CC BY
40
УДК 378.17
DOI: 10.15587/2313-8416.2015.44703
ТЕНДЕНЦП УПРАВЛ1ННЯ ВПРОВАДЖЕННЯМ ЗДОРОВ'ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГ1Й У ЗАКЛАДИ П1СЛЯДИПЛОМНО1 ПЕДАГОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ УКРА1НИ
©Л. Г. Горяна
В cmammi автор уперше вводить деяк категорiальнi поняття впровадження здоров'язбережувальних технологт у cucmeMi пicлядuпломноi пeдагогiчноi освiти Укра'ти. Розкривае суттсть формування го-mовноcmi пeдагогiчнuх працiвнuкiв до впровадження здоров'язбережувальних технологт. На оcновi чimкuх дефтщй, яю виключе ix неоднозначне та суперечливе тлумачення i поглиблюе змкт профестно'1' компemeнmноcmi. Надае огляд нормативно-правових докумeнmiв
Ключовi слова: здоров'язбережувальт технологи, компетенттсть, методична культура, модeрнiзацiя
In the article author first uses some categorical concept of implementation of health protection technologies in the system of postgraduate pedagogical education in Ukraine. The author reveals the essence of readiness formation of teaching staff for implementation of health protection technologies. On the basis of clear definitions that exclude their ambiguous and contradictory interpretation it is deepened meaning of professional competence. The author reviews normative legal documents
Keywords: health-saving technologies, competence, methodological culture, modernization
1. Вступ
Проблема виживання людства в умовах стр1м-кого й недосконало регульованого процесу промис-лового виробництва, попршення еколопчного стану в зв'язку з катастрофою на ЧАЕС, зниження еконо-м1чного, морального та ппешчного р1вня культури серед населения, неосв1ченост1 в питаннях збережен-ня та змщнення власного й сустльного здоров'я пот-ребуе першочергового придшення уваги щодо ор1ен-тування вах ланок освгги, зокрема тслядипломного тдвищення квал1ф1кацп педагопчних пращвнишв на здоровий споаб життя, вимагае формування нових свггоглядних погляд1в на бюсощальну та особиспсну сутшсть людини. На них базуються сощальна, еколо-пчна культура; бачення м1сця людини серед шших живих оргашзм1в на планетц ппешчне виховання людини, яка б уможливлювала адекватне реагування та активну д1яльн1сть у несприятливих для не! умовах довюлля, сустльства, серед неяшсних споживчих продукпв харчування. Без указаних аспекпв неможли-ве формування в уах учасник1в навчально-виховного процесу духовно-моральних i громадянських принцитв шанобливого ставлення до життя та здоров'я тих хто мешкае поряд i залишатиметься без змiн.
2. Актуальшсть дослiдження
Розвиток системи тслядипломно! педагопчно! освiти обумовлений розширенням i яшсною змiною дiапазону професшно! дiяльностi педагопчних пра-цiвникiв рiзних категорiй. Зазначене диктуе необхвд-нiсть уточнення пiдходiв i принципiв управлiння впровадженням здоров'язбережувальних технологш серед усiх учасник1в навчально-виховного процесу, тобто застосування спецiальних методiв формування i оргашзацп змiсту педагопчно! дiяльностi у практицi навчальних закладiв рiзного типу.
На сучасному етат необхiднiсть удосконален-ня структури i змiсту професiйних програм тдготов-ки, переподготовки та пiдвищення квалОфжацп педагопчних кадрОв обумовлена потребами системи освь
ти, зростаючою складнiстю професшних функц1й педа-гогiчних пращвнишв, яке е визначальним у нових умовах сощально-економчного та духовного розвитку сус-п1льства [1]. Первинним стае розв'язання завдань поси-лення адресност подготовки фахiвцiв, максимальнiй орОентацп на конкретт запити освiтнiх установ уах титв, збереження вибору педaгогiчними пращвниками власно! освпньо! траекторй.
Результатом реалОзацп шдиввдуально! здо-ров'язбережувально! траекторй' особистюно-профе-сiйного самовдосконалення педaгогiчного прaцiвникa е осмислення власно! професшно! позицп i вибудо-вування свого темпу, стилю професшного самовдос-коналення.
У кожному конкретному випадку побудови iндивiдуaльного здоров'язбережувального вимiру особисто-професiйного самовдосконалення педа-гогiчного пращвника 6удь-яко! категорй' може бути розроблена шша структура, залежно вiд мети, що надае iмпульсу для професшного зростання.
Таким чином, вaрiaтивнiсть, змют Ондиввду-ально! безперервно! лiнi! професшного самовдосконалення визначаеться структурою цшей, яш педа-гогiчнi прaцiвники ставлять перед собою в процес тдвищення квaлiфiкaцi!. Головним критерiем, що визначае цш, завдання i структуру iндивiдуaльно! здоров'ябережувально! траекторй' особислсно-про-фесiйного самовдосконалення педагопчного пращв-ника в процес пiдвищення квaлiфiкaцi! е потреби та мотиви самого педагопчного пращвника.
Мета статт полягае в оглядi сучасних тд-ходiв щодо дослвдження проблеми взaемозaлежностi методично! культури педaгогiчних пращвнишв, процесу упрaвлiння вод та вибору конкретних методiв впровадження здоров'язбережувальних технологш у сучасних умовах розвитку шслядипломно! педагопчно! освгга.
Завданням статт е розкриття проблеми знаходження адекватних методик управлшня впровадженням здоров'язбережувальних технологш; ви-
дшення невирiшених ранiше питань формування здорового способу життя як педагопчно! проблеми.
3. Аналiз основних нормативно-правових докуменпв, дослiджень i публiкацiй, в яких висвiтлено розв'язання запропонованоТ проблеми
Концептуальш положения щодо змiсту, форм i оргашзаци шслядипломно! педагопчно! освии базу-ються на засадах Конституци Укра!ни, законiв Украши «Про освиу», «Про загальну середню освиу», «Про вищу освiту»,
У матерiалах Мiжгалузево! Комплексно! Про-грами "Здоров'я наци" на 2002-2011 роки наводяться данi про те, що протягом останнього десятилiття в Укра!ш середня очiкувана тривалiсть життя у чо-ловiкiв скоротилася на 2,4, а у жшок - на 0,9 року. Рiзниця тривалостi життя в Укра!ш i кра!нах Захщно! £вропи становить для чоловiчого населення 12,8, жшочого - 7,8 року. У структурi захворюваностi пе-реважають хротчт неiнфекцiйнi хвороби (серцево-судиннi захворювання, злоякiснi новоутворення, психiчнi та ендокринш розлади, алергiчнi прояви), що характеризуються негативною динамшэю
Критична ситуацiя зi станом здоров'я населення Укра!ни, а особливо дитячого, потребувала перегляду державно! полиики в галузi охорони здоров'я. Указом Президента Украши затверджено Нацiональну програму "Дли Укра!ни", основним завданням яко! е "створення оптимальних умов для фiзичного, псих1чного, соцiального i духовного ро-звитку дiтей, формування гармонiйно розвинено! особистостi, виховання громадянина, здатного до повноцшно! життедiяльностi в усiх сферах вироб-ництва, науки, освiти i культури".
З метою полшшення здоров'я молодi в Укра!нi було ухвалено комплекснi i цiльовi програми державного рiвня, зокрема Щльову комплексну програму генетичного монiторингу в УкраМ на 1999-2003 роки, Щльову комплексну програму '^зичне виховання - здоров'я нащ!" [2], упровадження яких потребу-вало перегляду сформованих стереотитв поведiнки сучасно! молод^ переосмислення концептуально! моделi здоров'я з урахуванням того, що провiдне зна-чення у його збереженнi та змщненш належить способу життя.
Про послщовнють дiяльностi уряду щодо питань формування здорового способу життя молодi сввдчить той факт, що у 2001 рощ видаш Укази "Про додатковi заходи щодо забезпечення виконання Нацiонально! програми "Дли Укра!ни" на перюд до 2005 року" та "Про Нащональну програму "Репро-дуктивне здоров'я 2005". Результатом особливо! ува-ги держави до здоров'я молодi е створення норма-тивно-правово! бази щодо формування здорового способу життя молодого поколшня в галузi освии. Пiдтвердженням цього е Державна нащональна про-грама "Освiта" (Укра!на ХХ1 столiття) [2], Концепцiя нацiонального виховання [3] тощо.
Згiдно з ухваленим у 1998 рощ документом "Полпика досягнення здоров'я для всiх у ХХ1 сто-лiттi" усi держави-члени Свробюро ВООЗ, зокрема й Укра!на, включаються в розроблення i здшснення
полiтики формування здорового способу життя населення, а особливо молод^ на державному, регюнальному та мiсцевому рiвнях за пiдтримки вiдповiдних мiнiстерств та шших центральних ор-ганiв виконавчо! влади.
Принципи соцiально-економiчно! полiтики, стратепчш напрями реформування в державi закла-денi у "Програму дiяльностi Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни на 2000-2004 роки". У нш проголошуеться, що метою сощально! i економiчно! стратегi! уряду е досягнення сощального, матерiального i фiзичного благополуччя людини. Головними критерiями досягнення цiе! мети повинш стати зростання середньо! тривалостi життя, зниження смертностi новонарод-жених, стабшзащя стану здоров'я нацi! та подальше полшшення i зростання його рiвня, формування культури здоров'я i здорового способу життя [4]. На думку спещалюпв, ця програма реформування була не першою, але "такою, що мае ва шанси бути ре-алiзованою" [3]. Уперше у програму дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв Укра!ни внесет ризики, що мо-жуть завадити здiйсненню намiчених перетворень.
Указом Президента Укра!ни (№ 1313/2000) i "спрямована на реалiзацiю положень Конституцi! та закошв Укра!ни щодо створення умов для формування здорового способу життя" [5].
Для досягнення мети "збереження та змщнен-ня здоров'я населення, продовження перiоду активного довголитя i тривалостi життя людей" [5] у Кон-цепци (п. "Створення умов для здорового способу життя") передбачалося виконати низку завдань, серед яких провщними були визначеш такi:
- удосконалити нормативно-правову бази, формувати державну полиику, спрямовану на збереження та змщнення здоров'я населення;
- упровадити систему соцiально-економiчного стимулювання здорового способу життя, обмеження тютюнокурiння та реклами алкоголю, тютюну й iн-ших шк1дливих для здоров'я речовин;
- упровадити ппешчне виховання населення в державну систему безперервного навчання i здiй-снення його на вах етапах соцiалiзацi! особистостi тощо [4].
Наголошення на необхiдностi використати в комплека нормативно-правову базу, соцiально-еко-номiчне стимулювання, державну систему безперервного навчання у здшсненш державно! полиики формування здорового способу життя видшж "Концеп-ц1ю розвитку охорони здоров'я населення Укра!ни" з-помiж iнших документiв як найбiльш досконалий в теоретичному вимiрi
Нацiонально! доктрини розвитку освии, а також на вимогах докуменпв ЮНЕСКО, Мiжнаро-дно! органiзацi! спiвробiтництва й розвитку освии, МОП (Рекомендацiя про статус учителiв, 1966 р.; Доповiдь мiжнародно! Комiсi! з освiти ЮНЕСКО для XXI столптя, 1996 р.; Всесвiтня доповвдь з освiти ЮНЕСКО, 1998 р. тощо), яш наголошують на необхвдносп фундаменталiзацi! професiйно! пiдготовки педагога, !! безперервностi, гуманiсти-чно! спрямованостi, демократизаций всебiчностi та варiативностi.
Цей висновок був зроблений в ход1 пошуку ввдповщ на запитання: "Чи були виконан завдання, визначен щею Концепщею?".
Задокументовану вщповщь на це запитання знаходимо в ухваленш 10 счня 2002 року Постанов! Кабшету Мшютр1в Укра!ни "Про затвердження М1ж-галузево! Комплексно! Програми "Здоров'я нацй'" на 2002-2011 роки", у якш зазначаеться, що на сучасно-му етап1 одн1ею з ключових проблем охорони здоров'я е "неефектившсть державно! пол1тики щодо формування здорового способу життя". Тому роздшом Х1Х Програми "Формування здорового способу життя" передбачено виконання низки проекпв, серед яких можна в1дзначити так1:
- створення правового шдгрунтя для формування здорового способу життя, ппешчного виховання населення;
- перегляд обов'язкових та факультативних програм з ф1зичного виховання в загальноосвишх закладах з метою розширення системи позашк1льного ф1зичного виховання, широкого використання р1зно-ман1тних форм, метод1в та засоб1в ф1зично! культури;
- включення в навчальн1 програми загально-осв1тн1х заклад1в такого важливого елементу шдви-щення адаптац1йних ресурс1в орган1зму, як щоденна "година здоров'я" з використанням традиц1йних i не-традиц1йних методiв оздоровлення, спрямованих на шдвищення рiвня рухово! активностi до оптимальних величин;
- створення розгалужено! шфраструктури та iндустрiï здоров'я i активного ввдпочинку;
- забезпечення проведення в загальноосвишх закладах заходiв комплексноï оптишзаци використання учнями вiльного часу, зокрема, впровадження рiзно-манiтних форм фiзичноï культури, психогiгiени та пси-хокорекци, оптимального рухового режиму тощо;
- проведення роботи з ппешчного виховання населення з використанням засобiв телебачення, радю, лiтератури, театру, к1но, яш сприяють фор-муванню здорового способу життя;
- створення й упровадження у повсякденну практику заходiв соцiально-економiчного стимулю-вання i тдтримки здорового способу життя;
- розроблення та представления у мiжнароднiй комп'ютернш системi "1нтернет" iнформацiï щодо ппешчного виховання та формування здорового способу життя;
- розширення м1жнародного сшвробиництва з питань формування здорового способу життя, ак-тивiзацiя участi в здiйсненнi м1жнародних проектiв i програм ("Мiста здоров'я", "Свропейська мережа шк1л сприяння здоров'ю", CINDI, "Здоров'я на робо-чих мюиях", "£вропа без тютюну", "Молодь за здоров'я" тощо), налагодження сшвпращ з Мiжнародним союзом сприяння здоров'ю i саштарнш освiтi, Асощащею мiст здоров'я, ЮН1СЕФ та шшими мiжнародними органiзацiями;
Розроблення цiльових комплексних програм змщнення здоров'я, що стосуються:
1. Профшактики тютюнокурiння.
2. Профшактики та подолання наркоманiï, ток-сикоманп, алкоголiзму.
3. Розвитку фiзичноï культури та оргашзаци дозвшля населення.
4. Статевого виховання населення.
5. Полшшення харчування населення i тдвищення якосп харчових продукпв.
6. Полшшення стану психчного здоров'я тощо.
У Нацюнальнш доктринi розвитку освiти серед най що iндивiдуалiзацiя й диференщащя шсля-дипломно!' педагогiчноï освии з позицiй гумашстич-но1' парадигми надае як1сно нового рiвня дiяльностi педагога на основi особистiсного здобуття ним педа-гогiчних знань, професшного саморозвитку з ураху-ванням низки психолого-педагопчних передумов.
Рiзнi пiдходи до створення сучасних умов професшного розвитку вщображенш у побудовi ш-новац^но].' моделi пiдвищення квалiфiкацiï педагоп-чних ка^в [2, 3, 5]. Поширення у сферi шслядипло-мноï педагогiчноï освiти технологiй iндивiдуалiзацiï, здоров'язбереження, варiативнiсть та вiдкритостi освiтнього процесу впливатиме на особиспсш якостi педагогiчних пращвнишв.
Аналiз тактики та стратег^' уряду Украши що-до питань формування здорового способу життя мо-лодi дав змогу встановити, що подальшим кроком реалiзацiï його скоординованоï полiтики у цьому пи-таннi став Указ Президента Украши "Про неввдклад-нi додатковi заходи щодо змiцнення моральностi в суспшьсга та утвердження здорового способу життя" (15 березня 2002 року). У ньому вказано, що "ви-ходячи з недостатностi здшснюваних заходiв щодо змiцнення моральних та етичних засад у сусшльств^ з метою посилення захисту моралi, а також збере-ження вiкових культурних традицш укра!нського народу в1д негативного впливу культу насильства, жорстокостi ..., лiквiдацiï наркоманй' та iнших ганеб-них явищ, як1 перешкоджають реалiзаип конститу-цiйних прав i свобод людини, . утвердженню здорового способу життя громадян ." плануеться зосе-редити ва зусилля державних структур на "захист моралi, утвердження в суспшьсга загальнолюдських гуманiстичних цiнностей, здорового способу життя, докоршне вдосконалення системи духовного, мора-льно-етичного, патрiотичного виховання передуам молодi та дiтей." [5]. Показовим е також те, що в Указi вщзначаеться, що все вище перераховане "е на сучасному еташ одним iз прiоритетних напрямiв дiя-льностi Кабiнету Мiнiстрiв Украïни, вах централь-них та мiсцевих оргашв виконавчоï влади, iнших державних оргашв, навчальних закладiв ." [4].
Виконуючи Указ Президента Украïни, Мiнiс-терство освии i науки шщшвало у 2002-2003 на-вчальному роцi проведення у вищих, професшно-технiчних та загальноосвпшх навчальних закладах Украïни першоï лекц^' (уроку) на тему "Здоров'я молодi - здоров'я нац^'", що створило реальну мож-ливiсть використання творчого потенщалу працiв-ник1в сфери освии у здшсненш загальнодержавного завдання формування здорового способу життя дь тей i молодг
Про послщовшсть уваги уряду до означеноï проблеми сввдчать подальшi кроки щодо забезпечення ïï нормативноï бази, а саме затвердження наказом
МОН Украши (в1д 21.07.2004 р.) концепци формування позитивно! мотиваци на здоровий споаб життя у дОтей та мoлoдi [5] та наказ МОН i МОЗ Украши (№ 242/178 вод 21.04.2005 р.) про посилення роботи з профшактики захворюваносп та формування здорового способу життя учшвсько! i студентсько! молодО в Украïнi [2].
Усе вищезгадане е подставою для висновку про те, що в ситуацл, яка склалася в Украïнi, розв'язання проблем збереження здоров'я молодО шляхом залучен-ня ïï до здорового способу життя можливе лише за умови врахування всього комплексу правових, соща-льно-економОчних, культуролопчних, навчально-виховних чинник1в, координаци зусиль уах держав-них i недержавних шститупв, дОяльнють яких пов'яза-на з людиною, освгтшх заклада вах рОвшв тощо. Сьо-годш здоров'язбереження е головним важелем саморе-алОзаци особистосп, ïï життевого усшху i щастя людини, i, водночас, - критерш добробуту держави, чинник створення сощального багатства краïни.
Сукупшсть мотивОв - мотиващя - визначае modus vivendi, тобто споаб життя. Для здоров'я збереження дуже важливо створити у педагопчних пращвнишв мотиващю до здорового способу життя. Пи-тання досить складне i потребуе спещальних сощальних, психолопчних, педагопчних, медичних та шших дослоджень. Як векторне можна визначити завдання, сформульоване у ПостановО Кабшету МшютрОв Украши вОд 10 ачня 2002 р.: "Забезпечити тдвищення рОвня наукових розробок i наукового супроводження розроблених моделей О систем фор-мування здорового способу життя з урахуванням економОчних, соцОальних, медичних, педагогОчних, психолопчних та шших аспекпв проблеми" [5].
Здоровий спосОб життя, турбота про здоров'я, якО е природними атрибутами мирного життя, показ-никами сощально1' й економОчно1' стабОльносп, пори-нули у безоднО проблем вОйни й економОчно важких рошв вщбудови. Управлшня впровадженням здро-вязбережувальних технологш вимагае системно!' та систематично!' тдготовки педагопчних пращвнишв.
ЗначущОсть зазначено1' проблеми висвилювали знан класики: задумом Й. Г. Песталоцщ, було пере-конання, що не лише технОка викладання свого предмета, але й набуп вОдповадш вмшня у сферО виховно1' роботи, включаючи ппешчну i фОзичну культуру.
Ретроспективний аналОз вичизняних i зарубь жних дослОджень Оз запропоновано1' нами теми засвь дчуе, що юнують рОзш науковО розвщки щодо нових парадигм в оргашзацп вдосконалення ключових професОйних компетентностей педагогОчних працОв-ник1в у системО 1ППО. Наприклад, подходу впровадження дистанцшного подвищення квалОфОкацп, зорь ентовано1' на професшний розвиток педагопчних працОвникОв, пОдготовку та вдосконалення тьютерсь-кого супроводу для забезпечення ОндивОдуалОзаци, варОативностО та вОдкритостО навчального процесу не пльки в ПНЮ. а й на вах етапах м1жкурсового перь оду. АналОз науково-педагопчно1' думки дае тдстави для висновку, що теорОя тслядипломно1' педагопчно1' освОти залишаеться недостатньо розробленою з точки зору потреб ново1' педагопчно1' реальносп й освгга.
У дисертацшному дослщженш В. I. Лугового пОдготовка педагогОв трактуеться як вагома складова свггово1' та впчизняно1' освОти. Вчений вважае: сучас-m суперечносл й тенденцп педагопчно1' освгга виве-дено Оз загальних та спецОальних закономОрностей структурування, функщонування й розвитку освОт-ньо1' системи. Запропоновано нову концепщю люди-ноорОентовано1' педагопчно1' освгга. РОзш подходи до створення сучасних умов професОйного розвитку вО-дображались за рОзними аспектами у побудовО шно-вацшно1' моделО тдвищення квалiфiкацiï педагопчних кадрОв, на як1 спрямували сво1' пращ знаш впчиз-няш науковщ: (М. Б. £втух, Р. Н Зубяк, Н. I. Клокур, С. В. Крисюка, А. I. Кузьмшського, Т. М. Сорочан, Л. £. Огаева, О. М. Пехота, О. П. Тонконог, П. В. Худоминський, О. I. Шиян, В. В. Олшник, £. Р. Чернишова, I. I. Якухно).
Сорочан Т. М. на основО аналОзу державних докуменпв зазначае, що переход Украши на шнова-цОйну стратегОю розвитку, вже не обмежуеться пОдготовкою кадрОв, а розглядаеться ширше, як моделю-вання соцОальних процесОв шляхом формування на-вичок, життевих орОентирОв, цОннОсних орОентацОй людей. На думку украшських науковщв В. В. Олш-ника, Н. I. Клокар, В. I. Пуцова, М. Романенка, £. Р. Чернишово1' - тслядипломна педагопчна освгга стае шновацшною, оск1льки виконуе системоутво-рюючО функцй' як сощальних процеав, так i особис-тОсного розвитку. ПОслядипломна педагогОчна освОта створюе сощально-освггаш проспр, у якому може вдосконалюватися кожен професОонал.
РОзнО пОдходи до створення сучасних умов професОйного розвитку педагогОчних працОвникОв рОзних категорОй вОдображеннО у побудовО ОнновацОй-но1' модел подвищення квалiфiкацiï педагопчних кадрОв знаходимо в сучасних дослщженнях.
Науковий Онтерес становлять дослОдження £. Р. Чернишово1' присвячеш формуванню кадрового потенщалу навчальних закладОв у системО тслядип-ломно1' педагопчно1' освгга, в яких учений обгрунто-вуе науково-практичш основи подготовки педагопч-них кадрОв, визначеш сучасш тенденцп' стабОльного юнування зазначено1' освггаьо1' галузО, засади подготовки науково-педагопчних пращвнишв до роботи у системО ПНЮ [6, 7]. Заслуговуее на увагу дослоджен-ня I. I. Драч, яка у моногафп висвилила теоретико-методичнО засади управлшню формуванням профе-сОйно1' компетентносп пОдготовки магОстрантОв педа-гогОки вищо1' школи (2013). У дослОдженнях М. В. На-боки комплексно розкрито особливосп ефективностО управлОння загальною середньою освОтою регОону. Розроблено модель ощнювання та технологО1' управ-лОння (2013).
Але модершзащя вОтчизняно1' пОслядипломно1' педагопчно1' освОти буде не повною без формування в педагопчних пращвнишв готовностО до управлшня впровадженням здоров'язбережувальних технологш. Результата дослщження сввдчать про те, що ниш система шслядипломно1' педагопчно1' освОти е у деяшй мОрО е фрагментарною, концептуально недостаньмо сформованою, дезштегрованою з дослОдницько-Онно-вацшною сферою нацОонально1' системи освОти.
Наприклад, в аналiзi наукових доробок Л. М. Калши-на зауважуе, що «управлшська культура керiвника мае безпосереднш вплив на органiзаиiйну культуру навчального закладу. Тому особистiсний та культур-ний розвиток керiвника мае яшсну соцiалiзацiю з культурологiчною домшантою переважноï бiльшостi учнiвськоï молодо» [8, 9].
Аналiзу подготовки майбутнiх вчителГв до фор-мування здорового та безпечного способу життя прис-вяченi докторсьш дисертаци таких вiтчизняних i зару-б1жних дослвдниюв: В. I. Бобрицькоï, К. М. Ду-рай-Новаковоï, А. Й. Капськоï, В. Ю. Горащенко, Т. В. Iвановоï, К. М. Лшенко, О. Г. Мороза, А. Г. Хри-пковоï, I. Т. Суравегiноï та iн.
Значний iнтерес до розумшня сутi управлiння впровадженням здоров'язбережувальних технологiй у практику закладiв освии щодо формування в учнiв здорового та безпечного способу життя мають досль дження вiтчизняних i зарубiжних учених про свщо-мiсть, самосвщомють, самопiзнання людиною сутi здорового способу життя (М. А. Бердяев, О. М. Леонтьев, I. С. Кон, П. Тейяр де Шарден). Цiнними у кон-тексп дослiджуваноï нами проблеми е пращ амери-канських учених Г. Оллпорта, Д. Каца.
Узагальнення низки наукових розвщок, аналь зуючи джерельну базу розкршш проблеми в статтi засвгдчив, що проблема тдготовки педагогiчних працiвникiв до управлшня з рiзних проблем досль джуеться вiтчизняними та зарубiжними дослгдника-ми. Але дослiджень з методики управлшня впровадженням здоров'язбережувальних технологш у сис-темi пiслядипломноï педагогiчноï освiти украй мало.
4. Тенденцп управлiння впровадженням здровязбережувальних технологiй у систему nic-лядипломно'1 оcвiти
В усьому свiтi впровадження в навчальш предмети основ здоров'я вважаеться шновацшним пiдходом.
На всiх етапах розвитку суспшьства людство постiйно прагнуло до забезпечення особистоï безпеки та збереження життя i здоров'я в системi «людина -середовище юнування». ПГд час цiлого комплексу негативно дшчих суспiльних, природних явищ i про-цесiв життедiяльностi людини згадана проблема доа залишаеться актуальною.
Особливiстю враження населення тд час рГз-номанiтних катастроф (техногенних, еколопчних, суспiльних) е поява миттевих масових утрат, як1 ви-магають проведення невiдкладних заходiв наприклад, надання першоï долiкарськоï допомоги, до якоï повинно бути подготовлено й навчено населення, котру повинна вмии надавати кожна людина, Зазначене вимагае грунтовних знань власного органiзму, меха-нiзмiв проходження фiзiологiчних процесiв, умшня спостерiгати за станом свого здоров'я.
ВГд готовностi педагогiчного працiвника, вгд-повiдно до посадових вимог, яш регламентують впровадження здоров'язбережувальних технологш в освп-нiй простiр, залежпъ вгд сформованосп ключовоï здо-ров'язбережувальноï компетентностi у всiх суб'ектiв навчально-виховного процесу, що як1сно впливатиме
на формування гармонiчноï у фiзичному, штелектуа-льному та духовному аспектi особистосп учня.
У теорй' та практищ педагогiцi (дидактицi, ме-тодицi) готовшсть як педагогiчний феномен дослi-джували В. I. Бобрицька, А. О. Деркач, I. А. Зязюн, Д. С. Мазоха, В. О. Моляко, О. М. Пехота, В. О. Сла-стьонш, £. С. Шевчук, О. Г. Ярошенко та iн.
А. Дистервег писав: «... усе життя людини, уа його помисли, справи та прагнення повиннi виявляти рух до вищого початку, або шакше мало буде щни в цьому житп, оскiльки вона не представлятиме цшсного явища, оск1льки в нiй не буде внутрiшньоï гармони».
З огляду на вищевикладене очевидна актуаль-шсть проблеми пiдготовки педагогiчних працiвникiв до управлшня впровадженням здоров'яз-бережу-вальних технологш, формування безпечного та здорового способу життя у системi шслядиплом-ноï освiти.
У процесi дослщження пiдходiв до цiеï тематики можна вгдзначити, що iснуе специфжа шдго-товки педагогiчних працiвникiв у системi шсляди-пломноï педагогiчноï освгга з рГзних спещальностей, а також управлшня впровадженням здоров'язбережувальних технологш у навчально-виховний процес загальноосвишх закладГв залишаеться на рГвнГ «це необхвдно» (Т. М. Сорочан).
СьогоднГ особливо актуалГзуеться питання про як1сть освгга, конкуренщя на ринку освпшх послуг, посилюеться боротьба за лщерство отримання бшь-шого числа абпурГенпв, престиж свого диплома -зазначене стимулюе до впровадження шновацшних методик удосконалення професiйноï дГяльностГ педа-гопчних пращвнишв, яка мщно пов'язана з долею людини: з ïï здоров'ям, життям. Звгдси випливае завдання формування особиспсних моральних якостей педагопчних пращвнишв рГзних категорш, вмшня створювати педагопчш умови трансформування спе-цiальноï шформацп про збереження здоров'я у кола всГх учасник1в навчального процесу, в молодГжне середовище та, насамперед, його готовшсть до навчання молодГ розумшню щнносп людського життя, осмисленню способГв виживання на практичному рГвш. 1накше науковГ та професшн принципи навчання вступають у суперечливу взаемодш з сусш-льством - це спостерГгаеться в освиньому просторГ краши сьогоднг Тому освпа, вгддзеркалюючи соща-льно-економГчнГ запити, стае вагомим ресурсом у вщносинах ринковоï конкуренци, як1 пришвидшують шновацшний поступ.
У контекст нашого дослщження шшими кри-терГями виступають провОдн елементи в структурГ «готовносл педагопчного пращвника до професшного самовдосконалення, розвиток яких може служити показником розвитку як окремих компоненпв, так i дослгджуваного в iнтегральноï освии в цшому: шзна-вальний штерес i рГвень теоретичних знань про здо-ров'язбережувальш компоненти педагопчних технологш; особистюно-значимий сенс методик управлш-ня впровадженням здоров'язбережувальних техноло-гш як педагопчних шновацш; рГвень сформованосп системи технолопчних умшь, необх1дних для усшш-ного застосування педагопчних шновацш: педагоп-
чних дГагностик, проектувальних, конструктивних, оргатзацшних, комушкативних; сформоватсть по-зицй' рефлексивних навичок оргашзацп застосування навчально-виховного процесу у закладах освгга.
5. Результати дослщження
Отже, коли педагопчний пращвник отримуе задоволення не вщ результату дГяльносп, а вщ не! само!, в силу особистого штересу, вщбуваеться «зру-шення мотиву на мету».
РеалГзащя принципу цшожиттево! безперер-вносп освГти припускае оволодшня слухачами способами самовдосконалення, а саме - способами проблемапзаци й актуалГзацп, методик складання шдивГдуальних освгтшх програм, умшням увшти до освггаьо! мереж1. Коли ми говоримо про яшсть пОдготовки слухачГв у системГ тслядипломно! педагопчно! освгга, то ми пропонуемо комплекс характеристик компетентностей i професшного усвь домлення педагопчними пращвниками, що вщби-вають здатшсть, здшснювати здоров'язбережу-вальну практичну дГяльшсть вадповадно до вимог сучасного етапу розвитку системи освгга, з розу-мшням вщповвдальносп за результати свое! професшно! дГяльностг
6. Висновки
Отже, модершзащя сучасно! педагопчно! тео-рй' та практики управлшня впровадженням здоров'язбережувальних технологш серед уах суб'екпв на-вчально-виховного процесу передбачае ствердження нових моральних щнностей, впровадження таких здоров'язбережувальних технологш у системГ тсля-дипломно! педагопчно! освгга як1 б позитивно впли-вали на осмислення дГяльносп педагопчних пращв-ник1в, на формування концептуально! Оде! формування на здоров'язбережувальний проспр навчального закладу, що повинно стати нарГжним каменем здорового генофонду укра!нського народу. Перспективою наших авторських наукових розвгдок передбачаеться запропонувати програму подготовки педагопчних пращвнишв до ращонального управлшня впровадженням здоров'язбережувальних технологш в сис-темГ тслядипломно! педагопчно! освгга, що стане у нагодГ у закладах освгга рГзних титв.
Литература
1. Зубьяк, Р. М. Управлшня яюстю тдвищення ква-лГфшаци кершниюв загальноосвпшх учбових закладш сгльсько! мГсцевосп [Електронний ресурс] / Р. М. Зуб 'як // Теор1я i методика управлшня освггою. - 2009. - № 2. - Режим доступу: http://tme.umo.edu.ua/
2. Беспалько, В. П. Элементы управления процессом обучения: в 2-х ч. Ч. 1 [Текст] / В. П. Беспалько. - М.: Знание, 1970-1971. - 80 с.
3. Бех, I. Д. Виховання особистосп. Особиспсно орГентований тдхвд теоретико-технолопчт засади : навч.-
метод. видання: у 2 кн. Кн. 1 [Текст] / I. Д. Бех. - К.: Ли-бгдь, 2003. - 280 с.
4. Горяна, Л. Г. Особливосл впровадження здоров'язбережувальних технологш у шкшьний проспр (По-ради щодо оргашзацп роботи експериментального майдан-чика) [Текст]: наук.-метод. пос. / Л. Г. Горяна. - К.: БТОВ «ВГгас ЛТД», 2012. - 80 с.
5. Горяна, Л. Г. МГжкурсова освгга вчителгв. Оргаш-защя самоосвГш вчителГв у мГжкурсовий перюд: методич-ний порадник [Текст] / Л. Г. Горяна. - К.: КМ1УВ Гм. Б. Гршченка, 1996. - 312 с.
6. Терентьева, Н. О. Характеристика окремих етатв розвитку полггехшчно! освгш в ХХ столГтп [Текст]: Зб. наук. пр. / Н. О. Терентьева // Теоретичш питання культури, освгш та виховання. - 2004. - Вип. 26. - С. 53-56.
7. Чернишова, £. Р. Формування кадрового потенщалу навчальних закладГв всистеме тслядипломно! педагопчно! освгга:науково-практичш основи [Текст]: монографГя / £. Р. Чернишова. - ДВНЗ «Ушверситет менеджменту i освгга» НАПН Укра!ни. - К: Педагопчна думка, 2012. - 472 с.
8. Калина, Л. Культура як цившзацшний феномен в управлшш загальноосвпшм навчальним закладом [Текст] / Л. Калина, Г. Калшша // Освгга i управлшня. -2010. - Т. 13, № 2-3. - С. 70-78.
9. Сльникова, Г. Розвиток управлшських функцгй керГвника загальноосвГшього навчального закладу [Текст] / Г. Сльникова // Управлшня школою. - 2004. - № 33 (81). -С. 2-7.
References
1. Zub'jak, R. M. (2009). Upravlinnja jakistju pidvysh-hennja kvalifikacii' kerivnykiv zagal'noosvitnih uchbovyh zak-ladiv sil's'koi' miscevosti. Teorija i metodyka upravlinnja osvi-toju, 2. Available at: http://tme.umo.edu.ua/
2. Bespal'ko, V. P. (1970-1971). Jelementy upravlenija processom obuchenija. In 2 parts. Part 1. Moscow: Znanie, 80.
3. Beh, I. D. (2003). Vyhovannja osobystosti. Osobystisno orijentovanyj pidhid: teoretyko-tehnologichni zasady : navch.-metod. vydannja. In 2 books. Book 1. Kiev: Lybid', 280.
4. Gorjana, L. G. (2012). Osoblyvosti vprovadzhennja zdorov'jazberezhuval'nyh tehnologij u shkil'nyj prostir (Porady shhodo organizacii' roboty eksperymental'nogo majdanchyka). Kiev: BTOV «Vitas LTD», 80.
5. Gorjana, L. G. (1996). Mizhkursova osvita vchyteliv. Organizacija samoosvity vchyteliv u mizhkursovyj period: metodychnyj poradnyk. Kiev: KMIUV im. B. Grinchenka, 312.
6. Terent'jeva, N. O. (2004). Harakterystyka okremyh etapiv rozvytku politehnichnoi' osvity v HH stolitti. Teoretych-ni pytannja kul'tury, osvity ta vyhovannja, 26, 53-56.
7. Chernyshova, Je. R. (2012). Formuvannja kadrovogo potencialu navchal'nyh zakladiv vsysteme pisljadyplomnoi' pedagogichnoi' osvity:naukovo-praktychni osnovy. DVNZ «Universytet menedzhmentu i osvity» NAPN Ukrai'ny. - K: Pedagogichna dumka, 472.
8. Kalinina, L., Kalinina, G. (2010). Kul'tura jak cyvili-zacijnyj fenomen v upravlinni zagal'noosvitnim navchal'nym zakladom. Osvita i upravlinnja, 13 (2-3), 70-78.
9. Jel'nykova, G. (2004). Rozvytok upravlins'kyh funkcij kerivnyka zagal'noosvitn'ogo navchal'nogo zakladu. Upravlinnja shkoloju, 33 (81), 2-7.
Рекомендовано до публкаци д-р пед. наук Чернишова С. Р.
Дата надходження рукопису 22.05.2015
Горяна Лариса Григоршна, кандидат педагопчних наук, кафедра фшософи i освгга дорослих, Центральний шститут тслядипломно! педаголчно! освгга, Державний вищий навчальний заклад «Ушверситет менеджменту освгга» Нащонально! академй' педагогГчних наук Укра!ни, вул. Артема, 52-а, м Ки!в, Укра!на, 04053 E-mail: [email protected]
