CC BY
41
УДК 658.331.108.45.
Смолинець 1.Б., асистент © Лъв\всъкий нацюналънийутеерситет ветеринарногмедицини та бютехнологт
Iм. С.З. Гжицъкого
УПРАВЛ1ННЯ ГОСПОДАРСЬКИМ ФОРМУВАННЯМ АПК У КОНТЕКСТ1 ПРОГРАМУВАННЯ ЙОГО Ф1НАНС0В0-ЕК0Н0М1ЧН01
СТ1ЙКОСТ1
Систематично узагалънено ключов1 теоретико-методолог1чт та прикладт аспекти категортного поняття «управлтня», як функцгею оргатзованих систем та «управлтня оргатзащею» - господарсъким формуванням. Представлено структурно-лог1чну схему моделг управлтня господарсъким формуванням в АПК та сформулъовано И поняттнии апарат. Охарактеризовано прикладт засоби забезпечення фтансово-економ1чног стткост1 тдприемства. На основ/ теоретичного узагалънення наведено приклади ведения опису грошового потоку тдприемства, формування внутрштх и зовтштх джерел фтансово! санацИ тдприемства та методи гх мобтзацп.
Ключое1 слова. Управлтня, як функц1я оргатзованих систем; управлтня господарсъким формуванням; фтансово-економ1чна сттюстъ; грошовий потт; внутр1шт та зовтшт джерела фтансово! санацИ; методи мобтзацп джерел фтансовогсанацп.
Постановка проблеми. Проблематика управлшня господарсъким формуванням АПК у контексп програмування його фшансово-економ1чно! стшкосп е актуальною та набувае особливого значения в умовах макроеконом1чно! кризи та занадто «велико! дерегулятивно! уваги» влади до оргашзацшних формувань.
Анал1з останшх дослщжень. Теоретичш судження з л1тературних джерел колишнього СРСР щодо науки управлшня носять вщверто щеолопчний характер. Вони присвячеш, в основному, критищ, так званих, буржуазних глобальних теорш социального управлшня: "дещеолопзаци", "конвергенци", "постшдустр1ального", "технотронного", "шформацшного , "сервкного" суспшьств тощо. Критика, природно, не була конструктивною, украшська управлшська наука повинна сказати свое слово в цьому напрям1, а це потребуе значного переосмислення нашого ставлення до багатьох понять. Ми спробуемо подивитись на заруб1жш пщходи I основш теорп управлшня з бшьш об'ективних позицш та подати !х коротке системне узагальнення.
На сьогодш пропагуються чотири найважливших пщходи, як1 зробили ютотний внесок в розвиток теори та практики управлшня. Це: 1) пщхщ з позицш видшення р1зних шкш в управлшш; 2) процесний пщхщ; 3) системний
© Смолинець 1.Б., 2013
186
пщхщ; 4) ситуацшний пщхщ. Школа наукового управлшня (зародження наукового управлшня - 1885-1920 рр.). найбшьш т1сно пов'язаназ працями Ф.У. Тейлора, Френка та Лшп Гшбрепв, а також Генр1 Ганта. Тейлор та Гшберт починали свою кар'еру простими роб1тниками, що, безумовно, вплинуло на i'xHi уявлення про управлшня оргашзащею. Ц1 творщ школи наукового управлшня вважали, що використовуючи спостереження, вим1ри, лопку та анал1з, можна вдосконалити багато операцш ручно! пращ, добитися бшьш ефективного ix виконання. Генр1 Лоуренс Гант (англ. Henry Gantt, 1861 - 23 листопада 1919) американський шженер-мехашк i консультант з управлшня, широко вщомий як розробник д1аграми Ганта, соратник «батька наукового менеджменту» Фредержа Тейлора. Гант вивчав менеджмент на приклад! будування корабл1в пщ час першо! cbItoboi вшни i запропонував свою д1аграму, що складаеться з вщр1зюв (завдань) i крапок (завершальних завдань, або Bix), як 3aci6 для представления тривалост1 i послщовност1 завдань у проект!. Д1аграма Ганта, розроблена TeHpi Гантом в 1910-х роках, застосовувалась на великих шфраструктурних проектах i до сьогодш залишаеться важливим шструментом управлшня проектами.
Першою фазою методологи наукового управлшня був анал1з змкту пращ та визначення И основних компоненте. Тейлор, наприклад, скрупульозно вим1ряв кшьккть зал1зно1 руди та вугшля, яку людина може пщняти на лопатах р1зного розм1ру. Тейлор виявив, що максимальна кшькють зал1зно! руди та вугшля може бути перекидана, якщо роб1тники користуватимуться лопатою-совком емшстю до 8,6 кг. Пор1вняно з бшьш ранньою системою, це справд1 дало феноменальний результат. Тейлор та його однодумщ фактично признавали, що управлшська праця - це певний фах, i що оргашзащя в щлому виграе, якщо кожна група пращвниюв зосередиться на тому, що вона робить устшшше понад усе. Цей пщхщ р1зко контрастував 3i старою системою, при якш роб1тники caMi планували свою роботу.
Гшберти винайшли прилад та назвали його м1крохронометром - вони використовували його в поеднанш з кшокамерою для того, щоб точно визначити, яю рухи виконуються при певних операц1ях i скшьки часу забирае кожен з них. Грунтуючись на здобутш шформацп, вони змшювали робоч1 операци, щоб усунути зайв1 непродуктивш рухи i, використовуючи стандартш процедури та обладнання, намагалися пщвищити продуктившсть пращ. Важливим внеском ще! школи було систематичне використання стимулювання з метою защкавити пращвниюв у пщвищенш продуктивное^ та збшьшення обсяпв виробництва (наукове управлшня не зневажало людським фактором). Передбачалася також можливкть нетривалого вщпочинку i неминучих перерв у виробництвг А тому кшьккть часу, яка видшяеться на виконання певних завдань, була реалктичною i справедливо установленою. Це давало можливкть кер1вництву встановлювати норми виробництва, котр! можна було реально виконати, i платити додатково тим, хто перевищував визначений мЫмум. Ключовим моментом в цьому пщход1 було те, що люди, котр! виробляли бшьше, одержували бшьшу винагороду. Автори po6iT з наукового управлшня
187
також визнавали важливють вщбору людей, яю ф1зично й штелектуально вщповщали б виконуванш пращ; вони також пщкреслювали велике значения навчання. Концепцш наукового управлшня стала серйозним переломним етапом, завдяки якому управлшня стало визнаватися як самостшна галузь наукових дослщжень. Вперше кер1вники-практики та вчеш побачили, що методи та пщходи, яю використовуються в наущ та техшщ, можуть бути ефективно використаш в практищ досягнення цщей оргашзаци. Не можна не звернути уваги на те, що проблематика представниюв школи наукового управлшня в нашому традицшному розумшш бшьш вщповщае проблематищ науково! оргашзаци пращ, яка в англшськш термшологи не використовуеться. Однак ця школа служить базовою для розвитку наукових дослщжень в цш сферг
Класична або адмшктративна, школа в управлшш (1920-1950 рр.) -представники школи наукового управлшня, в основному, присвячували сво! дослщження тому, що мае назву управлшня виробництвом. Вони розв'язували питания пщвищення ефективност1 на р1вш нижче управлшського (тобто на р1вш НОП). 3 виникненням адмшктративно! школи фах1вщ почали постшно виробляти пщходи до управлшня оргашзащею в щлому. Лшдал Урвж був консультантом з питань управлшня у Великобритании Джеймс Д. Муш, який писав пращ разом з А.К. Рейл1, працював пщ кер1вництвом Альфреда П. Слоуна в компани «Дженерал Моторз», !х головною турботою була ефектившсть в бшьш широкому розумшш слова - щодо пращ вс1е! оргашзаци. Наукове управлшня також виступало на захист вщокремлення управлшських функцш обдумування та планування вщ фактичного виконання пращ.
На вщмшу вщ них створювач1 школи адммстративного управлшня, бшьш вщомо! як класична школа, мали безпосереднш досвщ пращ кер1вник1в вищо1 ланки управлшня у великому б1знесг Анр1 Файоль, з ¿м'ям якого еднають виникнення ще! школи I котрого часто називають батьком менеджменту, керував великою французькою компашею по видобуванню вугшля. Головний внесок Файоля в теорш управлшня полягав у тому, що вш розглядав управлшня як ушверсальний процес, який складаеться ¿з декшькох взаемопов'язаних функцш, це - планування, оргашзащя, розпорядництво, координування та контроль.
Школи людських стосунюв (1930-1950 рр.) та поведшкових наук (з 1950 р.) - це класичш школи наукового управлшня, з'явилися на св1т, коли психолопя ще перебувала в зачатковому сташ. Створення школи людських стосунюв у наущ управлшня зв'язують з ¿менами двох вчених - Мер1 Паркер Фолет та Елтона Мейо, яких вважають найбшьшими авторитетами в цш сферг Фолет була першою, хто визначив менеджмент як "забезпечення виконання роб1т за допомогою шших оЫб". Знаменит! експерименти Елтона Мейо, особливо т1, що проводилися на завод1 "Уестерн Електрик" в Хоторш, вщкрили новий напрям в теори управлшня. Мейо дов1в, що ч1тко розроблеш робоч1 операци I добра заробпга плата не завжди мали сво!м результатом пщвищення продуктивное^ пращ, як вважали представники школи наукового управлшня.
188
Сили, яю виникали при взаемоди людей, могли перевищити I часто перевищували зусилля кер1вника. 1нод1 пращвники набагато сильшше реагували на тиск з боку колег по груш, шж на бажання кер1вництва та матер1альш стимули. Бшьш тзшш1 дослщження, яю були проведен! Абрахамом Маслоу та шшими дослщниками, допомогли зрозум1ти причини цього явища. Мотивами вчинюв людей, припускае Маслоу, е, в основному, не економ1чш сили, як вважають приб1чники та послщовники школи наукового управлшня, а р1зш потреби, яю можуть бути лише частково задоволеш за допомогою грошей. Засновуючись на цих висновках, дослщники школи людських вщносин вважали, якщо кер1вництво виявляе велику турботу про сво!х пращвниюв, то I р1вень задоволеност1 пращвниюв повинен зростати, що призводить до пщвищення продуктивное^ пращ. Вони рекомендували використовувати прийоми управлшня людськими вщносинами, яю включають бшьш ефективш ди безпосередшх начальниюв, консультацп з роб1тниками I надання 1м бшьш широких можливостей для спшкування на робот1 [1-4].
Проблемам, що стосуються науки I практики управлшня, як предмета та об'екта дослщження у широкому розумшш й менеджменту, як предмета й об'екта дослщження у вузькому розумшш присвячеш пращ ряду сучасних заруб1жних I украшських учених. У питания, що стосуються людського фактора, оргашзаци економ1чно!, господарсько! та торговельно! д1яльност1, б1знесу I сфери послуг тощо, тобто квал1ф1кацшно1 професшно! д1яльност1 типу "людина ^ людина" значний внесок зробили заруб1жш учеш: П. Друкер, М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоур1, П. Вейл; украшсью учеш: В. Терещенко, О. Бшоус, £. Панченко, Ф. Хмшь, А. Кредков, В. Кредков, I. Герчикова, А. Шегда, Р. Грифш, В. Яцура, О. Кузьмш, О. Мельник, Й. Завадський, Е. Подсолонко, В. Радченко, О. Кириченко, Б. Пунько таряд шших науковщв.
Зокрема, у працях д.е.н., проф. Б.М. Пунька розглянуто питания формування оргашзацшно! структури I управлшня персоналом пщприемств-учасниюв ЗЕД; оргашзацшно! культури як ключового елементу управлшня персоналом та суспшьними вщносинами; шновацшних перспектив розвитку оргашзацшно-виробничого управлшня фермерськими господарствами. Висв1тлено категоршно-понятшну сутшсть менеджменту, як науки I сфери знань, як специф1чно! сфери прикладення людського фактора; узагальнено теоретико-прикладш аспекта управлшня сощально-економ1чними об'ектами I менеджменту людським фактором, розроблено власний вар1ант европейсько! модел1 менеджменту людським фактором та сформульовано перелж основних фаховихрис, необхщнихсучасномууправлшцев1 [5, с. 101-133].
Аспекта санацп пщприемства вивчали в сво! працях в1тчизняш науковщ, серед яких Албул Г.А., Буряк П.Ю., Бшик М.Д., Малишенко В.А, Петленко Ю.В. [6-8]. Зокрема, Терещенко О.О. придшив увагу питаниям виявлення та використання основних джерел фшансування оздоровчих заход1в. Пщ джерелами фшансових ресурав для здшснення санацшних заход1в вказаш автори розумшть сукупшсть ус1х можливих сфер д1яльносп пщприемства, яю
189
можуть забезпечити picT його фшансових результате та мобшзацш фшансових pecypciB.
Мета статть Систематично узагальнити ключов1 теоретико-методолопчш та прикладш аспекти категоршного поняття «управлшня», як функщею оргашзованих систем та «управлшня оргашзащею» - господарським формуванням. Представити структурно-лопчну схему модел1 управлшня господарським формуванням в АПК та сформулювати ïï понятшний апарат. Охарактеризувати прикладш засоби забезпечення фшансово-економ1чно! ст1йкост1 пщприемства. Навести приклади ведения опису грошового потоку пщприемства й формування внутршшх i зовн1шн1х джерел фшансово! санацп пщприемства та методи ïx мобшзаци.
Виклад основного матер1алу. Слщ вщразу закцентувати, що термш «управлшня» у захщнш економ1чнш л1тератур1 фактично не вживаеться. Там економ1чн1 науков! i практичш аспекти управлшня визначаються термшом «менеджмент» (Categorical concept of "MANAGEMENT"), хоча icHye вщповщник терм!ну «УПРАВЛ1ННЯ» - «GOVERNANCE». У нашш науковш л1тератур1 термшолопчне поняття «управлшня» визначаеться, як функщя оргашзованих систем (бюлопчних, техшчних, сощальних, економ1чних), що забезпечуе збереження ïx структури, пщтримання режиму д1яльност1, реал1зацш ïï програми, цшей. Управлшня як система припускае наявшсть пщсистем: оргашзаци вщносин ïï елемент1в, режиму ïï функцюнування у вигляд1 сукупност1 певних мехашзм1в, що дшть пщ певним контролем за встановленими нормами, розвитку по вщомш nporpaMi у напрям1 до якоюь мети. Ochobhí етапи процесу управлшня: 36ip i обробка шформацп; ïï анал1з, д1агноз i прогноз; систематизация (синтез); встановлення на цш ochobí цш (цше покладання); вироблення ршення, спрямованого на досягнення мети; послщовна конкретизащя спшьного ршення у вигляд1 планування, програмування, проектування, вироблення конкретних (приватних) управлшських ршень; оргашзащя д1яльност1 для виконання ршення; контроль за щею д1яльшстю (включаючи питания пщбору та розстановки кадр1в); 36ip i обробка шформацп про результати дшльност1 i новий цикл цього безперервного в щеал1 процесу.
Аспект управлшня (вщ лат. aspectus - вид) - точка зору, з яко! розглядаеться предмет, явище, поняття; перспектива, в якш виступае явище, сторона предмета, сторона предмета, що вивчаеться певною наукою: фшософський аспект, економ1чний аспект та íh. Сощальний аспект управлшня - цшеспрямований вплив на суспшьство для впорядкування, збереження, вдосконалення i розвитку його визначено! яккно! специфжи. Воно обумовлено системною природою суспшьства, громадським характером пращ, необхщшстю спшкування людей в ïx життед1яльност1, в процес1 обмшу продуктами матер1ально! i духовно! д1яльностг Економ1чний аспект управлшня - в економ!чнш сфер1 управлшня розглядаеться як поняття, яке мае таке ж значения для усвщомлення економ1чних процеЫв, як, наприклад, каттал, праця, природш ресурси тощо. Бшьше того, з розвитком науково-техшчного
190
прогресу роль управлшня непом1рно зростае з кожним роком. Видшення його як самостшного економ1чного чинника датуеться з час1в А. Маршалла, коли вш ще на перелом! XIX I XX стол1ть аргументовано стверджував, що управлшня е одним з найважливших чинниюв виробництва.
Теор1я управлшня мае м1ждисциплшарний характер. Згщно з визначеннями багатьох автор1в, управлшня - це функщя певним чином оргашзованих систем, як1 здатш зберкати структуру цих систем, режим 1х активное^, реал1зувати програми та цш свое! д1яльностг Управлшня оргашзащею е предметом дослщження багатьох наук - менеджменту, економжи, психологи, пол1тологи, соцюлоги1 т. д. Структура теори управлшня включае в себе сощологш управлшня, фшософш управлшня, психологш управлшня тощо. У сучаснш науковш л1тератур1 про управлшня визначаються дв1 площини знань: а) р1зного роду теорп сощального управлшня, так1 як: "управлшська револющя", "сощальна вщповщальшсть б1знесу", "промислова демократ1я", "людсью вщносини" тощо. На цш площиш знань групуються р1зного роду пол1тичш, економ1чш та фшософсью концепци, як1 т1ею чи шшою м1рою стосуються управлшня оргашзащями; б) друга площина знань про управлшня репрезентуе ряд концепцш, що складають науково-методолопчну основу для опрацювання р1зного роду рекомендацш стосовно вдосконалення управлшня, анал1зу I аргументаци ршень, засоби сощально-психолопчного впливу на поведшку пращвниюв ф1рми, шших оргашзацшних шституцш тощо.
Управлшня оргашзащею, зазначають соцюлоги, не е простим явищем, яке легко проанал1зувати I описати. Управлшня як процес- це прагнення його суб'екпв реал1зувати певну мету. При цьому кер1вництво оргашзаци зобов'язане: по-перше, забезпечити екв1валентний обмш матер1ально! I духовно! продукци м1ж оргашзащею I и оточенням, що е умовою економ1чного усшху; по-друге, гарантувати членам оргашзаци вщповщш умови пращ, тобто створити р1вновагу м1ж вимогами виробничого процесу та !х бажаннями; потрете, оргашзовувати свою д1яльшсть в конкретному уклад! сощальних сил, ¿з впливом яких оргашзащя повинна рахуватись. Управлшня оргашзащею, пщкреслюють соцюлоги, це постшна спрямовашсть на: ращональне й економне використання наявних засоб1в; постшне машпулювання наявними засобами таким чином, щоб вони були завжди "пщ рукою". Отже, управлшня оргашзащею - це процес постшно! координаци та штеграцп використання р1зного роду управлшських засоб1в, прийом1в. Оскшьки останшх школи не бувае понад м1ру, завданням управлшня е так урегулювати справи, щоб управлшський процес був ращональним I кожен заЫб I прийом був використаний як можна найефектившше. Щоб зрозум1ти зм1ст управлшня, пишуть Ф. Харбюон I К. Мейерс, необхщно розглядати управлшський процес через призму економ1чного, адмшстративного I сощолопчного аспект1в.
Розглянемо головш видов! ознаки управлшня, як явища або процесу (див. рис. 1).
Прийняття ршень - це процес, який вщбуваеться впродовж певного часового перюду й здшснюеться в кшька еташв. Ршення - це результат вибору
191
з кшькох альтернатив, який фжсуеться письмово чи усно й мктить програму дш для досягнення поставлено! цш. Ршення е одним i3 вид1в розумово! д1яльносп i е виявом вол1 людини й характеризуються такими ознаками: 1) можливктю вибору з множини альтернативних BapiaHTiB (якщо вщсутш альтернативи, то й вщсутнш виб1р, а вщтак - i ршення); 2) наявшстю мети (виб1р без мети не визначаеться як ршення); 3) наявшстю вольового акту. Управлшсью ршення передбачають пошук найбшьш ефективного й ращонального вар1анта для досягнення кшцевого результату. Процес прийняття й реал1заци ршень - це послщовна змша взаемопов'язаних стадш, та етатв дш менеджера, як1 розкривають технологш розумового пошуку ютини й анал1зу похибок. До управлшських ршень ставлять таю вимоги, як: всеб1чна обгрунтовашсть, своечасшсть, необхщна повнота змкту, узгоджешсть з прийнятими рашше ршеннями.
Виршення проблеми - проблеми е частиною нашого життя, i як би нам не хотшося, але повшстю вщгородитися вщ них неможливо. Bei ми люди, ктоти земнА та недосконал1, через це часто робимо багато помилок та створюемо проблеми. Скшьки б ви не намагалися впорядкувати та взяти свое життя пщ контроль, але це не допоможе уникнути проблем. У критичних ситуащях пщ д1ею стресу людина може втрачати здатшеть тверезо ощнювати ситуащю навколо. Один i3 можливих алгоритм1в для вир1шення проблеми - щентифжащя проблеми: намагайтеся зрозум1ти у чому полягае проблема. Спробуйте знайти кор1нь, i саме з нього починайте виршення проблеми. Повшстю позбутися проблеми i не боятися И повторения можна лише тод1, коли ви грунтовно И дослщили. Поставте перед собою цшь - подумайте чого ви хочете досягти або що хочете змшити. Правильно поставлена цшь - це запорука ycnimHoro виршення проблеми. Ощшть cboi можливост1 - пом1ркуйте над тим, якими засобами ви зможете досягнути то! цш, яку caMi co6i поставили на попередньому крощ. Якщо ваших можливостей замало, то не засмучуйтеся, людина не всесильна. Спробуйте у боротьб1 з проблемою об'еднати cboi сили та сили ваших друз1в та родич1в. Запиш1ть на nanepi Bei можлив1 шляхи виходу i3 ситуацп. Подумайте про наслщки - на цьому крощ ощшть плюси та мшуси Bcix можливих вар1ант1в виршення вашо! проблеми. Спробуйте вщкинути страх i занепокоення та пщшти до виконання цього завдання без зайвих емоцп. Прийм1ть ршення - ощнивши Bei плюси та мшуси, обер1ть один i3 можливих шлях1в виршення проблеми. Зроб1ть ч1тке та обдумане ршення i встанов1ть часов! обмеження на його реал1защю. Виконайте прийняте ршення - розпочшть працювати над виршенням проблеми згщно плану, який ви склали у попередшх кроках. Ощшть результат - якщо ви зумши досягти поставлено! цш i виршити проблему, можете влаштувати co6i невелике свято. Якщо ж Hi, то проанал1зуйте cboi ршення щоб зрозум1ти на якому крощ ви допустили помилку. Головне - не припиняйте спроб, в1рте в свш yenix i ви обов'язково подолаете проблему.
192
ВИД0В1ОЗНАКИ УПРАВШННЯ ЯК ЯВИЩА АБО ПРОЦЕСУ:
1. Прийнятгя ршення.
2. Виршення проблемы.
3. Взаемовщносини м1ж членами колективу.
4. Ефективш комушкацп.
5. Ведения переговор1в._
-V-
ФУНКЦЮНАЛЬНА СТРУКТУРА УПРАВЛ1ННЯ:
-V-
ФУНКЦЮНАЛЬШ ПРОЦЕСИ УПРАВЛ1ННЯ:
1. Сшьськогосподарське виробництво.
2. Виробнича полггика шдприемства.
3. Виробничий процес.
4. Виробнич! операцп.
5. Оргашзацшш вщносини.
6. Обслуговування споживач1в.
7. Обробка шформацп.
8. Науково-дослвдна й патентна д!яльшсть шдприемства та ш.
1. Формування мети 1 цшей господарського формування.
2. Постановка господарських завдань та !х обл1к.
3. Прогнозування господарського стану шдприемства.
4. Планування розвитку господарсько! д1яльност1 п1дприемства.
5. Розробка стратег!! розвитку господарсько! д!яльност! п!дприемства.
6. Розробка тактики розвитку господарсько! д!яльност! шдприемства.
7. Мотиващя сп!вроб!тник1в! персоналу.
8. Стимулювання сп!вроб!тник1в ! персоналу.
9. Контроль виконання управл!нських ршень.
10. Оц!нювання ф!нансових результат!в управлшня господарським формуванням.
Рис. 1. Структурно-лоНчна схема модел1 управл1ння господарським
формуванням в АПК
(представлено авторський вар!ант на основ! дж. [9])
Взаемовщносини м!ж членами колективу - вщносини м!ж особистостями мають складну структуру. У цш структур! д!ють не лише об'ективш чинники (характер мети, умови для !! досягнення, особливост! кер!вництва, в!дносини м!ж членами групи, що склалися), а й суб'ективш (р!вень св!домост! та самосв!домост! члешв колективу, р!вень !х домагань, ¿ндивщуально-исихолог!чн! особливост!, зд!бност! та ш. Головний метод досл!дження взаемов!дносин у колектив! - сиостереження. Воно дае змогу всеб!чно з'ясувати зм!стовн!сть життя в груи!, !! структуру, р!вень розвитку, статус окремих член!в. Плщними для вивчення колектив!в е також р!зн! форми анкетування, оиитування, штерв'ю, результати яких дають уявлення про цшност! групи, бачення !! членами р!зних аспект!в життя певно! стльностг Ефективним ¿нструментом оперативного вивчення м!жособист!сних в!дносин е
193
запропонований американським психологом i мжросоцюлогом Дж. Морено метод соцюметри. Засадовим для нього е принцип синтонност1 - емоцшних потяпв i симпатш, як1 виявляються у вщносинах м1ж членами групи i визначають ix характер.
Ефективш комушкаци - це використання сучасних метод1в дшово! комушкаци для реал1заци управлшських, сощальних та благодшних проекив, може реал1зовуватися, наприклад, методом вебресурсу.
Ведения переговор1в - при веденш переговор1в необхщно умшо використовувати нацюнальш особливостг В останш роки багато пщприемств i оргашзаци одержали право безпосереднього виходу на зовшшнш ринок, вщкрилися HOBi можливост1 для налагодження прямих, торгових, економ1чних i виробничих зв'язюв з оргашзащями i ф1рмами р1зних кра!н, а також широких контакт1в у галуз1 наукових дослщжень, розробки i передач! технологш, в професшно! пщготовки кадр1в. Знания нацюнальних психолопчних особливостей р1зних кра!н допоможе б1знесменам або менеджменту пщприемства вести себе в кожнш кра!ш згщно з И правилами ведения переговор1в, i головне - досягти ycnixy.
Розглянемо головш аспекти функцюнально! структури управлшня господарським формуванням в АПК (рис.1).
Сшьськогосподарське виробництво - вид господарсько! д1яльност1 з виробництва продукци, яка пов'язана з бюлопчними процесами И вирощування, призначено! для споживання в сирому i переробленому вигляд1 та для використання на нехарчов1 цш.
Виробнича пол1тика пщприемства - наприклад, пол1тика пщприемства зайнятого у сфер1 вирощування, зберкання та пакування плодово-ягщно! продукци, будуеться на забезпеченш якост1 та безпечност1 харчових продукт1в i е невщ'емним складником загально б1знесово! пол1тики i стратеги господарських формувань в АПК, спрямованих на розвиток стабшьного виробництва високояккно! та безпечно! продукци. Запровадження системи управлшня яюстю та безпечшстю харчових продукта за вимогами м1жнародних стандарта ISO 9001:2008 та ISO 22000:2005 е стратепчним р1шенням вищого менеджменту пщприемства, яке надае йому можливють виробляти гарантовано яюсну та безпечну для здоров'я та життя людини продукцш. Сфера застосування системи управлшня безпечшстю охоплюе весь цикл вирощування, зберкання та пакування плодово-ягщно! продукци. Кер1вництво пщприемства, усвщомлюючи важливкть застосування системного пщходу до якост1 та безпечност1 продукци, бере на себе зобов'язання щодо розроблення, запровадження та постшного полшшування результативное^ системи управлшня якктю та безпечшстю харчових продукта, засновано! на таких засадах: 1) реал1защя принцишв концепци НАССР (анал1з небезпечних чинниюв i критичш точки контролю); 2) безумовне дотримання нацюнальних законодавчих та нормативних вимог щодо безпечност1 харчових продукта, а також вщповщних вимог замовниюв i споживач1в; 3) забезпечення належних сан1тарно-г1г1ен1чних умов пщ час вирощування, зберкання та пакування плодово-ягщно! продукци, виконання вимог GAP (Належно! сшьськогосподарсько! практики) та GMP (Належно! виробничо! практики); 4)
194
забезпечування ресурсами, необхщними для запровадження, функцюнування та полшшення системи; 5) усвщомлення вс!м персоналом того, що забезпечення якост! та безпечност! продукци е завданням кожного пращвника; 6) постшне пщвищення компетентност! персоналу, д1яльшсть якого пов'язана з забезпеченням якост! та безпечност! продукци; 7) налагодження взаемовигщних вщносин з виробниками та постачальниками сировини, шгред!ент!в i матер1ал1в; 8) забезпечення та пщтримка впевненост! замовниюв в високо! якост! та повнш безпечност! нашо! продукци; 9) перюдичне анал1зування д1евост1 та результативное^ системи з боку групи безпечност! харчових продукта (групи НАССР) та вищого кер1вництва. Таким чином менеджмент пщприемства бере на себе зобов'язання формувати принципове ставлення персоналу пщприемства до якост1 та безпечност1 харчових продукт1в i створювати умови для активно! участ1 всього колективу в реал1зац1! продовольчо! пол1тики.
Виробничий процес - це сукупн1сть технолопчних i трудових д1й, як1 спрямоваш на предмети прац1 для отримання готово! продукц!! Ефективн!сть нормування пращ значною м!рою залежить в!д того, наскшьки рац!онально в!дображатимуться конкретн! виробнич! умови у встановлених нормах. Пщ час нормування прац! виробничий процес подшяеться на операц!! та !х елементи. Склад i поеднання технолопчного i трудового процес!в у виробничому процес! виготовлення продукц!! включають ряд виробничих аспект!в: технолог!чний процес; технолопчний комплекс; робочий технолог!чний процес; виробнича операц!я; трудовий процес; трудова операщя; комплекс трудових прийом!в; трудовий прийом; трудова д!я; трудовий рух оргашв т!ла: руки, ноги, пальц!в, тулуба, очей.
Виробнича операц!я - це частина виробничого процесу, що виконуеться стосовно певного предмета прац! одним робпииком або групою роб!тник!в на одному робочому Micui. Технолог!чними елементами виробничо! операц!! е: установка, технолопчний i допом!жний переходи, позиц!я. Установка - це одноразове закр!плення оброблювано! заготовки або детал!. Позиц!я характеризуемся ф!ксованим положениям предмета прац!, де в!н п!длягае технолог!чному впливу устаткування. Перех!д - це частина операци, що характеризуеться незм!нн!стю установки та позицп, режиму роботи устаткування та шетрументу.
Орган!зац!йн! в!дносини - це складний комплекс ст!йких, св!домо створених зв'язк!в та взаемод!! елемент!в виробничо-управлшсько! системи, як! виникають у процес! функцюнування та розвитку п!дприемства. Розглядаються як складова в управл!нн! оргашзащею, ¿снуе досить великий перел!к оргашзацшних в!дносин: формальн! та неформальн!; внутршньо системн! та м!жсистемн!; л!н!йн! та функщональш; субординац!йн! (вертикальн!) та координацшш (горизонтальн!); галузев!, м!жгалузев! та територ!альш тощо.
Обслуговування споживач!в - це забезпечення необхщного р!вня обслуговування кл!ент!в. Р!вень обслуговування кл!ент!в визначаеться рядом фактор!в: 1) наявн!сть комфортабельного офюу i засоб!в для як!сного обслуговування кл!ент!в (оргтехн!ка, мебл!, ф!з!олог!чн! умови тощо); 2) наявшеть мереж! складування, збер!гання i продаж продукц!! (бази, складськ!
195
примщення, магазини та шш1 торпвельш точки); 3) методи оргашзаци й дотримання встановлених правил продаж; 4) квал1ф1кащя та зовшшнш вигляд персоналу; 5) можливкть формування послуг за замовленнями кшентав; 6) стутнь використання засоб1в внутршньо ф1рмово! шформацп I реклами тощо.
Обробка шформаци - це сукупшсть операцш (збирання, введения, записування, перетворення, зчитування, збер1гання, знищення, реестращя), що здшснюються за допомогою техшчних I програмних засоб1в, включаючи обмш по каналах передач! даних.
Науково-дослщна й патентна д1яльшсть пщприемства. Науков1 дослщження за сво!ми напрямками подшяють на теоретичш й прикладш. Результатом теоретичного дослщження е вщкриття - встановлення невщомих об'ективно кнуючих закошв, законом1рностей, властивостей I явищ природи, як1 вносять коршш змши в тзнання людиною природи. Роботи теоретичного характеру складають вщправну базу для наступних пошуюв. Прикладш дослщження починаються з пошуюв галуз1 практичного використання теоретичних знань. На основ 1 рекомендаци пошукових дослщжень ставиться завдання прикладного характеру. Це може бути вивчення можливостей створення вироб1в, основаних на нових принципах, дш, створення I використання нових вид1в матер1ал1в, технолопчних процеЫв. Прикладш дослщження завершуються попередшми розробками I рекомендащями по впровадженню, на основ! яких пот1м складаеться техшчне завдання на проектування нових вироб1в.
Важливу роль у процес1 реал1зацп нових наукових знань вщ1грають нововведения - нова шформащя, отримана у результат! фундаментальних 1 прикладних дослщжень та пщтверджена експериментальне. Це те, що дозволяе полшшити функцюнальну в1ддачу або зменшити вартють у пор1внянш з рашше створеним. Досвщ показуе, що без наявност1 певного напрацювання до початку розробки створити яюсно новий вир1б неможливо. Причому, чим складшший вир1б, тим бшьше нововведень вимагаеться для його створення, ще бшьше щей необхщно для розробки нововведень.
Бшьшкть промислових пщприемств проводять науково-дослщну роботу з техшчного вдосконалення виробництва. Таку роботу виконують переважно вщдши головного конструктора, головного технолога, головного металурга в експериментальних цехах I заводських лаборатор1ях. Тобто, науково-дослщна робота охоплюе: фундаментальну, галузеву, заводську науку. На основ! результата наукових дослщжень техшчного характеру з'являються нов1 розв'язки конкретних техшчних задач, серед яких першочергове значения мають винаходи. Винахщ - це нове, що волод1е ¿стотними вщмшностями, техшчне виконання завдання по реал1зацп вщкриття. Пщ технолопчним завданням розум1еться використання нових властивостей речовин, отриманих техшчним шляхом, або нових конструкцш. Розв'язання техшчно! задач! при цьому повинно принципово вщр1знятися вщ вщомих розв'язюв аналопчно! задач! в св1товш практищ. Створення нових вироб1в на основ! винаходу означав, що щ вироби за р1внем конструктивних ршень вщповщають останшм досягненням науки I техшки, тому використання 1х у нових розробках мае велике народногосподарське значения. Поряд з винаходом велике значения для
196
вдосконалення виробництва I збшьшення його ефективност1 мае рацпропозищя - нове I корисне для пщприемства техшчне ршення, що передбачае змшу конструкци виробу, технологи й оргашзаци виробництва, застосовуваних матер1ал1в I комплектуючих вироб1в. Вона також е результатом творчого пщходу до виконання виробничо-техшчного завдання, але на вщмшу вщ винаходу, не вносить принципово! новизни; як правило, не повторюе засвоених рашше на пщприемствах пропозицш I впроваджень. Рацюнал1заторство -виступае найбшьш масовою формою техшчно! творчост1 роб1тник1в пщприемств. Загальне кер1вництво винахщництвом I рацюнал1заторством здшснюе Державний ком1тет Украши в справах винахщництва I вщкриття, який проводить експертизу вщкритпв, видае на них охоронш документи, представляе державш штереси у галуз1 винахщництва за кордоном, у свош робот1 опираеться на мшютерства, науков1, проектш оргашзаци та пщприемства. На пщприемствах безпосередне кер1вництво розвитком винахщництва здшснюють вщдши по винахщництву I рацюнал1заторству, що приймають, рееструють I переглядають подаш пропозици, сприяють 1х упровадженню, проводять роботи з актив1заци творчо! д1яльност1 роб1тник1в.
Оргашзащя шновацшно! роботи. Авторство на результата науково-техшчно! творчост1 охороняеться законом I засвщчуеться документами, яю видаються авторам: на вщкриття видаеться диплом; на винахщ - авторське свщоцтво або патент; на рацпропозицш - посвщчення. Диплом на вщкриття I авторське свщоцтво або патент на винахщ видае Державний ком1тет у справах винаходу I вщкриття теля експертно! перев1рки. Посвщчення на рацпропозицш видаеться пщприемством, яке прийняло пропозицш до впровадження. Щодо вщкриття, то правовий захист розповсюджений тшьки на авторство. Саме вщкриття теля публжаци стае загальним здобутком I може бути використаним безперешкодно. 1накше оргашзована правова охорона на винахщ. Автор винаходу може вимагати лише визнання свого авторства, або кр1м цього залишити йому виняткове право на користування винаходом. У першому випадку видаеться авторське свщоцтво, в другому - патент. При видач1 авторського евщоцтва право на використання винаходу переходить повшетю державг Так1 винаходи використовуються в народному господарств1 без дозволу автора. Патент, кр1м визнання за винахщником авторства, стверджуе його виняткове право на зроблений ним винахщ: жодна оргашзащя чи окрема особа без згоди власника патенту не може використовувати винахщ у держав^ в якш виданий патент. Запатентований винахщ е власшстю патентовласника I може бути використаним тшьки з його згоди, шляхом видач1 дозволу або переуступки патентних прав за вщповщну сплату, тобто шляхом придбання лщензш. Лщенз1я - документ, який заевщчуе дозвш власника патенту на використання його винаходу. £ 2 види лщензш: проста I виняткова, проста лщенз1я заевщчуе збереження права за автором - власником патенту на одночасне використання винаходу I збереження авторства; виняткова лщенз1я евщчить про вщмову власника вщ використання винаходу на користь шшо! особи. Заруб1жне патентування I лщензування здшснюеться Держком1тетом у справах винаход1в I вщкритпв. Патент дшений тшьки в кра!ш, що його видала, тому виникае необхщшеть для захисту винаход1в у патентуванш. Патенти
197
бшьшосп кра!н видаються на строк 15-20 роюв. Через велику варткть встановлюеться показник доцшьност1 патентування, так звана патентоспроможшсть. Доцшьшсть патентування визначаеться, виходячи з величини виручки вщ продажу лщензп. Ефективнють роботи винахщниюв залежить вщ р1вня 1х ознайомлення з1 св1товими досягненнями. В Укра!ш створена загальнодержавна система патентно! шформаци, яка е частиною едино! системи науково-техшчно! шформаци. Провщне мкце належить Центральному науково-дослщному шституту патентно! шформаци, який збирае й обробляе патентну л1тературу десятюв кра!н св1ту. Основним державним патентним сховищем е патентно-техшчна б1блютека. Кр1м того, е галузев1 патентш фонди - з1брання опис1в винаход1в, як1 мають шформацшну цшшсть. Патентш фонди створеш також у науково-дослщних, проектних шститутах I на великих промислових пщприемствах. Матер1али патентних фонд1в використовуються для перев1рки новизни пропонованих ршень чи для уточнения патентно! чистоти нових вироб1в, вивчення тенденци розвитку техшки.
Розглянемо головш аспекти, що стосуються функцюнальних процеав управлшня господарським формуванням в АПК (рис.1).
Формування мети I цшей господарського формування. Д1яльшсть пщприемства на споживчому ринку спрямована на досягнення певних стратепчних I тактичних завдань, яю дозволяють забезпечити конкурентоздатшсть I ефективну господарську д1яльшсть, здатшсть виживати на ринку. Цш пщприемства - це визначення яккних I кшькюних характеристик функцюнування пщприемства, до досягнення яких воно прагне. Цшь функцюнування пщприемства утворюе складну I взаемопов'язану систему, що залежить як вщ зовшшнього середовища, котре оточуе пщприемство, так I вщ внутршшх фактор1в його функцюнування. Завдання пщприемства визначають етапи або шляхи досягнення мети в перюд, на який розробляеться стратепя. Класифжащя цшей пщприемства: 1) за ступенем досягнення мети: бажаш (отримання максимальних прибутюв); життево необхщш (отримання мш1мально-необхщних прибутюв, котр1 забезпечують збереження статутного фонду пщприемства);2) за часовим фактором: перспективна мета; поточна мета; 3) в залежност1 вщ вщношення до головно! мети пщприемства: кшцев1 цш; пром1жш; 4) в залежност1 вщ оцшки: кшьккш (виражаються певними абсолютними I вщносними показниками - обсяг продажу, сума отриманого прибутку); яюсш ( культура обслуговування, сощальний м1крокл1мат, культура виробництва); 5) в залежност1 вщ змюту I характеру вщображуваних штереЫв: цш пщприемства, як суб'екта ринкових вщносин отримання прибутюв); цш суспшьства, задоволення потреб населения (вщповщшсть обсягу I структури споживчого попиту).
Формулювання цшей пщприемства, виб1р найбшьш важливих з них залежить I вщ стади життевого циклу пщприемства. Класифжащя цшей пщприемства в залежност1 вщ стадш життевого циклу: стади життевого циклу -головна цшь пщприемства - головне завдання: 1) народження - виживання -вихщ на ринок; 2) дитинство - отримання короткочасних прибутюв - змщнення положения на ринку; 3) юшсть - прискорене зростання обсяпв продажу I
198
прибутюв - захоплення свое! частки ринку; 4) рання зршсть - постшне зростання обсяпв д1яльност1 - диверсифжацш на д1яльшсть (освоения додаткових напрямюв д1яльносп); 5) зршсть - формування ¿мщжу пщприемства I збалансований ркт - змщнення становища пщприемства на освоеному сегмент! ринку; 6) старшня - збереження досягнутих позицш -забезпечення стабшьност1 господарсько! д1яльност1; 7) вщродження - пошук додаткових ¿мпульЫв в д1яльност1 пщприемства - техшчне переозброення, пошук нових ринюв ресуршв, нових постачальниюв, нових ринюв збуту, впровадження нових технологш.
Вимоги до розробки цшьово! полпики пщприемства: визначаеться не одна, а декшька цшей на основ! комплексного пщходу, який забезпечуе взаемозв'язок м1ж цшями; цш не повинш суперечити одна однш, тобто повинш бути реальними I можливими для виконання; ЦШ покликан! давати основу I стимул для подальшо! д1яльност1, забезпечувати зосередження сил I засоб1в пщприемства на прюритетних дшянках його д1яльност1, визначати найбшьш важлив1, фундаментальш напрямки роботи. При визначенш цшей господарсько! д1яльност1 пщприемства користуються методом побудови дерева цшей, котрий полягае у визначенш головно! цш I формулюванш цшей р1зних р1вшв (основш ЦШ, пром!жш ЦШ, пщ цЫ), що сприяють досягненню головно! цЫ.
Постановка господарських завдань та !х обл1к. Постановка завдань являе собою кшьюсну конкретизацш цшей пщприемства ¿з зазначенням способ1в I терммв 1х досягнення для кожного р1вня: корпоративного, дшового, функцюнального й операцшного. Завдання традицшно прийнято формулювати одночасно з вибором мш! I формулюванням цшей. Однак конкретизащя цшей теля вибору I комплексно! оцшки стратепчного плану приводить до необхщност! уточнения постановки завдань, що в остаточному пщеумку дозволяе не допустити протиставлення завдань не тшьки сильним I слабким сторонам, можливостям I загрозам (визначених у ход! анал1зу зовшшнього I внутршнього середовища), але I розробленим стратепям. Бшьш емне уявлення обговорюваного питания зводиться до того, що м1ж мюею, цшями I завданнями встановлюються однозначш взаемозв'язки: мю!я - загальний стратепчний ор1ентир напрямку розвитку оргашзаци; ЦШ - яккне вираження; завдання -кшьюсне вираження; реал!защя - досягнення обраного ор1ентира. Постановка господарських завдань, передбачае, кр1м !х постановки, заповнення журналу реестраци господарських операцш та !х постшне вщображення в журнал! реестраци господарських операцш, господарсью можуть вщображатися за допомогою програми «1С:Бухгалтер!я 7.7».
Прогнозування господарського стану пщприемства - це передбачення майбутнього стану внутршнього I зовшшнього середовища ф1рми, яке базуеться на наукових методах I штущи, тобто це процес обгрунтування кшьюсних та яюсних змш розвитку в майбутньому.
Планування розвитку господарсько! д1яльносп пщприемства - це процес визначення цшей розвитку I виб1р оптимальних шлях1в !х досягнення. У бшьш широкому розумшш - це сукупшсть управлшських дш менеджменту I персоналу пщприемства на встановлення управлшських завдань, яю визначають напрямки, темпи I пропорци розвитку.
199
Розробка стратеги розвитку господарсько! д1яльносп пщприемства. Стратепя пщприемства - це генеральна комплексна програма дш, яка визначае прюритети I для пщприемства проблеми, його мюю, головш цш I розподш ресурав для 1х досягнення. Вона формулюе цш та основш шляхи для !х досягнення, таким чином, що пщприемство мае спшьний напрямок розвитку. За сво1м змютом стратепя розвитку пщприемства - це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратепчного планування. В свою чергу стратепчне планування - це процес здшснення цшей на певний перюд та напрямюв д1яльност1 пщприемства. Розробка стратегш пщприемств - це досить складний I тривалий процес, враховуючи постшну переощнку I перюдичну перев1рку вибраних цшей, анал1зуючи при цьому стан середовища д1яльност1 самого пщприемства. Стратепчний потенц1ал характеризуеться трьома моментами: по-перше - наявн1стю та станом реальних ресурс1в п1дприемства, його матер1альш, трудов!, ¿нформац1йн1, ф1нансов1 ресурси; по-друге - ступенем в1дпов1дност1 ресурсного потенщалу стратег1чним ц1лям I задачам пщприемства; по-трете - здатн1сть ресурсного потенщалу забезпечити ст1йк1сть до впливу зовшшнього середовища та його гнучюсть щодо внутр1шньо ф1рмових зм1н; ¿ншими словами - здатшсть адаптуватися. Р1вень освоения потенцшних можливостей п1дприемства характеризуе «конкурентний статус п1дприемства». Це поняття не можна зм1шувати або ототожнювати з конкурентоспроможн1стю, конкурентними перевагами. Конкурентний статус ощнюе ресурсне забезпечення й готовнють п1дприемства до досягнення стратег1чних цшей та завдань, ступень засвоення сво!х потенц1йних можливостей, наявн1сть сприятливих зовшшшх умов для створення та пщтримки конкурентних переваг. Стратег1я визначае загальний напрямок I зас1б використання засоб1в для досягнення поставлено! мети. Цьому засобов! в!дпов!дае визначений наб!р правил ! обмежень для прийняття ршень. П!сля досягнення поставлено! мети стратепя як напрямок ! зас!б досягнення мети припиняе свое ¿снування. Нов! цш ставлять задачу розробки ново! стратеги.
Розробка тактики розвитку господарсько! д!яльносп пщприемства. Тактика пщприемства - зашб, який забезпечуе реал!зац!ю нам!чено! стратег!!. Тактика визначае конкретн! короткостроков! завдання, як! забезпечують пост!йне наближення до поставлено! мети. Вона розробляеться ! впроваджуеться кер!вництвом ! працюючими у низових ланках. Таким чином, пщ тактикою п!дприемства пропонуеться розум!ти сукупн!сть короткострокових д!й, практичних метод!в ! прийом!в менеджменту, що використовуються для реал!зац!! стратег!й п!дприемства.
Мотиващя сп!вроб!тник!в ! персоналу. До основних рис системи мотивування прац!вник!в належать: сприяння як формуванню, так ! досягненню сусп!льно значущих ц!лей оргашзаци ! завдяки цьому п!дтриманню р!вноваги м!ж економ!чними ц!лями та суспшьною в!дпов!дальн!стю п!дприемства; виконання функц!! комушкаци м!ж кер!вництвом, власником орган!зац!! та и прац!вниками. Мотивування стосуеться створення та пщтримання взаемного порозум!ння м!ж п!дприемством та окремими трупами людей або всередиш груп; система мотиваци мае дв! сторони. Одна сторона стосуеться р!вня, диференц!ац!! структури та динамки витрат на персонал, зокрема зароб!тно!
200
плати, створення системи стимул1в до пращ. Друга пов'язана 3i стилем управлшня, що застосовуеться кер1вниками. Вона проявляеться у поступовому переход! вщ авторитаризму до демократичного стилю. Гнучка система мотиваци управлшського персоналу пщприемства повинна вщповщати таким принципам: гнучкост!, який означае, що система мотиваци персоналу повинна мати здатшсть до оперативного реагування на зм1ну зовшшшх i внутршшх умов функщонування, а також на змшу загальних i локальних цшей пщприемства; системности який означае повне вщображення шдивщуального вкладу людини в досягнення юнцевих результата пщприемства через ланцюги "людина-посада-робота" i "особа-група-колектив"; вщповщност!, який полягае у встановленш такого р1вня мотиваци персоналу, який вщповщае кшькост!, якост! та вагомост! затрачено! прац!; структурованост! - характеризуе под!л зароб!тно! плати на частини, кожна з яких е в!дображенням особистого вкладу пращвника в досягнення поточних, к!нцевих i в!ддалених результат!в д!яльност! п!дприемства; вщкритост! системи мотивац!! персоналу, який означае !! прозор!сть та шформацшну доступшсть для кожного прац!вника.
Стимулювання сшвробпниюв i персоналу - один ¿з загальних cnoco6iB соц!ального управл!ння, впливу на повед!нку, д!яльн!сть шдиввдв, сощальних груп, трудових колектив!в. Важливо також пщкреслити, що для прац!вника необхщна певна воля вибору Tie! або шшо! стратег!! й тактики дш в сфер! прац!. Ч!тко розроблений процес стимулювання дозволяе трудовим колективам тривалий пер!од часу ефективно функщонувати без втручання суб'екта керування. Стимулювання як cnoci6 керування припускае необхщшсть врахування ¿нтерес!в особистост!, трудового колективу, ступеня !хнього задоволення, тому що саме потреби е найважлив!шим чинником поводження соц!альних систем. Сама по co6i потреба не може спонукати прац!вника до якихось певних дш. Т!льки тод!, коли потреба зустр!чаеться ¿з предметом, здатним !! задовольнити, вона може направляти й регулювати д!яльн!сть соц!ально! системи, управляти !! поводженням. Усв!домлення потреб викликае штереси, бажання, прагнення, потяги. Ч!тко розроблений процес стимулювання дозволяе трудовим колективам тривалий перюд часу ефективно функщонувати без втручання суб'екта керування. Стимулювання як cnoci6 керування припускае необхщшсть врахування штереЫв особистост!, трудового колективу, ступеня !хнього задоволення, тому що саме потреби е найважлившим чинником поводження сощальних систем. Сама по co6i потреба не може спонукати пращвника до якихось певних дш. Тшьки тод!, коли потреба зустр!чаеться ¿з предметом, здатним !! задовольнити, вона може направляти й регулювати д!яльшсть сощально! системи, управляти !! поводженням. Усв!домлення потреб викликае штереси, бажання, прагнення, потяги.
Контроль виконання управлшських pimeHb - п!сля того, як почалось виконання р!шення, менеджер повинен здшснювати контроль за ходом його виконання. Контроль - це спостереження, нагляд з ц!ллю перев!рки стану виконання р!шення. BiH здшснюеться шляхом обл!ку ходу виконання, своечасно виявляе в!дхилення в!д задано! програми, дае можлив!сть л!кв!дувати причини в!дхилення, або попередити про нам!ри несвоечасного виконання р!шення. Для контролю використовуеться pi3Hi види обл!ку: статистичний;
201
бухгалтерский; оперативний. Менеджер оргашзуе спещальний облк ходу виконання окремих р1шень. Труднощ! у здшсненш контролю полягають у тому, що треба одночасно контролювати хщ виконання багатьох pimeHb i розпоряджень за р1зними показниками. Для цього в оргашзаци створюеться спещальна система контролю виконання ршень (наказ1в, постанов, розпоряджень). У сучасних оргашзащях використовуеться контроль ручний, картковий i комп'ютерний. Все залежить вщ обсягу документа, що контролюються. Важливим засобом контролю виконання прийнятих pimeHb е систематичне заслуховування звтв з виконання прийнятих ршень на засщаннях колепальних оргашв (правлшнях, колепях, презид1ях, радах), нарадах у кер1вник1в оргашзаци, менеджер1в структурних пщроздЫв. Створена система облжу i контролю виконання ршень забезпечуе менеджера необхщною шформащею, без яко! неможливо здшснювати нормальний процес управлшня, своечасне ршення труднощ1в, що виникають, подолання та усунення недолшв.
Оцшювання фшансових результата управлшня господарським формуванням фактично зводиться до оцшки ефективност! управлшня грошовими потоками. Оцшка ефективност! управлшня грошовими потоками являеться складовим елементом модел! управлшня грошовими потоками пщприемства як на еташ кшькюно! та яккно! оцшки результата (досягнення поставлених цшей), так i на eTani прогнозування та планування грошових поток!в, а також корегування планових показниюв вщповщно до змши зовшшнього та внутршнього середовища здшснення пщприемницько! д1яльност1 суб'ектом господарювання. Це, у свою чергу, надае нам право виокремиш дану проблему як окреме питания дано! теми. Можна видшити наступи! завдання, що можуть ставитися перед фшансовим менеджером пщприемства при проведенш оцшки ефективност! модел! управлшня грошовими потоками, зокрема: ретроспективний анал1з результата фшансово-господарсько! д1яльност1 пщприемства та визначення основних фактор1в формування його фшансових результата; дослщження особливостей формування тенденцш та розвитку тренд1в фшансування (перш за все, самофшансування) суб'екта господарювання та р1вень ix узгодженост! ¿з фшансовою його стратепею; визначення оптимальних параметр1в та показниюв фшансового плану пщприемства, у тому числ1 стратепчного та оперативного; оцшка обгрунтованост! прогнозних показниюв руху грошових кошта суб'екта господарювання та шших планових фшансових показниюв та р1вня !х впливу на формування фшансових результата пщприемства; визначення форм та метод1в впливу фшансового менеджменту пщприемства на основн! параметри його грошових потоюв з метою забезпечення цшьового р1вня прибутковост! за прийнятного р1вня л!квщност! та платоспроможност! суб'екта господарювання та iHmi завдання, що випливають ¿з фшансово! та корпоративно! стратеги.
Фшансово-економ!чна ст!йк!сть компанш, п!дприемств та зокрема, господарських формувань в АПК виражаеться завдяки грошовому потоку. Грошовий пот!к (англ. «Cash Flow»): 1) грошов! надходження п!дприемства м!нус його грошов! виплати за певний пер!од; 2) у ширшому ф!нансовому ceHci - анал!з Bcix фактор!в, що впливають на надходження грошей протягом зв!тного перюду. Грошовий пот!к е рухом грошей, в або з б!знесу, проекту або
202
фшансового продукту. Величина «Cash-Flow» зазвичай вим1рюеться протягом певного, обмеженого перюду часу. Вим1рювання грошових потоюв можуть бути використаш для розрахунку шших параметр1в, яю дають шформацш про варт1сть компани i економ1чне становище, наприклад про необхщшсть розробки санацшних заход1в.
Загальний чистий грошовий потж компани за перюд (зазвичай квартал або р1к) дор1внюе змш1 залишку грошових кошт1в за цей перюд: позитивний, якщо залишок грошових кошт1в збшьшуеться (бшьше грошей стае доступно), негативною, якщо залишок кошт1в зменшуеться. Сукупний чистий грошовий пот1к являе собою суму грошових кошт1в, яю класифшуються за трьома напрямками (див. приклад у табл. 1).
Таблиця 1
Приклад формування опису грошового потоку тдприсмства
(представлено авторський вар1ант)
№ п.п. Опис статей грошового потоку Сума (тис. $ США) Результат (тис. $ США)
1 2 3 4
1. Грошовий попк, пов'язаний з основною господарською даяльшстю -90
1.1. Продаж1в (у грошах) +130
1.2. Матер1али -110
1.3.. Праця -110
2. Грошовий попк в1д фшансово! д1яльност1 +120
2.1.. Вхвдний потж ввд кредиту +150
2.2. Погашения позики -15
2.3. Податки -15
3. Грошовий попк в1д швестицш -110
3.1. Придбання кашталу -110
Загальний -80
Оперативш грошов1 потоки (пов'язаш з основною господарською д1яльшстю): грошов1 кошти, отримаш або повшстю витрачеш в результат! внутршньо! д1яльност1 компани. Ця стаття включае в себе грошов1 доходи плюс змши у оборотному катталг У середньостроковш перспектив! це мае бути чистий позитивний дохщ, якщо компашя залишаеться платоспроможною. Фшансування грошових потоюв (грошовий пот1к вщ фшансово! д1яльност1): грошов1 кошти, отримаш вщ випуску боргових I пайових зобов'язань або виплачеш у вигляд1 дивщенд1в, викупу акцш або боргових виплат. 1нвестицшш потоки грошових кошт1в (грошовий пот1к вщ швестицш): грошов1 кошти, отримаш вщ продажу довгострокових актив1в, або витрати на каштальш активи - швестици, придбання I довгов1чшсть актив1в.
У фшансовому оздоровленш пщприемства важливу роль ввдграють санацшш заходи. Санащя, це план фшансового оздоровления пщприемства, об'ектами санацшного планування е процеси господарсько! д1яльност1 виражеш у фшансових, виробничих та трудових ресурсах I результатах господарсько!
203
д1яльносп пщприемства. До суб'ект1в, яю можуть прийняти участь у фшансуванш санацшних заход1в, слщ вщнести таких - кредитори пщприемства (банки та фшансово-кредитш установи, постачальники); власники пщприемства; державш органи (див. приклад формування внутршшх й зовшшшх джерел фшансово! санацй пщприемства та методи !х мобшзаци у табл. 2).
Таблиця 2
Внут|мшш й зовшшш джерела фшансово*1 санацп пщприемства та методи ¥х моб1шзащ1 (представлено авторський вар1ант на
№ п. п. Джерела фшансування за напрямами д1яльносл Методи мобШзацн внутршшх й зовшшшх джерел санацй Вид д1яльносп
Внутршш джерела фшансовоТ санацй
1. Зниження адмшстративних витрат. Зменшення представницьких витрат; зниження витрат на в1дрядження, утримання апарату управлшня, зв'язок. Операцшна.
2. Зниження загальновиробничих витрат. Скорочення чисельносп апарату управлшня; скорочення витрат на оплату пращ пращвникам апарату управлшня; удосконалення та прискорення обслуговування основних засоб1в. Операцшна.
3. Зростання доходав вщ реал1зацп готово! продукцп, товар1в, роби; послуг, у т.ч.: зростання обсягу реал1зацп продукцп Актив1защя маркетингово! полижи шдприемства; вихвд на нов1 ринки збуту; використання нових випдних для ктенпв мехашзм1в розрахунку за продукцш; ошишзащя асортименту продукцп Операцшна.
4. Зростання цши продукцп, товар1в, роби; послуг. Шдвищення якосп продукцп; покращення сервюного обслуговування; покращення якосп обслуговування ктенпв. Операцшна.
5. Зниження втрат в1д учасп у каштал1 та шших фшансових витрат. Усунення втрат в1д швестицш у доч1рш та асоцшоваш шдприемства; узгодження з кредиторами зниження вщсотшв за кредит. Фшансова.
6. Зростання шших доход1в шдприемства. Реал1защя фшансових швестицш; реал1защя основних фонд1в; використання зворотного л1зингу. Фшансова.
7. Зростання дохода в1д учасп у каттал1 та шших фшансових операцш. Отримання див1денд1в; рефшансування деб1торсько! заборгованосп. Фшансова.
8. Зростання шших операцшних доход1в. Реал1защя частини оборотних засоб1в, запаав, сировини, незавершеного виробництва; здача в оренду основних фонд1в. 1нвестицшна.
204
Зовшшш джерела фшансовоТ санаци
1. Реструктуризащя (реоргашзащя) шдприемства. Злитгя з фшансово мщним шдприемством; поглинання; приеднання; подш; змша форми власносл або оргашзацшно-правово! форми. Операцшна.
2. Непряма державна шдтримка. Державне шльгове кредитування; шльгове оподаткування та кредитування; надання дозволу на порушення антимонопольного законодавства; розмщення державних замовлень на шдприемствах. Фшансова.
3. Фшансування санацшних заход1в за рахунок прямого державного фшансування. Надання бюджетних дотацш, субвенцш та субсидш; державш внески у статутний фонд. Фшансова.
4. Фшансування санацшних заход1в за рахунок власнишв. Збшьшення статутного фонду (за рахунок додаткових внесюв, решвестицп прибутку); зменшення номшально! вартосп акцш; надання кредипв та щльових внесшв власниками. Фшансова.
5. Фшансування санацшних заход1в за рахунок кредитор1в, у тому числг рефшансування боргу. Списания та реструктуризащя кредиторсько! заборгованосп; надання щльових баншвських позик; випуск облтацш та шших боргових щнних папер1в шд гарантш санатора. Фшансова.
6. Зростання обсяпв прямого та непрямого швестування. Застосування сучасних шновацшно-шформацшно-швестицшних метод1в обгрунтування швестицшних проекпв. 1нвестицшна.
Розробка плану фшансового оздоровления здшснюеться, як правило, фшансовими та контролшговими службами пщприемства, яке перебувае у фшансовш криз1, представниками потенцшного санатора, незалежними аудиторскими та консалтинговими ф1рмами. Здшснення санацшних заход1в на пщприемств1 в кризовому сташ вимагае залучення та використання фшансових ресуршв. Джерела фшансування повинш забезпечувати здшснення процеав оздоровления пщприемства в необхщних обсягах та термшах, !х вщображення у плат санаци е необхщним. Внутршш джерела фшансово! санаци е приорпетними, це обумовлено тим, що в кризових умовах розвитку економши бшьшост1 пщприемств доводиться розраховувати виключно на власш сили, вишукувати внутршш резерви покращення показниюв фшансово! д1яльностг Пщприемства зараз мають обмежеш можливост1 на отримання кредиту на впровадження санацшних заход1в. Внутршш джерела можуть бути мобшзоваш в коротю термши I не потребують значних додаткових каттальних вкладень. Кр1м того, ор1ентащя пщприемства на мобшзацш внутршшх джерел фшансування оздоровчих заход1в вщображаеться в плат санаци пщприемства та сприяе зростанню дов1ри до боржника з боку кредитор ¿в. Але практика
205
показуе, що в сучасних умовах бшьшосп в1тчизняних пщприемств неможливо здшснити оздоровч1 процедури без залучення зовшшшх джерел фшансування.
Ochobhí узагальнення i висновки.
На ochobí теоретичного узагальнення встановлено, що ютотний внесок в розвиток Teopiï та практики управлшня зробили чотири найважливших науков1 пщходи: 1) пщхщ з позицш видшення р1зних шкш в управлшш; 2) процесний пщхщ; 3) системний пщхщ; 4) ситуацшний шдхщ. Акцентовано, що термш «управлшня» у захщнш економ1чнш л1тератур1 фактично не вживаеться. Там економ1чн1 науков! i практичш аспекти управлшня визначаються термшом «менеджмент» (categorical concept of "management"), хоча icHye вщповщник термшу «управлшня» - «governance».
Систематично узагальнено ключов1 теоретико-методолопчш та прикладш аспекти категоршного поняття «управлшня», як функщею оргашзованих систем та «управлшня оргашзащею» - господарським формуванням. Представлено структурно-лопчну схему модел1 управлшня господарським формуванням в АПК. Сформульовано ïï понятшний апарат: 1) видовi ознаки управлшня як явища або процесу; 2) функцюнальна структура управлшня; 3) функцюнальш процеси управлшня.
Охарактеризовано прикладш засоби забезпечення фшансово-економ1чно1 ст1йкост1 пщприемства. На ochobí теоретичного узагальнення наведено приклади ведения опису грошового потоку пщприемства, формування внутр!шшх й зовшшшх джерел фшансово! санацй пщприемства та методи ïx мобшзаци. Грошов! потоки можуть бути використаш для розрахунку параметр1в: 1) визначення проекту прибутковост1 або вартост1 компани; 2) визначення проблеми б1знесу щодо л1квщност1 актив1в; 3) грошовий пот!к може бути використаний для оцшки "якостГ' доход1в, що генеруються за методом нарахувань; 4) для оцшки ризиюв у фшансовому продукт!, наприклад, для грошових вимог, оцшки ризику дефолту, решвестування вимог i т.д.
Наведен! групи джерел та сукупшсть метод1в е теоретико-методолопчною основою санацй пщприемства, але можуть бути доповнеш з урахуванням конкретних умов на ochobí анал1зу сили ди господарських фактор1в та кризових чинниюв на господарсью, економ1чш та фшансов1 результата пщприемства. Формування мехашзму залучення та використання фшансових pecypciB для забезпечення виживання пщприемств в умовах кризи та ïx ycnimHoro розвитку на стади економ1чного зростання е не лише важливою складовою санацй пщприемства, а й запорукою ïx ефективно! д1яльностг
Подальш1 науков! дослщження слщ скеровувати на подальший пошук сучасних шновацшно-шформацйшно-швестицшних метод1в пщвищення економ1ко-еколопчно1 та ринково! ефективност! управлшня господарськими формуваннями АПК.
Л1тература
1. Алгинин А.В. Юность науки / А.В. Алгинин. - М., 1990. - С.10.
2. Гегель Г.-В.-Ф. Наука логики // Сочинения / Г.-В.-Ф. Гегель. - М.: Соцэкгиз, 1937. Т. 5. - 713 с.
3. Гельвеций Клод Адриан. Об уме / К.А. Гельвеций. - М., 1938. - С. 100115.
206
4. Декарт Р. Рассуждение о методе / Р. Декарт. - М., 1953. - С. 26-27.
5. Пунько Б.М. Економко-еколопчне вщтворення: Монограф1я / Б.М. Пунько [За редакщею академжа HAH Украши Б.В. Буркинського]. - Льв1в : Науково-виробнича ф1рма "Украшсью технологИ", друге вид., доп., 2011. - С. 101-133.
6. Терещенко О.О. Управлшня фшансовою санащею: [п1дручник] / О.О.Терещенко. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.
7. Бланк H.A. Основы финансового менеджмента [в 2 т.] / И.А.Бланк. - К.: Ника-Центр, 1999. - 593 с.
8. 1вженко A.C. Основш напрямки удосконалення мехашзму санацИ п1дприемств за сучасних економ1чних умов // Актуальш проблеми економ1ки / A.C. 1вженко. - К, 2008. - №4. - С. 142-148.
9. 1нтернетресурс: http://pidruchniki.com.ua/menedzhment/strukturno-logichni_shemi_liderstvo.
Рецензент - д.е.н., професор Музика П.М.
207
