CC BY
163
Иляш О.И., Ендрущак С.П. Резервы повышения производительности труда на предприятии
Рассмотрена суть и значение резервов повышения производительности труда на предприятии и их классификация. Установлено, что для выявления резервов роста производительности труда за счет ликвидации потерь рабочего времени нужно детально анализировать фактический баланс рабочего времени, устанавливать причины этих потерь и разрабатывать мероприятия по их уменьшению или полной ликвидации. Снижение трудоемкости продукции обеспечивается, в первую очередь, внедрением высокопродуктивного оборудования и прогрессивных технологий.
Ключевые слова: резервы повышения производительности труда, производительность труда, классификация резервов повышения производительности труда на предприятии.
Ilyash O.I., Endruschak S.P. Backlogs of increase of the labour productivity on an enterprise
Essence and value of backlogs of increase of the labour productivity on an enterprise and their classification is considered. It is set that for the exposure of backlogs of growth of the labour productivity due to liquidation of losses of working hours it is needed in detail to analyse actual balance of working hours, set reasons of these losses and develop measures on their diminishing or complete liquidation. The decline of labour intensiveness of products is provided, above all things, by introduction of highly productive equipment and progressive technologies.
Keywords: backlogs of increase of the labour productivity, labour productivity, classification of backlogs of increase of the labour productivity, are on an enterprise.
УДК 658.115.31:658.14/.17 Доц. Р.Р. Августин, канд. екон. наук -
ТернопЫьський НЕУ; здобувач О.Б. Саприка - Львiвська КА;
доц. Н.М. Галазюк, канд. екон. наук - Луцький НТУ
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДНИХ МОНОПОЛ1Й: СУТЬ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ
Обгрунтовано об'ективну потребу державного регулювання дiяльностi природного монополюта. Визначено суть, форми та методи такого регулювання. Розглянуто еволющю щей теорп державного антимонопольного регулювання економши. Охарактеризовано дiючi методики регулювання монополiзму в Укрш'ш та свт. Встанов-лено, що основною метою державного регулювання природних монополш е збалан-сування штереав держави, тдприемств, пращвниюв, гарантування здатносп природного монополюта забезпечити зростання власного катталу, виконати зобов'язан-ня перед бюджетом, профшансувати швестицп.
Ключов1 слова: монополiзм, природна монополiя, державне регулювання природних монополш, регулятивна пол^ика, принцип державного адмшютрування, "справедлива цша", теорп державного антимонопольного регулювання.
Постановка проблеми. Природш монополп посщають чшьне мюце в будь-якш економ1чнш систем^ оскшьки вони надшеш потужною ринковою владою i мають велике суспшьне значения. Варто зазначити, що чим ринковь шого характеру набувае в^чизняна економжа, тим актуальшшими стають проблеми самоокупносп природних монополютичних структур, що зумов-люе нагальну потребу державного регулювання 1хньо1 дiяльностi.
Державне регулювання результата фiнансово-економiчноl дiяльиостi природних монополш е проблематикою багатьох економiчних дослщжень. Осиовиi тдходи до сутност та прииципiв державного регулювання природ-
ного монополiзму загалом розкрито у працях таких науковщв, як Е. Аткш-сон, Дж. Опглер, В. Вiскузi, Я. Корна^ Д. Белл, Дж. М. Кейнс. Вагомий вне-сок у висвггленш цього питання зробили таю сучасш вiтчизнянi та росiйськi учет, як В. Базилевич, Н. Белоусова, А. Бутиркш, Г.З. Борисенко, В. Бодрова, В. Венгер, I. Галиця, А. Городецький, Я. Жалшо, А. Колганов, В. Кри-вуцький, А. Френзель, В. Цапелж, Я. Чумакова, А. Юданов та ш. Водночас, трансформащя соцiально-економiчних та полггичних вiдносин в Укрш'ш пот-ребуе формування нових пiдходiв до управлшня i регулювання дiяльностi природного монополiзму, якi б базувалися на закономiрностях недосконалого конкурентного ринкового середовища.
Методика дослвджень. У дослiдженнi обгрунтовано об'ективну потребу державного антимонопольного регулювання економжи. Визначено його суть, форми та методи. Розглянуто еволющю щей теори державного регулювання дiяльностi природного монополiста. Охарактеризовано дiючi методики регулювання монополiзму в Укршт та у бшьшосл розвинених краш.
Результати дослвдження. Природнi монополи нащонально! економжи Украши е сектором, де вщбуваеться жорстке регулювання результатiв Ихньо! дiяльностi. Подiбна практика державного контролю за дiяльнiстю монополь-них утворiв е у бшьшост розвинених краш. Основна мета такого регулювання полягае у захист штереЫв споживачiв та передбачае забезпечення 1х яюсними товарами чи послугами за прийнятними щнами. Регулювання повинно гаран-тувати споживачам отримання вигiд вiд економи, яка забезпечена масштабами виробництва, а фiрмi - одержання так званого "справедливого прибутку".
Головне завдання державного регулювання природного монополiзму полягае в тому, щоб не допустити необгрунтованого пiдвищення щн або обме-ження обсягу продукцй з боку фiрм, якi мають на метi використати переваги монополюта на шкоду споживачам. Отже, регулювання може полшшити результати дiяльностi монополiста з погляду суспiльства, оскшьки дае змогу од-ночасно знизити щну, забезпечити необхiдний обсяг виробництва та зменшити економiчнi прибутки монополй. Таким чином, можна сказати, що до монополь-них послуг, на щни яких не впливае ринок, застосування принципу суворого державного адмшютрування е загальноприйнятим та загальнонеобхiдним.
Система державного регулювання природного монополiзму застосо-вуе широкий спектр регуляторних i законодавчих заходiв, що дае змогу тран-сформувати нацiональну економiчну систему для забезпечення якнайефек-тившшо! дiяльностi окремих господарюючих суб,ектiв. Змiни в обсягах i параметрах регулювання дiяльностi природних монополiй супроводжуються розвитком економжи загалом, а також змшою методологiчних пiдходiв до регулювання, запропонованих вггчизняними та зарубiжними експертами. А-дже, як стверджують англiйськi науковщ, сформулювати регулятивну полгги-ку було б значно простше, якби умови, в яких здшснюеться регулювання, були сталими. Тодi, визначивши, що певна сфера дiяльностi е природною мо-нополiею, регулятивному органу достатньо було б визначити суспшьно опти-мальну цiну i вимагати вiд монополюта у повному обсязi задовольняти попит за ^ею цiною. Однак на практищ умови, в яких ддать агенти, е надзвичайно мiнливими [1, с. 562].
На практищ нерщко трапляеться, що регулятивна пол^ика здшснюеться не так, як це мало б вщбуватися в щеальному свiтi. Часто еко-HOMi4He регулювання захищае приватнi iнтереси, зокрема, шдвищення при-буткiв фiрм, якi працюють у регулятивнiй сферi дiяльностi. Як наслщок, ви-никае багато розчарувань, що породжують термiн мнеспроможнiсть влади". У свiтовiй практицi регулювання природних монополш проводиться здебшь-шого не на загальнодержавному, а на регюнальному рiвнi, що часто створюе хибне уявлення про простоту постшного природного монополiзму, особливо у сферi антимонопольно: полггики. Процес формування регулятивно1 та антимонопольно: пол^ики виглядае так: единий загальнодержавний орган визна-чае державну полггику, мета яко1 полягае у забезпеченш максимального за-хисту нацюнальних iнтересiв. Водночас iснують обгрунтоваш економiчнi причини впровадження мiсцевоï регуляторно1 полiтики. При цьому мiсцевим виконавчим органам надаються деякi функцiï контролю над регулятивною структурою та нагляд за втшенням ïï у життя. Ми вважаемо, що для досяг-нення кращих результатiв доцiльно було б встановити загальнонацюнальш стандарти, як б найповнiше вiдображали рiзницю мiж витратами й вигодами в окремих регюнах. Саме на такi тдходи повинна спиратися вiтчизняна дис-позицшна модель доходностi, що розглядаеться для природних монополш до досягнення ними фiнансовоï стшкостй
У практицi регулювання доходност природних монополiй застосову-ють рiзнi методи боротьби з ïï неефектившстю, зокрема: метод "невтручан-ня", рiзноманiтнi "iдеальнi" рiшення, конкуренцiю мiж претендентами за право на виробництво або обслуговування та державне шдприемство. Останне набуло широкого застосування у втизнянш економщй Прийняття "щеаль-них" рiшень означае, що основною метою дiяльностi фiрми мае бути задово-лення суспiльних iнтересiв. Найважливше при цьому визначити цiни, як б дали змогу забезпечити економiчну ефективнiсть. Впродовж останнiх рокiв економюти розробили складнi теорiï для виршення цих питань. Спiльним предметом аналiзу е визначення того, як можна оптимально структурувати щни i стимули для таких тдприемств, щоб захистити штереси споживачiв i водночас забезпечити "справедливий прибуток" для природного монополюта. У випадку як антимонопольного, так i економiчного регулювання не можли-во досконало вiдтворити ефективно ддачий конкурентний ринок. Однак вда-ле застосування вщповщних економiчних iнструментiв дасть змогу отримати значно чутливiшу ринкову ситуащю, нiж за вiдсутностi регулювання взагалй Економiчний аналiз, який грунтуеться на певних моделях, часто забезпечуе базу для ухвалення рiшень щодо встановлення цiн i тарифiв на товари та пос-луги природних монополш.
Економiчна теорiя i свггова практика пропонують широкий дiапазон ршень стосовно видiв i форм власност на об'екти виробничоï iнфраструкту-ри, основними з яких е:
• державна властсть i експлуатацiя об'екпв природних монополш державним тдприемством та ведомством;
• державна властсть i контракт на експлуатацш об'екпв природних монополш приватним сектором;
• приватна властсть i експлуатащя об'екив природних монополiй за штенсив-ного державного регулювання;
• мунщипальна власнiсть.
Вибiр того чи iншого способу розподшу власностi в рiзних крашах визначаеться соцiально-економiчними та iнституцiональними чинниками ïx розвитку. Проте вiтчизнянi моделi функцюнування природних монополiй по-виннi враховувати той факт, що по-перше, тдприемства - природнi монопо-лiсти е стратепчними об'ектами; по-друге, енергоносiï, що становлять високу питому вагу витрат, формують тарифи за свiтовими цшами, а заробiтна плата споживачiв послуг не вщповщае свiтовому рiвню.
На наш погляд, з метою змщення економiчниx i соцiальниx наслiдкiв монопольноï практики у вiтчизнянiй економiцi, необхщно запозичити методики регулювання монополiзму, якi застосовую у промислово-розвинених крашах. Для досягнення цiеï мети бшьшють з них застосовуе правове регулювання процесу концентрацп капiталу i конкуренцп [2, с. 100]. Державне регулювання дiяльностi природних монополiй насамперед стосуеться "вихщ-них" параметрiв: цш i тарифiв на товари та послуги, обсяпв ринку i його розподшу та шших умов дiяльностi. Основна мета регулювання полягае у забез-печеннi iнтересiв суспшьства та передбачае можливiсть забезпечення спожи-вачiв якiсним обслуговуванням за доступними цшами. Регулятивш органи можуть встановлювати для монополiста верхню цiну на рiвнi граничних витрат - так звану суспшьно оптимальну цшу. В. Базилевич та Г. Филюк зазна-чають, що з метою нейтрашзацп можливоï "агресивностi" компанiй, яю гос-подарюють на ринках природних монополш, доцшьно застосовувати спець альш засоби регулювання та реформування 1'хньо1' дiяльностi, а також управ-лiння ними. Враховуючи те, що баланс штереЫв виробникiв i споживачiв на ринках природних монополш не може бути встановлений "невидимою рукою" у процес конкуренцп, необхщним е пряме втручання держави з метою зниження втрат суспшьства вщ монопольно:' влади [3, с. 36].
Антимонопольш шститути почали привертати серйозну увагу шсля Другоï свiтовоï вiйни. З огляду на економiчнi збитки, яю завдавали монополп, наприкiнцi Х1Х ст., бшьшють краш ввела антитрестiвське законодавство, яке було спрямоване на недопущення монополiзацiï ринку, антиконкурентного злиття фiрм, цiновоï змови та цiновоï дискримшацп й iншиx порушень торго-вельноï практики [4, с. 93]. Особливо активним у цш сферi був Конгрес США.
У процес еволюцп iдей теорп державного антимонопольного регулювання економжи розрiзняють три етапи. Спочатку було висунуто гшотезу, що регулюванню повинш пiдлягати лише ri галузi, в яких спостерiгаеться "неспроможшсть ринку". Водночас виникла теорiя, яку спершу називали те-орiею регулювання в штересах суспiльства, а останшм часом - нормативним аналiзом як позитивною теорiею. Ïï постулати широко застосовувалися у ко-мандно-адмiнiстративнiй економщь Пiзнiше завдяки наявностi емпiричниx даних, яю суперечили позитивнiй теорп, економюти й полiтологи розробили теорiю захоплення, в основу якоï поклали щею про те, що незалежно вщ способу органiзацiï, орган, покликаний регулювати певну галузь, "захоплюеться" нею. Регулювання у цьому напрямi спрямоване не на забезпечення суспшь-
ного добробуту, а на збшьшення прибутюв галузь На сьогоднi у вiтчизнянiй економщ мiсцевi органи надмiрно використовують засади саме цiеï теорп. Тобто, враховуючи дефщит мiсцевого бюджету та залишивши поза увагою суспiльний добробут, намагаються зберегти на мшмальному рiвнi функщ-ональну здатнiсть природних монополiй. Через вщсутшсть взаемопов'язаного економiчного та сощального iнтересiв, обидвi теорп не можна сповна вважа-ти повноцiнними теорiями. Третiй етап еволюцп iдей регулювання уособлюе економiчна теорiя регулювання. На наш погляд, саме ïï можна вважати само-достатньою економiчною теорiею, оскiльки ïï пiдстави дають змогу форму-лювати гiпотези, що тдлягають перевiрцi i е логiчними висновками, одержа-ними внаслiдок низки припущень. Висxiдною iдеею цiеï теорiï е гшотеза про те, що регулювання повинне здшснюватися з метою забезпечення приросту суспшьного добробуту, що й спричиняе появу суспшьного попиту на запро-вадження регулювання. Однак вадою нормативного аналiзу е вiдсутнiсть опису засобiв, якi б дали змогу забезпечити досягнення поставленоï мети. Регулювання, за щею теорiею, вщбуваеться шляхом застосування нормативно-правових акпв та дiй регулятивного агентства. Нормативна позитивна теорiя не пояснюе, як саме вимога суспшьного добробуту спонукае законодавщв до ухвалення регулятивного законодавства, а регулятивний орган - до виконан-ня вщповщних дш. Ïï постулати не дають змоги тддати перевiрцi припущен -ня, зпдно з яким можна встановити факт, що регулювання вщбуваеться з метою коригування неспроможност ринку. Вона просто демонструе цей факт, як постулат теорп. 1ншою ютотною вадою нормативноï позитивноï теорiï е наявшсть великоï кiлькостi даних, якi ïï спростовують. Так, значна кшьюсть галузей, що пiдлягали регулюванню, не були природними монополiями i джерелом зовтштх ефектiв (екстерналiй).
Багато вад, властивих для нормативно позитивноï теорiï, притаманш й теорiï захоплення. Вона, так само як i попередня теорiя, не повшстю розкри-вае практичне впровадження теоретичних меxанiзмiв та не пояснюе, яким чином процеси регулювання опиняються шд контролем учасниюв галузь Враховуючи той факт, що регулювання стосуеться кшькох защкавлених груп, незрозумiло, чому процеси регулювання за щею течiею опиняються виключ-но пiд контролем учасникiв галуз^ а не iншиx зацiкавлениx груп (зокрема на-селення). Теорiя захоплення неспроможна дати вщповщ на це питання, вона просто постулюе гшотезу про те, що регулювання орiентоване на штереси виробника.
Незважаючи на те, що багато даних з практики регулювання тдтри-мують ïï засади, юнують також деяю емпiричнi закономiрностi, якi ïn супере-чать. Мова йде про характерну особливють регулювання - взаемне субсиду-вання, яке спостер^аеться тодi, коли фiрма, надаючи послуги, утримуе щни для одних споживачiв на рiвнi, нижчому вщ середнix витрат, i компенсуе своï витрати за рахунок виторгу, одержаного вщ продажу iншим споживачам за щнами, вищими нiж середнi витрати. У деяких випадках взаемне субсидуван-ня мае форму единих щн для рiзниx споживачiв, незважаючи на те, що гра-ничнi витрати на задоволення попиту рiзноï категорп споживачiв можуть бути рiзними. Отже, другою особливiстю цiеï теорп регулювання е те, що вона часто спрямована на шдтримку певних категорш споживачiв.
Значний внесок у розвиток теорп регулювання здшснив Дж. Стиглер. У свош пращ "Теорiя економiчного регулювання" вiн пропонуе новий шдхщ до вирiшення питання: навщо здiйснюеться регулювання? На вщмшу вiд нормативно позитивно:' теори i теори захоплення, Дж. Стиглер запропонував низку припущень, на основi яких шляхом лопчного аналiзу вивiв прогноз про те, яю галузi повинш пiдлягати регулюванню, а якi ш, та видiлив основнi форми регулювання. Головною передумовою запропонованого ним анашзу було те, що базовим ресурсом держави е сила примусу. Защкавлеш групи, якi здатнi переконати державу використати силу примусу на 1хню користь, цим самим можуть полшшити свш добробут. Другою важливою передумовою е те, що агенти ддать рацюнально, в тому розумiннi, що обраш ними дiï спря-моваш на максимiзацiю корисностi. На пiдставi цих двох припущень було сформульовано гшотезу, згiдно з якою регулювання здшснюеться за потреби в ньому защкавлених груп. Таким чином, функцюнування шдприемства -природного монополiста в окремих секторах, з одного боку, вважаеться ви-пдним для суспшьства, оскiльки забезпечуе бiльшу ефективнiсть, шж юну-вання конкуренцп, а з шшого - дiяльнiсть природноï монополи не вiдрiз-няеться вiд поведшки звичайного монополiста, тому призводить до втрат для суспiльства, оскiльки основною метою дiяльностi монополiста е не задово-лення суспiльного добробуту, а максимiзацiя власного прибутку. Отже, метою регулювання дiяльностi природних монополш е досягнення випдного компромiсу мiж суспiльством та фiрмою-монополiстом.
Водночас економiчна реальнiсть рiдко коли вiдповiдае моделi щеаль-ноï конкуренцп. Тому у свгговш практицi у багатьох видах дiяльностi, якi можуть розглядатися як природш монополи, функцiонуе незначна юльюсть ма-лих пiдприемств. Природш монополи функцюнують у рiдкiсних випадках. При цьому основна ix частка зосереджена у галузi комунальних послуг. Грун-товнiй критицi дiяльнiсть монопольних структур шддав Вiскузi В. Кш у пра-цi "Економiчна теорiя регулювання та антимонопольна полiтика". Учений справедливо зазначае, що "з погляду економiчноï ефективностi, при виник-ненш природних монополiй загалом бажано мати монополютичну ринкову структуру. Однак цих економiчниx гiгантiв варто обмежувати, щоб вони не встановлювали надто високих цш. Ми не хочемо вiдчути наслiдкiв усix проблем, пов'язаних з ефективнiстю та справедливiстю, що ïx породжуе монопо-лiя. Яскравим прикладом тут може бути сфера комунальних послуг. Немае сенсу створювати численш невелию фiрми, що надаватимуть населенню пос-луги" [1, с. 40].
Як вщомо, основним завданням економiчного регулювання дiяльностi природного монополюта е контроль за його цшами чи тарифами, який часто здшснюеться через регулювання прибутку i обмежуе цим самим норму при-бутковостй Водночас, якщо прибуток, який отримуе природний монополют, буде повертатися споживачам через нижчi тарифи, то зникатимуть стимули до iнновацiйноï дiяльностi. Таким чином, державне регулювання повинно збалансовано використовувати таю чинники, як надання природним монопо-лютам стимулiв, спрямованих на зниження вартосл послуг та утримання по-мiрниx цiн для споживачiв. Отже, пiдприемства повиннi встановлювати таю
цши (тарифи) на продукщю, щоб виторг вщ ïï реалiзацiï покривав витрати виробництва.
Для визначення наслщюв державноï регуляторноï полiтики, необxiдно визначити мету дiяльностi фiрми. Це дасть змогу спрогнозувати ïï реакщю на регуляторну полггику. Так, найвiрогiднiшою метою приватноï фiрми буде максимiзацiя прибутку. Ефект Аверча-Джонсона показуе, що регулювання норми прибутковост фiрми, яка прагне максимiзувати прибуток неминуче призводить до ïï надмiрноï капiталiзацiï\ Для того, щоб мати змогу порiвню-вати полпику регулювання державного пiдприемства, потрiбна теоретична модель його поведшки в абсолютно конкретному економiчному середовищi. На наше глибоке переконання, узагальненоï моделi державного регулювання дiяльностi природного монополiста у свггогосподарськш теори i практицi не-мае i бути не може, як не може вона бути статичною, а повинна змшюватися разом з динамiчними умовами розвитку нацiональноï економжи.
В Украïнi останнiм часом розпочалося формування прогресивноï зако-нодавчоï бази у сферi регулювання дiяльностi природних монополiй. Побудо-ва системи державного регулювання та контролю за дiяльнiстю природних монополш у нашш державi пов'язана з прийняттям Закону Украши "Про природш монополи". Цей Закон покликаний встановити чггю, "прозорГ та дос-коналi правовi засади, якi мають бути досить гнучкими у разi вжиття заxодiв державного впливу щодо запобiгання проявам монополiзму на таких ринках з боку суб'екпв господарювання. Закон Украши "Про природш монополи" легашзуе саме поняття останньоï, регламентуе пiдxоди до визначення пара-метрiв функцiонування i розвитку ринюв, що перебувають у сташ природноï монополи, на основi оптимального збалансування економiчниx iнтересiв уЫх зацiкавлениx суб,ектiв - виробникiв, споживачiв i держави. Характерно, якi сфера ди Закону Украïни "Про природш монополи" поширюеться не тiльки на економiчнi вiдносини, що виникають на вщповщних товарних ринках, а й на ri, що формуються на сумiжниx ринках за участю суб'екпв природних мо-нополiй. Другим важливим актом у сферi регулювання природних монополш став Закон Украши вщ 16 липня 1999 р. "Про концеси". Цей Закон визначив юридичний змют поняття "концеси", умови i порядок встановлення концеси щодо державного та комунального майна [5, с. 44].
Висновки. Природш монополи е жорстко регульованим сектором вп-чизняноï економ^. Подабна практика державного контролю за дiяльнiстю природних монополшних утворiв iснуе у бiльшостi розвинених краш. Усе це дае шдстави стверджувати, що до монопольних товарiв i послуг, на цiни яких не впливае ринок, застосування принципу суворого державного адмшютрування е загальноприйнятим. Основною метою державного регулювання природних монополш е збалансування штерешв держави, шдприемств, пращвниюв, гаранту-вання здатностi природного монополiста забезпечити зростання власного капi-талу, виконати зобов'язання перед бюджетом, профшансувати iнвестицiï.
Лггература
1. Вicкузi Kin В. та ¡н. Економ1чна теор1я регулювання та антимонопольна пол1тика / В1скуз1 Кш В. та 1н. : пер з англ. - К. : Вид-во "Основи", 2004. - С. 1047.
2. Еременко В.И. Антимонопольное законодательство зарубежных стран / В.И. Еременко // Государство и право. - 1995. - № 9. - С. 100-111.
3. Базилевич В. Роздержавлення природних монопольних структур в Укра1'ш / В. Бази-левич, Г. Филюк // Економша Украши. - 2001. - № 6. - С. 35-42.
4. Никеров Г.И. Антитрестовское регулирование: монополии и конкуренция / Г.И. Ни-керов // Экономика, политика, идеология. - 1990. - № 3. - С. 92-98.
5. Захарш С. Оптимiзацiя форм i методiв державного регулювання шоземного швесту-вання / С. Захарш // Економша Украши. - 2001. - № 8. - С. 40-44.
Августин Р.Р., Саприка О.Б., Галазюк Н.М. Государственная регуляция естественных монополий: суть, задание и методы
Обоснована объективная потребность государственной регуляции деятельности естественного монополиста. Определены суть, формы и методы такой регуляции. Рассмотрена эволюция идей теории государственной антимонопольной регуляции экономики. Охарактеризованы действующие методики регуляции монополизма в Украине и мире. Установлено, что основной целью государственной регуляции естественных монополий является збалансування интересов государства, предприятий, работников, гарантирования способности естественного монополиста обеспечить рост собственного капитала, выполнить обязательство перед бюджетом, профинансировать инвестиции.
Ключевые слова: монополизм, естественная монополия, государственная регуляция естественных монополий, регулятивная политика, принцип государственного администрирования, "справедливая цена", теории государственной антимонопольной регуляции.
Avgustin R.R., Saprika O.B., Galazyuk N.M. Government control of natural monopolies: essence, task and methods
Grounded objective necessity of government control of activity of natural monopolist. Certainly essence, forms and methods of such adjusting. The evolution of ideas of theory of government antimonopoly control of economy is considered. The operating methods of adjusting of monopolism are described in Ukraine and world.
Keywords: monopolism, natural monopoly, government control of natural monopolies, principle of state administration, "just price", theories of government antimonopoly control.
УДК 330.322+330.142 Доц. B.I. Блонська, канд. екон. наук;
магктрант Ю.Й. Гуляк - Львiвська КА
УДОСКОНАЛЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 УПРАВЛ1ННЯ ШВЕСТИЦШНИМИ ПРОЕКТАМИ П1ДПРИСМСТВ У СФЕР1
ТОРГ1ВЛ1
Визначено основш завдання та принципи оцшювання ефективносп швести-цшних проекпв. Охарактеризовано основш етапи реалiзацiï швестицшного проекту. Запропоновано шляхи вдосконалення обгрунтування доцшьносп швестування у сфе-рi торпвль Встановлено, що швестицп у шдприемства роздрiбноï торгiвлi для розши-рення роздрiбноï торговельно1 мережi мають виршити проблеми створення тако1 ш-фраструктури, яка дасть змогу шдвищити рiвень i яюсть життя населення, а також сприятиме розвитку, пов'язаних iз торпвлею секторiв економши, оптимiзацiï структу-ри споживання товарiв i послуг, шдвищенню ефективносп суспшьного виробництва.
Стратепя економiчного зростання та штеграци Украши до свггового економiчного простору передбачае забезпечення конкурентоспроможного рiвня розвитку пiдприемств усix галузей економжи, особливо пiдприемств торгiвлi, якi е найбшьш наближеними до споживача i задовольняють попит
