CC BY
116
ринках коливаються вiд одного дня до року. У розвинутих банювських системах мiжбанкiвськi ринки також використовують для конвертаци короткостроко-вих позик у довгостроковi через використання запозичень у фшансових шсти-тутiв з подальшим наданням позик сво1м кшентам на бшьш тривалi термiни.
Вiдкритий ринок е складовою грошового ринку, на якому здшсню-еться купiвля-продаж цшних паперiв центральним банком. Операци на вщ-критому ринку у сучасних економшах е найбiльш дiевим шструментом щодо проведення грошово-кредитно!' полiтики. Кушвля або продаж цiнних паперiв центрального банку збшьшуе або зменшуе резерви комерцшних банкiв i, вщ-повщно, впливае на кредитнi можливостi банювсько! системи.
Таким чином, грошовий ринок е одшею з найбiльш вагомих складових ринкових механiзмiв нацiональних економiчних систем i визначаеться як час-тина фшансового ринку, де обертаються короткостроковi (до 1 року) шстру-менти формуеться та забезпечуеться попит на грошовi iнструменти та визначаеться !хня цiна у виглядi процентно! ставки. Структуризацiя грошового ринку може мати багатоварiантний аспект залежно вiд мети дослiдження.
Подальших дослщжень заслуговуе, на наш погляд, зютавлення струк-тури грошового ринку та його функщонування в Укра1ш та у розвинених еко-номiках шших кра!н, i вироблення на цш основi вiдповiдних рекомендацiй для в^чизняно! економiчноi полiтики.
Л1тература
1. Фшансово-монетарш важел1 регулювання економши: монограф1я/ За ред. д-р екон. наук, проф. А. Даниленка. - К.: Об'еднаний ш-т економши НАНУ, 2005. - 108 с.
2. Гриценко О. Грош1 та грошово-кредитна пол1тика. - К.: Основи, 1997. - С. 38.
3. Лютий 1.О. Грошово-кредитна полггика в умовах перехщно! економши. - К.: Ать ка 1999. - С. 49.
4. Шумпетер Й. Теория экономического развития. - М.: Прогресс, 1982. - С. 371.
5. Банкчвська енциклопед1я/ Пщ ред. А.М. Мороза. - 1993. - С. 71.
6. Грош1 та кредит/ За ред. - М.: I. Савлука. - К., 2002. - С. 105.
7. Грош1, банки та кредит/ Пщ ред. Б.Л. Лущва. - К., 2000. - С. 45.
8. Долан Э. Дж., Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р. Дж. Деньги, денежное дело и денежно-кредитная политика. - М. 1991. - С. 6.
9. Грош1 та кредит/ Пщ ред. В.С. 1ваава. - К., 1999. - С. 77.
10. Мишкш Ф.С. - Економша грошей, банювсько! справи i фшансових ринюв. - К.: Ос-нови. - С. 78-79.
11. Харрис Л. Денежная теория. - М.: Наука, 1990. - С. 280-284.
12. Румянцев А.М., Яковенко Е.Г., Янаев С.И. Инструментарий экономической науки и практики. - М.: Знание, 1985. - С. 111.
УДК330.342:167 Здобувач С.Е. Коновал -RbeiecbKa КА
Ф1НАНСОВА ПОЛ1ТИКА ДЕРЖАВИ I ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ Ф1НАНСОВИХ СИСТЕМ ПЕРЕХ1ДНОГО ТИПУ
Здшснено аналiз схеми розподшу i перерозподшу ВВП та li залежнiсть вiд мо-делi фiнансових вiдносин у суспшьст, ролi та мiсця в нш держави.
Competitor S.E. Konoval -Commercial Academy of Lviv
The financial politics state and problems of national regulation financial systems in transitive type
The article realizes the analysis of scheme distribution and reallocation GDP and it dependence from financial relations in society, role and seat state in it.
Постановка проблеми i ïï зв'язок з важливими науковими та прак-тичними завданнями. Фшансова система е найбшьш регульованим сектором економжи, i зазнае впливу не тшьки економiчних, а й пол^ичних та сощ-альних чинникiв, оскiльки в ïï стабшьност зацiкавленi всi суб'екти фшансо-вих вiдносин. Регулювання з боку держави здшснюеться з метою: забезпечен-ня iнвесторiв надiйною шформащею; забезпечення стабiльностi фiнансовоï системи; вдосконалення контролю над монетарною полiтикою; заохочення розвитку ринкiв.
Фiнанси як розподшьча категорiя щiльно пов,язанi з економшою. З одного боку, за допомогою фiнансiв розподiляеться створений у сусшльсга ВВП, а з шшого боку, обмiнно-розподiльчi вiдносини формують певну систему економiчних iнтересiв, як впливають на виробництво, стимулюючи, чи, навпаки, стримуючи зростання ВВП. Цей вплив здшснюеться через фшансо-во-кредитний мехашзм, який вiдображае напрями, характер, сутшсть функщ-онування фiнансiв у суспiльствi та мае кiлькiсну i яюсну характеристики.
Кiлькiсть, тобто сума фшансових ресурсiв, становить первинну основу функщонування фiнансово-кредитного механiзму, оскiльки жодне завдання неможливо виконати без них. Водночас надання ресурЫв ще не гарантуе розв'язання конкретного завдання. У крашах з ринковою економiкою фшанси е головним iнструментом втручання у процеси розширеного вiдтворення, роз-подшу i перерозподiлу ВВП. Вони е специфiчною формою розвитку виробни-чих вщносин, пiдсистемою базису з певною регулятивною основою.
Основним об'ектом фшансових вщносин е ВВП, а в окремих випад-ках, коли для формування доходiв i фiнансових ресурЫв не вистачае ВВП, то й нащональне багатство. Суб'ектами фiнансових вщносин е держава, шд-приемства та населення. Фiнансовi вiдносини мають чггко виражений супе-речливий характер, бо об'ект розподiлу - один, а суб'екпв, як правило, три ка-тегорiï. Для збалансування iнтересiв уЫх суб,ектiв, кожний з яких прагне от-римати якомога бiльше (що можна зробити тiльки за рахунок шших суб,ектiв), необхiднi вiдповiднi регулятивш важелi.
У свiтовiй практицi господарювання вiдомi два способи збалансування фь нансових суперечностей: встановлення оптимальних пропорцш розподшу ВВП; забезпечення постойного зростання доходав усiх суб'екпв фiнансових вщносин.
Аналiз останнiх дослiджень, в яких започатковано виршення цieï проблеми. Треба визнати, що науково обгрунтованих показниюв пропорцiй розподiлу i критерiïв ефективност на практицi не iснуе. Ощнка проводиться опосередковано за показниками економiчноï ефективностi та соцiальноï ста-бшьносп суспiльства, що знаходить вiдображення у таких економiчних по-казниках, як рiвень ВВП на душу населення та темпи зростання ВВП. Пос-
тiйне зростання доходiв кожного зi суб'еклв забезпечуеться на основi непе-рервного зростання ВВП, гемпи якого характеризують динам^ фiнансових вiдносин. Забезпечення зростання ВВП е основною формою вирiшення фь нансових суперечностей у суспiльствi, а падшня спричинюе фiнансовi чи ш-шi кризовi явища в економщь
Виклад основного матерiалу дослiдження. Схема розподшу i пере-розподiлу ВВП залежить вщ моделi фiнансових вщносин у суспiльствi, ролi та мюця в нiй держави. Моделi прийнято розрiзняти за двома ознаками: за послщовшстю розподiлу ВВП; за рiвнем державно! централiзащ! ВВП.
За послщовшстю розподiлу ВВП розрiзняють фiнансову модель рин-ково! економiки та фшансову модель адмшютративно! економiки.
Найдавнiшою i найпоширенiшою е фiнансова модель ринково! еконо-мiки (рис. 1). За щею моделлю вартiсть реалiзованого нащонального доходу спочатку розподiляеться мiж тими, хто зайнятий у його створенш (власника-ми засобiв виробництва, як отримують прибуток, i робiтники та службовщ, яким виплачуеться заробiтна плата). Пропорци первинного розподiлу нащ-онального доходу мiж пiдприемцями i роб^никами та службовцями регулю-ються насамперед ринковими вщносинами, а також вщповщною законодав-чою базою.
Первинниы розпод^л
ПереротоО!.!
Оподаткування зароб1тно'1 плати
Прибуток
Оподат приб кування утку
Рис. 1. Фтансова модельринковоХ економки
Ринковi вщносини сприяють установленню оптимальних пропорцiй мiж заробiтною платою i прибутком. З одного боку, кожний суб'ект защкавле-ний у збшьшенш свое! частки; з iншого, юнують певнi об,ективнi причини за-щкавленосл кожного суб'екта у доходах шшого. Наприклад, для пiдприемцiв важливо, щоб доходи населення утримувалися на високому рiвнi, оскiльки це
сприяе розширенню ринку збуту i, вщповщно, забезпечуе формування при-бутку. Роб^ники i службовцi зацiкавленi в тому, щоб пщприемство отримува-ло прибуток для розвитку виробництва, а вщтак, i зростання зароб^но: плати.
Законодавче регулювання полягае у встановленнi мшмального рiвня оплати працi й обмеженш максимального рiвня рентабельностi за допомогою макроекономiчних регуляторiв, наприклад, податку на прибуток. Пропорцн пе-рерозподiлу нащонального доходу регулюються тiльки законодавчими актами.
За фшансово! моделi ринково! економ^ держава отримуе сво! доходи насамперед на основi перерозподалу нацiонального доходу. Модель точно харак-теризуе фiнансовi реали у суспiльствi, вiдображаючи рiвень доходiв кожного суб'екта, що залежить вiд внеску у нацiональний дохщ; достовiрно окреслюе рь вень оподаткування кожного суб'екта; у нiй чггко визначенi стимули до зростання доходiв на основi зростання виробництва i пiдвищення продукгивностi працi.
Фшансова модель адмшютративно1 економiки застосовувалась у СРСР та шших соцiалiстичних крашах. I! суть полягае в тому, що основна частина нащонального доходу одразу централiзувалась у бюджет та вилучалась iз розподiльчих вiдносин (рис. 2). Держава спрямовувала у бюджет централiзо-ваний чистий дохщ - податок з об^у i частину децентралiзованого чистого доходу - прибутку пщприемства (через систему платежiв з прибутку). Частина прибутку залишалась на пiдприемствi, решта нацiонального доходу випла-чувалась робiтникам i службовцям у формi зароб^но: плати, яка пщлягала прибутковому оподаткуванню.
За тако! моделi основну частину фiнансових ресурЫв держава отримуе у процесi первинного розподшу нацiонального доходу. Пропорци первинного роз-подiлу нацiонального доходу регулюе держава адмiнiстративними методами. За-
робiтна плата регулюеться за допомогою тарифних розрядiв i посадових окла-дiв. На основi планового цiноутворення фiксуеться центрашзований чистий до-хiд держави (податок з об^у) i встановлюеться рiвень прибутку пiдприемств.
Модель е закритою i не вiдповiдае фiнансовим реашям суспiльного життя, оскiльки не вщображае реального рiвня доходiв юридичних i фiзичних осiб та !х внесок у нацшнальний дохщ; з не! неможливо достовiрно визначи-ти рiвень оподаткування, а, вiдповiдно, i стимули до продуктивно: пращ.
Звичайно виокремлення двох моделей е до певно! мiри умовним: модель ринково! економжи мiстить елементи участi держави у первинному роз-подiлi за допомогою непрямих податюв, а модель адмшютративно! економь ки, водночас включае елементи перерозподiлу. Рiзняться моделi тшьки про-порцiями - у ринковш економiцi переважае участь держави у перерозподш ВВП, а в адмшютративнш економiцi - втручання у його первинний розподш.
Отже, держава, певною мiрою впливае на економiчнi, тобто базисш, вiдносини на стади розподшу i через не! - на процеси обмшу i споживання. Вона втручаеться та у процес розширеного вщтворення, спрямовуючи сво! ресурси в т чи iншi галузi, обмежуючи або стимулюючи 1хнш розвиток. Про-те втручання держави в економ^ мае певнi межi, встановленi базисом сус-пiльства, його економiчним потенщалом.
За командно-адмшютративно! системи держава регулюе, по сут^ всi економiчнi вщносини - темпи i пропорци розвитку окремих галузей госпо-дарства, стушнь споживання та нагромадження, спiввiдношення мiж фондами суспiльного та особистого споживання тощо, нагромаджуючи засоби виробництва i робочу силу для формування необхiдних !й ресурсiв. Проте таке регулювання не змшюе економiчноl сутi зарплати, цiни, прибутку, рентабельно ст^ амортизацiйного фонду та шших категорш.
За ринково! економжи держава сво!м авторитетом i своею силою покликана допомагати i сприяти вдосконаленню економiчних вiдносин. I якщо за командно-адмшстративно! системи держава активно втручалась у сшввщно-шення мiж заробiтною платою { прибутком, то за ринково! цей процес регулюеться потребами розширеного вщтворення. Водночас за першо! системи держава регулюе також обмш i споживання.
Важливим у регулюваннi фшансових вiдносин е розумiння ступеня перерозподшу коштiв. Як вважають деяк економiсти, розподiл уже розподь лених ресурЫв або перерозподiл, органiзований державою для формування необхщних !й ресуршв, завжди залишаеться економiчним, тобто базовим, ос-кiльки вони не виходять за межi вартостi, створено! у процес матерiального виробництва [15, 140, 142]. А вщносини мiж державою i пiдприемствами з питань формування державних фондiв е вiдносинами перерозподшу першого порядку. Формування фондiв для утримання невиробничих галузей вва-жаеться перерозподшом другого порядку. Доходи i фонди галузей нематерь ального виробництва також виступають об'ектами податкових вщносин, ста-новлячи фiнансовi вiдносини перерозподшу вже третього порядку.
Визначити вс стади перерозподiлу неможливо, бо щ процеси перети-наються в час та мiсцi здiйснення та можуть вщбуватися у будь-якiй посль
довноси. Вiдносини перерозподiлу органiзовуються державою i базуються на 11 силi. Однак, якщо сама держава мае надбудовний характер, то вони не вихо-дять за межi базисних, економiчних вiдносин. Усi члени суспiльства е учасни-ками цих додаткових вщносин.
У межах фшансово! моделi ринково! економжи за рiвнем державно! центраизаци ВВП умовно можна виокремити три основш моделi: амери-канську, захщноевропейську i скандинавську.
Американська модель заснована на максимальному рiвнi самозабезпе-чення фiзичних i самофiнансування юридичних оЫб, характеризуеться нез-начною бюджетною централiзацiею - приблизно 25-30 %. Фшансове втручан-ня в економiку зведене до мшмуму. Соцiальне забезпечення отримують тшь-ки тi, хто не у змозi обiйтися без державно! допомоги. Модель створюе мак-симальну фшансову стимулящю: з одного боку, вона дае змогу заробляти, з шшого - вимагае цього. Це досить жорстка i жорстока модель, але водночас i високоефективна, оскшьки заснована на примусовiй фiнансовiй стимуляцп.
Захiдноевропейська модель характеризуеться помiрним рiвнем централь зацi! ВВП у бюджет (35-45 %). Власне, через це бшьш розгалуженою е державна сощальна сфера, передусiм у галузi освiти. Суть моделi зводиться до пара-лельного функцiонування державних i комерцiйних установ у соцiальнiй сфер^
Скандинавська модель передбачае досить високий рiвень бюджетно! централiзацi! ВВП - 50-60 %. Завдяки розгалуженш державнш соцiальнiй сферi, зокрема у галузi освiти та охорони здоров'я у суспiльствi утверджують-ся настро! впевненосл й соцiально! захищеностi. Однак така модель можлива тiльки за умов високого рiвня культури i свщомосл народу, вiдповiдного ставлення до пращ й поваги до державного сектора.
Формування ие! чи iншо! фшансово! моделi залежить вiд багатьох чин-никiв, серед яких визначальна роль належить фiнансовiй полiтицi держави, за допомогою яко! фiнанси втiлюються у суб'ективних дiях держави. Фiнансова по-лiтика спрямована на досягнення конкретних цiлей регулювання, зумовлених певними завданнями й особливостями розвитку кра!ни. Фшансова полiтика кожно! кра!ни як складова загальнодержавно! полiтики мае сво! особливосл.
За допомогою фiнансово! полiтики здшснюеться насамперед багатог-ранний регулятивний вплив на ринковi вiдносини i розширене вiдтворення, створюються умови для нагромадження катталу, який визначае темпи еконо-мiчного зростання. Фiнансова полiтика впливае на реалiзацiю ВВП, переду-шм шляхом розширення або звуження державного споживання, тобто купiвлi товарiв i по слуг. Вона е також важливим важелем впливу на формування внутршнього ринку: за допомогою податкових пшьг та субсидiй здiйснюеть-ся державна фшансова шдтримка експортерiв; зниження нацюнальних витрат виробництва зменшуе конкуренцiю виробниюв на зовнiшнiх ринках. Держав-ш пiдприемства постачають виробникiв електроенергiею, шшими товарами i послугами за пшьговими цiнами, що сприяе зниженню витрат виробництва в рiзних галузях нацюнально! економiки.
Розширюеться втручання держави за допомогою фшаншв у сферу на-укових дослiджень, зокрема фундаментальних, науково-дослщних та дослiдно-
конструкторських розробок, що сприяе iнтеграцii науки i практики, впровад-женню нових форм оргашзацп господарювання та працi, тдвишуе економiч-ну ефективнiсть виробництва. Вдосконалення та ускладнення технологш ви-робництва зумовлюе необхщнють зростання державних витрат на вщтворен-ня робочо! сили. Спрямовуючи фшанси на розширення можливостей функщ-онування й розвитку ринку, держава сприяе формуванню ефективно! структу-ри виробництва, полiпшенню органiзацii господарських зв'язюв, прiоритет-них галузей економжи.
Рис. 3. Оргамзацшна структуры фтансовог системы Укрални
Основу фшансово! полгтики становлять стратепчш напрями, як визна-чають довгострокову { середньострокову перспективи використання фшанав { передбачають виршення головних завдань розвитку суспшьства як у економ1ч-нш, так { у сощальнш сферах. Водночас держава здшснюе низку заход1в, спря-мованих на використання фшансових вщносин з точки зору виршення тактич-них завдань, а саме - щодо мобшзаци та ефективного використання фшансових ресурав, регулювання економ1чних { сощальних процеав, стимулювання розвитку НТП, окремих галузей економ1ки, окремих територш.
Важливим засобом реал1заци фшансово! пол1тики е фшансовий меха-шзм. Це найбшьш динам1чна складова фшансово! полиики, яка дуже точно реагуе на вс особливост та змши в економщ чи сощальнш сфер1 кра!ни, а тому необхщно, щоб вш вщповщав завданням стратепчного розвитку кра!ни.
Фшансова система Укра'ши
Рис. 4. Органы та шститути фтансовоИ системы Украгни
Застосування на практищ фшансового мехашзму передбачае створен-ня ефективно! \ ращонально! системи управлшня фшансовою системою. З розвитком ринкових вщносин у систем! управлшня фшансами вщбулися кар-динальш змши. Якщо за командно-адмшстративно! системи все кер1вництво
фiнансами зосереджувалось в единому оргаш управлiння - мiнiстерствi фь нансiв, то тепер щ функци виконуе цiла система спещаизованих фiнансових i контролюючих оргашв. Сукупнiсть фiнансових органiв i шститутв, якi вщоб-ражають систему управлшня фiнансами, характеризуе органiзацiйну структуру фшансово! системи (рис. 3). Загальне керiвництво фiнансовою дiяльнiстю в будь -якш кра!ш здiйснюють органи державно! влади та управлшня.
Фiнансовi органи та шститути можна згрупувати в чотири блоки (рис. 4).
До першого блоку входять органи, як функцiонують у сферi бюджету держави. Це насамперед Мшютерство фiнансiв Укра!ни та його пiдроздiли -Державне казначейство i Контрольно-ревiзiйна служба. До ще! ж групи нале-жить Державна податкова адмшютращя, яка у 1996 р. вийшла зi складу М1-нiстерства фiнансiв. Другий блок становлять контрольно-регулятивш органи - Рахункова палата Верховно! Ради Укра!ни, Державна комiсiя з щнних па-перiв та фондового ринку, Аудиторська палата та аудиторськ фiрми. Третiй блок становлять фiнансовi шститути, яю працюють на фiнансовому ринку: Нащональний банк Укра!ни i комерцшш банки, Мiжбанкiвська валютна бiр-жа, фондовi бiржi та фiнансовi посередники, страховi компанi!. До четвертого блоку входять органи управлшня цшьовими фондами: Пенсшний фонд, Фонд сощального страхування, Державний iнновацiйний фонд.
Схема взаемозв'язюв органiв управлiння фiнансовою системою з окре-мими сферами й ланками досить складна [4, с. 33-34].
Висновки. Аналiз розподшу повноважень фшансових органiв та ш-ститутв свiдчить про те, що основна увага у системi управлiння зосереджена на бюджет держави, оскшьки саме в ньому концентруються фiнансовi потоки та зв'язки. Окремi сфери i ланки не мають вщповщних фiнансових органiв чи iнститутiв управлшня. Фшансами суб'ектiв господарювання керують фь нансовi служби у складi управлшських структур пiдприемств та органiзацiй, господарських товариств i холдингових компанiй, мшютерств i вiдомств.
Л1тература
1. Барановський О.1. Фiнансова безпека/ НАН Укра!ни, 1н-т економ. I прогнозування. -К.: Фенiкс, 1999. - 338 с.: табл., схеми.
2. Шкбахт Е., Гропелл1 А. Фшанси. - К.: Основи, 1993. - 383 с.
3. Общая теория финансов: Учебник для вузов/ Под ред. - Л.: А. Дробозиной. - М.: Банки и биржи, 1995. - 255 с.
4. Опарш В.М. Фшанси: (Загальна теорiя): Навч. поабник/ КНУ iм.Тараса Шевченка. -К., 1999. - 164 с.
УДК 658.4:334.73 Доц. Н.Г. Мщенко; магктр Т. С. Петрук -
Льв1вська КА
ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПЛАНУВАННЯ НА П1ДПРИСМСТВАХ I В ОРГАН1ЗАЦ1ЯХ СПОЖИВЧО1 КООПЕРАЦ11
Висвiтлено можливосп пiдвищення конкурентоспроможностi споживчо! ко-операци шляхом вдосконалення планування на !! пiдприемствах рiзного рiвня, роз-глянуто принципи та найбiльш важливi проблеми оргашзацп планування.
