CC BY
29
УДК332.025.12:658.115.31 Асист. Н.М. Галазюк -Луцький державный
техмчний умверситет
ТЕОРЕТИЧН1 АСПЕКТИ РЕГУЛЮВАННЯ ДОХ1ДНОСТ1 ПРИРОДНИХ МОНОПОЛ1Й
Представлено еволющю теорiй, якi дослiджували умови юнування монополiй. Розкрито методи регулювання дохiдностi природних монополiй, а також з'ясовано основш вимоги щодо оптимiзацiï прибуткiв та забезпечення суспiльного добробуту.
Ключов1 слова: природна монополiя, прибутковють, цiна, теорiя добробуту, регуляторна поломка, мунiципальна власнiсть, субсидiювання.
Assist. N.M. Galaziuk - Lutsk State Technical University The theoretical aspects of the natural monopolies profitableness regulation
In this article the evolution of the theories, which studied the conditions of the monopolies existence is presented. The methods of the natural monopolies profitableness regulation are described, and also the main demands concerning the optimization of the profits and maintenance of the social prosperity are found out.
Keywords: natural monopoly, profitability, price, theory of welfare, regulator policy, municipal ownness, subsidizing.
Вступ. Оцшка результата д1яльност1 природних монополш е проблематикою багатьох економ1чних дослщжень. Дослщження економюта р1зних шкш стосовно ефективност монополютичних утворень у ринковому середо-вишд, р1вня ïx прибутковост пронизуе багатовекторш результати дослщжень, вплггаючись у контекст теоретичних засад макроеконом1чного характеру.
Свггова економ1чна думка шд подоланням державного монопол1зму розум1е будь-як дiï, спрямоваш на посилення процеЫв саморегулювання в економщ. Тому роздержавлення - це не тшьки поява нового власника, а й стимулювання недержавного сектора, поширення на державш тдприемства принципiв управлiння, що юнують у сферi бiзнесу.
Змiна державноï монополiï на монополiю у формi комерцiйниx тд-приемств надзвичайно складний процес комплексного перетворення всiеï су-купностi вiдносин у сферi економжи суспiльниx благ. Його цiлi i змiст поляга-ють, з одного боку, у вившьненш економiчниx i фшансових вiдносин вiд державного впливу, а з шшого - у створенш внутрiшнix джерел i стимулiв еконо-мiчного зростання суб'екта монопольного ринку, забезпечення на цьому шдгрунп ефективного розвитку недержавних форм господарювання, що неод-мiнно спричинюе шдвищення вартостi послуг. З метою удосконалення меха-нiзмiв державного регулювання дiяльностi суб,ектiв природних монополiй роз-робляють нормативно-правовий акт щодо розподшу повноважень з регулювання дiяльностi суб,ектiв природних монополiй у сферi централiзованого во-допостачання та водовщведення i на сумiжниx ринках виробництва теплово1' енергiï i мiськелектротранспорту, що мае за мету шдвищення ефективност уп-равлiння пiдприемствами, якi надають послуги з водопостачання, водовщве-дення, теплопостачання та перевезення пасажирiв мюькелектротранспортом.
З урахуванням сутi, що природна монополiя виникае внаслiдок техно-лопчних особливостей виробництва, його матерiально-теxнiчноï бази, особ-ливу увагу, на наш погляд, необхщно також звертати на поступ прогресу.
Ринки у сучаснш економiцi е динамiчними, тому з розвитком науково-техшч-ного прогресу, змшою ринкових умов, умови для юнування природно! монополи можуть зникати.
З одного боку, причина юнування природно! монополи е законодав-чою, оскiльки держава унеможливлюе конкуренцiю у певних сферах госпо-дарсько! дiяльностi. Однак, з шшого боку, законодавче надання виняткових прав та вщнесення господарсько! дiяльностi до природно! монополи сто-суеться тшьки тих И видiв, в яких спостер^аеться економiчна ефективнiсть концентраци виробництва.
Об'ект та методи дослiдження. Проблематика конкуренци суб,ектiв дiяльностi на монопольних ринках дослщжувалась у рiзних варiантах. Нап-рикiнцi XVIII ст. А. Смгг у термiнах класично! теори створив всеохопну картину досконало! конкуренци того часу. Знамените см^овське правило "невидимо! руки" спрямоване на користь механiзмiв саморегулювання. Проблема монополи знайшла вiдображення в "Дослщженш про природу i причини ба-гатства народiв" тiльки в И протиставленш вшьно! конкуренци як утворення, шородне сутностi ринковiй системi. Анашзуючи це явище з точки зору задо-волення попиту, А. Смгг шдкреслював найiстотнiшi властивостi монополи, як "пiдтримуючи постiйну недостатнiсть продуктiв на ринку i нiколи не за-довольняючи дiйсний попит, продають сво! товари за монопольною цiною".
Сформована А. Смгтом концепцiя досконало! конкурентно! рiвноваги i "максимального задоволення потреб" отримала якiсний розвиток, згодом у теори добробуту (В. Паретто, Л. Вальрас). Теорi! добробуту вдалося, певною мiрою, пересилити критику опонентiв концепци конкурентно! рiвноваги, якi висували аргументащю на недосконалiсть ринкового механiзму.
У рамках загальноприйнято! наприкiнцi XIX ст. маршалово! точки зору, теорiя конкуренцi!, доповнена теорiею монополi!, завершила "набiр iнструментiв" для аналiзу структури ринку. Монополi! вiдводиться роль пов-ного антипода конкуренцi!, що стримуе об'ективний намiр економiчно! систе-ми до максимiзацi! суспiльного добробуту. На таких позищях у перiод початку трансформацп вiтчизняно! економiки, а по-сут i донинi, перебувае пере-важна бiльшiсть укра!нських економiстiв.
У контекст сво!х основних постулатiв теорiя добробуту, як i вся неок-ласична теорiя, виносить за рамки загального правила так специфiчнi явища економiчного життя, як природна монополiя i суспiльнi блага. Згiдно з А. Маршаллом, дотування виробництва у галузях природних монополiй еквь валентне перерозподiлу частини покупно! спроможностi з шших галузей. Тому, ощнюючи економiчний ефект вiд функцiонування природно! монополi!, необхiдно зiставляти його з сукупними втратами суспiльно! вигоди, пов'язано! зi скороченням задоволення купiвельного попиту на продукщю iнших галузей.
У 20-30-х рр. у межах неокласично! теори формуеться напрям, який ревiзуе класичну ринкову концепцiю. Вiн грунтуеться на розумiннi того, що умови реалiзацi! механiзмiв саморегулювання за допомогою цiново! конку-ренцi! вже вщшшли в минуле, а конкурентна боротьба за умов монополiзацi! ринкiв набула нових характеристик: саме собою домшуюче положення не вважаеться правопорушенням. Неприпустиме зловживання ним [4, с. 86].
Спираючись на методологш неокласично! школи, американський еко-номiст Е. Чемберлiн у пращ "Теорiя монополiстично! конкуренцi!: реорiента-щя теорi! вартостi" i англiйський економют Дж. Робiнсон у працi "Економiч-на теорiя недосконало! конкуренцi!" переглянули теоретичне уявлення про мехашзм функщонування ринку i обгрунтували можливiсть досягнення еко-номiчно! рiвноваги за умов монополи. Було обгрунтовано iдею, що моно-польнi переваги, а саме - здатшсть монополiй акумулювати значш швести-цiйнi ресурси, !хнi можливост запровадження в галузi науково-технiчних до-сягнень, сприяють розширенню iнвестицiйного потенщалу суспiльства. Те-орiею Чемберлiна i Робiнсон повнiстю зорiентовано на доведення того, що виникнення монополи не скасовуе ютотних принцитв органiзацi! ринково! економiки, а тiльки видозмiнюе !х. Знаний економiст П. Самуельсон концеп-цiю монополiстично! конкуренцi! назвав револющею в економiчнiй теорi!: "Положення теори монополютично! конкуренцi! розмивае кордони, прокрес-ленi раннiм маржиналiзмом мiж монополiею i конкуренцiею, пiдриваючи таким чином основи теори добробуту, але при цьому не виходять за рамки ос-новних концепцш неокласиюв" [7].
З найвiдомiших теорiй, в яких монополи розглядають як рушшну силу суспшьного розвитку, можна назвати теорш ефективно! конкуренцi! одного з найвизначшших економiстiв-теоретикiв Йозефа А. Шумпетера. Рушiем позитивного розвитку економжи вiн визнав монополiю, що створюе можливють акумулювати величезнi обсяги коштв для майбутнiх iнвестицiй та шнова-цiйних програм.
Дослiдження природи транснащонального руху капiталу дало змогу Е. Чемберлшу, Й. Шумпетеру та Дж. Робшсон пояснити поведшку фiрм - швес-торiв та вiдхилення у закономiрностях мiжнародно! мiграцi! капiталiв. Вони за-початкували засади трьох теорш: монополютичних переваг, теорi! iнтернацiона-лiзацi! та еклектично! теорi!. Усi щ теорi! було сформульовано у перюд утворен-ня великих монополiстичних об'еднань, транснацiональних корпорацiй.
У спецiальнiй методолопчнш лiтературi сьогоднi дедалi частiше звучить думка про те, що дiя механiзму свiтово! "невидимо! руки" на саму економiчну науку не розповсюджуеться: "Тому увага вчених-економiстiв мае концентрува-тися не стiльки на аналiзi об,ективностi категорi! природно! монополi!, скшьки на виявленнi критерi!в вiднесення певних видiв господарсько! дiяльностi у тих чи шших мюцях територi! до природно! монополи, а також на обгрунтуванш па-раметрiв державного регулювання !х функцiонування" [11, с. 39].
Державне регулювання економжи та антимонопольш заходи належать до найважливiших сфер економiчно! полiтики. Складнiсть i суперечливють, iманентно притаманнi явищу природно! монополи, об'ективно зумовлюють необхiднiсть формування мехашзму державного регулювання та ефективного контролю !! суб,ектiв, розробки дiйових заходiв захисту споживачiв вiд диктату i свавiлля виробникiв.
Економiчно регуляторна полiтика повинна розглядатися з точки зору максимального збшьшення економiчно! ефективност, проте на практицi не-обхщно враховувати також суспiльну мету. Державш органи, навiть за умови
вiдсутностi тиску на них, не завжди намагаються максимiзувати суспiльний добробут. Економiчне регулювання часто захищае приватнi штереси, зокрема, пiдвищення прибуткiв фiрм, як працюють у регуляторнiй сферi дiяльностi: "Ланцюг розчарувань у регуляторнiй полггищ породив термiн "неспромож-нiсть влади" для позначення пов'язаного з владою складника в неспроможнос-тi ринку" [1, с. 45]. У свггогосподарськш практищ процес формування регуля-торно1 антимонопольно: полiтики у сферi природних монополш не мае суто загальнодержавного масштабу; бшьшють регуляторних заходiв впровад-жуеться на регiональному рiвнi. Такий дворiвневий пiдхiд становить хибне уявлення, про простоту постiйного природного монополiзму, особливо у сферi антимонопольно: пол^ики. У смисловому викладi процес формування регуля-торно1 та антимонопольно: полггики виглядае так: единий загальнодержавний орган визначае державну полггику, мета яко1 - забезпечити максимальний за-хист нащональних iнтересiв. Поряд з цим, юнують обгрунтоваш економiчнi причини впровадження регулювання на мюцевому рiвнi. Варто було б встано-вити загальнонащональш стандарти, якi б найповнiше вщображали рiзницю мiж витратами й вигодами в рiзних регiонах [1, с. 51]. Саме на таких шдходах, виходячи з результатiв нашого дослщження, мала б бути побудована втизня-на диспозицiйна модель доходностi, що розглядаеться для мунщипальних природних монополш до досягнення ними фшансово1 стабильность
Результати дослiджень. У теори i практицi регулювання дохiдностi природно1 монополiï вiдомi рiзнi альтернативнi методи для боротьби з ïï не-ефективнiстю: метод "невтручання", рiзноманiтнi "щеальш" рiшення; конку-ренцiя мiж претендентами за право на виробництво або обслуговування i дер-жавне шдприемство. Останне, переважно, е практикою дiяльностi мунщипальних природних монополш вiтчизняноï економжи. Що ж до "щеальних" рiшень у сферi цiноутворення, то прикметник "щеальний" використовуеться для наголосу на тому, що, як ми вважаемо, фiрма повинна працювати й слу-жити iнтересам суспiльства, i едине питання, що постае при цьому, - якими мають бути щни для забезпечення економiчноï ефективность
Протягом кiлькох останнiх десятирiч економюти розробили складнi теори для виршення цих питань. Спiльним предметом аналiзу е визначення того, як можна оптимально структурувати цiни i стимули для таких тд-приемств, так, щоб захистити iнтереси споживачiв i водночас забезпечити стимули й достатнш прибуток для природного монополюта.
Економiчна теорiя i свiтова практика пропонують широкий дiапазон рiшень щодо видiв i форм власностi на об'екти виробничо1' iнфраструктури, якими, здебiльшого е природш монополи, основними з яких е: державна власшсть i експлуатащя об,ектiв природних монополiй державним шд-приемством та вiдомством; державна власшсть i контракт на експлуатащю об'еклв природних монополiй приватним сектором; приватна власшсть i експлуатащя об'еклв природних монополш при штенсивному державному регулюванш; органiзацiя виробництва послуг мiсцевими органами i спожива-чами (мунiципальна власшсть). Таю варiанти вiдображають найiмовiрнiшi способи розподшу власносл, фiнансування i вщповщальност за експлуата-
цiю i техшчне обслуговування об'екпв природних монополш мiж фiнансовим та приватним секторами.
Вибiр того чи iншого способу в рiзних крашах визначаеться економiч-ними iнституцiональними та соцiальними характеристиками ïx розвитку. У вiтчизняниx економiчниx дослiдженняx i публiкацiяx наводять пропоноваш рiзноманiтнi характеристики i моделi функщонування природних монополiй, якi за економiчною суттю е еклектичними щодо вмонтування в реальне сере-довище. По-перше, всi автори опускають той факт, що мунщипальш природ-нi монополи, ^м iншого, е стратегiчними об'ектами. По-друге, енергоносiï, що становлять високу питому вагу витрат, формують тарифи за свгговими щ-нами, а заробггна плата споживачiв послуг не вщповщае свiтовому рiвню.
Для забезпечення необxiдноï суспiльноï поведiнки природного моно-полiста використовують державну власнiсть або державне регулювання. Мета законодавства про регульовану монополш втшена в теори регулювання в штересах суспшьства, яка передбачае можливють забезпечення споживачiв якiсним обслуговуванням за доступними щнами за допомогою засобiв регулювання таких галузей на користь суспшьства. Регулювання повинно гаран-тувати отримання споживачами вигод вщ економи, зумовленоï масштабами виробництва, тобто вiд зниження собiвартостi на одинцю продукцiï. Головне завдання регулювання створення бар,ерiв на шляху тдвищення цiн або обме-ження обсягу продукцiï з боку фiрм, якi мають намiр використати монополь-нi переваги на шкоду споживачам. Органи, що здшснюють регулювання, мо-жуть законодавчо встановлювати для монополюта максимальну цiну на рiвнi граничних витрат - суспiльно оптимальну цiну.
У процесi еволюцiï щей теори регулювання дохщност розрiзняють три етапи. Спочатку було висунуто гшотезу про те, що регулюванню шдляга-ють галуз^ в яких спостер^аеться мнеспроможнiсть ринку'". Постулатами ще1" теорiï, в ïï дуже спрощеному виглядi, з елементами полiтичноï доцшьност складали сформовану модель регулювання галузi у радянськiй планово-рег-ламентованiй економщь Значною мiрою завдяки наявностi емтричних да-них, якi суперечили позитивны теорiï, економiсти й полiтологи розробили нову теорш - теорш захоплення.
Регулювання в напрямi "захоплення" зазвичай спрямоване на збшь-шення прибутюв (зменшення збиткiв) галузi, а не суспшьного добробуту. З причини вщсутност взаемопов'язаного економiчного i соцiального штерешв обидвi теорiï повною мiрою не можна вважати теорiями, а тшьки гiпотезами або формулюваннями, що стосуються емтричних закономiрностей. Третiй етап еволюци iдей регулювання уособлюе економiчна теорiя регулювання. На нашу думку, цю теорш можна вважати самодостатньою, оскшьки ïï шд-стави дають змогу формулювати гшотези, що пiдлягають перевiрцi i е логiч-ними висновками.
Висxiдною щеею теорiï висуваемо гiпотезу, що регулювання здшсню-еться на вимогу приросту суспшьного добробуту, що й спричиняе появу суспшьного попиту. Проте, ютотною вадою нормативного аналiзу е вщсутшсть опису мехашзму, який дае змогу громадськост реалiзувати суспiльний ре-
зyльтaт. Pегyлювaння за цieю теopieю здiйснюeться внaслiдoк зaстoсyвaння зaкoнoдaвчих зaхoдiв та дш pегyлятopнoгo агентства. Нopмaтивнa тозитивна теopiя не пoяснюe, яким чишм вимoгa сyспiльнoгo дoбpoбyтy спoнyкae зага-нoдaвцiв дo yхвaлення pегyлятивнoгo загашдавства, а pегyлятopний opгaн дo в^шв^^го викoнaння дiй, адекватних вимoгaм сyспiльнoï склaдoвoï ^o6-лематики пpиpoднoгo мoнoпoлiзмy. Зoкpемa, мoвa йде пpo хapaктеpнy o^6-ливiсть pегyлювaння - взaeмне сyбсидyвaння, яке спoстеpiгaeться, кoли фip-ма, надаючи пoслyги, yтpимye щни для деяких спoживaчiв на piвнi, нижчoмy вiд сеpеднiх витpaт, i кoмпенсye свoï витpaти за paхyнoк витopгy, oдеpжaнoгo вiд пpoдaжy шшим спoживaчaм, цiнa яких пеpевищye сеpеднi витpaти. В o^ pемих випадках взaeмне сyбсидyвaння мae фopмy eдиних цiн, якi, всташвлю-ють для piзних спoживaчiв, незважаючи на те, шр гpaничнi витpaти на зaдo-вoлення пoпитy piзнoï кaтегopiï спoживaчiв мoжyть iстoтнo вiдpiзнятися, тоб-то дpyгoю oсoбливiстю цieï теopiï pегyлювaння e те, щo вoнa часто спpямoвa-на на пiдтpимкy певних кaтегopiй.
BHCHOEKH. Теopетичнo, фyнкцioнyвaння пiдпpиeмствa - пpиpoднoгo мoнoпoлiстa в oкpемих сектopaх з oднoгo бoкy ввaжaeться вигiдним для сус-пiльствa, o^ira^ зaбезпечye бiльшy ефективнiсть, aнiж юнування кoнкypен-цiï, з дpyгoгo - дiяльнiсть пpиpoднoï мoнoпoлiï не вiдpiзняeться вiд пoведiнки звичaйнoгo мoнoпoлiстa, тому неминуче пpизвoдить дo втpaт для суспшь-ства. Мoнoпoлiст пpaгне мaксимiзyвaти влaснi пpибyтки, а не суспшьний дoбpoбyт. Тoбтo pезyльтaтoм pегyлювaння дiяльнoстi пpиpoдних мoнoпoлiй теopетичнo poзглядaeмo дoсягнення вигiднoгo кoмпpoмiсy: пpиpoднiй мoнo-толют виpoбляe пoслyгy за найменших вшрат, сyспiльствo захищене вiд мo-нoпoлiстичнoï пoведiнки виpoбникa.
Оснoвним завданням екoнoмiчнoгo pегyлювaння e кoнтpoль за щнами (тapифaми) на пpoдyкт пpиpoднoгo мoнoпoлiстa. Такий кoнтpoль мoже бути не^ямим i здiйснювaтися чеpез pегyлювaння ^ибутку, oбмежyючи pезyль-тат дiяльнoстi ^д^^мотв певнoю нopмoю пpибyткoвoстi.
Гoлoвним висшв^м iз poзглянyтих вище теopiй pегyлювaння e те, щo пiдпpиeмствa швинш пpизнaчaти цiни (тapифи) на opo^y^TO, щoб витopг пoкpивaв витpaти виpoбництвa. Бiльше цьoгo, oскiльки y ^ашах з фiнaнсoвo сильнoю екoнoмiкoю пiдпpиeмствa кoмyнaльнoгo oбслyгoвyвaння пеpевaжнo e ^иватними кoмпaнiями, нaвiть з пoлiтичнoï точки зopy немoжливo уявити, щoб ypяд субсидував збитки пpивaтних кoмпaнiй. З цьoгo випливae, щo юну-ють вaгoмi пpичини для встaнoвлення oбмеження, суть якoгo звoдиться дo того, пpиpoднi мoнoпoлiï пoвиннi ^ацювати таким чинoм, щoб сукупний вш^г i сyкyпнi витpaти пpинaймнi дopiвнювaли oдне oднoмy.
На наше пеpекoнaння, вихoдячи з aнaлiзy теopiй pегyлювaння пpиpoд-них мoнoпoлiй, piвня ïx пpибyткoвoстi yзaгaльненoï мoделi y свiтoгoспoдapсь-кiй теopiï' i пpaктицi, бути не мoже, як не мoже бути вoнa i стaтичнoю, а швин-на змiнювaтися вoднoчaс з динaмiчними yмoвaми poзвиткy екoнoмiки деpжaви зaгaлoм. Для У^аши якiсть pегyлятopнoï' пoлiтики y сфеpi сyспiльниx шслуг y нaпpямi пpибyткoвoстi експлyaтaцiйниx п^^жмата i дoстyпнoстi пoслyг населенню нaбyвae великoï ваги саме зapaз, гали пoсилюeться увага суспшь-
ства до якост державних управлiнськиx рiшень, 1'хнього впливу на суспiльний добробут у цшому й соцiальнi наслiдки для рiзниx груп споживачiв.
Л1тература
1. В1скуз1, В. Kin та ш. Економ1чна теор1я регулювання та антимонопольна пол1тика: Пер. з англ. - К.: Вид-во "Основи", 2004. - 1047 с.
2. E^^MiM^ енциклопед1я: У трьох томах, т.2. - К.: Вид. центр "Академ1я", 2001. - 848 с.
3. Завада О. ЖКГ: проблеми галуз1 з точки зору антимонопольного законодавства// Економка Украши. - 2000, № 10. - С. 4-14.
4. Никеров Г.И. Монополизация рынка по законодательству США, ЕБС и России// Экономика. Политика. Культура. - 1999, № 6. - С. 83-90.
5. Шкова В.Л. Житлово-комунальна реформа: час дш вже настав// Вдосконалення сис-теми державного управлшня сощально-економ1чними та пол1тичними процесами в репош. -Одеса, 1998. - с. - 370-374.
6. Онищук Г.1. Сощально-економ1чш особливосп житлово-комунально'1 сфери мюько-го господарства// Коммунальное хозяйство городов. Серия: экономические науки. - К., 2002, вып. 37. - С. 65-71.
7. Пол А. Семюелсон, Вшьям Д. Нордгауз. Мжроекономша/ Пер. з англ. - К.: Основи, 1998. - 676 с.
8. Расков Н.В. "Видимая рука" Адама Смита в зеркале российских деформаций// Вестник Санкт-Петербургского университета. Сер. 5, вып. 4 (№ 26), 1996. - С. 3-13.
9. Рибак А.1. Деяю напрями реформи житлово-комунального господарства// Управлшня проектами та розвиток виробництва. - Луганськ, 2000, вип. 1 (1). - С. 65-71.
10. Стадницький Ю.1., Кривуцький В.В. Причини виникнення та юнування природних монопол1й// Державне регулювання економши. - 2003, № 10. - С. 25-39.
УДК331.101.262 Асист С.С. Гринкевич, канд. екон. наук;
студ. Х.М. Ворошилова - Львiвська КА
ФОРМУВАННЯ ТРУДОВОГО ПОТЕНЦ1АЛУ: ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО РОЗВИТКУ
Розглядаеться трудовий потенщал суспшьства. Особливу увагу придшяеться проблемам формування та напрямам його розвитку.
Assist. S.S. Hrynkevych; student H.M. Voroshylova - Commercial Academy of Lviv
The formation of labour potential: problems and the ways of providing its development
This article reviews labour potential of society. A special attention pays to the problems of formation and the ways of its development. The formation of labour potential
Сьогодення вимагае вщ уряду Украши прискорених дш щодо вирь шення питань розвитку трудового потенщалу. Це складне завдання, оскшьки украшсью соцiально-економiчнi умови неспроможш задовольнити потреби розвитку трудового потенщалу i поки що в Укра1'ш йдеться тшьки про збере-ження його рiвня. За сучасних умов необхщно вщшукати таю комплексы ва-желi управлшського впливу на стан трудового потенщалу, яю здатш забезпе-чити умови його ефективного формування та використання не тшьки як найпродуктившшого, а й як найщншшого ресурсу суспшьства.
