CC BY
30Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского Серия «Экономика и управление». Том 25 (64). 2012 г. № 3. С. 55-65.
УДК 336:336.77(477)
СВ1ТОВ1 ТЕОРП Ф1НАНСОВО-КРЕДИТНИХ В1ДНОСИН ТА IX ВПЛИВ НА СТАНОВЛЕННЯ I РОЗВИТОК Ф1НАНСОВО1 НАУКИ В УКРА1Н1 Воробйова О.1., Воробйов Ю.М.
Тавршський нащональний ушверситет iMeHi В.1. Вернадського
E-mail: vorobyov_120758@mail.ru
Розкрито основш свггов1 теорп фшансово-кредитних в1дносин. Дослщжено еволюцта наукових поглядш на фшансово-кредитш вiдносини. Визначено вплив свггових теорш фiнансово-кредитних вiдносин на становлення та розвиток фшансово1 науки в Украш.
Ключевi слова: свiтовi економiчнi теори, фiнансово-кредитнi вщносини, фшансова наука.
ВСТУП
В сучасних умовах, коли вщбуваеться розвиток ринкових вщносин в Укра!ш, виникае потреба у бшьш глибокому та всеб1чному дослщженш категорш фшаншв i кредиту, розкриття вшх можливостей, закладених у цих категорiях, для подальшого наукового i практичного застосування для розвитку фшансово-кредитно! системи держави, фшансово! науки i практики. Для цього доцшьно розкрити багатомаштшсть наукових поглядiв на функцiонування цих категорш, що розширюе можливiсть 1х творчого осмислення i практичного застосування в процес розвитку фшансово1 науки в Укра!ш. З огляду на багатоварiантнiсть ролi та мiсця фшансово-кредитних вщносин, стае зрозумiлим особливий штерес до свiтових теорiй цих вщносин, якi е значним шдгрунтям сучасно1 фшансово1 науки в Укра!ш. У цьому напрямi важливим е осмислення економiчноl думки стосовно розвитку фшансово-кредитних вщносин в соцiально-економiчних системах, зокрема наприкiнцi ХХ столотя. Означений перiод характеризуеться змiнами у структурi виробництва, iнтенсивним розвитком кредитних вiдносин, якiсними зрушеннями у структурi споживання, а також зростанням потреб у значних обсягах фшансових ресуршв, якi неможливо задовольнити за рахунок внутрщержавного фiнансового перерозподiлу.
Теоретичнi напрацювання щодо сутностi фiнансово-кредитних вiдносин та посилення 1хньо1 ролi в процесах соцiально-економiчного розвитку набули значного поштовху в дослiдженнях багатьох учених, особливо тих, як представляли неокласичний напрям економiчноl теори. Такi обгрунтування можливо знайти у працях одного iз засновникiв цього напряму А.Маршалла, який зосередив увагу на нових можливостях гарантованого i прибуткового розмiщення заощаджень iндивiдуальних власникiв в активи фшансово-кредитних установ [1, с. 273]. Питання щодо розвитку фшансово-кредитних вщносин розкривалися в працях таких провщних зарубiжних вчених як А. Пiгу, I. Фшера, Дж. Хiкса, Дж. М. Кейнса, М. Фрщмана. Р. Хоутр^ Р. Лукаса, Й. Шумпетера, а також вггчизняного ученого М. Туган-Барановського. Роботи цих авторiв стали шдгрунтям для подальшого осмислення i розвитку теори фiнансово-кредитних вiдносин, опанування нових наукових методiв та iнструментiв, як все бiльше застосовуються
в процес дослщження категорш фiнансiв i кредиту, !х використання в умовах штеграцп та глобалiзащl св^ово1 економiки.
Мета статп полягае у висвiтленнi зарубiжних теорiй фiнансово-кредитних вiдносин та визначення 1хнього впливу на розвиток фшансово1 науки в Украшу
ВИКЛАДАННЯ ОСНОВНОГО МАТЕР1АЛУ
У зарубiжних економiчних теорiях погляди науковцiв на фiнансово-кредитнi вщносини роздiлилися на два базовi напрями:
• концепщя ефективного розмiщення ресуршв в економiцi;
• концепцiя стимулювання економiчного зростання за допомогою змш у грошовiй базi.
Представники першо! концепци звертають увагу на суспшьну роль фшансово-кредитних установ через посередництво мiж економiчними суб'ектами з метою подолання невiдповiдностi при розмщенш фiнансових ресурсiв, оскiльки на 1хню думку, розподiл ризикiв швестицшно1 дiяльностi мiж iнвесторами i фшансово-кредитними установами сприяе ефективнiшому розмiщенню грошових капiталiв. Найбiльш вiдомим представником цього напряму можна вважати англiйського вченого А. Игу - засновника теори добробуту [2, с. 69].
На думку А. Игу, трансформащя кашталу вiдбуваеться пiд дiею таких вагомих чинниюв, як тягар невизначеностi (ризик швестування) i тягар очiкування (вщстрочення використання благ). Саме фiнансово-кредитнi установи згладжують ризик iнвестування, управляють ним та отримують доходи за рахунок диверсифшацп ризикiв. Принциповим положенням теори А. Игу е також твердження про те, що реальш i потенцiйнi iнвестори - це рiзнi особи. А. Пiгу запропонував розподшяти ризики при iнвестуваннi капiталу. Вш запропонував назвати iнструмент, що дае змогу реалiзувати розподiл ризикiв - «система гарантш», тобто фiнансово-кредитнi установи. Отже, за теорiею А. Игу, фшансово-кредитна система виступае посередником мiж потенцiйними i реальними швесторами, бере на себе iнвестицiйнi ризики i забезпечуе рацiональний розподiл грошових каштатв i, як наслiдок, економiчне зростання [2, с. 70].
Основш науковы положення А. Пiгу були розвинут англiйським ученим Дж.М. Кейнсом, який висунув iдею про збшьшення (зменшення) обсягiв споживання залежно вщ змiни обсягiв доходу та заощадження певно! його частини. Дж.М. Кейнс обгрунтував, що заощадження автоматично не перетворюються в швестици, що призводить до перевищення сукупно1 пропозици над попитом, а в кшцевому шдсумку - до кризи надвиробництва та економiчного спаду. Для протиди цьому негативному явищу вчений пропонував проведення стимуляцiйних заходiв на державному рiвнi, яки б сприяли трансформацп заощаджень в швестици. Довiвши вплив ефекту мультиплшатора на зростання нацiонального доходу, вчений ще раз пiдкреслив роль фшансово-кредитних установ в трансформацп заощаджень в швестици та !х розмщення у виробничий капiтал. Пiдтримку цього процесу Дж.М. Кейнс рекомендував здшснювати на основi кредитно1 експансп з боку центрального банку краши шляхом впливу на рiвень процентних ставок комерцшних банкiв,
зменшення яких приведе до зростання обсяпв швестицш та доходiв економiчних суб'ектiв i навпаки [3].
Розробки А. Игу та Дж.М. Кейнса мають вагоме значення для розвитку в^чизняно1 фшансово1 науки i практики. Зокрема, iдея впливу центрального банку на формування процентних ставок за кредитом мае безперечне значення для розвитку втизняного виробництва. Проблема полягае в тому, що на протязi всього iснування Укра1ни як самостшно1 держави лише у перюд 2003-2004 i 2006-2007 рр. процентш ставки за кредитами були бшьш-менш таким, що давали змогу втизняним суб'ектам господарювання реального сектору використовувати кредитш ресурси для свого розвитку. Отже, бшьш активне запровадження у втизняну фiнансово-кредитну теорiю i практику щей Дж.М. Кейнса можливо покращить ситуащю з формуванням процентних ставок за кредитами для виробничих шдприемств.
Свiтова економiчна криза середини 70-х роюв ХХ столiття супроводжувалася некерованою iнфляцiею. Необхiдна була програма виходу з ще1 ситуацп. Так, М. Фрщман, спираючись на свою теорда грошей, запропонував жорстку програму подолання шфляци. Концепцiя М. Фрiдмана ввшшла в економiчну теорiю пiд назвою «монетаризм». З уие1 сукупностi засобiв впливу на економiку в умовах ринку М. Фрщман вщдавав перевагу монетарнш полiтицi. Вiн вiдстоював щею, що державне регулювання грошово-кредитно1 (монетарное') сфери буде успiшним за умови впливу центральних банкiв на обсяги i характер дiяльностi комерцiйних банюв, а вiдтак - економiчних суб'екпв. Таку мету можна досягти завдяки застосуванню рiзноманiтних монетарних методiв прямого i непрямого впливу: регулювання облшово1 ставки i нормиобов'язкового резервування, здшснення операцiй на вiдкритому ринку, рефшансування [4, с. 189].
Внесок М. Фрщмана в теорiю фiнансово-кредитних вщносин полягае в ретельному дослiдженнi мехашзму зворотного впливу грошей на товарний ринок, монетарних шструменпв та монетарно1 полiтики на розвиток економiки. Монетарна концепщя стала основою грошово-кредитно1 полггики, яка нинi е найважливiшим важелем державного регулювання.
Проте необхiдно зазначити, що монетарна концепщя М. Фрщмана, хоча i отримала значного розповсюдження, у т.ч. активно застосовуеться у фшансово-кредитнiй системi Укра1ни, але И ефективнiсть не завжди тдтверджуеться практикою. Слiд вiдмiтити, що в Укра1ш використання монетарних iнструментiв впливу з боку НБУ (центрального банку) на комерцшш банки мае дещо менше значення, ашж при !х використаннi в фiнансово-кредитних системах розвинених кра1н. Проблема тут полягае в тому, що монетарш важелi НБУ мають значення для впливу на комерцшш банки лише частково. Хоча НБУ i мае великий вплив на комерцшш банки, але специфша вггчизняного фшансово-кредитного бiзнесу така, що банки лише частково виконують вимоги центрального банку. Практично уш украшсью банки ведуть тшьову дiяльнiсть, що призводить до негативних наслiдкiв у фшансово-кредитнш полiтицi. Заходи з боку НБУ не завжди впливають на дiяльнiсть комерцшних банкiв. Прикладом такого положення можливо назвати спекулятивш ди з iноземною валютою, яку восени 2012 року здiйснювали десяток
великих банюв Украши, а втручання з боку НБУ лише призупинило спекулятивнi ди, але не призвело до покарання комерцiйних банкiв, якi займалися спекулятивними операщями.
Монетарну теорiю економiчного циклу розробив ще один англiйський учений Р. Хоутрь Йому належить прюритет створення теори, яка пов'язуе споживчi доходи й витрати з економiчним циклом. Фiнансово-кредитна система е важливою складовою його моделi, тому що саме приплив грошей iз банюв для задоволення потреб суб'ектiв господарювання веде до полiпшення доходiв. Р. Хоутрi вважав, що економiчний цикл - це суто грошове явище, зумовлене коливанням грошового попиту й вщповщними змiнами в наданнi кредипв. Якщо попит на грошi зростае, банки збшьшують кредит i полегшуються умови його надання, зменшуеться ставка процента. таю ди банкiв е результатом зростання рiвня цiн, дшово! активностi i збiльшення швидкостi обшу грошей. Але з розвитком цього процесу банки стають обережнiшими ^ побоюючись розвитку шфляцп, пiдвищують ставку процента, обмежують i навiть скорочують кредитування. В результатi вiдбуваеться спад економiчноl активностi. На основi свое! теори Р. Хоутрi дiйшов висновку, що циктчш коливання дшово1 активносп можна пом'якшити через розумну грошово-кредитну полiтику [4, с. 190].
Монетарна теорiя Р. Хоутрi мае значення для розвитку фшансово! науки в Украш, зокрема щодо вдосконалення теоретико-методологiчних аспектiв грошово-кредитно! пол^ики. Концептуальнi положення ще1 теори можуть бути використаш в процесi формування грошово-кредитно1 полiтики з урахуванням економiчних циклiв, якi е характерними для кра1н з розвинутою ринково1 економшою.
У розвитку фiнансово-кредитних вiдносин важливу роль вщграють очiкування економiчних суб'екпв щодо майбутнiх доходiв, процентних ставок, витрат тощо. У зв'язку з цим проблему очшувань дослiдив американський учений Р. Лукас, який запропонував теорда рацiональних очiкувань. У сво1х дослiдженнях учений виходить з того, що економiчнi суб'екти не схильш пасивно очiкувати змiн економiчного курсу. Спираючись на широку iнформацiю, вони передбачають наслiдки грошово-кредитно1 та фюкально1 полiтики, приймають рацiональнi рiшення. Оскшьки при формуваннi сво1х очiкувань економiчнi суб'екти використовують наявну доступну шформащю рацiонально, то 1хш рiшення також будуть рацюнальними, а, отже, сприяють максимiзацil власного добробуту. 1сторична практика тдтвердила, що при оцiнюваннi та розрахунках фшансово-кредитних вiдносин слщ враховувати й ефект змiни рацюнальних очiкувань[4, с. 191].
Теорiя рацiональних очшувань дуже важлива в сучасних умовах, коли постшш змiни в економщ призводять до змiни результатiв фшансово-кредитних вiдносин. Отже, iндивiдуальнi та шституцюнальш iнвестори, приймаючи рацiональнi рiшення, базуються на оцшщ наявно1 шформаци, а тому !х рiшення можливо вважати рацiональними. Зокрема, небажання iнвесторiв вкладати грошовi капiтали в економiку Украши якраз базуються на оцшщ шформаци щодо ситуаци в Укра1ш, постшних змiн правил фшансово-господарсько1 дiяльностi, невщповщносп законодавчо1 бази принципам, що декларуються пол^ичними лiдерами кра1ни.
Проблема рацюнальних очшувань знайшла свш подальший розвиток у так званш теорп «рефлективносп», яку запропонував Дж. Сорос. Сутнiсть ще1 теорп полягае в тому, що очшування iнвесторiв i довiра до фшансово-кредитно1 системи -це iнформацiйно-психологiчнi категорп суто суб'ективного характеру. Згiдно з щею теорiею iнвестор дiе за такою схемою, яку вш очшуе вiд iнших iнвесторiв, тобто вщбуваеться координацiя вибору iнвесторiв у цшому. Ця теорiя е дуже актуальною для сучасних фiнансових ринкiв, де роль очшування вже очевидна та шдтверджена багатьма фактами [4, с. 191]. Для Украши впровадження концептуальних положень ще1 теорп в фшансову науку та практику мае велике значення, тому що на И базi можливо обгрунтувати механiзм поведшки вiтчизняних i зарубiжних iнвесторiв, оцшити та спрогнозувати обсяги iнвестицiй в окремi сектори економiки, регiони, види економiчноl дiяльностi, суб'екти господарювання та фiнансовi iнструменти.
Починаючи з 1950-х роюв ХХ столiття i до тепершнього часу, все бiльше вчених-економю^в звертають увагу на залежнiсть взаемозв'язку мiж величиною заощаджень та швестицш вiд ступеня розвитку фшансово-кредитно1 системи. В основi реатзацп фiнансово-кредитних вщносин на сучасному етапi лежить теорiя фiнансового посередництва, предметом дослiдження яко! е змiст та механiзми роботи фшансових посередникiв.
1дея ефективного розподшу ресурсiв в економiцi на основi подолання невизначеностi результату iнвестування, зниження ризику вкладень i збiльшення кшькосп альтернативних фiнансових активiв була дослщжена в роботах Р. Голдсмiта, Дж. Герл^ Е. Шоу, У Зiбера, Х. Патрика, М. Фрiдмена тощо. Вони звернули увагу на функцюнальну едшсть фiнансових посередникiв, в основу яко! покладено принцип випуску ними власних зобов'язань для запозичення кош^в в iндивiдуальних вкладникiв та передачу !х iнвесторам в обмiн на !х прямi зобов'язання [4, с. 192].
Особливий характер фшансового посередництва полягае в тому, що фiнансовi посередники здшснюють купiвлю та наступний продаж рiзнорiдних фiнансових iнструментiв. У процеш фiнансово-кредитних вiдносин вiдбуваються перетворення фшансових шструменпв одного виду, якими е зобов'язання позичальниюв, на фiнансовi iнструменти iншого виду, якi вкладники отримують вiд посередникiв в обмш на кошти. Таким чином, першi опосередковано беруть участь у зовшшньому фiнансуваннi шляхом придбання фiнансових шструменпв. Такий процес перетворення отримав назву трансформащя активiв, а фiнансовi посередники стали «перетворювачами» активiв. Певною заслугою фшансових посередниюв е те, що вони створюють для сво1х кредиторiв бiльш привабливi форми зобов'язань за рiвнем лiквiдностi, забезпеченостi та ризику [4, 192].
Розвиток теорп фшансового посередництва, що простежувався у 1970-п роки ХХ столотя, в основному обмежувався дослщженнями дiяльностi банкiв на ринку фшансових послуг. Цi проблеми знайшли свое висв^лення у працях Ш. Дерея, Г. Братана, Х. Дугласа, Д. Ревелла тощо [4, с. 193].
Еволющя фшансових ринюв у 70-80-^ роки ХХ столотя, супроводжувалася активнiстю фiнансово-кредитних установ, що призвело до iнституцiоналiзацil заощаджень та швестицш, а це в свою чергу, сприяло появi нових фiнансових
шструменпв, диверсифшаци канатв перемiщення коштiв мiж вкладниками та позичальниками на основi непрямого фшансування. У зв'язку з цим економюти почали пов'язувати економiчний розвиток з розвитком фшансово-кредитно1 системи та зростанням активностi фiнансових посередникiв [5, с. 25-30].
У той час дослщження специфши дiяльностi фiнансових посередниюв здiйснювалося на основi двох теоретичних пiдходiв: а) трансакцiйного; б) шформацшного.
Перший трансакцiйний пiдхiд базуеться на тому, що основним завданням фшансових посередниюв е задоволення фшансових потреб клiентiв, тобто вкладникiв та позичальниюв, на бiльш прийнятних умовах i з меншими споживчими трансакцшними витратами, порiвняно з прямим фшансуванням. Це забезпечувалося в процесi реалiзацil фiнансових активiв та послуг iз вiдповiдними характеристиками на певний строк з урахуванням прийнятного рiвня доходност та пiдтриманням необхiдного рiвня лшвщносп. Основними представниками цього пiдходу були Д. Бенстон i К. Смгг [6, с. 78].
Другiй шформацшний пiдхiд в теори фiнансового посередництва дослщжувався в наукових працях Д. Акерлофа, М. Спенса i Д. Стиглща, а потiм в працях Х. Лiленда, Д. Пайла, Т. Кемибелла, В. Крекоу, Д. Бойда та Б. Прескотта. Сутнiсть цього наукового тдходу полягае в тому, що було визначено юнування асиметричносп шформацп в умовах ринку, внаслщок чого окремi його учасники е бшьш шформованими порiвняно з шшими. Пiд час розробки та реатзацл фiнансових активiв i послуг фiнансовi посередники одночасно виконують функци шформацшних посередникiв у процесi збору та продажу надшно1 шформацп потенцiйним кредиторам про визначеш класи активiв, що суттево розширюе меж фiнансування та сприяе розвитку фiнансового ринку. За таких умов фiнансовi посередники отримують додатковi переваги порiвняно з шшими конкурентами та кредиторами на ринку кашталу, що дае !м змогу не обмежуватися iнформацiйною дiяльнiстю, а спецiалiзовану iнформацiю використовувати з метою самостшного придбання фiнансових активiв. Отже, необхщними умовами для здiйснення нормально1 посередницько1 дiяльностi е формування достатньо1 суми власного капiталу посередника та висока яюсть придбаних ним фшансових активiв, тобто активiв з вщносно низьким ризиком [6, с. 81-82].
Таким чином, у 70-80-п роки ХХ столотя на основi узагальнення трансакцiйного та iнформацiйного пiдходiв виникла «традицшна» теорiя фiнансового посередництва, яка дослщжувала роль фiнансових посередникiв i причини iснування фiнансового посередництва.
У 90-х роках ХХ столотя зарубiжнi економiсти-фiнансисти почали активно дослiджувати особливосп фiнансово-кредитних систем окремих кра1н i наслiдки впливу iнтеграцil та глобалiзацil на ринок фiнансових послуг. До розробок цього перюду вiдносяться пращ Ф. Дерека, В. Малпаса, О. Доннела, Б. Балларша та шших.
З аналiзу наукових праць зарубiжних учених щодо мiсця i ролi фiнансового сектору в соцiально-економiчнiй системi держави, можна видiлити два протилежш погляди:
1) вщповщно до концепци сучасного монетаризму фшансовий сектор -детермшанта економiчного розвитку, а вщтак, збiльшення масштабiв фiнансових ринюв сприяе пiдвищенню ефективностi економiки. Диспропорци у розвитку фiнансового сектору - тимчасове явище, якого можна i слщ уникнути;
2) функцiонування фшансового сектору в сучасних умовах характеризуеться певними суперечностями, що перетворюють його на вщносно самостшну сферу та вказують на поглиблення розриву мiж фшансовим i реальним секторами економши.
Укра1нська фiнансова наука розглядаючи щ два протилежних пiдходи до мюця i ролi фiнансового сектора в сучаснш фiнансово-кредитнiй системi все бшьше схиляеться до другого погляду. Це обумовлено особливостями розвитку i значення фшансового i реального секторiв в соцiально-економiчнiй системi Укра1ни. Науковi дослщження укра1нських учених-економiстiв i практика фiнансово-економiчноl дiяльностi в останнi кiлька роюв переконливо доводить, що мiж фшансовим i реальним секторами не юнуе того зв'язку, на який вказують науковщ, що дотримуються концепци монетаризму. Мiж фiнансовим i реальним секторами юнуе вщповщний розвив, який впливае на змши, що вiдбуваються в кожному з них. Це шдтверджуеться кризовими явищами як у фшансовому, так i реальному секторах. Так, в 90-т роки ХХ столггтя в Укра1ш функцiонування фiнансового сектора, його поступове зростання практично не впливало на якiснi та кшькюш позитивнi змiни в реальному сектора Бiльш того, на вiдмiну вщ фiнансового сектора реальний сектор економши все бiльше впадав в занепад. Аналопчну ситуацiю можливо бачити i в перiод кризи 2008-2010 та 2012 роюв. Негативнi змiни у фшансовому секторi в 2008 рощ хоча i вплинули на реальний сектор, але цей вплив був опосередкований. Бшьший вплив на втизняний реальний сектор здiйснили свiтовi товарш ринки, коли попит на товари в^чизняно1 промисловостi, перш за все, чорш метали та хiмiчну продукщю значно зменшився.
Отже, для украшсько1 фшансово1 науки i практики на сучасному еташ розвитку фiнансовий сектор хоча i мае значний вплив на реальний сектор, але не виступае домшантою його стабшьного економiчного зростання.
Швидкий розвиток фiнансових ринюв наприкiнцi ХХ столiття сприяв посиленню штересу науковцiв до тематики механiзмiв впливу фiнансово-кредитних вiдносин на процеси економiчного зростання, а також особливостей 1хнього прояву у рiзних економiчних умовах. У той час в економiчнiй науцi зароджуеться новий напрям - так званий «новий монетаризм», а предметом дослщжень його представниюв (Дж. Стiглiц, Дж. Тобiн, Р. Левш, А. Вайс та ш.) е канали, чинники та ефективш моделi впливу фiнансово-кредитноl системи на соцiально-економiчний розвиток кра1н [7, с. 26-28].
На сучасному еташ розвитку св^ово1 економши великий iнтерес у межах зазначеного наукового напряму викликае теорiя асиметрil iнформацil, яка також дослщжуе механiзм взаемодil реального i фiнансового секторiв економiки. Так, Дж, Акерлоф i Дж. Стiглiц доводять неможливють рiвномiрного розподiлу iнформацil мiж покупцями (фiнансово-кредитнi установи) i продавцями (шдприемства, що потребують фiнансових ресуршв). Ця асиметрiя iнформацil пов'язана з тим, що шдприемство мае свщомо бiльшу iнформацiю про ймовiрнiсть повернення позики,
шж фшансово-кредитна установа, що дае йому перевагу. У свою чергу, фшансово-кредитний шститут, прагнучи подолати бар'ер асиметрп iнформацiï i розумiючи прагнення шдприемщв, скептично ставиться до даних, представлених у кредитних заявах. При фшансуванш реального сектору проблема асиметри шформацп зштовхуеться з особливостями функцюнування фiнансовоï системи. Фшансово-кредитнi установи обмшюють грошовi кошти на обiцянку повернути ïx у майбутньому на певних умовах, тобто вибiр об'екта вкладання грунтуеться на принципi вищоï очiкуваноï прибутковостi. Основна частина iнвестицiйних ресуршв формуеться фiнансовою системою, виходячи з чинноï системи оцiнок майбутнiх доходiв, тим самим фiнансово-кредитнi установи можуть як стимулювати iнвестицiйний процес, так i перешкоджати йому. В умовах асиметри шформацп компани змушенi платити премда за фiнансування, яка залежить вiд стану балансiв компанiй, тобто для компанш з бiльш високим рiвнем боргу вартiсть нових фшансових ресуршв буде вище, нiж для компанш з меншим обсягом заборгованост^ що пiзнiше позначаеться на ïx розвитку [7, с. 33-39].
Теорiя асиметрiï iнформацiï знаходить свое реальне втiлення у фiнансовiй науцi i практищ в Украïнi. Концептуальнi положення фiнансовоï науки в Украïнi грунтуються як раз на тому, що мiж фiнансово-кредитними iнститутами i суб'ектами шдприемництва реального сектору економiки не юнують рiвномiрниx стосункiв. Це обумовлено рiзними причинами, але в значнш мiрi це обумовлено асиметрiею шформацп, що мають фшансово-кредитш установи i суб'екти шдприемництва. Асиметрiя iнформацiï породжуе недовiру одних суб'ектiв господарювання до шших, що в кiнцевому шдсумку призводить до постiйного зростання фшансових ризиюв при наданнi фiнансовиx ресуршв в позику. Асиметрiя iнформацiï суттево впливае на формування абсолютно рiзниx iнтересiв у фiнансово-кредитниx установ i шдприемств реального сектору. Це е одним iз спонукальних умов для бшьш високих процентних ставок за кредитними ресурсами, ашж цього реально вимагае економiчна ситуащя в Украш. Асиметрiя iнформацiï, а також абсолютно рiзнi iнтереси учасникiв руху грошово-кредитних ресурсiв на протязi бiльш 20 роюв формуе завищеннi процентнi ставки за позиками як для суб'екпв шдприемництва, так i для домогосподарств, що з одного боку, стримуе економiчний розвиток краши, а з шшого - зменшуе попит на товари та послуги в Украшу
Таким чином, взаемодiя реального i фшансового секторiв економiки на основi теорiï асиметрiï iнформацiï показуе, що в розвинутих крашах фiнансовий сектор е важливим елементом ринково1' економши, а iнформацiйна природа ринкового фшансування визначила шституцшну зумовленiсть цього процесу. Водночас для ринково недостатньо розвинутих краш, зокрема Украши, теорiя асиметри шформацп вказуе на головш проблеми у вiдношенняx мiж фiнансовим i реальним секторами економiки. Ефективна взаемодiя мiж зазначеними секторами залежить вщ того, наскiльки, по-перше, розвинута соцiально-економiчна система держави; по-друге, успiшно шституцюнальна система збирае iнформацiю, необxiдну для ринкового фшансування, забезпечуе захист i достовiрнiсть шформацп; по-трете, мiж учасниками руху грошово-кредитних ресуршв iснують довiра i спiльнi фiнансовi iнтереси, зокрема в отриманш прибутку чи зростанш вартостi бiзнесу.
У 90-х роках ХХ столггтя набув поширення ще один напрям економiчних дослiджень у сферi фiнансово-кредитних вiдносин - «Фшанси i розвиток». Цей напрям в економiчнiй науцi пов'язаний з працею американських економiстiв Р. Кiнга i Р. Левiна, якi довели на основi детального дослiдження показникiв 77 кра1н свiту, що рiвень фшансового розвитку дае змогу передбачити майбутш темпи економiчного зростання. Автори дослщження ввели в обiг низку показниюв фiнансового розвитку, а саме: а) фшансова глибина (вiдношення лiквiдних пасивiв фiнансових посередникiв до ВВП); б) частка приватних банкiв у кредитах (вщношення кредитiв комерцiйних банкiв до загально1 суми кредитiв плюс активiв центрального банку); в) частка кредита приватному бiзнесу (вiдношення суми кредита для приватного бiзнесу щодо загально1 величини наданих кредитiв); г) частка кредита приватному сектору у ВВП. Порiвнявши ци показники з показниками темпу зростання реального ВВП й основного катталу на душу населення, а також темтв продуктивносп за допомогою рiвнянь регреси, ученi довели ютотний зв'язок мiж розвитком фшансово-кредитних установ i реальним сектором економши [7, с. 56-65].
Проведений анатз спонукав вчених зробити висновок, що фшансово-кредитш вiдносини е важливим фактором структурних зрушень в економiцi (мова йде про створення нових виробництв, розширення юнуючих пiдприемств, появу нових вцщв економiчноl дiяльностi тощо). Це можливо завдяки швестуванню фiнансовими посередниками грошових кошта у проекти з найвищою дохщнютю. Змши в технологи виробництва приводять до зростання продуктивносп працi, формують вищий рiвень рентабельности як результат iнновацiйнi галузi отримують частину фшансових ресурсiв, яку вилучають з традицшних виробництв i секторiв економiки.
Таким чином, проведений аналiз наукових поглядiв провiдних зарубiжних економюта кiнця Х1Х та ХХ столггь, дав можливiсть узагальнити розробки представниюв рiзних наукових шкiл щодо ролi фiнансово-кредитних вiдносин в соцiально-економiчному житп кра1ни. Свiтовi теорп щодо розвитку фшансово-кредитних вщносин дали поштовх вггчизняним науковцям для принципового перегляду теори фiнансiв i кредиту. Украшсью вченi-фiнансисти виходячи iз свiтових теорш фiнансiв i кредиту зробили наступш висновки, якi були покладенi в основу украшсько1 фшансово1 науки.
По-перше, напрацювання свггово1 науково1 спiльноти щодо фшанив i кредиту е значним теоретичним пiдгрунтям для формування сучасно1 фшансово1 науки в умовах ринкових перетворень в Укра1ш.
По-друге, свiтовi теорil фiнансово-кредитних вiдносин базуються на об'ективних законах i закономiрностях розвитку ринково1 економiки на протязi Х1Х-ХХ столiть, а тому !х використання в розвитку вiтчизнянiй фшансовш науцi дасть змогу вiдiйти вщ тих нежиттевих командно-адмiнiстративних постулатiв, яю були характернi для фiнансовоl науки чаав Радянського Союзу.
По-четверте, запровадження у фшансову науку i практику св^ових теорiй фiнансово-кредитних вiдносин дае можливють подолати значнi фiнансовi проблеми, якi були характернi на протязi всiх рокiв iснування Укра1ни як самостшно1 держави.
По-п'яте, фшансова наука Украши значно збагатилася внаслщок опанування досвщу i напрацювань свгтово1' економiчноï думки з питань фшансово-кредитних вiдносин, що дозволяе формувати новi концептуальнi засади розвитку фшансово-кредитно1' системи краши, забезпечити наукове тдгрунтя для використання рiзниx методiв, способiв та iнструментiв сучасного фiнансового ринку, який за останш роки стае все бшьш вагомим джерелом фшансових ресуршв для втизняного реального сектору економши.
По-шосте, фiнансова наука в Укра1'ш збагатившись завдяки свiтовим теорiям фiнансово-кредитниx вiдносин почала формувати власну теорiю фшансово-кредитно1' системи, в якш зростае роль iндивiдуальниx та шституцюнальних iнвесторiв, фiнансово-кредитниx установ, фондового ринку та його шструменпв.
По-сьоме, украшська фшансова наука за останш 15-18 роюв збагатила свгтову фшансову науку принципово новими розробками, яю розкривають меxанiзми використання категорiй фшанив i кредиту для поступового переходу вщ неринково1' адмiнiстративно-командно!' економiки до трансформацшно1' змiшаноï економiки, а по^м до ринковоï транзитивноï економiки з поступовим переходом до розвинутоï ринковоï системи господарювання.
ВИСНОВКИ
Проведенi дослщження дали змогу сформулювати наступнi висновки.
По-перше, за перюд з кшця Х1Х до кiнця ХХ столт свiтова економiчна думка напрацювала значну кшьюсть теорiй фiнансово-кредитниx вiдносин, яю мали великий вплив на розвиток соцiально-економiчноï системи розвинутих краш свгту.
По-друге, аналiз свiтовиx теорiй фшансово-кредитних вщносин дае змогу стверджувати, що без ïx опанування та науково-практичного використання неможливi суттевi фiнансово-економiчнi зрушення в соцiально-економiчнiй системi Украïни.
По-трете, свiтовi теорiï фiнансово-кредитниx вiдносин суттево вплинули на формування новоï украïнськоï фiнансовоï науки, дали змогу перейти вщ полiтизованоï фiнансовоï науки, до фiнансовоï науки, яка базуеться на об'ективних економiчниx законах та закономiрностяx, тенденцiяx розвитку нацiональноï та свiтовоï економiки.
По-четверте, подальше опанування св^ових теорiй фiнансово-кредитниx вiдносин дасть змогу бшьш ефективного ïx впровадження в фшансово-кредитну систему Украïни, що забезпечить зростання iнвестицiйноï активностi економiчниx суб'екпв, пiдвищення ролi фiнансово-кредитниx iнститутiв в економiчному зростаннi краïни.
По-п'яте, в подальших дослiдженняx е необxiднiсть розкрити роль св^ових теорiй фiнансово-кредитниx вщносин на становлення та розвиток вiтчизняноï фiнансово-кредитноï системи.
Список лiтератури
1. Маршалл А. Основы экономической науки / А. Маршалл; В.И. Бомкин (пер. с англ.), Дж.М.
Кейнс (предисл.). - М.: Эксмо, 2007. - С. 273.
2. Довженко М.В. Сучасна eKOHOMÍ4Ha теорш. EKOHOMÍ4Ha нобелеологш: навч. поибник / М.В. Довженко. - К.: ВЦ «Академiя», - 2008. - 335 с.
3. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж.М. Кейнс. - М.: Гелиос АРВ, 1999. - С. 230.
4. Семеног А.Ю. Розвиток еконмчно! думки про роль фшансових установ в еконмчнш системi (кшень Х1Х - ХХ столггь) / А.Ю. Семеног // Вiсник УБС НБУ. - 2010. - № 1(7). - С. 188 - 191.
5. Андрущенко В. Л. Фшансова думка Заходу у ХХ столгт: теоретична концептуатзащя i наукова проблематика державних фшансш: монограф1я / В. Л. Андрущенко. - Львiв: Каменяр, 2000. - 303 с.
6. Вiрменко В. Еволюц1я економiчних поглядш на роль фiнансових iнститутiв i 1х мiсце в економiчнiй систем! / В. Вiрчекно // Банкшська справа. - 2007. - №3. - С. 77 - 85.
7. Корнеев В.В. фшшсов! посередники як шститути розвитку: монограф1я / В.В. Корнеев. - К.: Основа, 2007. - 192 с.
Воробьева Е.И., Воробьев Ю.Н. Мировые теории финансово-кредитных отношений и их влияние на становление и развитие финансовой науки в Украине / Е.И. Воробьева, Ю.Н. Воробьев //
Ученые записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия: «Экономика и управление». - 2012. - Т. 25 (64). № 3. - С. 55-65.
Раскрыто основные мировые теории финансово-кредитных отношений. Исследована эволюция научных взглядов на финансово-кредитные отношения. Изучено влияние мировых теорий финансово-кредитных отношений на становление и развитие финансовой науки в Украине.
Ключевые слова: мировые экономические теории, финансово-кредитные отношения, финансовая наука.
Vorobyova E.l, Vorobyov Yu.N. The World theories of financial and credit relations and their influence on becoming and development of financial science in Ukraine / E.I. Vorobyova, Yu.N. Vorobyov // Scientific Notes of Taurida National V.I. Vernadsky University. - Series: Economy and Management. - 2012. - Vol. 25 (64), № 3. - P. 55-65.
The basic world theories of financial and credit relations are exposed. The evolution of scientific looks is investigational to the financial and credit relations. Influence of world theories of financial and credit relations is studied on becoming and development of financial science in Ukraine. Keywords: world economic theories, financial and credit relations, financial science.
Статья поступила в редакцию 11. 12. 2012 г.
