CC BY
15
УДК 65.012.32
М.В. Остапчук, Ю.М. Дажикаев ТЕХНОЛОГ1ЧНИЙ ПРОЦЕС ЯК СИСТЕМА
У вщповщносгп ¡з загальною теор1ею систем розглянуто технолопчний процес як систему, в яюй наведено принципи структурного та морфолоп'чногэ опису зв'язмв М1Ж елементами системи. Дж.4.
В загальновизначеному розумжж система вважаеться деякою м1рою упорядкованою множиною р1знорщних взаемозв'язаних та утворюючих деяку еднють елемент1в. Будь-яка технолопчна л1н1я пщпадае пщ це загально прийняте визначення системи, осюльки складаеться ¡з певно! заздалегщь визначенот, юлькост1 р1знорщних технолопчних операцм, що об'еднанж певним чином для виготовлення деякого продукту визначенот кшькосл та я косп Окрем1 технолопчж операцм об'еднують в угруповання (дтьниц1, цехи), тобто в середиж технолопчноТ лЫТ (системи) утворюють пщсистеми, як|' повинн!' мати дея«|' властивосп цтоТ системи (технолопчноТ лтм) [1, 2].
У вщповщносл з фундаментальними визначеннями загальноТ теорм систем треба визначити характеры особливосл системи [3].
1. Наявнгсть мети функцюнування, яка визначае ТТ основне призначення. Для технолопчноТ системи основною метою е випуск продукцн' певноТ якосгп та ктькостк Ця мета досягаеться послщовним виконанням окремих завдань, яю здмснюються складовими системи-пщсистемами технолопчними операц1ями.
2. Наявнють керування, тобто упорядкованють системи - приведения 'и у вщповщнють з метою та завданнями системи. Керування здмснюеться безпосередньо прац1вниками (ручне керування), використанням техжчних засобщ (автоматизоване управл1ння) або ттьки техжчними засобами, яю працюють за програмами, що розроблеж прац1вниками (автоматичне керування).
3. Система мае визначену структуру \ розкладаеться на пщсистеми, основною ознакою яких е и цтьове призначення. Мета функцюнування кожноТ пщсистеми виходить ¡з загальноТ мети функцюнування системи \ е часткою функцюнування системи бтьш високого рюня.
4. 1ерарх1чнгсть побудови системи. Це означав, що кожна складова системи (пщсистема) може розглядатись як система, яка в свою чергу сама е складовою системи бтьш високо порядку.
5. Безперервна зм1на стану елеметчв пщсистем без зм1ни структури (графа) системи, осктьки при зм1Ж структури змжюеться вся система (нова або удосконалена технология).
На баз1 цих загальних положень будь-яку технолопчну лмшэ (виробництва хл1ба, цукру, лупв, кислот, пального тощо) можна розглядати як систему, що складаеться ¡з окремих технолопчних операцм (подр1бнення, сортування, нагр1вання, вилучення вологи, х1ммн'| 1 бюх1м1чж перетворення) або пщсистем. Комплекс окремих технолопчних операц1й ¡нод1 об'еднують в групи (цехи, д'тьницО, розглядаючи Тх як пщсистеми бтьш високого порядку в систем! технолопчноТ Л1нн.
Об'еднання окремих технолопчних операцм в групи (цехи, дтьницО пов'язано часп'ше 31' зручнютю керування. 31 зм1ною системи керування об'еднання окремих операцм в дтьниц1 (цехи) може змЫитися.
Технолопчна л»н1Я - це вщкрита система, яка залежить вщ умов зовжшнього середовища, визначае п життед1яльнють та взаемоур'юноваженгсть
¡з зовжшжм середовищем (попит ринку, техжчний прогрес, науков1 доробки, нове устаткування тощо).
Кр1м того, технолопчна л1жя як система складаеться ¡з ф1зико-х1м1чних систем, яю е складовою системи оргажзацм виробництвом (керування пщприемством) через яку здмснюеться взаемозв'язок ¡з зовжшжм середовищем (ринок).
Три ступеня ¡ерархи забезпечують I розподт функцм кожного р1вня ц1еТ ¡ерарх!! та належне Тх виконання. Розглядаючи технолопчну лЫю як систему або як пщсистему середнього р1вня пщприемства, що складаеться ¡з сукупносл специфмних технолопчних операцт, треба вщзначити специф1ку будови математичних моделей технологи. Природно, що в основу математичного опису зв'язюв мЬк елементами технолопчноТ лшм повинж бути покладеж вщом1 фЬико-хмнж законом1рност1, яю описуються ршняннями матер1ального та енергетичного балансу [4].
п т п т т
¡=1 ¡=1 (=1 ¡=1 де в®*', СГ-маса продуклв, яю надходятьта виходять ¡з ¡-го елементу т, п - частка компоненте у вхщному та вихщному потоках.
вх. ^втр. . .
Q■ Q О,- ктькють теплоти, що надходить та виходить 13 1-го елементу, та
втрати теплоти у навколишне середовище.
До цього треба додати р1вняння р1вноваги С + Ф = К + N. де: С - ктькють степежв свободи; Ф - ктькють фаз системи; N - ктькють зовжшжх впливових факттрв; К - ктькють незалежних компоненте системи.
Треба додати також ртняння шетики фшко-х1м1чних явищ I = 1_Х; де: I - швидюсть переб1гу ф1зико-х1м1чного явища; X - потенц1ал (градюнти температур, концентрацм тощо); 1_ - юнетичний коефМент.
Наведет чотири типи р1внянь значно ускладнюються при зм1ж структури потоюв (зворотна, паралельна, перехресна течи тощо) та конкретизуються для кожного типу фгёичних та х1ммних явищ.
Математичж зв'язки технолопчноТ системи ¡з системою управлтня пщприемством (вища ¡ерарх1я) повинж включати в себе вартюж показники (ц1на, со&вартють) I е основою для складання математичного опису економютами, управлЫцями т.
Вщзначимо, що кр1м розповсюдженого термжу "системний аналЬ" треба використовувати термЫ "системний синтез", що мае бути застосований при проекгуванж систем. Системний анал1з та синтез технолопчних процес1в може бути успшно застосований ттьки за наявност1 математичноТ' модел1 процесу. Без математичноТ модел1 не може бути I мови при системний анал1з або синтез.
За класичного (¡ндуктивного) пщходу до моделювання, тобто переходом вщ часткового до загального модель синтезуеться об'еднанням складових, яю були розроблеж окремо. На вщмну вщ цього, системний пщхщ передбачае послщовний перехщ вщ загального до часткового, якщо в основу покладено загальну мету дослщжень.
Системний анал1з дозволяе розглядати проблему в цтому, ¡з поспйним наголосом на яснють анал1зу, на ктьюсж методи оцЫки та на виявлення невизначеност1 Але ц1 процедури не гарантують доброяюсносп що розроблена
на основ! анал1зу. Невдач1 часлше трапляються тод1, коли невдало сформульована мета або вибрано невдалий критерм для ктьюснот п оцЫки. Проте ¡снують деяю принципи яюсного анал1зу.
1. Правильний виб1р проблеми. Одержання точно'!' вщповщ1 на неправильно поставлене запитання менш корисне, жж не зовам вдала вщповщь на правильно поставлене запитання.
2. Анал1з повинен мати системну спрямованють, не ¡золювати процес, не в'щволжатись вщ взаемозв'язюв ¡з сторонжми елементами, спрямованими на зосередження зусиль щодо розширення границь дослщження.
3. Необхщно усвщомити наявнють невизначеносл та оцЫити Гх вплив, тобто вказати, що значения параметра будуть у межах певних границь, та вказати, як зменшити меж1 невизначеностк
4. Намагатись найти нов1 альтернативи.
5. Результати (рекомендацп) повинж бути перев1реж, ясж та об'ективж, тобто незалежж ж вщ особистост1, ж вщ репутацП' або будь-яких ¡нших ¡нтереав.
Кпасичний пщхщ доцтьно використати при моделюванж порюняно простих об'екп'в. За системного пщходу до моделювання чп-ко визначають мету досл'щжень, а потм утворюють модель. Стосовно моделювання мета виникае ¡з завдання дослщження, що дозволяе вибрати критерп вщбору \ оцЫити склад елеменлв, яю входять у створену модель. Критерн вщбору окремих елемент1в \ критерп модели що складаеться, можуть бути р1зними.
При дослщженн1 структури системи \ и властивостей, в тому числ1 1 властивостей системи моделей, вщр1зняють структурний I функц'юнальний пщходи. За структурного пщходу виявляють склад вщокремлених елемент1в системи та зв'язок мЬк ними. Найбтьш загальним описом структури вважають тополопчний , який дозволяе визначити частини системи 1 зв'язок м1ж ними на основ! теорш граф1в. За функцюнального опису поведЫки системи реал!зують функц'юнальний пщхщ, який оцЫуе функцн, котр1 виконуе, чи повинна виконувати система, що приводять до досягнення мети. Функцюнальж I структуры (морфолопчж) описи можуть бути об'еднаж ! одержан!' емтричним або аналп-ичним методом анал1зу фкзико-х1м1чних явищ.
Класичний пщхщ до анал1зу технолопчних л1н)й або систем використовують при удосконаленж дточих л 1Н1й, розглядаючи кожну складову технолопчного процесу послщовно з метою м вщповщносл юнцевм мет1 технологи за р'1зними ознаками.
Системний пщхщ використовують звичайно при проектуванж нових технолопчних лУй, починаючи з анал|'зу ринку готово!' продукцн або послуг (маркетингу). Спочатку встановлюють вимоги до продукту, можпивють Тх збуту в певжй юлькост1 та якосп, проектну ц|ну одиниц1 продукту, а пот1м встановлюють необх'щну потужн'ють виробництва. Виходячи з асортименту, якосп та юлькосп готово'!' продукцн', наявносп та якосп сировини, встановлюють послщовжсть технолопчних операцм, необхщне устаткування та можпивють його постачання.
При визначенж послщовносп технолопчних операцм встановлюють об'ем та площу примщень, витрати на м обслуговування, шляхи постачання енерпТ, сировини, допом1жних матер'|ал1в, робочоТ сили тощо. Тобто, системний пщхщ починають "з юнця", будуючи вщповщж модел1 не т1пьки для проектування, але й для здмснення самого проекту (проектний менеджмент).
Все викладене 1 становить системну модель побудови (синтезу) нового виробництва.
У заюнченж можна зробити таю висновки.
1. Технолопчною системою умовно можна назвати сукупнють технолопчних операцм, що виконуються над продуктом (сировиною), що переробляеться у визначежй послщовностг
2. Технолопчну систему можна сформувати ¡з р1зних елемент1в в р1зних комб1нац1ях,, але при цьому повинна бути чп-ко сформульована технолопчна мета системи (юльюсж та яюсж характеристики И функцюнування).
3. Технолопчна система знаходиться в р'1вноваз1, якщо ктьюсть однорщних частинок (молекул, клпгин), що виходять з оджеТ частини системи (фази, речовини) дор1внюе юлькост1 вхщних.
4. Умовою рщноваги (узгодженостО технолопчноТ системи з вищим рюнем керування е вщповщнють м продукцм попиту та цжи.
Л1ТЕРАТУРА
1. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание, управление. - М.: Политиздат, 1881. - 432 с.
2. Глущенко Е.В., Захарова Е.В. Тихонравов Е.В. Теория управления. - М.: Вестник, 1997. - 336 с.
3. Панфилов В.А. Научные основы развития технологии линий пищевых производств. - М.: Агропромиздат, 1986. - 245 с.
4. Стабников В.П., Остапчук Н.В. Общая технология пищевых продуктов. - Киев, Вища школа, 1980. -304 с.
Стаття надшшла до редакцш 29.10.2001 р.
УДК 65.011.1:654
Е.В. Шапиро
БИЗНЕС-ПРОЦЕССЫ ТЕЛЕКОММУНИКАЦИОННЫХ КОМПАНИЙ
Основной целью управления является поддержка качества деятельности предприятия на заданном уровне в зависимости от изменяющейся внутренней ситуации на предприятии и внешнеэкономической ситуации. Очевидно, что основополагающим этапом создания механизма управления качеством функционирования предприятия связи как бизнес-системы является разработка методологического подхода реорганизации его деятельности. В статье приведено описание одного из методологических подходов к реорганизации деятельности предприятия. Ист. 7.
Чтобы создать механизм управления качеством функционирования предприятием, необходимо:
• рассматривать предприятие как сложную бизнес-систему;
• разработать методологический подход реорганизации деятельности бизнес-системы, обеспечивающий:
• проведение анализа и оценки эффективности функционирования бизнес-системы;
• создание плана мероприятий перевода бизнес-системы из текущего состояния в заданное состояние, а также поддержания бизнес-системы в требуемом состоянии;
• реализацию плана мероприятий;
• разработать типовые решения по построению корпоративных информационных систем (КИнС) автоматизированной поддержки функционирования бизнес-систем, обеспечивающие:
• предпроектное обследование и системное моделирование бизнес-системы;
• разработку решений по построению аппаратного, программного, информационного и организационного обеспечения КИнС;
