CC BY
26Учет записки Тавртського нацюнального утверситету iMeHi В. I. Вернадського.
Серiя: Фiлологiя. Соцiальнi комушкацп. - 2014. - Т. 27(66), № 4. Частина 2. - С. 48-56.
УДК 821.161.2.03
ТАРАС ШЕВЧЕНКО I ВОЛОДИМИР СОСЮРА: ДО ПРОБЛЕМИ ЗМ1СТОВНОСТ1 ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ I ЙОГО ФОРМОТВОРЧИХ
КОМПОНЕНТ1В
Вишняк М. Я.
РВНЗ «Кримський тженерно-педаголчний ynieepcumem», Смферополь E-mail: uakafedra@mail.ru
Стаття присвячена ролi рими та римотворчих засобш художнього тексту в формуванш його змютовноси. Це питання простежуеться через зiставлення поетичного послання Тараса Шевченка «I мертвим, i живим...» та поеми-памфлету Володимира Сосюри «Вщповщь», близьких своею змютовшстю до гостросюжетних, динамiчно напружених творш. Щоправда, тут варто зробити заувагу стосовно поеми Сосюри, оскiльки в нш в осудному планi йдеться про Свгена Маланюка. Оцшюючи останнього з позицiй сьогодення i зняття з нього табу «буржуазного нацюнатста» та «ворога народу», треба зазначити, що Сосюра, як i Тичина та iншi вiдомi на той час майстри слова, здебшьшого прийняли на вiру бшьшовицью гасла про побудову тсля революцiйних змагань вшьного демократичного суспiльства на принципах ршносп, свободи i братства народiв, як i осуд правлячим режимом його воропв, до яких був внесений i письменник-емггрант G. Маланюк. Хоч згодом i сам Сосюра переконався в облудносп сво!х вiрувань та вiдчув i на собi утиски та переслiдування з боку режиму, цькування за ii ж, що i Маланюк, «нацюналютичш прояви», заборону друкуватись, нещадну критику. Уникаючи вдеолопчного пiдrрунтя, автор статтi основну увагу зосереджуе на питаннях художньо! майстерносл названих творiв Шевченка i Сосюри, едносп 1х змiсту i форми, якi досягаються через формотворчi компонента, зокрема риму та ритмку, що формуе i вiдповiдну мелодику.
Km4oei слова: Шевченко, Сосюра, рима, ритмжа, мелодика, зм1ст i форма.
Рима поетичного твору - це один з його елемент1в, це «(м1рнють, сум1рнють, узгоджешсть вщ грецьк. rhythmos) - суголосся закшчень у сум1жних та близько розташованих словах, яю можуть бути на мющ клаузул або перебувають в середиш в1ршованого рядка. Рима тюно пов'язуеться з ритмомелодикою, лексикою, синтаксисом, строфшою в1ршованого мовлення» [2, с. 592-593]. Рима е тонким i чутливим елементом римовано! поезп, i вона вщграе значну роль в увиразненш змюту художнього твору, його ритм1чно! та звуково! оргашзацп. За визначенням В. Лесина та О. Пулинця «рима посилюе змют, щейне i емоцшне звучання в1рша, .. .створюе багатий звуковий повтор, який посилюе музикальнють в1ршовано! мови, е важливим елементом ритму, мае велике композицшне значення, бо за допомогою рим в1ршов1 рядки об'еднуються в строфи» [1, с. 355].
Одним ¡з знатних майстр1в слова i суголосся його формотворчих компонента з1 змютовнютю художнього твору через вмшо д1браш рими був Тарас Шевченко. Його твори служать зразком для багатьох поколшь поет1в. Мали вони суттевий валив i на Володимира Сосюру, який неодноразово тдкреслював неабияке значення музи Шевченка у формуванш його свггогляду й поетично! майстерносл. В статп, присвяченш 150-р1ччю з дня народження Кобзаря, вш писав: «Грозова муза
48
Шевченка осяяла мо! першi поетичнi кроки. Вона зiгрiвала мое серце i в дш мое! поетично! юностi й зршосп i зогрiвае його, коли сшг рокiв затуманив мое волосся...» [4, т. 10, с. 62].
На прикладi зiставлення двох поем - Т. Шевченка «I мертвим, i живим.» та В. Сосюри «Вщповщь» спробуемо визначити, як рима та ршмчш i римотворчi засоби впливають на формування поетичного тексту i його змiстовностi в творчш практицi обох поетiв. На перший погляд може здатися, що за сво!м змiстом названi поеми досить вщдалеш одна вiд одно!. Та !х близькiсть насамперед криеться в глибокому патрютичному спрямуваннi, в палкш любовi до свого народу, Укра!ни i ненавистi до ворогiв, запроданщв i зрадникiв усiх мастей. А це не могло не зумовити i загального поетичного пафосу обох творiв та !х ритмiко-емоцiйного звучання, не могло не позначитись i на образно-художнiх засобах. Одним iз них i е римотворення. I хоч ще раз пiдкреслюемо, що обох поеив вiддаляе значна юторико-хронологiчна вiдстань, спорiдненiсть iдейно-тематичного задуму зближуе щ двi поеми. За жанром i «посланiе» Шевченка, що за визначенням I. Франка е гострою «огнистою iнвективою», i поема Сосюри спрямоваш проти ворогiв укра!нського народу.
Шевченкiв твiр починаеться зi вступу. Написаний в розповщнш манерi, вш становить собою схвильований i болюний роздум про долю рiдного народу i кра!ни. Поетичнiй думцi шдпорядковаш i засоби римотворення. Годi шукати хоч одного прикладу, де б рима якось обмежувала, стискувала поетичну оповщь. Поет вшьно, вiдповiдно до змюту i настрою, змiнюе ршмчне i тональне звучання твору. I важливе мюце в усьому займае рима. Iнодi в його творi трапляються так званi асонанснi рими, в яких збтаються лише голосш звуки (плачу - бачить, жнива -юродив^ краю - немае, полi - воля). Та це не порушуе змютовно! едностi, яка досягаеться i метричною органiзацiею твору, однорщною в межах певного змютовного епiзоду, i внутрiшнiм римуванням, вжитим уже на початку твору:
I смеркаед свггае, 8 складш
День божий минае, 6 склад1в
I знову люд потомлений 8 склад1в
I все спочивае [5, т. 1, с. 348]. 6 склад1в
Цьому завданню служить i потршне спiвзвуччя рим, до якого часто вдаеться поет, як, наприклад, в останшх словах трьох рядюв першо! строфи - «свiтае, минае, спочивае». Поет уникае стало! строфiчно!' будови. Оскшьки його твiр мае форму послання, безпосереднього звернення до народу, Шевченко прагне якнайбшьше наблизити його до живо! розмовно! мови. Поетова уява безмежна, а напруга поетично! думки настшьки висока, що йому наче не вистачае класичного рядка для !! вираження, тому вш часто вдаеться до засобу перенесення. Така синтаксична конструкщя зус^чаеться в Шевченка вже на початку твору в рядках:
I Господа зневажають, Людей запрягають
49
В тяжК ярма. Орють лихо, Лихом засшають, А що вродить? Побачите, Яю будуть жнива! [5, т. 1, с. 342].
У ходi оповщ автор часто змшюе поетичнi iнтонацi!, нерщко вона чергуеться в творi з окликом, запитанням, як це видно з вищенаведеного уривку. Римування при цьому не одномаштне, а парне, перехресне, подвшне чи й потршне. Рiзноманiтна строфiка i метрична оргашзащя рядкiв (поетичний розмiр у порiвняно невеликому творi Шевченка змiнюеться дев'ять разiв) допомагають йому у створенш досить рухливого i змiнного за настроем i емоцiями вiрша. Виразну змютовну роль при цьому у посланш вiдiграе застосування автором не заримованого рядка в 14-складовш строфi, яка поеднуеться з потршним римуванням iнших трьох рядюв. Так, не заримований третш рядок в першш строфi твору, видiлений до того ж дактилiчною клаузулою, перебирае на себе лопчний акцент початку -протиставлення «люду потомленого» i поета в наступних рядках.
Порядок чергування рим (парний чи перехресний) у Шевченка певною мiрою залежить вщ характеру емоцшно! напруги тих чи шших рядкiв. При плавнш, спокiйнiй оповiдi римування дуже часто перехресне:
Нема на свт Укра!ни, Немае другого Дшпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра
а б а
б [5, т. 1, с. 349].
Вираженню ж ознак схвильованосп, експреси, ущшьненню думки сприяе парне римування:
Кричите, а
Що Бог создав вас не на те, а
Щоб ви неправда поклонились!.. б I хилитесь, як [ хилились! б [5, т. 1, с. 349].
До того ж парне римування в 14-складовому вiршi служить i засобом видшення важливого у змютовному плаш образу, як у вже цитованих рядках «I Господа зневажають...» [5, т. 1, с. 348]. I тут - виразова функщя цього прийому посилюеться вже згаданим прийомом перенесення (з 2-го в 3-й рядок). Шевченко тонко вщчувае ритм вiрша. В своему посланш вш користуеться то народнотсенним силабiчним 14-складовим розмiром, то класичним чотиристопним ямбом, то 12-11-складовим силабiчним вiршем книжного походження.
Дуже рiзноманiтна й штонацшно-синтаксична органiзацiя твору, що адекватно передаеться його пунктуащею, як наприклад у рядках:
Все розберггь.. .та й спитайте Тойд1 себе: що ми?... Чи! сини? яких батьк1в Ким? За що закуп?
50
То й побачите... [5, т. 1, с. 351].
Таким чином, використавши широк можливосп римотворчих i ритмiчних засобiв оргашзацп вiрша, його тональностi, Шевченко зумiв у своему посланнi досягти оргашчно! едностi його змiсту i форми.
Вiршова будова поеми В. Сосюри «Вщповщь» така ж рiзноманiтна, як i послання Т. Шевченка «I мертвим, i живим.» Тшьки в И першому роздiлi одинадцять вщмшних змiстовних вiдтинкiв, оригiнальних за строфiчною i римотворчою органiзацiею поетичних рядкiв. Як i у Шевченка, «Вщповщь» Сосюри починаеться зi вступу, що виконуе важливу смислово-композицiйну роль. Поет подшяе твiр на п'ять роздшв, кожен з яких, подiбно до видiлених змiною вiршованих розмiрiв змiстовних частин Шевченкового послання, мае свш комплекс мотивiв - складових елеменив розвитку тематичного задуму. Будучи за сво!ми ознаками так само, як i твiр Шевченка, «гострою iнвективою», поема Сосюри не мае стрижнево! фабули, притаманно!, як правило, етчним чи лiро-епiчним творам. II оповщь грунтуеться (як i в Шевченка) на розвитку лiричного переживання, змют якого - це гшвна вiдсiч всiм недоброзичливцям та <аже з ними» за пiдлi наклепи на укра!нський народ, його культурних дiячiв, на Укра!ну. У встут до твору, як i Шевченко, автор користуеться парним i перехресним римуванням. Найбшьш важливi в смисловому значенш слова вiн переносить в кшець рядка. А римуючись мiж собою, вони набувають пщкреслено! штонацшно! виразностi:
Вируе в кожному краю.
Уже пливуть грозою туч1.
Ми ще зустршемось в бою!
А поки в1дпов1дь свою
Я вам пишу на крик жагучий... [3, т. 6, с. 198].
Картини природи, якими починаються твори обох поета, символiзують певш поди з життя людей i кра!ни. Однак вони вщмшш своею тональнiстю: у Шевченка вступ зачинае фшософський роздум про вiчну плиннiсть природи, людського буття з перенесенням на долю людей в кршосницькому суспiльствi, причому концентращю роздумiв посилюють одногрупнi дiеслiвнi рими (смеркае, свiтае, минае, спочивае). Шевченко лише мрiе про п революцiйнi часи, коли «настане суд, заговорять i Днiпро, i гори!» У Сосюри ж природа мовби втшюе революцшну грозу, що переможно лунае на планет коли «вируе в кожному краю, .Уже пливуть грозою тучь..» На вщмшу вщ Шевченка Сосюра в першiй строфi використовуе кiльцеве римування (абба), причому чоловiчi закiнчення першого i четвертого рядюв (краю-бою) надають усiй строфi динамiки та експресивностi.
У наступних роздшах свое! поеми Сосюра, як i Шевченко, застосовуе рiзноманiтнi види римування й рштшчно! будови строфи. Синтаксична цшснють рядка в нього так само часто не витримуеться, зумовлюючи перенесення в рядок наступний. Оповiдь поета то гшвна, патетична, то плавна, роздумлива з ознаками
51
медитативносп. Як i для Шевченка, для Сосюри головне в творi - думка, а слова -це засоби !! вираження. Тому його вiрш розкутий, вшьний вiд усталених канонiв.
Почавши твiр катреном, поет вiдступае вщ однорiдно! строфiчно! будови, вiльно поеднуючи в межах поеми i усталену строфiчнiсть, i рiзнорядковi строфи, i строфо!ди, i астрофiчнi конструкцi!. Так, вже у встут чотиривiрш змшюеться строфо!дом:
А поки - в1дпов1дь свою Я вам пишу на крик жагучий, На марний крик «до серцевини Слабо! наци», де мла I в порожнеч1 впер лине, Де вже не здабт т до зла, Ш до добра.. .Там дух Загину Упав самотнш на колша, I кров тече з його чола. Бо серцевина вся згнила [4, т. 6, с. 199].
Ус цитованi рядки, ^м двох перших, римуються з рядками попередньо! строфи, мiцно з'еднуючись четвiрними спiвзвуччями з чоловiчими i жшочими римами. Притому смисловi наголоси здебшьшого припадають на кiнець рядка, поеднуючись цими римами, як чотири останш рядки. Ця особливiсть римотворення помггаа i в Шевченкiвськiй поемi.
Багатоаспектнють думки, риторична настанова змiсту нерщко спонукають Сосюру звертатись до складних синтаксичних конструкцiй, яких особливо багато на початку першого роздшу твору:
Була кра!на степова,
Та дт нечуваш настали,
Гармати й трактори зорали
1х тепт груди. [ в гроз1,
У муках голоду й блокади,
Через добу червоних зим
Шд гул загошв каттала,
Розстршш зойк, [ плач, [ см1х
«Вперед за Ради» написала
Вона на прапорах сво!х [4, т .6, с. 198].
Тут римуються 2 i 3, 4 i 7, 5 i 6, 8 i 10, 9 i 11 рядки, поеднуючись парним перехресним римуванням, вжито чоловiчi i жiночi клаузули. Рими в 9-ти iз 10-ти рядюв дiеслiвнi та iменниковi. Вш спiвзвучнi дiеслова (настали - зорали - написали) вжш! в формi минулого часу, служачи оповiднiй манерi спогаду, а iменниковi рими сприяють штонацп перечислення. Взагалi вся поема Сосюри, вщповщно до сво!х жанрових особливостей, досить багата i на запитальш та окличнi iнтонацi!, яю часто зустрiчаються i в посланш Шевченка. Цi iнтонацi! передають схвильованють поета за долю Вiтчизни i народу та ненависть до !х ворогiв:
52
А ви?.. Що ви тод1 робили?..
Кого розп'ять хотши ви?..
В журб1, у шелест трави,
Чи! незл1чеш могили
Ваш гшв останнш [ безсилий
Лишив на огненних шляхах?..[4, т. 6, с. 199].
Або:
Ви на обр1зи, на нож!
Хотши знов !! шпурнути,
Коли «Чи бути,чи не бути?»
В пожеж1 встало!. .Нам чуж
Ви свггом проклята, забул,
Ви захлинетеся в отруп,
Що нам готуете.. .Вже час!
Зал1зний крок розчавить вас! [4, т. 6, с. 199].
Приклад яскраво виражально! функцп, яку посилюе рима - це кшщвка останнiх цитованих рядюв поеми Сосюри, побудованих на окличних штонащях. Максимально простi за синтаксичною будовою рядки закiнчуються односкладними словами - римами (час-вас), що в поеднанш з енергшною ритмiчною будовою рядюв, посилюють впевненiсть в неминучш перемозi над ворогом, лунаючи як вирок.
Найбшьш типовим для вiрша Сосюри е поеднання перехресного i парного римування, до якого вш вдаеться i у вступi, i в кожному з п'яти роздшв поеми. Причому i цi роздiли, i !х окремi частини можуть починатися з кшьцевого римування (абба), а по^м характер римування часто змшюеться на парне чи перехресне. Часто вживаються i потрiйнi та четвiрнi спiвзвуччя:
Ах Укра!но,Укра!но!
Х1ба страшн1 погрози тзт, а
Коли сини тво! зал1зш б
Завжди готов1 до зачину б
В революцшному огн1 а
За дт тво!, за кращ дн1 б [4, т. 6, с. 200].
Важливу смислову функщю в творi Сосюри, як i посланнi Шевченка, виконуе й швершя. Вона сприяе видiленню найбiльш значущих в смисловому значенш слiв. Це видно з наведеного уривку, де шверси «погрози пiзнi» й «сини тво! залiзнi» несуть у строфi головне смислове навантаження. Чи й з шшого:
Вже дал1 криця залива
I димар1 ростуть без краю.
Була Вкраша степова,
Але тако! вже немае...[3, т. 6, с. 200].
Тут протиставлення Укра!ни минуло! i сучасно! поетовi, що становить основний змют уривку, посилюеться швершею «Вкра!на степова» та винесенням в
53
римований рядок II означення - «степова». Привертае увагу i багата, як i в Шевченка, морфолопя рим Сосюри. Вони щонайбшьш рiзноманiтнi за способом творення - iменниковi, прикметниковi, займенниковi, дiеслiвнi, прислiвниковi та iншi. Поет прагне уникати одномаштносп в !х доборi навiть у римованих парах. Коли взяти для прикладу першу частину першого роздшу його поеми, що складаеться з 19-ти рядюв, то лише чотири з них поеднаш iменниковими римами, вс iншi завершуються граматично неоднорщними римами (залива - степова; краю -немае; правдивi - зливц Муссолiнi - жовто-сиш та iншi).
Часто Сосюра, як i Шевченко, послуговуеться складними римами, в яких сшвзвучш два чи й бшьше слiв (маску - будь-ласку; так i е - встае). Вони становлять собою i рiзноманiтнi географiчнi, власнi назви, iмена людей рiзних часiв, тобто несуть також i додаткову пiзнавальну шформащю. Онiми Сена, Волга, Конотоп, Галичина, Маркс, Тарас, Тичина та iншi мають в поемi римованi вщповщники.
Рими в Сосюри рiзноманiтнi i за звуковими ознаками. Серед них зус^чаються точнi i неточнi, в яких ствзвуччя часткове. Бiльшiсть роздшв поеми, а також i деяю !х змiстовно-смисловi частини завершуються чггко органiзованим парним римуванням, що надае !м смислово! i iнтонацiйноI завершеносп. Багатою е i технiка римотворення в Сосюри. Вживае вш й ушчеш рими (вина - невинних). Трапляються в нього i рядки з дуже приблизними римами чи взагалi написаш бiлим вiршем:
«Як в наци вождя нема,
Тод1 вожд1 II - поети?..»
Да ... На вождя претендувать
В вас пельки стане.
Та селяни
Таких поетав не схотять [3, т. 6, с. 204].
Два запозичеш першi рядки в контекстi Сосюриного твору, як бачимо, складають бший вiрш. Закони жанру iнвективи передбачають викриття супротивника через безпосередне звертання автора до нього чи групи ошб, що ним осуджуються. При цьому об'ект звернення часто маркуеться займенником другоI особи множини (ви, вас), рщше другоI особи однини (ти,т вш), що, як правило, включеш в риму: «Кого розп'ять хотши ви?», «Залiзний крок розчавить вас!», «Ми й тд водою знайдем вас!», «Не вий, не вий на прах Тараса, проклятий пан!.. Бо вш не твш...» Наведеш рядки звучать енергшно i впевнено, виражаючи неминучють народноI кари.
Досить своерщним у планi ритмiки й римування е четвертий роздш поеми Сосюри. Серед титв строфiчноI оргашзацп в першiй його частинi переважають катрени. Деяю з них мають четвертий ушчений рядок. Римування здебшьшого перехресне. А ритмiчно видiлений останнш рядок пiдкреслюе головну думку всiеI строфи, перегукуючись з шевченкiвським «Я так II, я так люблю мою Украшу убогу»:
54
Або:
В затзо знов натхненно лину, а 9 складш
Забув я р1дную ршлю б 8 складав
Свою вишневу Укра!ну а 9 складав
Я так люблю!.. б 4 склади
В безум1 бруду [ наруги а 9 склад1в
Нехай до хмар летить мш гтв б 8 склад1в
Я так люблю в кра!нах других а 9 склад1в
Роб1тник1в! б 4 склади [3, т. 6, с. 205].
Чгткосп висловлення думки в наведених прикладах сприяють i точш рими. Чотирядкова строфiчна структура переважае в другому роздш поеми «Вщповщь». Однак в основному помiтне поеднання рiзних форм строфiчно! органiзацi! й вщповщно рiзних способiв римування, що властиве i Шевченкiвському посланню «I мертвим, i живим.»
Отже, засво!вши ритмiчнi i римотворчi традицi! Шевченково! поезi! i зокрема його послання «I мертвим, i живим.», Сосюра продовжив i далi розвинув !х у сво!й творчостi, виявивши власну художню майстернють i ознаки поетичного новаторства як змютовш, так i формотворчi.
Список л1тератури
1. Лесин В. Словник лггературознавчих термшв / В. Лесин, О. Пулинець. - К. : Рад. школа, 1971. -488 с.
2. Штературознавчий словник-дов1дник. - К.: Академ1я, 1997. - 752 с.
3. Сосюра В. Твори: у 10 т. / Володимир Сосюра. - К. : Дшпро, 1971. - Т. 6. - 296 с.
4. Сосюра В. Твори: у 10 т. - К.: Дншро, 1971. - Т. 10. - 240 с.
5. Шевченко Т. З1брання твор1в: у 12 т. - К.: Наук. думка, 2003. - Т. 1. - 784 с.
Вишняк М. Я. Тарас Шевченко и Владимир Сосюра: к проблеме содержательности художественного произведения и его формообразующих компонентов / М. Я. Вишняк // Учёные записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2014. - Т. 27(66), № 4. Часть 2. - С. 48-56.
В статье рассматривается роль рифмы и рифмообразующих составных художественного текста в формировании его содержательности. Данный вопрос прослеживается через сопоставление двух произведений - поэтического послания Тараса Шевченко «И мёртвым, и живым.» и поэмы-памфлета Владимира Сосюры «Ответ», близких своей содержательной направленностью, отнесённых к остросюжетным динамическим напряженным произведениям. Однако здесь следует сделать оговорки касательно поэмы В. Сосюры, поскольку в ней осуждается известный украинский писатель-эмигрант Е. Маланюк, вынужденный покинуть страну из-за несогласия с политикой правящего в стране режима. Оценивая последнего с позиций современности, его реабилитации и снятия табу «буржуазного националиста» и «врага народа», нужно заметить, что В. Сосюра, как П. Тычина и другие известные в то время мастера художественного слова, приняли на веру большевистские лозунги о построении свободного общества, как и осуждение правящим режимом его противников, к которым был отнесён и Е. Маланюк. Хотя позже и сам Сосюра убедился в обманчивости своих верований и на себе почувствовал притеснения и преследования со стороны режима. Избегая идеологической подоплеки, автор статьи основное внимание сосредотачивает на вопросах художественного мастерства произведений Шевченко и Сосюры, единства их формы и содержания, достигаемых путём использования формообразующих компонентов, в частности рифмы и ритмики, формирующих и соответственную им мелодику стиха.
Ключевые слова: Шевченко, Сосюра, рифма, ритмика, мелодика, форма и содержание.
55
Vyshniak M. Ya. Taras Shevchenko and Volodymyr Sosiura: to the question about meaningfulness of the art work and its formative components / M. Ya. Vyshniak // Scientific Notes of Tavrida National V. I. Vernadsky University. Series: Philology. Social communications. - 2014. - V. 27(66), № 4. Part 2. -P. 48-56.
The article is devoted to the investigation of the rhymes and its constituent poetic work of art in shaping its content. This issue is seen by comparing the two works - a poetic epistle of Taras Shevchenko "And to the dead, and to alive..." and the poem-pamphlet by Volodymyr Sosiura "Answer", close its richness, condemnation of the enemies of Ukraine, dynamic stresses out action-exposition of lyrical narrative. However, it should make a reservation on the poem by V. Sosiura, because the author includes in this poem to his opponents the famous Ukrainian writer Malaniuk, forced to emigrate abroad in the 20s of the last century because of disagreement with the policy of the ruling regime in the country. In consequence he was rehabilitated, but he was lifted with a taboo "the bourgeois nationalist" and "enemy of the nation". It should be noted that while V. Sosiura as P. Tychyna and other famous masters of artistic expression took on faith the bolshevik position on the building after the revolution of free democratic state on the principles of equality, liberty and fraternity of all people. As condemnation of the ruling regime of his opponents, which was rank indicate Malaniuk. Although later Sosiura became convinced of the deceptiveness beliefs in justice and felt on himself the oppressions and pursuits of the regime. Avoiding ideological overtones, the author focuses his attention on issues of artistic skill of Shevchenko and Sosiura, the unity of form and content, achieved through the use of formative components, in particular rhyme and rhythm, shaping and corresponding melody of lines. Keywords: Shevchenko, Sosiura, rhyme, rhythm, melody, form and content.
56
