CC BY
57
УДК 821.161.2. 09
Т. М. Шарова
ТЕОРЕТИЧН1 АСПЕКТИ ДИСКУРСУ УКРАШСЬКИХ ПИСЬМЕННИК1В 20-30-х рр. ХХ ст.: ТЕМАТИЧНИЙ СПЕКТР ТА РЕЦЕПТИВНА ЕСТЕТИКА
У статт1 досл1джено теоретичт аспекти дискурсу украгнських письменниюв 20-30-х рр. ХХ ст., зокрема подано тематичний спектр та рецептивну естетику тогочасног д1йсност1. Розглянуто питання щодо новаторства письменниюв означеного часу у напрямку прозових твор1в. Проанал1зовано образи людей того часу та висвтлено гх риси характер1в у художн1х творах митщв.
Клю^о^^ слова: дискурс, рецепщя, украгнська лтература, соц1ал1стичний реалгзм.
У 30-х рр. ХХ ст. у лiтературi з'являлася нова тематика, яка здебшьшого розкривала крах старого, показувала радють i муку народження нового, вщтворювала рiзноманiтнi сощальш конфлшти, бо!' на фронп, змальовувала класовi сутички на селi чи в мсп. Бшьшють письменниюв реалiзують щ теми через зображення конкретних епiзодiв революцшно!' дшсносп (Г. Косинка, Мирослав 1рчан). Iншi реалiзують сво!' думки за допомогою лiричних роздумiв та рефлексш. Такi твори переобтяженi символiкою та позначеш психологiзмом (Г. Коцюба, Г. Михайличенко). Часом укра'шсью письменники у художшх творах вдавалися до пол^ично!' сатири, спрямовуючи 11 вiстря проти воропв трудящого народу (Остап Вишня, Кость Котко) [1].
Дуже часто митщ змушеш звертатися до автобiографiчного матерiалу, згадуючи i засуджуючи при цьому страшне минуле (А. Заливчий). Лтературознавщ критично зазначають: «1сторико-л^ературне значення творчосп кожного письменника в щ переломнi часи зумовлене передусiм його суспшьною позицieю, ступенем його сощально!' i художньо!' зрiлостi, що дозволяло бачити правду там, де п можна було побачити, - в боротьб^ в прагненнях i сподiваннях революцшно!' трудово!' маси» [14, с. 199].
Починаючи з 1922 року активно розвиваеться радянська жовтнева проза. У цей час вщбуваються ютотш змiни в жанрових дефiнiцiях. Поманим та вагомим був перехiд вщ новели i лiрично-фрагментарноi повiстi до великих етчних форм. Проза друго!' половини 20-х рр. ХХ ст. мютить в собi багато новаторського, перш за все в композицп творiв, проблематицi, образах головних геро'в: «Тематично майже вся проза тих роюв - у подiях, колiзiях, пристрастях свого часу, часу велико'! революцп» [14, с. 209]. Дуже зримо проявляеться в цей час сфера життевих переконань та спостережень прозашв. На перше мюце виступае село. Надзвичайно плщною була тема села, оскшьки укра'шсью митцi мали величезний досвщ освоення сiльського матерiалу (Г. Шкурупiй, Б. Антоненко-Давидович). Тема села в часи революцп супроводжувалася класовою боротьбою, рiзноманiтним побутом та життевими труднощами [18]. Проза 20-х рр. ХХ ст. була здебшьшого фрагментарною, моза'чною, але в той же час багато в чому збер^ала повчальне та виховне значення. В. I. Гришко наголошуе, що найхарактершшою рисою творчо!' молодi ХХ ст. було те, що вона принесла в
лiтературу внутрiшнi переживання [7, с. 8].
Творчють тогочасних украшських письменниюв не обмежувалася тiльки сiльською тематикою. Бшьшють митцiв цiлеспрямовано крокували до роб^ничо'! теми (1ван Ле, П. Панч та ш.). Були i такi письменники, якi постiйно працювали в сiльськiй тематицi, вiдтворюючи при цьому загальнонародш та загальнонацiональнi проблеми (А. Головко «Мати»).
Цiлком справедливою е думка про те, що в украшськш лiтературi поступово глибшала i наповнювалась новим змiстом щея народностi у творах молодих радянських письменникiв. Пильний iнтерес до ро6^ничо'1 тематики означав лише одне: художне тзнання народу вже не могло осмислюватися поза освоенням великого, i в той же час важливого матерiалу, який лiтературi надавали життя i дiяльнiсть трудящих - перш за все - робгтничого класу.
Образ народу в украшськш лiтературi 20-30-х рр. ХХ ст. створювався не просто за допомогою вщтворення побутових моментiв, а через осмислення руху юторп суспiльства, а також через розкриття нових рис народного характеру. Гостре сощальне чуття та уважшсть до життево'1' правди дозволяють письменникам переступати межi суто юторичного i подавати правдиву й реальну картину стихшного селянського руху, який згодом переростае в револющю [3, с. 52].
Проза 20-30-х рр. ХХ ст. розповщала про боротьбу за перемогу революцп. Митщ не приховували рiзноманiтних труднощiв, трагiчних момешив, тимчасових поразок, сили опору всього ворожого. Украшсью письменники означеного часу вщтворювали рiзноманiтнi епiзоди, часом переможш, а часом трагiчного змiсту. Так, про тяжке й болюче в часи небачено суворо'1' боротьби за перемогу революцп радянська проза розповщала смшиво й одверто, охоплюючи сво'1'м поглядом не тiльки магiстралi юторичного руху, але й узбiччя, роздорiжжя, плутанi стежки [14, с. 219].
Образи людей, натхненних революцiйними щеями, людей, що були в перших лавах борщв народу, на той час починали окреслюватися i наповнюватися живим художнiм змiстом в украшськш радянськш прозi. Твори, якi розповщали про пережитi трагiчнi часи революцп та громадянсько'1' вiйни були хронолопчно першими в творчостi бiльшостi украшських прозаЫв 20-х рр. ХХ ст. 1з поступовим переходом до тематики, продиктовано'1' рiзноманiтними будiвничими процесами радянсько'1' дiйсностi, украшська проза й сама починае пщноситися на вищий рiвень. «Хронiкальнiсть, локальнiсть, фактописання не зникають i тепер, але вже ясно вщчуваеться прагнення до глибших художшх узагальнень, до розширення поля життевих спостережень. Перехiд до зображення мирного будiвництва висунув перед прозою новi проблеми, поставив 1! перед необхщнютю пильнiше вдивлятися в бiографiю, духовний св^, соцiальнi й етичнi стимули поведiнки свого героя» [14, с. 220-221].
Молодi радянськi письменники намагалися змальовувати й осмислювати реальш явища дiйсностi в 1х повсякденних побутових та суспшьних зв'язках. Художнiм творам вони прагнуть надати глибокого щейного та психологичного звучання (П. Панч «Земля», 1925 р.). Сво1ми образами радянська л^ература засвщчувала той факт, що в умовах такого життя пробуджуються творчi сили народу, народжуються таланти i обдарування (А. Головко, К. Гордiенко). Вщштовхуючись вiд рiзноманiтних iдейно-полiтичних шукань, украiнськi письменники ХХ ст. переступали ва «табу», шукаючи опертя для своех' власно! думки [8, с. 8].
Справжньою школою художнього досвщу для молодих радянських письменниюв були твори Л. Леонова, Ю. Лебединського О. Серафимовича, О. Фадеева, М. Шолохова, та ш. Кращi зразки ранньо'х' радянськох' прози присвяченi будням мирного будiвництва. Такi твори готували читачiв до сприйняття майбутнього та виховували в
дусi соцреалiзму (А. Головко «Пасинки степу», «Зеленi серцем», «Товаришi»). Критика зазначае: «Непримиренш сутички ново!', революцшно! i творчо!', моралi з духом роз'еднаносп, iндивiдуалiзму, власництва..., покори з численними забобонами i пересудами тривають... по всьому фронту дшсносп, що 11 малюе тогочасна проза» [14, с. 224]. У таких творах, здебшьшого, розкриваеться класова суть тих подш, що вщбуваються мiж рiзними соцiальними силами - передовими трудiвниками i куркулями. «Коли артист хоче правильно змалювати життя, вш не може не показати, що воно веде до соцiалiзму. Отже, це буде сощалютичне мистецтво. I це буде сощалютичний реалiзм» [31, с. 86].
Щодо термiна «соцiалiстичний реалiзм» Тамара Гундорова зазначае: «Поняття «соцреалiзм» е категорiею змiнною i, зрештою, дуже випадковою» [9, с. 166]. Катарша Кларк розглядае соцреалiзм як каношчну доктрину, яка втiлюеться певним рядом художшх текспв. Дослiдниця наголошуе: «... для того, щоб бути радянському роману соцреалютичним, вiн повинен вщтворювати основний сюжет» [29, с. 5].
Т. Свербшова, дослiдивши феномен сощалютичного реалiзму зауважуе: «... украХнський соцреалiзм не був нав'язаний зовш чужою культурою, а виникав як самостшне явище, що мало нащональш розбiжностi» [24, с. 38]. Дослщник Террi 1глтон зазначае: «Сказати, що сощальна реальнiсть е переважно споживацька, означае сказати, що вона завжди вже «естетична» - текстуальна, спакована, фетишизована...; i щоб мистецтво вщобразило реальнiсть, воно потребуе лише вщдзеркалити себе» [30, с. 133]. На думку I. Захарчук, мiфологiзацiя сили i влади в культурi сощалютичного реалiзму вiдтворювала вiйськову стратегiю. Вщбувалося насильство над особою й масою, що складало шлях до сустльно! гармони. Смерть у даному випадку майже повшстю позбавлялась шоково-травматичного тдгрунтя, набувала в суспшьнш свiдомостi буденносп та перетворювалась на засiб досягнення мети [13, с. 51].
На думку С. Добренка в умовах тотал^арно! держави «штература втрачае сво! традицшш функцп, стаючи «колiщатком i гвинтиком» у машинi влади. Ё дискурс i мова тут е дискурс i мова влади» [10, с. 31]. С. Добренко, осмислюючи художне мистецтво тслявоенного перюду зауважуе, що у лiтературi соцреалiзму того часу «порушений сам генетичний код, i тому перед нами феномен, який в принцип не може бути описаний у традицшних естетичних категорiях i поняттях. У нього просто шша природа. В епоху безроздшьного панування соцреалiзму лiтература, власне, перестае юнувати - це був певний щеолопчний сурогат» [11, с. 327-328].
Слщ зазначити, що тд час розвитку соцреалiзму активна роль вщводилася романтизму. Так, Д. Наливайко з цього приводу говорить: «. насущною стала необхiднiсть заглядання в майбутне, а минуле ршуче осуджувалось як час рабства трудового народу. Це особливе «поеднування чаав» . неможливо було виразити, залишаючи в рамках традицшно! системи критичного реалiзму, i звiдси широке звернення тогочасно! сощалютично! лiтератури до романтизму, майже повсюдна його активiзацiя» [21, с. 27]. За словами В. Хархун, нацюнальна специфша украХнсько! лiтератури вiдiгравала свою роль «зокрема домiнування романтичного мислення, що зумовлюе прюритет рiзних поетичних жанрiв» [26, с. 62].
Поманим мотивом прози 20-х рр. ХХ ст. була пщкреслена гордiсть за просту робочу людину, яка, пробиваючись ^зь темряву, злидш, опiр ворожих сил, ставала рушiем поступу на фрош! будiвництва, боротьби за нову культуру та нове життя (Остап Залiзний - 1ван Ле «Камшний мiрошник», Текля - К. Гордiенко «Дiвчина пiд яблунею», Антон Гвоздь - I. Микитенко «Торт»). Уа життевi iстини у творах осягалися i здобувалися письменниками вагомим досвiдом i в життi, i в л^ературь
На думку Т. Круглово!, кожний письменник радянського часу намагався
добросовюно i з честю слщувати рiзноманiтним поправкам власних iнтересiв. Це вщбувалося на рiвнi порад по вщношенню до художнiх творiв. Письменники, на думку дослщнищ, у художшх творах скорiше вгадували певнi бажання влади, ашж слiдували чiтким правилам i схемам [16, с. 15]. Т. Круглова стверджуе, що переважна бшьшють письменникiв працювала у напрямку теми пращ, виробництва. Так, дослщниця наголошуе: «винесення тем працi, виробництва, роб^ника у центрi мистецтва в засобах масово! шформацп е ушкальним у свiтовiй лiтературi» [17, с. 45].
На думку Тимофеева Л. життествердний початок, який покладено в основу сощалютичного реалiзму, дае можливють найповнiше показати образ головного героя [25, с. 87]. Модель людини того часу характеризувалася термшом «перековка», що був запозичений. як зауважуе I. Захарчук, iз металургшно! сфери i перекодований згiдно з щеолопчними потребами. У семантичному просторi радянського суспшьства вiн набував значення примусово! змiни iдентичностi передусiм у плаш свiтогляду. Уявлення про людину уподiбнювалось до «металево! настанови, i як розплавленому металу можна дати шшо! форми, аналопчно й людська особистють ототожнювалась iз виробничим матерiалом, що ставав слухняним знаряддям» [12, с. 207].
Новi аспекти в зображенш сучасного героя були накресленi укра'нськими радянськими письменниками, книжки яких вийшли друком в серединi 20-х рр. ХХ ст. (О. Донченко, В. Кузьмич, О. Кундзiч, Л. Первомайський). Вони ставили в центр прозових творiв молоду людину, окрилену революцшними та передовими щеалами, яка мала романтичш мрп щодо кращого майбутнього життя. Таким чином вони прагнули показати складшсть '!'! взаемозв'язкiв з навколишшм свiтом [4].
Проза 20-30-х рр. ХХ ст. була щедрою на зображення рiзноманiтних побутових драм. Зрозумшо, що мюце i функщя самого побутописання могли бути визначеш глибинними свiтоглядними настановами письменникiв. Популярними були твори письменниюв, у яких побут «затуляв» революцiю. Цiкавими е твори, що зображують щоденний людський побут. Таю моменти не просто з'ясувати та вщтворити на паперь «... загальна i провiдна тенденщя полягае саме в прагненнi показати, як проникае дух нового сюди, в залежну сферу звича'!в, вiрувань, моральних норм, родинних вiдносин» [143, с. 229]. Яскравим прикладом таких подш може бути оповщання К. Анищенка «Мироноснищ» (1925 р.).
Тема села в украшсьюй прозi 20-х рр. ХХ ст. зосереджувалася навколо вщтворення правди життя, правильного розумшня перспектив його розвитку. Письменники означеного часу твердо вiрили в те, що простий трудовий селянин буде намагатися стати на вищий щабель свого розвитку. Вш повинен йти до юнця з роб^ничим класом i перебудовувати свое життя на нових, сощалютичних засадах (А. Головко «Пасинки степу»). У такому разi увагу привертае не лише нова тема в юторп укра'!нсько! л^ератури ХХ ст., а й чутливють письменниюв до нового, що входило в найпотаемнiшi закутки свiдомостi, у психшу, побут простих людей [6, с. 102-107.].
Украшсью радянськi письменники 20-30-х рр. ХХ ст. показували у сво'!й прозi духовне пробудження трудового селянина, розкривали його трудову душу, яка вела до ново! радянсько! громадянськостi i культури та робила його непримиренним ворогом сшьського експлуататора-куркуля. Рiзноманiтнi риси такого типу селянина вщтворено в повiстях Г. Косинки «За вор^ьми», Iвана Ле «Камшний мiрошник», I. Микитенка «Брати» та ш. [19; 20, с. 191-197].
Проза 20-30-х рр. ХХ ст. мала й шший бш, де звучала щея про непереборнiсть свщомосп простого селянина (М. Хвильовий «На глухiм шляху»). У серединi 20-х рр. ХХ ст. укра'нська радянська проза вже мала певний досвщ як у тематичному плаш, так
i у висвiтленнi проблемних аспекпв життя простих селян. Вiдтворюючи художне освоення ново" дiйсностi, ïï pi3HOMaHiTHi типи та головних героИв, л^ература на перший план висувала глибою соцiальнi конфлiкти. У творчостi визначних прозашв того часу А. Головка, К. Гордiенка, I. Копиленка, 1вана Ле, I. Микитенка, П. Панча, Ю. Яновського окреслилися основнi риси нового художнього методу, який згодом став називатися сощалютичним реалiзмом [5].
В. Хархун у науковш розвщщ про соцреалiстичний канон дослiджуе украшську проекцiю соцреалiзму 1930-1950-х рокiв, розглядае проблему штерпретацп методу соцiалiстичного реалiзму. Дослiдниця особливу увагу придiляе осмисленню базових засад соцреалiстичних картин св^у. Вагомим та цiкавим е твердження В. Хархун щодо визначення ролi та мюця радянсько" критики та розгляд моделi вiйни в радянськш лiтературi [27, с. 61]. На думку В. Хархун, вiрнiсть життевш правдi «узаконюеться як основна вимога для письменниюв, якi мусять шукати героя в реальнiй дiйсностi. Тексти, де геро" змодельованi з реальних прототипiв, якi на конкретному життевому матерiалi втшюють онтолопчну довершенiсть тотал^арно" цившзацп, стають канонiчними в радянськш л^ературЬ» [26, с. 295].
Доречною i важливою з цього погляду е громадянська пристрасть письменниюв, а також розкриття сощально" перспективи розвитку дшсносп та глибока революцшно-сощалютична зацiкавленiсть письменникiв у пiднесеннi та зростанш просто" трудово" людини як бушивника i господаря нового життя. Таким чином, у новш лiтературi простежуеться iдейно-естетичне розмежування правдивого, народного, здорового з рiзноманiтними течiями, напрямками та угрупованнями. У цей час виникае велике коло проблем, коршня яких сягае у минуле. Перш за все пом^ною була боротьба з виразниками занепадницьких поглядiв. Важливим питанням у прозi 20-30-х рр. ХХ ст. було ставлення до ново'1' дшсносп та ïï провщних сил. Письменники багато уваги придшяли зображенню життевого та свiтоглядного обличчя героя сучасносп. Актуальним стало питання революцшного гуманiзму та ролi сощально-класового i нацiонального начала в лiтературi та в суспiльствi в цшому.
Значна частина письменникiв сходилась думками на тому, що реалютичну прозу необхщно створювати на основi життевого матерiалу. Таке оформлення може цшком протиставити динамiку су^льно" дп (М. Йогансен «17 хвилин», С. Жигалко «Сдиний пострш», О. Слiсаренко «Камшний виноград», Г. Шкурупiй «Штаб смертЬ»). З'являються оповiдання, сюжет яких став засобом вщтворення психологiï i побуту людей (О. Слюаренко «Авенiта», Г. Шкурупш «Монгольськi оповiдання»). З цього приводу В. Панченко зазначае: «Жадаючи вщкритпв, варто пильнiше вглядатися в нашi здобутки, в усе розмшття лiтературних тенденцiй, вловлюючи в них закономiрностi розвитку суспiльноï свiдомостi, тдтримуючи здорове, плiдне, перспективне. Дорожити тим цшним, що у нас е - неодмшний складник таланту критика» [23, с. 3].
Украшсью радянсью письменники та критики усвiдомлювали, що майбутне вас! лiтерaтури на шляху реалютичноИ творчостi, соцiально'ï i психолог1чнох' типiзацi'ï, а також художнього синтезу. «Змальовуючи герохчне минуле, укрaïнськi радянсью письменники передусiм прагнули показати наростання революцшних настрохв, формування соцiaлiстичноï свщомосп пролетaрiaту i трудового селянства у процеа боротьби проти царського самодержавства» [14, с. 339]. Художньо розв'язуючи тaкi проблеми, письменники писали етчш твори високого гатунку (С. Божко «В степах» (1930 р.), П. Панч «Голубi ешелони» (1928 р.), I. Топчш «Шахтарська повiсть» (1930 р.) та ш.).
Iсторико-революцiйнa проза знайшла певне вiдобрaження в художнш прaктицi
багатьох радянських письменникiв. Митщ слова вiдтворювали реальнi поди та юторичш постам, вiдбивали типовi явища T0r04acH0ï дiйсностi, iсторичну вiрогiднiсть, а також оргашчно поеднували факти i домисли. Обов'язковими елементами твoрiв другoï половини 20-х рр. ХХ ст. були картини побуту, життя i пращ простих селян, а також наявшсть фольклорного мaтерiaлу (тсш, приств'я, приказки, пoвiр'я, обрядова пoезiя тощо).
Лiтерaтурнa критика зазначае: «Дедaлi глибше опановуючи метод coцiaлicтичнoгo реaлiзму, звшьняючись вiд нaтурaлiзму, емпiричнoгo описування, письменники створили ряд ромашв, пoвicтей, книг оповщань, новел, нaриciв, що стали щнним надбанням вciеï радянсько'1' л^ератури й складають cвoерiдну колективну епопею життя украшського народу вiд сиво'1' давнини до бурхливо'1' сучасносп» [15, с. 130]. Пщтвердженням того е роман у новелах «Вершники» Ю. Яновського, «Мати» А. Головка, «Наливайко» 1вана Ле, «Вiciмнaдцятилiтнi» Ю. Смолича та ш.
Цiлкoм можна погодитися з В. Брюггеном, який зазначае: «Крaщi твори украшських прозшюв радують вiдcутнicтю будь-яко'1' мaнiрнocтi, тiею простотою реалютично'1' пoдрoбицi, що вaжливiшa за витончену химер^. Нема вигадки, складшшо!' за саме життя, нема вищо'1 мaйcтернocтi митця, нiж умiння бездоганно точним рiзцем оголити реальний змют явища й людсько'1 вдaчi» [2, с. 128].
У 30-х рр. ХХ ст. в украшсьюй радянсьюй лiтерaтурi рoзквiтaе талант О. Десняка, О. 1льченка, В. Кучера, М. Трублшш. Пoмiтними в украшському л^ературознавсга стають тaкi письменники: Ю. Бедзик, К. Гoрдiенкo, I. Кириленко, В. Кузьмич, Л. Смшянський, Ю. Шовкопляс. Першi кроки в лiтерaтурi робили О. Гончар та М. Стельмах. До основних критерпв радянського письменника слщ вщнести: зображення iдей i oбрaзiв реально'1 дiйcнocтi; icтиннicть i глибина вщповвд на питання, що хвилюють cуcпiльcтвo i ocoбиcтicть; щирють i висота морального почуття; актившсть духовного пошуку письменника та його геро'1'в [22, с. 23].
Ми подшяемо точку зору М. Шамоти, який наголошуе, що крaщi письменники, наслщуючи приклад клacикiв, завжди надавали i надають великого значення слову, реченню, образу, розглядаючи цi питання не як технолопчш, а як питання про засоби щейного впливу на читача [28, с. 8].
Згодом значно розширилися проблемы та щейш горизонти прози. Визначним досягненням означеного перioду в лiтерaтурi стало створення образу позитивного героя сощалютично!' доби - ново'1 радянсько'1 жшки, рoбiтникa, селянина, вченого, митця, комушста, комсомольця тощо. «Прoзaïки Укрaïни все ч^юше визначалися як твoрчi шдивщуальносп, кожен зi cвoïм баченням св^у, зi своею власною манерою письма. Посилена увага письменниюв до стилю, тклування про збагачення й чистоту мови сприяли поглибленню й криcтaлiзaцiï нащональних особливостей твoрiв, змiцненню прози на позищях нaрoднocтi й реaлiзму» [15, с. 131]. Тaкi поди мали велике значення для подальших щейно-художшх та творчих звершень. З появою в украшсьюй лiтерaтурi нового героя розширилась проблематика, з'явилась певна юльюсть нових жанрових рiзнoвидiв, стильових нaпрямкiв, худoжнiх зacoбiв.
Критика висувае положення щодо появи в украшсьюй лiтерaтурi ново1 людини прaцi: «Поставивши в ^rnpi людину прaцi, лггература все cмiливiше заглиблювалася у складний, а часом i болючий процес формування coцiaлicтичнoï свщомосп, показувала не тшьки вплив cуcпiльcтвa i становлення ново1 мoрaлi, а й уособлення героем кращих рис народу, його вплив на юторичний хiд подш» [15, с. 388-389].
Отже, серед бурхливих пoдiй початку ХХ ст. украшсью рaдянcькi письменники багато уваги придшяли зображенню coцiaлicтичнoï ревoлюцiï та громадянсько1 вiйни. Значно розширюючи тематичш межi укрaïнcькoï рaдянcькoï прози, письменники
сприяли виробленню нових принцишв вiдтворення минулого, використовуючи в художшх творах документальш та фольклорнi матерiали, а також елементи тогочасно! мови для художньо! конкретизаци розповiдi. Читаючи твори 20-30-х рр. ХХ ст. дивуемося багатству жанрових форм i способiв вираження головно! думки. Велич, драматизм, глибинний змют подiй, що зрушили весь старий уклад життя, митщ слова передають через рiзноманiтнi долi людей, через конфлiкти i зiткнення.
Список використано1 л1тератури
1. Бочаров А. Бесконечность поиска: [художественные поиски современной советской прозы] /А. Бочаров. - М. : Советский писатель, 1982. - 423 с.
2. Брюгген В. Голос автора й голос героя: [нотатки про сучасну прозу] / В. Брюгген // Дншро. - 1969. - №10. - С. 121-128.
3. Буряк Б. На розораних межах (Зам^ка про колгоспну тематику в радянськш лгтератур^ / Б. Буряк // Радянський львгв. - № 5. - С. 52.
4. Буряк Б. Наука. Л^ература. Герой. Роздуми. Полемша / Б. Буряк. - К. : Радянський письменник, 1969. - 239 с.
5. Голубева З. Укра!нський радянський роман 20-х рр. ХХ ст. / З. Голубева. -Харюв : Вид-во Харюв. ун-ту, 1967. - 214 с.
6. Голубева З. Багатство життя - багатство лгтератури / З. Голубева // Прапор. -1960. - № 2. - С. 102-107.
7. Гришко В. I. Народжеш бурею / В. I. Гришко // Нашi позици. - № 6 (ачень). -1951. - С. 8.
8. Гришко В. I. Народжеш бурею / В. I. Гришко // Нашi позицп. - № 7-8 (лютий-березень). - 1951. - С. 8.
9. Гундорова Т. Ютч i Л^ература. Травести / Т. Гундорова. - К. : Факт, 2008. -284 с. - (Серiя «Висока полиця»).
10. Добренко Е. «Запущенный сад величия» (Менталитет и категории соцреалистической критики: поздний сталинизм). Критика как «хозяин литературного процесса» / Е. Добренко // Вопросы литературы. - 1993. - Выпуск 1. - С. 31.
11. Добренко Е. Не по словам, не по словам его / Е. Добренко // С разных точек зрения : Избавление от миражей : Соцреализм сегодня. - М. : Советский писатель, 1990. - С. 327-328.
12. Захарчук I. Мшарна парадигма л^ератури соцреалiзму / I. Захарчук // !деолопчш та естетичш стратеги соцреалiзму : Вип. 1 / [Вщпов. ред. Валентина Хархун]. - К. : !нститут лгтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН Укра!ни; Ижин : Видавець ПП. Лисенко М. М., 2011. - С. 207.
13. Захарчук I. Мшарна стратегия соцреалiзму / I. Захарчук // Слово i час. - 2006. - № 10. - С. 51.
14. ьторгя укра!нсько! л^ератури : [у 8 т.]: Л^ература перюду боротьби за перемогу соцiалiзму (1917-1932) / [вщп. ред. С.А. Крижашвський]. - К. : Наукова думка, 1970. - Т. 6. - 514 с.
15. !сторгя укра!нсько! л^ератури : [у 8 т.]: Л^ература перюду завершення будiвництва соцiалiзму та Велико'! В1тчизняно! вшни (1933-1945) / [вщп. ред. Б. С. Буряк]. - К. : Наукова думка, 1971. - Т. 7. - 400 с.
16. Круглова Т. Семиотические «ловушки» советского искусства / Т. Круглова // Семюсфера радянсько! культури : знаки i значення : Вип. 2 / [Вщпов. ред. Валентина Хархун]. - К. : !нститут лгтератури ¡м. Т.Г. Шевченка НАН Укра!ни; Ижин : Видавець ПП. Лисенко М. М., 2011. - С. 15.
17. Круглова Т. Художественная репрезентация «нового человека» в контексте индустриализации / Т. Круглова // !деолопчш та естетичш стратеги соцреалiзму :
Вип. 1 / [Вiдпов. ред. Валентина Хархун]. - К. : 1нститут л^ератури iM. Т.Г. Шевченка НАН Украши, 2010. - С. 45.
18. Кузнецов Ф. Самая кровная связь: Судьбы деревни в современной прозе. Книги для учителя / Ф. Кузнецов. - М. : Просвещение, 1977. - 222 с.
19. Левченко М. Роман i сучасшсть: до проблеми украшського радянського роману / М. Левченко. - К. : Державне л^ературне видавництво Украши, 1963. - 288 с.
20. Левченко М. Сучасшсть i характери / М. Левченко // Втизна. - 1960. - № 3. -С. 191-197.
21. Наливайко Д. Про своерщшсть генези й типологл сощалютичного реалiзму в украшськш лiтературi / Д. Наливайко // Радянське лггературознавство. - 1987. - №3. -С. 27.
22. Новиченко Л. Широта пошуку, розмаггтя барв / Л. Новиченко // Радянське л^ературознавство. - 1979. - № 2. - С. 8-23.
23. Панченко В. Складники таланту / В. Панченко // Л^ературна Украша, 1978. -21 листопада. - С. 3.
24. Свербилова Т. Советский соцреализм 1930-х гг. и вопрос о национальной идентичности украинской литературы в аспекте компаративистики (к постановке проблемы) / Т. Свербилова // ¡деолопчш та естетичш стратеги соцреалiзму : Вип. 1 / [Вщпов. ред. Валентина Хархун]. - К. : 1нститут л^ератури iм. Т. Г. Шевченка НАН Украши; Ижин : Видавець ПП. Лисенко М. М., 2011. - С. 38.
25. Тимофеев Л. Советская литература. Метод. Стиль. Поэтика / Л. Тимофеев. -М. : Советский писатель, 1964. - C. 87.
26. Хархун В. Соцреалютичний канон : генеза, розвиток, модифшацп / В. Хархун.
- Ижин : ТОВ «Пдромакс», 2009. - С. 263.
27. Хархун В. Соцреалютичний канон : генеза, розвиток, модифшацп / В. Хархун.
- Ижин : Видавець ПП. Лисенко М. М., 2011. - 113 с.
28. Шамота М. За слово правдиве i цшеспрямоване / М. Шамота // Втизна. -1951. - № 8. - С. 3-16.
29. Clark K. The Soviet Novel. History as Ritual / Katarina Clark. - Chicago - London: The Universisy of Chicago Press, 1981. - 602 p.
30. Eagleton T. Capitalism, Modernism, Postmodernism / Terry Eagleton // Against the Grain: Essaуs 1975-1985. - London : Verso, 1986. - P. 133.
31. Vaughak J. Soviet Socialist Realism. Origins and Theory / James Vaughak. -London : Macmillian Press, 1973. - P. 86.
Стаття надшшла до редакцп 25.03.2014
T. M. Sharova
THEORETICAL ASPECTS OF OF UKRAINIAN WRITERS' DISCOURSE IN 20-30 YEARS OF THE TWENTIETH CENTURY: SUBJECT SPECTRUM AND
RECEPTIVE AESTHETICS
This article focuses on the theoretical aspects of a discourse of Ukrainian writers in 20-30-ies of XX century. The variety and receptive aesthetics of contemporary reality in literature has been deeply observed. The author analyses the problems of innovation issues in prose writers' works as well as characterizes artistic images ofpeople and their traits of the period mentioned. The article contains the ideas not only of the native critics, but the researchers of modern times that focus on the subject of Soviet writers of the period above. According to the author the idea of spiritual awakening of the peasant labor is worth particular attention. The writers mostly revealed the life of ordinary people, that led to the new Soviet citizenship and culture and made them intransigent enemy of a rural exploiter-fist.
It is stressed that the works of great writers of the time such as A. Golovko, P. Panch,
I. Kopylenko, I. Mykytenko, K. Gordienko, U. Yanovsky, Ivan Le circled the main features of a new literary method, which later became known as socialistic realism. Civil favors of writers and social perspective of the development of reality, deep revolutionary and socialist interest of writers contributed to the rise and growth of an ordinary worker as a rebel and host of a new life. The article provides basic criteria of the Soviet writer, which are reduced to the depicting of the ideas and images of reality, the truth and the depth of a response to painful reality of contemporary problems which disturb the society and the individual, as well as sincerity and moral sense.
Keywords: discourse, reception, Ukrainian literature, socialistic realism.
