CC BY
142
Лiтература
1. Грош1, банки та кредит/ За ред. Б.П. Лущва. - Тернопшь: Карт-бланш, 2000. - 225 с.
2. Грош1 та кредит/ За ред. - М.1. Савлука. - К., 2002. - 604 с.
3. Долан Э. Дж., Линдсей Е.Д. Макроэкономика. - СПб., 1994. - С. 225.
4. Гальчинський А. Теорiя грошей. - К.: Основи, 1998. - 98 с.
5. Фишер И., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. - М.: Дело, 1993. - С. 546.
6. Макконнелл Р., Брю Л. Экономикс. - М., 1992, т. 1. - С. 273.
7. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. В кн.: Антология экономической классики. - М.: Эконов, 1993, т. - С. 134.
8. Мишкш Ф.С. Економiя грошей, банювсько! справи i фшансових ринюв. - К.: Основи, 1998. - С. 86.
9. Фшансово-монетарш важелi регулювання економши: монографiя/ За ред. д-р екон. наук, проф. А. Даниленка. - К.: Об'еднаний ш-ту економши НАНУ, 2005. - 108 с.
10. Габбард Р. Грош^ фшансова система та економiка/ Пер. з англ.; Наук. ред. пер. -М.: Савлук, Д. Олесневич. - К.: КНЕУ, 2004. - 889 с._
УДК330.342:167 Здобувач С.Е. Коновал -RbeiecbKa КА
РОЗВИТОК ФШАНСОВИХ РИНК1В: СВ1ТОВИЙ ДОСВ1Д
Здiйснено аналiз еволюцп фiнансових ринюв. Окреслено особливост тран-сформацп сучасних фшансових систем та структури фшансових ринюв.
Competitor S.E. Konoval - Commercial Academy of Lviv The progress of financial markets: world experience
The article realizes the analysis of evolution the financial markets. It underlines the peculiarities transformation of modern financial systems and the structure of financial markets.
Постановка проблеми i ïï зв'язок i3 важливими науковими та практичними завданнями. Сучасш фшансов1 ринки - це мехашзм для тор-пвл1 фшансовими активами, обов'язковими атрибутами якого е чггю правила торпвл^ наявшсть професшних учасниюв ринку i розвиненоï ринковоï ш-фраструктури, що забезпечуе мiнiмальнi витрати i максимальну надiйнiсть угод (операцiй).
Торпвля фiнансовими активами в тiй чи шший формi була вiдома ще в античний перiод. Фiнансовi зобов'язання, зокрема iталiйських мiст-держав, якi можна вважати прообразом сучасних цшних паперiв, iснували ще у се-редш вiки. Однак до XVII ст. об,ективноï необхiдностi в ринку для торгiвлi цiнними паперами, по сут^ не було - цiнних паперiв випускали дуже мало, а тому i ïхнiми власниками була вкрай обмежена кшьюсть.
Перший в ютори значний за обсягом ринок цшних паперiв виник у XVII ст. в Амстердам^ Цьому сприяли випуск державних цшних паперiв з метою запозичення кош^в державами, а також створення перших великих акцюнерних компанш. Потреба власникiв цiнних паперiв у забезпеченш ïx лiквiдностi сприяла появi у середина XVII ст. першого в iсторiï свiтового центру торгiвлi цiнними паперами в Амстердамi - Амстердамсь^' фондовоï бiржi, а з нею - професшних посередникiв на ринку цшних паперiв i багатьох технологш торгiвлi цiнними паперами, як використовують дотепер.
На противагу Амстердамськш фондовiй бiржi, де торпвля цiнними па-перами не регламентувалась жодними загальноприйнятими правилами, Па-ризька бiржа, створена в XVII ст., дiяла на пiдставi чггких правил i стандар-тiв. Через револющю у Франци i наполеошвсью вiйни (кiнець XVIII - початок XIX ст.) свгшвий центр торгiвлi цiнними паперами перемiстився до Лондона. Лондонська бiржа, увiбравши досвiд Амстердамсько! i Паризько! бiрж, залишалась найбiльшою бiржею свiту аж до початку XX ст.
У XIX ст. ринок щнних паперiв бурхливо розвивався у багатьох кра-!нах. Саме на цей перюд припадае становлення американського ринку щнних паперiв, основним центром якого протягом довгих роюв була i е створена у 1792 рощ Нью-Йоркська фондова бiржа (New York Stock Exchange, NYSE). Особливе пожвавлення фондово! торгiвлi у свiтi спостерiгалося наприюнщ XIX - на початку XX ст.
У Росiйськiй Гм^ри торгiвля щнними паперами i фiнансовий ринок зародилися в часи петровських реформ, а широкий розвиток фондового ринку почався у 60-70-х рр. XIX ст., з розвитком промисловост i реформами Олександра II. Центром торгiвлi щнними паперами в Роси стала Санкт-Пе-тербурзька бiржа. У 1873 р. виникла Ки!вська бiржа, яка тривалий час (до 1917 р.) була великим центром торгiвлi державними зобов'язаннями та акщ-ями цукрових заводiв.
Перша свiтова вiйна призвела до перемщення центру торгiвлi щнними паперами у Нью-Йорк. Тшьки за одне десятилггтя (з моменту заюнчення вiйни до бiржового краху 1929 р.) рiчний обсяг угод на Нью-Йоркськш фон-довiй бiржi значно вирiс i перевищив 1 млрд. доларiв. Однак бiржовий крах у жовтш 1929 р. i економiчна депресiя, яка охопила США та iншi кра!ни Заходу, послужили основною причиною стагнаци оргашзованих фiнансових рин-кiв 30-х роюв i яка ще бiльше посилилась у роки Друго! свгтово! вшни.
У 50-х рр. розпочався новий етап у розвитку свггових фшансових рин-кiв. До середини 50-х рр. обш на великих свггових бiржах досяг передвоенного рiвня i продовжував швидко зростати. До початку 90-х рр. ргчний обсяг торггвлг на фондових бiржах усього св^у оцiнювали приблизно у 7,5 трлн. доларiв, обсяг ринково! капiталiзацi! корпорацiй, акци яких котирувались на оргашзованих ринках, становив приблизно 12 трлн. доларiв.
Починаючи з 80-х рр. у теори i практищ фiнансових ринюв широко об-говорювалась доцшьшсть створення нових ринюв. У 1986 р. Велика Бриташя почала програму вщкриття втизняних фондових ринюв для iноземних ком-панiй i банкiв, яка отримала назву "Бк Бенг" (Big Beng). Була запроваджена комп'ютерна торговельна система, вiдмiнено фшсоваш брокерськi комюшш та шшГ обмеження на торпвлю щнними паперами, лжвщовано строп розмежу-вання мГж посередниками на фшансових ринках - джоберами, брокерами, маркетмейкерами. Дозволено також вщкривати брокерсью фГрми для ^6Гржо-вих капiталiв, водночас iноземних; створено системи сучасних комушкацш.
Прикладом традицiйно! за^итост ринку була Токiйська фондова 6Гр-жа, яка дотепер залишаеться закритою та монополiзованою. Для не! харак-тернi висою рГвш фiксованих комюшних i переважна робота чотирьох ri-
гантських компанш, що працюють з цiнними паперами. Проте з 1984 р. ве-дуть так зваш "ена-долар" переговори про вщкриття японсько1 фшансово1 системи для шоземщв. У серединi 80-х рр. Япошя, за домовленiстю 3i США, поступово почала вiдкривати ринки: спочатку офшорш, а з часом - ринки фь нансових ф'ючерЫв та опцiонiв.
Якiсно новим етапом у розвитку фшансових ринюв стало запровад-ження електронно! форми торгiвлi цiнними паперами. Першу велику елек-тронну торгову систему було оргашзовано у 1971 р. американською асощ-ащею торговцiв цiнними паперами - систему NASDAQ (National Association of Securities Dealers Automated Quotations System). Електронш системи тор-гiвлi володдать низкою переваг порiвняно з класичною бiржовою торгiвлею, забезпечуючи учасникам ринку оперативний доступ до шформаци i iстотно знижуючи операцiйнi витрати, що сприяе пiдвищенню ефективностi функщ-онування ринку.
Розвиток ринку цшних паперiв в УкраАт пов'язаний, передусiм, з масо-вою приватизащею. Першою фондовою бiржею в Укршт стала Украшська фондова бiржа (УФБ), заснована у 1991 р. у Киев^ яка на сьогодш мае фiлiали в уЫх обласних центрах Украши. Крiм цього, функцiонують Кшвська мiжна-родна фондова бiржа i Донецька фондова бiржа. Торгiвлю цiнними паперами ведуть також на Украшськш мiжбанкiвськiй валютнш бiржi (УМВБ). Окреми-ми видами цшних паперiв торгуе Кшвська ушверсальна бiржа, а також фондо-вi вiддiли товарно-фондових бiрж. За аналопею до американсько! NASDAQ 1996 р. в УкраАт створено позабiржову фондову торгову систему ПФТС.
У структурi свггових фiнансових активiв частка цшних паперiв стано-вить близько 80 %, тобто ринок цшних паперiв е основою фшансового ринку. США належить бiльше третини загального обсягу свггового ринку цiнних па-перiв. Швидко розвиваються схiдноазiйськi фiнансовi ринки та ринки схщ-ноевропейських кра!н.
У свiтовiй фiнансовiй системi юнуе декiлька моделей фiнансових ринюв. Зокрема, виокремлюють пiвнiчноамериканську з розвиненим фондовим ринком (США, Канада). Провщш бiржi свiту розташованi в Нью-Йорку, То-кiо, Лондонi, Франкфуртi, Цюрiху, Торонто, Манiлi, Мiланi тощо. Серед них найбшьша Нью-Йоркська фондова бiржа, яку називають Big Board (Велике правлшня). У США помiтна тенденщя до сегментацп у дiяльностi банюв, тут банкам заборонено виконувати швестицшш функци, купувати-продавати та розмiщувати щнш папери. Водночас у США юнуе велика кiлькiсть спещаль зованих банюв (взаемоощадш банки, позичково-ощаднi товариства тощо), об'еднаних у групу ощадних шститулв.
Свропейським крашам бiльш характерна модель з розвиненим бан-кiвським сектором i грошовим ринком. Банки цих краш - це фiнансовi посе-редники, якi виконують комплекс операцш фiнансових ринкiв. Головними операцiями вважають депозитш операци, оскiльки вони забезпечують залу-чення грошових коштiв на депозитш рахунки на повний строк та для надання !х у позички. Крiм цього, банки здшснюють такi операци, як розрахунки мiж економiчними суб'ектами, емiсiйнi та швестицшш операцй, довiрчi операци з майном i власнiстю клiента, надають консалтингов^ лiзинговi та iншi послуги.
У деяких крашах банювська дiяльнiсть займае певний сегмент фiнансового ринку i коло дозволених для виконання операцш законодавчо обмежене, тоб-то банювська дiяльнiсть побудована за принципом сегментацш. У бiльшостi краш Свропи, зокрема, в Шмеччит, не iснуе заборон на здшснення банками певних операцш, натомють встановлено чiткий контроль за дiяльнiстю кор-порацiй, якi вони швестують (кредитують). Водночас, у деяких крашах Свро-пи, насамперед у Великш Британiï, фiнансовiй системi властива спещашзащя банкiвсько-фiнансовоï системи, самоусунення банюв вiд виконання швести-цiйних операцш.
Для бшьшосп краïн з нерозвиненою фiнансовою системою характерна висока монополiя декiлькох банкiв: на чотири - п'ять найбiльших банкiв припадае до 70-80 % вартост вшх банкiвських послуг. Така ситуацiя склалася у краïнах Схiдноï Свропи - Чехи, Словаччиш, Польщi, Румунiï. У деяких крашах, щоб уникнути тако1' ситуацiï, вдаються до розробки антимонопольного законодавства. К^м цього, запроваджують спецiальнi законодавчi обмежен-ня для суб'екив фiнансового ринку. Найчастiше щ обмеження стосуються частки однiеï фiзичноï або юридично1' особи у капiталi банку, частки одного фiнансового шституту у власностi iншого суб'екта господарювання.
Аналiз ocTaHHix дослiджень, в яких започатковано вир1шення цieï проблеми. Окрему групу становлять фiнансовi системи новостворених держав, переважно краш, що належать до нових незалежних держав (ННД). Вони мають численш проблеми з формуванням нових фшансових систем, спри-чиненi, як вважають В.М. 1ванов, В.М. Опарiн, В.М. Федосов, С.В. Мочерний та ш. [1-4], передуЫм вiдсутнiстю макроекономiчноï стабшзаци та значних бюджетних обмежень. У бшьшосп краш постае також необхщшсть створен-ня нових iнститутiв i вибiр ïхнiх оптимальних структур. Адаптащя старих ш-ститутiв довела неефектившсть цього процесу, який потребуе значних витрат на перенавчання пращвниюв i значно1' реорганiзацiï технологiï прийняття рь шень. 1снуе також чимало обмежень у запровадженш нових ринкових шстру-ментiв, що недостатньо розвиненi, або ж старий каркас економiчного меха-нiзму гальмуе ïхнiй розвиток. У нових економжах не вiдпрацьований меха-нiзм державних гарантiй стабiльностi фшансово1" системи, що може спричи-нити кризу довiри до банкiв та шших фiнансових iнститутiв.
Виклад основного мaтерiaлу дocлiдження. Для обслуговування фь нансових ринкiв створено вiдповiдну шфраструктуру, яка об'еднуе бiржi, су-часш системи комунiкацiй тощо. Одним iз ключових гравцiв на фiнансових ринках виступають фiнансовi iнститути. У крашах з розвиненою ринковою економжою юнуе багато рiзних фiнансових закладiв, що дшть у межах законодавчо закршлених повноважень. До фiнансових посередниюв належать комерцiйнi та ощаднi банки, кредитш спiлки, iнвестицiйнi фонди i компани, деякi фiнансовi iнститути конкретного типу, як страховi компанiï, пенсшш фонди тощо. Участь фiнансових шститу^в у фiнансових ринках вiдображе-но на рис. 1.
I
Пряма торпвля корпоративними обл1гац1ями, акц1ями, ¡ншими ц1нними паперами
Прям1 кредити 1
торг1вля комерц1йними паперами
Прям1 позики, шотека
Пряма торг1вля державними ц1нними паперами
Торпвля державними та корпоративними ц1нними паперами
Кредити 1 торпвля ц1нними паперами
Торг1вля державними цшними паперами
J
Рис. 1. Фiнансовi шститути на фшансовихринках
Особливютю сучасних фшансових систем е трансформащя тради-цшних фшансових шститут1в в оргашзаци, що пропонують комплексш швес-тицшш продукта, максимально ор1ентоваш на споживача послуг фшансових ринюв через запровадження нових шструменпв, стимулювання швестицшно! д1яльност1 позичальниюв, шдвищення прибутковост вклад1в ф1зичних та юридичних оЫб. На фшансовий ринок виходять також численш небанювсью установи, як спещал1зуються на виконанш особливих фшансових операцш.
На провщних фшансових ринках бшьшють залучених та зад1яних кошт1в припадають на швестицшш фонди та швестицшш компани.
1нвестицшна компанiя (фонд) - це фшансовий посередник, який об'еднуе каштали багатьох вкладниюв з однаковими швестицшними цшями. !нвестицшш компани вмщують залучеш кошти в р1зш цшт папери, створю-
ючи портфелi цiнних nanepiB. Таким чином кшент, iнвестуючи у naï або щнш папери iнвeстицiйноï компани, набувае прав влaсностi на частку портфеля, який знаходиться у фаховому управлшш. 1нвестицшш фонди та iнвeстицiйнi компани виконують функцiï фiнaнсового посередника, а також шституцшно-го iнвeстоpa, тобто шституту, для якого iнвeстувaння у цшш папери е не-вщ'емною частиною дiяльностi i основним джерелом доходу.
Розpiзняють вiдкpитi i закрит iнвeстицiйнi компaнiï (фонди). 1нвести-цшна компанiя (фонд) eiÖKpum080 типу - piзновид швестицшно1' компaнiï або швестицшного фонду, в якiй iнвeстоpи купують цiннi папери та продають ïx безпосередньо взаемному фонду. Кiлькiсть щнних пaпepiв, що випускае така компашя, не обмежена. 1нвестицшна компанiя (фонд) закритого типу - piз-новид швестицшно1" компaнiï, яка працюе з фжсованою кiлькiстю цiнниx па-пepiв, випущених у межах суми вартост чистих aктивiв iнституту i не займаеться регулярним випуском швестицшних кош^в.
Бiльшiсть з iнвeстицiйниx фондiв (компанш) Украши е закритими з огляду на процеси пpивaтизaцiï та участь закритих фондiв у пpидбaннi акцш приватизованих пiдпpиемств, роботи з приватизацшними паперами. У ба-гатьох розвинених крашах швестицшш фонди вiдкpитi (у США - 95 %).
Взаемш фонди е об'еднаннями, яю приймають гpошовi заощадження, а потiм використовують ïx для придбання aкцiй, довготермшових облiгaцiй або коpоткотepмiновиx боргових зобов'язань, випущених компaнiями i органами влади. Ц структури об'еднують piзнi кошти у загальний фонд (пул) i таким чином зменшують стушнь ризику, використовуючи дивepсифiкaцiю. Вони також досягають eкономiï, зумовлено1" зростанням масштабу дiяльностi (ефект масштабу), що знижуе витрати на aнaлiз цiнниx пaпepiв, упpaвлiння портфелем замовлень, на придбання i продаж щнних пaпepiв. Фонди подшя-ють залежно вiд виду послуг, якi вони надають особам piзниx кaтeгоpiй. 1сну-ють iнвeстицiйнi фонди вiдкpитого типу для тих, хто бажае гарантованого доходу, швестицшш фонди вщкритого типу за операщями для тих, хто хоче сильно ризикнути в нади одержати значшший дохщ. G ще низка iншиx фон-дiв, яю використовують рахунки для отримання вщсотюв на пред'явника (ш-вeстицiйнi фонди вщкритого типу, якi вкладають кошти тшьки у короткотер-мiновi зобов'язання грошового ринку). 1снують сотнi piзниx взаемних фондiв з десятками piзниx цiлeй i нaмipiв. Взaемнi фонди з'являлися остaннiми роками частше, нiж всi iншi фiнaнсовi шститути.
Iнституцiйний брокер - фiзичнa особа, яка купуе або продае щнш папери банкам, взаемним, пенсшним фондам, шшим фiнaнсовим структурам. Вони оперують великими гуртовими париями щнних пaпepiв i, як правило, вимагають комiсiйниx на одиницю iнстpумeнту менше, нiж платять фiзичнi особи за дpiбнiшi пapтiï.
Фiнансовi компани - шститути, залучеш у процес позичання фiзичним особам i бiзнeсовим структурам. Вони не е депозитарними установами, проте фшансуються банками, шшими фшансовими iнститутaми. У США е таю ка-тeгоpiï фiнaнсовиx компaнiй: споживч^ якi надають нeвeликi за pозмipом пpямi позики переважно фiзичним особам; акцептш - займаються продажем pоздpiбниx та гуртових пaпepiв.
До фшансових установ контрактного типу належать cmpaxoei компани та neHciüHi фонди. Дiяльнiсть цих установ базуеться на контрактах переважно з фiзичними особами, за згодою яких до фондiв установ надходять перюдич-нi внески. Ц кошти менеджери установ вмiщують у надшш, переважно дов-гостроковi щнш папери (державнi, мунiципальнi цiннi папери, активи на-дiйних корпорацiй). Страховi компани спецiалiзуються на страхуваннi життя вщ пожеж та нещасних випадюв, а також деяких фiнансових операцш тощо. Пенсiйнi фонди виплачують пенси працiвникам, що вийшли на пенсда. При-бутки на iнвестицiйнi портфелi пенсiйних фондiв звiльненi вiд податюв.
У США поширенi установи контрактного типу. Активи компанш, що займаються страхуванням життя, сягають 1,5 трлн. дол. США за рж. В Укра-1ш дiяльнiсть установ контрактного типу тшьки почала розгортатися. Так, на середину 1998 р. було зареестровано близько 250 страхових компанш, з них 30 - як страховi компани з шоземним кашталом. Станом на початок 2001 р. 1х було вже бiльше 270.
Ощаднi iHcmumymu - це фiнансовi посередники, як спецiалiзуються на операщях з коштами населення. У рiзних кра!нах ощадним iнститутам нада-ють рiзне значення. У Великiй Британи група ощадних банюв об'едналася у спещальну банкiвську групу - TSB (The Trustee Savings Bank Group), яка шсля злиття з одним iз найбiльших банкiв Аигли Lloyds перестала юнувати як са-мостшна група комерцiйних банкiв. В Укра1ш Ощадний банк - единий дер-жавний ощадний банк. Вiн мае багато фшш з великою кшьюстю працiвникiв. Залученi кошти використовують переважно на мiжбанкiвському ринку.
Досить поширеними е кредитш товариства, кредитнi спшки (credit unions, 1х називають ще "кредитними союзами").
Кредитш стлки - це депозитарш фiнансовi установи, яю дiють переважно в межах одше! установи й об'еднують людей за професшними або еко-номiчними ознаками. 1хня дiяльнiсть - залучення коштiв та надання позик -вщбуваеться у безпосередньому контактi з кшентами, часто внески до кре-дитних спiлок вiдраховуються iз зароб^но! плати. У США та Канадi кредитнi спiлки успiшно конкурують з великими банками. В Укра!ш дiяльнiсть кре-дитних спiлок поступово вщновлюеться. На початок 1999 р. було зареестровано бшьше 400 кредитних спшок, з них працювало трохи бшьше 100.
1нвестицшний банк - це кредитно-фшансовий iнститут, який спещаль зуеться на операцiях з щнними паперами з метою залучення додаткових гро-шових коштiв, а також довгострокового кредитування сво!х клiентiв.
1нвестицшш банки розвинених кра1н, крiм цього, займаються оргашза-цiею злиття та поглинання компанiй, управлiння iпотекою i венчурним капiта-лом. В Укра!ш зареестровано кiлька iнвестицiйних банкiв, але нинi вони не ви-конують належнi !м функцй, а дшть як звичайнi комерцiйнi унiверсальнi банки.
Iншi спецiалiзованi банки вiдрiзняються ринковим сегментом, в якому знаходиться переважна кшьюсть та вартють lхнiх операцш. До них треба зара-хувати шотечш банки (тi, якi надають кредити пiд заставу нерухомого майна); будiвельнi ощаднi банки (спецiалiзуються на наданш кредиту для житлового будiвництва); банки-гаранти (займаються переважно поручительством та га-рантiями); банки пiдтримки (займаються реалiзацiею державних програм).
Комерцшш банки - традицшш мунiвepсaльнi сховища" фiнaнсiв, якi обслуговують широке коло тих, хто мае заощадження, i тих, хто мае в них потребу. 1сторично склалося так, що комepцiйнi банки були основними уста-новами, якi обслуговували поточнi рахунки. Однак зараз юлька iншиx шсти-тутiв також забезпечують обслуговування поточних рахунюв i помггно впли-вають на суму грошей, що перебувають в обшу. Водночас, комерцшш банки розширюють сво1' послуги, зокрема, надаючи бpокepськi послуги в операщях з цiнними паперами i страхування.
Позичково-ощаднi асощаци традицшно обслуговують приватних осiб, що мають заощадження, i тоpговцiв-позичaльникiв, а потiм позичають цi гро-шi покупцям житла чи шшим кaтeгоpiям позичaльникiв. Особи, яю мають заощадження, отримують певний ступiнь ïx лiквiдностi, чого не було б, якби на сво1' заощадження вони безпосередньо придбали заставш або iншi цiннi папери. Тому, можливо, нaйвизнaчнiшою eкономiчною функцiею позичково-ощад-них aсоцiaцiй е тдтримання лiквiдностi. Позичково-ощaднi aсоцiaцiï мають також бшьше досвiду в aнaлiзi кредитно1' полiтики, нaдaннi позик i стягуванш зaбоpговaностi, нiж пpивaтнi власники заощаджень. Загалом позичково-ощад-нi асощаци зменшують витрати i розширюють можливост одержання позики пiд нepуxомiсть. I, нарешт^ позичково-ощaднi aсоцiaцiï утримують велию ди-вepсифiковaнi поpтфeлi цiнниx пaпepiв щодо позик та iншиx aктивiв. Таким чином вони pозподiляють ризики, що не могли б зробити власники дpiбниx заощаджень, коли б сaмi надавали позику тд нерухомють. Тому особам, якi мають заощадження, випдно вкладати ïx i робити бшьш лiквiдними, такими, яю краще управляються i мають менший ризик. Позичальникам завжди випдно отримувати бiльший доxiд з меншими витратами.
З часом сфера застосування позичково-ощадних асощацш зменши-лась, звiвшись до опepaцiй компaнiй або до позичково-ощадних операцш. Вони вщшрають традицшну роль, про яку йшлося рашше, або дiють як кре-дитш установи з видання iпотeчноï позики. Як банки, так i асощаци шкасу-ють суми за борговими документами, а випущеш заставш негайно продають-ся урядовому органу - Державнш асощаци шотечного кредиту. Державна асощащя iпотeчного кредиту використовуе придбаш нею зaстaвнi у фоpмi додаткового забезпечення боргових зобов'язань, а по^м продае ïx, щоб одер-жати грош^ на якi буде придбано ще бшьшу кiлькiсть заставних. Цей процес сприяе збшьшенню джерел залучення коштiв i знижуе ïx вартють для тих, хто бажае придбати житло.
Взаемоощадш банки. Подiбнi до позичково-ощадних асощаци, прий-мають переважно заощадження вщ приватних осiб i позичають грош^ як правило, на довготермшовш основi тим, хто прагне придбати житло, та мюцевим споживачам.
Висновки. Фiнaнсовi iнститути, розвиваючись, зазнають сильного впливу регулювання, метою якого здебшьшого е забезпечення ïx збереження та безпека, а значить, захист вклaдiв iнвeстоpiв. Однак щ заходи регулювання набувають форми заборони зaгaльнонaцiонaльноï системи бaнкiв, що мають фши. Вони обмежують кошти, яю можуть придбати фiнaнсовi iнститути, та
верхнi значення ставок вщсотка, якi вони сплачують. Ц обмеження стосу-ються рiзних видiв послуг, якi фiнансовi шститути можуть надавати кшен-там. Таю тенденцп перешкоджають вiльному руховi катталу до тих галузей, де його не вистачае, завдаючи таким чином шкоди ринковш економщь
Щоб запоб^ти цьому, у бiльшостi кра!н у законодавчому порядку вно-сяться ютотт змiни у дiяльнiсть фiнансових шститу^в. Результатом безпе-рервних змiн у регулюванш дiяльностi iнститутiв е згладжування рiзницi мiж 1х видами. Так, тенденщя 1х розвитку у США зараз спрямована на утворення великих фшансових корпорацш з рiзним спектром послуг, яю володiють банками, швестицшними банкiрськими домами, страховими компашями i взаемними фондами. Вони мають фши по всiй кра1ш i навiть у всьому свiтi. Прикладами таких корпорацш, бшьшють з яких починали свою дiяльнiсть в яюйсь однiй галузi, а зараз ддать у бiльшiй частинi спектру фшансових послуг, е Transamerica, Merrill Lynch, American Express, Fidelity та Prudential.
Особливютю сучасних фшансових систем е трансформащя тради-цiйних фшансових шститу^в в оргашзаци, якi пропонують комплексш швес-тицiйнi продукти, максимально зорiентованi на споживача послуг фшансових ринюв через запровадження нових шструмеш!в, стимулювання швестицшно1 дiяльностi позичальникiв, шдвищення прибутковостi вкладiв (депозитнi ш-ститути, фiнансовi компани, взаемнi фонди, шституцшш iнвестори, пенсiйнi фонди, страховi компани).
Дiяльнiсть сучасних фiнансових ринкiв не обмежуеться нацюнальни-ми кордонами. Вони залучають iнвестицiйнi кошти, задовольняючи потреби у короткостроковому капiталi експортно-iмпортних операцш, поповнення об^ових коштiв, а також для реалiзацil масштабних проектiв.
Характерними ознаками мiжнародних ринкiв е глобалiзацiя угод та операцiй, iснування мiжнародних фiнансово-економiчних iнститутiв i банкiв розвитку, застосування единих мiжнародних нормативiв, а також дедалi бiль-ша iнтернацiоналiзацiя фiнансових ринкiв. Усе це спрямоване на створення мiжнародних взаемопов'язаних ринюв. Одним з важливих напрямiв удоско-налення роботи ринкiв е саморегулящя, яка стосуеться органiзацiй, створе-них професшними учасниками фiнансових ринкiв, i мае за мету забезпечення сприятливих умов 1хньо! дiяльностi, дотримання професшно1 етики, захист iнтересiв власникiв цшних паперiв, встановлення правил i стандарт прове-дення операцiй на ринку. В Укра1ш такими органiзацiями е Асощащя укра-1нських банкiв, Професшна асоцiацiя реестраторiв та депозитарйв, Л^а стра-хових органiзацiй та ш.
Тенденцiею розвитку свiтових ринкiв е формування фшансових супер-ринкiв, де один або деюлька фiнансових посередниюв пропонують клiенту весь спектр фшансових послуг.
Велику роль у захис^ споживачiв фiнансового ринку вiдiграють уряди краш, встановлюючи вимоги до кредитоспроможнос^ фiнансових iнститу-цiй, економiчнi нормативи !х дiяльностi, суворi правила до iнститутiв, якi здiйснюють трастовi операци, надаючи державнi гарант^, запроваджуючи шструменти страхування депозитiв, створюючи умови для прозоросл роботи фiнансових iнститутiв.
Л^ература
1. Иванов В.М. Деньги и кредит: курс лекций. - К.: МАУП, 1999. - 230 с.
2. Опарш В.М., Малько В.1., Кондратюк С.Я. Бюджетна система: Навчально-мето-дичний посiбник для самостiйного вивчення дисциплiни. - К.: КНУ, 2000. - 205 с.
3. УкраТна: Фшансовий сектор та економiка. Новi стратегiчнi завдання. - К., 2001. - 120 с.
4. Основи податкового права: Навч. поабник для вузiв. - К.: Знання, 1998. - 273 с.
УДК 339.9 Acnip. Г.М. Кравець1 - Львiвський НУ м. 1вана Франка
ЕФЕКТИВН1СТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗОВН1ШНЬО1 ЗАБОРГОВАНОСТ1 У КРА1НАХ З ПЕРЕХ1ДНОЮ ЕКОНОМ1КОЮ ТА КРА1НАХ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ
Розглядаються питання ефективносп використання зовнiшнiх коштiв у крашах з перехщною економiкою та крашах, що розвиваються. При цьому, здшснюеться аналiз напрямiв полiтики Мiжнародного валютного фонду i Свiтового банку.
Ключов1 слова: зовнiшнiй борг, економiчне зростання, позиковий капiтал, тя-гар заборгованосп, макроекономiчна стабiльнiсть.
Doctorate G.M. Kravets - Lviv NU named after Ivan Franko
Efficiency of external debt use in transformation economies and developing countries
Annotation: The article is dedicated to the aspects of efficient use the foreign resources in transformation economies and developing countries. And the analyses of International Monetary Fund and World Bank policy is realized.
Keywords: external debt, economic growth, lending capital, burden of debt, macro-economic stability.
Зовшшньоеконом1чш чинники вщшрають важливу роль у фшансуван-ш краш, що розвиваються. Причинами виникнення кризи св1тово! заборгованосп 1980 р. були несприятлив1 зовшшш шоки, зокрема зниження св1тових щн на сировину, шдвищення вщсотково! ставки, зменшення попиту на iM-порт товар1в у крашах Захщно! Свропи та США.
У 1996 р. загальний обсяг зовшшньо! заборгованосп краш, що розвиваються, становив 1,8 трлн. дол. [1, с. 177]. Зокрема, негативний вплив кризи м1жнародно! заборгованосп 1980 р. на економ1чний розвиток у крашах - по-зичальниках полягае у такому:
1) стримуванш економ1чного розвитку в кра!ш:
• зростант ввдсоткових ставок;
• використаш позикового катталу з метою фшансування зовтштх та внут-р1шшх деф1цит1в та ввдповвдно скорочент можливостей розширення катта-ловкладень;
2) скороченш державних валютних резерв1в краш, що розвиваються;
3) зменшенш 1мпорту;
4) зростанш р1вня шфляци.
За сучасних умов до краш 1з зовшшньою заборговашстю належать також краши, що трансформуються, зокрема краши Схщно! Свропи та СНД.
1 Наук. кер1вник: доц. П.1. Гнатюк, канд. екон. наук - ЛНУ 1м. 1вана Франка
