CC BY
10
Мкарю, що практикуе
To General Practitioner
УДК 616.7./71-002.72./55.35 DOI: 10.22141/1608-1706.2.20.2019.168032
Бець 1.Г.
ДУ «1нститут патологи хребта та суглобт 1м. проф. М.1. Ситенка НАМН Укра!ни», м. Харк1в, Укра!на
Власнии досв1д л1кування ушкоджень
■ и ■ ■ ■ ■
дистальних метаеп|ф131в юсток передплшчя
Резюме. Актуальнсть. Ушкодження дистальних метаеп1ф1з1в юсток передпл1ччя (ДМЕКП) залишаеться актуальною медико-соц1альною проблемою внасл1док великоI юлькост'1 (15 % переломв у дорослих) \ знач-ного числа ускладнень '¡х л1кування (30 % \ понад). Найб1льш тяжю ускладнення (ранн ¡нфекц1йно-некротичн1 та п'зн'! порушення регенерацИ) характерна для технологий в'дкрито'!' репозицИ/ наюсткового остеосинтезу. Це вдбуваеться через необрунтоване розширення показань на т кл1н1чн1 ситуацП (наприклад, масивн внутршньосуглобов/ травматично деструкцП), при яких досягнення анатомчноI репозицИ \ надойно)' ф1ксацИ уламюв за допомогою пластин \ гвинт'ов видаеться дуже проблематичним. Для под1бних ситуац1й методом вибору можуть бути технологипозавогнищевоI ф1ксацИ Кр1м того, вимагають уточнення критерП що розме-жовують показання до консервативного / хорурпчного л!кування. Мета. Шляхом анализу кл1н1чних результат л1кування 93 пац1ент1в з ушкодкеннями ДМЕКП об'ектив1зувати критерИ вибору технологий л1кування, за ра-хунок чого пол1пшити його результати. Матерали та методи. Базою для розробки рациональноI тактики л1кування ушкоджень ДМЕКП можуть бути критерИ нестабильности ушкоджень, на п1дстав1 яких ¡з достатньою коректнстю можливо розмежувати показання до консервативного та хрургчного лкування. Наюстковий остеосинтез, як травматичну \ небезпечну щодо ускладнень технологию, слд застосовувати лише в тих ви-падках, коли ¡нш1 методики видаються неспроможними (наприклад, при ушкодженнях Бартона). Застосовувати ¡х слд лише п'юля детального клонко-рентгенолопчного анализу конкретноI ситуацП, за наявност високого ступеня ймоврност/ досягнення цлей внутр'ошньо)' ф1ксацИ. Результати. В результат/ застосованих технологий консервативного л1кування (35 пац1ент1в), зовн'ошньо)' ф1ксацИ (43 пац1енти) \ внутр'ошньо)' ф1ксацИ (15 пациентов) отримано 72 % добрихрезультатов, 22 % задовльних/ 6 % незадов1льних (отриманихпри консервативному л1куванн1). Висновки. Концентрация уваги на класиф1кац1йних ознаках, критерях нестабильности та ¡ндив'одуальних особливостях конкретних ушкоджень призвела до значного звуження показань до наюсткового остеосинтезу, одночасно пдвищивши його результати, що свдчить про обгрунтован'ють це тенденцИ. Позавогнищевий остеосинтез, що також показав високу ефективнсть, видаеться годною / бюлогчно виправданою альтернативою занурювальн'ой ф1ксацИ. Наявнсть в'одчутно)' юлькост'о негативних результатов консервативного локування вимагае розширення показань до позавогнищевого остеосинтезу на т кл1н1чн1 ситуацП, при яких ф1ксац1йний метод виявився неспроможним.
Ключовi слова: ушкодження дистальних метаеп1ф1з1в юсток передпл1ччя; позавогнищевий остеосинтез; ф1ксац1йний метод
Травма
Вступ
Ушкодження дистальних метаеmфiзiв исток перед-птччя (ДМЕКП) залишаються гострою медико-со-щальною проблемою, тому що кшьысно становлять майже 15 % переломiв у дорослих, а незадовтьш результати лшування, за даними рiзних авторiв, спо-стертаються в 10—38 % випадыв [1]. Незважаючи на глибоку дослщжешсть ще! проблеми, анатз причин незадовтьних результапв вказуе на значну кшьисть
порушень технолопчних вимог наявних методiв ль кування ушкоджень ДМЕКП. О^м того, протягом порiвняно короткого юторичного перюду мали мюце коливання тактичних прюритепв, вщ винятково кон-сервативних фшсацшних технологш до повсюдного захоплення хiрургiчними методами, чому сприяло зна-чне поширення технологш АО. Щ коливання i дотепер не знайшли свое! точки рiвноваги, хоча спроби об-Грунтування та об'ективiзацil вибору методiв л^вання
© «Травма» / «Травма» / «Trauma» («Travma»), 2019
© Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Бець 1.Г., ДУ «1нститут патологи хребта та суглобт ¡м. проф. M.I. Ситенка НАМН УкраТни», вул. Пушкшська, 80, м. Харш, 61024, УкраТна; e-mail: redact@i.ua
For correspondence: I. Bets, State Institution "Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine', Pushkinskaya st, 80, Kharkiv, 61024, Ukraine;
e-mail: redact@i.ua
ушкоджень ДМЕКП залежно вщ конкретних класифь кацiйних ознак ушкодження спостерГгалися неодноразово [2—4].
Консервативш методи лiкування ильисно тра-дицшно домiнують хоча б з пе! причини, що бiльше половини переломiв ДМЕКП (53,3 %) мають таю змь щення кiсткових вiдламкiв, яи не вимагають репо-зици. Ще майже 30 % ушкоджень можуть лiкуватися консервативно, з використанням закрито! репозици та гшсово! Гммобшзаци. I лише близько четверто! час-тини ушкоджень ДМЕКП потребують хiрургiчного лшування, оскiльки !х особливостi унеможливлюють усшх закрито! репозици та надiйного утримання вщ-ламив шляхом гшсово! Гммобшзаци. За класифша-цiйними ознаками (вщповщно до класифшаци АО), це переломи типу А.3, а здебтьшого — переломи титв В i С [5]. Наистковий остеосинтез забезпечуе ушкальш можливостi анатомГчно! репозици та надшно! фшсаци исткових вiдламкiв, виключае необхщшсть подаль-шо! додатково! Гммобшзаци, дозволяе рано розпочати функцюнальне лiкування — це i е перелiк завдань на-исткового остеосинтезу, i лише устшне !х виконання може виправдати складнiсть, травматичнiсть та висо-кий ризик вiдкритих втручань з приводу внутршньо-суглобових ушкоджень ДМЕКП [6].
Сьогодш накiстковий остеосинтез застосовуеть-ся бшьше нiж у 30 % випадшв ушкоджень ДМЕКП [7]. Але очевидно, що юнують клiнiчнi ситуацГ!, коли досягнення мети накiсткового остеосинтезу неможливе з об'ективних причин, наприклад, при масивних iмпресiйних внутрiшньосуглобових де-струкцiях. 1гнорування подiбних обставин призво-дить до нестабшьно! фшсацп, що ускладнюе ситуа-цiю та суттево шдвищуе ризик тяжких необоротних ускладнень; ретельний аналiз та прогнозування на еташ передоперацiйного планування допомагають уникнути необГрунтованого застосування агресив-них технологш внутрГшньо! фшсацп. Методом ви-бору в цш ситуацГ! може бути позавогнищевий остеосинтез [7, 9].
Мета дослщження — шляхом аналiзу клiнiчних результатiв лiкування 93 пащенпв з ушкодженнями ДМЕКП об'ективiзувати критери вибору технологiй лiкування, за рахунок чого покращити його результати.
Матер1али та методи
КлЩчним мaтерiaлом дослщження були 93 пащен-ти з ушкодженнями ДМЕКП, направлен на лшування до спецiaлiзовaних стaцiонaрiв (клiнiкa ДУ «1нститут патологи хребта та суглобГв Гм. проф. М.1. Ситенка НАМН» Г травматолопчне вщдтення КНП «Харыв-ська мюька багатопрофтьна лшарня № 18» Харыв-сько! мюько! ради) тсля неусшшних спроб консервативного лшування на амбулаторному етат.
Першим етапом проводився аналГз клшчного мате-рГалу за критерГями нестабтьноста, основними з яких е вкорочення променево! истки понад 5 мм, багатоулам-ковий характер ушкодження, кутове змщення понад 15°, внутршньосуглобова сходинка понад 2 мм [8].
Виявлено, що з 93 випадив стабтьних ушкоджень 35 мали показання до консервативного л1кування. Не-усп1шн1сть консервативного л1кування була обумовле-на його некоректнютю (хибна технолог1я репозици та вибору утримуючого положення, неадекватн1сть 1ммо-бшзаци, порушення пац1ентом лшувального режиму). 1нш1 58 пац1ент1в мали ознаки нестабтьносл ушкоджень; необГрунтована спроба консервативного лшу-вання була обумовлена 1гноруванням класиф1кац1йних ознак та ознак нестабшьносп ушкодження, тобто тактичною помилкою.
З огляду на вищезазначене та бшьш1 л1кувальн1 мож-ливост1 стацюнару у пор1внянн1 з амбулатор1ею (планов! умови, кадровий потенщал, можливост адекватного знеболювання та релаксаци, обГрунтован1 засоби л1кувально! 1ммоб1л1зацй) 35 хворим були проведет повторш маншуляци 1з закрито! репозицИ вщламив ДМЕКП, гшсова 1ммоб1л1зац1я i динам1чний нагляд у подальшому, симптоматична терап1я та рентген-контроль на 5-ту — 7-му добу. Шсля цього на 3-4-му тижн1 пац1енти переходили тд нагляд амбулатори, а пот1м надходили до стац1онару повторно для реабшта-ц1йного л1кування.
58 пац1ентам 1з нестаб1льними ушкодженнями ДМЕКП проведене х1рурпчне л1кування. У 15 ви-падках застосована вщкрита репозиц1я та наысткова ф1ксац1я р1зними типами пластин (переважно мало-контактними, низькопроф1льними, з кутовою ста-б1льн1стю гвинт1в) — це були ушкодження типу В (ушкодження Бартона) та переломи типу С1—С2 1з достатшми для фшсаци гвинтами д1аметром 3,5 мм в1дламк1в.
У 43 випадках нестабтьних багатоуламкових ушкоджень титв А3, В3, С3 застосовано позавогнищевий дистракц1йний остеосинтез 1з використанням апарат1в 1л1зарова. Ф1ксац1йний перюд продовжувався 4 тижн1, п1сля чого апарати демонтували та розпочинали функцюнальне реабштацшне л1кування.
Результати та обговорення
Результати л1кування оц1нювали вщповщно до Наказу МОЗ Укра!ни № 41 в1д 30 березня 1994 року (з1 змь нами i доповненнями, внесеними Наказом МОЗ Укра-!ни № 266 вщ 16 серпня 1996 року) «Про регламентацш ортопедо-травматолопчно! служби в Укра!ш».
Результати л1кування 93 пац1ент1в групи дослщжен-ня в1дображен1 в табл. 1.
При анал1з1 результат1в л1кування в першу чергу звертае на себе увагу, що 6 % незадовтьних результа-т1в л1кування отримаш внасл1док застосування консервативного фшсацшного методу, застосованого нами в 35 випадках 1з 93. Вс1 незадовтьш результати були обумовлен1 наявн1стю типових залишкових баг-нетопод1бних деформац1й, порушеннями функци променево-зап'ясткового суглоба, нейродистроф1ч-ними розладами, артрозами. Вс1 ц1 випадки супрово-джувалися (рентгенолог1чно) вкороченням променево! ыстки, що св1дчить про необГрунтованють показань до консервативного л1кування, можливо, з причини
Таблиця 1. Результати л1кування пац1ент1в групи дослщження з ушкодженнями дистальних
метаеп!ф1з1в ксток передпл!ччя
Результати Технологи ^^^^ л1кування ^^^^ Добр1 Задовшьш Незадовшьш Загальна кшьюсть, п (%)
К1льк1сть, п (%)
Фксацмний метод 21 (60) 8 (24) 6 (16) 35 (38)
Зовншня фiксацiя 34 (80) 9 (20) 0 43 (46)
Внутрiшня фксащя 12 (82) 3 (18) 0 15 (16)
Усього 67 (72) 20 (22) 6 (6) 93 (100)
недостатньо! вГропдносп критерив вибору технологш лГкування (ознаки нестабтьносл ушкоджень); одш-ею з ГмовГрних причин може бути некоректна ощнка клшГко-рентгенолопчних даних в означених випадках. ОкрГм того, щ обставини нацтюють на бтьш широке використання методГв позавогнищевого остеосинтезу, який у всякому разГ ми запобити вкороченню проме-нево! истки, для чого можливост гшсово! Гммобшза-цГ! виявились в означених випадках недостатшми. Але в 29 випадках Гз 35 повторш спроби закрито! репози-цГ! (з подальшим консервативним лшуванням) були усшшними.
КлЫчний випадок 1. Пащент Б., 42 роки, при па-данш на праву розинуту кисть отримав закритий перелом дистального метaфiзa променево! истки (тип А2), перелом шилоподГбного виростка лштьово! кустки (рис. 1).
В умовах травматолопчного пункту виконано спро-бу закрито! репозици з iммобiлiзaцiею гшсовою шиною, але репозици досягнуто не було (рис. 2).
Через 2 доби спробу закрито! репозици повторили в умовах стацюнару тд наркозом — спроба виявилася вдалою.
Через тиждень виконано контрольну рентгеногра-фш зони ушкодження на предмет вторинного змщен-ня (рис. 4).
Пащент продовжив консервативне лiкувaння.
Результати лшування методами позавогнищевого остеосинтезу, а саме 80—82 % добрих результапв за вГд-сутносл незaдовiльних, з огляду на дaнi спецiaльно!' ль тератури коректно назвати високими [9].
Але основним позитивним результатом застосо-ваних тактичних пГдходГв е вГдсутшсть ускладнень хь рурпчного лГкування, в першу чергу шфекцшно-не-кротичних. Ми вважаемо, що це досягнуте внаслГдок зваженого та осмисленого ставлення до технологш наисткового остеосинтезу (яй дають подГбш усклад-нення), коли показання до нього ставили лише в тих випадках, коли можна було обГрунтовано сподГватися на позитивний результат (ктшчний випадок 3).
Дистракцшний лиаментотаксис Гз застосуванням апарапв Ызарова у цьому дослГдженш виявив ушвер-сальнють та надшнють.
КлЫчний випадок 2. Пащент Т., 38 роив, при па-дшш на розинуту лГву кисть отримав закритий багато-уламковий перелом дистального метаешфГза променево! истки (тип С2), перелом шилоподГбного виростка лштьово! кустки (рис. 5).
Протягом тижня тсля травми пащент Т. лГкувався у полГклшщ за мюцем проживання, де проведено двГ неусшшш спроби закрито! репозицГ!. Шсля цього був направлений до стацюнару, де йому було виконано операщю закритого дистракцшного остеосинтезу з ви-користанням апарата Ызарова (рис. 6).
Рисунок 1. Фотовщбитки рентгенограм пац!ента Б. безпосередньо тсля травми
Рисунок 2. Фотовщбитки рентгенограм патента Б. тсля неустшно! спроби закритоI репозици
Фшсацшний перiод продовжувався 34 доби (5 тиж-шв), пiсля чого апарат Iлiзарова було демонтовано (рис. 7).
Розпочато функцюнальне л^вання. На рентгено-грамi через 2 тижш пiсля його початку спостертаються ознаки функцюнального ремоделювання суглобово! поверхнi променево! кiстки (рис. 8).
Клтчний випадок 3. Пацieнтка 6., 57 роив, при падш-ш на розiгнуту кисть лiво! руки отримала закритий пере-
Рисунок 3. Фотов'щбитки рентгенограм пац!ента Б.: в умовахстацюнару к!стков1 вдламки успшно репонован!
лом дистального метафiза променево! истки (тип А3) та перелом шилоподабного виростка лктьово! кустки (рис. 9).
Через тиждень пiсля травми виконано вщкриту репозицiю вiдламкiв та найстковий остеосинтез пластиною LCP з кутовою стабiльнiстю гвинтiв (рис. 10).
Вщламки зрослися в оптимальш строки (рис. 11).
У результат реабiлiтацiйного лiкування функцiя променево-зап'ясткового суглоба вiдновлена повнiстю (рис. 12).
Г
1 Л
\\
Рисунок 4. Фотов'щбитки рентгенограм пац!ента Б. через тиждень псля репозицИ положення в!дламк!в стабльне
Рисунок 5. Фотов'щбитки рентгенограм патента Т. на день травми
Рисунок 6. Фотов'щбитки рентгенограм патента Т. тсля операцИ позавогнищевого остеосинтезу л!вого передпл!ччя
Рисунок 7. Фотов'щбитки рентгенограм патента Т. на момент демонтажу апарата
Рисунок 8. Фотов 'щбитки рентгенограм патента Т. через 2 тижн! п!сля початку функцюнального л'!кування
Рисунок 9. Фотов 'щбитки рентгенограм л'/вого передпл!ччя пац!ентки €. на момент травми
Рисунок 12. Передпл>ччя пац!ентки €. через 12 тижн!в тсля операцИ
Висновки
1. На еташ планування лiкувального процесу при ушкодженнях дистальних метаепiфiзiв передплiччя до-цiльно сконцентрувати увагу на класифшацшнш при-належностi, ознаках нестабiльностi та шдивщуальних особливостях кожного конкретного ушкодження з метою вiдповiдального та зваженого прийняття тактич-них ршень.
2. Такий пiдхiд е вкрай важливим при формуваннi показань до вщкрито! репозици та накiсткового остео-синтезу, коли не надто складний аналiз об'ективних ознак ушкодження може обмежити цi показання лише тими випадками, у яких успiшне виконання завдань хiрургiчного лiкування прогнозуеться з високим сту-пенем вiрогiдностi. Безумовно, це знижуе частку за-стосування цих привабливих за своши можливостями технологiй, але пiдвищуе результати л^вання та до-зволяе уникнути ускладнень.
3. Методом вибору при ушкодженнях ДМЕКП може надшно слугувати позавогнищевий дистракцiйний остеосинтез, який завдяки мехашзму дистракцiйного лiгаментотаксису надае можливiсть досягти прийнят-них результатiв ремоделювання суглобового кшця променево! кiстки навiть при масивних iмпресiйних деструкцiях. При цьому тканини в зош ушкодження не травмуються додатково, що свiдчить про вщповщнють технологiй принципам бюлопчно! фшсаци.
4. Технологи закрито! репозици та гшсово! iммобiлi-заци при л^ванш ушкоджень ДМЕКП кiлькiсно пе-реважають усi iншi, взятi разом, i переважно забезпе-чують прийнятнi результати лшування при стабiльних ушкодженнях. Але в частиш граничних випадив, коли критери нестабiльностi дещо сумнiвнi, недостатньо отримати позитивний результат первинно! репозици та перевiрити його рентген-контролем на 5-ту — 7-му добу; необхщний клiнiко-рентгенологiчний контроль
протягом фiксацiйного перюду, оскiльки втрата репозици' може бути i шзшше 7—10 дiб. У цьому ceHci до-цтьно звертати увагу на здатнiсть пащента до продуктивно! спiвпрацi.
Конфлжт iHTepeciB. Автор заявляе про вщсутшсть конфлiкту iнтересiв при пiдготовцi дано! статл.
Список л1тератури
1. Гайко Т.В., Герасименко С.1., Корж М.О., Калаш-шков А.В. Анализ стану травматолого-ортопедично1 допомоги населенню Украти в 2007—2008р. — К.: Воля, 2009.
2. Ашкенази А.К. Хирургия кистевого сустава. — М.: Медицина, 1990. — 352 с.
3. Анкин Л.Н. Травматология (европейские стандарты). — М.: ООО «Книга плюс», 2005. — 408 с.
4. Ruedi T.P., Buckley R., Moran C.G. AO Principles of Fracture Management. — V. 1 — Principles. — Baccamedia, 2013. — 556p.
5. Ruedi T.P., Buckley R., Moran C.G. AO Principles of Fracture Management. — V. 2 — Specific fractures. — Baccamedia, — 2013. — P. 557-946.
6. Юлов В.В. Оскольчатые внутрисуставные переломы и их последствия: дис. ... доктора мед. наук. — М., 2013. — 238 с.
7. Иванов А.В., Краснов О.А. Хирургическое лечение переломов дистального метаэпифизалучевой кости//Медицина в Кузбассе. — 2010. — № 2. — С. 24-29.
8. Корж Н.А, Радченко В.А. Справочник травматолога. — К., 2009. — 502 с.
9. Ли АД., Баширов Р.С. Руководство по чрескостному компрессионно-дистракционному остеосинтезу. — Томск: Красное знамя, 2002. — 307 с.
Отримано 11.03.2019 ■
Бец И.Г.
ГУ «Институт патологии позвоночника и суставов им. проф. М.И. Ситенко НАМН Украины», г. Харьков, Украина
Собственный опыт лечения повреждений дистальных метаэпифизов
костей предплечья
Резюме. Актуальность. Повреждения дистальных метаэпифизов костей предплечья (ДМЭКП) остается актуальной медико-социальной проблемой в связи с большим количеством (15 % переломов у взрослых) и значительным числом осложнений их лечения (30 % и более). Самые тяжелые осложнения (ранние инфекционно-некротические и поздние нарушения регенерации) характерны для технологий открытой репозиции и накостного остеосинтеза. Это происходит по причине необоснованного расширения показаний на те клинические ситуации (например, массивные внутрисуставные травматические деструкции), при которых достижение анатомической репозиции и надежной фиксации отломков при помощи пластин и винтов представляется весьма проблематичным. Для подобных ситуаций методом выбора могут быть технологии внеочаговой фиксации. Кроме того, требуют уточнения критерии, разграничивающие показания к консервативному и хирургическому лечению. Цель. Путем анализа клинических
результатов лечения 93 пациентов с повреждениями ДМЭКП объективизировать критерии выбора технологий лечения, за счет чего улучшить его результаты. Материалы и методы. Базой для выработки рациональной тактики лечения повреждений ДМЭКП могут быть критерии нестабильности повреждений, на основании которых с достаточной корректностью возможно разграничить показания к консервативному и хирургическому лечению. Накостный остеосинтез как травматичную и опасную в отношении осложнений технологию следует применять лишь в тех случаях, когда другие методики представляются несостоятельными (например, при повреждениях Бартона). Применять их следует лишь после детального клинико-рентгенологического анализа конкретной ситуации, при наличии высокой степени вероятности достижения целей внутренней фиксации. Результаты. В результате примененных технологий консервативного лечения (35 пациентов), внешней фиксации (43 пациента) и внутренней
фиксации (15 пациентов) получено 72 % хороших результатов, 22 % удовлетворительных и 6 % неудовлетворительных (при консервативном лечении). Выводы. Концентрация внимания на классификационных признаках, критериях нестабильности и индивидуальных особенностях конкретных повреждений привела к значительному сужению показаний к накостному остеосинтезу, одновременно повысив его результаты, что свидетельствует об обоснованности данной тенденции. Внеочаговый остеосинтез, также показавший высокую
эффективность, представляется достойной и биологически оправданной альтернативой погружной фиксации. Наличие ощутимого количества отрицательных результатов консервативного лечения требует расширения показаний к внеочаго-вому остеосинтезу на те клинические ситуации, при которых фиксационный метод оказался несостоятельным. Ключевые слова: повреждение дистальных метаэпифизов костей предплечья; внеочаговый остеосинтез; фиксационный метод
I.H. Bets
SI "M.I. Sytenko Institute of Spine and Joint Pathology of NAMS of Ukraine", Kharkiv, Ukraine
Own experience of treatment of distal metaphyseal forearm fracture
Abstract. Background. Forearm distal metaphyseal (FDM) fractures remains an actual medical and social problem due to a large number (15 % of fractures in adults) and a significant number of complications following their treatment (30 % and over). The most severe complications (primarily infections and late regeneration defects) are typical for open reposition technologies and internal fixation. This is due to the unjustified expansion of indications for those clinical situations (for example, massive intra-articular traumatic destruction), in which the anatomical reposition and stabile fixation of fragments using plates and screws are very problematic. For such situations, the external fixation technique can be the method of choice. In addition, the criteria for conservative and surgical treatment are to be specified. The purpose was to objectify the criteria for the treatment techniques, improve the treatment results by analyzing the clinical results of treatment of 93 patients with FDM fractures. Materials and methods. The rational treatment tactics and designating of indications for conservative and surgical treatment can be chosen based of damage instability criteria. Internal osteosynthesis, as traumatic and dangerous in relation to complications technology, should be used only in cases when other
techniques seem to be untenable (for example, in case of Barton injuries). They should be used only after a detailed clinical and radiological analysis of a specific situation, in the presence of a high degree of probability of achieving the goals of internal fixation. Results. As a result of the applied technologies of conservative treatment (35 patients), external fixation (43 patients) and internal fixation (15 patients), 72 % of good results were obtained, 22 % were satisfactory and 6 % were unsatisfactory (obtained by conservative treatment). Conclusions. Focusing on classification signs, criteria for instability, and individual characteristics of specific injuries led to a significant reduction in the indications for internal osteo-synthesis, while increasing its results. This indicates the validity of this trend. External osteosynthesis, which also showed a high efficiency, seems to be a worthy and biologically justified alternative to internal fixation. The presence of a significant number of negative results of conservative treatment requires an extension of the indications for external osteosynthesis for those clinical situations in which the fixation method was found to be untenable. Keywords: distal metaphyseal forearm fracture; external osteosyn-thesis; fixation method
