CC BY
56
спективний аналiз !х дд! та виробити економiчно обгрунтований пiдхiд щодо функцюнування окремого податку, а також у взаемоди !х як системи.
Особливу увагу необхщно звернути на податки, що планують запрова-дити в УкраАт. Наприклад податок на нерухомють. На нашу думку, такий по-даток необхiдно запровадити для виршення проблем громадян Украши, що не мають мiнiмальних умов для проживання та досягнення сощально! спра-ведливостi у цiй галузь Для досягнення мети необхiдно правильно визначити об'ект оподаткування, ставки, порядок нарахування та сплати податку i його використання. Основотвiрним у визначенш об'екта оподаткування мае бути нормативна площа для проживання першо! особи.
Запропоноваш напрями удосконалення податково! системи Укра!ни, на наш погляд, е важливими для успiшного реформування податково! системи Укра!ни.
Л^ература
1. "Про систему оподаткування" Закон Укра!ни вщ 18.02.97 р. № 77/97 з врахуванням змш 1 доповнень.
2. "Про податок на додану вартють" Закон Укра!ни вщ 03.0497 р. № 168/97 з врахуванням змш 1 доповнень.
3. Крисоватий А.1. Податков1 системи заруб1жних кра!н: навчальний поабник. - Тер-нопшь. Економ1чна думка. 2001 р., 258 с.
4. Василик О. Д. Теор1я фшанав: Пщручник. - К.: Н1ОС. - 2001. - 416 с.
5. Державш фшанси: Навч. пос./ За заг. ред. Базидевича В.Д. - К: Атака, 2002. - 368 с.
6. Демиденко Л.М. Оподаткування доход1в громадян: довщ США та Укра!ни/ Фшанси Укра!ни № 9 2005 р. - С. 30-33.
7. Дорибер Р. Мжнародне оподаткування: Пер. 2-го англ. вид. - К.: "Абрис", 1997. - 304 с.
8. 1голкш В.В. Податкова реформа як об'ективна необхщнють змщнення дохщно! час-тини державного бюджету. - Фшанси Укра!ни № 8 2005 р. - С. 19-27.
9. Корнус В.Г. Удосконалення прибуткового оподаткування громадян в Укра!ш. - Ф1-нанси Укра!ни № 10 2005 р. - С. 22-27.
10. Опарш В.М. Фшанси (загальна теор1я): Навч. пос. - К.: КНЕУ, 1999. - 164 с.
11. Податков1 системи заруб1жних кра!н./ За ред. - М.: Я. Азорова. - К.: ВД "Калшютер прес", 2004 р. - 240 с.
12. Савченко Т.Б. Альтернативний мш1мальний податок як зас1б превентивного оподаткування. - Фшанси Укра!ни № 1 2005 р. - С. 30-35.
13. Ткаченко Н.М., Порова Т.М., 1гоненко Н.О. Податков1 системи кра!н св1ту та Украши. Облш 1 зв1тнють: Навч. пос. - К.: Алерта, 2004 р., 554 с.
14. http://www.ewaudit.com.ua/uk/articles/podreforma1 - сайт Аудиторсько! ф1рми "Схщ-Захщ аудит".
УДК338.242:658.115.31/477 Астр. Л.П. Карбовник -Львiвський НУ
м. 1вана Франка
ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРИРОДНИХ
МОНОПОЛ1Й В УКРА1Н1
Розглядаеться специф1ка д1яльносп вгтчизняних природних монополш. Розгля-даеться можливють застосування заруб1жного досвщу у сфер1 державного регулю-вання природних монополш. Анал1зуються переваги та недолши укра!нського антимонопольного законодавства.
Ключов1 слова: природна монопол1я, державне регулювання, антимонопольна пол1тика, антимонопольне законодавство.
Doctorate L.P. Karbovnyk - Lviv NU named after Ivan Franko The Problems of the Natural Monopolies State Regulation in the Ukraine
In this article the problems of the natural monopolies state regulation are inquired. Prioty-driven approaches to the regulation of the natural monopolies in present-day Ukraine are analyzed. Brought the advantages and defects of national antitrust policy.
Keywords: natural monopoly, state regulation, antitrust policy, antitrust legislation.
Проблема природного монополiзму, що лежить у площиш розподшу ефективносп виробництва i суспшьно! корисносп належить до категори не ви-рiшуваних у рамках одше! теорй: кожен економiчний простер (нацюнальна еко-номiка) спричинюе вплив на !х диспозицiйну функцш, оскiльки у природних монополiстiв закладений "ген" експанси на внутрiшнiй ринок. Складшсть i су-перечливiсть, iманентно притаманнi природним монопольним ринкам, об'ектив-но зумовлюють необхiднiсть формування мехашзму державного регулювання, незалежно вiд оргашзацшно-правово! форми суб'екта господарювання та систе-ми антимонопольних заходiв. Регуляторна политика ощнюеться з точки зору тд-вищення економiчно! ефективностi та врахування суспшьно! мети.
Специфiкою дiяльностi втизняних природних монополiй на ринку сустльних послуг е те, що послуги надаються незалежно вiд стану платежiв за них окремими споживачами, а особливютю !х економiки е те, що вона стала заручником поличних дш владних структур, коли витрати на пшьговиюв "лягають" в основу загальних тарифiв: обидва аспекти не знаходять чiткого окреслення в регуляторних теорiях.
Для Укра!ни яюсть регулятивно! полiтики у сферi сустльних послуг набувае велико! ваги саме зараз, коли посилюеться увага суспшьства до якос-тi державних управлшських рiшень, !хнього впливу на суспшьний добробут у цiлому й сощальш наслiдки для рiзних груп споживачiв.
На наш погляд, у кра!ш нагромаджено достатнiй досвiд нехтування еко-номiчними i соцiальними засадами, яю виникають, з одного боку, внаслщок надмiрного регулятивного втручання органiв державно! влади, що створювало сприятливе шдгрунтя для рентоорiентовано! поведiнки представникiв влади, корупцй й хабарництва, - з шшого безпiдставнi спроби "загнати" галузь, що е класичним природним монополютом, у теоретичну площину ринкових меха-нiзмiв, завдавши тим самим вдаутних економiчних втрат суспiльству.
Як показуе зарубiжний i вiтчизняний досвiд, юнцевий результат регулювання та його яюсть визначаються, головним чином, багатьма факторами законодавчого i виконавчого характеру. Зокрема, практичний ефект регулювання прямо залежить вщ досконалост нормативно-законодавчо! бази, здат-но! забезпечити наявшсть вичерпних i чiтких "правил гри" недискримша-цiйного характеру з метою стимулювання високо! ефективностi та необхщно! стабiльностi галузi.
Останнiм часом в Укра!ш розпочалося формування прогресивно! зако-нодавчо! бази. Побудова системи державного регулювання та контролю за дь яльшстю суб,ектiв природних монополiй в Укра!ш пов'язана з прийняттям Закону Укра!ни "Про природнi монополй". Нинi важко дати об'ективну яюсну оцiнку його дi!, поряд з цим уже сьогодш можна сказати, що вш мае стати
першим актом цшсного законодавства загальнодержавного значення у сферi регулювання ринкiв, що перебувають у станi природно! монополй. Закон пок-ликаний встановити чiткi, мпрозорiм та досконалi правовi засади, яю мають бути досить гнучкими при вжитт заходiв державного впливу щодо запобшан-ня проявам монополiзму на таких ринках з боку суб'екпв господарювання: "Другим важливим актом став Закон Укра!ни вiд 16 липня 1999 р. "Про кон-цесй", який визначив юридичний змют цього поняття, умови i порядок вста-новлення концесй щодо державного та комунального майна" [1, С. 44]. На перший погляд, Закон "Про природш монополй" схожий на Закон "Про обме-ження монополiзму i недопущення недобросовюно! конкуренцй у шд-приемницьюй дiяльностi". Схожiсть проявляеться в тому, що обидва норма-тивних акти встановлюють правила дозволено! поведшки господарюючих суб,ектiв i обмежують !х дiяльнiсть на ринку, надають незалежним органам право оцiнки тих чи шших дiй з точки зору появи можливих несприятливих економiчних наслiдкiв.
Водночас мiж названими законодавчими актами юнуе значна вщмш-шсть. Так, Закон "Про обмеження монополiзму i недопущення недобросовю-но! конкуренцй у пiдприемницькiй дiяльностi" спрямований на розвиток кон-курентних вiдносин на вщповщних ринках. На вiдмiну вщ нього, Закон "Про природнi монополй" не стимулюе розвиток конкуренцi!, а навпаки, сприяе !! обмеженню, осюльки конкуренцiя на ринках природних монополш е мало-ефективною. У цьому зв'язку на законодавчому рiвнi правомiрно визнаеться домiнуюче становище виробника, i держава через механiзм лiцензування об-межуе вхiд на такi ринки шших суб'екпв господарювання. Таким чином, з точки зору конкурентного права, Закон "Про природш монополй" не можна вщносити до традицшного антимонопольного законодавства.
Антимонопольний компет змушений у певних межах виконувати роль як регулятора, так i "контролера". Однак, як переконливо показуе зарубiжний та впчизняний досвщ, практика поеднання в одному оргаш функцш регулювання та контролю довела свою неспроможшсть i навггь шкiдливiсть. Недо-цшьтсть такого поеднання зумовлена рiзним змютом цих функцiй: "Антимо-нопольну полггику не можна видiлити в особливу замкнену сферу, вщносно незалежну вщ iнших напрямкiв економiчних перетворень" [2, С. 37].
Цшком очевидно, що виконання Антимонопольним комiтетом одночас-но обох функцш призведе до того, що вш певною мiрою стане безпосередшм учасником економiчних вiдносин ^ внаслiдок цього, не зможе бути об'ектив-ним при здiйсненнi свое! функцй контролюючого органу. Як стверджують самi ж фахiвцi Антимонопольного компету, саме неупередженiсть при забезпеченнi рiвних конкурентних можливостей для розвитку суб'екпв господарювання е головною умовою його ефективно! роботи. З огляду на зазначеш обставини, а також для уникнення дуалiзму i серйозних помилок у пракгицi регулювання природних монополш, на нашу думку, доцшьно на законодавчому рiвнi чiтко розмежувати повноваження незалежно! нацюнально! комiсi! та антимонопольного органу. З точки зору довгостроково! стратегй, варто акгивiзувати роботу щодо створення незалежного агентства у цш галузь
При цьому необхщно зауважити, що деякi нитшт галузi природних монополiй - це результат радянсько! економiчно! полiтики, яку ютотною мь рою визначало прагнення концентраци виробництва. Наприклад, такi монополии, як НАК "Нафтогаз Украши", мУкрзалiзницям, АТ "Укртелеком" (якi прийнято вважати природними монополiями) структурно включають як при-родно-монопольш сегменти, так i пiдприемства, що за своею суттю та еконо-мiчним змiстом не е такими, а тому можуть ефективно функцюнувати на кон -курентних засадах. Крiм того, природнi монополiсти домшують на товарному ринку i мають практично необмежену ринкову владу, тому на них, ^м Закону "Про природш монополи", закономiрно поширюються та норми, встанов-ленi антимонопольним законодавством. Однак, оскшьки цi закони тюно пов,язанi мiж собою як об'ектами вiдносин, так i територiею дiяння, то дуже важливо визначити сферу застосування кожного з них.
Так, Закон "Про природш монополи" легалiзуе саме поняття останньо! у втизнянш економщ, регламентуе пiдходи до визначення параметрiв фун-кцiонування та розвитку ринкiв, що перебувають у сташ природно! монопо-лi!, на основi оптимального збалансування економiчних штереЫв усiх заште-ресованих суб,ектiв - виробниюв, споживачiв i держави. Таким чином, поняття "природна монополiя" перестало бути просто економiчною категорiею. Закон трактуе !! як особливий стан товарного ринку, якому iманентно властивi двi ознаки. Перша пов'язана з технологiчними особливостями виробництва, що зумовлюе неефектившсть i навгть недоцiльнiсть створення та дiяльностi аналопчних пiдприемств у цих секторах економжи. Через особливу структуру витрат виробництва, як забезпечують можливiсть економи на масштабах, задоволення попиту в умовах монополи на такому ринку е бшьш ефективним, нiж при конкуренци.
Характерно, що сфера ди Закону "Про природнi монополi!" поши-рюеться не тiльки на економiчнi вiдносини, що виникають на вщповщних то-варних ринках, а й на т^ що формуються на сумiжних ринках за участю суб,ектiв природних монополш. Сумiжним вважаеться товарний ринок, що не перебувае у сташ природно! монополи, але для суб'еклв якого реалiзацiя ви-роблених товарiв чи використання товарiв iнших суб'еклв господарювання не можливi без безпосереднього використання товарiв, якi виробляються (реаль зуються) суб'ектами природних монополiй.
Неважко помгтити, що у законодавствi не називаються безпосередньо господарюкта суб'екти - юридичш особи, дiяльнiсть яких шдлягае жорстко-му державному регулюванню i контролю. 1х перелiк визначаеться регулю-ючими органами на основi науково обгрунтованого i всебiчного аналiзу вiдпо-вiдних товарних ринкiв. Таким чином, основою регулювання е здшснення конкретним шдприемством будь-якого iз зазначених у Закош видiв дiяльностi.
Вщповщно до статтi 28 Закону Укра!ни "Про мiсцеве самоврядування в Укра!ш" встановлення тарифiв щодо оплати комунальних послуг належить до повноважень оргашв мiсцевого самоврядування, встановлення норм спо-живання житлово-комунальних послуг та контроль за !х додержанням здшснюеться мiсцевими державними адмiнiстрацiями вiдповiдно до статл 18 Закону Укра!ни "Про мiсцевi адмiнiстрацi!". Вважаеться, що практика встановлення тарифiв на житлово-комунальнi по слуги на мюцевому рiвнi
eKOHOMi4HO i соцiально виправдана. Формування витрат на виробництво послуг об'ективно залежить вiд мiсцевих особливостей, насамперед, це техтчт та технологiчнi фактори, що наприклад, пов,язанi з шдйомом, очищенням, транспортуванням та подачею води, кшматичт та геодезичнi умови (водоза-бори поверхневi або пiдземнi), а тому тарифи не можуть бути однаковими для вшх населених пунклв.
Таю сфери дiяльностi, як виробництво електроенергй, видобування нафти, газу та ïx реалiзацiя, надання послуг з перевезення пасажирiв i ванта-жiв рiзними видами транспорту тощо, як показуе свiтовий досвiд, можуть значно ефектившше функцiонувати в умовах реальноï конкуренцiï. Отже, еко-номiчнi вщносини мiж суб'ектами господарювання на таких ринках е об'ектом регулювання традицiйного антимонопольного законодавства. Для ефективного забезпечення реалiзацiï чинного законодавства про природш монополй створюються державнi органи, яю у межах своеï компетенцй регла-ментують дiяльнiсть суб,ектiв природних монополш, виршують iншi покла-деш на них завдання.
Вiдповiдно до Закону "Про природш монополй", основним органом регулювання е незалежш нащональш комiсiï. Функцп ж контролю залиша-ються у компетенцй Антимонопольного ком^ету та його територiальниx вщ-дiлень. Варто зазначити, що сьогодш в Украïнi функцiонуе тiльки одна неза-лежна структура - Нащональна комiсiя з регулювання електроенергетики (НКРЕ). Ïï основною функцiею е контроль за дiяльнiстю суб,ектiв природних монополш в енергетичнш галузi та нафтогазовому комплекс. В iншиx сферах природних монополш, зокрема - у сферi житлово-комунального господар-ства, регулювання здшснюеться iншими державними органами.
Необхщно зазначити, що у компетенцй Антимонопольного ком^ету Украши та його територiальниx вiддiлень залишаеться контроль за встанов-ленням суб'ектами господарювання монопольних щн на продукцiю на тих сегментах ринку, де щна формуеться вшьно. Водночас вони не мають права вживати заxодiв адмiнiстративного впливу (штрафiв, фiнансовиx санкцiй) до суб'ектiв природних, монополш при порушенш ними встановленого незалеж-ною комiсiею порядку застосування регульованих щн. У першому випадку вщповщальшсть настае за Законом "Про обмеження монополiзму i недопущення недобросовюно1" конкуренцй' у пiдприемницькiй дiяльностi", у другому - "Про природш монополй".
Насамперед, прийняття Закону "Про природш монополй" мае започат-кувати розробку низки шших нормативно-правових акпв. Це стосуеться прийняття спещальних галузевих закошв, якi б визначали порядок фiнансовоï та господарськоï дiяльностi суб'ектiв природних монополiй у кожнш сферi та встановлювали чiткi "правила гри на вщповщному ринку. У протилежному випадку, як переконливо довела практика, досягти оптимального задоволення штерешв виробниюв i споживачiв i припинити негативш прояви монополiзму на таких ринках буде надзвичайно важко.
У зв'язку з набуттям з 3 серпня 2004 року чинност Закону Украши вщ 24 червня 2004 року № 1857-IV "Про житлово-комунальш послуги" змiнилась
процедура встановлення тарифiв на житлово-комунальнi послуги, а саме, статтею 14 цього Закону передбачено порядок затвердження тарифiв з розпо-дшом на три групи: тарифи на житлово-комунальнi послуги, як затверджу-ються спецiально уповноваженими центральними органами виконавчо! влади; тарифи на житлово-комунальш послуги, якi затверджуються органами мюцевого самоврядування; тарифи на житлово-комунальш послуги, яю виз-начаються виключно за договором. Вiдповiдно до п.2 статтi 7 зазначеного Закону цши/тарифи на житлово-комунальнi послуги затверджують органи мю-цевого самоврядування.
Водночас, вщповщно до статтi 28 Закону Укра!ни №280/97 вiд 21.05.97 "Про мюцеве самоврядування в Укра!ш" до власних повноважень ви-конавчих оргашв сiльських, селищних, мiських рад належить встановлення у порядку i межах, визначених законодавством, тарифiв на оплату побутових, комунальних, транспортних та шших послуг, якi надаються пiдприемствами та оргашзащями комунально! власностi вiдповiдно! територiально! громади; погодження в установленому порядку цих питань з шдприемствами, устано-вами та органiзацiями, якi не належать до комунально! власность Статтею 13 Закону Укра!ни №2918-111 вщ 10.01.02 "Про питну воду та питне водопос-тачання" до повноважень оргашв мюцевого самоврядування належать встановлення тарифiв на послуги з питного водопостачання та водовщведення.
Вщповщно до статтi 18 Закону Укра!ни № 586-Х1У вiд 09.04.99 "Про мiсцевi державнi адмiнiстрацi!" повноваження щодо регулювання цiн та тари-фiв за виконання робiт та надання житлово-комунальних послуг пщприемства-ми, а також визначення та встановлення норми !х споживання, здiйснення контролю за !х додержанням належать мюцевим державним адмiнiстрацiям.
Згiдно з п. 16 Додатку до постанови Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни вiд 25.12.96 №1548 "Про встановлення повноважень оргашв виконавчо! влади та виконавчих оргашв мюьких рад щодо регулювання цш (тарифiв)", право вста-новлювати тарифи на послуги водо-теплопостачання, водовщведення, що надаються суб'ектами пiдприемницько! дiяльностi незалежно вiд форм власнос-тi для вЫх споживачiв, надано Радi мiнiстрiв Автономно! республiки Крим, обласним, Кшвськш та Севастопольськiй мiським державним адмшютращям. Водночас, це право не поширюеться на тарифи, що встановлюються виконав-чими органами сiльських, селищних, мюьких рад вiдповiдно до статтi 28 Закону Укра!ни "Про мюцеве самоврядування в Укра!'нi".
Таким чином, чинна нормативна база з питань встановлення тарифiв на житлово-комунальш послуги мае суперечливий характер. З метою усунен-ня наявних суперечностей мiж органами мюцевого самоврядування та мюце-вими органами державно! виконавчо! влади щодо повноважень з встановлення тарифiв на житлово-комунальш послуги. Необхщне законодавче врегулю-вання наведених вище закошв у частиш закршлення за органами мiсцевого самоврядування повноважень, а саме: "затвердження у порядку i межах, визначених законодавством, тарифiв на житлово-комунальш послуги, що надаються суб'ектами господарювання незалежно вщ форми власнос^ (^м таких, що перебувають у спшьнш власнос^ територiальних громад та/або ко-
ристуються об'ектами спiльно! власностi), розташованими на вщповщнш те-риторi!"; "затвердження у порядку i межах, визначених законодавством, тари-фiв на житлово-комунальнi послуги, що надаються суб'ектами господарювання, яю перебувають у спшьнш власност територiальних громад та/або корис-туються об'ектами спiльно! власностi територiальних громад".
К^м того потребуе законодавчого характеру питання щодо виключен-ня з повноважень Ради мiнiстрiв Автономно! Республши Крим, обласних, Ки-!всько! та Севастопольсько! мiських державних адмiнiстрацiй повноважень з регулювання (встановлення) цiн/тарифiв на послуги водо-, теплопостачання, водовiдведення.
Лггература
1. Захар1м С. Оптим1защя форм 1 метод1в державного регулювання шоземного швесту-вання// Економка Укра!ни, 2001. - № 8. - С. 40-44.
2. Стародубровская И. Основы антимонопольной политики// Вопросы экономики, 1990. - № 6. С. 31-37.
