CC BY
18
Доцiльно започаткувати щомкячш програми по радiо i телебаченню, спрямоваш на екологiчне виховання населения на засадах дбайливого ставлення до навколишнього середовища i збереження природних ресурсiв Украши. До уча-CTi у цих програмах залучати провiдних вчених-еколопв, лiсiвникiв, географiв, ботаншв. Якщо вже починаючи з осеш 2001 року кожна громада за участю лiсiв-ниюв посадить 2 тис. саджанщв на крутосхилах, неужитках, яругах, ми прикраси-мо нашу землю мшьйонами дерев. До порятунку Украши вiд екологiчноï катаст-рофи мають долучатися всi церковнi громади, громадськi органiзацiï, товариства.
Для вдаернення глобально!' екологiчноï катастрофи потрiбно в усх кра1-нах свiту систематично збшьшувати площу лiсiв (до 2020 р. посадити 35 млн. га лку), значно зменшити обсяг лкокористування i заборонити рубання тропiчних лiсiв; здiйснювати комплекснi заходи для боротьби з комахами-штдниками i фь тозахворюваннями та забрудненням повiтря великими дозами полютанпв. Дбай-ливе ставлення до зелених скарбш планети, розумне 1х використання, турбота про 1х ввдновлення та пiдвищення бiологiчноï стiйкостi - головна вимога сучасного природокористування у цшому i лiсiвництва зокрема.
Не забуваймо, що проблема лiсу е планетарною проблемою. 1снування людства залежатиме, у першу чергу, вiд ршня збереженосп лiсiв. Заслужшо ж на добру пам'ять нащадюв i зробшо все можливе для продовжування кнування людства на планетi.
Лггература
1. Camalle Flammarion. La fin du monde. - Paris, 1893.
2. Генирук С. А. Люи Украшських Карпат та ïx використання. - К.: Урожай, 1964. - 290 с.
3. Генирук С.А. Сокровенне про лю. - Львш: Рiдна школа, 2001. - 62 с.
4. Zlatnic A. Studie o statnich lesich na Podkarpatske Rusi. Dil. I. Slovnik vysk. ustavu Lemedel. CSR. SV 126. C. 8, Praha 1934.
5. Vincent G. Topografie lesu v Ceskoslovenske Republice. Cast 2. Rachovsko. Slovnik vyzk. ustavu. Zamedel. Sb. 150. c. 9. 1936.
6. Чубатий О.В. Водоохоронш люи. - Ужгород: Карпати, 1972. - 120 с.
7. Горшежин Н.М. Срозия почв у горнолесной зоне Карпат. "Почвоведение". 1959, № 11.
8. Парсон Р. Природа предъяляет счет. Перевод с английского М.Н. Барешенниковой. -М., 1969.
УДК332.356:502.23 Доц. 1.П. Соловш, к.с.-г.н. - УкрДЛТУ
TEOPIЯ ЗЕМЕЛЬНО! РЕНТИ У СВ1ТЛ1 ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНОГО ВЧЕННЯ
При розглядi штелектуально! генеалоги економши землекористування можна видь лити три основних лши й походження: класична, позитивiстська та шститущональна. На сучасному етапi дана наука iнтегруe сумiжнi науковi напрямки. Теорiя земельно! ренти е однieю з центральних концепцш економши землекористування. Для виршення актуаль-них еколого-економiчних проблем аграрного сектору та бшьш ефективного регулювання земельних вщносин в умовах мiських територш необхiдно глибше проаналiзувати дiю за-конiв земельно! ренти у нишшнш економiчнiй ситуацн.
Науковий вкник, 2002, вип. 12.1_
Doc. Igor Soloviy - USUFWT Land rent theory in relation to the environmental economics
Three main lines could subdivided in to the intellectual genealogy of the land use economics. There are classical economics, positivism and institutional economics. Now this science could not be titled as subdivision of some science. It's interdisciplinary scientific directions. Theory of the land rent is one of the central concepts in land use economics. For the actual economic and environmental problems solving in agricultural sector and city's land relations effective regulations the land rent concepts in relation to modern situation should be deeper analyzed.
Вступ
Контроль над землею впродовж тисячолггь е елементом сили чи утвер-дження могутносп, що пов'язано i3 життевою роллю землi у шдтриманш людсь-кого сустльства та дефщитом продуктивних земель стосовно потреб. 1нстигуща-лiзащя е шляхом до встановлення норм чи погоджених позицш, спростування конфлжпв у людських стосунках. Контроль над землею за^илений здавна у со-щальному людсъкому розвитку iнституцiалiзацiею.
Чому ж форми власносп на землю виникають та змiнюютъся? 1снуе дв найбшьш розповсюджених теорй' щодо рушшних сил даних змiн в кторичному контекстi. Перша - теория проф. Норса базуеться на "закош продуктивное зем-лГ, тобто: коли кнувала суспiлъна власнiстъ на землю не кнувало iнiцiативи для технологiчного вдосконалення обробiтку землi, а коли виникла (випадково) приватна власнiстъ - створились умови для шшдативносп, прогресу у знаниях, технологи, зростанш продуктивностi землi. [10, 11].Теория ж проф. Гессен твердить, що саме зростаюча щiлънiстъ населення зумовлюе iнтенсифiкацiю землекористуван-ня, яка у свою чергу е причиною виникнення нових систем землекористування, що розглядаються як шновацшне пристосування. Вирубування лiсу на певних да-лянках територц, побудова iригацiйних систем е свого роду "нерухомими" вкла-деннями, якi можуть бути повернутi лише впродовж ротв. Оскiлъки певна особа зробила и вкладення, вона защкавлена у виключному володiннi землею, в яку зроблено вкладення. Таким чином, наявнiстъ швестищй в економiку вважають причиною шститущональних змiн власностi [12].
Вивчення економiчного аспекту землекористування пов'язане iз питаннями власностi на землю, регулювання земельних вiдносин i передбачае за шнцеву мету розв'язання конфлiктiв землекористування. Зокрема, засоби економiчного аналiзу застосовуються для прийняття рiшенъ щодо розташування дшянок рiзних земле-користувачiв таким чином, щоб зростав не лише шдивщуальний, а й суспiлъний добробут.
Економiка землекористування - це наука, головним об'ектом вивчення для яко1 е земля, яка при цьому розглядаеться як ресурс, розмщення якого не може бути змшеним без вкладення компенсащйних коштш, величина яких може дося-гати нескiиченно великих розмiрiв. До земельних ресурав часто вiдносятъ i вс види дiялъностi, що здшснюються на землi, наприклад ведення лкового госпо-дарства, полювання, рибальство, рекреацшне використання та iн. [7]. Концептуа-льне ж розумiния землi включае екосистему у щлому, природний порядок, що охоплюе воду, повiтря та живих iстот [8].
1нтелектуальна родина наук економжи землекористування
При розглядi iнтелектуальноí генеалогií економiки землекористування. можна видшити три основних лiнií ц походження:
• перша ятя - класична, походить вiд працi "Добробут нацiй" Адама Смiтта. 1н-шими фiгурами класично! лiнií походження е: Роберт Мальтус, чия iдея про спа-даючий добробут нацiй базуеться на положент про зростаючий дефщит природ-них ресурив; Давiд Ршардо, який добре вiдомий своею концепщею земельно! рен-ти i особа, що найбiльшою мiрою синтезувала класичну думку - Джон Стюарт Мшл. Ц представники ранньо! класично! економши торкались переважно понять земля та населення - так чи шакше, вважали вони, чисельнiсть населення перевершить можливють землi забезпечувати його продуктами харчування. Дана лiнiя походження знаходить продовження у маргiнальних економютах (Джевонс, Валь-рес тощо), Альфредi Маршалi, нових класичних економiстах Великобританн та США i зараз у нових представниках економши добробуту.
• друга яiнiя - це позитивктська, випливае з британського позитивiзму Беко-на/Пiрсона - позитивiзму природничих наук та статистики. Найвщомшим позитивном був Джордж Уоррен, вчений-садiвник, який зазнавав впливу позитивiзму сiльськогосподарсько! та природничо! наук. Вiн намагався визначити географiчно положення лiнiй переходу мiж класами земель, придатних для рiзних видiв та ш-тенсивностей землеробства. Уоррен розглядав використання сiльських земель, фокусуючи увагу на порiвняльнiй прибутковоси багатьох реальних господарств. Його учень А. Левю розвинув програму дослщжень iз землекористування та при-кладну шдуктивну технiку класифiкадi! земель. Як i Уоррен, вiн прагнув знайти основнi характеристики продуктивностi земель.
Можливо, найбiльш важливою лiнieю походження е третя лгнгя походження - шститущональна лiнiя. Ця лiнiя мае сво! економiчнi витоки в Шмець-кiй iсторичнiй школi економiки i фiлософськi у Джонi Девi. Двома основними фь гурами у цш лiнií походження е Р.Т. Елi та Джон Коммонс, якi сформували шсти-туцiональну (або вiсконсiнську) школу економши. Ця економiчна школа торкала-ся питань власностi i контракту в економiчному процесi та !х специфiки стосовно землi, промислових оргашзацш (особливо монополiй) та земель громадського ко-ристування.
У 1920-х рр. ця школа розпочала вивчення економжи землекористування. Вiдмiнною рисою економжи землекористування була орiентацiя у напрямку ви-рiшення реальних свiтових проблем. Якщо на початку проблеми, якими займалася згадана школа, стосувалися землеволодання у сiльському господарствi (та менеджменту сшьського господарства у цшому), то пiзнiше дослiдження були зосере-дженi на питаннях перетворень лкових земель, i впродовж 1930-х рр., коли щни на землю у США знизилися у зв'язку з економiчною депресiею, а сiльське госпо-дарство зазнавало багатьох труднощiв, вони зосередилися на вирiшеннi цих проблем, визначаючи можливi альтернативи кнуючим iнституцiям. Серед питань, якi розглядалися - громадське планування, зонування сшьських територiй.
У 1930-х рр. економкти землекористування глибше усвiдомлюють необ-хвднкть застосування статистично! технiки. Окрiм того, вони бшьшою мiрою опираються на неокласичну економiчну теорда, та частково нову економжу добробуту. Шсля друго! свiтовоí вiйни поле !х зацiкавлення розширюеться, торкаю-чись не лише питань доступу до пасовищ, контролю повеней, перерубування ль ав, але також взаемодií околицi мкта i села, регiонального планування, ввдновних ресурсов океану та вiдновних ресурав у цiлому. До того, економкти земельних
92 Еколого-економiчне вчення: витоки, проблеми, перспективи
ресурс1в стали ввдокремлюватись вщ економкпв природних ресурс1в, оскшьки останш почали до певно!' м1ри зазнавати впливу сшьськогосподарських наук.
Економжа природних ресурав часто розглядаеться як галузь неокласично' економжи [7]. Так, у США раннш шститущональний журнал "Land economics" вь докремився ввд бшьшосп шших неокласичних економ1чних журнал1в i шститущ-альш економiсти переважно друкуються у журналi "Journal of Economics". Таким чином, шститущональна економiка не може бшьше бути iдентифiкованою як еди-не цше iз земельною економшою.
Виходячи з праць таких економктав як Нiколас Джеорджеску-Роджен, Фь лш Мiровскi, Уоррен Самуельс та Германн Деллi можна твердити, що економша землекористування не е i просто шдвидом економiки природних ресурсiв, чи входить до наукового поля економжи сшьського господарства або ж неокласично' економiки.
Стосовно економiки землекористування слвд зробити висновок, що дана наука не е у чистому вида шдвидом яко'сь шшо!' науки. Суб'ектами ц защкавлення е економiка природних ресурс1в, iнститупiональна економжа та неокласична еконо-мiка, однак нi одна з них у повнш мiрi не перекривае п. Економiка землекористування бере до уваги планування землекористування сшьських та мкьких територiй, географда, сощологда, бюлогда, екологда, грунтознавство, право, фшософда, математику, фiзику та багато iнших диспиплiн, якi стосуються землi та довкшля.
EKOHOMi4Hi пщходи до проблеми власносп на землю
Класична економ1ка
Основним аргументом екологiчноí економiки е твердження, що рiст еко-номжи, орiентованоí на класичну конпеппiю, яка наголошуе на ролi ринку, е ввд-повiдальним за руйнування природного довкшля. Головним iндикатором зростан-ня вважають валовий напiональний продукт. Вимога зростання економiки мае значити використання природних ресурс1в i нагромадження вiдходiв у довкшля. При цьому економкти невелику увагу надають проблемi виснаження ресурсiв чи забруднення довкiлля.
Система побудована на iндивiдуалiзованiй власностi, включаючи землю. Сусшльство може нав'язати лише мшмальш обмеження на право власносп. Не-обмежене право власностi, у свою чергу, дае власнику законну можливкть кно-рувати бажання тих, хто позбавлений даних прав. Зввдси випливае, що стале використання землi не може бути досягнуте, якщо слiдувати за пiдходами класично!' економiки.
Марксистська економiка
У колишшх сопiалiстичних кра'нах, де iдеологiя марксизму визначала ор-ганiзапiю економiчноí даяльносп, проблема використання природних ресурс1в та еколопчш проблеми нехтувалися впродовж тривалого часу. Це базувалося на ма-рксистськiй догмi, що сопiалiстичне господарство е репродуктивною економiч-ною системою. Водночас, у сторону капiталiстичноí системи звучала рiзка критика, яка полягала у тому, що ця система е нестабшьною. Основним симптомом не-стабiльностi називалося руйнування довкшля.
Пiзнiше виявилося, що щось е неправильним i у марксистськiй теорц. У колишнiх сопiалiстичних кра'нах земля та iншi природнi ресурси зазнали такого
значного руйнування, якого не знав досвiд будь-яко! iндустрiалiзованоí кашталк-тично! системи. Це може послужити добрим уроком для всх, хто закликае до зро-стання державного втручання для кращого захисту природних ресурсш.
Потрiбно визнати, що не зважаючи на вдеолопчш вiдмiнностi, як маркси-стська, так i захвдна економiки мають деят спiльнi риси. Dally i Cobb (1990) чггко визнають цю схожкть [1]. Суть схожостi двох економiчних пiдходiв у тому, що вони вважають добробут еквшалентом росту, називаючи ним матерiальнi блага та послуги. Вони покладаються на широкомасштабну, " фабричного" стилю енерге-тику та каштальш iнтенсивнi спецiалiзованi виробничi одинищ. Вони також сильно покладаються на невiдновлювальнi ресурси та мали схильнiсть експлуатувати вiдновнi ресурси та адсорбуючу здатнiсть довкiлля.
Проблема власност та права власностi на землю
Сощально оптимальний рiвень економiчноí дiяльностi не збiгаеться з при-ватним оптимумом, якщо присутнi зовшшш кошти. G багато прикладiв таких рь шень щодо землекористування, ят мають дати результат у зовшшшх ефектах. Земля повинна бути розташована у багатьох користувачш i таким чином максима-лiзувати загальний добробут сусшльства. Водночас не iснуе ринку для багатьох товарiв та послуг землекористування, ят е потрiбними особам, що не мають права власносп на землю. Право власносп на землю строго дотримуеться у захщних крашах. Результатом е надмiрна кшьккть товарiв, хiмiчне забруднення продуктiв харчування та запасiв води у сшьських територiях, прискорена ерозiя i деградащя агроландшафтiв. Отож два основних компонента "ринкового банкрутства" викли-канi приватним землекористуванням: це незадоволене постачання неринкових послуг суспiльству та зовшшш кошти. Однак, е ще й iнший компонент. Як зазначае Брубакер земля виявляеться добрим об'ектом спекуляцл i 11 цiнностi перестають бути пов'язаними з цiнностями використання [2].
У лiтературi е багато рiзних пiдходiв щодо проблем права власносп. Одним з крайнiх е неокласичний пiдхiд, який запевняе, що проблеми забруднення можуть бути виртеш розширенням та оптимальним розподiлом права на влас-нiсть. З шшо! точки зору, слiд максимально розширити державну власнiсть i вза-галi повнiстю усунути приватну власнiсть. 1снуе багато iнших варiантiв порад по-мiж цих двох крайнiх точок зору.
Бромлi i Ходжi подають концепцiю визначення альтернативного права власносп, за якою фермери мають платити за право модифiкувати звичну практику землекористування [3]. А Екшс пропонуе заснувати "кооперативний земельний банк", який поеднуе приватну власшсть права використовувати землю iз громад-ською власнiстю на землю окремо [4]. Заклик до сильнiшоí жервенцп держави чи уряду схвалюеться багатьма авторами iз захiдних краш. Це подае аргументи тим, хто приймае рiшення у схiдних европейських крашах, якi також вiдстоюють утримання на певному рiвнi держанох власностi i впливу ii специфiчних форм зе-млекористування.
Зростае кшьккть автор1в, якi беруть до уваги не лише iснуючi "невдачi ринку", але й "невдачi уряду" також. Наприклад, Андерсон зазначае: "Доречним е порiвняння мiж недосконалим ринковим рiшенням i недосконалим бюрократич-ним рiшенням" [5]. Однiею з причин "невдачi уряду" е те, що рiзнi групи суспiль-ства мають рiзнi iнтереси щодо використання земл! Державна iнтервенцiя е пода-
бною поглибленню полиичного тиску рiзних груп i зовс1м не обов'язково штере-сiв усiх члешв сусшльства. 1нша головна причина - проблема отримання адекватно!' iнформацií про посилення державних регулювань. Цю проблему добре висви-люе Ушс, який зазначае, що "... уряд мае вишряти задiяний продукт та послугу та щентифшувати зацiкавленi сторони i íх iнтереси" [6]. Якщо щ завдання потребу -ють надто великих кошпв, або не можуть бути виконаш точно, то урядове втру-чання може погiршити стан сустльства.
Розглядаючи стан земель та шших природних ресурсiв в Украíнi, де держава мала максимально можливий вплив на землекористування, ми можемо ввд-мiтити типовий приклад невдачi надмiрного державного регулювання i неефекти-вностi державно! форми власностi на землю. Зараз, коли сшьське господарство Украши знаходиться у станi реформування i структура власностi на землю змiню-еться у напрямку переведения значно! частини земель у недержавш форми влас-ностi, важливо! ваги набирае планування землекористування. Очевидним е висно-вок: ряд теоретичних та оргашзацшних питань мають бути виртеш для забезпе-чення сталого землекористування i уникнення як ринкових, так i урядових недо-лiкiв у системi регулювання земельних вiдносин.
Концепци земельно! ренти
Концепцiя ренти ткно пов'язана зi землею i, початково, це поняття не ви-користовувалося стосовно будь-якого iншого ресурсу. Ренту розглядали з бага-тьох позицш, i сучасна неокласична точка зору е дечим iишим, анiж класичне ро-зумiння.
1сторичний розвиток вчень про ренту
Концепц1я ренти за Ржардо. Обсяг земель у регюш, краíнi, свiтi обмеже-на. 1нженерш подвиги в Данií щодо вдаойовування земель у Пiвнiчного моря - це лиш виняток iз загального правила.
Девiд Рiкардо спостерiг, що земля яккно варiюе i той самий обсяг пращ та кошпв, вкладених у рiзнi поля, дають у результатi рiзний врожай залежно вiд яко-стi землi - першо! незруйновано! якостi. За Ржардо, пд якiснi вiдмiнностi iсиують у зв'язку з рiзною родючiстю Грунпв. Цiна продукцií, вирощено! на найбщшших землях, повинна покривати виробничi затрати, iнакше земля не застосовувати-меться для виробництва. Природно, що землi кращо! якостi приносять б1льше грошей, ашж вкладено затрат на вирощування продукцií, i цей " надлишок" чи рiз-ниця мiж доходами виробництва на поганш i добрш землi i е рентою.
На думку Ршардо, якщо цiна продукцц зростае iз зростанням населення, то все менш i менш родючi (або ж усе б1льш ввддалеш) землi будуть залучатись у виробництво. Ольськогосподарське виробництво буде постiйно розширюватися на вiддаленi землi - земл^ якi не можна обробляти iз отриманням прибутку при нижчiй щш. Звичайно, iз зростанням цiни, виробництво може заробляти достат-ньо, щоб покрити усi витрати, включаючи ввдповщне повернення капiталу, вико-ристовуваного у виробнищга. Якщо вiддаленi землi залучено у виробництво, то власник кращих земель (бшьш родючих чи розташованих у кращих кл1матичних умовах) зароблятиме диференцiальиу ренту.
Девiд Рiкардо виходив iз iдеí, що цiна сшьськогосподарських земель ви-значаеться !х родючктю. Чим б1льш родючими е земл^ тим бiльшу цiну фермер-
орендатор зпдний заплатити за не!'. Аналiз родючосп землi демонструе одну з найбшьш важливих концепций земельно!' ренти.
Концепщя ренти за фон Тюненом. Фон Тюнен доводив, що рента е фун-кцiею розташування, а не родючосп землi чи кл1мату. У 1850 р. Фон Тюнен опуб-лшував книгу про землекористування пiд заголовком "1зольована держава". Вш розглядав якiсть землi в iзольованiй державi як однорiдну, що суперечило поло-женню Рiкардо про варiабельнiсть якостi землi, iз рентою, яка тяжiе до земель кращо' якосп. Перш, нiж зосереджувати увагу на сшьськогосподарськш продук-тивнiй здатностi. Фон Тюнен розглядае рентнi вiдмiнностi як таи, що витшають iз трансакцшних витрат (в т.ч. транспортних витрат).
Вiдмiтимо, що фермери, чи!' землеволодання розмiщенi поблизу мiста, за-робляють найвищу ренту, а тi, що живуть дальше вiд мiста - заробляють меншу ренту, навiть якщо земля задгяна пiд теж саме використання. У даному випадку ренту визначае розташування земл^ а не п якiсть.
Знову ж таки, органи влади матимуть можливiсть оподатковувати ренту без змши моделi землекористування. Модель фон Тюнена використовувалась економктами для оцiнки рекреацiйноí дiяльностi та для вивчення просторово роз-дшених ринюв. Основи теорц розмiщення широко використовувались як економь стами, так i географами (наприклад, для пояснення урбанiзацií).
У той час, коли фон Тюнен зосередив увагу на розташуванш & повагою до ринку, Ркардо зосередив увагу на родючосп грунту, таких факторах, як тривалкть вегетацiйного перiоду, глибина грунту, крутизна схилу, напрям схилу та ш. факторах, якi визначають ренту i залежать безпосередньо вiд земл! Поеднання усiх цих факторiв визначае земельну ренту. Отже, особливiстю теоретичних положень фон Тюнена е наголошення важливостi розташування земель для формування земельно!' ренти. Вiдстань далянки вщ ринку вважаеться визначальною причиною створення певного типу землекористування. Близькiсть до ринку (а вщповщно, зменшення транспортних витрат) вщбиваеться й у зростанш земельно!' ренти.
Маргiнальнi економiсти наприкшщ 19-го ст. вважали, що суттевими категориями виробництва е просто каштал i праця, iгноруючи землю як категорда ви-робництва. З ще!' точки зору рента сшьськогосподарських земель е просто цiною послуги, яку надае родючiсть землi. Маршал був знайомий iз працями маргшаль стсько!' школи, а тому вш не сприймав такого розумiння факторiв виробництва, яке нехтуе землею. Згаданий вчений розглядав ренту як квазьренту. Тобто, термiн "рента" вiн зарезервував для визначення земельно!' ренти в оригшальному ршарда-анському сенсi.
Ще одне характерне положення маргiналiстськоí школи - абсолютна фж-сованiсть земл! Вiдповiдно до цього твердження земельна рента зростатиме вщ-повiдно до росту цш на сшьськогосподарську продукцда. Варлас вважав це аргументом для нацiоналiзацií земель i для оподаткування ренти.
Диференцiальна рента i абсолютна рента. Власник вiддаленоí землi мо-же доручити оплату (чи подш врожаю) певнiй особi, яка захоче вирощувати куль-тури на його земл! 1з цiеí ситуацп стае зрозумiлою рiзниця мiж диференщальною та абсолютною рентою. Диференщальна рента сшввщноситься iз теорiею Ркар-до, поняття ж абсолютно' ренти, а також визначення двох тишв диференщально!' ренти запропонованi Марксом. Абсолютну ренту називають також рентою дефи
циту (дорожнечi). Ця рента виникае тода, коли цша е вищою за крайш граничш витрати, вона виникае щоразу, коли пропозищя ресурав е обмеженою, як у випа-дку i3 землею та шшими природними ресурсами. Прихильники теорп диференщ-йовано'' ренти доводили, що сама рента е одшею з форм спекуляцií.
Ринкова цшшсть земл1
Земля мае важливу цшшсть у ринковому сусшльств^ оскiльки е одним з можливих джерел прибутку. Потiк щорiчних надходжень вiд сшьськогосподарсь-ких земель може також з часом зменшуватися, якщо погiршуеться яккний стан земель. На противагу цьому земля, що використовуеться для житлових щлей, ко-мерцiйноí та промислово'' дiяльностi дае стабшьний рентний прибуток, оскшьки земля нiколи не зношуеться.
Факт, що цiна землi визначаеться попитом, важливий i з точки зору опода-ткування - земля завше залишаеться на мiсцi, незалежно вiд того, яким високим е податок. Податок на "чисту землю" не мае антиспонукального характеру стосовно попиту на землю. Оподаткування ренти е основою оподаткування земель (напри-клад, таких податюв, як petroleum revenue tax, development land tax у Великобритании
Земельна рента i еколого-еконо)шчш проблеми землекористування
Оскшьки поняття землi спiввiдноситься iз земельними ресурсами, земельнi ресурси можна визначити як природш та створенi людиною ресурси на поверхнi землi [13]. Таким чином, земельш ресурси - це природний змiст землi плюс будь-якi покращення, доданi чи поеднаш iз землею.
Той же аргумент стосуеться MicbKux земель. Рiзнi характеристики, напри-клад, доступнiсть, фiзичнi умови мiсцерозташування, iнституцiональнi особливостi дають початок диференцiацií ренти. У кра'нах з розвинутою ринковою економжою закономiрностi рентоутворення для мiських земель е предметом як теоретичних, так i прикладних дослiджень. Цiннiсть мiських земель складаеться з показниюв диференщально'', абсолютно' та монопольно' ренти. Процедура масово' ощнки земель, застосовувана в УкраЫ, передбачае необхiднiсть охарактеризувати земель-нооцiночну одиницю за такими рентоутворюючими факторами як доступтсть, тженерне забезпечення та облаштування територп, прuваблuвiстb середовища, pieeHb соцiалbно-економiчноi освоeностi i, що для нас особливо важливо, екологiч-на ятсть територп. Еколопчш параметри беруться до уваги i при експертнш опд-нцi як елемент юридично!' забезпеченостi, однак на практищ недостатньо врахову-ються при обгрунтуванш найкращого використання земельно!' д1лянки.
У сшьському господарствi внаслiдок приватизацiйних процеав шляхом паювання землi вона стала власшстю селян-пайовикiв. I! концентрацiя для утво-рення великих господарських формувань здшснюеться шляхом оренди. Ольське господарство нашо! кра!ни знаходиться у такому фiнансово-економiчному стано-вищi, що доходов у багатьох випадках не вистарчае навиъ для покриття першоче-ргових витрат виробництва. Така ситуацiя формуе помилкове уявлення, що дифе-ренщальна рента ii взагалi не утворюеться. Проте, оскшьки дшянки рiзних влас-ник1в рiзняться як за родючктю, так i розташуванням, то доречно стверджувати, що диференцiальна рента ii утворюеться, однак отримують ii' не власники землi, а пiдприемницькi структури i держава. У такiй ситуацц погiршуеться якiсний стан
земель i eKOHOMi4He становище землевласниюв. Щоб покращити еколого-економiч-ну ситуацда в аграрному сектора n0Tpi6H0 глибше проаналiзувати даю закону земельно!' ренти у сучасних умовах, запропонувати адекватнi шдходи до визначення рентного доходу, задаяти важелi державного впливу у сфеpi ненового регулювання та кpедитно-фiнансового забезпечення сшьського господарства, становлення гос-подарювання, оpieнтованого на виробництво екологiчно чисто! продукцп.
Лiтература
1. Daly H.E., Cobb J.B., 1990. For the Common Good: Ridirecting the Economy towards Community, the Environment and Sustainable Future, Green Print, London;
2. Brubaker S., 1977. Land - The Far Horizon. American Journal of Agricultural Economics, 59,
Nr. 5;
3. Bromley D.V., Hodge, 1990. Private property Right and Presumptive Policy Entitlements: Reconsidering the Premises of Rural Policy. European Rewiew of Agricultural Economics, 17, Nr. 2;
4. Ekins P., 1989. Living Economy. A new Economics in the Making. Routledge, London and New York;
5. Anderson T.L., 1982. The New Resource Economics: Old Ideas and New Aplications. American Journal of Agricultural Economics; Nr 2
6. Wills I., 1987. Resource Degradation and Agricultural Land: Information Problems, Market Failures and Government Intervention. Australian Journal of Agricultural Economics, 31, Nr. 1.
7. Van Kooten G.G., 1993. Land resource economics and sustainable development. UBC Press/ Vancouver;
8. Richardson, Nigel, 1989. Land use planing and Sustainable Development in Canada. Ottava: Minister of Supplyand Services, Canada;
9. Hesse, Gunter, 1991. Innovative adaption in Economic Development and Institutional Change - The case of land use systems and Property Rights. University of Würzburg. Institut of economics// Papers on Economic & Evolution;
10. North, Douglas C., 1981. Structure and change in Economic History, New York: Norton;
11. North, Douglas C., 1988. Theorie des Institutionellen Wandels. Tübingen: Mohr;
12. Harvey, Jack, 1996. Urban land economics. Fourth Edition, Macmillian Press Ltd, Hound-milles, Basingstoke, Hampshire and London, p. 33-59;
13. OrSullivan, Arthur, 1993. Urban Economics.- 2nd ed. IRWIN, Homewood, Boston, p. 177200;
14. Barlowe R. Land Resource Economics. Englewood Cliffs, N. J.: Prentice - Hall, 1958, ch. 6.
УДК 504.03 Доц. Л. С. Гритв - ЛНУ iM. I. Франка, м. Львiв;
Ст. викл. В.М. Якобчук - УкрЛДТУ
ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТЕОРП ЕКОЛОГО-ЕКОНОМ1ЧНО1
ЗБАЛАНСОВАНОСТ1
Дослщжуеться еволюцш теоретичних парадигм досягнення еколопчно! збалансова-ност у розвитку еколого-екож^чних систем
Lidiya Gryniv - LNU, Valentyna Yakobchuk - USUFWT
Problems of theory of ecological-economic forming
Evolution of the theoretical paradigms of environmentally balanced economic development have been researched. The analysis and systematization of the modern theories in environmental economics theories is realized.
Процес виникнення економiчних теорш еколопчно збалансованого розвитку на Заходi мае тривалу кторда. Ще наприкшщ 60-х рр. неокласичну економiч-ну парадигму почали критикувати через ввдсутнкть надежно! уваги до еколопч-
