CC BY
29
УДК 342.7
Ю. О. Ф^ель
Льв1вська комерцшна академ1я канд. юрид. наук, доц. кафедри теори держави i права
ТЕОРЕТИЧН1АСПЕКТИ ОБМЕЖЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
© ФггелъЮ. О., 2016
Розглянуто теоретичш питания обмеження прав людини. З'ясовано, що пвд час розгляду проблеми обмеження прав людини необхвдно вирiзняти два поняття: перше -безпосередньо обмеження прав, друге - обмеження у здшсненш прав. Дослвджено, що обмеження - це розширення повноважень оргашв державно! влади, а також зменшення обсягу прав i свобод та законних штереав фшичних i юридичних осiб.
К'лючов1 слова: обмеження прав людини, права i свободи людини, абсолютнi права людини, нащональна безпека, права i законнштереси юридичних осiб, держава.
Ю. О. Фигель
ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ОГРАНИЧЕНИЯ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА
Рассмотрены теоретические вопросы ограничения прав человека. Выяснено, что при рассмотрении проблемы ограничения прав человека следует различать два понятия: первое - непосредственно ограничения прав, второе - ограничения в осуществлении прав. Установлено, что ограничение - это расширение полномочий органов государственной власти, а также уменьшение объема прав и свобод и законных интересов физических и юридических лиц.
Ключевые слова: ограничение прав человека, права и свободы человека, абсолютные права человека, национальная безопасность, права и законные интересы юридических лиц, государство.
Y. O. Figel
THEORETICAL ASPECTS OF RESTRICTION OF HUMAN RIGHTS
In article are considered theoretical questions of restriction of human rights. It was found that when considering the problem of restrictions on human rights, it is necessary to distinguish two concepts: the first is to directly limit the rights and the limitations on the exercise of rights. The limitation is the extension of the powers of public authorities, as well as the decrease in rights and freedoms and lawful interests of individuals and legal entities.
Key words: restriction of human rights, human rights and freedoms, absolute human rights, national safety, rights and legal interests of legal entities, the state.
Постановка проблеми. Права i свободи людини i громадянина е фундаментальним надбанням людства, важливим елементом у процеш становлення й сoцiалiзацii кожного шдиввда, адже дають йому змогу задовольняти свoi потреби та pеалiзoвувати власний потенщал у piзниx сферах сустльного життя.
Ocoбливе мкце y cиcтемi пpaв i cвoбoд людини i гpoмaдянинa пociдaють кoнcтитyцiйнi пpaвa i cвoбoди, як paзoм iз вiдпoвiдними oбoв'язкaми вcтaнoвленo в ocнoвнoмy зaкoнi кoжнoï деpжaви. В зaкoнoдaвcтвi бiльшocтi деpжaв m кoнcтитyцiйнoмy piвнi зaкpiпленo кoмплекc пpaв, cвoбoд тa oбoв'язкiв людини i гpoмaдянинa, pеaлiзaцiя якиx зaбезпечye фyнкцioнyвaння деpжaви нa демoкpaтичниx, coцiaльниx тa пpaвoвиx зacaдax. Xoчa кoнcтитyцiйнi пpaвa i cвoбoди нaдiленi нaйвищoю юpидичнoю cилoю, бiльшicть з ниx не e aбcoлютними, aдже ïx здшстення мoже 6ути oбмежене зaкoнoм.
Cьoгoднi питaння щoдo oбмеження пpaв i cвoбoд людини з бoкy шститупв деpжaвнoï влaди нaбyлo ocoбливoï вaги в кoнтекcтi iдеï тa пpaктики пpaвoвoï деpжaвнocтi. Пpедметoм пocтiйнoгo зaнепoкoeння пpaвoзaxиcнoï cпiльнoти e фaкти пopyшень пpaв i cвoбoд людини не лише з 6o^ iншиx ocí6, aле й безпocеpедньo деpжaвoю. Oбoв'язoк деpжaви тa людини yтpимyвaтиcь вщ пocягaнь нa пpaвa тa cвoбoди гpoмaдян тa iншиx ocí6 y таутовш лiтеpaтypi пpийнятo ввaжaти oбмеженням пpaв. Пpaвoмipне oбмеження пpaв людини деpжaвoю мae нa метi не дoпycтити пopyшення пpaв iншиx cyб'eктiв.
Стан дocлiджeння. Питaння пpaвoмipнoгo oбмеження oкpемиx пpaв людини poзглядaють y cвoïx нayкoвиx пpaцяx H. Безcмеpтнa, Ю. Ipxa, А. Caмoтyгa, H. Kyшaкoвa, O. Ocинcькa, M. Caвчин, H. Caвiнoвa, M. Cелiвoн, Б. Cидopець, C. Paбiнoвич, В. Ф^гатов, C. Шевчyк. У poбoтax вище-зaзнaчениx нayкoвцiв питaння oбмеження пpaв i cвoбoд людини i гpoмaдянинa e вaжливoю cклaдoвoю дocлiджень зaгaльниx пpoблем теopiï деpжaви тa пpaвa. Oднaк кoмплекcне дocлiдження пpaвoвиx oбмежень як зacoбy пpaвoвoгo впливу в таутовш лiтеpaтypi вiдcyтнe.
Meтoю crani e теopетикo-пpaвoвий aнaлiз змicтy тa ocoбливocтей oбмеження пpaв людини.
Виклад ocнoвниx пoлoжeнь. У вcьoмy цивiлiзoвaнoмy cвiтi aбcoлютнa цiннicть пpaв людини тa пiдпopядкyвaння деpжaви iнтеpеcaм гpoмaдян e зaпopyкoю демoкpaтичнoгo poзвиткy cycпiльcтвa. Цей гyмaнicтичний пpинцип зaкpiпленo i в Koнcтитyцiï Укpaïни, щo пеpедбaчae opieнтaцiю вcix деpжaвниx opгaнiв та зaбезпечення, oxopoнy й зaxиcт пpaв людини, a cycпiльcтвa -та здшотення кoнтpoлю зa тим, як щ пpaвa втiлюютьcя в життя.
Ocoбa i деpжaвa взaeмoдiють чеpез викoнaння гapaнтoвaниx i oxopoнювaниx зaкoнoм пpaв i oбoв'язкiв, зaкpiплениx у Koнcтитyцiï Укpaïни. Boни пеpебyвaють у пpaвoвиx вiднocинax, пеpедбaченo ïx юpидичнy вiдпoвiдaльнicть oднoгo пеpед oдним зa пopyшення пpaв, i в тaкий cпociб дocягaeтьcя poзyмний бaлaнc мiж iнтеpеcaми oкpемиx ocí6, cycпiльcтвa тa деpжaви. Деpжaвa, opieнтyючиcь нacaмпеpед та coцiaльнo-типoвi xapaктеpиcтики ocoбиcтocтi, cтвopюe ^стему взaeмниx пpaв i oбoв'язкiв, щo визнaчaють ïï пpaвoвий cтaтyc. Cтaтyc гpoмaдянинa випливae iз ocoбливиx пpaвoвиx зв'язкiв ocoби i деpжaви, тобто iнcтитyтy гpoмaдянcтвa (cт. 4 Koнcтитyцiï Укpaïни) [1].
Oднaк, poзглядaючи пpoблемy yнiвеpcaльнocтi пpaв людини, не мoжнa oминyти питaння ïx oбмеження. Идетьcя не пpo визнaчення юpидичниx меж пpиpoднoгo пpaвa, a пpo oбмеження зaкpiплениx у вiдпoвiдниx нopмaтивниx a^ax пpaв людини. Biдпoвiдне визнaчення юpидичниx меж пpaв людини e ш^шим пoняттям, щo визнaчaeтьcя тaкими чиннигами: iнтеpеcи (пoтpеби) людини, збaлaнcoвaнi з пoтpебaми cycпiльcтвa; мopaль, щo дoмiнye у вiдпoвiднoмy cycпiльcтвi в певний чac; метa певнoгo пpaвa людини тa вiдпoвiднicть ш пpaвopеaлiзaцiйнoï, пpaвoзaбезпечyвaльнoï' тa пpaвooбмежyвaльнoï дiяльнocтi деpжaви [2, c. 13].
Bченi-icтopики дoвели, щo вже у пеpвicнo-oбщиннoмy лaдi cклaлacя cвoepiднa cиcтемa coцiaльнoгo pегyлювaння, opieнтoвaнa нacaмпеpед m oбмеження. Hopми пoведiнки, ocoбливo нopми-тaбy, визнaчaлиcя неoбxiднicтю вpегyльoвyвaти бioлoгiчнi шстинкти. Згoдoм, кoли в cycпiльcтвi (i ocoбливo в йoгo пaнiвнoï чacтини) з'явилocь пpaвo, виниклa пoтpебa в тому, щoб yнiфiкyвaти звичaï тa зaкpiпити ïx у зaкoнi, a ri йoгo oбмеження, якi пеpедбaченi непиcaними пpaвилaми пoведiнки, зaфiкcyвaти як зaкoннi oбмеження.
Обмеження ввдграють величезну роль у здобутп особиспстю справжньо' свободи. Обмежуючи певною м1рою свободу кожного щдиввда, закон забезпечуе йому безперешкодне використання сво'х прав, тобто гарантуе йому свободу всередит цих меж. Свобода кожно' людини поширюеться лише до riei' меж!, вщ яко' починаеться свобода шших людей. Прагнучи встановити щ меж!, закон сприяе тому, щоб у спшьному житп людей запанував порядок, оснований на свобод!.
Цю властивкть свободи враховували ще розробники французько' Деклараци прав людини i громадянина вщ 26 серпня 1789 р. У 4 ст. Деклараци вказано: "Свобода полягае в можливост робити все, що не шкодить шшому: таким чином, здшснення природних прав кожно' людини обмежено лише тими межами, як! забезпечують шшим членам суспшьства користування цими ж правами" [3, с. 98-100].
Можливють обмеження основних прав i свобод людини державою передбачено фактично у вшх м!жнародно-правових актах, що регламентують права людини й основоположт свободи. Кожен догов!р визначае меж! можливих обмежень та вичерпний перелш тдстав для них, а також встановлюе низку прав, як! за будь-яких обставин не можуть бути обмежет [4].
1нститут обмеження прав е м!жгалузевим, охоплюе норми конституцшного, адмшстра-тивного, кримшального, цившьного, трудового та шших галузей права. Вш регулюе вщносини влади i тдпорядкування, а тому для нього характерний субординацшний або !мперативний метод правового регулювання. Обмеження основних прав здшснюеться як шляхом прямих заборон, так i вилученням т!е' чи шшо' правомочносп з! змкту конкретного права, а також шляхом встановлення спещального порядку реашзаци такого права.
Зазначимо, що термш "обмеження" використовуеться як для визначення юридичних меж прав людини, та й для власне обмежень остантх. Так, I. Ю. Лщина визначае низку допустимих обмежень прав людини, спричинених об'ективними причинами чи необхщних для кнування суспшьства: обмеження, зумовлет р!внем економ!чного, сощального, духовного ! культурного розвитку суспшьства; пов'язат з конкретним власником прав, його економ!чними, ф!зичними та шшими особливостями; так!, що випливають з формули "права людини обмежують права шшого власника прав"; так!, що вводить держава (постшт чи тимчасов!) [6, с. 8]. Отже, можна зробити висновок, що до власне обмежень належать лише ri, що входять до останньо' з наведених груп, причому переважно тимчасов! Так, до прикладу, ст. 29 Загально' деклараци прав людини мктить формулювання пост!йних обмежень, необх!дних для !снування сусп!льства, але таких, як! може вводити держава "для задоволення справедливих вимог морал!, сустльного порядку ! загального добробуту" [7]. У ст. 10 Свропейськш конвенци з прав людини мктиться схожа тдстава "в штересах державно' безпеки та територ!ально' цшсносп" тощо [8]. Так! обмеження можуть встановлюватися лише законами ! у визначеному законодавством обсяз!.
На наш погляд, розглядаючи проблему обмеження прав людини, необхщно вир!зняти два поняття: перше - безпосередньо обмеження прав (як позбавлення власниюв частини прав або частини певного права), друге - обмеження у зд!йсненн! прав (як повна або часткова неможлив!сть реашзаци певних прав). Другий шдхщ до розумшня обмежень припускае, що ус! права у повному обсяз! залишаються у людини - ношя прав, а припиняеться тшьки можливкть 'х реашзаци. Такий вид обмеження може бути добровшьним (коли людина вщмовляеться вщ здшснення права, наприклад, у справах приватного обвинувачення), або ж вимушеним - застосовуеться залежно вщ зовтштх, здебшьшого непередбачуваних, обставин. Прим!ром, це обмеження може бути насл!дком введення надзвичайного чи военного стану, обставин, незалежних як в!д вол! окремого шдивща, так, певною м!рою, ! вщ вол! державно' влади. Випадки застосування такого обмеження повинн! бути ч!тко регламентован! законодавством.
Принцип прав людини грунтуеться на вде', що люди в будь-якому випадку мають право та можливкть вибирати для себе певний спос!б життя. Такий виб!р необхщно поважати. Але лише доти, доки залишаеться можливкть такого вибору ! певно' модел! поведшки [9, с. 183]. Як приклад, можна навести вимоги до мусульманських жшок - вщ закриття обличчя до заборони брати участь у пол!тичному житт! держави - як! порушують права людини, якщо така повед!нка не е результатом сввдомого шдивщуального вибору жшки, добровшьно' вщмови вщ реашзаци сво'х прав.
Конституция Украши мктить обидва поняття, пов'язат з обмеженням у правах. Зокрема, ч. 2 ст. 64 проголошуе, що в умовах военного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окрем1 обмеження прав i свобод i3 зазначенням строку дй" цих обмежень. Водночас деяк статп, що стосуються окремих прав, мктять умови обмеження саме у ïx здшснент. Примiром, ч. 3 ст. 34 (право на свободу думки i слова, на вшьне вираження сво""х поглядiв i переконань, право вiльно збирати, збершати, використовувати i поширювати шформащю) передбачае, що здiйснення цих прав може бути обмежене законом в штересах нащонально"" безпеки, територiальноï цшсносп або громадського порядку, щоб запоб^и заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутаци або прав шших людей, для запобшання розголошенню iнформацiï, одержано"" конфщенцшно, або для пiдтримання авторитету i неупередженосп правосуддя. Уч. 2 ст. 35 (право на свободу свггогляду i вiросповiдання) визначено, що здшснення цього права може бути обмежене законом лише в штересах охорони громадського порядку, здоров'я i моральносп населення або захисту прав i свобод шших людей. Дещо шше формулювання мае ч. 2 ст. 39 (право збиратися мирно, без збро"" i проводити збори, мггинги, походи i демонстраций у якш вказано, що обмеження щодо реашзаци цього права може встановлюватися судом вщповщно до закону i лише в штересах нащонально"" безпеки та громадського порядку, щоб запоб^и заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав i свобод шших людей.
Видаеться, що точшшим за змктом е саме формулювання названих обмежень як обмежень у здшснент (або реатзаци) прав, оскшьки навиъ в умовах военного або надзвичайного стану вщбуваеться не тимчасове позбавлення громадян певних прав, а тимчасово унеможливлюеться ïx використання у повному обсяз!
Вагомий крок у захисп конституцшних прав i свобод людини i громадянина вщ свавшьного обмеження зробив Конституцiйний Суд Украши, визначивши у Ршент вщ 8 квiтня 2015 року № 3-рп/2015, що обмеження конституцiйниx прав i свобод мае ставити легггимну мету; бути зумовленим суспшьною необхвдтстю досягнення цiеï мети, пропорцiйним та обгрунтованим; у разi обмеження права законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливкть оптимально досягти легггимно" мети з мшмальним втручанням у реалiзацiю вiдповiдного права, i не порушувати його суттсний змкт [10].
Висновки. Характеризуючи теоретичт аспекти обмеження прав людини, можна дшти висновку, що "м притаманш певнi ознаки.
Обмеження являють собою певт юридичнi та фактичнi наслвдки у виглядi "некомфортних" умов для реашзаци правових iнтересiв вiдповiдниx фiзичниx та/чи юридичних осiб, права i свободи яких обмежуються, з одночасним задоволенням певних законних iнтересiв суб'екта владних повноважень, який запровадив щ обмеження, або штерешв третьо"" особи, що зацшавлена у введеннi таких обмежень.
Крiм того, у кожному випадку обмеження завжди призводять до зменшення обсягу дозволено"" нормами права поведшки чи дш суб'екпв.
Запроваджуючи обмеження у зв'язку з виникненням надзвичайних ситуацш, завжди встановлюють законнi межi "х реалiзацiï, зокрема просторовi або строков!
Правомiрне обмеження в умовах виникнення надзвичайних ситуацш встановлюють лише вщповщно уповноважет на те суб'екти, iз дотриманням певно"" процедури, визначено"" нормативно-правовими актами.
Наступною ознакою е те, що обмеження, яке застосовуеться в умовах виникнення надзвичайних ситуацш, завжди пов'язане iз розширенням компетенци оргатв державно"" влади або мкцевого самоврядування, що вщповщальт за лiквiдацiю негативних наслщюв надзвичайно"" ситуацiï. Причому вкажемо, що таке розширення вiдбуваеться за рахунок зменшення обсягу реалiзацiï прав, свобод та законних штерешв фiзичниx i юридичних ошб.
Отже, можна дшти внсновку, що у будь-якнй час i за будь-якого полггичного режиму, обмеження - це розширення повноважень органiв державно' влади, а також зменшення обсягу прав i свобод та законних штерешв фiзичниx i юридичних осiб.
1. Конституцгя Украгни: Закон Украгни eid 28.06.1996р. // BidoMocmi Верховно!Ради Украгни. -1996. - № 30. - Ст. 141 (3i змтами та доповненнями) / 2. Свропейсъкий Суд з прав людини : маmерiали практики (2005-2006 рр). Пращ Лъeiecъкoг лабораторгг прав людини i громадянина НД1 державного будieницmeа та мкцевого самоврядування АПрН Украгни. - Сер. II. Кoменmарi прав i законодавства. Вип. 7. - К. : Фешкс, 2007. - 272 с. 3. Маклаков В. В. Современные зарубежные конституции: сб. документов / В. В. Маклаков. - М.: МЮИ, 1992. - 290 с. 4. Дешко Л. М. Вттення принципу правовог eизначенocmi у правотворцу та правозастосовчу практику при обмежент права на судовий захист / Л. М. Дешко [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Pchdu/2012_2/029.pdf. 5. Илъин И. Л. Общее учение о праве и государстве (фрагменты) / И. Л. Илъин // Правоведение. - 1992. - № 3. - С. 93-99. 6. Лищина И. Ю. Международные механизмы защиты прав человека. 16 (57) / Лищина И. Ю. ; Харъковская правозащитная группа. - Х. : Фолио, 2001. - 112 с. 7. Загалъна деклараця прав людини: ООН; Деклараця, Мiжнарoдний документ eiд 10.12.1948. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015. 8. Конвенщя про захист прав людини i основоположних свобод: Рада Свропи; Конвенщя, Мiжнарoдний документ eiд 04.11.1950. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_004. 9. ДoнеллiДж. Права людини у мiжнарoднiй полтиц / ДoнеллiДж.; пер. з англ. Т. Заeалiя. - Л. : Калъeарiя, 2004. - 280 с. 10. Ршення Конституцшного Суду Украгни у cпраeiза конституцшним поданням Уповноваженого Верховног Ради Украгни з прав людини щодо eiдпoeiднocmi Конституцгг Украгни (конституцтностг) положенъ частини другог cmаmmi 1712 Кодексу адмтстративного судочинства Украгни eiд 8 квтня 2015 року № 3-рп/2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-15).
