв його школи е фундаментальними науковими працями, що зробили значний прорив у розвитку багатьох галузей гумаштарно'1 науки, а 1'х творщ стали iнтелектуальним надбанням св^ово'1 бiографiчноi скарбницi.
Список використано1 лггератури
1. Перетц В. Н. Историко-литературные исследования и материалы / В. Н. Перетц. - Санкт-Петербург : Типо-Литография Ф. Вайсберга и П. Гершунина, 1900. - Т. I : Из истории русской песни, ч. 2 : Приложения. - 212 с. ; Peretts V. N. Istoriko-literatumye issledovaniya i materialy / V. N. Peretts. - Sankt-Peterburg : Tipo-Litografiya F. Vaysberga i P. Gershunina, 1900. - Т. I : Ь istorii russkoy pesni, ch. 2 : Prilozheniya. - 212 s.
2. Гнатюк М. М. Текстологiчнi студи : навч. посiб. / М. М. Гнатюк. - Кшв : Експрес-пол^аф, 2011. - 156 с. ; Hnatiuk M. M. Tekstolohichni studii : navch. posib. / M. M. Hnatiuk. - ^^ : Ekspres-polihraf, 2011. - 156 s.
3. Семинарий русской фолологии при Императорском университете св. Владимира под руководством проф. В. Н. Перетца. Первое пятилетие (1907-1912). -Киев : Типография школы печатного дела, 1912. - 64 с. ; Seminariy russkoy folologii pri
Imperatorskom universitete sv. Vladimira pod rukovodstvom prof. V. N. Perettsa. Pervoe pyatiletie (1907-1912). - Kiev : Tipografiya shkoly pechatnogo dela, 1912. - 64 s.
4. Росовецкий С. К. Об академике Владимире Николаевиче Перетце (1870-1935) [Электронный ресурс] / С. К. Росовецкий. - Режим доступа : http://www.aej.org.ua/History/1440.html ; Rosovetskiy S. K. Ob akademike Vladimire Nikolaeviche Perettse (1870-1935) [Elektronnyy resurs] / S. K. Rosovetskiy. - Rezhim dostupa : http://www.aej.org.ua/History/1440.html
5. Мщук С. Арxеографiчно-бiблiографiчна школа В. М. Перетца в Укрш'ш (19071914) / С. Мщук // Iсторiогрiографiчнi дослщження в Укршш. - 2008. - Вип. 18. -С. 47-58 ; Mishchuk S. Arkheohrafichno-bibliohrafichna shkola V. M. Perettsa v Ukraini (1907-1914) / S. Mishchuk // Istoriohriohrafichni doslidzhennia v Ukraini. - 2008. - Vyp. 18.
- S. 47-58
6. Перетц В. Н. Из лекций по методологии истории русской литературы. История изучения. Методы. Источники / В. Н. Перетц. - Киев, 1914. - 496 с. ; Peretts V. N. Iz lektsiy po metodologii istorii russkoy literatury. Istoriya izucheniya. Metody. Istochniki / V. N. Peretts. - Kiev, 1914. - 496 s.
7. Перетц В. Н. Краткий очерк методологии истории русской литературы / В. Н. Перетц. - Петроград : Академия, 1922. - 165 с. ; Peretts V. N. Kratkiy ocherk metodologii istorii russkoy literatury / V. N. Peretts. - Petrograd : Akademiya, 1922. - 165 s.
8. Гуздий Н. К. Памяти учителя / Н. К. Гуздий // Русская литература. - 1965. -№ 4. - С. 167 - 169 ; Guzdiy N. K. Pamyati uchitelya / N. K. Guzdiy // Russkaya literatura. -1965. - № 4. - S. 167 - 169
9. Махновець Л. Володимир Перетц: (До 100^ччя вщ дня народження корифея рос. та укр. фшологп) / Л. Махновець // Радянське л^ературознавство. - 1970. - № 1. -С. 52-60 ; Makhnovets L. Volodymyr Peretts: (Do 100-richchia vid dnia narodzhennia koryfeia ros. ta ukr. filolohii) / L. Makhnovets // Radianske literaturoznavstvo. - 1970. - № 1.
- S. 52-60
10. Матвеева Л. В. Доля видатного славюта-укра'нознавця Володимира Перетца / Л. В. Матвеева // Схщний свгг. - 2007. - № 2. - С. 32-44 ; Matvieieva L. V. Dolia vydatnoho slavista-ukrainoznavtsia Volodymyra Perettsa / L. V. Matvieieva // Skhidnyi svit.
- 2007. - № 2. - S. 32-44
Стаття надшшла до редакцп 19.10.2015
N. Stakhiyeva
THE SCIENTIFIC AND PEDAGOGICAL PRACTICE OF V. N. PERETZ
The major points, which were covered by our research, may be summarized as follows. Highlights the page biography of V. N. Peretz (1870 - 1935 years) - an outstanding scientist, academician, researchers of ancient monuments, and activities of philological seminary under his leadership.
V. N. Peretz known as the Russian and Ukrainian scholar, literary critic, folklorist, linguist, critic, teacher, who trained a whole galaxy of experts philological orientation. Analyzed the major milestones of the life and scientific teaching activities V. N. Peretz. In study was highlighted his work on the formation of research centers in Ukraine.
He was engaged in the research, collecting work, the formation of the library and museu collections, holding archeographic and ethnographic expeditions, descriptions of manuscripts and early printed books. Consequently, the activity of V. N. Peretz promoted
cultural progress, which included the creation of conditions for the development of culture and its study. In a study researched creative legacy of a scientist. The role in maintaining and attracting in the scientific use of national cultural values was defined. Exploring the sights of the historical past, he opened the unknown and little-known phenomenon of the historical facts of the national culture, including the ancient Ukrainian literature. In the scientific revolution were introduced numerous facts of history and theory of literary criticism. Over a lifetime, the researcher has accumulated and processed the vast documentary material.
Significant role in the investigation of a large array cultural and historical material played «seminaries Russian philology under the guidance of professor V. N. Peretz' and activism scientist in scientific societies.
In this way, шnsidered by scientific and pedagogical practice scientist and its impact on the scientific potential and achievements in the process of cultural development. His contribution was set to the cultural heritage of the nation, the development of spiritual values (language, literature, art, science, education, etc.). The role of V. N Peretz in the revival of Ukrainian culture and transfer of intellectual and cultural treasures for future generations has shown.
Chronological principle of presentation allowed the most complete to recreate life path V. N. Peretz, to evaluate its contribution to science and culture of the late XIX - early XX century.
Keywords: science, culture, philological seminary, ancient monuments of literature, cultural values.
УДК 130.2
О. В. Яковлев
ФОРМУВАННЯ ШФОРМАЦШНОГО СЕРЕДОВИЩА КУЛЬТУРНО!
СПАДЩИНИ УКРА1НИ: CULTURAL HERITAGE PROJECTS
У cтaттi представлене до^дження шляхiв включення украгнськог культурног спадщини у загальносвтовий культурний прocтiр. Визначен шляхи i засоби введення пам'яток украгнськог культури i спадщини у свтовий цифровий та культурний контекст засобами тновацтних тформацтних технологт, а саме - через тформацтне середовище електронних носив. Розглянуто значення Мiжнaрoднuх конференци сери EVA Conferences International тд загальною назвою «Electronic Imaging & the Visual Arts» («Електрoннi зображення та вiзуaльнi мистецтва»), як присвячен питанням використання сучасних тформацтних технологт в гaлузi культури та мистецтва й поширенню можливостей для мiжнaрoднoгo ствробтництва в гaлузi наукових до^джень та культурного обмту. Доведена перспективтсть нaукoвo-технoлoгiчнuх до^джень з цифровог мультимедтно'г презентацгг музичних рукопиЫв та стародруюв, що е перспективним напрямком цифровог презентацИ свтовог культурног спадщини.
Ключовi слова: украгнська культура, пам 'ятки культури, культурна спадщина, свтовий тформацтний прocтiр, тформацтне середовище, електронна енцuклoпедiя.
Украша знаходиться в перехщнш стадп свого розвитку i ця «системна перехщшсть» характеризуе практично уа сфери життедiяльностi людини, виявляеться на рiзних рiвнях культури, створюючи в суспшьсга ситуащю невизначеносп та
