CC BY
57
Кульчицкий Я.В. Институциональные основы экологизации экономических систем в условиях усиления глобализации
Раскрыты институциональные основы экологизации современных экономических систем из позиций постиндустриальной парадигмы и экономической компаративистики в условиях усиления глобализации. Выявлено содержание экологической парадигмы экономической теории и обоснована необходимость выделения социально-экологических отношений в системе экономических отношений общества. Проанализирована концепция устойчивого развития и особенности эколого-экономических инструментов в развитых странах.
Ключевые слова: экономические системы, институциональные основы экологизации экономических систем, постиндустриальная парадигма, экологическая парадигма экономической теории, постиндустриальное (информационное) общество, глобализация, экономическая компаративистика, устойчивое развитие, экологизация экономических систем.
Kul'chyts'kyj Ya.V. Institutional bases of the ecologization of economic systems in the conditions of strengthening of globalization
Institutonal bases are explored of the ecologization of modern economic systems from positions of post-industrial paradigm and comparisons of economic systems in the conditions of strengthening of globalization. The maintenance is exposed of ecological paradigm of economics and substantiate necessity of selection of social-ecological relations in the system of economic relations of society. Conception is analysed of steady development and feature of ecological-economic instruments in the developed countries.
Keywords: economic systems, Institutonal bases of the ecologization of modern economic systems, post-industrial paradigm, ecological paradigm of economic theory, informative (postindustrial) society, globalization, comparisons of economic systems, steady development, eco-logization of economic systems.
УДК338.2 Проф. С.Д. Лучик, д-р екон. наук; доц. В.€. Лучик, д-р екон. наук -Подтьський державний аграрно-технгчний ушверситет
СВ1ТОВИЙ ДОСВ1Д ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛ1ЗАЦН ПОЛ1ТИКИ РЕПОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ТА МОЖЛИВ1СТЬ ЙОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ В УКРА1Н1
1сторичний досвщ регюнального розвитку доводить, що повшстю позбутися регь онально! диференщаци з одночасним динамiчним екож^чним зростанням практично неможливо. Подолання диспропорцш в eкономiчному i соцiальному розвитку репошв можливо виpiшувати переважно за рахунок стимулювання використання внутpiшнiх ре-сурив самих peгiонiв. При цьому важливо збалансувати мету зменшення диспpопоpцiй iз зусиллями, якi докладаються для шдтримки динамiчного eкономiчного зростання.
Ключовi слова: полиика peгiонального розвитку, пpоблeмнi регюни, досвiд реаль заци регюнально! политики, дифepeнцiацiя соцiально-eкономiчного розвитку.
Постановка проблеми. Змши в регiональнiй полiтицi нашо!' держави для полiпшення ситуацл вимагають активного вивчення CBiTOBoro досвiду та штенсив-ного дiалогу з актуальних проблем регiонального розвитку на мiжнародному рiвнi. На свiтовому рiвнi кондепид полiтики регiонального розвитку за останш 20 роюв змiнили акцент на "регюн" як на активний елемент процесу розвитку, на вiдмiну вщ концепцií регiону виключно як одержувача державно!' допомоги. У цьому пла-ш для Украши корисним може бути досввд реалiзацií полiтики регюнального розвитку, насамперед, у кранах Захвдно!' бвропи, насамперед, члешв 6С.
Аналiз останшх дослщжень i публiкацiй. Сучаснi концепцц розвитку ре-гiонiв спираються на науково-теоретичт положения вчених А. Вебера, Т. Палан-дера, 1.Г. фон Тюнена та iи. Теоретико-методологiчиi засади стосовно репонально-го розвитку i формування регiоиальиоí полiтики сформулювали i розвину-ли Б.1. Адамов, Е.Б. Алаев, В.1. Арженовський, П.П. Борщевський З.С. Варналiй, В.М. Василенко, М.1. Долiшнiй, С.1. Дорогунцов, А.Г. Гранберг, Я.А. Жалшо, 1.В. Запоточний, СП. Сонько, СО. Сусшцин, ВВ. Третяк, В. Федюк, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченко та ш. Незважаючи на таку велику кiлькiсть наукових робгт i дос-татнiй перiод часу кнування Украши як самостiйноí держави, залишаються невиз-наченими можливостi для адаптацл закордонного досвiду реалiзацií политики регi-онального розвитку.
Постановка цiлей. Метою дослщження е систематизащя зарубiжного дос-в!ду забезпечення полiтики регiонального розвитку на основi видшення груп проб-лемних регiонiв, що дасть змогу виртити завдання наповнення 11 шституцюналь-но1 складово1.
Виклад основного матерiалу дослщження. На рубежi столiть ЕС перетво-рився, по-суп, в "Европу регюшв", "Союз регiонiв", в якому розробляеться i активно проводиться конструктивна регюнальна полiтика. Вона здшснюеться шляхом скорочення розриву в ршнях розвитку м!ж окремими територ1ями, аграрно1 !нтег-рацií, регулювання пiдприемницькоí д1яльносп тощо. Так, зменшення розриву м!ж р!зними регiонами сшльноти та лiквiдацiя вщставання в розвитку найменш розви-нених регiонiв були одиiею з проголошених цшей Римського договору 1957 р. [1].
1з часу тдписання Римського договору ЕС прагне скоротити регюнальну нерiвнiсть. Ця мета, пiдтверджена в договор! про утворення Европейського Союзу, тдписаному в Маастрихт! в 1991 р., полягае у зменшенш нершносп в ршнях розвитку найбшьш розвинених ! найбшьш вщсталих регютв. У краíнах ЕС представлен! практично вс типи проблемних територш ! вс вони ткю чи шшою м!рою шдпадають шд сферу д1яльност! политики регюнального розвитку. Якщо першими об'ектами полиики були депресивш територц, як! спещал!зувались на видобутку вуплля, чорнш металургií, окремих галузях важкого машинобудування, текстиль-нш промисловосп, то, починаючи з 60-х роюв минулого столтя, видшяються депресивн та слаборозвинут! регюни.
Першою европейською краною, яка зштовхнулась з проблемою структурно кризових територш, була Великобританя. До таких репотв були вщнесеш Уельс, Шотланд1я, Швтчний Схщ та Швшчна 1рланд!я. Бшьшкть з них були ста-рими промисловими районами з вузькою спещал!защею в добувнш ! переробнш промисловост! Перший у свт закон, який регулював безпосередньо розвиток ре-гютв (так званих "спещальних зон"), прийнято у 1934 р. саме у Великобритании
У Польшд законодавчо видшет територií тдтримки, як! подшено на слабко розвинеш ! територií з найсприятливтими умовами розвитку. В Угорщиш територц, яким надаеться шдтримка регюнального розвитку, класифковаш на слабо-розвинен регюни, що шдлягають реструктуризацц, переважно сшьськогоспо-дарсьш регюни; прикордонний регюн у несприятливих умовах. Словетя ввела по-дш проблемних територш на економ!чно слабю обласп або мушципалгтети, область або мушципалтат !з структурними проблемами ! високим р!внем безробгття, область !з обмеженим розвитком ! обмеженим потенщалом.
Чехiя визначае економ1чно 1 структурно слабш територп'. Уряд Нмеччини постшно переглядае вимоги до визнання регюшв проблемними 1 з 2007 р. скоротала число категорш проблемних регюшв до двох: економ1чно в1дсталих (А) 1 регюшв з1 структурними проблемами (С). Видалеш також додатков1 зони (Д), для яких дозволена лише шдтримка швестицш малого 1 середнього б1знесу, стимулю-вання розвитку шфраструктури, а також проекти сприяння кластерам.
Ц1кавим 1 корисним для украшсько! держави е досв1д регюнального розвитку краш, як1 не входять до бвропейсько! спiвдружностi. Це 1 США, 1 краши Ла-тинсько! Америки, аз1атського рег1ону, Росп та шших краш СНД. Рег1ональна по-лггика 1 пол1тика рег1онального розвитку поступово займае ключов1 позицц у сощ-ально-економ1чному розвитку цих краш.
В1домо, що США як держава об'еднуе 50 штат1в 1 федеральний округ Ко-лумб1я, у шдпорядкуванш знаходяться також ряд остров1в. Виходячи з природних особливостей штатав, у краЫ не тальки е завжди потенцшно слабк1 в економ1чному розвитку територп, але й пер1одично виникають нов1 проблемн1 територп, як насл1-док змши структури промисловоста та впровадження нових технолог1й чи закриття вшськових баз 1 пол1гошв. Законодавство США визначае не лише типи проблемних територ1й, якими откуеться держава, а й способи державно!' тдтримки !х розвитку (Закон "Про громадськ1 роботи та економ1чний розвиток" в1д 1965 р.).
В аз1атському рег1он1 найб1льша асиметр1я рег1онального розвитку спосте-р1гаеться в Кита! та 1ндп. Тут, поряд з економ1чно розвиненими регюнами, як1 де-монструють висок1 темпи росту, де кожн1 26 хвилин в1дкриваеться нова фабрика з шоземними швестищями, кнують рег1они з середшм доходом 1 дол. США на день 1 1стотн1 перекоси в доходах м1ж р1зними категор1ями населення. Так, городя-ни в Кита! заробляють у 3,5 раза бшьше, н1ж с1льськ1 жител1 [2, с. 5].
З точки зору регюнально! економ1чно1 пол1тики, яка проводиться в Росшсь-кш Федерацц, сьогодш головними типами проблемних регюшв е в1дстал1 (слабо-розвинут1), депресивн1, кризов1, а також прикордонн1. В1тчизнян1 вчен1-рег1онал1с-ти проблемн1 територ1! теж под1ляють на слаборозвинен1 та депресивн1. Про деп-ресивн1сть територ1й в Укра!н1 почали говорити у к1нц1 90-х рок1в. Депресивними вважаються так1 рег1они, економ1чна в1дстал1сть яких зумовлена стагнац1ею, спри-чинена структурною кризою, що охопила виробництва, як1 стали неефективними внасл1док змши умов розвитку [3, с. 93].
Отже, не вс1 регюни мають однаков1 економ1чш 1 сощальш можливост1, як1 роблять !х привабливими для зд1йснення господарсько! д1яльност1. Якщо поршня-ти представлену класиф1кац1ю депресивних територ1й у Закон1 Укра!ни " Про сти-мулювання розвитку регюшв" 1з прийнятою бвропейським Спвтовариством, то визначеш Законом депресивн1 територп е лише одним видом 1з тишв проблемних територ1й. Ус1 показники для визнання регюну чи району депресивним, зг1дно 1з зазначеним вище законом, мають бути з1бран1 протягом останн1х трьох рок1в, що, своею чергою, унеможливлюе спробу рег1ону отримати такий статус, особливо для с1льського. Наприклад, частка зайнятого населення у с1льському господарств1 за останн1 в1с1м рок1в скоротилась у чотири рази, тому жодний с1льський рег1он, за цим визначенням, не може бути визнаним депресивним.
бдиш критерц визначення "проблемних" регюшв, запроваджеш пол1тикою рег1онального розвитку бС (1983 р.) (ВВП на душу населення; характер зайнятос-
тц р1вень безробтя; динамiка мiграцiйних потошв), е економiчними показниками. Однак депресивнiсть регюну в нашiй краíнi потрiбно розглядати насамперед як ка-тегорда сощальну, а не економiчну. Адже головною метою розвитку регюну е до-сягнення гiдного р1вня та якосп життя населения, що проживае в ньому, яка не оцшюеться лише показником валового регюнального продукту. Тому потрiбнi ш-новацiйнi iнструменти для виртення проблем асиметрií розвитку регюшв, подо-лання депресивностi окремих íх територш.
бвропейська полiтика регiонального розвитку мае три основш спрямуван-ня. По-перше, робиться акцент на економiчному зближеннi регiонiв з метою допо-могти менш розвиненим регiонам (що розташоваш в основному в нових крашах-учасницях) i зменшити íх вiдставания вiд бiльш розвинутих краш.
По-друге, реалiзуються широкi заходи, спрямоваш на полiпшения реп-онально!' конкурентоспроможносп та зайнятост!. Третя категорiя стратегш спря-мована на спiвпрацю регюшв i краш для послаблення економiчного значення на-цiональних кордошв [4].
Таю краши як Нмеччина, Iталiя придаляють велику увагу питанням реп-онального розвитку, визначаючи головну ц мету - забезпечення можливостей для структурно слабких регiонiв брати активну участь у соцiально-економiчному розвитку краши шляхом мiиiмiзацií впливу негативних чиннишв, пов'язаних з геогра-ф!чним розмiщениям цих регiонiв. Так, Конститущя Ншеччини наголошуе на не-обхндносп створення однакових умов для роботи i життя людей в уах частинах краши. Конститущя Iталií наголошуе, що держава повинна усувати вс перешкоди до ефективно!' участ! усх громадян в економiчному, социальному i полиичному розвитку краши. Для досягнення поставлених цшей створюються довгостроков! i конкурентоспроможнi робоч! мкця, що сприятиме стабшзаци ситуацл на реп-ональному ринку пращ ! полегшити здайснення структурних перетворень.
В 1рландц, Грецл, Португали, 1спанл, в яких розташоваш найбшьш бщш регюни, регюнальна полиика здшснюеться в умовах слабкого розвитку национально!' економжи пор1вняно з шшими крашами-членами 6С, тобто особлива роль выводиться проблемам нацюнального економ!чного розвитку, а розвитку проблем регюшв - другорядна.
У Великобритани традищйно регюнальна полиика була спрямована на пе-реор!ет,ащю ! перерозподш надлишкових ! мобшьних каштал1в ! робочих мкць !з райошв прискореного розвитку (регюшв-донор1в) у депресивш (регюни-реци-шети) як основний мехашзм стимулювання економ!чного розвитку депресивних регюшв ! подолання регюнального дисбалансу. Низка законодавчих актав, прийня-тих у 60-70-п роки ХХ ст., ктотно розширили стимули для проблемних регюшв, зокрема шльгов! субсидц на придбання основних засоб!в, вшьну амортизацшну полиику, пряме планування регюнального розвитку тощо.
У США прюритетним напрямком вирiвнювания регюнальних диспропор-цш е фшансова шдтримка проблемних регюшв. Найбшьш ефективним шструмен-том виявилося бюджетне фшансування окремих сектор1в економжи в депресивних регюнах, причому основна частина фшансування з федерального бюджету спрямовувалась на субсидування та кредитування заход1в щодо рацюнального ви-користання ресурс1в ! охорони навколишнього середовища, розвитку промисло-вост! ! сфери надання податкових та амортизацшних шльг. Кер1вництво регюналь-
ними програмами зд1йснюють не сам1 рег1они, а система спец1альних незалежних установ при федеральному уряда 1 спец1ально створеш федерально-штатн1 органи.
У Канад1 д1яльнкть, спрямовану на вир1внювання р1вшв економ1чного роз-витку рег1он1в, почав зд1йснювати уряд кра!ни ще на початку 60-х рок1в минулого стол1ття 1 дос1 мае високий державний пр1оритет. Зд1йснення !! в1дбуваеться шляхом прямих ф1нансових трансфертов у рамках надання допомоги депресивним ре-г1онам (насамперед Атлантичним штатам), а також реал1зац1! ц1льових державних програм, як1 передбачали розвиток 1 удосконалення ус1х вид1в 1нфраструктури, п1дтримка приватних 1нвестиц1й, надання податкових та 1нших п1льг, субсидуван-ня 1 п1дтримку м1сцевого б1знесу.
Отже, досв1д використання методу програмно-щльового планування для забезпечення рег1онального розвитку св1дчить, що ц1льов1 програми можуть слу-гувати ефективним шструментом реал1зацц стратепчних завдань територ1ального розвитку, якщо потр1бно сконцентрувати ресурси для досягнення конкретних щ-лей. Однак, цей п1дх1д мае сво! недол1ки, пов'язан1 з недол1ками орган1зац1йно-ме-тодичного механ1зму зд1йснення ц1льових програм, тобто !х формуванням, реал1-зац1ею 1 способами контролю.
Досв1д реал1зац1! рег1онально! пол1тики в Кита! засв1дчив, що на першому етап1 !! зд1йснення в1дбулась пр1оритетна п1дтримка рег1он1в, що мають найб1льш високий економ1чний та швестицшний потенц1ал. Це - створення вшьних еконо-м1чних зон 1 технопарк1в з л1беральним режимом зовн1шньо! торг1вл1, сприятливи-ми умовами господарювання, випереджаючим розвитком у вибраних рег1онах еле-мент1в 1нфраструктури вс1х вид1в (перш за все, ринково! та 1нвестиц1йно!), надан-ням податкових та 1нших п1льг. Сх1дний рег1он, що включае приморськ1 пров1нц1! та пров1нц1!, наближен1 до адм1н1стративних 1 економ1чних центр1в кра!ни, висту-пив локомотивом здшснення регюнально!' пол1тики, 1 розвиток його ув1йшов до 1с-тор1! як " китайське чудо". Проте зд1йснювана Китаем державна рег1ональна пол1-тика викликала 1 серйозн1 диспропорцц у розвитку м1ж Сх1дним регюном та внут-р1шшми провшщями кра!ни, як1 можуть бути зменшеш тальки шляхом корекцц державно!' регюнально!' полгтики краши на користь в1дстаючих регюшв.
У 2010 р. за обсягом номшального ВВП Китай пос1в друге м1сце у св1т1, ви-передивши Япошю, яка за даними МВФ перебувала на другому мкщ з 1968 р. Таким чином, економ1ки двох кра!н рег1ону, КНР та Япони, об1ймають в1дпов1дно друге та трете мкце у свт. Ще один крупний гравець регюну, 1нд1я, за цим показ-ником пос1дае 11 м1сце, а Пвденна Корея - 15. Водночас, при розрахунку ВВП на основ1 методики паритету кушвельно!' спроможност1 ВВП КНР, Японл та 1ндл займають в1дпов1дно друге, трете 1 четверте м1сця у св1т1, Швденно!' Коре!' - 12, 1н-донези - 16 [5].
Таким чином, використання в рол1 "локомотиву" розвитку економ1ки краши окремих регюшв, мае спочатку певну швестицшну приваблив1сть, що у багато раз1в зб1льшуеться шляхом зд1йснення спец1альних державних заход1в, зокрема 1 завдяки зниженню швестицшно!' привабливост1 1нших рег1он1в. Проте ефективш так1 заходи лише на початков1й стад1! модерн1зац1! економ1ки, що мае на мет1 запуск механ1зму розширеного економ1чного в1дтворення в умовах ринкових в1дно-син. Надал1 потр1бне надання серйозно!' державно!' шдтримки в1дсталим рег1онам з метою вир1внювання сощально-економ1чного розвитку р1зних регюшв кра!ни 1 уникнення економ1чного застою та соц1ально! напруженост1.
Сьогодш украшсью регюни мають р!зний р1вень сощально-економ!чного розвитку, про що свщчить наявшсть бшьше двох третин проблемних регюшв, значн м!жрег!ональн! диспропорцл у р1внях виробництва та добробуту населення. Офщшна статистика показуе, що диспропорци м!ж регюнами почали поглиблюва-тись ще з середини 90-х роив минулого столитя. Головним центром економ!чного зростання, як в Рос!!', так ! в УкраЫ, е столиця. Сх1дш регюш, що ор!ентован! на важку промисловкть, мають значно крашд економ!чш результати, шж регюни на заход! Украши з найнижчим показником ВВП на душу населення.
Значш диспропорци в економ!чному розвитку репоЙБ Украши спричинеш кнуючими тривалий час недолжами у ключових факторах конкурентоздатност! -поганому стан! шфраструктури, низькому р1вш пристосування до ринкових умов робочо! сили, недостатньо! шдтримки б!знесу, вщсутносп адекватно! шновацшно1 спроможносп шдприемств, деградуючому навколишньому середовишд та, як нас-лщок, низько! швестицшно1 привабливосп територш.
Стосовно регюнального аспекта розробки галузевих полиик уряду, то, без-перечно, основою розвитку регюшв повинно бути ефективне функцюнування усх галузей економжи, яш розмщен на його територц. Проте необхщно головну ува-гу зосередити на розвитку шдприемств, як! е прибутковими для дано! територц, що буде служити фактором шдвищення р1вня розвитку регюну. Така полиика повинна бути вщображена у цшьових програмах, стратепях та концепци сощально-економ!чного розвитку регюн1в ! здшснюватись у ткшй координацл дай держав-них, регюнальних ! галузевих оргашв управлшня.
Яскравим прикладом розробки галузевих полггик у розр!з! регюн1в е Япо-ня, яка територ!ально роздалена на економ!чн! райони. При невеликш за розм!ра-ми територц як краши, так ! самих райошв, у Япони розроблен ! реал!зуються на практищ програми з! спещал!зацц промисловосп розвитку виробничо! шфраструктури всередиш кожного регюну. Така полиика регюнал!зацл (районування) Япони визначае сощально-економ!чний розвиток крани загалом, зокрема слугуе основою для розробки довгострокових планв комплексного розвитку територш; визначае фшансову, насамперед, податкову, систему, що забезпечуе самофшансу-вання територш; сприяе виртенню сощальних проблем населення шляхом еконо-м!чного регулювання розселення ! м!грацц населення, використовуючи кредити, шльгове оподаткування та шш! економ!чн! важел!
1нтеграцшний напрямок регюнально!' полиики передбачае штеграцда зни-зу, що здайснюеться за iнiпiативою органв управлшня регюн1в, та iитеграпiю зверху, що здайснюеться урядом кра!ни. Так, у Швеци запроваджено державну ре-гюнальну полггпку, спрямовану на формування мщного шдгрунтя самостшного розвитку регюшв, насамперед - на основ! !х переваг ! власного економ!чного потенциалу. Безперечно, що головними шструментами зазначено! полиики е вир!в-нювания доход1в ! витрат регюшв, надання ш дотацш, а також участь держави у фшансуванш !нвестицшних проектав, що сприяють змiпиенню конкурет'оспро-можносп регюшв як на внутршньому, так ! на зовшшнх ринках. Однак треба ма-ти на уваз! що головною передумовою ефективносп шведсько! модел! регюналь-ного розвитку е високий р1вень децентралiзапií державно! влади та вщповщно -автономносп ! фшансово!' самоспйносп органв мкцевого самоврядування [6].
Для Укра!ни зб1льшення економ1чно! самост1йност1 рег1он1в продиктоване необхщшстю врахування сучасних загальносвгтових тенденц1й розвитку, серед яких економ1чна взаемод1я рег1он1в е пр1оритетним напрямком. Однак влада зали-шаеться жорстко централ1зованою, а повноваження та ресурси м1сцевого самовря-дування - обмеженими та недостатшми.
Отже, пол1тика рег1онального розвитку в розвинених кра!нах 1 кранах, що розвиваються, принципово р1зна. У кра!нах, що розвиваються, п1дтримка на-даеться найб1льш перспективним територ1ям, це веде до зростання рег1онально! нер1вност1, але штовхае вперед всю крану. П1сля досягнення певного рубежу (1015 тис. дол. ВВП за ПКС на душу населения), в1дбуваеться перех1д до пол1тики ви-р1внювання м1ж рег1онами. Але в розвинених кра!нах ефективн1сть тако!' пол1тики дуже обмежена, хоча 1 спираеться вона не т1льки на перерозпод1л ресурс1в, а й на актив1защю виутрiшнiх можливостей розвитку в1дсталих регюшв, мобшзацш людського кап1талу 1 потенц1алу м1сця.
1сторичний досв1д рег1онального розвитку в 1нших кра!нах, особливо в бврош, показуе, що важливо ретельно збалансувати мету зменшення диспропор-ц1й 1з зусиллями, як1 докладаються для п1дтримування динам1чного економ1чного зростання. бвросоюз кра!нам-кандидатам у сп1втовариство встановлюе, що кра!ни повинш мати рег1ональн1 1нститути, як1 мають право формулювати цш регюналь-но!' пол1тики, 1 виступае за координацда рег1онально!' пол1тики м1ж центральним урядом 1 рег1ональними органами влади. Так, у Польщ1 1нституц1ями, як1 займа-ються питаннями рег1онального розвитку, е Державна рада з питань рег1онально!' политики, Польське агентство з питань регюнального розвитку; у Чехи - МЫстер-ство рег1онального розвитку, М1н1стерство пращ та социально!' пол1тики; в Угор-щин1 - М1н1стерство довк1лля 1 регюнально!' пол1тики, Национальна Рада реп-онального розвитку, Нащональний фонд регюнального розвитку; у Словени -Фонд регюнального розвитку та збереження заселення с1льських райошв.
Потр1бно зазначити, що в Укра!н1 сформувалися компетентне експертне сшвтовариство, серйозн1 аналгтичш центри, як1 працюють переважно поза державною сферою. На жаль, !хн1 розробки та рекомендац1! у б1льшост1 випадк1в не вра-ховуються органами державно! влади, особливо на рег1ональному р1вн1. Механ1зм взаемодц м1ж неурядовим сектором 1 владою належною м1рою не налагоджений.
Висновки. Св1товий досв1д державного регулювання рег1онального розвитку значною м1рою диференц1йований, що зумовлено особливостями 1 розвине-н1стю нац1ональних економ1к, державним устроем кра!н, пол1тичними традиц1ями 1 формами м1жнародно!' iитеграцií, а отже, видлити домшуючу модель реал1защ!' пол1тики рег1онального розвитку практично неможливо.
Завдання подолання диспропорцш у соц1ально-економ1чному розвитку ре-г1он1в кра!ни, що е основним у рег1ональн1й пол1тиц1 уряд1в розвинених держав, вир1шуеться переважно за рахунок випереджального росту дек1лькох рег1он1в, що стають центрами 1нновац1йного розвитку кра!ни 1 демонструють новий тип еконо-м1чного та соц1ального зростання для 1нших територ1й. Державна п1дтримка в1д-сталих, слаборозвинених рег1он1в у вигляд1 прямих ф1нансових трансферт1в спря-мована на вир1внювання соц1ально-економ1чного розвитку р1зних рег1он1в кра!ни та уникнення економ1чного застою та соц1ально! напруженост1.
Укра!нська держава, маючи значну к1льк1сть рег1он1в, що претендують на статус депресивних, не здатна одноос1бно здшснювати довгостроков1 iнвестипií у
таю регюни. noTpi6He спрямування iнвестицiйноí cniBy4acTi держави, мкцевого самоврядування, cy6'eKTiB тдприемниитва та представнишв населення, насампе-ред, на максимально ефективне використання pесypсiв регюну. При цьому важли-во збалансувати мету зменшення диспpопоpцiй i3 зусиллями, якi докладаються для пiдтpимки динaмiчного економiчного зростання.
Лiтература
1. Treaty establishing the European Economic Community (1957) // Portal site of the European Union. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.eurlex.europa.eu/en/treaties/index.html.
2. Азшський прорив. Висновки для Украши // Киево-Могилянська Б1знес Студш. - 2006 р. -№ 16. - 70 с.
3. Дорогунцов С.1. Соц1ально-економ1чн1 системи продуктивних сил регюшв Украши / С.1. Дорогунцов, Л.Г. Чернюк, П.П. Борщевський та ш. / за заг. ред. С.1. Дорогунцова. - К. : Вид-во "Нчлава", 2002. - 690 с.
4. Европейская региональная политика: источник вдохновения для стран, которые не входят в ЕС?. - Бельгия: European Union, 2009. [Электронный ресурс]. - Доступный с http://www.ec.europa.eu/regional_policy/sources/docgener/presenta/international/external_ru.pdf.
5. International Monetary Fund, World Economic Outlook Database, Data for 2010. [Electronic resource]. - Mode of access http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2010/02/weodata/weorept.aspx.
6. Федюк В. Регюнальний розвиток у Швеци та Укра'М / В. Федюк, А. Биченко // Нащональна безпека i оборона. - 2009. - № 1. - С. 48-50.
Лучик С.Д., Лучик В.Е. Мировой опыт формирования и реализации политики регионального развития и возможности его внедрения в Украине
Исторический опыт регионального развития доказывает, что полностью ликвидировать региональную дифференциацию и достигнуть динамичного экономического роста практически невозможно. Уменьшение диспропорций в экономическом и социальном развитии регионов возможно главным образом за счет стимулирования использования внутренних ресурсов самих регионов. При этом важно сбалансировать цель уменьшения диспропорций с усилиями, что предпринимаются для поддержки динамичного экономического роста.
Ключевые слова: политика регионального развития, проблемные регионы, опыт реализации региональной политики, дифференциация социально-экономического развития.
Luchik S.D., Luchik V. Ye. World experience formation and realization of regional development policy and its possible implementation in Ukraine
The historical experience of regional development proves that completely get rid of regional differentiation while dynamic economic growth impossible. Overcoming disparities in economic and social development of the regions may decide mainly by promoting the use of internal resources of the regions. It is important to balance the goal of reducing disparities with efforts exerted to support the dynamic economic growth.
Keywords: regional development policy problem areas, the experience of regional policy, the differentiation of social and economic development.
УДК 346.548:33.477 Проф. О.В. Макара, д-р екон. наук -
Схiдноeвропейський НУ т. Леа Укратки
ЕКОНОМ1ЧНА БЕЗПЕКА ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ шДПРИеМНИЦЬКО'1 ДШЛЬНОСП У СИСТЕМ1 формування СОЦ1АЛЬНИХ ОР16НТИР1В НАЦюНАЛЬНО'1 ЕКОНОМ1КИ
Здшснено анал1з теоретико-методолопчних засад формування економ1чно! безпеки. Виявлено та обгрунтовано чинники, загрози формування економ1чно! безпеки у сучасних умовах розвитку шдприемницько! Д1яльност1. Видшено головш напрями змщнення еко-ном1чно! безпеки в систем! формування сощальних ор1ентир1в нащонально! економжи.
