CC BY
25
I
Лкарю, що практикуе
To General Practitioner
Травма
УДК 616.718.4:616.433-001.5-08 DOI: 10.22141/1608-1706.2.19.2018.130658
Бець 1.Г.
ДУ «1нститут патологи хребта та суглоб!в ¡мен1 професора М.1. Ситенка Нац1онально! академИ медичних наук Укра'ни», м. Харк1в, Укра'на
Тактико-технолопчш особливост лкування ушкодження дистального метаетф1за
стегновоТ кютки
Резюме. АктуальнСть. Вдомо, що тяжк ушкодження дистального метаепiфiза стегново! юстки частше ви-никають у двох категор\й постраждалих: у молодих чоловiкiв внасл\док високоенергетично! травми або у жiнок старших в\кових груп на тлi остеопоротичних зм\н к\стково! структури, при падiннi на колiно з висоти зросту. Незважаючи на iнтенсивний розвиток травматологи та новЫ розробки АО, аналiз iнформацiйних джерел св\дчить про в\дсутн\сть едино!концепц\!лiкування ушкоджень дистального метаепiфiза стегново! кстки, оскльки рекомендац\! щодо тактики \ технолог\й л1кування мають суперечливий характер. деальн умови для отримання високих результат лiкування перелом\в дистального в\дд\лу стегна можуть бути створен методами внутр\шньо! ф\ксацИ за умови в\дсутност\ в подальшому необх\дност\ додатково! \ммоб\л\за-ц\! \ створення умов для ранньо!моб\л\зац\! колiнного суглоба. Однак на практиц можливост\ для виконання деально оптимального \ надiйного заглибного остеосинтезу е далеко не завжди: тяжка травматична де-формац\я суглобового к\нця стегново! кстки (перелому типу С) \ остеопоротичн\ зм\ни структурного стану юстково! тканини можуть \стотно впливати на як\сть фiксацi! та вимагають використання б\льш гнучко!й адаптивно! тактики л\кування в кожному конкретному випадку. Мета. Оптимiзацiя тактики лiкування переломiв дистального метаепiфiза стегново!кстки. Матерали таметоди. Матер'юлом длядосл\дкення е результати лiкування44па^енлв \з переломамидистальнихв\ддл\в стегна, обохстатей iр\знихв\ковихгруп. Улiкуваннi використана внутр\шня фiксацiя (16 випадк\в), позавогнищевий остеосинтез (14 випадк\в), скелетне витягу-вання (9 випадюв) \ фiксацiйний метод (5 випадюв). Результати оц\нювали за бальною системою, розробле-ною професором С.Д. Тумяном. Результати. Аналiз результат прив\в до висновк\в про те, що в низц\ Ынчних ситуац\й (тяжк\ травматичн\ деструкц\! суглобового к\нця стегна й остеопороз) в\дсутн\ перспективи отримання добрих анатом\чних \ функц\ональних результат використання внутр\шньо! ф\ксацИ при високому ризику тяжких необоротних ускладнень. Методи позавогнищевого остеосинтезу значною м\рою можуть бути альтернативою внутр\шньо! ф\ксацИ. Висновки. Арха!чн\ технологи скелетного витягування та г\псово! \ммоб\л\зац\! до цього часу е затребуваними \ знаходять свое м\сце в л\куванн\ перелом\в дистального мета-еп\ф\за стегна на медичному простор Укра!ни.
Ключовi слова: дистальний метаеп\ф\з стегна; переломи; л\кування; тактика \ технологи
Вступ
Статистичш даш щодо частоти переломiв дистального вщдшу стегново! шстки коливаються у до-сить широких межах — вщ 4 до 25 % ydx переломiв стегново! ыстки та вщ 0,4 до 4,8 % ydx переломiв скелета [1].
Серед внутршньосуглобових ушкоджень колшного суглоба переломи дистального вщдту стегново! истки становлять вщ 13 до 21 %; найтяжчi повш багатоулам-
ковi переломи типу 3.3.С (за класифшащею АО) становлять 48-56 % [2-5].
Загальновщомо, що тяжы ушкодження дистального вщдшу стегново! ыстки найчастше виникають у двох категорш постраждалих: у молодих чоловтв при масивних високоенергетичних травмах або у жь нок старшо! вшово! групи за наявност остеопоротичних змш при падшш на колшо з висоти власного зросту [5].
© «Травма» / «Травма» / «Trauma» («Travma»), 2018
© Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Бець 1.Г., ДУ «1нститут патологи хребта та суглоб1в iMeHi професора М.1. Ситенка НацюнальноТ академи медичних наук УкраТни», вул. Пушкшська, 80, м. Харш, 61024, УкраТна; e-mail: redact@i.ua
For correspondence: I. Bets, State Institution "Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of the Academy of Medical Sciences of Ukraine', Pushkinskaya st., 80, Kharkiv, 61024, Ukraine; e-mail: redact@i.ua
Значна частина ушкоджень дистальних метаешфь зiв стегново! кiстки е результатом дорожньо-транс-портно! пригоди та кататравми, через що лише у 20— 32 % молодих пащенпв переломи мали iзольований характер, у шших — поеднанi ушкодження [6, 7].
Навпъ за умов використання найсучасшших ме-тодiв лiкування переломи дистального метаепiфiза стегново! кiстки ускладнюються раннiми шфекцш-но-запальними процесами та шзшми порушеннями репаративного остеогенезу (до 44 % випадыв при внутршнш фiксацii'); так званi хвороби переломiв, а саме контрактури, анкiлозування колшного сугло-ба, тяжкi пiслятравматичнi артрози дуже характерш для дано! локалiзацii ушкоджень дистальних мета-епiфiзiв довгих ысток (ДМЕДК) [8].
Незважаючи на штенсивний розвиток травматологи та новп"Ш розробки АО, аналiз вп-чизняно! та iноземноi лiтератури останнiх роыв свiдчить про вiдсутнiсть едино! концепцп лiкування ушкоджень дистального метаепiфiза стегново! ыстки, оскiльки рекомендацп щодо тактики i технологи лiкування мають суперечливий характер [5, 9].
1деальш умови для одержання високих результа-пв лiкування ушкоджень ДМЕДК, i зокрема ушкоджень дистального метаепiфiза стегново! ыстки, можуть бути створеш шляхом виконання двох умов: довготривала стабшьна фiксацiя вiдламкiв у анато-мiчно задовiльних взаемних просторових вщношен-нях та забезпечення ранньо! мобiлiзацii колшного суглоба.
Зрозумшо, що такi методи лшування, як скелетне витягнення, гiпсова iммобiлiзацiя та позавогнище-вий остеосинтез, можуть забезпечити вщносну вза-емну стабшзацш вiдламкiв на тривалий час; мож-ливiсть ранньо! мобiлiзацii колiнного суглоба без ризику вторинних змщень при даних технолопях лiкування досить обмежена.
Методи внутршньо! фiксацii, як наыстково!, так i iнтрамедулярноi, щодо ранньо! мобшзаци суглоба е бiльш виграшними, бо в iдеальному варiантi можуть забезпечити можливють ранньо! функци суглоба [4]. Але досягнення цього идеального варiанта при ушкодженнях дистального метаепiфiза стегна, коли надшшсть внутрiшньоi фiксацii дозволяе вщмови-тись вщ додатково! iммобiлiзацii, — це дуже непро-сте завдання, пов'язане з особливостями анатоми табiомеханiки ушкодженого сегмента. Ще складш-ше досягти ще! мети з урахуванням фшософи бю-логiчного остеосинтезу, з мiнiмiзацiею хiрургiчноi травми, збереженням кровопостачання, мШмаль-ним ушкодженням м'яких тканин. Останш обстави-ни вкрай важливi, !х необхiдно завжди мати на уваз^ бо в основному вiд них залежать результати лшу-вання в цшому. Звертаемо увагу на те, що технологи консервативного лшування та позавогнищевого остеосинтезу у свпга фiлософii бiологiчноi фiксацii питань не викликають.
Як зазначалося вище, переломи дистального ме-таепiфiза стегново! кiстки е типовими для хворих на
остеопороз, у яких дуже важко досягти надшно! вну-тршньо! фiксацii [10]. Навантаження на оперовану кшщвку призводить до втрати фшсацп, нестабiль-ностi фрагментiв, дистрофiчних процесiв [9].
Зважаючи на вищевикладене, стае зрозумiлим, чому навiть при застосуванш новiтнiх технологiй остеосинтезу (нашсткових блокованих пластин та iнтрамедулярних стрижшв iз блокуванням) частка ускладнень хiрургiчного лiкування ушкоджень дистального метаепiфiза стегново! кiстки сягае 4,2— 44,7 % [11].
На попередшх етапах виконання дано! роботи нами проведено дослщження щодо гншно-септич-них ускладнень хiрургiчного лiкування метаепiфi-зарних переломiв довгих кiсток [11]. 1шлося про те, що захоплення агресивними технолопями хь рургiчного лiкування переломiв, зокрема переломiв ДМЕДК, унаслiдок низки причин не урiвноважуеть-ся мiркуваннями здорового глузду щодо загрозливо! кiлькостi ускладнень металоостеосинтезу, у першу чергу тяжких i необоротних за сво!ми наслщками гнiйно-септичних ускладнень. За даними ретроспективного аналiзу тактики i результапв лiкування 78 пацiентiв з ушкодженнями ДМЕДК встановлено, що найiмовiрнiшими причинами гншно-септичних ускладнень е тактичнi помилки передоперацшного планування, технологiчна невiдповiднiсть засто-сованих методик лiкування та реальних умов, що склалися в травматичному осередку. У зв'язку з цим необхщне глибоке переосмислення тактико-тех-нолопчних аспектiв застосування технологiй АО у свп\ш фiлософii бiологiчного остеосинтезу.
Мета дослщження: оптимiзацiя тактики лiкуван-ня ушкоджень дистального метаепiфiза стегново! ыстки.
Матер1али та методи
З огляду на сказане вище, дуже слушно поверну-тися до статистичних даних про поширешсть ушкоджень дистального метаепiфiза стегна у двох кате-горiй населення — у молодих чоловшв (як наслiдок активного способу життя, дорожньо-транспортно! пригоди, виробничих травм i занять спортом) та лигах жiнок iз супутнiм остеопорозом, у яких таы ушкодження були результатом низькоенергетично! травми (падiння з висоти власного зросту). Зрозумшо, що супутнш остеопороз суттево ускладнюе внутршнш стабiльно-функцiональний остеосинтез, а ще бшьше — прогноз на можливiсть ранньо! мобь лiзацii колiнного суглоба. В той же час у першо! ка-тегорГ! постраждалих з ушкодженнями дистального метаепiфiза стегна за критерiем структурного стану кiстковоi тканини ситуащя була набагато сприятли-вiшою.
Але надшшсть внутршньо! фiксацii залежить не тшьки вiд властивостей ушкоджено! ыстки, а й не в останню чергу вщ характеру i типу ушкодження. Ма-еться на уваз^ що при багатоуламкових внутрiшньо-суглобових переломах у молодих пашенпв iз нор-
мальною структурою ыстково'1 тканини шанси на надiйну внутрiшню фшсацш, яка дозволить швидко мобiлiзувати колшний суглоб, теж можуть бути не-значними iз суто технiчних причин.
Зазначеш вище обставини були враховаш при формуваннi тактики лiкування пащенпв групи до-слiдження (п = 44) з ушкодженнями дистального ме-таепiфiза стегново'1 кiстки. Розподiлення пашенпв групи дослiдження за вiком i статтю подане в табл. 1.
Класифшацшна характеристика переломiв у па-цiентiв групи дослiдження з ушкодженням дисталь-них метаепiфiзiв стегна, проведена за класифшаш-ею АО, показана в табл. 2.
Даш, наведеш в табл. 1 i 2, е важливими щодо еш-демюлогп ушкоджень дистального метаепiфiза стегново'1 ыстки. Але впроцесi детального аналiзу даних табл. 1 i 2 ми виявили зв'язок мiж показниками стат й вiку з характером ушкоджень дистального метаеш-фiза стегново'1 шстки у пацiентiв групи дослщження.
У табл. 4 проiлюстровано взаемозв'язок статево-вiкових показникiв пацiентiв групи дослщження, класифiкацiйних ознак ушкоджень та застосованих технологш лiкування.
Результати та обговорення
Результати лiкування хворих групи дослщження з переломами дистального метаепiфiза стегна ощ-нювали за методикою, розробленою професором С.Д. Тумяном [12]. Методика заснована на бальнш
оцшш найважливiших клiнiко-рентгенологiчних
ознак, таких як амплпуда рухiв у колiнному суглоб^ вкорочення стегна, кутова деформацiя, рентгено-логiчнi данi (строки й яшсть зрощення переломiв), нейродистрофiчнi порушення, гншно-некротичш ускладнення.
Залежно вiд суми отриманих балiв, результати були оцiненi як добрi (11—12 балiв), задовiльнi (8—10 балiв) та незадовiльнi (менше 8 балiв).
Таблиця 1. Розподлення пац1ент1в групи дослiдження з ушкодженням дистальних метаеп1ф1з1в
стегна за вком i статтю
Отримаш значення Чоловши Жшки
BiKOBi групи (роки)
18-44 45-59 60 i бтьше 18-44 45-59 60 i бтьше
Абсолюты по вкових групах 9 5 3 4 8 15
Вщсоток вщ загально! ктькост 20,5 11,5 6,8 9,2 18,3 33,7
Абсолюты при розподл за статтю 17 27
Вщсоток вщ загально! ктькост 38,6 61,4
Всього, 100 % 44
Таблиця 2. Класиф'кац'шна характеристика перелом'!в у пащен^в групи дослiдження з ушкодженням дистальних метаепiфiзiв стегна
Вид перелому А В С
Абсолютна к1пькють 18 14 12
Вщсоток вщ загально! ктькост 41 32 27
Тип перепому А1 А2 A3 В1 В2 В3 С1 С2 С3
Абсолютна к1пькють 8 7 3 9 5 0 6 4 2
Вщсоток вщ загально! кiлькостi 18,2 15,9 6,8 20,5 11,4 0 13,6 9,1 4,5
Всього, 100 % 44
Таблиця 3. Класифiкацiйнi ознаки перелом'в у статево-в'!кових п'щрозд'шах па^ен^в групи дослдження з ушкодженням дистальних метаепiфiзiв
Отриманi значення Чоловши Жшки
BiKOBi групи (роки)
18-44 45-59 60 i бтьше 18-44 45-59 60 i бтьше
Абс. ктьюсть ушкоджень у статево-вкових групах 9 5 3 4 8 15
Типи переломiв у статево-вiкових групах А В С А В С А В С А В С А В С А В С
Абс. кiлькiсть 1 4 5 1 1 3 2 0 1 1 1 2 4 3 1 9 5 1
Таблиця 4. Взаемозв'язок статево-вковихпоказниюв пац1ент1в групи дослдження, класиф!кац1йних ознак ушкоджень дистального метаеп!ф!за стегна та застосованих
технолопй л!кування
Стать Чоловiки ЖЫки
BiKOBi групи (роки) 18-44 45-59 60 i бтьше 18-44 45-59 60 i бтьше
Абс. ктькють ушкоджень у статево-вкових групах 9 5 3 4 8 15
Типи ушкоджень та |'х абс. ктькють у статево-в^ових групах А В С А В С А В С А В С А В С А В С
1 4 4 1 1 3 2 0 1 1 1 2 4 3 1 9 5 1
Застосоваы методи л^вання Внутршня фiксацiя 1 2 3 1 0 0 1 0 0 1 1 1 2 1 0 2 0 0
Позавогнищевий остеосинтез 0 2 1 0 1 3 1 0 1 0 0 1 2 0 1 0 0 1
Скелетне витягнення 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 2 0 6 1 0
Фксацшний метод 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 1 40 0
Показники кшшчного дослщження хворих були оброблеш методом варiацiйно! статистики з ви-користанням прикладного пакета Statistica 5.11 for Windows. Рiвень вiрогiдностi — 95 %.
Строки зрощення переломiв дистального вщдшу стегново! кiстки, за даними багатьох дослщнишв, коливаються у межах 3,5-6 мюящв, та найбшьш ав-торитетнi вченi вважають строк 6 мюящв мшмаль-ним. Шсля подвiйного строку та при наявност вщ-повiдних клiнiко-рентгенологiчних даних перелом вважаеться таким, що не зрюся.
У нашш групi дослiдження в лшуванш ушкоджень дистального вщдшу стегново! кiстки застосо-ванi так методи:
— внутрiшня фiксацiя — 16 випадшв;
— позавогнищевий остеосинтез — 14 випадшв;
— скелетне витягнення — 9 випадыв;
— фшсацшний метод — 5 випадшв.
У групi дослiдження чисельнiстю 44 пащенти з-пiд нагляду вибули 3 пащенти, яким застосовано фшсацшний метод лшування (причини невiдомi).
У вах 16 випадках внутрiшньо! фiксацi! застосо-ваний накiстковий остеосинтез за допомогою плас-
тин i гвинтiв; у 9 випадках застосовано пластини з блокованими гвинтами.
У 14 пащенпв шсля внутршньо! фшсацп переломи зрослися у строки 5,56 ± 0,33 мiсяця. В однiеi пашентки спостерiгалася сповiльнена консолiдацiя; в шшого пацiента виникло руйнування фiксатора (клинкова пластина), що викликало необхiднiсть повторного хiрургiчного втручання.
Загалом добрi анатомiчнi та функцiональнi ре-зультати в груш внутрiшньоi фiксацii отримано у 7 випадках (43,8 %); з них — 4 переломи типу А у мо-лодих пашенпв i 3 переломи типу В (рис. 1).
Задовшьних результапв у груш нашсткового ос-теосинтезу спостер^алося 6 (37,5 %), з яких було 2 переломи типу С у молодих пащенпв, 2 переломи типу В та 2 переломи типу А. Зниження результапв наысткового остеосинтезу в уах випадках обумов-лено порушеннями функцп колiнного суглоба.
Незадовшьних результатiв у групi внутрш-ньо'1' фiксацii було 3 (18,8 %). 1з них один випадок пов'язаний з руйнуванням фшсатора та дестабш-зацiею вiдламкiв, iнший — з уповшьненою консо-лiдацiею; третш — iз тяжкiстю первинно'1' травми та
Рисунок 1. Приклад стабльно-функцюнального остеосинтезу вщламюв дистального
метаепiфiза стегна
неможливiстю вiдновити суглобову поверхню стег-ново'1' кiстки.
У груш пащенпв iз ушкодженнями дистального метаепiфiза стегна, яким застосовано для лшування позавогнищевий остеосинтез, загалом нараховува-лось 14 ошб. Зрощення переломiв спостер^алося в усiх пацiентiв, середнi строки дорiвнювали 5,58 ± ± 0,31 мюяця, що суттево не вiдрiзнялося вiд показ-никiв у випадках внутршньо'1' фiксацii.
У лiкуваннi були застосоваш однобiчнi стрижневi (9 випадыв) та спице-стрижневi (15 випадкiв) сис-теми зовнiшнiх фiксаторiв, у схемах монтажу «стег-но — стегно» (5 випадкiв) та «стегно — гомшка» (9 випадкiв).
Загалом у груш позавогнищевого остеосинтезу отримали 5 добрих результапв лiкування (35,7 %), 6 задовшьних (42,9 %) та 3 незадовшьш (21,4 %). Таы, на перший погляд, невисокi результати лшування частково пояснюються тим, що позавогнищевий остеосинтез застосовувався в оаб старших вiкових груп iз порушеннями мiнерального стану кiстковоi
тканини, та в оаб iз тяжкою травматичною деструк-цiею дистального епiфiза стегново!' кiстки (в групi з 14 оаб 9 мали переломи типу С). Зниження резуль-татiв лшування в усiх випадках було обумовлене порушеннями функцп колiнного суглоба (контракту-ри, артроз) (рис. 2).
Метод скелетного витягнення застосовували у пащенпв старших вiкових груп iз значними порушеннями загального стану здоров'я внаслiдок су-путшх захворювань (кардiально-судинна патологiя, цукровий дiабет, ожирiння). Зрозумiло, що гшоди-намiчний режим скелетного витягнення не сприяв покращенню прогнозу супутньо!' патологи, але дана технологiя лiкування ушкоджень дистального ме-таепiфiза стегна була методом вимушеного вибору у тiеi категори пацiентiв (чисельнiсть яко", до реч^ постiйно зростае), в яко!' ймовiрнiсть прогнозованих необоротних ускладнень унеможливлюе застосуван-ня бiльш агресивних технологiй лшування.
Але результати лiкування у даний час виявилися не такими безнадшними, як на це можна було очь
Рисунок 2. Приклад однобЫного позаосередкового остеосинтезу багатоуламкового перелому дистального метаф1за стегна. Рентгенограми: а) при надходженш; б) п!сля операцИ; в) псля
демонтажу зовншнього фксатора
кувати: у двох випадках (22,2 %) одержано добрi анатомо-функцюнальш результати; у 4 випадках результата оцшили як задовiльнi (44,4 %); у 2 випадках незадовшьних результапв лiкування (22,2 %) один перелом типу А не зрюся за рш пiсля травми, другий випадок — це шслятравматичний кiстково-фiброз-ний анкiлоз колiнного суглоба.
У складi групи дослiдження iз переломами дис-тального метаепiфiза стегна було 5 пащенпв (жш-ки похилого вшу), яким як лшувальний захщ засто-совано фiксацiйний метод. Серед 5 пащенпв з-пiд нагляду вибули трое (причини невщом^. У двох пащенток внаслiдок лiкування переломи зрослися; функщя колiнного суглоба вiдновлена у межах 20° згинально-розгинальних рухiв; опороспроможшсть ушкоджених кiнцiвок вiдновлена, але результати ль кування оцiненi як незадовшьш.
Висновки
Пiд час аналiзу анатомiчних i функцiональних ре-зультатiв лшування 44 пацiентiв групи дослiдження iз переломами дистального метаепiфiза стегново'1 шстки встановлено:
1. Найкращi анатомiчнi та функцюнальш результати лiкування ушкоджень дистального метаепiфiза стегново'1 кiстки досягаються шляхом використання хiрургiчних методiв лшування, а саме внутрiшнього стабiльно-функцiонального остеосинтезу. Але за-стосування цих методiв повинно бути обмеженим тiльки тими випадками, коли остеосинтез вiрогiдно дозволяе виключити необхiднiсть додатково'1 iммо-бшзацп у пiсляоперацiйному перiодi, рано роз-починати функцiональне лiкування, при добрих анатомiчних вiдношеннях кiсткових вiдламкiв. У випадках тяжких багатоуламкових iмпресiйних де-структивних ушкоджень, коли згаданi умови вико-нати неможливо, невпевненiсть у надшносп фшса-цп обмежуе перспективи раннього функщонального лiкування, при наявност iнших факторiв великого ризику раншх i пiзнiх ускладнень. З ше1 причини вважаеться (i це ще раз доведено нами), що результати хiрургiчного лiкування (внутрiшньо1 фшсацп) внутрiшньосуглобових ушкоджень типу С не кра-щi за результати позаосередкового остеосинтезу та консервативного лшування.
2. Методи позаосередкового остеосинтезу значною мiрою можуть бути альтернативою внутрiшнiй фшсацп. При вiдноснiй обмеженостi репозицшних можли-востей позаосередковий остеосинтез при ушкодженнях дистального метаепiфiза стегново1 истки може забез-печити ранню мобшзацш постраждалих. У частини випадк1в метод забезпечуе добрi анатомiчнi та функцюнальш результати лшування, в усякому разi вiн дае обГрунтованi шанси на вщновлення опороспроможно-стi кшшвок при знижених можливостях вiдновлення функци колiнного суглоба. Важливим аргументом е те, що позаосередковий остеосинтез суттево знижуе иль-кiсть i тяжюсть iнфекцiйних ускладнень, характерних для внутршнього остеосинтезу.
3. Поряд i3 технологиями внутрiшньоi фiксацii та позаосередкового остеосинтезу в лшуванш ушкоджень дистального метаепiфiза стегна знаходять мiсце так методи, як скелетне витягнення та фшса-цiя гiпсовими пов'язками. Щ технологii лiкування мають дещо арха'1чний характер, але реально та об-Грунтовано застосовуються на медичному просторi Украши як методи вимушеного вибору у неопера-бельних пацieнтiв та оаб зi зниженою свiдомiстю та сошальною вiдповiдальнiстю.
Конфлiкт штереив. Автори заявляють про в1д-сутнiсть конфлшту iнтересiв при пiдготовцi дано'1' статть
Список л1тератури
1. Анкин Л.Н. Оперативное лечение над- и чрезмыщел-ковых переломов бедренной и большеберцовой костей / Л.Н. Анкин// Ортопедия, травматология и протезирование. — 1982. — № 11. — С. 65-66.
2. Калашшков А.В. Досвiдлкування хворихз переломами дистального вiддiлу стегново'1 кстки / А.В. Калашшков, Ю.В. Лазаренко // Медицина сьогодш i завтра. — 2012. — № 1(54). — С. 87-90.
3. Intraarticular fractures of the distalfemur: a long-term follow-up study of surgically treated patients / M.V. Rademakers, G.M. Kerkhoffs, I.N. Sierevelt[et al.]// J. Orthop.Trauma. — 2004. — Vol. 18, № 4. — P. 213-219.
4. Neubauer T. Distal femoral fractures / T. Neubauer. — 2012. — Vol. 115 (5). — P. 433-449.
5. Trends in subtrochanteric, diaphyseal, and distal femur fractures, 1984-2007 / A. C. Ng, M.T. Drake, B.L. Clarke [et al.] // Osteoporosis International. 2012. — Vol. 23, Issue 6. — P. 1721-1726.
6. Панков И.О. Переломы области коленного сустава. Механизм повреждения. Клиника. Диагностика. Лечение / И.О. Панков, И.В. Рябчиков. — М.: Академия естествознания, 2012. — 203 с.
7. Campell's Operative Orthopaedics /Ed. by S.T. Canale, J.H. Beaty. — 12h ed. — Mosby Elsevier, 2013. — 4664p.
8. Nonunion of distal femoral fractures: a systematic review/ N.A. Ebraheim, A. Martin, K.R. Sochacki [et al.]// J. Liu Orthop. Surg. — 2013. — Vol. 5(1). — P. 46-50.
9. Distal femoral fractures: current concepts / F.W. Gwath-mey Jr., Jones-S.M. Quaidoo, D. Kahler[et al.] // J. Am. Acad. Orthop. Surg. — 2010. — Vol. 18(10). — P. 597-607.
10. Ruedi T.P. AO Principles of Fracture Management / T.P. Ruedi, R.E. Buckley, C.G. Moran // AO Publishing. — 2007. — Vol. 1. — 635p.
11. Бець I.T., Логвш А.В., МалясовО.Г. Гнтно-септичш ускладнення лшування метаетф^арних переломiв довгих ксток // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2017. — № 4. — С. 62-66.
12. Тумян С.Д. К итогам дискуссии об оценке исходов лечения переломов длинных трубчатых костей / С.Д. Тумян // Ортопедия, травматология и протезирование. — 1983. — № 6. — С. 63-65.
Отримано 04.02.2018 ■
Бец И.Г.
ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов имени профессора М.И. Ситенко Национальной академии медицинских наук Украины», г. Харьков, Украина
Тактико-технологические особенности лечения повреждений дистального метаэпифиза
бедренной кости
Резюме. Актуальность. Известно, что тяжелые повреждения дистальных метаэпифизов бедренной кости чаще возникают у двух категорий пострадавших: у молодых мужчин в результате высокоэнергетической травмы или у женщин старших возрастных групп на фоне остеопоротических изменений костной структуры, при падении на колено с высоты роста. Несмотря на интенсивное развитие травматологии и новейшие разработки АО, анализ информационных источников свидетельствует об отсутствии единой концепции лечения повреждений дистального метаэпифиза бедренной кости, поскольку рекомендации относительно тактики и технологий лечения имеют противоречивый характер. Идеальные условия для получения высоких результатов лечения переломов дистального отдела бедра могут быть созданы методами внутренней фиксации при условии отсутствия в последующем необходимости дополнительной иммобилизации и создания условий для ранней мобилизации коленного сустава. Однако на практике возможности для выполнения идеально оптимального и надежного погружного остеосинтеза имеются далеко не всегда: тяжелая травматическая диструкция суставного конца бедренной кости (перелома типа С) и остеопоро-тические изменения структурного состояния костной ткани могут существенно влиять на качество фиксации и требуют использования более гибкой и адаптивной тактики лечения
в каждом конкретном случае. Цель. Оптимизация тактики лечения переломов дистального метаэпифиза бедренной кости. Материалы и методы. Материалом для исследования послужили результаты лечения 44 пациентов с переломами дистальных отделов бедра, обоих полов и разных возрастных групп. В лечении использована внутренняя фиксация (16 случаев), внеочаговый остеосинтез (14 случаев), скелетное вытяжение (9 случаев) и фиксационный метод (5 случаев). Результаты оценивали по балльной системе, разработанной профессором С.Д. Тумяном. Результаты. Анализ результатов привел к выводам о том, что в ряде клинических ситуаций (тяжелые травматические деструкции суставного конца бедра и остеопороз) отсутствуют перспективы получения хороших анатомических и функциональных результатов использования внутренней фиксации при высоком риске тяжелых необратимых осложнений. Методы внеочагового остеосинтеза в значительной степени могут выступать в качестве альтернативы внутренней фиксации. Выводы. Архаичные технологии скелетного вытяжения и гипсовой иммобилизации до настоящего времени являются востребованными и находят свое место в лечении переломов дистального метаэпифиза бедра на медицинском пространстве Украины. Ключевые слова: дистальный метаэпифиз бедра; переломы; лечение; тактика и технологии
I.H. Bets
State Institution "Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of the Academy of Medical Sciences of Ukraine", Kharkiv, Ukraine
Tactical and technological features of the treatment for damages to the distal metaepiphysis
of the femur
Abstract. Background. It is known that serious damage to the distal metaepiphysis of the femur often occurs in two categories ofpatients: in young people as a result of a high energy injury or in women of older age groups against a background of osteoporotic changes in the bone structure when falling to the knee. Despite the intensive development of traumatology and the latest development of the AO, the analysis of information sources indicates the lack of a unified concept for the treatment of injuries of the distal metaepiphysis of the femur, since recommendations regarding approaches and treatment technologies are controversial. Ideal conditions for obtaining high results when treating fractures of the distal femur can be created by internal fixation methods, provided that there is no further need for additional immobilization and the creation of conditions for early mobilization of the knee joint. However, in practice, the possibilities for performing optimal and reliable internal osteosynthesis are not always available: severe traumatic destruction of the epiphysis of the femur (type C fracture) and osteoporotic changes in the bone structure can significantly affect the quality of fixation and require the use of more flexible and adaptive treatment in each case. The
purpose was to optimize approaches to the treatment of fractures of distal metaepiphysis of the femur. Materials and methods. The material for the study was the results of treatment in 44 patients with fractures ofthe distal femur, ofboth sexes and different age groups. In the treatment, internal fixation (16), external fixation (14), skeletal traction (9) and fixation method (5) were used. The results were evaluated using the score system developed by prof. S.D. Tumian. Results. Analysis of the results led to the conclusion that in a number of clinical situations (severe traumatic destruction of the distal femur and osteoporosis), there are no prospects for obtaining good anatomical and functional results when using internal fixation, with a high risk of severe irreversible complications. Methods of extrafocal osteosynthesis can largely serve as an alternative to internal fixation. Conclusions. Archaic technologies of skeletal traction and external immobilization are still in demand and find their place in the treatment of fractures of the distal femur metaepiphysis in the medical space of Ukraine.
Keywords: distal metaepiphysis of the femur; fractures; treatment; tactics and technologies
