CC BY
6
Вкник Нацюнального унiверситету «Льв1вська полггехшка». Серiя: «Юридичш науки» № 4(28), 2020
УДК 340.142
Мар'яна Тарнавська
Нацюнальний ушверситет «Львiвська полтохшка», Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно! осв^и, доцент кафедри цивiльного права та процесу
канд. юрид. наук шайапа. 11агпау8ка@1рпи .иа http://orcid.org/0000-0003-0637-1147
ТЕНДЕНЦП ТА ОСОБЛИВОСТ1 ДОСЛ1ДЖЕННЯ СУДОВО1
ПРАКТИКИ В УКРА1Н1
http://doi.org/10.23939/1aw2020.28.104 © Тарнавська М., 2020
У статл зроблена спроба перейти вщ суто теоретичних дослщжень ролi судовоТ практики в УкраТш до бiльш практичних аспекпв цього питання. Констатуеться, що з врахуванням положень процесуальних кодекав, правов1 висновки Верховного Суду не-минуче перебуватимуть в центрi уваги науковщв (доводиться констатувати, що юристи-практики почали дослщжувати цю сферу значно рашше i активнiше за науковщв).
Акцентуеться на тому, що масив судових р1шень, зважаючи на рiзне правове зна-чення р1шень сущв рiзних iнстанцiй, е неоднорiдним в план дослiдження. Так, порiвня-но з рiшеннями 1нших судiв, особливе значення мають правов1 висновки Верховного Суду, адже вони е частиною мехашзму забезпечення едностi судовоТ практики. Цжаво, що водночас, вони здатш кардинально змiнювати особливостi застосування тих чи шших законодавчих норм, навiть якщо Тх текст не змшювався з часу прийняття.
Щодо ршень 1нших судiв, то хоча вони не мають такого значення як правовi висновки Верховного Суду, однак все ж становлять штерес для науковщв, адже е щн-ним емшричним матерiалом. Зокрема, i з погляду правозастосування, i з погляду право-воТ сощологн та антропологи.
Констатуеться, що такий масив, зокрема: 1) вщображае певний споаб мислення, правосвщомкть громадян УкраТни i суддiв зокрема; 2) демонструе певнi тенденцп, нега-тивнi чи позитивнi; 3) свщчить про застосування чи незастосування практики ССПЛ вiтчизняними судами та про яккть такого застосування.
Акцентуеться на тому, що станом на сьогодш ВС виробив нову структуру своТх р1шень, де окремо в текстi видiлена Позицiя ВеликоТ Палати Верховного Суду та висно-вок щодо застосування норми права; у разi суперечност мiж правовими висновками повинен застосовуватись найнов1ший з них; наслiдком незастосування висновкiв ВС е ска-сування р1шення.
Окремо згадано про аналiз рiшень судiв на предмет застосування у них практики ССПЛ. Констатовано, що з часом кшьюсть судових рiшень украТнських судiв, де циту-ються або згадуються л чи iншi р1шення Свропейського Суду, зросла. Однак, не всi вони можуть вважатися прикладом яккного та правильного застосування цього шструменту.
Ключовi слова: судова практика, правовi висновки ВС, Верховний Суд, Свропейсь-
кий Суд з прав людини, Конвенщя про захист прав людини та основоположних свобод.
Постановка проблеми. Сьогодш особливий штерес для науковщв становить питання судово! практики як об'екту вивчення, адже враховуючи пiдвищення ролi правових висновюв Верховного Суду, дослiдження судово! практики мае перейти з суто теоретичних питань в бшьш прикладну площину, а масив таких висновкiв повинен дослщжуватись нарiвнi з законодавчими положеннями. Зрештою, судова практика - щнний емпiричний матерiал, вивчення якого може бути корисним i з погляду правово! антропологи та соцюлогн.
Аналiз дослiдження проблеми. Навряд чи можна вважати, що проблематика судово! практики обдшене увагою науковцiв. Тим бшьше сьогоднi, коли внаслiдок судово! реформи правовi висновки Верховного Суду набули особливого значення. Однак, залишаються невисвiтленими цiла низка аспектiв, яю е логiчним продовженням вже дослщжених науковцями [1-8]. Зокрема, висв№ лення особливостей дослщження судово! практики та властивостей, притаманних !й як об'екту вивчення i е метою ще! статтi.
Виклад основного матерiалу. Найперше треба зазначити, що поняття «судова практика», як i чимало понять, не знайшло единого визначення у втизнянш науцi. Втiм, це справдi багатоаспект-ний соцiальний феномен [8, с. 270], ^ ясна рiч, правомiрно називати судовою практикою i сам процес дiяльностi суду, i результати цього процесу. Особливою частиною масиву судово! практики е правовi висновки (правовi позицп) Верховного Суду, !х дослiдження мае велике значення насам-перед для практикуючих юриспв. Незважаючи на те, що законодавча норма може не змшюватись впродовж десятатття, саме змiна правових висновюв ВС (а ранiше - ВСУ) школи призводить до кардинальних змш у застосуваннi ще! норми.
Масив ршень судiв нижчих iнстанцiй також е щнним емпiричним матерiалом, вш, зокрема:
1) вiдображае певний спошб мислення, правосвiдомiсть громадян Укра!ни i суддiв зокрема;
2) демонструе певш тенденцп, негативнi чи позитивнi; 3) свщчить про застосування чи незастосу-вання практики ССПЛ вiтчизняними судами та про яюсть такого застосування.
Мета i особливостi дослiдження правових висновюв ВС i практики судiв нижчих iнстанцiй дещо рiзняться, тож спершу мова пiде саме про практику Верховного Суду.
Можна констатувати, що правовi висновки ВС сьогодш актившше вщслщковують та аналь зують здебiльшого, практикуючi юристи, а не науковщ. Окрiм «точкового» дослiдження, присвяче-ного окремому питанню, правовi висновки ВС дослщжуються також i на наявшсть окремих тенденцiй. Так, як зазначае М. Войцеховський, сьогодш ВС демонструе певну змшу парадигми, вщмовляючись вiд надмiрного формалiзму на користь домшування верховенства права [9, с. 14]. Погоджуючись з цiею думкою, треба однак зауважити, що подiбна тенденцiя намiтилась ще в р> шеннях ВСУ.
Серед питань, яю сьогоднi виникають у дослiдникiв щодо аналiзу правових висновкiв ВС, е
таю:
1. Яка саме частина ршення мютить правовий висновок ВС? [10, с. 159]. Рашше ВСУ виок-ремлював з тексту абзац чи декшька, i окремо дублював !х пiсля цiлого тексту ршення, тож подiб-них питань не виникало. Потiм ситуацiя дещо змшилась, однак вже станом на сьогодш ВС виробив нову структуру сво!х ршень, де окремо в текст видiлена Позицiя Велико! Палати Верховного Суду та висновок щодо застосування норми права [11].
2. Яку правову позищю треба застосовувати у разi !х суперечноси? (на це питання ВС нещо-давно дав вщповщь - «незалежно вiд того, чи перераховаш усi постанови, в яких викладена правова позицiя, вщ яко! вiдступила Велика Палата Верховного Суду, суди тд час виршення тотожних спорiв мають враховувати саме останню правову позищю Велико! Палати Верховного Суду» [12]).
3. Хто входить до кола ошб, на яких поширюеться обов'язковють рiшень ВС? Ч. 5 ст. 13 Закону Укра!ни «Про судоустрш i статус суддiв» [13] передбачае обов'язковiсть висновюв ВС щодо застосування норм права для вшх суб'ектiв владних повноважень, якi застосовують у сво!й дiяльностi нормативно-правовий акт, що мiстить дану норму [13]. Наслщком незастосування висновюв ВС в рiшеннi суду е скасування такого ршення. Погоджуемось зi Н. Стециком у тому, що поширення дп правових висновкiв ВС i на iншi, несудовi органи влади е лопчним [14, с. 37]. Однак, тут можуть виникнути певш нюанси. По-перше, особливостi процесу застосування таких висновюв. Якщо шд час розгляду справи суд може i повинен враховувати всi iснуючi обставини справи, то iншi право-застосовнi органи, як правило, тако! можливостi не мають. Зрештою, ВС може вщшти вiд власного правового висновку чи змшити його. Згадаемо наприклад, так звану справу про паспорт книжечкою, де ВС протягом буквально року приймав два кардинально протилежш рiшення.
Зважаючи на потреби забезпечення едностi судово! практики Верховного Суду, цей орган ви-робив низку пiдходiв до тих чи шших аспекпв власно! дiяльностi, пов'язано! зi створенням та управлшням масивом правових висновкiв. Як зазначае О. Р. Юбенко, суддя Велико! Палати ВС, серед таких пiдходiв, зокрема: 1) запозичення французько! системи посилань на власш рiшення шд час ухвалення нового рiшення (просте посилання на правову позицiю у ршенш де вона викладена розширено, дозволяе уникнути небезпеки перефразування чи надання !й iншого сенсу, так вщбува-еться фiксацiя ранiше висловлено! правово! позицп) [11]. 2) Виокремлення пшотних рiшень (р> шень, на як рекомендуеться посилатися в наступних рiшеннях ВС) [11]. 3) Фшсащя вiдступiв вiд правових позицiй (сталють дотримання певноих поглядiв Верховним Судом, можливють вщступ-лення лише за певних для цього шдстав). Як зазначае О. Р. Юбенко, шдстави вiдступу Великою Палатою вiд юнуючо! правово! позицi! вперше були сформульоваш у Постановi ВП ВС у справi № 823/2042/16 вiд 4 вересня 2018 року [15]. Важливо, що в цiй постановi ВС застосував тдходи ССПЛ, зокрема, щодо того, що в штересах правово! визначеносп, передбачуваностi та рiвностi перед законом суд не повинен вщступати вщ попереднiх рiшень за вщсутност належно! для цього пiдстави (п. 44 Постанови ВП ВС [15]). У вказанш постановi ВП ВС перелiчено причини для вщ-ступу вщ попереднього рiшення чи групи ршень - !х неефективнiсть, неяснють, неузгодженiсть, необrрунтованiсть, незбалансованiсть, помилковiсть чи змши суспiльного контексту (п. 43 [15; 11]). У цш же Постановi ВС, спираючись на Окремi думки суддiв ВС [16-17], встановлюе своерщш «стопери», що обмежують можливють вщступу вiд ранiше висловлених правових позицш: «З метою забезпечення едносп та сталостi судово! практики для вщступу вщ висловлених рашше правових позицш Велика Палата Верховного Суду повинна мати грунтовш пщстави: !! попереднi ршен-ня мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рiшеннях пщхщ повинен очевидно застарiти внаслiдок розвитку в певнш сферi суспiльних вщносин або !х правового регу-лювання» (п. 44 Постанови [15]). Далi в цiй же Постановi роз'яснюеться, що «Вщступаючи вiд висновку щодо застосування юридично! норми, Велика Палата Верховного Суду може або повшстю вщмовитися вiд свого висновку на користь шшого, або конкретизувати попереднш висновок, засто-сувавши вiдповiднi способи тлумачення юридичних норм» (п. 45 Постанови [15]). ВС також наводить п. 49 Висновку № 11 (2008) Консультативно! ради европейських суддiв про яюсть судових ршень, де зазначено, що «судщ повинш послщовно застосовувати закон. Однак, коли суд виршуе вiдiйти вiд попередньо! практики, на це слiд ч^ко вказувати у рiшеннi» (п. 46 Постанови [15]).
Написання суддями окремих думок О. Кiбенко також називае серед нових пiдходiв ВС, яю спрямованi на забезпечення едностi судово! практики, адже це е своерщним iндикатором можливо! змiни правового висновку в майбутньому [11]. Суддя О. Юбенко вважае, що дослiдження окремих думок е перспективним напрямом юридично! анал^ики, що, хоча наразi ще не юнуе в Укра!нi, однак за кордоном активно розвиваеться [11]. Знову ж таки, вивчення окремих думок дае можливють практикуючому юристу краще обгрунтувати власну правову позищю у справ^ пiдсилити сво! аргументи доводами, висловленими суддями, ^ можливо, вплинути на змiну помилково! на !хнiй погляд, правово! позицп вищо! судово! iнстанцi! [11].
В подальшому ВС плануе розробити систему фшсацл цитувань cboïx судових ршень (iндекс цитування), i вивчення особливостей та тенденцш ïx застосування судами нижчих шстанцш, на думку О. Кiбенко стане ще одним важливим напрямком судовоï аналiтики [11].
Окремо треба згадати i про аналiз рiшень судiв на предмет застосування у них практики ССПЛ. З часом юльюсть судових ршень украïнських судiв, де цитуються або згадуються тi чи iншi рiшення ССПЛ, зросла. Однак, не вс вони можуть вважатися прикладом яюсного та правильного застосування цього шструменту. Отже, виникла потреба у вщслщковуванш рiшень, в яких мае мiсце доцiльне i адекватне застосування позицiй Страсбурзького Суду. Цю роботу, робить, зокрема, i ВС, однак, методолопя вибору таких справ була запропонована дослiдниками з «Украшсько1' Гельсiнськоï спiлки з прав людини» [18-19]. Так, в «Оглядi практики застосування суддями Касацшного господарського суду складi Верховного Суду рiшень ССПЛ при прийнятп постанов за 2018 рш» [19, с. 9-10] застосовуються спецiальнi критерiï релевантностi / нерелевантносп, запропонованi авторами дослiдження «Precedent UA 2017» [19]. Пояснюючи методолопю свого дослiдження судово1' практики, останш зазначають, що сама лише згадка рiшення ССПЛ в текстi судового ршення нацiонального суду ще не може вважатися його використанням, тому треба звертати увагу на таю критерп: 1) ршення ССПЛ не просто згадуеться в загальному перелшу разом з iншими рiшеннями ССПЛ; 2) посилання на ршення ССПЛ вщсилае до вiдповiдного фрагменту ршення i дозволяе з'ясувати, якi саме мiркування ССПЛ мав на увазi суддя; 3) рiшення не засто-соване в шаблонний спосiб; 4) вщповщний принцип не сформульований в нащональному законо-давствi, тому посилання на ршення ССПЛ заповнюе цю прогалину; 5) посилання на ршення ССПЛ суттево впливае на виршення справи, на вiдмiну вiд ситуацп, коли справа була б виршена так само i без посилання на ршення ССПЛ; 6) посилання на ршення ССПЛ використовуеться для виршення ситуацiï, а не на поглиблення проблеми; 7) рiшення ССПЛ: а) стосуеться суп розглянутого питання i лопчно пов'язане iз аргументащею; б) використовуеться за подiбних або порiвняних обставин справи; в) е застосовним до ситуацп, яка розглядаеться - i мае лопчний зв'язок iз фактами справи; г) не е цитатою iз роз'яснень вищих судiв; д) не спотворюе змют вiдповiдного фрагменту рiшення ССПЛ i не вирване з контексту [19, с. 6].
В европейсьюй наущ сьогоднi дослiджуеться мiжсудовий дiалог [20, p. 305]. Це стосуеться не лише СС, де суди, очевидно, повинш перебувати в певному дiалозi, осюльки це зумовлено оргаш-зацшно, а й про суди рiзних правових систем i рiзних континештв. Наприклад, Верховний Суд Нiдерландiв у справi Ургенди згадуе рiшення суду США (п. 5.7.8 Ршення [21]), очевидно, що цим ршенням вш жодним чином не е i не може бути зв'язаним юридично, однак вш так заявляе про спшьшсть з позицiею iншого судового органу, шдсилюючи свою аргументацiею посиланням на точку зору iншого суду, шдкреслюючи, що така позицiя вже кимось висловлювалась. В цьому можна пом^ити певну спiльнiсть радше з науковою дiяльнiстю, нiж з правозастосуванням в кла-сичному розумiннi. В^м, як видаеться, це лише один з аспекпв феномену мiжсудового дiалогу.
Висновки. Дослiджувати масив судово1' практики можна i варто не лише суто з практичних мiркувань (шдготувати правову позищю у тш чи шшш справi), а й тому, шо вiн, зокрема: 1) вщо-бражае певний спосiб мислення, правосвщомють громадян Укра1'ни i суддiв зокрема; 2) демонструе певш тенденцiï у правозастосуванш, негативнi чи позитивнi; 3) свщчить про застосування чи неза-стосування практики ССПЛ вiтчизняними судами та про яюсть такого застосування. Окремий штерес становить дослщження питань судового активiзму та судового дiалогу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Слотвшська Н. Д. (2017). Судова практика як джерело права. Автореферат дис.. .. канд.юрид. наук. 12.00.01. Льв1в.16 с. 2. Мазур М. В. (2011). Судова практика як джерело права: проблема визначення поняття. Форум права. № 3. С. 493-497. 3. Косович В. (2016). Судова практика як зааб подолання недолЫв нормативно-правових акт1в Укра1'ни. Bî^uk Львiвського утверситету. Серiя юридична. Випуск 62. С. 14-22.
4. Савченко К. Ю. (2018). Юридична практика в умовах реформування судово! системи в Укрш'ш. Актуальш проблеми втчизняно! юриспруденцИ. № 1. С. 36-38. 5. Попов Ю. Ю. (2010). Прецедентне право у контекст загальнообов'язковост судових ршень та украiнськi перспективи. Форум права. № 3. С. 351-363. 6. Головатий В. (2017). Утфшащя судово! практики в Укра!т: теоретико-прикладт питания. Шдприемництво, господарство i право. № 10. С. 237-241. 7. Гринюк Р. Ф., Савченко К. Ю. (2019). Доктринальнi аспекти вдосконалення процесу вивчення та узагальнення судово! практики. Науковий вiсник Ужгородського нацiонального ушверситету. Серiя Право. № 55. С. 15-18. 8. Дршлюк А. I. (2014). До проблеми визначення поняття судово! практики. Науковий вкник Херсонського державного }miверситету. Серiя Юридичт науки. Випуск 4. Том 2. С. 266-272. 9. Войцеховський М. (2019). Тенденцп судово! практики ^зь призму ршень Верховного Суду. Юридична газета. 15 ачня № 1 (655). С. 9, 14-15. 10. Ддик Н. I., Бесага I. В. (2018) Правовi висновки Верховного Суду з питань застосування норм адмшстративного законодавства. Науковий вкник Львiвського державного утверситету внутрштх справ. Серiя юридична. № 2. С. 152-163. 11. Юбенко О. Р. Новi шдходи Велико! Палати Верховного Суду до забезпечення едносп судово! практики. URL: https:// aj.court.gov.ua/press/interview/605856/12. Постанова Верховного Суду вщ 30 ачня 2019 р. у справi № 755/10947/17 URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/79834955. 13. Про судоустрш i статус судав: Закон Украши вщ 2 червня 2016 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n1589. 14. Стецик Н. (2019). Прецедентна судова практика: анал!з етатв запровадження та розвитку в Укрш'ш. Вкник Львiвського нацiонального утверситету. Серiя юридична. Випуск 68. С. 35-49. 15. Постанова Верховного Суду вщ 4 вересня 2018 р. у справi № 823/2042/16 URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/77969515. 16. Окрема думка суддi Ситшк О. у сщ^ у сщ^ № 823/378/16 провадження № 11-374апп18 URL: http://reyestr.court. gov.ua/Review/76860159. 17. Окрема думка судщв Бакулiноi' С. В., Гудими Д. А., Датшевсько! В. I., Кiбенко О. Р., Рогач Л. I., Уркевича В. Ю. у справi № 823/378/16 провадження № 11-374апп18. URL: http: // reyestr.court.gov.ua/Review/76441988. 18. Огляд практики застосування суддями Касацшного господарського суду у складi Верховного Суду ршень Свропейського Суду з прав людини при прийняттi постанов за 2018 рк URL: https: // supreme.court.gov.ua/userfiles/media/oglyad_prakt_kgs_1.pdf. 19. «Precedent UA 2017». Украшська Гельсшська спiлка з прав людини. Ки!в: КВIЦ, 2017. 412 с. URL: https: // helsinki.org.ua/wp-content/uploads/2018/08/Precedent-UA-2017_internet.pdf. 20. Ilina Cenevska (2016). A Thundering silence: Environmental Rights in the Dialogue between the EU Court of Justice and the European Court of Human Rights. Journal of Environmental Law. Vol. 28. P. 301-324. 21. Uitspraak 20-12-2019. ECLI:NL:HR:2019:2007. Hoge Raad. (English translation). URL: https: // www.urgenda.nl/wp-content/uploads/ENG-Dutch-Supreme-Court-Urgenda-v-Netherlands-20-12-2019.pdf.
REFERENCES
1. Slotvinska N. D. (2017). Sudovapraktykayak dzherelo prava [Judicial practice as a source of law]. Doctor's thesis. Lviv [in Ukrainian]. 2. Mazur M. V. (2011). Sudova praktyka yak dzherelo prava: problema vyznachennia poniattia [Judicial practice as a source of law: the problem of defining the concept]. Forum prava. No. 3. p. 493-497 [in Ukrainian]. 3. Kosovych V. M. (2016). Sudova praktyka yak zasib podolannia nedolikiv normatyvno-pravovykh aktiv Ukrainy. [Judicial practice as a means of overcoming the shortcomings of regulations of Ukraine]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia yurydychna. Vol. 62. P. 14-22. [in Ukrainian]. 4. Savchenko K. Yu. (2018). Yurydychna praktyka v umovakh reformuvannia sudovoi systemy v Ukraini. [Legal practice in the context of judicial reform in Ukraine]. Aktualni problemy vitchyznianoi yurysprudentsii. Vol. 1. P. 36-38. [in Ukrainian]. 5. Popov Yu. Yu. (2010). Pretsedentne pravo u konteksti zahalnooboviazkovosti sudovykh rishen ta ukrainski perspektyvy [Case law in the context of universality of court decisions and Ukrainian perspectives]. Forum prava. Vol. 3. P. 351-363. [in Ukrainian]. 6. Holovatyi V. (2017). Unifikatsiia sudovoi praktyky v Ukraini: teoretyko-prykladni pytannia [Unification of judicial practice in Ukraine: theoretical and applied issues]. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo. Vol. 10. P. 237-241. [in Ukrainian]. 7. Hryniuk R. F., Savchenko K. Yu. (2019). Doktrynalni aspekty vdoskonalennia protsesu vyvchennia ta uzahalnennia sudovoi praktyky [Doctrinal aspects of improving the process of studying and generalizing judicial practice]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia Pravo. Vol. 55. P. 15-18. [in Ukrainian]. 8. Drishliuk A. I. (2014). Do problemy vyznachennia poniattia sudovoi praktyky. [To the problem of defining the concept of judicial practice]. Naukovyi visnyk Khersonskoho derzhavnoho universytetu. Seriia Yurydychni nauky. Vol.4.Tom 2. P. 266-272. [in Ukrainian]. 9. Voitsekhovskyi M. (2019). Tendentsii sudovoi praktyky kriz pryzmu rishen Verkhovnoho Sudu [Trends in judicial practice through the prism of decisions of the Supreme Court]. Yurydychna hazeta. Vol. 1 (655). P. 9, 14-15. [in Ukrainian]. 11. Didyk N. I., Besaha I. V. (2018). Pravovi vysnovky Verkhovnoho Sudu z pytan zastosuvannia norm administratyvnoho zakonodavstva [Legal opinions
of the Supreme Court on the application of administrative law]. Naukovyi visnykLvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. Seriiayurydychna. Vol. 2. P. 152-163. [in Ukrainian]. 11. Kibenko O. R. Novipidkhody Velykoi Palaty Verkhovnoho Sudu do zabezpechennia yednosti sudovoi praktyky. [New approaches of the Grand Chamber of the Supreme Court to ensuring the unity of judicial practice]. Retrieved from: https: // aj.court.gov.ua/press/interview/605856/(accessed 01.09.2020) [in Ukrainian]. 12. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 30 sichnia 2019 r. u spravi No. 755/10947/17. [The decision of the Supreme Court of January 30, 2019 in the case No. 755/10947/17]. Retrieved from: http: // www.reyestr.court.gov.ua/Review/79834955 (accessed 01.09.2020) [in Ukrainian]. 13. Pro sudoustrii i status suddiv (2016, June 2) [On the judiciary and the status of judges]. Retrieved from: https: // zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#n1589 (accessed 01.09.2020) [in Ukrainian]. 14. Stetsyk N. (2019). Pretsedentna sudova praktyka: analiz etapiv zaprovadzhennia ta rozvytku v Ukraini [Case law: analysis of stages of implementation and development in Ukraine]. Visnyk Lvivskoho natsionalnoho universytetu. Seriia yurydychna .Vol. 68. P. 35-49. [in Ukrainian]. 15. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 4 veresnia 2018 r. u spravi No. 823/2042/16 [The decision of the Supreme Court of September 4, 2018 in the case No. 823/2042/16]. Retrieved from: http: // reyestr.court.gov.ua/Review/77969515 (accessed 01.09.2020) [in Ukrainian]. 16. Okrema dumka suddi Sytnik O. u spravi u spravi No. 823/378/16 Provadzhennia No. 11-374app18 [Dissenting opinion of Judge Sitnik O. in the case No. 823/378/16 Proceedings No. 11-374ap18] Retrieved from: http: // reyestr.court.gov.ua/Review/76860159 (accessed 01.09.2020) [in Ukrainian]. 17. Okrema dumka suddiv Bakulinoi S. V., Hudymy D. A., Danishevskoi V. I., Kibenko O. R., Rohach L. I., UrkevychaV. Iu. u spravi No. 823/378/16 Provadzhennia No. 11-374app18. [Dissenting opinion of judges Bakulina S. V., Hudymy D. A., Danishevska V. I., Kibenko O. R., Rogach L. I., Urkevich V. Yu. in the case No. 823/378/16 Proceedings No. 11-374ap18]. Retrieved from: http: // reyestr.court.gov.ua/Review/76441988 (accessed 01.09.2020) [in Ukrainian]. 19. Ohliad praktyky zastosuvannia suddiamy Kasatsiinoho hospodarskoho sudu u skladi Verkhovnoho Sudu rishen Yevropeiskoho Sudu z prav liudyny pry pryiniatti postanov za 2018 rik [Review of the practice of application by judges of the Commercial Court of Cassation within the Supreme Court of decisions of the European Court of Human Rights in making decisions for 2018]. Retrieved from: https: // supreme.court. gov.ua/userfiles/media/oglyad_prakt_kgs_1.pdf (accessed 01.09.2020) [in Ukrainian].21. «Precedent UA 2017». Ukrainska Helsinska spilka z prav liudyny (2017). Kyiv: KVITs. 412 p. Retrieved from: https: // helsinki.org.ua/wp-content/uploads/2018/08/Precedent-UA-2017_internet.pdf (accessed 01.09.2020) [in Ukrainian]. 22. Ilina Cenevska (2016). A Thundering silence: Environmental Rights in the Dialogue between the EU Court of Justice and the European Court of Human Rights. Journal of Environmental Law. Vol. 28. P. 301-324. 23. Uitspraak 20-12-2019. ECLI:NL:HR:2019:2007. Hoge Raad. (English translation). URL: https://www.urgenda.nl/wp-content/uploads/ENG-Dutch-Supreme-Court-Urgenda-v-Netherlands-20-12-2019.pdf .(accessed 01.09. 2020).
Дата надходження: 03.09.2020р.
Mariana Tarnavska
Ass. Professor, Chair of Civil Law and Procedure, Lviv Polytechnic National University, Ph.D. in Law
TRENDS AND FEATURES OF JUDICIAL PRACTICE RESEARCH IN UKRAINE
The article attempts to move from purely theoretical research on the role of judicial practice in Ukraine to more practical aspects of this issue. It is stated that, taking into account the provisions of procedural codes, legal conclusions of the Supreme Court, it is inevitable to live in the center of respect for scientists (it should be noted that legal practitioners began to study this area earlier and intensify it for scientists).
It is emphasized that the array of court decisions, given the different legal significance of court decisions of different instances, is heterogeneous in terms of research. Thus, in comparison with the decisions of other courts, the legal conclusions of the Supreme Court are of special importance, as they are part of the mechanism for ensuring the unity of judicial practice. Interestingly, at the same time, they are able to radically change the peculiarities of the application of certain laws, even if their text has not changed since its adoption.
As for the decisions of other courts, although they are not as important as the legal conclusions of the Supreme Court, they are still of interest to scholars, as they are valuable empirical material. In particular, both in terms of law enforcement and in terms of legal sociology and anthropology.
It is stated that such an array, in particular: 1) reflects a certain way of thinking, legal awareness of citizens of Ukraine and judges in particular; 2) demonstrates certain trends, negative or positive;
3) indicates the application or non-application of the case law of the ECtHR by domestic courts and the quality of such application.
Emphasis is placed on the fact that as of today the Supreme Court has developed a new structure of its decisions, where the position of the Grand Chamber of the Supreme Court and the conclusion on the application of the rule of law are highlighted separately in the text; in case of discrepancy between the legal conclusions, the latest of them should be applied; the consequence of non-application of the conclusions of the Supreme Court is the cancellation of the decision.
The analysis of court decisions for the application of ECtHR practice in them is mentioned separately. It was stated that over time, the number of court decisions of Ukrainian courts, which cite or mention certain decisions of the European Court, has increased. However, not all of them can be considered an example of quality and proper use of this tool.
Key words: case law, legal opinions of the Supreme Court, Supreme Court, European Court of Human Rights, Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms.
